Osvitologichnij Diskurs (E-Journal - Borys Grinchenko Kiev University) / Освітологічний дискурс (Київський університет імені Бориса Грінченка)
Not a member yet
716 research outputs found
Sort by
(Не)доцільність проведення рівневих тестів з англійської мови у вітчизняних ЗВО
Full text linkThe issue of conducting an English placement test in domestic higher education institutions is the subject of active discussions. Its main purpose is to determine the level of English proficiency and form academic groups of students with approximately the same level for further study of English for Specific Purposes in a higher education institution. However, in practice, there arise a number of challenges and problems that need to be resolved. Therefore, the purpose of the article is to comprehensively cover this problem in order to clarify the feasibility or inexpediency of placement test implementation.
The authors analyzed the degree of scientific study of the problem in the foreign and domestic scientific environment. It was found that the problem is in the circle of scientific interests of foreign researchers, who focus on the methods of developing such tests, their objectivity and reliability, and structure. Unfortunately, the issue of studying the feasibility of conducting such a diagnostic test in the Ukrainian context remains insufficiently examined.
To objectively highlight the problem, the authors used SWOT analysis, which allowed them to identify the strengths and weaknesses of conducting a placement test, its opportunities and threats. The results of the analysis showed that conducting an English placement test to determine the level of English language competence of first-year students has a number of advantages and disadvantages for both students and teachers.
Given the complexity of the issue and the limitations of scientific research in Ukraine, further comprehensive study of the feasibility of conducting English placement tests is necessary. It is important to involve stakeholders in the discussion, in particular students and teachers of higher education institutions, in order to form a substantiated decision on the (in)expediency of English level tests in higher education institutions.Питання проведення рівневого тесту з англійської мови (placement tests) у вітчизняних закладах вищої освіти є предметом активних дискусій. Основне його призначення — визначити рівень володіння англійською мовою та сформувати академічні групи студентів з приблизно однаковим рівнем для подальшого вивчення англійської мови за професійним спрямуванням у закладі вищої освіти. Однак на практиці виникає чимало викликів і проблем, що потребують вирішення. Тому метою статті є всебічне висвітлення цієї проблеми задля з’ясування доцільності чи недоцільності його проведення.
Авторами було здійснено аналіз ступеню наукового опрацювання проблеми у зарубіжному та вітчизняному науковому середовищі. Виявлено, що проблема перебуває в колі наукових інтересів зарубіжних дослідників, які фокусують увагу на методиках розроблення подібних тестів, їх об’єктивності та надійності, структурі. На жаль, питання дослідження доцільності проведення такого діагностичного тесту в українському контексті залишається недостатньо вивченим.
Для об’єктивного висвітлення проблеми авторами було застосовано SWOT-аналіз, який дозволив визначити сильні і слабкі сторони проведення рівневого тесту, його можливості та загрози. Результати аналізу засвідчують, що проведення рівневого тесту з англійської мови для визначення рівня англомовної компетентності студентів-першокурсників має низку переваг і водночас недоліків як для студентів, так і для викладачів.
Враховуючи комплексність питання та обмеженість наукового дослідження в Україні, необхідне подальше всебічне вивчення доцільності проведення рівневих тестів з англійської мови. Важливим є залучення до обговорення зацікавлених сторін, зокрема студентів та викладачів закладів вищої освіти, з метою формування обґрунтованого рішення щодо (не)доцільності рівневих тестів з англійської мови у закладах вищої освіти
Формування Soft Skills у майбутніх фахівців фізичної культури та спорту як умова якісної професійної підготовки
Full text linkThe article highlights the necessity of developing soft skills in future specialists in physical culture and sports, taking into account the specifics of their professional activities. Key aspects of their work include effective interaction with people, managing group dynamics, motivating students and athletes, and making decisions in complex situations. In this context, improving the educational process to foster soft skills is a crucial task in the professional training of specialists in this field.
The conducted analysis and systematization of scientific sources confirm that the issue of soft skills development is relevant and requires further research. It is noted that in Ukrainian scientific literature, the English term “Soft Skills” is translated as soft skills and flexible skills, which are often used as synonyms. Additionally, researchers explore the concept of “Meta-skills”, which emphasizes higher-order skills that facilitate the development and management of other competencies.
Given the specifics of the professional activities of specialists in physical culture and sports, it is proposed to integrateinteractive teaching methods into the educational process of higher education institutions. These methods include training sessions, workshops, business and role-playing games, the case study method, simulation of real professional situations, and analysis of specific cases. Such approaches contribute to the development of communication, leadership, and teamwork skills, which are integral components of “Soft Skills”. The article explores the role and implementation forms of these proposed teaching methods in the educational training of future specialists.
