Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ЗАСТОСУВАННЯ МАСАЖУ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СТЕНОКАРДІЄЮ
Get PDFIntroduction. Angina pectoris (AP) significantly affects the quality of life of patients and their ability to work. Despite the achievements of modern medicine in the treatment of this disease, a significant part of patients still face symptoms that negatively affect their condition. In this regard, the search for new therapeutic approaches that can enhance the effectiveness of traditional treatment methods remains a relevant and important task of medical science.
The aim of the study – to investigate the feasibility of using massage during the rehabilitation of AP patients.
The main part. The article discusses the main methods of physical rehabilitation for AP, the leading one being massage. Patients with AP are divided into four groups. The first group include people who rarely experience AP attacks and have good circulatory compensation; patients in the second group experience rare AP attacks and shortness of breath when walking quickly; those in the third group are characterized by frequent AP attacks during normal exercise with symptoms of circulatory failure of the first degree; patients in the fourth group are characterized by frequent AP attacks at rest and during exercise and circulatory failure of the second degree. Existing pharmacological strategies for combating AP demonstrate high effectiveness, but they do not always provide complete relief of symptoms. In addition, some patients may have contraindications to the use of certain drugs or experience negative side effects from their use. In this regard, it should be noted that in recent years, the use of massage as an additional method of therapy has attracted increasing attention. This approach is characterized by the potential ability to improve blood circulation, reduce the intensity of pain and stress levels, as well as contribute to the general improvement of patients’ well-being. In addition, the use of such massage can positively affect the normalization of metabolic processes in muscles, ligaments and joints.
Conclusions. In this context, the study of the effectiveness of massage therapy in AP patients can open new prospects for the comprehensive treatment of this cardiovascular disease.Вступ. Стенокардія суттєво впливає на якість життя пацієнтів та їх здатність до трудової діяльності. Незважаючи на досягнення сучасної медицини у лікуванні цього захворювання, в значної частини пацієнтів усе ще виникають симптоми, які негативно впливають на їх стан. У зв’язку з цим, пошук нових терапевтичних підходів, які здатні посилити ефективність традиційних методів лікування, залишається актуальним та важливим завданням медичної науки.
Мета роботи – дослідити доцільність застосування масажу під час реабілітації пацієнтів із стенокардією.
Основна частина. У статті розглянуто основні методи фізичної реабілітації при стенокардії, провідним серед яких є масаж. Хворих із стенокардією поділяють на чотири групи. Першу групу становлять люди, в яких напади стенокардії виникають рідко, а компенсація кровообігу хороша. У пацієнтів другої групи спостерігають рідкісні напади стенокардії напруги, з’являється задишка при швидкій ходьбі. У тих, хто належить до третьої групи, частими є напади стенокардії напруги при звичайних навантаженнях в поєднанні з явищами недостатності кровообігу I ступеня. Для хворих, які становлять четверту групу, характерні часті напади стенокардії у спокої та при навантаженні й недостатність кровообігу II ступеня. Існуючі фармакологічні стратегії боротьби зі стенокардією демонструють високу ефективність, вони не завжди забезпечують повне усунення симптомів. Крім того, частина пацієнтів може мати протипоказання до приймання певних препаратів або зазнавати негативних побічних реакцій на їх використання. Зважаючи на це, слід відзначити, що в останні роки все більшу увагу привертає застосування масажу як додаткового методу терапії. Цей підхід характеризується потенційною здатністю поліпшувати кровообіг, знижувати інтенсивність больових відчуттів і рівень стресу, а також сприяти загальному покращенню самопочуття пацієнтів. Окрім того, використання такого масажу може позитивно впливати на нормалізацію обмінних процесів у м’язах, зв’язковому апараті та суглобах.
