Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
МАГНІЙ: ФУНКЦІЇ, НАСЛІДКИ ДЕФІЦИТУ У ВАГІТНИХ, МОЖЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ
Get PDFThe aim of the study – to analyze the properties of magnesium as a microelement, its functions, mechanism of action, interaction with microelements-competitors, in the body of pregnant and non-pregnant women, to suggest ways for further research. Sources of literature on the role of the trace element magnesium and the association with calcium in physiological processes in the body of reproductive age women and pregnant women, the importance of its main functions and role in preventing the main pregnancy complications were analyzed. The proven role of magnesium in ensuring the production of steroid hormones was shown. Nevertheless, this effect remains in obstetrics and gynecology practice unrealized. Data from literature sources given in the article provide an opportunity for rationale for the magnesium use and analysis of its interaction with calcium during pregnancy.Мета дослідження – проаналізувати властивості магнію як мікроелемента, його функції, механізм дії, взаємодію з мікроелементами-конкурентами, зокрема Са++ в організмі вагітних та невагітних жінок, запропонувати шляхи подальшого дослідження. Проаналізовано множинні джерела літератури щодо ролі мікроелемента магнію та його взаємозв’язку з кальцієм у фізіологічних процесах в організмі жінок репродуктивного віку та вагітних, його основних функцій та ролі в запобіганні ускладненням вагітності. Доведена роль магнію в забезпеченні продукції стероїдних гормонів. Однак в акушерсько-гінекологічній практиці ця його дія залишається нереалізованою. Наведені у статті дані літературного огляду дають можливість для обґрунтування застосування магнію та аналізу його взаємодії з кальцієм під час вагітності
ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПРЕС‑БІОХІМІЧНИХ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЕТІОЛОГІЇ ГОСТРОГО ТОНЗИЛІТУ В ПЕРСПЕКТИВІ ДІАГНОСТИЧНОГО ПІДХОДУ
Get PDFIntroduction. The diagnosis of acute tonsillitis remains a significant challenge in modern medicine due to the variety of infectious agents involved. Differentiation of the etiology of acute tonsillitis is a critical step in ensuring appropriate treatment for patients. Without accurate determination of the cause, there is a higher risk of unwarranted antibiotic use in cases of viral infections. This contributes to the development of antibiotic resistance, disruption of normal microbiota, and the occurrence of side effects. The aim of the study is to determine the type of pathogen in patients with oropharyngeal infection by using rapid tests to increase the efficiency of diagnosis and optimize the choice of therapeutic strategy. Research Methods. A total of 46 patients (mean age 25,97±7,71 years) with upper respiratory tract infections were examined, all of whom were treated by primary care physicians. Immunochromatographic tests were employed to determine the etiology of the pathogens. These tests included antigen panels for adenoviruses, respiratory syncytial virus, influenza viruses A/B, Covid-19, and group A Streptococcus. Results and Discussion. According to the results of rapid tests conducted on patients with symptoms of acute respiratory infections, 10,41% of cases were of bacterial origin, as confirmed by streptococcal tests, 70,83% were viral, and 18,75% had undiagnosed etiology. Adenoviral infection was the most common, diagnosed in 12 patients (26,7%), and was associated with a statistically significant increased risk of infection (OR = 2,67) compared to the reference group. Respiratory syncytial virus (RSV) was detected in 8 patients (17,8%) with an odds ratio (OR) of 1,89. Influenza A/B (including in combination with other pathogens) was identified in 5 cases (11,1%), with an OR of 1,34. Group A Streptococcus was confirmed in 4 patients (8,9%), with an OR of 1,12. Mixed infections, such as group A Streptococcus combined with adenovirus or adenovirus with influenza A/B or influenza with RSV, were observed in 5 patients (11,1%), with an OR of 1,42. In 9 patients (20%), the etiology remained undiagnosed, serving as the reference group for statistical calculations. Conclusions. The obtained results highlight the importance of using rapid diagnostic tests to determine the etiology of pathogens causing acute tonsillitis.Вступ. Діагностика гострого тонзиліту залишається важливим викликом сучасної медицини через різноманітність його інфекційних агентів. Диференціація етіології гострого тонзиліту є ключовим етапом у забезпеченні адекватного лікування пацієнтів. Без точного визначення етіології зростає ризик невиправданого використання антибіотиків у випадках вірусного походження захворювання. Це сприяє розвитку антибіотикорезистентності, зміні нормальної мікробіоти та виникненню побічних ефектів. Мета дослідження – визначення типу збудника в пацієнтів з інфекцією ротоглотки шляхом застосування експрес-тестів для підвищення ефективності діагностики й оптимізації вибору терапевтичної стратегії. Методи дослідження. Загалом було обстежено 46 пацієнтів молодого віку (25,97±7,71) з інфекцією верхніх дихальних шляхів, які проходили лікування в лікарів первинної ланки. Для визначення етіології збудників використовували імунохроматографічні тести з таким набором антигенів: аденовірусів, респіраторно-синцитіального вірусу, вірусів грипу А/В, Covid-19, стрептокока групи А. Результати й обговорення. За результатами експрес-тестів, які проводили пацієнтам із симптомами гострих респіраторних інфекцій, було виявлено 10,41% позитивних результатів бактеріального генезу, а саме стрептестів, 70,83% – вірусного та 18,75% недіагностованої етіології. Аденовірусна інфекція була найпоширенішою, діагностована у 12 пацієнтів (26,7%), мала статистично значуще під- вищення ризику інфекції (ДВШ = 2,67) у порівнянні з референтною групою. Респіраторно-синцитіальний вірус було виявлено у 8 пацієнтів (17,8%), (ДВШ = 1,89). Грип A/B (зокрема, у комбінації) діагностовано в 5 випадках (11,1%), (ДВШ = 1,34). Стрептокок групи А – підтверджено в 4 пацієнтів (8,9%), (ДВШ = 1,12). Мікст-інфекції, зокрема стрептокок групи А в поєднанні з аденовірусом, чи аденовірус + грип А/Б, або грип із респіраторно-синцитіальним вірусом, виявлено у 5 пацієнтів (11,1%), (ДВШ = 1,42). У 9 пацієнтів (20%) причина залишилася недіагностованою, що служило референтною групою для розрахунків. Висновки. Одержані результати підтверджують важливість використання швидких діагностичних тестів для встановлення етіології збудника гострого тонзиліту
