Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ВПЛИВ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ НА ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПАРАМЕДИКІВ
Full text linkAbstract. The article highlights the importance of developing terminological competence in future paramedics during Latin language classes. The goals and objectives of the academic course “Latin Language and Medical Terminology” are discussed in the context of the professional training of paramedic students, enabling them to master medical terminology through studying the structure of terms. The article addresses the word-formation methods for creating anatomical and clinical terms, analyses the significance of word-formation elements of Greek and Latin origin in the professional vocabulary of Ukrainian, Latin, and English languages. It demonstrates how the morphological analysis of terminological units helps students better understand the meaning of terms and learn them faster. The study establishes that learning the academic course “Latin Language and Medical Terminology” is an integral part of forming the terminological competence of specialists with the qualification “Paramedic”.Анотація. У статті вказано на важливість формування термінологічної компетентності майбутніх парамедиків назаняттях латинської мови. Розглянуто мету й завдання навчальної дисципліни «Латинська мова та медична термінологія» в процесі професійної підготовки студентів-парамедиків оволодіти медичною термінологією на основі вивченняструктури термінів. Висвітлено словотвірні шляхи утворення анатомічних і клінічних термінів, проаналізовано значення словотвірних елементів греко-латинського походження у фаховій лексиці української, латинської та англійськоїмов. Продемонстровано, як морфемний розбір термінологічних одиниць допомагає студентам краще зрозуміти значення термінів і швидше їх засвоїти. Установлено, що вивчення здобувачами вищої освіти навчальної дисципліни«Латинська мова та медична термінологія» є невід’ємним складником формування термінологічної компетентностіфахівця кваліфікації «Парамедик»
РЕКОНСТРУКЦІЯ ДЕФЕКТІВ КІНЧИКА НОСА
Full text linkSummary. The history of nasal reconstruction dates back to ancient times and remains a fundamental challenge today. Traumatic factors affecting the external nose can lead to deformities and tissue defects. Nasal tissue defects are defined as the absence of tissues or parts of the nose due to trauma or disease. Closing nasal tip defects is a complex task in plastic surgery.
The aim – to study the effectiveness of the Indian forehead flap technique in closing nasal tip defects.
Material and Methods. A retrospective analysis was conducted on the results of four cases of nasal reconstruction using the forehead flap technique (Indian method) at the Lviv Regional Hospital of War Veterans and Repressed People named after Yuriy Lypa between 2003 and 2022. Two patients were urgently hospitalized with traumatic nasal tip defects (knife wound, human bite). Two other patients were admitted for planned surgeries due to defects following the excision of basal cell carcinoma and a large rhinophyma. All patients underwent surgery under endotracheal anaesthesia. Surgical intervention for trauma patients was performed on the day of admission, while the remaining patients underwent surgery on the 3rd or 4th day of hospitalization. Nasal defects were examined for foreign bodies and blood clots, which determined the need for wound debridement before transplantation. During nasal tip defect preparation, wounds were thoroughly irrigated with sterile saline solution, and capillary bleeding was controlled using diathermy coagulation. The forehead skin flap was harvested after a careful assessment of its size and shape to prevent tissue tension during transplantation. The edges of the donor forehead wound were mobilized using a sharp dissection technique to enable approximation and tension-free closure with Prolene 3.0 interrupted sutures. The pedicle connecting the donor site to the recipient area was divided 3–4 weeks postoperatively.
Results. In all cases, a good aesthetic outcome was achieved for both the defect site and the donor area, with no reported complications. All patients rated their treatment outcomes as good.
Conclusions. Closing nasal tip defects is a complex challenge in plastic surgery. The Indian forehead flap technique is effective in achieving satisfactory aesthetic results.РЕЗЮМЕ. Історія реконструкції носа сягає давніх часів і залишається фундаментальною проблемою сьогодні. Дія травматичних факторів на зовнішній ніс може призводити до виникнення деформацій і дефектів його тканин. Дефектами тканин носа прийнято вважати відсутність його тканин або частин унаслідок травми або захворювання. Закриття дефектів кінчика носа є складним завданням пластичної хірургії.
Мета – вивчити ефективність індійської техніки лобного клаптя у закритті дефектів кінчика носа.
Матеріал і методи. Ретроспективному аналізу піддано результати 4 випадків реконструкції носа за допомогою техніки лобного клаптя (індійський метод) у Львівському обласному госпіталі ветеранів війни та репресованих імені Юрія Липи в період з 2003 до 2022 року включно. Двох пацієнтів госпіталізовано ургентно з травматичними дефектами кінчика носа (ножове поранення, укус людини). Планово поміщено в клініку 2 особи з дефектами після висічення базальноклітинного раку та великої ринофіми. Всі пацієнти були оперовані під ендотрахеальним наркозом. Постраждалим з посттравматичними дефектами хірургічне втручання виконано в день госпіталізації, решті – на 3–4 день перебування в стаціонарі. Дефекти носа інспектували на предмет сторонніх тіл, згустків крові, що визначало необхідність освіження рани перед трансплантацією. В процесі підготовки дефекту кінчика носа до трансплантації старанно промивали його стерильним фізіологічним розчином та виконували зупинку капілярної кровотечі діатермокоагуляцією. Забір шкірного клаптя з чола виконували після ретельної оцінки його розмірів та форми для трансплантації щоб запобігти натягу тканин. Краї донорської рани чола мобілізовували гострим шляхом для їх зближення та безнатягового накладання вузлових швів Prolene 3.0. Місток із донорською ділянкою пересікали через 3–4 тижні після операції.
