Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА БІОФАРМАЦЕВТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО СТВОРЕННЯ КОСМЕТИЧНОГО ЗАСОБУ НА ОСНОВІ ФІТОСУБСТАНЦІЇ КЕРМЕКА ГМЕЛІНА
Get PDFThe aim of the work – to study the effect of emulsifiers on some pharmaco-technological properties of a cosmetic product based on the phytosubstance of Siberian statice; to conduct biopharmaceutical studies of the produced emulsion creams.
Materials and Methods. The study was conducted on various series of cosmetic products in the form of emulsion cream based on the active ingredient of the phytosubstance of Siberian statice. 6 emulsifiers were selected for the study, 2 of which were used as mono-emulsifiers and 4 – in combination with co-emulsifiers. The emulsions were obtained by the hot emulsification method. The study of the properties of the emulsion was carried out in accordance with the requirements of the State Pharmacopoeia of Ukraine and DSTU (National Standards of Ukraine) 4765:2007 “Cosmetic creams”.
Results and Discussion. The influence of excipients, namely emulsifiers, on the pharmaco-technological properties of emulsion creams was studied. The organoleptic characteristics, pH, thermal stability and colloidal stability, and the homogeneity of the composition were investigated using microscopy. Studies were also conducted to determine the type of emulsion by staining. Based on the above studies, the best series were selected, for which biopharmaceutical studies were conducted.
Conclusions. The influence of emulsifiers on the pharmaco-technological properties of emulsion creams based on Siberian statice was analyzed. Based on the conducted studies, 5 series of the cosmetic product with satisfactory pharmacotechnological properties were selected, namely, cosmetics based on mono-emulsifiers Sepiplus-400, Montanov-68 and emulsifiers Montanov L, Planta M, Emulpharma, Easynov as co-emulsifiers. The selected series were subjected to biopharmaceutical analysis using the agar plate method, and the rate of release of the active substance from the cosmetic products was determined. It was established that series 1.1, 1.3, 2.1, 2.2 have good penetration of phenolic compounds into the agar gel. The series with such emulsifiers as Sepiplus-400, Montanov-68, which were used as mono-emulsifiers, performed best.Мета роботи – вивчити вплив емульгаторів на деякі фармако-технологічні властивості косметичного засобу на основі фітосубстанції кермека Гмеліна; провести біофармацевтичні дослідження одержаних емульсійних кремів.Матеріали і методи. Дослідженню піддавалися різні серії косметичного засобу у вигляді емульсійного крему на основі діючої речовини фітосубстанції кермека Гмеліна. Для дослідження вибрано 6 емульгаторів, 2 з яких використовувалися як моноемульгатори і 4 в поєднанні з ко-емульгаторами. Емульсії отримували методом гарячого емульгування. Дослідження властивостей емульсії проводили згідно з вимогами Державної фармакопеї України.
Результати й обговорення. Вивчали вплив допоміжних речовин, а саме емульгаторів, на фармако-технологічні властивості емульсійних кремів. Досліджували органолептичні характеристики, рН, термостабільність та колоїдну стабільність, однорідність складу за допомогою мікроскопії. Також були проведені дослідження для визначення типу емульсії методом фарбування. На підставі наведених вище досліджень вибрано кращі серії, для яких були проведені біофармацевтичні дослідження.
Висновки. Вивчено вплив емульгаторів на фармако-технологічні властивості емульсійних кремів на основі кермеку Гмеліна. На підставі проведених досліджень вибрано 5 серій досліджуваного косметичного засобу із задовільними фармако-технологічними властивостями, а саме косметичні засоби на основі моноемульгаторів Sepiplus-400, Montanov-68 та емульгаторів Montanov L, Planta M, Emulpharma, Easynov як ко- емульгаторів. Вибрані серії піддавали біофармацевтичним дослідженням методом агарових пластинок для визначення швидкості вивільнення діючої речовини з косметичних засобів. Встановлено, що серії 1.1, 1.3, 2.1, 2.2 мають гарну пенетрацію фенольних сполук в агаровий гель. Найкраще себе проявили серії із такими емульгаторами, як Sepiplus–400, Montanov-68, які використовувалися як моноемульгатори
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВТОРНОЇ ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З ПОЛІТРАВМОЮ ТА ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ ЗА ЗНИЖЕНОЇ ТА ЗБЕРЕЖЕНОЇ ФРАКЦІЇ ВИКИДУ
Get PDFCardiovascular morbidity and mortality in patients with chronic heart failure (CHF) are a major problem on health and the economy, especially when readmission rates and length of stay (LOS) are taken into account. As life expectancy increases, the prevalence of CHF continues to increase. Diseases such as diabetes mellitus, hypertension and coronary heart disease continue to be the leading causes of CHF. That CHF is the most common cause of hospitalization in patients over 65 years of age. CHF significantly worsens the prognosis of recovery in patients with combined trauma. Purpose. In this study, we sought to compare the rate of 30-day re-hospitalizations in trauma patients who already had a history of CHF with those who did not have a history of CHF. In addition, we emphasized the influence of different cardiac variables in the CHF group, such as the pathophysiology of CHF (HF with preserved ejection fraction (EF) compared to HF with reduced EF) and the etiology of CHF with EF (ischemic vs. non-ischemic). Materials and methods. Retrospective analysis of 220 patients who were admitted to the intensive care unit between 2017 and 2022 against the background of trauma with an assessment of the severity of the injury. Patients with neurotrauma, children and pregnant women were excluded. Results. The study included 220 patients with trauma, 108 had pre-existing CHF, of which 46 patients had CHF with preserved EF and 62 had HF with reduced EF). 