Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
3D-РЕКОНСТРУКЦІЯ ПОЛІСТРУКТУРНИХ УШКОДЖЕНЬ ВЕРХНЬОГО ПЛЕЧОВОГО ПОЯСА ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ
Get PDFThe aim of the work: to present a clinical case illustrating the use of virtual 3D modeling and an individualized locking compression plate (LCP) in the surgical management of a comminuted gunshot fracture of the clavicle with bone loss.
Materials and Methods. A 42-year-old male soldier sustained a gunshot fracture of the right clavicle with associated scapular and rib injuries. Preoperative computed tomography was used to create a mirrored 3D model of the contralateral clavicle, allowing the design of a customized titanium Ti-6Al-4V ELI LCP plate. A bone defect of approximately 2 cm was reconstructed using an autologous iliac crest graft modeled on a 3D template.
Results. The use of a patient-specific plate provided anatomical restoration of the clavicular contour and stable fixation without intraoperative bending. The surgical time was 85 minutes, blood loss did not exceed 200 ml, and wound healing occurred by primary intention. Radiographic evaluation at four weeks confirmed correct implant position and bone alignment. At three months, complete bone union and full functional recovery of the shoulder girdle were achieved.
Conclusions. This case demonstrates that patient-specific 3D-modeled implants enable accurate anatomical reconstruction, mechanical stability, and rapid rehabilitation in complex post-traumatic clavicular injuries.Мета роботи: продемонструвати клінічний випадок застосування віртуального 3D-моделювання та індивідуально виготовленої блокованої LCP-пластини у хірургічному лікуванні багатоуламкового вогнепального перелому ключиці з дефектом кісткової тканини.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування постраждалого військовослужбовеця 42 років із вогнепальним пораненням правої половини грудної клітки, переломом ключиці, лопатки та ребер. Проведено комп’ютерну томографію (КТ) з побудовою дзеркальної 3D-моделі контралатеральної ключиці. На її основі створено індивідуальну титанову пластину Ti-6Al-4V ELI. Кістковий дефект (приблизно 2 см) заміщено аутотрансплантатом із крила клубової кістки, адаптований за 3D-шаблоном.
Результати. Індивідуально змодельована LCP-пластина забезпечила анатомічно точне відновлення контура ключиці та стабільну фіксацію уламків без потреби у внутрішньоопераційному згинанні. Тривалість операції становила 85 хв, крововтрата – до 200 мл. Загоєння рани відбулося первинним натягом. Через 4 тижні рентгенографія підтвердила правильне положення імплантата, а через 3 місяці спостерігалося повне зрощення кістки та відновлення функції плечового суглоба.
Висновки. Застосування індивідуально промодельованої LCP-пластини на основі 3D-моделювання дозволяє досягти прецизійного анатомічного відновлення, стабільності остеосинтезу та швидкої реабілітації при складних післявогнепальних переломах ключиці
ГЕМОКОАГУЛЯЦІЙНІ РОЗЛАДИ ТА ГОСТРОФАЗОВІ МАРКЕРИ В КОНТЕКСТІ ПАТОГЕНЕЗУ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ 2019
Get PDFSUMMARY. Objective. To analyze the state of hemostasis system parameters, acute phase inflammatory markers, and their interrelations in patients with varying severity of COVID-19.
Materials and Methods. A total of 179 (100 %) patients with COVID-19 who were treated at the “Regional Children’s Infectious Clinical Hospital” of the Kharkiv Regional Council from 2020 to 2024 were examined. Upon hospital admission, all patients underwent chest CT or radiography, complete blood count, and coagulation tests (fibrinogen, D-dimer, prothrombin time, prothrombin according to Quick, activated partial thromboplastin time (APTT), and international normalized ratio (INR)) using standard laboratory methods. Levels of C-reactive protein (CRP), ferritin, and interleukin-6 (IL-6) were measured by ELISA. Thromboelastography (TEG) was also performed using the TEG® 5000 system. A control group of 42 practically healthy individuals who were blood donors was used. The results were processed using standard statistical methods, including Student’s t-test, Pearson’s chi-square test, and Spearman’s rank correlation coefficient (Rho, ρ).
Results. The clinical picture was dominated by general intoxication symptoms (93.3 %), catarrhal-respiratory syndrome (70.95%), psycho-neurological disorders (64.3 %), and signs of respiratory failure (50.8 %). Pneumonia was diagnosed in 178 (99.4 %) patients, more often bilateral (p<0.001). Changes in clinical blood analysis included leukocytosis and increased erythrocyte sedimentation rate. Serum levels of CRP, ferritin, IL-6, D-dimer, and fibrinogen were significantly higher in COVID-19 patients than in the control group (p<0.001), while prothrombin time, INR, APTT, and prothrombin by Quick did not differ significantly (p>0.05). Most parameters were related to the severity of the disease. Thromboelastography in COVID-19 patients showed a decrease in the maximum rate of thrombus formation and overall thrombin generation, a decreased maximum lysis rate and increased time to reach it, as well as reduced clot elasticity (p<0.02). Correlation analysis revealed numerous associations between TEG parameters, acute phase markers, and coagulation indicators, indicating mutual influence of different pathogenetic links in SARS-CoV-2 infection.
