Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Воїн, маг та герой в архетиповому образі Одіна та міфологемах нацистської ідеології (на матеріалах есе К.-Г. Юнга «Вотан»)
Full text linkRelevance of the problem. It was found that archetypes and symbols in various ideological doctrines and movements occupy a significant place, since mythology in the collective unconscious is the basis of ideology. Nazism in Germany, which has an archetypal-symbolic component focused on the Scandinavian epic as an oral space for expressing the values of war mythology, is no exception. It has been established that Odin (Wotan) became one of the active archetypal images of the Scandinavian epic and mythology during the emergence of the Nazi movement, which is studied in Jung's concept as one of the determining factors in the formation of the national character of Germans and the features of the ideology of German National Socialism.
Goal. The purpose of the study is to reconstruct the symbolic and archetypal component of Votanism as a component of the National Socialist ideology in the essay by C.-G. Jung's "Wotan" and a number of related works that intellectually legitimize the renaissance of the values of (neo)paganism in the mythologems and doctrine of National Socialism.
The results. It is noted that the archetype of Odin, as a prototype of racial-pagan mythology, according to Jung, goes from a dormant phase to an active one during the period of war and violence, when a spiritual and value crisis appears in German Christianity. This crisis manifests itself in the activation of the archetypal shadow and the "unearthing" of Odin as part of the cultural shadow of the Germans as a nation. It is established that Wotanism as the cult of Odin corresponds, in Jung's logic, with the German type of chieftainship and the "Nordic" understanding of Christianity hidden in the cultural shadow of the Germans. This gives the author a reason to consider the archetypal and symbolic components of Wotanism in the context of the (neo)pagan renaissance and the obsession with paganism as a communal response to the challenges of the times.
Conclusions. It has been established that the archetype of Odin, as a prototype of race-pagan mythology, according to Jung's expression, goes from a dormant phase to an active one during the period of war and violence, when a spiritual and value crisis appears in German Christianity. This crisis as a subject of research in the sociology of culture and sociology of art, in social philosophy, is manifested in the activation of the archetypal shadow and the "unearthing" of Odin as part of the cultural shadow of the Germans as a nation. It has been determined and stated that Wotanism as the cult of Odin corresponds, in Jung's logic, with the German type of warlordism and the "Nordic" understanding of Christianity hidden in the cultural shadow of the Germans. This gives the author a reason to consider the archetypal-symbolic components of Wotanism in the context of the (neo)pagan renaissance and obsession with paganism as a communal German response to the social-historical challenges of the times.Актуальність проблеми. Виявлено, що архетипи та символи в різних ідеологічних доктринах та рухах займають вагоме місце, оскільки міфологія в колективному безсвідомому є підгрунтям ідеології. Не є виключенням і нацизм в Німеччині, який має архетипово-символьну складову, орієнтовану на скандинавський епос як усний простір вираження цінностей міфології війни. Встановлено, що одним із активних архетипових образів скандинавського епосу та міфології в період виникнення нацистського руху став Одін (Вотан), який досліджується в концепції Юнга як один з визначальних щодо формування національного характеру німців і особливостей ідеології німецького націонал-соціалізму.
Мета. Метою статті є реконструкція символьно-архетипової складової вотанізму як складової націонал-соціалістичної ідеології в есе К.-Г. Юнга «Вотан» та низці супутніх праць, які інтелектуально легітимізують ренесанс цінностей та символів (нео)язичництва в міфологемах та доктрині націонал-соціалізму.
Результати. Відзначено, що архетип Одіна як першообраз расово-язичницької міфології за виразом Юнга, переходить із сплячої фази в активну в період війни та насильства, коли в німецькому християнстві з’являється духовно-ціннісна криза. Ця криза виявляється в активації архетипової тіні і «виринанні» Одіна як частини культурної тіні німців як нації. Констатовано, що вотанізм як культ Одіна кореспондує, в логіці Юнга, з німецьким типом вождизму та прихованим в культурній тіні німців «нордичним» розумінням християнства. Це дає підставі авторові розглядати архетипово-символічні складники вотанізму в контексті (нео)язичницького ренесансу та одержимості язичництвом як спільнотної відповіді на виклики часу.
