Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ГРИЖА СТРАВОХІДНОГО ОТВОРУ ДІАФРАГМИ ТА ОЦІНКА МОТОРНО-ЕВАКУАТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА
Get PDFThe aim of the work: to analyze the results of treatment of hiatal hernias by assessing the motor-evacuation function of the stomach.
Materials and Methods. A retrospective analysis of 234 medical records of inpatients with hiatal hernia and gastroesophageal reflux disease who were in the surgical department of the Kyiv Regional Clinical Hospital in the period from 2017 to 2022 was conducted. Three types of surgical interventions were performed on patients. There were 150 (64.10 %) patients who underwent Nissen surgery, 50 (21.37 %) patients who underwent Tupe surgery, and 34 (14.53 %) patients who underwent Dor surgery. Long-term results were evaluated after 1, 6, 12, and 24 months.
Results. The study revealed that in the preoperative period, 232 (99.15 %) patients complained of reflux and discomfort behind the sternum, and only 2 (0.85 %) patients noted one of the symptoms. Subjectively, all patients noted improvement after surgery. Surgery led to complete relief of reflux symptoms in 183 patients (78.21 %). Mild complaints of abdominal discomfort were present in 34 (14.53 %) patients one month and in 23 (9.83 %) patients six months after surgery. One month after surgery, 15 patients experienced nausea, sometimes leading to vomiting, 3 patients experienced nausea after six months, and no symptoms were noted after twelve and twenty-four months. According to the half-life of solid food, 63 (26.92 %) patients had delayed evacuation and it was 133.12±4.59 minutes in the perioperative period. After the surgical intervention, the time was reduced to 87.57±13.61 minutes (p=0.001, α˂0.05). In 171 (73.08 %) patients, normal motor–evacuator function was noted. The average duration of the half-life before surgical intervention was 113.31±8.41 minutes, which statistically decreased in the postoperative period to 79.28±6.19 minutes (p=0.007, α˂0.05).
Conclusions. Surgical intervention in patients with hiatal hernia accelerates the motor–evacuator function of the stomach by an average of 34 minutes. Delayed evacuator function of the stomach may be a relative contraindication to surgical intervention, but performing fundoplication in such patients helps to reduce the half-life of solid food.Мета роботи: проаналізувати результати лікування гриж стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) шляхом оцінки функції шлунка.
Матеріали і методи. Проведено рестроспективний аналіз 234-х медичних карт стаціонарного хворого із ГСОД та гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), які перебували у хірургічному відділенні КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» в період із 2017 р. до 2022 р. Пацієнтам виконували три види операційних втручань. Хворих, яких прооперували за Ніссеном, було 150 (64,10 %), оперованих за Тупе – 50 (21,37 %) і 34 (14,53 %) – за Дором. Віддалені результати оцінювали через 1, 6, 12, 24 місяці.
Результати. Результати дослідження показали, що в передопераційному періоді 232 (99,15 %) пацієнти скаржились на рефлюкс та дискомфорт за грудниною і лише 2 (0,85 %) відмітили один із симптомів. Суб’єктивно усі хворі вказали на поліпшення після хірургічного втручання, що привело у 183 (78,21 %) пацієнтів до повного купірування симптомів рефлюксу. Легкі скарги на дискомфорт у животі були в 34 (14,53 %) хворих через 1 місяць та в 23 (9,83 %) пацієнтів через 6 місяців після операції. Через 1 місяць після операції у 15 хворих спостерігали нудоту, що інколи призводила до блювання, через 6 місяців нудота була у 3 пацієнтів, через 12 та 24 місяці – не відмічали даних симптомів. Відповідно до часу напіввиведення твердої їжі у 63 (26,92 %) хворих була затримка евакуації та становила в періопераційному періоді (133,12±4,59) хв. Після проведеного операційного втручання час скоротився – (87,57±13,61) хв (р=0,001, α˂0,05). У 171 (73,08 %) пацієнта було нормальне спорожнення шлунка. Середня тривалість часу напіввиведення до хірургічного втручання була (113,31±8,41) хв, що статистично зменшилась у післяопераційному періоді – (79,28±6,19) хв (р=0,007, α˂0,05).
Висновки. Хірургічне втручання у пацієнтів із ГСОД пришвидшує моторно-евакуаторну функцію шлунка в середньому на 34 хв. Затримка евакуаторної функції шлунка може бути відносним протипоказанням до хірургічного втручання, проте виконання фундоплікації у таких хворих сприяє скороченню часу напіввиведення твердої їжі
КОРЕКЦІЯ РУБЦЕВОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ЛОБНОЇ ДІЛЯНКИ: ХІРУРГІЧНІ МЕТОДИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Get PDFThe aim of the work: to improve the effectiveness of surgical treatment of patients with deforming facial scars by analyzing the effectiveness of modern surgical methods of correction of complex scar deformities of the frontal area, as well as to evaluate the clinical and aesthetic results of combined treatment using surgical and adjuvant techniques.
Materials and Methods. The experience of correction of scar deformity of the frontal area, performed at the Valikhnovski Surgery Institute (Kyiv, Ukraine) is described, together with the analysis of the achievements of the field of reconstructive surgery in the field of reconstructive plastic surgery of deforming facial scars. A variety of surgical techniques were analyzed, including Z-plasty, autologous tissue transplantation, local flaps, and serial excision. Adjuvant techniques included laser therapy (fractional CO2 laser), topical application of silicone gels, compression therapy and triamcinolone injections.