Conclusions. COVID-19 patients demonstrated elevated serum levels of CRP, ferritin, IL-6, D-dimer, and fibrinogen compared to the control group, with values correlating with disease severity: higher in severe cases than in moderate ones.
Thromboelastography revealed increased thrombotic and decreased lytic activity, indicating a state of hypercoagulation.
Numerous correlations were found between TEG parameters, acute phase markers, and coagulation indicators, confirming the interdependence of various pathogenetic pathways in COVID-19.
Monitoring fibrinogen and D-dimer levels in COVID-19 patients may be used to assess the risk of thrombohemorrhagic complications.Мета роботи – проаналізувати стан показників системи гемостазу, гострої фази запалення та взаємозв’язок між ними у хворих на COVID-19 різного ступеня тяжкості.
Матеріали і методи. Обстежено 179 пацієнтів із COVID-19, які лікувалися на базі КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» у період з 2020 по 2024 р. Усім хворим після ушпиталення здійснювали комп’ютерну томографію або рентгенографію органів грудної порожнини, клінічний аналіз крові, визначали показники коагулограми (вміст фібриногену, D-димеру, протромбіновий час, протромбін за Квіком, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) за стандартними лабораторними методиками), вміст С-реактивного білка (СРБ), феритину, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) методом імуноферментного аналізу. Крім того, хворим здійснювали тромбоеластографію (ТЕГ) на тромбоеластографі TEG® 5000. Контрольну групу склали 42 здорових донори крові. Отримані результати обробляли за загальними правилами варіаційної статистики із застосуванням критерію t Стьюдента, критерію згоди χ2 Пірсона, коефіцієнту рангової кореляції Rho (ρ) Спірмена.
Результати дослідження. У клінічній картині обстежених хворих домінували прояви загальної інтоксикації (93,3 %), катарально-респіраторного синдрому (70,9 %), психо-неврологічні порушення (64,3 %), ознаки дихальної недостатності (50,8 %). У 178 (99,4 %) пацієнтів діагностовано пневмонію, яка частіше була двобічною (р<0,001). Зміни в клінічному аналізі хворих характеризувалися лейкоцитозом і підвищенням швидкості осідання еритроцитів. Уміст у сироватці крові хворих на COVID-19 СРБ, феритину, ІЛ-6, D-димеру, фібриногену був значно підвищений порівняно з контрольними значеннями (р˂0,001), а протромбіновий час, МНВ, АЧТЧ, а також протромбін за Квіком не відрізнялися від норми (˃0,05). Більшість із цих показників залежала від ступеня тяжкості хвороби. Тромбоеластограма пацієнтів із COVID-19 характеризувалася зниженням максимальної швидкості утворення і загальної генерації тромбу, зниженням максимальної швидкості та підвищенням часу досягнення максимальної швидкості лізису, зниженням максимальної еластичності згустка (p˂0,02). Здійснення кореляційного аналізу дало змогу встановити численні зв’язки між показниками ТЕГ, гострої фази запалення та коагулограми, що свідчить про вплив різних патогенетичних ланок інфекційного процесу при інфекції, спричиненій SARS-CoV-2, одна на одну.
Висновки. У хворих на COVID-19 встановлено підвищення вмісту в сироватці крові СРБ, феритину, ІЛ-6, D-димеру, фібриногену порівняно з контрольними значеннями. Ці зміни залежали від ступеня тяжкості хвороби: у хворих із тяжким ступенем досліджувані показники були вищими, ніж у хворих із середнім ступенем тяжкості COVID-19.
За результатами ТЕГ, у хворих на COVID-19 виявлено збільшення тромботичної та зменшення лізисної активності, що свідчить про наявність гіперкоагуляції.
Встановлено численні кореляційні зв’язки між показниками тромбоеластографії, гострої фази запалення та коагулограми, що підтверджує залежність різних патогенетичних ланок COVID-19 одна від одної.
Моніторинг за вмістом фібриногену та D-димеру в сироватці крові при COVID-19 може бути застосований для оцінки ризику виникнення тромбогеморагічних ускладнень
КЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНО-РЕЗИСТЕНТНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ У ХВОРИХ НА ФОНІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ
Get PDFSUMMARY. One of the clinical challenges in the treatment of pulmonary tuberculosis (TB) in patients with HIV infection is the atypical clinical presentation of the disease. Mortality from TB in the setting of HIV infection is a complex phenomenon caused by the synergistic interaction of both diseases and a range of clinical and socioeconomic factors.
