Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ВИВЧЕННЯ РОЗЛАДІВ ЧУТЛИВОСТІ СТУДЕНТАМИ-МЕДИКАМИ
Get PDFAbstract. Objective assessment of tactile and pain sensitivity often poses challenges to medical students due to the subjective nature of the patient’s sensations during receptor stimulation. Comparing the patient’s self-assessment of sensitivity disorders with the physician\u27s evaluation during an objective examination could provide a clearer picture of existing sensitivity disorders. To this end, a self-assessment method was proposed. Moreover, the correlation between the results of this method and the objective examination could reduce the time required for patient evaluation. The aim: To investigate the correspondence between the results of the self-assessment of pain and tactile sensitivity by the patient and the objective examination by the physician. Methods and Materials: We have assessed pain and tactile sensitivity in 53 patients (31 males, 22 females) aged 22 to 75 years (mean age 43.5 ± 14.8) with sensitivity disorders impairments associated with central and peripheral nervous system pathology: peripheral neuropathies – 33 (62.26%), multiple sclerosis – 12 (22.64%), consequences of stroke – 5 (9.43%), intramedullary spinal cord tumors – 2 (3.77%), and syringomyelia – 1 (1.89%). Standardized maps with options for sensitivity disturbances in various anatomical regions were used during the study. Patients marked the areas of altered pain and tactile sensitivity, which were compared by the physician with the results of the clinical-neurological examination. Results: The self-assessment methods aligned with the results of the objective examination in 36 patients (67.92%), partially in 10 (18.86%), and did not align in 7 (13.2%). The chi-square test (χ²) showed a statistically significant difference between groups of central and peripheral nervous system injuries regarding the conformity of the self-assessment methodology (χ² = 13.3, p = 0.001). Conclusions: The self-assessment method for pain and tactile sensitivity can be applied in routine practice for patients with peripheral nervous system involvement, unlike patients with central nervous system lesions, who require additional objective examination.Анотація. Об’єктивне дослідження тактильної та больової чутливості часто викликає труднощі у студентів-медиків через суб’єктивність відчуттів пацієнта при подразненні рецепторів. Порівняння власної оцінки пацієнтом порушень чутливості та результатів огляду дало би більш чітку картину наявних чутливих розладів. Із цієюметою було запропоновано використання методики самооцінки. Окрім того, відповідність результатів даної методики об`єктивному огляду може скоротити час обстеження пацієнта. Мета: дослідити відповідність результатів методики самооцінки больової і тактильної чутливості пацієнтом та об’єктивного дослідження лікарем. Методи і матеріали: було оцінено больову і тактильну чутливість у 53 пацієнтів (чоловіки – 31, жінки – 22) віком від 22 до 75 років (середній вік – 43,5 ± 14,8) із порушеннями чутливості при патології центральної та периферичної нервової системи: периферичні невропатії – 33 (62,26%), розсіяний склероз – 12 (22,64%), наслідки інсульту – 5 (9,43%), інтрамедулярна пухлина спинного мозку – 2 (3,77%), сирингомієлія – 1 (1,89%). Під час дослідження було використано стандартизовані карти з варіантами порушень чутливості в різних анатомічних ділянках. Пацієнти відзначали зони зміненої больової та тактильної чутливості, яку лікар співвідносив із результатами клініко-неврологічного обстеження. Результати: результати самооцінки відповідали результатам об’єктивного обстеження у 36 пацієнтів (67,92%), частково відповідали – у 10 (18,86%) і не відповідали – у 7 (13,2%). Тест хі-квадрат (χ²) показав статистично значущу відмінність між групами центральних та периферичних уражень нервової системи щодо відповідності методиці самооцінки (χ² = 13,3, p = 0,001). Висновки: методика самооцінки больової і тактильної чутливості може бути застосована в рутинній практиці у пацієнтів з ураженням периферичної нервової системи на відміну від пацієнтів із центральним ураженням, які потребують додаткового об’єктивного обстеження
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В ОЦІНЦІ ЗДОБУВАЧІВ
Get PDFAbstract. Examining the opinions of higher education students serves as a good incentive to improve the educational process and enhance the internal quality assurance system of the university. We surveyed 297 students, divided into four groups based on their year of study. A questionnaire consisted of 21 questions. A total of 85.9% of respondents were fully satisfied with the social and living conditions provided by the university for adaptation to the student environment. Some complaints were noted by 11.5% of the respondents, while only 2.6% of students were dissatisfied with the conditions. It is undoubtedly positive that 92.9% of students are satisfied with the quality of the educational process at ZSMPhU. According to 72.9% of respondents, there are no shortcomings in the organization of the educational process. The proportion of students dissatisfied with the quality of education amounts to 7.2%. We are pleased to note that 