Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ПАРВОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ B19 І ВАГІТНІСТЬ
Get PDFSUMMARY. Parvovirus B19, which is pathogenic for humans, can be transmitted by aerosol, fecal-oral (through dirty hands), contact-wound (through blood transfusion) mechanisms, or transplacentally. Implementation of the last route of transmission can lead to infection of the fetus. Non-immune pregnant women are at risk of intrauterine infection of the fetus with parvovirus B19 with severe complications if transmission of the pathogen occurs in the first or second trimester.
Most immunodeficient patients have mild respiratory symptoms and a maculopapular rash (erythema infectiosum). If the fetus is infected, it may develop anemia, and in severe cases, dropsy. These complications arise due to the tropism of the virus to fetal blood progenitor cells. Fortunately, these effects are rare, and most pregnancies with parvovirus B19 infection are uneventful.
Diagnosis of intrauterine parvovirus infection includes testing the mother for IgG and IgM antibodies, but it is ambiguous. Fetal infection can be diagnosed by PCR of amniotic fluid, but this method is limited because a positive result can only be expected during a relatively short period of viremia.
Fetal therapy for parvovirus B19 infection mainly depends on the signs of hydrops (ascites, skin edema, pleural and pericardial effusions, placental edema, etc.), as well as the severity of fetal anemia, which is indicated by the peak systolic velocity in the middle cerebral artery, assessed by the Doppler method – PSV-MCA. If the PSV-MCA is >1.5 MoM and the gestational age is between 18 and 35 weeks, intrauterine hemotransfusion by cordocentesis is indicated.
Prevention is focused on reducing exposure to high-risk groups, especially pregnant women. There is no vaccine against parvovirus B19.Патогенний для людини парвовірус B19 може передаватися за допомогою аерозольного, фекально-орального (через брудні руки), контактно-ранового (при переливанні крові) механізму, або трансплацентарно. Реалізація останнього шляху передачі може призвести до інфікування плода. Неімунні вагітні перебувають у зоні ризику внутрішньоутробного інфікування плода парвовірусом В19 з тяжкими ускладненнями, якщо передача збудника стається в першому або другому триместрі.
Більшість імунодефіцитних пацієнток має легкі респіраторні симптоми та макулопапульозний висип (інфекційна еритема). У разі інфікування плода в нього може розвинутися анемія, а в тяжчих випадках – водянка. Зазначені ускладнення виникають через тропність вірусу до клітин-попередників крові плода. На щастя, ці наслідки рідкісні, і більшість вагітностей з парвовірусною інфекцією В19 перебігає без ускладнень.
Діагностика внутрішньоутробної парвовірусної інфекції включає дослідження матері на антитіла IgG та IgM, однак вона неоднозначна. Фетальну інфекцію можна діагностувати за допомогою ПЛР амніотичної рідини, але цей метод обмежений, оскільки на позитивний результат можна розраховувати лише під час відносно короткочасного періоду віремії.
Терапія плода при інфікуванні парвовірусом B19 в основному залежить від ознак водянки (асцит, набряк шкіри, плевральний і перикардіальний випоти, набряк плаценти тощо), а також ступеня тяжкості анемії плода, на який вказує пік систолічної швидкості у середній мозковій артерії, оцінений доплерівським методом – PSV-MCA. Якщо PSV-MCA >1,5 MoM і термін вагітності становить від 18 до 35 тижнів, показана внутрішньоутробна гемотрансфузія шляхом кордоцентезу.
Профілактика зосереджена на зниженні впливу на групи високого ризику, особливо на вагітних. Вакцини проти парвовірусу B19 немає
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПАСІВ СИРОВИНИ ДВОХ ВИДІВ РОДУ АНЕМОНА
Get PDFThe aim of this work is to analyze the distribution of Anemone nemorosa L. and Anemone ranunculoides L. in the Ivano-Frankivsk and Ternopil regions and to assess the potential volumes of raw materials harvesting for pharmaceutical purposes.
Materials and Methods. To study the current distribution of Anemone nemorosa L. and Anemone ranunculoides L., field surveys of forest areas in the region were carried out. The coordinates of the habitats were recorded using the GPS navigation application Google Maps. To determine the yield of the herb, the method of sample plots was used, while for rhizomes, the method of model specimens was applied. The biological and exploitable reserves of raw materials were assessed, as well as the volume of possible annual herb harvesting.
Results and Discussion. Anemone species are spring ephemeroids with a characteristic short spring development cycle and a summer dormancy period. Ranunculus ficaria L. and Glechoma hederacea L. are often found growing together with Anemone nemorosa and Anemone ranunculoides. The study established that Anemone nemorosa is one of the dominant early spring species in the studied region.
