Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ГОСТРОЇ МЕЗЕНТЕРІАЛЬНОЇ ІШЕМІЇ
Get PDFThe aim of the work: to identify characteristic features of the clinical course of acute mesenteric ischemia (AMI) based on etiological factors, and to determine the key contributors to reducing postoperative complications and mortality, with the goal of improving treatment outcomes.
Materials and Methods. The study analyzed 12 cases of AMI treated at Ternopil City Emergency Hospital between 2021 and 2024. AMI was caused by mesenteric artery thrombosis in 7 patients (58 %) and by embolism of the superior mesenteric artery in 5 patients (42 %). The overall postoperative mortality rate was 50 %. Factors associated with patient survival included etiology, diagnostic capabilities, surgical treatment strategies, and postoperative management.
Results. The highest postoperative mortality (75 %) observed in patients with mesenteric thrombosis and concomitant COVID-19 or post-COVID syndrome. In contrast, the mortality rate among patients with mesenteric thrombosis without COVID-19 was 33 %. Superior mesenteric artery embolism was associated with a 40% mortality rate. Revascularization without the need for bowel resection was achieved in 16 % of cases. Explorative laparotomy due to total intestinal infarction was performed in 25 % of patients.
Conclusions. Early diagnosis is critical for successful AMI treatment. The release of toxic substances resulting from intestinal ischemia and infarction contributes to multiple organ failure, which remains the leading cause of early postoperative mortality.Мета роботи: встановити характерні особливості клінічного перебігу гострої мезентеріальної ішемії (ГМІ) залежно від етіологічних чинників, а також фактори, які б сприяли зниженню післяопераційних ускладнень та летальності при даній патології, що дозволить спрогнозувати та поліпшити результат лікування.
Матеріали і методи. Проаналізовано дані 12 пацієнтів, яких пролікували з діагнозом гострої мезентеріальної ішемії базі КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги» за 2021–2024 рр. У 7 хворих причиною ГМІ був тромбоз мезентеріальних артерій (58 %), в 5 пацієнтів причиною ГМІ була емболія верхньої брижової артерії (42 %). Післяопераційна летальність склала 50 %. Проаналізовано фактори, що сприяли виживанню хворих, зокрема, етіологічні чинники, можливості діагностики, особливості операційного лікування та перебігу післяопераційного періоду.
Результати. Найвищою післяопераційна летальність була у групі пацієнтів, яким на фоні тромбозу діагностували коронавірусне захворювання COVID-19 або постковідний синдром, що склала 75 %, тоді як у хворих із тромбозом без коронавірусної інфекції летальність становила лише 33 %. Емболія верхньої брижової артерії спричинила близько 40 % летальності після операційного втручання. Частота реваскуляризації без резекції кишечника становила 16 %. Частота пробних лапаротомій через тотальне ураження кишечника склала 25 %.
Висновки. Успіх лікування ГМІ залежить від її ранньої діагностики. Виділення токсичних продуктів, спричинене порушенням мезентеріального кровоплину та інфарктом кишечника, призводили до розвитку поліорганної недостатності, яка була основною причиною летальності у ранньому післяопераційному періоді
СИМУЛЬТАННА ТРАНСАБДОМІНАЛЬНА ПЕРЕДОЧЕРЕВИННА ПЛАСТИКА (ТАРР) І ЦИСТЕКТОМІЯ У ПАЦІЄНТОК ІЗ ПАХВИННИМИ ГРИЖАМИ ТА КІСТАМИ ЯЄЧНИКІВ
Get PDFThe aim of the work: to increase the effectiveness of surgical treatment of combined inguinal hernias with ovarian cysts in patients by simultaneous transabdominal preperitoneal plasty (TAPP) and cystectomy.
Materials and Methods. An analysis was conducted of surgical treatment in 67 women with primary inguinal hernias combined with ovarian cysts, using simultaneous transabdominal preperitoneal repair (TAPP) with ovarian cystectomy. The patients’ ages ranged from 25 to 45 years (mean age – 35±1). All patients had a primary inguinal hernia combined with ovarian cysts of varying sizes. They were divided into two groups: the main group (n=33), who underwent simultaneous TAPP and cystectomy, and the comparison group (n=34), who underwent only TAPP without cyst removal. Before surgery, all patients underwent laboratory and instrumental examinations according to clinical protocols, including ultrasound and, if necessary, MRI of the pelvis and anterior abdominal wall. Additionally, the effectiveness of surgical treatment was assessed using the Euro-Qol-5D questionnaire, based on which the QALY (quality-adjusted life years) indicator was calculated, the number of quality years of life gained as a result of surgical intervention, the QALY indicator for 12 months was taken into account with the dynamics of its change in patients in the main and comparison groups and compared.
Results. In both groups, postoperative complications were rare and comparable: seromas – 6 %, hematomas – 2–6 %, with no infections or intraoperative complications. Long-term outcomes showed no hernia recurrence in the main group and a 2.9 % recurrence rate in the comparison group. Chronic groin pain was noted in 6 % of cases in both groups. According to the EQ-5D-5L questionnaire administered 12 months postoperatively, 54.5 % of patients in the main group reported no health complaints, whereas there were none in the comparison group. The mean health index (QALY) was 0.97 in the main group versus 0.79 in the comparison group. Statistically significant differences were observed in “self-care,” “usual activities,” and “anxiety/depression,” in favor of the simultaneous surgery group (p<0.05). Technically, simultaneous TAPP did not require additional trocar placement, and the increase in operative time was minimal. Simultaneous TAPP makes it possible to avoid repeated anesthesia, reduce surgical stress, accelerate recovery, and lower treatment costs.
