Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
Get PDFAbstract. The use of dental phantoms in orthopedic dentistry to simulate clinical situations contributes to the development of the skill of protecting the soft tissues of the oral cavity during tooth preparation; allows you to create many different clinical situations to implement the practice of clinical and laboratory stages of orthopedic treatment; the teacher has the opportunity to use an individualized approach to the higher education student to practice practical skills; creates the opportunity to practice the skill many times, which contributes to its effective mastery; finally, it provides objectification of the quality control of the implementation of practical skills and opens up the possibility for the teacher to creatively search for their own approaches to the practical training of second (master\u27s) level higher education applicants. Clinical modeling in orthopedic dentistry is based on the use of diagnostic jaw models, which allow higher education students to conduct diagnostics and treatment planning. During the lesson, there may not always be a thematic orthopedic patient, but the presence of jaw models allows you to assess the condition of the teeth, occlusal contacts, bite features, shape and size of the dental arches, the degree of overlap of the front lower teeth with the upper ones, inclination or displacement of the teeth, the presence, length and topography of defects in the dentition, etc. Jaw models cast during and after treatment clearly demonstrate both the stages of treatment and its results. A promising direction for improving the development of practical skills will be the use of a 3D scanner and printer with the ability not only to produce the necessary material for developing and passing practical skills on a real scale, but also to use scaling to isolate small details.Анотація. Використання стоматологічних фантомів в ортопедичній стоматології для моделювання клінічних ситуацій сприяє виробленню навички захисту м’яких тканин порожнини рота під час препарування зубів; дає змогу створювати багато різних клінічних ситуацій для реалізації відпрацювання клінічних і лабораторних етапів ортопедичного лікування; дає викладачеві можливість застосовувати індивідуалізований підхід до здобувача вищої освіти для відпрацювання практичних навичок; створює можливість відпрацьовувати навичку багато разів, що сприяє її ефективному засвоєнню; зрештою, забезпечує об’єктивізацію контролю якості виконання практичних навичок і відкриває для викладача можливість творчого пошуку власних підходів щодо практичної підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня. Клінічне моделювання в ортопедичній стоматології базується на використанні діагностичних моделей щелеп, які дають змогу здобувачам вищої освіти проводити діагностику та планувати лікування. Під час заняття не завжди може бути тематичний ортопедичний пацієнт, водночас наявність моделей щелеп дає можливість оцінити стан зубів, оклюзійні контакти, особливості прикусу, форму й розмір зубних дуг, ступінь перекриття фронтальних нижніх зубів верхніми, нахил чи зміщення зубів, наявність, протяжність і топографію дефектів у зубному ряду тощо. Моделі щелеп, відлиті в процесі лікування та після його завершення, наочно демонструють й етапи лікування, і його результати. Перспективним напрямом удосконалення відпрацювання практичних навичок буде використання 3D сканера та принтера з можливістю не тільки виготовляти необхідне матеріальне забезпечення для відпрацювання й складання практичних навичок у реальному масштабі, а й використовувати масштабування для виокремлення дрібних деталей
ПРОГНОСТИЧНА МОДЕЛЬ РИЗИКУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ ПАНКРЕАТИЧНОЇ НОРИЦІ ПІСЛЯ ПАНКРЕАТОДУОДЕНЕКТОМІЇ
Get PDFThe aim of the work: to develop and validate a predictive scoring system for assessing the risk of clinically relevant postoperative pancreatic fistula (CR-POPF) based on objective computed tomography (CT) characteristics of the pancreas and patient clinical parameters.
Materials and Methods. This prospective study included 234 patients who underwent pancreatoduodenectomy (PD) at the Shalimov National Institute of Surgery and Transplantology between January 2022 and November 2023. All patients underwent preoperative multiphase contrast-enhanced CT of the abdominal organs. Pancreatic parenchymal density was measured in Hounsfield units (HU) on non-contrast images, and the duct-to-parenchyma (D/P) ratio was assessed in ventrodorsal and craniocaudal planes. POPF was diagnosed according to the International Study Group on Pancreatic Fistula (ISGPF) criteria, and only clinically relevant cases (types B and C) were analyzed. ROC analysis was used to evaluate the predictive value of variables, including AUC calculation, optimal threshold determination, and multivariate logistic regression.
Results. Clinically relevant POPF was diagnosed in 44 patients (18.8 %), with 28 cases (63.6 %) of type B and 16 cases (36.4 %) of type C. Univariate analysis revealed statistically significant differences between patients with and without POPF. The median pancreatic density was significantly lower in the POPF group (22 vs. 39.65 HU; p<0.00001), and the D/P ratio was also significantly lower in both planes. Patients who developed POPF had smaller main duct diameters and higher BMI values (p<0.01). Based on multivariate analysis, a 6-point predictive model was developed that includes five independent predictors: pancreatic density ≤30 HU (2 points), D/P ratio ≤0.2 in ventrodorsal and craniocaudal planes (1 point each), main duct diameter <3 mm (1 point), and BMI ≥25 kg/m² (1 point). The model demonstrated high discriminatory ability (AUC=0.89) and allowed for effective patient risk stratification: low risk (0–2 points, 4.6 %), moderate risk (3 points, 27.8 %), high risk (4 points, 50 %), and very high risk (5–6 points, 82.5 %).