The results of the resource studies indicate that the yield of the aerial part of Anemone nemorosa is 71.3–100.5 g/m², and for Anemone ranunculoides plant is 60.1 g/m². The possible annual harvesting volume in specific localities ranges from 9.16 to 71.63 kg for Anemone nemorosa herb and 7.51 kg for Anemone ranunculoides herb.
Conclusions. Therefore, it is advisable to develop regional guidelines for the harvesting of Anemone nemorosa L. and Anemone ranunculoides L., as well as to implement long-term monitoring of their population. To conserve the species and enable their potential use in pharmaceutical applications, the cultivation of Anemone nemorosa or the implementation of in vitro technologies is considered promising, as it could reduce pressure on natural populations and ensure a stable supply of raw materials.Метою роботи є аналіз поширення анемони дібровної (Anemone nemorosa L.) і анемони жовтецевої (Anemone ranunculoides L.) на території Івано-Франківської та Тернопільської областей, а також встановлення можливих об’ємів заготівлі сировини для потреб фармації.
Матеріали і методи. Для вивчення сучасного поширення Anemone nemorosa L. та Anemone ranunculoides L. було здійснено маршрутне обстеження лісових масивів регіону. Координати місць зростання фіксувалися за допомогою GPS-навігаційного додатку Google Maps. Для встановлення урожайності трави використовували метод облікових ділянок, кореневищ - метод модельних екземплярів. Визначали експлуатаційний та біологічні запаси сировини, обсяг можливих щорічних заготівель трави.
Результати й обговорення Рослини роду Anemone є ефемероїдами, з характерним коротким весняним циклом розвитку і літнім періодом спокою. Часто разом з анемоною дібровною та анемоною жовтецевою зустрічаються Ranunculus ficaria L. та Glechoma hederacea L. У ході досліджень встановлено, що анемона дібровна є одним із домінуючих видів ранньовесняних рослин у досліджуваному регіоні.
Результати ресурсознавчих досліджень свідчать, що урожайність надземної частини анемони дібровної становить 71,3 – 100,5 г/м2, анемони жовтецевої – 60,1 г/м2. Обсяг можливої щорічної заготівлі на конкретних заростях становить від 9,16 до 71,63 кг для трави анемони дібровної та 7,51 кг для трави анемони жовтецевої.
Висновки. З огляду на це, доцільним є розроблення регіональних рекомендацій щодо заготівлі Anemone nemorosa L. та Anemone ranunculoides L., запровадження моніторингу стану популяцій у динаміці. Для збереження видів й можливого використання у фармацевтичних цілях перспективним є культивування анемони дібровної або впровадження in vitro‑технологій, що дозволить уникнути тиску на природні популяції та забезпечити стабільну сировинну базу
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ ОФТАЛЬМОЛОГІЇ ДНІПРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Get PDFAbstract. In the 21st century the spread of Internet technologies and changes in the students’ psychology have caused the popularity of active learning in higher school, which is aimed at training students in the ability to ask questions, obtain knowledge from reliable sources, and apply it in professional activities. At the Ophthalmology Department of Dnipro State Medical University active learning has been used since 2013. During this time, we have developed a certain algorithm for choosing active learning methods, which includes determining the level of basic training of the entire group, approximate ranking by the level of training of individual students, taking into account the topic of the lesson, and combining different methods. In particular, the case-based learning, which is very useful when studying clinical disciplines, does not promote development of communication skills, but its combination with the “flipped classroom” method and team-based learning stimulates students to defend reasonably their individual opinion. This approach is interesting when learning topics that require attention to minor details: “Refraction”, “Strabismus”, “Glaucoma”, “Ocular manifestations of general pathology”. The roleplay method, in our opinion, is better for topics where a large number of diseases with a similar clinical course and possible rapid development dynamics are discussed: “Red eye syndrome”, “Eye adnexa pathology”. Debriefing is of great importance during active learning, and involves a guided discussion where students reflect on their work, identify areas for improvement, and receive constructive feedback from the teacher. The disadvantage of the above methods is that they require a lot of time, which does not allow to discuss of absolutely all issues of the topic. An express method that allows to eliminate it is the analysis of test tasks in class: collective analysis of tests gives possibility not only to explain to students their mistakes, but also to quickly consider questions that remained uncovered. Finally, there are a certain number of questions (“Rapid loss of vision”, “Ocular trauma”) that, after a number of experiments with active learning, we decided to leave for traditional learning so that students would have the opportunity to remember clearly the symptoms of emergencies in ophthalmology and the algorithm for providing care in them. A differentiated approach to the choice of active learning methods allows us not only to increase students’ interest in studying the discipline, but also contributes to the development of their communication skills, the ability to defend reasonably their opinion and find the correct answers through interaction with peers.