Conclusions. Simultaneous TAPP with cystectomy is safe, effective, and advisable in cases of combined inguinal hernia and ovarian cyst, providing a better quality of life compared to separate operations.Мета роботи: підвищити ефективність хірургічного лікування поєднаних пахвинних гриж із кістами яєчників у пацієнток шляхом симультанної трансабдомінальної передочеревинної пластики (ТАРР) і цистектомії.
Матеріали і методи. Проаналізовано хірургічне лікування 67-ми пацієнток з первинними пахвинними грижами, поєднаними з кістами яєчників, із використанням симультанної ТАРР та цистектомії. Вік пацієнток становив 25–45 років (середній вік – 35±1), в усіх хворих первинна пахвинна грижа була поєднана з кістами яєчників різного розміру. Жінок поділили на дві групи, основна група (n=33), якій виконували симультанну ТАРР та цистектомію, і група порівняння (n=34), якій проводили лише ТАРР без видалення кісти яєчника. Перед операцією усім хворим проведено лабораторне та інструментальне дослідження згідно з клінічними протоколам УЗД, при потребі МРТ малого таза і передньої черевної стінки. Додатково оцінювали ефективність хірургічного лікування з використанням анкети-опитувальника Euro-Qol-5D, на основі якої розраховували показник QALY (quality-adjusted life years), кількість якісних років життя, отриманих унаслідок хірургічного втручання, враховували показник QALY за 12 місяців із динамікою його зміни у хворих основної та групи порівняння й порівнювали.
Результати. В обох групах післяопераційні ускладнення були поодинокими та порівнянними: сероми – 6 %, гематоми – 2–6 %, інфекцій та інтраопераційних ускладнень не було. Віддалені результати, відсутність рецидивів у основній групі та в групі порівняння (2,9 %). Хронічний пахвинний біль відмічали в обох групах (6 %). Згідно з анкетуванням EQ-5D-5L через 12 місяців, 54,5 % пацієнток основної групи мали скарги, тоді як в групі порівняння таких не було. Середній показник індексу здоров’я (QALY) становив 0,97 в основній групі проти 0,79 в групі порівняння. Статистично значущі відмінності виявлено за критеріями «самообслуговування», «звичайна активність» та «тривога / депресія» на користь симультанної операції (p<0,05). Технічно симультанна ТАРР не потребувала встановлення додаткових троакарів, збільшення часу виконання було незначним. Симультанна ТАРР дозволяє уникнути повторного наркозу, зменшити операційний стрес, пришвидшити відновлення та знизити витрати на лікування.
Висновки. Симультанна ТАРР із цистектомією є безпечною, ефективною та доцільною при поєднанні пахвинної грижі та кісти яєчника, забезпечуючи кращу якість життя порівняно з окремими операціями
РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ТА УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯ TAPP-ПЛАСТИКИ ПАХВИННИХ ГРИЖ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ТА СТАРЕЧОГО ВІКУ
Get PDFThe aim of the work: to assess the course and frequency of complications during and after laparoscopic transabdominal preperitoneal plasty of inguinal hernias in elderly and senile patients.
Materials and Methods. A retrospective comparative study of prospectively collected data was conducted on the basis of the Volochysk Multi-Profile Hospital and the Lutsk City Clinical Hospital, which included 56 male patients diagnosed with inguinal hernia (K40 according to ICD-10). The average age of the patients was (69.8±5.8) years, which corresponded to the age categories of elderly and senile age. The patients were divided into two groups depending on the method of mesh implantation: group A (with mesh fixation, n=28) and group B (without fixation, n=28). All patients underwent laparoscopic transabdominal preperitoneal plasty (TAPP). Pneumoperitoneum was created up to 12 mm Hg. 3 trocars were used: one 10-mm (umbilical) and two 5-mm (right and left iliac). All patients were operated on under inhalation anesthesia with artificial ventilation. Pain was assessed using a visual analog scale (VAS) after 2–6 h, the next day, on the day of discharge, after 1 week and 1 month. Chronic pain and paresthesias were assessed using the CPSP (Chronic Post-Surgical Pain) scale in the long term. All patients signed an informed consent to participate in the study and to process personal data for scientific purposes.
Results. The average duration of operations in patients from group A (with mesh fixation) was (64.3±12.5) min, while in group B (without fixation) – (51.4±10.8) min, which is approximately 20 % less than in group A, and is consistent with the data of world researchers, who indicate a reduction in operating time with a fixation-free technique due to the lack of need for additional manipulations with mesh fixation. There were no intraoperative complications during laparoscopic interventions. The total frequency of early and late postoperative complications was recorded in 9 patients: in group A (with mesh fixation) – in 7, in group B (without mesh fixation) – in 2. Pulmonary artery thromboembolism and postoperative pneumonia were not observed in any case. After complete desufflation and control of the correct location of the mesh, the procedure was completed. The ports were sutured with appropriate sutures.
Conclusions. The results of the study showed that TAPP-plasty of inguinal hernias in elderly and senile patients is effective in both fixation and non-fixation methods of mesh implantation. The use of the non-fixation method allowed to significantly reduce the level of postoperative pain and contributed to a faster restoration of functional activity without recurrence.Мета роботи: оцінити перебіг та частоту ускладнень під час і після лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної пластики пахвинних гриж у пацієнтів похилого та старечого віку.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне порівняльне дослідження проспективно зібраних даних на базі КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» та КНП «Луцька міська клінічна лікарня», у яке включили 56 пацієнтів чоловічої статі з діагнозом пахвинної грижі (К40 за МКХ-10). Середній вік хворих склав (69,8±5,8) року, що відповідало віковим критеріям похилого та старечого віку. Пацієнтів поділили на дві групи залежно від методу імплантації сітки: група А (з фіксацією сітки, n=28) і група Б (без фіксації, n=28). Усім хворим виконували лапароскопічну трансабдомінальну преперитонеальну пластику (TAPP). Пневмоперитонеум створювали до 12 мм рт. ст. Використовували 3 троакари: один 10-міліметровий (пупковий) та два 5-міліметрові (правий і лівий здухвинні). Усіх пацієнтів оперували під інгаляційним наркозом зі штучною вентиляцією легень. Біль оцінювали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) через 2–6 год, на наступну добу, в день виписки, через 1 тиждень і 1 місяць. Хронічний біль і парестезії – за шкалою CPSP (Chronic Post-Surgical Pain) у віддалені терміни. Усі пацієнти підписали поінформовану згоду на участь у дослідженні та обробку персональних даних в наукових цілях.
