Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
САМОДІАГНОСТИКА Й РЕФЛЕКСІЯ ЩОДО РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Get PDFAbstract. In modern medical education, significant attention is given to developing a high level of professional competence among future doctors. One of the key approaches to achieving this is the application of self-diagnosis and reflection methods, which enable students to analyze their achievements, identify gaps in knowledge, and enhance their professional skills. The article explores the processes of self-diagnosis and reflection among medical students concerning their level of professional competence formation in higher education. Special attention is paid to the use of self-diagnostic and formative assessment tools, such as career portfolios, which allow students to systematize their academic achievements and serve as a means of tracking their professional growth. Including information in the portfolio about coursework, scientific achievements, certificates, participation in conferences, and reflective essays contributes to a deeper understanding of personal development. The role of information technology in enhancing the professional competence of medical students is also highlighted. The use of digital services allows for the integration of formative assessment methods, self-assessment, and peer assessment, thereby improving students’ information competency. Particular emphasis is placed on the use of virtual reality technologies, medical phantoms, and robotic mannequins, which enable students to repeatedly practice skills, analyze their impact on patient conditions, and receive objective feedback. Additionally, the importance of the Objective Structured Clinical Examination (OSCE), the involvement of standardized patients, and independent examiners in the objective assessment of professional skills is discussed. The article examines the PDCA (Deming cycle) methodology as one of the effective approaches to developing the professional competence of future doctors. This model facilitates the systematic analysis of personal development through goal setting, implementation of educational activities, evaluation of results, and adjustment of self-improvement strategies. Statistical data presented in the article confirm the effectiveness of the mentioned self-diagnosis and reflection methods. It has been proven that students who actively use self-diagnostic tools demonstrate a higher level of professional competence, confidence in their knowledge, and the ability to make decisions in complex clinical situations. Thus, self-diagnosis and reflection are integral components of the educational process in higher medical education institutions. They contribute not only to improving professional training but also to developing lifelong learning skills, which are essential for a successful medical practice.Анотація. У сучасній медичній освіті значна увага приділяється формуванню високого рівня професійної компетентності майбутніх лікарів. Одним із ключових підходів до її розвитку є застосування методів самодіагностики та рефлексії, що дають студентам змогу аналізувати власні досягнення, виявляти прогалини і знаннях і вдосконалювати професійні навички. У статті досліджуються процеси самодіагностики й рефлексії студентів медичних факультетів щодо рівня сформованості професійної компетентності в умовах вищої освіти. Окрема увага приділяється використанню таких інструментів для самодіагностики та формувального оцінювання кар’єрного портфоліо, що дають студентам змогу систематизувати результати навчальної діяльності й слугують засобом відстеження їхнього професійного зростання. Включення до портфоліо інформації про навчальні курси, наукові досягнення, сертифікати, участь у конференціях та есе рефлексивного характеру сприяє усвідомленню власного розвитку. Розкривається роль інформаційних технологій у підвищенні професійної компетентності студентів-медиків. Використання цифрових сервісів дає змогу інтегрувати методи формувального оцінювання, здійснювати самооцінку та взаємооцінювання, що підвищує рівень інформаційної компетентності. Особливу увагу приділено використанню технологій віртуальної реальності, медичних фантомів і роботизованих муляжів, що дають змогу студентам багаторазово відпрацьовувати навички, аналізувати їх вплив на стан пацієнта й отримувати об’єктивний зворотний зв’язок. Також висвітлюється значення об’єктивного структурованого клінічного іспиту (ОСКІ), залучення стандартизованих пацієнтів і незалежних екзаменаторів для об’єктивного оцінювання сформованості професійних навичок. Розглядається методика PDCA (цикл Демінга) як один із ефективних підходів до розвитку професійної компетентності майбутніх лікарів. Ця модель сприяє систематичному аналізу власного розвитку через визначення цілей, реалізацію навчальних заходів, оцінку результатів і коригування стратегії самовдосконалення. Представлено статистичні дані, що підтверджують ефективність використання зазначених методів самодіагностики й рефлексії. Доведено, що студенти, які активно застосовують самодіагностичні інструменти, демонструють вищий рівень професійної компетентності, упевненості у своїх знаннях, здатності до прийняття рішень у складних клінічних ситуаціях. Таким чином, самодіагностика й рефлексія є невід’ємними складниками освітнього процесу в закладах вищої медичної освіти. Вони сприяють не лише підвищенню рівня фахової підготовки, а й формуванню навичок безперервного професійного розвитку, що є ключовим фактором успішної медичної практики
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ТА ЕНДОСКОПІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ВЕЛИКИХ КОЛОРЕКТАЛЬНИХ НОВОУТВОРЕНЬ
Get PDFThe aim of the work: to identify morphological and endoscopic predictors of high-grade dysplasia or submucosal invasive growth in large colorectal neoplasms.
