Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Повсякдення українського повоєнного села: методолого-теоретична проблема на тлі фактологічної бази
Full text linkIt is considered the situation with the study of the everyday Ukrainian village of the post-war era. The purpose ‒ is to investigate the situation with the study of the problem, to find out the peculiarities of its coverage in the national historical science. Main results. It is shown that the problem of everyday life, including that of the village gained relevance in Ukrainian historical science only during the time of independence. It is emphasized that, despite this, significant gains have been made to date. A serious theoretical and methodological basis for factual research has been developed, and a significant number of projects have been implemented, which widely present the results of researchers' scientific research. Problems that require the concentration of efforts of specialists are also highlighted. A significant problem is the limited research base. It is noted that it is traditional since Soviet times. In working with it, researchers automatically use the methods used in covering socio-economic history. It is indicated that the study of everyday life requires new approaches and the application of new methods of study, as well as the specific expansion of the source base. One of the approaches is proposed and substantiated in detail. It is emphasized that the expansion of the source base should take place, first of all, at the expense of document complexes originating from the peasant environment or as close as possible to it. A set of such types is presented, and their informativeness in the study of everyday life in the village is revealed. These are mass sources compiled in the form of questionnaires, memories of participants and contemporaries of the events, memoirs, current and reporting documentation of village and settlement councils, collective farm boards, general collective farm meetings, executive committees of district councils, and the regional press. It is noted that this complex of sources is still used to a limited extent by researchers. The conclusion is made that despite the rather late involvement of domestic researchers in the study of the everyday life of the Ukrainian village, they have made significant achievements. Although there are a number of aspects that require further clarification. Researching the problem requires new approaches and the application of new research methods, as well as a specific expansion of the source base.Розглядається ситуація з вивченням повсякдення українського села повоєнної доби. Мета – дослідити стан вивчення проблеми, з’ясувати особливості її висвітлення у вітчизняній історичній науці. Основні результати. Показано, що проблема повсякдення, в тому числі й ‒ села, набула актуальності в українській історичній науці лише за часів незалежності. Підкреслюється, що попри це, на сьогоднішній час маються вагомі здобутки у її вивченні. Напрацьоване серйозне теоретико-методологічне підґрунтя для фактологічних досліджень, реалізовано значне коло проектів, в яких широко представлені результати наукових пошуків дослідників. Висвітлено проблеми, що потребують концентрації зусиль фахівців. Вагомою проблемою виступає обмеженість дослідницької бази. Зазначається, що вона є традиційною з совєтських часів. У роботі з нею дослідники автоматично використовують методики, що застосовуються при висвітленні соціально-економічної історії. Вказується, що дослідження повсякдення потребує нових підходів та застосування нових методик вивчення, видового розширення джерельної бази. Запропоновано і детально обґрунтовано один з підходів. Підкреслюється, що розширення джерельної бази, має відбуватися, у першу чергу, за рахунок комплексів документів, що походять з селянського середовища або ‒максимально наближених до нього. Наводиться комплекс таких видів, розкриваються їх інформативність у дослідженні саме повсякдення села. Це масові джерела, складені у формі опитувальників, спогади учасників та сучасників подій, мемуарна література, поточна і звітна документація сільських і селищних рад, правлінь колгоспів, загальних колгоспних зборів, виконкомів районних рад, регіональна преса. Зазначається, що даний комплекс джерел, поки що обмежено використовується дослідниками. Робиться висновок, що попри доволі пізнє долучення вітчизняних дослідників до вивчення повсякдення українського села, у них маються вагомі здобутки. Хоча маються і ряд аспектів, що потребують подальшого з’ясування. Дослідження проблеми потребує нових підходів та застосування нових методик дослідження, а також ‒ видового розширення джерельної бази
Еволюція підходів до церковної політики в Українській Народній Республіці