Результати. У всіх випадках вдалось домогтися доброго естетичного вигляду зони дефекту і донорської зони з відсутністю ускладнень. Усі пацієнти оцінили результат лікування як добрий.
Висновки. Закриття дефектів кінчика носа – складне завдання пластичної хірургії. Індійська техніка з використанням лобного клаптя у закритті дефектів кінчика носа є ефективною в отриманні хорошого естетичного результату операції
ПЕРЕБУДОВА СУХОЖИЛКОВОЇ ЧАСТИНИ ДІАФРАГМИ ПІД ВПЛИВОМ ПНЕВМОПЕРИТОНЕУМУ РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ, СТВОРЕНОГО ВУГЛЕКИСЛИМ ГАЗОМ
Full text linkSUMMARY. Diaphragmatic excursion may be impaired during laparoscopic surgery, including upper abdominal surgery such as cholecystectomy and pelvic surgery requiring Trendelenburg position. A sharp increase in intra-abdominal pressure can stretch and stiffen the diaphragm.
The aim – to determine the effect of carbon dioxide pneumoperitoneum (PP) on the morphology of the tendon part of the rat diaphragm at different time intervals.
Material and Methods. During the experiment, rats were divided into 5 groups of 10 individuals each as follows: Group I – intact group, which did not have any pathology, the data obtained were used as an indicator of the normal histological picture; Group II – PP for 1 hour, pressure level 10 mmHg; Group III – PP for 3 hours, pressure level 10 mmHg; Group IV – PP for 5 hours, pressure level 10 mmHg; and group V – PP for 5 hours, pressure level 10 mmHg; however, the material for the study was taken after 14 days.
Results. After 1 hour after pneumoperitoneum, fragmentation of collagen fibers and macrophage-lymphocyte infiltration and edema were noted. After 3 hours, loss of compactness, violation of the longitudinal arrangement of collagen fibers was observed, which is due to their deformation, fragmentation and partial lysis. After 5 hours, the lesion area expanded, multiple foci of destruction infiltrated by lymphocytes and macrophages were noted, which bordered on edema of the ground substance.
Conclusions. We found that the tendon part of the diaphragm undergoes changes under the influence of pneumoperitoneum created by carbon dioxide. These changes depend on the duration of intra-abdominal pressure.РЕЗЮМЕ. Екскурсія діафрагми може бути порушена під час лапароскопічних операцій, включаючи операції на верхніх відділах черевної порожнини, такі як холецистектомія та операції на органах малого таза, що вимагають положення Тренделенбурга. Різке підвищення внутрішньочеревного тиску може розтягнути і зробити діафрагму жорсткішою.
Мета роботи – визначити вплив пневмоперитонеуму вуглекислим газом на морфологію сухожилкової частини діафрагми щура за умови різного проміжку часу.
Матеріал і методи. В процесі експерименту щурів поділили на 5 груп по 10 особин у кожній: І група – інтактні тварини, яким не моделювали жодної патології, отримані дані використовувалась як показник норми гістологічної картини; ІІ група – створений ПП протягом 1 години, рівень тиску 10 мм рт. ст.; ІІІ група – створений ПП протягом 3 годин, рівень тиску 10 мм рт. ст.; IV група – створений ПП протягом 5 годин, рівень тиску 10 мм рт. ст. і V група – створений ПП протягом 5 годин, рівень тиску 10 мм рт. ст., проте забір матеріалу для дослідження проводився через 14 днів.
Результати. Через 1 годину після пневмоперитонеуму відмічались фрагментування колагенових волокон та макрофагально-лімфоцитарна інфільтрація та набряк. Через 3 години спостерігалась втрата компактності, порушення поздовжнього розташування колагенових волокон, що зумовлено їх деформацією, фрагментацією і частковим лізисом. Через 5 годин ділянка ураження розширювалася, відмічались множинні осередки деструкції, інфільтровані лімфоцитами та макрофагами, які межували із набряком основної речовини.
Висновки. Виявлено, що сухожилкова частина діафрагми зазнає змін під впливом пневмоперитонеуму, створеного вуглекислим газом. Ці зміни залежать від тривалості внутрішньочеревного тиску
АНАЛІЗ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН СЕРЦЯ, ЛЕГЕНЬ ТА НИРОК ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ХРОНІЧНОЇ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ТА ЇХ КОРЕКЦІЇ ТІОТРИАЗОЛІНОМ
Full text linkSUMMARY. Alcohol abuse and the consequences of this addiction have negative medical effects and social implications that deteriorate quality of life. The development of alcohol liver disease, cardiomyopathy, encephalopathy, and nephropathy play significant roles for negative prognosis. Multiple organ damage requires organ-protective drugs that target several organs simultaneously. Therefore, studying the structural manifestations of the therapeutic effects of medications is a fundamental criterion for effectiveness evidence and avoiding polypharmacy.
The aim – to determine the morphological evidence of the effectiveness of thiotriazoline in the structural recovery of the heart, lungs, and kidneys after the experimental chronic alcoholic intoxication.
