Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ДІЯЛЬНІСТЬ МЕДСЕСТРИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЗБЕРЕЖЕННІ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ
Get PDFIntroduction. Nurses play an important role in raising a healthy generation of children. To do this, they must have the necessary knowledge and skills, as well as constantly improve their professional level. This will allow them to be competent and quickly adapt to new realities. It is important how a child perceives visits to a nurse, and this will shape how he or she will take care of his or her health in the future. We also need to make sure that children are not afraid of doctors and take care of their health from a very young age.
The aim of the study – to highlight the activities of nurses in schools as an important component in the process of preventive, health-preserving, educational and training activities.
The main part. A child at school needs to be cared for, not only by the teacher. And a school nurse can be that person who can unite efforts around pupil and do something for the pupil. The duties of a healthcare worker working in an educational institution and being a member of the staff of an educational institution are determined by the Procedure for the provision of medical care to students of general secondary education institutions, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of January 20, 2021, No. 31, according to which a healthcare worker, in particular, conducts anthropometry, thermometry, assessment of the general state of development of students; conducts periodic examinations for pediculosis, in accordance with the requirements established by the Ministry of Health; isolates students who have signs of an infectious disease with immediate notification of their parents or other legal representatives; provides medical care to students in emergency condition, calls an emergency (ambulance) team; participates in the organization of meals for students at the educational institution; conducts educational activities on prevention of tobacco and alcohol use, infectious diseases.
Conclusions. Ensuring the healthy development of children and fostering a responsible attitude towards health is a complex process that should involve nurses, parents and the entire school staff. Only through joint efforts can we create a healthy and safe environment for children’s development and raise them to be physically and mentally healthy, well-mannered and educated.Вступ. Медсестри відіграють важливу роль у вихованні здорового покоління дітей. Для цього вони повинні мати необхідні знання та навички, а також постійно підвищувати свій професійний рівень, що дозволить їм бути компетентними та швидко адаптовуватися до нових реалій. Важливо, як дитина сприймає візити до медсестри, це формуватиме те, як вона піклуватиметься про своє здоров’я надалі. Також потрібно робити так, аби діти із самого малечку не боялися лікарів і стежили за своїм здоров’ям.
Мета роботи – висвітлити діяльність медсестер у школах як важливу складову в процесі профілактичної, здоров’язберігальної, навчально-виховної діяльності.
Основна частина. Дитина у школі мусить бути доглянута, про неї повинен дбати не лише вчитель. І такою особою, яка може об’єднати довкола себе та зробити дещо самостійно, є медсестра у школі. Обов’язки медичного працівника, який працює в закладі освіти та входить до його штату, визначає Порядок здійснення медичного обслуговування учнів закладів загальної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 р. № 31, згідно з яким він виконує антропометрію, термометрію, оцінку загального стану розвитку учнів; проводить періодичні огляди на наявність педикульозу відповідно до вимог, установлених МОЗ; ізолює учнів, які мають ознаки інфекційного захворювання, з негайним інформуванням їх батьків або інших законних представників; надає медичну допомогу учням, які перебувають у невідкладному стані, здійснює виклик бригади екстреної медичної допомоги; бере участь в організації харчування учнів закладу освіти; провадить просвітницьку діяльність щодо вживання тютюну та алкоголю, профілактики інфекційних захворювань.