Анотація. Поширення інтернет-технологій, зміна психології здобувачів освіти у ХХІ сторіччі сприяли поширенню у вищій школі активного навчання, яке спрямоване на тренування у студентів здатності ставити запитання, отримувати знання з достовірних джерел і застосовувати їх у професійній діяльності. На кафедрі офтальмології Дніпровського державного медичного університету активне навчання застосовується з 2013 року. За цей час нами був вироблений певний алгоритм вибору методів активного навчання, який передбачає визначення рівня базової підготовки всієї групи, приблизне ранжування за рівнем підготовки окремих студентів, урахування теми заняття та комбінування різних методів. Зокрема, метод кейсів, який є дуже корисним під час вивчення клінічних дисциплін, не сприяє розвитку комунікативних навичок, однак його поєднання з методом «перевернутого класу» та роботою в команді стимулює студентів до аргументованого відстоювання власної думки. Такий підхід є цікавим у розгляді тем, які потребують прискіпливої уваги до незначних деталей: «Рефракція», «Косоокість», «Глаукома», «Зміни ока при загальних захворюваннях». Метод рольової гри, на нашу думку, більше підходить для тем, де розглядається велика кількість нозологій з подібним клінічним перебігом і можливою швидкою динамікою розвитку: «Синдром червоного ока», «Захворювання придаткового апарату». Велике значення під час активного навчання має дебрифінг, який передбачає кероване обговорення, коли учні розмірковують над своєю роботою, визначають області для покращення й отримують конструктивний зворотний зв’язок від викладача. Недолік вищезазначених методів полягає в тому, що вони потребують багато часу, що не дає можливості розглянути абсолютно всі питання теми. Експрес-методом, який може його усунути, є розбір у класі тестових завдань: колективний розбір тестів дає можливість не лише пояснити студентам їх помилки, але й швидко розглянути питання, які залишилися неохопленими. Нарешті, існує певна частина питань («Раптова втрата зору», «Травми ока»), які ми після ряду експериментів з активним навчанням вирішили залишити на традиційний розгляд, щоб студенти мали можливість проговорити в класі й чітко запам’ятати симптоми невідкладних станів та алгоритм допомоги при них. Диференційований підхід до вибору методів активного навчання не лише дає змогу підвищити зацікавленість студентів у вивченні дисципліни, але й сприяє розвитку у студентів комунікативних навичок, здатності аргументовано відстоювати власну думку та знаходити правильні відповіді шляхом взаємодії з колегами
ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ВИБІРКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «МЕДИЧНА ХІМІЯ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ» НА ОСНОВІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ ДИСЦИПЛІНАМИ ЦИКЛІВ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Get PDFAbstract. The article deals with the approaches to the development of a curriculum for the elective academic subject “Medicinal Chemistry” to be taught to students of “Medical Psychology” based on the quantitative assessment of separate intersubject connections with the basic subjects “Biological and Bioorganic Chemistry”, “Physiology and Neurophysiology”, and “Pharmacology”. Taking into consideration the irrelevance of titration to the modern clinical determination of gastric juice acidity, the scarcity of professionally significant moments, and their partial interlacing with other related academic subjects, teaching this topic does not seem practically expedient. On the contrary, numerous skills from different subjects, related to 36 structural academic elements of the topic “Colligative Properties of Bioliquids” from “Medicinal Chemistry”, prove the importance of its teaching. That is why we propose to exclude and move the topic “Titrimetry. Acid-base titration” to the selfeducation block, expanding “Colligative Properties of Solutions” to 4 academic hours instead of the current 2 hours. The updated curriculum of “Medicinal Chemistry” for students of “Medical Psychology” is professionally oriented and has been developed based on consolidated ideas of teachers who work with the students of Medical Psychology regarding the general content of this subject and its interdisciplinary integration.Анотація. У статті висвітлено підхід до підготовки робочої програми вибіркової навчальної дисципліни «Медична хімія» для студентів спеціальності «Медична психологія» на основі кількісної оцінки виокремлених міждисциплінарних зв’язків із такими забезпечуваними дисциплінами, як «Біологічна та біоорганічна хімія», «Фізіологія та нейрофізіологія» та «Фармакологія». З огляду на неактуальність методу титриметричного аналізу для визначення кислотності шлункового соку в клінічній практиці, малочисельність професійно значущих навчальних елементів та їх дублювання в інших темах курсу та суміжних дисциплінах доцільність розгляду цієї теми для студентів напряму «Медична психологія» є необґрунтованою, на відміну від інших тем, зокрема теми «Колігативні властивості розчинів». Чисельна кількість вмінь і навичок із забезпечуваних дисциплін, які змістовно пов’язані з 36 структурними навчальними елементами теми «Колігативні властивості біологічних рідин» забезпечувальної дисципліни «Медична хімія», свідчать про важливість її детального розгляду. Тому на висвітлення теми «Колігативні властивості розчинів» у новій програмі збільшено кількість години через вилучення теми «Титриметричний аналіз. Метод кислотно-основного титрування» з тематичного плану практичних занять із подальшим її самостійним опрацюванням студентами. Оновлена робоча програма навчальної дисципліни «Медична хімія» для студентів спеціальності «Медична психологія» БДМУ є професійно спрямованою і підготовлена на основі консолідованої думки фахівців забезпечуваних дисциплін щодо визначення змісту навчального курсу із врахуванням міждисциплінарної інтеграції
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ЛАТИНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