Результати. Середня тривалість операцій у пацієнтів із групи А (з фіксацією сітки) становила (64,3±12,5) хв, тоді як з групи Б (без фіксації сітки) – (51,4±10,8) хв, що приблизно на 20 % є меншою, ніж у групі А, й узгоджується з даними світових дослідників, які вказують на скорочення операційного часу при безфіксаційній техніці через відсутність потреби у додаткових маніпуляціях із фіксацією сітки. Інтраопераційних ускладнень під час виконання лапароскопічних втручань не було. Частота ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень – в 9 пацієнтів: у групі А (з фіксацією сітки) – в 7, у групі Б (без фіксації сітки) – в 2. Тромбоемболії легеневої артерії та післяопераційних пневмоній не відмічено в жодному випадку. Після повної десуфляції та контролю за правильним розташування сітки завершували процедуру. Порти ушивали відповідними швами.
Висновки. Результати дослідження показали, що TAPP-пластика пахвинних гриж у пацієнтів похилого та старечого віку є ефективною як при фіксаційному, так і при безфіксаційному методах імплантації сітки. Застосування безфіксаційного методу дозволило достовірно знизити рівень післяопераційного болю та сприяло більш швидкому відновленню функціональної активності без наявності рецидивів.
 
До 60-річчя з дня народження професора Слабого Олега Богдановича
Get PDFOleg Bogdanovich Slaby
Слабого Олега Богдановича
 
МАРКЕРИ СТРЕСУ ПРИ ВАГОСИМПАТИЧНІЙ БЛОКАДІ У ТОРАКАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ
Get PDFThe aim of the work: to determine the effect of vagosympathetic blockade on the dynamics of stress markers in patients before and after surgery in thoracic surgery.
Materials and Methods. The article investigates the effect of vagosympathetic blockade (VSB) on the intensity of the stress response in patients who underwent resection surgery on the lungs. The dynamics of stress markers were studied: neuroendocrine markers – cortisol and adrenocorticotropic hormone (ACTH) levels; inflammatory markers – interleukin-6 (IL-6) levels; vascular and endothelial markers – endothelin-1 (ET-1) levels. Depending on the use of VSB, patients aged 30–45 years were divided into two groups. Statistical analysis of the results was performed using Statistica 13.0 software (StatSoft Inc., USA) and Microsoft Excel. Data were tested for normality of distribution using the Shapiro-Wilk test. To compare two independent samples, the Student’s t-test or the Mann – Whitney U-test was used, depending on the type of distribution. Results were considered significant at p<0.05.
Results. It was found that patients who received only general anesthesia with controlled mechanical ventilation (CMV) had a significant increase in cortisol, ACTH, IL-6, and ET-1 levels on the 1st postoperative day with a slight tendency to decrease on the 3rd postoperative day. It was shown that the use of VSB in combination with total intravenous anesthesia and controlled mechanical ventilation significantly reduced cortisol, ACTH, IL-6, and ET-1 levels compared with the control group, where only general anesthesia was used. On the 7th postoperative day, the levels of these biomarkers in patients with general anesthesia remained higher than normal, which indicates a prolonged stress and inflammatory response and incomplete adaptation processes. At the same time, in the group with VSB, a more pronounced decrease in cortisol, ACTH, IL-6 and ET-1 levels was observed, with the studied indicators approaching the reference values.
Conclusions. Vagusympathetic blockade is effective in the prevention of acute post-thoracotomy pain syndrome and can be used as an alternative method in the presence of contraindications for thoracic epidural anesthesia.Мета роботи: визначити вплив вагосимпатичної блокади на динаміку маркерів стресу в пацієнтів до та після проведення операційного втручання у торакальній хірургії.
Матеріали і методи. У статті досліджено вплив вагосимпатичної блокади (ВСБ) на інтенсивність стресової відповіді у пацієнтів, які перенесли резекційні операційні втручання на легенях. Вивчено динаміку маркерів стресу: нейроендокринних маркерів – рівнів кортизолу та адренокортикотропного гормону (АКТГ); запальних маркерів – рівня інтерлейкіну-6 (IL-6); судинних та ендотеліальних маркерів – рівня ендотеліну-1 (ЕТ-1). Залежно від застосування ВСБ, пацієнтів 30–45-ти років поділили на дві групи. Статистичний аналіз результатів проводився з використанням програмного забезпечення Statistica 13.0 (StatSoft Inc., США) та Microsoft Excel. Перевірку даних на нормальність розподілу здійснювали за допомогою критерію Шапіро – Уїлка. Для порівняння двох незалежних вибірок застосовували t-критерій Стьюдента або U-критерій Манна – Уїтні залежно від типу розподілу. Достовірними вважалися результати при p<0,05.
