Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ДИНАМІКА ЗМІН У ЗГОРТАЛЬНІЙ ТА ПРОТИЗГОРТАЛЬНІЙ СИСТЕМАХ КРОВІ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ОБМЕЖЕНИМИ ЗАХВОРЮВАНЯМИ І БОЙОВИМИ ТРАВМАМИ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ
Get PDFThe aim of the work: to study the dynamics of changes in the coagulation and anticoagulation systems of blood in patients of the surgical department during hospitalization, as well as after pleural surgeries for relatively limited inflammatory diseases and war injuries.
Materials and Methods. The medical records of 109 patients who were hospitalized for pleural surgeries in 2018–2024 were analyzed. The study used generally accepted examination methods, radiological methods, clinical and biochemical blood tests, and studies of coagulation indicators. One-way ANOVA with multiple comparisons was used to assess the difference between groups using GraphPad Prism 8.0 software.
Results. Activation of the blood coagulation system is observed in the first days after surgical interventions in patients with injuries and inflammatory processes of the pleural cavity, which was confirmed by a decrease in plasma recalcification time to (56.1±1.3) s (sick) and (55.2±1.3) s (wounded), an increase in fibrinogen levels to (6.2±0.08) g/l and (6.6±0.07) g/l, respectively, and an increase in plasma tolerance to heparin. By day 7, hemostasis was stabilized: plasma recalcification time approached control values ((59.1±1.3) s in sick and (58.9±1.3) s in the wounded), fibrinogen levels decreased to (3.8±0.08) g/l and (4.0±0.07) g/l, respectively, and fibrinolytic activity increased to (210.1±3.5) in sick and (220.7±3.9) in the wounded, respectively. The preservation of an elevated platelet level (366.4±33.1×109/l in sick and 392.1±31.9×109/l in the wounded) by day 7 indicated prolonged activation of hemostasis.
Conclusions. Activation of the blood coagulation system was noted during hospitalization in patients with injuries and inflammatory processes, which is an adaptive response of the body to injury and the inflammatory process. By day 7, most coagulation parameters tended to normalize, and increased fibrinolytic system activity was a manifestation of the body\u27s remedial response to coagulation. Increased platelet activity requires further monitoring to prevent complications.Мета роботи: дослідити динаміку змін у згортальній та протизгортальній системах крові в пацієнтів хірургічного відділення при госпіталізації, а також після операційних втручань на плеврі з приводу відносно обмежених запальних захворювань і бойових травм.
Матеріали і методи. Проаналізовано медичну документацію 109 хворих, яких госпіталізовано для проведення операційних втручань на плеврі в 2018–2024 рр. У процесі дослідження застосовували загальноприйняті методи обстеження, променеві методи дослідження, клінічні та біохімічні дослідження крові, дослідження показників коагулограми. Обробку отриманих результатів проводили за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA з декількома порівняннями на програмному забезпеченні GraphPad Prism 8.0.
Результати. У пацієнтів із травмами та запальними процесами плевральної порожнини в перші доби після операційних втручань спостерігали активацію коагуляційної системи крові, що підтверджувалося зниженням часу рекальцифікації плазми до (56,1±1,3) с у хворих та (55,2±1,3) с в поранених, підвищенням рівнів фібриногену до (6,2±0,08) г/л і (6,6±0,07) г/л відповідно та збільшенням толерантності плазми до гепарину. До 7-ї доби відбувалася стабілізація гемостазу: час рекальцифікації плазми наближувався до контрольних значень ((59,1±1,3) с у хворих і (58,9±1,3) с в поранених), рівень фібриногену знижувався до (3,8±0,08) г/л і (4,0±0,07) г/л відповідно, а фібринолітична активність збільшується до 210,1±3,5 у хворих і до 220,7±3,9 в поранених відповідно. Збереження підвищеного рівня тромбоцитів (366,4±33,1×109/л у хворих і 392,1±31,9×109/л в поранених) до 7-ї доби вказувало на тривалу активацію гемостазу.
Висновки. У пацієнтів із травмами та запальними процесами при госпіталізації відзначали активацію коагуляційної системи крові, що є адаптивною реакцією організму на травму та запальний процес. До 7-ї доби більшість показників коагуляції проявляли тенденцію до нормалізації, а збільшення активності фібринолітичної системи було проявом санаційної реакції організму на коагуляцію. Підвищений рівень активності тромбоцитів вимагає подальшого моніторингу з метою попередження ускладнень
ГІСТЕРОРЕЗЕКТОСКОПІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ПІДВИЩЕННЯ ШАНСІВ НА ІМПЛАНТАЦІЮ ЕМБРІОНА У ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ І МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ
Get PDFThe aim of the work: the aim of the study was to evaluate the effect of pre-pregnancy metabolic optimization and operative hysteroresectoscopy before embryo transfer on the condition of the endometrium and in vitro fertilization (IVF) results in patients with polycystic ovary syndrome (PCOS) and metabolic syndrome (MS), in particular on the frequency of implantation and clinical pregnancies.