Material and Methods. A histological study was conducted on 12 laboratory rats, which were subjected to ethanol-induced organ damage. There were two groups with 6 rats in each group. All rats were administered 40% ethanol solution orally four times a day for 2 weeks. Ethanol intoxication correction was made with 100 mg/kg body weight of thiotriazoline for 14 days.
Results. Chronic alcohol intoxication caused degeneration, atrophy and necrosis of cardiomyocytes, hemodynamic disturbances and inflammatory process in myocardium. Changes in the lung tissue and bronchial wall manifested as interstitial pneumonia and bronchopneumonia. Histological examination of the kidneys revealed blood-filled and collapsed glomeruli, dystrophy and necrosis of tubular epithelial cells, desquamated cells in the tubules, edema, and inflammatory infiltration. Under the influence of thiotriazoline, partial structural recovery was noted mostly in expression of stromal edema, dystrophic changes, as well as a decrease in the volume of necrosis and inflammation.
Conclusions. Chronic alcohol intoxication caused morphological changes in the organs, manifested as dystrophic and necrotic signs and inflammation. The morphofunctional recovery of the heart under the influence of thiotriazoline was more pronounced than that of the lungs and kidneys due to varying degrees of reduction in morphological changes.РЕЗЮМЕ. Проблема надмірного вживання алкоголю та наслідки цієї залежності мають не лише негативні медичні, а й соціальні аспекти, через які погіршується якість та скорочується тривалість життя. Серед чинників, що зумовлюють несприятливий прогноз, поряд з розвитком алкогольної хвороби печінки, вагоме значення мають алкогольна кардіоміопатія, енцефалопатія та нефропатія. Множинність ураження визначає актуальність пошуку ліків з органопротекторною дією щодо різних органів одночасно. Вивчення структурних проявів лікувального впливу медикаментів можна розглядати як базовий критерій їх доказовості та фактор уникнення поліпрагмазії.
Мета – з’ясувати морфологічне підтвердження ефективності Тіотриазоліну у структурному відновленні серця, легень та нирок після експериментального відтворення хронічної алкогольної інтоксикації.
Матеріал і методи. Проведено гістологічне дослідження ниркової, серцевої та легеневої тканин 12 лабораторних щурів, яким моделювали етанол-індуковане ушкодження органів. Тварини були поділені на 2 групи по 6 осіб, в обох групах щурам вводили 40 % горілку перорально 4 р/д впродовж 2 тижнів. Після виведення особин першої групи з експерименту, решті тварин протягом 14 діб вводили внутрішньошлунково через зонд розчин Тіотриазоліну у дозі 100 мг/кг. Маніпуляції, що спричиняють тваринам біль, проводили під знеболюванням та з дотриманням норм біоетики.
Результати. Хронічна алкогольна інтоксикація викликає гетероморфні зрушення в міокарді щурів, що проявлялись структурною дегенерацією, атрофією та некрозом кардіоміоцитів, розладами гемодинаміки і запальною інфільтрацією. Зміни легеневої тканини та бронхіальної стінки проявлялись в деяких тварин інтерстиційною пневмонією, в інших – бронхопневмоніями. При вивченні гістологічних препаратів нирок спостерігали різного ступеня вираження пошкодження, зокрема переповнені кров’ю та колабовані клубочки, дистрофію та некроз клітин ниркових канальців та злущений епітелій в просвіті канальців, набряк та запальну інфільтрацію. За умови впливу Тіотриазоліну на алкоголь-індуковане пошкодження органів відмічено часткове структурне відновлення, зокрема зменшувалися прояви гемодинамічних зрушень та набряку строми, дистрофічні зміни, обсяг некрозу та запалення.
Висновки. Хронічна алкогольна інтоксикація зумовлює морфологічні зміни органів, що проявляються неспецифічними дистрофічно-некротичними ознаками та запаленням. Застосування Тіотриазоліну покращує морфофункціональний стан серця суттєвіше, ніж легень та нирок, що підтвержується різним вираженням редукції морфологічних змін
КІЛЬКІСНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЗМІН ВЕНОЗНИХ СУДИН ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
Full text linkSUMMARY. The venous bed provides venous drainage from organs and systems of the body and responds to various changes in hemodynamics, functional and pathological conditions. At the same time, the structure of the venous vessels of the thyroid gland in portal hypertension has not been studied sufficiently.
The aim – to investigate the features of structural changes in the venous vessels of the thyroid gland in postresection portal hypertension using quantitative morphological methods.
Material and Methods. Morphological and morphometric methods were used to study the venous vessels of the thyroid gland in 60 white male rats, which were divided into 3 groups. Group 1 – 15 intact animals, 2 – 30 rats with postresection portal hypertension, which was modeled by removal of the left and right lateral lobes of the liver, 3 – 15 animals with postresection portal hypertension, which developed multiorgan failure. The animals were euthanized one month after the start of the experiment. Histological preparations and ultrathin sections were prepared from the thyroid gland. The area of the vessel, its lumen and the walls of the extracapillary venules, venules, and veins of the thyroid gland were determined morphometrically. In the latter, the area of endothelial cells, their nuclei, nuclear-cytoplasmic ratios, and the relative volume of damaged endothelial cells were determined. Quantitative indicators were processed statistically.