Висновки. Забезпечення здорового розвитку дітей та формування в них відповідального ставлення до здоров’я – це комплексний процес, до якого повинні бути залучені медсестри, батьки та весь педагогічний склад школи. Тільки спільними зусиллями можна створити здорове та безпечне середовище для розвитку дітей і виховати їх фізично та психічно здоровими, вихованими й освіченими
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ХІРУРГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН МАЙБУТНІХ СТОМАТОЛОГІВ: ПОГЛЯД НА ОСВІТНЮ СИСТЕМУ США
Get PDFAbstract. The article provides an in-depth analysis of the dental education system in the United States, with a particular emphasis on the integration of surgical disciplines into the training curriculum. U.S. dental schools are renowned for their high academic standards, innovative teaching methods, and robust practical training programs that prepare students for a wide range of specializations, particularly in surgical fields such as oral surgery, implantology, and periodontics. The article explores the essential components of the curriculum, detailing courses such as basic surgical techniques, oral surgery, orthognathic surgery, implantology, and dental trauma management. These courses combine theoretical knowledge with practical skills, offering students the opportunity to develop their expertise through clinical practice, hands-on simulations, and real-world internships. The article also highlights the interdisciplinary approach in U.S. dental schools, where students collaborate with professionals from various medical disciplines to address complex clinical cases and improve their problem-solving skills. Furthermore, it examines the role of advanced technologies, including simulation tools and radiology, in enhancing surgical training. Residency programs, which allow students to specialize further after obtaining their degree, are also discussed in detail. Finally, the article reviews the assessment and certification process, ensuring that graduates acquire the necessary qualifications and skills to become competent dental professionals. The insights gained from the U.S. system provide valuable lessons for improving dental education in Ukraine, enhancing the professional development of future dentists, and contributing to the overall advancement of the healthcare sector in the country.Анотація. Стоматологічна освіта в Україні перебуває у процесі постійного розвитку, і вивчення кращих практик міжнародної системи навчання є важливим кроком для покращення підготовки фахівців. Система стоматологічної освіти США є однією з найбільш розвинутих у світі, з численними медичними школами та університетами, що пропонують інноваційні програми підготовки стоматологів. Це включає висококваліфікованих викладачів, передові технології та міждисциплінарний підхід, що допомагає студентам опановувати складні хірургічні та імплантологічні дисципліни. Вивчення досвіду США у цій галузі є актуальним для України, де стоматологічна освіта також потребує удосконалення та адаптації до міжнародних стандартів. Одним із найбільш важливих аспектів стоматологічної освіти є підготовка до хірургічних дисциплін, адже вони безпосередньо впливають на практичну діяльність стоматолога. У США хірургічні дисципліни займають центральне місце в навчальних програмах, що включають курси з оральної хірургії, ортогнатичної хірургії, імплантології, а також реконструктивної хірургії. Важливим елементом є практична підготовка студентів через клінічні заняття в медичних закладах та симуляційні тренування, що дають змогу відпрацьовувати навички в безпечних умовах. Курсова підготовка включає як теоретичне вивчення основ хірургії, так і практичне освоєння технік виконання різноманітних хірургічних процедур. Особливу увагу у навчанні у США надають інтердисциплінарному підходу, що дає змогу студентам стоматології отримувати знання не лише в рамках своєї спеціальності, а й у суміжних медичних дисциплінах. Урахування таких аспектів, як анестезіологія та ортопедія, сприяє формуванню комплексного підходу до лікування пацієнтів. Ба більше, практичні заняття в реальних клінічних умовах, під час яких студенти працюють із пацієнтами, допомагають їм удосконалювати свої навички та отримувати досвід у вирішенні складних клінічних випадків. Для підвищення рівня стоматологічної освіти в Україні вивчення найкращих практик стоматологічних шкіл США має велике значення. Університети, такі як Гарвардська школа стоматології, Школа стоматології Каліфорнійського університету, Мічиганський університет та Пенсільванський університет, є яскравими прикладами вищих навчальних закладів, де застосовуються інноваційні методи та підходи, які можуть бути адаптовані для вдосконалення української системи стоматологічної освіти. Важливо також звернути увагу на постійне оновлення навчальних програм та клінічну підготовку студентів, що дає змогу майбутнім стоматологам ефективно працювати з пацієнтами. Загалом дослідження досвіду США у підготовці стоматологів допоможе Україні адаптувати найкращі світові практики в рамках національної освіти, що сприятиме підвищенню якості медичних послуг та розвитку стоматологічної галузі в країні
До 75-річчя з дня народження професора Гощинського Володимира Броніславовича
Get PDFГощинського Володимира Броніславович
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ COVID-19 У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ ОТРИМАНОЇ ВАКЦИНИ ТА КУРСУ ЩЕПЛЕНЬ
Get PDFAccording to the literature vaccination is currently an effective method in preventing severe COVID-19, hospitalization, and death from it. Research on the effectiveness of approved vaccines is important for the development of public health strategies and measures to protect the population from COVID-19.
The aim: to analyze the possible impact of vaccination (the type of vaccine received and the vaccination course) on the severity of coronavirus disease 2019 in hospitalized vaccinated patients who contracted COVID-19 for the first time.
Materials and methods: the study included 129 hospitalized vaccinated patients with laboratory-confirmed SARS-CoV-2 infection. According to the severity of the disease, patients were divided into two groups: moderate and severe. According to the type of vaccine received, two comparison groups were identified: patients who received mRNA vaccines (Pfizer/Moderna) and patients who received an inactivated vaccine (CoronaVac). All patients were also divided into those who received a full (2 doses) or partial (1 dose) course of vaccination.