Висновки. У такому контексті дослідження результативності масажної терапії в осіб із стенокардією може відкрити нові перспективи для комплексного лікування цього серцево-судинного захворювання
РОЛЬ КОМПЛЕКСНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Get PDFPurpose: studying the role of total quality management of healthcare services in improving the quality of institutions in the healthcare system. Materials and Methods. As an approach to data analysis, the content analysis method was used to systematically process, evaluate, and interpret the form and content of information sources. Results. Achieving continuous quality improvement is the fundamental basis of the Total Quality Management (TQM) and continuous quality improvement approaches in healthcare. The goal of TQI is to engage and motivate all levels of the healthcare workforce to take responsibility for the success of the organization. It is important that everyone in the organization works together to continuously improve the target solution, namely the quality of care provided to patients to meet their needs and expectations. A key tool for ensuring and improving the quality of medical services is clinical audit, which allows assessing the compliance of medical care with standards, identifying shortcomings and implementing corrective measures. Implementation of the TQM in the organizational process invariably leads to an improvement in the level of productivity of this organization. This has been proven to be a statistically significant result. The TQM methodology emphasizes patient satisfaction, identifying organizational problems, developing and promoting open decisionmaking among employees, and developing and promoting open decision-making among patients. Conclusions. Quality management involves improving patient safety, minimizing errors, and optimizing healthcare outcomes using modern methodologies such as TQI and continuous quality improvement. TQM is crucial to delivering high quality healthcare services, achieving satisfactory health outcomes, and fulfilling the primary goal of healthcare ‒ increasing patient satisfaction.Мета: вивчення ролі комплексного управління якістю медичних послуг у підвищенні якості закладів у системі охорони здоров’я. Матеріали та методи. Як підхід до аналізу даних було використано метод контент-аналізу з метою систематичного опрацювання, оцінювання та інтерпретації форми та змісту інформаційних джерел. Результати. Досягнення постійного поліпшення якості є фундаментальною основою підходів комплексного управління якістю (КУЯ) і безперервного поліпшення якості в системі охорони здоров’я. Мета КУЯ полягає в тому, щоб залучити та мотивувати всі рівні робочої сили закладу охорони здоров’я взяти на себе відповідальність за успіх організації. Важливо, щоб усі в організації працювали разом, щоб постійно вдосконалювати цільове рішення, а саме якість медичної допомоги, що надається пацієнтам, щоб задовольнити їхні потреби та очікування. Ключовим інструментом забезпечення та покращення якості медичних послуг є клінічний аудит, який дозволяє оцінювати відповідність надання медичної допомоги стандартам, виявляти недоліки та впроваджувати коригувальні заходи. Впровадження КУЯ в організаційний процес незмінно призводить до покращення рівня продуктивності цієї організації. Доведено, що це є статистично значущим результатом. Методологія КУЯ наголошує на задоволеності пацієнтів, виявленні загальноорганізаційних проблем, розвитку та просуванні відкритого прийняття рішень і серед співробітників, і серед пацієнтів. Висновки. Управління якістю передбачає підвищення безпеки пацієнтів, мінімізацію помилок та оптимізацію результатів надання медичної допомоги з використанням сучасних методологій, зокрема КУЯ, та безперервного поліпшення якості. КУЯ має вирішальне значення для надання високоякісних медичних послуг, досягнення задовільних результатів у галузі охорони здоров’я та виконання головної мети охорони здоров’я ‒ підвищення рівня задоволеності пацієнтів
ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ ЯКІСНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Get PDFPurpose: to identify problems and prospects of the management process in the public health system in Ukraine and to develop strategic approaches to improving this process. Materials and Methods: The following methods were used in the study: statistical method, system analysis, comprehensive assessments, sociological survey, and copying of statistical data. Results. It has been established that quality management in healthcare involves the use of modern methods of planning, organization, motivation and control to ensure the effectiveness of medical services, meet the needs of patients and increase the effectiveness of the healthcare system. It is based on the principles of transparency, results orientation, adherence to ethical standards and the use of evidence-based approaches, which allows creating sustainable and accessible models of medical care. Conclusions. The basic principles and models of public health management are based on integration and cooperation between government, health institutions and civil society organizations. The principles of efficiency, accessibility, inclusiveness and results orientation are fundamental in modern management, which allows ensuring an adequate level of health care for all segments of the population.