Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ПІСЛЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ
Get PDFThe aim of the study – to investigate the features of the second half of pregnancy in women after various methods of treatment of uterine leiomyoma.
Materials and Methods. 300 pregnant women in the 2nd and 3rd trimester of pregnancy were examined. Among them – 219 with uterine leiomyoma, (group 1, main group). 114 pregnant women underwent conservative treatment of UL, (group 1a) before pregnancy. 105 pregnant women underwent conservative myomectomy before pregnancy. Of them, 59 women were after laparoscopic myomectomy of the subserosal node or hysteroscopic myomectomy of the submucosal node with coagulation of the bed (group 1 b) and 46 pregnant women – after laparotomy myomectomy with suturing of the bed of the node with vicryl sutures (group 1c). Control group 2 consisted of 81 pregnant women without leiomyoma.
Results and Discussion. The conducted studies indicate that the most frequent complication of pregnancy in the 2–3 trimester in women with UL was the threat of premature birth at 22–27 weeks (47.0 %), (OR: 2.897; 95% CI: 1.625–5.167), and the threat of miscarriage at 12–21.6 weeks (37.4 %), (OR: 3.809; 95% CI: 1.906–7.610). Moreover, in pregnant women with conservative treatment of UL, these complications were almost twice as frequent as in pregnant women after conservative myomectomy (p<0.05). Preeclampsia was present in 29.7 % of patients in the main group, in 6.2 % of the control group (OR 6.416; 95 % CI: 2.481–16.592). Gestation almost did not differ in pregnant women depending on the treatment of leiomyoma before pregnancy. Placental dysfunction was present in 27.9% of pregnant women in the main group versus 7.4 % in controls (OR 4.826; 95 % CI: 1.997–11.664).
Conclusions. In pregnant women with UL in the 2nd and 3rd trimesters of pregnancy, the threat of premature birth and the threat of miscarriage are more common, and these complications prevail in women with conservative treatment of UL compared to patients after conservative myomectomy, which indicates the need for surgical treatment in women with uterine leiomyoma in the pregravid stage stage.Мета дослідження – вивчити особливості другої половини вагітності у жінок після різних методів лікування лейоміоми матки.
Матеріали та методи. Обстежено 300 вагітних жінок у 2 та 3 триместрах вагітності. Із них 219 із лейоміомою матки (1, основна група). 114 вагітних проходили консервативне лікування лейоміоми матки (1а група) до вагітності. 105 вагітним жінкам до вагітності було проведено консервативну міомектомію. Із них 59 жінок після лапароскопічної міомектомії субсерозного вузла або гістероскопічної міомектомії субмукозного вузла з коагуляцією ложа (1б група) та 46 вагітних – після лапаротомічної міомектомії з ушиванням ложа вузла вікриловими швами (1в група). Контрольну (2 групу) склала 81 вагітна жінка без лейоміоми.
Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження свідчать про те, що найчастішим ускладненням вагітності в 2–3 триместрах у жінок із ЛМ була загроза передчасних пологів у 22–27 тижнів (47,0 %) (OR: 2,897; 95 % ДІ (СІ): 1,625–5,167) та загроза викидня в 12–21,6 тижня (37,4 %) (OR: 3,809; 95 % ДІ (СІ): 1,906–7,610). Причому у вагітних із консервативним лікуванням лейоміоми матки ці ускладнення були майже вдвічі частіші, ніж у вагітних після консервативної міомектомії (р<0,05). Гестоз мав місце у 29,7 % пацієнток основної групи, в контролі – у 6,2 % (OR: 6,416; 95 % ДІ (СІ): 2,481–16,592). Гестоз майже не відрізнявся у вагітних залежно від лікування лейоміоми до вагітності. Плацентарна дисфункція була у 27,9 % вагітних основної групи проти 7,4 % у контролі (OR: 4,826; 95 % ДІ (СІ): 1,997–11,664).
Висновки. У вагітних із лейоміомою матки в 2 та 3 триместрах вагітності частіше зустрічається загроза передчасних пологів та загроза викидня, причому ці ускладнення переважають у жінок із консервативним лікуванням лейоміоми матки проти пацієнток після консервативної міомектомії, що свідчить про необхідність проведення хірургічного лікування у жінок із лейоміомою матки на прегравідарному етапі
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У ЧОЛОВІКІВ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ
Get PDFIntroduction. In a number of works, it was established that oxidative stress leads to a decrease in the fertilizing ability of spermatozoa, their damage and is one of the factors associated with male infertility. Normally, the balance between pro-oxidant and antioxidant processes is maintained. In a pathological condition, this balance is disturbed in the direction of uncontrolled generation of free radicals. The antioxidant defense system includes both enzymatic and non-enzymatic components that neutralize ROS and free radicals and protect against excessive exposure to oxidative stress.
The aim of the study – to assess the state of lipid peroxidation and the non-enzymatic link of the glutathione antioxidant system of lymphocytes and peripheral blood plasma in men injured as a result of combat operations (bullet and shrapnel wounds).
Research Methods. Research was conducted on lymphocytes and serum of peripheral blood of men injured as a result of hostilities, because lymphocytes are considered the "metabolic mirror" of the body and they quickly respond to all external and internal influences. The concentration of malondialdehyde, total antioxidant activity, concentrations of reduced, total and oxidized glutathione were determined.