Результати. Встановлено, що у пацієнтів, яким застосовували лише загальну анестезію з керованою штучною вентиляцією легень (ШВЛ) спотерігалося достовірне підвищення рівнів кортизолу, АКТГ, IL-6 та ЕТ-1 на 1-шу добу після операції з невеликою тенденцією до зниження на 3-тю добу після хірургічного втручання. Показано, що використання ВСБ у поєднанні з тотальною внутрішньовенною анестезією та керованою ШВЛ сприяє достовірному зниженню рівнів кортизолу, АКТГ, IL-6 та ЕТ-1, порівняно з контрольною групою, де використовували лише загальну анестезію. На 7-му добу післяопераційного періоду в пацієнтів із загальною анестезією рівні зазначених біомаркерів залишалися вищими за норму, що свідчить про тривалу стресову та запальну відповідь і незавершеність адаптаційних процесів. Водночас у групі з ВСБ спостерігалося більш виражене зниження рівнів кортизолу, АКТГ, IL-6 та ЕТ-1 з наближенням досліджуваних показників до референтних значень.
Висновки. Вагосимпатична блокада має ефективність у профілактиці гострого постторакотомічного больового синдрому і може бути використана як альтернативний метод за наявності протипоказань для грудної епідуральної анестезії
ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОЛОГІЧНОГО СКЛАДУ ПЕРИТОНЕАЛЬНОГО ЕКСУДАТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРОЮ СПАЙКОВОЮ НЕПРОХІДНІСТЮ ТОНКОЇ КИШКИ У СТАДІЇ ДЕКОМПЕНСАЦІЇ
Get PDFThe aim of the work: to evaluate the effect of the proposed method of postoperative treatment using nasogastric intubation with lavage, oxygen therapy and early enteral nutrition on the cellular composition of peritoneal exudate in patients with acute adhesive small bowel obstruction in the stage of decompensation, and to compare these changes with the indicators of traditional treatment.
Materials and Methods. The paper analyses the results of clinical examination and surgical treatment of 52 patients with acute adhesive small bowel obstruction in the stage of decompensation. Material for cytology was obtained from drainages from the abdominal cavity. The study was conducted dynamically — on the 1st, 3rd, and 5th days after surgery. The smears were stained according to Pappenheim, and microscopic evaluation was performed at ×200 magnification.
Results. In patients with acute adhesive small bowel obstruction in the stage of decompensation, cytological examination of peritoneal exudate showed a pronounced inflammatory response, manifested by massive neutrophilic infiltration already on the first day after surgery. The majority of neutrophilic granulocytes were in a state of lysis, indicating a high intensity and duration of the inflammatory process. At the same time, a significant decrease in the number of lymphocytes and macrophages was recorded, as well as pronounced dystrophic changes in mesothelial cells (vacuolisation, fragmentation, desquamation), indicating damage to the peritoneal barrier.
Conclusions. The use of the proposed method of postoperative treatment in patients with acute adhesive small bowel obstruction in the stage of decompensation provides more favourable dynamics of cytological indicators of peritoneal exudate. A marked decrease in the proportion of neutrophils in a state of lysis was noted, indicating suppression of excessive acute inflammatory response. At the same time, an increase in the number of lymphocytes and macrophages was observed, as well as a decrease in signs of mesothelial cell damage, indicating restoration of the barrier function of the peritoneum. The combination of these changes demonstrates the activation of local tissue immunity, acceleration of reparative processes, and a less intense course of postoperative peritoneal inflammation compared to traditional treatment.Мета роботи: оцінити вплив запропонованого методу післяопераційного лікування із застосуванням назогастроінтестинальної інтубації з лаважем, оксигенотерапією та раннім ентеральним харчуванням на клітинний склад перитонеального ексудату в пацієнтів із гострою спайковою тонкокишковою непрохідністю у стадії декомпенсації та порівняти ці зміни з показниками при традиційному лікуванні.
Матеріали і методи. У роботі проаналізовано результати клінічного обстеження та хірургічного лікування 52 пацієнтів із гострою спайковою непрохідністю тонкої кишки у стадії декомпенсації. Матеріал для цитології отримували з дренажів з черевної порожнини. Дослідження проводили в динаміці – на 1, 3 та 5 доби після операції. Виготовлені мазки-відбитки пофарбовані за Паппенгеймом, мікроскопічну оцінку здійснено при збільшенні ×200.
Результати. У хворих із гострою спайковою непрохідністю тонкої кишки у стадії декомпенсації цитологічне дослідження перитонеального ексудату показало виражену запальну відповідь, що проявлялась масивною нейтрофільною інфільтрацією вже на 1 добу після операції. Переважна частина нейтрофільних гранулоцитів перебувала у стані лізису, що свідчило про високу інтенсивність та тривалість запального процесу. Одночасно реєстрували значне зменшення кількості лімфоцитів та макрофагів, а також виражені дистрофічні зміни мезотеліоцитів (вакуолізація, фрагментація, десквамація), що вказувало на ушкодження перитонеального бар’єра. У пацієнтів, які отримували традиційне післяопераційне лікування, у динаміці до 3–5 діб відзначалося прогресування запалення: зберігалась висока частка дегенеративно-змінених нейтрофілів, зменшувалась кількість життєздатних клітин моноцитарно-макрофагальної лінії та не відбувалося відновлення мезотеліального покриву. Це свідчить про затримку процесів репарації та стабільну тенденцію до персистування перитонеального запалення.
Висновки. Застосування запропонованого методу післяопераційного лікування у хворих із гострою спайковою непрохідністю тонкої кишки в стадії декомпенсації забезпечує більш сприятливу динаміку цитологічних показників перитонеального ексудату. Відзначено виражене зменшення частки нейтрофілів у стані лізису, що вказує на пригнічення надмірної гострозапальної реакції. Одночасно спостерігалося підвищення кількості лімфоцитів та макрофагів, а також зниження ознак ушкодження мезотеліоцитів, що свідчить про відновлення бар’єрної функції очеревини. Сукупність цих змін демонструє активацію місцевого тканинного імунітету, пришвидшення репаративних процесів та менш інтенсивний перебіг післяопераційного перитонеального запалення порівняно з традиційним лікуванням
ДИНАМІКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТОК ІЗ ПОЄДНАНИМ ПЕРВИННИМ СИМПТОМНИМ ВАРИКОЗНИМ РОЗШИРЕННЯМ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК, ПАХОВОГО КАНАЛУ ТА ПРОМЕЖИНИ УПРОДОВЖ ВАГІТНОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ
Get PDFThe aim of the work: to conduct a comparative assessment of the quality of life of patients with combined primary symptomatic varicose veins of the lower extremities, inguinal canal and perineum during pregnancy, depending on the methods of treatment.
