Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД ТРАВИ ЧЕБРЕЦЮ ЗВИЧАЙНОГО (THYMUS VULGARIS L.).
Get PDFIntroduction. The relevance of studying the fatty acid composition of common thyme herb (Thymus vulgaris L.) is due to the accumulation of biologically active substances with high pharmacological activity and the widespread use of plant raw materials and medicinal products in modern medicine. The study of the component composition of fatty acids in plant raw materials is timely and necessary for its standardization, the development of new medicinal products, and the expansion of its use for therapeutic and prophylactic purposes. The aim of the work. Study of the qualitative composition and quantitative content of fatty acids in the herb of Common thyme during flowering and to determine the predominant compounds of this class characteristic of the studied species. Materials and Methods. The herb of common thyme (Thymus vulgaris L.) herb was harvested in 2023 during the flowering period (June-August) in Zaporizhzhia region (Volodymyrivka village) in accordance with the requirements of the State Pharmacopoeia of Ukraine (Ukraine (SPhU, State Enterprise “Pharmacopoeial Center,” 2014, p. 485). The method of gas-liquid chromatography (GLC) was using an HP 6890 an HP 6890 series instrument equipped with a flame ionization detector. A DB-5ms capillary column (30 m × 250 µ m) was utilized. Thermostat temperature – 196°C, injector – 250°C, detector – 2 75°C. Carrier gas – nitrogen, flow rate – 40 ml/min, sample volume – 1 μl. As standard samples, we used Ukraine DSZU-265-00008 samples, which correspond to the composition of fatty acids. Results and Discussion. The study identified and quantified 10 fatty acids in the n-hexane extract of common thyme herb. Biologically active unsaturated fatty acids predominated in the composition of the studied herb: linolenic (28,17 ± 2,19%), oleic (24,11 ± 2,23%), linoleic (20,82 ± 2,56%), eicosadienoic (1,74 ± 0,16%) and gondolinic (0,42 ± 0,04%). Saturated fatty acids in the studied herb constituted up to: palmitic (14,28 ± 1,42%), stearic (5,36 ± 0,50%), behenic (2,59 ± 0,26%), palmitoleic (2,47 ± 0,25%) and myristic (0,10 ± 0,01%). Conclusions. The conducted research regarding Thymus vulgaris L. herb has revealed the presence of 10 fatty acids, and their composition and quantitative content were determined using the GLC method. The findings indicate a predominance of unsaturated fatty acids. This high concentration of unsaturated fatty acids suggests potential biological activities of the herb, including anti-inflammatory, hepatoprotective, antioxidant and lipoprotective effects.Вступ. Актуальність дослідження жирнокислотного складу трави чебрецю звичайного (Thymus vulgaris L.) обумовлена накопиченням біологічно активних речовин з високою фармакологічною активністю та широким застосуванням рослинної сировини та лікарських засобів у сучасній медицині. Вивчення компонентного складу жирних кислот рослинної сировини є своєчасним і необхідним для її стандартизації, розробки нових лікарських засобів та розширення призначення з лікувальною та профілактичною метою. Мета роботи. Дослідження якісного складу і кількісного вмісту жирних кислот у траві чебрецю звичайного під час його цвітіння та визначення переважаючих сполук цього класу, які притаманні для досліджуваного виду. Матеріали та методи. Траву чебрецю звичайного заготовлено у червні-серпні 2023 р. під час цвітіння у Запорізький обл. (с. Володимирівка), відповідно до вимог ДФУ. Для аналізу жирнокислотного складу трави використовували метод газорідинної хроматографії (ГРХ) на приладі «НР 6890 series», обладнаному полум’яно-іонізаційним детектором. Капілярна колонка DB-5ms (30 м х 0,250 мм х 0,25 мкм). Температура термостата колонки – 196°С, інжектора – 250°С, детектора – 275° С. Газ-носій – азот, швидкість потоку – 40 мл/хв, об’єм проби – 1 мкл. В якості стандартних зразків ми використовували зразки України ДСЗУ-265-00008. Результати. Під час досліджень у н-гексановому екстракті з трави чебрецю звичайного було ідентифіковано та визначено кількісний вміст 10 жирних кислот. У траві досліджуваної рослини домінували ненасичені жирні кислоти: ліноленова (28,17 ± 2,19%), олеїнова (24,11 ± 2,23%), лінолева (20,82 ± 2,56%), ейкозадієнова (1,74 ± 0,16%), гондоїнова (0,42 ± 0,04%). Насичені жирні кислоти в складі досліджуваної трави складали: пальмітинова (14,28 ± 1,42%), стеаринова (5,36 ± 0,50%), бегенова (2,59 ± 0,26%), паль- мітоолеїнова (2,47 ± 0,25%), міристинова (0,10 ± 0,01%). Висновки. У результаті проведених досліджень трави Thymus vulgaris L. виявлено 10 жирних кислот; їхній склад та кількісний вміст визначено методом ГРХ. Встановлено переважання ненасичених жирних кислот. Високий вміст ненасичених жирних кислот дає змогу прогнозувати потенційну протизапальну, гепатозахисну, антиоксидантну та ліпопротекторну активність трави рослини
РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ІНФЕКЦІЙНОМУ КОНТРОЛІ В СУЧАСНІЙ МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Get PDFIntroduction. Healthcare-associated infections (HAIs) remain a serious challenge for modern healthcare, as they complicate underlying diseases, increase mortality, prolong hospitalization, and cause significant economic losses. Effective infection control is grounded in aseptic and antiseptic principles, standard precautions, and strict hygiene compliance. Nurses play a pivotal role in the practical implementation of these measures
The aim of the study – to conduct a review and thorough analysis of scientific literature and modern approaches regarding infection control in medical practice in different countries with a detailed disclosure of the importance of asepsis and antisepsis, to assess the role of the nurse as a specialist who implements the principles of epidemiological safety in medical institutions and is directly responsible for a safe medical environment for patients and medical staff.
