Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ: АНАЛІЗ ДОСВІДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ
Get PDFAnnotation. The purpose of the study: to assess the attitude of Ukrainian students to distance learning (DL) and to determine the possibility of including some of its components in traditional education. Methods: during the course of study in ophthalmology cycle, a survey was carried out among 123 Ukrainian 4th-year medical students who had approximately the same experience (1.5–2 years each) of online and offline learning. The questionnaire included 7 questions, 4 of which provided the opportunity to choose several of the proposed answers, and three required a numerical determination. Results. The biggest advantages of online learning, according to the students’ answers, were the ability to: combine DL with work or additional learning (73%), record the teacher\u27s explanations and to listen them again (46%), and study in your own optimal mode (25%). Interestingly, only 32% of the time saved during the DL was spent on self-education (to study other subjects according to the preferences, to read additional literature). For students with low academic performance, a differentiated approach to the pace of learning is important (33%). The disadvantages of DL are the difficulty of studying the material (58%), difficulties with mastering practical skills (49%), and the lack of opportunity to consult on the correct understanding of the task (13%). A third of respondents noted technical problems with the Internet. Although DL caused more problems with understanding the material, the time spent on it was less (3.59±0.11 hours) than when preparing for offline classes (3,98±0,13), p<0,05. 84% of respondents preferred a blended learning approach, agreeing to allocate 5 to 20% of their study time to online learning (average 9.0%). Regarding the possibility of implementing the experience of the DL in traditional education, 63% of students asked to provide more illustrative material; 68% suggested to carry out test-control remotely, without waisting time in class; 40% asks to give case tasks for preparation at home instead of oral questioning. 61% of respondents ask that more attention be paid to the development of communication skills in practical classes, 38% to independent work in hospital departments, 27% to the training of practical skills. In general, the experience of DL, which was gained by teachers and students in the first half of the 20s, can be used to optimize traditional medical education.Анотація. Мета дослідження: оцінити відношення українських студентів до дистанційного навчання (ДН) та з’ясувати можливість включення деяких його компонентів у традиційну освіту. Методи: під час навчання на циклі офтальмології проводилося анкетування 123 вітчизняних студентів IV курсу медичного факультету, які мали приблизно однаковий досвід (по 1,5–2 роки) онлайн- та офлайн-навчання. Анкета включала сім питань, із яких чотири передбачали можливість вибрати декілька із запропонованих відповідей, а три вимагали числового визначення. Результати. Найбільшими перевагами ДН, на думку студентів, були можливості: поєднувати навчання з роботою чи додатковим навчанням (73%), записати пояснення викладача і передивитися ще раз (46%), вчитися у власному оптимальному режимі (25%). Цікаво, що час, зекономлений за ДН, лише 32% витрачали на самоосвіту (вивчення інших дисциплін за вподобанням, читання додаткової літератури). Для студентів із низькою успішністю важливим є диференційований підхід до темпу навчання (33%). Недоліками ДН є складність самостійного вивчення матеріалу (58%), труднощі із засвоєнням практичних навичок (49%), відсутність можливості порадитися щодо правильного розуміння завдання (13%). Третина відзначила проблеми з Інтернетом. Хоча ДН викликало більше проблем із розумінням матеріалу, затрати часу при ньому були меншими (3,59±0,11 години), ніж під час підготовки до занять офлайн (3,98±0,13), p<0,05. 84% опитаних віддали перевагу змішаній формі навчання, погодившись виділити на ДН від 5% до 20% навчального часу (у середньому 9,0%). Щодо можливості імплементації досвіду ДН в традиційну освіту 63% попросили давати більше ілюстративного матеріалу; 68% пропонують проводити тестування дистанційно, не витрачаючи час на занятті; 40% – замість усного опитування давати кейс-завдання для підготовки вдома. 61% просить більше уваги на практичних заняттях приділяти розвитку комунікативних навичок, 38% – самостійній роботі у відділеннях лікарні, 27% – засвоєнню практичних навичок. У цілому досвід ДН, який отримали викладачі і студенти в першій половині 20-х років, може бути використаний для оптимізації традиційної медичної освіти
ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ: ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ І ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ
Get PDFAbstract. This article highlights the key trends in using digital technologies in the professional training of future doctors. It emphasizes that the digitalization of education in the XXI century is a major trend in modern society. Digital technologies are a unique mechanism for the comprehensive development of contemporary higher education institutions. The article emphasizes that digitalization not only integrates into traditional healthcare but also creates new opportunities for more personalized patient care. In 2021, the European Commission approved the Digital Education Action Plan for 2021–2027, aimed at supporting the sustainable and effective adaptation of education systems to the digital era. It is emphasized that traditional methods of knowledge transfer in higher education should be supplemented with technologies that enhance student motivation, prepare young professionals to work with large volumes of data in medical information systems, and navigate a constantly changing environment. Key components of digital competence that determine an individual\u27s suitability for studying and working in medicine are also characterized.Анотація. У статті висвітлено основні тенденції використання цифрових технологій у професійній підготовці майбутніх медиків. Наголошено, що діджиталізація освіти у XXІ ст. сприймається як один із трендів сучасного суспільства. Цифрові технології – це унікальний механізм для різнобічного розвитку сучасного вищого навчального закладу. Підкреслено, що діджиталізація не лише інтегрується в традиційну охорону здоров’я, а й створює нові можливості для більш персоналізованого догляду за пацієнтами. У 2021 р. Єврокомісія схвалила План дій щодо цифрової освіти на 2021–2027 рр., спрямований на підтримку стійкої та ефективної адаптації системи освіти до цифрової ери. Наголошено, що традиційні методи передачі знань у вищій школі мають бути доповнені технологіями, що дають змогу підвищувати мотивацію студентів, готувати молодих людей до роботи з великим обсягом даних у медичних інформаційних системах за умов постійних змін. Охарактеризовано ключові компоненти цифрової компетентності, які визначають придатність особи для навчання та умов роботи у сфері медицини
СТРЕСОСТІЙКІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: АНАЛІЗ РІВНЯ ТРИВОГИ ТА СТРЕСУ
Get PDFAbstract. The events of recent years worldwide – beginning with the COVID-19 pandemic and the armed invasion of Ukraine by Russia on February 24, 2022 – have become a powerful trigger for profound transformations in both the labor sphere and education. The distance form of education has become an essential tool for ensuring the continuity of the educational process under wartime conditions in Ukraine; however, online learning represents an additional stressogenic factor. The article is devoted to the study of the levels of stress resistance, anxiety, and manifestations of stress among higher education students in the context of war and distance learning, aiming to assess the specific features of young people’s psycho-emotional state during a crisis period. The understanding of stress resistance is expanded as a psychological trait that ensures the mobilization of adaptive resources, the development of self-regulation, and emotional competence under challenging life circumstances. It has been established that higher education students under wartime and distance learning conditions face sleep and memory disturbances, reduced attention, decreased thinking speed, and changes in attitudes toward learning, which indicate a decline in their level of stress resistance. The analysis of data obtained using V. Shcherbatykh’s method showed that emotional and behavioral manifestations of stress are the most pronounced within the studied group; therefore, stress in this sample is primarily expressed at the psychological level, affecting emotional states, interpersonal relationships, and behavioral reactions. The obtained correlation coefficient between stress indicators (according to V. Shcherbatykh’s method) and personal anxiety indicators (according to Ch. Spielberger’s method) – r≈0,999 – indicates an exceptionally strong positive relationship between the levels of stress and personal anxiety among students. This emphasizes the need for further research aimed at developing effective stress management strategies in distance learning to improve the quality of life and educational performance of university students.Анотація. Події останніх років у світі, починаючи з пандемії COVID-19 та збройного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 р., стали своєрідним тригером глибоких змін як у сфері праці, так і в освіті. Дистанційна форма здобуття освіти сьогодні є необхідним інструментом для забезпечення безперервності навчального процесу в умовах бойових дій в Україні, проте онлайн-навчання є додатковим стресогенним чинником. Статтю присвячено дослідженню рівня стресостійкості, тривожності та проявів стресу у здобувачів вищої освіти в умовах війни та дистанційного навчання з метою оцінки особливостей психоемоційного стану молоді в кризовий період. Розширено розуміння стресостійкості як психічної властивості, що забезпечує мобілізацію адаптаційних ресурсів, розвиток саморегуляції та емоційної компетентності у складних життєвих умовах. Установлено, що здобувачі вищої освіти в умовах війни та дистанційного навчання стикаються з порушеннями сну й пам’яті, зниженням уваги, швидкості мислення та зміною ставлення до навчання, що свідчить про зниження рівня стресостійкості. Аналіз даних за методикою В. Щербатих показав, що серед досліджуваної групи найбільш вираженими є емоційні та поведінкові прояви стресу, тобто стрес у даній вибірці переважно проявляється на психологічному рівні, впливаючи на емоційний стан, міжособистісні стосунки та поведінкові реакції. Отриманий коефіцієнт кореляції між показниками стресу (за методикою В. Щербатих) і показниками особистісної тривожності (за методикою Ч. Спілбергера) – r≈0,999 – свідчить про надзвичайно сильний позитивний зв’язок між рівнем стресу й особистісної тривожності студентів. Це підкреслює необхідність подальших досліджень, спрямованих на розроблення ефективних стратегій управління стресом у дистанційному навчанні для підвищення якості життя та освітньої продуктивності студентської молоді
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ «ОСНОВИ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ» НА КАФЕДРІ ПРОПЕДЕВТИКИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ ТА ФТИЗІАТРІЇ
Get PDFAbstract. Elective courses are compulsory courses (as opposed to optional courses) that higher education students choose independently according to their interests, inclinations or future profession. The purpose of introducing elective courses into medical education is to provide students with a more complete and indepth understanding of certain complex topics and current issues in medicine. Elective disciplines for medical students at the preclinical and clinical stages of training are widely used in medical schools in many countries. At the same time, the range of available elective courses and their impact on the quality of medical education remains insufficiently researched in the scientific literature. Higher education institutions offer a block of compulsory disciplines and a block of electives, from which applicants choose a certain number of credits. The article highlights the features of the implementation of the elective course «Basics of Electrocardiography» in the educational process, including in the context of distance learning. Third-year students of the Ivan Horbachevsky