Results. It was found that a combined approach to the correction of scar deformities provides a significant improvement in aesthetic and functional results. The use of Z-plastics with the selection of suture materials (polydioxanone and polypropylene) helped to minimize tension and improve the quality of the scar. Adjuvant techniques allowed for effective control of hypertrophy and reduced the manifestations of fibrosis. The combined use of surgical techniques (Z-plasty, local flaps) and adjuvant methods (laser therapy, silicone gels, triamcinolone injection) provides a high level of aesthetic correction and functional recovery of scar deformities of the frontal area, in particular those of complex shape (in this case, in the form of a swastika).
Conclusions. The optimal choice of suture materials (polydioxanone, polypropylene) and precise adherence to Langer’s lines reduces postoperative skin tension, which helps to minimize the risk of hypertrophic scarring and significantly improves the quality of healing. The proposed integrated approach has shown high efficiency, which makes it appropriate for widespread implementation in the practice of plastic and reconstructive surgery.Мета роботи: підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів із деформуючими рубцями на обличчі шляхом аналізу ефективності сучасних хірургічних методів корекції складних рубцевих деформацій у лобній ділянці зокрема, а також оцінити клінічні й естетичні результати комбінованого лікування з використанням хірургічних та ад’ювантних методик.
Матеріали і методи. Описано досвід корекції рубцевої деформації в лобній ділянці, яку виконали на базі Інституту хірургії Доктора Валіхновського, та проаналізовано досягнення в галузі реконструктивної хірургії у напрямку реконструктивної пластичної хірургії деформуючих рубців на обличчі. Також охарактеризовано різноманітні хірургічні методи, включаючи Z-пластику, пересадку автологічних тканин, місцеві клапті та серійне висічення. Ад’ювантні методики включали лазерну терапію (фракційний CO2-лазер), місцеве застосування силіконових гелів, компресійну терапію та ін’єкції триамцинолону.
Результати. Встановлено, що комбінований підхід до корекції рубцевих деформацій забезпечує значне поліпшення естетичних та функціональних результатів. Використання Z-пластики з підбором шовних матеріалів (полідоксанон і поліпропілен) сприяло мінімізації натягу та поліпшенню якості рубця. Ад’ювантні методики дозволили ефективно контролювати гіпертрофію та зменшили прояви фіброзу. Комбіноване застосування хірургічних методик (Z-пластики, місцевих клаптів) та ад’ювантних методів (лазерної терапії, силіконових гелів, ін’єкції триамцинолону) забезпечує високий рівень естетичної корекції та функціонального відновлення рубцевих деформацій на лобній ділянці, зокрема, складних за формою (в даному випадку у вигляді свастики).
Висновки. Оптимальний вибір шовних матеріалів та точне врахування положення ліній Лангера дозволяє зменшити післяопераційний натяг шкіри, що сприяє мінімізації ризику утворення гіпертрофічних рубців та значно поліпшує якість загоєння. Запропонований комплексний підхід показав високу ефективність, що робить його доцільним для широкого впровадження в практику пластичної та реконструктивної хірургії
РОЛЬ ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОЛОГІВ МАТЕРІ У РОЗВИТКУ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ В ДИТИНИ
Get PDFSUMMARY. The significance of potential risk factors for atopic dermatitis (AD), one of the most common skin diseases, remains insufficiently studied, leading to considerable controversy among researchers.
The aim – to determine the role of factors that may influence changes in the microbiome and the onset of atopic dermatitis in a child, specifically breastfeeding, the way of childbirth, and skin-to-skin contact between the child and parents immediately after birth.
Material and Methods. A survey of mothers of children with atopic dermatitis and healthy children (two clinical groups of 46 and 44 subjects, respectively), along with analytical, statistical, and bibliographic methods.
Results. A significant difference was observed between the two groups regarding the method of birth and feeding practices. Children with atopic dermatitis (AD) were more likely to be born via cesarean section (34.8 %) compared to healthy children (16.3 %) (p<0.05). The percentage of children exclusively breastfed up to one year was higher in the healthy group (79.1 %) compared to the AD group (56.5 %) (p≤0.05). No significant difference was found between the groups concerning skin-to-skin contact immediately after birth or the duration of breastfeeding.
Conclusions. Based on the results, it can be concluded that the delivery via vaginal birth and exclusive breastfeeding reduce the risk of developing atopic dermatitis in children.РЕЗЮМЕ. Значення ймовірних чинників ризику атопічного дерматиту (АД), як одного з найпоширеніших захворювань шкіри, недостатньо вивчене й це питання викликає немало суперечностей серед дослідників.
Мета – визначити роль чинників, які можуть впливати на зміну мікробіому та появу атопічного дерматиту в дитини, а саме грудного вигодовування та особливостей пологів матері дитини, а також контакту шкіри дитини до шкіри батьків («шкіра до шкіри», skin-to-skin) одразу після народження.
Матеріал і методи. Анкетування матерів дітей з атопічним дерматитом та практично здорових дітей (2 клінічні групи по 46 та 44 особи відповідно), аналітичний, статистичний та бібліографічний методи.
Результати. Достовірну різницю в порівнянні обох груп показали показники шляху народження дітей та способу вигодовування. За результатами підрахунків видно, що діти з атопічним дерматитом частіше були народжені шляхом кесарського розтину (34,8 %), ніж практично здорові – 16,3 % (p<0,05). Частка дітей, які до року перебували на виключно грудному вигодовуванні, більша в групі практично здорових дітей – 79,1 % проти 56,5 % у групі дітей з атопічним дерматитом (р≤0,05).
