Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ТЕНДЕНЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ НОВИХ ПЕРОРАЛЬНИХ АНТИКОАГУЛЯНТІВ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД
Get PDFThe aim of the work was to investigate the range of registered non–vitamin K antagonist oral anticoagulants (NOACs) and their physical availability in Ukrainian pharmacies, as well as to analyse the retail market of NOACs for the period 2020-2024.
Materials and Methods. An analysis was conducted on data from the State Register of Medicines of Ukraine, information on the physical availability of medicines in pharmacies, and data on the sales volumes of oral anticoagulants and NOACs. A range of analytical and synthetic approaches, including comparison, generalization, content analysis, mathematical-statistical, and graphical methods, were employed.
Results and Discussion. As of December 2024, it was found that four NOAC INNs (dabigatran etexilate, rivaroxaban, apixaban and edoxaban) were registered in Ukraine under six trade names and 20 assortment positions, predominantly in tablet form. Bayer AG (Germany) and Pharmadox Healthcare Limited (Malta) are the leaders in terms of production activity index (PAI) among companies, while Germany leads among countries. Heterogeneity in the physical availability of individual NOAC trade names and dosages in pharmacies was identified. The oral anticoagulant market in Ukraine fluctuated during 2020–2024, with the pharmacy segment consistently dominating and occupying over 98% of the market. The consumption of NOACs has increased significantly, with a notable rise in their share of total oral anticoagulant consumption. In the pharmacy sector, the percentage of NOACs rose from 53.73% in 2020 to 78.83% in 2024, while in the hospital sector, it increased from 6.78% in 2020 to 68.18% in 2024. A rapid increase in the share of domestically produced NOACs was noted, reaching approximately 24% of the NOAC market in 2024. Against a backdrop of a gradual decline in sales volumes of traditional anticoagulants such as warfarin and phenindione, a steady increase in the popularity of NOACs, primarily rivaroxaban and edoxaban, was observed.
Conclusions. It has been demonstrated that the NOAC market in Ukraine has exhibited vigorous development and growth during the period 2020–2024, thereby displacing traditional anticoagulants. Key trends identified include the predominance of rivaroxaban, an increase in the share of domestically produced drugs, and the marked predominance of NOACs in the pharmacy retail segment of the market.Мета роботи – дослідити асортимент зареєстрованих нових пероральних антикоагулянтів (НОАК) та їх фізичну доступність в аптеках України, а також провести аналіз роздрібного ринку НОАК за 2020-2024 рр.
Матеріали і методи. Використано дані Державного реєстру лікарських засобів України, інформацію про фізичну доступність ліків в аптеках та про обсяги реалізації оральних антикоагулянтів та НОАК, а також методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, контент-аналізу, математично-статистичний та графічний.
Результати й обговорення. З’ясовано, шо станом на грудень 2024 р. в Україні зареєстровано 4 МНН НОАК (дабігатрану етексилат, ривароксабан, апіксабан, едоксабан), представлених 6 торговими назвами та 20 асортиментними позиціями, переважно у формі таблеток. Лідерами за показником виробничої активності (ПВА) серед підприємств є Байєр АГ (Німеччина) та Фармадокс Хелскеа Лімітед (Мальта), а серед країн – Німеччина. Визначена неоднорідність фізичної доступності для окремих торгових назв та дозувань НОАК в аптеках. Загальний ринок оральних антикоагулянтів в Україні протягом 2020-2024 рр. демонстрував коливання, при цьому аптечний сегмент стабільно домінував, займаючи понад 98% ринку. Частка НОАК у загальному обсязі споживання оральних антикоагулянтів суттєво зросла: в аптечному сегменті – з 53,73% у 2020 р. до 78,83% у 2024 р., а в госпітальному сегменті – з 6,78% у 2020 р. до 68,18% у 2024 р. Відзначено стрімке зростання частки НОАК вітчизняного виробництва, яка у 2024 р. становила близько 24% ринку НОАК. Спостерігається стійке зростання популярності НОАК, насамперед ривароксабану та едоксабану, на тлі поступового зниження обсягів реалізації традиційних антикоагулянтів, таких як варфарин та феніндіон.