Conclusions. The proposed system is an effective tool for individualized preoperative risk assessment, enabling tailored surgical planning based on the patient’s risk profile. Depending on the risk level, differentiated management strategies may be applied–from standard techniques in low-risk patients to complex approaches in high-risk patients, including modified anastomotic techniques, external drainage, duct stenting, and pharmacologic prophylaxis.Мета роботи: розробити та валідувати прогностичну бальну систему для оцінки ризику розвитку клінічно значущої післяопераційної панкреатичної нориці (ПОПН) на основі об’єктивних комп’ютерно-томографічних (КТ) характеристик підшлункової залози та клінічних показників пацієнта.
Матеріали і методи. Проспективне дослідження включало 234 пацієнти, яким було виконано панкреатодуоденектомію у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова у період з січня 2022 р. до листопада 2023 р. Усі пацієнти перед операцією проходили багатофазову КТ органів черевної порожнини з внутрішньовенним контрастуванням. Визначали щільність паренхіми підшлункової залози в одиницях Хаунсфілда (HU) на нативних зображеннях та обчислювали співвідношення діаметра головної панкреатичної протоки (ГПП) до товщини паренхіми (Д/П) у вентродорсальному та краніокаудальному напрямках. ПОПН діагностували згідно з критеріями International Study Group on Pancreatic Fistula, при цьому до аналізу включали лише клінічно значущі випадки (типи B і C). Для оцінки прогностичної цінності показників проводили ROC-аналіз із розрахунком площі під кривою (AUC), визначенням оптимальних порогових значень та мультиваріантним логістичним регресійним аналізом.
Результати. Клінічно значущу ПОПН діагностовано у 44 пацієнтів (18,8 %), серед яких 28 (63,6 %) мали тип B, а 16 (36,4 %) – тип C. Уніваріантний аналіз виявив статистично значущі відмінності за низкою показників. Медіана HU була достовірно нижчою в групі з ПОПН (22 проти 39,65 HU; p<0,00001), а Д/П-співвідношення – меншим в обох площинах. Також у пацієнтів із ПОПН спостерігали менші діаметри ГПП та вищі значення індексу маси тіла (ІМТ) (p<0,01). На основі мультиваріантного аналізу розроблено 6-бальну прогностичну систему, що включає 5 незалежних предикторів: щільність ≤30 HU (2 бали), Д/П-співвідношення ≤0,2 у двох напрямках (по 1 балу), діаметр протоки <3 мм (1 бал), ІМТ ≥25 кг/м² (1 бал). Модель продемонструвала високу дискримінаційну здатність (AUC=0,89) та дозволила стратифікувати пацієнтів за ризиком розвитку ПОПН: низький (0–2 бали, 4,6 %), помірний (3 бали, 27,8 %), високий (4 бали, 50 %), дуже високий (5–6 балів, 82,5 %).
Висновки. Запропонована система є ефективним інструментом для індивідуалізованої передопераційної оцінки ризику, що дає змогу адаптувати хірургічну тактику відповідно до ризик-профілю пацієнта. Залежно від рівня ризику, можливе застосування диференційованих стратегій – від стандартних технік у пацієнтів низького ризику до комплексних підходів (модифіковані методики анастомозу, зовнішнє дренування, стентування, фармакопрофілактика) у групах високого ризику
ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОТОКОЛІВ ІНДУКЦІЇ ТА СТИМУЛЯЦІЇ ОВУЛЯЦІЇ У ПАЦІЄНТОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ОЖИРІННЯМ
Get PDFSUMMARY. The aim – to evaluate the impact of obesity and determine the effectiveness of ovulation induction and superovulation stimulation protocols in patients with polycystic ovary syndrome (PCOS) in assisted reproductive technologies.
Material and Methods. A systematic review and comparative analysis of scientific publications and literature sources from the PubMed database over the past 5 years related to research in the field of reproductive medicine on the impact of polycystic ovary syndrome and obesity on the reproductive potential of women and methods of ovulation induction and superovulation stimulation in this group of patients was conducted.
Results. The analysis of literature data shows that the choice of methods to achieve ovulation and the desired pregnancy in patients with polycystic ovary syndrome and obesity should be individualized. Moderate weight loss achieved through lifestyle modification is the first line of therapy and helps to improve reproductive functions. Pharmacologic treatment of obesity, in particular the use of glucagon-like peptide-1 receptor agonists such as liraglutide, has been shown to be effective in reducing body weight and improving metabolic parameters in patients with PCOS. Letrozole, an aromatase inhibitor, is considered a first-line drug for inducing ovulation in women with PCOS and anovulatory infertility, providing higher cumulative pregnancy and fertility rates than clomiphene citrate. The use of myo-inositol may reduce the need for gonadotropins and improve ovarian response. Gonadotropin-releasing hormone antagonists show a better safety profile, reducing the risk of ovarian hyperstimulation syndrome, while progestin-primed ovarian stimulation can be an effective alternative. Long-term GnRH agonist protocol provides higher implantation rates but increases the risk of complications.
Conclusions. Polycystic ovary syndrome is a complex heterogeneous disease that requires an integrated approach to management. Thus, achieving ovulation in this group of patients requires an integrated approach, taking into account metabolic characteristics and risks.РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – оцінити вплив ожиріння та визначити ефективність протоколів індукції овуляції та стимуляції суперовуляції у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників у протоколах допоміжних репродуктивних технологій.
Матеріал і методи. Проведено систематичний огляд та порівняльний аналіз наукових публікацій і літературних джерел із бази PubMed за останні 5 років, що стосуються досліджень у галузі репродуктивної медицини щодо впливу синдрому полікістозних яєчників та ожиріння на репродуктивний потенціал жінки і методи індукції овуляції та стимуляції суперовуляції у даної групи пацієнток.