Materials and Methods. The dynamics of quality of life from the method of treatment of combined primary symptomatic varicose veins of the lower extremities, perineum, inguinal canal during the gestational period were analyzed in 85 pregnant women. To assess the quality of life before and after treatment, the CIVIQ-20 questionnaire was used. The severity of the course of chronic vein disease was studied using the VCSS scale. deep), inguinal canal and perineum before and after treatment.
Results. Pregnant women were divided into 3 groups depending on the method of treatment.Patients of the first group consisting of 25 (29. %) pregnant women, 5 of whom completely refused treatment for one reason or another, 20 received treatment irregularly, not in full. Pregnant women of the second group consisting of 30 (35.29 %) patients received conservative treatment in combination with compression therapy. The third group, 30 (35.29 %) patients who agreed to open surgery, which was supplemented with compression therapy as needed. Treatment was carried out in 70.59 % of patients in the II–III th trimesters of pregnancy in the volume according to indications, depending on the trimester also at the request of patients. Analyzing the effect of treatment methods on the quality of life and severity of chronic vein disease of pregnant women suffering from combined primary symptomatic progressive varicose veins of the lower extremities, perineum and inguinal canal, external genital organs, we came to the conclusion that qualitatively performed, according to patients, open surgical treatment of this pathology is the most effective and long-lasting in terms of positive results both during pregnancy and in the postpartum period.
Conclusions. Combined primary symptomatic progressive chronic varicose veins of the lower extremities, perineum, external genitalia, and inguinal canal belong to diseases with a progressive course that affect the course of pregnancy and quality of life. The use of the CIVIQ-20 questionnaire and the VCSS clinical severity scale is maximally specific for patients with chronic venous disease. The results of the QOL study provide valuable additional information about the role of treatment methods in chronic venous insufficiency.Мета роботи: провести порівняльну оцінку якості життя (ЯЖ) пацієнток із поєднаним первинним симптомним варикозним розширенням вен нижніх кінцівок, пахового каналу та промежини упродовж вагітності залежно від методів лікування.
Матеріали і методи. Проаналізовано ЯЖ у 85 вагітних жінок із поєднаним первинним симптомним прогресуючим варикозним розширенням вен нижніх кінцівок, промежини, пахового каналу. Виконано аналіз у динаміці до і після лікування протягом вагітності залежно від методу лікування. Для оцінки ЯЖ до і після лікування використано опитувальник CIVIQ-20. Тяжкість перебігу хронічного захворювання вен вивчали за допомогою шкали VCSS. Для дослідження змін венозної гемодинаміки нижніх кінцівок (поверхневих і глибоких), пахового каналу та промежини до і після лікування застосовували дуплексне ультразвукове дослідження.
Результати. Вагітних жінок поділили на 3 групи залежно від методу лікування. Пацієнток у першій групі було 25 (29,41 %), 5 із яких повністю відмовилися від лікування з тих чи інших причин, 20 ‒ лікування отримували нерегулярно, не в повному об’ємі. Другу групу склали 30 (35,29 %) вагітних, які отримували консервативне лікування в поєднанні з компресійною терапією. 30 (35,29 %) пацієнток із третьої групи дали згоду на відкрите хірургічне втручання, яке доповнили компресійною терапією за потреби. Лікування проводили в 70,59 % жінок у II–III триместрах вагітності згідно з показаннями. Основною причиною звернення за медичною допомогою було погіршення ЯЖ. Аналізуючи вплив методів лікування на ЯЖ та тяжкість перебігу хронічного захворювання вен у вагітних, які страждають від поєднаного первинного симптоматичного прогресуючого варикозного розширення вен нижніх кінцівок, промежини і пахового каналу, зовнішніх статевих органів, дійшли висновку, що якісно проведене, за свідченнями пацієнток, відкрите хірургічне лікування даної патології найефективніше та тривале за позитивними результатами як під час вагітності, так і у післяпологовому періоді.
Висновки. Поєднане первинне симптомне прогресуюче хронічне варикозне розширення вен нижніх кінцівок, промежини, зовнішніх статевих органів пахового каналу належить до захворювань із прогресуючим перебігом, що впливають на перебіг вагітності та ЯЖ. Використання опитувальника CIVIQ-20 та шкали клінічної тяжкості захворювання VCSS є максимально специфічним для пацієнток із хронічним захворюванням вен. Результати дослідження ЯЖ несуть цінну додаткову інформацію про роль методів лікування при хронічній венозній недостатності
ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ «ШПИТАЛЬНИХ» ВАКЦИН ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БОРОТЬБИ ІЗ СИНЬОГНІЙНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ)
Get PDFSUMMARY. In the context of rapidly increasing antibiotic resistance among bacterial pathogens, one of the most promising approaches to treating infected and wounded patients with infectious complications is the personalization of vaccine therapy through the use of autovaccine production technologies. An equally important aspect in the fight against Pseudomonas infections is the prevention of patient contamination with nosocomial strains and the prophylaxis of infection foci formation. To determine the feasibility of using multistrain vaccines produced from hospital-derived Pseudomonas aeruginosa strains, inactivated by photodynamic methods, in order to enhance the effectiveness of combating Pseudomonas infections.