Такі чинники, як контакт новонародженої дитини до шкіри матері («шкіра до шкіри», skin-to-skin) одразу після пологів, особливо після кесарського розтину, з метою нормалізації мікробіому шкіри немовляти, та тривалість грудного вигодовування, не дали достовірної різниці в обох групах.
Висновки. Як свідчать отримані результати, народження дитини шляхом фізіологічних пологів та грудне вигодовування зменшують ризик захворювання дитини на атопічний дерматит у майбутньому
КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ДІАГНОСТИКИ ТОНЗИЛІТУ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ КЛІНІЧНИХ КРИТЕРІЇВ ТА ЛАБОРАТОРНИХ ТЕСТІВ
Get PDFSUMMARY. Acute tonsillitis is a common upper respiratory tract infection. Diagnosis is based on symptoms, immunochromatographic tests and bacteriological examination.
The aim – to assess the bacterial nature of tonsillitis based on clinical criteria, the results of an antigen-expression test for group A streptococcus and bacteriological analysis.
Material and Methods. The study examined 37 patients with tonsil inflammation at the primary health care centre. The mean age was 25.21±7.34 years, with more females than males (54.05 % compared to 45.94 %). The clinical symptoms were evaluated using the Centor scale. A rapid test and a bacteriological investigation were used to determine the infection\u27s cause.
Results. Analysis of age structure: in the age group from 17 to 20 years – 27.02 % of patients (group I), from 21 to 30 years – 54.05 % of patients (group II), from 31 to 40 years – 10.81 % of patients (group III), from 41 to 49 years – 5.04 % of patients (group IV). It was found that the number of male and female patients who visited a doctor did not have significant differences p>0.05. According to the sum of the scores obtained according to the criteria of the patient\u27s condition, it was found that 70.27 % of the patients scored >3 points on the Centor scale. Subsequently, a bacteriological examination was carried out on throat swabs taken from patients with a positive streptococcal test result who belonged to group I (17 to 20 years old) and group II (21 to 30 years old). In general, the proportion of positive strep test results among all patients was 24.32%, and the proportion of negative test results was 75.67%. The results of the microbiological study confirmed the presence of St. pyogenes in three patients out of all examined, which amounted to 8.10%.
Conclusions. A comprehensive approach to the diagnosis and confirmation of the bacterial etiology of acute tonsillitis will improve patient care and enable the necessary therapeutic intervention. The Centor scale is a useful tool for the initial assessment of acute tonsillitis, and the result of the rapid test will facilitate decision-making during the clinical examination, and bacteriological examination will confirm or refute the bacterial etiology of the causative agent of acute tonsillitis.Резюме. Гострий тонзиліт є поширеною інфекцією верхніх дихальних шляхів. Діагностика ґрунтується на симптомах, імунохроматографічних тестах і бактеріологічному дослідженні.
Мета – оцінити бактеріальну природу тонзиліту на основі клінічних критеріїв, результатів антиген-експрес тесту на стрептокок групи A та даних бактеріологічного аналізу.
Матеріал і методи. Було обстежено 37 пацієнтів із запаленням мигдаликів, які звернулися у центр первинної медико-санітарної допомоги. Середній їх вік становив (25,21±7,34) роки, жінок було більше, ніж чоловіків (54,05 % порівняно з 45,94 %). Клінічні симптоми оцінювали за шкалою Centor. Для встановлення причини інфекції використали швидкий тест та бактеріологічне дослідження.
Результати. Аналіз вікової структури: серед вікової категорії від 17 до 20 років було 27,02 % осіб (І група), 21–30 років – 54,05 % хворих осіб (ІІ група), 31–40 років – 10,81 % осіб (ІІІ група), 41–49 років – 5,04 % хворих осіб (ІV група). Встановлено, що кількість чоловіків та жінок, що зверталися до лікаря, не мала істотних відмінностей p>0,05. За сумою отриманих балів щодо критеріїв стану пацієнта встановлено, що 70,27 % хворих осіб набрали за шкалою Centor >3 балів. В подальшому проведено бактеріологічне дослідження мазків, взятих з горла у пацієнтів, з позитивними результатами стреп-тестів, які належали до І (17–20 років) та ІІ вікових груп (21–30 років). Загалом, частка позитивних результатів стреп-тесту серед усіх пацієнтів становила 24,32 %, а негативних – 75,67 %. Результати мікробіологічного дослідження підтвердили наявність St. pyogenes у трьох пацієнтів (8,10 %) серед усіх обстежених.
Висновки. Комплексний підхід до діагностики та підтвердження бактеріального походження гострого тонзиліту покращать лікування пацієнтів та забезпечать необхідний терапевтичний вплив. Шкала Centor є корисним інструментом початкової оцінки гострого тонзиліту, результат експрес-тесту полегшить прийняття рішення під час клінічного огляду, а проведення бактеріологічного дослідження підтвердить або спростує бактеріальну етіологію збудника гострого тонзиліту
РОЗЛАДИ СНУ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ТРИВОЖНИХ І ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У МЕДИЧНИХ СЕСТЕР, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ПОЗМІННО
Get PDFSUMMARY. This study presents the results of original research on anxiety, depression, and aggression among junior and mid-level medical staff engaged in shift work.
The aim – to examine the impact of sleep disorders on anxiety and depression in shift-working nurses.
Material and Methods. A total of 120 shift-working nurses were surveyed using the following questionnaires: Beck’s Anxiety and Depression Scale, A. Assinger’s method for assessing aggression in relationships, and the Pittsburgh Sleep Quality Index.