Full text linkRelevance. Ukrainian church-building and the recognition of the Orthodox Church of Ukraine by the global Orthodox community remain relevant issues not only at the beginning of the 20th century but also in the early 21st century. These topics are the subject of both religious and academic discourse today. The purpose to investigate, through a source-based analysis of archival documents, scholarly works, and memoirs, the dynamics and patterns of the development of religious processes in the Ukrainian People's Republic (UPR).The results. The research has demonstrated the evolution of state– church relations in the UPR. From the initial debates during the period of the Central Rada, the Directory of the UPR proclaimed the autocephaly of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC), recognizing the importance of cooperation with the church. State responsibility for religious life increased, and regulation was transferred to state institutions, which promoted the Ukrainization of the church. Church brotherhoods supported this process. Thus, in the UPR, there was a qualitative shift in the relationship between the state and the church, marked by an increase in state responsibility and support for Ukrainization.Conclusions. The legal regulation of church and religious life in the UPR evolved gradually. From the initial discussions on creating a state body for managing church relations during the Central Rada, the state under the Directory of the UPR assumed responsibility for Orthodoxy by proclaiming the autocephaly of the UAOC on January 1, 1919. The leaders of the UPR moved from ignoring the religious issue to recognizing the importance of cooperation and systematic dialogue. The state became responsible for religious life, and the church served as its support in this sphere. While under the Central Rada the church movement was centered around the All-Ukrainian Orthodox Church Council, under the Directory of the UPR the central institution became the Ministry of Cults (later renamed the Ministry of Confessions). The strengthening of the state’s role as a regulator contributed to the Ukrainization of the church, while church brotherhoods ensured independent activity. Therefore, the UPR experienced an evolution in state– church relations, characterized by increased state responsibility and support for Ukrainization.Актуальність. Українське церковне будівництво та визнання Православної Церкви України з боку світового православ’я залишаються актуальними питаннями не лише на початку XX, а й на початку XXI століття та є предметом як релігійного, так і наукового дискурсу сьогодення. Мета статті – дослідити на основі джерелознавчого аналізу архівних документів, наукових праць та мемуарів динаміку та закономірності розвитку релігійних процесів в Українській Народній Республіці.Результати. Дослідження показало еволюцію державно-церковних відносин в УНР. Від початкових дискусій за часів УЦР держава за Директорії УНР проголосила автокефалію УАПЦ, усвідомивши важливість співпраці з церквою. Зросла державна відповідальність за релігійне життя, а регулювання перейшло до державних інституцій, що сприяло українізації церкви. Церковні братства підтримували цей процес. Отже, в УНР відбулася якісна зміна відносин між державою та церквою, позначена зростанням державної відповідальності та підтримкою українізації.Висновки. Юридичне регулювання церковно-релігійного життя в УНР поступово еволюціонувало. Від початкових дискусій про державний орган для налагодження відносин із церквою за часів УЦР держава за Директорії УНР взяла на себе відповідальність за православ’я, проголосивши 1 січня 1919 року автокефалію УАПЦ. Лідери УНР пройшли шлях від ігнорування релігійного питання до усвідомлення важливості співпраці та системного діалогу. Держава стала відповідальною за релігійне життя, а церква – опорою в цій сфері. Якщо за УЦР церковний рух об’єднувався навколо Всеукраїнської Православної Церковної Ради, то за Директорії УНР центром стало Міністерство культів (згодом – ісповідань). Посилення ролі держави як регулятора сприяло українізації церкви, а церковні братства забезпечували незалежну діяльність. Отже, в УНР відбулася еволюція відносин між державою та церквою, позначена зростанням державної відповідальності та підтримкою українізац
Чеські культурні спілки та організації на території України
Full text linkThe issue of Czech unions was studied by the well-known Ukrainian scientist S. Vidniansky (2013) and O. Tsup 2009). This problem was also discussed at conferences «Czechs in Volyn: International Scientific and Historical and Local History Conference. devoted to the 150th anniversary of the resettlement of Czechs in Volyn») and «Czechs and Slovaks in Ukraine: common pages of history and culture of Ukraine, the Czech Republic, Slovakia, preservation of historical memory, cultural heritage for posterity». Much of the information about Czech cultural unions is available on the official websites and forums of the unions themselves. In general, this topic has been little studied.Purpose. The study examines the existing Czech cultural unions in the territory of modern Ukraine. The beginning of their activities is also being investigated, persons and key figures involved in the development and formation of a particular cultural association in different regions of the country.Results. It is important to identify and characterize the purpose of their activities, how the goals and objectives of each individual union, why the unions operate in Ukraine, and whether Czech politicians and public figures are interested in the life of the Czech diaspora in different regions. It was important to organize film festivals in different regions of the country, which allowed Ukrainians to appreciate Czech cinematic art. The study also shows the activities of the Czech Center in Kyiv, one of the key unions in Ukraine for the development and dissemination of Czech culture in Ukraine. It also shows the events it organizes and the chronology of the development of this. Conferences are an important tool for actualizing community problems, discussing them, ways to solve problems, exchanging opinions and ideas, and planning for the future. Conclusions. As a result of the study, it was possible to describe the work of the unions and identify their key figures and the purpose and methods of their activities.