Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ КОМОРБІДНИХ ПАЦІЄНТІВ З АНЕВРИЗМОЮ ВИСХІДНОЇ ТА ДУГИ АОРТИ
Full text linkThe aim of the work: to evaluate the surgical outcomes of aortic arch correction in patients with concomitant cardiac pathology.
Materials and Methods. Between 2019 and 2023, surgical treatment was performed on 40 patients with aneurysms of the ascending aorta and aortic arch (or the arch alone). Coronary artery disease (CAD) was diagnosed in 8 (20.0 %) patients. The study participants were divided into two groups based on the scope of interventions. Group A (n=20, 50.0 %) included patients who underwent isolated correction of aortic arch aneurysms or dissecting aneurysms without concomitant cardiac interventions. Group B (n=20, 50.0 %) comprised patients who underwent additional cardiac surgical procedures, including coronary artery bypass grafting (CABG) in 3 (15.0 %) patients with CAD. Surgical interventions in Group B were characterized by longer duration (597.2 minutes vs. 465.4 minutes in Group A), extended cardiopulmonary bypass time (304.5 minutes vs. 264.6 minutes), and longer aortic cross-clamping time (175.0 minutes vs. 138.3 minutes).
Results. A total of 52 postoperative complications were recorded among the study cohort. The incidence of ischemic spinal cord complications was significantly higher in Group B (5 cases) compared to Group A (1 case). Patients who underwent CABG required special attention, as this subgroup demonstrated a significantly higher risk of postoperative ischemia of the spinal cord. The shorter duration and single-stage nature of these procedures significantly reduce the risks of complications and mortality, which is particularly crucial for patients with comorbidities that complicate the clinical course of the disease. Analysis of the obtained data revealed significantly longer operative time, cardiopulmonary bypass duration, aortic cross-clamping time, and higher blood loss in patients with concomitant pathologies compared to those with isolated aortic arch pathology (p<0.05).
Conclusions. The frequency of postoperative ischemia of the spinal cord correlates with the duration of the operation and blood loss. Patients with concomitant pathologies, especially in the presence of coronary artery disease requiring surgical correction, have a higher risk of postoperative complications.Мета роботи: оцінити результати хірургічної корекції дуги аорти у пацієнтів із супутньою кардіальною патологією.
Матеріали і методи. Протягом періоду з 2019 р. до 2023 р. проведено хірургічне лікування 40 пацієнтів з аневризмами висхідної частини аорти та дуги (або лише дуги). Ішемічну хворобу серця (ІХС) було діагностовано у 8 (20,0 %) хворих. Учасників дослідження поділили на дві групи залежно від обсягу вручань. До групи А (n=20, 50,0 %) увійшли пацієнти, яким виконували ізольовану корекцію аневризми або розшаровуючої аневризми дуги аорти без супутніх втручань на серці, до групи В (n=20, 50,0 %) віднесли тих, кому виконали супутні кардіохірургічні процедури, у тому числі 3 (15,0 %) пацієнтам з ІХС виконали аортокоронарне шунтування (АКШ). Хірургічні втручання в групі В характеризувалися більшою тривалістю (597,2 хв проти 465,4 хв у групі А), довшим часом штучного кровообігу (304,5 хв проти 264,6 хв) та перетисканням аорти (175,0 хв проти 138,3 хв).
Результати. Серед обстежуваних пацієнтів зафіксували 52 післяопераційні ускладнення. Частота ускладнень спинного мозку ішемічного генезу була достовірно вищою у групі В (5 випадків) порівняно з групою А (1 випадок). Особливої уваги потребують пацієнти, яким виконали АКШ, так як у цій групі був значно вищий ризик після операційної ішемії спинного мозку. Завдяки меншій тривалості та одноетапності таких процедур значно знижується ризик ускладнень і летальності, що має особливе значення для осіб із супутніми патологіями, що ускладнюють клінічний перебіг захворювання. При аналізі отриманих результатів ми виявили достовірно вищу тривалість оперативного втручання, а також тривалість штучного кровообігу, перетискання аорти та більшу крововтрату в пацієнтів, які мали аневризму або розшарування дуги аорти в поєднанні з супутніми патологіями (p<0,05).