Results. It was established that with portal hypertension, extracapillary venules and venules, veins expanded, their walls thinned, and the number of damaged endothelial cells increased. The structural reorganization of the studied vessels was more pronounced in the combination of postresection portal hypertension with multiple organ failure. The relative volume of damaged endothelial cells in the venous vessels of the thyroid gland with postresection portal hypertension increased by 9.7 times, and with the occurrence of multiple organ failure – by 15.9 times.
Conclusions. The conducted studies and the obtained results indicate that postresection portal hypertension leads to dilation of the venous vessels of the thyroid gland, thinning of their walls, pronounced venous congestion, hypoxia, dystrophy, necrobiosis of epithelial cells, endothelial cells, stromal structures, foci of infiltration and sclerosis. Structural changes of the venous bed in the thyroid gland of white rats dominate in the combination of postresection portal hypertension with multiple organ failure.РЕЗЮМЕ. Венозне русло забезпечує венозний дренаж від органів і систем організму та реагує на різні зміни гемодинаміки, функціональні й патологічні стани. Втім, структура венозних судин щитоподібної залози при портальній гіпертензії вивчена не достатньо.
Мета – кількісними морфологічними методами дослідити особливості структурних змін венозних судин щитоподібної залози при пострезекційній портальній гіпертензії.
Матеріал і методи. Морфологічними та морфометричними методами досліджено венозні судини щитоподібної залози 60 білих щурів-самців, які були поділені на 3-и групи. 1-а група – 15 інтактних тварин, 2-а – 30 щурів із пострезекційною портальною гіпертензією, яку моделювали видаленням лівої та правої бічних часток печінки, 3-я – 15 тварин із пострезекційною портальною гіпертензією, у яких розвинулася поліорганна недостатність. Евтаназію тварин виконували через місяць від початку досліду. З щитоподібної залози виготовляли гістологічні препарати та ультратонкі зрізи. Морфометрично визначали площу судини, її просвіту та стінки закапілярних венул, венул, вен щитоподібної залози. У останніх визначали площу ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення, відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Встановлено, що при портальній гіпертензії розширювалися закапілярні венули та венули, стоншувалася їх стінка, зростала кількість пошкоджених ендотеліоцитів. Структурна перебудова досліджуваних судин виявилася більш вираженою при поєднанні пострезекційної портальної гіпертензії з поліорганною недостатністю. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів у венозних судинах щитоподібної залози при пострезекційній портальній гіпертензії зріс у 9,7 раза, при виникненні поліорганної недостатності – у 15,9 раза.
Висновки. Проведені дослідження та отримані результати свідчать, що пострезекційна портальна гіпертензія призводить до розширення венозних судин щитоподібної залози, стоншання їх стінок, вираженого венозного повнокров’я, гіпоксії, дистрофії, некробіозу епітеліоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, осередків інфільтрації та склерозу. Домінують структурні зміни венозного русла у щитоподібній залозі білих щурів при поєднанні пострезекційної портальної гіпертензії з поліорганною недостатністю
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НЕФРОПРОТЕКТОРНОГО ЗБОРУ НА СТРУКТУРУ НИРОК ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЮ ГЕНТАМІЦИНОВОЮ НЕФРОПАТІЄЮ
Full text linkSUMMARY. Diseases of kidneys are one of the urgent problems of health protection and the cause of 1.5 % of all deaths in the world. Acute renal failure (ARF) is a dangerous complication of such diseases. Apart from high mortality, ARF is also associated with the development of chronic kidney diseases (CKD).
Drug-induced acute renal failure (ARF), especially due to the influence of antibiotics, has a special place among the reasons for the prevalence of renal diseases. Aminoglycosides have a leading place among these drugs with nephrotoxic effect, especially gentamicin. This preparation is most often used as a means of simulating nephrotoxicity in animals.
In order to prevent kidney damage and progression and chronicity of diseases, nephroprotectors are used. For this purpose, in complex treatment of renal diseases, some medicinal plants that contain a Biologically Active Substances (BAS) complex, are also used. They exhibit antioxidant, diuretic, anti-inflammatory, antibacterial, antispasmodic, membrane-stabilizing properties that improve blood circulation in the kidneys, the rate of urine filtration, etc.
The aim – to study the corrective effect of nephroprotective herbs collection on the microscopic structure of the kidneys and compare its effectiveness with the action of a reference-drug “Hofitol” under conditions of the experimental toxic damage to the kidneys by gentamicin.
Material and Methods. Nephroprotective properties of the subject herbs collection was studied on the model of acute toxic kidney damage by gentamicin. The experiments have been carried out on sexually mature female rats weighing 160–280 g in compliance with the requirements of bioethics. Rats were removed from the experiment by decapitation under light thiopental sodium anesthesia, kidneys were isolated. Pieces of organ were fixed in 10 % formalin solution, dehydrated in ethanol solutions of various concentrations and embedded in paraffin. Sections were stained with hematoxylin and eosin according to Van Gieson method.
Microscopic examination of specimens was carried out under a Granum microscope, photomicrographs were made with Granum digital video camera DCM 310. Photographs were processed on a Pentium 2,4 GHz computer using Toup View program.
