Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Медіастратегії кандидатів під час президентської кампанії у США 2024: роль соціальних мереж
Full text linkThe relevance of this research is determined by the central role social media play in modern politics, fundamentally transforming election campaigns and shaping public opinion. The 2024 U.S. presidential election serves as a prime example where the digital space, amidst deep political polarization, became the key battleground for votes. Analyzing the media strategies of candidates is crucial for understanding the evolution of political communication and addressing challenges like disinformation and the ambivalent impact of technology on democratic processes. The purpose of this article is to examine the influence of social media on political communication, candidate image formation, and voter preferences through the case study of the 2024 U.S. presidential campaign.The results showed that the main candidates, Donald Trump and Kamala Harris, employed starkly different media strategies. Trump's campaign focused on emotional polarization and mobilizing his loyal base through X and Truth Social, using provocative content. Harris's strategy targeted a youth audience on TikTok and Instagram, emphasizing visual content, social justice, and influencer collaborations. The analysis revealed that Trump's approach generated significantly higher audience engagement. Both campaigns heavily invested in targeted advertising, though the spread of disinformation was a major issue. The conclusions indicate that social media have evolved from a communication tool into a decisive political arena. Trump's victory was partly due to his more flexible and aggressive digital campaign, which proved more effective in mobilizing the electorate. The 2024 election highlights the dual role of social media and underscores the urgent need for platform regulation and enhanced media literacy to protect democratic processes. Keywords: social media, presidential election in USA 2024, media strategies, political communication, disinformation, targeted advertising, voter mobilizationАктуальність дослідження визначається центральною роллю, яку соціальні мережі відіграють у сучасній політиці, докорінно трансформуючи виборчі кампанії та формуючи громадську думку. Президентські вибори у США 2024 року є показовим прикладом, де цифровий простір в умовах глибокої політичної поляризації став ключовою ареною боротьби за голоси. Аналіз медіастратегій кандидатів є важливим для розуміння еволюції політичної комунікації та розв'язання проблем, пов'язаних із дезінформацією та амбівалентним впливом технологій на демократичні процеси. Мета статті – дослідити вплив соціальних мереж на політичну комунікацію, імідж кандидатів та електоральні вподобання на прикладі кампанії 2024 року в США.Результати показали, що основні кандидати, Дональд Трамп і Камала Гарріс, застосовували кардинально відмінні медіастратегії. Кампанія Трампа була зосереджена на емоційній поляризації та мобілізації лояльного електорату через X та Truth Social, використовуючи провокативний контент. Стратегія Гарріс була орієнтована на молодіжну аудиторію в TikTok та Instagram, де акцент робився на візуальному контенті, ідеях соціальної справедливості та співпраці з інфлюенсерами. Аналіз показав, що підхід Трампа генерував значно вищий рівень залученості. Обидві кампанії активно інвестували в таргетовану рекламу, проте поширення дезінформації стало гострою проблемою. Висновки свідчать, що соціальні мережі перетворилися з інструменту комунікації на вирішальну політичну арену. Перемога Трампа частково зумовлена його гнучкішою та агресивнішою цифровою кампанією, яка виявилася ефективнішою для мобілізації. Досвід виборів 2024 року підкреслює двоїсту роль соцмереж та нагальну потребу в регулюванні платформ і підвищенні медіаграмотності
Чинники формування репутації міст в Україні: соціологічний аналіз
Full text linkRelevance. Urban reputation plays a crucial role in attracting investment, tourism, and human capital. Ukrainian scholars have studied the factors influencing city reputation, including governance transparency, business climate, infrastructure, and social resilience. This article reviews publications by Ukrainian researchers dedicated to the factors shaping urban reputation. The aim is to analyze the factors that affect the reputation of the city, focusing on how they are evaluated by Ukrainian scholars. This review will include an analysis of various studies and methods that aim to assess and adjust strategies for building the city's reputation.Resutls. The article emphasizes that effective city branding, especially during the ongoing war, depends on strategic governance, ease of doing business, and infrastructure