92.2% of respondents have adequate conditions for acquiring practical skills. However, 31.4% of students believe there are shortcomings in the conditions provided for mastering the practical skills of their future profession. Despite 57.6% of respondents considering the assessment to be objective, we identified a group of 37.4% who stated that the assessment by teachers during classes and exams is not entirely objective. A total of 66.6% of students have never encountered academic dishonesty from teachers. The number of students who have personally experienced dishonesty (under 9.8%) or have heard about it from their peers (under 16.1%) is steadily decreasing. A total of 53.5% of respondents adhere to the principles of student integrity. The further development and refinement of existing measures and methods for practically oriented education, with special consideration of student preferences, holds great potential.Анотація. Вивчення думки здобувачів вищої освіти є добрим стимулом удосконалення навчального процесу, покращення роботи внутрішньої системи якості освіти університету. Нами було опитано 297 здобувачів вищої освіти, яких ми розподілили на чотири групи залежно від курсу навчання. Була створена анкета, яка складалася з 21 питання. Повністю задоволені створеними в університеті соціально-побутовими умовами для адаптації до студентського середовища 85,9% респондентів. Мають деякі нарікання із цього питання 11,5% опитаних. Лише 2,6% студентів незадоволені створеними умовами. Беззаперечно позитивним можемо вважати той факт, що 92,9% здобувачів задоволені якістю освітнього процесу в ЗДМФУ. На думку 72,9% опитаних, в організації освітнього процесу немає недоліків. Кількість респондентів, незадоволених якістю освітнього процесу, становить 7,2% опитаних. Ми задоволені, що 92,2% опитаних мають умови для опанування практичних навичок. На думку 31,4% студентів, є недоліки у створених умовах для опанування практичних навичок майбутньої професії. Незважаючи на те що 57,6% респондентів уважають оцінювання об’єктивним, ми виділили таку групу 37,4%, які зазначили, що оцінювання викладачами на заняттях та іспитах не є повністю об’єктивним. Ніколи не зустрічалися з випадками порушення доброчесності з боку викладачів 66,6% здобувачів. Неухильно зменшується кількість студентів, які зустрічалися з недоброчесністю особисто (до 9,8%) або чули про це негативне явище від своїх колег (до 16,1%). Принципів студентської доброчесності дотримуються 53,5% респондентів. Мають перспективу подальші розроблення та вдосконалення існуючих заходів і методів розвитку практично орієнтованого навчання з особливим урахуванням побажань здобувачів вищої освіти
СКЛАДНА ЛАПАРОСКОПІЧНА ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЯ: ОЦІНКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ТРУДНОЩІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ОПЕРАЦІЙНИМ ВТРУЧАННЯМ
Get PDFThe aim of the work: to assess intraoperative difficulties during laparoscopic cholecystectomy, to identify factors affecting the complexity.
Materials and Methods. The results of laparoscopic cholecystectomies in 457 patients aged 20 to 89 years with acute and chronic calculous cholecystitis were analyzed. The diagnosis of cholelithiasis was verified using the PHILIPS AFFINITI 30 ultrasound device. The sonographic criteria for acute obstructive calculous cholecystitis were reviewed and the main clinical and morphological groups were identified.
Results. The study used a modified classification of the complexity of laparoscopic cholecystectomy, which included five classes. We analyzed clinical and ultrasound factors that can be taken into account in the presurgical prediction of complex laparoscopic cholecystectomy. For each potential risk factor, the odds ratio (OR) with a 95 % confidence interval (CI) was calculated. Demographic, clinical, laboratory and instrumental parameters were taken into account. The results of the study showed a number of statistically significant predictors of complicated cholecystectomy. The most significant risk factors were the presence of acute cholecystitis (OR=3.05; 95 % CI: 2.26–4.11), gallbladder wall thickness >4 mm (OR=2.63; 95 % CI: 1.95–3.55), and previous upper abdominal surgery (OR=2.41; 95 % CI: 1.73–3.35). Multivariate analysis confirmed that these factors are independent predictors of complicated cholecystectomy, which can be used for preoperative risk stratification and optimization of surgical tactics.
Conclusions. Our results emphasize the importance of careful preoperative assessment of risk factors for predicting possible complications during complex laparoscopic cholecystectomy and choosing the optimal surgical strategy.Мета роботи: оцінити інтраопераційні труднощі при лапароскопічній холецистектомії, визначити чинники, що впливають на складність.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лапароскопічних холецистектомій 457-ми пацієнтів віком від 20 до 89 років, хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит. Діагноз жовчнокам’яної хвороби верифікували за допомогою УЗ-апарату PHILIPS AFFINITI 30. Розглянули сонографічні критерії гострого обтураційного калькульозного холециститу і виділили основні клініко-морфологічні групи.