Materials and Methods. A prospective single-center cohort study of 146 patients with neoplasms ≥20 mm was conducted on the basis of the gastroenterology and surgical departments of the Odessa Regional Clinical Hospital from 2015 to 2023. Before treatment, all patients underwent colonoscopy using modern digital image enhancement methods, in particular, SONOSCAPE HD-550 with the SFI/VIST multispectral visualization mode. The results were compared with histology. Statistical processing of the obtained data was performed using licensed software IBM SPSS Statistics v.26.0 (IBM Corp., Armonk, NY, USA).
Results. Treatment methods included endoscopic mucosectomy, endoscopic submucosal dissection, and surgical resection. Invasive cancer was detected in 21.9 % of cases. LST-NG type, JNET classes 2B and 3, the presence of depressions, and vascular irregularity were significantly correlated with high-grade dysplasia or invasion (p<0.001). The prognostic accuracy of the combined endoscopic assessment was: sensitivity – 92 %, specificity – 89 %, PPC – 85 %, NPC – 94 %. The results of the study confirm that the combination of morphological assessment of neoplasms with the use of modern digital image enhancement technologies, such as VIST, provides high diagnostic accuracy in the preoperative detection of high-grade dysplasia and early forms of invasive cancer in large colorectal lesions.
Conclusions. Minimally invasive endoscopic techniques (EMR and ESD) provide effective and safe treatment of large precancerous and early malignant lesions of the colon and rectum, contributing to a reduction in the duration of surgical intervention, a decrease in the incidence of complications and a reduction in the period of hospitalization. Despite the high prognostic value of endoscopic evaluation, the final conclusion regarding the nature of the neoplasm should be based on the results of histological examination of the resected material.Мета роботи: визначити морфологічні та ендоскопічні характеристики, що асоціюються з високим ступенем дисплазії або інвазивним ростом у великих новоутвореннях товстої та прямої кишок.
Матеріали і методи. На базі гастроентерологічного та хірургічного відділень Одеської обласної клінічної лікарні у період з 2015 р. до 2023 р. проведено проспективне одноцентрове когортне дослідження 146 пацієнтів із новоутвореннями ≥20 мм. Перед лікуванням усім хворим виконали колоноскопію з використанням сучасних методів цифрового поліпшення зображення, зокрема, SONOSCAPE HD-550 з режимом мультиспектральної візуалізації SFI/VIST. Результати порівнювали з гістологією. Статистичну обробку отриманих даних проводили із використанням ліцензованого програмного забезпечення IBM SPSS Statistics v.26.0 (IBM Corp., Armonk, NY, USA).
Результати. Методи лікування включали ендоскопічну мукозектомію, ендоскопічну дисекцію в підслизовому шарі, хірургічну резекцію. У 21,9 % випадків виявлено інвазивний рак. Тип LST-NG, класи JNET 2B і 3, наявність депресій та судинної нерівномірності достовірно корелювали з високим ступенем дисплазії або інвазією (р<0,001). Прогностична точність комбінованої ендоскопічної оцінки склала: чутливість – 92 %, специфічність – 89 %, ППЦ – 85 %, НПЦ – 94 %. Результати дослідження підтверджують, що поєднання морфологічної оцінки новоутворень із застосуванням сучасних цифрових технологій поліпшення зображення, таких, як VIST, забезпечує високу діагностичну точність у передопераційному виявленні дисплазії високого ступеня та ранніх форм інвазивного раку при великих колоректальних ураженнях.
Висновки. Малоінвазивні ендоскопічні методики (ЕМР та ESD) забезпечують ефективне та безпечне лікування великих передракових і ранніх злоякісних уражень товстої та прямої кишок, сприяючи зменшенню тривалості операційного втручання, зниженню частоти ускладнень і скороченню періоду госпіталізації. Незважаючи на високу прогностичну цінність ендоскопічної оцінки, остаточний висновок щодо характеру новоутворення повинен базуватися на результатах гістологічного дослідження резектованого матеріалу
СИМУЛЬТАННА ПЛАСТИКА ПІСЛЯОПІКОВИХ ДЕФЕКТІВ КРИЛА НОСА ТА ФАЛАНГИ ПАЛЬЦЯ
Get PDFThe aim of the work: to assess the feasibility, optimal timing, and type of simultaneous plastic closure of post-burn defects of the nose and other parts of the body.
Materials and Methods. Between 2018 and 2021, three patients with chemical burns of the nose were admitted to the Lviv Regional Hospital for War Veterans and Repressed Persons named after Yuriy Lypa. Two men and one woman, aged (23±39) years, were treated. All burns were caused by sulfuric acid in household conditions. One patient, a 23-year-old woman, had a multifocal chemical burn on the nose, lower lip, and the third finger of the left hand.
