Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ПОКАЗНИКИ ОКИСНЮВАЛЬНОГО СТРЕСУ У ЩУРІВ, ОТРУЄНИХ ПІДВИЩЕНИМИ ДОЗАМИ БЕНЗОАТУ НАТРІЮ
Get PDFIntroduction. The scientific literature contains the results of studies on the effect of the food preservative sodium benzoate on the structure and functioning of biological objects, but they are quite contradictory. According to official data from the World Health Organization (WHO), the use of sodium benzoate in the food industry is limited to 0.1%, and the permissible daily intake of this preservative is 5 mg/kg per day. However, it is used in much higher concentrations in many food products, medicines, and cosmetics. The powerful pro-oxidant effect of sodium benzoate has been proven on aerobic yeast populations.The aim of the study – to investigate the effect of increased doses of sodium benzoate on the activity of oxidative processes and indicators of the antioxidant system of the rat body.Research methods. The study was conducted on white male rats with a body weight of 170–180 g, which were kept on a standard diet of the vivarium of the I. Ya. Gorbachevsky National Medical University. The experimental rats were divided into 3 groups. The first group consisted of intact rats, the rats of the second group received sodium benzoate at a dose of 10 mg/kg of body weight. The third group of rats was administered sodium benzoate at a dose of 30 mg/kg of body weight. The rats received the preservative intragastrically daily in the above doses.The study was conducted in accordance with the requirements of good laboratory practice (GLP) and bioethics in accordance with the European Convention for the Protection of Vertebrate Animals. The animals were euthanized under thiopental anesthesia. Rats were removed from the experiment 7, 14, 21 and 28 days after the start of sodium benzoate administration. The content of TBA-active products, oxine modification of proteins, reduced glutathione and catalase activity were studied in blood serum and liver homogenate.Results and Discussion. It was found that within 28 days the content of TBK-AP progressively increases in the blood serum and liver of animals. By the end of the experiment, the content of TBK-AP in the blood serum of rats (dose of toxicant 30 mg/kg body weight) exceeded the level of intact rats by 5 times. After poisoning rats with sodium benzoate at a dose of 10 mg/kg body weight of rats in the first week of the study, an increase in this indicator in the liver was not probable. By the end of the experiment, it increased by 216%. During the same period, when using a dose of toxicant 30 mg/kg, the content of TBK-AP exceeded the norm by 268%. It was found that the content of OMP products of both fractions significantly (p≤0.05) increased in the blood serum and liver of poisoned rats at all times of the study when using both doses of sodium benzoate. In animals poisoned with sodium benzoate, the content of reduced glutathione decreased at all times of the study both in the blood serum and in the liver of rats compared to the norm. A decrease in catalase activity was noted both in the blood serum and in the liver of affected animals throughout the experiment. The dose of sodium benzoate 30 mg/kg was more toxic, after its administration to the rat body, a significant decrease in catalase activity was noted in the blood serum from the 14th day of the study, and in the liver throughout the experiment.Conclusions. It has been experimentally proven that administration of sodium benzoate to animals in increased doses (10 and 30 mg/kg of body weight of animals) activates the processes of lipoperoxidation and oxidative modification of proteins, which leads to the development of oxidative stress. A decrease in the activity of the body\u27s antioxidant defense system was registered, which was accompanied by a significant (p ≤ 0.05) decrease in catalase activity and the content of reduced glutathione at all times of the experiment. A dose of sodium benzoate of 30 mg/kg of body weight caused more pronounced changes in the studied biochemical parameters throughout the study (28 days).Вступ. У науковій літературі наведені результати досліджень впливу харчового консерванта натрію бензоату на структуру та функціонування біологічних об’єктів, але вони досить суперечливі.За офіційними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), застосування бензоату натрію в харчовій промисловості обмежено до 0,1 %, а допустима добова норма цього консерванта становить 5 мг/кг на добу. Проте він використовується у значно вищих концентраціях у багатьох харчових продуктах, ліках, косметичних засобах. На популяції аеробних дріжджів доведено потужну проокиснювальну дія бензоату натрію.Мета дослідження – дослідити вплив підвищених доз бензоату натрію на активність окиснювальних процесів і показники антиоксидантної системи організму щурів. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях із масою тіла 170–180 г, яких утримували на стандартному раціоні віварію ТНМУ імені І. Я. Горбачевського. Піддослідних щурів розділили на 3 групи. Першу групу становили інтактні щури, шури другої групи отримували бензоат натрію в дозі 10 мг/кг маси тіла. Третій групі щурів вводили бензоат натрію в дозі 30 мг/кг маси тіла. Консервант щури отримували інтрагастрально щоденно у вищевказаних дозах. Дослідження проводили згідно з вимогами належної лабораторної практики (GLP) та біоетики відповідно до Європейської конвенції про захист хребетних тварин. Тварин піддавали евтаназії під тіопенталовим знеболенням. Виводили щурів з експерименту через 7, 14, 21 і 28 днів від початку введення натрію бензоату. У сироватці крові та в гомогенаті печінки вивчали вміст ТБК-активних продуктів, оксиної модифікації протеїнів, відновленого глутатіону та каталазну активність.