Theory and Practice of Jurisprudence (E-Journal - Yaroslav Mudryi National Law University)
Not a member yet
595 research outputs found
Sort by
Збирання доказів та розслідування екоциду в Україні: проблеми, інновації, перспективи
Full text linkThe relevance of this article lies in the study of the problems of collecting evidence and investigating ecocide in Ukraine during the armed Russian aggression and the formation of criminalistic recommendations for countering such crimes. The purpose of this study is to clarify the essence of ecocide in the context of an armed conflict, study the historical genesis of the problem, analyze national and international legal regulation of ecocide. An important aspect of covering the goals and problems of this article is the possibility of determining forensic means of countering ecocide during an armed conflict to form individual criminalistic recommendations for investigating the crime under study. Among the methods by which the study of this topic is carried out, one can highlight: the method of synthesis and theoretical analysis, the historical and legal method, the functional method, the analytical method, the dialectical method, the empirical method, the formal legal method, the systems method, the axiomatic method, the deductive method, the inductive method, the structural-genetic analysis and synthesis and event analysis and others, substantiating the topic of the study. Based on the study and analysis of judicial and investigative practice, a wide range of scientific sources and norms of national and international law, the essence of ecocide during an armed conflict is investigated. The position on the advisability of securing at the legislative level a separate article "Ecocide during an armed conflict" in the context of the requirements of international law is substantiated. The article reflects the forms of international interaction with state and non-state actors in the investigation of ecocide. The results of this article: conducting an analysis and providing a description of ecocide in the context of its relationship with armed conflict; substantiating the position on the need to include ecocide in the jurisdiction of the International Criminal Court; clarifying and disclosing the features of the formation of individual sources of obtaining evidentiary information; characterizing the features of ecocide regulation from the point of view of national and international law; defining forensic means of counteracting ecocide and obtaining evidentiary information in the context of building an effective methodology for investigating such a crime. The provisions and recommendations proposed in this article are of scientific and practical value primarily for practitioners conducting pre-trial investigations, whose activities are directly aimed at identifying and investigating ecocide, as well as for all participants in this process and persons whose rights may be violated during the investigation and consideration of the ICC. The problems considered and the proposed conclusions will be useful for scientists, practicing lawyers, attorneys and judges.Актуальність статті полягає в дослідженні проблем збору доказів та розслідування екоциду в Україні під час збройної російської агресії та формування криміналістичних рекомендацій протидії таким злочинам. Метою дослідження виступає з’ясування сутності екоциду в умовах озброєного конфлікту, аналіз історичного генезису проблеми та національного й міжнародного правового регулювання екоциду. Серед методів, за допомогою яких здійснюється дослідження даної теми, можна виділити: метод синтезу та теоретичного аналізу, історико-правовий метод, функціональний метод, аналітичний метод, діалектичний метод, емпіричний метод, формально-юридичний метод, системний метод, аксіоматичний метод, дедуктивний метод, індуктивний метод, структурно-генетичний аналіз і синтез й івент-аналіз та інші, що обґрунтовують тему дослідження. На підставі дослідження та аналізу судово-слідчої практики, широкого кола наукових джерел і норм національного та міжнародного права розкрито сутність екоциду під час озброєного конфлікту. Обґрунтовано позицію щодо доцільності закріплення на законодавчому рівні окремої статті «екоцид під час озброєного конфлікту» в контексті вимог міжнародного законодавства. Висвітлено форми міжнародної взаємодії з державними й недержавними суб’єктами під час розслідування екоциду. Результатами цієї статті є: проведення аналізу та надання характеристики екоциду в контексті його взаємозв’язку з озброєним конфліктом; обґрунтування позиції щодо необхідності включення екоциду до юрисдикції Міжнародного кримінального суду; з’ясування та розкриття особливостей формування окремих джерел отримання доказової інформації; характеристика особливостей регулювання екоциду з точки зору національного та міжнародного права; визначення криміналістичних засобів протидії екоциду та отримання доказової інформації в контексті побудови ефективної методики розслідування такого злочину. Положення та рекомендації, запропоновані у цій статті, становлять науково-практичну цінність насамперед для практиків, які здійснюють досудове розслідування, діяльність яких безпосередньо спрямовано на виявлення та розслідування екоциду, а також для всіх учасників цього процесу та осіб, чиї права можуть бути порушені під час розслідування та розгляду МКС. Розглянуті проблеми та запропоновані висновки будуть також корисні для науковців, практикуючих юристів, адвокатів і суддів
Реалізація права на приватність в умовах обмежувального впливу сучасних інформаційних технологій