Висновки. Встановлено, що архетип Одіна як першообраз расово-язичницької міфології за виразом Юнга, переходить із сплячої фази в активну в період війни та насильства, коли в німецькому християнстві з’являється духовно-ціннісна криза. Ця криза як предмет дослідження в соціології культури та соціології мистецтва, в соціальній філософії, виявляється в активації архетипової тіні і «виринанні» Одіна як частини культурної тіні німців як нації в геополітичному та геокультурному просторі. Визначено і констатовано, що вотанізм як культ Одіна кореспондує, в логіці Юнга, з німецьким типом вождизму та прихованим в культурній тіні німців «нордичним» розумінням християнства. Це дає підставі авторові розглядати архетипово-символічні складники вотанізму в контексті (нео)язичницького ренесансу та одержимості язичництвом як спільнотної німецької відповіді на соціально-історичні виклики часу
Стратегічне планування розвитку територіальних громад гірських населених пунктів Карпатського регіону в умовах європейської інтеграції України
Full text linkThis study is dedicated to the analysis of strategic planning for the development of territorial communities in mountainous settlements of the Carpathian region in the context of Ukraine's European integration. The article explores the main scenarios for the future functioning of these communities. Strategic planning for the development of territorial communities in the mountainous settlements of the Carpathian region is crucial for ensuring their sustainable development and integration into European economic and social processes, considering the current challenges of Ukraine's European integration.
The purpose of the article is to explore the specific features of strategic planning for the development of territorial communities in the mountainous settlements of the Carpathian region, taking into account Ukraine's European integration, and to identify pathways for their sustainable development under new conditions.
Results. Strategic planning for the development of territorial communities in the mountainous settlements of the Carpathian region should take into account the specifics of local conditions, the needs of European integration, and the implementation of innovative approaches for sustainable development.
Conclusions. Strategic planning is the process of defining long-term goals and the paths to achieve them, taking into account available resources and challenges. It is a crucial tool for systematic management at all levels, requiring the integration of various approaches for effective development. The choice of strategy depends on the specifics of the community, external conditions, and resources. Strategic planning should address societal needs, define development priorities, and adapt to changes. Successful implementation requires deep analysis, effective execution, and continuous monitoring. The development of strategic plans for the mountainous communities of the Carpathian region is essential for ensuring their sustainable development in the context of Ukraine's European integration.Дана студія присвячена аналізу стратегічного планування розвитку територіальних громад гірських населених пунктів Карпатського регіону в умовах європейської інтеграції України. В статті розглядаються основні сценарії функціонування громад у майбутньому.
Актуальність. Стратегічне планування розвитку територіальних громад гірських населених пунктів Карпатського регіону є важливим для забезпечення їх сталого розвитку та інтеграції в європейські економічні та соціальні процеси, з огляду на сучасні виклики європейської інтеграції України.
Мета статті – дослідити особливості стратегічного планування розвитку територіальних громад гірських населених пунктів Карпатського регіону з урахуванням європейської інтеграції України та визначення шляхів їх сталого розвитку в нових умовах.
Результати. Стратегічне планування розвитку територіальних громад гірських населених пунктів Карпатського регіону повинно враховувати специфіку місцевих умов, потреби європейської інтеграції та застосування інноваційних підходів для сталого розвитку.
Висновки. Стратегічне планування - це процес визначення довгострокових цілей і шляхів їх досягнення з урахуванням наявних ресурсів та викликів. Це важливий інструмент для системного управління на всіх рівнях, що потребує інтеграції різних підходів для ефективного розвитку. Вибір стратегії залежить від специфіки громади, зовнішніх умов і ресурсів. Стратегічне планування повинно враховувати потреби суспільства, визначати пріоритети розвитку та адаптуватися до змін. Для успішної реалізації необхідний глибокий аналіз, ефективне впровадження та постійний моніторинг. Розробка стратегічних планів розвитку гірських громад Карпатського регіону є важливою для забезпечення їх сталого розвитку в умовах європейської інтеграції України
Взаємодія між реальним та віртуальним: диджиталізація феномену соціальних комунікацій в комп’ютерних іграх
Full text linkRelevance of the topic lies in the significant role of digitalization in modern social communications globally and in Ukraine. The information society presupposes the interaction of the real and virtual within modern social communications, where computer games serve as one of the primary tools for digitalization and involve a considerable engagement of representatives from various age groups.
Purpose is to study the interaction between the real and the virtual in the process of digitalizing social communications in computer games.
As the result of the research, the main concepts of the topic were outlined, social actors of social communication in the context of computer games were identified. The components of social communication were analyzed using classical sociological approaches, including the communicative and dramaturgical approaches, the concept of hyperreality and symbolic interactionism. This allowed us to identify the specific features of social communications in computer games. Additionally, the primary attributes and characteristics of the virtual and real as forms of existence were defined including the examples of their intersections. Based on these, the specificity of the digitalization stage of social communications in computer games was revealed. This specificity consists of the transformation of social communications through digitalization and the transfer of interactions into the virtual environment. Furthermore, the main types of interactions between the real and virtual, represented in the interactions between social actors in the process of social communication in computer games, were determined. These include: identificational interaction, economic interaction, cultural interaction, social interaction, and professional interaction.