112 patients did not have CHF. 62 cases of CHF with reduced EF, 30 were ischemic in etiology versus 32 non-ischemic. 108 patients with CHF, 24 patients (22.2%) were re-hospitalized within 30 days versus 14 (12.5%) patients without CHF (95% CI: 1.51–2.24, relative risk: 1.84, P at 0.0001). The 24 re-hospitalized patients with HF, 14 had HF with preserved EF and 10 had HF with reduced EF. 30-day rehospitalization and LOS were significantly higher in the ischemic group compared to non-ischemic CHF with reduced EF. Conclusions. In our population, polytrauma patients with CHF had a significantly higher rate of re-hospitalizations within 30 days compared to patients without CHF. The pathophysiology of CHF (HF with preserved EF vs. HF with reduced EF) does not appear to play a role. However, after analyzing the HF subgroups group with reduced EF based on etiology, the outcomes, including mortality, re-hospitalization, and LOS, were significantly higher in the subgroup of ischemic than non-ischemic CHF with reduced EF, which makes this formation more important in the treatment of trauma patients with pre-existing CHF.Серцево-судинна захворюваність і смертність у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) є основним тягарем для здоров’я та економіки, особливо якщо враховувати частоту повторної госпіталізації та тривалість перебування. Зі збільшенням середньої тривалості життя поширеність ХСН продовжує зростати. Такі захворювання, як цукровий діабет, гіпертонія та ішемічна хвороба серця, продовжують залишатися провідними причинами ХСН. Сучасні дані свідчать про те, що ХСН є найбільш частою причиною госпіталізації в пацієнтів старше 65 років. ХСН значно погіршує прогноз одужання пацієнтів із поєднаною травмою. Мета: порівняти частоту повторних госпіталізацій протягом 30 днів у пацієнтів з травмою, які вже мали в анамнезі ХСН, з тими, хто не мав ХСН в анамнезі. Крім того, наголошено на впливі різних серцевих змінних у групі ХСН, як-от патофізіологія ХСН (СН зі збереженою фракцією викиду (ФВ) порівняно з СН зі зниженою ФВ) та етіологія ХСН з ФВ (ішемічна проти неішемічної). Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 220 пацієнтів, які були госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії в період з 2017 по 2022 рік на фоні травми з оціненням її тяжкості. Пацієнти з нейротравмою, діти та вагітні були виключені. Результати. З 220 пацієнтів із травмою 108 мали вже наявну ХСН, з яких 46 пацієнта мали ХСН зі збереженою ФВ, а 62 – СН зі зниженою ФВ. 112 пацієнтів не мали ХСН. Зі 62 випадків ХСН зі зниженою ФВ 30 був ішемічним за етіологією проти 32 неішемічних. Зі 108 пацієнтів з ХСН 24 пацієнтів (22,2%) було повторно госпіталізовано протягом 30 днів проти 14 (12,5%) пацієнтів без СН (95% ДІ: 1,51–2,24, відносний ризик: 1,84, Р о 0,0001). З 24 повторно госпіталізованих пацієнтів зі СН 14 мали СН зі збереженою ФВ, а 10 – СН зі зниженою ФВ. Статистичної значущості не спостерігалося в жодній окремій групі ХСН зі збереженою ФВ у порівнянні з ХСН зі зниженою ФВ. Летальність, 30-денна повторна госпіталізація та тривалість перебування були значно вищими в групі ішемічною порівняно з неішемічною ХСН зі зниженою ФВ. Висновки. У нашій популяції пацієнти з політравмою з ХСН мали значно вищу частоту повторних госпіталізацій протягом 30 днів порівняно з пацієнтами без ХСН. Патофізіологія ХСН (СН зі збереженою ФВ проти СН зі зниженою ФВ), схоже, не відігравала ролі. Однак після аналізу підгруп групи ХСН зі зниженою ФВ на основі етіології наслідки, включаючи смертність, повторну госпіталізацію і тривалість, були значно вищими в підгрупі ішемічної, ніж неішемічної ХСН зі зниженою ФВ, що надає цьому утворенню більш важливе значення в лікуванні пацієнтів із травмою з ХСН, що вже існує
АКТУАЛЬНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
Get PDFAbstract. The article emphasizes the importance of studying a second foreign language by students of medical universities. Global changes in higher medical education, modernization, and technological advancements necessitate the training of highly qualified specialists capable of navigating a vast array of foreign-language professional information, medical scientific literature, and global medical research. The role of foreign-language professional communication is analyzed in the context of acquiring high-quality professional competencies in various types of speech activity (participation in physician exchange programs, internships abroad, international conferences, medical forums, and symposia), including perception, comprehension, and reproduction (oral or written). The study also examines the factors contributing to developing foreignlanguage communicative competence among future medical professionals.Анотація. У статті закцентовано увагу на важливості вивчення здобувачами вищої освіти медичних університетів другої іноземної мови, адже глобальні зміни, які відбуваються у сфері вищої медичної освіти, процеси модернізації, технологізації зумовлюють підготовку фахівця високого рівня, здатного орієнтуватися в масиві іншомовної інформації професійного спрямування, у науковій літературі медичної галузі, світових медичних дослідженнях. З’ясовано роль іншомовного професійного спілкування задля отримання здобувачами вищої медичної освіти якісних фахових компетентностей у різних видах мовленнєвої діяльності (участь у проєктах обміну лікарів, стажування за кордоном, участь у міжнародних конференціях, медичних форумах, симпозіумах): сприйняття, усвідомлення, відтворення (усне чи письмове). Проаналізовано роль факторів, які сприяють формуванню іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців медицини
АНАЛІЗ ВЛАСНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КАЛЬКУЛЬОЗНИМ ХОЛЕЦИСТИТОМ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ
Get PDFThe aim of the work: to analyze the personal experience of treatment of acute calculous cholecystitis using laparoscopic cholecystectomy.