Materials and Methods. The study included 128 women of reproductive age with PCOS, divided into three groups: 1st – PCOS+MS, routine pre-protocol preparation; 2nd – PCOS+MS, metabolic optimization 8–12 weeks before the IVF program; 3rd – control, PCOS without MS. The indications for hysteroscopy were ultrasound and clinical signs of intrauterine pathology, thin or heterogeneous endometrium, repeated failed implantations, suspicion of chronic endometritis. The procedure was performed in the early proliferative phase with removal of detected formations, targeted biopsy, and subsequent morphological/immunohistochemical examination.
Results. Hysteroscopy was indicated in 42.2 % of patients, mainly in the PCOS+MS group without metabolic optimization. Hysteroscopy most often revealed endometrial polyps (up to 37.5 % in group 1) and simple hyperplasia without atypia (up to 25 %), less often proliferation disorders, signs of endometritis, and micropolyposis. In the group with pre-pregnancy optimization, the frequency of clinical pregnancies was 8.0% higher than in the routine preparation group and 5.7 % higher than in the control group; the live birth rate exceeded these figures by 10.5 % and 6.2 %, respectively. Although no statistically significant differences were found, there is a clinically significant trend toward improved IVF outcomes.
Conclusions. Women with PCOS, especially when combined with metabolic syndrome, often experience endometrial changes that reduce the effectiveness of IVF programs. The combination of pre-pregnancy metabolic optimization with operative hysteroscopy before embryo transfer improves the condition of the endometrium and has shown a tendency to increase the frequency of clinical pregnancies and live births.Мета роботи: комплексно оцінити вплив метаболічної оптимізації та проведення гістерорезектоскопії перед ембріотрансфером на стан ендометрія і результати програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) і метаболічним синдромом (МС), зокрема визначити їх роль у підвищенні частоти імплантації та настання клінічної вагітності.
Матеріали і методи. У дослідження включено 128 жінок репродуктивного віку із СПКЯ, яких поділили на 3 групи: перша – СПКЯ+МС, рутинна передпротокольна підготовка; друга – СПКЯ+МС, метаболічна оптимізація 8–12 тижнів до програми ЕКЗ; третя – контрольна, СПКЯ без МС. Показаннями до гістероскопії були ультразвукові та клінічні ознаки внутрішньоматкової патології, тонкий чи неоднорідний ендометрій, повторні невдалі імплантації, підозра на хронічний ендометрит. Операційні втручання проводили в ранню проліферативну фазу з видаленням виявлених утворень, прицільною біопсією та подальшим морфологічним / імуногістохімічним дослідженням.
Результати. Операційне втручання, а саме гістерорезектоскопію, було показано 42,2 % пацієнткам переважно у групі СПКЯ+МС без метаболічної оптимізації. Найчастіше при гістероскопії виявляли поліпи ендометрія (до 37,5 % у першій групі) та просту гіперплазію без атипії (до 25 %), рідше порушення проліферації, ознаки ендометриту, мікрополіпоз. У групі з прегравідарною оптимізацією частота клінічних вагітностей була на 8,0 % вища, ніж у групі рутинної підготовки, і на 5,7 %, ніж в контрольній; рівень живонароджень перевищував ці показники на 10,5 та 6,2 % відповідно. Однак статистично достовірних відмінностей не зафіксовано, простежується клінічно значуща тенденція до покращення результатів ЕКЗ.
Висновки. У жінок із СПКЯ, особливо при поєднанні з МС, нерідко спостерігаються зміни ендометрія, що знижують ефективність програм ЕКЗ. Поєднання прегравідарної метаболічної оптимізації із гістерорезектоскопією перед проведенням ембріотрансферу дозволяє покращити стан ендометрія та продемонструвало тенденцію до підвищення частоти клінічних вагітностей і живонароджень
КОМБІНОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ КЛАПТЯ ВЕЛИКОГО САЛЬНИКА ТА NHS-PEG У ПАЦІЄНТІВ ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ ЧАСТОТИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ПАНКРЕАТОДУОДЕНЕКТОМІЇ
Get PDFThe aim of the work: to evaluate the effectiveness of using an omental flap to cover the pancreatojejunostomy during pancreatoduodenectomy and to assess the impact of combining the omentum with a biodegradable pad treated with NHS-PEG on postoperative inflammatory response and the incidence of clinically relevant postoperative pancreatic fistula (POPF).
Materials and Methods. A prospective study included 97 patients who underwent pancreatoduodenectomy between 2023 and 2025. Patients were divided into three groups: the control group (n=32, standard PD without anastomotic coverage), the “Omentum without NHS-PEG” group (n=29), and the “Omentum + NHS-PEG” group (n=36). The primary endpoint was the incidence of clinically relevant POPF (Grade B/C according to ISGPS). Secondary endpoints included postoperative dynamics of inflammatory biomarkers (CRP, IL-6, PCT) measured on postoperative days 1, 3, and 7.