The conclusions summarize the key findings of the study on the interaction between the real and virtual in the context of the digitalization of the phenomenon of social communications in computer games.Актуальність теми полягає в важливості ролі диджиталізації сучасних соціальних комунікацій в світі та Україні. Інформаційне суспільство передбачає взаємодії реального та віртуального у сучасних соціальних комунікаціях, а комп’ютерні ігри виступають одним з основних інструментів їх диджиталізації і передбачають значну залученість представників різних вікових груп до них.
Метою статті є дослідження взаємодії між реальним та віртуальним у процесі диджиталізації соціальних комунікацій в комп’ютерних іграх.
В результаті дослідження були окреслені основні поняття теми, визначені соціальні актори соціальної комунікації у розрізі комп’ютерних ігор, здійснений аналіз складових соціальної комунікації за допомогою класичних соціологічних підходів, включаючи комунікативний підхід, концепцію гіперреальності, символічний інтеракціонізм та драматургічний підхід. Це дозволило нам визначити особливості соціальних комунікацій в комп’ютерних іграх. Крім того було визначено основні ознаки та атрибуції віртуального та реального як форм існування сутностей, надані приклади їх пересічення, а також на їх основі було виявлено специфіку етапу диджиталізації феномену соціальних комунікацій в комп’ютерних іграх, яка полягає в трансформації соціальних комунікацій через оцифрування і перенесення взаємодії у віртуальне середовище. Також в рамках дослідження було визначено основні типи взаємодій між реальним та віртуальним, що втілені у взаємодії між соціальними акторами в процесі соціальної комунікації в комп’ютерних іграх, серед них: ідентифікаційна взаємодія, економічна взаємодія, культурна взаємодія, соціальна взаємодія, професійна взаємодія.
У висновках наведені основні підсумки дослідження взаємодії між реальним та віртуальним в контексті диджиталізації феномену соціальних комунікацій в комп’ютерних іграх
Соціальна мобільність як індикатор суспільних змін: сучасний науковий дискурс
Full text linkRelevance. The study of social mobility is becoming increasingly relevant in the context of dynamic social transformations. Changes in the economic, political and social spheres significantly affect the ability of individuals to change their social status. Globalization, informatization and other modern processes increase both the opportunities for social uplift and the risks of social exclusion. Therefore, a comprehensive analysis of the phenomenon of social mobility is necessary to understand contemporary realities.
The purpose of the article is to provide a comprehensive study of social mobility as an indicator of social change, to review the traditions of its study and the current context. In particular, the task is to analyze various approaches to understanding mobility in different scientific disciplines, to classify its types, and to identify the main factors that affect social mobility in modern Ukrainian society.
Results. The study found that social mobility is a multifaceted and dynamic process that is determined by the interaction of subjective and objective factors. It was found that in the modern scientific discourse there are different approaches to understanding social mobility. In particular, the author analyzes the interdisciplinary nature of the study of social mobility, which is considered not only in sociology, but also in economics, political science, psychology and other scientific disciplines.
It was found that there are different types of social mobility, such as academic, professional, labor, migration, etc. Each of these types has its own characteristics and is determined by specific factors. It is found that the level of social mobility largely depends on such factors as education, income, place of residence, social capital, etc.
Conclusions. Social mobility is an important multifaceted socio-economic phenomenon and an indicator of society's development that affects the dynamics of social structures. The diversity of approaches to the study of social mobility demonstrates the complexity and multidimensionality of this phenomenon, which requires further research.Актуальність. Дослідження соціальної мобільності набуває все більшої актуальності в контексті динамічних суспільних трансформацій. Зміни в економічних, політичних та соціальних сферах суттєво впливають на можливості індивідів змінювати свій соціальний статус. Глобалізація, інформатизація та інші сучасні процеси посилюють як можливості для соціального підйому, так і ризики соціального випадання. Тому всебічний аналіз феномену соціальної мобільності є необхідним для розуміння сучасних реалій.
Метою статті є комплексне дослідження соціальної мобільності як індикатора суспільних змін, огляд традицій її вивчення та сучасного контексту. Зокрема, ставиться завдання проаналізувати різноманітні підходи до розуміння мобільності у різних наукових дисциплінах, класифікувати її різновиди, а також визначити основні фактори, що впливають на соціальну мобільність в сучасному українському суспільстві.
Результати. Виявлено, що соціальна мобільність є багатогранним і динамічним процесом, який визначається взаємодією суб'єктивних і об'єктивних факторів. Було встановлено, що в сучасному науковому дискурсі існують різні підходи до розуміння соціальної мобільності. Зокрема, було проаналізовано міждисциплінарний характер дослідження соціальної мобільності, яка розглядається не лише в соціології, а й в економіці, політології, психології та інших наукових дисциплінах.