Results: The majority of patients who were vaccinated had moderately severe disease (p=0.0001). In fact, in the structure of all vaccinated patients, regardless of the severity of the course, the group of those who received vaccination with the inactivated CoronaVac vaccine significantly prevailed (p=0.0004).Згідно з літературними даними, вакцинація є дієвим методом запобігання тяжкому перебігу коронавірусної хвороби 2019, госпіталізації та смерті від неї. Дослідження ефективності дозволених до використання вакцин має важливе значення для формування стратегій громадського здоров’я та захисту населення від CОVID-19.
Мета – проаналізувати можливий вплив особливостей вакцинації, а саме типу отриманих вакцин та пройденого курсу щеплення, на ступінь тяжкості CОVID-19 у госпіталізованих вакцинованих пацієнтів, які захворіли вперше.
Пацієнти і методи. Дослідження включало 129 госпіталізованих вакцинованих пацієнтів з лабораторно підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2. За ступенем тяжкості недуги хворі поділялись на дві групи: середній та тяжкий. За типом отриманої вакцини також було виділено дві групи: пацієнти, які отримали мРНК-вакцини (Pfizer/Moderna), та ті, які отримали інактивовану вакцину (CoronaVac). Також усіх пацієнтів було поділено на тих, хто отримав повний (2 дози) або частковий (1 доза) курс вакцинації.
Результати. Більшість вакцинованих осіб мала середній ступінь тяжкості хвороби (p=0,0001). У структурі всіх вакцинованих пацієнтів, незалежно від ступеня тяжкості, суттєво переважала група тих, хто отримав щеплення інактивованою вакциною CoronaVac (р=0,0004)
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ: У ПОШУКАХ МАЙСТЕРНОСТІ ТА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ
Get PDFAbstract. This article comprehensively analyses ambivalence as an essential psychological phenomenon in a physician’s professional activity. Based on an interdisciplinary approach, the essence and specific manifestations of ambivalence in medical practice are revealed, particularly its emotional, cognitive, and organisational aspects. It is proven that ambivalence has a dual impact on a physician’s professional activity. On one hand, it can cause professional stress, emotional burnout, and decreased quality of medical care. On the other hand, it stimulates the development of professional reflection, increases adaptability to complex clinical situations, and contributes to ethical maturity. Special attention is paid to analysing pedagogical strategies for overcoming ambivalence in the medical education system. Innovative approaches are proposed, including integrating narrative medicine, using simulation technologies, implementing emotional intelligence training, creating reflective practices, and forming a safe educational space for working with internal contradictions. It was found that ambivalence, with proper pedagogical support, can be transformed from a source of distress into a resource for personal and professional growth. New types of ambivalence related to the challenges of globalisation, digitalisation, and moral uncertainty in modern clinical practice are described. The importance of developing emotional maturity, ethical sensitivity, clinical flexibility, and reflective competence of future doctors is emphasised as a response to the growing complexity of the professional environment. The study’s results indicate that awareness of ambivalence as an integral component of a physician’s professional experience allows it to transform from a potential source of stress into a resource for skilled improvement. This opens new perspectives for developing the professional competence of healthcare workers in modern conditions.Анотація. У статті здійснено комплексний аналіз амбівалентності як важливого психологічного феномену в професійній діяльності лікаря. На основі міждисциплінарного підходу розкрито сутність та специфіку проявів амбівалентності в медичній практиці, зокрема її емоційного, когнітивного та організаційного аспектів. Доведено, що амбівалентність має подвійний вплив на професійну діяльність лікаря. З одного боку, вона може спричиняти професійний стрес, емоційне вигорання та зниження якості медичної допомоги, з іншого – стимулює розвиток професійної рефлексії, підвищує адаптивність до складних клінічних ситуацій та сприяє формуванню етичної зрілості. Особливу увагу приділено аналізу педагогічних стратегій подолання амбівалентності в системі медичної освіти. Запропоновано інноваційні підходи, зокрема: інтеграцію наративної медицини, використання симуляційних технологій, упровадження тренінгів емоційного інтелекту, створення рефлексивних практик, формування безпечного освітнього простору для роботи з внутрішніми суперечностями. Виявлено, що амбівалентність, за належної педагогічної підтримки, може бути трансформована з джерела дистресу в ресурс особистісного й професійного зростання. Описано нові типи амбівалентності, пов’язані з викликами глобалізації, цифровізації та моральної невизначеності в сучасній клінічній практиці. Підкреслюється важливість розвитку емоційної зрілості, моральної чутливості, клінічної гнучкості та рефлексивної компетентності майбутніх лікарів як відповідь на дедалі більшу складність професійного середовища. Результати дослідження свідчать, що усвідомлення амбівалентності як невід’ємного компонента професійного досвіду лікаря дає змогу трансформувати її з потенційного джерела стресу в ресурс професійного вдосконалення. Це надає нові перспективи для розвитку професійної компетентності медичних працівників у сучасних умовах