Materials and Мethods. A retrospective analysis of the treatment of 685 patients with uncomplicated acute calculous cholecystitis, who were hospitalized during 2021–2024, was conducted. Ultrasound examination of the abdominal organs were performed on Alpinion E-CUBE I7 and Esaote mylab seven devices. All laparoscopic cholecystectomies were performed under general anesthesia using the Karl Storz IMAGE 1 instrumentation and equipment. The effectiveness of treatment was assessed by the duration of hospital stay before and after surgery, the duration of surgery, the frequency of conversions, and intraoperative complications, as well as by complications of the postoperative period and postoperative mortality of patients. Statistical processing was performed using the SPSS 20.0 for Windows statistical software package.
Results. During the examination, the most characteristic diagnostic symptoms of acute calculous cholecystitis were: constant or paroxysmal pain in the right subcostal area in 100 % of patients; Murphy’s sign in 92.5 % of cases; increased C-reactive protein – 62.5 % of patients; increase the number of leukocyte – 97.8 % of patients. During a comprehensive examination, 87.4 % of patients were found to have a number of concomitant pathologies. The main method of visualization of the acute calculous cholecystitis was ultrasound, which was performed in 100 % of patients. The majority of surgical interventions were performed within 76 hours from the moment of admission to the hospital (78.8 %, р<0.001). The most frequent complications of acute calculous cholecystitis were: empyema of the gallbladder – 22.7 %, hydrops of the gallbladder – 12.5 %, local peritonitis – 13.8 %, paravesical abscess – 6.5 %, perforation of the gallbladder – 0.8 %.
Conclusions. A timely clinical examination was conducted that fully allowed us for the diagnosis of acute calculous cholecystitis and, as soon as possible, to determine indications for surgical treatment. Therefore, early laparoscopic cholecystectomy allows to reduce the traumatic nature of surgical intervention, the number of intra- and postoperative complications, and significantly reduce the duration of inpatient treatment and rehabilitation of patients.Мета роботи: проаналізувати власний досвід лікування гострого калькульозного холециститу з використанням лапароскопічної холецистектомії.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування 685 пацієнтів із неускладненим гострим калькульозним холециститом (ГКХ), які перебували на стаціонарному лікуванні упродовж 2021–2024 рр. Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини проводили на апаратах Alpinion E-CUBE i7 та Esaote mylab seven. Усі лапароскопічні холецистектомії (ЛХ) виконували під загальним наркозом із використанням інструментально-апаратного комплексу обладнання виробництва компанії Karl Storz IMAGE 1. Ефективність лікування оцінювали за тривалістю перебування у лікарні до та після операції, тривалістю операції, частотою конверсій та інтраопераційних ускладнень, а також за ускладненнями післяопераційного періоду і смертністю пацієнтів. Статистичну обробку проводили із використанням пакета статистичних програм SPSS 20.0 for Windows.
Результати. Під час обстеження з найбільш характерних діагностичних симптомів ГКХ були: постійний або нападоподібний біль у правій підреберній ділянці в 100 % хворих; симптом Мерфі – у 92,5 % випадків; підвищення С-реактивного білка – 62,5 % хворих; підвищення рівня лейкоцитів – 97,8 % пацієнтів. При проведенні комплексного обстеження у 87,4 % хворих було встановлено наявність низки супутньої патології. Основним методом візуалізації ГКХ було УЗД, яке виконано 100 % хворих. Переважну кількість операційних втручань виконали в терміни до 76 год із моменту госпіталізації (78,8 %, р<0,001). Найчастішими ускладненнями ГКХ були: емпієма жовчного міхура – 22,7 %, водянка жовчного міхура – 12,5 %, місцевий перитоніт – 13,8 %, паравезикальний абсцес – 6,5 %, перфорація жовчного міхура – 0,8 %.
Висновки. Своєчасне клінічне обстеження, проведене у повному об’ємі, дозволяє встановити діагноз ГКХ та в найкоротші терміни визначити показання для операційного лікування. А, отже, рання ЛХ дозволяє зменшити травматичність операційного втручання, кількість інтра- та післяопераційних ускладнень, та значно скоротити терміни стаціонарного лікування та реабілітації хворих
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ НА ОСНОВІ ЛІВОКАРНІТИНУ НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ВАГІТНИХ ЩУРІВ ПРИ ПАСИВНОМУ КУРІННІ
Get PDFSUMMARY. An unfavorable environmental factor is passive smoking, which contributes to the risk of thyroid pathology among pregnant.