З’ясовано, що існують різні види соціальної мобільності, такі як академічна, професійна, трудова, міграційна тощо. Кожен з цих видів має свої особливості та визначається специфічними факторами. Виявлено, що рівень соціальної мобільності значною мірою залежить від таких факторів, як освіта, дохід, місце проживання, соціальний капітал тощо.
Висновки. Соціальна мобільність є важливим багатогранним соціально-економічним явищем та індикатором розвитку суспільства, що впливає на динаміку соціальних структур. Різноманітність підходів до вивчення соціальної мобільності свідчить про складність та багатоаспектність цього феномену, що потребує подальших досліджень
Кризові екологічні комунікації у період воєнного часу (на прикладі Запорізької АЕС)
Full text linkThe relevance of the study is determined by the nuclear threat that has arisen as a result of the occupation and shelling of nuclear facilities, as well as interference in their work by unqualified specialists. The article is devoted to the study of crisis environmental communications in the context of nuclear safety at nuclear facilities, the reaction of communication subjects, the results of these communications and understanding of the factors that affect their effectiveness. The object is crisis environmental communications, and the subject is crisis environmental communications in wartime on the example of Zaporizhzhya Nuclear Power Plant (ZNPP).
The study objective is to study wartime environmental crisis communications on the example of ZNPP in order to understand their impact on the security situation and the results of these communications, and fix factors influencing their effectiveness.
Results: it was found that the agreements, appeals, resolutions, and statements to Russia regarding the return of ZNPP under the control of Ukraine, demilitarization of the plant, and creation of a security zone around the nuclear facility are not effective. Russia ignores the statements and resolutions presented in international organizations and has serious energy and geopolitical influence. Human rights violations against ZNPP employees have been documented, including interrogations, torture, abductions, psychological pressure on Ukrainian employees, and a tendency to deteriorate the security situation at the plant. With each reaction of the Ukrainian and international community to Russia's actions, the security situation at the plant is deteriorating, with militarization, mining of the territory and facilities, and shelling of the plant.
Conclusions. The analysis shows that there are no effective mechanisms to influence Russia through legal aspects and international politics, its geopolitical and economic influence. This has led to Russia using the nuclear power plant as a military base, as an element of nuclear terror, and as a lever of influence on Ukraine and the international community. Nuclear security of Ukraine and the world is still a topical issue, but there is a decrease in attention to ZNPP from the international community, which increases the risk of a nuclear disaster.Актуальність дослідження визначена ядерною загрозою, що виникла внаслідок окупації та обстрілів атомних об’єктів, а також втручання в їх роботу некваліфікованих фахівців. Стаття присвячена дослідженням кризових екологічних комунікацій в контексті ядерної безпеки на атомних об’єктах, реакції суб’єктів комунікації, результату цих комунікацій та розуміння факторів, які впливають на їх ефективність. Об’єктом є кризові екологічні комунікації, а предметом – кризові екологічні комунікації у період воєнного часу на прикладі Запорізької АЕС (ЗАЕС).
Мета дослідження – дослідження кризових екологічних комунікацій у період воєнного часу на прикладі ЗАЕС задля розуміння їх впливу на безпекову ситуацію та результату цих комунікацій, та які фактори впливають на їх ефективність.
Результати. З’ясовано, що договори, заклики, резолюції, та заяви до Росії щодо повернення ЗАЕС під контроль України, демілітаризації станції, створення безпекової зони навколо ядерного об’єкта не діють. Росія ігнорує заяви та резолюції, представлені в міжнародних організаціях та має серйозний енергетичний та геополітичний вплив. Зафіксовано порушення прав людини у відношенні працівників ЗАЕС – допити, катування, викрадення, психологічний тиск на українських співробітників, а також тенденцію до погіршення безпекової ситуації на станції. З кожною реакцією української та міжнародної спільноти на дії Росії прослідковується тенденція погіршення безпекової ситуації на станції, мілітаризація, мінування території та об’єктів, обстріли станції.
Висновки. Проведений аналіз вказує на відсутність дієвих механізмів впливу на Росію через юридичні аспекти та міжнародну політику, її геополітичний та економічний вплив. Це призвело до того, що Росія використовує атомну станцію як військову базу, як елемент ядерного шантажу, як важіль впливу на Україну та світову спільноту. Ядерна безпека України та світу все ще є актуальною темою, однак простежується зниження уваги до ЗАЕС з боку міжнародної спільноти, що підвищує рівень небезпеки ядерної катастрофи
Генерація темпоральних програм інститутом президента: кейс – публічні промови президентів України
Full text linkRelevance. The article analyzes the dynamics of Ukrainian presidents' rhetoric through three temporal modes: "past," "present," and "future." The relevance of the topic is determined by the role of symbolic politics as a means of consolidating society, shaping collective identity, and defining the state's development priorities. Temporal programs in presidential speeches serve as indicators of socio-political communication, influencing mass consciousness. The study of these programs allows for a better understanding of the relationship between politics and time and has practical significance for improving political communication, memory policy, and strategic planning.