Full text linkThe relevance of the topic is due to the multidimensionality, relativity, conceptual multiplicity and social and practical significance of the problem of ensuring the human right to privacy in the context of modern social reality. The purpose of the article is to examine the phenomenon of privacy and the socio-cultural conditions for the realisation of the human right to it from a philosophical perspective. Methods used: the dialectical method (for comprehensive knowledge of the nature and genesis of the right to privacy), systemic and structural-functional approaches (for studying the contradictory information impact on a person of complex technical systems), analytical and synthetic method, as well as methods of comparison and analogy (for comparing practical models of the impact of the latest information technologies on the ways of ensuring the human right to privacy). The authors show that the modern socio-cultural reality demonstrates the dichotomy of what is proper and what is in solving the problem of security of the private status of an individual and the human right to privacy. The loss of privacy, which is a trend in modern social life, indicates the ever-increasing risks of alienation of privacy in social reality. The author emphasises that modern technologies can completely violate the human right to privacy, penetrate special places and certain aspects of private life and change the locus of privacy. It is substantiated that modern information and digital technologies, having an ambivalent impact on the freedom and security of personal existence, radically narrow the boundaries of the right to privacy, thereby problematising the structures of human self-identity and generating insecurity of personal life, and the prospects for research in this area are emphasised.Актуальність теми зумовлена багатовимірністю, релятивністю, концептуальною множинністю і соціально-практичною значущістю проблеми забезпечення права людини на приватність в умовах сучасної соціальної реальності. Мета статті – розглянути з філософських позицій феномен приватності та соціокультурні умови реалізації права людини на неї. Застосовані методи: діалектичний метод (для всебічності пізнання природи та генезису права на приватність), системний і структурно-функціональний підходи (для дослідження суперечливості інформаційних впливів на людину складних технічних систем), аналітико-синтетичний метод, а також методи порівняння й аналогії (для порівняння практичних моделей впливу новітніх інформаційних технологій на способи забезпечення права людини на приватність). Показано, що сучасна соціокультурна реальність демонструє дихотомію належного та сущого у розв՚язанні проблеми безпеки приватного статусу особистості, права людини на приватність. Втрати приватного життя, що є тенденцією сучасного соціального життя, свідчать про дедалі стрімкіше зростаючі ризики відчуження приватності у соціальній реальності. Акцентується, що сучасні технології можуть тотально порушувати право людини на приватність, проникати в особливі місця й окремі аспекти приватного життя та змінювати локус приватності. Обґрунтовується, що сучасні інформаційні та цифрові технології, амбівалентно впливаючи на свободу та безпеку особистісного буття, радикально звужують межі реалізації права на приватність, проблематизуючи тим самим структури самоідентичності людини та породжуючи незахищеність особистого життя і наголошується на перспективності досліджень у цьому напрямку
Генеза та правова природа децентралізованих автономних організацій: персоніфікована мета та алгоритмічна воля
Full text linkThe relevance of this article lies in the existence of over 13,000 decentralized autonomous organizations worldwide, with a total capitalization exceeding 23 billion USD. Numerous projects exploit this form to circumvent regulatory frameworks. At both the international and Ukrainian levels, a coherent understanding of the phenomenon of decentralized autonomous organizations, their objectives, genesis, and legal nature remains absent. The purpose of this article is to explore the genesis and legal nature of decentralized autonomous organizations – from the inception of the technical idea to their transformation into sui generis legal entities. Applying comparative and formal legal methods to examine the development of the legal understanding of these organizations, and employing case study methodology to assess their implementation in practice, the article investigates the main stages of the formation of the modern concept of decentralized autonomous organizations, their differentiation from adjacent constructs – decentralized applications, autonomous agents, and decentralized organizations – by highlighting criteria of autonomy and decentralization, along with case studies from Bitcoin to The DAO. On the basis of a comparative legal analysis of regulatory models in the United States, Europe, and offshore jurisdictions, a conceptual mismatch is identified between classical corporate forms and the ontology of decentralized autonomous organizations. A two-component qualification test is proposed, alongside a typology dividing them into genuine, hybrid, and quasi forms. The findings of the study, together with the identification of practical challenges faced by such projects, substantiate the possibility of recognizing decentralized autonomous organizations as legal persons under Ukrainian law by means of the doctrinal construct of the “personalized purpose” (Zweckvermögen) developed by A. von Brinz, potentially implemented in the form of a foundation. This approach permits the integration of algorithmic will with legal personality without undermining their decentralized nature. The article provides a foundation for further inquiries into specific legal characteristics of decentralized autonomous organizations, including the “sorites paradox” and the prospects for legislative regulation within the Ukrainian legal order based on the doctrine of personalized purpose.