Results. The obtained morphological data proved that researched nephroprotective plant collection significantly reduced the damaging effect of gentamicin: the size of the affected areas of renal parenchyma decreased, blood filling of renal corpuscles was less pronounced, nephrocytes of proximal, distal and loop of Henle tubuli and collecting ducts were significantly better preserved (their cytoplasm looked homogenous, size and number of vacuoles were significantly smaller). This observation was particularly noted in the kidneys of animals that received higher dosage of plant collection.
Conclusions. 1. Histological research showed that nephroprotective herbs collection in doses of 5ml/kg and 10 ml/kg prevented the development of gentamicin-induced nephropathy: structural changes in the convoluted tubes of cortical nephrons were reduced, while structurally intact areas of the renal cortex increased in size.
Cytoprotective influence of the studied collection in this model of renal pathology had a clear dose-dependent effect.
Nephroprotective herbs collection in a dose of 10 ml/kg for cytoprotective influence on cortical nephrons was not lower comparing to the reference-drug “Hofitol”.РЕЗЮМЕ. Захворювання нирок є однією з головних проблем охорони здоров’я та причиною 1,5 % усієї смертності у світі. Небезпечним ускладненням таких захворювань є гостра ниркова недостатність (ГНН). Окрім високої летальності, ГНН також асоціюється з розвитком хронічної хвороби нирок (ХХН).
Серед причин поширеності зазначених захворювань особливе місце має сьогодні медикаментозна гостра ниркова недостатність (ГНН), особливо внаслідок впливу антибіотиків. Провідне місце серед лікарських препаратів, які чинять нефротоксичний вплив, належить антибіотикам групи аміноглікозидів. Найвираженішим нефротоксичним антибіотиком є гентаміцин. Цей препаратат найчастіше використовують як засіб для моделювання нефротоксичності у тварин.
З метою запобігання ушкодження нирок та прогресування і хронізації захворювань застосовують нефропротектори. Як нефропротектори у комплексному лікуванні захворювань нирок використовують лікарські рослини, які містять комплекс БАР, що проявляють антиоксидантні, діуретичні, протизапальні, антибактеріальні, спазмолітичні, мембраностабілізувальні властивості, покращують кровообіг в нирках, швидкість фільтрації сечі тощо.
Мета – вивчити коригуючий вплив нефропротекторного збору на мікроскопічну будову нирок та порівняти його ефективність із дією референс-препарату «Хофітол» за умов експериментального токсичного ураження нирок гентаміцином.
Матеріал і методи. Нефропротекторні властивості досліджуваного збору вивчали на моделі гострого токсичного ураження нирок гентаміцином. Досліди проведено на статевозрілих щурах-самках масою 160–280 г із дотриманням вимог біоетики. Щурів виводили з досліду під легким тіопентал-натрієвим наркозом шляхом декапітації, виділяли нирки. Шматочки нирок фіксували у 10 % розчині формаліну, зневоднювали в розчинах етанолу різної концентрації та заливали у парафін. Зрізи фарбували гематоксиліном та еозином за методом Ван Гізон.
Мікроскопічне вивчення мікропрепаратів проводили під мікроскопом Granum, мікрофотографування здійснювали цифровою відеокамерою Granum DСМ 310. Фотознімки обробляли на комп’ютері Pentium 2,4GHz за допомогою програми Toup View.
Обговорення. Одержані морфологічні дані засвідчили, що досліджуваний нефропротекторний збір суттєво зменшує пошкоджувальну дію гентаміцину: зменшуються розміри уражених ділянок ниркової паренхіми, кровонаповнення ниркових тілець менше виражене, суттєво краще збережені нефроцити проксимальних, тонких і дистальних канальців та збірних проток (їх цитоплазма виглядає більш гомогенною, розміри і кількість вакуолей у ній суттєво менша). Особливо чітко це виражено в нирках тварин, які отримували більшу дозу рослинного збору.
Висновки. 1. Гістологічні дослідження показали, що нефропротекторний збір у дозах 5 мл/кг і 10 мл/кг запобігає розвитку гентаміцин-індукованої нефропатії: зменшуються структурні зміни у тубулярній структурі звивистих канальців кіркових нефронів, збільшуються структурно інтактні ділянки кори нирок. Нефропротекторний збір в обох дозах покращував морфометричні показники стану кори нирок, але в дозі 10 мл/кг ці позитивні зміни були вираженішими.
Цитопротективна дія досліджуваного збору на даній моделі ниркової патології має чіткий дозозалежний ефект.
Нефропротекторний збір у дозі 10 мл/кг за цитозахисним впливом на кіркові нефрони не поступався препарату порівняння Хофітолу
ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ ТА УРАЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ ПРИ LONG-COVID
No full textThis review analyzed current scientific research data regarding the role of endothelial dysfunction in the pathogenesis of Long-COVID, specifically examining its impact on the alveolar-capillary membrane and the development of pulmonary complications. The potential of endothelial dysfunction biomarkers for diagnosis, prognosis, and the development of new therapeutic strategies was evaluated.
