Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
КЛІНІЧНІ ПРЕДИКТОРИ КОРОТКОСТРОКОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ БЛАСТОЦИСТОЗУ НІФУРАТЕЛЕМ
Get PDFSUMMARY. The issue of individualisation of patient treatment is an urgent problem of modern medicine. One of the ways to solve this problem is to develop predictors of the efficacy of drugs prescribed, including nifurtel in the treatment of blastocystosis.
Patients and methods. In order to establish the prognostic significance of clinical symptoms, a retrospective analysis was performed in 69 patients with blastocystosis aged 17 to 54 years who were treated with nifurtem in combination with symptomatic therapy. All patients were divided into alternative groups: with good (group A, n=41) and satisfactory (group B, n=28) therapeutic effect.
Group A included patients with a degree of regression of clinical manifestations of the disease ≥31 % in 1 month after the start of treatment, and group B − with ≤30 %. The effectiveness of treatment after 1 month from the start of treatment was used as a criterion for the short-term prognosis.
Results and discussion. The preliminary analysis revealed significant differences in most symptoms between the groups, which gave rise to the development of predictors of the effectiveness of nifurtem therapy using the heterogeneous sequential Wald-Henkin procedure.
It was found that high prognostic informativeness was revealed by the degree of manifestation of clinical symptoms (J=3.74), duration of the disease (J=2.05), patient’s age (J=1.60), dizziness (J=3.08), lymphadenopathy (J=2.85), headache (J=2.75) and joint pain (J=2.66), dyspeptic syndrome (J=2.62), memory impairment (J=2.42), right hypochondrium heaviness (J=2.41), muscle pain (J=1.67), body temperature (J=1.38), tachycardia (J=1.07) and vegetative-visceral syndrome (J=1.02). Moderate prognostic value was observed for decreased work capacity (J=0.82) and heart pain (J=0.50), and low prognostic value for abdominal pain (J=0.45), spleen enlargement (J=0.44) and liver enlargement (J=0.23). No predictive properties were found for symptoms such as gender (J=0.14), skin manifestations (J=0.07), convulsions (J=0.04) and jaundice (J=0.01).
The test of the prognostic algorithm on the training group (n=69) revealed high reliability, as the number of false predictions was 4.3 % and did not exceed 5 % (p<0.05) of the specified level of reliability, correct predictions were 81.2 %, and uncertain predictions were 14.5 % of cases.
Conclusions. An algorithm for short-term prognosis (up to 1 month) of the effectiveness of nifurtem therapy in patients with blastocystosis was developed using the heterogeneous sequential Wald-Henkin procedure, which determined the values of prognostic coefficients for each of the symptom gradations and their overall prognostic information content.
The most diagnostically informative were clinical symptoms such as the degree of manifestation of clinical symptoms (J=3.74), dizziness (J=3.08), lymphadenopathy (J=2.85), headache (J=2.75) and joint pain (J=2.66).
Testing the algorithm on the training group (n=69) at 95 % reliability level revealed its high efficiency, and the proportion of false predictions was 4.3 %, which did not exceed the specified level of reliability, while the correct predictions were 81.2 %, and uncertain – 14.5 %.Питання індивідуалізації лікування хворих є актуальною проблемою сучасної медицини. Одним із напрямів розв’язання цієї проблеми є розробка предикторів ефективності лікарських засобів, зокрема й ніфурателю, під час терапії бластоцистозу.
Пацієнти і методи. З метою встановлення прогностичної значущості клінічної симптоматики був здійснений ретроспективний її аналіз у 69 хворих на бластоцистоз, які лікувалися ніфурателем у поєднанні із симптоматичними препаратами. Усіх хворих було розподілено на альтернативні групи: з добрим (група А, n=41) і задовільним (група Б, n=28) терапевтичним ефектом.
До групи А відносили пацієнтів, у яких через 1 місяць від початку лікування ступінь регресії клінічних проявів загалом становив ≥31 %, а до групи Б − з ≤30 %. Як критерій короткостроковості прогнозу слугувала ефективність лікування через 1 місяць від його початку.
Результати досліджень та їх обговорення. Попередній аналіз встановив достовірні відмінності за більшістю симптомів між групами, що дало підставу для розробки предикторів ефективності терапії ніфурателем за допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна.
Високу прогностичну інформативність виявили: ступінь маніфестації клінічної симптоматики (J=3,74), тривалість захворювання (J=2,05), вік хворого (J=1,60), запаморочення (J=3,08), лімфаденопатія (J=2,85), біль голови (J=2,75) та артралгії (J=2,66), диспепсичний синдром (J=2,62), погіршення пам’яті (J=2,42), відчуття важкості у правому підребер’ї (J=2,41), м’язовий біль (J=1,67), температура тіла (J=1,38), тахікардія (J=1,07) і вегето-вісцеральний синдром (J=1,02). Помірна прогностична цінність характерна для зниження працездатності (J=0,82) і болю в ділянці серця (J=0,50), а низька − для абдомінального больового синдрому (J=0,45), збільшення селезінки (J=0,44) і печінки (J=0,23). Щодо таких симптомів, як стать хворого (J=0,14), шкірні прояви (J=0,07), судоми (J=0,04) і жовтяниця (J=0,01) − предикторних властивостей не виявлено.
