Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
АКАДЕМІЧНА УСПІШНІСТЬ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ТА ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ COVID-19: ЩО Є ВИЗНАЧАЛЬНИМ?
Get PDFSUMMARY. Medical students’ education is commonly associated with stress, which is a prevalent problem affecting both psychological well-being and academic performance. This study aimed to investigate the impact of ethnicity, gender, and age on students’ academic performance during the first COVID-19 lockdown and after returning to the regular learning format.
Material and Methods. The study involved 1st–6th year students of Ternopil National Medical University who, during the lockdown (March–May 2020), were isolated in dormitories (international students from India [group 1] and African countries [group 2]) or Ukrainian students who stayed at home [group 3]). Salivary cortisol levels and academic performance, based on the end-of-academic-year university average grade data in 2020 and 2021, were assessed.
Results. A total of 769 students participated in the study, 399 [51.89 %] men and 370 [48.11 %] women, including 439 Indian [57.09 %], 290 African [37.71 %], and 40 Ukrainian students [5.20 %]. The mean age was 20.61±2.19 years (range 17–29), and subgroups were defined as 17–19, 20–24, and 25–29 years. Academic performance in 2021 was higher compared to 2020 among Indian and African students, while Ukrainian students showed the highest average grades, but with only a tendency for an increase. The same pattern was observed among women. The mean performance in the overall cohort was highest among students aged 25–29 years. In the 17–19 and 20–24 age groups, Ukrainian students had higher performance compared to Indian and African peers. However, among Ukrainian students aged 20–24, performance was lower than in the 17–19 age group (4.62±0.43 vs 4.26±0.30 in 2020, and 4.68±0.33 vs 4.40±0.28 in 2021).
Overall, 62.03 % of participants had cortisol concentrations above the median, and 17.43 % exceeded the 95th percentile. Only Indian women had significantly higher cortisol levels compared to men of the same ethnic group. High cortisol levels were associated with significantly lower academic performance (except for Indian students). Among men, academic performance in 2021 was higher in Indian and African groups regardless of cortisol level. Among women from all countries, cortisol levels above the 95th percentile showed only a tendency toward improvement.
Conclusions. Our study demonstrates that high-intensity stress caused by lockdown is associated with decreased academic performance and depends on ethnicity, gender (female), and age. Thus, sociocultural factors and the learning format have a significant impact on medical students’ academic success.РЕЗЮМЕ. Навчання студентів-медиків зазвичай пов’язане зі стресом, який є поширеною проблемою та впливає на психологічне благополуччя і академічну успішність.
Дослідження мало на меті вивчити вплив етнічної належності, статі та віку на успішність студентів в умовах першого локдауну через пандемію COVID-19, та після повернення до звичайного режиму навчання.
Матеріал і методи. До дослідження були залучені студенти І–VІ курсів ТНМУ, які у період локдауну (березень–травень 2020) перебували в ізоляції у гуртожитках (іноземні студенти з Індії (група 1) і країн Африки (група 2)) та українські студенти, які знаходилися вдома (група 3). Досліджували вміст кортизолу в слині та підсумковий середній річний бал у 2020 та 2021 рр.
Результати. До дослідження було залучено 769 студентів (399 (51,89 %) чоловіків і 370 (48,11 %) жінок). З них 439 індійських (57,09 %), 290 африканських (37,71 %) і 40 українських студентів (5,20 %), середній вік обстежених становив (20,61±2,19) років. Додатково виділили підгрупи: 17–19 років, 20–24 роки та 25–29 років.
Академічна успішність у 2021 р. була вищою, порівняно з 2020 р., серед індійських та африканських студентів, а у групі українських показник мав лише тенденцію до зростання, але був найвищим. Така ж картина спостерігалася у студентів-жінок.
Середній бал успішності у загальній когорті був вищим у групі студентів 25–29 років. У вікових групах 17–19 та 20–24 роки успішність українських студентів була вищою, порівняно з індійськими та африканськими студентами, але при порівнянні всередині групи складала 4,62±0,43 vs 4,26±0,30 у 2020 році та 4,68±0,33 vs 4,40±0,28 у 2021 році, відповідно в групах 20–24 та 17–19 років.
Загалом 62,03 % усіх учасників мали концентрацію кортизолу, що перевищувала медіану, а у 17,43 % випадків була вищою за 95-й перцентиль. Лише жінки індійського походження мали достовірно вищі рівні кортизолу, порівняно з чоловіками тієї ж етнічної групи та загалом. Високий рівень кортизолу асоціювався з достовірно нижчою успішністю.
У чоловіків успішність у 2021 році була вищою у групах індійських та африканських студентів незалежно від рівня кортизолу. А серед жінок з усіх країн – при рівні кортизолу вищому за 95-й перцентиль показники мали лише деяку тенденцію до покращення.