Актуальність статті зумовлена існуванням понад 13 000 децентралізованих автономних організацій у світі із загальною капіталізацією, що перевищує 23 мільярди доларів США, значна кількість з яких зловживає такою формою задля обходу регуляторних обмежень. Як у міжнародному, так і в українському правовому просторі відсутнє усталене розуміння феномену децентралізованих автономних організацій, їх цілей, генези та правової природи. Метою цієї статті є дослідження генези та правової природи децентралізованих автономних організацій: від зародження технічної ідеї до трансформації у правові утворення sui generis. Із застосуванням порівняльного та формально-юридичного методів для аналізу розвитку праворозуміння таких організацій, а також методу кейс-стаді для оцінки практичної імплементації відповідної організаційної форми, у статті досліджуються основні етапи формування сучасної концепції децентралізованих автономних організацій, їх відмежування від суміжних конструкцій – децентралізованих застосунків, автономних агентів та децентралізованих організацій – шляхом виокремлення критеріїв автономності й децентралізації, а також на прикладі кейс-стаді від Біткоїна до The DAO. На підставі порівняльно-правового аналізу нормативних моделей США, Європи та офшорних юрисдикцій встановлено концептуальну невідповідність між застосуванням класичних корпоративних форм та онтологією децентралізованих автономних організацій. Запропоновано двоскладовий тест кваліфікації децентралізованих автономних організацій та здійснено їх типологізацію на справжні, гібридні та квазіформи. Висновки дослідження, а також виявлені проблеми, з якими стикаються відповідні проєкти, обґрунтовують можливість надання правосуб’єктності децентралізованим автономним організаціям в українському праві через доктринальну конструкцію «персоніфікованої мети» (Zweckvermögen) А. фон Бринца, яка може бути реалізована у формі установи. Такий підхід дозволяє поєднати алгоритмічну волю з правосуб’єктністю без втрати децентралізованого характеру. Стаття закладає підґрунтя для подальшого вивчення окремих правових ознак децентралізованих автономних організацій, зокрема і задля вирішення «парадокса нагромадження», а також для розробки законодавчих моделей регулювання таких організацій в українському правопорядку на ідеях доктрини персоніфікованої мети
Свобода віросповідання: доктрина forum internum у правозастосовній практиці ЄСПЛ
Full text linkThe legal dimension of freedom of religion is important in the formation of civilizational approaches to state-building processes, strengthening civil society, and the humanistic outlook of citizens that would promote pluralism and tolerance and be shared by the entire community. The study of the relevant legal framework in Ukraine, the state, scope, and completeness of the reflection of the essence of freedom of conscience and religion in it and some legal documents, has necessitated the expression of our thoughts on their implementation. The purpose of this study is to analyze the right to freedom of religion and to study the application of the forum internum doctrine in the judicial and law enforcement practice of the ECHR. To achieve this, the following research tasks were solved: the author analyses the doctrine of forum internum (personal faith, internal freedom), and approaches to its content; examines models of church-state relations (in particular, the ECHR judgments on the forum internum doctrine and their impact on Ukrainian legislation). A range of methods of scientific cognition was used in the course of the study, in particular, the dialectical method (to assess the mutual influence of various legal provisions on the protection of the right to freedom of religion and religious belief), the method of structural analysis
and synthesis (in the context of the study of the doctrine of forum internum (personal faith, internal freedom), approaches to its content), historical and logical methods, methods of deduction and induction (helped to identify models of church-state relations (separating, identifying and cooperative), comparative (analyzed the ECtHR judgments on the forum internum doctrine and their impact on Ukrainian legislation). The author concludes that the doctrine of forum internum (personal faith, internal freedom) has a dualistic nature: on the one hand, it gives a person internal freedom, i.e. the ability to choose, adhere to, develop and even completely change their personal thoughts and beliefs; and on the other hand, it obliges the State to refrain from actions aimed at preventing any ideological processing of a person, interference with fundamental ideas and beliefs that are born in the depths of a person's soul. However, the state may impose restrictions on freedom of conscience and religion, but they have fairly clear limits. The author examines the genesis of the concept of "freedom of religion" in the history of legal traditions and constitutional documents and concludes that a significant period has passed during which significant changes have taken place in the stereotypes in the public consciousness, religious ideas, and state-legal relations regarding freedom of worldview. The author examines the ECtHR judgments on the forum internum doctrine and their impact on Ukrainian legislation. It is noted that, given the complex state-building processes of modern Ukraine, the institution of religious freedom requires a more detailed study in the philosophical and legal sense, which will allow for improving its conceptual framework. The author points out that the problems associated with worldview values and human rights in the area of freedom of conscience and freedom of religion make it relevant to study the doctrine of forum internum (personal faith, internal freedom) and its impact on judicial and law enforcement practice.