Results. Sleep problems affect concentration, reduce cognitive functions, memory, and the ability to make quick decisions, which may further increase psychological stress and the risk of errors at work. Increased anxiety can manifest as behavioral aggression towards both patients and colleagues. Chronic sleep deprivation may contribute to the development of burnout syndrome, characterized by exhaustion, decreased motivation, and loss of interest in professional activities.
Conclusions.The psycho-emotional state of nurses is a crucial factor directly influencing their ability to manage stress and perform professional duties effectively. Providing appropriate rest conditions and implementing measures to improve sleep quality can serve as important tools for supporting the psychological well-being of junior medical staff.РЕЗЮМЕ. В роботі наведено результати власних досліджень щодо вивчення питання тривожності, депресії та агресії у молодшого та середнього медичного персоналу, що працює позмінно.
Мета – вивчення впливу розладів сну на прояви тривожності та депресії у медичних сестер, які працюють позмінно.
Матеріал і методи. Було опитано 120 медичних сестер, які працюють позмінно з використанням наступних опитувальників: шкали тривоги та депресії Бека, використані методика оцінки агресивності у відносинах А. Асингера та Пітсбурський індекс якості сну.
Результати. Проблеми зі сном впливають на концентрацію, знижують когнітивні функції, пам’ять та здатність приймати швидкі рішення, що може додатково збільшувати психологічне навантаження та виникнення ризиків помилок під час роботи. Підвищена тривожність може проявлятися поведінковою агресією по відношенню як до пацієнтів, так і до колег по роботі. Тривалий дефіцит сну може сприяти розвитку синдрому емоційного вигорання, що характеризується відчуттям виснаження, зниженням мотивації та втратою інтересу до професійної діяльності.
Висновки. Таким чином, психоемоційний стан медичних сестер є важливим фактором, який безпосередньо впливає на їхню здатність управляти стресом і ефективно виконувати професійні обов’язки. Забезпечення належних умов для відпочинку та впровадження заходів щодо поліпшення якості сну можуть стати важливими інструментами підтримки психологічного здоров’я молодшого медичного персоналу
МЕТАПНЕВМОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ: ЩО ВІДОМО І ЧИ Є РИЗИКИ? (Частина 2)
Get PDFSUMMARY. Metapneumovirus (HMPV) can affect the lower respiratory tract. During replication, it can spread from cell to cell, which makes it similar to SARS-CoV-2 in terms of these properties. Risk groups are children who are infected with this pathogen for the first time and older adults with an unfavorable premorbid background accompanied by an immunocompromised state. The most frequent manifestations of infection are bronchiolitis and pneumonia.
There is no specific treatment or vaccine. HMPV is characterized by cyclical circulation, the activity of which has been affected by the COVID-19 pandemic, increasing the intensity of the epidemic process after a certain decline in some areas. In Ukraine, for the period 2019/2020 – 2024/2025 (the first 2 weeks), the highest indicators of the frequency of HMPV detection were against the background of the COVID-19 epidemic in 2020/2021 (1.83–4.33 %). In 2021/2022 only 2 cases of HMPV infection were detected. In the next 2 seasons (2022/2023–2023/2024), HMPV was detected within the sentinel surveillance with a frequency of 1.44 and 1.13 %, respectively, but the number of viruses increased from 63 to 106. In 2024/2025 (the first 2 weeks), the increase in the intensity of НMPV circulation was not determined (according to sentinel surveillance data, НMPV was determined in 0.43–1.11 % of the number of hospitalized patients with acute respiratory infections (ARIs). In 2022/2023 and 2023/2024 НMPV circulated throughout the entire epidemic season of ARIs, but with different intensity. In 2020/2021 circulation began in February 2021, and the peak incidence was observed at the end of March–April. In the 2022/2023 season the highest frequency of detection of НMPV was recorded in November–December 2022 with subsequent sporadic cases until the month of May. In the 2023/2024 season most cases were identified in mid-December with a further slight increase in March–April. It should be noted that in 2020/2021 and 2023/2024 sporadic cases were also registered in May, i.e. until the end of the season/observation (20th week). It can be assumed that the circulation of НMPV continued further. In Ukraine, at present, there has been no increase in the frequency of cases of HMPV infection, which would exceed the limits expected during the epidemic season of ARIs. At the same time, cases of НMPV infection are constantly being determined among patients with a severe course of ARIs, which indicates the relevance of this infectious disease for Ukraine. It has been shown that sentinel surveillance is much more informative than routine surveillance in terms of diagnosing HMPV infection, operational assessment of the epidemic situation and trends in the epidemic process.
It is necessary to further improve the system of surveillance for ARIs, in particular for HMPV infection, in order to increase the sensitivity of its informational component. At the moment, there is no reason to talk about the emergence of an emergent, i.e. new to humans, metapneumovirus, as well as the acquisition of new properties by the known HMPV. According to the analyzed data of its role in the development of ARIs in the world and in Ukraine, the current situation can be assessed as a seasonal rise in HMPV infection, which may be more pronounced both in general and in certain areas due to the previous impact of the COVID-19 pandemic.Метапневмовірус людини (HMPV) здатний уражати нижні відділи дихальних шляхів. При реплікації він може поширюватися від клітини до клітини, що за цими властивостями зближує його із SARS-CoV-2. Групами ризику є діти, які вперше інфікуються цим збудником і дорослі старшого віку з несприятливим преморбідним фоном, що супроводжується імуноскомпроментованим станом. Найчастішими проявами інфекції є бронхіоліт і пневмонія.