Висновки. Проведене нами дослідження демонструє, що висока інтенсивність стресу, спричинена локдауном, пов’язана з погіршенням академічної успішності і залежить від етнічної групи, статі (жіночої) та віку студентів. Отже, соціокультурні особливості та формат навчання мають значний вплив на успішність навчання студентів-медиків
ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА З ЕЛЕВАЦІЄЮ СЕГМЕНТА ST У ПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ COVID-19: ВІДНОВЛЕННЯ МІОКАРДІАЛЬНОЇ ПЕРФУЗІЇ, ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ
Get PDFSUMMARY. Acute ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI) remains one of the leading causes of in-hospital mortality today. The priority in the treatment of such patients is the earliest possible initiation of reperfusion therapy aimed at restoring patency of the infarct-related coronary artery (IRA) through stent implantation. The clinical course of STEMI depends on the quality of myocardial perfusion recovery and the presence of patient\u27s risk factors (RFs), among which a history of COVID-19 is receiving increasing attention.
The aim – to assess the clinical course characteristics of STEMI in patients with a history of COVID-19, focusing on the effectiveness of myocardial perfusion restoration after IRA stenting, systemic inflammation activity, manifestations of heart failure, types of arrhythmias, and myocardial structural and functional parameters.
Material and Methods. The study included 135 patients with STEMI who underwent percutaneous coronary intervention (PCI) with IRA stenting within 24 hours of symptom onset. Patients were divided into two groups: those with a prior history of COVID-19 (n=76) and those without this risk factor (n=59). Levels of C-reactive protein (CRP), fibrinogen (Fg), NT-proBNP, glomerular filtration rate (GFR), results of 24-hour electrocardiographic (ECG) monitoring, echocardiographic parameters, myocardial perfusion according to the Myocardial Blush Grade (MBG) scale, and left ventricular (LV) geometry were evaluated.
Results. Complete coronary blood flow restoration (TIMI-3) was achieved in all patients. Optimal myocardial perfusion (MBG TIMI-3 = 3) was observed in approximately two-thirds of the cohort. Among patients with suboptimal myocardial perfusion recovery (MBG TIMI-3 ≤ 2), significantly higher levels of CRP, fibrinogen, and NT-proBNP were found, with statistically higher values in individuals with a history of COVID-19 compared to those without this risk factor. All patients showed mild renal dysfunction based on GFR values. Within 24 hours post-PCI, 24-hour ECG monitoring revealed frequent supraventricular and ventricular extrasystoles and tachycardia paroxysms, with a tendency toward more frequent supraventricular arrhythmias and longer episodes of ventricular tachycardia in prior COVID-19 patients. In patients with impaired myocardial perfusion, echocardiographic indicators of myocardial structure and function – such as increased end-diastolic diameter and reduced left ventricular ejection fraction (LVEF) – were more markedly altered compared to those with optimal perfusion. Notably, in patients with a history of COVID-19, LVEF tended to decline over time, whereas in those without this risk factor, it improved (p≥0.05). Pathological LV remodeling was more frequently observed in patients with a history of COVID-19.
Conclusions. A history of coronavirus disease represents a significant risk factor for adverse outcomes in patients with STEMI. In this population, impaired myocardial perfusion is associated with heightened systemic inflammation, more severe manifestations of heart failure, a higher incidence of supraventricular arrhythmias, poorer structural and functional myocardial parameters, and an increased prevalence of pathological left ventricular remodeling.РЕЗЮМЕ. Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI) на сьогодні залишається провідною причиною госпітальної смертності. Пріоритетом у лікуванні таких пацієнтів є якнайшвидше проведення реперфузійної терапії з відкриттям просвіту інфарктпов’язаної коронарної артерії (ІПКА) шляхом її стентування. Перебіг STEMI визначає якість відновлення перфузії міокарда, а також наявні у хворого чинники ризику (ЧР), серед яких все більшу увагу привертає перенесений COVID-19.
Мета – оцінити особливості перебігу STEMI у пацієнтів, що перенесли COVID-19, з врахуванням ефективності відновлення міокардіальної перфузії після стентування ІПКА, активності системного запалення, проявів серцевої недостатності, характеру аритмій та структурно-функціонального стану міокарда.
Матеріал і методи. У дослідження включено 135 пацієнтів із STEMI, які упродовж 24 годин від початку симптомів піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ) із стентуванням ІПКА. Пацієнтів поділено на дві групи: ті, що перенесли COVID-19 (n=76) та ті, хто не хворів на це захворювання (n=59). Оцінено рівні С-реактивного протеїну (СРП), фібриногену (ФГ), NT-proBNP; швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ); результати добового моніторування (ДМ) ЕКГ, ехокардіографії; показники міокардіальної перфузії (за шкалою MBG – Myocardial blush grade) та геометрію лівого шлуночка (ЛШ).