Висновки. Встановлено, що ринок НОАК в Україні за 2020-2024 рр. демонструє активний розвиток та зростання, витісняючи традиційні антикоагулянти. Ключовими його тенденціями є домінування ривароксабану, збільшення частки вітчизняних препаратів та абсолютно переважаюче споживання НОАК через аптечний сегмент ринку
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ГОСПІТАЛІЗОВАНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ХВОРОБИ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ПЕРІОД 2014-2023 РОКІВ
Get PDFObjective. To substantiate the epidemiological component of the current state and trends in the spread of urogenital diseases with the aim of identifying and refining approaches to improving the quality of medical care, including for patients with urogenital pathologies. Materials and Methods. A retrospective analysis of hospital morbidity and disability rates due to urogenital diseases among the population of Ukraine was conducted for the period from 2014 to 2023. Statistical data from the State Statistics Service and the Ministry of Health of Ukraine were used. The methods of a systematic approach, structural and logical, and medical and statistical analyses were used in the study. Results and Discussion. Over the 10-year period analyzed (2014–2023), the absolute indicators and morbidity rates of urogenital diseases in Ukraine and the vast majority of its regions tended to decrease from 2016 to 2020, followed by a gradual increase from 2021 to 2023. A sharp decline in hospitalizations (by more than 30%) due to urogenital diseases in 2020 across all regions of Ukraine can be attributed to the impact of the COVID-19 pandemic. The indicators of primary disability caused by urogenital diseases among the population of Ukraine tended to decrease in 2014–2017 and 2019–2020, while an upward trend was observed in 2018 and 2021–2023. At the same time, the disability rate in 2023 was twice as high as the corresponding level in 2014. Conclusions. The results of the epidemiological analysis of urogenital diseases can, in our opinion, be used to improve the quality of urological care. With the preserved capacity of healthcare facilities, competition for patients is increasing, and one of the decisive factors in this competition is likely to be an improvement in the quality of medical care and patient satisfaction.Мета: обґрунтувати епідеміологічний складник сучасного стану та тенденцій поширення хвороб сечостатевої системи в процесі пошуку та опрацювання шляхів і методів покращення якості медичної допомоги, зокрема для пацієнтів з патологією сечостатевої системи. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз показників госпіталізованої захворюваності та інвалідності через хвороби сечостатевої системи серед населення України за період 2014–2023 років. Використано статистичні дані Державної служби статистики та Міністерства охорони здоров’я України. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного й медико-статистичного аналізу. Результати й обговорення. За 10-річний аналізований період (2014–2023 роки) абсолютні показники та рівні захворюваності на хвороби сечостатевої системи в Україні й більшості її областей мали тенденцію до зниження з 2016 до 2020 року з поступовим зростанням їх кількості з 2021 до 2023 року. Різке зниження госпіталізацій (на понад 30%) через хвороби сечостатевої системи у 2020 році по всіх областях України можна пояснити впливом пандемії COVID-19. Показники первинної інвалідності, спричиненої хворобами сечостатевої системи серед населення України, мали тенденцію до зниження у 2014–2017 та 2019–2020 роках, а до підвищення у 2018 та 2021–2023 роках, водночас рівень інвалідності у 2023 році був удвічі вищим за аналогічний рівень у 2014 році. Висновки. Результати епідеміологічного аналізу захворювань сечостатевої системи можуть, на нашу думку, бути використані в процесі покращення якості надання урологічної допомоги. За збереженої потужності закладів охорони здоров’я за пацієнта зростає конкуренція, одне з вирішальних значень у ній матиме правдоподібно підвищення якості медичної допомоги та рівня задоволеності пацієнта
ПРОФЕСІЙНА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Get PDFPurpose: to investigate integration technologies in the activities of healthcare workers in a multidisciplinary healthcare institution. Materials and methods: the research materials were questionnaires filled out by respondents with answers to open questions and were supplemented with explanations from respondents as notes that the interviewer made during the survey. The questionnaire questions were formed on the basis of standardized international questionnaires. Methods: sociological (semi-structured in-depth interviews with 37 healthcare workers); analysis, generalization and triangulation of data. The State Institution of Science “Center of innovative healthcare technologies” State Administrative Department (SIS “CIHCT” SAD) was as the research base. This is a multidisciplinary healthcare institution that provides primary and specialized medical care. Results: It was found that patient orientation, communication, coordination, teamwork, transferring patients to another level of medical care without delay, teaching patients to self-monitor their clinical condition, using information systems, medical care standards and patient clinical routes, and continuous professional development of employees are actively used in SIS “CIHCT” SAD. At the same time, general practitioners and nurses are limited in certain functions, which leads to the extension of the patient’s clinical route; specialist doctors do not always agree on a treatment plan with the patient; remote consultation of patients is carried out by phone, without information support doctor; exchange of knowledge, experience, information on severe and atypical cases of diseases between primary and specialized medical care doctors is not established. External communications are limited: doctors do not have interprofessional contacts with colleagues from other healthcare institutions; discharges from hospitals are received late or not at all; there are no end-to-end information systems; A team approach between doctors from different institutions is not practiced. Conclusions. The identified problems both within the multidisciplinary healthcare institution and externally require management decisions by the heads of healthcare institutions and territorial healthcare management bodies aimed at improving professional integration.