development. These elements collectively enhance a city’s competitiveness both nationally and globally. In addition, the article highlights the importance of decentralization, public-private partnerships, and industrial development in post-war recovery strategies. Using the examples of Kyiv, Lviv, and Kharkiv, the study demonstrates approaches to adaptive governance. Conclusions. It also underscores that transparent governance and investor-friendly policies (such as tax incentives, attraction of skilled labor, and wartime-oriented tourism programs) are essential for building trust among different stakeholder groups. The article concludes that Ukrainian cities should actively work on their reputation through strategic, transparent, and inclusive policies, drawing on both local and international best practices to ensure sustainable development during wartime.аїнські науковці вивчали чинники, що впливають на репутацію міста, враховуючи: прозорість управління, бізнес-клімат, інфраструктуру та соціальну стійкість. Зроблено огляд публікацій українських дослідників, що присвячені чинникам формування міської репутації.Мета – проаналізувати чинники, що впливають на репутацію міста, зосередившись на тому, як їх оцінюють українські науковці. Цей огляд включатиме аналіз різних досліджень та методик, які спрямовані на оцінку та корегування стратегій формування репутації міста.Результати. У статті підкреслюється, що ефективне управління репутацією міста, особливо під час війни, що триває, залежить від стратегічного управління, зручності ведення бізнесу та розвитку інфраструктури. Ці елементи разом підвищують конкурентоспроможність міста як на національному, так і на глобальному рівнях. Крім того, у статті наголошується на важливості децентралізації, державно-приватного партнерства та промислового розвитку в стратегіях післявоєнного відновлення. На прикладах Києва, Львова і Харкова розглядаються підходи до адаптивного управління.Висновки. Дослідження робить акцент на тому, що прозоре управління та політика, сприятлива для інвесторів (наприклад, податкові пільги, залучення кваліфікованої робочої сили та програми туризму, орієнтовані на воєнний час) є важливими для зміцнення довіри різних груп стейкголдерів. У статті робиться висновок про те, що українські міста повинні активно працювати над репутацією за допомогою стратегічної, прозорої та інклюзивної політики, використовуючи кращі місцеві і міжнародні практики для забезпечення сталого розвитку під час війни
Формування предметної компетентності на уроках історії
Full text linkRelevance. In today’s innovative educational environment, an important factor is the formation of subject competencies in students and their practical application. Of particular interest in this context is the study of subject competence in history lessons. Given the reform of the secondary education system in our country, this topic is relevant for scientific study.The purpose – to identify the peculiarities of subject competence formation in history lessons and develop effective approaches to its implementation in an innovative educational environment. Results. Subject competencies in history lessons are formed in an integrated manner, each with its own characteristics. They influence the teaching strategy, the methods chosen by the teacher, and the means of communication between participants in the educational process. The formation of basic historical subject competencies takes place throughout the entire history course in school and has its own characteristics at each stage. The peculiarities of the emergence of subject-specific historical competencies lie in the application of specific methods of working with historical sources, chronological data, historical maps, etc. Their formation can take place either separately or comprehensively, depending on the chosen teaching methods.Conclusions. We can affirm the importance of competency-based lessons for teaching history. Organizing the educational process in this way will only encourage students to actively engage in acquiring knowledge, gaining experience, and developing their key skills. The use of interactive methods, research projects, logical diagrams, and practical tasks develops both basic and subject-specific competencies. Modern history education in schools serves as the basis for the formation and development of chronological, spatial, logical, informational, and axiological competencies, enabling students to gain a deep and comprehensive understanding of historical processes through their interconnection and influence on the present day.