Результати й обговорення. Встановлено, що протягом 28 днів у сироватці крові та печінці тварин прогресуюче підвищується вміст ТБК-АП. До кінця експерименту вміст ТБК-АП у сироватці крові щурів (доза токсиканта – 30 мг/кг маси тіла) у 5 разів перевищив рівень інтактних щурів. Після отруєння щурів бензоатом натрію в дозі 10 мг/кг маси тіла щурів у перший тиждень дослідження підвищення цього показника в печінці не було вірогідним. До кінця експерименту він підвищився на 216 %. У цей же термін за застосування дози токсиканта 30 мг/кг вміст ТБК-АП перевищував норму на 268 %. Вста- новлено, що вміст продуктів ОМП обох фракцій вірогідно (р ≤ 0,05) зростав у сироватці крові та печінці токсикованих щурів у всі терміни дослідження за використання обох доз бензоату натрію. У тварин, токсикованих бензоатом натрію, вміст відновленого глутатіону знижувався у всі терміни дослідження як у сироватці крові, так і в печінці щурів порівняно з нормою. Відмічено зниження каталазної активності як у сироватці крові, так і в печінці уражених тварин протягом усього експерименту. Доза бензоату натрію 30 мг/кг була більш токсичною, після її введення в організм щурів відмічено вірогідне зниження каталазної активності в сироватці крові вже з 14-ї доби дослідження, а в печінці – протягом усього експерименту. Висновки. Експериментально доведено, що введення тваринам бензоату натрію у підвищених дозах (10 та 30 мг/кг маси тіла тварин) активує процеси ліпопероксидації та окиснювальної модифікації протеїнів, що призводить до розвитку оксидативного стресу. Зареєстровано зниження активності показників антиоксидантної системи захисту організму, що супроводжувалося вірогідним (р ≤ 0,05) зниженням каталазної активності та вмісту відновленого глутатіону в усі терміни експерименту. Доза бензоату натрію 30 мг/кг маси тіла викликала більш виражені зміни досліджуваних біохімічних показників протягом усього дослідження (28 днів)
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА КАРДІОПРОТЕКТОРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МОЛЕКУЛЯРНОГО ВОДНЮ
Get PDFIntroduction. The search for effective agents to mitigate the adverse effects of anticancer drugs remains highly relevant, given the growing number of patients with oncological diseases. Anthracycline antibiotics are among the most effective chemotherapeutic agents; however, their clinical use is often limited due to their known cardiotoxicity. Aim of the study. To investigate the cardioprotective potential of molecular hydrogen in a model of subchronic doxorubicin (DOX) toxicity. Materials and Methods. The study was conducted on rats divided into four groups: a control group; groups 2 and 3 received DOX (5 mg/kg once weekly, cumulative dose of 20 mg/kg); and groups 3 and 4 consumed molecular hydrogen-enriched water ad libitum. Parameters assessed included mortality rate, cardiac structural alterations, and serum biomarkers such as lactate dehydrogenase (LDH), creatine phosphokinase-MB (CPK-MB), and cardiac troponin I (cTnI). Results and Discussion. Doxorubicin administration led to marked cardiac remodelling, including a 43.7% (p<0.001) increase in left ventricular wall dilation and a 40.7% rise in planimetric index. Histologically, significant cardiomyocyte alterations were observed, including myocytolysis, contraction band necrosis, and fibre fragmentation. These changes were accompanied by elevated serum levels of LDH (1.55-fold, p<0.001), CPK-MB (1.76-fold, p<0.001), and cTnI (8.3-fold, p<0.001). Hydrogen-rich water intake reduced animal mortality from 32% to 20%, significantly decreased biochemical markers of cardiac injury, partially restored myocardial morphology, and stimulated regenerative processes. These effects included reduced interstitial oedema, fewer zones of myocytolysis and contraction, and improved vascular integrity. Conclusions. The results demonstrate that molecular hydrogen exhibits cardioprotective properties and reduces mortality in animals exposed to doxorubicin.Вступ. Пошук ефективних середників пом’якшення побічної дії протипухлинних препаратів є вкрай актуальним, зважаючи на зростаючу кількість пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Антрациклінові антибіотики – одні з найбільш ефективних лікарських засобів, однак відомі своєю кардіотоксичністю. Мета дослідження – дослідити кардіопротекторний потенціал молекулярного водню на моделі субхронічної токсичності доксорубіцину (DOX). Методи дослідження. Дослідження проводили на нелійних щурах, яких розділили на чотири групи: контроль, тварини другої та третьої груп, які отримували DOX (5 мг/кг один раз на тиждень, кумулятивна доза 20 мг/кг), а тварини третьої та четвертої групи – вживали ad libitum збагачену молекулярним воднем воду. Досліджували показники летальності, структурні зміни серця та сироватку крові, у якій визначали вміст лактатдегідрогенази (ЛДГ), креатинфосфокінази-МВ фракції (КФК-МВ) та кардіальний тропонін-І (cTnI). Результати й обговорення. Доксорубіцин спричинив порушення геометрії серця зі збільшенням та розтягненням стінок лівого шлуночка на 43,7 % (р<0,001), а планіметричний індекс (ПІ) зріс на 40,7 %. Гістологічно – значні альтеративні зміни кардіоміоцитів з ознаками міоцитолізу, зонами контрактур та ділянками фрагментації волокон. Ці зміни супроводжувалися зростанням біомаркерів ураження серцевого м’яза ЛДГ, КФК-МВ та cTnI у 1,55 раза (р<0,001), 1,76 раза (р<0,001) та у 8,3 раза (р<0,001) відповідно. Вживання збагаченої молекулярним воднем води супроводжувалося зниженням летальності піддослідних тварин з 32 % до 20 %, достовірним зниженням досліджуваних біохімічних показників та частковою нормалізацією морфологічної структури і активацією регенераторних процесів у міокарді, що проявлялося зменшенням інтерстиційного набряку, зон контрактур та міоцитолізу кардіоміоцитів на тлі відновлення стану судин. Висновки. Отримані результати свідчать, що молекулярний водень демонструє кардіопротекторну дію та сприяє зниженню летальності тварин
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ МІКОЗНИХ ПНЕВМОНІЙ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ У ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ПІД ЧАС НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Get PDFSUMMARY. Mucosal pneumonias are an important medical problem, especially in conditions of impaired immune status of patients.