Objective. To study the clinical and radiological features and treatment efficacy in patients with drug-resistant pulmonary tuberculosis and HIV infection under crisis conditions.
Patients and methods. The data of 70 patients with drug-resistant pulmonary TB treated at the Zaporizhzhia Regional Phthisiopulmonology Clinical Diagnostic Center during 2020–2022 were analyzed.
Results. Night sweats were more frequently observed in patients with TB/HIV coinfection compared to those with pulmonary TB alone. Infiltrative forms of TB with cavitary lesions predominated. Timely initiation of ART in HIV-positive patients, optimization of integrated TB/HIV treatment, enhanced adherence support, and prevention of opportunistic infections were noted. However, a higher rate of treatment failures and fatal outcomes remains.
Conclusions. The coexistence of drug-resistant pulmonary TB and HIV infection remains a pressing problem, highlighting the importance of improving treatment effectiveness.Одним із клінічних викликів у лікуванні туберкульозу (ТБ) легень у пацієнтів із ВІЛ-інфекцією є атипова клінічна презентація недуги. Летальність при ТБ на фоні ВІЛ-інфекції є складним явищем, зумовленим синергічною взаємодією двох захворювань та низкою клінічних і соціально-економічних факторів.
Мета роботи – вивчити клініко-рентгенологічні особливості та ефективність лікування хворих із медикаментозно-резистентним туберкульозом (МРТБ) легень на фоні ВІЛ-інфекції в умовах кризових ситуацій.
Пацієнти і методи. Проаналізовані дані 70 хворих на медикаментозно-стійкий ТБ легень, які лікувалися в Запорізькому регіональному фтизіопульмонологічному клінічному лікувально-діагностичному центрі у 2020-2022 рр.
Результати. Пітливість у нічний час частіше спостерігалася у пацієнтів з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ порівняно з пацієнтами лише з ТБ легень. У хворих переважають інфільтративні форми ТБ з деструкціями. Відзначається своєчасне призначення АРТ у ВІЛ-інфікованих, оптимізація інтегрованого лікування ТБ/ВІЛ, посилення підтримки прихильності до лікування, профілактика опортуністичних інфекцій, але залишається вищий відсоток невдач при лікуванні та летальних випадків.
Висновок. Актуальною залишається проблема поєднання медикаментозно-стійкого ТБ легень і ВІЛ-інфекції, тому важливим є підвищення ефективності лікування
СТАТЕВІ ТА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РІВНЯ ЕНДОТЕЛІНУ-1 У ДІТЕЙ, ІНФІКОВАНИХ SARS-COV-2
Get PDFThe aim of the study − to determine age- and sex-related differences in endothelin-1 (ET-1) levels in children with coronavirus disease (COVID-19) and multisystem inflammatory syndrome in children (MIS-C).
Materials and Methods. The study included 200 children with COVID-19 and 40 children with MIS-C. The median age of patients with COVID-19 was 3.00 (0.75; 9.00) years, whereas in the MIS-C group it was 7.50 (3.88; 10.00) years (p<0.05). The groups did not differ by sex distribution (p>0.05). ET-1 concentrations were measured using an enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) with the Human ET-1 (Endothelin-1) ELISA Kit.
Results and Discussion. ET-1 levels in children with MIS-C (25.76 (18.41; 33.75) pg/mL) were significantly higher than in those with acute SARS-CoV-2 infection (9.95 (5.66; 12.96) pg/mL) (p<0.001). In the MIS-C group, boys had significantly higher ET-1 levels compared with girls − 31.50 (22.27; 39.75) pg/mL and 15.22 (10.43; 22.09) pg/mL, respectively (p<0.05). No sex-related differences were found in the COVID-19 group (p>0.05). Among children with COVID-19, ET-1 levels increased with age (B=1.34; SE=0.66; p=0.047). In the MIS-C group, both male sex (B=-25.41; SE=8.06; p=0.007) and older age (B=11.10; SE=3.14; p=0.003) were associated with higher ET-1 concentrations.
Conclusions. The study results demonstrated significantly higher ET-1 levels in children with MIS-C compared with those with COVID-19. The data highlight the important role of sex and age factors in the development of endothelial dysfunction in pediatric patients with COVID-19 and MIS-C, which may have practical implications for predicting endothelial involvement in children.Мета дослідження − встановити вікові та статеві особливості рівня ентоделіну-1 (ЕТ-1) у дітей із коронавірусною хворобою (COVID-19) та мультисистемним запальним синдромом (MIS-C).