Results. The incidence of clinically relevant POPF (Grade B/C) was 18.8 % in the control group, 10.3 % in the omental flap group, and only 5.6 % in the combined “Omentum + NHS-PEG” group. Thus, the combined method reduced the risk of POPF nearly fourfold compared with the control. Analysis of inflammatory biomarkers revealed significantly lower CRP and IL-6 levels in patients with omental coverage, especially in the “Omentum + NHS-PEG” group, starting from postoperative day 1. For PCT, statistically significant differences between groups were observed on day 7. Importantly, the use of the omental flap or NHS-PEG was not associated with additional procedure-related complications or prolonged operative time.
Conclusions. Omental flap coverage of the pancreatojejunostomy reduces postoperative inflammatory response and lowers the risk of clinically relevant POPF following pancreatoduodenectomy. The highest efficacy was achieved with the combined use of omental coverage and NHS-PEG, which can be considered a safe, technically feasible, and promising method for preventing postoperative complications in pancreatic surgery.Мета роботи: визначити ефективність застосування клаптя великого сальника для прикриття панкреатоєюноанастомозу при панкреатодуоденектомії та оцінити вплив поєднання сальника з біодеградабельною прокладкою, обробленою NHS-PEG, на вираження післяопераційної запальної відповіді та частоту розвитку клінічно значущої панкреатичної нориці.
Матеріали і методи. У проспективне дослідження включено 97 пацієнтів, які перенесли панкреатодуоденектомію (ПД) у 2023–2025 рр. Хворих поділили на три групи: контрольну (n=32, стандартна ПД без прикриття анастомозу), групу «Сальник без NHS-PEG» (n=29) та групу «Сальник + NHS-PEG» (n=36). Порівнювали частоту клінічно значущої післяопераційної панкреатичної нориці (ПОПН) та динаміку запальних біомаркерів (C-реактивного білка (CRP), інтерлейкіну-6 (IL-6), прокальцитоніну (PCT)) у різні терміни післяопераційного періоду.
Результати. Частота клінічно значущої ПОПН (ступеня B/C) у контрольній групі становила 18,8 %, тоді як у групі з ізольованим прикриттям клаптем великого сальника – 10,3 %, а в групі з комбінованим застосуванням сальника та NHS-PEG – лише 5,6 %. Таким чином, додаткове використання NHS-PEG забезпечувало майже чотириразове зниження ризику формування нориці. Аналіз біомаркерів показав достовірне зниження рівнів CRP та IL-6 у пацієнтів із прикриттям клаптем великого сальника, особливо в групі «Сальник + NHS-PEG», починаючи з 1-ї доби після операції. Для PCT відмінності між групами стали статистично значущими на 7-му добу. Жодних додаткових ускладнень, пов’язаних із застосуванням клаптя великого сальника чи NHS-PEG, не зафіксовано.
Висновки. Прикриття панкреатоєюноанастомозу сальниковим клаптем сприяє зменшенню післяопераційної запальної відповіді та зниженню ризику розвитку клінічно значущих панкреатичних нориць після панкреатодуоденектомії. Найвищу ефективність продемонстрував комбінований підхід із використанням сальника та NHS-PEG, який можна вважати безпечним, технічно доступним і перспективним методом профілактики післяопераційних ускладнень
ЖОВТЯНИЦІ У ВАГІТНИХ
Get PDFSUMMARY. A modern view of jaundice in pregnant women and their differential diagnosis is presented. In some cases, jaundice can be induced by pregnancy (intrahepatic cholestasis of pregnant women, excessive vomiting of pregnant women, preeclampsia, eclampsia, HELLP-syndrome, acute fatty liver disease), in others – it manifests itself independently of it (infectious and toxic hepatitis, acute cholestasis due to gallstones’ disease or neoplasms, Budd-Chiari syndrome, autoimmune hepatitis, primary sclerosing cholangitis, liver cirrhosis, hemolytic jaundice of various genesis, etc.).
Adequate diagnosis enables timely ethiotropic, symptomatic or pathogenetic therapy, or premature delivery to prevent complications, to reduce risks for mother and child.Представлено сучасний погляд на жовтяниці у вагітних і їх диференційну діагностику. В одних випадках жовтяниці можуть бути індуковані вагітністю (внутрішньопечінковий холестаз вагітних, надмірне блювання вагітних, прееклампсія, еклампсія, HELLP-синдром, гостра жирова дистрофія печінки), в інших – проявляється незалежно від неї (інфекційні й токсичні гепатити, гострий холестаз на ґрунті жовчнокам’яної хвороби чи новоутворень, синдром Бадда-Кіарі, автоімунний гепатит, первинний склерозувальний холангіт, цироз печінки, гемолітичні жовтяниці різного генезу тощо).