The aim – to summarize data on the etiology of mycosis pneumonias, risk factors for their occurrence in children and adolescents, describe modern methods of diagnosis and identification with clinical, mycological, imaging methods of examination and choose appropriate treatment and prevention in the practice of a family doctor in times of uncertainty.
Results. Numerous literary sources have testified that the main risk factor contributing to the development of mycosis pneumonia is a decrease in immunity. Constant stress and overstrain can be the cause of a decrease in protective forces during military operations. The issue of the role of clinical manifestations and paraclinical research methods in their diagnosis is highlighted. In the context of the problem, a wider implementation of combinations of mycological, serological and molecular examination methods is recommended for the diagnosis of mycosis pneumonia. Particular attention is paid to the question of prescribing antifungal drugs, taking into account diagnostic tests and individual characteristics of patients.
Conclusions. A comprehensive approach to the diagnosis and treatment of mycotic pneumonia is necessary to ensure the best outcomes for children and adolescents during times of uncertainty.РЕЗЮМЕ. Мікозні пневмонії є важливою медичною проблемою, особливо в умовах порушеного імунного статусу пацієнтів.
Мета – узагальнити дані про етіологію мікозних пневмоній, фактори ризику їх виникнення у дітей і підлітків, описати сучасні методи діагностики та ідентифікації при клінічних, мікологічних, зображувальних методах обстеження та обрати відповідне лікування і профілактику у практиці сімейного лікаря в час невизначеності.
Результати. Численні літературні джерела засвідчили, що головним фактором ризику, що сприяє розвитку мікозних пневмоній, є зниження імунітету. Постійний стрес і перенапруження під час воєнних дій може стати причиною зниження захисних сил. Висвітлено питання ролі клінічних проявів та параклінічних методів дослідження в їх діагностиці. В контексті проблеми рекомендовано ширше впровадження для діагностики мікозних пневмоній комбінацій мікологічних, серологічних та молекулярних методів обстеження. Окрему увагу приділено питанню призначення антифунгальних препаратів з урахуванням діагностичних тестів та індивідуальних особливостей пацієнтів.
Висновки. Комплексний підхід до діагностики та лікування мікозних пневмоній є необхідним для забезпечення найкращих результатів у дітей та підлітків у час невизначеності
ОСОБЛИВОСТІ МІКРОБІОМУ КИШЕЧНИКУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ
Get PDFThe aim – to assess the composition of the gut microbiome in patients with nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) and determine its role in the development and progression of the disease.
Patients and Methods. The study involved 152 patients with NAFLD (mean age 46.5±0.89 years) who were examined at several medical centers. The control group consisted of 150 patients without liver pathology (mean age 48.36±0.97 years). NAFLD was diagnosed using liver ultrasound, evaluation of the hepatorenal index, and identification of cardiometabolic risk factors. The composition of the gut microbiome was analyzed using real-time polymerase chain reaction (PCR), focusing on Firmicutes, Actinobacteria, Bacteroides, and Akkermansia muciniphila.
Results. Patients with NAFLD exhibited significantly increased levels of Firmicutes (50.30±2.46 %) and Actinobacteria (15.34±2.87 %) compared to the control group (25.17±1.51 % and 10.90±1.87 %, respectively). The Firmicutes/Bacteroides index was substantially higher in NAFLD patients (5.02±2.61 vs. 2.10±1.74). The presence of Akkermansia muciniphila was notably lower in NAFLD patients (33 %) compared to the control group (63 %).
Correlation analysis revealed a positive relationship between Actinobacteria levels and the Firmicutes/Bacteroides index (r=0.75, p≤0.05), as well as between the F/B index and blood triglyceride levels (r=0.68, p≤0.05). A negative correlation was found between the presence of Akkermansia muciniphila and diagnosed NAFLD (r=-0.69, p≤0.05).
Conclusions. Patients with NAFLD exhibit significant alterations in the composition of the gut microbiome. Increased levels of Firmicutes and Actinobacteria, a higher Firmicutes/Bacteroides index, and decreased levels of Akkermansia muciniphila indicate impaired gut barrier function. Akkermansia muciniphila exerts a protective effect, suggesting potential for probiotic therapy to restore a healthy microbiome and prevent NAFLD progression.Мета роботи – оцінити склад мікробіому кишечнику пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та визначити його роль у розвитку і прогресуванні захворювання.
Пацієнти і методи. У дослідженні взяли участь 152 пацієнти з НАЖХП (середній вік – 46,5±0,89 років), які обстежувалися в кількох медичних центрах. Контрольну групу склали 150 пацієнтів без патології печінки (середній вік – 48,36±0,97 років). Критерії діагностики НАЖХП включали ультразвукове дослідження печінки, оцінку гепато-ниркового індексу та виявлення кардіометаболічних факторів ризику. Склад кишкового мікробіому аналізували методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Особливу увагу приділяли Firmicutes, Actinobacteria, Bacteroides та Akkermansia muciniphila.