Результати. Повне відновлення коронарного кровоплину (TIMI-3) після стентування ІПКА було наявне у всіх пацієнтів; оптимальний рівень міокардіальної перфузії (MBGTIMI-3 3) досягнутий майже в 2/3 хворих. Серед пацієнтів із недостатнім відновленням перфузії міокарда (MBGTIMI-3 ≤2) спостерігали достовірно вищі рівні СРП, ФГ та NT-proBNP, які в осіб, що перенесли COVID-19, статистично значуще переважали відповідні в пацієнтів без цього ЧР. Одночасно у всіх пацієнтів відмічали легке зниження функції нирок (згідно із значеннями ШКФ). Упродовж доби після ЧКВ (за результатами ДМ ЕКГ) реєструвались часті надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли і пароксизми тахікардій, з тенденцією до більшої частоти суправентрикулярних аритмій та тривалості епізодів шлуночкових тахікардій у пацієнтів із перенесеним COVID-19. У пацієнтів із недостатнім відновленням міокардіальної перфузії зміни показників структурно-функціонального стану міокарда (збільшення кінцево-діастолічного розміру та зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ) були виразнішими, порівняно з хворими з оптимальною перфузією, а за наявності перенесеного COVID-19 ФВ ЛШ в динаміці спостереження знижувалась, тоді як у пацієнтів без цього ЧР – зростала (р≥0,05). За наявності перенесеного COVID-19 частіше спостерігали патологічне ремоделювання ЛШ.
Висновки. Перенесена коронавірусна хвороба є важливим чинником ризику несприятливого перебігу STEMI. У таких пацієнтів недостатнє відновлення міокардіальної перфузії асоціюється з вищою активністю системного запалення, виразнішими проявами серцевої недостатності, частішим виникненням суправентрикулярних аритмій, гіршими показниами структурно-функціонального стану міокарда та більшою часткою випадків патологічного ремоделювання лівого шлуночка
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОРМОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ У БЕЗПЛІДНИХ ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ
Get PDFSummary. Polycystic ovary syndrome (PCOS) is a leading cause of endocrine infertility. A distinct clinical subgroup includes women with PCOS combined with metabolic syndrome, characterized by more pronounced metabolic and hormonal disturbances, which may complicate infertility management and treatment response. Therefore, the aim of this study was to investigate the hormonal profile and identify clinically significant hormonal markers with diagnostic and prognostic value in patients with PCOS and metabolic syndrome, to better predict reproductive function and optimize assisted reproductive technology (ART) protocols in these patients.
Material and Methods. A retrospective comparative analysis was conducted to assess the hormonal profile by measuring serum levels of key sex hormones (FSH, LH, LH/FSH ratio, prolactin, estradiol, total and free testosterone, progesterone, anti-Müllerian hormone (AMH)) based on clinical and laboratory data from reproductive-age women with various forms of infertility.
Results. Women with PCOS exhibited a characteristic hormonal imbalance: elevated levels of LH, prolactin, total and free testosterone, and increased LH/FSH ratio alongside decreased levels of FSH, estradiol, and progesterone. These changes correspond to impaired ovulatory function and folliculogenesis, which are typical features of this pathology.
Conclusions. The coexistence of PCOS and metabolic syndrome exacerbates hormonal disturbances, promoting hyperandrogenism and anovulation. The obtained data support the necessity of comprehensive hormonal assessment when selecting treatment strategies, especially in the context of ART.РЕЗЮМЕ. Синдром полікістозних яєчників є провідною причиною ендокринного безпліддя. Окрему клінічну категорію становлять жінки із СПКЯ у поєднанні з метаболічним синдромом, для яких характерні більш виражені метаболічні й гормональні зрушення, що може ускладнювати перебіг безпліддя та відповідь на лікування. Тому метою було вивчення гормонального профілю із визначенням клінічно значущих гормональних маркерів, що мають діагностичну та прогностичну цінність у пацієнток зі СПКЯ та метаболічним синдромом, для прогнозування репродуктивної функції та оптимізації протоколів ДРТ у таких пацієнток.
Матеріал і методи. Було проведено ретроспективний порівняльний аналіз, спрямований на оцінку гормонального профілю, а саме визначення рівнів основних статевих гормонів у сироватці крові (ФСГ, ЛГ, ЛГ/ФСГ, пролактин, естрадіол, загальний та вільний тестостерон, прогестерон, АМГ) за даними клініко-лабораторних обстежень у жінок репродуктивного віку з різними формами безпліддя.
Результати. У жінок із СПКЯ відзначено характерний гормональний дисбаланс: підвищення рівнів ЛГ, пролактину, загального та вільного тестостерону, а також співвідношення ЛГ/ФСГ на тлі зниженого рівня ФСГ, естрадіолу та прогестерону. Такі зміни узгоджуються з порушенням овуляторної функції та фолікулогенезу, що є типовим для даної патології.