Materials and methods. Using a photodynamic inactivation technique developed by our team, samples of multistrain vaccines were produced from five nosocomial P. aeruginosa strains. The production algorithm was analogous to that used in autovaccine manufacturing, as described in our previous publications.The difference lay in the use of five nosocomial P. aeruginosa strains – isolated from two patients, one high-risk individual (a healthcare worker), and two environmental sources within the intensive care unit of a military hospital – instead of a single bacterial culture. The resulting bacterial suspensions were mixed in equal proportions. The protective activity of the vaccines was assessed using 360 white outbred mice challenged with homologous (original) and heterologous P. aeruginosa strains. Therapeutic efficacy was evaluated based on survival rates in experimental and control groups. To assess the protective efficacy of the hospital-derived vaccine made from five freshly isolated nosocomial strains, mice were intraperitoneally vaccinated with 0.5 mL doses twice, at 6–7-day intervals. Fourteen days after the final administration, the animals were infected with the corresponding P. aeruginosa strain at a dose of 3LD50.
Research results. Experimental findings demonstrated statistically significant protective activity of the multistrain hospital-derived vaccine against both homologous and heterologous P. aeruginosa strains (p<0.05). Survival rates among vaccinated animals were 2–3 times higher than those in the unvaccinated control group.Therapeutic administration of the vaccine to clinically ill mice resulted in a significant increase in survival–85.7 % compared to 30 % in untreated animals. Moreover, even when using a hospital-derived vaccine manufactured from heterologous Pseudomonas strains, the effectiveness of vaccine therapy remained high (survival rate – 66.7 %).
Conclusions. The results indicate that the use of photodynamically inactivated multistrain vaccines is a promising strategy for the prevention of nosocomial infections. This approach may contribute to reducing the emergence of multidrug-resistant hospital strains and the incidence of infectious complications in cases of wounds, burns, and trauma, as well as in patients with comorbid conditions. Additionally, it offers preventive potential against ventilator-associated pneumonia. Under certain conditions, such “hospital” vaccines may be employed not only for prophylaxis but also as an effective treatment modality for complications arising from combat-related injuries, antibiotic-resistant infections, and the risk of chronic infection development–thus representing a novel perspective in managing Pseudomonas infections in both wartime and peacetime settings.В умовах стрімкого зростання антибіотикорезистентності бактерійних збудників одним із найбільш перспективних напрямів лікування хворих і поранених з інфекційними ускладненнями є персоніфікація вакцинотерапії шляхом застосування технологій виготовлення автовакцин. Не менш важливою складовою боротьби із синьогнійною інфекцією є запобігання інфікуванню пацієнтів внутрішньолікарняними (нозокоміальними) штамами та профілактика формування осередків інфекції.
Мета роботи – визначення перспективності застосування мультиштамових вакцин, виготовлених із шпитальних штамів Pseudomonas aeruginosa, інактивованих фотодинамічним методом, для підвищення ефективності боротьби із синьогнійною інфекцією.
Матеріали і методи. Із застосуванням розробленого нами методу фотодинамічної інактивації збудника були отримані зразки мультиштамових вакцин із п’яти нозокоміальних штамів Pseudomonas aeruginosa. Для виготовлення шпитальних вакцин застосовували алгоритм, аналогічний до того, що використовується при виготовленні автовакцин, детально описаний у попередніх публікаціях. Відмінність полягала в тому, що як штами-кандидати використовували не одну бактерійну культуру, а п’ять нозокоміальних штамів P. aeruginosa, ізольованих від двох пацієнтів, однієї особи з групи ризику (медичного працівника), а також двох об’єктів навколишнього середовища в умовах реанімаційного відділення військового шпиталю. Отримані бактерійні суспензії змішували в рівних пропорціях. Дослідження протективної активності здійснювали на 360 білих негібридних мишах щодо гомологічних (початкових) і гетерологічних штамів P. aeruginosa. Терапевтичну ефективність визначали за показниками виживання у дослідних та контрольних групах. Для оцінки протективної активності шпитальної вакцини, отриманої із п’яти свіжоізольованих нозокоміальних штамів, мишей вакцинували внутрішньоочеревинно по 0,5 мл дворазово з інтервалом 6–7 діб. Через 14 діб після останнього введення тварин інфікували відповідною культурою P. aeruginosa у дозі 3LD50.
Результати досліджень. Експериментальні результати засвідчили достовірну протективну активність шпитальної мультиштамової вакцини як щодо гомологічних, так і гетерологічних штамів P. aeruginosa (p<0,05). Показники виживання щеплених тварин були у 2–3 рази вищими порівняно з контрольною (невакцинованою) групою. При терапевтичному введенні вакцини клінічно хворим мишам спостерігалося достовірне підвищення виживання – 85,7 проти 30,0 % у нелікованих тварин. Більше того, навіть при застосуванні шпитальної вакцини, виготовленої з гетерологічних штамів псевдомонад, ефективність вакцинотерапії залишалася високою (виживання – 66,7 %).