Результати досліджень та їх обговорення. У пацієнтів із НАЖХП спостерігали значне зростання рівня Firmicutes – (50,3±2,46) % та Actinobacteria – (15,34±2,87) % порівняно з контрольною групою – (25,17±1,51) та (10,9±1,87) % відповідно. Індекс Firmicutes/Bacteroides був суттєво вищим у пацієнтів із НАЖХП – (5,02±2,61) проти (2,10±1,74). Наявність Akkermansia muciniphila була значно нижчою у пацієнтів із НАЖХП (33,0 %) порівняно з контрольною групою (63,0 %).
Кореляційний аналіз показав позитивний зв’язок між рівнями Actinobacteria та індексом Firmicutes/Bacteroides (r=0,75, p≤0,05), а також між індексом F/B та рівнем тригліцеридів у крові (r=0,68, p≤0,05). Виявлено негативну кореляцію між наявністю Akkermansia muciniphila та діагностованою НАЖХП (r=-0,69, p≤0,05).
Висновки. Пацієнти з НАЖХП демонструють значні зміни у складі мікробіому кишечнику. Збільшення рівня Firmicutes та Actinobacteria, підвищений індекс Firmicutes/Bacteroides та зменшення рівня Akkermansia muciniphila вказують на порушення бар’єрної функції кишечнику. Akkermansia muciniphila має захисний ефект, що відкриває перспективи терапії із застосуванням пробіотиків для відновлення здорового мікробіому та запобігання прогресуванню НАЖХП
СИНТЕЗ ПОХІДНИХ 6-АРИЛ/ГЕТЕРИЛТРИАЗОЛО[3,4-b][1,3,4]ТІАДІАЗОЛІВ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ ПРОТИМІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ
Get PDFThe aim of the work. Synthesis of new 6-aryl/heteryltriazolo[3,4-b][1,3,4]thiadiazoles and study of their antibacterial and antifungal activity.
Materials and Methods. Organic synthesis, elemental analysis, 1H NMR spectroscopy, pharmacological screening, docking.
Results and Discussion. The synthesis of 6-phenyl/pyridyl-[1,2,4]triazolo[3,4-b][1,3,4]thiadiazole derivatives was carried out. Their antimicrobial activity was investigated. It was found that 3-(4-chlorobenzyl)-6-phenyl-[1,2,4]triazolo[3,4-b][1,3,4]thiadiazole 2 possesses high antibacterial activity against S. aureus ATCC 43300, and 3-(4-chloro/methoxybenzyl)-6-pyridin-3-yl-[1,2,4]triazolo[3,4-b][1,3,4]thiadiazoles 3, 4a, b effectively inhibit the growth of C. Neoformans ATCC 208821. Using docking studies of compounds with antifungal activity, the binding energy, conformational arrangement of the ligand in the active site of lanosterol 14α-demethylase, as well as the nature of amino acid residues and the type of interaction were determined.
Conclusions. A method for the synthesis of 6-phenyl/pyridyl-[1,2,4]triazolo[3,4-b][1,3,4]thiadiazole derivatives has been developed. Compounds with high antimicrobial activity against S. aureus ATCC 43300 and C. Neoformans ATCC 208821 strains were identified.Мета роботи. Синтез нових 6-арил/гетерилтриазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазолів та дослідження їх антибактеріальної та протигрибкової активності.
Матеріали і методи. Органічний синтез, елементний аналіз, 1Н ЯМР спектроскопія, фармакологічний скринінг, докінг.
Результати й обговорення. Здійснено синтез похідних 6-феніл/піридил-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазолу. Досліджено їх протимікробну активність. Встановлено, що 3-(4-хлоробензил)-6-феніл-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазол 2 володіє високою антибактеріальною активністю по відношенню до S. aureus ATCC 43300, а 3-(4-хлор/метоксибензил)-6-піридин-3-іл-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазоли 3, 4a, b ефективно інгібують ріст штаму грибків C. Neoformans ATCC 208821. Використовуючи докінгові дослідження сполук, що проявили протигрибкову активність, визначено величину енергії зв’язування, конформаційне розташування лігандів в активному центрі ланостерол 14α-деметилази, а також природу амінокислотних залишків і тип взаємодії, який реалізується.
Висновки. Розроблено метод синтезу похідних 6-феніл/піридил-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазолу. Ідентифіковано сполуки, що володіють високою протимікробною активністю по відношенню до штамів S. aureus ATCC 43300 та C. Neoformans ATCC 208821
ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПАЦІЄНТІВ З ПОЛІТРАВМОЮ: СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Get PDFIntroduction. Polytrauma is one of the most complex problems in modern medicine, characterized by multiple injuries that affect several organs or body systems. This phenomenon is accompanied by a high mortality rate and a long rehabilitation process that requires the involvement of a multidisciplinary team. Physical rehabilitation plays a key role in returning motor activity, reducing complications and improving the quality of life of patients.
The aim of the study – to analyze modern methods of physical rehabilitation of patients with polytrauma and discuss the prospects for the development of this area.