Висновки. Частота післяопераційної ішемії спинного мозку корелює з тривалістю операції та крововтратою. Пацієнти з супутніми патологіями, особливо за наявності ІХС, що потребує хірургічної корекції, мають вищий ризик післяопераційних ускладнень
ГОСТРИЙ НЕКРОТИЧНИЙ ГІНГІВІТ
Full text linkAcute necrotizing gingivitis (ANG) is a type of rapidly destructive necrotizing periodontal disease. The clinical significance of ANG is obvious, as the disease causes a severe condition and can have severe complications.
The purpose of the article was to summarize modern data on necrotic gingivitis, its etiology, pathogenesis, clinical manifestations, complications, methods of diagnosis, treatment and prevention.
The generally accepted theory is that impaired immune reactivity of the patient’s body reduces the resistance of the gingival area, allowing opportunistic oral bacteria to multiply and manifest pathogenic properties due to the formation of biofilms, the release of endotoxins, metabolites and enzymes of virulence, which causes permanent destruction of the tissue. The work provides a description of the typical clinical signs of the disease, on which the clinical diagnosis is based, and considers the pathological conditions with which differential diagnosis should be carried out; modern methods of microbiological diagnostics are described. Sequential stages of periodontal therapy in such patients and procedures for maintaining periodontal health are given. Treatment methods involve the elimination or reduction of the level of bacterial pathogens with the help of mechanical means and antibiotics, as well as the control of important psychological and physical provoking factors.
The work expands the understanding of clinicians about the diagnosis and prevention of ANG, methods of treatment, the importance of the oral microbiome in the development of a pathological condition and its interaction with physical and immunological barriers, which is important for the diagnosis and treatment of diseases.Гострий некротичний гінгівіт (ГНГ) – це різновид швидкодеструктивного некротичного пародонтального захворювання. Клінічне значення ГНГ очевидне, оскільки захворювання може мати тяжкі ускладнення.
Метою статті було узагальнення сучасних даних про некротичний гінгівіт, його етіологію, патогенез, клінічні прояви, ускладнення, методи діагностики, лікування та профілактику.
Загальноприйнята теорія полягає в тому, що порушення імунної реактивності організму пацієнта знижують опір ясенної ділянки, дозволяючи умовно-патогенним бактеріям порожнини рота розмножуватися та проявляти патогенні властивості за рахунок формування біоплівок, вивільнення ендотоксинів, метаболітів і ферментів вірулентності, що спричиняє постійне руйнування тканини. У роботі характеризуються типові клінічні ознаки недуги, на яких базується клінічний діагноз, а також розглядаються патологічні стани, які потрібно диференціювати; описуються сучасні методи мікробіологічної діагностики. Наведені послідовні етапи пародонтальної терапії у таких пацієнтів і процедури для підтримки пародонтального здоров’я. Методи лікування передбачають усунення або зниження рівня бактерійних збудників за допомогою механічних засобів та антибіотиків, а також контроль важливих психологічних і фізичних провокуючих факторів.