The aim – to evaluate the thyroid gland histology and the thyroid hormone levels in pregnant rats under the influence of a pharmaceutical composition based on L-carnitine in the passive smoking modelling.
Material and Methods. The study was conducted on 40 nonlinear pregnant rats of 6 months of age, which included the following experimental stages: animals mating, determination of the first day of pregnancy, passive smoking modeling and administration of test substances to experimental groups, autopsy of rats on day 20 of gestation, assessment of the thyroid gland histology and determination of the thyroid hormones level in the serum.
Results. The effect of passive smoking during pregnancy is manifested by negative changes in the thyroid gland histology: an increase in the follicles size, a flattened form of thyrocytes, the severity of interlobular connective tissue layers, increased blood flow to the microcirculatory vessels, a decrease in the intrafollicular epithelium volume. Also, the passive smoking during pregnancy caused an increase in serum thyroid hormone levels. The use of a studied pharmaceutical composition in pregnant rats with passive smoking modeling reduced the thyroid hormones level and the morphological signs of the thyroid gland structural disorders, which were found in untreated rats.
Conclusions. The structural and functional features of the thyroid gland in pregnant rats with passive smoking modeling were established, characterized by histological signs of a moderate decrease in the ability of the organ parenchyma to reparative processes and the formation of new follicles with a simultaneous increase in thyroid hormones. The use of a pharmaceutical composition based on L-carnitine at a dose of 25 mg/kg in the passive smoking modeling during pregnancy helped to maintain normal thyroid gland histology and prevents excessive increase in thyroid hormones.РЕЗЮМЕ. Несприятливим чинником навколишнього середовища є пасивне куріння, яке сприяє ризику виникнення тиреоїдної патології серед вагітних.
Мета – оцінити гістологічну будову щитоподібної залози та забезпечення тиреоїдними гормонами організму вагітних щурів під впливом фармацевтичної композиції на основі лівокарнітину на тлі моделювання пасивного куріння.
Матеріал і методи. Дослідження проведено на 40 нелінійних вагітних щурах 6-місячного віку, складовими якого є такі експериментальні етапи: спаровування тварин, встановлення першого дня вагітності, моделювання пасивного куріння та введення досліджуваних речовин (препарат порівняння кардонат, фармацевтична композиція на основі лівокарнітину) піддослідним групам під час вагітності, автопсія вагітних щурів на 20 день гестації з подальшою оцінкою гістоструктури щитоподібної залози та визначенням рівня тиреоїдних гормонів у сироватці крові.
Результати. Вплив пасивного куріння під час вагітності проявляється негативними змінами у гістоструктурі щитоподібної залози: збільшенням розмірів фолікулів, сплющеною формою тиреоцитів фолікулярного епітелію, вираженням міжчасточкових прошарків сполучної тканини, підвищеною повнокровністю судин мікроциркуляторного русла, зменшенням обсягу інтрафолікулярного епітелію. Також унаслідок впливу пасивного куріння під час вагітності спостерігається підвищення рівня тиреоїдних гормонів у сироватці крові. Застосування фармацевтичної композиції на основі лівокарнітину у вагітних щурів на тлі моделювання пасивного куріння знижує рівень тиреоїдних гормонів та зменшує морфологічні ознаки структурних порушень щитоподібної залози, які були виявлені у щурів групи пасивного куріння.
Висновки. Встановлено структурно-функціональні особливості щитоподібної залози у вагітних щурів при моделюванні пасивного куріння, які характеризуються гістологічними ознаками помірного зниження здатності паренхіми органа до репаративних процесів та утворення нових фолікулів з одночасним зростанням тиреоїдних гормонів у сироватці крові. Застосування фармацевтичної композиції на основі лівокарнітину в дозі 25 мг/кг при моделюванні пасивного куріння під час вагітності сприяє збереженню нормальної гістоструктури щитоподібної залози та запобігає надмірному підвищенню тиреоїдних гормонів за умов дії продуктів згорання сигарет
ПОГЛЯД НА ПЕРСПЕКТИВИ МЕДИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ГІПЕРТОНІЧНОГО РОЗЧИНУ НАТРІЮ ХЛОРИДУ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Get PDFSUMMARY. The aim – to search for systematic reviews and meta-analytic studies examining the treatment outcomes of patients with traumatic brain injury (TBI) undergoing hyperosmotic therapy with hypertonic sodium chloride solution compared to mannitol.
Material and Methods. The clinical question regarding the impact of hyperosmotic therapy with hypertonic sodium chloride solution on mortality rates of TBI patients, as compared to mannitol, was formulated using the PICO principle. A search was conducted among meta-analyses and systematic reviews in the PubMed database over the past five years (2019-2024) using the descriptors: “traumatic brain injury” AND “hypertonic saline” AND “mannitol” AND (“mortality” OR “survival rate”). Ten studies were included in the literature review.
Results. In all ten analyzed systematic reviews and meta-analyses, it was concluded that there are no significant differences between sodium chloride solution and mannitol regarding their effect on mortality in TBI patients with elevated ICP. However, several studies indicate certain secondary advantages of hypertonic saline over mannitol, such as a higher rate of successful ICP management, improvement in CPP within 30–60 minutes after hyperosmolar therapy, a shorter ICU stay, and prolonged therapeutic effects.