КОМУНІКАТИВНА РЕФЛЕКСІЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ УМІНЬ ФІЛОЛОГІВ
Get PDFAbstract. The article examines the importance of communicative reflection in pedagogical practice as a tool for the formation of professional skills of future teachers of philology. The article analyses the essence of communicative reflection, its impact on the development of pedagogical skills, critical thinking and communication skills of students. It is noted that the ability to reflect contributes not only to self-knowledge and professional growth, but also to the formation of effective strategies for interaction with the audience. The article discusses the key aspects of developing reflective thinking in philology students undergoing pedagogical practice. It is proved that the use of reflective methods in teaching allows future teachers to analyse their own pedagogical strategies, adapt them to the individual needs of students and improve the teaching process. The main functions of communicative reflection are highlighted, including the analysis of one’s own speech behaviour, adjustment of communication strategies, development of communication culture, and improvement of the effectiveness of interaction with students. Special attention is paid to the methods of developing communicative reflection in the process of teacher training. Approaches such as keeping reflective diaries, using the feedback method, analysing video recordings of classes and group discussions are considered. It is substantiated that systematic reflection of pedagogical activity allows students not only to objectively assess their successes and shortcomings, but also to introduce new approaches to teaching, improving the quality of the educational process. Given the current challenges of education, the article emphasises the importance of introducing a reflective approach to the professional training of philologists. It is emphasised that the development of communicative reflection should be an integral part of the training of future teachers, as it contributes to the formation of their professional identity, improvement of pedagogical skills and ensuring effective interaction in the educational environment. Prospects for further research in this area include the development of interactive methods for the development of communicative reflection, the study of its impact on the quality of pedagogical activity, and the analysis of the possibilities of using digital technologies in the process of developing reflective skills.Анотація. У статті розглядається значення комунікативної рефлексії в педагогічній практиці як інструменту формування професійної майстерності майбутніх викладачів-філологів. Проаналізовано сутність комунікативної рефлексії, її вплив на розвиток педагогічної майстерності, критичного мислення та комунікативних навичок студентів. Зазначається, що здатність до рефлексії сприяє не лише самопізнанню та професійному зростанню, а й формуванню ефективних стратегій взаємодії з аудиторією. У статті розглядаються ключові аспекти розвитку рефлексивного мислення в студентів-філологів під час проходження педагогічної практики. Доведено, що використання рефлексивних методів у навчанні дає змогу майбутнім учителям аналізувати власні педагогічні стратегії, адаптувати їх до індивідуальних потреб учнів та вдосконалювати процес викладання. Виокремлено основні функції комунікативної рефлексії, серед яких аналіз власної мовленнєвої поведінки, коригування комунікативних стратегій, розвиток комунікативної культури, підвищення ефективності взаємодії з учнями. Особливу увагу приділено методам розвитку комунікативної рефлексії в процесі підготовки педагогів. Розглянуто такі підходи, як ведення рефлексивних щоденників, використання методу зворотного зв’язку, аналіз відеозаписів занять і групових дискусій. Обґрунтовано, що систематична рефлексія педагогічної діяльності дає змогу студентам не тільки об’єктивно оцінювати свої успіхи та недоліки, а й упроваджувати нові підходи до викладання, підвищуючи якість освітнього процесу. З огляду на сучасні виклики освіти, у статті наголошується на важливості впровадження рефлексивного підходу до професійної підготовки філологів. Підкреслено, що розвиток комунікативної рефлексії має бути невід’ємним складником підготовки майбутніх працівників педагогічної сфери, оскільки сприяє формуванню професійної ідентичності, вдосконаленню професійної майстерності та забезпеченню ефективної взаємодії в освітньому середовищі. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямі полягають у розробці інтерактивних методів розвитку комунікативної рефлексії, дослідженні її впливу на якість педагогічної діяльності, аналізі можливостей використання цифрових технологій у процесі розвитку рефлексивних умінь
ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОЖЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ ФІТОТЕРАПІЇ МІОМИ МАТКИ
Get PDFSummary. Uterine fibroids are among the most common benign tumors of the female reproductive system worldwide. The disease is often asymptomatic and is frequently diagnosed incidentally during preventive clinical examinations. Currently, the incidence of uterine fibroids among women aged 50 and older is around 70–80 %. Uterine fibroids are now the most common indication for hysterectomy globally.