Матеріали та методи. У дослідження включено 200 дітей із COVID-19 та 40 дітей із MIS-C. Середній вік пацієнтів із COVID-19 становив 3,00 (0,75; 9,00) роки, у групі MIS-C – 7,50 (3,88; 10,00) року (p<0,05). За статевим розподілом групи не відрізнялися (p>0,05). Концентрацію ЕТ-1 визначали методом імуноферментного аналізу з використанням тест-системи Human ET-1 (Endothelin-1) ELISA Kit.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що рівень ендотеліну-1 (ЕТ-1) у дітей із MIS-C (25,76 (18,41; 33,75) пг/мл) достовірно перевищував значення у дітей із гострою інфекцією SARS-CoV-2 (9,95 (5,66; 12,96) пг/мл) (р<0,001). У групі MIS-C хлопчики мали статистично вищі рівні ЕТ-1 порівняно з дівчатками – 31,50 (22,27; 39,75) пг/мл та 15,22 (10,43; 22,09) пг/мл відповідно (p<0,05). У групі COVID-19 статевих відмінностей не виявлено (р>0,05). У пацієнтів із COVID-19 встановлено зростання рівня ЕТ-1 із віком обстежених (B=1,34; SE=0,66; p=0,047). У дітей із MIS-C як чоловіча стать (B=-25,41; SE=8,06; p=0,007), так і старший вік (B=11,10; SE=3,14; p=0,003) асоціювалися з вищими концентраціями ЕТ-1.
Висновки. Результати дослідження достовірно засвідчують вищі рівні ЕТ‑1 у дітей із MIS‑C порівняно з пацієнтами з COVID‑19. Отримані дані підкреслюють важливу роль статевих та вікових факторів у формуванні ендотеліальної дисфункції у дітей із COVID-19 та MIS‑C, що може мати практичне значення для прогнозування ендотеліального ураження у пацієнтів дитячого віку
ПУБЛІКАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ З ПОШУКУ НОВИХ БІОЛОГІЧНИХ СПОЛУК СИНТЕТИЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ЖУРНАЛАХ УКРАЇНИ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ НАУКОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ
Get PDFThe aim of this work is to develop a profile of publications on the search for novel biologically active compounds of synthetic origin, published in Ukrainian scholarly journals during 2019–2024, in order to identify the dynamics of publication activity, structural patterns, leading research institutions, and thematic dominants.
Materials and Methods. A total of 32 journals, which are included in the List of Scientific Professional Publications of Ukraine, were reviewed. The sample comprises articles thematically related to the search for novel biologically active compounds of synthetic origin and affiliated with Ukrainian research institutions. Scientometric methods (statistical analysis, counting the number of publications, content analysis, and thesaurus analysis) and generalization were used.
Results and Discussion. It was established that 172 articles on the search for novel biologically active compounds of synthetic origin were published across 15 journals (accounting for 46.9% of the total number). Publication activity showed a decline from 2019 to 2022, a sharp drop in 2022, and a gradual increase in 2023–2024. Five journals accounted for 79.1% of the publications, with the «Journal of Organic and Pharmaceutical Chemistry» being the leader (26.7%). The publications represented 63 institutions, with a total participation index of 309, which indicates active inter-institutional collaboration. The thematic analysis revealed a dominance of research areas such as chemical synthesis (32.6%), computational chemistry methods (28.5%), and pharmacological/biological screening (18.6%).
Conclusions. The study demonstrates the existence of a stable research paradigm in the search for novel biologically active compounds of synthetic origin, with the potential for integrating comprehensive approaches. This integration may contribute to enhancing the international visibility of Ukrainian research.Мета - формування наукометричного профілю публікацій з пошуку нових біологічних сполук синтетичного походження, опублікованих у фахових наукових журналах України у 2019–2024 рр., для виявлення динаміки публікаційної активності, структурних патернів, провідних наукових організацій та тематичних домінант.
Матеріали і методи. Опрацьовано 32 журнали, включені до Переліку наукових фахових видань України. До вибірки включено статті, які тематично пов’язані з пошуком нових біологічних сполук синтетичного походження та афілійовані з українськими науковими установами. Використано методи наукометрії (статистичний метод, підрахунку кількості публікацій, контент-аналізу, тезаурусний) та узагальнення.
Результати й обговорення. Встановлено, що з тематики пошуку нових біологічних сполук синтетичного походження були опубліковані 172 статті у 15 журналах (46,9% від їх загальної кількості). Публікаційна активність демонструвала спад у 2019–2022 рр., різке падіння у 2022 р. та поступове зростання у 2023–2024 рр. П’ять журналів забезпечили 79,1% публікацій, лідером став Журнал органічної та фармацевтичної хімії (26,7%). У публікаціях представлено 63 установи, загальний індекс участі - 309, що свідчить про активну міжінституційну співпрацю. Тематичний аналіз показав домінування напрямів хімічного синтезу (32,6%), методів комп’ютерної хімії (28,5%) та фармакологічного/біологічного скринінгу (18,6%).