Ternopil National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine were offered the opportunity to deepen their knowledge of the basics of electrocardiography. The main objective of the elective course was to improve students\u27 knowledge of the possibilities of electrocardiography in the diagnosis of cardiovascular pathology. The elective course «Basics of Electrocardiography» is important in shaping the professional competencies of medical students, especially future doctors. Mastering the principles of recording, analysing, and interpreting electrocardiograms is an integral part of clinical thinking and the basis for early diagnosis of cardiac pathology. The course pays particular attention to practical work with electrocardiograms and the development of decision-making algorithms based on their analysis. The COVID-19 pandemic and military actions have had a significant impact on the organisation of the educational process. Training was conducted remotely using the Microsoft Teams platform. To increase the effectiveness of training, teachers prepared a significant amount of visual and theoretical material with sets of electrocardiograms, which proved to be particularly valuable in the context of distance learning, especially during wartime.Анотація. Елективні курси – це обов’язкові для вибору (на відміну від факультативних) курси, які здобувачі вищої освіти обирають самостійно відповідно до своїх інтересів, схильностей чи майбутньої професії. Метою впровадження елективних курсів у медичну освіту є забезпечення більш повного й глибокого ознайомлення студентів із деякими складними темами та актуальними проблемами в медицині. Елективні дисципліни для студентів-медиків на доклінічному та клінічному етапах навчання широко застосовуються у медичних школах багатьох країн. Водночас спектр доступних елективних курсів та їхній вплив на якість медичної освіти залишається недостатньо дослідженим у науковій літературі. У закладах вищої освіти пропонується блок обов’язкових дисциплін і блок елективних, з якого здобувачі обирають визначену кількість кредитів. У статті висвітлено особливості впровадження в освітній процес елективного курсу «Основи електрокардіографії», в тому числі і в умовах дистанційного навчання. Здобувачам вищої освіти третього року навчання Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України було запропоновано поглибити свої знання з основ електрокардіографії. Основним завданням курсу за вибором стало вдосконалення знань студентів про можливості електрокардіографії в діагностиці серцево-судинної патології. Елективний курс «Основи електрокардіографії» має важливе значення у формуванні професійних компетентностей здобувачів медичних спеціальностей, зокрема майбутніх лікарів. Опанування принципів реєстрації, аналізу та інтерпретації електрокардіограми є невід’ємною частиною клінічного мислення та основою для ранньої діагностики кардіологічної патології. Особливу увагу в рамках курсу приділено практичній роботі з електрокардіограмами, розробці алгоритмів прийняття рішень на основі їхнього аналізу. Пандемія COVID-19, військові дії внесли суттєво вплинули на організацію освітнього процесу. Навчання проводилося в тому числі і дистанційно з використанням платформи Microsoft Teams. Для підвищення ефективності навчання викладачі підготували значний обсяг наочного та теоретичного матеріалу з наборами електрокардіограм, що виявилось особливо цінним в умовах дистанційної освіти, зокрема, у воєнний час
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНОГО ЕНДОКАРДИТУ В ПАЦІЄНТІВ ДИТЯЧОГО ВІКУ З ОЦІНКОЮ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ
Get PDFThe aim of the work: to analyze the results of surgical treatment of infective endocarditis in children and to identify factors that influence its effectiveness.
Materials and Мethods. The study included pediatric patients (n=71) aged 3.0 to 14.8 years (mean age (8.9±3.3) years). In all study participants, infective endocarditis was defined according to the modified Duke criteria, which developed against the background of congenital heart disease or without congenital anomaly of the cardiovascular system. All patients in the sample underwent reconstructive surgeries for infective endocarditis lesions at the Department of Surgical Treatment of Congenital Heart Defects in Newborns and Young Children of the Amosov State Research Institute of Cardiology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine. The material for analysis was data from the primary medical records: medical history, primary medical record, operation protocols, clinical and instrumental examination data. The parents of all study patients gave informed voluntary consent. Statistical analysis of the significance of differences was performed between the study groups at a significance level of 0.05, determined by the χ² criterion with Yates correction. Statistical processing of the study results was performed on a Macbook Pro computer (Apple, USA) using the SPSS Statistics statistical package (IBM, USA) version 26.0.
Results. In this study, hospital mortality was 9.8 %, in patients of the main group it was 8.5 % and in the comparison group – 12.5 %. It was found that patients who were discharged from the hospital for rehabilitation were treated in the hospital for a significantly longer time than patients who died. This trend persisted both in patients of the main group and in patients of the comparison group. The exception was patients from the main group with congenital heart defects of the non-cyanotic type, who were in the hospital for a similar period regardless of the outcome of treatment. It was found that in pediatric patients with infective endocarditis, the following clinical factors significantly influenced hospital mortality, and therefore the effectiveness of surgical treatment: the presence of cyanotic congenital heart defects, embolic neurological complications and the development of heart failure. As a result of multivariate analysis, it was found that the following significantly influenced hospital mortality: nosocomial infection, prolonged preoperative antibiotic therapy, the presence of cyanotic congenital heart defect, embolic neurological complications and development of heart failure.