Results and Discussion. It was found that the concentration of reduced glutathione in the blood serum of men injured as a result of hostilities, the 1st age group (20–39 years old) decreased by 1.4 times, and for the second (40–53 years old) – by 1.6 times compared to control values. The concentration of total glutathione decreases for both affected age groups by 1.2 times. At the same time, no significant changes in the concentration of oxidized glutathione were detected. Determination of similar parameters of the non-enzymatic link of the glutathione antioxidant system in blood lymphocytes showed similar patterns as in blood serum. The calculation of the redox index (RI GSH) showed a decrease in the total capacity of the antioxidant system in the blood lymphocytes of men affected by hostilities by 1.5 times compared to the control group.
Conclusion. In men who suffered as a result of combat (shrapnel and bullet wounds) and are undergoing inpatient treatment, both in lymphocytes and blood serum, lipid peroxidation processes are intensified, the concentration of reduced glutathione is reduced, and the ratio of restored glutathione to oxidized glutathione is reduced, which indicates a violation of pro-oxidant antioxidant balance in the direction of increasing pro-oxidant processes.Вступ. У ряді робіт встановлено, що оксидативний стрес призводить до зниження запліднювальної здатності сперматозоїдів, їх ушкодження та є одним із чинників, пов’язаних з чоловічим непліддям. У нормі підтримується баланс між прооксидантними й антиоксидантними процесами. За патологічного стану він порушується в напрямку неконтрольованої генерації вільних радикалів. Антиоксидантна захисна система включає як ензимні, так і неензимні компоненти, які знешкоджують активні форми кисню та вільні радикали, і захищає від надмірного впливу оксидативного стресу.
Мета дослідження – оцінити стан пероксидації ліпідів і неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи лімфоцитів та сироватки периферичної крові у чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення).
Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах і сироватці периферичної крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали концентрацію малонового діальдегіду, загальну антиоксидантну активність, концентрацію відновленого, загального й окисненого глутатіону.
Результати й обговорення. Концентрація відновленого глутатіону в сироватці крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, 1-ї вікової групи (20–39 років) знижувалася в 1,4 раза, а 2-ї (40–53 роки) – в 1,6 раза щодо контрольних значень. Концентрацiя загального глутатіону зменшувалася у постраждалих обох вікових груп в 1,2 раза. При цьому достовiрних змін концентрації окисненого глутатіону не було виявлено. Визначення аналогічних показників неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи у лімфоцитах крові показало подібні закономірності, що й у сироватці крові. Обчислення редокс-індексу (RI GSH) продемонструвало зниження сумарної потужності антиоксидантної системи у лімфоцитах крові чоловiків, постраждалих внаслідок бойових дій, в 1,5 раза щодо практично здорових чоловіків.
Висновки. У чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення), які перебувають на стаціонарному лікуванні, як у лімфоцитах, так і в сироватці крові інтенсифіковані процеси пероксидації ліпідів, знижена концентрація відновленого глутатіону та зменшене співвідношення відновленого глутатіону до окисненого, що свідчить про порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в бік наростання прооксидантних процесів
ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЛІПІДНОГО ПРОФІЛЮ ТА АДИПОКІНІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЛІМОРФІЗМУ A1166C ГЕНА РЕЦЕПТОРА АНГІОТЕНЗИНУ II ПЕРШОГО ТИПУ ЯК ПРЕДИКТОРА РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
Get PDFIntroduction. As evidenced by the results of research in recent years, genetic factors play an important role in the development and course of arterial hypertension. The study of the renin-angiotensin-aldosterone system gene polymorphism is a promising direction for assessing the relationship between heredity, arterial hypertension and dyslipidemia.
The aim of the study – to investigate the parameters of the lipid profile and adipokines depending on the polymorphism A1166C of the angiotensin II receptor type 1 gene as a predictor of the development of arterial hypertension.
Research Methods. 86 patients with arterial hypertension took part in the study. The control group consisted of 30 practically healthy people. Indicators of lipid metabolism in the blood serum of the studied patients were determined with the help of “Lachema” kits on the analyzer. The study of the allelic polymorphism A1166C of the angiotensin II receptor gene of the first type was carried out by the method of polymerase chain reaction with electrophoretic detection of the results.
Results and Discussion. The level of total cholesterol when replacing carriers of the CC genotype turned out to be significantly higher by 49.9 % compared to carriers of the AA genotype. The indicators of LDL and VLDL in carriers of the CC genotype were 1.4 and 3.2 times higher than in homozygotes for the A allele. The content of triglycerides in blood serum was significantly 2.48 times higher in carriers of the CC genotype than in patients with the AA genotype. HDL values are lower in homozygotes for the C allele in patients with the AA genotype by 60.4 %. Carriers of the CC genotype are characterized by significantly higher levels of resistin, leptin, and adiponectin compared to carriers of the AA genotype, but the level of ghrelin is lower in carriers of the CC genotype.
Conclusions. The presence of the CC genotype of the angiotensin II type 1 receptor gene contributes to the development of dyslipidemia. In patients with arterial hypertension, the presence of the C allele of the angiotensin II type 1 gene contributes to a significant increase in serum adipokines and a decrease in the level of ghrelin.Вступ. Як свідчать результати досліджень останніх років, генетичні фактори відіграють вагому роль у розвитку і перебігу артеріальної гіпертензії. Вивчення поліморфізму генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є перспективним напрямком для оцінки взаємозв’язку спадковості, артеріальної гіпертензії та дисліпідемії.