Актуальність. В умовах сучасного інноваційного освітнього середовища важливим чинником є формування в учнів предметних компетентностей та їх практичне застосування. Особливу зацікавленість у річищі окресленої проблематики викликає дослідження предметної компетентності на уроках історії. Ураховуючи реформування системи середньої освіти в нашій державі, порушена тематика є актуальною для наукового студіювання.Мета дослідження – виявити особливості формування предметної компетентності на уроках історії та розроблення ефективних підходів до її впровадження в умовах інноваційного освітнього середовища.Результати. Предметні компетентності на уроках історії утворюються інтегровано, кожна з них має свої особливості. Вони впливають на стратегію навчання, методи, що добирає вчитель, засоби комунікації між учасниками освітнього процесу. Формування основних історичних предметних компетентностей відбувається впродовж усього курсу історії в школі й на кожному етапі має свої особливості. Особливості виникнення предметних історичних компетентностей полягають у застосуванні специфічних методів роботи з історичними джерелами, хронологічними даними, історичною картою тощо. Їх творення може відбуватися як окремо, так і комплексно залежно від обраних методів навчання.Висновки. Можемо стверджувати про важливість компетентнісно орієнтованих уроків для навчання історії. Організація в такий спосіб освітнього процесу лише сприятиме активному залученню учнів до здобуття знань, набуття досвіду та розвинення їх ключових навичок. Застосування інтерактивних методів, дослідницьких проєктів, логічних схем і практичних завдань формує як базові, так і предметні компетентності. Сучасна історична освіта в школі слугує основою для утворення і розвитку хронологічної, просторої, логічної, інформаційної та аксіологічної компетентностей, що дає можливість учням глибоко та всебічно розуміти історичні процеси через їх взаємозв’язок і вплив на сучасність
Пневматологічний аспект тлумачення святого письма в біблійній герменевтиці
Full text linkRelevance. For representatives of the Protestant branch of Christianity, the canonical Bible is regarded as the authoritative Word of God. Therefore, regular reading, study, and interpretation of Scripture are considered among the primary aspects of a believer’s spiritual life. It is within the pages of the Bible that divine revelation to humanity is contained; thus, the exploration of God’s will and its fulfillment is achieved through faithful interpretation of the Scriptures. However, in today’s subjective postmodern context, there is a tendency for each reader to develop their own understanding of biblical texts, which may not correspond to the original authorial intent. In such cases, the relevance and authority of the Holy Scripture are compromised, making it impossible to accurately convey God’s will to humanity. Since the biblical texts were written by human authors under the inspiration of the Holy Spirit, the pneumatological dimension of biblical interpretation must play a key role in understanding divine revelation. The purpose. To clarify the perspectives of specialists in the field of biblical hermeneutics regarding the pneumatological aspect in the process of interpreting the Bible. To examine biblical texts concerning the doctrine of the enlightening work of the Holy Spirit on the interpreter’s understanding of the original authorial meaning of Scripture.The results. It has been established that, according to biblical hermeneutics, the role of the Holy Spirit in interpreting the Bible is indispensable. Biblical texts concerning the enlightening work of the Holy Spirit in the process of understanding truth were analyzed. It was revealed that the understanding of truth is possible only for devoted believers who are under the enlightening influence of the Holy Spirit. Conversely, an unbelieving reader who does not believe in God or in the authority of Scripture is deprived of the ability to accurately perceive and interpret the truths of the Bible.The conclusions. It was determined that within biblical hermeneutics the pneumatological aspect holds fundamental significance, since the Holy Spirit, who inspired the biblical authors, also illuminates contemporary believers in the knowledge of truth, enabling a faithful reception of biblical truth.Актуальність. Для представників протестантської гілки християнства канонічна Біблія являється авторитетним Божим Словом. Тому регулярне читання, дослідження та її тлумачення вважається одним із головних аспектів духовного життя вірянина. Саме на сторінках Біблії міститься Боже одкровення людству, тому дослідження волі Божої та її виконання досягається через вірне тлумачення Біблії. Але в сучасному суб’єктивному постмодерністському світі спостерігається тенденція, що в кожного читача може бути своє розуміння текстів Біблії, яке не відповідає авторському задуму. В такому випадку втрачаються актуальність та авторитетність Святого Письма, і неможливість передати волю Божу людству. Так як тексти Біблії були написані людськими авторами під натхненням Духа Святого, тому пневматологічний аспект при тлумаченні Святого Письма має відігрівати ключову роль, щоб зрозуміти Божественне одкровення. Мета. З’ясувати ставлення спеціалістів в області біблійної герменевтики щодо пневматологічного аспекту в процесі тлумачення Біблії. Дослідити тексти Біблії стосовно вчення просвітницької дії Духа Святого на розуміння початкового авторського змісту тлумачем Святого Письма.