Робота розширює уявлення клініцистів про діагностику та профілактику ГНГ, методи лікування, значення мікробіому порожнини рота у виникненні патологічного стану та його взаємодію з фізичними та імунними бар’єрами
ВИПАДОК ГАРЯЧКИ ЗАХІДНОГО НІЛУ
Full text linkWest Nile fever (WNF) is a topical zooanthroponous natural-focal transmissible, particularly dangerous disease with planetary spread, which is one of the priority problems in terms of medical and social parameters. Ukraine belongs to the endemic territories with regard to WNF since 2006. A case of meningitis caused by West Nile virus is described.Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – актуальне зооантропонозне природно-осередкове трансмісивне особливо небезпечне захворювання з планетарним поширенням, є однією з пріоритетних проблем з огляду на медико-соціальні параметри. Україна належить до ендемічних територій щодо ГЗН від 2006 р. Описано випадок менінгіту, спричиненого вірусом гарячки Західного Нілу
ПРОГНОЗУВАННЯ ЕПІДЕМІЙ ЯК НАПРЯМ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ГРОМАДСЬКОМУ ЗДОРОВ’Ї
Full text linkPurpose: analysis of modern methods of epidemic forecasting using artificial intelligence, assessment of their effectiveness and determination of development prospects. Materials and Methods. the analysis used data from peer-reviewed articles, reports of international organizations and company cases for the period 2020–2025. The results are supplemented by a comparison with traditional methods, an assessment of ethical and technical challenges, as well as a discussion of their significance for public health. Results. It was found that artificial intelligence methods showed high efficiency in short-term forecasts (1–4 weeks), where recurrent neural network models and long short-term memory achieved 85–90% accuracy in predicting morbidity and hospitalizations. Spatio-temporal models based on convolutional neural networks and hybrid architectures allowed to determine the risk areas of the spread of infections with an accuracy of up to 90%. At the same time, the accuracy of long-term forecasts (more than 1 month) was lower – 60–75% due to the influence of unpredictable factors, such as changes in population behavior and mutation of pathogens. Conclusions. The use of artificial intelligence in 2020–2025 significantly increased the effectiveness of epidemiological forecasting, ensuring the accuracy of short-term models at the level of 85–90%, the possibility of early detection of outbreaks and exceeding the results of traditional approaches. The best results were demonstrated by hybrid models that combine artificial intelligence with classical epidemiological methods, ensuring a balance between accuracy and interpretation. The use of the latest models of epidemic processes allows developing effective, scientifically sound and effective strategies for preventing morbidity and controlling the spread of epidemics.Мета: аналіз сучасних методів прогнозування епідемій за допомогою штучного інтелекту, оцінка їх ефективності та визначення перспектив розвитку. Матеріали і методи. Для аналізу використано дані з рецензованих статей, звітів міжнародних організацій і кейсів компаній за період 2020–2025 рр. Результати доповнено порівнянням із традиційними методами, оцінкою етичних і технічних викликів, а також обговоренням їх значення для громадського здоров’я. Результати. Установлено, що методи штучного інтелекту показали високу ефективність у короткострокових прогнозах (1–4 тижні), де моделі рекурентних нейронних мереж та довгої короткочасної пам’яті досягали точності 80–96% за передбачення захворюваності та госпіталізацій. Просторово-часові моделі на основі згорткових нейронних мереж та гібридних архітектур давали змогу з точністю до 90% визначати зони ризику поширення інфекцій. Водночас точність довгострокових прогнозів (понад один місяць) була нижчою – 60–75% через вплив непередбачуваних чинників, таких як зміни у поведінці населення та мутація патогенів. Висновки. Застосування штучного інтелекту у 2020–2025 рр. суттєво підвищило ефективність епідеміологічного прогнозування, забезпечивши точність короткострокових моделей на рівні до 96%, можливість раннього виявлення спалахів та перевищення результатів традиційних підходів. Найкращі результати продемонстрували гібридні моделі, що поєднують штучний інтелект із класичними епідеміологічними методами, забезпечуючи баланс між точністю та інтерпретацією. Використання новітніх моделей епідемічних процесів дає змогу розробляти дієві, науково обґрунтовані та ефективні стратегії профілактики захворюваності й контролю за поширенням епідемій
МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ ФАХОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ У КОНТЕКСТІ ДИСЦИПЛІНИ «АНГЛІЙСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ О СВІТИ