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СПОРТИВНА ФАРМАКОЛОГІЯ» ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ, ЕРГОТЕРАПІЯ»
Get PDFAbstract. The article substantiates the relevance and necessity of studying the elective course “Sports Pharmacology” by higher education students majoring in “Physical Therapy, Occupational Therapy”. It analyzes the key competencies developed through this course and its significance for ensuring safe and effective rehabilitation and sports training. The main challenges associated with teaching sports pharmacology to future physical therapists are discussed. Based on the analysis of scientific and methodological literature and practical experience, the article presents a detailed overview of the features of teaching the “Sports Pharmacology” course at the Department of Pharmacology and Clinical Pharmacology of I. Ya. Horbachevsky Ternopil National Medical University Ministry of Health of Ukraine (TNMU). The structure of the course is outlined, and the importance of the selected topics for the practical activities of physical therapists is justified. Special attention is given to the description and analysis of innovative teaching methods used by the department, including practice-oriented approaches, interactive technologies, and methods aimed at developing students’ clinical thinking and critical information analysis skills. The article concludes that the implementation of modern educational approaches and the adaptation of course content to the needs of future physical therapists, as practiced at TNMU, contribute to improving the quality of their professional training and preparing them for effective work in sports medicine and rehabilitation.Анотація. У статті обґрунтовано актуальність та доцільність вивчення вибіркової дисципліни «Спортивна фармакологія» здобувачами вищої освіти за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія». Проаналізовано ключові компетенції, які формує ця дисципліна, і її значення для забезпечення безпечної та ефективної реабілітації і спортивної підготовки. Висвітлено основні проблемні питання, що виникають при викладанні спортивної фармакології майбутнім фізичним терапевтам. На основі аналізу науково-методичної літератури та практичного досвіду детально представлено особливості викладання дисципліни «Спортивна фармакологія» на кафедрі фармакології з клінічною фармакологією Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України (ТНМУ). Розкрито структуру навчальної дисципліни, обґрунтовано важливість обраних тем для практичної діяльності фізичного терапевта. Особливу увагу приділено опису та аналізу інноваційних методів навчання, що застосовують на кафедрі, зокрема практикоорієнтованих підходів, інтерактивних технологій та методів, спрямованих на формування клінічного мислення й навичок критичного аналізу інформації в студентів. Зроблено висновок, що впровадження сучасних освітніх підходів та адаптація змісту дисципліни до потреб майбутніх фізичних терапевтів, як це реалізовано в ТНМУ, сприяє підвищенню якості їхньої професійної підготовки та формуванню готовності до ефективної роботи в галузі спортивної медицини та реабілітації
СТАН ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ВАГІТНИХ ІЗ ДИСФУНКЦІЄЮ ПЛАЦЕНТИ
Get PDFSUMMARY. Violation of the structural and functional organization of the placenta is one of the leading causes of maternal and perinatal morbidity and mortality, according to various authors, its frequency varies from 10 % to 25 % among all pregnancies. A special place among these causes is occupied by post-covid syndrome and long-covid in pregnant women. Hormonal homeostasis, which is ensured by the close interaction of the hypothalamic-pituitary-ovarian and fetoplacental systems, plays a key role in maintaining pregnancy, ensuring normal fetal development and adapting the maternal organism to growing needs.
The aim – to study the state of the fetoplacental complex in pregnant women based on the study of hormonal homeostasis.
Material and Methods. We observed 110 pregnant women who were divided into three groups. Group I included 25 pregnant women with diagnosed placental dysfunction and fetal growth retardation (FGR) – estimated fetal weight less than the 10th percentile for this gestational age according to fetometry. Group II included 30 pregnant women with diagnosed placental dysfunction without fetal growth retardation with an increase in the resistance index (RI) and/or pulsatility index (PI) in the uterine arteries and/or umbilical artery according to Dopplerometry, which exceeded the 95th percentile for this gestational age. Group III included 30 pregnant women with placental dysfunction and post-covid syndrome (suffered coronavirus disease during pregnancy). Control group: 25 pregnant women with a physiological course of pregnancy without signs of obstetric complications. The following placental hormones were determined: progesterone (PG, nmol/l), estradiol (pmol/l), human placental lactogen (PL, mg/l), human chorionic gonadotropin (beta-hCG, mIU/ml).
Statistical processing of the obtained data was carried out using Microsoft Excel spreadsheets and Statistica 10.0 software.