Get PDFAbstract. The article examines the relevance of developing professional foreign language competence in students of higher medical education in the context of an increasing demand for specialists capable of effective communication in English during emergency medical situations. Particular attention is paid to the use of Latin-derived terms as a fundamental component of medical terminology in the process of learning English for Specific Purposes (ESP) by future medical professionals. In light of international standards in medical education and the globalization of medical practices, the article emphasizes the importance of a thorough understanding of Latin-based terminology for the accurate use of English medical vocabulary in medical training and practice. The study analyzes the effectiveness of applying the communicative approach in teaching ESP, which enables the creation of learning environments that closely simulate real professional settings. The proposed methods include role-playing, clinical scenario modeling, team-based tasks, and interactive exercises that contribute to the development of speaking fluency, professional thinking, and confidence in using English medical terminology. The article presents the results of a pedagogical experiment, demonstrating an improvement in students’ foreign language proficiency following the implementation of an integrated approach that combines Latin-based terminology with active forms of communicative instruction. The perspectives for further enhancement of ESP curricula for future healthcare professionals are outlined, taking into account the linguistic and professional needs of the learners.Анотація. У статті розглянуто актуальність розвитку професійної іншомовної компетенції здобувачів вищої медичної освіти у контексті зростання потреби фахівців, здатних ефективно спілкуватись іноземною мовою, зокрема англійською, під час невідкладних медичних ситуацій. Особливу увагу акцентовано на використання латинських термінів майбутніми медичними фахівцями як фундаментального компонента медичної термінології у процесі вивчення англійської мови за професійним спрямуванням. З огляду на міжнародні стандарти медичної освіти та глобалізацію медичної практики, у статті описано важливість глибокого розуміння латинської термінології для точного використання англійської медичної лексики в практиці здобувачів вищої медичної освіти. Проаналізовано ефективність застосування комунікативного підходу до викладання англійської мови за професійним спрямуванням, який дає змогу створювати навчальні середовища для точної імітації реальних професійних умов. Запропоновані методи включають рольові ігри, моделювання клінічних ситуацій, командні завдання та інтерактивні вправи, що сприяють розвитку вільного говоріння, професійного мислення та впевненості у використанні англійської медичної термінології. У статті наведено способи для покращення рівня володіння студентами іноземною мовою внаслідок реалізації комплексного підходу, що поєднує латинську термінологію та форми комунікативного спілкування. Окреслено перспективи подальшого вдосконалення навчальних програм з англійської мови за професійним спрямуванням для здобувачів вищої медичної освіти з урахуванням мовленнєвих та професійних потреб
СИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПЕДІАТРІВ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ТА ОСВІТНІ ПЕРСПЕКТИВИ
Get PDFAbstract. Simulation-based learning (SBL) has become a cornerstone of modern medical education, providing a safe, standardized, and evidence-based environment for developing clinical, communicative, and ethical competencies. In postgraduate pediatric training, simulation technologies not only enhance procedural precision but also promote clinical reasoning, teamwork, empathy, leadership, and emotional regulation – competencies that are essential for providing highquality and humanistic care to children. By integrating theoretical knowledge with practical experience, SBL supports the competency-based paradigm that has replaced the traditional lecture-oriented approach. The article examines the philosophical and pedagogical underpinnings of simulation-based education, tracing its evolution from skill acquisition laboratories to complex high-fidelity systems capable of reproducing real clinical scenarios. Particular emphasis is placed on experiential learning, OSCE-based assessment, and scenario-driven simulations as tools for measuring both technical and non-technical skills, including communication, decision-making, and error prevention. The discussion also highlights the value of debriefing sessions and reflective practice as mechanisms for internalizing experience and promoting self-awareness among trainees. Drawing on global trends, the paper reviews international standards for simulation in pediatrics developed by the American Academy of Pediatrics, the Society for Simulation in Healthcare, and the European Network of Pediatric Simulation. The Ukrainian context is analyzed separately, emphasizing the need for institutional support, instructor certification, methodological resources, and alignment with European accreditation requirements. The article concludes that systematic implementation of SBL into postgraduate pediatric curricula will enhance the overall quality of medical education, ensure patient safety, strengthen interprofessional collaboration, and foster humanistic and ethical principles in future pediatricians.