The study concludes that the professional training of future specialists in physical culture and sports should be based not only on acquiring professional knowledge but also on developing “Soft Skills”, which determine a modern specialist’s competitiveness. For professionals in physical culture and sports, it is particularly important to develop competencies that foster not only professional growth but also successful self-realization. These specialists must be prepared to work in a dynamic environment, engage in effective communication with stakeholders in their professional activities, and make well-considered decisions in complex professional situations.Стаття висвітлює необхідність формування у майбутніх фахівців фізичної культури та спорту м’яких навичок (Soft Skills) з урахуванням специфіки професійної діяльності, ключовими аспектами якої є ефективна взаємодія з людьми, управління груповою динамікою, мотивація вихованців і спортсменів, прийняття рішень у складних ситуаціях тощо. У цьому контексті важливим є вдосконалення освітнього процесу з метою формування м’яких навичок, що є важливим завданням професійної підготовки майбутніх фахівців означеної галузі.
Проведений аналіз і систематизація наукових джерел переконує, що проблема формування Soft Skills є актуальною та потребує подальшого вивчення. Зазначається, що в українській науковій літературі для перекладу англійського поняття «Soft Skills» застосовуються терміни «м’які навички» та «гнучкі навички», які часто використовуються як синоніми. Також вченими досліджується поняття «метанавички», що акцентує увагу на навичках вищого рівня, які сприяють розвитку й управлінню іншими навичками.
З урахуванням специфіки професійної діяльності фахівців фізичної культури та спорту пропонується впроваджувати в освітній процес ЗВО інтерактивні методи навчання (тренінги, майстер-класи, ділові та рольові ігри, метод кейс-стаді, моделювання реальних професійних ситуацій, аналіз конкретних ситуацій тощо), які сприятимуть формуванню комунікативних, лідерських, командних навичок тощо, що є складовими Soft Skills. Розкривається роль і форми впровадження в освітній процес підготовки зазначених фахівців пропонованих методів навчання.Висловлюється, що професійна підготовка майбутніх фахівців фізичної культури та спорту має базуватися не лише на отриманні професійних знань, а й на формуванні м’яких навичок (Soft Skills), які визначають конкурентоспроможність сучасного фахівця. Адже для фахівців галузі фізичної культури та спорту винятково важливо розвивати компетенції, що сприяють не лише професійному зростанню, а й успішній самореалізації. Означені фахівці повинні бути готовими до роботи в умовах динамічного середовища, ефективної комунікації з суб’єктами професійної діяльності та до прийняття зважених рішень у складних фахових ситуаціях
Розвиток педагогічної рефлексії у майбутніх вчителів хімії в умовах змішаного навчання
Full text linkThe article reveals the results of a study focused on the development of pedagogical reflection among future chemistryteachers in a blended learning environment. In the context of modern challenges and the digital transformation of education, the ability of a teacher to reflect on their professional activity, critically assess pedagogical decisions, and consciously improve their teaching strategies becomes a key component of their professional competence. The relevance of the research is determined by the need to develop effective pedagogical conditions for forming reflexive skills among students of natural science specialties, particularly those specializing in chemistry, who work with complex scientific material and require developed analytical thinking.
The aim of the study was to test the effectiveness of specially created pedagogical conditions that promote the development of pedagogical reflection in future chemistry teachers in blended learning. The methodological basis was the systemic, personally oriented, competency-based and activity-based approaches. The experimental study was conducted in two groups: control and experimental. During the formative stage, the experimental group was introduced to the use of digital platforms (Google Classroom, Padlet), keeping reflective diaries, modeling pedagogical situations, self- and mutual assessment.
The experiment demonstrated that systematic use of reflection-focused practices — such as reflective diaries, case discussions, self-assessment, and digital tools (Padlet, Google Classroom) — significantly increased students’ reflective competence. In the experimental group, the number of students with a high level of pedagogical reflection increased from 9 % to 45 %, while the proportion of students with a low level decreased from 53 % to 14 %. These quantitative results were supported by qualitative improvements in students’ ability to critically analyse their pedagogical experiences, justify their educational choices, and formulate alternative solutions to teaching situations. The novelty of the study lies in integrating digital technologies with reflective strategies within the professional training of chemistry teachers, an area previously underexplored in pedagogical science. The study also identifies specific conditions that contribute to sustainable development of reflection skills in blended learning environments.У статті представлено результати дослідження, присвяченого формуванню педагогічної рефлексії у майбутніх вчителів хімії в умовах змішаного навчання. В умовах цифрової трансформації освіти, інтенсифікації інформаційного середовища та зростання вимог до професійної компетентності педагога актуалізується потреба у формуванні здатності до усвідомлення, аналізу й вдосконалення власної педагогічної діяльності. Педагогічна рефлексія розглядається як ключова складова професійної підготовки вчителя, яка забезпечує критичне мислення, саморегуляцію, здатність до прогнозування та прийняття ефективних освітніх рішень.