Full text linkAbstract. This article examines the significance of learning English medical terminology within the framework of the discipline “English for Specific Purposes” (ESP) for students of higher medical education institutions, aiming to equip students with the communication tools needed for academic success and effective healthcare practice. The article outlines a methodological framework for the effective acquisition of specialised terminology in ESP classes, with a particular focus on pedagogical strategies and methods such as needs analysis, task-based learning, and contextualised instruction of medical vocabulary. The authors highlight general recommendations for acquiring new lexical items in a foreign language and propose practical approaches to enhancing terminology retention through professional communicative situations and casebased learning. Furthermore, the article emphasises the importance of interactive techniques, including group discussions, role-playing, and collaborative learning, which support the memorisation of terms in the context of real-world professional scenarios. The strategies discussed equip students with the skills necessary to apply medical vocabulary in various professional communication settings, thereby improving their language proficiency and preparing them for effective performance in clinical and research environments.Анотація. У статті розглядається важливість вивчення англомовної медичної термінології в контексті дисциплі- ни «Англійська мова за професійним спрямуванням» (ESP) для студентів медичних закладів вищої освіти. Зважаю- чи на глобалізацію медичної освіти та роль англійської мови як основної мови наукових досліджень і міжнародної співпраці, вивчення англомовної медичної терміносистеми стало важливим аспектом підготовки майбутніх медичних працівників. Англомовна медична термінологія є основою професійної комунікації фахівців у сфері світової системи охорони здоров’я. Стаття описує методологічну основу для ефективного вивчення фахової термінології на заняттях із дисципліни «Англійська мова за професійним спрямуванням», акцентуючи увагу на методологічних стратегіях і ме- тодах: аналіз потреб студентів, навчання на основі завдань та контекстуалізоване вивчення англомовної термінології тощо. Автори наголошують на загальних рекомендаціях засвоєння іншомовних нових лексем і пропонують практичні способи збільшення ефективності засвоєння англомовної термінології крізь оптику фахових комунікативних ситуацій та кейсів. Крім того, важливими є інтерактивні методи та прийоми, зокрема групові обговорення, рольові ігри й колек- тивне навчання, які сприяють запам’ятовуванню термінів у контексті реальних фахових ситуацій. Розглянуті стратегії забезпечують студентам можливість застосовувати медичні лексеми в різноманітних професійних комунікаціях, що покращує їхні мовленнєві навички та готує їх до ефективної роботи в клінічних і наукових установах
ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ЗМІШАНОМУ ФОРМАТІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДОНЕЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
Full text linkAbstract. Clinical training for 4th- and 5th-year students at Ukrainian medical universities represents a crucial stage in shaping and developing future doctors. Medical education is one of the most demanding and complex areas of professional training, as the lives and health of people depend on the level of knowledge and practical skills of future physicians. However, current global and national challenges necessitate innovative approaches to medical training, particularly during internships.This article examines and analyzes the current experience of implementing internship practices for higher education students through remote technologies at Donetsk National Medical University. The advantages, limitations, and challenges of integrating face-to-face learning with online tools that ensure the continuity of the educational process under modern conditions are discussed. The authors argue that it is advisable to continue adopting hybrid learning formats as an innovative approach to training future medical professionals. Examples of effective methods of practical training using distance learning technologies and digital resources are provided, demonstrating that such approaches can maintain the quality of training even with restricted access to clinical facilities. The paper concludes with an outlook on the prospects for developing blended forms of practical training for future specialists. It has been shown that a blended format of clinical practice is an effective alternative to the classical approach under conditions of war and other constraints. This experience can serve as a foundation for creating new models of practical training in higher medical education in Ukraine.