Апробований прогностичний алгоритм на групі навчання (n=69) виявив високу надійність, оскільки кількість помилкових прогнозів склала 4,3 %, що не перевищило 5 % (р<0,05) заданого рівня надійності, правильні прогнози склали 81,2 %, невизначені − 14,5 % випадків.
Висновки. За допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна розроблено алгоритм короткострокового прогнозу (до 1 місяця) ефективності терапії хворих на бластоцистоз ніфурателем, у якому визначено значення прогностичних коефіцієнтів кожної з градацій симптомів та їх загальну прогностичну інформативність.
Найбільшу діагностичну інформативність виявили такі клінічні симптоми, як ступінь маніфестації клінічної симптоматики (J=3,74), запаморочення (J=3,08), лімфаденопатія (J=2,85), головний (J=2,75) та суглобовий (J=2,66) біль.
Апробація алгоритму на групі обстеження (n=69) за 95 % рівня надійності виявила високу його ефективність, а частка помилкових прогнозів становила 4,3 %, що не перевищило заданий рівень надійності, а правильні прогнози становили 81,2 %, невизначені − 14,5 %
ІНФЕКЦІЙНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ЯК ІНДИКАТОР САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ
Get PDFSUMMARY. In Ukraine, a decrease in infectious morbidity rates is being observed against the backdrop of a declining population, particularly among children, due to forced migration; reduced access to medical care, primarily in regions where hostilities are taking place and in adjacent territories; weakening of epidemiological control over infectious and parasitic diseases as a result of inadequate sanitary-epidemiological surveillance and a reduction in the number of epidemiology specialists; and the presence of a risk of radiation contamination of territories due to shelling of nuclear energy facilities, among other factors.В Україні спостерігається зниження показників інфекційної захворюваності на тлі скорочення чисельності населення, зокрема дитячого, через вимушену міграцію; зменшення доступності до медичної допомоги насамперед у регіонах ведення бойових дій та прилеглих територіях; послаблення епідеміологічного контролю за інфекційними та паразитарними хворобами внаслідок недосконалого санітарно-епідеміологічного нагляду і скорочення кількості фахівців епідеміологічного профілю; наявності ризику радіаційного забруднення територій через обстріли об’єктів атомної енергетики тощо
ХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ, СD 138 ТА ПОВТОРНІ НЕВДАЧІ ІМПЛАНТАЦІЇ
Get PDFThe aim of the study – to evaluate the correlation between visual signs of chronic endometritis (CE) during office hysteroscopy and CD 138 in the diagnosis of CE.
Materials and Methods. A prospective study was conducted from 2021 to 2023 at the “Damiya” Reproductive Health Center, Ivano-Frankivsk, Ukraine. Office hysteroscopy was performed as a routine procedure at the stage of endometrial preparation for embryo cryotransfer. Photo- and video-recording of hysteroscopy was performed. Endometrial samples were stored for 24 hours in neutral buffered formalin and then embedded in paraffin according to standard procedures. Statistical analysis was performed using SPSS (Statistical Package for the Social Sciences), version 22.0 (IBM Corp., Armonk, New York, USA).
Results and Discussion. The mean age of the patients was 32.5±1.2 years, 94 (47 %) patients with primary and 106 (53 %) with secondary infertility. According to hysteroscopy, histological and immunohistochemical analysis, 90 patients were diagnosed with HE. 50 patients were diagnosed with HE using visual criteria. These patients were divided into two groups depending on the severity of visual signs: Group I (25 patients) with pronounced signs and Group II (25 patients) with minimal or no signs. In Group I, we included patients with three or more visual signs of HE (focal or diffuse micropolyps with a vascular axis, stromal edema, hyperemia with a large number of white spots and blood vessels on the surface – «strawberry sign», as well as focal and diffuse hyperemia of the endometrium). In group II, we included patients only with criteria such as local isolated micropolyps or isolated focal hyperemia. In the group of women with pronounced visual signs of chronic endometritis, CD 138 was positive in 92 % of patients, while in the group II with weak visual signs of chronic endometritis, CD 138 was negative in 60 % of patients. Comparison of CD 138 indices between the groups of patients with pronounced and almost absent signs of CE demonstrates a clear statistically significant correlation (p<0.05) between the severity of visual signs of chronic endometritis and the CD 138 index. Integration of hysteroscopic findings with histopathological and immunohistochemical analysis (e.g., CD 138 staining) may improve diagnostic accuracy and clinical outcomes. Our results demonstrate a statistically significant correlation between the severity of hysteroscopic visual signs and CD 138, suggesting that office hysteroscopy may serve as a reliable preliminary diagnostic tool for HE.
Conclusions. Office hysteroscopy is a valuable tool for the diagnosis of HE, offering a minimally invasive and cost-effective method of evaluating the uterine cavity. Our study demonstrates a significant correlation (p<0.05) between the severity of visual signs observed during hysteroscopy and CD 138, reinforcing the diagnostic value of hysteroscopic criteria for HE. Based on our results, the presence of three out of five of these visual features is sufficient to establish a hysteroscopic diagnosis of HE.Мета дослідження – оцінити кореляцію між візуальними ознаками хронічного ендометриту (ХЕ) при офісній гістероскопії та СD 138 у діагностиці ХЕ.
Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження з 2021 до 2023 р. у Медичному центрі репродуктивного здоров’я «Дамія», Івано-Франківськ, Україна. Офісну гістероскопію виконували як рутинну процедуру на етапі підготовки ендометрія до кріоперенесення ембріона. Проводили фото- та відеофіксацію гістероскопії. Зразки ендометрія зберігали 24 год у нейтральному буферному формаліні, а потім заливали в парафін відповідно до стандартних процедур. Статистичний аналіз проводили з використанням SPSS (Statistical Package for the Social Sciences), версія 22.0 (IBM Corp., Armonk, New York, USA).
Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнток був (32,5±1,2) року, 94 (47 %) хворих із первинним та 106 (53 %) із вторинним непліддям. За даними гістероскопії, гістологічного та імуногістохімічного аналізу, у 90 пацієнток було діагностовано ХЕ. У 50 пацієнток діагностовано ХЕ з використанням візуальних критеріїв. Цих пацієнток було розподілено на дві групи залежно від тяжкості візуальних ознак: група I (25 пацієнток) із вираженими ознаками та група II (25 пацієнток) із мінімальними або відсутніми ознаками. До групи I ми включили пацієнток із трьома або більше візуальними ознаками ХЕ (вогнищеві або дифузні мікрополіпи із судинною віссю, стромальний набряк, гіперемія з великою кількістю білих плям та кровоносних судин на поверхні – «strawberry sign», а також вогнищева та дифузна гіперемія ендометрія). До групи II ми включили пацієнток лише з такими критеріями, як локальні ізольовані мікрополіпи або ізольована вогнищева гіперемія. У групі жінок із вираженими візуальними ознаками хронічного ендометриту CD 138 був позитивний у 92 % пацієнток, тоді як у ІІ групі при слабких візуальних ознаках хронічного ендометриту CD 138 був негативний у 60 % хворих. Порівняння показників CD 138 між групами пацієнток із вираженими та майже відсутніми ознаками ХЕ демонструє чітку статистично значущу кореляцію (p<0,05) між тяжкістю візуальних ознак хронічного ендометриту та показником CD 138. Інтеграція гістероскопічних знахідок з гістопатологічним та імуногістохімічним аналізом (наприклад, фарбування CD 138) може підвищити діагностичну точність і клінічні результати. Наші результати демонструють статистично значущу кореляцію між тяжкістю гістероскопічних візуальних ознак і CD 138, що свідчить про те, що офісна гістероскопія може слугувати надійним попереднім діагностичним інструментом для ХЕ.
Висновки. Офісна гістероскопія є цінним інструментом для діагностики ХЕ, пропонуючи мінімально інвазивний і економічно ефективний метод оцінки порожнини матки. Наше дослідження демонструє значущу кореляцію (p<0,05) між тяжкістю візуальних ознак, спостережених під час гістероскопії, та CD 138, що підсилює діагностичну цінність гістероскопічних критеріїв для ХЕ. На основі наших результатів наявність трьох із п’яти цих візуальних ознак є достатньою для встановлення гістероскопічного діагнозу ХЕ
ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО ЛІКУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ
Get PDFIntroduction. In the management of heart failure, adherence to prescribed pharmacological therapy and maintaining a high level of treatment compliance are key factors. The aim of this study was to assess the impact of the "Heart Failure Symptom Monitoring Diary" on treatment adherence among outpatients with heart failure.
Main part. The study included 55 patients from the "City Polyclinic No. 2" in Chernivtsi. In the cardiology office, they received individual counseling, education, and a diary for daily self-monitoring of heart failure symptoms in outpatient settings. It was found that educational interventions improved adherence to pharmacotherapy from 39.2 % to 71.2 %, and adherence to a healthy lifestyle from 31.5 % to 82 %. Forgetfulness, missed doses, self-discontinuation of medications, and neglect of medication records significantly decreased (by 67.3 %, 58.2 %, 45.5 %, and 67.2 %, respectively) (p = 0.0007). A high level of adherence (9.1 points) after the intervention was achieved in 71 % of patients, moderate adherence in 21.8 %, and low adherence in only 7.2 % (p = 0.020). The average adherence score increased to 8.1 compared to 4.4, indicating a significant improvement. The vast majority of patients (92.7 %, n = 51) demonstrated excellent adherence (≥8 points) after the educational intervention. Among elderly female patients, who predominated in the study group, adherence increased from moderate to high (8.2 points vs. 5.1). Self-monitoring indicators improved, in particular: the frequency of regular weight monitoring increased by 62%, fluid intake control (within the recommended volume of 1–1.5 L per day) improved by 40.2%, and adherence to dietary recommendations regarding sodium restriction increased by 46.2%.
Conclusions. Targeted education and the use of a monitoring diary are effective educational tools for patients with heart failure, promoting greater disease awareness and treatment adherence, improving self-monitoring, facilitating lifestyle changes in outpatient settings, and supporting the implementation of individualized treatment plans.Вступ. У менеджменті серцевої недостатності ключовим чинником є дотримання призначеної медикаментозної терапії та забезпечення високого рівня прихильності до лікування.
Метою роботи є оцінка впливу «Щоденника моніторингу симптомів серцевої недостатності» на прихильність до лікування у пацієнтів із серцевою недостатністю в амбулаторних умовах.