Мета: дослідити технології професійної інтеграції в багатопрофільному закладі охорони здоров’я. Матеріали та методи. Матеріали дослідження – анкети з відповідями на відкриті запитання, доповнені більш детальними поясненнями респондентів. Методи: соціологічний (напівструктуровані глибинні інтерв’ю з 37 медичними працівниками); аналіз, узагальнення та тріангуляція даних. База дослідження – Державна наукова установа «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами (далі – ДНУ «ЦІТОС» ДУС) – багатопрофільний заклад охорони здоров’я, де надається первинна й спеціалізована медична допомога. Результати. Установлено, що пацієнтоорієнтація, комунікація, координація, командна робота, переведення пацієнтів на інший рівень медичної допомоги без затримок, навчання пацієнтів самоконтролю клінічного стану, використання інформаційних систем, стандартів медичної допомоги та клінічних маршрутів пацієнта, безперервний професійний розвиток працівників активно використовують у ДНУ «ЦІТОС» ДУС. Водночас лікарі загальної практики та медичні сестри обмежені в окремих функціях, що приводить до подовження клінічного маршруту пацієнта; лікарі-спеціалісти не завжди узгоджують з пацієнтом план лікування; дистанційне консультування пацієнтів проводять по телефону, без достатньої інформаційної підтримки лікаря; обмін знаннями, досвідом, інформацією щодо важких і нетипових випадків захворювань між лікарями первинної та спеціалізованої медичної допомоги не налагоджені. Зовнішні комунікації обмежені: у лікарів немає міжпрофесійних контактів з колегами інших закладів охорони здоров’я; виписки зі стаціонарів надходять несвоєчасно або зовсім не надходять; відсутні наскрізні інформаційні системи; командний підхід між лікарями різних закладів не практикується. Висновки. Виявлені проблеми як у межах багатопрофільного закладу охорони здоров’я, так і зовні потребують ухвалення управлінських рішень керівниками закладів охорони здоров’я та територіальними органами управління охороною здоров’я, направленими на вдосконалення професійної інтеграції
МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
No full textPurpose: to develop a conceptual paradigm for managing employees’ professional development in modern healthcare institutions. Materials and Methods. This article presents a modern paradigm for the system of managing the professional development of healthcare institution employees, which should take into account contemporary personnel management tools, the experience of foreign countries with a well-developed healthcare system, as well as the realities, potential, and opportunities of Ukraine’s healthcare sector. The research materials are based on scientific articles by Ukrainian and foreign scientists. Methods of structuring, analyzing, and summarising information are also used. Results. Significant transformations are currently taking place in Ukraine’s healthcare sector. However, effective tools and mechanisms for managing the professional development of healthcare institution employees have not yet been proposed. This paradigm should be based on the principles of strategic management. Thus, healthcare institutions should develop a personnel policy and strategy, review the system and forms of employee remuneration, improve motivation and incentive mechanisms, and introduce an effective personnel development and advancement system. Conclusions. Developing a modern personnel management paradigm for healthcare institutions, which incorporates strategic management mechanisms, psychological aspects of operations, and economic and social methods of influence, ultimately aims to improve the efficiency of personnel activities and the quality of medical services provided at the national level.Мета: розробити концептуальну парадигму управління професійним розвитком працівників у сучасних закладах охорони здоров’я. Матеріали та методи. У статті представлено сучасну парадигму системи управління професійним розвитком працівників закладів охорони здоров’я, яка має враховувати сучасні інструменти управління персоналом, досвід зарубіжних країн з розвиненою системою охорони здоров’я, а також реалії, потенціал і можливості вітчизняної медичної сфери. Матеріалами дослідження слугували наукові публікації українських і зарубіжних учених. Застосовано методи структурування, аналізу та узагальнення інформації. Результати. У сфері охорони здоров’я України нині відбуваються суттєві трансформації. Водночас досі не запропоновано ефективних інструментів і механізмів управління професійним розвитком працівників медичних закладів. Запропонована парадигма має базуватися на принципах стратегічного управління. Так, заклади охорони здоров’я повинні розробити кадрову політику та стратегію, переглянути систему та форми оплати праці, удосконалити мотиваційні механізми й системи заохочення, а також запровадити ефективну систему розвитку та просування персоналу. Висновки. Розроблення сучасної парадигми управління персоналом у закладах охорони здоров’я, яка враховує механізми стратегічного управління, психологічні аспекти діяльності, а також економічні й соціальні методи впливу, у кінцевому результаті має на меті підвищення ефективності роботи персоналу та якості надання медичних послуг на національному рівні