Специфічного лікування і вакцин немає. Для HMPV характерною є циклічність циркуляції, на активність якої натепер вплинула пандемія COVІD-19, підвищивши після певного спаду на окремих територіях інтенсивність епідемічного процесу. В Україні найвищими за період 2019/2020–2024/2025 (2 перші тижні) показники частоти визначення НMPV були на тлі епідемії COVID-19 у 2020/2021 рр. (1,83–4,33 %). У 2021/2022 рр. було виявлено лише 2 випадки HMPV-інфекції. У наступні 2 сезони (2022/2023–2023/2024 рр.) НMPV у межах дозорного епіднагляду визначали з частотою 1,44 і 1,13 % відповідно, однак кількість вірусів збільшилася з 63 до 106. За сезон 2024/2025 рр. (40-й тиждень 2024 р. – перші 2 тижні 2025 р.) зростання інтенсивності циркуляції НMPV не було (за даними дозорного нагляду НMPV визначали в 0,43–1,11 % від кількості госпіталізованих пацієнтів із гострими респіраторними інфекціями (ГРІ). У 2022/2023 та 2023/2024 рр. НMPV циркулював протягом усього епідемічного сезону ГРІ, але з різною інтенсивністю У 2020/2021 рр. циркуляція почалася в лютому 2021 р., а пік захворюваності спостерігався в кінці березня – квітні. У сезоні 2022/2023 рр. найвища частота визначення НMPV реєструвалася в листопаді-грудні 2022 р. із наступними спорадичними випадками до травня. У сезоні 2023/2024 рр. найбільше випадків визначено в середині грудня з подальшим незначним підвищенням у березні-квітні. Треба відзначити, що в 2020/2021 та 2023/2024 рр. спорадичні випадки реєструвалися і в травні, тобто до кінця сезону/спостереження (20-й тиждень). Можна передбачати, що циркуляція НMPV продовжиться і далі. В Україні на теперішній час не відзначене зростання частоти випадків НMPV-інфекції, яке виходило б за межі очікуваного під час епідемічного сезону ГРІ. У той же час, постійно визначаються випадки НMPV-інфекції серед пацієнтів із тяжким перебігом ГРІ, що свідчить про актуальність цієї інфекційної хвороби для України. Показано набагато вищу інформативність дозорного епіднагляду порівняно з рутинним щодо діагностики НMPV-інфекції, оперативної оцінки епідемічної ситуації та тенденцій епідемічного процесу.
Необхідним є подальше удосконалення системи епіднагляду за ГРІ, зокрема за НMPV-інфекцією, щодо підвищення чутливості її інформаційної складової. Натепер немає підстав говорити про появу емерджентного, тобто нового для людини метапневмовірусу, так само як про набуття відомим нам HMPV нових властивостей. За проаналізованими даними його ролі при ГРІ у світі і в Україні в динаміці теперішню ситуацію можна оцінити як сезонний підйом HMPV-інфекції, який може бути значнішим як загалом, так і на окремих територіях унаслідок попереднього впливу пандемії COVID-19
АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ ВІКОМ 5–17 РОКІВ: КЛЮЧОВІ ЛАНКИ АТОПІЧНОГО МАРШУ, КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТРАТЕГІЇ ВЕДЕННЯ
Get PDFThe aim of the study – a comprehensive study of allergic rhinitis as one of the key stages of the atopic march in children and adolescents aged 5 to 17 years based on the analysis of clinical data of patients included in our own research.
Materials and Methods. This study was conducted from January to April 2025 in a pediatric outpatient setting involved 198 children, of whom 42 aged 5–17 years had allergic rhinitis (AR) symptoms. Participants were categorized by age, gender, social-territorial factors, and clinical features for comprehensive analysis. The middle age group (10–13 years) accounted for the highest prevalence (40.5 %), indicating age-related susceptibility. Boys slightly predominated (55 %), consistent with global trends in early allergic disease development. Seasonal analysis revealed 60 % of cases during winter, likely due to viral infections exacerbating AR, and 40 % in spring, correlating with pollen exposure. Urban residence predominated (75 %), reflecting environmental risk factors like pollution. Genetic predisposition was significant, with 65 % having a family history of allergic diseases, associated with more severe and prolonged symptoms. Comorbidities were frequent: bronchial asthma (28 %), allergic conjunctivitis (32 %), atopic dermatitis (4.7 %), otitis media (18 %), sinusitis (12 %), and adenoiditis (10 %), highlighting the allergic multimorbidity concept. Clinical symptoms included serous rhinorrhea (90 %), sneezing (81.6 %), nasal itching (75 %), obstruction (70 %), and ophthalmic symptoms (58.3 %), reflecting the classical AR presentation. The ARIA (AR and its Impact on Asthma) protocol enabled effective diagnosis and stratification: 65 % had persistent rhinitis, 35 % intermittent.
Results and Discussion. Treatment response to intranasal corticosteroids and antihistamines was positive in 85 % within 5–7 days, supporting trial therapy’s diagnostic role. Combined therapy (antihistamines plus corticosteroids) showed superior efficacy, improving quality of life by 85 % versus 65 % and 48 % in monotherapy groups. Psycho-emotional impact was significant, with sleep disturbances, attention deficits, anxiety, and depressive symptoms noted, adversely affecting academic and social functioning. Oxygen saturation monitoring revealed mild nocturnal hypoxia in 22 %, linking nasal obstruction to impaired ventilation.