Analysis of open scientific data revealed that SARS-CoV-2-induced endothelial dysfunction was a key factor in the development of Long-COVID, leading to alterations in the alveolar-capillary membrane. Consequently, the development of interstitial lung diseases with fibrosis, impaired diffusion, and microcirculation was initiated, resulting in decreased tissue oxygenation. The pivotal role of endothelial function and alveolar epithelial status disorders, reflected in changes in Angiopoietin-1 (Ang-1), Angiopoietin-2 (Ang-2), von Willebrand factor (vWF), P-selectin, Intercellular adhesion molecule 1 (ICAM-1), Vascular endothelial growth factor (VEGF), and Krebs von den Lungen-6 (KL-6) levels, in the development and severity of pulmonary complications in patients with post-COVID syndrome was established.
This study expands the scientific and practical knowledge of medical professionals regarding the role of endothelial dysfunction biomarkers in the development of pulmonary complications associated with Long-COVID, and demonstrates their potential for diagnosis, prognosis, and the development of new therapeutic strategies.РЕЗЮМЕ. Проаналізовано сучасні дані наукових досліджень щодо ролі ендотеліальної дисфункції у патогенезі Long-COVID, зокрема, досліджено її вплив на альвеоло-капілярну мембрану та розвиток легеневих ускладнень. Оцінено потенціал біомаркерів ендотеліальної дисфункції для діагностики, прогнозування та розробки нових терапевтичних стратегій.
Аналіз відкритих наукових даних довів, що ендотеліальна дисфункція, спричинена SARS-CoV-2, була ключовим фактором розвитку Long-COVID, та призвела до змін у альвеоло-капілярній мембрані. У результаті цього ініціювався розвиток інтерстиційних захворювань легень із фіброзом, порушенням дифузії та мікроциркуляції, що призвело до погіршення оксигенації тканин. Встановлено ключову роль порушень ендотеліальної функції та стану альвеолярного епітелію, що відображаються у змінах рівнів Ang-1, Ang-2, vWF, Р-селектину, ICAM-1, VEGF та KL-6 у розвитку та ступеню тяжкості легеневих ускладнень у пацієнтів із постковідним синдромом.
Це дослідження розширює науково-практичні знання фахівців у галузі медицини щодо ролі біомаркерів ендотеліальної дисфункції у розвитку легеневих ускладнень, асоційованих з Long-COVID, та демонструє їхній потенціал для діагностики, прогнозування та розробки нових терапевтичних стратегій
ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ РОТА
Full text linkResume. In order to reform higher dental education, it is necessary to introduce the latest methodical innovations related to the use of interactive teaching methods. Educational activity should be innovative and based on original methods of development of various forms of thinking, creative abilities, as well as high social and adaptive capabilities of the individual. Thanks to the «case-study» method, theoretical knowledge is used to solve practical problems, which contributes to the development of independent thinking, the ability to listen to and take into account an alternative point of view, to express one\u27s opinion in a reasoned manner. The purpose was to test and introduce the «case-study» method into the educational process at the Department of Dentistry of the Institute of Postgraduate Education of Bogomolets NMU and determining its effectiveness when studying the section «Diseases of the oral mucosa». Results and discussion. Therefore, the application of the case method in practical classes when studying the section of therapeutic dentistry «Diseases of the oral mucosa» makes it possible to implement the following modern didactic techniques: the individual approach of the teacher to each intern, in particular; encouraging the intern dentist to work with information; giving him maximum freedom in his studies, without overloading him with a large amount of theoretical material, but focusing the intern\u27s attention only on the main provisions of the topic of practical training; promoting the formation of clinical practical skills, operational professional skills, etc. Conclusions. The use of such an interactive teaching method as the case method will encourage intern doctors to independently study scientific and methodical literature, contributes to the formation of self-education skills, and also allows to master the methods of analysis of facts, phenomena, and problems under consideration. The «case-study» method contributes to the development of communication in practical stomatological activities, helps interns to solve specific clinical problems collegially.Анотація. Для реформування вищої стоматологічної освіти необхідно впроваджувати новітні методичні інновації, пов’язані з використанням інтерактивних методів навчання. Навчальна дiяльнiсть повинна бути інноваційною і ґрунтуватися на оригінальних методиках розвитку рiзноманiтних форм мислення, творчих здібностях, а також високих соціально-адаптаційних можливостях особистості. Завдяки методу сase-study для вирішення практичних завдань застосовуються теоретичні знання, що сприяє розвитку самостійного мислення, вміння вислуховувати і враховувати альтернативну точку зору, аргументовано висловити свою думку. Мета: апробування та впровадження в навчальний процес методу case-study на кафедрі стоматології Інституту післядипломної освіти НМУ імені О.О. Богомольця і визначення його ефективності під час вивчення розділу «Захворювання слизової оболонки порожнини рота». Результати та обговорення. Отже, застосування кейс-методу на практичних заняттях при вивченні розділу терапевтичної стоматології «Захворювання слизової оболонки порожнини рота» дає змогу реалізувати такі сучасні дидактичні прийоми: індивідуальний підхід викладача до кожного лікаря-інтерна зокрема; спонукання лікаря-інтерна стоматолога до роботи з інформацією; надання йому максимальної свободи в навчанні, не завантажуючи великим обсягом теоретичного матеріалу, а концентруючи увагу лише на основних положеннях теми практичного заняття; сприяння формуванню клінічних практичних навичок, оперативних професійних умінь тощо. Висновки. Використання такого інтерактивного методу навчання, як кейс-метод, спонукатиме лікарів-інтернів до самостiйного вивчення наукової i методичної лiтератури, сприяє формуванню навиків самоосвіти, а також дає змогу оволодiти методами аналiзу фактiв, явищ, проблем, що розглядаються. Метод case-study сприяє розвитку спілкування в практичній стоматологічній діяльності, допомагає лікарям-інтерам колегіально вирішити конкретні клінічні проблеми
УДОСКОНАЛЕНА ТРАНСАБДОМІНАЛЬНА ПЕРЕДОЧЕРЕВИННА ПЛАСТИКА (TAPP) У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАЩЕМЛЕНИМИ ПАХВИННИМИ ГРИЖАМИ
Full text linkThe aim of the work: the study aimed to improve the efficacy of surgical treatment for incarcerated inguinal hernias using an enhanced TAPP technique with mesh fixation and peritoneal closure via an antiseptic adhesive composition.