Адекватна діагностика уможливлює своєчасну етіотропну, симптоматичну чи патогенетичну терапію, або й передчасне розродження для запобігання ускладненням, щоб знизити ризики для матері та дитини
АНАЛІЗ СТРЕС-ІНДУКОВАНИХ ЕФЕКТІВ ПОРУШЕННЯ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ
Get PDFThe aim of the study – to determine the nature and strength of the correlation between the level of COVID-19-related psychological stress and menstrual cycle parameters in women of reproductive age.
Materials and Methods. The observational study was conducted in the form of a questionnaire developed by us: "Impact of COVID-19-related stress on the menstrual cycle." The mental health status of women was assessed using the Perceived Stress Scale (PSS-10). The next step involved determination of the presence of correlation relationships between the stress-inducing factor and deviations from normal menstrual cycle parameters, which was performed using Statistica 10 software.
Results and Discussion. The study involved 550 reproductive-age patients. The processing of correlation analysis results revealed different degrees of strong positive correlation between all menstrual cycle parameters and stress. Stress predominantly influences menstrual blood volume: the need to replace sanitary products at night during menstruation (GC = 1.00) and the presence of blood clots >1 cm in menstrual discharge (GC = 0.99), as well as the regularity of the menstrual cycle (GC = 0.98). The stress-inducing factor has the least impact on the parameter of menstrual cycle frequency (SROC = 0.77).
Conclusions. Elevated levels of psychological stress correlate with a higher degree of menstrual changes. Future research on stress-induced menstrual disturbances and the long-term consequences of these changes is necessary.Мета дослідження – встановити характер та силу кореляційних зв’язків між рівнем психологічного стресу, пов’язаного з COVID-19, та параметрами менструального циклу в жінок репродуктивного віку.
Матеріали та методи. Спостережне дослідження було проведено у формі розробленої нами анкети: «Вплив стресу, пов’язаного з COVID-19, на менструальний цикл». Психічний стан жінок оцінювали за допомогою Шкали сприйняття стресу (PSS-10). Наступним етапом було статистичне визначення наявності кореляційних зв’язків між стресорним фактором та відхиленнями від нормальних параметрів менструального циклу, що здійснювали з використанням програмного забезпечення Statistica 10.
Результати дослідження та їх обговорення. У дослідженні взяли участь 550 пацієнток репродуктивного віку. Обробка результатів кореляційного аналізу виявила різні ступені прямого, сильного взаємозв’язку між усіма параметрами менструального циклу та рівнем стресу. Стрес переважно впливає на об’єм менструальної крововтрати: потребу зміни гігієнічних засобів вночі під час менструації (GC = 1.00) та наявність згустків крові >1 см у менструальних виділеннях (GC = 0.99), а також на регулярність менструального циклу (GC = 0.98). Найменший вплив стресорного чинника відзначено на тривалість менструального циклу (SROC = 0.77).
Висновки. Підвищений рівень психологічного стресу корелює з більшим вираженням змін менструального циклу. Необхідні подальші дослідження стрес-індукованих порушень менструального циклу та довгострокових наслідків цих змін
ФЕЛІЦИТОЛОГІЯ ЯК НОВИЙ ВЕКТОР ГУМАНІЗАЦІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ЕТИКИ
Get PDFThe aim of the work - to explore the potential integration of felicitiology into pharmaceutical practice in order to strengthen the humanistically oriented model of professional ethics.
Materials and Methods. A mixed-methods approach was applied, combining qualitative and quantitative techniques. Content analysis was conducted on ethical codes and scholarly publications in pharmaceutical ethics. A depersonalized online survey was administered among pharmacists (n=166) and pharmacy visitors (n=203) using an adapted PERMA model to assess psycho-emotional well-being. In addition, two focus groups (n=12+12) comprising academic staff and undergraduate pharmacy students were organized to evaluate readiness for implementing felicitiological concepts. Statistical analysis was performed using a priori factor ranking methods.
Results and Discussion. Content analysis revealed that national ethical document is predominantly oriented toward a normative-deontological approach, whereas international standards emphasize patient-centeredness and quality of life, including happiness and emotional well-being. The pharmacists’ survey showed that most respondents (73.5%) consider patients’ emotional well-being part of their professional responsibility; 84.3% practice benevolent communication, while 16.3% do not employ supportive methods. PERMA-based analysis among pharmacy visitors confirmed the importance of positive emotions, relationships, and meaning in pharmacist–patient interaction, while highlighting potential to improve patient engagement and communication practices. The highest scores were recorded for “Relationships” (4.5) and “Positive emotions” (4.3), underscoring the significance of empathic interaction. Focus groups indicated a high awareness of the importance of emotional competence and moral satisfaction in professional activity, confirming the relevance of integrating felicitiological practices into pharmacy education.
