Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІІ ТРИМЕСТРУ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК З АНТЕНАТАЛЬНОЮ ЗАГИБЕЛЛЮ ПЛОДА В АНАМНЕЗІ НА ТЛІ ЗАПРОПОНОВАНОГО КОМПЛЕКСУ
Get PDFThe aim of the study – to determine the clinical course and outcomes of the second trimester in pregnancies with a history of antenatal fetal death (AFD) under an individualized therapeutic and preventive approach. The study also aimed to evaluate the effectiveness of differentiated interventions based on presumed etiological factors.
Materials and Methods. A prospective study was carried out between 2021 and 2024 involving 146 women, of whom 84 had a history of AFD. These were divided into three subgroups: A – coagulation disorders; B – infectious background; C – unknown etiology. A control group included 30 low-risk pregnancies. All participants received tailored preconception and gestational care, including progesterone support, vitamin supplementation, endocrine and immune corrections, anticoagulants in group A, antimicrobial therapy in group B, and phytotherapeutic agents in group C. Evaluations included hormonal profiles (estriol, progesterone, placental lactogen), glucose tolerance testing, uterine artery Doppler indices, and transvaginal measurement of cervical length at 18–22 weeks of gestation.
Results and Discussion. The individualized approach yielded reduced complication rates in all main subgroups. Group A showed improved outcomes despite existing hemostatic dysfunctions, with decreased rates of miscarriage threat (from 38.7 % in the first to 9.7 % in the second trimester, p<0.05). In group B, complications were dominated by infections, contributing to increased preterm labor risk. Group C showed combined endocrine, infectious, and immunologic abnormalities. Progesterone levels increased significantly across all subgroups (by 39.1 %, 43.9 %, and 49.5 %, respectively), confirming treatment effectiveness. However, estriol and placental lactogen remained statistically lower than in controls, indicating ongoing placental insufficiency and elevated preterm risk. Doppler indices showed moderate S/D ratio elevation in group C, while resistance index remained within normal limits, reflecting vascular compensation. Cervical shortening was observed in group C (mean (35.4±0.7) mm), suggesting the need to continue hormonal support into the third trimester. Glucose tolerance testing revealed gestational diabetes in 34.1 % of women in group C, compared to 16.1 % in group A and only 3.3 % in the control group. This underscores impaired carbohydrate metabolism as a critical contributor to adverse outcomes in unexplained AFD cases.
Conclusions. The proposed tailored approach proved effective in enhancing hormonal balance, optimizing placental function, and reducing pregnancy complications during the second trimester. Group A demonstrated the highest response to therapy. For subgroup C, where AFD etiology remains unclear, extended multidisciplinary follow-up and intensified surveillance are necessary. The findings support the relevance of a personalized pregnancy management strategy in high-risk obstetric populations.Мета дослідження – встановити особливості перебігу ІІ триместру вагітності у жінок з антенатальною загибеллю плода (АЗП) в анамнезі на тлі комплексної індивідуалізованої терапії, спрямованої на зниження ризику ускладнень та оптимізацію акушерських наслідків. Зважаючи на поліетіологічну природу АЗП, дослідження також передбачає оцінку ефективності профілактичних заходів, диференційованих відповідно до ймовірної причини попередніх втрат.
Матеріали та методи. У проспективне дослідження включено 146 жінок, які перебували під наглядом жіночої консультації у період 2021–2024 рр. Основну групу становили 84 пацієнтки з анамнезом АЗП, поділені на три клінічні підгрупи: А – з коагуляційними порушеннями, В – з інфекційним анамнезом, С – із невстановленою етіологією попередніх втрат. Контрольну групу (n=30) склали здорові жінки без ускладненого акушерського анамнезу. Усім учасницям було призначено індивідуалізований лікувально-профілактичний комплекс, що включав: гормональну підтримку прогестероном, вітамінну терапію, корекцію ендокринних та імунних показників, у підгрупі А – антикоагулянти (гепарини, ацетилсаліцилова кислота), у підгрупі В – етіотропну протимікробну терапію, у підгрупі С – фітотерапевтичні засоби. Проводили оцінку рівня статевих та плацентарних гормонів (естрiол, прогестерон, плацентарний лактоген), глюкозотолерантний тест, ультразвукова доплерометрія маткових артерій та вимірювання довжини шийки матки у ІІ триместрі.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що призначене лікування дозволяє досягти зниження частоти патологічного перебігу ІІ триместру. У жінок підгрупи А, незважаючи на наявні гемостазіологічні порушення, переважали помірні відхилення – анемія, тромбоцитопенія, порушення плацентації. Частота загрозливого невиношування у ІІ триместрі суттєво зменшилась (з 38,7 до 9,7 %, p<0,05). У підгрупі В клінічну картину переважно визначали інфекційно-запальні ускладнення (бактеріальний вагіноз, безсимптомна бактеріурія, ГРВІ), що зумовлювало зростання частоти передчасних пологів. Підгрупа С демонструвала поєднання гормональних, інфекційних та імунологічних дисфункцій. Усі підгрупи основної групи демонстрували тенденцію до підвищення прогестерону – на 39,1 % (А), 43,9 % (В) та 49,5 % (С), що підтверджує ефективність гормональної підтримки. Разом із тим рівень плацентарного лактогену та естріолу залишався достовірно нижчим, ніж у контролі. Низький естріол є прогностичним маркером ризику передчасних пологів, а плацентарний лактоген – показником функціональної повноцінності плаценти. Доплерометричні дослідження виявили підвищення систоло-діастолічного індексу (S/D) у маткових артеріях, особливо у підгрупі С. У той же час індекс резистентності залишався в межах фізіологічних коливань. Це дозволяє говорити про адаптацію судинного русла на фоні терапії. У підгрупі С виявлено достовірне скорочення довжини шийки матки ((35,4±0,7) мм), що потребувало пролонгації прогестеронової підтримки у ІІІ триместрі. Глюкозотолерантний тест виявив гестаційний діабет у 34,1 % пацієнток підгрупи С, що суттєво перевищувало показники інших груп (16,1 % у підгрупі А; 3,3 % у контролі). Це дозволяє розглядати порушення вуглеводного обміну як один із ключових факторів ризику ускладнень у жінок із АЗП невиясненої етіології.