Conclusions. As a result of studying the results of surgical treatment of infective endocarditis in pediatric patients, factors influencing its effectiveness were identified, in particular, the presence of nosocomial infection, prolonged preoperative antibiotic therapy, the presence of congenital heart defects of the cyanotic type, embolic neurological complications, the development of heart failure or causing hospital mortality.Мета роботи: проаналізувати результати хірургічного лікування інфекційного ендокардиту в дітей та встановити чинники, що впливають на його ефективність.
Матеріали і методи. У дослідження увійшли пацієнти дитячого віку (n=71) у віці від 3,0 до 14,8 року (середній вік – (8,9±3,3) року). В усіх учасників інфекційний ендокардит визначено за модифікованими критеріями Дюка, який розвинувся на фоні вродженої вади серця або без вродженої аномалії серцево-судинної системи. Усім пацієнтам вибірки на базі відділу хірургічного лікування вроджених вад серця у новонароджених та дітей молодшого віку Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» проведено реконструктивні операції з приводу уражень інфекційного ендокардиту. Матеріалом для аналізу стали дані з первинної облікової медичної документації: історія хвороби, первинна медична карта, протоколи операцій, дані клініко-інструментального обстеження. Батьки усіх пацієнтів дослідження дали інформовану добровільну згоду. Статистичний аналіз достовірності відмінностей проводили між групами дослідження при рівні значущості 0,05, визначали за χ²-критерієм з поправкою Йетса. Статистичну обробку результатів дослідження виконували на комп’ютері Macbook Pro (Apple, США) з використанням статистичного пакета SPSS Statistics (IBM, США) версія 26.0.
Результати. У даному дослідженні госпітальна летальність становила 9,8 %, у пацієнтів основної групи вона склала 8,5 %, а в групі порівняння – 12,5 %. З’ясовано, що хворі, яких виписали на реабілітацію, лікувалися у стаціонарі достовірно тривалий час, ніж ті, які померли. Зазначена тенденція зберігалася як у пацієнтів основної групи, так і у хворих із групи порівняння. Винятком стали пацієнти з основної групи з вродженими вадами серця не ціанотичного типу, які перебували у стаціонарі, незалежно від результату лікування. Встановлено, що у пацієнтів-дітей з інфекційним ендокардитом достовірно впливали на госпітальну летальність, а, отже, і на ефективність хірургічного лікування такі клінічні чинники: наявність вроджених вад серця ціанотичного типу, емболічні неврологічні ускладнення та розвиток серцевої недостатності. У результаті проведення багатофакторного аналізу зазначено, що на госпітальну летальність достовірно мали вплив: внутрішньолікарняна інфекція, тривала передопераційна антибіотикотерапія, наявність вродженої вади серця ціанотичного типу, емболічні неврологічні ускладнення та розвиток серцевої недостатності.
Висновки. У результаті вивчення результатів хірургічного лікування інфекційного ендокардиту в пацієнтів дитячого віку встановлено чинники, що впливають на його ефективність, зокрема наявність внутрішньолікарняної інфекції, тривала передопераційна антибіотикотерапія, наявність вроджених вад серця ціанотичного типу, емболічні неврологічні ускладнення, розвиток серцевої недостатності або зумовлюють госпітальну летальність
ВИЗНАЧЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРЕПАРАТІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РАНОВИМИ ДЕФЕКТАМИ
Get PDFThe aim of the work: determine the clinical efficacy of the proposed treatment regimen in patients with complicated wounds, using granulation rate, epithelialization speed, and functional activity of innate immune cells as endpoints, compared with standard therapy.
Materials and Methods. A prospective cohort study included 11 patients with chronic complicated wounds. Patients from the main group received a two-component wound treatment regimen using two drugs: spray (decamethoxin, hydrolyzed collagen, glycine, arginine, aspartic acid) and gel (collagen, sodium hyaluronate, silver sulfadiazine, decamethoxin, silicon dioxide). Patients from the comparison group received a standard treatment regimen, which included surgical wound debridement, antiseptic treatment, systemic antibiotic therapy (penicillins, cephalosporins, fluoroquinolones, metronidazole, lincosamides, carbapenems, monobactams) and local antiseptics with propylene glycol. The dynamics of regenerative processes was assessed by cytological analysis of the wound surface. The quantitative ratio of cellular elements was determined, which allowed assessing the degree of inflammatory reaction and the level of tissue regeneration. Statistical data processing was performed using licensed software IBM SPSS Statistics, version 26.0 (license No. ABCD-123456; IBM Corp., Armonk, NY, USA).