АЛГОРИТМ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАПРАВЛЕННЯ НА ОЦІНЮВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА: РОЛЬ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ТА ПРОФІЛЬНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
Get PDFObjective. To highlight organizational issues in the mechanism of generating electronic referrals for assessing the patient’s functional status and to investigate the role of family doctors and specialized physicians in this process. Materials and Methods. The study is based on the analysis of key regulatory and legal documents, including the Laws of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers, orders of the Ministry of Health, webinar materials, and dashboards of the Ministry of Health of Ukraine. Analytical and bibliosemantic methods as well as content analysis were applied. Results. A thorough analysis of the main regulatory and legal documents governing the implementation of a new system for assessing everyday functioning in Ukraine revealed the algorithm for forming an electronic referral for the assessment of a patient’s functional status. The study identified key stages of the process that ensure transparency, promptness, and accuracy of the assessment, as well as the integration of digital tools to facilitate access to services. Challenges and potential risks associated with the implementation of the electronic system were analyzed, particularly issues of personal data protection and technical support. The findings confirm the importance of further optimizing the algorithm to enhance the effectiveness of the medical and social expertise system and to ensure equal opportunities for patients throughout Ukraine. Conclusions. The introduction of electronic referrals within the system for assessing everyday functioning increases the effectiveness and transparency of medical and social expertise in Ukraine. The new algorithm facilitates process optimization and ensures timely functional status assessments for patients.Мета: висвітлити організаційні питання механізму формування електронного направлення на оцінювання функціонального стану пацієнта, дослідити роль сімейного лікаря та профільних спеціалістів у цьому процесі. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження були базові нормативно-правові документи: закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства охорони здоров’я, матеріали вебінарів, аналітичних панелей (дашбордів) МОЗ. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний метод, методи контент- аналізу. Результати. На основі ґрунтовного аналізу основних нормативно-правових документів, які регламентують запровадження в Україні нової системи оцінювання повсякденного функціонування особи в контексті реалізації реформи медико-соціальної експертизи, досліджено алгоритм формування електронного направлення на оцінювання функціонального стану пацієнта. Виявлено ключові етапи процесу, що забезпечують прозорість, оперативність і точність оцінки, а також інтеграцію цифрових інструментів для полегшення доступу до послуг. Проаналізовано виклики та потенційні ризики, пов’язані з упровадженням електронної системи, зокрема питання захисту персональних даних та технічної підтримки. Результати дослідження підтверджують важливість подальшої оптимізації алгоритмів для підвищення ефективності нової концепції оцінювання функціонального стану й забезпечення рівних можливостей для пацієнтів по всій Україні. Висновки. Запровадження електронного направлення в системі оцінювання повсякденного функціонування особи підвищує ефективність і прозорість механізмів експертної оцінки, встановлення або перегляду групи, причини та строку інвалідності в Україні. Новий алгоритм сприяє оптимізації процесів та забезпечує оперативність і своєчасність оцінювання функціонального стану пацієнтів
РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗУВАСТАТИНУ КАЛЬЦІЮ В ТАБЛЕТКАХ З ПОЗИЦІЙ ПРИНЦИПІВ «ЗЕЛЕНОЇ» ХІМІЇ
Get PDFIntroduction. The scientific literature describes enough spectrophotometric and chromatographic methods for the determination of rosuvastatin in medicines, however they have a number of disadvantages that limit their scope of application.The aim of the study – to develop a simple, express, «green», inexpensive UV-spectrophotometric method for the quantitative determination of rosuvastatin in tablets.Research Methods. To perform the study, we used the pharmacopoeial standard sample of rosuvastatin calcium (Sigma-Aldrich, ≥ 98%, HPLC), methanol R ((“Honeywell Riedel-de Haen™”, 99.9%), Rosuvastatin tablets, 10 mg (two different manufacturers of medicines). The optical density in the UV region was measured in quartz cuvettes (1 cm) on a two-beam scanning spectrophotometer Shimadzu UV-1800 (Japan) using the UV-Probe 2.62 software.Results and Discussion. The absorption spectra of methanol extraction from rosuvastatin tablets and pharmacopoeial standard sample of rosuvastatin calcium in methanol have an intensely pronounced absorption band at the wavelength of 243 nm. The linearity parameters met the requirements of SPhU in the entire range of application of the analytical method (2–10 μg/mL). The regression equation – y = 0.0434x + 0.0197, the correlation coefficient – 0.9990. The limit of detection of rosuvastatin calcium – 0.39 μg/mL, the limit of quantification – 1.18 μg/mL. The systematic error – 0.02%. When studying the robustness of the method, it has been established that the solutions are stable for 120 minutes. The evaluation of the «greenness» of the method using the analytical eco-scale, the AGREE and GAPI methods proves that the proposed method corresponds to the principles of «green» chemistry.Conclusions. A simple, express, «green», cost-effective UV-spectrophotometric method for the quantitative determination of rosuvastatin calcium in tablets using methanol solvent and analytical wavelength of 243 nm has been developed. The proposed UV-spectrophotometric method for the determination of rosuvastatin calcium in tablets can be used in the routine work of laboratories for quality control of medicines with a limited budget, which do not have chromatographs.