The main part. The article discusses the main methods of physical rehabilitation, such as kinesiotherapy and mechanotherapy. Kinesiotherapy includes exercises aimed at restoring muscle strength, flexibility and overall coordination of the patient. Active and passive exercises help prevent muscle atrophy and promote tissue regeneration. Mechanotherapy, in turn, uses specialized equipment to gradually load the injured areas of the body. This method increases the efficiency of recovery and reduces the risk of secondary injuries, allowing for personalized rehabilitation approaches for each patient. The physical rehabilitation of patients with field trauma is aimed at the comprehensive recovery of patients who have sustained several serious injuries at the same time, which requires a multilevel approach and the use of a multidisciplinary team. The main points of rehabilitation of these patients are a multidisciplinary approach, where physical therapists, occupational therapists, surgeons, traumatologists, psychologists and social workers participate in rehabilitation; modern methods of physical therapy, where therapeutic exercises are used to gradually return motor activity, starting with passive movements to active exercises. The rehabilitation process includes mechanotherapy, which involves the use of special simulators to improve the range of motion and restore muscle strength. It is worth noting that psychological support is essential, as working with a psychologist helps patients overcome stress and anxiety associated with a long recovery process. Modern methods of physical rehabilitation, combined with technological advances and an individual approach, can improve the effectiveness of recovery of patients with polytrauma.
Conclusions. Physical rehabilitation of patients with polytrauma is an important component of the recovery process, which contributes to the improvement of motor functions and overall quality of life. The use of modern methods, such as kinesiotherapy and mechanotherapy, provides an integrated approach to treatment and support for the functional recovery of patients. This helps to reduce the duration of the rehabilitation period and improves the quality of life of patients.Вступ. Політравма є однією з найскладніших проблем у сучасній медицині та характеризується множинними ушкодженнями, що охоплюють кілька органів або систем організму. Цей стан супроводжується високим рівнем летальності й тривалим процесом відновлення, що потребує залучення мультидисциплінарної команди. Фізична реабілітація відіграє ключову роль у поверненні рухової активності, зниженні частоти ускладнень та покращенні якості життя пацієнтів.
Мета роботи – проаналізувати сучасні методи фізичної реабілітації пацієнтів з політравмою та обговорити перспективи розвитку цього напрямку.
Основна частина. У статті розглянуто основні методи фізичної реабілітації, такі, як кінезіотерапія та механотерапія. Кінезіотерапія передбачає виконання вправ, що спрямовані на відновлення м’язової сили, гнучкості та загальної координації пацієнта. Активні та пасивні вправи допомагають запобігти м’язовій атрофії і сприяють регенерації тканин. Механотерапія, своєю чергою, використовує спеціалізоване обладнання для поступового навантаження на ушкоджені ділянки тіла. Вона включає використання спеціальних тренажерів для покращення амплітуди рухів і відновлення м’язової сили. Цей метод підвищує ефективність відновлення та знижує ризик отримання вторинних травм, дозволяючи персоналізувати реабілітаційні підходи для кожного пацієнта. Фізична реабілітація при політравмі спрямована на комплексне відновлення пацієнтів, які отримали кілька серйозних ушкоджень одночасно, що вимагає багаторівневого підходу і присутності мультидисциплінарної команди. Основними моментами реабілітації цих пацієнтів є: мультидисциплінарний підхід (у реабілітації беруть участь фізичні терапевти, ерготерапевти, хірурги, травматологи, психологи та соціальні працівники); сучасні методи фізичної терапії (для поступового повернення рухової активності використовують терапевтичні вправи – від пасивних рухів до активних вправ). Варто відзначити необхідність психологічної підтримки, адже робота з психологом допомагає пацієнтам подолати стрес і тривожність, пов’язані з тривалим процесом відновлення. Сучасні методи фізичної реабілітації в поєднанні з технологічними досягненнями та індивідуальним підходом дозволяють підвищити ефективність відновлення пацієнтів з політравмою.
Висновки. Фізична реабілітація пацієнтів з політравмою є невід’ємною складовою процесу відновлення, що сприяє поліпшенню рухових функцій та загальної якості життя. Використання сучасних методів, таких, як кінезіотерапія та механотерапія, забезпечує комплексний підхід до лікування і підтримку функціонального відновлення пацієнтів. Це сприяє зменшенню тривалості реабілітаційного періоду та покращує якість життя пацієнтів
АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОФЕСІЙНУ ЯКІСТЬ ЖИТТЯ МЕДСЕСТЕР ОНКОЛОГІЧНИХ ВІДДІЛЕНЬ
Get PDFIntroduction. Identifying prognostic factors of the quality of professional life of nurses will not only expand existing knowledge, but also substantiate the need to plan and develop strategies to ensure the professional quality of medical workers’ life, which will ultimately lead to the provision of high-quality medical care.
The aim of the study – to establish the professional quality of life of nurses in oncology departments and analyze the factors that influence it.
The main part. The study included 60 nurses who were divided into groups depending on the profile of the department in which they work, length of service, age, body mass index, as well as depending on the presence or absence of night shifts and chronic diseases. The scale (questionnaire) for assessing the quality of life for professional medical workers included 5 subscales: satisfaction with compassion, satisfaction with tangible support, level of burnout, level of secondary traumatic stress and level of moral suffering. In nurses working in oncological departments of the therapeutic profile, the level of satisfaction with compassion is significantly lower compared to the data of nurses of outpatient (by 19.58 %) and surgical (by 12.73 %) departments, and the level of satisfaction with tangible support in therapeutic nurses is significantly lower compared to the values of surgical nurses (by 14.74 %). At the same time, the burnout level and the level of moral suffering of nurses in oncology departments of the therapeutic profile are significantly higher in relation to such data in employees of outpatient departments by 27.45 % and 15.99 %, respectively. The indicators of professional quality of life of nurses in oncology departments are influenced by: work experience (probably higher values of the burnout level, secondary traumatic stress and the level of moral suffering in nurses with professional work experience of more than 10 years compared to respondents with work experience of up to 10 years); age (probably higher values of the level of secondary traumatic stress in nurses over 40 years compared to respondents under 40 years); the presence of chronic diseases (probably lower values of satisfaction with compassion and with tangible support, as well as a probably higher level of moral suffering compared to respondents without chronic diseases).