Results. When examining pregnant women, the level of hCG in groups I, II and III was significantly lower than in the control. And at the same time, in the group of pregnant women with placental dysfunction and fetal growth retardation syndrome, it turned out to be the lowest compared to pregnant women in groups II and III. The concentration of PL at 32–34 weeks of pregnancy with fetal growth retardation on the background of placental dysfunction was almost 2 times lower than in the control, while in group II the level of PL was 1.6 times, and in group III – 1.8 times than in the control. Analyzing the obtained data on estriol, it can be noted that in group I this indicator was only 57 % of the control indicator, while in group II it was 78 % and in group III only 65 %, (P<0.05). Thus, at 32-34 weeks of pregnancy in the control group, the estriol level was 116.44±1.22 pmol/l, in group I – 66.02±1.06 pmol/l, (P<0.05), in group II – 91.46±1.84 pmol/l, (P<0.05) and 76.32±2.43 pmol/l in group III, which significantly differed from both group II and the control group. A similar trend was observed in the indicators of hCG and estriol. Similar dynamics were observed in group III. Thus, the indicators of PG in groups II and III were 76 % and 80 % of the values of the control group, (P<0.05).
Conclusions. In pregnant women with placental dysfunction, statistically significant changes in the levels of progesterone, estradiol and placental lactogen are observed, which progress with the development of severe complications. Combined analysis of levels of (hCG, PL and estradiol can serve as a diagnostic criterion for an objective assessment of the condition of the fetus and allows to increase the accuracy of predicting the development of placental dysfunction and perinatal complications. Post-covid syndrome is one of the multifactorial causes of placental insufficiency and is accompanied by disorders in the hormone-producing function of the placenta.РЕЗЮМЕ. Порушення структурно-функціональної організації плаценти є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності і смертності. За даними різних авторів, її частота варіює від 10 % до 25 % усіх вагітностей. Особливе місце серед цих причин займає постковідний синдром та лонг-ковід у вагітних. Гормональний гомеостаз, що забезпечується тісною взаємодією гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової та фетоплацентарної систем, відіграє ключову роль у підтриманні вагітності, забезпеченні нормального розвитку плода та адаптації материнського організму до зростаючих потреб.
Метою нашого дослідження було вивчення стану фетоплацентарного комплексу у вагітних на основі дослідження гормонального гомеостазу.
Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 110 вагітних жінок, які були поділені на три групи. До І групи ввійшли 25 вагітних жінок із діагностованою дисфункцією плаценти та затримкою росту плода (ЗРП) – оціночна маса плода менше 10-го перцентиля для даного терміну вагітності за даними фетометрії. До ІІ групи ввійшли 30 вагітних жінок із діагностованою дисфункцією плаценти без затримки росту плода з підвищенням індексу резистентності (ІР) та/або пульсаційного індексу (ПІ) в маткових артеріях та/або артерії пуповини за даними доплерометрії, що перевищували 95-й перцентиль для даного терміну гестації. До ІІІ групи віднесено 30 вагітних із дисфункцією плаценти та постковідним синдромом (перенесеною коронавірусною хворобою під час вагітності). Контрольна група: 25 вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності без ознак акушерських ускладнень. Визначали наступні плацентарні гормони: прогестерон (нмоль/л), естрадіол (пмоль/л), плацентарний лактоген людини (мг/л), хоріонічний гонадотропін людини (бета-ХГЛ, мМО/мл).
Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою електронних таблиць Microsoft Exel та програмного забезпечення Statistica 10.0.
Результати. При обстеженні вагітних рівень ХГ в І, ІІ та ІІІ групах був достовірно нижчий, ніж у контролі, при цьому в групі вагітних із дисфункцією плаценти та синдромом затримки росту плода виявився найнижчим, порівняно із вагітними ІІ та ІІІ груп. Концентрація ПЛ в 32–34 тижні вагітності при затримці росту плода на фоні дисфункції плаценти була майже у 2 рази нижча, ніжу контролі, тоді як у ІІ групі рівень ПЛ був в 1,6 раза, а в ІІІ групі – 1,8 раза нижчим, ніж у контролі. Аналізуючи отримані дані щодо естріолу можна відмітити, що в І групі цей показник складав лише 57 % від показника контролю, тоді як у ІІ групі він був 78 % а в ІІІ групі 65 % (Р<0,05). У 32–34 тижні вагітності в контрольній групі рівень естріолу складав (116,44±1,22) пмоль/л, в І групі – (66,02±1,06) пмоль/л (Р<0,05), в ІІ групі – (91,46±1,84) пмоль/л (Р<0,05) та (76,32±2,43) пмоль/л у ІІІ групі, що достовірно відрізнялось як від ІІ групи, так і від групи контролю. Аналогічна тенденція спостерігалась і в показниках ХГ і естріолу. В ІІІ групі виявлена подібна динаміка. Так, показники ПГ у ІІ і ІІІ групах складали 76 % і 80 % значень від контрольної групи (Р<0,05).
Висновки. У вагітних з дисфункцією плаценти спостерігаються статистично значущі зміни рівнів прогестерону, естрадіолу та плацентарного лактогену, що прогресують із розвитком важких ускладнень. Комбінований аналіз рівнів ХГ, ПЛ та естрадіолу може служити діагностичним критерієм для об’єктивної оцінки стану плода та дозволяє підвищити точність прогнозування розвитку дисфункції плаценти та перинатальних ускладнень. Постковідний синдром є одним із багатофакторних причин розвитку плацентарної недостатності і супроводжується порушеннями в гормонопродукуючій функції плаценти
РОБОТ-АСИСТЕНТНА ХІРУРГІЯ ЯК КОМПОНЕНТ УПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Get PDFSUMMARY. The aim – to analyze the prospects for the implementation and development of robotic surgery (robot-assisted surgery), which is a high-tech method of treating various pathologies of the population of Ukraine in the current conditions.