Мета: визначити проблеми та перспективи процесу управління в системі громадського здоров’я в Україні та розробити стратегічні підходи до вдосконалення цього процесу. Матеріали та методи. У дослідженні використано такі методи: статистичний метод, системний аналіз, комплексне оцінювання, соціологічне опитування та викопіювання статистичних даних. Проаналізовано довідкову інформацію про проблеми та перспективи процесу управління в системі громадського здоров’я в Україні, а також науково-методичні підходи до оптимізації цього процесу з урахуванням системного аналізу та системного підходу. Результати. Встановлено, що якісне управління в охороні здоров’я передбачає застосування сучасних методів планування, організації, мотивації та контролю з метою забезпечення ефективності медичних послуг, задоволення потреб пацієнтів та підвищення результативності системи охорони здоров’я. Воно ґрунтується на принципах прозорості, орієнтації на результат, дотримання етичних стандартів і використання доказових підходів, що дозволяє створювати сталі та доступні моделі надання медичної допомоги. Висновки. Основні принципи та моделі управління в громадському здоров’ї ґрунтуються на інтеграції та співпраці між урядом, медичними установами та громадськими організаціями. Принципи ефективності, доступності, інклюзивності та орієнтації на результат є основними в сучасному управлінні, що дозволяє забезпечити належний рівень охорони здоров’я для всіх верств населення. Моделі управління включають централізовані та децентралізовані підходи, а також моделі, що базуються на партнерстві між державним сектором, приватними і громадськими ініціативами
ВІЙНА ТА ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД: МЕХАНІЗМИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ
Get PDFPurpose: The article aims to illuminate the mechanisms underlying the development of Post-Traumatic Stress Disorder (PTSD) among military personnel and civilians in the context of war, as well as the fundamental approaches to its treatment. Materials and Methods. Materials: Scientific and other informational sources. Methods: Bibliosemantic method, including a review of scholarly articles and electronic publications from authoritative online resources, structural-logical analysis, and statistical methods. Results. It has been established that PTSD as a result of trauma experienced in war conditions is rapidly spreading among different segments of the population, and its particularly high level is observed among combatants and civilians who are in constant danger and stress. The main mechanisms of the development of the disorder and its symptoms in adults, children and military personnel have been described. The complexity of PTSD manifestations and the importance of taking into account individual characteristics when collecting data have been emphasized, which allows identifying differences in the experience of military personnel, their personality traits, concomitant diagnoses and psychological characteristics. The importance of developing individual rehabilitation programs for military personnel, taking into account the specifics of their military experience and psychological characteristics, has been emphasized. The main methods of therapy for PTSD are outlined and the importance of a personalized approach to diagnosis and treatment has been underlined. Conclusions. PTSD is a complex psychological disorder that complicates adaptation after a trauma. In wartime, the risk of its development requires special attention to the mental health of combatants. Treatment of PTSD should be comprehensive, taking into account an individual approach that increases the effectiveness of rehabilitation and including psychotherapy, pharmacology, and alternative methods. It is important to create a system of psychological support for military personnel and veterans, as well as continue the training of qualified specialists.