Метою дослідження стала перевірка ефективності спеціально створених педагогічних умов, що сприяють розвитку педагогічної рефлексії у майбутніх учителів хімії в умовах змішаного навчання. Методологічну основу становили системний, особистісно орієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи. Експериментальне дослідження проводилося у двох групах: контрольній та експериментальній. Упродовж формувального етапу в експериментальній групі було запроваджено використання цифрових платформ (Google Classroom, Padlet), ведення рефлексивних щоденників, моделювання педагогічних ситуацій, само- й взаємооцінювання.
Результати дослідження засвідчили ефективність запропонованих педагогічних умов. У експериментальній групі кількість здобувачів із високим рівнем педагогічної рефлексії зросла з 9% до 45%, тоді як рівень із низькими показниками знизився з 53% до 14%. Якісний аналіз показав розвиток здатності до глибокого осмислення професійних дій, критичної оцінки, усвідомлення педагогічної відповідальності. Отримані результати доповнюють сучасну педагогічну науку новими підходами до формування рефлексивної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін із використанням цифрових інструментів у контексті змішаного навчання
Емоційна життєстійкість молоді в умовах сьогодення
Full text linkThe article examines the problems of forming the emotional vitality of young people in today’s conditions. The purpose of the article is to analyse the phenomenon of sustainability. The task of the research: on the basis of theoretical analysis and systematization of scientific sources, to determine the essence of the concept of “emotional vitality”, to analyse the understanding and interpretation of this concept by domestic and foreign researchers. Research methods: analysis, synthesis, and generalization. The key role of emotional vitality in today’s conditions is noted; the relevance and history of studies of the phenomenon of sustainability are analyzed. It has been established that emotional resilience is the key to self-improvement of both personal and professional qualities. As a result of the rapid changes taking place in society, the value of human vitality in various spheres of life naturally increases. After all, it is the high level of vitality of the individual that becomes the guarantee of its effectiveness, preservation of physical and mental health in adverse conditions of life. The increasing attention of scientists to the specified problem is also understandable. Modern scientific works highlight the results of a very wide range of researchinto the phenomenon of sustainability. As a result of the research, it was established that the concept of resilience can be defined as the ability to optimally resist the individual in relation to internal and external pressure. It was determined that resilience becomes difficult, gains strength precisely when a person overcomes obstacles and acquires the necessary experience. In today’s conditions, young people grow up more adapted to the surrounding reality than their parents, who often simply do not have time to adapt to the new society. In the conclusions, the main results of the research are summarized, it is stated that life resilience is considered as an adaptation mechanism of the individual, which makes it possible to model life goals, to see future prospects in the present. The novelty of the study lies in the determination of the peculiarities of the formation of the emotional resilience of Ukrainian youth in the conditions of war. The practical significance of the research results lies in the possibility of their use in the process of drawing up a program of social support for young people in the conditions of modern society. When analysing the phenomenon of emotional resilience, theoretical approaches to psychological adaptation and stress resistance were used, in particular the concepts of S. Maddi, S. Kobasa, and methodological approaches, which include analysis and synthesis of scientific literature, data generalization, and comparative analysis of approaches to resilience. These methods allow us to systematize knowledge and identify key factors that influence the development of emotional resilience in young people.У результаті глобальних перемін, які діються у світі та впливають на спільноту, обґрунтовано посилюється значення життєстійкості особистості у життєвому, соціально-побутовому середовищі. Передусім життєстійкість аналізується як ресурс внутрішній, який убезпечує захист фізичного, морально-психічного стану людини, її соціального здоров’я, а ще — надає життю цінності та сенсу у різних, іноді виснажливих, обставинах. Життєстійкість може виступати як особистісна риса, яка набувається людиною та окреслює націленість людини на здолання життєвих скрут, на можливість гнучко та мобільно відповідати на швидкі зміни. Основна функція життєстійкості — забезпечити можливість ефективноїсоціальної взаємодії та визначити найкращі шляхи для саморозвитку та самовдосконалення у складних життєвих обставинах. Саме високий рівень життєстійкості людини стає гарантією її результативності, плодотворності, допомагає уберегти психофізіологічний стан у важких життєвих умовах.У статті здійснено дослідження проблематики феномену емоційної життєстійкості молоді у сучасних умовах. Стаття присвячена аналізу та сутності поняття «життєстійкість», його феномену як внутрішнього ресурсу та емоційної життєстійкості. Відмічено ключову роль емоційної життєстійкості в умовах сьогодення; проаналізовано актуальність та історію наукових розвідок щодо поняття «життєстійкість». Приділено увагу чинникам емоційної життєстійкості та ознакам сформованої життєстійкості. У статті розглянуто зв’язок понять «життєстійкість» та «емоційна життєстійкість».Крім того, приділено увагу впливу сучасних умов життя молоді на формування життєстійкості. Аналізуючи феномен емоційної життєстійкості було використано теоретичні підходи психологічної адаптації та стресостійкості, зокрема концепції S. Maddi, S. Kobasa, та методологічні підходи, які включають аналіз і синтез наукової літератури, узагальнення даних, порівняльний аналіз підходів до життєстійкості. Ці методи дозволяють систематизувати знання та виявити ключові чинники, що впливають на розвиток емоційної життєстійкості молоді
Використання засобів штучного інтелекту для професійного розвитку педагогічних кадрів
Full text linkThis article addresses the use of artificial intelligence (AI) tools in the professional development of teaching staff within the context of the digital transformation of education. The growing role of intelligent technologies demands that educators possess a high level of digital competence and the ability to integrate AI into their professional activities.