Питання чеських спілок досліджували відомий український вчений С. Віднянський (2013) та О. Цуп (2009). Ця проблема також обговорювалася на конференціях «Чехи на Волині Міжнародна наукова конференція з історії та краєзнавства, присвячена 150-річчя переселення чехів на Волинь» та «Чехи та словаки в Україні: спільні сторінки історії та культури України, Чехії, Словаччини, збереження історичної пам’яті, культурна спадщина для нащадків» Значна частина інформації про чеські культурні спілки доступна на офіційних веб-сайтах та форумах самих спілок. Загалом, ця тема мало вивчена.Мета. У дослідженні розглядаються існуючі чеські культурні спілки на території сучасної України. Також досліджується початок їхньої діяльності, особи та ключові фігури, причетні до розвитку та становлення того чи іншого культурного об’єднання в різних регіонах країни.Результати. Важливо визначити та охарактеризувати мету їхньої діяльності, які цілі та завдання кожної окремої спілки, чому спілки діють в Україні, та чи цікавляться чеські політики та громадські діячі життям чеської діаспори в різних регіонах. Важливим було організувати кінофестивалі в різних регіонах країни, що дозволило українцям оцінити чеське кінематографічне мистецтво. У дослідженні також показано діяльність Чеського центру в Києві, однієї з ключових спілок в Україні з розвитку та поширення чеського кіномистецтва та культури в Україні. Також показано заходи, які вона організовує, та хронологію її розвитку . Конференції є важливим інструментом для актуалізації проблем громади, їх обговорення, шляхів вирішення проблем, обміну думками та ідеями, а також планування майбутнього
Філософські аспекти колективної пам’яті: історична травма та переосмислення минулого
Full text linkThe article examines the traumatic experience of the past and its rethinking from the perspective of forming collective memory for consolidating the community around historical trauma, which should become an impetus for catharsis and development.Relevance. Due to the need to rethink historical traumas and their impact on the formation of collective memory as one of the aspects of the axiology of the community and the importance of overcoming the challenges formed as a result of genocides and traumatic experiences in general. The purpose of the study is to identify effective strategies for rethinking the past in order to consolidate the community that has experienced a traumatic experience that has affected collective memory.Results. Study demonstrates interdisciplinary approaches to the study of collective memory, the impact of historical traumas on the community, and the rethinking of history through philosophical-anthropological and philosophical-culturological approaches to understanding traumatic experience.Attention to the past of various communities has been increased by both modern socio-political transformations of the world and globalization processes, as well as the complex historical experience of the 20th century, which left a mark in memory as a century of ideologies, genocides, and world wars. Rethinking the past, overcoming historical traumas, and forming new meanings and identities require consideration of philosophical aspects. Historical traumas, especially those deeply rooted in the collective consciousness, affect the axiological orientations and ontological foundations of society. Therefore, the analysis of the philosophical aspects of collective memory through the prism of historical traumas allows us to reveal the mechanisms of formation and changes in collective identity, in particular, through the prism of the psychological consequences of historical traumas.Conclusions. Emphasize the importance of studying collective memory, historical traumas, and rethinking history through the prism of interdisciplinary approaches and methodologies. It is found that interdisciplinary approaches help to characterize the phenomenon of historical trauma and its impact on identity, subsequent generations of the community, self-/representation, axiological and ontological aspects of society's activities from different points of view. The diversity of scientific visions on the problem of historical trauma, collective memory is characterized, in particular on the examples of the Holodomor, the Holocaust, the deportation of the Crimean Tatars. The accidental nature of certain events is indicated, which should be useful in rethinking the impact of historical traumas on the community.нсолідації спільноти навколо історичної травми, що має стати поштовхом для катарсису та розвитку.