Conclusions. The study underscores the need for early diagnosis, personalized management, and comprehensive care addressing comorbidities and psychosocial effects in pediatric AR, especially in urban environments with genetic and environmental risk factors.Мета дослідження – комплексне вивчення алергічного риніту як одного з ключових етапів атопічного маршу у дітей та підлітків віком від 5 до 17 років на основі аналізу клінічних даних пацієнтів, включених до нашого власного дослідження.
Матеріали та методи. Дане дослідження проводили із січня до квітня 2025 р. в умовах дитячого амбулаторного прийому, воно охопило 198 дітей, з яких у 42 віком 5–17 років було виявлено симптоми алергічного риніту (АР). Учасників класифіковано за віком, статтю, соціально-територіальними чинниками та клінічними особливостями для комплексного аналізу. Найбільшу поширеність (40,5 %) виявлено у віковій групі 10–13 років, що свідчить про вікову схильність. Хлопчики переважали (55 %), що відповідає світовим тенденціям раннього розвитку алергічних захворювань. Сезонний аналіз показав 60 % випадків взимку (ймовірно, через вірусні інфекції, які погіршують перебіг АР) та 40 % навесні (що корелює із впливом пилку). Переважання мешканців міста (75 %) вказує на вплив чинників навколишнього середовища, зокрема забруднення повітря. Генетична схильність мала значення: у 65 % учасників була сімейна історія алергічних захворювань, що асоціювалося із тяжчим та тривалішим перебігом. Часто спостерігали супутні захворювання: бронхіальну астму (28 %), алергічний кон’юнктивіт (32 %), атопічний дерматит (4,7 %), середній отит (18 %), синусит (12 %), аденоїдит (10 %), що підтверджує концепцію алергічної мультиморбідності. Клінічні симптоми включали серозну ринорею (90 %), чхання (81,6 %), свербіж у носі (75 %), закладеність (70 %) та офтальмологічні прояви (58,3 %), що відповідає класичній клінічній картині АР. Протокол ARIA забезпечив ефективну діагностику та стратифікацію: у 65 % виявлено персистуючий риніт, у 35 % – інтермітуючий.
Результати дослідження та їх обговорення. Відповідь на лікування інтраназальними кортикостероїдами та антигістамінними препаратами була позитивною у 85 % протягом 5–7 днів, що підтверджує діагностичну цінність пробного лікування. Комбінована терапія (антигістамінні + кортикостероїди) виявилася ефективнішою: покращення якості життя на 85 % порівняно з 65 та 48 % у групах монотерапії. Вплив на психоемоційний стан був значним – порушення сну, дефіцит уваги, тривожність та депресивні симптоми негативно впливали на навчальну та соціальну функціональність. Моніторинг сатурації кисню виявив легку нічну гіпоксію у 22 %, що пов’язано з утрудненням носового дихання.
Висновки. Дослідження підкреслює необхідність ранньої діагностики, персоналізованого підходу до ведення та комплексного підходу до лікування з урахуванням супутніх захворювань та психосоціальних аспектів у дітей з АР, особливо в умовах міського середовища, з генетичними та екологічними ризиками
РЕЗУЛЬТАТИ АНОНІМНОГО ОПИТУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ АПТЕК І ЛІКАРІВ ЩОДО СТАНУ НАДАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ ЗІ СТРЕСОМ, ТРИВОГОЮ І ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ
Get PDFThe aim of the work - the analysis of the state of pharmaceutical and medical (in terms of treatment) assistance to patients with stress, anxiety, PTSD based on the results of an anonymous questionnaire of pharmaceutical and medical workers; as well as studying the issues of availability of drugs for the treatment of stress, anxiety, PTSD.
Materials: 300 questionnaires of pharmacy employees and 60 - of doctors. Methods: questionnaires, comparative analysis.
Results and Discussion. During 2022-2024, an anonymous survey of 300 pharmacy employees and 60 doctors was conducted to study the real state of pharmaceutical and medical (in terms of pharmacotherapy) assistance to patients with stress, anxiety, and PTSD that arise during war.
Most pharmacists chose the answers "very often" (56%±2.9) and "often" (37%±2.8) regarding the frequency of visits to pharmacies by visitors regarding stress and anxiety, and doctors confirmed that patients contact them daily (50%±6.5) or at least 1–3 times a week (42%±6.4) for the same reason.
Among the groups of drugs that are mainly prescribed by doctors / dispensed by pharmacists for people with stress, anxiety, PTSD, antidepressants (97%±2.2 / 97%±1), tranquilizers (87%±4.3 / 84%±2.1), hypnotics and sedatives (70%±5.9 / 85%±2) were the most common. A significant increase in the frequency of prescribing antidepressants with the beginning of the full-scale invasion was confirmed by 92%±3.5 doctors and the dispensing of these drugs from pharmacies by them was confirmed by 77%±2.43 pharmacists. Analysis of the responses of pharmaceutical workers revealed that most of them (60%±2.8) believe that visitors prefer drugs for the treatment of stress, anxiety disorders, and PTSD in the price range of 100–300 UAH per package.
At the same time, antidepressants from the group N06AB "Selective serotonin reuptake inhibitors", which led the responses of physician respondents for pharmacotherapy of patients with PTSD, have been included in the List of Reimbursable Drugs since September 2024.
Conclusions. The results of the questionnaire confirmed the importance of maintaining and improving the connection in the chain patient - doctor - pharmacist for providing pharmaceutical care to patients with stress, anxiety, PTSD.Мета роботи: аналіз стану надання фармацевтичної та медичної (у частині лікування) допомоги пацієнтам зі стресом, тривогою, ПТСР на основі результатів анонімного анкетування фармацевтичних та медичних працівників; а також вивчення питань доступності ліків для лікування стресу, тривоги, ПТСР.