Results. Upon examination of the defects of the lower lip and the area of the proximal interphalangeal joint, it was found that they were small and could heal by secondary tension without significant functional impairment. However, the burn of the tip and wing of the nose, as well as the area of the distal interphalangeal joint, required the use of plastic closure with flaps to achieve the best aesthetic and functional results. The closure of these defects was performed simultaneously using a surgical method under endotracheal anaesthesia. The surgery lasted 1 hour and 20 minutes. After excising the necrotic eschar from the nose, a French flap technique was used for the defect along the nasolabial fold. The finger defect was closed with a full-thickness skin flap from the left inguinal area. To prevent accidental detachment of the skin flap, the II and III fingers were fixed to the skin with separate knot sutures. No postoperative complications occurred. The transplanted skin flaps (bridges) were cut off one month after surgery. The aesthetic result was satisfactory after 2 and 6 months post-surgery.
Conclusions. Simultaneous plastic surgeries have an advantage over staged operations when appropriate conditions are present. Acid burns lead to the formation of dense coagulative necrosis. Plastic surgery for defect closure should be performed before the onset of tissue suppuration under the eschar.Мета роботи: оцінити доцільність, оптимальні терміни та тип симультанного пластичного закриття післяопікових дефектів носа та інших частин тіла.
Матеріали і методи. У Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих імені Юрія Липи за період з 2018 р. до 2021 р. госпіталізовано 3-х постраждалих із хімічними опіками носа – 2-х чоловіків та одну жінку. Вік пацієнтів був (23±39) року. Всі опіки спричинила сірчана кислота у побутових умовах. Лише одна постраждала 23-х років мала мультифокальний хімічний опік носа, нижньої губи та 3-го пальця лівої кисті.
Результати. При огляді дефектів покривів нижньої губи і ділянки проксимального міжфалангового суглоба, з’ясували, що вони були незначними за розмірами та могли загоїтись вторинним натягом без істотних розладів функції. Натомість опіки кінчика і крила носа та ділянки дистального міжфалангового суглоба потребували застосування пластичного закриття клаптями для отримання якнайкращого естетичного та функціонального результатів. Закриття названих дефектів виконали симультанно, тобто за допомогою операційного методу під ендотрахеальним наркозом. Операція тривала 1 год 20 хв. Після висічення некротичного струпа з носа виконали французьку пластику дефекту клаптем, який взяли уздовж носо-губної складки. Дефект пальця закрили повношаровим клаптем шкіри на ніжці з лівої пахвинної ділянки. Для попередження випадкового відсепарування шкірного клаптя, II і III пальці окремими вузловими швами зафіксували до шкіри. Післяопераційних ускладнень не було. Живильні пересаджені клапті шкіри (містки) пересічено через місяць після операції. Естетичний результат був хорошим через 2 та 6 місяців після операції.
Висновки. Симультанні пластичні операції мають перевагу над етапними при наявності відповідних умов. Опіки кислотою призводять до появи щільного коагуляційного некрозу. Пластичні операції закриття дефектів необхідно виконувати перед появою нагноєння тканин під струпом
УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ВИКОНАННІ ЕНДОСКОПІЧНОЇ БАЛОННОЇ ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПЛАСТИКИ
Get PDFThe aim of the work: based on a specific clinical example of balloon pyloroduodenal plasty in the treatment of decompensated duodenal stenosis of ulcerative genesis, to draw the attention of surgeons to possible complications and methods of their elimination.
Endoscopic balloon pyloroduodenal plasty and a combination of laparoscopic mobilization of the pyloroduodenal junction with selective proximal vagotomy and pyloroduodenal plasty are effective and alternative methods in the treatment of stenoses of ulcer genesis compared to open surgical interventions. According to the literature, complications are possible when using minimally invasive techniques. Two-stage surgical treatment, a complication in the presented clinical case, turned out to be justified and effective.Мета роботи: на основі конкретного клінічного прикладу балонної пілородуоденальної пластики в лікуванні декомпенсованого стенозу дванадцятипалої кишки виразкового генезу звернути увагу хірургів на можливі ускладнення і методи їх ліквідації.