Objective. The key objective of the study is to identify the peculiarities of the use of temporal programs by the presidential institution, as reflected in the content of public speeches of Ukrainian presidents.
Results. In speeches about the past, Leonid Kravchuk created a Ukrainocentric narrative, Leonid Kuchma combined criticism and positive aspects of the Soviet period, Viktor Yushchenko emphasized the colonial nature of the USSR, and Viktor Yanukovych introduced the religious factor. Petro Poroshenko and Volodymyr Zelensky used historical parallels to mobilize society. The image of the present evolved from Kravchuk's optimism to Kuchma's and Yanukovych's realistic approaches. Yushchenko viewed the present as a period of unity after the Orange Revolution, Poroshenko – as a time of military and diplomatic achievements, and Zelensky – as a struggle with social problems and consolidation during the war. For Kravchuk, the future meant reforms and European integration, for Kuchma – modernization and a multi-vector policy, for Yushchenko – social justice and anti-corruption efforts, for Yanukovych – poverty reduction, for Poroshenko – national security and NATO membership, and for Zelensky – victory, territorial restoration, and unity.
Conclusions. The evolution from romanticism through realism to a strategic (pragmatic) approach reflects the adaptation of rhetoric to modern challenges. The need to align political messages with the current needs of society is also emphasized.Актуальність. Стаття аналізує динаміку риторики президентів України крізь три часові модуси: «минуле», «теперішнє» та «майбутнє». Актуальність теми зумовлена роллю символічної політики як засобу консолідації суспільства, формування колективної ідентичності та визначення пріоритетів розвитку держави. Темпоральні програми в промовах президентів є індикатором суспільно-політичної комунікації, що впливає на масову свідомість. Дослідження цих програм дає змогу зрозуміти взаємозв’язок політики та часу, а також має практичне значення для вдосконалення політичної комунікації, політики пам’яті та стратегічного планування.
Мета. Ключова мета роботи полягає в виявленні особливостей використання темпоральних програм інститутом президента що фіксується на рівні змісту публічних промов президентів України.
Результати. У промовах про минуле Леонід Кравчук створював україноцентричний наратив, Леонід Кучма поєднував критику та позитивні аспекти радянського періоду, Віктор Ющенко підкреслював колоніальний характер СРСР, а Віктор Янукович додавав релігійний фактор. Петро Порошенко та Володимир Зеленський використовували історичні паралелі для мобілізації суспільства. Образ сучасності змінювався від оптимізму Кравчука до реалістичного підходу Кучми та Януковича. Ющенко бачив сучасність як період єдності після Помаранчевої революції, Порошенко – як час військових і дипломатичних досягнень, а Зеленський – як боротьбу з соціальними проблемами та консолідацію під час війни. Майбутнє для Кравчука – це реформи та євроінтеграція, для Кучми – модернізація та багатовекторність, для Ющенка – соціальна справедливість та боротьба з корупцією, для Януковича – подолання бідності, для Порошенка – національна безпека та НАТО, а для Зеленського –перемога, відновлення територій та єдність.
Висновки. Еволюція від романтизму через реалізм до стратегічного (прагматичного) підходу свідчить про адаптацію риторики до сучасних викликів. Також фіксується необхідність узгодження політичних меседжів із актуальними потребами суспільства
Особливості та основні напрями трансформації національної самосвідомості в Україні, як основи внутрішньої інтеграції української нації в умовах глобалізації та тривалої зовнішньої агресії
Full text linkTopicality. In the modern world, the universal trend towards globalization is opposed by the local trend towards diversification, which finds its manifestation in nurturing one's own space of existence, asserting the priorities of cultural, ethnic, religious and other group identities. In Ukrainian realities, such two-vector development has its own characteristics, because the war acts as a significant catalyst for the activation of the role of national attributes for the life of society in this difficult period.
The purpose of the article is to determine the key transformational characteristics of national self-awareness as a mechanism for understanding and changing the social existence of the modern Ukrainian nation in the direction of its consolidation for protection against aggression.