Основна частина. В дослідженні взяли участь 55 пацієнтів «Міської поліклініки №2» м. Чернівці. В кабінеті кардіолога вони отримали індивідуальне консультування, навчання та «щоденник» для щоденного самоконтролю за симптомами серцевої недостатності в амбулаторних умовах. Встановлено, що освітні втручання підвищили прихильність до фармакотерапії з 39,2% до 71,2%, а до здорового способу життя з 31,5% до 82%. Забудькуватість, пропуски доз, самовільна відміна препаратів і нехтування записами про прийом ліків, суттєво зменшились (відповідно на 67,3%, 58,2%, 45,5% та 67,2%) (p=0,0007). Високий рівень прихильності (9,1 балів) після втручання досягнуто у 71% хворих, середній — у 21,8%, низький — лише у 7,2% (p = 0,020). Середній бал зріс до 8,1 (проти 4,4), у що свідчить про високу прихильність. Абсолютна більшість пацієнтів (92,7%, n = 51) після освітніх втручань мали відмінну прихильність до лікування (8 балів). У жінок старечого віку, які переважали у нашому дослідженні, рівень прихильності підвищився з середнього до високого (8,2 балів проти 5,1). Покращились показники самоконтролю, зокрема, частота регулярного зважування зросла на 62 %, контроль споживання рідини (в межах рекомендованого обсягу до 1–1,5 л на добу) — на 40,2 %, а дотримання дієтичних рекомендацій щодо обмеження кухонної солі — на 46,2 %.
Висновки. Проведення цілеспрямованого навчання та ведення «щоденника» є ефективним освітнім інструментом у пацієнтів із серцевою недостатністю, яке сприяє підвищенню їх обізнаності щодо хвороби та прихильності до лікування, покращенню самоконтролю, зміни способу життя в амбулаторних умовах та виконання індивідуального плану лікування
СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПНОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В РОБОТІ ПСИХІАТРА ТА КЛІНІЧНОГО ПСИХОЛОГА
Get PDFIntroduction. The critical importance of telemedicine in Ukraine today is driven by the combination of wartime challenges, widespread psychological trauma, and limited access to specialized care. Telepsychiatry provides essential support for patients who have been forcibly displaced, live in high-risk areas, or lack the ability to visit a clinician in person. Remote consultations enable faster responses to changes in mental state, improve access to specialists, and reduce the stigma associated with seeking psychiatric support, telepsychiatry becomes one of the key instruments for ensuring psychological assistance to the population.
The aim of the study – to provide a comprehensive analysis of the role, effectiveness, and practical implementation of telemedical tools in the work of psychiatrists and clinical psychologists, and to assess their significance in ensuring continuous, accessible, and modern care within Ukraine’s healthcare system.
The main part. The article examines core telemedical solutions used in psychiatric practice, including remote clinical assessment, video consultations, digital monitoring platforms, self-tracking applications, and crisis intervention services. Special attention is given to the advantages of telepsychiatry, such as expanding access to specialized care, reducing stigma-related barriers, optimizing patient pathways, and improving adherence to treatment. The clinical aspects of telemedicine use for patients with different categories of mental disorders are explored. The article analyzes the potential for early detection of deterioration through digital tools such as regular online questionnaires, mood diaries, passive activity monitoring, and artificial intelligence–based algorithms. A separate section highlights the context of the war in Ukraine as a factor that has significantly increased the need for remote psychiatric support. Internally displaced persons, military personnel, residents of frontline territories, and individuals with chronic mental disorders often have limited opportunities for inperson consultations, making telemedicine one of the key mechanisms for supporting mental health. The article also discusses the ethical, legal, and organizational challenges of implementing telemedical interventions.
Conclusions. Telemedicine is an effective tool for expanding access to psychiatric and psychological care, ensuring continuity of treatment, and facilitating earlier detection of clinical destabilization. In the current conditions, its integration into clinical practice is a necessary step toward building a resilient, flexible, and patient-centered mental healthcare system in Ukraine.Вступ. Критична важливість телемедицини в Україні сьогодні зумовлена поєднанням воєнних викликів, масової психотравми та обмеженого доступу до спеціалізованої допомоги пацієнтів, які вимушено переміщені, живуть у зонах ризику або не мають можливості відвідати лікаря чи контактувати з клінічним психологом особисто. Дистанційні консультації дозволяють швидше реагувати на зміни психічного стану, підвищують доступність фахівців і зменшують стигму звернення за психіатричною підтримкою, вони стають одним із ключових інструментів забезпечення населення психологічною допомогою.
Мета роботи – провести комплексний аналіз ролі, ефективності та практичного впровадження телемедичних інструментів у діяльність психіатрів і клінічних психологів, оцінити їх значення для забезпечення безперервної, доступної та сучасної допомоги в системі охорони здоров’я України.