Матеріали: 300 анкет працівників аптек і 60 – лікарів; методи: анкетування, порівняльного аналізу.
Результати й обговорення. Упродовж 2022-2024 років було проведено анонімне опитування 300 працівників аптек і 60 лікарів щодо вивчення реального стану надання фармацевтичної і медичної (у частині фармакотерапії) допомоги пацієнтам із стресом, тривогою, ПТСР, які виникають під час війни.
Більшість фармацевтів обрали відповіді «дуже часто» (56%±2,9) і «часто» (37%±2,8) щодо частоти звернень відвідувачів в аптеки з приводу стресу, тривоги, а лікарі підтвердили, що пацієнти щодня (50%±6,5) чи не менше 1–3 разів на тиждень (42%±6,4) звертаються до них з цього ж приводу.
Серед груп ЛЗ, які переважно виписують лікарі / за рецептом відпускають фармацевти для осіб зі стресом, тривогою, ПТСР лідирували антидепресанти (97%±2,2 / 97%±1), транквілізатори (87%±4,3 / 84%±2,1), снодійні та седативні ЛЗ (70%±5,9 / 85%±2). Значне зростання частоти виписування рецептів на антидепресанти з початком повномасштабного вторгнення підтвердили 92%±3,5 лікарів і відпуску за ними цих ЛЗ з аптеки – 77%±2,43 фармацевтів. Аналіз відповідей фармацевтичних працівників виявив, що більшість з них (60%±2,8) вважають, що відвідувачі надають перевагу ЛЗ для лікування стресу, тривожних розладів, ПТСР у ціновому діапазоні 100 – 300 грн. за упаковку. Водночас, антидепресанти із групи N06AB «Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну», які лідирували у відповідях респондентів-лікарів для фармакотерапії пацієнтів із ПТСР, з вересня 2024 року увійшли у Перелік ЛЗ, які підлягають реімбурсації.
Висновки. Результати анкетування підтвердили важливість збереження і удосконалення зв’язку у ланцюгу пацієнт – лікар – фармацевт для надання фармацевтичної допомоги пацієнтам зі стресом, тривогою, ПТСР
ІЗОЛЮВАННЯ ТРАЗОДОНУ З БІОЛОГІЧНИХ РІДИН
No full textThe aim of the work: to optimize the method for Trazodone isolation from blood and urine by liquid-liquid extraction technique.
Materials and Methods. The study was carried out with model samples of human biofluids spiked with Trazodone. The antidepressant was isolated from the blood and urine by the liquid-liquid extraction technique with methylene chloride from the alkaline aqueous medium at pH 9 at the presence of ammonium sulphate as a salting-out agent. The biological impurities were previously removed by extraction with diethyl ether from the acidic medium at pH 1. The erythrocyte mass of the blood was pre-precipitated with the help of 5% trichloroacetic acid. The resulting extracts were additionally purified using TLC technique. Quantitative determination of Trazodone in the extracts was carried out with the help of UV spectrophotometry.
Results and Discussion. Trazodone was detected in the biological extracts by UV spectra which coincided with standard methanol solution of the analyte and had the principal peak at wavelength of 251±2 nm. Quantitative determination of the drug in the extracts was performed with the help of calibration curve described by the equation y=(0.0230±1×10-4)×x, which showed linearity in the range of analyte concentration 2.5–50.0 μg/mL. Recovery values of the developed sample preparation methods were determined in the range of the drug concentrations of 10–50 µg/mL and 4–20 µg/mL for blood and urine respectively.
Conclusions. Effective methods for Trazodone isolation from blood and urine using liquid-liquid extraction in the presence of ammonium sulphate as a salting-out agent have been developed. It has been established that liquid-liquid extraction in the presence of electrolytes provided more effective Trazodone isolation from the biological fluids than under optimized conditions without salting-out agents. The recovery of the optimized methods was 52±3% for blood and 91±3% for urine that provided sufficient extraction yield of the antidepressant for its determination within the level of the expected acute concentrations in the biological fluids. The ability of UV spectrophotometry as an analytical method for determination of Trazodone in biological fluids has been proven by a range of validation parameters. The obtained results can be used for forensic toxicological examinations in cases of acute and fatal intoxications by antidepressants.Мета дослідження: Розробка методу ізолювання тразодону з крові та сечі методом рідинно-рідинної екстракції.
Матеріали і методи. Дослідження проводили з модельними пробами біорідин людини, до яких було додано тразодон. Антидепресант виділяли з крові та сечі методом рідинно-рідинної екстракції метиленхлоридом із лужного водного середовища при рН 9 у присутності сульфату амонію як висолювача. Біологічні домішки попередньо видаляли екстракцією діетиловим етером із кислого середовища при рН 1. Еритроцитарну масу крові попередньо осаджували 5% трихлорацетатною кислотою. Отримані екстракти додатково очищували методом ТШХ. Кількісне визначення тразодону в екстрактах проводили за допомогою УФ-спектрофотометрії.
Результати й обговорення. Тразодон виявляли в біологічних екстрактах за УФ-спектрами, які співпадали зі стандартним розчином аналіту в метанолі та мали максимум світлопоглинання при довжині хвилі 251±2 нм. Кількісне визначення препарату в екстрактах проводили за допомогою калібрувального графіку, що описувався рівнянням y=(0,0230±1×10-4)×x, який був лінійним в діапазоні концентрацій аналіту 2,5–50,0 мкг/мл. Ступінь ізолювання розроблених методів пробопідготовки визначали в діапазонах концентрацій препарату 10–50 мкг/мл та 4–20 мкг/мл для крові та сечі відповідно.