Вступ. В науковій літературі описано достатньо спектрофотометричних та хроматографічних методик визначення розувастатину в лікарських засобах, проте вони мають ряд недоліків, що обмежує сферу їх застосування.Мета дослідження – розробити просту, експресну, «зелену», недороговартісну УФ-спектрофотометричну методику кількісного визначення розувастатину в таблетках. Методи дослідження. Для виконання дослідження застосовували фармакопейний стандартний зразок розувастатину кальцію (“Sigma-Aldrich”, ≥98%, високоефективна рідинна хроматографія), метанол Р (“Honeywell Riedel-de Haen™”, 99.9%), таблетки 10 мг (двох різних виробників).Оптичну густину в УФ-ділянці вимірювали у кварцових кюветах (1 см) на двопроменевому сканувальному спектрофотометрі “Shimadzu UV-1800” (Японія) із застосуванням програмного пакета UV-Probe 2.62.Результати й обговорення. Спектр поглинання метанольного вилучення з таблеток розувастатину та ФСЗ розувастатину кальцію в метанолі має інтенсивно виражену смугу поглинання за довжини хвилі 243 нм. Параметри лінійності відповідають вимогам ДФУ на всьому діапазоні застосування аналітичної методики (2–10 мкг/мл). Рівняння регресії – y = 0.0434x + 0.0197, коефіцієнт кореляції – 0,9990.Межа виявлення розувастатину кальцію становила 0.39 мкг/мл, межа кількісного визначення – 1.18 мкг/ мл. Систематична похибка становила 0.02%. При вивченні робасності методики встановлено, що розчини стабільні впродовж 120 хв. Оцінка “зеленості” методики за допомогою аналітичної еко-шкали, методу AGREE та GAPI доводить, що запропонована методика є відповідає принципам “зеленої” хімії.Висновки. Розроблено просту, експресну, «зелену», недороговартісну УФ-спектрофотометричну методику кількісного визначення розувастатину кальцію в таблетках з використанням розчинника метанолу та аналітичної довжини хвилі 243 нм. Запропоновану УФ-спектрофотометричну методику визначення розувастатину кальцію в таблетках можна застосовувати в рутинній роботі лабораторій з контролю якості лікарських засобів з обмеженим бюджетом, які не мають хроматографів
РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ ІНФРАІНГВІНАЛЬНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА В УМОВАХ СТЕНОТИЧНО-ОКЛЮЗІЙНОГО УРАЖЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕНДОВАСКУЛЯРНИХ ТА ГІБРИДНИХ МЕТОДІВ
Get PDFThe aim of the work: to study and evaluate the results of endovascular and hybrid methods of revascularization in patients with peripheral artery disease with concomitant diabetes.
Materials and Methods. An analysis of the examination and surgical treatment of 241 patients with stenotic-occlusive atherosclerotic lesions of the infrainguinal segment was carried out. Patients were divided into 2 groups. The first group included 144 patients (59.7 %) with atherosclerotic stenotic-occlusive process of the infrainguinal segment, the second group – 97 (40.2 %) patients with atherosclerosis of the infrainguinal segment with concomitant type 2 diabetes. According to the types of surgical interventions performed, the patients of each group were divided into two subgroups – endovascular (A) and hybrid (B). Among the patients of the I group, 98 (40.6 %) patients were included in the IA subgroup, and 46 (19.0 %) patients were in the IB subgroup. Among patients of the II group, the IIA subgroup included 63 (26.1 %) patients, and 34 (14.1 %) patients of the IIB. For a reliable assessment of the results of operations, only patients with open methods of reconstruction were excluded from the study.
Results. Both in the preoperative stage and in all periods after the surgical intervention, a tendency to a lower ankle-brachial index (ABI) value relative to the norm was observed in both subgroups, but relative to baseline indicators, after revascularization, the index increased in both subgroups. In patients with a duration of diabetes of more than 10 years at the preoperative stage, the ABI values exceeded the norm, in contrast, the indicators of the ABI in patients with concomitant diabetes, the duration of which was less than 10 years, were below the norm. However, in this group of patients, at all stages of the postoperative period, regardless of the choice of operative treatment method, the ABI index increased. When comparing TcpO2 levels of groups I and II, it was found that oxygen tension levels were lower in patients with diabetes, compared to people without concomitant diabetes, both at baseline and after surgery.
Conclusions. The use of modern methods of revascularization in patients with stenotic-occlusive lesions of the infrainguinal arterial bed allows to significantly improve the blood supply of the ischemic segments of the lower limb, especially with concomitant diabetes.Мета роботи: вивчити та оцінити результати ендоваскулярних та гібридних методів реваскуляризації у пацієнтів із захворюваннями периферійних артерій і супутнім цукровим діабетом (ЦД).
Матеріали і методи. Проведено аналіз обстеження та хірургічного лікування 241 пацієнта зі стенотично-оклюзійним атеросклеротичним ураженням інфраінгвінального сегмента. Хворих поділили на 2 групи. Першу (I) склали 144 пацієнти (59,7 %) із атеросклеротичним стенотично-оклюзійним процесом інфраінгвінального сегмента, другу (II) групу – 97 (40,2 %) осіб з атеросклерозом інфраінгвінального сегмента і супутнім ЦД 2 типу. За типами проведених оперативних втручань пацієнтів кожної групи поділили на дві підгрупи – ендоваскулярні (А) та гібридні (В). Серед хворих першої групи у ІА-підгрупу увійшло 98 (40,6 %) осіб, а в ІВ-підгрупу – 46 (19,0 %). Серед пацієнтів другої групи ІІА-підгрупу склали 63 (26,1 %) хворих, а ІІВ – 34 (14,1 %). Для достовірної оцінки результатів операцій із дослідження були виключені пацієнти тільки з відкритими методами реконструкції.