Результати. Аналіз літературних даних свідчить, що вибір методів досягнення овуляції та настання бажаної вагітності у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників та ожирінням має бути індивідуалізованим. Помірна втрата ваги, досягнута через модифікацію способу життя, є першою лінією терапії та сприяє покращанню репродуктивних функцій. Фармакологічне лікування ожиріння, зокрема, застосування агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, таких як ліраглутид, продемонструвало ефективність у зниженні маси тіла та покращенні метаболічних показників у пацієнток із СПКЯ. Летрозол, інгібітор ароматази, вважається препаратом першої лінії для індукції овуляції у жінок із СПКЯ та ановуляторним безпліддям, забезпечуючи вищі показники кумулятивної вагітності та народжуваності, порівняно з кломіфеном цитратом. Використання міо-інозитолу може зменшити потребу в гонадотропінах та покращити відповідь яєчників. Антагоністи гонадотропін-рилізинг гормону демонструють кращий профіль безпеки, знижуючи ризик синдрому гіперстимуляції яєчників, тоді як прогестин-примована стимуляція яєчників може бути ефективною альтернативою. Довгий ГнРГ-агоністичний протокол забезпечує вищі показники імплантації, проте підвищує ризик ускладнень.
Висновки. Синдром полікістозних яєчників – складне гетерогенне захворювання, що потребує комплексного підходу до менеджменту. Таким чином, досягнення овуляції у цієї групи пацієнток потребує комплексного підходу з урахуванням метаболічних особливостей та ризиків
ЗМІНИ КЛІТИННОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ У ВАГІТНИХ ІЗ ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ
Get PDFSUMMARY. In recent years, the world has been shaken by an unprecedented pandemic of the SARS-COV-2 virus. The growth of complications that accompanied the post-covid syndrome, against the background of pregnancy, formed problems in the uterine-fetal complex of pregnant women and the immune system.
The aim – to study the features of the immune system in pregnant women with postpartum syndrome.
Material and Methods. 60 pregnant women (main group) who survived SARS-CoV-2, confirmed by the PCR method, during pregnancy with placental insufficiency with intrauterine growth retardation syndrome (IVF) of the II-III degrees (Group 2 - 30 women) and with placental insufficiency without IVF( Group 1 – 30 women) were examined in the period of 32–34 weeks of pregnancy. The control group consisted of 30 women with an uncomplicated pregnancy. Women with severe extragenital pathology, immune conflicts and preeclampsia were excluded from the study. The concentration of leukocytes, lymphocytes, CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ was determined at 32-34 weeks of pregnancy by immunofluorescence of blood lymphocytes (NVL "Granum" (Kharkiv)). Statistical analysis was performed using the "Statistica" program (StatSoft Inc., USA).
Results. In the Group 2, the level of leukocytes was 6.8±0.6×109/L, or 125.93 % compared to the control group, (р>0.05), while in the Group 1, this indicator was 116.67 % (or 6.3±0.3×109/L) of the control (p>0.05). The average level of lymphocytes in the control group was 1.7±0.05×109/L, in Group I – 1.60±0.03×109/L (94.12 %), and in Group II – 1.58±0.03×109/L (92.94 %), which was slightly reduced compared to the control group. Compared with the control group, the decrease in the level of T-lymphocytes was not statistically significant (p>0.05), but with a tendency to decrease compared with the control group. The level of T-helpers in the Group I was 86.21 % of the control, and in the Group II – 69.23 %, which is significantly lower compared to the indicators of the control group. Comparison with the control group showed statistically significant changes (p<0.05) in the levels of T-suppressors/killers in Groups I and II, where this indicator was higher in Group I by 1.64 times, and in Group II by 2.10 times compared to the control group.
Conclusions. Therefore, among the cellular link of immunity in pregnant women with post-covid syndrome and placental insufficiency, fetal growth retardation, significant changes were observed in the levels of T-helpers (CD4+) and B-cells (CD22+), where the levels of these indicators were lower in Groups I and II compared to control group, while the levels of T-suppressors/killers (CD8+) in Groups I and II were significantly higher, which may indicate significant changes in the immune response to postpartum syndrome in pregnant women in the III trimester. No statistically significant differences between groups were found for leukocytes, lymphocytes, T lymphocytes (CD3+) and CD4/CD8 ratio.РЕЗЮМЕ. Впродовж останніх років світ сколихнула небачена досі пандемія вірусу SARS-CoV-2. Ріст ускладнень, які супроводжували постковідний синдром, на фоні вагітності формували проблеми у матково-плодовому комплексі вагітних та імунній системі.
Мета – вивчити особливості імунної системи у вагітних з постковідним синдромом.
Матеріал і методи. Обстежено 60 вагітних (основна група), які перенесли COVID-19, підтверджений методом ПЛР, протягом вагітності із плацентарною недостатністю з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку плода (СЗРП) ІІ–ІІІ ступенів (2 група – 30 жінок) та з плацентарною недостатністю без СЗРП (1 група – 30 жінок) у терміні 32–34 тижні вагітності. Контрольну групу склали 30 жінок із неускладненим перебігом вагітності. Жінки з тяжкою екстрагенітальною патологією, імунними конфліктами та гестозом були виключені з дослідження. Концентрацію лейкоцитів, лімфоцитів, CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ визначали в 32–34 тижні вагітності методом імунофлуоресценції лімфоцитів крові (НВЛ «Гранум» (Харків)). Статистичний аналіз проведено за допомогою програми «Statistica» (StatSoft Inc.», США).