Результати. У дослідженні застосували модифіковану класифікацію складності лапароскопічної холецистектомії, яка включала п’ять класів. Проаналізували клінічні та ультразвукові чинники, які можуть бути враховані в передхірургічному прогнозуванні складної лапарсокопічної холецистектомії. Для кожного потенційного фактора ризику розрахували відношення шансів (ВШ) із 95 % довірчим інтервалом (ДІ). Враховували демографічні, клінічні, лабораторні та інструментальні показники. Результати досліджень показали ряд статистично значущих предикторів складної холецистектомії. Найбільш значущими факторами ризику були: наявність гострого холециститу (ВШ=3,05; 95 % ДІ: 2,26–4,11), товщина стінки жовчного міхура >4 мм (ВШ=2,63; 95 % ДІ: 1,95–3,55) та попередні операції на верхньому поверсі черевної порожнини (ВШ=2,41; 95 % ДІ: 1,73–3,35). Багатофакторний аналіз підтвердив, що ці чинники є незалежними предикторами складної холецистектомії, які можуть бути використані для передопераційної стратифікації ризику та оптимізації хірургічної тактики.
Висновки. Результати, які ми отримали, підкреслюють важливість ретельної передопераційної оцінки факторів ризику для прогнозування можливих ускладнень при складній лапароскопічній холецистектомії та вибору оптимальної хірургічної тактики
ПРОБІОТИКИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНІ АНТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ
Get PDFAntibiotics are one of the greatest medical advances that have made it possible to treat and control infectious diseases. However, their widespread and inappropriate use has led to an increase in the prevalence of antibiotic resistance in pathogens over the past few decades. Many antibiotics are less effective or completely powerless against bacterial infections. Therefore, antibiotic resistance is one of the most serious global health threats that requires immediate action. Today, when the choice of antibiotics for treating the growing number of diseases caused by multidrug-resistant strains of bacteria is limited, research into new, effective, and safe remedies for various infections is critically important. One of the potential solutions could be the use of probiotics, which are characterized by antimicrobial and immunomodulatory properties and have a positive impact on human health, to prevent and control infectious diseases. Limiting the use of antibiotics and increasing the use of probiotics in medicine will help to reduce the spread of antibiotic-resistant pathogens in the environment and avoid the side effects associated with the intake of antibiotics. Although the use of probiotics and probiotic-based products will not solve the problem of antibiotic resistance, they have the potential to be used as an alternative to traditional antibiotics or as an additional therapy against multidrug-resistant pathogens.Антибіотики є одними з найвидатніших досягнень у медицині, які забезпечили можливість лікувати та контролювати інфекційних хворих. Однак їх широке і неналежне використання призвело до зростання поширеності антибіотикорезистентності патогенів за останні кілька десятиліть. Багато антибіотиків стали менш ефективними або повністю безсилими проти бактерійних інфекцій. Тому стійкість до антибіотиків є однією з найсерйозніших глобальних загроз для охорони здоров’я, яка примушує нас вдаватися до негайних заходів.
Сьогодні, коли вибір антибіотиків для лікування зростаючої кількості захворювань, спричинених мультирезистентними штамами бактерій, обмежений, дослідження нових, ефективних і безпечних засобів лікування різних інфекцій є критично важливим. Одним із потенційних рішень може стати використання для профілактики та контролю інфекційних недуг пробіотиків, які характеризуються антимікробними й імуномодулювальними властивостями та позитивним впливом на здоров’я людини. Обмеження застосування антибіотиків і збільшення використання пробіотиків у медицині допоможе зменшити поширеність антибіотикорезистентних патогенних мікроорганізмів у навколишньому середовищі та уникнути виникнення побічних ефектів, пов’язаних з прийомом антибіотиків. Хоча використання пробіотиків і продуктів на їх основі не вирішить проблему антибіотикорезистентності, вони мають потенціал для використання як альтернатива традиційним антибіотикам або як додаткова терапія проти мультирезистентних патогенів
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ АНДРОЛОГІЇ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
Get PDFAbstract. The article highlights methodological approaches and modern solutions to the main challenges faced by educators in training 6th-year medical students during the teaching of the selective course «Topical Issues of Andrology». The main factors affecting the effectiveness of acquiring theoretical knowledge and practical skills in andrology – crucial for future general practitioners, urologists, endocrinologists, and other clinical specialists – are analyzed. The research is based on the analysis of educational and methodological materials, open-access sources, and the authors’ own teaching experience. The article presents modern teaching technologies, simulation-based and interactive learning methods, as well as approaches to student assessment introduced at the Department of Surgery № 1 with Urology and Minimally Invasive Surgery of Ivan Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ministry of Health of Ukraine. The aim of teaching the discipline «Topical Issues of Andrology» is to form a system of knowledge and skills that enables future physicians to adequately perform diagnostics, counselling, and initial management of patients with andrological conditions in accordance with modern clinical standards. The proposed methodological approach facilitates the effective organization of the educational process and positively influences students’ overall mastery of the course.