Conclusions. Nurses’ age, work experience, and history of chronic diseases affect nurses’ professional quality of life, which is important for ensuring high-quality patient care.Вступ. Виявлення прогностичних факторів якості професійного життя медсестер не тільки розширить існуючі знання, але й обґрунтує необхідність планування та розробки стратегій забезпечення професійної якості життя медичних працівників, що, зрештою, приведе до надання високоякісної медичної допомоги.
Мета роботи – встановити професійну якість життя медсестер онкологічних відділень та проаналізувати фактори, що на нього впливають.
Основна частина. У дослідженні брали участь 60 медсестер, яких поділили на групи залежно від профілю відділення, в якому вони працюють, стажу роботи за спеціальністю, віку, індексу маси тіла, а також залежно від наявності чи відсутності нічних змін та хронічних захворювань. Шкала (опитувальник) оцінки якості життя для професійних медичних працівників включала п’ять підшкал: задоволення від співчуття, задоволення від відчутної підтримки, рівень вигорання, рівень вторинного травматичного стресу та рівень моральних страждань. У медсестер, які працюють в онкологічних відділеннях терапевтичного профілю, рівень задоволення від співчуття вірогідно нижчий стосовно даних у медсестер поліклінічних (на 19,58 %) та хірургічних (на 12,73 %) відділень, а також рівень задоволення від відчутної підтримки у терапевтичних медсестер вірогідно менший проти значень хірургічних медсестер (на 14,74 %). Водночас у медсестер онкологічних відділень терапевтичного профілю рівень вигорання та рівень моральних страждань вірогідно вищі щодо таких даних у працівників поліклінічних відділень – на 27,45 і 15,99 % відповідно. На показники професійної якості життя медсестер онкологічних відділень впливають: стаж роботи (вірогідно вищі значення рівня вигорання, рівня вторинного травматичного стресу і рівня моральних страждань у медсестер з досвідом професійної роботи понад 10 років стосовно респондентів зі стажем роботи до 10 років); вік (вірогідно вищі значення рівня вторинного травматичного стресу в медсестер віком понад 40 років щодо респондентів віком до 40 років); наявність хронічних захворювань (вірогідно нижчі значення задоволення від співчуття та задоволення від відчутної підтримки, а також вірогідно вищий рівень моральних страждань стосовно респондентів без хронічних захворювань).
Висновки. Вік медсестер, стаж роботи та хронічні захворювання в анамнезі впливають на професійну якість життя медсестер, що має важливе значення для забезпечення високоякісного догляду за пацієнтами
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ПОПЕРЕКОВИМ ОСТЕОХОНДРОЗОМ
Get PDFIntroduction. Osteochondrosis of the spine is a process in which the intervertebral discs gradually wear out, their elasticity decreases, and the structure is disturbed. Due to their thinning (often uneven), the nerve roots coming out of the spinal cord are increasingly compressed. This is manifested by attacks of pain during physical exertion or changing the position of the body. And since the roots innervate a number of internal organs, the pain can be felt in them as well. The male population is the most prone one to osteochondrosis. The reasons that cause changes in the intervertebral discs have not been fully studied, but they are certainly related to the disruption of blood circulation and metabolism in the disc. The most probable risk factors include: genetic predisposition, infections, intoxications, excess body weight, improper nutrition, hypodynamia, unfavorable conditions of static (carrying loads, prolonged stay in a standing or sitting position) and dynamic (frequent jerky movements with turns, bending and stretching trunk) loads on the spine, age changes, spinal injuries, severe spinal deformities (kyphosis, scoliosis), foot deformities, weak development of the musculoskeletal system, pregnancy, smoking.
The aim of the study – to find the causes that cause changes in the intervertebral discs, to apply physical therapy (types of stretching) for patients with lumbar osteochondrosis.
The main part. There are four stages of development of osteochondrosis. At the first stage, the dehydration of the nucleus pulposus begins. This leads to a decrease in the standing height of the disc. Cracks appear in the fibrous ring, but the pathological process does not go beyond the intervertebral disc. In the second stage, as a result of the decrease in the standing height of the disc, the points of attachment of muscles and ligaments belonging to two adjacent vertebrae converge, so the muscles and ligaments sag. This can lead to excessive mobility of two vertebrae relative to each other, that is, instability of the vertebral-motor segment is formed. Displacement of the vertebrae relative to each other with the formation of spondylolisthesis is characteristic. At the third stage, protrusions are formed, i.e., the displacement of discs without breaking through the fibrous ring and prolapse, when it is accompanied by the exit of part of the pulp core beyond its borders, are noted. The articular apparatus of the vertebral-motor segment also suffers. Subluxations occur in the intervertebral joints, and spondyloarthrosis forms in places of greatest stress. At the fourth stage, marginal bone growths appear on the adjacent surfaces of the vertebral bodies - osteophytes (spondylosis), which cause microtraumatization of the nerve root. Fibrous ankylosis processes begin in the intervertebral discs and joints, which leads to almost complete immobility of the vertebral-motor segment.