The aim – to analyze the literature data regarding the pathogenesis and treatment of uterine fibroids using both conventional and phytotherapeutic methods. To summarize recommendations on the use of medicinal plants with various mechanisms of action to address the pathogenetic chains of disease development. To evaluate the prospects of phytotherapy in fibroid treatment.
Material and Methods. Domestic and foreign literature sources were analyzed concerning the pathogenesis of fibroid development, pharmacological treatment options, and the use of medicinal plants in managing this pathology. The research method used was literature review.
Results. Based on the literature review, the following medicinal plants demonstrate the greatest pharmacotherapeutic potential for conservative treatment of uterine fibroids due to their choleretic, anti-inflammatory, uterotonic, antiestrogenic, and sedative effects. These primarily include infusions and decoctions of Helichrysum arenarium (sandy everlasting), Achillea millefolium (common yarrow), Capsella bursa-pastoris (shepherd’s purse), Echium vulgare (viper’s bugloss), Leonurus cardiaca (motherwort), and others. In our opinion, it is rational to combine plants from different pharmacological groups targeting various pathogenetic mechanisms of fibroid development, taking into account the form of the disease.
Conclusions. Considering the multifactorial pathogenesis of uterine fibroids, even with modern advancements in surgical and therapeutic treatment methods, the use of medicinal plants and their rational combinations tailored to the individual characteristics of a patient’s condition and comorbidities can be effective and beneficial. It is evident that, for the effective and safe use of phytotherapy (not only for fibroids), a more thorough study of the pharmacology of active compounds in medicinal plant raw materials is required – especially those that have been traditionally used in folk medicine for treating "women’s diseases." A wise saying holds that there are no useless plants – only those that are yet to be studied.РЕЗЮМЕ. Міома матки – одна з найпоширеніших доброякісних пухлин жіночої репродуктивної системи. Досить часто перебіг захворювання є безсимптомним і діагностується випадково при профілактичному клінічному обстеженні. На сьогодні частота виникнення міоми матки у жінок, які досягли 50-річного віку, становить близько 70–80 %. Наразі міома матки є найпоширенішим показанням для проведення гістеректомії у всьому світі.
Мета дослідження – проаналізувати дані сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо патогенезу та лікування хворих на міому матки класичними та фітотерапевтичними методами. Узагальнити рекомендації з використання лікарських рослин з різним механізмом дії для корекції патогенетичних ланцюгів розвитку захворювання. Оцінити перспективи фітотерапії міоми.
Матеріал і методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи щодо можливостей фармакологічної терапії та досвіду використання лікарських рослин для лікування цієї патології.
Результати. Базуючись на огляді літератури для консервативної терапії міоми матки можна стверджувати, що найбільший фармакотерапевтичний потенціал мають наступні лікарські рослини, що мають жовчогінну, протизапальну, утеротонічну, антиестрогенну та седативну дію. Це насамперед настої та відвари цмину піщаного, деревію звичайного, грициків звичайних, синяку звичайного, собачої кропиви тощо. На нашу думку, найраціональнішим та найефективнішим є призначення зборів лікарських рослин, що впливають на різні патогенетичні ланцюги розвитку міоми з урахуванням форми захворювання.
Висновки. 1. Зважаючи на багатофакторність патогенетичних механізмів розвитку міоми матки, навіть при сучасному розвитку хірургічних і терапевтичних методів лікування даної патології, використання певних лікарських рослин та їх раціональних комбінацій з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку захворювання конкретної пацієнтки, супутньої патології, може бути дієвим та досить ефективним. 2. Очевидно, що для ефективного та безпечного використання фітотерапії (не тільки для лікування міоми) необхідне ретельніше вивчення фармакології активних інгредієнтів рослинної сировини, особливо тих з них, які з давніх давен ефективно використовують у народній медицині для лікування «жіночих хвороб». Існує слушна думка, що немає некорисних рослин – є невивчені
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В КРОЛІВ ІЗ МЕХАНІЧНОЮ НЕПРОНИКАЮЧОЮ ТРАВМОЮ РОГІВКИ ТА ЗА ЇЇ КОРЕКЦІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН
Get PDFSUMMARY. Recent studies have demonstrated a significant role of neutrophil infiltration and activation of lipid peroxidation processes in the pathogenesis of corneal injury.