Мета дослідження – дослідити показники ліпідного профілю та адипокінів залежно від поліморфізму А1166С гена рецептора ангіотензину II першого типу як предиктора розвитку артеріальної гіпертензії.
Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 86 пацієнтів, хворих на артеріальну гіпертензію. Групу контролю становили 30 практично здорових осіб. Показники ліпідного обміну в сироватці крові хворих визначали за допомогою наборів “Lachema” на аналізаторі. Дослідження алельного поліморфізму А1166С гена рецептора ангіотензину II першого типу проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з електрофоретичною детекцією результатів.
Результати й обговорення. Рівень загального холестерину в пацієнтів-носіїв генотипу CC виявився достовірно вищим на 49,9 % порівняно з носіями генотипу AA. Показники ліпопротеїнів низької щільності та ліпопротеїнів дуже низької щільності у носіїв генотипу CC були вищими в 1,4 і 3,2 раза, ніж у гомозигот за алелем A. Вміст тригліцеридів у сироватці крові виявився достовірно більшим у 2,48 раза у носіїв генотипу CC порівняно з хворими, які мали генотип AA. Значення ліпопротеїнів високої щільності були нижчими на 60,4 % у гомозигот за алелем C, ніж у хворих з генотипом AA. Для носіїв генотипу CC характерні достовірно вищі показники резистину, лептину й адипонектину порівняно з носіями генотипу AA, проте рівень греліну виявився нижчим у носіїв генотипу CC.
Висновки. Наявність генотипу CC гена рецептора ангіотензину II першого типу сприяє розвитку дисліпідемії. Наявність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією алеля C гена ангіотензину II першого типу сприяє достовірному підвищенню показників сироваткових адипокінів та зниженню рівня греліну
ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДХАРКУВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ГУСТИХ ЕКСТРАКТІВ ДЯГЕЛЮ ЛІКАРСЬКОГО
Get PDFIntroduction. Angelica medicinal ((Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.)) is a biennial herbaceous plant from the celery family (Apiaceae), which is widespread in Europe, Asia, and North America. In Ukraine, this species grows in the Forested areas, Pre Carpathians, and the Forest-Steppe. Angelica is widely used in both traditional and evidence-based medicine of many countries as an anti-inflammatory, diuretic, diaphoretic and sedative agent. Experimental pharmacological studies have proven the anti-asthmatic, anti-proliferative, radioprotective, anti-inflammatory, antioxidant, anti-allergic, diuretic, anti-ulcer, hepatoprotective, analgesic, antihistamine, cytotoxic, antiviral and antifungal potential of angelica.
The aim of the study – to experimentally investigate the expectorant activity of thick extracts obtained from underground organs and from the leaves of angelica.
Research Methods. The study of the expectorant properties of thick extracts of angelica was carried out in two different experiments, based on the results of which the secretory activity and motor ability of the bronchi were evaluated. “Gedelix” syrup, which has a secretolytic, mucolytic and antispasmodic effect (manufacturer Krevel Moiselbach GmbH, Germany) was chosen as the reference drug. The researched thick extracts from the leaves (TELA) and from the rhizomes and roots of the medicinal angelica (TERA) in a dose of 100 and 150 mg/kg and the comparison drug – "Gedelix" syrup at a rate of 100 mg/kg were administered orally to male mice weighing 18–20 g.
Results and Discussion. The studied extract of the underground organs of Angelica showed a fairly high ability to secrete sputum. Thus, TERAin a dose of 150 mg/kg had the highest ability to secrete sputum, which was 203.9 % (in the reference drug “Gedelix” syrup, this activity was 257.7 %). TELA in doses of 100 mg/kg and 150 mg/kg showed a slightly lower secretory capacity, and it was 2 times less than the activity of the reference drug “Gedelix” syrup (111.5 % and 115.4 % vs. 257.7 %). The greatest activity in reducing the time of advancement of poppy seeds along the ciliated epithelium of the trachea of rats in relation to the control was shown by “Gedelix” syrup in a dose of 100 mg in terms of ivy extract, which was 33.4 %. Of the studied subjects, TERA at a dose of 150 mg per 250 ml of incubation mixture (22.5 %) showed a slightly lower activity compared to the reference drug in reducing the time of poppy seed movement along the ciliated epithelium of the trachea of rats, the lowest activity was TELA at a dose of 100 mg, which was 5.9 %.
Conclusions. Studies of the expectorant effect of thick extracts of angelica from leaves and from rhizomes and roots in terms of their effect on the motor activity of the ciliated epithelium and the secretory function of the bronchi showed that in terms of this effect, the activity of the studied extracts was not significantly inferior to the activity of the comparison drug – Gedelix syrup. It was established that the expectorant activity of the thick extract from the rhizomes and roots of angelica medicinal prevailed over the expectorant activity of the thick extract from the leaves.Вступ. Дягель лікарський (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.) – дворічна трав’яниста рослина з родини селерові (Apiaceae), яка розповсюджена в країнах Європи, Азії та Північної Америки. В Україні цей вид зростає на Поліссі, Прикарпатті, в Лісостепу. Дягель лікарський широко використовують як у традиційній, так і в доказовій медицині багатьох країн як протизапальний, сечогінний, потогінний і заспокійливий засіб. Експериментальними фармакологічними дослідженнями доведено протиастматичний, антипроліферативний, радіопротекторний, протизапальний, антиоксидантний, протиалергічний, сечогінний, противиразковий, гепатопротекторний, знеболювальний, антигістамінний, цитотоксичний, противірусний і протигрибковий потенціал дягелю лікарського.