Анотація. У статті висвітлено методичні підходи та сучасні рішення основних проблем, з якими стикаються викладачі у процесі підготовки студентів VI курсу медичного факультету під час викладання вибіркової дисципліни «Актуальні питання андрології». Проаналізовано чинники, що можуть впливати на результативність засвоєння теоретичних знань і формування практичних навичок з андрології, які є необхідними для майбутньої професійної діяльності лікарів загальної практики, урологів, ендокринологів та фахівців інших клінічних спеціальностей. Дослідження базується на аналізі навчально-методичних матеріалів, відкритих джерел інформації та власного педагогічного досвіду авторів. Представлено сучасні технології викладання, симуляційні та інтерактивні методи навчання, а також підходи до тестування студентів, упроваджені на кафедрі хірургії № 1 з урологією та малоінвазивною хірургією Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Метою викладання дисципліни «Актуальні питання андрології» є формування системи знань і вмінь, що забезпечують майбутньому лікарю можливість якісно проводити діагностику, консультування та первинне ведення пацієнтів з андрологічними захворюваннями відповідно до сучасних клінічних стандартів. Запропонований методичний підхід сприяє ефективній організації освітнього процесу та підвищує рівень загального засвоєння курсу студентами
ІНТЕГРАЦІЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В КЛІНІЧНЕ МИСЛЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНУ ПРАКТИКУ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІДХОДІВ У ДОБУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Get PDFAbstract. The article examines the transformation of a surgeon’s clinical thinking amid the rapid development of artificial intelligence (AI) and the growing role of AI tools in diagnostic and therapeutic processes. It provides a detailed analysis of the current levels of AI integration into surgical practice – from auxiliary decision-support algorithms to autonomous systems capable of performing individual stages of surgical procedures. Particular attention is given to how these technologies modify the cognitive model of clinical decision-making, shifting the focus from a purely intuitive and experience-based approach to a combined one that integrates the surgeon’s expertise with the analytical capabilities of machine learning. The article also highlights key ethical challenges associated with reliance on algorithmic recommendations, including issues of responsibility for treatment outcomes, transparency of digital systems, and the need to preserve the physician’s autonomy. Educational aspects are examined separately, emphasizing evolving competency requirements for future surgeons, the importance of digital literacy, critical thinking, and the ability to interpret AI-generated data. Based on the analysis, the article proposes a set of recommendations for adapting the educational process, improving surgical training, and shaping ethical standards for the responsible use of AI. It underscores the necessity of harmonizing technological innovation with the fundamental principles of clinical medicine to ensure patient safety and enhance the quality of surgical care.Анотація. У статті розглядається трансформація клінічного мислення хірурга в умовах стрімкого розвитку штучного інтелекту (ШІ) та зростання його ролі в діагностичних і лікувальних процесах. Детально проаналізовано сучасні рівні інтеграції ШІ в хірургічну практику – від допоміжних алгоритмів підтримки рішень до автономних систем, здатних виконувати окремі етапи оперативного втручання. Особливу увагу приділено тому, як такі технології змінюють когнітивну модель ухвалення клінічних рішень, перерозподіляючи фокус від суто інтуїтивного та досвідного підходу до комбінованого, у якому поєднуються знання хірурга та аналітичні можливості машинного навчання. У роботі також висвітлено ключові етичні виклики, пов’язані з опорою на алгоритмічні рекомендації, питання відповідальності за результати лікування, прозорості роботи цифрових систем та необхідності збереження автономності лікаря. Окремо проаналізовано освітні аспекти, зокрема зміну компетентнісних вимог до майбутніх хірургів, важливість розвитку цифрової грамотності, критичного мислення та здатності до інтерпретації даних, що генерує ШІ. На основі проведеного аналізу запропоновано комплекс рекомендацій щодо адаптації освітнього процесу, удосконалення підготовки хірургів і формування етичних стандартів доброчесного використання ШІ. Підкреслено необхідність гармонійного поєднання технологічних інновацій із фундаментальними принципами клінічної медицини для забезпечення безпеки пацієнтів та підвищення якості хірургічної допомоги