Актуальність. Зумовлена потребою в переосмисленні історичних травм та їх впливу на формування колективної пам’яті як одного з аспектів аксіології спільноти та важливості долати виклики, сформовані в результаті геноцидів та загалом травматичного досвіду. Мета дослідження – виявити ефективні стратегії переосмислення минулого задля консолідації спільноти, що пережила травматичний досвід, який вплинув на колективну пам’ять. Результати. Демонструють міждисциплінарні підходи до вивчення колективної пам’яті, вплив історичних травм на спільноту та переосмислення історії через філософсько-антропологічні та філософсько-культурологічні підходи до осмислення травматичного досвіду. Увагу до минулого різних спільнот посилили як сучасні суспільно-політичні трансформації світу й глобалізаційні процеси, так і складний історичний досвід ХХ ст., що залишило у пам’яті слід як століття ідеологій, геноцидів та світових війн. Переосмислення минулого, подолання історичних травм та формування нових сенсів та ідентичностей вимагають розгляду філософських аспектів. Історичні травми, особливо глибоко вкорінені у колективну свідомість, впливають на аксіологічні орієнтири та онтологічні засади суспільства. Тому аналіз філософських аспектів колективної пам’яті через призму історичних травм дозволяє розкрити механізми формування та змін колективної ідентичності, зокрема, крізь призму психологічних наслідків історичних травм.Висновки. Підкреслюють важливість вивчення колективної пам’яті, історичних травм та переосмислення історії крізь призму міждисциплінарних підходів та методології. З’ясовано, що міждисциплінарні підходи допомагають з різних точок зору охарактеризувати феномен історичної травми та її вплив на ідентичність, наступні покоління спільноти, само-/репрезентацію, аксіологічні та онтологічні аспекти діяльності суспільства. Охарактеризовано різноманіття наукових візій на проблему історичної травми, колективної пам’яті, зокрема на прикладах Голодомору, Голокосту, депортації кримських татар. Вказано на акцидентальність тих чи інших подій, що має стати у нагоді при переосмисленні впливу історичних травм на спільноту
Філософія міжкультурного діалогу та глобалізації, розуміння впливу глобалізації на сучасний світ
Full text linkRelevance. Migration, technological development, and economic integration contribute to the convergence of different cultures and communities. However, this process is accompanied by such challenges as cultural conflict, discrimination, intercultural distortion and interethnic differences. Lack of adequate intercultural communication leads to an increase in cultural and ethnic conflicts, aggravation of interethnic relations, economic and social exclusion of certain groups of the population. The relevance of supporting intercultural dialogue is determined by the need to apply philosophical concepts aimed at ensuring mutual understanding, tolerance, and harmonious coexistence of different cultural communities.
The purpose of the study is to determine the mechanisms of interaction between intercultural dialogue and globalisation, their impact on the modern world, and to identify the opportunities and challenges they pose to contemporary society.
The results of the study indicate the importance of preserving and supporting the diversity of cultural identities in the context of globalisation. The diversity of cultural expressions is a source of richness and uniqueness of the world community. Globalisation should not lead to the assimilation or standardisation of cultures, but should stimulate mutual learning, respect and interaction between different groups.
The conclusions emphasise the need for specific measures to actively support and develop intercultural dialogue in the context of globalisation. Effective interethnic policies aimed at protecting the rights of cultural minorities and promoting intercultural dialogue are an important step towards ensuring equality and tolerant coexistence. Interethnic cooperation at various levels, from local to international, is a prerequisite for the development of mutual understanding and cooperation between nations.Актуальність. Міграція, розвиток технологій, економічна інтеграція сприяють зближенню різних культур і спільнот. Однак, цей процес супроводжується такими викликами, як культурний конфлікт, дискримінація, інтеркультурне спотворення й міжетнічні розбіжності. Відсутність адекватного міжкультурного спілкування призводить до збільшення культурних та етнічних конфліктів, загострення міжнаціональних відносин, економічного та соціального виключення певних груп населення. Актуальність підтримки міжкультурного діалогу визначається необхідністю застосування філософських концепцій, які спрямовані на забезпечення взаєморозуміння, толерантності, гармонійного співіснування різних культурних спільнот.
Метою дослідження є визначити механізми взаємодії міжкультурного діалогу й глобалізації, їх вплив на сучасний світ, а також визначення можливостей та викликів, які вони ставлять перед сучасним суспільством.
Результати дослідження вказують на важливість збереження та підтримки різноманітності культурних ідентичностей у контексті глобалізації. Розмаїття культурних виразів є джерелом багатства та неповторності світової спільноти. Глобалізація не повинна призводити до асиміляції чи стандартизації культур, а має стимулювати взаємне вивчення, уважне ставлення та взаємодію різних груп населення.