Ендоскопічна балонна пілородуоденальна пластика та комбінація лапароскопічної мобілізації пілородуоденального переходу із селективною проксимальною ваготомією і пілородуоденальною пластикою є ефективними й альтернативними методиками при лікуванні стенозів виразкового генезу відносно відкритих операційних втручань. За даними літератури можливі ускладнення при використанні мініінвазивних методик. Двоетапне хірургічне лікування, ускладнене в наведеному клінічному випадку, виявилося оправданим та ефективним
CLOSTRIDIUM DIFFICILE-АСОЦІЙОВАНИЙ КОЛІТ ЯК НАСЛІДОК ТРИВАЛОЇ КОМБІНОВАНОЇ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)
Get PDFSummary. Different forms of C. difficile-associated infections ceased to be rare diseases, which the doctor used to read about in the textbook while studying at the university. A particular increase in the frequency of such cases was noted during the COVID-19 pandemic, when it was necessary to use long-term combined antibiotic therapy. Purpose: to analyze diagnostic and therapeutic tactics in the clinical case of C. difficile-associated infection. Material and methods. The actual clinical observation is given. A patient who suffered from diarrhea up to 15-20 times a day with admixtures of blood and mucus for 2 years turned to the center of clinical medicine of the university clinic of Ivano-Frankivsk National Medical University. The patient associated the onset of diarrhea with antibiotic therapy (azithromycin, cefepim, moxifloxacin, doxycycline) during the severe course of coronavirus disease. Previously, he was referred to an outpatient gastroenterologist, a short-term positive effect was noted during the use of mesalazine rectally and per os. Results. Fibrocolonoscopy did not confirm the presence of ulcerative colitis, which was considered as a preliminary diagnosis. The endoscopic picture corresponded to infectious colitis, this was confirmed by pathohistological studies. No endoscopic signs of pesevdomembranous colitis were found. Seeding for pathogenic intestinal flora showed a negative result. Verification of C. difficile-infection occurred by laboratory method. In response to the initiated treatment (metronidazole 1500 mg per day), a significant positive effect was achieved. Conclusions. In the presence of a typical history (relationship with atibiotherapy), the clinical picture of various clinical forms of C. difficile-infection (C. difficile-associated diarrhea, C. difficile-associated colitis, pseudomembranous colitis), doctors should prescribe laboratory tests to detect the pathogen more often. Our clinical case showed the importance of investigating toxins A, B even when endoscopy did not reveal typical signs of a classic variant of C. difficile-associated infection - pseudomebranous colitis - gray-yellow plaques ("pseudomembranes").Резюме. Різні форми C. difficile-асоційованої інфекції перестали бути рідкісними хворобами, про які лікар читав у підручнику під час навчання в університеті. Особливий зріст частоти таких випадків відмічено під час пандемії COVID-19, коли доводилось застосовувати тривалу комбіновану антибіотикотерапію. Мета роботи: проаналізувати діагностичну та лікувальну тактику в клінічному випадку C. difficile-асоційованої інфекції. Матеріал і методи. Наведено власне клінічне спостереження. В центр клінічної медицини університетської клініки ІФНМУ звернувся пацієнт, який страждав від проносу до 15-20 разів на добу з домішками крові та слизу впродовж 2 років. Дебют проносу хворий пов’язував з антибіотикотерапією (азитроміцин, цефепім, моксифлоксацин, доксициклін) під час важкого перебігу коронавірусної хвороби. Попередньо звертався амбулаторно до гастроентеролога, відмічався короткочасний позитивний ефект під час застосування месалазину ректально та per os. Результати. Проведення фіброколоноскопії не підтвердило наявність неспецифічного виразкового коліту, який розглядався як попередній діагноз. Ендоскопічна картина відповідала інфекційному коліту, це було підтверджено і патогістологічним дослідженням. Ендоскопічних ознак песевдомембранозного коліту не було виявлено. Бакпосів на патогенну кишкову флору показав негативний результат. Верифікація C. difficile-інфекції відбулась лабораторним методом. На фоні розпочатого лікування (метронідазол 1500 мг на добу) досягнуто значного позитивного ефекту. Висновки. При наявності типового анамнезу (зв\u27язок з атибіотикотерапією), клінічної картини різних клінічних форм C. difficile-інфекції (C. difficile-асоційованої діареї, C. difficile-асоційованого коліту, псевдомембранозного коліту), лікарям слід частіше призначати лабораторні тести на виявлення збудника. Наш клінічний випадок показав важливість дослідження токсинів А, В навіть тоді, коли при ендоскопії не було виявлено типові ознаки класичного варіанту C. difficile-асоційованої інфекції – псевдомебранозного коліту - сіро-жовті бляшки («псевдомембрани»)
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ КИШКОВОЇ МІКРОБІОТИ НА ВИЩІ ФУНКЦІЇ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Get PDFSUMMARY. The aim – to analyze modern systematic reviews and studies devoted to the influence of diet on higher brain activity through the modulation of gut microbiota.
Material and Methods. A search was conducted in the PubMed, Scopus and Web of Science databases among publications over the last 10 years (2014–2024) using the keywords: “gut microbiota”, “diet”, “brain function”, “gut-brain axis”. The review included 25 systematic reviews and experimental studies that met the criteria: the presence of an assessment of the dietary modification impact on cognitive functions through changes in the microbiota.