Мета дослідження – експериментально вивчити відхаркувальну активність густих екстрактів, одержаних з підземних органів і з листків дягелю лікарського.
Методи дослідження. Відхаркувальні властивості густих екстрактів дягелю лікарського вивчали у двох різних експериментах, за результатами яких оцінювали секреторну активність і моторну здатність бронхів. Референтним препаратом було обрано сироп “Геделікс”, який має секретолітичну, муколітичну та спазмолітичну дію (виробник “Кревель Мойзельбах ГмбХ”, Німеччина). Досліджувані густі екстракти з листків (ГЕЛД) та з кореневищ і коренів дягелю лікарського (ГЕКД) у дозах 100 та 150 мг/кг і препарат порівняння – сироп “Геделікс” із розрахунку 100 мг/кг вводили перорально мишам-самцям масою 18–20 г.
Результати й oбгoвoрення. Досліджуваний екстракт з підземних органів дягелю лікарського показав досить високу здатність секретувати мокротиння. Так, ГЕКД у дозі 150 мг/кг проявив найвищу здатність секретувати мокротиння – 203,9 % (у референс-препарату – сиропу “Геделікс” ця активність становила 257,7 %). У дозах 100 та 150 мг/кг ГЕЛД проявив дещо меншу секреторну здатність. Вона була у 2 рази нижчою від активності референс-препарату – сиропу “Геделікс” (111,5 і 115,4 % проти 257,7 %). Найвищу активність у зменшенні часу просування макових зернят по війчастому епітелію трахеї щурів щодо контролю мав сироп “Геделікс” у дозі 100 мг у перерахунку на екстракт плюща, що становило 33,4 %. З досліджуваних об’єктів дещо нижчу активність, порівняно з референс-препаратом, у зменшенні часу просування макових зернят по війчастому епітелію трахеї тварин проявив ГЕКД у дозі 150 мг на 250 мл інкубаційної суміші – 22,5 %, найнижчу активність – ГЕЛД у дозі 100 мг, що становило 5,9 %.
Висновки. Дослідження відхаркувальної дії густих екстрактів з листків та з кореневищ і коренів дягелю лікарського за впливом на рухову активність війчастого епітелію та секреторну функцію бронхів показали, що за цим ефектом активність досліджуваних екстрактів незначно поступалась активності препарату порівняння – сиропу “Геделікс”. Встановлено, що відхаркувальна активність густого екстракту з кореневищ і коренів дягелю лікарського переважала над відхаркувальною активністю густого екстракту з листків
КРЕАТИВНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ НА КАФЕДРІ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ УКРАЇНИ
Get PDFEducational, methodical and organizational support for the training of specialists under educational-professional and educational-scientific programs requires the study of both classical and modern creative methods of education. Increasing the efficiency of information perception is achieved in various ways, first of all, through the emotional and aesthetic components of the organization of the educational process and the extracurricular work of students of higher education. In an effort to facilitate and optimize the process of learning the subject by students, the department of anatomy has been using traditional and modern methods of the pedagogical process for several years. The key competencies of a student and a specialist include the ability to learn, which is facilitated by the expansion of the range of methods taking into account the personal abilities of the student of higher education. Modeling is a universal effective method in the process of studying and consolidating of morphological knowledge. This method is used in the learning process both in practical classes and, to a greater extent, in anatomical student academic circles, as it requires more creativity and time, which is not always provided by duration of curricular classes. According to expert assessments, the most successful on the labor market are specialists who are able to learn throughout life, think critically, set goals and achieve them, and work in a team. According to the “learning pyramid”, we focus attention on the use of the most effective method (assimilation rate over 90 %) of mastering knowledge creative activity. When constructing two-dimensional and three-dimensional models, not only visual and auditory analyzers are involved, but also kinesthetic, tactile and creative components. Visibility, abstraction, an element of scientific fantasy and imagination, the use of analogy as a logical method of construction are essential features of the production of a material model. This significantly increases the efficiency of assimilation and long-term memorization of morphological knowledge.