Результати. В І групі досліджуваний показник становив 116,67 % (6,3±0,3×109/л) від контролю (р>0,05), в ІІ групі рівень лейкоцитів був 6,8±0,6×109/л, 125,93 % у порівнянні з контрольною групою (р>0,05). Середній рівень лімфоцитів у контрольній групі становив 1,7±0,05×109/л, в І групі – 1,60±0,03×109/л (94,12 %), а в ІІ групі – 1,58±0,03×109/л (92,94 %), що було незначно знижено, порівняно з контрольною групою. Зниження рівня Т-лімфоцитів не було статистично значущим (р>0,05), але мало тенденцію до зниження у порівнянні з контрольною групою. Рівень Т-хелперів у І групі становив 86,21 % від контролю, а в ІІ групі – 69,23 %, що достовірно нижче, порівняно з показниками контрольної групи. Порівняння з контрольною групою показало статистично значущі зміни (р<0,05) в рівнях Т-супресорів/кілерів в І та ІІ групах, де цей показник був вищим у І групі в 1,64, а в ІІ групі в 2,10 раза.
Висновки. Серед клітинної ланки імунітету у вагітних з постковідним синдромом та плацентарною недостатністю, затримкою росту плода значущі зміни спостерігалися в рівнях Т-хелперів (CD4+) та В-клітин (CD22+), де в І та ІІ групах рівні показників були нижчими, порівняно з контрольною групою, тоді як рівні Т-супресорів/кілерів (CD8+) в І та ІІ групах були достовірно вищими, що може вказувати на суттєві зміни в імунній відповіді на постковідний синдром у вагітних в ІІІ триместрі. Для лейкоцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів (CD3+) та співвідношення CD4/CD8 не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами
СПИННИЙ БІЛЬ У ВІЙСЬКОВИХ ЯК НАСЛІДОК НОСІННЯ ЗАСОБІВ ОСОБИСТОГО ЗАХИСТУ (БРОНЕЗАХИСТУ) ТА МЕТОДИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ
Get PDFSUMMARY. The aim – to analyze and recommend the possibilities for implementing methods of spinal unloading and the occurrence of pain syndrome in this area among military personnel as a result of wearing body armor, both in field conditions and in medical institutions.
Material and Methods. The study employed bibliosemantic methods and methods of content and structural-logical analysis.
Results. Almost all Ukrainian soldiers who are currently participating in the fight against the enemy wear bulletproof vests and carry weapons, as well as volunteers who transport hundreds and thousands of kilograms of humanitarian aid, sufferring from problems with their spines and joints. There is a significant strain on these structures. Vertebrae "sinks" even in strong, trained men.
This is exactly why general fatigue, back pain, and pain throughout the body occur.
One of the reasons for the occurrence of spinal diseases in military personnel and the associated pain symptoms is the excessive amount of ammunition and improper weight distribution of equipment. Some soldiers place many items on their bulletproof vests, which also significantly affects the condition of the spine. This is related to the fact that the physical training of our fighters is not designed for such vertical loads. To avoid back problems, it is necessary to constantly train the stabilizing muscles that are involved in maintaining the vertical position of the body.
Dorsalgia is a symptom that characterizes the presence of a particular spinal disease and is often the first diagnostic sign of it. It can occur at any age, but is most commonly found in adulthood. This medical term is derived from the Latin words "dorsum" meaning back, and "algos" meaning pain, thus referring to back pain regardless of its location in men. This leads to overall fatigue, back pain, and pain throughout the body. On the front lines, back pain (dorsalgia) primarily occurs in soldiers due to the increased physical load on the spine as a result of wearing protective gear.
Back pain is one of the main reasons that compel combatants to seek medical assistance from specialists. Surveys show that one-third of adults experience suffering from this ailment in their everyday lives. This same issue is the most common factor for temporary disability and the issuance of sick leave certificates.
Back pain, especially acute pain, is a manifestation of many diseases that can lead to temporary or permanent loss of work capacity, and in wartime conditions, to the inability to participate in combat operations. To understand the cause of back pain, it is essential to comprehend the mechanism of its occurrence and to know and implement methods for its prevention in various conditions. This article is dedicated to that topic.
Conclusions. 1. As a result of the overstrain of the spinal column, its trauma of various origins and locations, prolonged incorrect wearing of body armor, and non-compliance with care rules, military personnel experience degenerative changes of varying severity in this segment of the body. There are morphological and functional disorders of different natures, an increase in specific personal disharmony as a consequence, and disruptions in the adaptive mechanisms regulating the body\u27s posture. In connection with the formation of combined pathology in the affected individuals, there is a growing need to improve comprehensive assistance and implement new methods of physical rehabilitation for this issue. Currently, the creation of comprehensive, highly effective programs for the physical and psychological rehabilitation of the affected individuals, using targeted dosed physical loads, is particularly relevant.
The diversity of tasks requires the effective implementation of the latest rehabilitation methods in the recovery process of military personnel, including a variety of physical exercises that have proven their ability to shorten recovery times with a more qualitative prolonged effect when applied. The practical experience of utilizing these methods deserves broader integration into the clinical practice of our medical institutions and their use, whenever possible, by soldiers in field conditions as one of the tools for the prevention and restoration of health for both military personnel and civilians affected by the consequences of military actions in Ukraine.РЕЗЮМЕ. Мета – проаналізувати та рекомендувати можливості впровадження як в польових умовах, так і в медичних закладах, методів розвантаження хребта та запобігання виникненню больового синдрому в цій ділянці у військовиків у результаті носіння бронезахисту.