The aim – to evaluate the dynamics of oxygen-dependent processes in the body and the NBT test as a marker of inflammation in rabbits with corneal injury, as well as the effectiveness of correction using mesenchymal stem cells.
Material and Methods. Epithelial incisions were made in the upper part of the cornea using a trephine, followed by removal of the epithelium along with the anterior stromal layer. Local anesthesia was performed using 0.5 % Alcaine solution and 2 % lidocaine solution. For therapeutic correction, Corneregel and mesenchymal stem cells (MSCs) derived from the umbilical cord were used. In blood and corneal homogenates, concentrations of initial, intermediate, and final lipid peroxidation products were measured – reactive oxygen species (ROS), lipid hydroperoxides (LHP), thiobarbituric acid-reactive substances (TBARS), and Schiff bases (SB). Inflammatory activity was assessed using the nitroblue tetrazolium (NBT) test. Additionally, the reserve index (RI) and neutrophil activation coefficient (NAC) were calculated.
Results. Mechanical corneal trauma in rabbits induced a rapid and intense local inflammatory response characterized by massive neutrophil infiltration and high production of lipid peroxidation products. A sharp but uneven increase in both spontaneous and induced NBT test values was observed, along with a simultaneous decrease in RI and NAC. Lipid peroxidation products increased primarily in the early stages, followed by partial reduction by day 28. The use of corrective agents was associated with a less pronounced increase in NBT test indicators, normalization of RI and NAC by the end of the experiment, and a significantly lower increase in lipid peroxidation products, which normalized by day 28. Combined use of Corneregel and MSCs showed the highest efficacy.
Conclusions. Under conditions of mechanical corneal injury, the administration of mesenchymal stem cells effectively modulates the ocular immune response, reduces neutrophil activity and lipid peroxidation, thereby normalizing the level of inflammatory activity.резюме. Дослідження останніх років показали значну роль інфільтрації нейрофілів і активації процесів ліпідної пероксидації у патогенезі травми рогівки.
Мета дослідження – оцінити динаміку оксигенозалежних процесів в організмі та НСТ-тесту як маркера запалення у кролів із рогівковою травмою та ефективність корекції за допомогою мезенхімальних стовбурових клітин.
Матеріал і методи. Тваринам наносили епітеліальну насічку на верхню частину рогівки за допомогою трепана, після чого видаляли епітелій разом із переднім шаром строми рогівки. Анестезію здійснювали місцево за допомогою 0,5 % розчину алкаїну та 2 % розчину лідокаїну. Для корекції використовували препарат Корнерегель і мезенхімальні стовбурові клітини, отримані із пупкового канатика. У крові і гомогенаті рогівки визначали концентрацію початкових, проміжних і кінцевих продуктів ліпідної пероксидації – активних форм кисню (АФК), гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), ТБК-активних продуктів, основ Шиффа (ШО). Активність запального процесу визначали за показниками тесту з нітросинім тетразолієм – НСТ-тесту. Розраховували також показник резерву (ПР) і коефіцієнт активації нейтрофілів (Какт).
Результати. Механічна травма рогівки у кролів викликає швидку та інтенсивну місцеву запальну реакцію, що характеризується масивною інфільтрацією нейтрофілами, а також високим виробітком продуктів ліпопероксидації. Спостерігалось різке, однак нерівномірне зростання спонтанного та індукованого НСТ-тестів із одночасним зниженням ПР і Какт. Водночас фіксувалось зростання продуктів ліпідної пероксидації переважно у ранні терміни з подальшим частковим зниженням до 28-ої доби. Використання коригуючих чинників супроводжувалось менш виразним зростанням показників тесту з нітросинім тетразолієм, нормалізацією до кінця експерименту ПР і Какт, а також значно меншим зростанням рівня продуктів ліпідної пероксидації із нормалізацією до 28-ої доби. Більш ефективним було використання Корнерегелю та МСК.