The main part. Bibliographic and descriptive-analytical methods were applied. Sources were retrieved from PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, national electronic libraries, documents of the Ministry of Health of Ukraine, the World Health Organization, and professional nursing associations. Inclusion criteria comprised relevance, scientific validity, data on the nursing role in infection prevention, and practical significance. Analysis of Ukrainian and international practices showed that effective infection control requires a systemic approach, continuous professional education, and sufficient resources. Major challenges in Ukraine include limited funding, restricted access to modern equipment, and incomplete reporting of HAIs. The review highlights the critical importance of hand hygiene, rational use of personal protective equipment, adherence to sterilization and disinfection protocols, and epidemiological surveillance. Nurses perform a leading role by ensuring daily compliance with aseptic and antiseptic practices, maintaining hygiene, organizing patient care, and conducting educational activities for both staff and patients.
Conclusions. Adaptation of the Ukrainian healthcare system to international infection control standards is essential for enhancing patient and staff safety. Nurses remain central figures in implementing infection prevention strategies. Strengthening their competencies, ensuring compliance monitoring, and providing adequate resources are strategic priorities for reducing HAIs and improving the quality of medical care.Вступ. Внутрішньолікарняні інфекції залишаються однією з провідних проблем сучасної системи охорони здоров’я, вони ускладнюють перебіг основних захворювань, підвищують летальність та економічні витрати. Ефективний інфекційний контроль ґрунтується на дотриманні асептики, антисептики і стандартів гігієни, при цьому ключова роль у їх реалізації належить медичній сестрі.
Мета роботи – провести огляд і ґрунтовний аналіз наукової літератури та сучасних підходів до інфекційного контролю в медичній практиці різних країн із детальним розкриттям значення асептики й антисептики, оцінити роль медичної сестри як фахівця, який реалізує принципи епідеміологічної безпеки у лікувальних закладах і безпосередньо відповідає за безпечне лікувальне середовище для пацієнтів та медичного персоналу.
Основна частина. Дослідження виконано з використанням бібліографічного та описово-аналітичного методів. Опрацьовано наукові статті з баз PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, національних електронних бібліотек, нормативно-правові документи МОЗ України, ВООЗ та професійних асоціацій. Відбір джерел базувався на актуальності, науковій новизні, наявності актуальних даних про роль медичної сестри в системі інфекційного контролю та практичній значущості результатів. Порівняльний аналіз міжнародного та українського досвіду показав, що ефективний інфекційний контроль залежить від системного підходу, постійного професійного розвитку персоналу і забезпечення ресурсами. Виявлено такі проблеми, як: недостатнє фінансування, обмежений доступ до сучасного обладнання та неповна реєстрація випадків внутрішньолікарняних інфекцій в Україні. Наголошено на важливості суворого дотримання гігієни рук, правильного використання засобів індивідуального захисту, дотримання протоколів стерилізації та дезінфекції, епідеміологічного моніторингу. Доведено провідну роль медичної сестри в щоденному дотриманні асептики, антисептики, контролі гігієни, організації догляду та просвітницькій роботі серед пацієнтів.