Анотація. Клінічна підготовка студентів IV–V курсів медичних університетів України є важливим етапом у формуванні та розвитку майбутніх лікарів. Медична освіта є однією з найскладніших і найвідповідальніших сфер професійної підготовки, адже від рівня знань та практичних навичок майбутніх лікарів залежать життя та здоров’я людей. Водночас сучасні глобальні та національні виклики вимагають упровадження інноваційних підходів до підготовки медичних фахівців, зокрема під час проходження виробничої практики. У статті розглядається та аналізується сучасний досвід організації виробничої практики здобувачів вищої освіти з використанням дистанційних технологій у Донецькому національному медичному університеті. Окреслено переваги, обмеження та виклики інтеграції очного навчання з онлайн-інструментами, що забезпечують безперервність освітнього процесу в умовах сучасних викликів. Автори наголошують на доцільності подальшого впровадження змішаного формату навчання як інноваційного підходу до підготовки майбутніх медичних фахівців. Наведено приклади ефективних методів практичної підготовки студентів із використанням дистанційних технологій та цифрових ресурсів, що дають змогу підтримувати високу якість навчання навіть за умов обмеженого доступу до клінічних баз. Зроблено висновки щодо перспектив розвитку змішаних форм практичної підготовки майбутніх спеціалістів. Доведено, що змішаний формат клінічної практики є дієвою альтернативою класичному підходу в умовах війни та інших обмежень. Цей досвід може стати основою для створення нових моделей практичної підготовки у сфері вищої медичної освіти України
ВИБІРКОВА ДИСЦИПЛІНА «МІКРОБНА ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ» ЯК СУЧАСНИЙ ОСВІТНІЙ КОМПОНЕНТ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ
Full text linkAbstract. The article highlights the relevance of introducing the elective course «Human Microbial Ecology» into the system of medical education, driven by the rapid development of human microbiome science and the growing evidence base regarding its regulatory role in maintaining homeostasis. The importance of incorporating up-to-date scientific findings on the human microbiome into the training of future physicians is substantiated, and the educational potential of this course in developing professional, research, and clinical competencies among medical students is analysed. The course content has been developed in accordance with the results of the latest studies, including major international projects such as MetaHIT (Metagenomics of the Human Intestinal Tract), and the American Gut Project, which ensures its scientific novelty and relevance. The findings show that studying this discipline enables students to acquire evidence-based knowledge about the microbiome, develop interdisciplinary thinking, and enhance their ability to critically analyse scientific information and apply it to justify clinical decision-making. The positive impact of the course on deepening students’ understanding of the microbiome’s role in maintaining health, the development of pathological conditions, and the possibilities of its modulation using modern therapeutic approaches is emphasised, demonstrating the practical value of the discipline for the future professional activity of physicians. The conclusion highlights the need for further improvement and expansion of teaching the course «Human Microbial Ecology» in medical universities, as its implementation contributes to strengthening the competitiveness of future healthcare professionals, promoting their professional growth, and developing the competencies required to work effectively in the context of modern healthcare challenges.Анотація. У статті висвітлено актуальність упровадження вибіркової дисципліни «Мікробна екологія людини» у систему медичної освіти, що зумовлено інтенсивним розвитком науки про мікробіом людини та розширенням доказової бази щодо його регуляторної ролі у підтриманні гомеостазу. Обґрунтовано значення інтеграції сучасних наукових даних про мікробіом у підготовку майбутніх лікарів та проаналізовано освітній потенціал цієї дисципліни у формуванні професійних, дослідницьких і клінічних компетентностей здобувачів медичної освіти. Зміст курсу розроблено відповідно до результатів найновіших досліджень, зокрема міжнародних проєктів «Метагеноміка кишкового мікробіому людини» (MetaHIT) та «Американський проєкт із вивчення мікробіому кишечника» (American Gut Project), що забезпечує його наукову новизну та актуальність. Показано, що вивчення дисципліни забезпечує опанування здобувачами доказових знань про мікробіом, формує міждисциплінарне мислення, уміння критично аналізувати наукову інформацію та використовувати її для обґрунтування клінічних рішень. Акцентовано позитивний вплив курсу на поглиблення розуміння студентами ролі мікробіому у підтриманні здоров’я, виникненні патологічних станів та можливостях його корекції з використанням сучасних терапевтичних підходів, що відображає практичну цінність дисципліни для майбутньої професійної діяльності лікаря. Зроблено висновок про доцільність подальшого вдосконалення та розширення викладання дисципліни «Мікробна екологія людини» в медичних закладах вищої освіти, оскільки її інтеграція сприяє підвищенню конкурентоспроможності майбутніх фахівців, їхньому професійному зростанню та сформованості компетентностей, необхідних для роботи в умовах сучасних викликів охорони здоров’я