У формуванні цивілізаційних підходів до державотворчих процесів, зміцненні громадянського суспільства, гуманістичного світогляду громадян, які сприяли б розвитку плюралізму, толерантності та поділялися б усією спільнотою, велике значення має правовий вимір свободи віросповідання. Вивчення відповідної нормативно-правової бази в Україні, стан, обсяг і повнота відображення в ній та в низці правових документів суті свободи совісті та віросповідання зумовили необхідність висловити власні думки щодо їх реалізації. Метою нашого дослідження є аналіз права на свободу віросповідання, вивчення застосування доктрини forum internum (особистої віри, внутрішньої свободи) в судовій та правозастосовній практиці ЄСПЛ. Для її досягнення вирішено такі дослідницькі завдання: проаналізовано доктрину forum internum, підходи до її змісту; розглянуто моделі державно-церковних відносин (зокрема, рішення ЄСПЛ щодо доктрини forum internum та їх вплив на законодавство України). З цією метою використано комплекс методів наукового пізнання, зокрема: діалектичний – для визначення взаємовпливу різних норм праворегулювання на захист права на свободу віросповідання та релігійних переконань; структурного аналізу та синтезу – в контексті дослідження доктрини forum internum, підходів до її зміст; історичний і логічний, дедукції та індукції, які допомогли виокремити моделі державно-церковних відносин – відокремлюючу, ідентифікаційну та коопераційну; порівняльний – для аналізу рішень ЄСПЛ щодо доктрини forum internum та їх впливу на законодавство України. Зроблено висновок, що доктрина forum internum має дуалістичний характер: з одного боку, дає людині внутрішню свободу, тобто можливість обирати, дотримуватися, розвивати і навіть повністю змінювати свої особисті думки та переконання, а з іншого – зобов’язує державу утримуватися від дій, спрямованих на запобігання будь-якій ідеологічній обробці людини, втручання у фундаментальні ідеї та переконання, що народжуються в її душі. Однак держава може застосовувати обмеження свободи совісті та релігії, які мають досить чіткі межі. Досліджено генезу уявлень про «свободу віросповідання» в історії правових традицій та в конституційних документах і зроблено висновок, що за цей час у суспільній свідомості відбулися суттєві зміни стереотипів релігійних уявлень і державно-правових відносин щодо свободи світогляду. Розглянуто рішення ЄСПЛ відносно доктрини forum internum та їх вплив на законодавство України. Наголошено, що з огляду на складні державотворчі процеси в Україні інститут свободи віросповідання потребує більш детального вивчення у філософсько-правовому сенсі, що дозволить вдосконалити його понятійний апарат. Вказано, що проблеми, пов’язані зі світоглядними цінностями, правами людини у сфері свободи совісті та віросповідання, актуалізують дослідження доктрини forum internum (особистої віри, внутрішньої свободи) та її впливу на судову та правозастосовну практики
Міжнародні економічні санкції. Частина 1. Історія та теорія
Full text linkThe relevance of this research lies in examining the evolution of approaches to the application of international economic sanctions at the level of nation-states and international organizations; the reasons for their increasing popularity after the end of the Cold War; and determining the conditions for their effectiveness. The study aims to analyze and synthesize information on the application of economic sanctions, compare approaches to understanding their content and purpose across different historical periods, assess their humanitarian consequences, and formulate conclusions and recommendations for both theoretical and practical purposes. The research employed a wide range of approaches and methods, including the formal-legal method, which allowed for the formulation of basic terms, concepts, features, constructs, and classifications; the historical method, which aided in analyzing the evolution of approaches to the application of economic sanctions; the systemic method, which clarified the mechanisms for imposing, modifying, and lifting economic sanctions; and the comparative legal method of scientific inquiry, which was used to evaluate approaches to the legal regulation of economic sanctions at various stages of historical development. The results of the study include determining the role of international universal organizations, particularly the League of Nations and the UN, in recognizing and enshrining economic sanctions in international law as legitimate means of inducing sanctioned states to engage in desired activities. It has been established that the consequences of applying economic sanctions are ambiguous; in addition to positive effects, they can in some cases hinder peace processes and post-conflict recovery, impede the activities of peacekeeping organizations, undermine negotiations, and exacerbate disagreements between conflicting parties. Despite the possibility of negative consequences, economic sanctions remain popular as a means of demonstrating power or the ability to influence the behavior of a sanctioned government without resorting to military conflict. To mitigate the negative impact of sanctions on peacekeeping efforts, it is recommended that initiators set clear objectives when introducing economic sanctions; conduct regular substantive reviews of their impact; and expand exceptions to sanctions for peacekeeping activities, among other measures. The consequences of economic sanctions for the sanctioned country are primarily manifested in their impact on trade conditions. It is noted that economic sanctions are not necessarily more effective in the case of multilateral sanctions than in unilateral actions. The research observes that economic sanctions affect supporters and opponents of the ruling regime in the sanctioned country differently and may, in some cases, contribute to the consolidation of society around the ruling regime. The study concludes that despite existing shortcomings, economic sanctions have become an important tool for national governments and international organizations in responding to foreign policy challenges.