Навчально-методичне й організаційне забезпечення підготовки фахівців за освітньо-професійними та освітньо-науковими програмами вимагає дослідження як класичних, так і сучасних креативних методів навчання. Підвищення ефективності сприйняття інформації досягається різними способами, насамперед емоційною та естетичною складовими організації навчального процесу і позааудиторною роботою здобувачів вищої освіти. Намагаючись полегшити й оптимізувати процес засвоєння студентами предмета, на кафедрі нормальної анатомії вже кілька років використовують традиційні та сучасні методи педагогічного процесу. До ключових компетентностей студента та фахівця належить уміння вчитися, чому сприяє розширення спектра методів із врахуванням особистих здібностей здобувача вищої освіти. Моделювання є універсальним ефективним методом у процесі вивчення та закріплення морфологічних знань. Даний метод застосовується у процесі пізнання як на практичних, так і більшою мірою на заняттях анатомічного студентського гуртка, оскільки потребує більше творчості і часу, що не завжди передбачено у тривалості аудиторних занять. Згідно з експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці є фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді. Згідно з «пірамідою навчання», фокусуємо увагу на застосуванні найбільш ефективної методи (коефіцієнт засвоєння понад 90 %) оволодіння знаннями – активної діяльності. При конструюванні двовимірних та тривимірних моделей залучаються не лише зорові та слухові аналізатори, а й кінестетичний, тактильний і творчий компоненти. Істотними ознаками виготовлення матеріальної моделі є наочність, абстракція, елемент наукової фантазії й уяви, використання аналогії як логічного методу побудови. Це значно підвищує ефективність засвоєння і довготривале запам’ятовування морфологічних знань
ХОЛЕСТЕРИН ЯК КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНИЙ МАРКЕР МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП
Get PDFThe aim of the work: to study the frequency of hypercholesterolemia and the use of statins in patients with coronary artery disease of different age groups, taking into account gender characteristics.
Materials and Methods. The study included patients with coronary heart disease who underwent coronary bypass surgery on a working heart (n=3674), both males (n=3061) and females (n=613), the average age of the study participants was 60.6±0.8 years. The material for the analysis was the data of a clinical laboratory study of biological fluid – blood. The research design is based on the patient\u27s age group according to the age classification of the WHO and the patient\u27s gender.
Results and Discussion. It was established that the highest cholesterol levels were in the "middle age" age group, both in men – 3.54 mmol/l, and in women – 3.89 mmol/l. It was found that the frequency of hypercholesterolemia was significantly higher in female patients compared to the corresponding frequency in men, p=0.0001, χ2=14.48. The highest frequency of hypercholesterolemia was observed in patients of the "middle age" age group, and in male patients its frequency was significantly lower than in female patients of the same age group, p=0.0001, χ2=18.08. It was established that with increasing age and taking into account the gender of the patients, there was a significant physiological decrease in the frequency of hypercholesterolemia. It was determined that statins were used significantly more often by female patients – 49.4%, compared to the corresponding frequency in male patients – 32.2 %, p=0.0001, χ2=73.89. It was also found that women with coronary heart disease were significantly more likely to use statins in all age groups compared to men.
Conclusions. As a result of the study, it was found that cholesterol levels remain a reliable clinical and laboratory marker for detecting metabolic disorders in patients with coronary artery disease. It was determined that the highest cholesterol levels were recorded in middle-aged patients of both sexes. Hypercholesterolemia is also significantly more common in the "middle-aged" age group, and taking into account gender, it is significantly more common in patients with coronary artery disease. It was determined that with age there is a significant decrease in the level of cholesterol, regardless of taking statins.Мета роботи: вивчити частоту гіперхолестеринемії та застосування статинів у пацієнтів з ІХС різних вікових груп з урахуванням гендерних особливостей.
Матеріали і методи. У дослідження увійшли пацієнти з ІХС, яким проведено коронарне шунтування на серці, що працює (n=3674), як чоловічої (n=3061), так і жіночої статі (n=613), середній вік учасників дослідження становив (60,6±0,8) років. Матеріалом для аналізу стали дані клініко-лабораторного дослідження крові. Дизайн дослідження побудований в залежності від вікової групи пацієнта відповідно до вікової класифікації ВООЗ та гендерної ознаки пацієнта.
Результати. Встановлено, що найвищі рівні холестерину були у віковій групі “середній вік”, як у чоловіків – 3,54 ммоль/л, так і у жінок – 3,89 ммоль/л. З’ясовано, що частота гіперхолестеринемії була достовірно вищою у пацієнток-жінок, порівняно з відповідною частотою у чоловіків, р=0,0001, χ2=14,48. Найвища частота гіперхолестеринемії спостерігалася у пацієнтів вікової групи “середній вік”, причому у пацієнтів чоловічої статі її частота була достовірно нижчою, ніж у пацієнток тієї ж вікової групи, р=0,0001, χ2=18,08. Установлено, що зі збільшенням віку та з урахуванням статі пацієнтів відбувалося достовірне фізіологічне зниження частоти гіперхолестеринемії. Визначено, що статини достовірно частіше застосовували пацієнти-жінки – 49,4 %, порівняно з пацієнтами-чоловіками – 32,2 %, р=0,0001, χ2=73,89. Також установлено, що жінки з ІХС достовірно частіше, ніж чоловіки, застосовували статини в усіх вікових групах.
Висновки. В результаті дослідження з’ясовано, що рівні холестерину залишаються достовірним клініко-лабораторним маркером для виявлення метаболічних порушень у пацієнтів з ІХС. Визначено, що найвищі рівні холестерину зафіксовані у пацієнтів середнього віку обох статей. Гіперхолестеринемія також достовірно частіше трапляється у віковій групі “середній вік”, причому з урахуванням статі достовірно частіше у пацієнток з ІХС. Визначено, що з віком відбувається достовірне зниження рівня холестерину, незалежно від прийому статинів
АНАЛІЗ ВИДОВОГО СКЛАДУ МІКРООРГАНІЗМІВ ПРИ ДИСБІОЗІ ВАГІНИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО КОРЕКЦІЇ
Get PDFSUMMARY. Changes in the species composition of the vaginal microbiota lead to the development of vaginal dysbiosis, vaginitis, candidiasis and increase the possibility of infection with pathogens such as herpes virus type 2, human papillomavirus, human immunodeficiency virus, chlamydia, etc.