The study combines qualitative and quantitative research methods. A content analysis of international and national scientific publications, legal regulations, and digital education support programs has been conducted. Based on the synthesis of Ukrainian experience, the article analyses educators’ main directions, barriers, and needs regarding integrating AI into their professional development.
An analysis of international experience, particularly within the framework of EU regulatory initiatives (such as the AI Act) and studies by foreign authors, indicates a profound transformation in approaches to teacher professional development. AI is increasingly used to create personalized educational pathways, adaptive content, automated assessment, and learning analytics. Ethical, legal, and infrastructural challenges associated with AI implementation are emphasized.
A survey of 487 Ukrainian teaching professionals was conducted to assess their level of awareness, frequency of AI tool usage, purposes of application, and self-assessment of digital competences. It was found that most respondents (65.8 %) occasionally use AI in their work, while 28 % mainly apply AI tools for their professional development. At the same time, 57.1 % of educators assessed their AI proficiency as average, and 26.9 % as low. A strong demand for convenient, free, user-friendly tools and scientific and methodological support in AI integration processes was identified.
The article also describes activities conducted by the authors between 2023 and 2025, including international conferences, webinars, workshops, and practical sessions attended by over 750 educators. These events aimed to develop skills in modern AI tools for generating texts, images, presentations, and more. The results demonstrated high participant engagement, a desire for continued learning, and readiness to integrate AI into their pedagogical practices.У статті розглядається проблема використання засобів штучного інтелекту (ШІ) у професійному розвитку педагогічних кадрів у контексті цифрової трансформації освіти. Зростаюча роль інтелектуальних технологій вимагає від педагогічних кадрів не лише високого рівня цифрової компетентності, а й здатності до інтеграції ШІ у власну професійну діяльність.
У роботі поєднано якісні та кількісні методи дослідження. Здійснено контент-аналіз міжнародних та вітчизняних наукових публікацій, нормативно-правових актів, програм підтримки цифрової освіти.
На основі узагальнення українського досвіду описано напрями, бар’єри й запити педагогів щодо інтеграції ШІ у професійний розвиток.
Аналіз закордонного досвіду, зокрема у межах нормативних ініціатив ЄС (AI Act), а також досліджень закордонних авторів, вказує на глибоку трансформацію підходів до професійного розвитку вчителів. ШІ все активніше використовується для створення персоналізованих освітніх траєкторій, адаптивного контенту, автоматизованого оцінювання та навчальної аналітики. Наголошується на етичних, правових та інфраструктурних викликах, пов’язаних з упровадженням ШІ.
Проведено анкетування 487 українських педагогічних працівників щодо рівня їхньої обізнаності, частоти використання інструментів ШІ, цілей їх застосування та самооцінки цифрових компетентностей. З’ясовано, що переважна більшість опитаних (65,8 %) іноді застосовують ШІ у своїй діяльності, тоді як 28 % використовують їх переважно для власного професійного розвитку. Разом з тим, 57,1 % педагогів оцінили свій рівень володіння ШІ як середній, а 26,9 % – як низький. Виявлено високий попит на зручні, безкоштовні та прості у використанні інструменти, а також на науково-методичний супровід процесу впровадження ШІ.