Results. Patient selection was carried out in accordance with the specified inclusion and exclusion criteria. The study involved people aged 18–80 years who had unhealed complicated wounds lasting more than 3 months. At the initial stage (5th day), the area of granulations in the main group reached 45 %, which is 20 % more than in the comparative group (p<0.05). By the 20th day, complete epithelialization was observed in 81.8 % of patients in the main group versus 40 % in the comparative group (p<0.05). The results of cellular analysis showed a decrease in degenerative neutrophils by 1.77 times (p<0.05) and an increase in monocytes with lymphocytes. Phagocytosis activity increased: HCT-positive neutrophils increased by 2.18 times, myeloperoxidase – by 1.38 times (both p<0.05).
Conclusions. The proposed regimen accelerates granulation tissue formation and epithelialization, optimizes the inflammatory response, and sustains immune activation, thereby shortening healing times compared with standard therapy.Мета роботи: визначити клінічну ефективність запропонованої схеми лікування у хворих з ускладненими ранами за критеріями швидкості грануляції, епітелізації та функціональної активності клітин природного імунітету порівняно зі стандартною терапією.
Матеріали і методи. Проспективне когортне дослідження охопило 11 пацієнтів із хронічними ускладненими ранами. Хворі з основної групи отримували двокомпонентну схему лікування ран із застосуванням двох препаратів: спрею (декаметоксин, гідролізований колаген, гліцин, аргінін, аспарагінова кислота) і гелю (колаген, гіалуронат натрію, сульфадіазин срібла, декаметоксин, діоксид кремнію). Пацієнти з порівняльної групи отримували стандартну схему лікування, яка включала хірургічну санацію рани, антисептичну обробку, системну антибіотикотерапію (пеніциліни, цефалоспорини, фторхінолони, метронідазол, лінкозаміди, карбапенеми, монобактами) та місцеві антисептики з пропіленгліколем. Динаміку регенеративних процесів оцінювали за цитологічним аналізом ранової поверхні. Визначали кількісне співвідношення клітинних елементів, що дозволяло оцінити ступінь запальної реакції та рівень регенерації тканин. Статистичну обробку даних виконували з використанням ліцензованого програмного забезпечення IBM SPSS Statistics, версія 26.0 (ліцензія № ABCD-123456; IBM Corp., Armonk, NY, USA).
Результати. Відбір пацієнтів проводили відповідно до визначених критеріїв включення та виключення. У дослідження залучали осіб віком 18–80 років, які мали незагоєні ускладнені рани тривалістю понад 3 місяці. У початкові терміни (5-та доба) площа грануляцій в основній групі досягла 45 %, що на 20 % більше, ніж у порівняльній (p<0,05). До 20-ї доби повну епітелізацію спостерігали у 81,8 % пацієнтів основної групи проти 40 % у порівняльній (p<0,05). Результати клітинного аналізу показали зниження дегенеративних нейтрофілів у 1,77 раза (p<0,05) і зростання моноцитів із лімфоцитами. Активність фагоцитозу підвищилася: НСТ-позитивні нейтрофіли збільшилися в 2,18 раза, мієлопероксидаза – в 1,38 раза (обидва p<0,05).
Висновки. Запропонована схема сприяє швидшому формуванню грануляційної тканини, пришвидшеній епітелізації, оптимізації запальної відповіді та стабільній імунній активації, що дозволяє скоротити терміни загоєння порівняно зі стандартною терапією
СУЧАСНІ МАЛОІНВАЗИВНІ МЕТОДИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕМОРОЮ
Get PDFThe aim of the work: to compare the effectiveness of subdermal submucosal laser vaporization of hemorrhoidal nodes with transanal hemorrhoidal dearterialization (THD) supplemented with mucopexy in patients with grade II hemorrhoids.
Materials and Methods. The outcomes of treatment of 50 patients with grade II hemorrhoids were analyzed. Subdermal submucosal laser vaporization was performed in 25 patients (main group). In 25 control patients, transanal hemorrhoidal dearterialization (THD) with mucopexy was carried out. The groups were comparable in age and sex. All operations were performed under general anesthesia in a day-surgery setting. Postoperative pain, complications and quality of life were compared between the groups.
Results. The mean duration of laser vaporization was 25 minutes, and of THD with mucopexy 35 minutes. Patients in both groups stayed in the postoperative ward for two hours and then continued rehabilitation at home. Follow-up examinations were performed on postoperative days 10 and 30 and at 1 year. Pain was assessed using a 0–2-point scale. On the first postoperative day, the mean pain score was 1.1 points in the main group and 1.2 points in the control group; on day 10 it was 0.15 and 0.17 points, respectively. No patient in the main group developed postoperative hemorrhoidal thrombosis or rectal bleeding, whereas two patients in the control group developed thrombosis, which was managed conservatively. By day 30, all patients in both groups had complete healing of the wounds and a reduction of hemorrhoidal cushions to normal size. At the 1-year examination, anoscopy in two patients of the main group showed enlargement of one hemorrhoidal cushion, which was successfully treated by outpatient ligation; repeated examination 1 month later demonstrated recovery with normalization of hemorrhoidal vein size. In the control group, at the 1-year follow-up, hemorrhoidal cushions were of normal size, and no rectal pain or episodes of bleeding were observed after the intervention.