Актуальність дослідження полягає у розгляді еволюції підходів до застосування міжнародних економічних санкцій на рівні національних держав і міжнародних організацій; причин зростання їхньої популярності після завершення «холодної війни»; визначенні умов їхньої ефективності. Мета та завдання дослідження передбачають аналіз і синтез інформації, пов’язаної з практикою застосування економічних санкцій, порівняння підходів до розуміння їх змісту та призначення на різних етапах, оцінки їх гуманітарних наслідків, а також формулювання авторських висновків із визначеної проблематики, рекомендацій для теоретичного та практичного використання. Під час роботи використовувався широкий перелік підходів і методів дослідження, зокрема: формально-юридичний метод дав змогу сформулювати основні терміни, поняття, ознаки, конструкції та провести класифікації; історичний метод став в нагоді при аналізі еволюції підходів до застосування економічних санкцій; системний метод – при з’ясуванні механізмів накладання, зміни та скасування економічних санкцій; порівняльно-правовий метод наукового пізнання використаний при оцінці підходів до правового регулювання застосування економічних санкцій на різних етапах історичного розвитку. Отримані результати дослідження полягають у визначенні ролі міжнародних універсальних організацій, зокрема Ліги Націй і ООН, у визнанні та закріпленні на рівні міжнародного права економічних санкцій як легітимних засобів спонукання підсанкційних держав до певної бажаної діяльності. Встановлено, що наслідки застосування економічних санкцій є неоднозначними, тобто крім позитивного ефекту вони здатні в окремих випадках перешкоджати мирним процесам та постконфліктному відновленню, стримувати діяльність миротворчих організацій, підривати переговори та посилювати розбіжності між конфліктуючими сторонами. Попри можливість негативних наслідків, економічні санкції користуються популярністю як засіб демонстрації своєї сили або здатності впливати на поведінку підсанкційного уряду, не вдаючись при цьому до воєнного конфлікту. Для усунення негативного впливу санкцій на миротворчі зусилля їх ініціаторам рекомендується ставити чіткі цілі при введенні економічних санкцій; проводити регулярні змістовні огляди їхнього впливу; розширити винятки із санкцій для миротворчості тощо. Наслідки економічних санкцій для підсанкційної країни проявляються насамперед в їх впливі на умови торгівлі. Зазначено, що економічні санкції не обов’язково є більш ефективними у разі багатосторонніх санкцій, ніж у разі односторонніх дій. Відмічається, що економічні санкції по-різному впливають на прибічників і противників правлячого режиму підсанкційної країни і в окремих випадках можуть сприяти консолідації суспільства навколо правлячого режиму. Зроблено висновок про те, що попри існуючи недоліки, економічні санкції стали національних урядів і міжнародних організацій важливим інструментом реагування на зовнішньополітичні виклики
Застосування адміністративних процедур у податковому праві як засіб розвантаження судової системи
Full text linkThe relevance of the chosen problem lies in the need for general unification of administrative procedures. A long practical and theoretical discussion was implemented in the Law of Ukraine "On Administrative Procedure" adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine. This act provides for the unification of administrative procedures (with a certain exception), which will affect administrative procedures in tax law (tax procedures). The adoption of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure" led to the need to amend the Tax Code of Ukraine (TC of Ukraine). This provides for the period between publication and entry into force of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure". The article examines the influence of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure" on administrative procedures in tax law. Individual provisions of the TC of Ukraine are analyzed, which will require bringing into compliance with the requirements for administrative procedure. The main focus is on the provisions of Art. 56 of the Tax Code of Ukraine, which regulates the procedure for appealing decisions of regulatory bodies, and which will require significant changes. The procedure of administrative appeal against decisions of regulatory bodies for bringing into compliance with unified requirements will require conceptual changes – expansion of the object of appeal. Currently, the ТC of Ukraine provides for the possibility of administrative appeal exclusively against the decisions of the supervisory authority. Instead, according to the requirements of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure", not only the decision is subject to appeal, but also actions and inaction. It is also necessary to bring into compliance with the provisions on the procedure for filing a complaint, terms of appeal and consideration, renewal of missed deadlines. The situation when changes to the ТC of Ukraine for the unification of administrative procedures will not be made on time has been investigated. The Law of Ukraine "On Administrative Procedure"provides the possibility of establishing the peculiarities of administrative proceedings for certain categories of administrative cases. At the same time, the features should comply with the principles of the administrative procedure, which also found their fixation in the above regulatory legal act. The expediency of the principles of administrative procedure is considered from the point of view of the possibility of monitoring compliance with them and the consequences of violation.