Висновки. Поєднання СПКЯ з метаболічним синдромом посилює гормональні порушення, сприяючи гіперандрогенії та ановуляції. Отримані дані підтверджують доцільність комплексної гормональної оцінки при виборі лікувальної тактики, особливо в контексті ДРТ
ПОРІВНЯЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЖИВАННЯ ІНГІБІТОРІВ АНГІОТЕНЗИНПЕРЕТВОРЮВАЛЬНОГО ФЕРМЕНТУ В УКРАЇНІ ТА ДЕЯКИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
Get PDFThe aim of the work. To analyze trends in the consumption of angiotensin-converting enzyme inhibitors (ACE inhibitors) in Ukraine during 2021–2023, with a comparison of consumption indicators in the European countries of Estonia and Norway.
Materials and Methods. The study was conducted using data from the State Register of Medicinal Products of Ukraine and the analytical system for pharmaceutical market research "Proxima Research" by the company "Morion." The consumption analysis of the studied drugs was carried out using the ATC/DDD methodology recommended by the WHO. DDDs per 1,000 inhabitants per day (DID) was used as the unit of measurement. Data on ACE inhibitors′ consumption in other European countries were obtained from the respective national registers.
Results and Discussion. It was found that the total consumption of ACE inhibitor monotherapy in Ukraine showed a decreasing trend — from 40.001 DID in 2021 to 36.394 DID in 2023. Among monotherapies, the highest consumption was recorded for enalapril (from 24.58 DID in 2021 to 21.41 DID in 2023), lisinopril (from 6.05 DID to 4.55 DID), and ramipril (from 6.61 DID to 7.41 DID). During the study period, the consumption of combination ACE inhibitors increased by 13.6 %. The highest consumption level was recorded for fixed combination of perindopril with indapamide and amlodipine (18.613 DID in 2023), as well as perindopril with indapamide (13.417 DID in 2023). In the studied European countries, unlike in Ukraine, ramipril ranked first in terms of consumption volume. A high level of consumption of combination drugs (particularly perindopril with amlodipine and indapamide, and perindopril with indapamide) was observed both in Ukraine and in Estonia. Lisinopril consumption in Norway ranked third, accounting for 7.7% of the total drug consumption.
Conclusions. Distinctive features of ACE inhibitor consumption in Ukraine during 2021–2023 were identified. In the structure of ACE inhibitor monotherapy prescriptions in Ukraine, a preference was given to enalapril-based medications, whereas in the European countries studied (Estonia and Norway), ramipril-based drugs were more prevalent. The increased consumption of enalapril in Ukraine is due to its greater economic accessibility for patients, in particular, due to the inclusion of relevant drugs in the Program of State Guarantees of Medical Care for the Population.Мета роботи. Аналіз тенденцій споживання лікарських засобів групи інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) в Україні протягом 2021–2023 років із порівнянням показників споживання у європейських країнах - Естонії та Норвегії.
Матеріали та методи. Дослідження базувалося на даних Державного реєстру лікарських засобів України та аналітичної системи вивчення фармацевтичного ринку «Proxima Research» компанії «Моріон». Оцінювання рівнів споживання лікарських засобів здійснювалося із застосуванням ATC/DDD-методології, рекомендованої Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Як одиницю вимірювання використано показник визначених добових доз на 1000 жителів на день (DDD/1000 inhabitants/day, або DID). Дані щодо споживання іАПФ в інших європейських країнах були отримані з відповідних національних реєстрів.
Результати й обговорення. Встановлено, що загальний рівень споживання однокомпонентних іАПФ в Україні демонструє тенденцію до зниження — з 40,001 DID у 2021 році до 36,394 DID у 2023 році. Найбільші обсяги споживання припадають на ЛЗ еналаприлу (від 24,58 DID у 2021 р. до 21,41 DID у 2023 р.), лізиноприлу (від 6,05 DID до 4,55 DID відповідно) та раміприлу (від 6,61 DID до 7,41 DID). Протягом досліджуваного періоду споживання комбінованих ЛЗ групи іАПФ зросло на 13,6 %. Найвищий рівень споживання зафіксовано для засобів, що містять комбінацію периндоприлу з індапамідом та амлодипіном (18,613 DID у 2023 р.), а також комбінацію периндоприлу та індапаміду (13,417 DID у 2023 р.).
В досліджених європейських країнах, на відміну від України, на першому місці за об’ємами споживання знаходяться ЛЗ раміприлу. Високий рівень споживання комбінованих лікарських засобів (зокрема, периндоприлу з амлодипіном та індапамідом, а також периндоприлу з індапамідом) зафіксовано як в Україні, так і в Естонії. Споживання лізиноприлу у Норвегії займає третю позицію і складає 7,7 % від загального обсягу споживання.