Матеріал і методи. У роботі використано бібліосемантичний метод та методи контент- та структурно-логічного аналізу.
Результати. Практично всі українські військові, які сьогодні беруть участь у боротьбі з ворогом, носять бронежилети і зброю. На фронті біль у спині (дорсалгія) виникає у військових здебільшого внаслідок посиленого фізичного навантаження на вісь хребта в результаті носіння засобів захисту.
Однією з причин є також надлишкова кількість боєкомплекту та неправильний розподіл ваги спорядження. Деякі військові багато предметів розташовують на бронежилетах, і це також суттєво впливає на стан хребта. Це пов’язано з тим, що фізична підготовка наших бійців не розрахована на такі вертикальні навантаження. І для того, щоб не було проблем зі спиною, треба постійно тренувати м’язи-стабілізатори, які беруть участь у збережені вертикального положення тіла.
Біль у хребті – один із головних приводів, які змушують комбатанта звертатися за медичною допомогою до фахівців.
Біль у спині, особливо гострий біль, в умовах війни може призвести до втрати можливості брати участь у бойових діях. Щоб зрозуміти причину болю в спині, потрібно усвідомити механізм його появи та знати і використовувати методи його профілактики в різноманітних умовах.
Висновки. 1. Унаслідок перенапруження хребетного стовпа, його травматизації різного генезу та локалізації, тривалого неправильного носіння бронезахисту тощо у військових виникають дегенеративні зміни хребта різного ступеня тяжкості, морфологічні та функціональні порушення різного характеру, наростання специфічної особистісної дисгармонії внаслідок цього, порушення адаптивних механізмів регуляції постави. У зв’язку з формуванням у постраждалих поєднаної патології зростає потреба в удосконаленні комплексної допомоги та впровадженні нових методик фізичної реабілітації. Наразі актуальним є створення комплексних високоефективних програм фізичної та психологічної реабілітації постраждалих із застосуванням дозованих фізичних навантажень цілеспрямованого характеру.
Різноманітність завдань потребує ефективного впровадження новітніх реабілітаційних методик у процес відновлення військових, в тому числі різноманіття фізичних вправ, які довели свою спроможність скоротити терміни одужання з більш якісним пролонгованим ефектом при їх застосуванні. Практичний досвід задіяння цих методів заслуговує на ширше впровадження в клінічну практику наших медичних закладів та використання їх, за можливості, воїнами в польових умовах
СКРИНІНГОВЕ ОБСТЕЖЕННЯ РІВНЯ ВІТАМІНУ D У ВАГІТНИХ
Get PDFThe aim of the study – to evaluate the screening examination of vitamin D levels in pregnant women.
Materials and Methods. 100 pregnant women with D vitamin hypovitaminosis, who were registered in the women’s consultation of the city perinatal center of the Ternopil municipal city hospital No. 2, and 30 healthy pregnant women were under observation. All pregnant women, aged 20 to 37 years (average (27.6±2.4) years), were residents of the Ternopil region, located in the western part of Ukraine within 48–50° north latitude. The study was conducted in accordance with the questionnaire developed by us and the determination of the level of 25 (OH) D in blood serum; statistical processing of the data was carried out.
Results and Discussion. Vitamin D deficiency and insufficiency were found in 67 % of the examined pregnant women. The optimal level of vitamin D was observed only in 33 % of pregnant women. In women with vitamin D deficiency and insufficiency, a history of miscarriage was observed significantly more often (in 29.2 %) than in women with optimal vitamin D content (p=0.0165), in pregnant women with vitamin D deficiency and insufficiency, pregnancy was complicated by miscarriage 9 times more often, insulin resistance was determined in 48 % of pregnant women in the third trimester. A relationship was established between vitamin D deficiency and the appearance of insulin resistance against the background of excessive body weight gain during pregnancy (p=0.034). Mild preeclampsia was diagnosed in 30 % of women with insufficient vitamin D levels versus 11 % in pregnant women with sufficient vitamin D levels in the third trimester. Vitamin D deficiency and insufficiency in the third trimester accompanied pregnant women who contracted coronavirus disease 8.6 times more often than in healthy pregnant women in the third trimester of pregnancy.
Conclusions. Sufficient vitamin D levels should be considered as a determining indicator for preventing such complications of pregnancy as insulin resistance, gestational diabetes, anemia of pregnancy, miscarriage, and severe course of viral diseases in pregnant women. Screening examinations of vitamin D levels are recommended in preparation for pregnancy and during pregnancy registration with adequate correction of detected disorders.Мета дослідження – оцінити скринінгове обстеження рівня вітаміну D у вагітних.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 100 вагітних із гіповітамінозом D, які перебували на обліку в жіночій консультації міського перинатального центру КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», та 30 здорових вагітних. Усі вагітні, віком від 20 до 37 років (у середньому (27,6±2,4) року) були мешканцями Тернопільської області, розташованої у західній частині України у межах 48–50° північної широти. Дослідження проводили відповідно до розробленої нами анкети та визначення в сироватці крові рівня 25(OH)D; проведено статистичну обробку результатів.