Мета: статтю спрямовано на висвітлення механізмів виникнення посттравматичного стресового розладу (ПТСР) серед військовослужбовців та цивільного населення в умовах війни, а також базових підходів до його лікування. Матеріали і методи. Матеріали: наукові та інші інформаційні джерела. Методи: бібілосемантичний метод, зокрема огляд наукових статей, а також електронних публікацій на авторитетних інтернет-ресурсах, методи структурно-логічного аналізу, статистичний метод. Результати. Виявлено, що ПТСР є результатом переживання травматичних подій, що, в умовах війни особливо стрімко поширюється серед широких верств населення. Описано основні механізми розвитку ПТСР та його ключові симптоми в дорослих, дітей і військовослужбовців. Вказано на високий рівень ПТСР серед учасників бойових дій, а також на значне зростання випадків серед цивільного населення, яке перебуває в умовах постійної небезпеки та стресу. Акцентовано на складності прояву ПТСР, підкреслюючи важливість урахування індивідуальних особливостей під час збору інформації, що дозволяє виявити відмінності в досвіді військових, супутніх діагнозах та характеристиках особистості, а також виокремити ключові психологічні особливості цього розладу. Наголошено на необхідності розроблення програм реабілітації, що враховують специфіку досвіду та психіки військових. Вказано на важливість індивідуального підходу в діагностиці та лікуванні ПТСР, а також наведено основні методи терапії. Висновки. ПТСР є складним психічним розладом, який може суттєво знижувати здатність до адаптації та нормального функціонування після пережитих травм, що в умовах війни вимагає особливої уваги до психічного здоров’я учасників бойових дій. Лікування ПТСР повинно бути комплексним, індивідуально спрямованим, включаючи психотерапевтичні, медикаментозні та альтернативні методи терапії. Важливими є створення систем психологічної підтримки для військовослужбовців та ветеранів, а також необхідність подальшої підготовки кваліфікованих фахівців у цій сфері
ПЕРСПЕКТИВИ ТА ДОСВІД ІНТЕГРАЦІЇ СИМУЛЯЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНЮ ПРОГРАМУ «ПРОТЕЗУВАННЯ-ОРТЕЗУВАННЯ»
Get PDFAbstract. The article analyzes the current state of implementation of simulation training in the educational program for future prosthetists-orthotists of the Ternopil I.Y. Gorbachevsky National Medical University. The purpose of the study is to identify the advantages and existing challenges of integrating simulation technologies, as well as to outline possible directions and prospects for further development to improve the quality of training. Simulation training is seen as an active process based on the principles of experience-based learning, where students relate new information to previous knowledge. The educational process for prosthetists-orthotists at the Ternopil Gorbachevsky National Medical University is based on the use of clinical scenarios carefully designed to maximize relevance to future professional activities, which ensures deep immersion of students in practical experience. The author emphasizes the capabilities of the simulation training laboratory for safe practice of clinical procedures and correction of errors under the supervision of teachers. The article discusses the four-stage Payton approach as an effective method of teaching practical skills, including demonstration, deconstruction, understanding and execution of skills. The advantages of this approach in the formation of professionalism and communication with patients are emphasized. Despite existing challenges, such as the cost of equipment and training of instructors, the article emphasizes the clear benefits of simulation training, including increased student confidence and reduced anxiety. It is concluded that further integration of simulation training into the educational program “Prosthetics and Orthotics” is promising and requires a systematic approach. Prospects for further research are seen in the development of objective and reliable methods for assessing practical skills, clinical thinking and communication competencies that can be used in a simulation environment.Анотація. У статті проаналізовано поточний стан упровадження симуляційного навчання в освітню програму для майбутніх протезистів-ортезистів Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Метою дослідження є виявлення переваг та наявних викликів інтеграції симуляційних технологій, а також окреслення можливих напрямів та перспектив подальшого розвитку для підвищення якості підготовки фахівців. Симуляційне навчання розглядається як активний процес, що ґрунтується на принципах навчання, орієнтованого на досвід, де студенти пов’язують нову інформацію з попередніми знаннями. В основі навчального процесу для протезистів-ортезистів у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського лежить використання клінічних сценаріїв, ретельно розроблених для максимальної відповідності майбутній професійній діяльності, що забезпечує глибоке занурення студентів у практичний досвід. Наголошено на можливостях лабораторії симуляційного навчання для безпечного відпрацювання клінічних процедур та виправлення помилок під наглядом викладачів. У статті розглянуто чотириетапний підхід Пейтона як ефективний метод навчання практичних навичок, що містить демонстрацію, деконструкцію, розуміння та виконання навички. Підкреслено переваги цього підходу у формуванні професіоналізму та комунікації з пацієнтами. Незважаючи на виклики, як-от вартість обладнання та підготовка інструкторів, стаття підкреслює очевидні переваги симуляційного навчання, включно з підвищенням упевненості студентів та зменшенням їхньої тривожності. Зроблено висновок про перспективність подальшої інтеграції симуляційного навчання в освітню програму «Протезування-ортезування», що потребує системного підходу. Перспективи подальших досліджень убачаємо в розробці об’єктивних та надійних методів оцінки практичних навичок, клінічного мислення та комунікативних компетенцій, які можна застосовувати в симуляційному середовищі