Висновки. Показано наявність стабільної дослідницької парадигми з пошуку нових біологічних сполук синтетичного походження з потенціалом до інтеграції комплексних підходів, що може сприяти підвищенню міжнародної видимості українських досліджень
ДО 60-РІЧЧЯ ОКСАНИ РОМАНІВНИ ЛЕВИЦЬКОЇ: СВІТЛО НАУКИ ТА ДУШІ
Get PDFOksana Levytska – Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor of the Organization and Economics of Pharmacy Department of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University was born on October 10, 1965. Oksana Levytska is a well-known researcher, talented teacher and wise mentor. She harmoniously combined the deep intellect of a scientist and the inexhaustible sincerity and warmth of a true Ukrainian. The life and scientific path of Oksana Romanivna is not just measured in years, but filled with light, selfless kindness and deep love for pharmacy.10 жовтня 1965 року народилася Оксана Левицька – доктор фармацевтичних наук, професор кафедри організації і економіки фармації ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького». Оксана Левицька – знана дослідниця, талановитий педагог і мудра наставниця. Вона гармонійно поєднала у собі глибокий інтелект науковця та невичерпну щирість і сердечність справжньої Українки. Життєвий та науковий шлях Оксани Романівни не просто відміряний роками, а наповнений світлом, беззавітною добротою та глибокою любов’ю до фармації
МЕДСЕСТРИНСЬКІ ВИКЛИКИ В РОБОТІ З РЕВМАТОЛОГІЧНИМИ ПАЦІЄНТАМИ
Get PDFIntroduction. Rheumatological diseases are common worldwide and their number is increasing. These conditions require comprehensive, interdisciplinary care, in which nurses play an important role through their involvement in the process. Despite the developed algorithms for working with patients, only half of them remain satisfied with the treatment process and communication with staff. A survey of Japanese nurses working with rheumatological patients, conducted in 2020, identified five main problems: communication, understanding, experience, systemic problems and collaboration. However, there are no such studies conducted among Ukrainian nurses.
The aim of the study – to learn about nursing challenges in working with rheumatology patients using statistical study of the patient contingent of the rheumatology department, analysis of the structure and staffing of a model rheumatology department, analysis of questionnaires of rheumatology department nurses about the peculiarities of work in the rheumatology department, oral interview with rheumatology department nurses.
The main part. In 2024, the rheumatology department of the Ternopil Regional Clinical Hospital treated 1,725 patients with rheumatic diseases. The vast majority of them had joint manifestations. 9 experienced nurses are involved in the work with them, who are involved in registration, care, fulfillment of prescriptions, monitoring and self-care teaching of patients. Nurses face such problems as a large volume of patients, communication problems, organizational difficulties and emotional burnout.
Conclusions. Rheumatological diseases are widespread throughout the world. Therefore, the rheumatology department of the Ternopil Regional Clinical Hospital works with a large flow of rheumatological patients. Experienced nurses are involved in their care, who have outlined the main problems in their work.Вступ. Ревматологічні захворювання поширені в усьому світі, їх кількість зростає. Ці стани вимагають комплексного, міждисциплінарного догляду, в якому медсестри відіграють важливу роль через залученість до процесу. Незважаючи на розроблені алгоритми роботи з пацієнтами, лише половина з них залишається задоволеною процесом лікування та спілкуванням із персоналом. Завдяки опитуванню японських медсестер, які працюють з ревматологічними пацієнтами, проведеному в 2020 р., було виявлено п’ять основних проблем в їх роботі, таких, як: комунікація, розуміння, досвід, системні проблеми та співпраця з пацієнтами. Проте досліджень, сфокусованих на важливих питаннях роботи медсестер стаціонарних відділень в Україні, недостатньо.
Мета роботи – дослідити медсестринські виклики в роботі з ревматологічними пацієнтами за допомогою статистичного дослідження контингенту хворих ревматологічного відділення, аналізу структури та штатного розкладу медсестер ревматологічного відділення, аналізу анкет та усного інтерв’ю медсестер щодо особливостей роботи ревматологічного відділення.
Основна частина. У 2024 р. в ревматологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради перебували на лікуванні 1725 пацієнтів з різними захворюваннями. Більшість з них мала суглобові прояви. До роботи з ними було залучено 9 медсестер із тривалим досвідом роботи саме у ревматологічному відділенні. В їх обов’язки входять реєстрація та облік пацієнтів, їх догляд, виконання призначень, моніторинг стану хворих і навчання пацієнтів. За результатами анкетування та аналізу усного інтерв’ю, медсестри стикаються з такими проблемами, як великий потік пацієнтів, комунікаційні та організаційні труднощі, емоційне вигорання.