Material and Methods. The work uses the bibliosemantic method and methods of content and structural-logical analysis.
Results. In modern realities, the role of technology in the medical field is extremely important, in particular in surgical practice and physical rehabilitation, which is a component of recovery after surgical treatment. Technological achievements in various fields of medical activity open up new horizons for providing more effective methods of restoring body functions and improving the quality of life of military personnel and civilians who need rehabilitation after surgical interventions, the consequences of mine and explosive injuries, gunshot wounds of various genesis and localization, or chronic diseases. It is especially important to study the experience of Western countries in using technologies to improve surgical methods, physical rehabilitation of victims and determine possible prospects for the implementation of innovative methods in Ukraine. Technologies such as robotics, VAC-wound therapy, VR (virtual reality), artificial intelligence (AI), etc., open up wide opportunities for improving the process of surgical treatment and physical recovery of military and civilian casualties as a result of hostilities on the territory of Ukraine in the war with Russia.
Robotic surgery, also known as robot-assisted surgery, is an innovative technology that has changed the global surgical direction. The use of robots has made it possible to achieve an unprecedented level of accuracy and flexibility in surgical manipulations. In this article, we will consider the numerous advantages and disadvantages of robotic surgery, as well as future prospects for its implementation in Ukrainian medicine.
Conclusions. The emergence of advanced surgical techniques and technologies for performing modern surgical interventions, which allow to accelerate the recovery process of patients, is positive. However, surgical intervention is only the first stage of their recovery, therefore it is advisable to involve modern methods and means of physical therapy for the convalescence of the profile group of patients.РЕЗЮМЕ. Мета – проаналізувати перспективи впровадження та розвитку роботизованої хірургії (робот-асистентної хірургії), яка є високотехнологічним методом лікування різноманітних патологій в умовах сьогодення.
Матеріал і методи. У роботі використано бібліосемантичний метод та методи контент- і структурно-логічного аналізу.
Результати. У сучасних реаліях роль технологій у медичній сфері надзвичайно важлива, зокрема в хірургічній практиці та фізичній реабілітації, яка є складовою одужання після хірургічного лікування. Технологічні досягнення в різних галузях медичної діяльності відкривають нові горизонти для забезпечення більш ефективних методів відновлення функцій організму та покращення якості життя військовиків і цивільного населення, які потребують реабілітації після хірургічних утручань, наслідків мінно-вибухових травм, вогнепальних поранень різного ґенезу та локалізації або хронічних захворювань. Особливо важливим стає вивчення досвіду західних країн у використанні технологій для удосконалення хірургічних методів, фізичної реабілітації потерпілих та визначення можливих перспектив упровадження інноваційних методів в Україні. Такі технології, як робототехніка, VAC-терапія ран, VR (віртуальна реальність), штучний інтелект (ШІ) тощо, відкривають широкі можливості для вдосконалення процесу хірургічного лікування та фізичного відновлення військових та цивільних, що постраждали в результаті бойових дій на території України у війні з росією.
Роботизована хірургія, також відома як робот-асистентна хірургія, є новаторською технологією, яка змінила світовий хірургічний напрямок. Використання роботів дозволило досягти безпрецедентного рівня точності, гнучкості та акуратності в хірургічних маніпуляціях. У даній статті розглянемо численні переваги та недоліки роботизованої хірургії, а також майбутні перспективи її впровадження в медицину України.
Висновки. Поява передових хірургічних методик та технологій для виконання сучасних оперативних втручань, що дозволяють прискорити процес відновлення пацієнтів, є позитивною. Однак оперативне втручання – це тільки перший етап їх одужання, тому доцільно залучати сучасні методи та засоби фізичної терапії для реконваленсценції профільної групи хворих
СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ НЕЙРОПЛАСТИЧНОСТІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Get PDFSUMMARY. Neuroplasticity is a key mechanism for restoring function after nervous system damage. Modern rehabilitation is based on the principle that the nervous system is able to change and adapt - and this can be stimulated by special interventions.
The aim – to summarize the current understanding of the biological basis and mechanisms of neuroplasticity, as well as to highlight their role in the recovery of the nervous system during rehabilitation.
Material and Methods. The methods of systematic analysis and generalization of data from the literature, in particular from the PubMed database, were used. The biological bases, cellular and neurophysiological mechanisms of neuroplasticity, as well as the principles of its use in rehabilitation are covered.
Results. The study of how synaptic plasticity occurs and how it is modified during certain time windows of development will provide key information about how the brain develops. Furthermore, a better understanding of how synaptic modifications occur during learning and memory and/or development may help to shape and improve the effectiveness of current protocols in the early stages of learning.
Rehabilitation interventions (motor activity, training, stimulation) activate synaptic plasticity, neurogenesis, axon regeneration, and the release of neurotrophic factors. These changes increase the adaptability and compensatory capacity of the nervous system. The modern approach emphasizes the importance of an individualized rehabilitation strategy that maximizes the neuroplasticity of a particular patient.
Studies have shown that neurorehabilitation itself can be considered as a part of neuroplasticity or as a means of enhancing it, thus establishing a symbiotic relationship between them.