КОНЦЕПТ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК СКЛАДНИК ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Get PDFAbstract. This article examines the theoretical aspects of foreign language communicative competence in students of higher medical education. The study analyses the concepts of «communication», «linguistic communication», «foreign language professional communication», and «foreign language communicative competence». It is emphasized that the development of medicine and national healthcare systems requires the application of advancements in medicine from other countries. In this context, proficiency in a foreign language and the ability to communicate with international specialists play a crucial role. Therefore, foreign language communicative competence is an essential component of the professional competence of future medical practitioners. Foreign language communicative competence is defined as an integrative personal and professional quality that determines a specialist’s ability and readiness to creatively address practice-oriented and communicative tasks within their professional activity and foreign language professional communication. The foundation of foreign language communicative competence is foreign language professional communication, understood as a system of communicative norms, skills, and strategies that enables effective use of a foreign language for professional communicative activities, participation in international projects, continuation of studies abroad, and engagement in scientific research. Teaching foreign languages for professional purposes at higher medical education institutions ensures the development of the necessary communicative capacity in both oral and written forms of professional communication. It equips students with practical language skills across various types of speech activity to the extent required by professional needs and facilitates access to the latest professional information through foreign language sources.Анотація. У статті розглянуто теоретичні аспекти іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої медичної освіти, проаналізовано зміст понять «комунікація», «мовна комунікація», «іншомовна професійна комунікація», «іншомовна комунікативна компетентність». Зазначено, що для розвитку медицини та системи охорони здоров’я населення потрібно застосовувати здобутки у галузі медицини інших країн. Для цього важливу роль відіграють саме знання іноземної мови та можливість іншомовної комунікації із фахівцями з інших країн. Саме тому іншомовна комунікативна компетентність є необхідним складником професійної компетентності майбутнього працівника сфери медицини. Установлено, що іншомовна комунікативна компетентність – це інтегративна особистісно-професійна якість, яка визначає здатність та готовність фахівця до креативного вирішення практико-орієнтованих та комунікативних завдань у галузі професійноı̈ діяльності та іншомовного професійно орієнтованого спілкування. Основою формування іншомовної комунікативної компетентності є іншомовне професійне спілкування, яке охарактеризуємо як систему комунікативних норм, умінь і прийомів, яка дає змогу ефективно застосовувати іноземну мову для здійснення професійної комунікативної діяльності, брати участь у міжнародних проєктах, продовжити навчання в одній із зарубіжних країн, займатися науковими дослідженнями. Навчання іноземної мови за професійним спрямуванням у вищих медичних навчальних закладах забезпечує формування необхідної комунікативної спроможності у сферах професійного спілкування як в усній, так і в письмовій формі, навичок практичного володіння іноземною мовою в різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі, що зумовлений професійними потребами, оволодіння новітньою фаховою інформацією через іноземні джерела
ДИСЦИПЛІНИ «ЛАТИНСЬКА МОВА» ТА «АНГЛІЙСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ» ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФАРМАЦЕВТІВ
Get PDFAbstract. This study indicates that the high-quality training of future pharmacists necessitates the use of interdisciplinary cooperation to cultivate terminologically competent specialists. This underscores the relevance of integrating the disciplines «Latin Language» and «English for Specific Purposes» within the educational process for students of higher pharmaceutical education. The article reveals the essence of interdisciplinary integration and substantiates its significance in the study of Latin and English languages at the pharmaceutical faculty. It is established that it is difficult to master English for Specific Purposes and understand special terminology in specialized disciplines without studying the Latin language. The implementation of the integration of «Latin Language» and «English for Specific Purposes» makes it possible to utilize basic knowledge of Latin and methods of term-formation when studying English pharmaceutical terminology, and also develops students\u27 professional competences. While studying Latin pharmaceutical terminology, higher education students have the opportunity not only to significantly broaden their horizons but also to improve their English language skills. Knowledge of international pharmaceutical terminology and English at a communicative level significantly impacts the enhancement of the professional preparedness of future pharmacists. To successfully integrate the disciplines «Latin Language» and «English for Specific Purposes», it is necessary to clearly define the pathways for inter-subject interaction between Latin and English; to reveal the influence of Latin on international pharmaceutical terminology; to apply the comparison method when studying terms in both languages; to develop skills in recognizing cognate words; and to be able to identify Greec and Latin word-forming elements. Higher education students do not always study pharmaceutical terminology in «Latin Language» and «English for Specific Purposes» with interest. That is why teachers are faced with the task of making classes as interesting and useful as possible for the formation of terminological competence. When studying the topic «Frequent Segments in Drug Names», students\u27 attention should be drawn to the potential practical application of the acquired knowledge when writing drug names in English, and during communication with colleagues from other countries, which manifests in understanding the meanings of drug names.