Результати дослідження та їх обговорення. Дефіцит і недостатність вітаміну D встановлено у 67 % обстежених вагітних. Оптимальний рівень вітаміну D спостережено лише у 33 % вагітних. У жінок із дефіцитом та недостатністю вітаміну D в анамнезі достовірно частіше (у 29,2 %) спостерігали невиношування вагітності, ніж у жінок з оптимальним вмістом вітаміну D (р=0,0165), у вагітних із дефіцитом і недостатністю вітаміну D у 9 разів частіше вагітність ускладнювалась невиношуванням, інсулінорезистентність визначено у 48 % вагітних у третьому триместрі. Встановлено взаємозв’язок між недостатністю вітаміну D та появою резистентності до інсуліну на тлі надмірного збільшення маси тіла під час вагітності (p=0,034). Прееклампсію легкого ступеня тяжкості діагностовано у 30 % жінок із недостатнім рівнем вітаміну D проти 11 % у вагітних жінок із достатнім рівнем вітаміну D у третьому триместрі. Дефіцит та недостатність вітаміну D у ІІІ триместрі супроводжували вагітних, які перехворіли на коронавірусну хворобу, у 8,6 раза частіше, ніж у здорових вагітних у третьому триместрі вагітності.
Висновки. Достатній рівень вітаміну D треба розглядати як визначальний показник для запобігання таким ускладненням перебігу вагітності, як інсулінорезистентність, гестаційний цукровий діабет, анемія вагітних, невиношування вагітності, обтяжений перебіг вірусних захворювань у вагітних. Рекомендовано скринінгові обстеження рівня вітаміну D при підготовці до вагітності та при постановці на облік вагітних з адекватною корекцією виявлених порушень
ПРОФІЛАКТИКА НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ГІПЕРСТИМУЛЯЦІЇ ЯЄЧНИКІВ У ПРОГРАМАХ ДРТ
Get PDFThe aim of the study – to evaluate the clinical efficacy of individualized ovarian stimulation protocols and modern strategies in prevention of ovarian hyperstimulation syndrome (OHSS) in improving pregnancy outcomes and reducing complication rates in high-risk patients.
Materials and Methods. A randomized prospective trial was conducted involving 120 women at high risk of OHSS. Participants were divided into a control group (standard stimulation) and an intervention group, where an individualized approach was used. The latter included GnRH-antagonist protocols, dual trigger ovulation, enhanced luteal phase support, administration of cabergoline, and a freeze-all strategy.
Results and Discussion. Application of the personalized stimulation strategy significantly reduced the incidence of OHSS (3.3 % vs. 16.7 %), increased the clinical pregnancy rate (50 % vs. 35 %), and lowered early miscarriage rates (10 % vs. 20 %) compared to the standard approach.
Conclusions. Individualized ovarian stimulation protocols in ART programs are clinically effective for both OHSS prevention and improving reproductive outcomes in women with increased risk.Мета дослідження – оцінити клінічну ефективність індивідуалізованих протоколів стимуляції та сучасних стратегій профілактики синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ) для покращення результатів лікування та підвищення частоти настання клінічної вагітності.
Матеріали та методи. Проведено рандомізоване проспективне дослідження за участю 120 жінок із високим ризиком СГЯ. Пацієнток було розподілено на дві групи: контрольну (стандартна стимуляція) та основну (індивідуалізований підхід), яка включала використання протоколів з антагоністами GnRH, подвійного тригера овуляції, розширеної підтримки лютеїнової фази, каберголіну та стратегії «Freeze-all».
Результати дослідження та їх обговорення. Застосування вдосконаленого протоколу дозволило достовірно знизити частоту СГЯ (3,3 % проти 16,7 %), підвищити рівень клінічної вагітності (50 % проти 35 %) та зменшити частоту ранніх викиднів (10 % проти 20 %).
Висновки. Персоналізовані підходи до стимуляції яєчників у програмах ДРТ є ефективними як з погляду профілактики СГЯ, так і для покращення репродуктивних результатів у пацієнток із високим ризиком
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДОСТУПНОСТІ ПРОТИПУХЛИННИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ГРУПИ L01AX «ІНШІ АЛКІЛУЮЧІ АГЕНТИ» В УКРАЇНІ
Get PDFThe aim of the work: conducting a marketing analysis of anticancer drugs temozolomide (L01AX03) and dacarbazine (L01AX04) of the L01AX group «Other alkylating agents» to establish their physical and socio-economic accessibility for cancer patients in Ukraine.
Materials: State Register of Drugs of Ukraine, pharmaceutical market according to Proxima Apteka data, socio-economic regulatory lists of medicinal products. Methods: monitoring, analysis, synthesis, comparison, generalization.
Results and Discussion. It was established that as of August 2024, 7 trade names of 29 medicinal products (including dosages) of temozolomide and dacarbazine were registered in Ukraine. All medicinal products were exclusively foreign, with the highest share being German medicinal products (37%). Capsules were the leader in terms of dosage form (74%). The physical presence of only 8 (28%) medicinal products of this group on the pharmaceutical market was detected, of which two trade names (7 medicinal products) of temozolomide: Temomedac (20, 100, 140, 180, 250 mg), Medac, Germany; Temodal (20, 100 mg), Merck Sharp & Dohme Idea, Switzerland and one medicinal product of dacarbazine – Dacarbazine Medac (200 mg), Medac, Germany. For these medicinal products, monthly monitoring of their wholesale prices in hryvnias and US dollars was conducted for 10 months, retail prices were determined, and socio-economic accessibility coefficients were determined: liquidity (Сliq), solvency adequacy (Сas), and accessibility (D).
Conclusions. It was investigated that wholesale prices for the analyzed medicinal products increased monthly. Still, the amplitude of their growth did not proportionally coincide with the dollar growth against the hryvnia. Only in 13% of months the Сliq values of wholesale and retail prices of medicinal products were higher than 0.15. In most medicinal products, the lowest Сas values and the highest D values were in the months with the highest wages during the monitoring period, which indicated the highest socio-economic accessibility of medicines.