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВИКЛАДАЧІВ МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Full text linkAbstract. Modern higher medical education is undergoing significant transformation under the influence of global challenges and socio-political events. One of the most serious stressogenic factors affecting the education system in Ukraine in recent years is the war. The state of war has not only complicated the material and technical support of the educational process but has also had a significant impact on the psycho-emotional state of all its participants. Particularly vulnerable in these conditions are the lecturers of higher medical education institutions, whose professional activity involves combining teaching duties, scientific work, and clinical practice. The aim of the study was to examine the peculiarities of professional burnout among lecturers of medical universities during the war period. A cross-sectional study was conducted among 156 lecturers of medical universities who were involved in the educational process at theoretical and clinical departments. To determine the level of professional burnout, the C. Maslach questionnaire was used. It was found that the level of emotional exhaustion was 22.3% higher among female lecturers, among young lecturers under the age of 35 (p=0.021), lecturers of clinical departments (p=0.038), and lecturers with less than 5 years of work experience (p=0.007). The level of depersonalization was significantly higher among women (p=0.020), lecturers working at clinical departments (p=0.016), and lecturers with less than 5 years of experience (p=0.039). A significantly greater reduction of personal achievements was observed among young lecturers and those with less than 5 years of experience. The prevalence of a high level of emotional exhaustion among lecturers of clinical departments was 1.5 times higher than among lecturers of theoretical departments (p=0.038), and the prevalence of a high level of depersonalization was 1.6 times higher (p=0.047). It was determined that the main factors contributing to the development of professional burnout were chronic stress, economic instability and decreased income, disturbances of sleep and rest patterns, social isolation, and workload.Анотація. Сучасна вища медична освіта знаходиться у стані значної трансформації під впливом глобальних викликів та соціально-політичних подій. Одним із найсерйозніших стресогенних чинників, які впливають на систему освіти в Україні останніми роками, є війна. Воєнний стан не лише ускладнив матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу, а й істотно позначився на психоемоційному стані всіх його учасників. Особливо уразливими у цих умовах виявилися викладачі закладів вищої медичної освіти, діяльність яких передбачає поєднання педагогічного навантаження, наукової активності та клінічної практики. Метою дослідження було вивчити особливості професійного вигорання викладачів медичних університетів у період війни. Проведено перехресне дослідження 156 викладачів медичних університетів, які забезпечували освітній процес на кафедрах теоретичного та клінічного спрямування. Для визначення рівня професійного вигорання використали опитувальник C. Maslach. Установлено, що рівень емоційного виснаження більший у викладачів жіночої статі на 22,3%, у молодих викладачів віком до 35 років (р=0,021), викладачів клінічних кафедр (р=0,038) та викладачів зі стажем роботи до п’яти років (р=0,007). Рівень деперсоналізації достовірно вищий у жінок (р=0,020), викладачів, які працюють на клінічних кафедрах (р=0,016), та викладачів зі стажем роботи до п’яти років (р=0,039). Достовірно більшою редукція особистих досягнень визначається у молодих викладачів та у осіб зі стажем до п’яти років. Поширеність високого рівня емоційного виснаження у викладачів клінічних кафедр в 1,5 разу достовірно більша, ніж у викладачів теоретичних кафедр (р=0,038), а поширеність високого рівня деперсоналізації – у 1,6 разу (р=0,047). Установлено, що основними чинниками розвитку професійного вигорання є хронічний стрес, економічна нестабільність і зниження доходів, порушення режиму сну та режиму відпочинку, соціальна ізоляція, робоче навантаження
АНАЛІЗ ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ МІТРАЛЬНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ ТА АТРІОМЕГАЛІЄЮ
Full text linkThe aim of the work: to study the risks of fatal cases in the long term after surgical treatment of patients with mitral heart defects and atriomegaly.