Основна частина. У статті розглянуто ключові телемедичні рішення, які використовують у психіатричній практиці, включно з дистанційною клінічною оцінкою, відеоконсультаціями, цифровими платформами моніторингу стану, застосунками для самоспостереження і сервісами кризового втручання. Особливу увагу приділено перевагам телепсихіатрії, серед яких – розширення доступу до спеціалізованої допомоги, зниження бар’єрів стигми, оптимізація маршрутизації пацієнтів та підвищення прихильності до лікування. Розкрито клінічні аспекти використання телемедицини для пацієнтів з різними категоріями психічних розладів. Проаналізовано можливості раннього виявлення погіршення стану завдяки цифровим інструментам, що включають регулярні онлайн-опитування, щоденники настрою, пасивний моніторинг активності та алгоритми штучного інтелекту. Стаття окремо висвітлює контекст війни в Україні як фактор, що суттєво збільшив потребу в дистанційній психіатричній допомозі. Внутрішньо переміщені особи, військовослужбовці, мешканці прифронтових територій і люди з хронічними психічними розладами часто мають обмежені можливості для очних консультацій, тому телемедицина стає одним із ключових механізмів підтримки психічного здоров’я. Також розглянуто етичні, правові та організаційні виклики впровадження телемедичних інтервенцій.
Висновки. Телемедицина є ефективним інструментом розширення доступу до психіатричної і психологічної допомоги, забезпечує безперервність лікування та сприяє більш своєчасному виявленню клінічної дестабілізації. За сучасних умов її інтеграція в клінічну практику є необхідним кроком для формування стійкої, гнучкої та орієнтованої на потреби пацієнта системи охорони психічного здоров’я в Україні
ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ПРОФЕСІЙНОМУ ВИГОРАННЮ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ, ТА ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЙОГО ПОДОЛАННЯ
Get PDFIntroduction. Nurses belong to a professional group with a high risk of developing burnout syndrome. Professional burnout is defined as a complex psychophysiological state characterized by emotional, cognitive, and physical exhaustion resulting from prolonged exposure to occupational stress and excessive emotional demands. The primary factors contributing to its development include the specifics of professional activity, working conditions and work organization, as well as the individual psychological characteristics of the employee. Manifestations of the syndrome affect both somatic and psycho-emotional domains, presenting as chronic fatigue, decreased job satisfaction, apathy toward the social environment, and emotional detachment from patients. The impact of occupational stress may be intensified by personal and family difficulties, complicating the processes of adaptation and the restoration of psycho-emotional balance.
The aim of the study – to analyze the factors contributing to professional burnout among nurses and to provide practical recommendations for its prevention and management as key determinants of health preservation and long-term work capacity.
The main part. It was found that professional burnout among nurses manifests at both personal and professional levels. Healthcare workers experience reduced motivation to perform professional duties, decreased quality of care, and increasing levels of interpersonal conflict within the team. Prolonged emotional exhaustion may lead to the development of psychosomatic disorders, depressive states, heightened anxiety, and increased frequency of temporary work incapacity. Preventing the development of burnout syndrome requires optimizing working conditions, ensuring a rational distribution of functional responsibilities, promoting a supportive psychological climate within the team, and implementing programs for psycho-emotional support of staff.
Conclusions. Professional burnout is a complex phenomenon that requires careful study at the present stage. Increasing demands placed on healthcare personnel and the extreme stress conditions of medical work underscore the need for continued research and understanding of this problem, as well as the development of effective strategies to prevent its occurrence.Вступ. Медичні сестри належать до групи професій із високим ризиком розвитку синдрому професійного вигорання. Професійне вигорання розглядають як комплексний психофізіологічний стан емоційного, розумового і фізичного виснаження, що формується внаслідок тривалого впливу професійного стресу та надмірних емоційних навантажень. Серед основних чинників його виникнення виокремлюють специфіку професійної діяльності, умови та організацію праці, а також індивідуально-психологічні особливості працівника. Прояви синдрому охоплюють як соматичну, так і психоемоційну сфери, симптомами є хронічна втома, зниження задоволеності професійною діяльністю, апатія щодо соціального оточення, емоційне віддалення від пацієнтів. Вплив професійного стресу можуть посилювати особистісні та сімейні проблеми, що ускладнює процес адаптації і відновлення психоемоційної рівноваги.
Мета роботи – проаналізувати чинники виникнення професійного вигорання в медичних сестер та узагальнити практичні поради щодо його профілактики і подолання як факторів збереження здоров’я та тривалої працездатності.
Основна частина. Було з’ясовано, що професійне вигорання медичних сестер проявляється як на особистісному, так і на професійному рівнях. У медичних працівників знижується мотивація до виконання професійних обов’язків, погіршується якість медичної допомоги, зростає рівень міжособистісних конфліктів у колективі. Тривале перебування у стані емоційного виснаження може призвести до розвитку психосоматичних розладів, депресивних станів, підвищення рівня тривожності, а також збільшення частоти тимчасової непрацездатності. З метою запобігання розвитку синдрому професійного вигорання особливого значення набувають оптимізація умов праці, раціональний розподіл функціональних обов’язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, а також упровадження програм психоемоційної підтримки персоналу.
Висновки. Професійне вигорання є складним явищем, що потребує ретельного вивчення на сучасному етапі. Зростання вимог до медичного персоналу, екстремальні стресові умови роботи підкреслюють необхідність дослідження і розуміння цієї проблеми, а також розробки ефективних стратегій запобігання її виникненню
ВАКЦИНАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПРОФІЛАКТИКИ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ: ВИВЧЕННЯ ПОГЛЯДІВ НАСЕЛЕННЯ ТА ВИЯВЛЕННЯ КЛЮЧОВИХ ПРОГАЛИН
Get PDFIntroduction. Since strengthening population health is a key objective of sustainable development, the implementation of simple preventive measures—particularly timely vaccination—plays a critical role in preventing antimicrobial resistance and limiting the spread of drug-resistant infections.