A dissonance was established between the presence of medicinal products in the socio-economic regulatory lists of drugs in Ukraine and their physical accessibility on the pharmaceutical market. A total of 6 (21%) medicinal products of this group were included in the List of drugs purchased from the state budget for the implementation of cancer treatment programs. The feasibility of synthesizing domestic new drugs of the L01AX group for treating patients with oncological pathologies has been identified.Мета роботи: проведення маркетингового аналізу протипухлинних лікарських засобів (ЛЗ) темозоломіду (L01AX03) і дакарбазину (L01AX04) групи L01AX «Інші алкілуючі агенти» для встановлення їх фізичної і соціально-економічної доступності для онкопацієнтів в Україні.
Матеріали: Державний реєстр ЛЗ України, фармацевтичний ринок (ФР) за даними Proxima Apteka (https://pharmbase.com.ua/uk/optovi-propozitsiyi/), соціально-економічні регулюючі переліки ЛЗ. Методи: моніторингу, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.
Результати й обговорення. Установлено, що станом на серпень 2024 року в Україні було зареєстровано 7 торгових найменувань 29 ЛЗ (з врахуванням дозувань) темозоломіду і дакарбазину. Усі ЛЗ були закордонні з найвищою часткою німецьких ЛЗ (37%). За лікарською формою лідирували капсули (74%). Виявлено фізичну присутність на ФР тільки 8 (28%) ЛЗ групи, з яких 2 торгові найменування (7 ЛЗ) темозоломіду: Темомедак (20, 100, 140, 180, 250 мг), Medac, Німеччина; Темодал (20, 100 мг), Merck Sharp & Dohme Idea, Швейцарія і 1 ЛЗ дакарбазину – Дакарбазин Медак (200 мг), Medac, Німеччина. За цими ЛЗ упродовж 10 місяців був проведений щомісячний моніторинг їх оптово-відпускних цін (ОВЦ) в гривнях і доларах США, визначені роздрібні ціни, коефіцієнти соціально-економічної доступності: ліквідності (Сliq), адекватності платоспроможності (Сas), доступності (D).
Висновки. Досліджено, що ОВЦ на аналізовані ЛЗ переважно зростали щомісяця, проте амплітуда їх росту пропорційно не співпадала із ростом долара відносно гривні. Лише у 13% місяцях значення Сliq ОВЦ і роздрібних цін ЛЗ були вище 0,15. У більшості ЛЗ найнижчі значення Сas і найвищі – D були у місяці із найвищою заробітною платою, що свідчило про найбільшу соціально-економічну доступність ЛЗ у цьому місяці моніторингу.
Установлено дисонанс між присутністю ЛЗ у соціально-економічних регулюючих переліках ЛЗ в Україні і фізичною доступністю на ФР. Усього 6 (21%) ЛЗ групи увійшли у Перелік ЛЗ, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм лікування онкохворих. Виявлено доцільність у синтезі нових вітчизняних ЛЗ групи L01AX для лікування хворих на онкопатології
МОДЕЛІ АВТОНОМІЇ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У СИСТЕМАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РІЗНИХ КРАЇН
Get PDFIntroduction. Health care reform, the need for rapid response, and staff shortages have increased the responsibility of nurses for decisions and responsibilities. In many countries, the autonomous practice of nurses is growing, and its level depends on the legislation and health care system. In Ukraine, this concept requires in-depth analysis, and studying global models will help improve practice and implement effective approaches.
The aim of the study – to analyze the existing models of nursing autonomy in medical institutions around the world, identify features and study potential in order to determine the need to implement this practice in Ukraine to improve the quality of the health care system.
The main part. The study used a comparative analysis of nursing autonomy models in the USA, Canada, Great Britain, Germany and Sweden, taking into account the limits of autonomy, level of education and their role in the provision of primary and emergency medical care. A content analysis of scientific publications, legislative documents and international reports was conducted; examples of autonomy in practice in different countries, statistics on the impact of nurse autonomy on mortality, response time to emergencies and overall patient satisfaction were considered. Nurse practitioners have long been an independent entity in healthcare in the world, as “Advanced Practice Nurses (APNs)” or “Nurse Practitioners”. They can provide primary care, diagnose illnesses, order and interpret diagnostic tests, assess vital signs, prescribe treatments, and perform medical interventions without the constant supervision of a physician. As a result, in countries with higher autonomy, patients receive emergency care faster and spend less time in the hospital, while lower autonomy of nurses in hospitals puts patients at increased risk. Also, the capabilities of nurses depend on the level of education, which gives them more legally defined rights. In some countries, the healthcare culture has historically been physician-centered, which limits the autonomy of nurses.
Conclusions. Legislative changes, improved working conditions, and support for nurses’ autonomy will have a positive impact on the quality of care, professional development, and job satisfaction.Вступ. Реформа медичних послуг, потреба швидкого реагування і дефіцит персоналу підвищили відповідальність медичних сестер за рішення та обов’язки. У багатьох країнах автономна практика медичних сестер зростає, її рівень залежить від законодавства і системи охорони здоров’я. В Україні це поняття потребує глибокого аналізу, а вивчення міжнародних моделей допоможе вдосконалити практику та впровадити ефективні підходи.
Мета роботи – проаналізувати існуючі моделі медсестринської автономії в медичних закладах у світі, виявити особливості й вивчити потенціал, щоб визначити необхідність упровадження цієї практики в Україні задля підвищення якості системи охорони здоров’я.