Conclusions. The modern view of the problem of neuroplasticity is not just a theoretical basis, but the main tool that should be actively used to restore the patient. Rehabilitation should be “adjusted” to these mechanisms in order to maximize the result.РЕЗЮМЕ. Нейропластичність – це ключовий механізм відновлення функцій після уражень нервової системи. Сучасна реабілітація базується на принципі, що нервова система здатна змінюватися й адаптуватися – і це можна стимулювати спеціальними втручаннями.
Мета – узагальнення сучасних уявлень про біологічні основи та механізми нейропластичності, а також висвітлення їхньої ролі у відновленні нервової системи під час реабілітації.
Матеріал і методи. Застосовано методи системного аналізу та узагальнення даних з літератури, зокрема з бази PubMed. Охоплено біологічні основи, клітинні й нейрофізіологічні механізми нейропластичності, а також принципи її використання в реабілітації.
Результати. Дослідження того, як відбувається синаптична пластичність і як вона модифікується протягом певних часових вікон розвитку, дасть ключову інформацію про те, як розвивається мозок. Більше того, краще розуміння того, як відбуваються синаптичні модифікації під час навчання й запам\u27ятовування та/або розвитку, може допомогти сформувати та підвищити ефективність сучасних протоколів на ранніх етапах навчання.
Реабілітаційні втручання (рухова активність, тренування, стимуляція) активують синаптичну пластичність, нейрогенез, регенерацію аксонів, виділення нейротрофічних факторів. Ці зміни підвищують адаптивність та компенсаторні можливості нервової системи. Сучасний підхід підкреслює важливість індивідуальної реабілітаційні стратегії, що максимально стимулює нейропластичність конкретного пацієнта.
Дослідження показали, що саму нейрореабілітацію можна розглядати як частину нейропластичності або як засіб її посилення, встановлюючи таким чином симбіотичний зв\u27язок між ними.
Висновки. Сучасний погляд на проблему нейропластичності – це не просто теоретична основа, а головний інструмент, який потрібно активно використовувати для відновлення пацієнта. Реабілітація має бути «підлаштована» під ці механізми, щоб дати максимальний результат
КЛІНІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ХВОРИХ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ
Get PDFThe complexity of treating generalised periodontitis arises not only from an incomplete understanding of its developmental mechanisms but also from its strong association with various systemic diseases. On the one hand, such conditions create a favourable environment for the progression of dental pathology. On the other hand, generalised periodontitis itself can often trigger or exacerbate somatic diseases. This study aimed to confirm the clinical efficacy of a proposed therapeutic and prophylactic agent, applied locally as part of the complex therapy for generalised periodontitis in patients with urolithiasis. Materials and Methods. A comprehensive treatment protocol was conducted for 148 patients with urolithiasis who presented with generalised periodontitis of first- and second-degree severity. 75 patients (the main group) received the developed product in the form of a topical film, while 73 patients (the control group) were treated according to standard periodontal management and treatment plans. The product in the form of a dental film provides anti-inflammatory, antimicrobial, anti-edematous, wound healing, and localized anaesthetic effects and is intended for topical use in the oral cavity. Its composition includes metronidazole, emulsifier OS-20, saccharin, sodium carboxymethyl cellulose and purified water. According to the utility model, it additionally contains dexpanthenol 20%, decamethoxine and trimethacaine. The effectiveness of treating generalised periodontitis in patients with urolithiasis was determined by both subjective and objective criteria. Objectively – using the PMA, ARI and Loe-Silness indices, which were determined before treatment, immediately after treatment and after 3, 6, 9 and 12–13 months. The Results and Discussion. The clinical evaluation indicates a positive therapeutic effect of the proposed drug composition in the form of a dental film when used in the complex treatment of generalised periodontitis in patients with urolithiasis. Radiologically, after treatment, stabilisation of the pathological process in patients with first-degree generalised periodontitis and concurrent urolithiasis was noted in 93.55% of patients in the main group, and 82.25% in patients in the control group. For seconddegree periodontitis, these values were 75.76% and 61.87%, respectively. The developed method of complex treatment for patients with generalised periodontitis using an anti-inflammatory film achieved sustained stabilisation of the dystrophic-inflammatory process in periodontal tissues after 6 months: in 94% of patients with first-degree periodontitis and 76% of those with second-degree periodontitis in the main group. In the control group, these figures were 53% and 40%, respectively. Twelve-month remission in the main group was observed in 62.76% of patients with firstdegree periodontitis and in 45.16% of those with second-degree periodontitis, whereas in the control group, only 5.3% of first-degree periodontitis cases achieved remission. Conclusions. The obtained results of the periodontal tissue condition showed the high efficiency of the local use of dental film in the complex treatment of generalised periodontitis in patients with urolithiasis, which provides a significant improvement in clinical indicators of treatment effectiveness. The developed method for treating generalised periodontitis helps prevent exacerbations of the pathological process in the long term after treatment and helps prevent complications. The method is simple, affordable, and economical and can be recommended for implementation in medical institutions of any level where patients with generalised periodontitis are treated.