Висновки. Розроблено ефективні методи ізолювання тразодону з крові та сечі за допомогою рідинно-рідинної екстракції у присутності амоній сульфату як висолювача. Встановлено, що рідинно-рідинна екстракція у присутності електролітів забезпечувала більш ефективне виділення тразодону з біологічних рідин, ніж за оптимізованих умов без висолювачів. Ступінь ізолювання оптимізованих методик становив 52±3% для крові та 91±3% для сечі, що забезпечувало достатню кількість антидепресанту для визначення його в межах очікуваних концентрацій у біологічних рідинах при гострих отруєннях. Придатність УФ-спектрофотометрії як аналітичного методу при визначенні тразодону в біологічних рідинах була доведена низкою валідаційних параметрів. Отримані результати можуть бути застосовані для проведення судово-токсикологічних експертиз при гострих та смертельних отруєннях антидепресантами
ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА ОСІБ ІЗ МІГРЕННЮ: ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ТЕРАПІЇ
Get PDFThe aim of the work. Identify the role of the patient/pharmacy visitor, physician/pharmacist in the implementation of pharmaceutical care in the treatment of migraine.
Materials and Methods. The methodological basis of the study is based on the principles of objectivity and systematicity. The study used a set of general scientific and special methods: theoretical, method of generalization, data systematization, comparison, analysis, and questionnaire. A questionnaire survey was conducted among 20 pharmacy visitors who visited the pharmacy to purchase a drug for the treatment of migraine.
Results and Discussion. For mild to moderate attacks, our respondents used simple analgesics and NSAIDs (ibuprofen, paracetamol, naproxen, and acetylsalicylic acid). The choice of medications for symptomatic treatment was based on the principles of responsible self-medication with the advisory participation of a pharmacist. For severe seizures, triptans were used: sumatriptan, zolmitriptan, and risatriptan, which were prescribed by a doctor. Out of 20 respondents, only 3 received preventive treatment, which is 15%. The medications used by respondents for preventive treatment were: propranolol (10 mg tablets); metoprolol (25 mg film-coated slow-release tablets) and topiramate (25 mg film-coated tablets). As for dosage forms, the most popular were tablets and capsules. The majority of respondents (90%) preferred them when choosing a dosage form. Only 2 respondents (10%) preferred nasal spray. Regarding the rules for taking medications for migraine treatment/prevention: 16 respondents (80%) adhere to the rules of taking medications, and only 4 respondents (20%) did not attach due importance to the conditions of rational use of medications. Among the factors influencing treatment adherence, respondents mentioned: convenient dosage form, rapid onset of action, effect duration, minimal need for repeat dose, and the possibility of self-medication.
Conclusions. Pharmaceutical care (at all stages of its implementation) plays an important role in improving the efficacy and safety of migraine therapy. It is the interaction of medical and pharmaceutical professionals and a high degree of involvement of persons with migraine in the process that will help prevent attacks, reduce the frequency and severity of headaches, and improve quality of life. Improvement of pharmaceutical care in the treatment of migraine should be continuous, taking into account the latest medical technologies and the development of knowledge in neurology.Мета роботи - виокремити роль пацієнта/відвідувача аптеки, лікаря/фармацевта в реалізації фармацевтичної опіки при лікуванні мігрені.
Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження складають принципи об’єктивності і системності. У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичний, метод узагальнення, систематизації даних, порівняння, аналізу, анкетування. Проведено анкетне опитування 20 відвідувачів аптеки, які зверталися до аптеки з метою придбання лікарського засобу для лікування мігрені.
Результати й обговорення. При нападах легкого та помірного ступеня тяжкості наші респонденти застосовували прості анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, парацетамол, напроксен та ацетилсаліцилова кислота). Вибір лікарського засобу для симптоматичного лікування здійснювався на засадах відповідального самолікування за консультативної участі фармацевта. При тяжких нападах застосовували триптани: суматриптан, золмітриптан та ризатриптан, які були призначені лікарем. 15 % респондентів застосовували засоби рецептурного відпуску для превентивного лікування мігрені: пропранолол (таблетки, 10 мг); метопролол (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з уповільненим вивільненням, 25 мг) та топірамат (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 25 мг). Найбільш затребуваними були таблетки і капсули (90 % респондентів надавала їм перевагу при виборі лікарської форми і 10 % – віддали перевагу спрею назальному. Стосовно правил прийому лікарських засобів для лікування/профілактики мігрені: 80 % респондентів дотримуються правил прийому і лише 20 % не надавали належного значення умовам раціонального застосування лікарських засобів. Серед факторів, що впливають на прихильність до лікування, респондентами було зазначено: зручна форма випуску лікарського засобу, швидкий початок його дії, стійкість ефекту, мінімальна потреба в повторній дозі, можливість самолікування.
Висновки. Фармацевтична опіка (на усіх етапах її реалізації) відіграє важливу роль у підвищенні ефективності та безпеки терапії мігрені. Саме взаємодія фахівців медицини та фармації і високий ступінь залученості до процесу осіб із мігренню буде сприяти профілактиці нападів, зменшенню частоти та тяжкості перебігу болю голови, підвищенню якості життя. Удосконалення фармацевтичної опіки при лікуванні мігрені має відбуватися безперервно з урахуванням новітніх медичних технологій та розвитку знань в неврології