Основна частина. У статті виконано порівняльний аналіз моделей автономії медичних сестер у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині й Швеції з урахуванням меж самостійності, рівня освіти та їх ролі у наданні первинної і невідкладної медичної допомоги. Проведено контент-аналіз наукових публікацій, законодавчих документів та міжнародних звітів; розглянуто приклади автономії на практиці в різних країнах, статистичні дані щодо впливу автономії медичних сестер на рівень смертності, час реагування на невідкладні стани і загальну задоволеність пацієнтів. Середній медичний персонал у світі вже давно є самостійним суб’єктом в охороні здоров’я як медичні сестри розширеної практики (Advanced Practice Nurse) або практикуючі медичні сестри (Nurse Practitioners). Вони можуть надавати первинну медичну допомогу, діагностувати хвороби, замовляти й інтерпретувати діагностичні тести, оцінювати життєві показники, призначати лікування та проводити медичні втручання без постійного нагляду лікаря. Як результат у країнах із вищим рівнем автономії пацієнти швидше отримують невідкладну допомогу, менше часу перебувають у лікарні, тоді як менша самостійність медичних сестер у лікарнях піддає хворих підвищеному ризику. Також можливості середнього медичного персоналу залежать від рівня освіти, що надає їм більше законодавчо визначених прав. У деяких державах культура охорони здоров’я історично орієнтована на лікарів, що обмежує автономію медичних сестер.
Висновки. Законодавчі зміни, покращення умов праці та підтримка самостійності медичних сестер позитивно вплинуть на якість допомоги, професійний розвиток і задоволеність роботою
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МЕДСЕСТЕР РІЗНИХ ВІДДІЛЕНЬ
Get PDFIntroduction. Resilience is a dynamic and multifaceted phenomenon with static and evolving characteristics, and any changes in levels of resilience are related to specific circumstances. Nurse resilience is necessary to overcome the multifaceted challenges faced by healthcare institutions.
The aim of the study – to analyze the resilience features of nurses from different departments to optimize their work.
The main part. The study was based on the analysis of scientific sources of information on the specified topic. Nursing resilience is a complex dynamic process that enables nurses to actively adapt to workplace stressors, avoid psychological harm, and consistently provide safe, high-quality patient care. High workloads and fast-paced work environments increase the risk of burnout for nurses across departments. These challenges have led to a sharp decline in nurses’ job satisfaction and a sharp increase in turnover, as researchers have suggested a strong link between nurses’ mental health, the quality of nursing care, and patient outcomes. Nurses with higher levels of resilience are more likely to stay in their profession longer and are less likely to experience burnout. Training nurses to acquire the necessary professional skills requires significant time and effort, so containing turnover is a top priority. Psychological resilience is considered to be a key component of the adaptation of nurses across departments. In general, most research on resilience among nurses shows that health workers view resilience as having a positive mindset, noting that resilience includes the behaviors, emotions, and psychological manifestations of actively adapting and growing professionally in the face of significant stressful challenges.
Conclusions. Understanding resilience in the profession can help nurses identify or prevent potential problems early, thus contributing to work resources and ultimately achieving personal and professional growth. On the other hand, understanding resilience helps nurse orient herself/himself in which department she/he is ready to work and which psychological aspects should be worked on to achieve the best result when choosing a workplace.Вступ. Резильєнтність – це динамічне і багатогранне явище, яке має статичні характеристики та характеристики, що розвиваються, і будь-які зміни рівнів стійкості пов’язані з конкретними обставинами. Стійкість медсестер необхідна для вирішення багатогранних проблем, з якими стикаються медичні заклади.
Мета роботи – проаналізувати особливості резильєнтності медсестер різних відділень для оптимізації їх роботи і високоякісної допомоги пацієнтам.
Основна чакстина. Дослідження ґрунтувалося на аналізі наукових джерел інформації із зазначеної тематики. Стійкість у сфері медсестринства є складним динамічним процесом, який дозволяє медсестрам активно адаптуватися до стресових факторів на робочому місці, уникати психологічної травми та постійно здійснювати безпечний, високоякісний догляд за пацієнтами. Значне робоче навантаження, швидкий темп роботи збільшують ризик вигорання медсестер різних відділень. Через ці проблеми задоволеність медсестер роботою різко зменшилась, а плинність кадрів значно зросла, адже дослідники передбачили тісний зв’язок між психічним здоров’ям медсестер, якістю сестринського догляду та клінічними результатами пацієнтів. Медсестри з вищим рівнем стійкості, найімовірніше, довше працюватимуть за професійним спрямуванням і будуть менш схильними до вигорання. Для навчання медсестер з метою отримання необхідних професійних навичок потрібно багато часу та зусиль, тому стримання плинності кадрів є основним пріоритетом. Вважають, що психологічна стійкість – головна складова адаптації медсестер усіх відділень. Загалом у більшості досліджень щодо резильєнтності серед медсестер показано, що медичні працівники розглядають стійкість як наявність позитивного мислення, зазначаючи, що стійкість включає поведінку, емоції і психологічний прояв активної адаптації та професійного зростання за умов значних стресових викликів.
Висновки. Розуміння резильєнтності у професії може допомогти медсестрам завчасно виявити або запобігти виникненню потенційних проблем, таким чином сприяючи робочим ресурсам і, в кінцевому підсумку, досягненню особистого та професійного зростання. З іншого боку, розуміння резильєнтності допомагає зорієнтувати медсестру, в якому саме відділенні вона готова працювати та які саме психологічні аспекти варто пропрацювати для досягнення найкращого результату при виборі робочого місця