Висновки. Ревматологічні захворювання поширені в усьому світі. Тому й ревматологічне відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні працює з великим потоком ревматологічних пацієнтів. До догляду за ними залучено досвідчених медсестер, які окреслили основні проблеми в роботі
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ПРОГРАМИ (МАСАЖ ТА МАНУАЛЬНА ТЕРАПІЯ) У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ
Get PDFIntroduction. The human body is naturally capable of a wide range of muscular activity. Over the centuries, despite significant changes in socio-economic conditions, physical activity and the need for movement have not only not decreased, but on the contrary - have remained a basic life need and an important factor in maintaining health. Movement is a key natural and biological stimulator of growth, development, preservation and improvement of physiological functions, forming the harmonious development of the whole organism. Education in higher education institutions creates a specific environment when intensive mental activity is combined with pronounced hypokinesia and high neuro-emotional stress against the background of a sharp reduction in motor activity. Under the influence of physical exercises, morphological and functional restructuring occurs in the body, which contributes to a significant increase in the capabilities of individual organs, systems and their interaction, improvement of regulatory processes, as well as an expansion of the spectrum of compensatory and adaptive reactions. At the same time, both specific and nonspecific resistance of the body to the action of adverse environmental factors increases, and the ability to withstand various physical loads improves. Scientific studies confirm that physical exercises contribute to improving the functional state of the body. At the same time, to achieve maximum effect, it is necessary to rationally plan physical activity, adhere to key physiological patterns and correctly select the intensity and types of loads.
The aim of the study – to determine the best physical therapy methods for restoring the musculoskeletal system in the elderly.
The main part. The study was conducted at the SUNRISE massage therapist training and development center in Ternopil. 42 patients aged 50 to 76 years old with various musculoskeletal disorders were involved. Participants were selected based on the presence of traumatic injuries, structural damage, and decreased motor or sensory functions of the lower extremities, which met the main inclusion criteria in the study. The use of combined methods of influence contributed to pronounced positive changes in the functional state, which was manifested by a decrease in pain syndrome, improvement of muscle tone, expansion of the amplitude of movements in the joints and optimization of motor stereotypes. The obtained data also demonstrate an increase in the overall quality of life of the participants due to a decrease in physical limitations, improvement of the emotional state and increased confidence in their own motor capabilities. The complex rehabilitation approach has confirmed its effectiveness and can be recommended for practical use in rehabilitation centers, as well as as a basis for further scientific research on the optimization of recovery programs for various types of musculoskeletal injuries.
Conclusions. All clinical and functional instruments involved in the evaluation (QUALEFFO, WOMAC, TUG, BBS, 6MWT) showed significant statistically and clinically significant improvements after patients completed a three-week physical rehabilitation program.Вступ. Організм людини від природи здатний до широкого спектра м’язової активності. Протягом століть, незважаючи на істотні зміни соціально-економічних умов, фізична активність і потреба в русі не лише не зменшились, а навпаки, залишилися базовою життєвою потребою та важливим чинником підтримання здоров’я. Рух є ключовим природно-біологічним стимулятором росту, розвитку, збереження та вдосконалення фізіологічних функцій, формуючи гармонійний розвиток усього організму. Навчання в закладах вищої освіти створює специфічне середовище, коли інтенсивна розумова діяльність поєднується з вираженою гіпокінезією та високим нервово-емоційним навантаженням на фоні різкого зниження рухової активності. Під впливом фізичних вправ в організмі відбуваються морфологічні й функціональні перебудови, що сприяють значному підвищенню можливостей окремих органів, систем та їх взаємодії, покращенню регуляторних процесів, а також розширенню спектра компенсаторно-адаптаційних реакцій. Водночас зростає як специфічна, так і неспецифічна резистентність організму до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, поліпшується здатність до витримування різних фізичних навантажень. Наукові дослідження підтверджують, що фізичні вправи сприяють покращенню функціонального стану організму. Водночас для досягнення максимального ефекту необхідно раціонально планувати фізичну діяльність, дотримуватися ключових фізіологічних закономірностей та правильно підбирати інтенсивність і види навантажень.
Мета роботи – визначити найкращі методи фізичної терапії для відновлення опорно-рухового апарату в людей похилого віку.
Основна частина. Дослідження проведено на базі центру підготовки і розвитку масажистів «SUNRISE» в м. Тернополі. До участі в ньому залучили 42 осіб віком від 50 до 76 років з різними захворюваннями опорно-рухового апарату. Відбирали учасників за наявністю травматичних уражень, структурних ушкоджень та зниженням рухових чи сенсорних функцій нижніх кінцівок, що відповідало основним критеріям включення у дослідження. Застосування поєднаних методів впливу сприяло вираженим позитивним змінам функціонального стану, що проявлялися зменшенням больового синдрому, покращенням тонусу м’язів, розширенням амплітуди рухів у суглобах та оптимізацією рухових стереотипів. Отримані дані також продемонстрували поліпшення загальної якості життя учасників завдяки зменшенню фізичних обмежень, покращенню емоційного стану і підвищенню впевненості у власних рухових можливостях. Комплексний реабілітаційний підхід підтвердив свою результативність і може бути рекомендований для практичного використання в реабілітаційних центрах, а також як основа для подальших наукових досліджень щодо оптимізації програм відновлення при різних видах уражень опорно-рухового апарату.