Висновки підкреслюють необхідність конкретних заходів для активної підтримки та розвитку міжкультурного діалогу в умовах глобалізації. Дієві міжнаціональні політики, що спрямовані на захист прав культурних меншин та сприяння міжкультурному діалогу, є важливим кроком для забезпечення рівноправ’я й толерантного співіснування. Міжнаціональне співробітництво на різних рівнях, від місцевого до міжнародного, є необхідною умовою для розвитку взаєморозуміння та співпраці між націями
Історія духовного життя в місті Дарбанд на початку XIX-XX ст.
Full text linkThe purpose of the article is to study the cultural environment and cultural processes specific to the city of Darband, which is one of the ancient cities of Azerbaijan and distinguished by its ethno-cultural diversity at the beginning of the 19th-20th centuries. It is known that every society has its own multifaceted cultural patterns, beliefs, and way of life.
Although these socio-cultural features continue as organic components of a single, common culture within a certain framework, they are subject to change processes and are renewed from time to time as a result of various internal and external influences. In this context, it should be noted that in every culture, along with the main elements, changing elements are also important. In the cultural sphere of every society, religion and its structural components, religious institutions and religious outlook occupy an important place.
The used methodology and methods were widely studied with the help of a number of scientific works in Azerbaijani, Russian and Turkish languages as the theoretical and methodological basis of the research. In the article, a number of information gathering and analysis methods of history and humanitarian sciences were used, and a number of statistical indicators were included.
The main scientific innovation put forward is that the religious and cultural environment of Darbend has been widely studied and the multicultural-tolerant characteristics of the city have been determined with concrete facts.
The result of the research is that at the beginning of the 19th-20th centuries, the religion, religious outlook, and religious institutions of the Muslim-Turkish population in the city of Darband and its surrounding regions were implemented based on the rules of the Islamic religion, and religious conservatism prevailed. More religious doctrines were preferred and religious ceremonies were performed on this basis. Also, during this period, the implementation of the process of enlightenment among the population helped the progressive development in the field of religion.
During this period, non-Muslims living in Darband also had their own system of religious beliefs and forms of worship. The way of life of every non-Muslim was directly related to the religious beliefs to which he belonged.
In general, at the beginning of the 19th and 20th centuries, the religious worldview, religious belief system, and religious traditions of the population of Darband were based on religious-mythological views whose historical roots go back to ancient times.Метою статті є вивчення культурного середовища та культурних процесів, характерних для міста Дарбанд, яке є одним із стародавніх міст Азербайджану та вирізняється своєю етнокультурною різноманітністю на початку 19 – 20 століть.
Відомо, що кожне суспільство має свої багатогранні культурні моделі, вірування та спосіб життя. Хоча ці соціокультурні особливості продовжуються як органічні компоненти єдиної спільної культури в певних рамках, вони піддаються процесам змін і час від часу оновлюються в результаті різноманітних внутрішніх і зовнішніх впливів. У цьому контексті слід зазначити, що в кожній культурі поряд з основними елементами важливі також елементи, що змінюються. У культурній сфері кожного суспільства важливе місце займають релігія та її структурні компоненти, релігійні інститути та релігійний світогляд.
Використовувана методологія і методика широко вивчені за допомогою ряду наукових праць азербайджанською, російською і турецькою мовами як теоретико-методологічної основи дослідження. У статті використано низку методів збору та аналізу інформації історичних та гуманітарних наук, а також включено ряд статистичних показників.
Основна наукова інновація полягає в тому, що релігійне та культурне середовище Дарбанда було широко вивчено, а мультикультурно-толерантні характеристики міста були визначені конкретними фактами.
Результатом дослідження є те, що на початку 19 – 20 століть релігія, релігійний світогляд та релігійні інститути мусульмансько-турецького населення міста Дарбанда та його прилеглих регіонів реалізовувалися на основі правил ісламського релігії, панував релігійний консерватизм. Надавали перевагу більш релігійним доктринам і на цій основі проводили релігійні церемонії. Також у цей період здійснення процесу просвітництва серед населення сприяло прогресивному розвитку у сфері релігії.
У цей період немусульмани, які проживали в Дарбанді, також мали власну систему релігійних вірувань і форм поклоніння. Спосіб життя кожного немусульманина був безпосередньо пов'язаний з релігійними віруваннями, до яких він належав.
Загалом на початку 19-20 століть релігійний світогляд, релігійна система вірувань і релігійні традиції населення Дарбанда базувалися на релігійно-міфологічних поглядах, історичні корені яких сягають глибокої давнини
Публіцистика Анатолія Кралицького на сторінках галицьких видань (др. пол. ХІХ ст.)