Conclusions. The implementation of hypertonic sodium chloride solution for the treatment of TBI patients in medical practice is justified, though the physical availability of this drug remains limited. The authors consider the most promising option to be the establishment of extemporaneous preparation of hypertonic sodium chloride solution in military hospital and military medical clinic pharmacies.РЕЗЮМЕ. Мета – первинний пошук систематичних оглядів та досліджень мета-аналітичного характеру, в яких висвітлено результати лікування пацієнтів із черепно-мозковою травмою (ЧМТ) на тлі гіперосмотичної терапії гіпертонічним розчином натрію хлориду в порівнянні з манітолом.
Матеріал і методи. Клінічне питання щодо впливу на показник смертності пацієнтів з ЧМТ гіперосмотичної терапії гіпертонічним розчином натрію хлориду в порівнянні з манітолом сформульоване користуючись принципом PICO. Пошук проводили серед мета-аналізів та систематичних оглядів в базі PubMed упродовж останніх 5 років (2019–2024 рр.) за дескрипторами: «traumatic brain injury» AND «hypertonic saline» AND «mannitol» AND («mortality» OR «survival rate»). До літературного огляду було включено 10 досліджень.
Результати. В усіх з десяти проаналізованих систематичних оглядів та мета-аналізів зроблено висновок, що між розчином хлориду натрію та манітолом немає вагомих відмінностей щодо впливу на смертність пацієнтів з ЧМТ та підвищеним ВЧТ. Однак ряд досліджень вказує на певні вторинні переваги ГТР перед манітолом, як то: більша частота успішного лікування ВЧТ, покращення ЦПТ протягом 30–60 хв після гіперосмолярної терапії, скорочення терміну перебування у відділенні інтенсивної терапії, тривалості терапевтичного ефекту.
Висновки. Впровадження застосування гіпертонічного розчину натрію хлориду для лікування пацієнтів з ЧМТ у лікарську практику є виправданим, проте фізична доступність даного лікарського засобу обмежена. На думку авторів, найперспективнішим варіантом є запровадження екстемпорального виготовлення гіпертонічного розчину натрію хлориду на базі аптек військових госпіталів та військово-медичних клінічних центрів
МікроРНК ЯК ПЕРСПЕКТИВА ТЕРАГНОСТИКИ ПРИ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ
Get PDFSUMMARY. The significant spread of new diseases in the modern world, including those of viral origin, creates prerequisites for the development of new directions of diagnosis and treatment. A direction in medicine called theragnostics is gaining significant development. The basis of theragnostics is molecular biology and nanotechnologies, which make it possible to provide early diagnosis of pathological processes, targeted treatment, which involves spot impact on key links of the pathological process, which makes it possible to increase the effectiveness of therapy.
The aim – to justify the prospects for the use of microRNAs as potential drugs for theragnosis.
Material and Methods. Publications in scientific journals, which are analyzed by methods of evaluation of scientific novelty, comparison with publications of the same direction, correspondence of the methodology to the research topic, possibility of reproducing the experiment; correctness of graphs, tables and schemes.
Results. Scientific research in recent years has shown the versatility of microRNA. Genomes of viruses encode specific viral microRNAs (vmiR), which have pathogenetic and diagnostic significance. Separate groups of drugs with potential antiviral properties that block target genes as mimetics of microRNAs have been obtained.
Conclusions. Some human microRNAs can be used as diagnostic and prognostic biomarkers of the infectious process. The expression of miRNA has characteristic features in various infectious processes, in particular in HIV/AIDS, viral hepatitis, SARS-Covid infection, etc. Micro-RNAs of the host can have both proviral and antiviral effects.РЕЗЮМЕ. Значне поширення у сучасному світі нових захворювань, в тому числі й вірусного походження, створює передумови для розвитку нових напрямів діагностики та лікування. Значного розвитку набуває напрямок в медицині, котрий отримав назву терагностики. Основою терагностики є молекулярна біологія та нанотехнології, котрі дають можливість забезпечувати ранню діагностику патологічних процесів, таргетне лікування, яке передбачає точковий вплив на ключові ланки патологічного процесу, що дає можливість підвищити ефективність терапії.
Мета – обґрунтування перспектив застосування мікроРНК як потенційних препаратів для терагностики.
Матеріал і методи. Публікації в наукових журналах, які проаналізовані методами оцінювання наукової новизни, порівняння з публікаціями цього ж напрямку, відповідності методології темі дослідження, можливості відтворення експерименту; коректності графіків, таблиць і схем.
Результати. Наукові дослідження останніх років показали універсальність мікроРНК. Геноми вірусів кодують специфічні вірусні мікроРНК (vmiR), які мають патогенетичне та діагностичне значення. Одержано окремі групи препаратів з потенційними противірусними властивостями, які блокують цільові гени як імітатори мікроРНК.
Висновки. Деякі мікроРНК людини можуть застосовуватися як діагностичні та прогностичні біомаркери інфекційного процесу. Експресія мікроРНК має характерні особливості при різних інфекційних процесах, зокрема при ВІЛ/СНІДі, вірусних гепатитах, SARS-CoV-2 тощо. МікроРНК господаря можуть мати як провірусну, так і противірусну дію
МЕМБРАНОДЕСТРУКТИВНІ ПРОЦЕСИ У ЩУРІВ ПІСЛЯ УРАЖЕННЯ ЇХ ПІДВИЩЕНИМИ ДОЗАМИ БЕНЗОАТУ НАТРІЮ
Get PDFSUMMARY. Food additives are often added to food products to improve their organoleptic properties or to extend their shelf life, for a more attractive appearance. The modern food industry is characterized by the widespread addition of a variety of preservatives to food products. In particular, E211, or sodium benzoate, is often used for this purpose, which is also used in the pharmaceutical and cosmetic industries. Data on the effects of sodium benzoate on the human body are quite contradictory. In excess of the permissible dose, this preservative can have a harmful effect on the liver and kidneys, reduce hemoglobin levels, disrupt the activity of redox processes, and cause allergic reactions.