Результати. З’ясовано, що згідно біблійної герменевтики, роль Духа Святого при тлумаченні Біблії являється обов’язковою. Проаналізовано тексти Святого Письма стосовно просвітницької діяльності Духа Святого в процесі розуміння істини. Виявлено, що розуміння істини можливо тільки для посвячених вірян, які знаходяться під просвітницькою дією Духа Святого. А невіруючий читач, який не вірить в Бога і в авторитетність Святого Письма позбавлений можливості вірно сприймати та тлумачити істини Біблії. Висновки. Визначено, що в біблійній герменевтиці пневматологічний аспект має фундаментальне значення, адже Святий Дух, Який надихав авторів для написання Святого Письма, також просвітлює в пізнанні істини сучасних вірян, для вірного сприйняття істини Біблії
Містянин і урбанізація: психологічні трансформації та філософський пошук сенсу
Full text linkRelevance. Megacities are centers of innovation, but at the same time they create a number of problems for people. These include high levels of stress, information overload, identity crises, social isolation, alienation and existential searches for meaning. The philosophical dimension of urbanization emphasizes the issues of freedom, authenticity and harmonization of individual and collective life.Purpose. The purpose of the study is to clarify the features of the phenomenon of a modern urban resident in the context of psychological crises and philosophical searches for meaning, to generalize current scientific approaches, and to identify prospects for further research.Results. The integration of psychological and philosophical perspectives provides a deeper understanding of the crises caused by urbanization and outlines ways to overcome them. The results of the study can be applied in urban planning, the development of psychological support programs for city residents.Conclusions. Modern urbanization forms a new identity of a city resident. The city becomes not only a place of residence, but also a factor that determines the thinking, behavior and emotional state of a person, turning him into a “digital city dweller” – a subject integrated into and dependent on the technological system. This generates ambivalence between freedom and social structure, authenticity and digital determinism. The mediatization of space expands the possibilities of self-expression but causes a loss of privacy and integrity. The combination of psychological and philosophical approaches allows us to understand the city as a laboratory of modern subjectivity, and the humanization of the urban environment is a prerequisite for the harmonization of human existence.Актуальність. Мегаполіси стають осередками інновацій, але водночас породжують низку викликів для особистості. Серед них – високий рівень стресу, інформаційне перевантаження, проблеми ідентичності, соціальна ізоляція, відчуження та потреба у пошуку сенсу, питання свободи, автентичності та гармонізації індивідуального й колективного життя.Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей феномена сучасного міського мешканця в контексті психологічних криз і філософських пошуків сенсу, узагальненні актуальних наукових підходів і визначенні перспектив подальших досліджень.Результати. Встановлено, що містянин є багатовимірним суб’єктом, що поєднує риси адаптивності, мобільності та стресостійкості, переживає кризові стани, зумовлені урбанізованим середовищем. Досліджено типологію міських ідентичностей. Розглянуто феномен цифрової людини, етичні дилеми смарт-міст, загрози медіатизації простору та вплив міського дизайну на психологічне благополуччя. Інтеграція психологічного та філософського аналізу дозволяє краще зрозуміти природу кризових станів, спричинених урбанізацією, та окреслити шляхи їх подолання. Результати можуть бути застосовані в урбаністичному плануванні, у створенні програм психологічної підтримки. Висновки. Сучасна урбанізація формує нову ідентичність мешканця міста. Місто стає не лише місцем проживання, а й фактором, що визначає мислення, поведінку та емоційний стан людини. Це породжує амбівалентність між свободою та соціальною структурою, автентичністю та цифровим детермінізмом. Медіатизація простору розширює можливості самовираження, але спричиняє втрату приватності та цілісності. Поєднання психологічного та філософського підходів дозволяє зрозуміти місто як лабораторію сучасної суб’єктивності