Анотація. Симуляційне навчання (SBL) є невід’ємним елементом сучасної медичної освіти, який забезпечує безпечне, стандартизоване й контрольоване середовище для набуття клінічних, комунікативних і професійно-етичних компетентностей. У системі післядипломної підготовки педіатрів симуляційні технології створюють умови для відпрацювання клінічних навичок, діагностичного мислення, роботи в команді, лідерства, емпатії та емоційної стійкості – ключових складників компетентного фахівця. Поєднання теоретичної підготовки з практичними ситуаціями дає змогу формувати компетентнісний підхід, який замінив традиційну модель передачі знань і орієнтує освіту на результат. У статті проаналізовано еволюцію симуляційного навчання від базових тренінгів до високофідельних комплексних систем, що імітують реальні клінічні ситуації. Детально розглянуто педагогічні та психологічні аспекти навчання через досвід, об’єктивний структурований клінічний іспит (OSCE), сценарно орієнтовані симуляції та використання стандартизованих пацієнтів як методи оцінювання клінічної компетентності. Наголошено на значенні дебрифінгу, рефлексії та культури зворотного зв’язку як чинників формування професійної відповідальності та здатності до самооцінки. Висвітлено міжнародні стандарти симуляційного навчання, розроблені провідними професійними спільнотами, та адаптацію цих підходів у післядипломній освіті України. Окреслено основні виклики впровадження SBL: недостатнє технічне забезпечення, обмежену кількість сертифікованих інструкторів, потребу у міжкафедральній взаємодії та оновленні навчальних планів. Підкреслено, що системна інтеграція симуляційних методів у підготовку педіатрів сприятиме підвищенню клінічної компетентності, розвитку культури безпеки, формуванню гуманістичних цінностей і зміцненню пацієнт-орієнтованої медицини в Україні
РОЗВИТОК УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ У ГАЛУЗІ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
Get PDFAbstract. The article examines the theoretical foundations of the content, structure, and pathways for developing managerial competence among future doctors of philosophy (PhD) in medical education. In the context of the transformation of the higher medical education system in Ukraine, the globalization of science, and the digitalization of the educational space, the development of managerial skills becomes a key factor in the professional readiness of PhD candidates for effective scientific and educational activities. Managerial competence integrates cognitive, operational-activity, personal-motivational, and reflective components, enabling doctoral students not only to conduct research but also to coordinate educational and scientific processes, facilitate team collaboration, make evidence-based decisions, and perform leadership functions. The essence of managerial competence is defined as a combination of managerial thinking, evidence-based action, and ethical responsibility. Pedagogical conditions for its development are considered, including the integration of theoretical training with practice-oriented learning, the implementation of interdisciplinary courses, participation in scientific and organizational activities, and the creation of individualized educational trajectories. International experience from leading European and American universities demonstrates the effectiveness of a systemic approach to developing managerial competencies at the PhD level. The findings indicate that the development of managerial competence represents a strategic direction in modernizing the training of scientific personnel in medical education in Ukraine. It contributes to forming researcher-managers capable of combining scientific work with the management of educational processes, implementing innovations, and ensuring the sustainable development of the educational system according to European and global standards. Prospects for further research include deepening the empirical analysis of managerial competence formation, developing diagnostic tools and models for fostering the managerial culture of future researchers, and examining the impact of digital technologies and academic mobility on the dynamics of managerial skills development.Анотація. У статті розглядається теоретичне обґрунтування змісту, структури та шляхів розвитку управлінської компетентності майбутніх докторів філософії у галузі медичної освіти. В умовах трансформації системи вищої медичної освіти в Україні, глобалізації науки та цифровізації освітнього простору формування управлінських умінь стає ключовим чинником професійної готовності докторів філософії до ефективної науково-освітньої діяльності. Управлінська компетентність інтегрує когнітивні, діяльнісні, особистісно-мотиваційні та рефлексивні компоненти, що забезпечують здатність здобувача не лише проводити наукові дослідження, а й координувати освітні та наукові процеси, здійснювати командну взаємодію, приймати обґрунтовані рішення та реалізовувати лідерські функції. Визначено сутність управлінської компетентності як поєднання управлінського мислення, доказовості дій та етичної відповідальності. Розглянуто педагогічні умови її формування, серед яких ключове значення мають інтеграція теоретичної підготовки та практико-орієнтованого навчання, упровадження міждисциплінарних курсів, участь у науково-організаційній діяльності, створення індивідуальних освітніх траєкторій. Проаналізовано міжнародний досвід провідних європейських та американських університетів, що свідчить про ефективність системного підходу до розвитку управлінських компетентностей на рівні доктора філософії. Отримані результати свідчать, що розвиток управлінської компетентності є стратегічним напрямом модернізації підготовки наукових кадрів у медичній освіті України, сприяє формуванню дослідників-управлінців, здатних поєднувати наукову діяльність з управлінням освітніми процесами, упроваджувати інновації та забезпечувати сталий розвиток системи освіти на основі європейських та світових стандартів. Перспективи подальших досліджень включають поглиблення емпіричного аналізу формування управлінської компетентності, розроблення діагностичних інструментів та моделей розвитку управлінської культури майбутніх науковців, а також вивчення впливу цифрових технологій та академічної мобільності на динаміку формування управлінських умінь
РІВЕНЬ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОГО ТИСКУ ЯК ПРЕДИКТОР ТЯЖКОСТІ МІКРОЦИРКУЛЯТОРНИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРОЮ СПАЙКОВОЮ КИШКОВОЮ НЕПРОХІДНІСТЮ
Get PDFThe aim of the work: to establish the correlation between the level of intra-abdominal pressure and the parameters of systemic microcirculation in patients with acute adhesive small bowel obstruction at different stages of the disease.