Результати. Як на доопераційному етапі, так і в усіх періодах після проведення оперативного втручання спостерігали тенденцію до меншого значення кісточково-плечового індексу (КПІ) відносно норми в обох підгрупах, однак стосовно початкових показників, то після реваскуляризації індекс зростав у обох підгрупах. У пацієнтів із тривалістю ЦД більше 10 років на доопераційному етапі значення КПІ перевищували норму, на противагу цьому показники КПІ в осіб із супутнім ЦД, що тривав менше 10 років, були нижче від норми. Проте у даної групи пацієнтів на усіх етапах післяопераційного періоду, незалежно від вибору методу оперативного лікування, показник КПІ зростав. При порівнянні показників рівня TcpO2 у першій та другій групах встановлено, що рівні напруги кисню були нижчими у пацієнтів із ЦД порівняно з особами без супутнього ЦД як на початку, так і після оперативного втручання.
Висновки. Застосування сучасних методів реваскуляризації у пацієнтів із стенотично-оклюзійними ураженнями інфраінгвінального артеріального русла дозволяє суттєво покращити кровопостачання ішемізованих сегментів у нижній кінцівці, особливо при супутньому ЦД
СТАНДАРТИЗАЦІЯ ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧОГО ЛАПАРОСКОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЖІНОК ІЗ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ, АСОЦІЙОВАНИМ ІЗ ГЛИБОКИМ ЕНДОМЕТРІОЗОМ
Get PDFThe aim of the study – to improve the indicators of surgical treatment of deep endometriosis in women of reproductive age with pain syndrome by creating an algorithm for surgical intervention.
Materials and Methods. A prospective observational single-center cohort study was conducted at our center, which included 210 women of reproductive age with pain syndrome who were operated on for deep endometriosis according to the new method of standardization of surgical treatment of deep endometriosis for the period from January 2020 to December 2023. Classification of all cases was conducted according to #Enzian. Intraoperative, early and long-term postoperative indicators were studied.
Results and Discussion. We obtained a statistically significant improvement in pain scores 6 months after surgery on the VAS scale from 0 to 10 (chronic pelvic pain before surgery 6.87+/-1.41, while after 6 months – 2.41+/-1.59 (p<0.001), dysmenorrhea – 8.46+/-1.16 before and 2.08+/-1.36 after (p<0.001), dyspareunia – 7.42+/-1.07 before and 2.22+/-1.69 after (p<0.001), dyschezia – 3.2+/-3.6 before and 0.8+/-2.0 after (p<0.001), dysuria – 1.2+/-2.6 before and 0.4+/-1.4 after (p=0.026)). Deep endometriosis is by far the most severe form of endometriosis and it is defined as the growth of endometrial-like tissue over and under the surface of the peritoneum; these are nodes that can penetrate into neighboring structures and are associated with fibrosis and disruption of normal anatomy, which makes the surgical treatment of this disease difficult. Damage to organs and tissue structures leads to changes in anatomy with the elimination of organ contours and significant distortion of the operative field, which is a serious problem in surgical treatment even for experienced surgeons. This, of course, must be taken into account at the pre- and intraoperative stage. Currently, there are no regulated documents in the world regarding the surgical treatment of deep endometriosis, namely, standardized approaches to such surgical intervention and an unequivocal opinion about the degree of radicality of the operations. Regarding surgery for deep endometriosis, we have a single document ESGE, ESHRE and WES 2020, but it is devoted to some technical features of the operation and does not contain the strategy of the operation, which is very necessary for the surgeon. Therefore, each surgeon operates on patients with deep endometriosis based on his/her own judgment, such treatment can be too subjective and not always beneficial to patients, so we believe that the time has come to standardize the surgical treatment of deep endometriosis. Our next study will be a retrospective comparison of surgical indicators in patients who were operated on according to the new standardized technique and according to generally accepted methods.
Conclusions. The algorithm of standardized surgical intervention should improve the indicators of surgical intervention of deep endometriosis, namely intraoperative, early and long-term postoperative results, greatly facilitate the work of surgeons and objectify such treatment.Мета дослідження – підвищити ефективність органозберігаючого хірургічного лікування жінок із глибоким ендометріозом, що супроводжується больовим синдромом, шляхом створення покрокового алгоритму оперативного лапароскопічного втручання.
Матеріали та методи. На базі нашого центру було проведено проспективне обсерваційне одноцентрове когортне дослідження, до якого увійшли 210 жінок репродуктивного віку із больовим синдромом, прооперованих із приводу глибокого ендометріозу за новою методикою стандартизації хірургічного лікування глибокого ендометріозу за період із січня 2020 до грудня 2023 р., класифікацію всіх випадків проводили згідно з #Enzian. Досліджено інтраопераційні, ранні та віддалені післяопераційні показники.