Research results. According to the author, two main trends are currently relevant, within which the process of transformation of national self-awareness in Ukraine is taking place. On the one hand, the basic social need for the development of the individual based on his active involvement in collective forms of self-organization and life activities of the nation, which is characterized by a significant increase in the level of national self-identification and the growth of national self-awareness, is realized. This trend undoubtedly contributes to the further consolidation of the nation and increases the level of its resistance to external aggression. On the other hand, there is a tendency that manifests itself in various forms of alienation from the state institutions of the nation, not accepting their individual political and legal decisions, which go against the value and worldview systems of the individual, causing despair, apathy and reducing the consolidating potential of national self-awareness.
Conclusions. The author proves that the consolidation of the nation in the conditions of war is not an abstract scientific problem, but an undeniable condition for the survival, victory and perspective development of Ukrainian society, due to the mobilization of the nation's internal resources through the implementation of a number of concrete steps that will ensure the determination of the nation's place in the socio-historical process, formation of a promising image of the national future, consolidation of the identification parameters of the nation, mutual coordination between the main value orientations of various social groups in the middle of the nation as a basis joint activity.Актуальність. В сучасному світі універсальній тенденції до глобалізації протистоїть локальна тенденція до диверсифікації, яка знаходить свій прояв у плеканні власного простору існування, обстоюванні пріоритетів культурної, етнічної, релігійної та інших групових ідентичностей. В українських реаліях така двовекторність розвитку має свої особливості, адже війна виступає значним каталізатором активізації ролі національних атрибутів для життєдіяльності суспільства в цей важкий період.
Мета статті – визначення ключових трансформаційних характеристик національної самосвідомості як механізму осмислення та змін соціального буття сучасної української нації в напрямку її консолідації для захисту від агресії.
Результати дослідження. На думку автора, наразі актуальні дві основні тенденції, в межах яких відбувається процес трансформації національної самосвідомості в Україні. З одного боку реалізується базова соціальна потреба в розвитку особистості на основі її активного залучення до колективних форм самоорганізації та життєдіяльності нації, що характеризується значним підвищенням рівня національної самоідентифікації та зростанням національної самосвідомості. Ця тенденція, безперечно, сприяє подальшій консолідації нації та підвищує рівень її спротиву зовнішній агресії. З іншого боку, є тенденція, яка виявляється в різних формах відчуженості від державних інституцій нації, не сприйнятті окремих їх політичних та правових рішень, що йдуть в розріз з ціннісними, світоглядними системами особистості, викликаючи розпач, апатію та знижуючи консолідуючий потенціал національної самосвідомості.
Висновки. Доведено, що консолідація нації в умовах війни – це не абстрактна наукова проблема, а беззаперечна умова для виживання, перемоги та перспективного розвитку українського суспільства, за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів нації через реалізацію низки конкретних кроків, що забезпечать визначення місця нації у суспільно-історичному процесі, формування перспективного образу національного майбутнього, закріплення ідентифікаційних параметрів нації, взаємоузгодження між основними ціннісними орієнтирами різних соціальних груп в середині нації як основи спільної діяльності
Комеморація Тараса Шевченка на українських землях на рубежі ХІХ – ХХ ст. (за матеріалами «Киевской старины»)
Full text linkThe importance of the topic is conditioned by the necessity to investigate some facts of the establishment of commemorative traditions to honour Taras Shevchenko. The author analyses the content of various sources, including periodical materials that have been published during the first decades after the death of Taras Shevchenko. The magazine «Kievskaya starina» at the turn of XIX–XX centuries became one of the periodicals, which covered the initial stage of commemorative practices dedicated to T. Shevchenko quite vividly and fully. A complete and quite revealing collection of thematic publications including articles and notes, review materials of regional periodicals requires special attention and a special scientific study.
The purpose of the study is to establish the features of the main forms, methods and ways of Taras Shevchenko commemoration Taras Shevchenko on Ukrainian lands as part of two empires during the late XIX and early XX centuries based on the materials published on the pages of the «Kievskaya starina» magazine.
As a results, analyzing thematic materials on the pages of the «Kievskaya starina» magazine, the author singles out the main forms, ways and methods of Taras Shevchenko commemoration in Ukrainian lands at the turn of two centuries. These can include publications and reprints of Kobzar's works in periodicals, publication of sources for the reconstruction of the biography of a prominent Ukrainian, memories of his contemporaries, materials of correspondence with various respondents. Some special ways of T. Shevchenko commemoration in «Kievskaya Starina» were collection and popularization in printed form of folk tales and legends about the poet. This also includes highlighting the commemoration in the form of memorial services performed during 1895–1906 in various parts of Ukraine, creative literature and art evenings, concerts, various events to popularize his works, as well as initiatives to build a monument to Taras Shevchenko, organizing fundraising for this and informing the public about the state of affairs regarding the implementation of these ideas and projects. The author established that the magazine contains more than 60 publications about T. Shevchenko, which have a commemorative content.