Проблеми організації і прозорості виборів в Україні в умовах воєнного стану та роль громадянського суспільства
Full text linkRelevance. In the context of the full-scale invasion of Ukraine by the Russian Federation and the imposition of martial law, holding elections on scheduled dates has become impossible, creating challenges for the legitimacy of political processes and citizens’ trust in state institutions. At the same time, the development of a high level of electoral-legal culture and active participation of civil society are key factors in ensuring the potential transparency of electoral processes and preparing society for the conduct of free and fair elections after the end of hostilities. Purpose of the study. To identify the role of civil society in ensuring the potential transparency of the electoral process through the lens of a mature electoral-legal culture in the contemporary political and legal context of Ukraine.Results. The article analyzes the main mechanisms of public oversight and electoral preparation, including the work of observation missions, media monitoring, advocacy campaigns, and digital tools for citizen participation. It is established that a high level of electoral-legal culture and civil society activity contribute to raising citizens’ legal awareness, fostering a critical attitude toward electoral fraud, and preparing society for the transparent conduct of future elections. The synergy of legal awareness and civic engagement serves as an effective safeguard against abuses and information manipulation.Conclusions. Ensuring the potential transparency of elections requires the combination of institutional guarantees with a high level of electoral-legal culture and systematic involvement of civil society organizations. Despite positive trends, challenges remain, including regional disparities, electoral populism, and limited access to legal education. It is recommended to expand civic education programs, develop long-term observation platforms, and strengthen cooperation between state institutions and the civil sector.Актуальність. У контексті повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та запровадженого воєнного стану проведення виборів у встановлені строки стало неможливим, що створює виклики щодо легітимності політичних процесів і довіри громадян до інститутів влади. Водночас формування високого рівня електорально-правової культури та активна участь громадянського суспільства виступають ключовими чинниками потенційної прозорості виборчих процесів і підготовки суспільства до проведення чесних та справедливих виборів після завершення воєнних дій. Мета дослідження. Визначити роль громадянського суспільства у забезпеченні потенційної прозорості виборчого процесу через призму зрілості електорально-правової культури в сучасних політико-правових умовах України.Результати. У статті проаналізовано основні механізми громадського контролю та підготовки до виборів, зокрема діяльність спостережних місій, медіамоніторинг, адвокаційні кампанії та цифрові інструменти участі громадян. Визначено, що високий рівень електорально-правової культури та активність громадянського суспільства сприяють підвищенню правової обізнаності населення, формуванню критичного ставлення до фальсифікацій і підготовці суспільства до прозорого проведення виборів у майбутньому. Синергія правової обізнаності та громадської активності виступає ефективним запобіжником проти зловживань та інформаційних маніпуляцій.Висновки. Забезпечення потенційної прозорості виборів потребує поєднання інституційних гарантій із високим рівнем електорально-правової культури та системною участю громадських організацій. Попри позитивну динаміку, залишаються виклики, пов’язані з регіональними диспропорціями, електоральним популізмом та обмеженим доступом до правової освіти. Рекомендовано розширення програм громадянської просвіти, розвиток довгострокових спостережних платформ і посилення співпраці між державними інститутами та громадським сектором
Етногенетичні процеси українського народу в історико- культурному вимірі кельтської концепції походження Русі