The aim – to evaluate the efficacy of the therapeutic effect of the live Lactobacillus casei strain IMB B-7280 in the differentiated treatment of women with vaginal dysbiosis and to study its effect on the restoration of the vaginal microbiota.
Material and Methods. The study included 95 patients of reproductive age with clinical and laboratory manifestations of vaginal dysbiosis. Accordingly, two groups were formed: the first group (30 women) – with normocenosis, the second group (65 women) – with vaginal dysbiosis.
The study examined the species composition of the vaginal microbiota in the study groups of women before and after differentiated treatment with the live Lactobacillus casei strain IMB B-7280.
Results. Analysis of the vaginal microbiota revealed a statistically significant decrease in the number of Lactobacillus sp. in the group of women with vaginal dysbiosis compared to normocenosis. After treatment, 95% of women with vaginal dysbiosis had no complaints, but 5% complained of a light white discharge. The pH of vaginal discharge before treatment in women with vaginal dysbiosis ranged from 4.3 to 5.3, with a normal range of 3.8 to 4.5. Following treatment, this was found to range from 3.8 to 4.2.
Conclusions. Complex therapy has been used to improve the treatment of vaginal dysbiosis. As a result, the species composition of the microbiota was normalised, which will further reduce the frequency of relapses and the development of antibiotic resistance.РЕЗЮМЕ. Зміна видового складу мікробіоти вагіни призводить до розвитку дисбіозу піхви, вагініту, кандидозу та підвищує можливість інфікування такими збудниками як вірус герпесу 2-го типу, вірус папіломи людини, вірус імунодефіциту людини, хламідіями та ін.
Мета – оцінити ефективність терапевтичного ефекту штаму живих Lactobacillus casеi IMB B-7280 при диференційованому лікуванні у жінок з дисбіозом вагіни та дослідити його вплив на відновлення мікробіоти вагіни.
Матеріал і методи. У дослідження було залучено 95 пацієнток репродуктивного віку із клінічними та лабораторними проявами дисбіозу вагіни. Відповідно до цього було сформовано дві групи: перша група (30 жінок) – з нормоценозом, друга група (65 жінок) – з дисбіозом вагіни.
Обстеження включало вивчення видового складу мікробіоти вагіни у досліджуваних групах жінок до та після диференційованого лікування з застосуванням штаму живих Lactobacillus casеi IMB B-7280.
Результати. При аналізі мікробіоти вагіни було виявлено статистично достовірне зниження кількості Lactobacillus spр. у групі жінок із дисбіозом вагіни, у порівнянні з нормоценозом. У 95 % жінок з дисбіозом вагіни після лікування скарги були відсутні, проте у 5 % залишилися скарги на незначні виділення білого кольору. рН вагінальних виділень до лікування у жінок із дисбіозом вагіни коливався від 4,3 до 5,3, при нормі від 3,8 до 4,5. Після лікування цей показник був у межах від 3,8 до 4,2.
Висновки. Для покращення лікування дисбіозу вагіни застосовували комплексну терапію. Внаслідок цього відбулася нормалізація видового складу мікробіти, що в подальшому забезпечить зменшення частоти рецидивів та формування атибіотикорезистентності
СКРИНІНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЕКСТРАКТІВ ІЗ ЗИМОЛЮБКИ ЗОНТИЧНОЇ ТРАВИ
Get PDFSUMMARY. Among the complex of drugs for kidney diseases, specialists prescribe medicinal products of plant origin with diuretic, antiseptic and anti-inflammatory properties. Preparations of plant origin mainly have a mild complex effect. Phytopreparations are usually prescribed for the long-term treatment of chronic diseases, and their effectiveness in preventing the development of repeated exacerbations (recurrences) of the disease has also been revealed.
The aim – to conduct screening studies of the anti-inflammatory activity of extracts from Chimáphila umbelláta herb on the model of aseptic exudative inflammation in rats.
Material and Methods. The study was performed on 60 outbred sexually mature rats (males) kept in the vivarium of the educational and scientific training laboratory of medical and biological research of the National University of Pharmacy. Before the experiment, the animals were acclimatized for 7 days. During the acclimatization period, each animal was examined daily (behavior and general physical condition were assessed), and animals were observed for possible morbidity or mortality. Male rats weighing 160-180 g were divided into 10 groups of 6 animals each. The first group was a negative control (NC), and the remaining nine were experimental groups, with three levels of doses for each of the test samples. Each test sample was studied at doses of 0.5 ml/kg, 0.75 ml/kg and 1 ml/kg. Acute exudative inflammation was induced by subplantar injection of 0.1 ml of 1 % carrageenan solution (Sigma-Aldrch, USA) into the hind right limb in each animal.
Results. The obtained results indicate that within three hours after the induction of the inflammatory reaction in the control group, there was an increase in exudative processes in the limbs of the animals. Thus, in comparison with the initial values, the volume of edema for the first hour of foot examination was 0.65 cm3, for the second hour – 0.86 cm3, and for the third hour – 1.05 cm3.