Складність лікування генералізованого пародонтиту обумовлена не тільки відсутністю чітких уявлень про механізми розвитку цього захворювання, а й досить високим ступенем асоціації захворювань пародонта із рядом системних захворювань, які, з одного боку, є сприятливим підґрунтям для розвитку стоматологічної патології, а з іншого – сам генералізований пародонтит нерідко може бути причиною маніфестації розвитку соматичних хворіб. Мета дослідження – підтвердити клінічну ефективність місцевого використання запропонованого лікувально-профілактичного засобу в комплексній терапії генералізованого пародонтиту в хворих сечокам’яною хворобою. Матеріали та методи. Нами проведено комплексне лікування генералізованого пародонтиту І та ІІ ступенів тяжкості в 148 пацієнтів, хворих сечокам’яною хворобою (75 пацієнтів становили основну групу із застосуванням розробленого нами засобу у вигляді плівки для місцевого застосування та 73 – контрольну групу) за протоколом пародонтологічного ведення та планом лікування. Засіб у формі стоматологічної плівки забезпечує протизапальну, антимікробну, протинабрякову, ранозагоювальну, місцево знеболювальну дію та призначений для місцевого застосування в порожнині рота. Засіб містить метронідазол, емульгатор ОС-20, сахарин, натрійкарбоксиметилцелюлозу та воду очищену, згідно з корисною моделлю, додатково містить декспантенол 20 %, декаметоксин і тримекаїн. Ефективність лікування генералізованого пародонтиту в хворих сечокам’яною хворобою визначали за суб’єктивними й об’єктивними критеріями. Об’єктивно – за допомогою індексів РМА, АРІ та LOE-Silness, які визначали до лікування, безпосередньо після завершення лікування та через 3, 6, 9 та 12–13 місяців. Результати досліджень та їх обговорення. Клінічна оцінка свідчить про позитивний терапевтичний ефект запропонованої лікарської композиції у вигляді стоматологічної плівки в разі застосування в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у пацієнтів із сечокам’яною хворобою. Рентгенологічно після проведеного лікування стабілізація патологічного процесу в хворих генералізованим пародонтитом І ступеня на фоні сечокам’яної хвороби відмічена в 93,55 % хворих основної групи і 82,25 % у пацієнтів контрольної групи. За пародонтиту ІІ ступеня тяжкості ці показники були 75,76 і 61,87 % відповідно. Опрацьована методика комплексного лікування хворих генералізованим пародонтитом із використанням протизапальної плівки дала змогу досягти стійкої стабілізації дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта через 6 місяців: у 94 % I ступеня і 76 % II ступеня тяжкості генералізованого пародонтиту хворих основної групи, тоді як у контрольній групі цей показник становив 53 і 40 % відповідно. Ремісія тривалістю 12 місяців у пацієнтів основної групи з генералізованим пародонтитом I ступеня відмічена у 62,76 % хворих, а II ступеня важкості – у 45,16 % обстежених. У контрольній групі хворих тільки у 5,3 % хворих із генералізованим пародонтитом I ступеня вдалося досягти ремісії перебігу. Висновки. Отримані результати стану тканини пародонта засвідчили високу ефективність місцевого використання стоматологічної плівки в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту пацієнтів із сечокам’яною хворобою, що забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Розроблений метод лікування генералізованого пародонтиту дає змогу уникнути загострення патологічного процесу у віддалені терміни після проведеного лікування і сприяє профілактиці ускладнень. Метод простий, доступний, економічний і може бути рекомендований до впровадження в лікувальних установах будь-якого рівня, де лікуються хворі з генералізованим пародонтитом
ПОТЕНЦІЙНИЙ ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ВПЛИВ І ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ЕФЕКТ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛІКСИРУ «ОФЛОТОП» ПРИ ХРОНІЧНОМУ РЕЦИДИВНОМУ АФТОЗНОМУ СТОМАТИТІ
Get PDFDespite significant research attention to chronic recurrent aphthous stomatitis, its pathogenesis remains insufficiently studied to date, therefore there are no standardized methods for the treatment of recurrent oral aphthae. The aim of the study is to develop a recipe and characterize the potential mechanism of pathogenetic influence of the elixir, which contains Jerusalem artichoke root as a natural source of inulin, to normalize the microbiota and improve the immune response of the mucous membranes, to relieve inflammation and pain accompanying CRAS due to poor oral hygiene. Materials and methods. We applied the analysis of the results of previous own studies, which used clinical and anamnestic data and conducted a detailed dental examination of patients with CRAS, as well as the bibliosemantic method based on the processing of sources of scientific literature and electronic resources. Based on the data obtained in our studies, we developed a recipe and technology for preparing an elixir containing the ingredient of plant origin “Oflotop”, which has a certain potential pathogenetic effect at CRAS. The recipe of the elixir we proposed contains a water-alcoholic extract from the Jerusalem artichoke root in accordance with the technical conditions of TU 569A 013903778.001-92, approved by the Ministry of Health of Ukraine and agreed with the Department of Ukraine. Results. As our previous studies have shown, maintaining an optimal level of oral hygiene in chronic recurrent aphthous stomatitis often becomes impossible due to the soreness of the lesion elements. Poor or inadequate oral hygiene is accompanied by the accumulation of microbial biofilm on the surface of the teeth, which is one of the factors predisposing to recurrence. Therefore, to maintain good oral hygiene as a supplement to mechanical cleaning of dental plaque, we have created an elixir recipe and proposed the use of a mouthwash containing a plant component – Jerusalem artichoke root as a natural source of inulin. According to the recipe, the composition of the elixir “Oflotop” includes a number of ingredients, including a water-alcoholic extract of Jerusalem artichoke root. Inulin, which is part of the elixir, is naturally contained in the Jerusalem artichoke root and belongs to the group of prebiotics. The