Висновки. Проведений аналіз продемонстрував, що адаптація української системи охорони здоров’я до міжнародних стандартів інфекційного контролю є необхідною умовою підвищення безпеки пацієнтів і персоналу. Ключова роль у цьому процесі належить медичній сестрі, яка реалізує практичні заходи профілактики інфекцій. Постійне підвищення кваліфікації медичних сестер, моніторинг дотримання стандартів і забезпечення ресурсами є стратегічно важливими для зменшення поширеності внутрішньолікарняних інфекцій та покращення якості медичної допомоги
ДИДАКТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ВИКЛАДАННЯ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Get PDFAbstract. The article emphasizes that the teaching of Latin in medical institutions of higher education is essential for the application of medical terminology in future professional practice, as well as for training specialists who are able to competently use the language of their field. In Latin classes, students of higher medical education become familiar with the basics of Latin grammar; however, the main focus is directed toward mastering the lexical minimum and Latin and Greek word-forming elements, which allow them to understand the structure of specialized terms, independently construct anatomical, histological, and clinical terms, and apply the acquired knowledge in the practical use of medical terminology. The study identifies the specific features that distinguish the teaching of Latin from the study of modern foreign languages. For students of higher education, the aim of Latin instruction is not the acquisition of all linguistic competencies but rather the development of terminological competence, taking into account the professional requirements of the medical field. It is noted that the teaching of Latin to students of higher medical education requires an updated methodological framework. It has been established that modern teaching methods should enhance students’ interest in learning professional terminology, promote better assimilation of educational material, and facilitate the formation of terminological competence among future medical professionals. Innovative methods that assist students in acquiring Latin medical terminology are discussed. The teacher’s creative approach to employing diverse teaching strategies ensures the effective learning of both Latin and medical terminology by medical students. It is also emphasized that in each class the instructor should adhere to the principle of interdisciplinarity and draw students’ attention to the influence of Latin on medical terms in both Ukrainian and English.Анотація. У статті зазначено, що викладання латинської мови в медичних закладах вищої освіти потрібне для того, щоб закласти основу для застосування медичної термінології у подальшій професійній діяльності, для підготовки спеціалістів, які вміють грамотно послуговуватися мовою свого фаху. На заняттях з латинської мови здобувачі вищої медичної освіти ознайомлюються з основами латинської граматики, проте основна їх увага звертається на засвоєння лексичного мінімуму, латино-грецьких словотвірних елементів, за допомогою яких вони розуміють структуру спеціальних термінів, легко зможуть самостійно будувати анатомо-гістологічні та клінічні терміни й використовувати здобуті знання, застосовуючи медичні терміни на практиці. У науковій розвідці виявлено особливості, які відрізняють викладання латини від навчання сучасних іноземних мов. Перед здобувачами вищої освіти під час вивчення латинської мови не ставиться завдання оволодіти всіма мовними компетентностями, а увагу спрямовано на отримання термінологічної компетентності, враховуючи потреби підготовки фахівців саме медичної сфери. Зазначено, що викладання латинської мови здобувачам вищої медичної освіти потребує оновлення методологічної системи. Встановлено, що сучасні методи викладання дисципліни повинні підвищувати зацікавленість здобувачів освіти у вивченні професійної термінології, сприяти кращому засвоєнню навчального матеріалу й допомагати формуванню термінологічної компетентності майбутніх фахівців медичної сфери. Розглянуто інноваційні методи, які допомагають здобувачам вищої освіти засвоїти латинську медичну термінологію. Творчий підхід викладача до застосування різноманітних методів викладання забезпечує ефективне вивчення латинської мови та медичної термінології здобувачами медичної освіти. Проаналізовано, що на кожному занятті викладач повинен дотримуватися принципу міждисциплінарності, а також звертати увагу здобувачів вищої освіти на вплив латини на медичні терміни українською та англійською мовами
ІНТЕГРАЦІЯ ДІАГНОСТИКИ Й КОНСУЛЬТУВАННЯ В РОБОТІ З ДІТЬМИ З МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ
Get PDFAbstract. The article presents a theoretical overview of the issues of integrating diagnostics and counseling in working with children with speech disorders. The state of speech development is determined as an extremely important component of a child’s development, an indicator of their health and determining the breadth of their capabilities. Speech disorders that arise at different stages of their occurrence and implementation are listed. Biological, hereditary and socio-psychological causes are given. It is determined that the diagnostic stage of speech disorders determines the entire course of correctional work, and the integration of diagnostics and counseling with children with speech disorders occurs in the process of speech therapy support. The main directions and predicted results of speech therapy support are determined. Approaches to the topic of integrating diagnostics and counseling of speech disorders are systematized and characterized: medical-psychologicalpedagogical, systemic, interactive, technological, multidisciplinary. Key theoretical aspects were systematized: the unity of diagnostics and counseling as components of correctional work; biopsychosocial model of speech disorders; a systemic approach considers the child as an element of a system that includes the family, educational and social environment, and correctional work is planned taking into account these interactions; orientation on the child’s potential, and not only on the current level of his development; multidisciplinary as a condition for effectiveness. Key practical aspects were systematized: early detection gives better results; combining diagnostics and counseling reduces adaptation time, under such conditions, parents are more consistent; multidisciplinary teams are more effective – the more parties involved, the more correct the selection of work methods will be; family counseling increases the efficiency of work; constant monitoring and correction of the plan gives better results.