Full text linkPurpose of the article. The study aims to analyze the ethnogenetic processes of the Ukrainian people in the light of the Celtic conception of the origin of Rus’, substantiating it as an integral component in the formation of Ukrainian identity and statehood. Research methodology. The research employs the historical-genetic method to trace the origins of the Ukrainian ethnos and the influence of the Celtic Ruteni; the historical-comparative method to juxtapose archaeological and linguistic evidence; toponymic analysis to identify the distribution of Celtic elements in geographical names; and the historiographical critique method to evaluate the Normanist theory and the concept of the «Old Rus’ ethnicity». Scientific novelty. This article represents a continuation of the author’s previous research on the problem of the origins of Rus’. It additionally confirms the role of the Celtic Ruteni in the processes of Ukrainogenesis on the basis of a comprehensive analysis of archaeological, linguistic, and toponymic evidence. The novelty lies in the expansion of the source base and the refinement of the interrelation between the Celtic component and the formation of the name «Rus’». Conclusions. The Celtic conception of the origin of Rus’ correlates with the universal patterns of ethnogenesis among European peoples of the Early Middle Ages. Archaeological (Przeworsk and Cherniakhiv cultures), linguistic (the suffix -yna, Celtic loanwords), and toponymic data (Ros’, Rostavytsia, Ruzische Mushel) substantiate its significance in the formation of the Ukrainian ethnos. At the same time, the Normanist theory and the concept of the «Old Rus’ ethnicity» demonstrate methodological limitations and fail to withstand modern scholarly critique.Мета статті. Проаналізувати етногенетичні процеси українського народу у світлі кельтської концепції походження Русі та обґрунтувати її як складову формування української ідентичності й державності. Методологія дослідження. У роботі застосовано історико-генетичний метод для простеження витоків українського етносу та впливу кельтів-рутенів; історико-порівняльний метод для зіставлення археологічних і лінгвістичних даних; топонімічний аналіз для виявлення поширення кельтських елементів у географічних назвах; критико-історіографічний метод для оцінки норманської та «давньоруської» концепцій. Наукова новизна. Стаття є логічним продовженням попередніх досліджень автора з проблеми походження Русі. Додатково підтверджено роль кельтів-рутенів у процесах україногенези на основі комплексного аналізу археологічних, лінгвістичних і топонімічних свідчень. Новизна полягає у розширенні джерельної бази та уточненні взаємозв’язку між кельтським компонентом і формуванням назви «Русь». Висновки. Кельтська концепція походження Русі корелює з універсальними закономірностями етногенези європейських народів раннього середньовіччя. Археологічні (пшеворська та черняхівська культури), лінгвістичні (суфікс -ина, кельтські запозичення), та топонімічні дані (Рось, Роставиця, Руська-Мюль) підтверджують її вагомість у формуванні українського етносу. Водночас норманська теорія та концепція «давньоруської народності» виявляють методологічну обмеженість і не витримують сучасної критики
Роль України в сучасній системі міжнародної безпеки
Full text linkRelevance. Currently, the modern international security system is undergoing a profound transformation caused by the full-scale invasion of the Russian Federation into Ukraine. This aggression destroyed the existing international security system and became a test for regional and global stability, exposing the weakness of such institutions as the UN, NATO, and the Council of Europe. In the context of increasing speculation about the end of the war, the question of the future role of Ukraine and guarantees of sustainable peace remains open.The purpose is to analyze the place and significance of Ukraine in the formation of a new global and regional security system after the end of the war.Results. It has been established that Ukraine's participation in joint programs with NATO, the EU, and other international organizations strengthens its role in ensuring regional stability and also contributes to the adaptation of international structures to new threats. The importance of Ukraine's experience in the war against the Russian Federation and the fight against hostile disinformation was emphasized. The need for a deep reform of existing international institutions was identified, primarily: the UN, the Security Council, the OSCE, the IAEA and others, as they do not meet the modern challenges of the time.Conclusions. The Russian invasion was an impetus for the transformation of the global security system, where Ukraine is no longer only an object of aggression, but also a participant in the processes of strengthening regional and global stability. Its experience in war, cyber defense and peacekeeping is already forming a new security model. It was determined that Ukraine's further role in the global security system will depend on the conditions of the end of the war, the level of international support and the state's ability to adapt to new realities.