ТРАВМОІНФОРМОВАНА МЕДИЧНА ОСВІТА: СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ ВИКЛАДАЧА ДО РОБОТИ ЗІ СТУДЕНТАМИ-ВЕТЕРАНАМИ
Get PDFAbstract. The article presents an interdisciplinary model for developing university teachers’ readiness – particularly in medical institutions – for academic interaction with war veterans pursuing higher education. The authors emphasize the role of education as a tool for the psychosocial reintegration of veterans. The issue has not been sufficiently explored by Ukrainian scholars, despite its high relevance. At the same time, the topics of social rehabilitation through education and teacher training have been actively studied abroad. The article demonstrates that university teachers require specific training for academic interaction with war veterans. This training should include practical and seminar sessions, lectures, independent study, observation, practical situation simulations, training exercises, and individual sesions with a psychologist to foster such readiness. Considering the psycho-emotional characteristics of demobilized students, the article justifies the inclusion of a clinical-psychological component, elements of trauma-informed communication, mechanisms of psychological prevention, and supervisory support in the structure of teachers’ training. The article identifies the following components of teacher readiness for academic interaction with war veterans: motivational, cognitive, organizational and operational, emotionalregulatory, control and corrective, and personal. The paper concludes that while the cognitive (knowledge of methods of interaction with veterans), operational (skills in interacting with veterans and recognizing their needs), and control-corrective (skills in self-monitoring and self-correction) components can be developed through traditional pedagogical means, three components require psychological intervention: motivational (presence of internal motivation for interaction, absence of resistance), emotional-regulatory (moderate emotional reactivity, high level of emotional self-control and regulation), and personal (absence of intrapersonal conflicts or psychological trauma, socially healthy and conscious stance in interaction). The article highlights the need to create targeted professional development programs for teachers working with students who have combat experience, with the involvement of psychologists, teaching methodologists, and experts in medical and postwar rehabilitation.Анотація. У статті обґрунтовано та представлено міждисциплінарну модель формування готовності викладачів закладів вищої освіти, зокрема медичних, до академічної взаємодії з ветеранами війни під час здобуття ними освіти. Наголошено на ролі освіти як інструменту психосоціальної реінтеграції ветеранів. Показано, що питання недостатньо вивчено українськими науковцями, незважаючи на його високу актуальність. Водночас питання соціальної реабілітації через навчання та підготовку викладачів до організації такого навчання активно досліджували вчені за кордоном. Показано, що викладачі ЗВО потребують окремої підготовки до академічної взаємодії з ветеранами війни, що містить практичні, семінарські заняття, лекції, самостійну роботу, спостереження, симуляцію практичних ситуацій, тренінгові заняття, а також індивідуальну роботу з психологом з формування такої готовності. Враховуючи психоемоційні особливості демобілізованих студентів, обґрунтовано необхідність включення до структури професійної готовності клініко-психологічного складника, елементів травмоінформованої комунікації, механізмів психопрофілактики та супервізійної підтримки викладача. Визначено компоненти готовності викладачів до академічної взаємодії з ветеранами війни: мотиваційний, когнітивний, організаційно-діяльнісний, емоційно-регулятивний, контрольно-корекційний та особистісний. Описано компоненти та визначено, що за сформованих когнітивного (знання про способи взаємодії з ветеранами), операційно-діяльнісного (навички взаємодії з ветеранами та їх виявлення), контрольно-корекційного (навички самоконтролю та самокорекції) компонентів три потребують втручання психологів: мотиваційний (має бути внутрішня мотивація до взаємодії, відсутність спротиву такій взаємодії), емоційно-регуляційний (середньо виражений емоційний прояв, здатність до емоційного самоконтролю та саморегуляції на високому рівні) та індивідуальний (відсутність внутрішньоособистісного конфлікту, психологічних травм, соціально здорове та свідома позиція у взаємодії). Визначено, що викладачі, які працюватимуть з ветеранами війни, мають пройти курс підготовки за цим напрямом, де за участі педагога-методиста та психолога набудуть необхідних якостей. Стаття підкреслює потребу створити окремі курси підвищення кваліфікації для викладачів, що працюють зі студентами з бойовим досвідом, за участю психологів, методистів та фахівців у сфері медичної та післявоєнної реабілітації