Conclusions. The results of subdermal submucosal laser vaporization for grade II hemorrhoids are comparable to those of THD with mucopexy. Both methods rapidly restore patients’ working capacity and improve their quality of life.Мета роботи: порівняти ефективність лазерної вапоризації гемороїдальних вузлів із трансанальною гемороїдальною деартеріалізацією, доповненою мукопексією у лікуванні пацієнтів, хворих на геморой ІІ стадії.
Матеріали і методи. У дослідженні проаналізовано результат лікування 50 пацієнтів, хворих на геморой ІІ стадії. У 25 осіб основної групи провели субдермальну, субмукозну лазерну вапоризацію. Двадцяти п\u27ятьом хворим із контрольної групи виконано трансанальну гемороїдальну деартеріалізацію (THD) з мукопексією. Обидві групи були зіставні за віком та статтю. Операції проводилися під загальною анестезією у клініці хірургії одного дня, після неї порівняли больові відчуття, ускладнення та якість життя.
Результати. Середня тривалість лазерної вапоризації становила 25 хв, THD із мукопексією – 35 хв. Пацієнти обох груп перебували у післяопераційній палаті 2 год, потім продовжили реабілітацію вдома. Огляди проводили на 10, 30 дні після операції та через рік. Для аналізу болю використали шкалу від 0 до 2 балів. Середня оцінка в основній групі у перший день становила 1,1 бала, у контрольній – 1,2 бала відповідно, на 10 день – 0,15 бала у першій, та 0,17 – в другій групах. Жоден з пацієнтів із першої групи не мав післяопераційного гемороїдального тромбозу чи ректальної кровотечі. У 2-х хворих із контрольної групи виявили ознаки тромбозу, який лікували медикаментозно. На 30 день в усіх осіб обох груп зафіксовано повне загоєння ран та зменшення до нормальних розмірів гемороїдальних колекторів. Аноскопічне обстеження через рік виявило у 2-х пацієнтів із першої групи збільшення одного гемороїдального колектора, яке забрали амбулаторним накладенням лігатури. Після огляду їх через місяць зафіксували одужання з нормалізацією гемороїдальних вен у розмірах. У контрольній групі через рік після операції гемороїдальні колектори були нормальних розмірів, біль у прямій кишці та епізоди кровотеч не відмічалися.
Висновки. Отримані результати лазерної cубдермальної, субмукозної вапоризації при геморої II стадії є зіставними із наслідками використання THD у поєднанні з гемороїдомукопексією. Обидва методи швидко відновлюють працездатність пацієнтів і покращують їх якість життя
КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ МЕТОДІВ ОПЕРАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ У ПАЦІЄНТІВ З УСКЛАДНЕНИМ ХОЛЕДОХОЛІТІАЗОМ
Get PDFThe aim of the work: to evaluate clinical and laboratory parameters and the postoperative course in patients with complicated choledocholithiasis undergoing different surgical treatments in order to determine the optimal surgical strategy.Materials and Methods. The study included a clinical examination and analysis of laboratory data of 122 patients with choledocholithiasis (CHL), complicated by cholangitis (CH) and biliary pancreatitis (BP) in the presence of cholelithiasis (CHL), who were hospitalized in the Ternopil City Communal Hospital of Emergency Care. Patients were divided into 2 groups: 1st (n=59) – patients with choledocholithiasis complicated by cholangitis (CHL+CH), 2nd (n=63) – patients with choledocholithiasis complicated by biliary pancreatitis (CHL+BP). Patients in both groups were divided into subgroups depending on the treatment method. The diagnosis of choledocholithiasis complicated by cholangitis was established based on the clinical protocol “Cholelithiasis (CHL)”, Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 271 and Tokyo Guidelines 2018. The diagnosis of biliary pancreatitis was determined according to the Japanese recommendations for the management of biliary pancreatitis. Statistical data processing was performed using the Statistica 10.0 program. Absolute indicators were presented as the mean value (Mean) ± standard deviation (SD), and for non-parametric data – as the median (Me) and quartiles. Pearson’s χ² test was used to compare percentages.Results. Surgery without contrast administration in patients with CHL+CH or CHL+BP was accompanied by a less pronounced inflammatory response, as confirmed by a significant decrease in body temperature 24 and 72 hours after surgery, as well as a decrease in the intensity of pain syndrome 72 hours after surgery (by 1.42 and 1.26 times, respectively; p<0.05–0.001). In patients with CHL+CH, 24 hours after surgery without contrast, a significantly lower level of L-FABP (by 26.09 %) was determined, and after 72 hours, lower levels of L-FABP (by 36.54 %), ALT (by 53.33 %), and total bilirubin (by 53.50 %) compared to the subgroup with contrast. Similar trends were observed in patients with CHL+BP: 24 and 72 hours after surgery without contrast, the levels of GGT, L-FABP and total bilirubin levels were significantly lower (by 58.84–131.25 %), and after 72 hours, ALT (by 32.61 %) and AST (by 21.62 %) activities decreased further compared to the subgroup with contrast.Conclusions. Refusal of contrast during surgery is clinically appropriate in patients with choledocholithiasis complicated by cholangitis or biliary pancreatitis, as it contributes to a reduction in inflammatory response, pain syndrome, and improvement in biochemical parameters in the early postoperative period.