Conclusions. The implementation of felicitiology in pharmaceutical practice is justified and contributes to improving patients’ quality of life, strengthening trust in pharmacists, and expanding their humanistic role. Integrating ethical and felicitiological principles into professional standards and educational programs enables the combination of care for physical health with psycho-emotional support, enhances patient motivation for treatment, and increases the effectiveness of pharmaceutical care.Мета роботи - дослідити можливості інтеграції феліцитології у фармацевтичну практику з метою посилення гуманістично орієнтованої моделі професійної етики.
Матеріали і методи. Застосовано комплекс якісних і кількісних методів: контент-аналіз етичних кодексів та наукових публікацій у сфері фармацевтичної етики, деперсоналізоване онлайн-опитування фармацевтів (n=166) і відвідувачів аптечних закладів (n=203) із використанням адаптованої моделі PERMA для оцінки психоемоційного добробуту, а також організовано дві фокус-групи (n=12+12) серед науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої фармацевтичної освіти для визначення готовності до впровадження феліцитологічних концепцій. Статистичну обробку здійснено методами апріорного ранжування.
Результати й обговорення. Контент-аналіз виявив, що національний етичний документ переважно орієнтований на нормативно-деонтологічний підхід, тоді як міжнародні стандарти акцентують увагу на пацієнтоцентричності та якості життя з врахуванням щастя та емоційного добробуту. Опитування фармацевтів продемонструвало, що більшість (73,5%) визнає емоційний добробут відвідувачів аптек частиною професійної відповідальності, 84,3% практикують доброзичливу комунікацію, проте 16,3% не застосовують жодних методів підтримки. Аналіз результатів за шкалою PERMA серед відвідувачів підтвердив важливість позитивних емоцій, стосунків і сенсу у взаємодії з фармацевтом, виявив потенціал для підвищення залученості пацієнтів та вдосконалення комунікативної практики, а саме найвищі оцінки отримали категорії «Стосунки» (4,5) та «Позитивні емоції» (4,3), що засвідчує значущість емпатійної взаємодії. Фокус-групи показали високий рівень усвідомлення значення емоційної компетентності та морального задоволення від професії, що підтверджує актуальність включення феліцитологічних практик у підготовку майбутніх фармацевтів.
Висновки. Впровадження феліцитології у фармацевтичну практику є доцільним і сприяє підвищенню якості життя пацієнтів, зміцненню довіри до фармацевта та розширенню його гуманістичної ролі. Інтеграція етико-феліцитологічних орієнтирів у професійні стандарти та освітні програми дозволяє поєднувати турботу про фізичне здоров’я з психоемоційною підтримкою, посилює мотивацію пацієнтів до лікування та підвищує ефективність фармацевтичної допомоги
ФАРМАКОТЕРАПІЯ ТРИВОЖНИХ СТАНІВ: ВІД ПАТОГЕНЕЗУ ДО ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ ТЕРАПІЇ
Get PDFThe aim of the work is to summarize current evidence-based approaches to the pharmacotherapy of acute and chronic anxiety under wartime conditions, considering pathophysiological mechanisms, pharmacological characteristics, and potential drug interactions.
Materials and Methods. An analytical review of contemporary clinical guidelines and standards (NICE, APA, CANMAT, and the State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine, 2021–2023) was conducted, along with systematic reviews, meta-analyses, and publications indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science over the past decade.
Results and Discussion. The pathogenesis of anxiety disorders in the context of chronic stress involves dysregulation of serotonergic, noradrenergic, and GABAergic neurotransmission, hyperactivation of the hypothalamic-pituitary-adrenal axis, neuroinflammation, and epigenetic modifications. The main pharmacotherapeutic agents include SSRIs, SNRIs, benzodiazepines, pregabalin, and β-adrenergic blockers. Promising directions include the use of multimodal antidepressants (vortioxetine, agomelatine), neurosteroids (zuranolone, PRAX-114), and modulators of the GABA<sub>A</sub>- and TSPO-systems (etifoxine, GRX-917). Among alternative treatments, Silexan – a standardized lavender oil preparation – has demonstrated efficacy in mild and moderate anxiety with excellent tolerability. Key principles of safe pharmacotherapy include gradual dose titration, pharmacological audit, monitoring of potential interactions, and pharmacogenetic testing.
Conclusions. Optimization of anxiety treatment under wartime conditions requires a personalized, multidisciplinary approach that combines classical and innovative pharmacological strategies. Future research should focus on novel neurobiological targets (NMDA, GABA<sub>A</sub>, and TSPO systems) and the integration of digital biomarkers, pharmacogenetics, and artificial intelligence algorithms to monitor therapeutic efficacy and safety. Such an approach ensures rapid, safe, and sustained clinical effects, adaptable to wartime and post – war rehabilitation settings.Мета дослідження – узагальнити сучасні доказові підходи до фармакотерапії гострої та хронічної тривоги в умовах воєнного часу з урахуванням патогенетичних механізмів, фармакологічних особливостей і потенційних лікарських взаємодій.