Подано опис заходів, проведених авторами у 2023-2025 роках, зокрема міжнародних конференцій, вебінарів, майстер-класів і практичних занять, у яких взяли участь понад 750 педагогів. Ці заходи були спрямовані на формування навичок роботи з сучасними інструментами ШІ, зокрема для генерування текстів, малюнків, презентацій тощо. Результати показали високу зацікавленість учасників, прагнення до продовження навчання та готовність інтегрувати ШІ у власну педагогічну практику
Сучасний стан, загрози і виклики використання генеративного штучного інтелекту для підтримування навчальної діяльності студентів
Full text linkThe article aims to analyze the current state, threats, and challenges of using generative artificial intelligence (GAI) to support the educational activities of students in higher education institutions. The study relevance is due to the rapid development of GAI technologies and their penetration into the academic environment, which requires a deep understanding of their potential and associated risks. The study used theoretical methods, including a systematic analysis of scientific sources, synthesis, and generalization of existing experience. This allowed authors to identify key trends in implementing GAI in the educational process. The authors identify three primary, interrelated areas of development: the formation of digital and AI literacy among students, the development of innovative models of individualization of learning, and the implementation of ethical and policy-regulatory frameworks. The main threats and challenges were identified based on the analysis of pedagogical experience gained during the organization and conduct of international conferences, webinars, seminars, and practical classes from 2023 to 2025. Among them, risks to academic integrity were identified, such as plagiarism and uncontrolled use of AI, as well as methodological gaps in teaching that require developing new approaches. The study results show that AI has significant potential for personalizing learning trajectories, automating assessment, and providing adaptive content. Still, its practical implementation is possible only if the appropriate competencies are formed in teachers and students, and explicit ethical norms are created. The authors note that further research should focus on developing practical methods for using AI to develop critical thinking and creativity, as well as studying its impact on motivation and knowledge assessment. This will allow the practitioners to maximize the benefits of new technologies and minimize their negative consequences. The conclusions emphasize that the successful integration of AI requires a comprehensive approach that includes changes in both the technological and educational-methodological planes.Метою статті є аналіз сучасного стану, загроз і викликів використання генеративного штучного інтелекту (ГШІ) для підтримання навчальної діяльності студентів закладів вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком технологій ГШІ та їхнім запровадженням в освітнє середовище закладів вищої освіти, що потребує глибокого осмислення потенціалу їхнього використання та супутніх ризиків. У дослідженні використано теоретичні методи, включаючи системний аналіз наукових джерел, синтез та узагальнення наявного досвіду. Це дозволило визначити ключові тенденції впровадження ГШІ в освітній процес. Автори виділяють три основні, взаємопов’язані напрями розвитку: формування у студентів цифрової та ШІ-грамотності, розроблення інноваційних моделей індивідуалізації навчання, а також впровадження етичних та політико-нормативних рамок. На основі аналізу педагогічного досвіду, отриманого в ході організації та проведення міжнародних конференцій, вебінарів, семінарів і практичних занять з 2023 по 2025 роки, визначено основні загрози та виклики. Серед них виявлено ризики для академічної доброчесності, такі як плагіат і неконтрольоване використання ГШІ, а також методологічні прогалини у викладанні, що спонукає до розроблення нових підходів і запровадження інноваційних практик у навчання. Результати дослідження показують, що ГШІ має значний потенціал для персоналізації навчальних траєкторій, автоматизації оцінювання та надання адаптивного контенту, але його ефективне впровадження можливе лише за умови формування відповідних компетентностей у педагогів та студентів, а також створення чітких етичних норм. Автори зазначають, що подальші дослідження мають бути зосереджені на розробці практичних методик використання ГШІ для розвитку критичного мислення та креативності, а також на вивченні його впливу на мотивацію та оцінювання знань. Це дозволить максимально використати переваги нових технологій і мінімізувати їхні негативні наслідки. Висновки підкреслюють, що успішна інтеграція ГШІ вимагає комплексного підходу, що включає зміни як у технологічній, так і в освітньо-методичній площинах
Еволюція концептуальних засад дошкільної освіти у Федеративній Республіці Німеччина: Від доглядової до освітньо-розвивальної моделі
Full text linkThe article examines the transformation of German early childhood education from a predominantly care-based model to a modern educational-developmental system over recent decades. The aim of the study is to analyze the evolution of conceptual foundations of early childhood education in the Federal Republic of Germany and substantiate the significance of this experience for modernizing Ukrainian early childhood education. The research methodology is based on a comparative-pedagogical approach using methods of theoretical analysis, synthesis, comparison of regulatory documents, scientific works of German researchers, and systematization of practical experience of early childhood institutions functioning in German federal states. Key stages of evolution from Friedrich Froebel's ideas to contemporary federal initiatives for improving early childhood education quality are analyzed. Conceptual changes in understanding the role of kindergartens from simple childcare to full-fledged educational institutions ensuring comprehensive child development are examined. Special