The aim – to investigate the activity of membrane destructive processes in the liver and erythrocytes of rats poisoned with high doses of sodium benzoate.
Material and Methods. The study was conducted on 54 white sexually mature non-linear male rats with a body weight of 170–180 g, which were randomly divided into three groups, one of which served as an intact control. The rats of the second group received sodium benzoate at a dose of 10 mg/kg of body weight. The third group of rats was administered sodium benzoate at a dose of 30 mg/kg of body weight. The rats were administered the preservative intragastrically daily in the above doses. The study was conducted in accordance with the European Convention for the Protection of Vertebrate Animals. Rats were removed from the experiment after 7, 14, 21 and 28 days from the start of sodium benzoate administration. The effect of the preservative on cytolytic processes in rats was assessed by the following indicators: activity of aminotransferases, gamma-glutamyl transpeptidase, alkaline phosphatase and erythrocyte intoxication index. The results obtained were subjected to statistical processing using the STATISTICA 13 program.
Results. A significant increase in the erythrocyte intoxication index was observed at all times of the experiment when rats were poisoned with sodium benzoate at a dose of 30 mg/kg body weight (p≤0.05). In rats that received the preservative at a dose of 10 mg/kg body weight, this indicator significantly increased on the 21st day and 28th day from the beginning of the experiment.
A significant increase in the activity of alanine aminotransferase and aspartate aminotransferase was found in the blood serum of animals poisoned with sodium benzoate at a dose of 30 mg/kg body weight at all times of the study. These indicators reached their maximum value at the end of the experiment and were 1.7 times and 2.4 times higher than the intact control, respectively. An increase in the activities of gamma-glutamyl transpeptidase and alkaline phosphatase in the blood serum was registered after the rats were exposed to increased doses of the preservative. In the liver of experimental animals, a reverse trend was observed in the activity of these enzymes. Their probable decrease was noted when using both doses of the preservative, which may indicate hepatotoxicity of sodium benzoate.
Conclusions. Poisoning of rats with sodium benzoate in elevated doses (10 and 30 mg/kg of animal body weight) activates membrane destructive processes in their body, which leads to changes in the permeability of plasma membranes of hepatocytes and erythrocytes, as indicated by changes in the activities of organ-specific enzymes and the erythrocyte intoxication index.РЕЗЮМЕ. До харчових продуктів часто додають харчові добавки для покращення органолептичних властивостей або ж для подовження терміну їх зберігання, для привабливішого зовнішнього вигляду. Сучасна харчова промисловість характеризується широким додаванням у продукти харчування найрізноманітніших консервантів, зокрема, для цього часто використовують Е211, або натрію бензоат, який, окрім того, використовують у фармацевтичній та косметичній галузях. Дані про вплив бензоату натрію на організм людини досить суперечливі. При перевищенні допустимої дози цей консервант може шкідливо впливати на печінку та нирки, знижувати рівень гемоглобіну, порушувати активність окисно-відновних процесів, викликати алергічні реакції.
Мета роботи – дослідити активність мембранодеструктивних процесів у печінці та еритроцитах щурів, отруєних підвищеними дозами бензоату натрію.
Матеріал і методи. Дослідження проведено на 54 білих статевозрілих нелінійних щурах-самцях з масою тіла 170–180 г, які методом випадкової вибірки були поділені на три групи, одна з яких слугувала інтактним контролем. Щури другої групи отримували бензоат натрію в дозі 10 мг/кг маси тіла. Третій групі щурів вводили бензоат натрію в дозі 30 мг/кг маси тіла. Консервант щури отримували інтрагастрально щоденно у вищевказаних дозах. Дослідження проведено відповідно до Європейської конвенції про захист хребетних тварин. Виводили щурів із експерименту через 7, 14, 21 та 28 днів від початку введення натрію бензоату. Вплив консерванта на цитолітичні процеси у щурів оцінювали за такими показниками: активністю амінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази та еритроцитарним індексом інтоксикації. Отримані результати піддавали статистичній обробці за допомогою програми STATISTICA 13.
Результати. Вірогідне зростання еритроцитарного індексу інтоксикації відмічено в усі терміни експерименту при отруєнні щурів бензоатом натрію в дозі 30 мг/кг маси тіла (р≤0,05). У щурів, які отримували консервант в дозі 10 мг/кг маси тіла, даний показник вірогідно підвищувався в останні два терміни (на 21 добу та 28 добу від початку експерименту).