Results. Over the past ten years, researchers have increasingly paid attention to the role of the gut microbiota in the regulation of brain functions and behavior. Accumulating evidence suggests that disruption of the microbiota, for example due to an unbalanced diet, stress or inflammatory processes, can contribute to the development of affective disorders, including depression. Dietary habits are one of the main factors determining the composition of the microbiota throughout a person’s life. Several mechanisms of interaction between the gut and the brain have been identified, including microbial metabolites, immune responses, neural and metabolic processes. Some of these pathways can be modified by diet. In particular, a diet rich in prebiotics, probiotics and polyunsaturated fatty acids is associated with improved cognitive function and reduced anxiety levels. In this context, studies that demonstrate the possibility of modulating mental health by correcting the microbiota - through probiotics, prebiotics, dietary changes and effects on metabolic pathways - are of particular interest. In the future, such approaches may complement traditional psychiatric therapy, in particular in the treatment of depression.
Conclusions: There is a strong evidence base that suggests that diet influences brain function through the gut microbiota. Further research is needed to better understand the molecular mechanisms and identify effective dietary interventions to improve neuropsychological health.РЕЗЮМЕ. Мета – проаналізувати сучасні систематичні огляди та дослідження, присвячені впливу дієти на вищу мозкову діяльність через модуляцію кишкової мікробіоти.
Матеріал і методи. Проведено пошук в базах даних PubMed, Scopus та Web of Science серед публікацій за останні 10 років (2014–2024 рр.) за ключовими словами: “gut microbiota”, “diet”, “brain function”, “gut-brain axis”. До огляду включено 25 систематичних оглядів та експериментальних досліджень, що відповідали критеріям: наявність оцінки впливу дієтичних змін на когнітивні функції через зміни мікробіоти.
Результати. Протягом останніх десяти років дослідники все більше звертають увагу на роль кишкової мікробіоти у регуляції мозкових функцій та поведінки. Накопичені докази свідчать, що порушення мікробіоти, наприклад, унаслідок незбалансованої дієти, стресу чи запальних процесів, може сприяти розвитку афективних розладів, включно з депресією. Харчові звички є одним із головних чинників, що визначають склад мікрофлори впродовж життя людини. Встановлено декілька механізмів взаємодії між кишечником і мозком, серед яких мікробні метаболіти, імунні реакції, нейронні та метаболічні процеси. Деякі з цих шляхів можуть піддаватися модифікації через раціон. Зокрема, дієта, багата на пребіотики, пробіотики та поліненасичені жирні кислоти, асоціюється з покращенням когнітивних функцій та зниженням рівня тривожності. У цьому контексті особливої уваги набувають дослідження, які демонструють можливість модуляції психічного здоров’я шляхом корекції мікробіоти – через пробіотики, пребіотики, зміну харчування та вплив на метаболічні шляхи. У перспективі такі підходи можуть доповнити традиційну психіатричну терапію, зокрема при лікуванні депресії.
Висновки. Існує обґрунтована доказова база, яка свідчить про вплив дієти на мозкову діяльність через мікробіоту кишечника. Необхідні подальші дослідження для чіткішого розуміння молекулярних механізмів та визначення ефективних дієтичних інтервенцій для покращення психоневрологічного здоров’я
ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОГО ЗНЕВОДНЕННЯ НА СТРУКТУРНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ГОЛОВНОГО МОЗКУ БІЛИХ ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВ
Get PDFSUMMARY. Water is essential for a variety of physiological processes in any living organism. Dehydration can directly affect the structure.
The aim – to establish the features of the structural reorganization of the brain of white rats under different degrees of general dehydration.
Material and Methods. Experiments were conducted on 32 white rats. General dehydration was modeled by feeding dry oats without access to water for 3, 6 and 10 days (general dehydration of mild, moderate and severe degree). For histological examination, pieces of rat cerebral hemispheres were taken and fixed in 10 % neutral formalin solution, as well as in 96° alcohol. Paraffin sections with a thickness of 5–8 μm were stained with hematoxylin and eosin, toluidine blue according to Nissl, and also according to Weigert and Van Gieson.
Results. Mild and even moderate dehydration do not significantly affect the structural organization of the rat brain. Individual capillary stasis with moderate dehydration may be transient and do not significantly affect the functional capacity of the brain. The absence of photo-optical changes in this case is the result of compensatory reorganization of blood circulation due to its centralization. In severe general dehydration, a noticeable structural reorganization occurred both in the bloodstream and in the brain tissue itself. The arterial department was characterized by the detection of local narrowing and expansion of the lumens of the vessels, which alternated with each other as a result of different tones of their smooth muscle membranes. Venous vessels looked full-blooded. Their expanded lumen was often densely filled with clusters of erythrocytes. The result of such vascular changes was the detection of individual foci of destructive damage to the brain tissue in the form of detrital foci with karyolysis and homogenization of cellular elements, which were surrounded by an inflammatory lymphocytic-leukocyte corona with a perifocal edematous zone.