attention is paid to regulatory changes, particularly the adoption of the «Early Childhood Development and Education Act» (2008) and the Kindergarten Quality Act» (2022), which established the new status of early childhood education in the German educational system. Research results indicate the systematic nature of transformation encompassing conceptual, organizational, and practical aspects of early childhood institutions functioning. Key characteristics of this transformation include elevating early childhood education status to a full educational level, implementing competency-based approaches, professionalizing pedagogical staff, developing inclusive education, and creating high-quality educational environments. Conclusions confirm the importance of German experience for modernizing Ukrainian early childhood education, especially in the context of European integration. Key aspects of the German model for adaptation are identified: developing clear quality standards, improving pedagogical staff qualifications, implementing modern teaching methods, and developing inclusive education.У статті досліджується трансформація німецької дошкільної освіти від моделі переважно доглядової до сучасної освітньо-розвивальної системи протягом останніх десятиліть. Метою дослідження є аналіз еволюції концептуальних засад дошкільної освіти у Федеративній Республіці Німеччина та обґрунтування значення цього досвіду для модернізації української дошкільної освіти. Методологія дослідження базується на порівняльно-педагогічному підході з використанням методів теоретичного аналізу, синтезу, порівняння нормативно-правових документів, наукових праць німецьких дослідників та систематизації практичного досвіду функціонування дошкільних закладів у федеративних землях Німеччини. Аналізуються ключові етапи еволюції від ідей Фрідріха Фрьобеля до сучасних федеральних ініціатив з підвищення якості дошкільної освіти. Розглядаються концептуальні зміни в розумінні ролі дитячих садків від простого догляду за дітьми до повноцінної освітньої інституції, що забезпечує всебічний розвиток дитини. Особлива увага приділяється нормативно-правовим змінам, зокрема прийняттю Закону «Щодо раннього розвитку та освіти дітей» (2008) та Закону «Про якість дитячих садків» (2022), що закріпили новий статус дошкільної освіти в німецькій освітній системі. Результати дослідження свідчать про системний характер трансформації, що охопила концептуальні, організаційні та практичні аспекти функціонування дошкільних закладів. Ключовими характеристиками цієї трансформації визначено підвищення статусу дошкільної освіти до рівня повноцінної освітньої ланки, впровадження компетентнісного підходу, професіоналізацію педагогічних кадрів, розвиток інклюзивної освіти та створення високоякісного освітнього середовища. Висновки засвідчують важливість німецького досвіду для модернізації української дошкільної освіти, особливо в контексті європейської інтеграції. Визначено ключові аспекти німецької моделі для адаптації: розробка чітких стандартів якості, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, впровадження сучасних методик навчання та розвиток інклюзивної освіти
Креативність як основа педагогічної інноватики в освіті технологічного профілю
Full text linkThe article reveals the essence of creativity as one of the key factors of professional success of future teachers of technology. Theoretical analysis of modern scientific approaches allowed to outline the four-component structure of creativity: cognitive, emotional-motivational, practical-activity and productive components. An empirical study conducted among students of a pedagogical university and young teachers showed the prevalence of medium and high levels of self-esteem of creative potential. The high readiness of respondents to implement innovative methods and adapt to changes in professional activity was recorded. A direct relationship between self-confidence and the ability to creative pedagogical activity was revealed. The results of the study emphasize the importance of creating a pedagogical environment that promotes the development of creative abilities. Directions for improving the professional training of future teachers of technology through the integration of creativity components into the content and forms of educational activity are proposed. The need for further interregional research is substantiated to clarify the influence of the socio-cultural environment on the development of teachers’ creative potential.У статті розкрито сутність креативності як одного з ключових чинників професійної успішності майбутніх учителів технологій. Теоретичний аналіз сучасних наукових підходів дозволив окреслити чотирикомпонентну структуру креативності: когнітивний, емоційно-мотиваційний, практично-діяльнісний та результативний компоненти. Емпіричне дослідження, проведене серед студентів педагогічного університету та молодих учителів, показало переважання середнього та високого рівнів самооцінки творчого потенціалу. Зафіксовано високу готовність респондентів до впровадження інноваційних методик та адаптації до змін у професійній діяльності. Виявлено прямий взаємозв’язок між упевненістю в собі та здатністю до креативної педагогічної діяльності. Результати дослідження підкреслюють значеннястворення педагогічного середовища, що сприяє розвитку творчих здібностей. Запропоновано напрямиудосконалення професійної підготовки майбутніх учителів технологій через інтеграцію компонентів креативності у зміст і форми освітньої діяльності. Обґрунтовано необхідність подальших міжрегіональних досліджень для з’ясування впливу соціокультурного середовища на розвиток креативного потенціалу педагогів
Зміст, форми та методи формування соціальної відповідальності молоді