Висновки. Застосований індивідуалізований комплекс заходів дозволив досягти покращення гормонального фону, стабілізації матково-плацентарного кровотоку, зменшення частоти патологічних станів у ІІ триместрі вагітності. Найбільшу клінічну ефективність показано у підгрупі А. Водночас, у пацієнток із багатофакторною етіологією (підгрупа С) необхідне розширене динамічне спостереження із залученням мультидисциплінарної команди. Дослідження підтверджує доцільність персоналізованого підходу до ведення вагітності в групі високого ризику
ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ПЕРЕБІГ РАННЬОГО НЕОНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ В НОВОНАРОДЖЕНИХ ІЗ ЗАТРИМКОЮ РОСТУ ПЛОДА
Get PDFThe aim of the study – to evaluate the main predictors of fetal growth restriction and the structure of neonatal morbidity in relation to the probable risk of critical conditions.
Materials and Methods. A prospective clinical study and assessment of the condition of newborns in two study groups was conducted: group I – 66 pregnant women whose pregnancy was complicated by early fetal growth restriction, and their newborns; group II – 84 women whose pregnancy was complicated by late fetal growth restriction, and their newborns. The control group consisted of 40 conditionally healthy pregnant women with a physiological course of pregnancy and their newborns. The analysis of the obtained parameters was performed using the Statistica 7.0 statistical software package (StatSoft Inc., USA).
Results and Discussion. The main antenatal risk factors included known extragenital causes and complications of pregnancy (anemia, excess weight, hypertension and preeclampsia, gestational diabetes and acute respiratory viral infections, etc.). A number of gestational complications were significantly more common in group I, most notably in cases of prematurity and FGR, where the proportion of neonatal complications dominated at a gestational age of <30 weeks of pregnancy. The average APGAR score at one minute did not exceed 7.0 points in 119 (79.3 %) cases. Statistical differences between groups were demonstrated by parameters such as APGAR score <7 points (χ2=16.97, p<0.001), transient changes in the cardiovascular system (χ2=24.90, p<0.001), acute kidney injury syndrome (χ2=4.82, p<0.001), and metabolic markers (polycythemia, hypoproteinemia, hyperkalemia) (χ2=18.81, p<0.001). Significant factors associated with antenatal and intrapartum fetal distress and pathological course of the neonatal period are early form of fetal growth restriction, prematurity and preterm birth (OR – 16.86), acute respiratory infections during the current pregnancy, especially in the first half (OR – 2.43), anemia in pregnant women (OR – 2.27), changes in the volume of amniotic fluid (oligohydramnios) (OR – 2.12), combination of FGR with gestational hypertension and preeclampsia (OR – 3.12), rapid development of decompensated placental dysfunction and progression of critical Doppler parameters (OR – 4.93).
Conclusions. Fetal growth restriction negatively affects the course of postnatal adaptation, increases the frequency and expands the structure of pathological conditions and metabolic dysfunctions of the neonatal period, especially in the group of newborns with a gestational age of 22–30 weeks, where maladaptation syndromes manifest themselves in a high frequency of neonatal asphyxia, pathological hyperbilirubinemia, perinatal damage to the central nervous system, acute adrenal insufficiency, and perinatal infection. Multivariate statistical analysis allowed us to establish the main predictors of the probability of a critical condition in newborns, where the following factors are important: gestational age at birth of 22–30 weeks (OR – 16.62), early form of fetal growth restriction (OR – 4.17), initial body weight <3 percentile (OR – 2.54), combination with gestational hypertension and preeclampsia (OR – 3.12), delivery against the background of critical Doppler parameters (OR – 4.93).Мета дослідження – оцінити основні предиктори формування затримки росту плода (ЗРП) та структуру захворюваності новонароджених у взаємозв’язку з імовірним ризиком виникнення критичних станів.
Матеріали та методи. Проведено проспективне клінічне дослідження та оцінку стану новонароджених у двох дослідних групах: І група – 66 вагітних, де вагітність ускладнилася розвитком ранньої затримки росту плода, та їх новонароджених; ІІ група – 84 жінки, де вагітність ускладнилася пізньою формою затримки росту плода, та їх новонароджені. Контрольну групу сформували 40 умовно здорових вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності та народжених ними дітей. Аналіз отриманих параметрів проводили з використанням пакета статистичних програм Statistica 7.0 (StatSoft Inc., США).