The aim of the study – to examine parents’ attitudes toward childhood vaccination, determine their level of awareness, identify factors influencing vaccine-related decision-making, and analyze potential barriers and motivating factors that affect the completeness and timeliness of immunization among the pediatric population.
The main part. The study was conducted in a school setting and involved students, their parents, and teachers, as these interacting groups shape health-related behavioral patterns. All participants were informed about the purpose of the study and provided voluntary consent. The survey focused on adherence to the national immunization schedule, trust in vaccines, and awareness of the preventive role of immunization in reducing infections that may require antibiotic treatment. The results showed that 66 % of children are vaccinated according to the schedule, 18 % partially; 43 % of respondents firmly believe in the effectiveness of vaccination, while 22 % partially agree; only 23 % of children received additional (non-mandatory) vaccines. When making vaccination decisions, 62 % of parents rely on consultations with a physician, and the main source of information is a family doctor or pediatrician (47 %). The data indicate that although 65 % of respondents acknowledge the importance of vaccination, overall support remains insufficient, and many parents exhibit notable information gaps. Trust in vaccination is largely shaped by healthcare professionals, whereas social media and other non-official sources frequently contribute to uncertainty and the spread of misinformation.
Conclusions. Most respondents recognize the importance of vaccination; however, the level of unequivocal support (43 %) remains insufficient to achieve herd immunity, and the substantial proportion of individuals who remain hesitant underscores the need for improved parental education. Nurses play a pivotal role in health education, fostering trust, and addressing informational gaps—an aspect that is particularly critical for preventing antimicrobial resistance, as vaccination reduces the necessity for antibiotic use.Вступ. Оскільки зміцнення здоров’я є ключовою метою сталого розвитку, впровадження простих профілактичних заходів, зокрема своєчасної вакцинації, має особливе значення для запобігання антибіотикорезистентності та поширенню стійких інфекцій.
Мета роботи – дослідити ставлення батьків до вакцинації дітей, визначити рівень інформованості, чинники, що впливають на ухвалення рішень щодо щеплень, а також проаналізувати можливі бар’єри і мотиваційні аспекти, які визначають повноту та своєчасність вакцинації дитячого населення.
Основна частина. Дослідження проведено на базі школи за участю учнів, їх батьків і педагогів, оскільки саме при взаємодії цих груп формуються поведінкові патерни щодо здоров’я та профілактики. Опитування стосувалося виконання Календаря профілактичних щеплень, довіри до вакцинації та обізнаності щодо її ролі в запобіганні виникненню інфекцій. Як свідчать результати дослідження, 66 % дітей вакциновані відповідно до календаря, 18 % – частково; твердо визнають ефективність вакцинації 43 %, ще 22 % частково погоджуються; додаткові щеплення отримали лише 23 % дітей. У прийнятті рішень щодо вакцинації 62 % батьків покладаються на консультацію з лікарем, а основним джерелом інформації є сімейний лікар або педіатр (47 %). Отримані дані вказують на те, що, хоча 65 % респондентів визнають важливість вакцинації, рівень підтримки залишається недостатнім, а багато батьків мають інформаційні прогалини. Довіра значною мірою залежить від медичних працівників, тоді як соціальні мережі та неофіційні джерела часто сприяють появі сумнівів і дезінформації.
Висновки. Більшість респондентів визнає важливість вакцинації, проте рівень безумовної підтримки (43 %) усе ще не достатній для колективного імунітету, а значна частка тих, хто вагається, вказує на потребу в кращому інформуванні батьків. Медичні сестри відіграють ключову роль у просвітницькій роботі, формуванні довіри та подоланні інформаційних прогалин, що особливо важливо для запобігання антибіотикорезистентності, адже вакцинація зменшує потребу в антибіотиках
СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ\u27Я ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНО-МЕДИЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОНТЕКСТИ
Get PDFPurpose: to substantiate the strategic nature of the impact of the health care system on the development of human potential, taking into account the post-war recovery and preparation of Ukraine for accession to the European Union, and to determine integral indicators for assessing such development. Materials and Methods. The methodological basis of the study is a systemic approach, which involves a comprehensive study of the object in its relationships and dynamics. The methods of structural and logical analysis, bibliosemantic approach, abstraction and generalization were used in the analysis process. Results. The analysis showed that the current strategic regulatory legal acts of Ukraine contain a vector of movement towards the development of human potential in the face of numerous global and local challenges. The current strategies of national security, human development, demographic development and development of the health care system are designed to respond to existing challenges in the field of human capital development, taking into account integral and special indicators and contain specific directions, goals and measures to overcome them. Conclusion. The analysis of strategic and program documents at the state level confirmed the strategic nature of the impact of the health care system on the development of human potential. In accordance with their provisions, the current strategic documents need to be updated taking into account new challenges, new initiatives and global leadership. Given the global trends in human capital assessment, it is relevant to include relevant integral indicators, in particular the Human Development Index (HDI) and the Human Capital Index (HCI), in the system for assessing the effectiveness of the implementation of strategic and program documents in Ukraine. The inclusion of HDI allows us to assess the general level of well-being of the population, while HCI focuses on future potential, especially in the field of child development and labor productivity. Their use will contribute to the transition from narrowly economic metrics to a more balanced assessment of the effectiveness of state policy, taking into account the human dimension of development.