Анотація. У дослідженні зазначено, що якісна підготовка майбутніх провізорів передбачає застосування міждисциплінарної взаємодії для формування термінологічно грамотних спеціалістів, що вказує на актуальність інтеграції дисциплін «Латинська мова» і «Англійська мова за професійним спрямуванням» у процесі навчання здобувачів вищої фармацевтичної освіти; розкрито сутність міждисциплінарної інтеграції та обґрунтовано її значення під час вивчення латинської та англійської мов на фармацевтичному факультеті. Установлено, що без вивчення латинської мови важко засвоїти англійську мову за професійним спрямуванням та розуміти спеціальну термінологію на спеціальних дисциплінах. Реалізація інтеграції дисциплін «Латинська мова» та «Англійська мова за професійним спрямуванням» дає можливість використовувати базові знання латинської мови та способів термінотворення під час вивчення англійської фармацевтичної термінології, а також формує у студентів професійні компетентності. Під час вивчення латинської фармацевтичної термінології здобувачі вищої освіти мають можливість не лише значно розширити свій кругозір, а й покращити знання англійської мови. Знання міжнародної фармацевтичної термінології та англійської мови на комунікаційному рівні значно впливає на підвищення фахового рівня підготовки майбутніх провізорів. Для успішної інтеграції дисциплін «Латинська мова» та «Англійська мова за професійним спрямуванням» потрібно чітко визначити шляхи міжпредметної взаємодії латинської та англійської мов; розкрити вплив латинської мови на міжнародну фармацевтичну термінології; використати метод порівняння під час вивчення термінів обома мовами; виробити навички розпізнавання спільнокореневих слів; уміти виділяти греко-латинські словотворчі елементи. Здобувачі вищої освіти не завжди із зацікавленням вивчають фармацевтичну термінологію на дисциплінах «Латинська мова» та «Англійська мова за професійним спрямуванням», саме тому перед викладачами постає завдання зробити заняття максимально цікавими та корисними для формування термінологічної компетентності. Під час вивчення теми «Частотні відрізки у назвах лікарських препаратів» потрібно звертати увагу здобувачів освіти на можливість практичного застосування набутих знань під час написання назв препаратів англійською мовою, спілкування з колегами з інших країн, що проявляється у розумінні значень назв препаратів
МОДИФІКОВАНИЙ СПОСІБ ПРИШВИДШЕННЯ ДОЗРІВАННЯ АРТЕРІОВЕНОЗНОЇ ФІСТУЛИ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕХНІКИ ВЕНОЗНОЇ КОМПРЕСІЇ
Get PDFThe aim of the work: to investigate the clinical efficacy of a modified method of controlled venous compression in patients with terminal stage of chronic kidney disease, determination of its effect on the haemodynamics of arteriovenous fistulas, and comparison with standard methods of accelerating vascular access “maturation”.
Materials and Methods. A single-centred prospective study was conducted, which included observation of 128 patients with the 5th stage of chronic kidney disease whom primary radiocephalic arteriovenous fistulas (AVF) were formed on the upper limb in the lower third of the forearm. The examined were divided into three groups: group I, control (n=39) – patients who did not perform auxiliary exercises to accelerate the maturation of vascular access; group II experimental (n=43) – performed standard exercises with an expander for 5 minutes 3 times a day; group III experimental (n=46) – used a modified method of controlled venous compression (20 s of compression / 55 s of relaxation 2–3 times а day). The exercises were performed from the 10th day after the formation of vascular access.
Results. It was found that in patients of group II, increased blood flow velocity exceeded the control values after 1, 3 and 6 months by 10.19, 12.40 and by 11.95 % p<0.05), respectively, and the growth of the AVF diameter on the main vein was the greatest (20.83 %, p<0.05) 3 months after the vascular access formation. In group III, the highest growth of blood flow velocity (by 29.79 %, p<0.05) and diameter (by 37.21 %, p<0.05) compared to the control was registered one month after the beginning of the exercises, which characterises early fistula maturation. It is important that in patients of group III the lowest number of complications (26.08 %) was observed, while in group II and the control, this number was 30.20 % and 35.90 %, respectively.
Conclusions. The use of controlled venous compression is advisable in the postoperative stage of vascular access creation and can increase the functional effectiveness and duration of AVF use.Мета роботи: вивчити клінічну ефективність модифікованого методу контрольованої венозної компресії у пацієнтів із хронічною хворобою нирок термінальної стадії, визначити його вплив на гемодинаміку артеріовенозних фістул і порівняти зі стандартними методами пришвидшення дозрівання судинного доступу.
Матеріали і методи. Проведено одноцентрове проспективне дослідження, яке включало спостереження за 128 пацієнтами із хронічною хворобою нирок 5 стадії, яким сформовано первинні радіоцефалічні артеріовенозні фістули (АВФ) на верхній кінцівці у нижній третині передпліччя. Обстежених поділили на три групи: I, контрольна (n=39) – пацієнти, які не виконували допоміжних вправ для пришвидшення дозрівання судинного доступу; ІІ, дослідна (n=43) – проводили стандартні вправи з еспандером упродовж 5-ти хв 3 рази на добу; ІІІ, дослідна (n=46) – застосовували модифікований спосіб контрольованої венозної компресії (20 с компресії / 55 с розслаблення 2–3 рази на добу). Вправи проводили з 10-ї доби після формування судинного доступу.