Full text linkThe article substantiates the theoretical and methodological principles of the formation of social responsibility of the youth. Social responsibility is defined as an integrative quality of a person, which acts as an indicator of his social maturity and determines his behavior based on the awareness of social norms, values, and self-restraint of his own actions in society. Attention is focused on the personal level of manifestation of social responsibility, it is defined as the tendency of a person to adhere to social norms generally accepted in a given society in his behavior, to fulfill role responsibilities, and his readiness to give an account for his actions. The features of the formation of social responsibility of students in the conditions of a higher education institution are determined: the focus ofthe process of forming social responsibility of students on the realization of the desire to be useful to their country, responsible for the prospects of professional and personal success; the complexity of the socio-educational influences of the social environment of the community, institution, system of social and educational work, student self-government, etc.; subject-subject nature of social and educational activities for the formation of social responsibility of youth.The pedagogical conditions for the formation of social responsibility of the youth by means ofproject technologies are determined: improvement of forms of social and educational work, increase in the share of forms oriented towards the awareness and acceptance of the values of social responsibility; modeling of educational and production situations related to the need for socially responsible actions; application of design technologies in order to involve students in socially significant activities. The content, forms and methods of implementing the pedagogical conditions for the effectiveness of the process of forming social responsibility of the youth by means of project technologies in the educational activities of a higher education institution are disclosed. The content of the formative stage of the experiment is detailed, during which a program of social and educational work with students of SVOD (social responsibility – personal activity) was introduced into the practice of educational activities of higher education institutions, which provided for various forms, methods and means of educational activities in accordance with the specified conditions.У статті здійснено обґрунтування теоретико-методичних засад формування соціальної відповідальності молоді. Запропоновано визначення соціальної відповідальності як інтегративної якості особистості, що виступає показником та проявом її соціальної зрілості. Обґрунтовано, що соціальна відповідальність визначає поведінку особистості на основі усвідомлення соціальних норм, цінностей і самообмеження власних дій в соціумі. Акцентовано увагу на особистісному рівні прояву соціальної відповідальності, її визначено як схильність особистості дотримуватися в своїй поведінці загальноприйнятих у даному суспільстві соціальних норм, виконувати рольові обов’язки та її готовність дати звіт за своїдії. Визначено особливості формування соціальної відповідальності студентів в умовах закладу вищої освіти. Ці особливості відображають спрямованість процесу формування соціальної відповідальності студентів на досягнення таких результатів: прагнення бути корисним для своєї родини, громади, країни, відповідальним за перспективи та результати професійного та особистісного становлення та розвитку; синергетичність соціально-виховних впливів соціокультурного, освітнього середовища громади, закладу освіти, системи соціально-педагогічної роботи тощо; формування активної, усвідомленої, соціально-схвальної cуб’єктної позиції щодо соціальної відповідальності молоді. Визначено педагогічні умови формування соціальної відповідальності молоді засобами проєктних технологій: удосконалення форм соціально-виховної роботи, збільшення частки форм, орієнтованих на усвідомлення та прийняття цінностей соціальної відповідальності; моделювання навчальних і виробничих ситуацій, пов’язаних з необхідністю соціально-відповідальних дій; застосування технологій проєктування з метою залучення студентів до соціально значущої діяльності. Розкрито зміст, форми та методи реалізації педагогічних умов ефективності процесу формування соціальної відповідальності молоді засобами проєктних технологій в освітній діяльності закладу вищої освіти. Деталізовано зміст формувального етапу експерименту, на якому в практику освітньої діяльності закладів вищої освіти було упроваджено програму соціально-виховної роботи зі студентами СВОД (соціальна відповідальність — особистісна діяльність), що передбачало різни форми, методи та засоби освітньої діяльності відповідно визначених умов
Сучасні тенденції цифровізації вищої фізичної освіти в Китаї
No full textThis article provides an in-depth analysis of the ongoing digital transformation in higher physical education (HPE) within China, exploring how various digital technologies are reshaping traditional physical education practices. The Chinese government’s active role in promoting digitalization through initiatives such as the EducationInformatization 2.0 Action Plan has significantly accelerated the integration of online learning platforms, wearable devices, and immersive technologies like virtual reality (VR) and augmented reality (AR) in HPE. This article delves into how these technologies are applied in educational settings, from online platforms that allow asynchronouslearning to wearable devices that facilitate real-time tracking of physical activity and physiological metrics. The study underscores the practical advantages of these digital tools, including increased student engagement, personalized learning experiences, and broader accessibility to physical education resources. Online learning platforms haveenabled remote instruction and access to theoretical knowledge, a trend that grew substantially during the COVID-19 pandemic. These platforms allow students to engage with a mix of instructional content, including multimedia resources, live demonstrations, and discussion forums. The study presents examples, such as Tsinghua University’s“Rain Classroom”, which integrates social media to enhance interaction and accessibility. Wearable devices, such as fitness trackers, are highlighted as transformative tools in HPE. These devices