Materials and Methods. A total of 86 patients with acute adhesive small bowel obstruction (AASBO) were examined and divided into 3 groups: compensated stage (n=31), subcompensated stage (n=41), and decompensated stage (n=14). Intra-abdominal pressure (IAP) was measured using the transvesical method. The state of systemic microcirculation was assessed by Laser Doppler Flowmetry (LDF) with wavelet analysis of regulatory mechanisms. For comparison, analysis of variance (ANOVA) or its nonparametric analogue – the Kruskal – Wallis test, depending on the nature of the data distribution, was used. To establish the relationship between the level of ICP and microcirculation parameters, correlation analysis was used with the calculation of the Pearson correlation coefficient (r). Differences were considered statistically significant at the level of p<0.05.
Results. A strong direct correlation was established between the increase in IAP and the progressive suppression of active vasomotor regulation mechanisms (myogenic: r = -0.78; neurogenic: r = -0.71) and increased venous congestion (respiratory: r = 0.82; p<0.001). The progression of AASBO stages from compensation to decompensation was accompanied by an increase in mean IAP from (13.8±1.1) to (24.1±1.5) mmHg and a sequential depletion of microcirculatory regulatory reserves. Such a change in the state of microcirculation at different stages of GSKN, which we have studied, is fully consistent with modern ideas about the pathophysiology of ICH and abdominal compartment syndrome (ACS). The initial decrease in perfusion and activation of neurogenic tone in the compensation stage is a classic stress reaction of “centralization of blood circulation”, aimed at supporting vital organs. The body tries to adapt to the increasing pressure, mobilizing its regulatory reserves.
Conclusions. The level of IAP is a reliable and objective predictor of the severity of systemic microcirculatory disorders in AASBO. IAP monitoring should be included in the patient management protocol for early risk stratification and optimization of treatment tactics.Мета роботи: встановити кореляційний зв\u27язок між рівнем внутрішньочеревного тиску та параметрами системної мікроциркуляції у пацієнтів із гострою спайковою кишковою непрохідністю на різних стадіях захворювання.
Матеріали і методи. Обстежено 86 хворих із гострою спайковою кишковою непрохідністю (ГСКН), яких поділили на 3 групи: стадія компенсації (n=31), субкомпенсації (n=41) та декомпенсації (n=14). Внутрішньочеревний тиск (ВЧТ) вимірювали трансвезикальним методом. Стан системної мікроциркуляції оцінювали за допомогою лазерної доплерівської флоуметрії (ЛДФ) з вейвлет-аналізом регуляторних механізмів. Для порівняння використовували дисперсійний аналіз (ANOVA) або його непараметричний аналог – критерій Краскела – Уолліса, залежно від характеру розподілу даних. Для встановлення зв\u27язку між рівнем ВЧТ та параметрами мікроциркуляції застосовували кореляційний аналіз із розрахунком коефіцієнта кореляції Пірсона (r). Статистично значущими вважали відмінності при рівні р<0,05.
Результати. Встановлено сильний прямий кореляційний зв\u27язок між зростанням ВЧТ та прогресуючим пригніченням активних механізмів вазомоторної регуляції (міогенного: r=-0,78; нейрогенного: r=-0,71) та посиленням венозного застою (дихального: r=0,82; p<0,001). Прогресування стадій ГСКН від компенсації до декомпенсації супроводжувалося зростанням середнього ВЧТ від (13,8±1,1) до (24,1±1,5) мм рт. ст. та поступове виснаженням регуляторних резервів мікрокровотоку. Така зміна стану мікроциркуляції на різних стадіях ГСКН, яку ми дослідили, повністю узгоджується з сучасними уявленнями про патофізіологію ВЧГ та абдомінальним компартмент-синдромом (АКС). Початкове зниження перфузії та активація нейрогенного тонусу в стадії компенсації є класичною стресовою реакцією «централізації кровообігу», спрямованою на підтримку життєво важливих органів. Організм намагається адаптуватися до зростаючого тиску, мобілізуючи свої регуляторні резерви.