Результати дослідження та їх обговорення. Основні антенатальні фактори ризику включали відомі екстрагенітальні причини та ускладнення вагітності (анемія, надлишкова вага, АГ та прееклампсія, гестаційний діабет та гострі респіраторні вірусні інфекції тощо). Ряд гестаційних ускладнень реєстрували достовірно частіше у І групі, найбільш рельєфно у випадку поєднання недоношеності й ЗРП, де домінувала частка ускладнень неонатального періоду при гестаційному терміні <30 тижнів вагітності. Середня оцінка за шкалою APGAR на першій хвилині не перевищувала 7,0 балів у 119 (79,3 %) випадках. Статистичні відмінності по групах демонстрували такі параметри, як оцінка за шкалою APGAR <7 балів (χ2=16,97, р<0,001), транзиторні зміни з боку серцево-судинної системи (χ2=24,90, р<0,001), синдром гострого ушкодження нирок (χ2=4,82, р<0,001), а також метаболічні маркери (поліцитемія, гіпопротеїнемія, гіпонатріємія, гіперкаліємія) (χ2=18,81, р<0,001). Значущими факторами, що асоціюються з антенатальним та інтранатальним порушенням стану плода та патологічним перебігом неонатального періоду, є рання форма затримки росту плода, недоношеність і передчасні пологи (OR – 16,86), перенесені гострі респіраторні інфекції під час даної вагітності, особливо у першій її половині (OR – 2,43), анемія вагітних (OR – 2,27), зміна об’єму навколоплідних вод (олігогідроамніон) (OR – 2,12), поєднання ЗРП із гестаційною гіпертензією та прееклампсією (OR – 3,12), швидкий розвиток декомпенсованої плацентарної дисфункції та прогресування критичних параметрів доплерометрії (OR – 4,93).
Висновки. Затримка росту плода негативно впливає на перебіг постнатальної адаптації, збільшує частоту і розширює структуру патологічних станів та метаболічних дисфункцій неонатального періоду, особливо у групі новонароджених із гестаційним терміном 22–30 тижнів, де дизадаптаційні синдроми проявляються високою частотою інтранатальної асфіксії, патологічної гіпербілірубінемії, перинатального ураження центральної нервової системи, гострою наднирковозалозною недостатністю, інфекцією перинатального періоду. Багатофакторний статистичний аналіз дозволив встановити основні предиктори імовірності критичного стану новонародженого, де важливими є гестаційний вік при народженні 22–30 тижнів (OR – 16,62), рання форма затримки росту плода (OR – 4,17), вихідні показники маси тіла <3 процентиля (OR – 2,54), поєднання з гестаційною гіпертензією та прееклампсією (OR – 3,12), розродження на тлі критичних параметрів доплерометрії (OR – 4,93)
ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НОВОНАРОДЖЕНИМ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ
Get PDFThe aim of the study – to evaluate the work of the neonatal service at the Municipal Non-Profit Enterprise «Ivano-Frankivsk Regional Perinatal Center of the Ivano-Frankivsk Regional Council» (MNPE «IF RPC IF RC») based on an analysis of key indicators over the past six years and to identify opportunities for improving the provision of medical care to newborns.
Materials and Methods. A retrospective analysis of the performance indicators of the neonatal intensive care unit of the MNPE «IF RPC IF RC» was conducted, such as birth rate, morbidity, and neonatal mortality for the period 2019–2024.
Results and Discussion. Analysis of the birth rate at the MNPE «IF RPC IF RC» showed a decrease of 26.9 % during the study period. This correlates with the nationwide trend of declining birth rates in Ukraine. The proportion of premature infants remains consistently high, fluctuating from 9.58 % to 12.05 %. This highlights the continuing high level of complexity of the cases treated by the center. In 2024, in the morbidity structure of full-term newborns, respiratory disorders (19.5 %), congenital malformations (14.7 %) and neurological status disorders (12.7 %) were predominant. In the group of premature infants, Respiratory Distress Syndrome (RDS) was the leading cause throughout the entire period, reaching 41.9 % in 2023. The dominant cause of neonatal mortality remains profound morphological and functional immaturity, but there has been a positive trend in the reduction of deaths from congenital malformations, intraventricular hemorrhages, and hemorrhagic syndrome. A negative trend has been identified in the increase in mortality from sepsis, which in 2024 became the leading cause (56 %) of death among premature newborns. The mortality proportion among full-term infants also increased (31.3 % in 2024). The reconstruction and modernization of the material and technical base in 2020–2021 significantly improved the outcomes of nursing care by 65.8 %. Mortality in the most vulnerable weight category of up to 1,000 g decreased by more than half, from 63.6 % in 2019 to 26.7 % in 2023.