Висновок. Отримані результати свідчать про те, що застосування розроблених фотодинамічним методом мультиштамових вакцин є перспективним підходом для профілактики нозокоміальних інфекцій. Така стратегія може сприяти зниженню частоти формування полірезистентних шпитальних штамів, зменшенню частоти інфекційних ускладнень при пораненнях, опіках, травмах, а також у пацієнтів із супутніми захворюваннями. Крім того, це дозволяє запобігати розвитку вентиляційно-асоційованих пневмоній. За певних умов «шпитальні» вакцини можуть бути використані і як ефективний засіб лікування та запобігання виникненню ускладнень при бойових ураженнях, антибіотикорезистентності збудника, для унеможливлення хронізації процесу, тобто відігравати важливу роль нового засобу боротьби із синьогнійною інфекцією як у воєнний, так і в мирний час
ХВОРОБА ЛАЙМА: ВІД ІСТОРІЇ ВІДКРИТТЯ ДО СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДОЛАННЯ
Get PDFSUMMARY. The article highlights key historical facts about Lyme disease (LD, syn. Lyme borreliosis) – the most common infection worldwide, primarily transmitted by ticks of the genus Ixodes, and caused by spirochetes of the Borrelia burgdorferi sensu lato group. Information about it dates back thousands of years, but its official recognition as a distinct nosological form only occurred in the 1970s in the USA, following an investigation of arthritis cases in Lyme (USA) and the subsequent identification of the causative agent by Willy Burgdorfer. Although, clinical manifestations, in particular the characteristic rash – erythema migrans, were described by European physicians long before this. It is emphasized that in Europe and Asia, the disease is caused by different species of Borrelia, each having a tropism for specific organs or systems: B. burgdorferi s. s. – for joints, B. garinii – for the nervous system, B. afzelii – for the skin.
Lyme disease is a global issue. According to a meta-analysis, nearly 15% of the world’s population is infected, and its prevalence continues to rise, including in Ukraine, where over 55,000 cases have been registered since 2000. Diagnostics is limited by the capabilities of existing serological tests, so new rapid and highly accurate methods, such as the one-step AI-integrated test from the University of California, are considered promising.
A significant challenge is the therapy for chronic forms, specifically post-treatment Lyme disease syndrome (PTLDS), which develops in a significant part of patients and is associated with the ability of Borrelia bacteria to form antibiotic-resistant “persistent” cells in biofilms. In this regard, scientists are actively exploring new therapeutic approaches using antibiotics such as piperacillin and repurposed drugs (disulfiram), often in combinations. An important direction is also the development of vaccines, including the one currently in development (VLA15) and an innovative mRNA vaccine aimed not at the pathogen but at the proteins of the tick vector itself, which could potentially protect against a range of tick-borne infections. The article contains a number of recommendations regarding the necessity for the official recognition of LD as an occupational disease in Ukraine, increasing funding for scientific research, employing combined approaches to the treatment of chronic forms, and implementing the “One Health” principle.Висвітлено основні історичні факти про хворобу Лайма (ХЛ, син. Лайм-бореліоз) – найпоширенішу у світі кліщову інфекцію, яка передається переважно кліщами роду Ixodes і спричинена спірохетами групи Borrelia burgdorferi sensu lato. Відомості про неї сягають тисячоліть, але її офіційне визнання, як окремої нозологічної форми, відбулося лише у 1970-х роках у США, після розслідування випадків артриту в місті Лайм (США) та подальшої ідентифікації збудника Віллі Бургдорфером. Клінічні прояви, зокрема характерна висипка – мігруюча еритема (erythema migrans), були описані європейськими лікарями задовго до цього. Наголошується, що в Європі та Азії хворобу спричиняють різні види Borrelia, кожен з яких має тропізм до певних органів чи систем: B. burgdorferi s. s. – до суглобів, B. garinii – до нервової системи, B. afzelii – до шкіри.
ХЛ є глобальною проблемою. За даними мета-аналізу, майже 15 % населення планети зазнали інфікування, а її поширеність продовжує зростати, зокрема і в Україні, де з 2000 року зареєстровано понад 55 тисяч хворих. Діагностика обмежена можливостями наявних серологічних тестів, тому перспективними вважаються нові швидкісні та високоточні методи, наприклад одноетапний ШІ-інтегрований тест Каліфорнійського університету.
Серйозним викликом є терапія хронічних форм, а саме постлікувального синдрому ХЛ, який розвивається у значної частки пацієнтів і пов’язаний зі здатністю бактерій Borrelia формувати стійкі до стандартної антибіотикотерапії «персистентні» клітини у біоплівках. У зв’язку з цим, триває активна розробка нових терапевтичних підходів із використанням таких антибіотиків, як піперацилін і репрофільовані препарати (дисульфірам), часто в комбінаціях. Важливим напрямком також є створення вакцин, включаючи вже наявну VLA15 та інноваційну мРНК-вакцину, спрямовану не на збудника, а на білки самого кліща-переносника, що потенційно може захищати від комплексу кліщових інфекцій. Стаття містить низку рекомендацій щодо необхідності офіційного визнання ХЛ професійним захворюванням в Україні, посилення фінансування наукових досліджень, застосування комбінованих підходів до лікування хронічних форм і впровадження принципу «Єдине здоров’я» (One Health)
ФУНКЦІОНАЛЬНІ КІСТИ ЯЄЧНИКІВ І РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я
Get PDFThe aim of the study – to conduct a comparative analysis of reproductive and somatic health parameters in young women with benign ovarian cysts and to determine the pathogenetic aspects of their formation.
Materials and Methods. A retrospective analysis was performed of 3,564 medical records of patients of reproductive age who were treated at the gynecology department or consulted at the Family Planning Centre for gynecological pathology, of which 268 cases were diagnosed with functional cysts and benign tumour-like formations of the ovaries (7.5 %). To identify prognostic risk factors for the development of functional cysts and benign ovarian tumours, a retrospective analysis of anamnestic, clinical and echographic data was performed in three study groups: group I – 192 patients with functional ovarian cysts (71.6 %) (follicular cyst, corpus luteum cyst, paraovarian cyst); group II – 76 patients (28.4 %) with benign tumour-like formations of the ovaries (simple (serous) cyst, ovarian endometriosis, mucinous cyst, dermoid cyst); control group – 50 conditionally healthy women.