Анотація. У статті представлено теоретичний огляд проблематики інтеграції діагностики й консультування в роботі з дітьми з мовленнєвими порушеннями. Визначено стан розвитку мовлення як надзвичайно важливої складової розвитку дитини, показник її здоров’я, що визначає широту її можливостей. Перелічено мовленнєві порушення, що спостерігаються на різних етапах їх формування та прояву. Наведено біологічні, спадкові й соціально-психологічні причини. Визначено, що діагностичний етап порушень мовлення визначає весь перебіг корекційної роботи, а інтеграція діагностики й консультування з дітьми, які мають мовленнєві порушення, відбувається в процесі логопедичного супроводу. Визначено основні напрями та прогнозовані результати логопедичного супроводу. Систематизовано та схарактеризовано підходи до теми інтеграції діагностики й консультування мовленнєвих порушень: медико-психолого-педагогічний, системний, інтерактивний, технологічний, мультидисциплінарний. Систематизовано ключові теоретичної аспекти: єдність діагностики й консультування як складових корекційної роботи; біопсихосоціальна модель мовленнєвих порушень; системний підхід розглядає дитину як елемент системи, до якої входять сім’я, освітнє та соціальне середовища, і корекційна робота планується із врахуванням цих взаємодій; орієнтація на потенціал дитини, а не лише на актуальний рівень її розвитку; мультидисциплінарність як умова ефективності. Систематизовано ключові практичні аспекти: раннє виявлення дає кращі результати; об’єднання діагностики й консультування скорочує час адаптації, за таких умов батьки більш послідовні; мультидисциплінарні команди більш ефективні – чим більше сторін залучено, тим коректнішим буде підбір методів роботи; сімейне консультування підвищує ефективність роботи; постійний моніторинг і корекція плану дають кращі результати
ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ ТА БІОЕТИКИ В ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО
Get PDFAbstract. In the article, the authors share their experience and achievements in teaching academic integrity and bioethics in medical and scientific activities at the Ivan Horbachevsky Ternopil National Medical University, which integrates modern requirements for the quality of medical education regarding the acquisition of competencies in compliance with moral and ethical standards, professional and academic integrity, responsibility for the quality of the acquired special professional knowledge and the reliability of the obtained results of scientific research in the field of healthcare. Optimization of the educational process by implementing new methods of mastering the material and controlling knowledge involves the use of modern teaching methods, such as interactive involvement in discussions with the definition of positions and their defense by the parties in debates, the open microphone method, the use of Web search and artificial intelligence technologies, case methods based on the experience of American and European clinicians and scientists and offering examples of their solutions, which highlight ethical dilemmas in ways to overcome problematic circumstances while adhering to the norms of bioethics and academic integrity. To help students master professional and ethical standards in science and education in the problematic field of disciplines, modern teaching methods are used to study the permissibility and limitations of the influence of modern medical science on issues related to the beginning and end of human life, respect for a healthy lifestyle, bioethical problems of socially dangerous infections, moral and ethical principles of care for chronically ill people and people with disabilities, ethical problems of medical use of psychotropic drugs, bioethical aspects of combating drug addiction, alcoholism and smoking, ethical principles of providing medical care to cancer patients, bioethical problems of pain, suffering, rehabilitation, the range of threats and risks in the field of modern biomedical sciences, the dilemma of dual use of scientific achievements, the responsibility of scientists in the biomedical field, as well as the teaching of the principles of academic integrity in education and science in medicine.Анотація. У статті автори діляться досвідом та здобутками у викладанні академічної доброчесності, біоетики у медико-науковій діяльності в Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського, де інтегровано сучасні вимоги якості медичної освіти щодо опанування компетентностей із дотримання морально-етичних стандартів, професійної та академічної доброчесності, відповідальність за якість отриманих спеціальних професійних знань та достовірність отриманих результатів наукових досліджень у сфері охорони здоров’я. Оптимізація навчального процесу шляхом упровадження нових методів оволодіння матеріалом та контролю знань передбачає застосування сучасних методик викладання, таких як інтерактивне залучення до дискусій із визначенням позицій та їх відстоювання сторонами у дебатах, метод відкритого мікрофону, використання технологій Web-пошуку та штучного інтелекту, кейс-методів, що ґрунтуються на досвіді американських, європейських фахівців-клініцистів і науковців та пропонують приклади їх розв’язання, які висвітлюють етичні дилеми у шляхах виходу із проблемних обставин із дотриманням норм біоетики та академічної доброчесності. Для опанування здобувачами освіти професійних та етичних стандартів у науці та освіті в проблемному полі дисциплін використовуються сучасні методи викладання для опрацювання дозволеності та обмеженості можливостей впливу сучасної медичної науки на питання, пов’язані з початком життя людини та його завершенням, поваги до здорового способу життя, біоетичні проблеми соціально небезпечних інфекцій, морально-етичні принципи догляду за хронічно хворими та особами з інвалідністю, етичні проблеми медичного застосування психотропних засобів, біоетичні аспекти боротьби з наркозалежністю, алкоголізмом і тютюнопалінням, етичні засади надання медичної допомоги онкохворим, біоетичні проблеми болю, страждання, реабілітації, діапазон загроз і ризиків у сфері сучасних медико-біологічних наук, дилема подвійного використання наукових досягнень, відповідальність вчених медико-біологічної галузі, а також вивчення принципів академічної доброчесності в освіті та науці в медицині
АКАДЕМІЧНА КУЛЬТУРА ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ЕТИКО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ
Get PDFAbstract. The article presents a theoretical and philosophical analysis of academic culture as a systemic phenomenon that integrates moral-ethical, cognitive, and sociocultural components in the process of personality formation within higher medical education. The relevance of the research is determined by the need to reconsider the role of spiritual and moral values and the principles of academic integrity in the context of globalization, digitalization of education, and the growing modern challenges and demands for the quality of training of future healthcare professionals. The purpose of the article is to provide a comprehensive theoretical understanding of the academic culture of higher education students from the standpoint of ethical and philosophical analysis, and to determine its influence on the formation of moral orientations, scientific responsibility, and the culture of thinking among future professionals in the field of healthcare. The research employs methods of philosophical generalization, content analysis, comparative analysis of scientific sources, and an axiological approach, which made it possible to reveal the interconnection between ethical norms, philosophical values, and academic integrity. The results of the conducted analysis indicate that academic culture serves as a key factor in shaping a mature academic community in medicine, where freedom is combined with exceptionally high responsibility, scientific autonomy with ethical discipline – characteristics defined by the specificity of academic activity in both medical education and scientific-medical practice. It is shown that the development of this culture occurs through integrity education programs, philosophical upbringing, student self-government, volunteer initiatives, and the example of educators as bearers of academic values. The article emphasizes that within the modern concept of the educational space in medicine, academic culture is not only an indicator of intellectual maturity but also an ethical imperative of professional formation. Future research should focus on exploring the impact of the digital environment and social media on the transformation of academic values and models of ethical behavior among medical students and researchers.Анотація. У статті здійснено теоретико-філософський аналіз академічної культури як системного явища, що інтегрує морально-етичні, когнітивні та соціокультурні компоненти у процесі формування особистості у вищий медичній освіті. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення ролі духовно-моральних цінностей та засад академічної доброчесності в умовах глобалізації, цифровізації освіти та зростання сучасних викликів і вимог до якості підготовки майбутніх фахівців у сфері охорони здоров’я. Метою статті є всебічне теоретичне осмислення академічної культури здобувачів вищої освіти з позицій етико-філософського аналізу, визначення її впливу на формування моральних орієнтирів, наукової відповідальності та культури мислення майбутніх професіоналів у сфері охорони здоров’я. У ході дослідження застосовано методи філософського узагальнення, контент-аналізу, порівняльного аналізу наукових джерел та аксіологічного підходу, що дало змогу розкрити взаємозв’язок між етичними нормами, філософськими цінностями та академічною доброчесністю. Результати проведеного аналізу свідчать, що академічна культура виступає ключовим чинником формування зрілої академічної спільноти в медицині, у якій поєднуються свобода та надзвичайно висока відповідальність, наукова автономія та етична дисципліна, яка визначається специфікою академічної діяльності як у медичній освіті, так і в науково-медичній діяльності. Показано, що розвиток цієї культури відбувається через навчальні програми з доброчесності, філософське виховання, студентське самоврядування, волонтерські ініціативи та приклад науково-педагогічних працівників як носіїв академічних цінностей. Підкреслено, що в сучасній концепції освітнього простору в медицині академічна культура є не лише показником інтелектуальної зрілості, а й етичним імперативом професійного становлення фахівців. Подальші дослідження доцільно спрямувати на вивчення впливу цифрового середовища й соціальних медіа на трансформацію академічних цінностей і моделей доброчесної поведінки здобувачів медичної освіти та дослідників
ЛІКУВАННЯ ІЗОЛЬОВАНИХ ВОГНЕПАЛЬНИХ УЛАМКОВИХ ПОРАНЕНЬ М’ЯКИХ ТКАНИН ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ АУТОДЕРМОПЛАСТИКИ
Get PDFThe aim of the work: to evaluate the results of treatment of patients with isolated gunshot wounds of soft tissues by performing autodermoplasty.
Materials and Methods. The study was conducted on the basis of the Department of Thermal Trauma and Reconstructive Surgery of the City Hospital of Emergency and Emergency Medical Care. 40 (100.0 %) patients with gunshot wounds were included in the study, who underwent primary surgical treatment of wounds in the first and second stages of evacuation and were later transferred to the third stage of evacuation. According to localization, firearm injuries were determined on the front surface of the lower leg in 8 (20.0 %) patients, in 13 (32.5 %) – on the back surface of the thigh, in 8 (20.0 %) patients - on the shoulders, in 5 (12.5 %) patients, the wound was on the back surface of the hand, in another 4 (10 %) patients – on the inner surface of the forearm. On the buttock, the injury was localized in 2 (5.0 %) patients. Dermatoplasty was performed after preparation and cleaning of the wound location. The wound was considered ready for autodermoplasty, when the predominant area of the wound surface was covered by granulation tissue - pink-red shallow-grained, bumpy tissue that bleeds easily when touched. The viability of the skin flap was assessed on the 4th day visually, based on the color of the transplanted skin, the presence of secretions from under the skin flap, the inflammatory process around the skin graft zone (hyperemia, swelling), its fixation to the wound surface.
Results. The mean wound area measured by the linear method in patient data was 57.5 (16.0; 88.0) cm2. The entire area of the wound defect was covered by granulation tissue for 22.0 (14.0; 27.5) days. Dermatoplasty with a free skin flap was performed on 25.8 (16.7; 29.6) days, the duration of surgery was 55.0 (45.0; 75.0) minutes on average. Postoperative complications were found in 8 (20.0 %) patients. Repeated surgical interventions were performed in 3 (7.5%) patients. Analyzing the localization of injuries, it was determined that autodermoplasty most often requires injuries on the front surface of the lower leg, the back surface of the thigh and the outer surface of the shoulder, which is related to the anatomical and functional features of these zones.