Мета роботи: оцінити клініко-лабораторні показники, перебіг післяопераційного періоду за умови різних методів операційного лікування у пацієнтів з ускладненим холедохолітіазом із метою визначення оптимальної хірургічної тактики.Матеріали і методи. У дослідженні було проведено клінічне обстеження та аналіз лабораторних даних 122 пацієнтів із холедохолітіазом (ХЛ), ускладненим холангітом (Х) та біліарним панкреатитом (БП) за умови жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ), які перебували на стаціонарному лікуванні в КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги». Хворих поділили на 2 групи: 1(n=59) – пацієнти з холедохолітіазом, ускладненим холангітом (ХЛ+Х), 2(n=63) – хворі на холедохолітіаз, ускладнений біліарним панкреатитом (ХЛ+БП). Пацієнтів обох груп поділили на підгрупи залежно від методики лікування. Діагноз холедохолітіазу, ускладненого холангітом, встановлювали на основі клінічного протоколу «Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ)», наказ МОЗ України № 271 та Tokyo Guidelines 2018. Діагноз біліарного панкреатиту визначали згідно з японськими рекомендаціями щодо менеджменту біліарного панкреатиту. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми Statistica 10.0. Абсолютні показники подано як середнє значення (Mean)±стандартне відхилення (SD), а при непараметричних даних – у вигляді медіани (Me) та квартилів. Для порівняння відсоткових величин використовували χ²-критерій Пірсона.Результати. Проведення операційного втручання без застосування контрастування у хворих із ХЛ+Х або ХЛ+БП супроводжується менш вираженою запальною реакцією, що підтверджується достовірним зниженням температури тіла через 24 і 72 год після операції, а також зменшенням інтенсивності больового синдрому через 72 год (в 1,42 та 1,26 раза відповідно; p<0,05–0,001). У пацієнтів із ХЛ+Х через 24 год після операції без контрастування визначається вірогідно нижчий рівень L-FABP (на 26,09 %), а через 72 год – нижчі показники L-FABP (на 36,54 %), аланінамінотрансфераза (АЛТ) (на 53,33 %) та загального білірубіну (на 53,50 %) порівняно з підгрупою з контрастуванням. У пацієнтів із ХЛ+БП виявляються аналогічні тенденції: через 24 та 72 год після операції без контрастування рівні ГГТП, L-FABP та загального білірубіну достовірно нижчі (на 58,84–131,25 %), додатково через 72 год знижуються активності АЛТ (на 32,61%) і аспартатамінотрансферази (АСТ) (на 21,62 %) порівняно з підгрупою із контрастуванням.Висновки. Відмова від контрастування під час операційного втручання є клінічно доцільною у пацієнтів із холедохолітіазом, ускладненим холангітом або біліарним панкреатитом, оскільки сприяє зниженню запальної реакції, больового синдрому та покращенню біохімічних показників у ранньому післяопераційному періоді
ВИЯВЛЕННЯ КИШКОВИХ ПАРАЗИТІВ У ДОРОСЛИХ МЕШКАНЦІВ ТЕРНОПОЛЯ, УКРАЇНА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДАНИХ МІКРОСКОПІЇ ТА ПЛР У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ
No full textBackground. Intestinal parasitic infections remain an important public health concern in Ukraine, yet data on their prevalence and the performance of diagnostic methods in adults are limited. This study aimed to compare microscopy and real-time PCR for detecting intestinal parasites in stool samples collected from adults in the Ternopil region, and to investigate the presence of protozoa and helminths in the study population.
Materials and methods. Stool samples from 48 adults were analyzed by microscopy and real-time PCR. Fresh samples were examined on-site in Ukraine by direct smear, while preserved samples (i.e. samples preserved in 96 % ethanol or on Whatman FTA Classic Cards) were analyzed in a laboratory in Poland using microscopy and real-time PCR.
Results. Microscopy detected Blastocystis spp. in 8 fresh (16.7 %) and 4 ethanol-preserved (8.3 %) stool samples. Real-time PCR confirmed all microscopy-positive cases and detected additional infections, identifying Blastocystis spp. in 12 (25 %) and Dientamoeba fragilis in 13 (27.1 %) samples, with higher detection rates observed in FTA Card-preserved material. No helminths or other intestinal protozoa were detected in any of the collected samples.
Conclusions. Blastocystis spp. and D. fragilis were the only intestinal protozoa detected among adults from Ternopil, Ukraine. The absence of helminths may reflect low infection intensity or the characteristics of the studied cohort. Molecular techniques proved useful for detecting fragile protozoa that may be missed by conventional microscopy.