Матеріали і методи. Проведено аналітичний огляд сучасних клінічних протоколів і настанов (NICE, APA, CANMAT, ДЕЦ МОЗ України, 2021–2023 рр.), результатів систематичних оглядів, метааналізів і публікацій у базах PubMed, Scopus та Web of Science за останнє десятиріччя.
Результати. Патогенез тривожних розладів у контексті хронічного стресу зумовлений дисбалансом серотонінергічної, норадренергічної та ГАМК-ергічної систем, гіперактивацією гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, нейрозапаленням і епігенетичними змінами. Основу фармакотерапії становлять SSRIs, SNRIs, бензодіазепіни, прегабалін і β-адреноблокатори. Перспективними напрямами є використання мультимодальних антидепресантів (вортіоксетин, агомелатин), нейростероїдів (зуранолон, PRAX-114), а також модуляторів GABA<sub>A</sub>- та TSPO-системи (етифоксин, GRX-917) Серед альтернативних засобів увагу привертає силексан – стандартизований ЛЗ олії лаванди, ефективний при легких і помірних формах тривоги. Важливими принципами безпечного лікування є поступова титрація доз, фармакологічний аудит, моніторинг взаємодій і використання фармакогенетичного тестування.
Висновки. Оптимізація лікування тривожних розладів у воєнних умовах потребує персоналізованого підходу, що поєднує класичні та інноваційні фармакологічні стратегії. Перспективними залишаються дослідження нових нейробіологічних мішеней (NMDA-, GABA<sub>A</sub>- і TSPO-систем), а також інтеграція цифрових біомаркерів, фармакогенетики й алгоритмів штучного інтелекту для моніторингу ефективності та безпеки терапії
НАРКОЗАЛЕЖНІСТЬ: ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ НАРКОТИКІВ СУЧАСНОСТІ
Get PDFРurpose: to study global trends in drug addiction, in particular, the use of the most common drugs, their impact on human physiology and psyche. Materials and Methods. Relevant scientific publications and reports of international organizations such as the World Health Organization (WHO) and the United Nations Office on Drugs and Crime (UNODC) were analyzed. Results. Drug addiction is a complex problem that covers medical, economic, criminal and social aspects of society. It causes significant damage to states and citizens, leading to degradation of human capital, increased crime and the destruction of social ties. In 2022, almost 292 million people (every 18th person) used drugs, which is 20% more than 10 years ago. In 2022, 64 million people (every 81st person in the world) were addicted to drugs, an increase of 3% compared to 2018. Today, the most commonly abused drugs in the world are cannabis, cocaine, amphetamines, ecstasy, and opioids, including fentanyl. In addition, the proliferation of new psychoactive substances, such as synthetic cannabinoids, poses a new threat due to their toxicity, lack of control, and unknown long-term health effects. Cannabis is the most commonly used drug in the world, with 49% of countries reporting that the largest number of drug use disorders are related to cannabis, and 38% indicating that it is the main reason for seeking treatment. Conclusions. Drug addiction is one of the most serious global problems of modern society, which has a devastating impact on all aspects of life of both individuals and humanity as a whole. The most commonly used drugs are synthetic cannabinoids and ketamine. At the same time, more and more dangerous substances are appearing on the market, including nitazenes. The growing demand for ketamine and nitazenes poses serious health risks that require enhanced monitoring and preventive measures.Мета: дослідити глобальні тенденції наркозалежності, зокрема вживання найбільш поширених наркотиків, їхній вплив на фізіологію та психіку людини. Матеріали і методи. Проведено аналіз актуальних наукових публікацій, звітів міжнародних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров\u27я (ВООЗ) та Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Результати. Наркотична залежність є комплексною проблемою, яка охоплює медичний, економічний, кримінальний та соціальний аспекти життя суспільства. Вона завдає значних збитків державам та громадянам, спричиняючи деградацію людського капіталу, зростання злочинності та руйнування соціальних зв’язків. У 2022 р. майже 292 млн людей (кожен 18-й) уживали наркотики – це на 20% більше, ніж 10 років тому. У 2022 р. 64 млн людей (кожен 81-й у світі) мали наркотичну залежність ‒ це на 3% більше, ніж у 2018 р. Сьогодні найбільш розповсюдженими наркотиками у світі є канабіс, кокаїн, амфетаміни, екстазі та опіоїди, зокрема фентаніл. Окрім того, поширення нових психоактивних речовин, таких як синтетичні канабіноїди, становить нову загрозу через їхню токсичність, відсутність контролю та невідомі довгострокові наслідки для здоров’я. Із усіх видів наркотичних речовин найпоширенішим наркотиком у світі є канабіс; дані 49% країн підтверджують, що найбільша кількість наркологічних розладів пов’язана саме з канабісом, а 38% зазначили, що він є основною причиною звернення за наркологічною допомогою. Висновки. Наркотична залежність є однією з найсерйозніших глобальних проблем сучасного суспільства, що має руйнівний вплив на всі аспекти життя як індивідуума, так і людства у цілому. Найчастіше вживаними є синтетичні канабіноїди, кетамін. Водночас на ринку з’являються дедалі небезпечніші речовини, зокрема нітазени. Зростаючий попит на кетамін та нітазени створює серйозні загрози для здоров’я, що потребує посиленого моніторингу та превентивних заходів