Conclusions. The granulation process is of crucial importance in the engraftment of the skin flap to the wound surface, because during the first days, the trophies of the skin flap are carried out by diffusion and osmosis. The main problem in the long-term treatment of patients who need autodermoplasty is preoperative preparation, namely the increase of granulations. The total duration of treatment in the study group was 28.9 days, of which 22 (76.1%) days were preoperative preparation. The search for methods of accelerating the growth of granulations in the preoperative period is the key to shortening the treatment period of these patients and reducing the risks of postoperative complications.Мета роботи: оцінити результати лікування пацієнтів з ізольованими вогнепальними пораненнями м\u27яких тканин шляхом проведення аутодермопластики.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі відділення термічної травми та реконструктивної хірургії КНП « Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР. У дослідження було включено 40 (100,0 %) пацієнтів з вогнепальними пораненнями, яким на першому та другому етапах евакуації виконано первинну хірургічну обробку ран та надалі переведено на третій етап евакуації. За локалізацією вогнепальні визначались на передній поверхні гомілки у 8 (20,0 %) хворих, в 13 (32,5 %) – на задній поверхні стегна, у 8 (20,0 %) пацієнтів – на плечах. У 5 (12,5 %) осіб рана знаходилась на тильній поверхні кисті, ще в 4 (10 %) пацієнтів – на внутрішній поверхні передпліччя. На сідниці поранення було локалізовано у 2 (5,0 %). Дерматопластику проводили після підготовки ранового дефекту. Рана вважалась готовою до аутодермопластики, коли переважаючу площу ранової поверхні покривала грануляційна тканина – рожево-червона дрібнозерниста, горбиста тканини, що легко кровоточить під час дотику. Життєздатність шкірного клаптя оцінювали на 4-ту добу візуально, за кольором пересадженої шкіри, наявністю виділень з-під шкірного клаптя, запальним процесом навколо зони пересадки шкіри (гіперемія, набряк), його фіксацією до ранової поверхні.
Результати. Середня площа ран, виміряна лінійним методом у даних пацієнтів, склала 57,5 (16,0; 88,0) см2. Всю площу ранового дефекту грануляційна тканина покрила на 22,0 (14,0; 27,5) добу. Дерматопластику вільним шкірним клаптем проведено на 25,8 (16,7; 29,6) добу, тривалість операції склала в середньому 55,0 (45,0; 75,0) хв. Післяопераційні ускладнення виявлено у 8 (20,0 %) пацієнтів. Повторні операційні втручання виконано у 3 (7,5 %) пацієнтів. Аналізуючи локалізацію поранень, визначено, що проведення аутодермопластики найчастіше потребують поранення на передній поверхні гомілки, задній поверхні стегна та зовнішній поверхні плеча, що пов’язано з анатомо-функціональними особливостями даних зон.
Висновки. Грануляційний процес має вирішальне значення в приживленні шкірного клаптя до ранової поверхні, адже протягом перших діб трофіка шкірного клаптя здійснюються шляхом дифузії та осмосу. Основною проблемою у тривалому лікуванні пацієнтів, які потребують аутодермопластики, є передопераційна підготовка, а саме, нарощування грануляцій. Загальна тривалість лікування у досліджуваній групі – 28,9 діб, з яких 22 (76,1%) доби склала передопераційна підготовка. Пошук методів пришвидшення росту грануляцій в передопераційному періоді є запорукою скорочення термінів лікування даних пацієнтів та зменшення ризиків виникнення післяопераційних ускладнень
ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАТИЧНИХ РЕКОНСТРУКТИВНИХ МЕТОДІВ У ЛІКУВАННІ ТРИВАЛОГО ПАРАЛІЧУ ЛИЦЕВОГО НЕРВА
Get PDFThe aim of the work: to evaluate the effectiveness of static reconstructive interventions, in particular using a fascial flap of the broad fascia of the thigh, in patients with long-term facial nerve palsy (FNP).
Materials and Methods. The purpose of the study was to comprehensively evaluate the effectiveness of static reconstructive methods in patients with long-term PLN. To achieve the goal, a flap of wide fascia of the thigh was applied, which was fixed to the commissure of the mouth and to the temporal fascia with tunneling through the musculo-aponeurotic system of the face. In addition to the basic interventions, adjuvant procedures – unilateral facelift and correction of the lower eyelid ectropion by lateral tarsal suture were used, which provided an improvement not only in cosmetic but also in functional characteristics. Statistical analysis was performed using Microsoft Excel (Microsoft 365), the significance level was considered at p<0.05. All stages of the study complied with current international ethical standards. Patients signed informed consent, and the study protocol was approved by the Ethics Committee of the Valikhnovski Surgery Institute (LLC "Clinic 311").
Results. The study presents clinical cases of three patients with long-term PLN who underwent reconstructive surgery describing technique, rehabilitation period and outcomes. The obtained data indicate a high level of correction of facial asymmetry –the success rate of interventions reached 97–98 %, which significantly exceeds the indicators of classical dynamic methods (about 50–52 %). Operations were marked by relatively short duration (60–75 minutes), minimal blood loss, and postoperative results remained stable throughout the year of follow-up. The comprehensive approach promoted the activation of the temporalis muscle as the main driver of the mouth angle movement in the absence of facial nerve function.
Conclusions. The findings confirm the high efficacy of static reconstructive techniques in the treatment of long-term iatrogenic PLN, especially in paralysis over 24 months, when dynamic techniques are ineffective due to muscle atrophy. The use of a flap of the wide fascia of the thigh provides a stable correction of the asymmetry of the oral slit and improves the functional and aesthetic condition of patients with minimal complications.Мета роботи: оцінити ефективність статичних реконструктивних втручань, зокрема із застосуванням фасціального клаптя широкої фасції стегна у пацієнтів з тривалим паралічем лицевого нерва (ПЛН).