Conclusions. The clinical picture of osteochondrosis of the spine is characterized by a chronic course of the disease with different durations of periods of exacerbation and remission. The main syndromes are pain (cervicalgia, thoracalgia, lumbago), neurological (reflex, radicular), vertebrogenic and instability syndrome.Вступ. Остеохондроз хребта – це процес, при якому міжхребцеві диски поступово зношуються, знижується їх пружність, порушується структура. Через їх стоншення (часто нерівномірне) все частіше утискаються нервові корінці, що виходять зі спинного мозку. Це проявляється нападами болю при фізичному навантаженні або зміні положення тіла. А оскільки корінці іннервують низку внутрішніх органів, біль може відчуватися і в них. Найбільш схильне до остеохондрозу чоловіче населення. Причин, що викликають зміни в міжхребцевих дисках, до кінця не вивчено, але вони, безумовно, пов’язані з порушенням кровообігу й обміну речовин у диску. До найбільш імовірних факторів ризику належать: генетична схильність, інфекції, інтоксикації, надмірна маса тіла, неправильне харчування, гіподинамія, несприятливі умови статичного (носіння тягарів, тривале перебування в положенні стоячи або сидячи) і динамічного (часті ривкові рухи з поворотами, згинання та розгинання тулуба) навантажень на хребет, вікові зміни, травми хребта, виражені деформації хребта (кіфоз, сколіоз), деформації стопи, слабкий розвиток кістково-м’язової системи, вагітність, куріння.
Мета роботи – знайти причини, що викликають зміни у міжхребцевих дисках, застосувати засоби фізичної терапії (різновиди витягування) для пацієнтів з поперековим остеохондрозом.
Основна частина. Виділяють чотири етапи розвитку остеохондрозу. На першому етапі починається дегідратація пульпозного ядра. Це призводить до зменшення висоти стояння диска. З’являються тріщини у фіброзному кільці, але патологічний процес не виходить за межі міжхребцевого диска. На другому етапі в результаті зменшення висоти стояння диска точки прикріплення м’язів і зв’язок, що належать двом сусіднім хребцям, зближуються, тому м’язи і зв’язки провисають. Це може призводити до надмірної рухомості двох хребців один відносно одного, тобто формується нестабільність хребцево-рухового сегмента. Характерним є зміщення хребців один відносно одного з формуванням спондилолістезу. На третьому етапі формуються протрузії, тобто відзначають зсув дисків без проривання фіброзного кільця і пролапс, коли воно супроводжується виходом частини пульпозного ядра за його межі. Страждає і суглобовий апарат хребцево-рухового сегмента. У міжхребцевих суглобах виникають підвивихи, а в місцях найбільшого навантаження формуються спондилоартрози. На четвертому етапі на суміжних поверхнях тіл хребців з’являються крайові кісткові розростання – остеофіти (спондильоз), які викликають мікротравматизацію нервового корінця. Починаються процеси фіброзного анкілозу в міжхребцевих дисках і суглобах, що призводить до практично повної нерухомості хребцево-рухового сегмента.
Висновки. Клінічна картина остеохондрозу хребта характеризується хронічним перебігом захворювання з різною тривалістю періодів загострення і ремісії. Головними синдромами є больовий (цервікалгія, торакалгія, люмбалгія), неврологічний (рефлекторний, корінцевий), вертеброгенний і синдром нестабільності
РОЛЬ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ КОРЕКЦІЇ ПОСТАВИ В ДІТЕЙ З ДЕФОРМАЦІЯМИ СТОП
Get PDFIntroduction. Posture disorders are one of the most common problems among young people, accounting for 90 % of all cases of diseases of the musculoskeletal system. According to statistics, every fourth child in Ukraine has a deviation in posture. The largest share of spinal deformities is observed in children older than 7 years; and among teenagers aged 10 to 17, postural disorders are found in almost 94 % of cases. The main factors of such a high level of prevalence are the modern way of life, in particular, long-term sitting at the computer, non-compliance of furniture in educational institutions with hygienic requirements and individual morphological features, as well as insufficient physical activity among young people.
The aim of the study – to analyze the role of physical therapy in correcting posture in children with foot deformities, to determine the most effective methods of physical rehabilitation.
The main part. Physical therapy plays a key role in correcting posture in children with foot deformities such as flat feet, valgus, or varus deformity. Violation of the biomechanics of the foot affects the formation of incorrect posture, which can lead to scoliosis, gait disorders and other orthopedic problems. Physical therapy includes individually selected sets of exercises to strengthen foot muscles, improve joint mobility and restore body balance. Regular exercise in combination with the supervision of a specialist helps to reduce the symptoms of deformities and normalize the posture, improving the general physical condition of the child and preventing the development of complications in the future.
Conclusions. Physical therapy is an effective approach in correcting posture in children with foot deformities, helping to restore the correct body position and improve motor function. Systematic use of individually selected exercises and therapeutic methods not only reduces the severity of deformations, but also prevents the development of secondary complications. Early intervention and constant monitoring by a specialist increase the effectiveness of treatment, ensuring the child’s harmonious physical development.Вступ. Порушення постави є однією з найпоширеніших серед молоді проблем, що становить 90 % усіх випадків захворювань опорно-рухової системи. За статистикою, кожна четверта дитина в Україні має відхилення у поставі. Найбільшу частку деформацій хребта спостерігають у дітей, старших 7 років, а серед підлітків віком від 10 до 17 років порушення постави виявляють майже в 94 % випадків. Основними чинниками такого високого рівня поширеності є сучасний спосіб життя, зокрема довготривале сидіння за комп’ютером, невідповідність меблів у навчальних закладах гігієнічним вимогам та індивідуальним морфологічним особливостям, а також недостатня фізична активність молоді.