Виявлено вірогідне підвищення активності аланінамінотрансферази та аспартаамінотрансферази в сироватці крові тварин, отруєних бензоатом натрію в дозі 30 мг/кг маси тіла, у всі терміни дослідження. Максимальної величини дані показники досягли у кінці експерименту і були вищими від інтактного контролю в 1,7 раза та 2,4 раза відповідно. Зареєстровано підвищення активностей гамма-глутамілтранспептидази та лужної фосфатази в сироватці крові після ураження щурів підвищеними дозами консерванта. У печінці дослідних тварин спостерігалась зворотна тенденція щодо активності даних ензимів. Відмічено вірогідне їх зниження за використання обох доз консерванта, що може свідчити про гепатотоксичність бензоату натрію.
Висновки. Отруєння щурів бензоатом натрію у підвищених дозах (10 та 30 мг/кг маси тіла тварин) активує мембранодеструктивні процеси в їх організмі, що призводить до зміни проникності плазматичних мембран гепатоцитів та еритроцитів, на що вказує зміна активностей ораноспецифічних ензимів та еритроцитарного індексу інтоксикації
ВПЛИВ ЗАСТОСУВАННЯ САЛЬНИКОВОГО КЛАПТЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ПАНКРЕАТОЄЮНАЛЬНОГО АНАСТОМОЗУ НА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНУ ЗАПАЛЬНУ ВІДПОВІДЬ
Get PDFSUMMARY. The aim – to evaluate the impact of using an omental flap in the formation of pancreaticojejunostomy on postoperative inflammatory response. The focus was on reducing the incidence of postoperative complications and inflammatory activity by analyzing the dynamics of key inflammatory markers, including C-reactive protein (CRP), interleukin-6 (IL-6), procalcitonin (PCT), and leukocyte levels.
Material and Methods. A prospective study was conducted involving patients who underwent pancreaticoduodenectomy (PD) at the National Scientific Center of Surgery and Transplantology named after O.O. Shalimov between January 2023 and December 2024. The study included 68 patients divided into two groups. In the main group (n=36), PD was performed using an omental flap covered with an elastic pad treated with pentaerythritol-polyethylene glycol ether. The control group (n=32) underwent PD without the omental flap. Specific inflammatory markers were analyzed dynamically: preoperatively and on postoperative days 1, 3, and 7. Data were processed using nonparametric statistical methods, including the Mann-Whitney U-test and Friedman test. Trend analysis was employed to evaluate marker changes over time.
Results. The results showed that patients in the main group had significantly lower levels of CRP, IL-6, PCT, and leukocytes compared to the control group at all time points. Specifically, IL-6 levels in the main group decreased by 30 % on postoperative day 1 compared to the control group (p<0.001), indicating early suppression of pro-inflammatory activity. CRP levels on postoperative day 7 were on average 32.43 mg/L lower in the main group, confirming the sustained anti-inflammatory effect of the omental flap (p<0.001). Similarly, leukocyte levels in the main group decreased by 35 % (p<0.001), demonstrating effective regulation of the systemic inflammatory response.
Regression analysis confirmed the significant impact of the omental flap on reducing inflammatory markers, with high coefficients of determination (R² >0.7). Sensitivity analysis demonstrated the robustness of the findings, even after excluding outliers.
The findings align with contemporary studies that validate the effectiveness of the omental flap in reducing the incidence of postoperative complications and inflammatory activity. However, limitations of the study include a relatively small sample size and a lack of long-term follow-up.
Conclusions. The use of the omental flap in pancreaticoduodenectomy significantly reduces the incidence of postoperative complications and systemic inflammatory response. This approach demonstrates a stable anti-inflammatory effect, as evidenced by reduced levels of CRP, IL-6, and leukocytes. The results highlight the efficacy of the omental flap as an essential component of a comprehensive surgical treatment strategy for pancreatic diseases. Further research is needed to explore the molecular mechanisms of its action and determine optimal clinical indications for its use.РЕЗЮМЕ. Метою цього дослідження було оцінити вплив застосування сальникового клаптя при формуванні панкреатоєюнального анастомозу на післяопераційну запальну відповідь. Увагу було зосереджено на зниженні частоти післяопераційних ускладнень і запальної активності шляхом аналізу динаміки ключових маркерів запалення, таких як С-реактивний білок (СРБ), інтерлейкін-6 (IL-6), прокальцитонін (PCT) та рівні лейкоцитів.
Матеріал і методи. Проведено проспективне дослідження пацієнтів, які пройшли панкреатодуоденектомію (ПД) у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова з січня 2023 року до грудня 2024 року. До дослідження включено 68 пацієнтів, поділених на дві групи. У основній групі (n=36) виконували ПД із використанням сальникового клаптя, покритого еластичною прокладкою, обробленою пентаеритритол-поліетиленгліколь ефіром. Контрольну групу (n=32) оперували без застосування сальникового клаптя. Специфічні маркери запалення аналізували в динаміці: до операції, на 1, 3 та 7 добу післяопераційного періоду. Дані обробляли з використанням непараметричних статистичних методів, включаючи U-критерій Манна – Вітні та тест Фрідмана. Динамічний аналіз трендів забезпечував оцінку змін маркерів у часі.
Результати. Результати демонструють, що пацієнти основної групи мали значно нижчі рівні СРБ, IL-6, PCT та лейкоцитів, порівняно з контрольною групою, на всіх часових етапах. Зокрема, рівень IL-6 в основній групі на першу добу після операції знизився на 30 %, порівняно з контрольною групою (p<0,001), що свідчить про раннє пригнічення прозапальної активності. Рівень СРБ на 7 добу після операції був нижчим у середньому на 32,43 мг/л у основній групі, що підтверджує стабільний протизапальний ефект використання сальникового клаптя (p<0,001). Аналогічно, рівень лейкоцитів у основній групі знизився на 35 % (p<0,001), демонструючи ефективне регулювання системної запальної відповіді.