Висновки. Усі використані для оцінювання клініко-функціональні інструменти (QUALEFFO, WOMAC, TUG, BBS, 6MWT) засвідчили виражене статистично і клінічно значуще покращення після проходження пацієнтами тритижневої програми фізичної реабілітації
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ КІНЕЗІОТЕЙПУВАННЯ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТРАВМАМИ КОЛІННОГО СУГЛОБА
Get PDFIntroduction. The knee joint is one of the most vulnerable anatomical structures of the musculoskeletal system, and its injuries — especially ruptures of the anterior and posterior cruciate ligaments, medial collateral ligament — lead to a significant decrease in working capacity and long-term loss of physical activity. Traditional rehabilitation programs include therapeutic physical education, massage, physiotherapy, but in recent years there has been a growing interest in kinesiotherapy methods as an additional means of optimizing recovery processes.
The aim of the study – to analyze current data on the effectiveness of kinesiotherapy in patients with knee ligament injuries and to determine the prospects for this method.
The main part. A search and analysis of scientific literature was conducted on the use of kinesiotherapy in physical therapy both in general and specifically in patients with knee ligament injuries. A review of the literature was conducted to summarize current data on the effectiveness of kinesiotherapy, determine its role in the rehabilitation program and outline the prospects for further research. The search was conducted in international electronic databases: PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, as well as in domestic scientific journals and conference proceedings. The article reviews the results of clinical studies, systematic reviews and meta-analyses that have studied the role of kinesiology taping in the treatment of knee injuries. The generalized data show that the use of tapes reduces the intensity of pain, reduces post-traumatic or postoperative edema, and also restores the range of motion. Some studies confirm the improvement of proprioception, stability of the knee joint and faster recovery of strength of the muscles of the posterior thigh. The psychological effect attracts special attention: the use of tapes increases the patient’s confidence in performing movements and reduces the fear of re-injury, which contributes to a more active participation in the rehabilitation process. However, the results of the studies are not entirely unambiguous. Some studies demonstrate only a short-term effect of kinesiology taping or do not reveal statistically significant differences compared to standard treatment methods. Insufficient standardization of application schemes and significant variability in methodology also complicate the formation of universal clinical recommendations.
Conclusions. Kinesio taping can be considered as an effective adjunct in complex physical therapy for knee ligament injuries. Its feasibility is most evident in the early phase of recovery, when it is necessary to quickly reduce pain and swelling, create conditions for active development of movements and support the psycho-emotional state of the patient. Further scientific research should be aimed at standardizing taping protocols, determining optimal combinations with other physical therapy methods and assessing long-term results.Вступ. Колінний суглоб є однією з найбільш вразливих анатомічних структур опорно-рухового апарату, а його травми, особливо розриви передньої і задньої хрестоподібних зв’язок, медіальної колатеральної зв’язки, призводять до значного зниження працездатності й тривалої втрати фізичної активності. Традиційні програми реабілітації включають лікувальну фізичну культуру, масаж, фізіотерапію, проте в останні роки зростає інтерес до методів кінезіотейпування як додаткового засобу оптимізації відновних процесів.
Мета роботи – проаналізувати сучасні дані щодо ефективності застосування кінезіотейпування в комплексі фізичної терапії у пацієнтів із травмами зв’язок колінного суглоба та визначити перспективи цього методу.
Основна частина. Проведено пошук та аналіз наукової літератури, присвяченої застосуванню кінезіотейпування у фізичній терапії як загалом, так і конкретно у пацієнтів із травмами зв’язок колінного суглоба. Огляд літературних даних було здійснено для узагальнення сучасних даних щодо ефективності кінезіотейпування, визначення його ролі у програмі реабілітації та окреслення перспектив подальших досліджень. Пошук проведено в міжнародних електронних базах даних: PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, а також у вітчизняних наукових журналах і збірниках матеріалів конференцій. У статті розглянуто результати клінічних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів, під час яких вивчали роль кінезіотейпування у лікуванні ушкоджень колінного суглоба. Узагальнені дані свідчать про те, що застосування тейпів дозволяє знизити інтенсивність больового синдрому, зменшити післятравматичний або післяопераційний набряк, а також відновлює обсяг рухів. Автори деяких робіт підтверджують покращення пропріоцепції, стабільності колінного суглоба та швидше відновлення сили м’язів задньої поверхні стегна. Окрему увагу привертає психологічний ефект: використання тейпів підвищує впевненість пацієнта у виконанні рухів і зменшує страх отримання повторної травми, що сприяє активнішій участі в реабілітаційному процесі. Водночас результати досліджень не є цілком однозначними. Частина авторів праць демонструє лише короткочасний ефект кінезіотейпування або не виявляє статистично значущих відмінностей порівняно зі стандартними методами лікування. Недостатня стандартизація схем аплікацій і значна варіабельність методології також ускладнюють формування універсальних клінічних рекомендацій.