potential pathogenetic effect of the elixir “Oflotop” in chronic recurrent aphthous stomatitis may have a positive effect through several pathogenetic mechanisms: 1) maintaining a healthy oral microbiome by increasing the efficiency of eradication of pathogenic microflora and normalizing the balance between the main types of obligate and conditionally pathogenic microflora; 2) modulating inflammation, reducing the intensity of the inflammatory process through epigenetic and other pathways; 3) improving the immune response due to the content of the prebiotic inulin, which participates in the synthesis of the short-chain fatty acid butyrate – a powerful immune regulator, which significantly expands its pharmacological action by restoring local immunity and controlling general immune reactions. Conclusions. Considering the potential pathogenetic effect of the elixir “Oflotop”, it looks like a promising auxiliary tool for oral care.Незважаючи на значну дослідницьку увагу до хронічного рецидивного афтозного стоматиту (ХРАС), патогенез його натепер залишається недостатньо вивченим, тому відсутні стандартизовані методи лікування рецидивних афт порожнини рота. Мета – розробити рецептуру та схарактеризувати потенційний механізм патогенетичного впливу еліксиру, який містить корінь топінамбура як природнє джерело інуліну, для нормалізації мікробіоти та покращення імунної відповіді слизових оболонок, для купірування болю та запалення, що супроводжують ХРАС через погану гігієну порожнини рота. Матеріали і методи. Було застосовано аналіз результатів попередніх власних досліджень, в яких було використано клініко-анамнестичні дані та проведено детальне стоматологічне обстеження хворих на ХРАС, а також бібліосемантичний метод на основі опрацювання джерел наукової літератури та електронних ресурсів. Ґрунтуючись на даних, отриманих у проведених нами дослідженнях, було розроблено рецептуру та технологію приготування еліксиру «Офлотоп» із вмістом інгредієнта рослинного походження, що володіє певним потенційно патогенетичним впливом за ХРАС. Рецептура запропонованого еліксиру містить водно-спиртовий екстракт із кореня топінамбура відповідно до технічних умов ТУ 569А 013903778.001-92, затверджених МОЗ України та узгоджених із Департаментом України. Погана або неадекватна гігієна порожнини рота супроводжується накопиченням мікробної біоплівки на поверхні зубів, що є одним із факторів схильності до рецидивування. Тому для підтримки хорошої гігієни порожнини рота як доповнення до механічної очистки зубного нальоту було створено рецептуру еліксиру та запропоновано використання рідини для полоскання рота із вмістом рослинного компонента – кореня топінамбура як природнього джерела інуліну. Відповідно до рецептури в склад еліксиру «Офлотоп» входить низка інгредієнтів, серед яких водно-спиртовий екстракт кореня топінамбура. Інулін, що є в еліксирі, природним чином міститься в корені топінамбура та відноситься до групи пребіотиків. Потенційний патогенетичний вплив еліксиру «Офлотоп» за хронічного рецидивного афтозного стоматиту може мати позитивний вплив через кілька патогенетичних механізмів: 1) підтримка здорового мікробіому порожнина рота завдяки підвищенню ефективності ерадикації патогенної мікрофлори та нормалізації балансу між основними видами облігатної та умовно-патогенної мікрофлори; 2) модулювання запалення, зниження інтенсивності запального процесу за допомогою епігенетичних та інших шляхів; 3) покращення імунної відповіді завдяки вмісту пребіотика інуліну, який бере участь у синтезі коротколанцюгової жирної кислоти бутирату – потужного регулятора імунітету, що значно розширює його фармакологічну дію завдяки відновленню місцевого імунітету та контролю загальних імунних реакцій. Висновок. Зважаючи на потенційний патогенетичний вплив еліксиру «Офлотоп», він виглядає перспективним допоміжним засобом для догляду за порожниною рота
СТАН ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В ТКАНИНАХ ПАРОДОНТА ЩУРІВ ІЗ РІЗНОЮ СТІЙКІСТЮ ДО ГІПОКСІЇ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПАРОДОНТИТУ
Get PDFAbstract. The article presents the results of a study on lipid peroxidation processes and the state of the enzymatic component of the antioxidant defense system in the periodontal tissues of rats with varying resistance to hypoxia under conditions of experimental periodontitis. Inflammatory lesions of the periodontal tissues remain a pressing issue in modern dentistry. One of the factors that activates lipid peroxidation is hypoxia, which is accompanied by impaired cellular respiration and the accumulation of free radicals. It is known that living organisms differ in their degree of resistance to hypoxia, which may influence the course of pathological processes, including periodontal inflammation. The aim of this study was to assess the level of lipid peroxidation and the activity of the antioxidant system in the periodontal tissues of rats with high and low resistance to oxygen deficiency under modeled periodontitis conditions. An experimental disease model mimicking reduced masticatory activity was used. The content of lipid peroxidation products and the activity of key antioxidant enzymes – catalase and superoxide dismutase – were investigated. It was found that in animals with low hypoxic resistance, the intensity of lipid peroxidation, both under physiological conditions and during inflammation, was significantly higher compared to highly resistant animals, which was accompanied by suppression of the enzymatic antioxidant system. Rats with high resistance to hypoxia showed better adaptation to oxidative stress The results emphasize the need for further studies aimed at a deeper understanding of the mechanisms of periodontal tissue adaptation to hypoxic stress. The identified biochemical changes may serve as markers for assessing the degree of oxidative damage in patients with different levels of hypoxia tolerance. Studying the effectiveness of antioxidant therapy taking into account individual levels of hypoxic resistance also appears promising. Thus, the study results lay the foundation for personalized approaches to the diagnosis and treatment of inflammatory periodontal diseases.