Висновки. Рівень ВЧТ є надійним, об\u27єктивним предиктором тяжкості системних мікроциркуляторних розладів при ГСКН. Моніторинг ВЧТ необхідно включити до протоколу ведення пацієнтів для ранньої стратифікації ризиків та оптимізації лікувальної тактики
ОСНОВНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ГЕМОДИНАМІЧНИХ ПОРУШЕНЬ АРТЕРІОВЕНОЗНИХ ФІСТУЛ У ПАЦІЄНТІВ НА ГЕМОДІАЛІЗІ
Get PDFThe aim of the work: to study the feasibility of antiplatelet therapy administration to prevent the occurrence of thrombotic, occlusive, and stenotic lesions of arteriovenous anastomoses site.
Materials and Methods. Patients underwent radiocephalic arteriovenous fistula (AVF) formation on the forearm, with a follow-up control examination 10 days, 3, 6, and 12 months after surgery. Patients of the 1st (control) group did not receive any antiplatelet agents in the postoperative period, 2nd (main) – received antiplatelet therapy daily for 12 months of observation. Depending on the type of pharmacological agent, the following research subgroups were identified: 2.1 – in the postoperative period the patients took acetylsalicylic acid (ASA, 100 mg daily, per os), 2.2 – platelet P2Y12 receptor inhibitor clopidogrel (75 mg daily, per os).
Results. A reliable increasing of primary patency index of AVF was observed in patients of the 2nd group 6 and 12 months after surgery, by 13.4 and 25.4 %, respectively regarding to control. A detailed analysis of the type of antiplatelet therapy showed that clopidogrel administration is the most effective, that is confirmed by an increase the indexes of primary patency of vascular access by 14.1 and 29.0 % compared to the indicators in patients of the 1st group. During 12 months of observation, thrombotic lesions of AVF were detected in 33.8 % of examined without antiplatelet therapy, 24.3 % – against the background of ASA, 17.8 % – of clopidogrel. Ultrasound examination revealed a positive effect of clopidogrel administration, reflecting a reliable increase the diameter of the efferent vein 12 months after surgery by 22.5 % compared to the data in patients without antiplatelet therapy.
Conclusions. The obtained results indicate the advisability of long-term use of antiplatelet agents (especially clopidogrel) for the purpose to improve the rate of AVF maturation and prevention of complications occurrence to improve the quality and duration of patients’ life on renal replacement therapy.Мета роботи: вивчити доцільність застосування дезагрегантної терапії для попередження виникнення тромботичних, оклюзійних і стенотичних уражень ділянки артеріовенозних анастомозів.
Матеріали і методи. Пацієнтам формували радіоцефалічну артеріовенозну фістулу (АВФ) на передпліччі з подальшим контрольним оглядом через 10 діб, 3, 6 та 12 місяців після операційного втручання. Пацієнти з 1-ї (контрольної) групи у післяопераційному періоді не отримували жодних антитромбоцитарних засобів, із 2-ї (основної) – щоденно приймали дезагрегантну терапію протягом 12-ти місяців спостереження. Залежно від виду фармакологічного засобу, виділяли такі дослідні підгрупи: 2.1 – пацієнти в післяопераційному періоді приймали ацетилсаліцилову кислоту (АСК, 100 мг щоденно, per os), 2.2 – інгібітор Р2Y12-рецепторів тромбоцитів клопідогрель (75 мг щоденно, per os).
Результати. Виявлено вірогідне збільшення показника первинної прохідності АВФ у пацієнтів із 2-ї групи через 6 та 12 місяців після операційного втручання на 13,4 та 25,4 % відповідно до контрольної групи. При детальному аналізі типу антитромбоцитарної терапії встановлено найефективніше застосування клопідогрелю, що підтверджено зростанням показників первинної прохідності судинного доступу на 14,1 та 29,0 % порівняно з даними у пацієнтів із 1-ї групи. Упродовж 12-ти місяців спостереження тромботичні ураження АВФ виявили у 33,8 % обстежених без дазагрегантної терапії, на тлі АСК – 24,3 %, клопідогрелю – 17,8 %. При ультразвуковому дослідженні встановлено позитивний ефект від застосування клопідогрелю, що відображає вірогідне збільшення приросту діаметра виносної вени через 12 місяців після операційного втручання на 22,5 % щодо значень у пацієнтів без дезагрегантної терапії.
Висновки. Отримані результати свідчать про доцільність тривалого застосування антитромбоцитарних засобів (особливо клопідогрелю) з метою покращення швидкості дозрівання АВФ і попередження виникнення ускладнень для поліпшення якості та тривалості життя пацієнтів на замісній нирковій терапії
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ
No full textThe aim of the work: to substantiate the nature and scope of surgical intervention in patients with chronic pancreatitis depending on the degree and nature of morpho-structural changes in the pancreatic tissue, and to perform a comparative assessment of the quality of life of the operated patients.