Materials and Methods. From 2019 to 2024, 85 patients (aged 20–75, mean 42±1.3) underwent surgery at the Surgery and Proctology Clinic of the Shupyk National Healthcare University, Ukraine. Patients were divided into two groups based on the TAPP technique. Group I (n=43) underwent enhanced TAPP with preperitoneal fixation of a polypropylene mesh and peritoneal closure using polyurethane glue and decamethoxin. Group II (n=42) underwent traditional TAPP with tack mesh fixation and suturing for peritoneal closure. Patients with phlegmon of the hernial sac or bowel loop necrosis were excluded.
Results. In the first group of patients who underwent advanced TAPP, seroma was present in 1 (2.3%) patient, mesh infection was not observed, chronic postoperative pain was present in 1 (2.3%) patient, and inguinal hernia recurrence was also present in 1 (2.3%). In the second group of patients who underwent TAPP using the traditional method, seroma was present in 12 (28.5%), mesh infection was present in 7 (4.7%), chronic postoperative pain was present in 6 (14.2%), and recurrence was present in 5 (11.9%) patients. The use of adhesive peritonization minimized the formation of “dead space” above the mesh, which contributed to a decrease in the incidence of complications.
Conclusions. Advanced TAPP with adhesive peritonization effectively reduces the incidence of postoperative complications and hernia recurrence compared to the traditional TAPP technique. This technique provides a safer option for the treatment of incarcerated inguinal hernias.Мета роботи: підвищити ефективність хірургічного лікування защемлених пахвинних гриж шляхом удосконаленої трансабдомінальної передочеревинної пластики (TAPP) із фіксацією сітки та перитонізацією антисептичною клейовою композицією.
Матеріали і методи. За період із 2019 р. до 2024 р. у клініці кафедри хірургії та проктології Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика проведено хірургічне лікування 85-х пацієнтів із защемленими пахвинними грижами віком від 20 до 75 років, середній вік склав (42±1,3) року. Залежно від методики TAPP, хворих поділили на дві групи. В першій групі (n=43) виконували удосконалену TAPP із преперитонеальною фіксацією поліпропіленової сітки та закриттям очеревини клейовою композицією, що містить поліуретановий клей і антисептик «Декаметоксин». У другій групі (n=42) проводили традиційну TAPP із використанням герніостеплера з титановими фіксаторами зашивання очеревини. Пацієнтів із флегмоною грижового мішка та некрозом петлі кишечника не включили у дослідження. Результати оцінювали за частотою ранніх та віддалених ускладнень, зокрема, сером, інфекцій сітки, хронічного післяопераційного болю та рецидивів гриж.
Результати. У пацієнтів із першої групи, яким виконували удосконалену TAPP, серома була в 1 (2,3 %) хворого, інфікування сітки не спостерігали, хронічний післяопераційний біль – у 1 (2,3 %) пацієнта та рецидив пахвинної грижі – теж в 1 (2,3 %). У хворих із другої групи, яким проводили TAPP за традиційною методикою, серома була в 12 (28,5 %), інфікування сітки – у 7 (4,7 %), хронічний післяопераційний біль – в 6 (14,2 %), рецидив – у 5 (11,9 %) пацієнтів. Використання клейової перитонізації мінімізувало утворення «мертвого простору» над сіткою, що сприяло зменшенню частоти ускладнень.
Висновки. Удосконалена TAPP із клейовою перитонізацією ефективно знижує частоту післяопераційних ускладнень та рецидивів гриж порівняно з традиційною технікою TAPP. Ця методика забезпечує більш безпечний варіант для лікування защемлених пахвинних гриж
ОЦІНКА РІВНЯ КИСЛОТНО-ОСНОВНОГО СТАНУ В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ІШЕМІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РЕКОНСТРУКТИВНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ
Full text linkThe aim of the work: to study the indicators of acid-base status (ABS) in patients with stenotic-occlusive atherosclerotic process of the infrainguinal bed with and without concomitant diabetes mellitus (DM) in the conditions of reconstructive interventions.