Матеріали і методи. Для досягнення мети застосовано клапоть широкої фасції стегна, який фіксували до комісури рота та до темпоральної фасції із тунелюванням через мускуло-апоневротичну систему обличчя. Окрім базових втручань, використовували ад’ювантні процедури – односторонній фейсліфтинг та корекцію ектропіону нижньої повіки за допомогою латерального тарзального шва, що забезпечувало покращення не лише косметичних, а й функціональних характеристик. Статистичний аналіз проведено із використанням Microsoft Excel (Microsoft 365), рівень значущості приймали як p<0,05. Усі етапи дослідження відповідали чинним міжнародним етичним стандартам. Пацієнти підписали інформовану згоду, а протокол дослідження був схвалений Етичним комітетом Інституту хірургії Доктора Валіхновського (ТОВ «Клініка 311»).
Результати. У дослідженні представлено клінічні випадки трьох пацієнтів із тривалим ПЛН, яким було проведено реконструктивні операції з описом техніки, періоду реабілітації та результатів. Отримані дані свідчать про високий рівень корекції асиметрії обличчя – успішність втручань досягала 97–98 %, що суттєво перевищує показники класичних динамічних методів (близько 50–52 %). Операції відзначалися відносно короткою тривалістю (60–75 хв), мінімальними крововтратами, а післяопераційні результати зберігалися стабільними протягом року спостереження. Комплексний підхід сприяв активації темпорального м’яза як основного рушія руху кута рота в умовах відсутності функції лицевого нерва.
Висновки. Високу ефективність статичних реконструктивних методів у лікуванні тривалого ятрогенного ПЛН, особливо при паралічі понад 24 місяці, коли динамічні техніки малоефективні через атрофію м’язів. Використання клаптя широкої фасції стегна забезпечує стабільну корекцію асиметрії ротової щілини та покращує функціональний і естетичний стан пацієнтів із мінімальними ускладненнями
ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ЗАСТОСУВАННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З УСКЛАДНЕНИМИ ФОРМАМИ РАКУ ОБОДОВОЇ КИШКИ
Get PDFThe aim of the work: to analyze the results of the use of laparoscopic methods in the complex treatment of patients with complicated forms of malignant diseases of the colon.
Materials and Methods. A prospective cohort study was conducted in the surgical departments of the City Hospital of Emergent and Rapid Medical Care and the City Hospital No. 7 of the ZMR from 2020 to 2023. The study group included 109 (100 %) patients with complicated forms of colon cancer. The gender structure of the group showed a slight predominance of female patients – 57 (52.29 %) over male patients – 52 (47.71 %). The average age of the patients was (69.78±16.37) years. Statistical analysis was performed using STATISTICA 13.0 (TIBCO Software Inc.) and MICROSOFT EXCEL 2013. The data were presented as mean ± standard deviation (M±m) for normally distributed data and median Me (Q1; Q3) for data whose distribution differs from normal. Statistical differences between groups were assessed using the Mann–Whitney U test. A result was considered statistically significant at p<0.05.
Results. Laparoscopic methods were used in 31 (28.44 %) cases. In 7 (6.42 %) patients, laparoscopic surgery ended with conversion by laparotomy. In 71 (65.13 %) patients, primary open surgery was performed by laparotomy. Postoperative complications occurred in 6 (19.35 %) patients after laparoscopic operations and in 32 (41.03 %) after laparotomy, p=0.0286. Wound complications occurred more often in the laparotomy subgroup – 17 (21.79 %) versus 1 (3.23 %) in the laparoscopic subgroup, p=0.0083. The structure of general surgical complications was similar between the subgroups. Mortality was 5 (16.13 %) in the laparoscopic subgroup and 18 (23.08 %) in the laparotomy subgroup, p=0.3781. The mean length of hospital stay was 10.00 (8.00; 13.00) days for laparoscopic operations and 19.00 (13.00; 27.00) days for laparotomies, p=0.0011. The results confirm the advantages of laparoscopic surgery over open oncosurgery for complicated forms of colon cancer and indicate the possibility of using these methods provided that patients are properly selected and adequately preoperatively prepared.
Conclusions. Laparoscopic surgical techniques can be safely used in the treatment of patients with complicated forms of malignant colon pathology, reducing the level of complications, mortality and length of stay of patients in the hospital.Мета роботи: проаналізувати результати використання лапароскопічних методів у комплексному лікуванні пацієнтів з ускладненими формами злоякісних захворювань товстої кишки.
Матеріали і методи. Проспективне когортне дослідження проведено у хірургічних відділеннях КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР та КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР у період з 2020 р. до 2023 р. Досліджувана група включала 109 (100 %) пацієнтів з ускладненими формами раку товстої кишки. Гендерна структура групи показала незначну перевагу пацієнтів жіночої статі – 57 (52,29 %) над чоловіками – 52 (47,71 %). Середній вік хворих становив (69,78±16,37) року. Статистичний аналіз проводили за допомогою STATISTICA 13.0 (TIBCO Software Inc.) та MICROSOFT EXCEL 2013. Дані представлені як середнє значення ± стандартне відхилення (M±m) для нормально розподілених даних та медіана Ме (Q1; Q3) для даних, розподіл яких відрізняється від нормального. Статистичну різницю між групами оцінювали за допомогою U-критерію Манна – Уїтні. Результат вважався статистично значущим при p<0,05.