У статті наведено результати дослідження процесів перекисного окиснення ліпідів та стану ферментної ланки антиоксидантного захисту в тканинах пародонта щурів із різною стійкістю до гіпоксії за умов експериментального пародонтиту. Запальні ураження тканин пародонта залишаються актуальною проблемою сучасної стоматології. Одним із чинників, що активує перекисне окиснення ліпідів, є гіпоксія, яка супроводжується порушенням клітинного дихання та накопиченням вільних радикалів. Відомо, що живі організми відрізняються за ступенем стійкості до гіпоксії, що може впливати на перебіг патологічних процесів, зокрема запалення пародонта. Метою дослідження є оцінення рівня ліпопероксидації та активності антиоксидантної системи в тканинах пародонта у щурів з високою та низькою стійкістю до кисневої недостатності за умов моделювання пародонтиту. У роботі використано експериментальну модель захворювання, що імітує знижену жувальну активність. Досліджено вміст продуктів ліпопероксидації, а також активність ключових антиоксидантних ферментів – каталази і супероксиддисмутази. Встановлено, що у тварин із низькою гіпоксичною резистентністю інтенсивність ліпопероксидації як у фізіологічному стані, так і під час запалення була значно вищою порівняно з високоcтійкими, що супроводжувалося пригніченням ферментної антиоксидантної системи. У щурів із високою стійкістю до гіпоксії спостерігалася краща адаптація до оксидативного навантаження. Отримані результати підкреслюють необхідність подальших досліджень з метою глибшого розуміння механізмів адаптації тканин пародонта до гіпоксичного стресу. Виявлені біохімічні зміни можуть бути використані як маркери оцінювання ступеня оксидативного ураження в пацієнтів із різною толерантністю до гіпоксії. Перспективним є також вивчення ефективності засобів антиоксидантної терапії з урахуванням індивідуального рівня гіпоксичної резистентності. Таким чином, результати дослідження закладають підґрунтя для персоналізованих підходів до діагностики та лікування запальних захворювань пародонта
РОЛЬ ТА ВАЖЛИВІСТЬ МЕДСЕСТРИ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ У ПЕРІОД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Get PDFIntroduction. Emergencies are sudden disruptions of normal living conditions at specific facilities or territories caused by natural forces or human activities. In cases of disasters and emergencies, hospitals provide life-saving assistance.
The aim of the study – to perform in-depth analysis of the latest scientific publications on this topic, study of the role of nursing staff in rehabilitation activities in emergency situations, identification of nurses’ key skills.
The main part. To achieve the scientific goal, theoretical research methods were applied. An analysis of modern scientific publications and articles posted on the scientific search databases, covering the period from 2010 to 2025, was conducted. Selected studies were included in the analysis according to the following criteria: the works were published in peer-reviewed journals, the studies described the role, importance, responsibilities, knowledge, skills of nursing staff. The analysis revealed a critical need to develop rehabilitation nursing in Ukraine, especially in the context of war. The annual need for rehabilitation is estimated at about 250 thousand people. Statistical data demonstrate a high prevalence of combat injuries of the extremities (up to 63.3 %), in particular mine-explosive and shrapnel wounds, which often lead to multiple fractures and amputations (up to 6.5 %). These injuries cause long-term functional impairment and disability, emphasizing the importance of quality and timely rehabilitation. Rehabilitation nursing is a specialized field that covers all stages of recovery. The role of the nurse is multifaceted.
Conclusions. Rehabilitation nursing is an extremely important branch of health care. During emergencies the need for rehabilitation services increases significantly. Nurses play a key role in rehabilitation, providing physical rehabilitation.Вступ. Надзвичайні ситуації – це раптові порушення нормальних умов життєдіяльності на певних об’єктах або територіях, які спричинили природні фактори чи діяльність людини. У разі катастроф і надзвичайних ситуацій у лікарнях надають життєво необхідну допомогу.
Мета роботи – поглиблено проаналізувати останні наукові публікації із цієї теми, вивчити роль та основні функції медсестринського персоналу в реабілітації постраждалих за умов надзвичайних ситуацій.
Основна частина. Для досягнення наукової мети було застосовано теоретичні методи дослідження. Проаналізовано сучасні наукові публікації серед науково-пошукових баз даних у період з 2010 до 2025 р. Відібрані дослідження включали в аналіз за такими критеріями, як: публікація у рецензованих журналах, опис ролі, значення, обов’язків, знань, навичок медсестер. Аналіз наукової літератури і статистичних даних показав критичну потребу в розвитку реабілітаційного медсестринства в Україні, особливо за умов війни. Щорічну потребу в реабілітації оцінюють приблизно у 250 тисяч осіб. Статистичні дані демонструють високу поширеність бойових травм кінцівок (до 63,3 %), зокрема мінно-вибухових і осколкових поранень, які часто призводять до множинних переломів та ампутацій (до 6,5 %). Ці травми спричиняють тривалі функціональні порушення та інвалідизацію, що підкреслює важливість якісної і своєчасної реабілітації. Реабілітаційне медсестринство – це спеціалізована галузь, яка охоплює всі етапи одужання. Роль медсестер є багатогранною, і процес відновлення включає фізичну активність, профілактику виникнення ускладнень, психологічну підтримку.
Висновки. Реабілітаційне медсестринство – це надзвичайно важлива галузь охорони здоров’я. За умов надзвичайних ситуацій потреба в реабілітаційних послугах істотно зростає. Медсестри відіграють ключову роль у реабілітації завдяки призначенню вправ та процедур, контролюючи їх виконання, і профілактиці виникнення ускладнень, сприяючи відновленню рухових функцій та покращенню якості життя