Full text linkThis studio is devoted to the analysis of the journalistic heritage of the Transcarpathian ethnographer, writer, abbot of the Mukachevo Basilian Monastery Anatoly Kralytskyi. The article examines the scientist's publications on the pages of Galician periodicals. The urgency of the research problem is determined by the need for a comprehensive study of the creativity of key historical figures, in this case the Transcarpathian scientist.
The purpose of the studio is to analyze the journalistic heritage of A. Kralytskyi on the pages of Galician publications, and on its basis to study the scientific heritage of the scientist, to characterize his views and role for cultural cooperation between Transcarpathia and Galicia and national awareness. The following research methods were used in the preparation of the article - biographical method, methods of critical analysis of sources, historical-comparative and historical-genetic methods.
The results. The article deals with the journalism of A. Kralytskyi on the pages of the Galician publications "Scientific collection of the Galician-Russian Motherland", "Slovo", "Halychanyn". The source value of these publications, historical value and importance for the formation of common historical memory are outlined. Attention is drawn to the theses of A. Kralytskyi about the ethnic kinship of Transcarpathian Ukrainians with Ukrainians on the other side of the Carpathians. The studio also used the epistolary legacy of A. Kralytskyi to Ya. Holovatskyi and B. Didytskyi, who were editors of publications where the Transcarpathian scientist was published.
Сonclusions. On the basis of the processed materials, we came to the conclusion that the journalism of A. Kralytskyi on the pages of Galician publications is not only an important source for understanding his creative heritage, but also an important segment for a more detailed coverage of the situation of Ukrainians in the era of national revival and cultural cooperation between the elite of Ukrainian society of that time.Дана студія присвячена аналізу публіцистичної спадщини закарпатського етнографа, письменника, ігумена Мукачівського василіанського монастиря Анатолія Кралицького. В статті розглядаються публікації вченого на сторінках галицької періодики другої половини ХІХ ст.
Актуальність проблеми дослідження визначається необхідністю всебічного вивчення спадщини ключових історичних постатей, в даному випадку закарпатського вченого.
Мета статті – проаналізувати публіцистичну спадщину А. Кралицького на сторінках галицьких видань, і на її основі вивчити науковий доробок вченого, охарактеризувати його погляди та роль для культурної співпраці між Закарпаттям та Галичиною та процесу національного усвідомлення. При підготовці статті використано наступні методи дослідження – метод біографістики, методи критичного аналізу джерел, історико-порівняльний та історико-генетичний методи.
Результати. В статті опрацьовано публіцистику А. Кралицького на сторінках галицьких видань «Науковий сборник Галицько-русской матиці», «Слово», «Галичанин». Окреслено джерельну вартість цих публікацій, історичну цінність та важливість для формування спільної історичної пам’яті. Звернуто увагу на тези А. Кралицького про етнічну спорідненість закарпатських українців з українцями по той бік Карпат. В студії також використано епістолярну спадщину А. Кралицького до Я. Головацького та Б. Дідицького, що були редакторами видань, де публікувався закарпатський вчений.
Висновки. На основі опрацьованих матеріалів, дійшли до висновків, що публіцистика А. Кралицького на сторінках галицьких видань не тільки важливе джерело для розуміння його творчої спадщини, а й важливий сегмент для детальнішого висвітлення становища українців в добу національного відродження та культурної співпраці між елітою українського суспільства тієї доби
Камінні чавунні плити періоду Французької революції (Франш-Конте): особливості стилів
Full text linkRelevance. Fireplace plates from France during the Great Revolution hold significant cultural and historical value, illustrating the transition from monarchical to revolutionary symbols. Analyzing these objects helps to understand the impact of revolutionary changes on everyday life and cultural practices. Additionally, cast iron fireplace plates from that period reflect how new political regimes sought to replace old symbols and introduce new ideals.
Purpose. The aim of this article is to to study firebacks produced during the French Revolution (1789-1799) in order to analyze changes in their artistic design.
Results. Fireplace plates from the French Revolution period were targeted by the National Convention, which mandated the destruction of any symbols of the monarchical past, including artistic details on cast iron fireplace plates. The end of the Reign of Terror (la Terreur) saved some fireplace plates with royal symbols, allowing them to survive to the present day.