Результати. Встановлено, що у пацієнтів із ІІ групи приріст швидкості кровотоку перевищував значення у контрольній групі через 1, 3 та 6 місяців відповідно на 10,19, 12,40 та 11,95 % (p<0,05), а приріст діаметра АВФ на головній вені був найбільшим (20,83 %, p<0,05) через 3 місяці після формування судинного доступу. В ІІІ групі найбільший приріст швидкості кровотоку (на 29,79 %, p<0,05) і діаметра АВФ (на 37,21 %, p<0,05) щодо контрольної групи зареєстровано через місяць після початку виконання вправ, що характеризує раннє дозрівання фістули. Важливо, що у пацієнтів із III групи спостерігали найменшу кількість ускладнень (26,08 %), тоді як у ІІ – 30,20 % і контрольній – 35,90 %.
Висновки. Використання контрольованої венозної компресії є доцільним на післяопераційному етапі створення судинного доступу та може підвищити функціональну ефективність і тривалість використання АВФ
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ МІКРОЦИРКУЛЯЦІЇ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЕЛЕКТРОКОАГУЛЯЦІЇ ТА МЕДИЧНОГО ЛАЗЕРА В ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ГОСТРОКІНЦЕВИХ КОНДИЛОМ АНОГЕНІТАЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ЗА УМОВ ВИКОРИСТАННЯ ДОНАТОРІВ АЗОТУ
Get PDFThe aim of the work: comparative characteristics of the effect of surgical treatment methods for acute condylomas of the anogenital region (ACAR) on microcirculation in complex therapy using nitrogen donors.
Materials and Methods. 146 patients with ACAR were examined and treated, divided into 3 groups. Group 1 (n=70): patients with multiple ACAR – 47 (67.14 %); isolated – 21 (30.0 %); Buschke – Levenstein condylomas – 2 (2.86 %); Group 2 (n=35): multiple – 19 (54.29 %); single – 15 (42.86 %); Buschke – Levenstein condylomas – 1 (2.86 %); Group 3 (n=41): multiple – 21 (51.22 %); solitary – 20 (48.78 %). Microcirculation was studied during the initial examination, after preoperative preparation, and in the postoperative period on days 3 and 10 using laser Doppler flowmetry: M – arithmetic mean value of microcirculation index (MCI); σ (“flax”) – standard deviation (SD) of blood flow amplitude fluctuations from the mean value M; Kv – coefficient of variation – the ratio between the perfusion index and its variability: Kv = σ/M×100%. The nature of microcirculation and its changes depending on the surgical method and the use of arginine aspartate were determined. Patients in groups 1 and 3 underwent Arginine aspartate therapy before surgery and in the postoperative period. Surgical treatment in groups 1 and 2 was performed using electrocoagulation, while in group 3, it was performed by using surgical laser.
Results. In all groups, the initial MCI data were representative, with mean values in patients with multiple ACAR`s: M – (12.29±0.32) pf. units (p<0.05), flax – (0.66±0.03) pf. units (p<0.05), Kv – (5.52±0.22) % (p<0.05) (hyperemic type); in isolated cases: M – (4.60±0.06) pf. units (p<0.05), flax – (0.56±0.03) pf. units (p<0.05) and Kv – (12.23±0.58) % (p>0.05) (spastic type); for giant condylomas of Buschke – Levenshtein: M – (18.92±0.55) pf. units (p<0.05), flax – (0.55±0.21) pf. units (p<0.05), Kv – (2.95±1.17) % (p<0.05) (hyperemic, congestive-stasis). After preoperative preparation, patients with multiple ACAR in groups 1 and 3 undergoing arginine aspartate therapy showed a change in microcirculation toward normalization, indicating the elimination of the venous component in the form of slowed blood outflow. In group 2, these changes were less pronounced, which can be explained by the absence of the effect of the NO donor on the vascular endothelium. In the postoperative period, patients in groups 1 and 2 showed persistence of the inflammatory phase of the wound healing process, which was offset in group 1 by arginine aspartate therapy. In the group of patients treated with a surgical laser, microcirculation parameters did not change significantly and did not differ from the control group by day 10. In groups 1 and 3 of patients with isolated ACAR, after preoperative preparation, there were significant shifts toward the normotonic variant of microcirculation. In group 2, the positive dynamics were insignificant in the form of a tendency toward normalization. On the third day of the postoperative period after electrodestruction, a slowdown in microcirculation was observed as a reaction to trauma, more significant in group 2, with gradual normalization in group 1 on the tenth day. In group 3, the indicators did not differ significantly from those in healthy individuals. The condition of the MCI in patients with Buschke-Levenstein condylomas in group 1 tended to improve in one case but did not change significantly, depending on the nature of the spread and complications.