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА П’ЯТИРІЧНУ ПЕРСПЕКТИВУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ УКРАЇНИ
Get PDFPurpose: to analyze the potential effectiveness and comprehensiveness of the approach to planning the activities of a primary health care institution using the example of the Municipal Non-Profit Enterprise (MNPT) «Center for Primary Medical (Medical and Sanitary) Care» (CPMC) of the Berezhany City Council of the Ternopil region in modern conditions. Materials and methods. SWOT analysis was used to present a strategic vision for the development of a primary care facility. Results. The proposed strategy and tactics of the primary health care institution outlines a holistic, realistic and comprehensive approach to the development of the MNPT «CPMC» in the face of challenges facing the primary health care system of Ukraine. It takes into account modern requirements of the National Health System of Ukraine, community needs, global trends in the field of health care and key priorities of reforms. This strategy focuses on five main pillars: organizational capacity through an effective management model, personnel renewal and institutional sustainability; digital transformation through the implementation of telemedicine, electronic document management, chatbots, mobile applications and feedback systems; quality and continuity of medical services through standardization of clinical routes, quality control, practice audits and staff training; financial transparency and efficiency through clear budget planning, cost monitoring, reporting and openness to external audit; public trust and partnership through systematic communication with residents, local governments, public associations. Conclusions. The implementation of this strategy will strengthen the human resource base and update approaches to personnel management; ensure digital accessibility of services regardless of the patient\u27s remoteness; optimize costs and ensure the financial stability of the institution; increase citizen satisfaction with the quality and convenience of medical services; turn the MNPT «CPMC» into an exemplary institution for the region and the state.Мета: проаналізувати потенційну ефективність і комплексність підходу до планування діяльності закладу первинної медичної допомоги на прикладі Комунального некомерційного підприємства (КНП) «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» (ЦПМСД) Бережанської міської ради Тернопільської області в сучасних умовах. Матеріали і методи. Використано SWOT-аналіз для представлення стратегічного бачення розвитку закладу первинної медичної допомоги. Результати.. Запропоновані стратегія і тактика діяльності закладу первинної медичної допомоги окреслюють цілісний, реалістичний і комплексний підхід до розвитку КНП «ЦПМСД» в умовах викликів, що постають перед первинною медичною ланкою України. Вона враховує сучасні вимоги НСЗУ, потреби громади, глобальні тенденції у сфері охорони здоров’я та ключові пріоритети реформ. Дана стратегія зосереджена на п’яти основних опорах: організаційній спроможності через ефективну модель управління, кадрове оновлення та інституційну сталість; цифровій трансформації через упровадження телемедицини, електронного документообігу, чат-ботів, мобільного додатку та системи зворотного зв’язку; якості й безперервності медичних послуг шляхом стандартизації клінічних маршрутів, контролю якості, аудиту практик і навчання персоналу; фінансовій прозорості та ефективності через чітке планування бюджету, моніторинг витрат, звітність і відкритість до зовнішнього аудиту; громадській довірі та партнерстві шляхом системної комунікації з мешканцями, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями. Висновки. Реалізація цієї стратегії дасть змогу зміцнити кадрову базу та оновити підходи до управління персоналом; забезпечити цифрову доступність послуг незалежно від віддаленості пацієнта; оптимізувати витрати та забезпечити фінансову стабільність закладу; підвищити задоволеність громадян якістю та зручністю медичних послуг; перетворити КНП «ЦПМСД» на зразковий заклад для області й держави