Conclusions. Fireplace plates made before the French Revolution often featured monarchical symbols such as fleur-de-lis and crowns. With the onset of the revolution, these symbols were altered or removed to align with new revolutionary ideals. Despite revolutionary changes, some elements of traditional design, such as the shape and functional characteristics of the plates, remained stable. This indicates that even during radical changes, traditional elements continued to hold significance. Cast iron fireplace plates from the French Revolution period can be recognized not only as functional objects but also as important artifacts of art and history, reflecting the transformation of aesthetic and political norms of that time.Актуальність. Фаєрбеки з Франції періоду Великої революції мають велику культурну та історичну цінність, ілюструючи перехід від монархічних до революційних символів. Аналіз цих предметів допомагає зрозуміти вплив революційних змін на повсякденний побут та культурні практики. Крім цього, камінні чавунні плити того періоду свідчать про те, як нові політичні режими прагнули змінити старі символи й впровадити нові ідеали.
Мета статті полягає у вивченні фаєрбеків, що були виготовлені під час Французької революції (1789-1799), для аналізу змін у їхньому художньому оформленні.
Результати. Фаєрбеки періоду Французької революції стали об’єктом переслідування збоку Національного Конвенту, який зобов’язав французів знищувати будь-які символи монархічного минулого, в тому числі художні деталі на камінних чавунних плитах.Завершення епохи терору (фр. la Terreur) врятувало частину фаєрбеків з символами королівської влади й дозволило їм дожити до наших днів.
Висновки. Фаєрбеки, виготовлені до початку Французької революції, часто відображали монархічні символи, такі як флер-де-ліс і корони. З початком революції ці символи були змінені або усунені, щоб відповідати новим революційним ідеалам. Попри революційні зміни, деякі елементи традиційного дизайну, такі як форма та функціональні характеристики плит, залишалися стабільними. Це вказує на те, що, навіть під час радикальних змін, традиційні елементи продовжували мати значення. Камінні чавунні плити періоду Французької революції можуть бути визнані не тільки як об'єкти функціонального призначення, а і як важливі артефакти мистецтва та історії, що відображають трансформацію естетичних і політичних норм того часу
Вплив політиканства на вирішення адміністративних проблем: територіально-адміністративна реорганізація повіту Четатя Алба (1939)
Full text linkRelevance. The problem of effective territorial organization of subnational public power is a particularly important one for the social and economic development of contemporary states. Knowing the evolution of the territorial-administrative delimitation of a subnational territorial collectivity is relevant for establishing its current territorial dimension.
The purpose of the paper is to examine the impact of politicking on the decisions regarding the territorial organization of subnational public authorities in the interwar period by studying a concrete case - the modification of the territorial-administrative delimitation of Cetatea Alba County (the current administrative entity of Bilhorod-Dnistrovskyi, Odesa region) in 1939, when it was part of the Dniester Land, Romania.
Results. By the Administrative law of 1938, the position of sub-prefect was abolished. That is why in the budget of the Ministry of the Interior for the period 1939/1940, the positions of the former sub-prefects could no longer be included. In order to solve the problem, the political decision-makers entered in the budget 71 positions of praetors with the salaries of the former sub-prefects.
As a result, the decision was made to create in each county a new constituency with a smaller area and with the preferred residence in the capital of the county so that these new praetors can be, in case of need, also the deputies of the prefects.
The public authorities of Cetatea Alba County performed this decision and created a new territorial constituency (plasa) – Bairamcea, with the residence in the commune with the same name.
Conclusions. Often, decisions regarding the establishment of the territorial dimensions of subnational territorial collectivities are influenced not only by objective realities and conditions but also by subjective factors such as, for example, the phenomenon of politicking. Politicking left a deep mark on the political and socio-economic development of interwar Romania, influencing important political decisions, with a major impact on the country's development.Актуальність. Проблема ефективної територіальної організації субнаціональної публічної влади є особливо актуальною для соціально-економічного розвитку сучасних держав. Знання еволюції територіально-адміністративного розмежування субнаціонального територіального утворення є актуальним для встановлення його поточного територіального виміру.
Метою дослідження було вивчити вплив політиканства на рішення щодо територіальної організації субнаціональних органів публічної влади в міжвоєнний період шляхом вивчення конкретного випадку – зміни територіально-адміністративного розмежування повіту Четатя-Алба (сучасна Білгород-Дністровська адміністративна одиниця, Одеська область) у 1939 році, коли входив до складу Цінуту Ністру, Румунія.
Результати. Адміністративним законом від 1938 року посаду підпрефекта було скасовано. Тому в бюджеті Міністерства внутрішніх справ на період 1939/1940 роках посади колишніх підпрефектів вже не могли бути включені.