Результати. Лапароскопічні методи застосували у 31 (28,44 %) пацієнта. В 7 (6,42 %) хворих лапароскопічну операцію завершили конверсією шляхом лапаротомії. У 71 (65,13 %) пацієнта використали первинну відкриту операцію шляхом лапаротомії. Післяопераційні ускладнення виникли у 6 (19,35 %) хворих після лапароскопічних операцій та в 32 (41,03 %) – після лапаротомії, p=0,0286. Ранові ускладнення траплялися частіше в групі, де виконано лапаротомії, – 17 (21,79 %) проти 1 (3,23 %) у лапароскопічній групі, p=0,0083. Структура загальнохірургічних ускладнень була подібною між групами. Смертність становила 5 (16,13 %) у лапароскопічній групі та 18 (23,08 %) – в підгрупі лапаротомії, p=0,3781. Середня тривалість перебування у лікарні склала 10,00 (8,00; 13,00) діб для лапароскопічних операцій та 19,00 (13,00; 27,00) діб – для лапаротомій, p=0,0011. Результати підтверджують переваги лапароскопічних операцій над відкритою онкохірургією ускладнених форм раку ободової кишки та вказують на можливість використання цих методів за умови правильного відбору пацієнтів та адекватної передопераційної підготовки.
Висновки. Лапароскопічні методи хірургічних втручань можна безпечно застосовувати в лікувальному комплексі хворих з ускладненими формами злоякісної патології товстої кишки, зменшуючи рівень ускладнень, летальності та тривалості перебування хворих у стаціонарі
КЛІНІЧНА ТА ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО ПЕРЕБІГУ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ ТА АЛГОРИТМ ВСТАНОВЛЕННЯ ДІАГНОЗУ
No full textObjective. To evaluate the diagnostic significance of clinical manifestations and laboratory markers in patients with typical and atypical infectious mononucleosis (IM) and to develop a diagnostic algorithm based on the obtained results.
Patients and methods. A multicenter retrospective cohort study included 159 patients aged 16–65 years, divided into groups of typical IM (n=86), atypical IM (n=51), and acute respiratory viral infection (n=22). Clinical symptoms, ultrasound parameters of the liver and spleen, hemograms, biochemical indicators (alanine aminotransferase (ALT), aspartate aminotransferase (AST), lactate dehydrogenase (LDH), and alkaline phosphatase (ALP)), as well as polymerase chain reaction (PCR) and serological test results were analyzed. Statistical processing was performed using Python.
Results. Significant intergroup differences were identified. The highest diagnostic informativeness was demonstrated by virocytes (20 % in typical IM, 16 % in atypical IM, 1 % in controls), lymphocytosis, and increased ALT, AST, and LDH activity. ROC analysis confirmed the leading role of virocytes (AUC=1.0), as well as the significance of ALT (AUC=0.972), lymphocytes (AUC=0.970), and LDH (AUC=0.930). Based on threshold values of virocytes ≥3 %, lymphocytes ≥50 %, ALT ≥36 U/L, and LDH ≥392 U/L, a 12-point scale was developed with a sensitivity of 95.6 % and specificity of 100 %.
Conclusions. Virocytes are the most specific indicator of IM, while elevated ALT and LDH activity serve as important auxiliary criteria, with LDH enabling differentiation between typical and atypical courses. The developed scale optimizes IM diagnosis.РЕЗЮМЕ. Мета роботи – оцінити діагностичну значущість клінічних проявів і лабораторних маркерів у хворих на типовий та атиповий інфекційний мононуклеоз (ІМ) і сформувати діагностичний алгоритм на підставі отриманих результатів.
Пацієнти і методи. До багатоцентрового ретроспективного когортного дослідження включено 159 пацієнтів віком 16–65 років, поділених на групи типового ІМ (n=86), атипового ІМ (n=51) та гострої респіраторної вірусної інфекції (n=22). Здійснено аналіз клінічних симптомів, ультразвукових параметрів печінки і селезінки, гемограм, біохімічних показників (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ) та лужної фосфатази (ЛФ)), а також результатів полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) і серологічних тестів. Статистичну обробку здійснено із застосуванням Python.
Результати досліджень. Виявлено суттєві міжгрупові відмінності. Найвищу діагностичну інформативність продемонстрували віроцити (20 % при типовому ІМ, 16 % – при атиповому, 1 % – у контролі), лімфоцитоз і підвищення активності АЛТ, АСТ і ЛДГ. ROC-аналіз підтвердив провідну роль віроцитів (AUC=1,0), а також значущість АЛТ (AUC=0,972), лімфоцитів (AUC=0,970) і ЛДГ (AUC=0,930). На підставі порогових значень віроцитів ≥3 %, лімфоцитів ≥50 %, АЛТ ≥36 од./л і ЛДГ ≥392 од./л сформовано 12-бальну шкалу з чутливістю 95,6 % та специфічністю 100 %.
Висновки. Віроцити є найбільш специфічним маркером ІМ, тоді як підвищена активність АЛТ та ЛДГ виступають важливими допоміжними критеріями, причому ЛДГ дозволяє диференціювати типовий і атиповий перебіг. Розроблена шкала оптимізує діагностику ІМ