Актуальність. Наразі сучасна система міжнародної безпеки переживає глибоку трансформацію, спричинену повномасштабним вторгненням РФ в Україну. Ця агресія зруйнувала існуючу систему міжнародної безпеки і стала випробуванням для регіональної та глобальної стабільності, оголивши слабкість таких інституцій, як ООН, НАТО та Рада Європи. За умов дедалі більших спекуляцій щодо завершення війни, відкритим залишається питання майбутньої ролі України та гарантій сталого миру.Метою є аналіз місця та значення України у формуванні нової глобальної та регіональної системи безпеки після завершення війни. Результати. Встановлено, що участь України у спільних програмах з НАТО, ЄС та іншими міжнародними організаціями посилює її роль у забезпеченні регіональної стабільності, а також сприяє адаптації міжнародних структур до нових загроз. Наголошено на важливості українського досвіду війни проти РФ та боротьбі з ворожою дезінформацією. Виявлено потребу в глибинному реформуванні існуючих міжнародних інституцій, передусім: ООН, Ради Безпеки, ОБСЄ, МАГАТЕ та інших, адже вони не відповідають сучасним викликам часу.Висновки. Вторгнення РФ стало поштовхом до трансформації світової системи безпеки, де Україна вже є не лише об’єктом агресії, а виступає учасником процесів зі зміцнення регіональної та глобальної стабільності. Її досвід у війні, кіберзахисті і миротворчості вже зараз формує нову модель безпеки. Було визначено, що подальша роль України у системі глобальної безпеки залежатиме від умов завершення війни, рівня міжнародної підтримки та здатності держави адаптуватися до нових реалій
Цифрова дипломатія громадянського суспільства Азербайджану: сучасний стан та перспективи
Full text linkAbstract. Relevance of the study Rethinking traditional diplomatic activities and turning to multi-level, multi-directional diplomacy armed with innovative digital tools and algorithms is a pressing issue for the international community. The purpose of the study is to analyze the potential influence of non-state actors in Azerbaijan on the diplomatic agenda in the context of digital reality. The scientific novelty of the study lies in its attempt to analyze the political modernization of non-governmental organizations (NGOs), associations, and institutions in the digital reality, the role of digital communication platforms as a factor in the free participation of civil society members in inter-state processes, as well as the associated problems and risks. Results. In the future, non-state actors may become more effective than state agencies in areas of diplomacy such as trade, health care, human rights, and the environment, where they already represent not so much national as global interests, changing the very nature of diplomacy, which promotes and protects exclusively the national interests of the state. Conclusions. In academic literature, the concepts of “civil diplomacy” and “digital civil diplomacy” have not yet been theoretically conceptualized or comprehensively analyzed. Nevertheless, the rapid development of digital technologies is already contributing to the growth of the influence of citizens and civil society institutions in global foreign policy processes. Civil society in Azerbaijan is essentially in the process of formation, with a dynamic process underway to define its functions in the state, the extent of its participation in international, inter-state, and inter-regional processes, and mechanisms for interaction with government structures. The need to define the mechanisms and directions for the transformation of Azerbaijan's civil society institutions in the digital reality predetermined the topic of this study.Aнотація. Актуальність дослідження Переосмислення традиційних дипломатичних заходів та перехід до багаторівневої, багатовекторної дипломатії, озброєної інноваційними цифровими інструментами та алгоритмами, є нагальним питанням для міжнародної спільноти. Метою дослідження є аналіз потенційного впливу недержавних акторів в Азербайджані на дипломатичний порядок денний в контексті цифрової реальності. Наукова новизна дослідження полягає в спробі проаналізувати політичну модернізацію неурядових організацій (НУО), асоціацій та інституцій у цифровій реальності, роль цифрових комунікаційних платформ як чинника вільної участі членів громадянського суспільства в міждержавних процесах, а також пов'язані з цим проблеми та ризики. Результати. У майбутньому недержавні суб'єкти можуть стати ефективнішими за державні органи в таких сферах дипломатії, як торгівля, охорона здоров'я, права людини та навколишнє середовище, де вони вже представляють не стільки національні, скільки глобальні інтереси, змінюючи саму природу дипломатії, яка просуває та захищає виключно національні інтереси держави. Висновки. В академічній літературі поняття «цивільна дипломатія» та «цифрова цивільна дипломатія» ще не отримали теоретичного осмислення та всебічного аналізу. Проте стрімкий розвиток цифрових технологій уже сприяє зростанню впливу громадян та інститутів громадянського суспільства на глобальні процеси зовнішньої політики. Громадянське суспільство в Азербайджані, по суті, перебуває в процесі формування, триває динамічний процес визначення його функцій у державі, ступеня його участі в міжнародних, міждержавних та міжрегіональних процесах, а також механізмів взаємодії з урядовими структурами. Необхідність визначення механізмів та напрямків трансформації інститутів громадянського суспільства Азербайджану в цифровій реальності зумовила тему цього дослідження