Висновки. Кінезіотейпування можна розглядати як ефективний допоміжний метод у складі комплексної фізичної терапії при травмах зв’язок колінного суглоба. Його доцільність найбільш очевидна в ранній фазі відновлення, коли необхідно швидко зменшити біль і набряк, створити умови для активної розробки рухів і підтримати психоемоційний стан пацієнта. Подальші наукові дослідження мають бути спрямовані на стандартизацію протоколів тейпування, визначення оптимальних комбінацій з іншими методами фізичної терапії та оцінку довготривалих результатів
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ВОЄННИХ ДІЙ
Get PDFPurpose: to provide a scientific justification for optimal solutions in human resource support for Ukraine’s public health system in the context of overcoming the consequences of military actions (based on the example of regional Centers for Disease Control and Prevention). Materials and Methods. To achieve the study’s objective, research was conducted at the State Institution «Cherkasy Regional Center for Disease Control and Prevention of the Ministry of Health of Ukraine» and the State Institution «Sumy Regional Center for Disease Control and Prevention of the Ministry of Health of Ukraine» (RCDCP). The data sources included: the regional program «Medical Personnel»; the «Population Health Status Report» for 2018–2024; and a sociological survey conducted among 214 specialists assessing the effectiveness of service delivery to the population under frontline conditions in the Sumy region. The following research methods were applied: epidemiological method – to assess the impact of human resources on the sanitary-epidemiological situation and to determine the influence of destabilizing risk factors on public health; sociological method – to evaluate the impact of risk factors on population health; statistical method – to identify trends and dependencies; modeling method – to forecast personnel needs using Microsoft Excel software tools; SWOT analysis to identify threats in the industry\u27s personnel policy. Results. The analysis of human resource provision in the public health system, based on the example of RCDCPs, demonstrated that human capital is among the most vulnerable components. The key challenges for epidemiological surveillance at the regional level include a shortage of specialists in epidemiology, insufficient intersectoral cooperation, and limited technical and methodological resources. Conclusions. Strengthening the human resource capacity of Ukraine’s public health system should be achieved through: promoting the prestige of the profession at the legislative level; developing a system of continuous professional development using modern and innovative formats; establishing effective intersectoral and interregional coordination, based on unified protocols and integrated information systems for epidemiological surveillance of infectious and non-communicable diseases at all levels of system management.Мета: наукове обґрунтування оптимальних рішень кадрового забезпечення системи громадського здоров’я України в умовах подолання наслідків воєнних дій (на прикладі регіональних центрів контролю та профілактики хвороб). Матеріали і методи. Для реалізації мети проведено дослідження на базі ДУ «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» та ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» (ОЦКПХ). Опрацьована база даних: регіональна програма «Медичні кадри», «Звіт про стан здоров’я населення за 2018–2024 рр.»; проведено соціологічні дослідження серед 214 фахівців щодо ефективності надання послуг населенню у прифронтових умовах Сумського регіону. У дослідженні використано: епідеміологічний метод – для оцінки впливу кадрового потенціалу на санітарно-епідеміологічну ситуацію, встановлення впливу дестабілізуючих чинників ризику на стан здоров’я населення; соціологічний – визначення впливу чинників ризику на стан здоров’я населення; статистичний метод – для виявлення тенденцій і залежностей; метод моделювання – для прогнозування потреб у кадрах шляхом використання програмних інструментів Microsoft Excel; SWOT-аналіз – для встановлення загроз у кадровій політиці галузі. Результати. Аналіз кадрового забезпечення системи громадського здоров’я на прикладі ОЦКПХ визначив, що кадровий потенціал є одним із найуразливіших компонентів. Серед ключових проблем епіднагляду на регіональному рівні визначено дефіцит спеціалістів епідеміологічного фаху, недостатню міжсекторальну взаємодію, обмеженість технічних та методичних ресурсів. Висновки. Посилення кадрового потенціалу системи громадського здоров’я України через підтримку престижу професії на законодавчому рівні; формування системи безперервного професійного розвитку з використанням сучасних інноваційних форм її організації; налагодження ефективної міжсекторальної та міжрегіональної координації з використанням єдиних протоколів та інформаційних систем епідеміологічного нагляду за інфекційними та неінфекційними захворюваннями на всіх рівнях управління системою