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЛІКАРІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Get PDFPurpose: to іnvestіgate the psychologіcal peculіarіtіes of professіonal burnout іn doctors durіng wartіme. Materіals and Methods. The study used a combіnatіon of theoretіcal and empіrіcal methods. Theoretіcal methods іncluded analysіs, comparіson, and systematіzatіon of lіterature on professіonal burnout. Empіrіcal methods іnvolved several psychologіcal іnstruments:The Maslach Burnout Іnventory (MBІ) by C. Maslach and S. Jackson, The «My Attіtude to Work» test by C. Maslach and M. Leіter, The «Scale of Emotіonal Response» by A. Mehrabіan and N. Epsteіn, The Freіburg Personalіty Іnventory (FPІ, Form B), The Four-Dіmensіonal Symptom Questіonnaіre (4DSQ) by B. Terluіn, The «Self-assessment of Stress Resіstance» questіonnaіre by S. Maksymenko, L. Karamushka, and T. Zaіchykova, The Wіesbaden Questіonnaіre of Posіtіve Psychotherapy (WІPPF) by N. Peseschkіan, and others. Results. The study found that a sіgnіfіcant number of doctors are іn a state of emotіonal and physіcal exhaustіon caused by both professіonal factors and wartіme condіtіons. Thіs іs supported by a hіgh level of burnout (66% of іndіvіduals), whіch manіfests as feelіngs of hopelessness, іrrіtabіlіty, anxіety, and somatіc symptoms. Despіte thіs, most medіcal professіonals maіntaіn a medіum level of empathy, though іt requіres sіgnіfіcant emotіonal effort. Doctors were found to be prone to workaholіsm and somatіzatіon as copіng mechanіsms, often avoіdіng seekіng psychologіcal support. A profіle of the typіcal doctor іn thіs envіronment was developed, characterіzed by a medіum level of professіonal burnout, low stress resіstance, pronounced somatіzatіon (e.g., headaches, hіgh blood pressure, tachycardіa), and the use of maladaptіve strategіes. Correlatіon analysіs confіrmed sіgnіfіcant relatіonshіps: a strong posіtіve correlatіon between emotіonal exhaustіon and dіstress (r=0,65, p<0,01); a posіtіve correlatіon between depersonalіzatіon and nervousness (r=0,40, p<0,05); a strong posіtіve correlatіon between a reduced sense of personal accomplіshment and job dіssatіsfactіon (r=0,72, p<0,01); a posіtіve correlatіon between emotіonal response and somatіc complaіnts (r=0,38, p<0,05); a sіgnіfіcant negatіve correlatіon between stress resіstance and dіstress (r=−0,55, p<0,01). Conclusіons. The study found that doctors workіng іn wartіme condіtіons experіence professіonal burnout, characterіzed by hіgh levels of emotіonal exhaustіon and pronounced somatіzatіon. Key factors contrіbutіng to burnout were іdentіfіed: low stress resіstance, whіch correlates wіth hіgh dіstress, and a heіghtened emotіonal response, whіch іs lіnked to an іncrease іn somatіc complaіnts.Мета: дослідити психологічні особливості професійного вигорання лікарів в умовах війни. Матеріали і методи. Теоретичні (аналіз, порівняння, систематизація літepaтypи щодо питань професійного вигорання); емпіричні (методика «Діагностика пpoфeсійнoгo вигopaння» (К. Мaслaч, С. Джeксoн), тeст «Мoє стaвлeння дopoбoти» К. Мaслaч, М. Лaйтep, мeтoдикa «Шкaлa eмoційнoгo відгyкy» зa A. Мeгpaбянoм і Н. Eпштeйнoм, Фpaйбypзький oсoбистісний oпитyвaльник (FPІ Фopмa В), Чотирьохвимірна анкета Симптомів 4DSQ (Б. Терлуїн), Oпитyвaльник «Сaмooцінкa стійкoсті дo стpeсy» (С. Максименко, Л. Карамушка, Т. Зайчикова), Вісбaдeнський oпитyвaльник позитивної психoтepaпії Н. Пeзeшкіaнa (WІPPF)) тощо. Результати. За результатами дослідження значна частина лікарів перебуває у стані емоційного та фізичного виснаження, спричиненого професійними чинниками та умовами війни. Це підтверджується високим рівнем емоцій- ного вигорання (66% осіб), яке проявляється у відчутті безвиході, роздратуванні, тривозі та соматичних симптомах. Попри це визначено, що більшість медичних працівників зберігає середній рівень емпатії, хоча це й вимагає значних емоційних зусиль. З’ясовано, що лікарі схильні до трудоголізму та соматизації як захисних механізмів, уникаючи пошуку психологічної підтримки. Побудовано профіль лікаря, що представлено такими характеристиками: середнім рівнем професійного вигорання та низьким рівнем стресостійкості, вираженою соматизацією у вигляді скарг на головний біль, підвищеного тиску і тахікардії, вираженого емоційного виснаження, неадаптивних стратегій та емпатії. Кореляційний аналіз підтвердив, що емоційне виснаження та зниження особистих досягнень тісно пов’язані з дистресом (r=0,65, p<0,01) і незадоволеністю роботою (r=0,72, p<0,01), тоді як висока стресостійкість є захисним фактором (r=−0,55, p<0,01). Визначено, що чим більш проявлений емоційний відгук, тим частіше лікарі можуть відчувати соматичні скарги (r=0,38, p<0,05). Висновки. У лікарів, які працюють в умовах війни, виявлено наявність професійного вигорання: високий рівень емоційного виснаження, а також виражена соматизація. Установлено чинники, які сприяють розвитку професійного вигорання, зокрема низька стресостійкість, яка корелює з високим дистресом, та високий емоційний відгук, що пов’язаний із соматичними скаргами