Conclusions. The use of a surgical laser promotes earlier restoration of microcirculation than the use of electrocoagulation, due to early normalization of microcirculation and reduction of the inflammatory phase.
When using the electrocoagulation method, the use of arginine aspartate promotes the optimization of microcirculation and neutralizes the effects of post-traumatic tissue reactions.Мета роботи: порівняльна характеристика впливу методів хірургічного лікування гострокінцевих кондилом аногенітальної ділянки (ГКАД) на стан мікроциркуляції у комплексній терапії в умовах використання донаторів азоту.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 146 хворих на ГКАД, яких поділили на 3 групи: 1 група (n=0): хворі з множинними ГКАД – 47 (67,14 %); поодинокі – 21 (30,0 %); кондиломи Бушке – Левенштейна – 2 (2,86 %); 2 група (n=35): множинні – 19 (54,29 %); поодинокі – 15 (42,86 %); кондиломи Бушке – Левенштейна – 1 (2,86 %); 3 група (n=41): множинні – 21 (51,22 % ); поодинокі – 20 (48,78 %). Вивчали стан мікроциркуляції при первинному обстеженні, після передопераційної підготовки та в післяопераційному періоді на 3 та 10 доби за методом лазерної доплерівської флуометрії: М – середнє арифметичне значення показника мікроциркуляції (ПМ); σ («флакс», flax) – середнє квадратичне відхилення (СКВ) амплітуди коливань кровотоку від середнього значення М; Кv – коефіцієнт варіації – відношення між показником перфузії та її мінливістю: Кv = σ/М×100 %. Визначали характер мікроциркуляції та його зміни залежно від хірургічного методу та застосування аргініну аспартату. Хворим 1 та 3 груп перед операцією та в післяопераційному періоді проводили терапію аргініну аспартату. Хірургічне лікування в 1 та 2 групах виконували методом електрокоагуляції, у 3 – використовували хірургічний лазер.
Результати. В усіх групах початкові дані ПМ були репрезентативними з середніми значеннями у хворих на множинні ГКАД: М – (12,29±0,32) п?. ??. (?<0,05), ??? ? (0,66?0,03) ??. ??. (?<0,05), ?ф. од. (р<0,05), СКВ – (0,66±0,03) пф. од. (р<0,05), Кv – (5,52±0,22) % (р<0,05) (гіперемічний тип); на поодинокі: М – (4,60±0,06) пф. од. (р<0,05), СКВ – (0,56±0,03) пф. од. (р<0,05) і Кv – (12,23±0,58) % (р>0,05) (спастичний тип); на гігантські кондиломи Бушке – Левенштейна: М – (18,92±0,55) пф. од. (р<0,05), СКВ – (0,55±0,21) пф. од. (р<0,05), Кv – (2,95±1,17) % (р<0,05) (гіперемічний, застійно-стазичний). Після передопераційної підготовки у хворих на множинні ГКАД у 1-й та 3-й групах на тлі терапії аргініну аспартату спостерігалася зміна мікроциркуляції в бік нормалізації, що свідчить про усунення венозного компонента у вигляді сповільненого відтоку крові. В 2-й групі були менш вираженими, що можна пояснити відсутністю впливу донатора NO на ендотелій судин. У післяопераційному періоді у хворих із 1-ї та 2-ї груп була персистенція фази запалення ранового процесу, яка в 1-й групі нівелювалася за рахунок терапії аргініну аспартату. В групі хворих із застосуванням хірургічного лазера показники мікроциркуляції достовірно не змінювалися, та до 10 доби не відрізнялися від контрольних. У 1-й та 3-й групах хворих із поодинокими ГКАД після передопераційної підготовки відбувалися достовірні зсуви в бік нормотонічного варіанту мікроциркуляції. В 2-й групі позитивна динаміка була недостовірною у вигляді тенденції до нормалізації. На 3 добу післяопераційного періоду після електродеструкції спостерігалося уповільнення мікроциркуляції, як реакція на травму, більш значуще в 2-й групі з поступовою нормалізацією в 1-й групі на 10 добу. В 3-й групі показники достовірно не відрізнялися від таких у здорових. Стан ПМ у хворих із кондиломами Бушке – Левенштейна в 1-й групі в одному випадку мав тенденцію до поліпшення, але достовірно не змінився, що залежало від характеру розповсюдження та ускладнень.
Висновки. Застосування хірургічного лазера сприяє більш ранньому відновленню мікроциркуляції, ніж застосування електрокоагуляційного методу, внаслідок ранньої нормалізації мікроциркуляції та скорочення фази запалення. При застосуванні електрокоагуляційного методу використання аргініну аспартату сприяє оптимізації мікроциркуляції і нівелює наслідки посттравматичної реакції тканин