Results and Discussion. Statistical differences were found between groups in terms of parameters such as pathological puberty (χ2=5.19, p<0.02), ovulatory dysfunction (χ2=7.10, p<0.001), polycystic ovary syndrome (PCOS) (χ2=18.65, p<0.001) with a predominance of hyperandrogenic states (χ2=4.37, p<0.04) and oligomenorrhea (χ2=6.36, p<0.01) in patients of the group I. In 91 patients (34.0 %), overweight and obesity were observed (1.7 times more often in group I), and in every fifth observation, a low body mass index and thyroid disease were diagnosed (52 – 19.4 %), which demonstrates the formation of metabolic and hormonal disorders in this category of women. In the structure of somatic and gynecological diseases, attention was drawn to the high proportion of acute respiratory diseases, viral infections, inflammatory processes of the lower reproductive tract, and precancerous pathological conditions of the cervix with an inflammatory component. Infertility was the dominant symptom of functional cysts (40.6 %). A set of predictors for the formation of functional cysts has been identified: childhood infections and acute viral diseases (OR=3.32), chronic tonsillitis (OR=6.12), diseases of the gastrointestinal tract and biliary tract (OR=3.22), metabolic disorders (OR=7.21), chronic inflammatory processes of the pelvic organs (OR=4.30), surgical manipulations on the pelvic organs and appendages (OR=6.60), polycystic ovary syndrome (OR=67.15), artificial feeding during previous pregnancies or a short period of lactation (OR=5.30), smoking (OR=2.45).
Conclusions. Assessment of clinical symptoms in patients with functional cysts revealed a high incidence of infertility, impaired reproductive function (χ2=5.19, p<0.02) and menstrual disorders such as anovulation (χ2=7.10, p<0.001), oligomenorrhea (χ2=6.36, p<0.01) and hyperandrogenic states (χ2=4.37, p<0.04), as well as the manifestation of polycystic ovary syndrome symptoms (χ2=18.65, p<0.001). Based on the study, a multifaceted characteristic of the somatic and reproductive health of women with cysts and benign ovarian tumours is presented, and risk factors for the development of functional cysts in young women are systematised: pathological puberty, childhood infections, diseases of the gastrointestinal tract and biliary tract, metabolic disorders, chronic inflammatory processes of the pelvic organs, appendectomy, polycystic ovary syndrome.Мета дослідження – провести порівняльний аналіз параметрів репродуктивного та соматичного здоров’я у молодих жінок із доброякісними пухлиноподібними утвореннями яєчників та визначити патогенетичні аспекти їх формування.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 3564 форм медичної документації пацієнток репродуктивного віку, які перебували на лікуванні у гінекологічному відділенні або були консультовані у Центрі планування сім’ї з приводу гінекологічної патології, з них у 268 випадках було діагностовано функціональні кісти та доброякісні пухлиноподібні утворення яєчників (7,5 %). Для виокремлення прогностичних факторів ризику розвитку функціональних кіст та доброякісних пухлинних утворень яєчників ретроспективно проведено аналіз анамнестичних, клінічних та ехографічних даних у трьох досліджуваних групах: I група – 192 пацієнтки з функціональними кістами яєчників (71,6 %) (фолікулярна кіста, кіста жовтого тіла, параоваріальна кіста); ІІ група – 76 пацієнток (28,4 %) із доброякісними пухлиноподібними утвореннями яєчників (проста (серозна) кіста, ендометріоз яєчника, муцинозна кіста, дермоїдна кіста); група контролю – 50 умовно здорових жінок.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено статистичні відмінності по групах щодо таких параметрів, як патологічний пубертат (χ2=5,19, р<0,02), овуляторна дисфункція (χ2=7,10, р<0,001), синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) (χ2=18,65, р<0,001) з домінуванням гіперандрогенних станів (χ2=4,37, р<0,04) та олігоменореї (χ2=6,36, р<0,01) у пацієнток І групи. У 91 пацієнтки (34,0 %) констатовано надлишкову масу та ожиріння (у І групі у 1,7 раза частіше), у кожному п’ятому спостереженні – низький індекс маси тіла та захворювання щитоподібної залози (52 – 19,4 %), що демонструє формування у даної категорії жінок метаболічно-гормональних порушень. У структурі соматичних та гінекологічних захворювань привертають увагу висока частка перенесених гострих респіраторних захворювань, вірусних інфекцій, запальні процеси нижнього відділу репродуктивного тракту та передракові патологічні стани шийки матки із запальним компонентом. Безпліддя є домінуючим у симптоматиці функціональних кіст (40,6 %). Виокремили комплекс предикторів формування функціональних кіст: інфекції дитячого віку та гострі вірусні захворювання (OR=3,32), хронічний тонзиліт (OR=6,12), захворювання шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів (OR=3,22), метаболічні порушення (OR=7,21), хронічні запальні процеси органів малого таза (OR=4,30), хірургічні маніпуляції на органах малого таза і придатках (OR=6,60), синдром полікістозних яєчників (OR=67,15), штучне вигодовування при попередніх вагітностях або короткий період лактації (OR=5,30), куріння (OR=2,45).
Висновки. Оцінка клінічної симптоматики у пацієнток із функціональними кістами дозволила представити високу частку безпліддя, порушення становлення репродуктивної функції (χ2=5,19, р<0,02) та розладів менструального циклу за типом ановуляції (χ2=7,10, р<0,001), олігоменореї (χ2=6,36, р<0,01) та гіперандрогенних станів (χ2=4,37, р<0,04), маніфестації симптомів синдрому полікістозних яєчників (χ2=18,65, р<0,001). На основі проведеного дослідження подано багатосторонню характеристику соматичного та репродуктивного здоров’я жінок із кістами та доброякісними пухлинними утвореннями яєчників, також систематизовано чинники ризику розвитку функціональних кіст у молодих жінок: патологічний пубертат, інфекції дитячого віку, захворювання шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів, метаболічні порушення, хронічні запальні процеси органів малого таза, операції на придатках, синдром полікістозних яєчників