Проведений регресійний аналіз підтвердив значний вплив сальникового клаптя на зниження запальних маркерів із високими значеннями коефіцієнтів детермінації (R²>0,7). Аналіз чутливості показав стабільність отриманих результатів після виключення екстремальних значень.
Отримані результати узгоджуються з даними сучасних досліджень, які підтверджують ефективність сальникового клаптя у зменшенні частоти післяопераційних ускладнень та запальної активності. Водночас обмеженням дослідження є відносно невелика вибірка пацієнтів і відсутність довготривалого спостереження.
Висновки. Використання сальникового клаптя при панкреатодуоденектомії значно знижує частоту післяопераційних ускладнень та системної запальної відповіді. Застосування цього методу демонструє стабільний протизапальний ефект, підтверджений зниженням рівнів СРБ, IL-6 та лейкоцитів. Отримані результати свідчать про ефективність сальникового клаптя як важливого компонента комплексного підходу до хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями підшлункової залози. Подальші дослідження необхідні для детального аналізу молекулярних механізмів дії та визначення оптимальних клінічних показань для застосування
KLEBSIELLA PNEUMONIAE – ПРОВІДНИЙ ЗБУДНИК РАНОВОЇ ІНФЕКЦІЇ
Get PDFSUMMARY. The aim of the work is to determine the microbiome of wound infection, to study the sensitivity of clinical isolates of K. pneumoniae to the action of antibacterial drugs of different groups.
Patients and methods. The study involved 96 patients with wound infection resulting from mine-explosive injuries (men aged 20 to 45 years). The main selection criteria were the patient’s status as a military serviceman, the fact that the patient had received a mine-explosive injury in combat conditions, the presence of the results of a microbiological examination of the wound, which was considered a sign of the presence of an infectious process or suspicion of it. The analysis of the microbiome of wound infection was carried out by the bacteriological method of research. Determination of sensitivity to antibiotics was done by the disk-diffusion method.
Research results and their discussion. 46 strains were isolated from wound contents of patients, among which in 39.0 % of cases the leading etiological factor of wound infection was K. pneumoniae, in 28.0 % – S. aureus, P. aeruginosa (13.0 %), Acinetobacter spp (8.7 %) and the specific weight of isolated strains of E. faecalis and E. coli was (4.3 %) and (6.5 %), respectively. The highest antibiotic resistance to different classes of antibacterial drugs was observed in half of isolated cultures of K. pneumoniae, among which polyresistant strains prevailed.
Conclusions. Analysis of the level of antibiotic sensitivity of isolated clinical strains of K. pneumoniae demonstrated low rates. The most sensitive strains of K. pneumoniae were found to amikacin and gentamicin (45.4 %), sensitivity to piperacillin/tazobactam was 36.3 %, and the number of strains sensitive to ceftazidime, meropenem, levofloxacin and ciprofloxacin was 27.2 %. The antibiotics amoxicillin, ampicillin, ceftriaxone, cefepime, cefoperazone, cefepime, cefotaxime, imepenem had less activity, the sensitivity to which was almost 9 %.Мета роботи – визначення мікробіому ранової інфекції, вивчення чутливості клінічних ізолятів K. pneumoniae до дії антибактерійних препаратів різних груп.
Пацієнти і методи. У дослідженні взяли участь 96 пацієнтів з рановою інфекцією, яка виникла внаслідок мінно-вибухових травм (чоловіки віком від 20 до 45 років). Основними критеріями відбору були статус пацієнта як військовослужбовця, факт отримання пацієнтом мінно-вибухової травми в умовах бойових дій, наявність результатів мікробіологічного дослідження рани, що розглядалося як ознака інфекційного процесу чи підозри на нього. Аналіз мікробіому ранової інфекції здійснювали бактеріологічним методом дослідження, а визначення чутливості до антибіотиків – диско-дифузійним методом.
Результати досліджень та їх обговорення. З ранового вмісту від поранених хворих було виділено 46 штамів, серед яких в 39,0 % випадків провідним етіологічним фактором ранової інфекції була K. pneumoniae, в 28,0 % – S. аureus, P. aeruginosa (13,0 %), Acinetobacter spp. (8,7 %), а частка виділених штамів E. faecalis та E. coli була 4,3 та 6,5 % відповідно. Найвища антибіотикорезистентність до різних класів антибактерійних препаратів спостерігалась у половини ізольованих культур K. pneumoniae, серед яких превалювали полірезистентні штами.
Висновки. Аналіз рівня антибіотикочутливості ізольованих клінічних штамів K. pneumoniae продемонстрував низькі показники. Найбільш чутливі штами K. pneumoniae виявилися до амікацину та гентаміцину (у 45,4 %), чутливість до піперациліну/тазобактаму була 36,3 %, а кількість чутливих штамів до цефтазидиму, меропенему, левофлоксацину та ципрофлоксацину становила 27,2 %. Слабшою активністю володіли антибіотики амоксицилін, ампісульбін, цефтріаксон, цефепім, цефоперазон, цефепім, цефотаксим, імепенем, чутливість до яких становила майже 9 %