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ФАХОВИХ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ І7 ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Get PDFAbstract. The article discusses modern methods of teaching specialised educational components in the training of higher education students majoring in the specialty I7 «Therapy and Rehabilitation» illustrated by the case of NUPh. Particular attention is focused on the analysis of active pedagogical technologies, such as Case-Based Learning (CBL), Team-Based Learning (TBL) and Research-Based Learning (RBL), which assist in the formation of professional competences of future specialists. In this article, we have outlined the theoretical foundations of these methods, their advantages and characteristics of implementation in the educational process. We have also presented a comparison of the effectiveness of each of them. The CBL methodology allows students to apply theoretical knowledge to solve real clinical situations, which develops clinical thinking and analytical skills. TBL focuses on teamwork, responsibility and leadership development, which is important for multidisciplinary interaction in medical practice. RBL develops research skills, independence and critical thinking by engaging students in scientific activities. The introduction of these methods into the educational process of the NUPh helps to improve the quality of training, student motivation and their readiness for professional activity. Great attention is focused on adapting the training programmes to modern healthcare challenges and labour market requirements. The data presented demonstrate that interactive teaching methods increase the efficiency of learning and contribute to the development of specific competences. Further implementation of innovative approaches in medical education is necessary to ensure the competitiveness of graduates. The article also outlines the prospects for further research, including the development of integrated learning models and evaluation of the effectiveness of methods in different formats of the educational process. The results of the study may be useful for teachers, methodologists and managers of educational programmes in the field of medical and pharmaceutical education.Анотація. У статті розглядаються сучасні методики навчання фахових освітніх компонентів у підготовці здобувачів вищої освіти за спеціальністю І7 «Терапія та реабілітація» на прикладі Націон ального фармацевтичного університету. Особлива увага приділяється аналізу активних педагогічних технологій, як-от Case-Based Learning (CBL), Team- Based Learning (TBL) та Research-Based Learning (RBL), які сприяють формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців. У статті висвітлено теоретичні основи цих методик, їхні переваги та особливості впровадження в освітній процес, а також наведено порівняльний аналіз ефективності кожної з них. Методика CBL дає змогу студентам застосовувати теоретичні знання для розв’язання реальних клінічних ситуацій, що розвиває клінічне мислення та аналітичні навички. TBL акцентує увагу на командній роботі, відповідальності й розвитку лідерських якостей, що важливо для мультидисциплінарної взаємодії в медичній практиці. RBL формує дослідницькі навички, самостійність та критичне мислення шляхом залучення студентів до наукової діяльності. Упровадження цих методик у навчальний процес НФаУ сприяє підвищенню якості підготовки фахівців, мотивації студентів та їхній готовності до професійної діяльності. Значна увага приділяється адаптації навчальних програм до сучасних викликів охорони здоров’я та вимог ринку праці. Результати дослідження підтверджують, що інтерактивні методики навчання підвищують ефективність засвоєння матеріалу й сприяють формуванню ключових компетентностей. Необхідне подальше впровадження інноваційних підходів у медичну освіту для забезпечення конкурентоспроможності випускників. У статті також окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема розробку інтегрованих моделей навчання та оцінку ефективності методик у різних форматах освітнього процесу. Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів, методистів і керівників освітніх програм у сфері медичної та фармацевтичної освіти
АСПЕКТИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ УРАЖЕННЯМИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ: (огляд літератури)
Get PDFSUMMARY. Traditionally, hospital-acquired infections include those infectious diseases that develop in a medical institution 48 or more hours after a patient’s hospitalization during treatment or during discharge. Today, there is an increase in these pathologies in various countries, regardless of their level of economic development. The prevalence of hospital-acquired infections is 5.1–11.6 % for low-income countries and 5.7–19.7 % for middle-income countries.