Materials and Methods. The study included 671 patients with mitral heart disease and left atriummegaly. Atriomegaly was considered as an increase in the linear size of the left atrium by more than 6.0 cm and its volume by more than 59.8 cm3/m2 according to echocardiography. All patients in the sample underwent surgical treatment of mitral valve disease at the Department of Surgical Treatment of Acquired Heart Defects of the State Institution "Amosov National Institute of Cardio-Vascular Surgery affiliated to National Academy of Medical Sciences of Ukraine". The study design was built depending on the surgical technique used and the volume of surgical intervention, according to which the patients in the sample were divided into two groups: the main and comparison groups. The main group (n=271) included patients who underwent mitral valve prosthesis and left atrial appendage resection. In patients in the comparison group (n=400), only surgical correction of mitral valve disease was performed. The material for analysis was data from primary medical records: medical history, operation protocols, and clinical and instrumental examination data. All patients of the study gave informed voluntary consent.
Results. In this study, hospital mortality was 2.2 % among all cases, in patients of the main group it was 1.8 %, and in the comparison group – 2.5 % (p>0.05). It was established that the frequency of fatal cases in patients of the sample in the long term was 5.8 %, in patients of the main group – 4.5 %, and in the comparison group – 6.7 % (p=0.015; χ2=5.93). It was found that patients who underwent left atrial plasty for atrial atrium megaly with resection of its appendage, in addition to surgical correction of mitral valve disease, had a reduced risk of mortality both in the hospital period (OR=1.35; 95 % CI: 0.45–4.0, RR=1.34; 95 % CI: 0.46–3.89, p>0.05) and in the period of observation of long-term results (OR=1.50; 95 % CI: 0.74–3.02, RR=1.46; 95 % CI: 0.75–2.85, p>0.05).
Conclusions. As a result of studying the long-term results of surgical treatment of the mitral valve in patients with atriomegaly, it was found that patients who underwent its correction and left atrial appendage resection with resection of its appendage have a lower frequency of hospital mortality and a 1.35-fold lower risk of its occurrence (OR=1.35; RR=1.34; p>0.05). Patients who underwent correction of mitral heart defect and left atrial appendage resection have a significantly lower frequency of fatal events in the long term after surgery (p=0.015; χ2=5.93) and a 1.5-fold lower risk of their occurrence, compared with patients who underwent only surgical correction of mitral heart defect (OR=1.50; RR=1.46; p>0.05).Мета роботи: вивчити ризики настання летальних випадків у віддалені терміни хірургічного лікування пацієнтів із мітральними вадами серця та атріомегалією.
Матеріали і методи. У дослідження увійшов 671 хворий із мітральною вадою серця та лівою атріомегалією. Атріомегалією вважали збільшення лінійного розміру лівого передсердя на понад 6,0 см та його об’єму більше 59,8 см куб/м2 за даними ехокардіографії. Усім пацієнтам вибірки на базі відділу хірургічного лікування набутих вад серця Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» провели хірургічне лікування мітральної вади. Дизайн дослідження побудований залежно від використаної хірургічної методики та об’єму хірургічного втручання, відповідно до чого хворих вибірки поділили на дві групи: основну та порівняння. До основної групи (n=271) увійшли пацієнти, яким проведено протезування мітрального клапана та пластику лівого передсердя з резекцією його вушка. У хворих групи порівняння (n=400) виконали виключно хірургічну корекцію мітральної вади. Матеріалом для аналізу стали дані з первинної облікової медичної документації: історія хвороби, протоколи операцій, дані клініко-інструментального обстеження. Всі учасники дослідження дали інформовану добровільну згоду.