процедур. Довга практична й теоретична дискусія знайшла своє втілення у прийнятому Верховною Радою України Законі України «Про адміністративну процедуру». Зазначений акт передбачає уніфікацію адміністративних процедур (за певним виключенням), що стосується й адміністративних процедур у податковому праві – податкових процедур. Прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру» зумовило необхідність внесення змін до Податкового кодексу України. Для цього передбачений період між публікацією та набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру». У статті досліджується вплив Закону України «Про адміністративну процедуру» на адміністративні процедури у податковому праві. Аналізуються окремі положення Податкового кодексу України (ПК України), які потребуватимуть приведення їх у відповідність із вимогами до адміністративної процедури. Основна увага приділена положенням ст. 56 ПК України, що регламентує процедуру оскарження рішень контролюючих органів. Процедура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів для приведення у відповідність з уніфікованими вимогами потребуватиме концептуальних змін – розширення об’єкта оскарження. Наразі в ПК України передбачено можливість адміністративного оскарження виключно рішень контролюючого органу. Натомість за вимогами Закону України про адміністративну процедуру підлягає оскарженню не тільки рішення, а і дії та бездіяльність. Також необхідно привести у відповідність і положення про порядок подання скарги, строки оскарження та розгляду, поновлення пропущених строків. Досліджено ситуацію, коли зміни до ПК України для уніфікації адміністративних процедур не будуть внесені вчасно. Законом України «Про адміністративну процедуру» можливість встановлення особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. При цьому особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, що також віднайшли своє закріплення у вищевказаному нормативно-правовому акті. Доцільність принципів адміністративної процедури розглянуто з позиції можливості здійснення контролю за дотриманням за їх дотриманням та наслідків порушення
«Безальтернативне» тримання під вартою у законодавстві та судовій практиці України
Full text linkThe article examines problematic aspects of ensuring the right to liberty and personal inviolability under martial law in Ukraine. The topic's relevance is determined by legislative changes that provide for the de facto "non-alternative" application of detention for specific categories of criminal offenses, as well as the need to assess their compliance with constitutional guarantees of human rights. The article aims to determine the consistency between the provisions of Parts 6 and 8 of Art. 176 of the Criminal Procedure Code of Ukraine and the constitutional guarantees of the right to liberty and personal inviolability. The study employs dialectical, formal-legal, formal-logical, analytical, and synthetic methods, which enable a comprehensive assessment of legislative approaches, the position of the Constitutional Court of Ukraine, and law enforcement practice. The study's results demonstrated that the formal existence of an alternative in the form of bail does not eliminate the judicial tendency to perceive detention as the only possible preventive measure for the category of proceedings specified in Parts 6 and 8 of Art. 176 of the CPC. While recognizing that the legislative approach reflected in these provisions may be considered permissible from the standpoint of conventional standards and justified by the need for effective counteraction to armed aggression, the authors conclude that the current norms of the CPC are inconsistent with those constitutional guarantees that cannot be restricted even under martial law (Art. 29 of the Constitution of Ukraine). It seems promising to explore the development of an optimal model for striking a balance between public interest and the observance of fundamental rights in emergency legal regimes in the future.У статті досліджуються проблемні аспекти забезпечення права на свободу та особисту недоторканність в умовах воєнного стану в Україні. Актуальність теми обумовлена законодавчими змінами, що передбачають фактичне «безальтернативне» застосування тримання під вартою до окремих категорій кримінальних правопорушень, а також потребою оцінки їх відповідності конституційним гарантіям прав людини. Метою статті є визначення міри узгодженості положень частин 6 і 8 ст. 176 КПК України із конституційними гарантіями права на свободу та особисту недоторканність. У дослідженні використано діалектичний, формально-юридичний, формально-логічний, аналітичний і синтетичний методи, що дозволило комплексно оцінити законодавчі підходи, позиції Конституційного Суду України і правозастосовну практику. Результати дослідження продемонстрували, що формальна наявність альтернативи у вигляді застави не усуває тенденції у судовій практиці до сприйняття тримання під вартою як єдиного можливого запобіжного заходу щодо категорії проваджень, вказаної у частинах 6 і 8 ст. 176 КПК. Одночасно із визнанням законодавчого підходу, відображеного у частинах 6 і 8 ст. 176 КПК, допустимим з точки зору конвенційних стандартів та виправданим – з точки необхідності ефективної протидії збройній агресії, автори роблять висновок про неузгодженість чинних норм КПК тим конституційним гарантіям, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану (ст. 29 Конституції України). Перспективним у подальшому видається пошук оптимальної моделі забезпечення балансу між публічним інтересом і дотриманням фундаментальних прав у надзвичайних правових режимах