The aim – to analyze the scientific literature on the frequency, etiology, pathogenesis, features of the clinical course, and possibilities for preventing the occurrence of nosocomial infections in pancreatic diseases.
Main content. The most vulnerable category is the category of patients who are inpatients, as they have a more severe clinical condition (which necessitated their hospitalization), and they have a higher risk of contamination by representatives of multi-resistant hospital flora. Acute and chronic pancreatitis are common somatic pathologies that worsen the nutritional status of the patient. This makes it advisable to consider the mutually aggravating elements of the pathogenesis of nosocomial infections in patients with pancreatic lesions.
Conclusions. Structural and functional disorders of the pancreas during its acute or chronic inflammation, as well as the influence of factors contributing to its development, explain the predisposition of this category of hospitalized patients to the occurrence of nosocomial infections, which requires further optimization of treatment and prevention methods for these pathological conditions.РЕЗЮМЕ. Традиційно до внутрішньолікарняних інфекцій відносять ті інфекційні захворювання, що розвиваються в медичному закладі через 48 і більше годин після госпіталізації пацієнта у процесі його лікування чи під час виписки. Сьогодні спостерігається зростання цих патологій у різних країнах незалежно від рівня їх економічного розвитку. Поширеність інтрагоспітальних інфекцій складає 5,1–11,6 % для країн із низьким рівнем доходу та 5,7–19,7 % із середнім.
Мета – проаналізувати наукові літературні джерела щодо частоти, етіології, патогенезу, особливостей клінічного перебігу і можливостей профілактики виникнення внутрішньолікарняних інфекцій при захворюваннях підшлункової залози.
Основний зміст. Найбільш вразливою є категорія пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, адже їм властивий тяжчий клінічний стан (що обумовив необхідність у їх госпіталізації), і вони мають більший ризик контамінації представниками полірезистентної лікарняної флори. Гострий та хронічний панкреатити є розповсюдженими соматичними патологіями, що погіршують нутрітивний статус хворого. Це обумовлює доцільність розгляду взаємообтяжувальних елементів патогенезу внутрішньолікарняних інфекцій у пацієнтів із ураженнями підшлункової залози.
Висновок. Структурно-функціональні порушення спроможності підшлункової залози у ході її гострого чи хронічного запалення, а також вплив чинників, що сприяють його розвитку, пояснюють схильність вказаної категорії госпіталізованих пацієнтів до виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, що вимагає подальшої оптимізації методів лікування і профілактики цих патологічних станів
ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ НАУКОВЦІВ У СФЕРІ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ/МЕДИЧНОЇ ХІМІЇ: НАУКОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА
Get PDFThe aim of the work is to provide a scientometric characterization of the information needs of researchers working in the field pharmaceutical and medicinal chemistry.
Materials and Methods. The study was based on data from an expert questionnaire survey conducted with a snowball-sampling approach. Responses were collected via Google Forms from 71 specialists in pharmaceutical and medicinal chemistry. The aplication of mathematical statistics, generalization, and systematisation was a fundamental aspect of the study.
Results and Discussion. A systematic examination was conducted of the information needs of researchers in pharmaceutical and medicinal chemistry in Ukraine. A detailed analysis of survey responses revealed that contemporary scientists primarily rely on international scholarly databases, with Scopus being used by 81.7% of respondents, followed by PubMed (69.0%) and Web of Science (64.8%). In contrast, domestic resources are used by only 18.3% of respondents. A significant demand for a specialised national database was identified, with 88.7% of participants expressing support for this proposal. The key content requirements were clearly defined as follows: inclusion of publications by Ukrainian researchers (85.1%), data on pharmacological properties (74.6%), and patents (70.1%). The implementation of such an initiative has been demonstrated to facilitate access to research findings (82.1%), strengthen international collaboration (64.2%), and enhance the recognition of Ukrainian science (56.7%). The vast majority of respondents (97.1%) expressed their willingness to utilise the proposed database.