РЕЗЮМЕ. Кишкові паразитарні інфекції залишаються важливою проблемою для охорони здоров’я в Україні, проте дані щодо їхньої поширеності та ефективності методів діагностики серед дорослого населення обмежені. Метою дослідження було порівняти мікроскопію та полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) у реальному часі для виявлення кишкових паразитів у зразках калу, зібраних у дорослих мешканців Тернополя, а також встановити наявність найпростіших і гельмінтів у дослідній популяції.
Зразки калу 48 дорослих осіб були проаналізовані за допомогою мікроскопії та ПЛР у реальному часі. Свіжі зразки були досліджені на місці в Україні методом прямого мазка, тоді як законсервовані зразки (збережені в 96 % етанолі або на картках Whatman FTA Classic Cards) були вивчені в лабораторії в Польщі із застосуванням мікроскопії та ПЛР у реальному часі.
При мікроскопії виявлено Blastocystis spp. у 8 (16,7 %) свіжих і 4 (8,3 %) консервованих етанолом зразках калу. ПЛР у реальному часі підтверджено всі випадки, позитивні за мікроскопією, і виявлено додаткові інфекції, ідентифікувавши Blastocystis spp. у 12 (25,0 %) і Dientamoeba fragilis у 13 (27,1 %) зразках, причому вищі показники виявлення відзначали в матеріалі, консервованому на FTA картках. Гельмінтів або інших кишкових найпростіших не виявлено в жодному із зібраних зразків.
Blastocystis spp. і D. fragilis були єдиними кишковими найпростішими, виявленими в дорослих мешканців Тернополя, Україна. Відсутність гельмінтів може відображати низьку інтенсивність інфекції або особливості досліджуваної когорти. Молекулярні методи виявилися корисними для виявлення нестійких найпростіших, яких можна не знайти за допомогою традиційної мікроскопії
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЇ ФІЗИКИ (КВАНТОВА МЕХАНІКА) (ЧАСТИНА 5)
Get PDFAbstract. The article highlights the historical stages of the development of medical physics with an emphasis on quantum mechanics. It examines key achievements and discoveries that contributed to the establishment of this science, as well as their impact on medical diagnostics and therapy. The contribution of Nobel Prize laureates in physics, such as Niels Bohr, Max Planck, Albert Einstein, and other prominent scientists, to the development of quantum mechanics cannot be overestimated. The relationship between the energy radiance of a black body and its absolute temperature is demonstrated, forming the basis for the development of thermographs. The introduction of quantum mechanical methods in biomedical research is also considered. Particular attention is paid to the role of quantum mechanics in the development of fluorescence microscopy methods and the study of molecular interactions. Medical physics is an interdisciplinary science at the intersection of physics and medicine, which explores the fundamental principles governing living systems. One of the most important stages in its development was the emergence of quantum mechanics, which revolutionized the understanding of elementary particles and wave processes. This article continues a series of studies dedicated to the history of medical physics, focusing on the role of quantum mechanics in shaping modern diagnostic and therapeutic methods. This article examines the stages of the formation and development of quantum mechanics as a part of medical physics. The advancement of this field has led to the emergence of technologies such as magnetic resonance imaging, photoluminescence analysis, the electron microscope, and others. Future articles will explore the historical aspects of radioactivity, including its discovery, the inventors behind it, and the scientific achievements that have been further developed.Анотація. У статті висвітлено історичні етапи розвитку медичної фізики з акцентом на квантову механіку. Розглянуто ключові досягнення й відкриття, які сприяли становленню цієї науки, а також їх вплив на медичну діагностику й терапію. Неможливо переоцінити внесок лауреатів Нобелівської премії з фізики Нільса Бора, Макса Планка, Альберта Айнштайна та інших визначних учених у розвиток квантової механіки. Показано зв’язок між енергетичною світністю абсолютно чорного тіла та його абсолютною температурою, на основі якого розроблено термографи. Розглянуто впровадження квантово-механічних методів у медико-біологічні дослідження. Особлива увага приділена ролі квантової механіки в розробленні методів флуоресцентної мікроскопії та дослідженні молекулярних взаємодій. Медична фізика є міждисциплінарною наукою, яка на перетині фізики й медицини розглядає фундаментальні принципи, що визначають роботу живих систем. Одним із найважливіших етапів її розвитку стало становлення квантової механіки, яка змінила уявлення про природу елементарних частинок і хвильові процеси. Стаття є продовженням циклу досліджень, присвячених історії медичної фізики, і зосереджується на ролі квантової механіки у формуванні сучасних діагностичних і терапевтичних методів. У статті розглянуто етапи становлення й розвитку квантової механіки як частини медичної фізики. Розвиток цього напряму дав поштовх до появи таких технологій, як магнітно-резонансна томографія, фотолюмінесцентний аналіз, електронний мікроскоп тощо. У наступних статтях буде розглянуто історичні аспекти появи радіоактивності, зокрема її відкриття, розказано про винахідників, які за нею стоять, висвітлено наукові досягнення, які розвинуто