Conclusions. General dehydration of mild and moderate degree does not significantly affect the structural organization of the rat brain. General dehydration of severe degree leads to disorders of cerebral blood circulation, which can structurally manifest focal changes characteristic of ischemic stroke.РЕЗЮМЕ. Вода має велике значення для перебігу різноманітних фізіологічних процесів у будь-якому живому організмі. Зневоднення може безпосередньо впливати на структуру.
Мета – встановити особливості структурної перебудови головного мозку білих щурів за різних ступенів загального зневоднення.
Матеріал і методи. Експерименти проведені на 32 білих щурах. Загальну дегідратацію моделювали шляхом годування сухим вівсом без доступу до води протягом 3, 6 і 10 діб (загальне зневоднення легкого, середнього та тяжкого ступенів). Для гістологічного дослідження забирали шматочки півкуль головного мозку щурів і фіксували їх в 10 % розчині нейтрального формаліну, а також у 96° спирті. Парафінові зрізи товщиною 5–8 мкм фарбували гематоксиліном і еозином, толуїдиновим блакитним за Нісслем, а також за Вейгертом і Ван Гізон.
Результати. Легкий і навіть середній ступінь зневоднення суттєво не впливають на структурну організацію головного мозку щурів. Окремі капіляростази при середньому ступені дегідратації можуть мати транзиторний характер і суттєво не впливають на функціональну здатність головного мозку. Відсутність світлооптичних змін при цьому є результатом компенсаторної перебудови кровообігу за рахунок його централізації.
При загальному зневодненні тяжкого ступеня помітна структурна реорганізація відбувалася як у кровоносному руслі, так і в тканині самого мозку. Для артеріального відділу характерним було виявлення локальних звужень і розширень просвітів судин, які чергувалися між собою в результаті різного тонусу їх гладкомʼязових оболонок. Венозні судини виглядали повнокровними. Їх розширений просвіт нерідко був щільно заповнений скупченнями еритроцитів. Результатом таких судинних змін було виявлення окремих вогнищ деструктивного ураження тканини головного мозку у вигляді детритних вогнищ з каріолізом і гомогенізацією клітинних елементів, які були оточені запальним лімфо-лейкоцитарним вінцем із перифокальною набряковою зоною.
Висновки. Загальне зневоднення легкого і середнього ступенів суттєво не впливає на структурну організацію головного мозку щурів. Загальне зневоднення тяжкого ступеня призводить до розладів кровообігу головного мозку, які можуть структурно проявлятися вогнищевими змінами, характерними для ішемічного інсульту
МОРФОМЕТРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ М’ЯЗОВОЇ ЧАСТИНИ ДІАФРАГМИ ПРИ ДІЇ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОГО ТИСКУ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Get PDFSUMMARY. The aim – to investigate changes in morphometric parameters of the costal and lumbar parts of the diaphragm under conditions of pneumoperitoneum with constant intra-abdominal pressure of 5 mmHg for 1, 3, and 5 hours.
Material and Methods. The experimental study was performed on 55 sexually mature rats, which were kept in an accredited vivarium. The healthy control group included 10 rats, morphometric indicators of which were taken as the norm. The remaining animals were divided into three experimental groups: the first group – 15 rats with a pneumoperitoneum duration of 1 hour; the second group – 15 animals with a duration of 3 hours; the third group – 15 rats with 5 hours of pneumoperitoneum duration. At the end of the experiment, the diaphragm was harvested followed by the study of morphological and morphometric parameters.
Results. In the second experimental group, the diameter of the fibers increased by 2.37 % and 3.09 %, respectively, in the rib and lumbar parts. At the same time, the area of the sarcoplasm increased compared to the first group. The diameter of the nuclei also increased by 3.03 % and 3.02 % compared to the indicators of the first experimental group. After 5 hours of pneumoperitoneum, a decrease in the diameter of the muscle fibers of both parts of the diaphragm was established in relation to measurements of the second experimental group – by 0.22 % and 0.98 %, respectively, but their values still exceeded the corresponding indicators in the animals of the first group – by 2.15 % and 2.13 %, respectively. A similar trend was noted when analyzing the indicators of the area of the sarcoplasm and the area of the nucleus. Such a proportional increase in the parameters of sarcoplasm and nuclei almost did not change the nuclear-sarcoplasmic ratio both within the group and in relation to the indicators of the first experimental group. The relative volume of damaged muscle fibers in the rib part exceeded the measurements of the first group by 8.7 times and by 2.0 times of the second group, in the legs – by 5.7 and 1.7 times, respectively.