Висновки. Виявлено характерні особливості споживання іАПФ в Україні у 2021–2023 роках. У структурі призначень однокомпонентних засобів іАПФ в Україні перевага надається лікарським засобам (ЛЗ) на основі еналаприлу, тоді як у досліджених європейських країнах (Естонія та Норвегія) переважає споживання ЛЗ раміприлу. Підвищене споживання еналаприлу в Україні зумовлене його більшою економічною доступністю для пацієнтів, зокрема, завдяки включенню відповідних ЛЗ до Програми державних гарантій медичного обслуговування населення
ЕТИЧНІ ОРІЄНТИРИ ФАРМАЦІЇ: АНАЛІЗ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР АПТЕЧНИХ ЗАКЛАДІВ СПОЖИВАЧАМИ
Get PDFThe aim of the work: to identify and analyze the factors influencing consumers’ choice of pharmacy outlets.
Materials and Methods. This study was conducted under the research program of the Department of Pharmacy Management, Economics and Technology at I. Horbachevsky Ternopil National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine. Data were collected via an online survey (Google Forms) using closed questions covering 17 selection criteria (X1–X17). The sample comprised pharmacy consumers; the required sample size was calculated using Kolmogorov’s sampling method. Data were analyzed by a priori ranking in Microsoft Excel.
Results and Discussion. The highest mean ratings were awarded to pharmacists’ professional competence (X7) and service quality and speed (X8) (mean score: 9.8). Price accessibility (X9) received a mean score of 9.6, convenient location (X2) 9.4, and wide product assortment (X3) 9.2. Digital services—online ordering with delivery (X12) and priority handling of internet orders (X13)—also played a significant role. Discount and loyalty programs (X10, X11) emerged as key competitive advantages. A majority of respondents (72.8 %) reported loyalty to specific pharmacy chains. Younger consumers assigned higher importance to online marketing tools, whereas older participants prioritized the national “Affordable Medicines” program (X4), underscoring the ethical dimension of medicine accessibility.
Conclusions. Effective performance of pharmacies in a highly competitive market requires a balanced integration of professional ethics, high-quality service, competitive pricing, and strategic marketing. A detailed understanding of consumer preferences enhances customer loyalty and strengthens the pharmacy’s role as a socially responsible healthcare provider.Мета роботи: визначення і дослідження факторів, які впливають на вибір аптеки споживачами.
Матеріали і методи. Дослідження виконане в межах науково-дослідної програми кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського. Опитування проведене шляхом онлайн-анкетування (Google Forms) з використанням закритих питань щодо 17 критеріїв вибору аптеки (Х1–Х17). Вибірка: споживачі аптек, кількість яких розрахована за методом А. Н. Колмогорова. Обробка даних здійснена методом апріорного ранжування у Microsoft Excel.
Результати й обговорення. Найбільш значущими факторами для споживачів виявилися професійна компетентність фармацевтів (Х7) та якість і швидкість обслуговування (Х8). середні рейтинги (9,8 б.). Доступність цін (Х9) оцінена в 9,6 б., зручність розташування (Х2) – 9,4 б., широкий асортимент (Х3) – 9,2 б. Значну роль відіграють електронні сервіси: онлайн-замовлення з доставкою (Х12) і пріоритетне обслуговування інтернет-замовлень (Х13). Системи знижок і лояльності (Х10, Х11) також належать до ключових конкурентних переваг. Більшість респондентів (72,8%) декларують лояльність до конкретних аптечних мереж. Молоді споживачі вищі бали віддають маркетинговим онлайн-інструментам, а старші – програмі «Доступні ліки» (Х4), що підкреслює етичний аспект доступності медикаментів.
Висновки. Ефективна діяльність аптек в умовах високої конкуренції базується на збалансованому поєднанні професійної етики, високої якості сервісу, конкурентних цін та грамотного застосування маркетингових заходів. Детальне розуміння споживчих преференцій дозволяє підвищити лояльність споживачів і зміцнити соціальну роль аптеки як відповідального суб’єкта в системі охорони здоров’я
МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА
Get PDFPolysorb exhibits its therapeutic properties due to its ability to effectively absorb liquids and protein compounds. In addition, a high therapeutic effect is demonstrated by the composition “Lysetox” containing trypsin and ethonium. It provides proteolytic and antibacterial effects. “Lysetox” and Polysorb are found to possess the similar ability to adsorb liquids and proteins. Topical application of “Lysetox” and Polysorb improves the results of treatment of purulent alveolitis compared to traditional methods. At the same time, “Lysetox” demonstrates a more pronounced therapeutic activity than Polysorb, affecting more mechanisms of purulent inflammation.Полісорб проявляє свої лікувальні властивості завдяки здатності ефективно поглинати рідини та білкові сполуки. Окрім нього, високий терапевтичний ефект демонструє композиція «Лізетокс», яка містить трипсин та етоній, забезпечуючи протеолітичну й антибактеріальну дію. Доведено, що «Лізетокс» і полісорб мають однакову здатність адсорбувати рідини та білки. Локальне застосування полісорбу та «Лізетоксу» покращує результати лікування гнійного альвеоліту порівняно з традиційними методами. При цьому «Лізетокс» виявляє більш виражену терапевтичну активність, ніж полісорб, впливаючи на більшу кількість механізмів розвитку гнійного запалення
СУЧАСНІ АЛГОРИТМИ ОДОНТОПРЕПАРУВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА БІОЛОГІЧНУ ЦІЛІСНІСТЬ ЗУБА