Візуальний поворот як культурно-епістемологічне явище: художні практики, рецепція та візуальне мислення
Full text linkAbstract.The article examines the visual turn as a cultural and epistemological phenomenon that emerged at the intersection of artistic transformations of the late nineteenth and early twentieth centuries and fundamental changes in the structure of human perception. It is argued that the visual turn cannot be reduced to stylistic shifts in art but represents a deeper reconfiguration of modes of thinking, interpretation, and meaning-making, in which the visual acquires the status of an autonomous form of knowledge. The study is grounded in an interdisciplinary framework combining philosophy of culture, visual studies, psychology of reception, and the neurobiology of visual perception.Main content. Special attention is paid to the psychological mechanisms of visual reception, including the roles of attention, emotional evaluation, imagination, and cognitive processing. The visual image is conceptualized as an active epistemological agent involved in the construction of meaning and influencing cognitive, affective, and embodied processes of the subject. Findings from neurobiological research on aesthetic experience are discussed as empirical support for the constructive and embodied nature of visual perception. The article also analyzes the contribution of modernist and avant-garde artistic practices to the formation of the visual turn, particularly the shift from mimetic representation toward the exploration of vision itself and the active role of the viewer.Perspectives and recommendations. A dedicated section presents an educational case from the course “Visual Culture,” demonstrating the practical implementation of visual turn concepts in the development of visual thinking and critical reception skills. The study addresses key limitations and risks associated with the visual turn, including visual reductionism, the manipulative potential of visual media, and attention overload in media-saturated environments.Conclusions. The article concludes that visual epistemology offers significant theoretical and applied potential for contemporary culture, education, and communication, while requiring reflexive and ethically responsible engagement with visual forms.Анотація.У статті досліджується візуальний поворот як культурно-епістемологічне явище, що сформувалося на межі художніх трансформацій кінця ХІХ – початку ХХ століття та змін у структурі людського сприйняття. Показано, що візуальний поворот не зводиться до стилістичних змін у мистецтві, а відображає глибшу перебудову способів мислення, інтерпретації та смислотворення, у межах якої візуальне набуває статусу самостійної форми пізнання. Теоретичною основою дослідження є міждисциплінарний синтез філософії культури, візуальних студій, психології рецепції та нейробіології зорового сприйняття.Основний матеріал. Особливу увагу приділено аналізу психологічних механізмів візуальної рецепції, зокрема ролі уваги, емоційної оцінки, уяви та когнітивної обробки візуальної інформації. Обґрунтовано розуміння візуального образу як активного епістемологічного агента, що бере участь у формуванні смислів і впливає на когнітивні, афективні та тілесні процеси суб’єкта. Нейробіологічні дослідження естетичного досвіду розглядаються як емпіричне підтвердження конструктивного характеру зорового сприйняття. Проаналізовано роль художніх практик модернізму та авангарду в підготовці візуального повороту, зокрема перехід від мімесису до дослідження самого акту бачення та активної ролі глядача.Перспективи та рекомендації. Окрему увагу приділено освітньому кейсу курсу «Візуальна культура», що демонструє практичну реалізацію ідей візуального повороту у формуванні візуального мислення та критичної рецепції. Розглянуто також обмеження візуального повороту, зокрема ризики візуального редукціонізму, маніпулятивний потенціал візуальних медіа та ефект перевантаження уваги в умовах медіанасиченого середовища.Висновки. Зроблено висновок про значний теоретичний і прикладний потенціал візуальної епістемології для сучасної культури, освіти та комунікацій за умови рефлексивного й етично відповідального використання візуальних форм