Мета: обґрунтувати стратегічний характер впливу системи охорони здоров’я на розвиток людського потенціалу з урахуванням післявоєнного відновлення і підготовки України до вступу до Європейського Союзу та визначити інтегральні індикатори для оцінки такого розвитку. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становить системний підхід, що передбачає комплексне вивчення об’єкта у його взаємозв’язках та динаміці. У процесі аналізу застосовано методи структурного та логічного аналізу, бібліосемантичного підходу, абстрагування й узагальнення. Результати. Аналіз показав, що чинні стратегічні нормативно-правові акти України містять вектор руху до розвитку людського потенціалу в умовах численних глобальних та локальних викликів. Чинні стратегії національної безпеки, людського розвитку, демографічного розвитку та розвитку системи охорони здоров’я покликані дати відповідь на наявні виклики у сфері розвитку людського капіталу з урахуванням інтегральних та спеціальних показників і містять конкретні напрями, цілі та заходи для їх подолання. Висновки. Аналіз стратегічних та програмних документів державного рівня підтвердив стратегічний характер впливу системи охорони здоров’я на розвиток людського потенціалу. Відповідно до їх положень, чинні стратегічні документи потребують оновлення з урахуванням нових викликів, нових ініціатив та глобального лідерства. З огляду на глобальні тенденції оцінки людського капіталу, актуальним є включення відповідних інтегральних індикаторів, зокрема індексу людського розвитку (HDI) та індексу людського капіталу (HCI), до системи оцінки ефективності реалізації стратегічних та програмних документів в Україні. Обидва показники охоплюють ключові сфери: освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, що становлять основу національного розвитку та сталого зростання. Включення HDI дає змогу оцінювати загальний рівень добробуту населення, тоді як HCI фокусує увагу на майбутньому потенціалі, особливо у сфері дитячого розвитку та продуктивності робочої сили. Їх використання сприятиме переходу від вузькоекономічних метрик до більш збалансованої оцінки ефективності державної політики з урахуванням людського виміру розвитку
САМОСПРИЙНЯТТЯ СТАНУ ЗДОРОВ’Я КЕРІВНИКАМИ ОРГАНІВ ТА ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ЧИННИК УПРАВЛІНСЬКОЇ СПРОМОЖНОСТІ Й КАДРОВОЇ СТІЙКОСТІ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)
Get PDFPurpose: to identify key characteristics of health self-perception among healthcare facility managers and to substantiate its role as a factor of managerial capacity and workforce stability amid healthcare system transformations. Materials and Methods. A quantitative, cross-sectional survey was conducted among n = 327 managers in the Lviv region (83.4% of the total population), with a representative sample (SE = 1.12%, E = ±2.2%, p < 0.001). Data were collected using a structured author-developed questionnaire focused on medical conditions, primarily cardiovascular pathology, and processed using MS Excel with application of medical-statistical methods and systems analysis. Results. A significant urban–rural staffing imbalance was identified (Р=91.1% of managers work in cities). Women comprised Р=70.6% of the managerial staff, and the age distribution covered productive groups, allowing intergenerational exchange of experience while necessitating individualized approaches to chronic disease prevention. Approximately Р=66.7% rated their health as good or excellent, while Р=25.7% assessed it as satisfactory, indicating potential risks associated with occupational stress and aging. The most common medical conditions among respondents indicate limited diagnostic awareness of their own health among managers. Three risk clusters were identified: cardiometabolic, atherosclerotic, and insufficient screening, potentially affecting functional capacity and long-term workability. The calculated Health Status Index (HSI ≈ 0.77) indicated a moderately good overall health status, highlighting underestimation of personal health risks and the need to improve health literacy among managers. Key features of self-assessed health provide a basis for optimizing HR policies and developing pragmatic strategies to maintain managerial functional capacity, focusing on health preservation and burnout prevention. Conclusion. The findings have practical value as an analytical basis for improving HR policies in healthcare, supporting compliance with regulatory requirements and developing strategies to maintain managerial capacity through health preservation, burnout prevention, and ensuring the viability of managers and workforce stability.