Conclusions. Over the past six years, there has been a decline in the birth rate, but the proportion of premature births has remained stable. Thanks to intensive care and innovations, the survival rates of premature infants have improved significantly, reducing neonatal mortality. The fight against sepsis and congenital malformations remains critical for further improvement of outcomes.Мета дослідження – оцінити роботу неонатологічної служби в комунальному неприбутковому підприємстві «Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради» (КНП «ІФ ОПЦ ІФ ОР») на основі аналізу основних показників упродовж останніх шести років та виокремити можливості вдосконалення надання медичної допомоги новонародженим.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз таких показників роботи відділення інтенсивної терапії новонароджених КНП «ІФ ОПЦ ІФ ОР», як народжуваність, захворюваність, неонатальна смертність, за період 2019–2024 рр.
Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз рівня народжуваності в КНП «ІФ ОПЦ ІФ ОР» продемонстрував зниження на 26,9 % за досліджуваний період. Це корелює із загальнонаціональною тенденцією до зменшення народжуваності в Україні. Частка передчасно народжених дітей залишається стабільно високою та перебуває в межах 9,58–12,05 %. Це підкреслює збереження високого рівня складності випадків, які обслуговує центр. У структурі захворюваності доношених новонароджених у 2024 р. переважали дихальні розлади (19,5 %), уроджені вади (14,7 %) та порушення неврологічного статусу (12,7 %). У групі передчасно народжених протягом усього періоду перед веде респіраторний дистрес-синдром (РДС), досягаючи 41,9 % у 2023 р. Домінуючою причиною неонатальної смертності залишається глибока морфофункціональна незрілість, проте відмічено позитивну динаміку зменшення випадків смерті від уроджених вад, внутрішньошлуночкових крововиливів та геморагічного синдрому. Виявлено негативну тенденцію до зростання смертності від сепсису, який у 2024 р. став провідною причиною (56 %) смерті серед недоношених новонароджених. Крім того, зросла частка смертності серед доношених немовлят (31,3 % у 2024 р.). Проведені у 2020–2021 рр. реконструкція та оновлення матеріально-технічної бази на 65,8 % значно покращили результати виходжування. Смертність у найбільш вразливій ваговій категорії до 1000 г зменшилася більш ніж удвічі: з 63,6 % у 2019 р. до 26,7 % у 2023 р.
Висновок. За останні шість років спостерігають зниження народжуваності, проте стабільна частка передчасно народжених. Завдяки інтенсивній терапії та інноваціям, значно покращилися показники виживання недоношених немовлят, знизивши неонатальну смертність. Критичною залишається боротьба із сепсисом та уродженими вадами для подальшого поліпшення результатів
МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ: ХРОНІЧНИЙ СТРЕС, РИЗИКИ ТА ШЛЯХИ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Get PDFPurpose: The aim of this study was to determine the impact of prolonged exposure to combat on the mental health of servicemen and to outline effective approaches for psychological rehabilitation and social reintegration. Materials and Methods. The study applied bibliosemantic, medical-sociological, and medical-statistical methods, along with focused and free interviews. The sample included 106 participants: 71 experienced long-term combat exposure, 22 were undergoing recovery after intensive battles, and 13 were veterans. The research was conducted in 2024–2025 in compliance with international and national ethical standards. Results. Findings revealed insufficient psychological training: more than half of respondents did not receive stress-resilience training, which correlated with a high prevalence of psychological disorders. The most common symptoms were insomnia, anxiety, apathy, and helplessness. Only 13.3% had ever sought psychological assistance, reflecting a lack of trust in the support system. Physical health deterioration manifested through chronic fatigue, back and joint pain, and cardiovascular and endocrine disorders. Social aspects were marked by tendencies toward self-isolation alongside strong peer support. A comparison with international practices (Israel, USA, NATO) highlighted the effectiveness of systemic psychological support models integrating testing, group programs, and post-combat rehabilitation. The Ukrainian context revealed additional challenges – mass traumatic experiences and the urgent need to establish a unified national system of psychological care. Conclusion. The development of a comprehensive multisectoral model that integrates governmental, community, and international resources is essential to ensure sustainable support, rehabilitation, and social reintegration of servicemen and veterans.Мета: вивчення впливу тривалого перебування військовослужбовців у зоні бойових дій на їхнє психічне здоров’я, а також на визначення ефективних шляхів психологічної реабілітації та соціальної адаптації учасників бойових дій. Матеріали і методи. У дослідженні використано бібліосемантичний, медико-соціологічний, медико-статистичний методи, а також фокусовані й вільні інтерв’ю. Вибірка охопила 106 респондентів: 71 перебував у зоні бойових дій тривалий час, 22 – на відновленні після інтенсивної участі в боях, 13 – ветерани. Дослідження здійснювалося у 2024–2025 рр. із дотриманням міжнародних та національних етичних норм. Результати. Результати засвідчили низький рівень психологічної підготовки: понад половина респондентів не проходила тренінгів із формування стресостійкості, що корелювало з високим рівнем психоемоційних розладів. Серед найчастіших симптомів – безсоння, тривожність, апатія, відчуття безпорадності. Лише 13,3% учасників зверталися до психологів, що свідчить про кризу довіри до системи допомоги. Погіршення фізичного стану проявлялося у вигляді хронічної втоми, болю у спині та суглобах, розладів серцево-судинної й ендокринної систем. Соціальні аспекти характеризувалися тенденціями до самоізоляції за одночасної високої підтримки з боку побратимів. Порівняння з міжнародним досвідом (Ізраїль, США, НАТО) підтвердило доцільність системних моделей психологічної підтримки, що поєднують тестування, групові програми та післябойову реабілітацію. Український контекст виявив додаткові виклики – масовість травматичного досвіду та потребу у створенні державної системи психологічної допомоги. Висновки. Необхідне впровадження комплексної міжсекторальної моделі, що об’єднує державні, громадські та міжнародні ресурси для забезпечення тривалої підтримки, реабілітації й соціальної інтеграції військовослужбовців та ветеранів
РЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ У ДІТЕЙ В УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ Й НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Get PDFPurpose: to summarize the main trends, problematic issues regarding drug-resistant tuberculosis in children in Ukraine and to analyze the possibilities of counteracting the spread of this disease. Results. More than 60 sources of information on the subject of the study, published over the past few years, were processed and analyzed – theses, articles and abstracts of articles in domestic and foreign scientific journals, documents of WHO and other organizations related to public health. More than 40 sources of information were selected for citation, which highlight the depth of the problems and various aspects of combating the spread of tuberculosis in general and resistant tuberculosis in children in particular. A detailed analysis of modern approaches to the diagnosis of drug-resistant TB, as well as the possibilities of treating the disease with the use of new anti-TB drugs and the use of short-term chemotherapy regimens, was conducted. Materials and Methods. Publications in scientific journals and on Internet resources, WHO documents, official statistics. Conclusions. In Ukraine, extremely difficult conditions for TB control have developed, associated with military operations. Significant spread of MR TB is occurring all over the world, in Ukraine the incidence of drug-resistant forms of TB is increasing in adults and children. The most modern methods of TB diagnostics are being implemented in Ukrainian laboratories and clinics, and new improved therapy regimens using newly developed anti-TB drugs are also being used.Мета: узагальнити основні тенденції, проблемні питання щодо резистентного туберкульозу у дітей в Україні та проаналізувати можливості протидії поширенню цієї недуги. Матеріали і методи. Публікації у наукових журналах та Інтернет-ресурсах, документи ВООЗ, дані офіційної статистики. Результати. Опрацьовано та проаналізовано понад 60 джерел інформації щодо досліджуваної тематики, оприлюднених протягом кількох попередніх років: тези, статті та реферати статей у вітчизняних та зарубіжних наукових журналах, документи ВООЗ та інших організацій, пов’язаних з охороною громадського здоров’я. Відібрано для цитування понад 40 джерел інформації, які висвітлюють глибину проблем та різні аспекти протидії поширенню туберкульозу загалом і зокрема резистентного туберкульозу у дітей. Проведено детальний аналіз сучасних підходів до діагностики стійкого до ліків ТБ, а також можливостей лікування недуги з використанням нових протитуберкульозних препаратів та застосуванням короткострокових режимів хіміотерапії. Висновки. В Україні склалися надзвичайно складні умови для контролю над ТБ, пов’язані з воєнними діями. Значне поширення хіміорезистентних мікобактерій туберкульозу відбувається в усьому світі, в Україні зростає захворюваність дорослих і дітей на стійкі до ліків форми ТБ (ЛС ТБ). Одним із найбільш затребуваних напрямів науки є дослідження механізмів формування фармакорезистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ). В українських лабораторіях та клініках упроваджуються найсучасніші методи діагностики ТБ, а також застосовуються нові, вдосконалені режими терапії з використанням новостворених протитуберкульозних препаратів
ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ\u27Я В УМОВАХ ВІЙНИ: ОСНОВНІ МЕНТАЛЬНІ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ВИКЛИКИ, ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ДОПОМОГИ
Get PDFPurpose: to analyze the main mental and psychosocial challenges associated with war and to develop key principles for providing effective psychosocial support. Materials and Methods. The study materials included publications from international and Ukrainian scientific journals, reports from WHO, UNICEF, the Ministry of Health of Ukraine, and other open sources published between 2015 and 2025, as well as the authors’ practical experience. Methods used included literature and regulatory document analysis, content analysis of epidemiological data and official reports, qualitative analysis of clinical observations described in scientific and practical sources with systematization of key symptoms and consequences, and comparative analysis of literary and practical data on mental states. Results. War is a powerful psychotraumatic factor significantly affecting the population\u27s mental health. The most vulnerable groups are military personnel, families of the deceased, and internally displaced persons (IDPs). Military personnel exhibit symptoms of post-traumatic stress disorder (PTSD) and anxiety-depressive manifestations, complicating post-combat adaptation. Families of the deceased experience intense grief reactions with depressive episodes and a sense of irreversible loss. IDPs experience anxiety, loss of safety, and difficulties integrating into new environments. A common feature across all groups is collective trauma affecting individuals and society as a whole, emphasizing the need for comprehensive psychosocial support, including basic assistance, psychoeducation, and specialized therapy. Conclusions. The main mental and psychosocial challenges related to war were analyzed, and key principles for assistance provision were developed. War causes collective trauma affecting different population groups and requiring a systemic approach. The most vulnerable categories – military personnel, families of the deceased, and IDPs – require targeted support. Mental disorders, including PTSD, acute grief reactions, and refugee syndrome, require professional intervention. Assistance should be differentiated and multi-level, combining psychoeducation, social support, and specialized therapy. Reducing stigma and implementing state programs remain crucial, and further research is needed to fully understand long-term consequences.Мета: проаналізувати основні ментальні та психосоціальні виклики, пов\u27язані з війною, та розробити ключові принципи надання ефективної психосоціальної допомоги. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження стали публікації з міжнародних та українських наукових журналів, звіти ВООЗ, ЮНІСЕФ, МОЗ України та інші відкриті джерела, опубліковані у 2015–2025 рр., та практичний досвід авторів. Використано методи: аналіз літератури та нормативних документів; контент-аналіз епідеміологічних даних та офіційних звітів МОЗ, ВООЗ, міжнародних організацій; якісний аналіз клінічних спостережень, описаних у наукових і практичних джерелах, із систематизацією ключових симптомів та наслідків; порівняльний аналіз літературних та практичних даних щодо психічних станів. Результати. Війна виступає потужним психотравмуючим чинником, який значно впливає на психічне здоров’я населення. Найбільш уразливими є військовослужбовці, члени родин загиблих та внутрішньо переміщені особи. У військових спостерігаються симптоми посттравматичного стресового розладу та тривожно-депресивні прояви, що ускладнюють адаптацію після бойових дій. Родини загиблих переживають інтенсивні реакції горювання з депресивними епізодами та відчуттям незворотної втрати. Внутрішньо переміщені особи відчувають тривогу, втрату безпеки та труднощі інтеграції у нове середовище. Загальною рисою для всіх груп є колективна травма, що охоплює окремих людей і суспільство загалом, підкреслюючи необхідність комплексної психосоціальної підтримки, яка включає базову допомогу, психоедукацію та спеціалізовану терапію. Висновки. Проаналізовано основні ментальні та психосоціальні виклики, пов\u27язані з війною та розроблено ключові принципи надання допомоги. Установлено, що війна спричинила колективну травму, яка впливає на різні верстви населення і потребує системного підходу. Найбільш уразливі категорії: військовослужбовці, родини загиблих та ВПО потребують цілеспрямованої підтримки. Психічні розлади включно з ПТСР, гострою реакцією втрати та синдромом біженця потребують професійного втручання. Допомога має бути диференційованою та багаторівневою, поєднуючи психоедукацію, соціальну підтримку та спеціалізовану терапію. Важливими залишаються також подолання стигматизації та державні програми, а для повного розуміння довгострокових наслідків необхідні подальші дослідження
СТАЛИЙ РОЗВИТОК І БЕЗПЕЧНЕ НАУКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК НЕОБХІДНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Get PDFAbstract. The article justifies the need to improve the educational process by expanding practice-oriented tasks, introducing training on responding to biological and environmental threats, using simulation technologies, and developing inter-sectoral cooperation in education. This will ensure not only the compliance of master’s degree programs with modern challenges in the field of public health, but also increase their readiness to work in conditions of global and local crises. The purpose of the article is to study the role of the principles of occupational health, bioethics, biosafety, and sustainable development goals in the formation of professional competencies of students of the educational and professional program “Public Health”. The work uses a comprehensive methodological approach, which includes the analysis of scientific sources, regulatory and legal documents, as well as the results of a survey among 25 students and 10 graduates of the program. The study showed that the modern system of training in the field of public health ensures the development of key program learning outcomes stipulated by the higher education standard, in particular: the ability to assess demographic and epidemiological indicators, analyze social and environmental determinants of health, plan and implement preventive measures, conduct scientific research and communicate results. The results of the survey confirmed that the majority of students are aware of the importance of bioethics and biosafety as components of professional training, but indicate an insufficient level of the practical component in this area. Graduates, for their part, confirm that they actively apply the acquired knowledge and skills in occupational safety and sustainable development in their professional activities, especially in the field of risk assessment, emergency management and scientific and analytical work. It was concluded that the integration of the principles of sustainable development and a safe scientific environment into the educational process contributes to the formation of professionally competent, ethically responsible and socially active specialists who are able to act effectively in modern conditions.Анотація. У статті обґрунтовується необхідність удосконалення освітнього процесу шляхом розширення практикоорієнтованих завдань, запровадження тренінгів із реагування на біологічні й екологічні загрози, використання симуляційних технологій, а також розвитку міжсекторальної співпраці у навчанні. Це дасть змогу не лише забезпечити відповідність підготовки магістрів сучасним викликам сфери громадського здоров’я, але й підвищити їхню готовність до роботи в умовах глобальних і локальних криз. Метою статті є дослідження ролі принципів охорони праці, біоетики, біобезпеки та цілей сталого розвитку у формуванні професійних компетентностей здобувачів освіти за освітньо-професійною програмою «Громадське здоров’я». У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що передбачає аналіз наукових джерел, нормативно-правових документів, а також результати анкетування серед 25 здобувачів освіти та 10 випускників програми. Дослідження показало, що сучасна система підготовки в галузі громадського здоров’я забезпечує розвиток ключових програмних результатів навчання, передбачених стандартом вищої освіти, зокрема: здатності оцінювати демографічні й епідеміологічні показники, аналізувати соціальні й екологічні детермінанти здоров’я, планувати та реалізовувати профілактичні заходи, здійснювати наукові дослідження та комунікацію результатів. Результати анкетування підтвердили, що більшість студентів усвідомлюють значення біоетики та біобезпеки як складових професійної підготовки, але вказують на недостатній рівень практичної складової у цій сфері. Випускники, зі свого боку, підтверджують, що отримані знання й навички з охорони праці та сталого розвитку вони активно застосовують у професійній діяльності, особливо у сфері оцінки ризиків, управління надзвичайними ситуаціями та науково-аналітичної роботи. Зроблено висновок, що інтеграція принципів сталого розвитку та безпечного наукового середовища в навчальний процес сприяє формуванню професійно компетентних, етично відповідальних і соціально активних фахівців, здатних ефективно діяти в сучасних умовах
ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФАРМАЦЕВТИЧНА БІОТЕХНОЛОГІЯ» НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ
Get PDFAbstract. The article highlights the current issues of organizing and improving the experience of teaching process the normative discipline “Pharmaceutical Biotechnology” for students of specialty 226 “Pharmacy, Industrial Pharmacy”, who are studying at the second (master\u27s) level in the field of study 22 “Health Care”. The main objective of the course is to develop professional skills of future pharmacists, including the ability to ensure the quality of technological processes, as well as participate in organising and implementing the production of medicines of biotechnological origin in accordance with the requirements of good manufacturing practice (GMP), and to make a reasonable choice of technologies and equipment. Particular attention is paid to the relevance of this discipline, its impact on the formation of professional competence of students, their critical thinking and ability for continuous learning, the introduction of practice-oriented methods in the training of future specialists. Considering the rapid development of biotechnology as a science and the growing need of the pharmaceutical industry for highly qualified specialists, special importance is attached to improving the content of the curriculum, the introduction of interactive teaching methods, digital technologies, interdisciplinary connections and a practice-oriented approach. The emphasis is on the role of this discipline in forming in students a modern understanding of biotechnological processes used in the production of medicinal products of biological origin. The importance of constant updating of educational content in accordance with modern achievements of biotechnological science and the needs of pharmaceutical practice is emphasized. It’s concluded that effective teaching of pharmaceutical biotechnology contributes to the training of competitive specialists capable of working in the conditions of innovative development of pharmacy.Анотація. У статті висвітлено актуальні питання організації та вдосконалення процесу викладання нормативної дисципліни «Фармацевтична біотехнологія» для студентів спеціальності 226 «Фармація, промислова фармація», які здобувають освіту на другому (магістерському) рівні за напрямом 22 «Охорона здоров’я». Основна мета курсу – формування у майбутніх фармацевтів професійних навичок, зокрема здатності забезпечувати якість виконання технологічних процесів, брати участь в організації та здійсненні виробництва лікарських засобів біотехнологічного походження відповідно до вимог належної виробничої практики (GMP), а також здійснювати обґрунтований вибір технологій і обладнання. Окрему увагу приділено актуальності цієї дисципліни, її впливу на формування професійної компетентності здобувачів освіти, їх критичного мислення і здатності до безперервного навчання, впровадженню практикоорієнтованих методів у підготовці майбутніх фахівців. Враховуючи стрімкий розвиток біотехнології як науки та зростаючу потребу фармацевтичної галузі у висококваліфікованих фахівцях, особливе значення надається вдосконаленню змісту навчальної програми, впровадженню інтерактивних методів викладання, цифрових технологій, міждисциплінарних зв’язків і практикоорієнтованого підходу. Акцентовано увагу на ролі цієї дисципліни у формуванні у студентів сучасного уявлення про біотехнологічні процеси, що використовуються у виробництві лікарських засобів біологічного походження. Підкреслюється важливість постійного оновлення навчального контенту відповідно до сучасних досягнень біотехнологічної науки та потреб фармацевтичної практики. Зроблено висновок, що ефективне викладання фармацевтичної біотехнології сприяє підготовці конкурентоспроможних фахівців, здатних працювати в умовах інноваційного розвитку фармації
РОЛЬ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ БІОЛОГІЇ ТА ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ
Get PDFAbstract. The article examines in detail the theoretical foundations and role of organizing experimental and research work in the process of training future biologists and physical therapists. Particular attention is paid to the importance of experimental activity as an integral component of professional education, which contributes to the formation of scientific thinking, practical skills, analytical skills, critical thinking, and the ability to conduct independent scientific research. The authors justify the need to integrate research activities into the educational process, emphasizing its role in the development of key professional competencies, and identify the main stages of organizing experimental training, including planning, implementation, analysis, and evaluation of research results. The article emphasizes the importance of involving students in scientific circles, laboratory workshops, and field research, which contributes to the development of professional motivation, creative approach, and readiness for innovative activity. It has been proven that increasing the role of experimental and research work in the structure of professional training corresponds to current European trends in higher education, where priority is given to the formation of the ability for independent scientific research, continuous self-improvement, and creative thinking. The results of the study proved the need to identify, ensure, and comply with pedagogical conditions for the effective organization of the educational process for the implementation of experimental and research work during the professional training of biologists and physical therapists. The identified pedagogical conditions ensure the systematic nature of experimental and research work, the integrity of training, research, and practical activities, strengthen the link between theoretical training and practical skills, and form the basis of professional competence for future biologists and physical therapists. The authors emphasize that the effective organization of experimental activities makes it possible to train highly qualified, competitive specialists who are able to meet the requirements of modern science and practice, as well as actively introduce innovations in their professional field.