Результати. У даному дослідженні госпітальна летальність становила 2,2 % випадків, у пацієнтів основної групи вона склала 1,8 %, а в групі порівняння – 2,5 % (p>0,05). Встановлено, що частота летальних випадків у пацієнтів вибірки у віддалені терміни становила 5,8 %, у хворих основної групи – 4,5 %, а в групі порівняння – 6,7 % (р=0,015; χ2=5,93). Встановлено, що у пацієнтів, яким проведено, окрім хірургічної корекції мітральної вади серця, пластику лівого передсердя з приводу атріомегалії із резекцією його вушка, спостерігали знижений ризик настання летальних випадків як у госпітальному періоді (OR=1,35; 95 % CІ: 0,45–4,0, RR=1,34; 95 % CІ: 0,46–3,89, р>0,05), так і в періоді спостереження віддалених результатів (OR=1,50; 95 % CІ: 0,74–3,02, RR=1,46; 95 % CІ: 0,75–2,85, р>0,05).
Висновки. У результаті вивчення віддалених результатів хірургічного лікування мітральної вали серця у пацієнтів з атріомегалією встановлено, що хворі, яким проведено її корекція та пластику лівого передсердя з резекцією його вушка, мають нижчу частоту госпітальної летальності та у 1,35 раза нижчий ризик її виникнення (OR=1,35; RR=1,34; р>0,05). Пацієнти, яким виконано корекцію мітральної вади серця та пластику лівого передсердя з резекцією його вушка, мають достовірно нижчу частоту настання летальних подій у віддалені терміни після хірургічного втручання (р=0,015; χ2=5,93) та у 1,5 раза нижчий ризик їх настання, порівняно з хворими, у яких проведено виключно хірургічну корекцію мітральної вади серця (OR=1,50; RR=1,46; р>0,05)
ФАГОТЕРАПІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ МЕТОД ПРОТИМІКРОБНОГО ЛІКУВАННЯ ОСІБ З МЕДИКАМЕНТОЗНОЮ АЛЕРГІЄЮ: КЛІНІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Full text linkSUMMARY. Bacteriophage therapy is considered an alternative method of antimicrobial treatment of urinary tract infections in patients with drug allergy, particularly in cases of anaphylactic-type hypersensitivity to beta-lactam antibiotics.
This clinical case demonstrates the effectiveness of phage therapy in a patient with drug allergy who developed cystitis caused by Klebsiella oxytoca.
Repeated microbiological examinations confirmed a decrease in bacterial count in the urine, followed by their complete elimination after intravesical administration of the bacteriophage through a catheter, as well as the eradication of Acinetobacter.
In the presence of intestinal dysbiosis, biocorrective therapy was carried out, and its effectiveness was confirmed by microbiological methods.
The prescription of phage therapy should be based on the results of specific microbiological diagnostics and determination of pathogen sensitivity to bacteriophages.
The effectiveness of phage therapy can be enhanced through microbiocenosis biocorrection, provided dysbiotic changes are identified.У пацієнтів з медикаментозною алергією, особливо при проявах гіперчутливості анафілактичного типу до бета-лактамних антибіотиків, альтернативним методом протимікробного лікування інфекцій сечовивідних шляхів може бути бактеріофаготерапія.
Наведено клінічний випадок, де показано ефективність фаготерапії циститу, спричиненого Klebsiella oxytoca, у пацієнтки з медикаментозною алергією.
Результати багаторазових мікробіологічних досліджень засвідчили зниження кількості бактерій у сечі з подальшою їх повною елімінацією після введення бактеріофага безпосередньо у сечовий міхур через катетер, а також зникнення Acinetobacter.
За наявності дисбіозу кишечника було здійснено біокоригувальну терапію, ефективність якої підтверджено мікробіологічними методами.
Призначення фаготерапії слід базувати на результатах специфічної мікробіологічної діагностики та визначенні чутливості патогена до бактеріофагів.
Ефективність фаготерапії може бути підвищена за рахунок біокорекції мікробіоценозів за умови виявлення дисбіозу