Щоб вирішити проблему, політичні діячі зарахували до бюджету 71 посаду преторів із зарплатою колишніх підпрефектів. У результаті було прийнято рішення створити новий округ з меншою територією в кожному повіті для забезпечення їх посадами. Органи державної влади повіту Четатя-Алба виконали це рішення і створили новий територіальний округ (пласа) - Байрамча з резиденцією в однойменному населеному пункті.
Висновки. Часто на рішення щодо встановлення територіальних розмірів субнаціональних територіальних утворень впливають не лише об’єктивні реалії та умови, а й суб’єктивні чинники, такі як, наприклад, явище політиканства. Політиканство залишило глибокий слід у політичному та соціально-економічному розвитку міжвоєнної Румунії, вплинувши на важливі політичні рішення, з великим впливом на розвиток країни
Філософія та мистецтво: взаємозв'язок, вплив та роль у формуванні культурного виміру образу світу
Full text linkThe article is devoted to the study of the issue of the formation of the cultural dimension of the image of the world in the aspect of the relationship between philosophy and art. It highlights the specifics of philosophical knowledge and art as a branch of human culture aimed at an aesthetic sense of the world. Similar and different aspects between philosophy and art are characterized. The connection between art and philosophy is clarified. The influence of the combination of philosophy and art on the development of culture is characterized.
The relevance of the research is due to the need for interdisciplinary research into the problems of human spiritual activity, where philosophy and art are those special fields of knowledge that have a significant impact on the development of our society. Philosophy as a theoretical basis of worldview operates with a methodology that determines the direction of scientific research in other sciences, in particular, art history. That is, two types of human spiritual activity - philosophy and art - demonstrate a complex and multifaceted kinship, although there is no identity in the essence and manifestations of functioning. At the same time, the ratio of philosophy and art is an indicator of the level of cultural development in various aspects.
The purpose of the study is to reveal the formation of the cultural dimension of the image of the world in the aspect of the relationship between philosophy and art.
The results. According to the conducted research, it was found that abstract-theoretical generalizations of philosophy and the language of images about incredible art are the spheres that characterize the transcendental application of rationality and sensuality in the context of the social. All this turns these spheres into a source of understanding of man as a collective being. At the same time, it is determined that the influence of philosophy and art on culture is mediated by the fact that the data of science allow a person to understand the beauty of the surrounding world and the spiritual fulfillment of a person.
Conclusions. The obtained results of the study testify to the significance of the influence of philosophy and art on the human-creative status of culture.Стаття присвячена дослідженню питання формування культурного виміру образу світу в аспекті взаємозв’язку філософії та мистецтва. У ній висвітлено специфіку філософського знання та мистецтва, як галузі людської культури, спрямованої на естетичне відчуття світу. Охарактеризовано подібні та відмінні аспекти між філософією та мистецтвом. З’ясовано зв'язок між мистецтвом та філософією. Охарактеризовано вплив поєднання філософії та мистецтва на розвиток культури.
Актуальність дослідження обумовлена потребою у міждисциплінарному дослідженні проблем духовної діяльності людини, де філософія та мистецтво є тими особливими галузями знань, що вагомо впливають на розвиток нашого суспільства. Філософія як теоретична основа світогляду оперує методологією, що визначає напрям наукових досліджень інших наук, зокрема, мистецтвознавства. Тобто, два вида духовної діяльності людини – філософія та мистецтво – демонструють складну й багатопланову спорідненість, хоча й відсутня тотожність у сутності та проявах функціонування. Водночас саме співвідношення філософії та мистецтва є показником рівня розвитку культури у різних аспектах.
Метою дослідження є розкриття формування культурного виміру образу світу в аспекті взаємозв’язку філософії та мистецтва.
Результати. Згідно з проведеним дослідженням було з’ясовано, що абстрактно-теоретичні узагальнення філософії та мова образів про неймовірне мистецтва є тими сферами, які характеризують трансцендентне застосування раціональності та чуттєвості в контексті соціального. Все це перетворює дані сфери у джерело розуміння людини як колективної істоти. Водночас визначено, що вплив філософії та мистецтва на культуру опосередкований тим, що дані науки дозволяють людині зрозуміти красу навколишнього світу та духовного наповнення людини.
Висновки. Отримані результати дослідження свідчать про значущість впливу філософії та мистецтва на людинотворчий статус культуру