Get PDFTooth preparation is a critical phase of prosthetic treatment with fixed restorations and significantly affects the morphofunctional integrity of dental hard tissues, pulp, and periodontium. Despite standardization of clinical protocols, the choice of instruments, preparation techniques, and microtopographical surface parameters remain key determinants of retention quality and long-term success of prosthetic restorations. The aim of the study – based on an analysis of scientific and literary sources, to assess morphological changes in enamel, dentin, and marginal periodontal tissues induced by various tooth preparation techniques and instruments, and to analyze modern preparation algorithms for fixed dental prostheses. Materials and methods. A systematic literature review was conducted using PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar databases over the past 10 years and several fundamental literary sources dating back more than 10 years. A total of 38 publications meeting the inclusion criteria were analyzed. Microscopic surface features, thermal effects, extent of structural damage, pulpal and periodontal responses, and effectiveness of authorspecific preparation protocols were evaluated. Results and Discussion. It was determined that morphological alterations in enamel and dentin are directly dependent on the type and geometry of rotary instruments, grit size, and cooling method. Carbide burs produced the least surface damage and enamel margin cracking. Excessive thermal stress from diamond disks and carborundum stones contributed to pulpal degeneration. Finish polishing of the preparation margin was shown to be essential for ensuring marginal seal. Authorial preparation techniques (Shillingburg, Marxkors, Massironi, Perkins, BOPT, etc.) demonstrated high precision and biological compatibility. Conclusions. Thus, analysis of scientific data has revealed that the quality and outcome of tooth preparation depends on various factors, including the type of instrument chosen, the sequence of stages, the shape and parameters of the shoulder, the micro-relief of the surface and the biological reaction of the tissues. Adhering carefully to evidence-based algorithms and taking an individualised approach to preparation using proprietary techniques minimises the risk of complications, ensures the durability of restorations and promotes biocompatibility with surrounding tissues. Одонтопрепарування є ключовим етапом ортопедичного лікування під час виготовлення незнімних конструкцій, який суттєво впливає на морфофункціональний стан твердих тканин зуба, пульпи та тканин пародонта. Незважаючи на стандартизацію клінічного протоколу, техніка препарування, вибір інструменту та параметри мікрорельєфу поверхні залишаються факторами, які надалі визначають якість фіксації ортопедичних конструкцій та прогноз їх клінічної довговічності. Мета дослідження – на основі аналізу наукових літературних джерел оцінити морфологічні зміни в емалі, дентині та тканинах маргінального пародонта внаслідок одонтопрепарування різними інструментами й техніками, а також проаналізувати сучасні алгоритми препарування зубів під незнімні ортопедичні конструкції. Матеріали та методи. Проведено систематичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за останні 10 років та декілька фундаментальних джерел, давнина яких більше 10 років. В аналіз включено 38 публікацій, що відповідали критеріям пошуку. Оцінювались мікроскопічні характеристики поверхні, вплив теплового навантаження, ступінь деструкції твердих тканин, біологічна реакція пульпи та ясен, а також ефективність застосування авторських алгоритмів препарування. Результати досліджень. Установлено, що морфологічні зміни в емалі та дентині прямо залежать від типу ротаційного інструментарію, форми бору, зернистості абразивного матеріалу та способу охолодження. Твердосплавні інструменти демонструють найменшу кількість мікротріщин та дефектів емалевого краю. Теплове навантаження в разі застосування алмазних дисків і карборундових каменів сприяє змінам у пульпі. Визначено, що полірування зони уступу є критично важливим для герметичності фіксації. Описано авторські методики (Shillingburg, Marxkors, Massironi, Perkins, BOPT та ін.), що забезпечують точне препарування з урахуванням біологічних та технологічних вимог. Висновки. У результаті проведеного аналізу наукових даних установлено, що якість і наслідки одонтопрепарування залежать від цілого комплексу чинників: типу вибраного інструменту, послідовності етапів, форми та параметрів уступу, мікрорельєфу поверхні, а також біологічної реакції тканин. Ретельне дотримання алгоритмів, заснованих на доказовій базі, та індивідуалізований підхід до препарування із застосуванням авторських методик дозволяє мінімізувати ризики ускладнень, забезпечити довговічність реставрацій та біосумісність із навколишніми тканинами
ЧАСТКОВА ВТРАТА ЗУБІВ: ЕТІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА ЗНАЧЕННЯ В ПЛАНУВАННІ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ
Get PDFThis article explores the relationship between different biotypes of the oral mucosa and the effectiveness of dental implantation, a highly relevant topic in modern dentistry and implantology. Contemporary implant protocols increasingly demand a personalized approach to each clinical case, taking into account the patient’s anatomical and physiological characteristics. One of the key determinants is the mucosal biotype – the thickness, density, and structural properties of the gingival tissue – which significantly influences the postoperative healing process, implant stability, the risk of gingival recession, and the overall esthetic outcome of implant therapy. The article reviews current concepts of biotype classification (thin, medium, and thick), their morphological characteristics, diagnostic methods, and patient management strategies tailored to each biotype. Emphasis is placed on the importance of pre-implant assessment of the soft tissue biotype to reduce complications and improve clinical predictability. Special attention is given to studies that demonstrate a correlation between mucosal biotype and the incidence of complications such as peri-implantitis, marginal gingival recession, and failure of osseointegration. The article also summarizes contemporary clinical approaches to biotype modification aimed at enhancing implantation outcomes, including various soft tissue augmentation techniques. In conclusion, the article demonstrates that consideration of the mucosal biotype is a critical component of comprehensive dental implant planning and an essential factor in achieving individualized, high-quality dental care.Вступ. У статті досліджується взаємозв’язок між біотипами слизової оболонки порожнини рота та ефективністю дентальної імплантації, що є актуальним напрямом сучасної стоматології та імплантології. Сучасна практика дентальної імплантації вимагає все більш персоналізованого підходу до кожного клінічного випадку, з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей пацієнта. Одним із таких ключових факторів є біотип слизової оболонки – товщина, щільність і структурні властивості ясен, які суттєво впливають на перебіг післяопераційного періоду, стабільність імплантата, ризик рецесії ясен, а також на загальний естетичний результат імплантологічного втручання. У статті розглядаються сучасні уявлення про класифікацію біотипів (тонкий, середній та товстий), їх морфологічні характеристики, методи діагностики та особливості ведення пацієнтів із кожним із типів. Акцентовано увагу на важливості передімплантаційного оцінювання слизової оболонки з метою зниження ускладнень і підвищення прогнозованості клінічного результату. Результати дослідження. Окрему увагу приділено дослідженням, які підтверджують зв’язок між біотипом слизової та частотою виникнення таких ускладнень, як периімплантит, рецесія краю ясен, а також невдачі остеоінтеграції. Узагальнено сучасні клінічні підходи до модифікації біотипу з метою покращення результатів імплантації, включаючи методи аугментації тканин. Таким чином, стаття демонструє, що врахування біотипу слизової оболонки є важливою складовою частиною комплексного планування дентальної імплантації та невід’ємним елементом високоякісного, індивідуалізованого стоматологічного лікування
СТАН ОПОРНИХ ЗУБІВ ПЕРЕД ОРТОПЕДИЧНИМ ЛІКУВАННЯМ
Get PDFObjective. To study the techniques for preparing the tooth stump of endodontically treated teeth for prosthodontic treatment and assess their influence on periapical tissues and periodontal health. Materials and methods. The study involved 101 patients examined at the Department of Postgraduate Dentistry of IFNMU and the University Dental Clinic in 2023–2024. Clinical and radiographic assessments were performed along with OHI-S, PMA, and SBI indices. Results. The most commonly used restorations were cast post-and-core restorations (41.6%), fiber posts (13.9%), anchor posts (11.9%), and non-post techniques (32.7%). Metal-ceramic crowns were placed in 73.3% of cases. Over 40% of patients had pathological pockets up to 3 mm. A relationship was found between the type of prosthodontic restoration, oral hygiene status, and periapical tissue condition. Conclusions. The choice of tooth stump restoration method plays a key role in the success of prosthodontic treatment. Cast post-and-core restorations and fiber posts demonstrate good outcomes when applied with appropriate clinical evaluation.Мета: вивчити методики підготовки культі ендодонтично лікованих зубів до ортопедичного лікування, а також їх вплив на стан периапікальних тканин і пародонту. Матеріали і методи. У дослідженні взяв участь 101 пацієнт, усі вони проходили обстеження на базі кафедри стоматології післядипломної освіти ІФНМУ та Університетської клініки у 2023–2024 роках. Використовувалися клінічні та рентгенологічні методи дослідження, а також визначення індексів OHI-S, PMA, SBI. Результати. Найчастіше застосовувалися суцільнолиті коренево-куксові вкладки (41,6%), скловолоконні штифти (13,9%), анкерні штифти (11,9%) та методики без штифтів (32,7%). У 73,3% пацієнтів установлено металокерамічні коронки. Понад 40% пацієнтів мали патологічні кишені до 3 мм. Встановлено зв’язок між типом ортопедичної конструкції, гігієнічним станом порожнини рота та станом периапікальних тканин. Висновки. Вибір методики відновлення культі має вирішальне значення для успішності ортопедичного лікування. Суцільнолиті вкладки та скловолоконні штифти демонструють добру ефективність за умови ретельного клінічного аналізу
АДАПТИВНИЙ СПОРТ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ
Get PDFIntroduction. The article examines the role of adaptive sports in the rehabilitation and social integration system of people with musculoskeletal disorders. Modern approaches to organizing classes in adaptive sports, in particular wheelchair basketball, are analyzed, as well as their impact on the physical, psycho-emotional state and quality of life of this category of the population. Recommendations are given for the implementation of adaptive sports in the practice of physical rehabilitation. Modern approaches to the rehabilitation of people with musculoskeletal disorders involve the integration of types of health-improving and motor activity into types of adaptive physical education and sports, which provide the opportunity not only to maintain the functional state of the body, but also to achieve high sports results, contributing to socialization and improving the quality of life.