Conclusions allow us to determine the important role of «Kievskaya starina» in the process of recording and spreading information about commemorative practices in honour of Taras Shevchenko on Ukrainian lands as part of two empires at the end of the XIX and the beginning of the XX centuries. The importance of the activity of the magazine's editorial board within this direction and, in particular, the participation in the publication of such materials of its head Volodymyr Naumenko is also established.Актуальність теми зумовлена тим, що окремі факти й особливості започаткування традицій вшанування пам’яті Тараса Шевченка, зокрема протягом перших десятиліть після його смерті, потребують подальшого дослідження саме на рівні аналізу змісту різноманітних джерельних комплексів, серед яких особливе місце посідають матеріали періодики. Часопис «Киевская старина» на рубежі ХІХ – ХХ ст. став одним із періодичних видань, на сторінках яких досить яскраво й повно відбився початковий етап складання комеморативних практик, присвячених Т. Шевченку. Цілісний і досить показовий конволют тематичних публікацій у вигляді статей і заміток, оглядів матеріалів регіональної періодики потребує окремої уваги і спеціального поглибленого наукового вивчення.
Метою дослідження є встановлення особливостей головних форм, методів і способів комеморації Тараса Шевченка на українських землях у складі двох імперій протягом кінця ХІХ – початку ХХ ст. за матеріалами публікацій на сторінках часопису «Киевская старина».
Результати статті зводяться до того, що на основі аналізу тематичних матеріалів на сторінках часопису «Киевская старина» можна виокремити головні форми, способи й методи вшанування пам’яті Тараса Шевченка на українських землях рубежу двох століть. До них можуть бути віднесені видання й перевидання творів Кобзаря на шпальтах періодичного органу, публікація джерел до реконструкції біографії визначного українця, спогадів про нього сучасників, матеріалів листування з різними респондентами. Окремими способами комеморації стосовно Т. Шевченка, яким приділялась спеціальна увага редакцією видання, стали збирання й популяризація в друкованому вигляді народних переказів і легенд про поета, висвітлення особливостей вшанування його пам’яті протягом 1895 – 1906 рр. в різних частинах України у вигляді поминальних панахид, творчих літературно-мистецьких вечорів, концертів, різних заходів з популяризації його творів, а також висунення ініціатив щодо спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку, організація збору коштів для цього та інформування широких кіл громадськості про стан справ щодо реалізації цих ідей і проєктів. Встановлено, що в часописі налічується близько 60 публікацій про Т. Шевченка, які мають комеморативний зміст.
Зроблено висновки щодо вагомої ролі «Киевской старины» у процесі фіксації й поширення інформації про комеморативні практики, спрямовані на увічнення пам’яті про Тараса Шевченка на українських землях у складі двох імперій наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Установлено значення діяльності редколегії часопису в межах цього напряму й зокрема участь в оприлюдненні таких матеріалів її очільника Володимира Науменка
Шляхи формування наукової грамотності учнів на уроках природознавства у 6 класі
Full text linkThe Republic of Azerbaijan responds to international challenges in the field of education and continues measures to increase the quality of the content in education, which serves to form vital competencies in students. One of them is the "Reserve textbook" project. In the framework of this project, international experience is studied and a new generation of textbooks is prepared. Among these textbooks, the integrated 5th and 6th grade science textbooks are new for our country. The term science has been adapted to the Azerbaijani language as "nature".
In the VI class "Science" textbook, learning materials are presented in the inquiry-based 5E model.
It should be noted that any stage of the lesson built on the basis of this model creates favorable conditions for the formation of scientific literacy skills in students. In the article, the possibilities of using situational tasks in the formation of scientific literacy in the first stage of this lesson model called "Engage" were investigated. In the process of monitoring the implementation of the textbook "Science 6" in the pilot classes, a short-term written survey consisting of open-type situational tasks was conducted among 241 students at the stage of engaging the lesson. The statistical analysis of the results of the survey revealed that at this stage of the lesson, it is possible to determine the extent of initial knowledge and misconceptions by presenting students with familiar situations from everyday life and natural phenomena while arousing their interest in the subject. In addition, an online survey was conducted among teachers teaching science in pilot classes regarding the effectiveness of science teaching and skill formation, and 81 teachers participated in this survey. As an example, the article provides an analysis of two situational tasks and the results of a survey among teachers.Азербайджанська Республіка реагує на міжнародні виклики у сфері освіти та продовжує заходи щодо підвищення якості змісту освіти, що слугує формуванню життєво важливих компетенцій в учнів. Один із них – проект «Резервний підручник». В рамках цього проекту вивчається міжнародний досвід та готується нове покоління підручників. Серед цих підручників є новими для нашої країни інтегровані підручники з природознавства для 5 та 6 класів. Термін наука було адаптовано до азербайджанської мови як «Природа».