offer data-driven insights into students’ physical activities, allowing for more personalized instruction and targeted feedback. The article discusses case studies, including Beijing Sport University’s initiative to incorporate wearable technology into classes, which has resulted in greater student motivation and performance tracking. Additionally, VR and AR technologies are explored for their potential to provide safe, controlled, and immersive environments that simulate real-life physical activities. These technologies are particularly valuable for teaching complex movements and skills that require visualization and practice in a risk-free setting. For example, VR applications used in teaching sports like skiing allow students to experience and understand movements virtually before attempting them physically. Despite the many benefits, the study also identifies several critical challenges that hinder the full potential of digitalization in HPE. The digital divide remains a significant concern, with disparities in access to digital resources among students from varioussocioeconomic backgrounds. The article stresses the importance of equitable access to these resources, as rural and lowincome students may lack reliable internet or suitable devices for participation. Additionally, the study emphasizes the need for educator training and professional development, as many physical education teachers lack digital literacyor are resistant to new technologies. Data privacy and security issues are another significant challenge, particularly with the collection and use of personal and health data from wearable devices and online platforms. The article calls for robust policies to protect student information and maintain trust in digital learning environments. The article concludes by recommending a blended learning model for HPE, combining online theoretical instruction with inperson practical training to balance the benefits of both digital and traditional methods. It suggests that investments in technology infrastructure, ongoing research, and collaborations between educational institutions and government agencies are crucial to addressing these challenges and ensuring the successful digital transformation of HPE.У статті представлено аналіз процесу цифрової трансформації у сфері вищої фізичної освіти (ВФО) Китаю, із зосередженням на тому, як різноманітні цифрові технології змінюють традиційну практику фізичного виховання. Активна роль уряду Китаю у сприянні цифровізації через такі ініціативи, як «План дій інформатизації освіти 2.0», значно прискорила впровадження онлайн-платформ, носимих пристроїв та інтерактивних технологій, таких як віртуальна (VR) та доповнена (AR) реальність, у ВФО. У статті детально розглянуто застосування цих технологій в освітньому процесі: від онлайн-платформ, що дають змогу асинхронно опановувати матеріал, до носимих пристроїв, які в режимі реального часу відстежують фізичну активність і фізіологічні показники. Дослідження підкреслює практичні переваги використання цих цифрових інструментів, серед яких — підвищення зацікавленості студентів, персоналізовані навчальні траєкторії та ширший доступ до ресурсів фізичного виховання. Завдяки онлайн-платформам стало можливим дистанційне навчання та отримання теоретичних знань, що набуло особливого значення під час пандемії COVID-19. Такі платформи дають змогу студентам взаємодіяти з різноманітним навчальним контентом, включно з мультимедійними матеріалами, живими демонстраціями та дискусійними форумами. Як приклад наведено платформу «Rain Classroom» Університету Цінхуа, де інтеграція соціальних мереж сприяє посиленню інтерактивності та доступності. Носимі пристрої, такі як фітнес-трекери, визнані потужними інструментами для трансформації ВФО. Вони пропонують аналітику, що базується на даних про фізичну активність студентів, що дозволяє забезпечити більш персоналізовані інструкції та цілеспрямований зворотний зв’язок. У статті розглянуто кейси, зокрема ініціативи Пекінського спортивного університету, де впровадження носимих технологій у навчальний процес сприяло підвищенню мотивації та покращенню результатів студентів. Проаналізовано потенціал VR та AR-технологій, які здатні створювати безпечні, контрольовані та занурювальні середовища, що імітують реальні фізичні активності. Ці технології особливо корисні для навчання складним рухам та навичкам, які потребують візуалізації та тренування в умовах, позбавлених ризиків. Наприклад, VR-застосунки у навчанні катанню на лижах дають змогу студентам спочатку віртуально опанувати основні рухи перед тим, як спробувати їх у реальному житті. Попри численні переваги, дослідження виявило кілька критичних проблем, які перешкоджають розкриттю повного потенціалу цифровізації у ВФО. Цифровий розрив залишається важливим питанням, оскільки існують суттєві відмінності в доступі до цифрових ресурсів між студентами різного соціально-економічного статусу. У статті наголошується на важливості забезпечення рівного доступу до цих ресурсів, оскільки студенти з сільських чи малозабезпечених родин можуть не мати стабільного доступу до інтернету чи відповідних пристроїв. Крім того, дослідження вказує на потребу у навчанні та підвищенні кваліфікації викладачів, адже багато фахівців з фізичного виховання не володіють достатньою цифровою грамотністю або опираються новим технологіям. Питання конфіденційності та безпеки даних також викликають занепокоєння, особливо щодо збору та використання особистих і медичних даних з носимих пристроїв та онлайн-платформ. У статті наголошується на необхідності розроблення надійних політик захисту інформації та зміцнення довіри до цифрового навчального середовища. Автор рекомендуює змішану модель навчання у ВФО, що поєднує онлайн-теоретичну підготовку з практичним тренуванням офлайн, аби збалансувати переваги цифрових і традиційних методів. Запропоновано інвестувати в технологічну інфраструктуру, продовжувати дослідницьку роботу та розвивати співпрацю між освітніми установами й урядовими органами для подолання зазначених викликів та забезпечення успішної цифрової трансформації ВФО