Анотація. У статті детально розглянуто теоретичні засади та роль організації експериментально-дослідної роботи у процесі підготовки майбутніх фахівців біологів та фізичних терапевтів. Особливу увагу приділено значенню експериментальної діяльності як невід’ємного компонента професійної освіти, що сприяє формуванню наукового мислення, практичних умінь, аналітичних навичок, критичного мислення та здатності до самостійного наукового пошуку. Автори обґрунтовують необхідність інтеграції дослідницької діяльності в навчальний процес, підкреслюючи її роль у розвитку ключових професійних компетентностей, а також визначають основні етапи організації експериментальної підготовки, включаючи планування, виконання, аналіз та оцінку результатів досліджень. У статті акцентується на важливості залучення студентів до роботи наукових гуртків, лабораторних практикумів та польових досліджень, що сприяє розвитку професійної мотивації, творчого підходу та готовності до інноваційної діяльності. Доведено, що підвищення ролі експериментально-дослідної роботи у структурі професійної підготовки відповідає сучасним європейським тенденціям у вищій освіті, де пріоритет надається формуванню здатності до самостійного наукового пошуку, постійного самовдосконалення та творчого мислення. Результати дослідження довели необхідність визначення, забезпечення та дотримання педагогічних умов для ефективної організації освітнього процесу з реалізації експериментально-дослідної роботи під час професійної підготовки фахівців біологів та фізичних терапевтів. Визначені педагогічні умови забезпечують системність експериментально- дослідної роботи, цілісність навчання, досліджень і практичної діяльності, зміцнюють зв’язок теоретичної підготовки з практичними навичками та формують основу професійної компетентності майбутніх біологів і фізичних терапевтів. Автори підкреслюють, що ефективна організація експериментальної діяльності дає змогу готувати висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців, здатних відповідати вимогам сучасної науки та практики, а також активно впроваджувати інновації у своїй професійній сфері
УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ НАВИЧОК У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС РОБОТИ З АНГЛОМОВНИМИ ФАХОВИМИ ТЕКСТАМИ
Get PDFAbstract. The article examines the peculiarities of English medical terms’ formation and the specifics of their translation into Ukrainian. The relevance of the study is outlined by the rapid development of medicine as well as by an urgent need in exchanging the latest scientific data among specialists in the field of healthcare from around the world, thus requiring high quality specialized texts’ translation. Medical translation is considered one of the most complex and responsible areas of the translation activity demanding precision and linguistic proficiency, and any inaccuracy in it may result in serious clinical consequences. The main models of word formation in the English medical terminology, the structural characteristics of terminological units, and the peculiarities of their translation into Ukrainian are covered in the article. It is emphasised that many English medical terms are of Greek or Latin origin, and the knowledge of their morphemic components contribute significantly to better understanding of specialized vocabulary and translation accuracy. It is stressed that students should not only understand the meaning of terms studied but also their structure, morphological components, and contextual usage, which facilitate effective acquisition of medical vocabulary and development of translation skills. It has been found that understanding the specifics of medical translation enables students to master new lexical units, gain linguacultural knowledge, and improve communicative competence in professional English communication. The article analyses common difficulties faced by medical students when working with English specialized texts, including issues of synonymy, homonymy, and contextual variability. The importance of a comprehensive approach to the study and translation of medical terminology for future professionals is underlined, ensuring a high level of professional training, linguistic competence, and effective intercultural communication in the field of medicine.Анотація. Статтю присвячено дослідженню особливостей утворення англійських медичних термінів та специфіки їх перекладу українською мовою. Наголошується, що актуальність теми зумовлена швидким розвитком медицини та необхідністю точного обміну науковими знаннями між фахівцями різних країн, що вимагає високої якості перекладу спеціалізованих текстів. Підкреслюється, що медичний переклад є однією з найскладніших і найвідповідальніших сфер перекладацької діяльності, оскільки будь-яка неточність може призвести до серйозних клінічних наслідків. Окреслено основні моделі словотворення англомовної лексики, структурні характеристики термінологічних одиниць та особливості їх перекладу українською мовою. Показано, що більшість термінів має греко-латинське походження, а знання морфемних компонентів сприяє кращому розумінню й точності перекладу. Особливий наголос ставиться на те, що студенти повинні розуміти не лише значення термінів, а й їхні структуру, морфологічні компоненти та контекстуальні особливості використання, що сприяє ефективному засвоєнню медичної лексики та розвитку перекладацьких навичок. З’ясовано, що розуміння особливостей медичного перекладу дає студентам змогу легко засвоювати нові лексичні одиниці, здобувати лінгвокультурні знання та вдосконалювати мовленнєві навички у професійній комунікації англійською мовою. Проаналізовано типові труднощі, з якими стикаються студенти медичних закладів вищої освіти під час роботи з англомовними текстами, зокрема проблему синонімії, омонімії та контекстуальної варіативності. Акцентовано на важливості комплексного підходу до вивчення та перекладу медичної термінології для майбутніх фахівців, що забезпечить високий рівень їхньої професійної підготовки, лінгвістичну компетентність та ефективну міжкультурну комунікацію у сфері медицини