Materials and Мethods. An analysis of the examination and surgical treatment of 241 patients was conducted. Patients were divided into 2 groups. The first group (Group I) included 144 (59.7 %) patients with atherosclerotic stenotic-occlusive process of the infrainguinal segment, the second group (Group II) included 97 (40.2 %) with atherosclerotic stent-occlusive process of the infrainguinal segment with concomitant type 2 diabetes mellitus (DM). According to the types of surgical interventions performed (endovascular and hybrid), patients from each group were divided into two subgroups: A and B. The IA subgroup included 98 (40.6 %) patients with atherosclerotic stenotic-occlusive process of the infrainguinal segment who underwent endovascular revascularization, and the IB subgroup included 46 (19.0 %) patients who underwent hybrid methods of intervention. The IIA subgroup consisted of 63 (26.1 %) patients with atherosclerosis of the infrainguinal segment and concomitant type 2 diabetes mellitus, who underwent endovascular operations, and the IIB subgroup consisted of 34 (14.1 %) patients who underwent hybrid interventions.
Results. Determination of ABS indicators was carried out at several stages of the study. In patients from the IA subgroup, a decrease in the level of hydrogen indicator (pH) was observed before surgery and in the intraoperative period by 0.4 and 1.1 %, respectively. The pH factor in the IB subgroup was lower than normal (1.1 %) at the preoperative stage and by 1.9 % in the intraoperative period. The content of bicarbonates (HCO3–), base excess (BE–) and Cl– was reduced, and lactate was increased before treatment. The concentration of hydrogen ions in individuals from the IIA subgroup was below the normal range by 2.7 % before the operation, which was influenced by a decrease in the partial pressure of oxygen (pO2), HCO3–, BE– and an increase in the levels of the partial pressure of carbon dioxide (pCO2), lactate, and ketone bodies. The content of ketone bodies in patients from the IIA subgroup before revascularization exceeded the norm by 33.3 %. The pH level in individuals from the IIB subgroup before surgery was 7.04, and exceeded the norm by 4.2 %. After correction of these violations at the intraoperative stage, in the early and late postoperative periods, the pH indicator was within the normal range. The shift of metabolic indicators HCO3–, BE– occurred in the downward direction, and the levels of pCO2, Na+, K+, Cl–, lactate, and ketone bodies increased.
Conclusions. In conditions of chronic arterial ischemia of the lower extremities, violations of the ABS occur, the most important of which are metabolic acidosis, hyperkalemia and changes in the level of pCO2. Restoration of blood flow is an important stage for the normalization of ABS and improvement of metabolism in tissues.Мета роботи: вивчити показники кислотно-основного стану (КОС) у пацієнтів із стенотично-оклюзійним атеросклеротичним процесом інфраінгвінального русла із супутнім цукровим діабетом (ЦД) та без в умовах проведення реконструктивних втручань.
Матеріали і методи. Проведено аналіз обстеження та хірургічного лікування 241 пацієнта. Хворих поділили на 2 групи. У першу (I) увійшли 144 (59,7 %) пацієнти з атеросклеротичним стенотично-оклюзійним процесом інфраінгвінального сегмента, в другу (II) – 97 (40,2 %) з атеросклеротичним стентично-оклюзійним процесом інфраінгвінального сегмента із супутнім ЦД 2 типу. За типами проведених оперативних втручань (ендоваскулярні та гібридні) хворих із кожної групи поділили на дві підгрупи: А та В. У ІА-підгрупу увійшло 98 (40,6 %) осіб із атеросклеротичним стенотично-оклюзійним процесом інфраінгвінального сегмента, яким виконано ендоваскулярну реваскуляризацію, в ІВ-підгрупу – 46 (19,0 %) пацієнтів, які перенесли гібридні методи втручання. ІІА-підгрупу склали 63 (26,1%) хворих на атеросклероз інфраінгвінального сегмента і супутній ЦД 2, яким проведено ендоваскулярні операції, ІІВ – 34 (14,1 %) хворим виконано гібридні втручання.
Результати. Визначення показників КОС проводили на декількох етапах дослідження. У пацієнтів із ІА-підгрупи до операції та в інтраопераційному періоді спостерігалося зниження рівня водневого показника (pH) на 0,4 та 1,1 % відповідно. pH-фактор у ІВ-підгрупі знаходився нижче від норми (1,1%) на доопераційному етапі та на 1,9 % в інтраопераційному періоді. Вміст бікарбонатів (HCO3–), базової надлишковості (BE–) та Cl– був знижений, а лактату – підвищений до лікування. Концентрація йонів водню в осіб із ІІА-підгрупи знаходилась нижче від меж норми на 2,7 % до проведення операції, на що впливало зменшення показників парціального тиску кисню (pO2), HCO3–, ВЕ– та підвищення рівнів парціального тиску вуглекислого газу (pCO2), лактату, кетонових тіл. Вміст кетонових тіл у пацієнтів із ІІА-підгрупи до реваскуляризації перевищував норму на 33,3 %. Рівень рН в осіб із ІІВ-підгрупи до оперативного втручання становив 7,04, і перевищував норму на 4,2 %. Після корекції даних порушень на інтраопераційному етапі, у ранньому та пізньому післяопераційних періодах показник pH був у межах норми. Зсув метаболічних показників HCO3–, ВЕ– відбувався у бік зниження, а рівні pCO2, Na+, K+, Cl–, лактату, кетонових тіл – підвищувались.
Висновки. В умовах хронічної артеріальної ішемії нижніх кінцівок відбуваються порушення КОС, найважливішими з яких є метаболічний ацидоз, гіперкаліємія та зміни у рівні рCO2. Відновлення кровотоку є важливим етапом для нормалізації КОС та покращення метаболізму в тканинах