Мета роботи – проаналізувати роль фізичної терапії у корекції постави в дітей з деформаціями стоп, визначити найбільш ефективні методи фізичної реабілітації.
Основна частина. Фізична терапія відіграє ключову роль у корекції постави в дітей з деформаціями стоп, такими, як плоскостопість, вальгусна чи варусна деформація. Порушення біомеханіки стопи впливає на формування неправильної постави, що може призвести до сколіозу, порушень ходи та інших ортопедичних проблем. Фізична терапія включає індивідуально підібрані комплекси вправ для зміцнення м’язів стопи, поліпшення рухомості суглобів та відновлення рівноваги тіла. Також застосовують методи масажу, ортези (коригувальні устілки), кінезіотейпування та фізіотерапевтичні процедури. Регулярне виконання вправ у поєднанні з контролем фахівця сприяє зменшенню симптомів деформацій і нормалізації постави, покращуючи загальний фізичний стан дитини та запобігаючи розвитку ускладнень у майбутньому.
Висновки. Фізична терапія є ефективним підходом у корекції постави в дітей з деформаціями стоп, сприяючи відновленню правильного положення тіла та покращенню моторної функції. Систематичне застосування індивідуально підібраних вправ і терапевтичних методів не лише зменшує ступінь вираження деформацій, але й запобігає розвитку вторинних ускладнень. Раннє втручання та постійний контроль фахівця підвищують ефективність лікування, забезпечуючи дитині гармонійний фізичний розвиток
ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ»
Get PDFIntroduction. Human progress and development are largely determined by motivational factors. Both external motivation and internal self-motivation play a significant role, especially in the context of the educational process. This article explores the ways and methods of effectively forming and maintaining motivation in students studying “Physical Therapy”. The approaches presented are aimed at increasing their engagement in the learning process, developing professional skills, and preparing them for future professional activities.
The aim of the study – to analyze the main factors of motivation and identify effective ways to enhance it among higher education students specializing in 227 “Physical Therapy”.
The main part. Motivation is the process that activates and sustains goal-oriented activity, encouraging individuals to voluntarily participate in organizational activities and strive to remain members in the long term. There are different types of motivation, with two main ones being external and internal. External motivation is related to working conditions, the atmosphere in the workplace, and the nature of the tasks being performed. Internal motivation, on the other hand, depends on the individual characteristics of the employee and serves as the driving force that boosts productivity. These principles can also be applied to educational activities, which become much more effective when there is a positive attitude toward learning, cognitive interest, and the need to acquire knowledge, skills, and competencies. Pedagogical efforts should be directed toward improving students’ academic performance by stimulating their positive motivation for learning. In this context, a certain contradiction arises: on the one hand, there is an objective need to foster the motivation for cognitive activity in students of medical higher education institutions through the implementation of interactive technologies. This approach takes into account both the internal features of the educational process and the external requirements for future medical professionals with higher education. On the other hand, a scientifically grounded technology for forming such motivation through modern systems is still lacking.
Conclusions. We conducted an analysis of scientific sources to find ways and methods of forming motivation in students specializing in physical therapy. Improving methods for fostering motivation for learning will contribute to a higher level of knowledge acquisition.Вступ. Прогрес і розвиток людини значною мірою визначаються її мотиваційними факторами. Особливе значення має рівень як зовнішньої мотивації, так і внутрішньої самомотивації, особливо в контексті освітнього процесу. В цій статті розглянуто шляхи та методи ефективного формування і підтримки мотивації у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Фізична терапія». Представлені підходи спрямовані на підвищення їх залучення у навчальний процес, розвиток професійних навичок і підготовку до майбутньої професійної діяльності.
Мета роботи – проаналізувати основні фактори мотивації та визначити ефективні шляхи її підвищення у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю 227 «Фізична терапія».
Основна частина. Мотивація – це процес, який активує і підтримує цілеспрямовану діяльність, спонукаючи людину добровільно брати участь у діяльності організації та прагнути залишатися її членом у довгостроковій перспективі. Існують різні види мотивації, серед яких виділяють дві основні: зовнішню та внутрішню. Зовнішня мотивація пов’язана з умовами праці, атмосферою на робочому місці, характером завдань, які виконують. Внутрішня мотивація, навпаки, залежить від індивідуальних особливостей працівника та є тим рушієм, який сприяє підвищенню продуктивності. Ці принципи можна застосувати і до навчальної діяльності, яка стає значно ефективнішою за наявності позитивного ставлення до навчання, пізнавального інтересу, а також потреби у здобутті знань, навичок та компетентностей. Педагогічні зусилля мають бути спрямовані на покращення академічної успішності здобувачів вищої освіти шляхом стимулювання їх позитивної мотивації до навчання. У цьому контексті з’являється певна суперечність. З одного боку, існує об’єктивна необхідність формування мотивації до пізнавальної діяльності у студентів медичних закладів вищої освіти шляхом упровадження інтерактивних технологій. Даний підхід враховує як внутрішні особливості навчального процесу, так і зовнішні вимоги до майбутніх медичних фахівців з вищою освітою. З іншого боку, науково обґрунтована технологія формування такої мотивації за допомогою новітніх систем усе ще відсутня.
Висновки. Проаналізовано наукові джерела для пошуку шляхів та методів формування мотивації у здобувачів вищої освіти, які навчаються за спеціальністю «Фізична терапія». Удосконалення методів формування мотивації до навчання сприятиме зростанню рівня засвоєння навчального матеріалу