Результати дослідження та їх обговорення. Ми отримали значне статистично значуще поліпшення показників больового синдрому через 6 місяців після оперативного втручання за шкалою ВАШ від 0 до 10 (хронічний тазовий біль до операції 6,87+/-1,41, через 6 місяців 2,41+/-1,59 (p<0,001), дисменорея 8,46+/-1,16 та 2,08+/-1,36 (p<0,001), диспареунія 7,42+/-1,07 та через 6 місяців 2,22+/-1,69 (p<0,001), дисхезія 3,2+/-3,6 та 0,8+/-2,0 (p<0,001), дизурія 1,2+/-2,6 та 0,4+/-1,4 (p=0,026)). Глибокий ендометріоз є, безумовно, найтяжчою формою ендометріозу та визначається як розростання тканини, схожої на ендометрій, по та під поверхнею очеревини; зазвичай це вузли, здатні проникати у сусідні структури та пов’язані із фіброзом і порушенням нормальної анатомії, чим зумовлена складність хірургічного лікування цього захворювання. Ураження органів та тканинних структур призводить до змін анатомії з елімінацією контурів органів та значного спотворення операційного поля, що становить серйозну проблему при хірургічному лікуванні навіть для досвідчених хірургів. Це, звичайно, треба враховувати на перед- та інтраопераційному етапі. Наразі не існує регламентованих документів у світі щодо хірургічного лікування глибокого ендометріозу, а саме стандартизованих підходів до такого оперативного втручання та однозначної думки про ступінь радикальності операцій. Щодо хірургії глибокого ендометріозу ми маємо єдиний документ ESGE, ESHRE and WES 2020, але він присвячений деяким технічним особливостям оперативного втручання і не містить стратегії оперативного втручання, яка є вкрай необхідною для хірурга. Оскільки кожен хірург оперує пацієнток із глибоким ендометріозом, спираючись на свій власний розсуд, таке лікування може мати занадто суб’єктивний характер та не завжди йти на користь пацієнтам, тому ми вважаємо, що настав час для стандартизації хірургічного лікування глибокого ендометріозу. Наступним нашим дослідженням стане ретроспективне порівняння хірургічних показників у пацієнток, прооперованих за новою стандартизованою методикою та за загальноприйнятими методами.
Висновки. Алгоритм стандартизованого оперативного втручання має покращити показники хірургічного лікування глибокого ендометріозу, а саме інтраопераційні, ранні та віддалені післяопераційні результати, значно полегшити роботу для хірургів та об’єктивізувати таке лікування
ВАГІТНІСТЬ ТА НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНА ДИСПЛАЗІЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ
Get PDFThe aim of the study – to establish the frequency of markers of undifferentiated connective tissue dysplasia (uCTD) in obstetric and perinatal complications and to assess the pathogenetic role of magnesium deficiency as a factor in the dysregulation of connective tissue metabolism.
Materials and Methods. The analysis of the history of childbirth was conducted in 240 women aged (32.6±2.4) years, who were divided into two groups: 160 patients with the uCTD phenotype (main group), and 80 patients of the control group with a physiological course of pregnancy without uCTD markers.
Results and Discussion. Assessment of the «perinatal portrait» allowed us to reveal a complex of numerous symptoms, including a woman\u27s body weight deficit at birth (24.4 %), premature birth (19.4 %), an increased burden of cardiovascular, cerebrovascular pathological conditions and reproductive losses in the family history of such women (21.3 %). uCTD markers were characterized by pronounced variability and represented the most common phenotypic features. The spectrum of pregnancy and childbirth pathology allowed us to indicate a high percentage of premature rupture of the amniotic membranes (25.6 %), rapid labor or labor abnormalities (19.4 %), prematurity (16.9 %), pathological placentation (24.4 %), maternal trauma resistant to therapy, hypotonic uterine dysfunction (13.1 %), which can be attributed to the so-called «obstetric» markers of uCTD. Hypomagnesemia was detected in the case of uCTD.
Conclusions. Thus, it can be stated that the programmed predictors of connective tissue disorders in uCTD initiate insufficient capacity to fully support gestational transformations (trophoblast invasion, spiral artery modification, vascular adaptation), which is accompanied by miscarriage and the development of gestational and perinatal pathology. The results of the study demonstrate convincing evidence that connective tissue weakness is associated with uteroplacental apoplexy (OR – 5.68; p<0.004), isthmic-cervical insufficiency (OR – 17.49, p<0.001), uterine scar defect (OR – 8.73; p<0.04), and obstetric trauma (OR – 6.55; p<0.04). A reduced level of microcollagen-specific bioelement was found, such as a deficiency in magnesium concentration, which contributes to the severity and implementation of hereditary and acquired connective tissue defects in uCTD.Метa дослідження – встановити частоту маркерів недиференційованої дисплазії сполучної тканини (нДСТ) при акушерських та перинатальних ускладненнях та оцінити патогенетичну роль магнієвого дефіциту як фактора порушення регуляції метаболізму сполучної тканини.
Матеріали та методи. Проведено аналіз історії пологів у 240 жінок віком (32,6±2,4) року, які були поділені на дві групи: 160 пацієнток з фенотипом нДСТ (основна група) та 80 пацієнток контрольної групи з фізіологічним перебігом вагітності без маркерів нДСТ.
Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка «перинатального портрета» дозволила розкрити комплекс численних симптомів, серед яких: дефіцит маси тіла жінки при народженні (24,4 %), народження від передчасних пологів (19,4 %), підвищений тягар кардіоваскулярних, цереброваскулярних патологічних станів та репродуктивних втрат у сімейному анамнезі таких жінок (21,3 %). Маркери нДСТ характеризувалися вираженою варіабельністю і представлені найбільш поширеними фенотиповими особливостями. Спектр патології вагітності і пологів дозволив вказати на високий відсоток передчасного розриву навколоплодових оболонок (25,6 %), стрімких пологів або аномалії пологової діяльності (19,4 %), недоношування (16,9 %), патологічної плацентації (24,4 %), материнського травматизму, резистентної до терапії, гіпотонічної дисфункції матки (13,1 %), що можна віднести до так званих «акушерських» маркерів нДСТ. Встановлено гіпомагнезіємію у випадку нДСТ.
Висновки. Таким чином, можна стверджувати, що запрограмовані предиктори порушення сполучної тканини при нДСТ ініціюють недостатню спроможність до повноцінного забезпечення гестаційних перетворень (інвазія трофобласта, модифікація спіральних артерій, судинна адаптація), що супроводжується невиношуванням вагітності і розвитком гестаційної та перинатальної патології. Результати дослідження демонструють переконливі свідчення, що зі слабкістю сполучної тканини асоційована матково-плацентарна апоплексія (OR – 5,68; р<0,004), істміко-цервікальна недостатність (OR – 17,49, р<0,001), неповноцінність рубця на матці (OR – 8,73; р<0,04) та акушерський травматизм (OR – 6,55; р<0,04). Констатовано знижений рівень мікроколагеноспецифічних біоелементів – дефіцит концентрації магнію, що сприяє вираженню та реалізації спадкових та набутих дефектів сполучної тканини при нДСТ
ТКАНИННА ГІПОКСІЯ ПАРЕНХІМИ НИРОК У ДІТЕЙ ІЗ ДИСМЕТАБОЛІЧНОЮ НЕФРОПАТІЄЮ
Get PDFThe aim of the study – to determine the role of tissue hypoxia in children with dysmetabolic nephropathy in the pathogenesis of this pathology.
Materials and Methods. Two groups of children were examined: those with a complicated course of dysmetabolic nephropathy (cDMN), with the presence of an episode of inflammation of the urinary system in the past (group I – cDMN, 52 children), and dysmetabolic nephropathy with persistent crystalluria (group II – DMN, 56 children). Indicators characterizing the degree of tissue hypoxia of the renal parenchyma were determined in children of both groups: the anti-crystallizing ability of urine and the daily excretion of oxalates and phosphates in children, which not only verify the diagnosis of dysmetabolic nephropathy but also to diagnose the presence of tissue hypoxia of the renal parenchyma.
Results and Discussion. The analysis showed that the anti-crystallizing ability of urine to calcium oxalates and calcium phosphates was significantly reduced in all examined children of both groups, with a tendency to decrease more significantly in children with severe cDMN. In all 100.0 % of the examined children of both groups, the daily urinary excretion of calcium oxalates and calcium phosphates was significantly (2–3 times) higher, with a tendency to greater excretion in children with complicated courses of DMN.
Conclusions. The obtained data suggest that children with dysmetabolic nephropathy require antihypoxic agent therapy in the complex treatment of dysmetabolic nephropathy.Мета дослідження – встановити роль тканинної гіпоксії у дітей із дисметаболічною нефропатією у патогенезі цієї патології.
Матеріали та методи. Обстежено дві групи дітей: з ускладненим перебігом дисметаболічної нефропатії (УДН), наявністю епізоду запального процесу органів сечовидільної системи в минулому (І гр. – УДН, 52 дитини) і дисметаболічною нефропатією (ДН) зі стійкою кристалурією (ІІ гр. – ДН, 56 дітей). У дітей обох груп визначали показники, що характеризують ступінь тканинної гіпоксії паренхіми нирок: антикристалутворювальної здатності сечі та добової екскреції оксалатів і фосфатів у дітей, які дозволяють не тільки верифікувати діагноз дисметаболічної нефропатії, але й діагностувати наявність тканинної гіпоксії паренхіми нирок.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз показав, що антикристалутворювальна здатність сечі до оксалатів кальцію та фосфатів кальцію була достовірно знижена у всіх обстежених дітей обох груп з тенденцією до більш значного зниження у дітей з обтяженим перебігом ДН. У всіх 100,0 % обстежених дітей обох груп добова екскреція оксалатів кальцію і фосфатів кальцію із сечею була достовірно (в 2–3 рази) вища з тенденцією до більшої екскреції у дітей з ускладненим перебігом ДН.
Висновок. Отримані дані дозволяють стверджувати, що діти з дисметаболічною нефропатією вимагають антигіпоксантної терапії в комплексному лікуванні дисметаболічної нефропатії