Управління прибутком у корпоративному обліку як проблема законності: концептуальна основа
Full text linkThe relevance of this paper lies in the interplay between accounting policies and legal ethics, which remains at the forefront of contemporary discretionary accounting practices and the attendant earnings management. The paper's quest for understanding the legal consequences is relevant for corporate managers and investors, as it provides insight into the consequences of exceeding the boundaries of allowed accounting discretion, which brings regulatory oversight to the illegality of deceitful management of corporate earnings. Accordingly, the purpose of this paper is to analyse the legal repercussions of corporate engagement in earnings management. It also aims to investigate the causative factors of managerial engagement in earnings management and to develop a framework for the phenomenon. The methodological approach focused on critical reviews and the application of doctrinal and comparative research methods to analyze related documents, including those from regulatory bodies, associated cases, and published journal articles, employing a thematic framework. The results show, on the one hand, that earnings management beyond policy limits may result in financial fraud and/or filing deceits, and that such actions could attract various legal enforcement consequences, including fines, penalties, job loss, company closures, and imprisonment, among others. On the other hand, the results also indicate that corporate management may be lured into illegal earnings management primarily to promote the company's financial outlook and to serve management's economic interests. The paper presents some promising avenues for further research. Such a future could explore the different levels of legal consequences when management exploits accounting policy loopholes, mainly to deceive investors into believing that the company is financially buoyant, versus the legal repercussions when such exploitation is primarily for management's self-financial gain, such as in earnings management and tunneling engagements. A comparison of regional differences in earnings management and differences in legal consequences could offer investors insights into which regions have more substantial legal repercussions and, therefore, stronger deterrents for managers to engage in earnings managementАктуальність статті зумовлена взаємозв’язком між обліковою політикою та правовою етикою, що залишається в центрі сучасних дискреційних практик бухгалтерського обліку та супровідного управління прибутком. Прагнення автора до розуміння юридичних наслідків має значення для корпоративних менеджерів й інвесторів, оскільки надає уявлення про наслідки перевищення меж допустимої облікової дискреції, що викликає регуляторний контроль через незаконність маніпулятивного управління корпоративними прибутками. З огляду на це метою статті є аналіз правових наслідків залучення корпорацій до управління прибутком. Також робиться спроба визначити чинники, що зумовлюють управлінську участь у такому процесі, а також розробити концептуальну модель цього явища. Методологічно дослідження базується на критичному аналізі та застосуванні доктринального й порівняльного підходів для аналізу документів регуляторних органів, судових справ і наукових публікацій за тематичним принципом. Результати дослідження засвідчують, що управління прибутком за межами політичних обмежень може призвести до фінансового шахрайства або подання неправдивих даних, що тягне за собою правові санкції: штрафи, пеню, втрату роботи, ліквідацію компанії, позбавлення волі тощо. Водночас виявлено, що менеджери можуть бути схильні до незаконного управління прибутком з метою покращення фінансового іміджу компанії або отримання особистої вигоди. Автор пропонує напрями для подальших досліджень, зокрема порівняння рівнів юридичних наслідків у випадках, коли маніпуляції використовуються для введення інвесторів в оману, а також коли такі дії переслідують виключно особисті фінансові інтереси менеджменту. Визнано доцільним регіональне порівняння законодавчих наслідків для інвесторів, зокрема: які юрисдикції мають сильніші правові санкції та, відповідно, сильніші стримувальні механізми
Європейська інтеграція – рушійна сила розвитку правової культури України, модернізації її правової системи
Full text linkThis article aims to analyze the development of Ukraine's legal culture in the context of its strategic course toward European integration and its impact on the modernization of the national legal system, which determines the relevance of this research. The study employed interdisciplinary and terminological approaches, as well as dialectical, hermeneutic, historical-legal, comparative-legal, system-functional, and legal modeling methods. The content of the concepts of "legal system" and "legal culture" is revealed, and their characteristics are provided. The core of the study is an analysis of the role of European integration (within the framework of both the Council of Europe and the European Union) in modernizing Ukraine's legal system and reforming its structural elements, particularly its legal culture. The article substantiates the importance of adapting Ukraine's legal system to the legal order of the European Union. This involves not only aligning Ukrainian legislation with the EU acquis communautaire but also adopting the system of legal values, principles, procedures, and practices on which EU law is based. Furthermore, it requires reorienting national legal science and legal education toward European standards. The research analyzes national legal acts and EU legal acts, which are mostly related to fulfilling the legal criteria for EU membership. Overall, the results of this study can be helpful for a more thorough analysis of the evolution of Ukraine's legal system under the influence of European integration processes. The findings can also aid in developing a draft Concept for improving the legal culture of Ukrainian society and measures aimed at raising the level of legal culture among civil servants.