The aim of the study – to analyze the features of the use of adaptive sports in the rehabilitation system of people with musculoskeletal disorders.
The main part. Adaptive sports are an integral part of modern physical culture and an important factor in the integration of people with disabilities into the social environment. The essence of adaptive sports is to adapt physical exercises and sports disciplines in accordance with the individual capabilities of athletes, taking into account their physical, mental and sensory characteristics. Engaging in adaptive sports contributes to physical rehabilitation, health maintenance, the development of personal qualities, and the formation of sustainable motivation for active participation in social life. Adaptive sports are a direction in physical culture and sports that involves modifying the types, rules and conditions of sports activities in accordance with the capabilities of people with disabilities. These include Paralympic, Deaflympics and other sports. Systematic practice of adaptive sports has a positive effect on the functional state of the cardiovascular, respiratory and nervous systems, and helps to maintain muscle strength, joint mobility and coordination of movements of people with special needs. In addition, active participation in sports activities stimulates psychological motivation, increases self-esteem and the level of social adaptation. The most common types of adaptive sports for people with musculoskeletal disorders are: athletics; swimming; wheelchair basketball; table tennis; powerlifting; archery; wheelchair dancing.
Conclusions. Adaptive sports are an integral part of the physical rehabilitation system for people with musculoskeletal disorders, contributing to physical recovery, psychological adaptation, and social integration. Its implementation in rehabilitation practice requires further scientific research, development of methodological recommendations, and training of qualified personnel.Вступ. У статті розглянуто роль адаптивного спорту в системі реабілітації та соціальної інтеграції осіб з порушеннями опорно-рухового апарату. Проаналізовано сучасні підходи до організації занять адаптивними видами спорту, зокрема баскетболом на кріслах колісних, їх вплив на фізичний, психоемоційний стан і якість життя цієї категорії населення. Наведено рекомендації щодо впровадження адаптивного спорту в практику фізичної реабілітації. Сучасні підходи до реабілітації осіб з порушеннями опорно-рухового апарату передбачають інтеграцію видів оздоровчо-рухової активності у вигляді адаптивного фізичного виховання і спорту, які забезпечують можливість не лише підтримувати функціональний стан організму, а й досягати високих спортивних результатів, сприяючи соціалізації та підвищенню якості життя.
Мета роботи – проаналізувати особливості застосування адаптивного спорту в системі реабілітації осіб з порушеннями опорно-рухового апарату.
Основна частина. Адаптивний спорт є невід’ємною складовою сучасної фізичної культури та важливим чинником інтеграції осіб з інвалідністю в соціальне середовище. Сутність адаптивного спорту полягає в адаптації фізичних вправ та спортивних дисциплін відповідно до індивідуальних можливостей спортсменів з урахуванням їх фізичних, психічних і сенсорних особливостей. Заняття адаптивним спортом сприяє фізичній реабілітації, підтримці здоров’я, розвитку особистісних якостей, формуванню стійкої мотивації до активної участі в суспільному житті. Адаптивний спорт – це напрям фізичної культури і спорту, який передбачає модифікацію видів, правил та умов спортивної діяльності відповідно до можливостей осіб з інвалідністю. Сюди належать паралімпійські, дефлімпійські та інші види спорту. Систематичні заняття адаптивним спортом позитивно впливають на функціональний стан серцево-судинної, дихальної, нервової систем, сприяють збереженню м’язової сили, рухомості суглобів і координації рухів осіб з особливими потребами. Крім того, активна участь у спортивній діяльності стимулює психологічну мотивацію, підвищує самооцінку та рівень соціальної адаптації. Найбільш поширеними видами адаптивного спорту для осіб з порушеннями опорно-рухового апарату є легка атлетика, плавання, баскетбол на кріслах колісних, настільний теніс, пауерліфтинг, стрільба з лука, танці на кріслах колісних.
Висновки. Адаптивний спорт є невід’ємною складовою системи фізичної реабілітації осіб з порушеннями опорно-рухового апарату, сприяючи фізичному оздоровленню, психологічній адаптації та соціальній інтеграції. Його впровадження в реабілітаційну практику потребує подальших наукових досліджень, розробки методичних рекомендацій та підготовки кваліфікованих кадрів