At the third hour of observation, all test samples in all tested doses caused a moderate probable decrease in swelling. Test sample CE5 contributed to a probable reduction in edema by 14.3 %, 15.7 % and 19.2 % (at doses of 0.5 ml/kg, 0.75 ml/kg and 1 ml/kg, respectively) compared to the negative control. The greatest relative anti-inflammatory effect for 3 hours was observed against the background of the use of the CE7 test sample, under the influence of which the swelling significantly decreased by 16.2 %, 18.5 % and 22.2 %, respectively, compared to the similar control point in the NC group.
Conclusions. All tested samples demonstrated a statistically significant effect at the 3rd hour of the study. The level of pharmacological activity of at least 20 % is considered significant for the pharmacological study of anti-inflammatory agents. Therefore, based on the obtained experimental data, test samples CE7 and CE5 at a dose of 1 ml/kg can be recommended for further in-depth studies on the indicators of anti-inflammatory activity, which demonstrated an averaged anti-inflammatory activity at a sufficiently pronounced level.РЕЗЮМЕ. Серед комплексу препаратів при захворюваннях нирок фахівці призначають лікарські засоби рослинного походження з діуретичними, антисептичними та протизапальними властивостями. Препарати рослинного походження переважно чинять м’яку комплексну дію. Фітопрепарати зазвичай призначають для тривалого лікування хронічних захворювань, також виявлена їх ефективність для запобігання розвитку повторних загострень (рецидивів) захворювання.
Мета – скринінгові дослідження протизапальної активності екстрактів із зимолюбки зонтичної трави на моделі асептичного ексудативного запалення у щурів.
Матеріал і методи. Дослідження виконано на 60 аутбредних статевозрілих щурах (самцях), що утримувалися у віварії навчально-наукової тренінгової лабораторії медико-біологічних досліджень Національного фармацевтичного університету. Перед проведенням експерименту тварини пройшли акліматизацію протягом 7 діб. Протягом періоду акліматизації проводили щоденний огляд кожної тварини (оцінювали поведінку та загальний фізичний стан), спостерігали за тваринами для виявлення можливих випадків захворюваності або смертності. Щурів самців з вагою 160–180 г поділили на 10 груп по 6 тварин у кожній. Відповідно, перша група негативного контролю (НК), і решта дев’ять – експериментальні, по 3 рівні доз для кожного з тест-зразків. Кожний тест-зразок вивчався у дозах 0,5 мл/кг, 0,75 мл/кг та 1 мл/кг. Гостре ексудативне запалення викликали субплантарним уведенням 1 % розчину карагеніну («Sigma-Aldrch», США) у задню праву кінцівку по 0,1 мл кожній тварині.
Результати. Отримані результати свідчать, що протягом трьох годин після відтворення запальної реакції в контрольній групі відбувалось посилення ексудативних процесів у кінцівках тварин. Так, у порівнянні з початковими значеннями, об’єм набряку на першу годину дослідження стопи склав 0,65 см3, на другу годину – 0,86 см3, і на третю годину – 1,05 см3.
На третю годину спостереження помірне вірогідне зменшення набряку викликали всі тест-зразки в усіх досліджуваних дозах. Тест-зразок СЕ5 сприяв вірогідному зменшенню набряку на 14,3 %, 15,7 % та 19,2 % (в дозах 0,5 мл/кг, 0,75 мл/кг та 1 мл/кг відповідно) у порівнянні з негативним контролем. Найбільший відносний протизапальний ефект на 3 годину помічали на тлі застосування тест-зразка CЕ7, під дією якого набряк вірогідно зменшувався на 16,2 %, 18,5 % та 22,2 %, порівняно з аналогічною контрольною точкою в групі НК.
Висновки. Усі досліджувані зразки продемонстрували статистично значущий ефект на 3 годину дослідження. Експериментально значущим для фармакологічного вивчення протизапальних засобів є рівень фармакологічної активності не менш 20 %. Тому, ґрунтуючись на отриманих експериментальних даних, для подальших поглиблених досліджень за показником протизапальної активності можуть бути рекомендовані тест-зразки CЕ7 та СЕ5 у дозі 1 мл/кг, що продемонстрували усереднену протизапальну активність на достатньо вираженому рівні.
 
МАРКЕРИ ЗАПАЛЕННЯ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОЗІ ТА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ
Get PDFObjective was to investigate inflammatory markers based on the literature to improve diagnosis and determine the prognosis of treatment in patients with tuberculosis against the background of HIV infection.
Articles that investigated cytokines and melatonin in patients with co-infection tuberculosis/HIV were analysed. The search for scientific information was conducted using the PubMed and Web of Science databases.
An analysis of the literature has shown that anti-inflammatory transforming growth factor (TGF)-β1 and IL-10 are frequent biomarkers associated with severe tuberculosis. Chronic immune activation caused by pro-inflammatory cytokines such as IL-1β accompanies HIV progression, leading to tissue damage. Elevated levels of sIL-2R in patients with tuberculosis indicate a significant degree of T-cell activation, which affects the course of the disease. Melatonin is a dual-acting immune modulator. On the one hand, it increases the body’s defenses against foreign bodies, and on the other hand, it modulates tissue reactions, reducing pro-inflammatory and increasing anti-inflammatory cytokine levels.