Conclusions. Pneumoperitoneum leads to an increase in fiber diameter, sarcoplasmic and nuclear area, and an increase in the relative volume of damaged muscle fibers.РЕЗЮМЕ. Мета роботи – дослідити зміни морфометричних параметрів ребрової та поперекової частин діафрагми за умов дії пневмоперитонеуму з постійним внутрішньочеревним тиском 5 мм рт. ст. протягом 1, 3 та 5 годин.
Матеріал і методи. Експериментальне дослідження виконано на 55 статевозрілих щурах, яких утримували в умовах акредитованого віварію. Контрольна група включала 10 особин, морфометричні показники, якої брались за показник норми. Інші тварини увійшли у три дослідні групи: перша – 15 особин із тривалістю пневмоперитонеуму 1 година; друга – 15 тварин з тривалістю 3 години; третя – 15 щурів та 5 годин. У кінці експерименту проводили забір діафрагми із вивченням морфологічних та морфометричних параметрів.
Результати. У другій дослідній групі діаметр волокон збільшувався на 2,37 % і 3,09 % відповідно у ребровій та поперековій частинах. При цьому зростала площа саркоплазми в порівнянні з першою групою. Діаметр ядер також збільшувався на 3,03 % та 3,02 % від показника першої дослідної групи. Через 5 годин тривалості пневмоперитонеуму встановлено зменшення діаметра м’язових волокон обох частин діафрагми по відношенню до вимірів після 3 години – на 0,22 % і на 0,98 %, але їхні значення все ще перевищували відповідні показники у тварин першої групи – на 2,15 % і на 2,13 % відповідно. Подібна тенденція зазначена і при аналізі показників площі саркоплазми та площі ядра. Таке пропорційне збільшення параметрів саркоплазми і ядер майже не змінювало ядерно-саркоплазматичне відношення як у межах групи, так і по відношенню до показників після 1-ї години тривалості пневмоперитонеуму. Відносний об’єм пошкоджених м’язових волокон у ребровій частині перевищував вимірювання першої групи у 8,7 раза та у 2,0 рази – через 3 години, у ніжках відповідно у 5,7 та 1,7 раза.
Висновки. Пневмоперитонеум призводить до збільшення діаметра волокон, площі саркоплазми та ядра, та збільшення відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон
СИНДРОМ ГІПЕРМОБІЛЬНОСТІ СУГЛОБІВ ТА СКРОНЕВО-ЩЕЛЕПНИЙ РОЗЛАД У ЮНАКА
Get PDFSUMMARY. The state of the connective tissue of the body is a key in the formation of the child\u27s health, which depends on many external and internal factors. The main clinical criteria for the condition of the connective tissue is the mobility of the joints of the limbs, spine, if the range of motion exceeds the norm, then this condition is called hypermobility and is one of the main signs of its inferiority and requires further comprehensive examination by many specialists. Due to the development of modern diagnostic methods of examination, the number of children with dysplastic changes in connective tissue is increasing annually, which requires increased attention of specialists of various profiles. Methods for examining the joints of the limbs are well studied, which cannot be said about the temporomandibular joint (TMJ). The need to study this joint has grown so much that a new branch has arisen in dentistry that studies this particular joint - gnathology. The lack of information on this issue requires further study of this interesting problem.
The aim – to draw attention and focus on the clinical signs of temporomandibular disorder, which, during a comprehensive examination of other joints of the limbs and spine, will help to assess in more detail the syndromic manifestations of dysplastic changes in the child\u27s connective tissue.
Material and Methods. The examination was carried out on the basis of the municipal non-profit enterprise "Ternopil Regional Children\u27s Hospital" of the Ternopil Regional Council. The condition of the TMJ joint was assessed using a manual functional method – a short "Hamburg" examination, which included: assessment of the size of the mouth opening; characteristics of the movement of the lower jaw; determination of intra-articular noises; results of palpation of the masticatory muscles; the nature of tooth abrasion and the presence of supercontacts in lateral occlusions. The severity of the pain symptom was determined by subjective data on a ten-point scale. The mobility of the joints of the limbs and spine was assessed using the Beighton tests. The Adams test was done, as well as ECG and ultrasound examination of the abdominal organs was carried out using the SAMSUNG V8 ultrasound machine.
Results. A young man (18 years old) was examined who complained of crunching in the lower jaw, restriction of opening the mouth, pain when eating solid food. The patient had a habit to clench the teeth strongly, mainly during the day, after physical, mental overload (daytime bruxism). Temporomandibular disorder, moderate joint hypermobility syndrome, bilateral flat feet (clinically), kyphotic posture malformation, flat back syndrome, valgus deformity of both knee joints, hypothalamic pubertal syndrome, right-sided pyelectasia, dysmetabolic nephropathy, hepatomegaly were diagnosed.