Висновок. За умов механічної травми рогівки уведення мезенхімальних стовбурових клітин ефективно модулює імунну відповідь в оці, знижує активність нейтрофілів і процесів ліпопероксидації, тим самим нормалізуючи рівень запальної активності
УРАЖЕННЯ ОЧЕЙ ПРИ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗІ – СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ
Get PDFSUMMARY. The aim – to systematize current knowledge on ophthalmological complications of Lyme borreliosis, focusing on non-rheumatogenic forms, their prevalence, clinical manifestations, diagnostic methods, treatment approaches, preventive measures, and prospects for improving the diagnosis and therapy of ocular pathologies, particularly in endemic regions.
Material and Methods. A review of scientific literature was conducted, including epidemiological reports, clinical studies, laboratory and instrumental diagnostic methods, as well as strategies for the treatment and prevention of ocular complications in Lyme borreliosis. Data were sourced from PubMed, Scopus, Web of Science, and reports from the U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) and the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine. Special attention was given to non-rheumatogenic forms associated with Borrelia garinii and their manifestations in Ukraine.
Results. Lyme borreliosis is the leading tick-borne infection in the Northern Hemisphere, with an annual incidence of 20–200 per 100,000 people in Europe and up to 476,000 cases in the USA. In Ukraine, an increase in cases has been noted, particularly in western regions. Ocular complications, such as conjunctivitis, uveitis, keratitis, and optic neuritis, are rare but more frequent in neuroborreliosis associated with B. garinii. Diagnosis is challenging due to the low sensitivity of serological tests and the non-specific nature of symptoms. Treatment involves antibiotics (ceftriaxone, doxycycline), steroids, and mydriatics, but chronicity and side effects, such as the Jarisch-Herxheimer reaction, complicate therapy. Prevention focuses on avoiding tick bites and early tick removal.
Conclusions. Ocular manifestations of Lyme borreliosis, particularly non-rheumatogenic forms, may impact vision, but their association with the disease requires further clinical investigation. Current diagnostic and therapeutic methods have limitations, highlighting the need for new tools, such as multiplex tests, and a multidisciplinary approach. For Ukraine, as an endemic region, key priorities include raising awareness among healthcare professionals and improving access to modern technologies for early detection and effective treatment.РЕЗЮМЕ. Мета роботи – систематизувати сучасні знання про офтальмологічні ускладнення Лайм-бореліозу, зосередившись на неревматогенних формах, їх поширеності, клінічних проявах, діагностичних методах, лікувальних підходах, профілактичних заходах та перспективах удосконалення діагностики й терапії очних патологій, зокрема в ендемічних регіонах.
Матеріал і методи. Виконано аналіз наукових джерел, включаючи епідеміологічні звіти, клінічні дослідження, лабораторні та інструментальні методи діагностики, а також стратегії лікування й профілактики очних ускладнень Лайм-бореліозу. Використано дані з PubMed, Scopus, Web of Science та звіти Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) і Центру громадського здоров’я МОЗ України. Особливу увагу приділено неревматогенним формам, асоційованим із Borrelia garinii, та особливостям їх прояву в Україні.
Результати. Лайм-бореліоз є провідною кліщовою інфекцією в Північній півкулі з річною захворюваністю 20–200 на 100 000 осіб у Європі та до 476 000 випадків у США. В Україні відмічається зростання кількості випадків, особливо в західних областях. Очні ускладнення, такі як кон’юнктивіт, увеїт, кератит і неврит зорового нерва, виникають рідко, частіше при нейробореліозі, пов’язаному з B. garinii. Діагностика ускладнена через низьку чутливість серологічних тестів і неспецифічність симптомів. Лікування передбачає застосування антибіотиків (цефтріаксон, доксициклін), стероїдів і мідріатиків, однак хронізація та побічні ефекти, зокрема реакція Яриша – Герксгеймера, ускладнюють терапію. Профілактика зосереджена на запобіганні укусам кліщів і ранньому їх видаленні.
Висновки. Очні прояви Лайм-бореліозу, зокрема неревматогенні форми, можуть впливати на зір, однак їх зв’язок із хворобою потребує подальшого вивчення в клінічних умовах. Сучасні методи діагностики й терапії мають обмеження, що підкреслює потребу в розробці нових інструментів, таких як мультиплексні тести, та мультидисциплінарного підходу. Для України, як ендемічного регіону, ключовими є підвищення обізнаності медичних працівників і доступ до сучасних технологій для раннього виявлення та ефективного лікування