Conclusions. Despite the fact that the literature review has provided information on a large number of markers that play an important role in the pathogenesis and course of TB and HIV, we still have insufficient data on their role in TB and HIV co-infection. This issue requires further and in-depth research.Мета роботи – проаналізувати маркери запалення для покращення діагностики та прогнозу лікування хворих на туберкульоз на фоні ВІЛ-інфекції.
Аналіз даних літератури показав, що частими біомаркерами, які асоціюються з тяжким ступенем туберкульозу, є протизапальний трансформуючий фактор росту (TGF)-β1 та інтерлейкін (IL)-10. Хронічна імунна активація, спричинена прозапальними цитокінами, такими як IL-1β, супроводжує прогресування ВІЛ, що призводить до пошкодження тканин. Підвищений рівень секреторного інтерлейкіну (sIL)-2R у хворих на туберкульоз свідчить про значний ступінь активації Т-лімфоцитів, що впливає на перебіг захворювання. Мелатонін є модулятором імунітету з подвійною дією. З одного боку, він підвищує захисні властивості організму проти чужорідних тіл, а з другого – модулює тканинні реакції, знижуючи прозапальні та підвищуючи протизапальні рівні цитокінів.
Висновки. Незважаючи на те, що, за результатами огляду літератури, є велика кількість маркерів, які відіграють важливу роль у патогенезі туберкульозу та ВІЛ-інфекції, відомостей про їх роль у поєднані туберкульозу та ВІЛ-інфекції недостатньо. Це питання вимагає подальшого та поглибленого дослідження
КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПЕРІОДУ ХВОРОБИ
No full textAfter the COVID-19 pandemic, the persistence of Long COVID symptoms is of particular concern, which significantly affects the quality of life and ability to work.
The aim of the study is to establish the peculiarities of clinical and epidemiological data in patients infected with SARS-CoV-2 depending on the period of illness.
Patients and methods. We examined 108 patients divided into three groups: those with confirmed COVID-19, those with Long COVID, and practically healthy persons. The epidemiological and clinical features of the course were determined based on the analysis of medical records and the developed questionnaire.
Results. Women predominated among the study subjects (56 %) with an average age of 41.44 years. The main symptoms that characterized the clinical picture of COVID-19 were generalized weakness/fatigue (94 %), headache (74 %), fever/body aches and cough in 71 % of patients (p<0.05). In the Long COVID group, compared to the COVID-19 group, generalized weakness/fatigue (40 %), headache (29 %), fever/body aches (3 %), and cough (9 %) were significantly less common, sleep disorders / insomnia (17 %), muscle pain (11 %), shortness of breath (17 %), runny nose / sneezing (6 %), loss (worsening) of appetite (3 %), sore throat (6 %), difficulty concentrating (6 %), abdominal pain (3 %) (p<0.05).
Conclusions. Reduced access to healthcare services leads to delayed hospitalization, prolonged treatment, and complications.
The level of vaccination does not affect the risk of Long COVID.
Clinical signs of Long COVID: generalized weakness/fatigue, anxiety, mood disturbance, headache are detected in one third of patients and cause a decrease in overall quality of life. The most persistent are general weakness/fatigue, headache, shortness of breath, sleep disorders/insomnia and persist in 34-42 % of patients from the moment COVID-19 is confirmed.Після пандемії COVID-19 особливе занепокоєння викликає довготривале збереження симптомів Long COVID, що значно порушує якість життя та працездатність населення.
Мета роботи – встановити особливості клінічних та епідеміологічних даних у пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, залежно від періоду хвороби.
Пацієнти і методи. Обстежено 108 осіб, які поділено на три групи: із підтвердженим COVID-19, із Long COVID та практично здорові особи. Встановлювалися епідеміологічні та клінічні особливості перебігу на підставі аналізу медичних карток і розробленого опитувальника.
Результати. Серед досліджуваних переважали жінки – 56 % із середнім віком 41,44 року. Основними симптомами що характеризували клінічну картину COVID-19, були загальна слабкість (94 %), головний біль (74 %), гарячка (ломота в тілі) та кашель (71,0 % пацієнтів). У групі з Long COVID порівняно із групою з COVID-19 достовірно рідше реєстрували загальну слабкість (втому) (40 %), головний біль (29 %), гарячку (ломоту в тілі) (3 %), кашель (9 %), розлади сну (17 %), біль у м’язах (11 %), задишку (17 %), нежить (чхання) (6 %), втрату чи погіршання апетиту (3 %), біль у горлі (6 %), труднощі з концентрацією уваги (6 %), біль у животі (3 %) (р<0,05).
Висновки. Знижена доступність до отримання медичних послуг призводить до запізнілої госпіталізації, тривалого лікування та наявності ускладнень. Рівень вакцинації не впливає на ризик виникнення Long COVID. Клінічні ознаки Long COVID (загальна слабкість, тривога, погіршання настрою, головний біль) виявляляються у третини хворих і обумовлюють зниження загальної якості життя. Найстійкішими є загальна слабість, головний біль, задишка, розлади сну і які зберігаються у 34-42 % пацієнтів з моменту підтвердження COVID-19