Conclusions. Temporomandibular instability in combination with hypermobility of the joints of the limbs and a number of somatic diseases is a manifestation of the syndromic course of the disease – temporomandibular instability syndrome (TMS). In the presence of this syndrome, it is advisable to carry out a comprehensive examination of the child – ECG, ultrasound of the abdominal organs, X-ray examination of the musculoskeletal system, which will help to choose treatment and preventive measures.РЕЗЮМЕ. Стан сполучної тканини організму є ключовим у формуванні здоров’я дитини, що залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. Основними клінічними критеріями стану сполучної тканини є рухливість суглобів кінцівок, хребта; якщо обсяг рухів перевищує норму, то такий стан називається гіпермобільністю і є однією з основних ознак неповноцінності сполучної тканини і вимагає подальшого комплексного обстеження багатьма спеціалістами. Завдяки розвитку сучасних діагностичних методів обстеження, кількість дітей з диспластичними змінами сполучної тканини щорічно збільшується, що вимагає підвищеної уваги спеціалістів різних профілів. Методи обстеження суглобів кінцівок вивчені добре, чого не скажеш про скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС). Потреба вивчення цього суглоба настільки зросла, що у стоматології виникла нова галузь, що вивчає саме цей суглоб – гнатологія. Обмаль інформації з даного питання зумовлює необхідність подальшого вивчення цієї цікавої проблеми.
Мета – звернути та загострити увагу на клінічних ознаках скронево-щелепного розладу, що при комплексному обстеженні інших суглобів кінцівок та хребта допоможе більш детально оцінити синдромальні прояви диспластичних змін сполучної тканини дитини.
Матеріал і методи. Обстеження здійснено на базі комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча лікарня» тернопільської обласної ради. Стан СНЩС суглоба оцінювався за допомогою мануального функціонального способу – короткого «гамбурзького» обстеження, що включав: оцінку величини відкривання рота; характеристику переміщення нижньої щелепи; визначення внутрішньосуглобових шумів; результати пальпації жувальних м’язів; характер стертості зубів і наявність суперконтактів у бічних оклюзіях. Ступінь тяжкості больового симптому визначали за суб’єктивними даними десятибальної шкали. Рухливість суглобів кінцівок та хребта оцінювали за допомогою тестів Бейтона. Перевіряли тест Адамса, ЕКГ; УЗД органів черевної порожнини проводили за допомогою УЗ-апарату SAMSUNG V8.
Результати. Обстежено юнака (18 років), що скаржився на хруст у нижній щелепі, обмеження відкривання рота, біль при вживанні твердої їжі. Має звичку сильно стискати зуби, переважно вдень після фізичних або психічних перевантажень (денний бруксизм). Діагностовано скронево-щелепний розлад, синдром гіпермобільності суглобів середнього ступеня тяжкості, двобічну плоскостопість (клінічно), кіфотичну ваду постави, синдром плоскої спини, вальгусну деформацію обох колінних суглобів, гіпоталамічний синдром пубертатного періоду, правобічну пієлоектазію, дисметаболічну нефропатію, гепатомегалію.
Висновки. Скронево-щелепний розлад в поєднанні з синдромом гіпермобільності суглобів кінцівок та цілою низкою соматичних захворювань є проявом синдромального перебігу хвороби. При наявності даного розладу доцільно здійснювати комплексне обстеження дитини – ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини, рентгенологічне обстеження опорно-рухового апарату. Міждисциплінарне вивчення виявлених патологічних змін допоможе призначити комплексне лікування та профілактичні заходи
ЛЕПТОСПІРОЗ ТА ЙОГО КОІНФЕКЦІЯ З ХРОНІЧНИМ ГЕПАТИТОМ В
Get PDFSUMMARY. Leptospirosis is an acute infectious disease caused by bacteria of the Leptospira genus, traditionally associated with fever, myalgia, and jaundice. The clinical manifestations of this disease can be quite variable and often mimic other diseases. Two clinical cases are presented, confirming the diversity of clinical manifestations of the disease, especially in the context of coinfection. A literature on epidemiology, clinical findings and current Leptospirosis course has been scanned as well.Лептоспіроз – це гостра інфекційна хвороба, яка спричинена бактеріями роду Leptospira і супроводжується гарячкою, міалгією та жовтяницею. Клінічні прояви цієї недуги можуть бути досить варіабельними і часто імітують інші хвороби. Наведено два клінічні випадки, що підтверджують різноманіття клінічних проявів лептоспірозу, особливо на фоні коінфекції. Здійснено огляд літератури