Conclusions. A survey of 71 respondents representing the research community in pharmaceutical and medicinal chemistry was conducted to ascertain the information needs of scientists in this field. The feasibility of creating a national publications database was assessed, and the requirements for its functionality were outlined.Мета роботи: здійснити наукознавчу характеристику інформаційних потреб науковців у сфері фармацевтичної/медичної хімії.
Матеріали й методи. Матеріалом дослідження стали дані експертного анкетного опитування за методом «снігової кулі», отримані за допомогою Google Forms від 71 фахівця у галузі фармацевтичної та медичної хімії. У дослідженні застосовано методи математичної статистики, узагальнення та систематизації.
Результати та обговорення. Системно розглянуто інформаційні потреби науковців у сфері фармацевтичної та медичної хімії в Україні. На основі детального аналізу їхніх відповідей встановлено, що сучасні дослідники переважно використовують міжнародні наукові бази даних (Scopus – 81,7 %, PubMed – 69,0 %, Web of Science – 64,8 %), водночас вітчизняні ресурси залучають лише 18,3 % опитаних. Виявлено значний, підтверджений 88,7 % респондентів, запит на створення спеціалізованої національної бази даних. Докладно представлено ключові вимоги до її наповнення, що має включати публікації українських науковців (85,1 %), інформацію про фармакологічні властивості (74,6 %) та патенти (70,1 %). Функціонально доведено, що реалізація такої ініціативи дозволить полегшити доступ до досліджень (82,1 %), посилити міжнародну співпрацю (64,2 %) та підвищити визнання української науки (56,7 %). Абсолютна більшість опитаних (97,1 %) висловили готовність користуватися такою БД.
Висновки. На підставі опитування 71 респондента, які представляють дослідницьку спільноту, пов’язану зі сферою фармацевтичної та медичної хімії, з’ясовано інформаційні потреби науковців у галузі фармацевтичної та медичної хімії, оцінено доцільність створення національної БД публікацій та окреслено вимоги до її функціоналу
ЗАСТОСУВАННЯ ВІЛЬНОЇ ШКІРНОЇ ПЛАСТИКИ ЗА ВОГНЕПАЛЬНИХ УРАЖЕНЬ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ
Get PDFThe article presents clinical observations of free plastic surgery of facial skin defects in gunshot wounds in cases where it is not possible to close them with local tissues. Two clinical cases of one of the stages of rehabilitation are presented, where treatment was carried out using a skin graft taken from the anterior surface of the thigh. Clinical observations indicate the prospects of this treatment method. Relevance. Gunshot lesions of the maxillofacial region are often accompanied by the appearance of skin defects of various sizes, which, depending on the localization and depth of the lesion, require different treatment methods [1; 2; 3]. Among them, facial skin defects occupy a special place, which are localized in places where they cannot be closed by the mobilization of local tissues. In particular, this is the nasal area, in some cases the parotidmasticatory area, and the temporal area [4; 5; 6]. In such cases, free skin plastic is the method of choice in such clinical cases [6; 7; 8]. The purpose of the study is to present clinical cases of the treatment of victims with gunshot wounds to the face, which were accompanied by skin defects that cannot be eliminated by local tissue grafting. Conclusions. 1. Gunshot wounds of the maxillofacial region are characterized by simultaneous damage to several organs and tissues; therefore, they require staged treatment. 2. Skin defects that have formed as a result of gunshot wounds of the maxillofacial region should be closed with plastic surgery using a free skin flap.У статті наведено клінічні спостереження вільної пластики дефектів шкіри обличчя за вогнепальних уражень у випадках, коли немає можливості їх закрити місцевими тканинами. Представлено два клінічні випадки одного з етапів реабілітації, де проводилося лікування із застосуванням шкірного трансплантата, взятого з передньої поверхні стегна. Клінічні спостереження свідчать про перспективність цього методу лікування