У підручнику VI класу "Природа" навчальні матеріали представлені в науково-дослідній моделі 5Е. Слід зазначити, що довільний етап уроку з даної моделі створює сприятливі умови на формування в учнів навичок наукової грамотності. У статті досліджено можливості використання ситуаційних завдань для формування наукової грамотності на мотиваційному етапі даної моделі уроку. З цією метою в ході моніторингу в пілотних класах, де застосовується підручник «Природа 6», на мотиваційному етапі уроку серед 241 учнів було проведено короткострокове письмове опитування, яке складається із ситуаційних завдань відкритого типу. Математично-статистичний аналіз результатів опитування виявив, що на цьому етапі уроку можна визначити обсяг вихідних знань і оман, представляючи учням знайомі ситуації з повсякденного життя та явищ природи, одночасно викликаючи в них інтерес до теми. Крім того, серед вчителів, які викладають природничі науки в пілотних класах, було проведено онлайн-опитування щодо ефективності викладання природничих наук та формування навичок, в опитуванні взяли участь 81 учитель. Як приклад у статті наводиться аналіз двох ситуаційних завдань та результати опитування вчителів
Соціальні процеси та їх основні результати в Північному Азербайджані у 80-90-х роках XIX ст.
Full text linkThe article examines some historical aspects of the reforms initiated by the occupying tsarist regime in the northern part of Azerbaijan in the administrative system of government. These reforms lasted almost until the end of that century. Bourgeois reforms of the 60s and 70s of the XIX century were reforms that did not take into account the position of the existing social classes in North Azerbaijan and were incomplete in nature. Accordingly, it was necessary to apply bourgeois reforms that regulate the emerging capitalist relations in the economy of North Azerbaijan.
The purpose of the article is to study the bourgeois reforms and other social processes applied in the region at a time when the economy of Northern Azerbaijan has entered the highest stage of capitalism, and to reveal the essence of these processes.
The theoretical and methodological basis of the research is based on the scientific research of domestic and foreign researchers on the subject. A number of historical research methods were used during the research. Among them, a number of methods such as system, induction, analogy, comparative analysis method can be mentioned.
The main scientific innovation put forward is the first comprehensive study of the subject and the summarization of the obtained results to correctly reflect the socio-political life of Azerbaijan in the studied period.
The main results of the study are that these reforms have led to the emergence of property inequality in urban and rural areas and the formation of conflicting social classes. The social processes that took place in North Azerbaijan during the mentioned period led to the emergence of various layers of the bourgeoisie and the division of workers operating in industries according to the degrees of labor. As a result of reforms carried out in the city management system, the simplified city administration was deprived of a number of rights, and its influence even in the field of city improvement and trade control led to a decrease. The incompleteness of the bourgeois reforms carried out during the period under review was reflected in the fact that in some regions urban management was still under the control of district police officers.У статті розглядаються деякі історичні аспекти реформ, розпочаті окупаційним царським режимом на північній частині Азербайджану в адміністративній системі управління. Ці реформи тривали майже до кінця того століття. Буржуазні реформи 60-70-х років XIX століття були реформами, які не враховували положення існуючих в Північному Азербайджані соціальних класів і носили незавершений характер. Відповідно, необхідно було застосувати буржуазні реформи, що регулюють зароджувані капіталістичні відносини в економіці Північного Азербайджану.
Мета статті - вивчити буржуазні реформи та інші соціальні процеси, що відбувалися в регіоні в період, коли економіка Північного Азербайджану вступила у вищу стадію капіталізму, і розкрити сутність цих процесів.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних дослідників з даної тематики. Під час дослідження використано низку історичних методів дослідження. Серед них можна назвати ряд таких методів, як системний, індукційний, аналогічний, метод порівняльного аналізу.
Основним науковим нововведенням є перше комплексне дослідження теми та узагальнення отриманих результатів для правильного відображення суспільно-політичного життя Азербайджану в досліджуваний період.
Основні результати дослідження полягають у тому, що ці реформи призвели до виникнення майнової нерівності в містах і селах і формування конфліктних соціальних класів. Соціальні процеси, що відбувалися в Північному Азербайджані в згаданий період, привели до появи різних прошарків буржуазії і поділу працівників промисловості за ступенями праці. У результаті реформ, проведених у системі управління містом, спрощене міське управління було позбавлене низки прав, а його вплив навіть у сфері благоустрою міста та контролю за торгівлею призвело до зменшення. Незавершеність проведених у досліджуваний період буржуазних реформ виявилася в тому, що в деяких регіонах міське управління все ще перебувало під контролем дільничних приставів