Мета: ідентифікація ключових характеристик самосприйняття стану здоров’я керівниками закладів охорони здоров’я та обґрунтування його ролі як чинника управлінської спроможності і кадрової стійкості в умовах трансформацій системи охорони здоров’я. Матеріали і методи. Проведено кількісне одноразове опитування n=327 керівників Львівської області (Р=83,4 % від генеральної сукупності) за репрезентативної вибірки (SE=1,12 %, Е=±2,2 %, p < 0,001). Дані збиралися авторською анкетою, орієнтованою на виявлення медичних станів, переважно серцево-судинної патології, а обробка проведена за допомогою MS Excel із застосуванням медико-статистичних методів та системного аналізу. Результати. Виявлено дисбаланс у кадровому забезпеченні сільських територій (Р=91,1% керівників працюють у містах), тоді як у гендерному складі переважають жінки (Р=70,6%), а віковий розподіл охоплює продуктивні групи, що дає змогу розраховувати на міжгенераційний обмін досвідом і водночас потребує індивідуального підходу до профілактики хронічних захворювань. Доведено, що близько Р=66,7% оцінюють своє здоров’я як добре та відмінне, а Р=25,7% – як задовільне, що вказує на можливі ризики, пов’язані з професійним стресом і віковими змінами. Найпоширеніші медичні стани у здорових респондентів свідчать про обмежену діагностичну обізнаність у стані власного здоров’я серед управлінців. Установлені кластери ризику (кардіометаболічний, атеросклеротичний і кластер недостатнього обстеження) засвідчують наявність структурованих груп медичних загроз, що потенційно впливають на функціональну спроможність та довготривалу працездатність керівників у сфері охорони здоров’я, тоді як обрахований індекс здоров’я HSI ≈ 0,77 свідчить про помірно добрий загальний стан керівників. Усе це у цілому засвідчує недооцінку управлінцями серйозності власного стану здоров’я та вказує на потребу в підвищенні медичної обізнаності щодо особистих ризиків у здоров’ї. Висновки. Отримані результати мають прикладну цінність як аналітична основа для вдосконалення кадрової політики в охороні здоров’я, сприяючи реалізації нормативних вимог та формуванню стратегій підтримки управлінської спроможності на засадах збереження здоров’я, профілактики вигорання й забезпечення життєздатності керівників і кадрової стійкості медичної галузі
ГОРМОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ У ЖІНОК З НЕПЛІДДЯМ ТА ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗА НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ
Get PDFIntroduction. The combination of type 2 diabetes mellitus (T2DM) and pelvic inflammatory diseases creates a complex clinical context in which cross-interactions between metabolic (insulin resistance, hyperglycaemia), immune (chronic systemic inflammation) and endocrine (gonadotropic and steroid axis regulation) processes can lead to persistent hormonal disorders in women of reproductive age. The aim of the study – to analyse the hormonal status of infertile women with chronic salpingo-oophoritis combined with type 2 diabetes mellitus. Research Methods. The study involved an analysis of medical records and examination of 53 infertile women of reproductive age with chronic salpingo-oophoritis (ChrSO), T2DM and their combination, who were undergoing inpatient treatment at the Ternopil Municipal Hospital No. 2. Patients were divided into three groups: 1st – patients diagnosed with ChrSO; 2nd – patients with type 2 diabetes mellitus; 3rd – patients with combined ChrSO and T2DM. The level of reproductive system hormones was determined using a Cobas e 411 automatic analyser. Results and Discussion. In infertile women with T2DM and a combination of T2DM and ChrSO, a significant hormonal imbalance is observed compared to the group with isolated chronic salpingo-oophoritis, in particular, a significant increase in FSH, LH and testosterone, a marked decrease in oestradiol and progesterone, and a decrease in the LH/FSH ratio, reflecting a combination of hypoestrogenism, hypoprogesteronemia and hyperandrogenism against a background of metabolic disorders. Conclusions. The established hormonal imbalance in infertile women with comorbid type 2 diabetes mellitus and chronic salpingo-oophoritis indicates a combination of decreased ovarian function and relative hyperandrogenism in patients with diabetes, which is exacerbated by inflammatory diseases of the pelvic organs.Вступ. Поєднання цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) і запальних захворювань органів малого таза створює складний клінічний контекст, у якому перехресні взаємодії метаболічних (інсулінорезистентність, гіперглікемія), імунних (хронічне системне запалення) та ендокринних (строку регуляції гонадотропної та стероїдної осі) процесів можуть призводити до стійких гормональних порушень у жінок репродуктивного віку. Мета дослідження – проаналізувати гормональний статус безплідних жінок із хронічним сальпінго-оофоритом у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. Методи дослідження. У дослідженні було проведено аналіз медичної документації та обстеження 53 безплідних жінок репродуктивного віку, хворих на хронічний сальпінгооофорит (ХрСО), ЦД2 та їх поєднання, що перебували на стаціонарному лікуванні в КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2». Пацієнтів поділили на три групи: 1-ша – пацієнти з діагностованим ХрСО; 2-га – пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу, 3-тя – пацієнти з поєднаним перебігом ХрСО та ЦД2. Рівень гормонів репродуктивної системи визначали на автоматичному аналізаторі Cobas e 411. Результати й обговорення. У безплідних жінок із цукровим діабетом 2-го типу та поєднанням цукрового діабету 2-го типу із хронічним сальпінгооофоритом спостерігається суттєвий гормональний дисбаланс стосовно групи з ізольованим хронічним сальпінгооофоритом, зокрема значне підвищення рівнів ФСГ, ЛГ та тестостерону, виражене зниження естрадіолу та прогестерону, а також зменшення співвідношення ЛГ / ФСГ, що відображає комбінацію гіпоестрогенії, гіпопрогестеронемії та гіперандрогенії на тлі метаболічних порушень. Висновки. Встановлений гормональний дисбаланс у безплідних жінок із коморбідністю цукрового діабету 2-го типу та хронічного сальпінгооофориту свідчить про поєднання зниження оваріальної функції та відносної гіперандрогенії у пацієнток з діабетом, що посилюється на фоні запальних захворювань органів малого таза