Materials and Methods. The research is based on the analysis of treatment results of 147 patients with various forms of chronic pancreatitis who were treated in a general surgical hospital. Of these, 47 (31.9 %) were operated on. Males accounted for 79.8 %, and females – 20.2 %, aged 30–75 years. The diagnostic program included laboratory and instrumental data, such as ultrasound (US); computed tomography (CT); fibrogastroduodenoscopy (FGDS); and endoscopic retrograde cholangiopancreatography (ERCP). Morphological features of fibrotic forms of chronic pancreatitis were studied. To detect exocrine insufficiency, the level of fecal elastase-1 in the stool was determined, and coprological examination was performed. To detect endocrine function, fasting glucose, HbA1c, and C-peptide were measured. The results of surgical treatment were evaluated as good, satisfactory, and unsatisfactory (according to the Vizik-Komorovski method 1992). The Izbicki pain scale was used to assess pain. Functional status was measured using the European Organisation for Research and Treatment of Cancer Quality of Life Questionnaire (EORTC QLQ C30). Preoperative management of patients was performed using the Fast Track Surgery technology. Statistical processing of the research results was carried out using biostatistical analysis methods, which were implemented in the licensed software packages Microsoft Office 2010 (Microsoft Excel 2010), and methods of variational statistics, and multivariate correlation analysis.
Results. The study results showed that surgical intervention for chronic pancreatitis is recognized as the most effective option for pain control. Our study compares the short-term dynamics of the pain syndrome and quality of life after drainage, combined, and resectional types of surgical interventions. The study systematized the indications for various types of operations depending on the clinical and morphological forms of chronic pancreatitis without a negative impact on the postoperative outcome.
Conclusions. A comparative evaluation of surgical interventions for clinical and morphological forms of chronic pancreatitis based on the intensity of the pain syndrome and the assessment of quality of life using the EORTC QLQ-C30 functional scale showed that resectional and combined operations had the best results. The selection of patients for surgical intervention is resolved multidisciplinarily with the involvement of a gastroenterologist, endocrinologist, and anesthesiologist.
Мета роботи: обґрунтувати характер й об’єм операційного втручання у пацієнтів із хронічним панкреатитом залежно від ступеня і характеру мофроструктурних змін у тканині підшлункової залози, порівняти оцінку якості життя оперованих пацієнтів.
Матеріали і методи. В основі роботи покладено аналіз результатів лікування 147 хворих із різними формами хронічного панкреатиту, які лікувались у загальнохірургічному стаціонарі, з них прооперовано 47 (31,9 %). Чоловіків було 79,8 %, жінок – 20,2 % у віці 30–75 років. Діагностична програма дослідження включала лабораторні та інструментальні дані, зокрема УЗД, комп’ютерної томографії, фіброгастродуоденоскопії, ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ). Вивчено морфологічні особливості фіброзних форм хронічного панкреатиту. З метою виявлення екзокринної недостатності визначали рівень фекальної еластази-1 в калі, проводили копрологічне дослідження. Для виявлення ендокринної функції – вимірювали глюкозу натще, HbA1c, С-пептид. Результати хірургічного лікування оцінювали як добрі, задовільні та незадовільні (за методикою Vizik – Komorovski, 1992). Для оцінки болю використовували шкалу болю Ізбіцького. Оцінку за шкалою функціонування вимірювали за допомогою опитувальника якості життя Європейської організації дослідження та лікування раку (EORTC QLQ C30). Передопераційне ведення пацієнтів проводилося із застосуванням технології Fast Track Surgery. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою методів біостатичного аналізу, які були реалізовані в пакетах ліцензійного програмного забезпечення Microsoft Office 2010 (Microsoft Excel 2010) та методів варіаційної статистики, багатофакторного кореляційного аналізу.
Результати. З результатів дослідження видно, що хірургічне втручання при хронічному панкреатиті визнано найефективнішим варіантом для контролю болю. У роботі проведено порівняння короткострокової динаміки больового синдрому та якості життя хворих після дренуючих, комбінованих та резекційних типів операційних втручань. У дослідженні систематизовано показання до різних типів операцій залежно від клініко-морфологічних форм хронічного панкреатиту без негативного впливу на післяопераційний результат.
Висновки. Результати порівняльної оцінки хірургічних втручань з приводу клініко-морфологічних форм хронічного панкреатиту за інтенсивністю больового синдрому та якості життя за функціональною шкалою EORTC QLQ-C30 показали, що резекційні та комбіновані операції мали найкращі результати. Відбір пацієнтів для операційного втручання вирішується мультидисциплінарно із залученням гастроентеролога, ендокринолога, анестезіолога