Метою статті є аналіз розвитку правової культури України в умовах реалізації стратегічного курсу на європейську інтеграцію, її впливу на процес модернізації національної правової системи, що визначає її актуальність. У процесі дослідження застосовувались міждисциплінарний і термінологічний підходи, діалектичний, герменевтичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-функціональний методи, а також метод правового моделювання. Розкрито зміст понять «правова система» та «правова культура» й наведено їх характеристику. Стрижнем дослідження став аналіз ролі європейської інтеграції (у рамках як Ради Європи, так і Європейського Союзу) в процесі модернізації правової системи України та реформування її структурних елементів, зокрема правової культури. Обґрунтовано важливість адаптації правової системи України до правопорядку Європейського Союзу, що передбачає не лише наближення законодавства України до acquis communautaire ЄС, але й сприйняття системи правових цінностей і принципів, процедур і практик, на яких базується право ЄС, і переорієнтацію вітчизняної правової науки та юридичної освіти на європейські стандарти. Проаналізовано національні нормативно-правові акти та акти Європейського Союзу, що здебільшого пов'язані з виконанням правового критерію набуття членства в ЄС. У цілому результати дослідження можуть бути корисними для більш ґрунтовного аналізу еволюції правової системи України під впливом процесів європейської інтеграції, а також розробки проєкту Концепції підвищення правової культури українського суспільства й заходів, спрямованих на підвищення рівня правової культури державних службовців. 
Верховенство права в контексті євроінтеграції України: виклики та імплементація у кримінальному судочинстві
Full text linkThe relevance of this topic arises from the challenge of ensuring the rule of law, especially in criminal justice, amid Ukraine’s candidate status for membership in the European Union. The national legal doctrine still faces uncertainty about the essence of this concept and its role in practical legal relations. The purpose of the article is to ascertain whether the rule of law is a genuine principle underpinning criminal justice or rather a strategic goal pursued by law enforcement and courts in the course of reforms and alignment with European standards. This inquiry was conducted through historical-legal and comparative analyses, examination of legislative acts and their enforcement, as well as a critical review of scholarly works addressing the impact of positivist traditions on understanding the rule of law in Ukraine. The findings reveal that formally recognizing the rule of law in the Constitution and legislation is not matched by its proper implementation. Residual Soviet positivism constrains its perception to a merely declarative norm. Additionally, the lack of a clear distinction between principle and goal hinders effective application in criminal proceedings. Based on the study, to enhance the rule of law in criminal justice, it is proposed to overcome legal formalism, update educational programs, and strengthen the role of natural law in legal practice. These measures will help establish a genuine foundation for the rule of law, making it an integral part of criminal justice and a key element in Ukraine’s successful European integration. Актуальність теми зумовлена проблемою забезпечення верховенства права, особливо в кримінальному судочинстві в контексті набуття Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. Вітчизняна правова доктрина досі зіштовхується з невизначеністю щодо сутності цього поняття та його ролі в реальних правовідносинах. Мета статті полягає в тому, щоб дослідити, чи є верховенство права справжнім принципом, що лежить в основі кримінальної юстиції, чи воно залишається радше стратегічною метою, до якої прагнуть органи правопорядку та суди у процесі реформ і зближення з європейськими стандартами. Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки використанню історико-правового і порівняльного аналізу, розгляду нормативних актів та практики їх реалізації, а також критичного огляду наукової літератури щодо впливу традицій позитивістського підходу на розуміння верховенства права в Україні. Отримані результати свідчать про те, що формальне визнання верховенства права в Конституції та законодавстві не супроводжується належним утіленням у правозастосуванні. Залишковий вплив радянського позитивізму проявляється в обмеженому сприйнятті верховенства права як суто декларативної норми. Крім того, відсутність чіткого розмежування між принципом і метою ускладнює ефективне використання даної цінності в кримінальному судочинстві. За результатами проведеного дослідження з метою поглибленого впровадження верховенства права в кримінальну юстицію пропонується подолання правового формалізму, оновлення освітніх програм і посилення ролі природного права у правозастосуванні. Зазначені заходи створять підґрунтя для формування реального фундаменту верховенства права, що має стати невід’ємною частиною практики органів кримінальної юстиції та запорукою успішної євроінтеграції України.
Ключові слова: верховенство права, європейська інтеграція, кримінальне правосуддя, принципи права, права людини, правова реформа, юридичний позитивізм, природне право, юридична визначеність