Scientific Journals of Ternopil State Medical University / Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Not a member yet
13110 research outputs found
Sort by
ВАЛІДИЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО КОМУНІКАЦІЙНОГО КЛЮЧА ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОМПЛАЄНСУ В РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ МЕДИЦИНІ
Full text linkSUMMARY. Communication in healthcare is not only an exchange of information, but also a tool for influencing patient motivation, participation and compliance. Effective, empathetic and structured interaction has been proven to improve treatment outcomes, especially in physical and rehabilitation medicine. In Ukraine, there are no mnemonic models that would integrate verbal and non-verbal communication strategies in rehabilitation practice. Therefore, the authors created an innovative communication key “(KPD)² + ENZiM”, which combines management, instruction, demonstration with support, facial expressions and involvement.
The aim – to conduct external (face validity) and content (content validity) validation of the communication key “(KPD)² + ENZiM” to assess its comprehensibility, importance and compliance with the goal of increasing compliance.
Material and Methods. The “(KPD)² + ENZiM” model covers six keys of communication – command, comment, simple phrases, repeat, demonstrate, touch – and an empathetic component (empathy, appropriate attitude, involvement, facial expressions). For face validity, 26 respondents (teachers, doctors, physical therapists, nurses, students) were involved. The importance of the items was assessed using a 5-point Likert scale with the calculation of the Item Impact Score (IIS). For content validity, 10 clinical communication experts assessed specificity, relevance to the purpose, and clarity on scales of 3–4 points. The Content Validity Ratio (CVR) and Content Validity Index (CVI) were calculated.
Results. All key elements showed high IIS (4.77–4.92), CVR (0.78–1.0) and CVI (0.9–1.0) scores, indicating their significance and comprehensibility.
Conclusions. Validation confirmed the reliability and content relevance of the “(KPD)² + ENZiM” model as an effective tool for increasing compliance in rehabilitation medicine.РЕЗЮМЕ. Комунікація в охороні здоров’я є не лише обміном інформацією, а й інструментом впливу на мотивацію, участь і комплаєнс пацієнта. Ефективна, емпатична та структурована взаємодія доведено підвищує результати лікування, особливо у фізичній та реабілітаційній медицині. В Україні відсутні мнемонічні моделі, які б інтегрували вербальні й невербальні стратегії спілкування у реабілітаційній практиці. Тому авторами створено інноваційний комунікаційний ключ «(КПД)² + ЕНЗіМ», що поєднує керування, інструктаж, демонстрацію з підтримкою, мімікою та залученням.
Мета – провести зовнішню (face validity) та змістову (content validity) валідизацію комунікаційного ключа «(КПД)² + ЕНЗіМ» для оцінки його зрозумілості, важливості та відповідності меті підвищення комплаєнсу.
Матеріал і методи. Модель «(КПД)² + ЕНЗіМ» охоплює шість ключів комунікації – командуй, коментуй, прості фрази, повторюй, демонструй, доторкнись – та емпатичний компонент (емпатія, належне ставлення, залучення, міміка). Для face validity залучено 26 респондентів (викладачі, лікарі, фізичні терапевти, медсестри, студенти). Оцінку важливості пунктів проводили за 5-бальною шкалою Лайкерта з розрахунком Item Impact Score (IIS). Для content validity – 10 експертів із клінічної комунікації оцінювали визначальність, відповідність меті та зрозумілість за шкалами 3–4 балів. Обчислювали Content Validity Ratio (CVR) та Content Validity Index (CVI).
Результати. Усі елементи ключа показали високі показники IIS (4.77–4.92), CVR (0.78–1.0) та CVI (0.9–1.0), що свідчить про їх значущість і зрозумілість.
Висновки. Валідизація підтвердила надійність і змістову відповідність моделі «(КПД)² + ЕНЗіМ» як ефективного інструменту для підвищення комплаєнсу в реабілітаційній медицині
ДИНАМІКА ЗМІН рН ТА ЦИТОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ У ПОВНОШАРОВІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ РАНІ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗКЛІТИННОГО ДЕРМАЛЬНОГО МАТРИКСУ
Full text linkSUMMARY. The pH level within a wound represents a critical parameter influencing the effectiveness of therapeutic interventions and the overall course of tissue repair. Cytological analysis can serve as a valuable prognostic indicator of wound closure efficacy, as it provides insight into the dynamic balance between inflammatory responses and regenerative processes at the early stages of repair.
The aim – to investigate the features of pH dynamics on the wound surface and the cytological structure of a full-thickness skin defect in pigs when using an acellular dermal matrix.
Material and Methods. An analysis was performed on the data of pH-metry of full-thickness experimental wounds in pigs and on cytological smears obtained from these wounds. The wound model was formed according to the author’s proposed method.
The pH level was determined using a pH meter EZODO 6011A, calibrated at two points (pH=4.00 and pH=7.00). Statistical analysis was performed using the nonparametric Mann–Whitney criterion (Mann–Whitney U test).
Cytological examination was carried out according to the method of M. P. Pokrovska and M. S. Makarov, modified by D. M. Shteinberg. Cytograms were examined under a Nikon E 100 microscope.
Results. The pH of the full-thickness skin defect in pigs changes depending on the stage of the wound-healing process. It was established that throughout the observation period, the wound pH remains alkaline, which reflects the specific nature of healing in full-thickness skin defects in pigs.The use of the acellular dermal matrix contributes to a reduction of the local inflammatory reaction in the wound, which correlates with changes in pH and in the cytological structure of the wound-surface smears. Cytological studies confirm the anti-inflammatory and antimicrobial activity of the acellular dermal matrix, which has pathophysiological significance for optimizing skin regeneration processes.
Conclusions. 1. The initial alkaline pH (7.05±0.12) in the full-thickness wound of pigs is a natural consequence of the release of intracellular alkaline components from muscle tissue, disturbances of microcirculation and oxidative metabolism, as well as the early inflammatory response with a high exudate content. Subsequently, in the absence of signs of progressive inflammation, the pH in the full-thickness wound remains alkaline.
The increased pH during the application of the acellular dermal matrix can be considered an indicator of active remodeling of protein structures and normalization of the wound microenvironment. This confirms the promising potential of using the ADM as a bioactive dressing in reconstructive skin surgery.
2. The use of the acellular dermal matrix helps reduce the intensity of the acute inflammatory response during the wound-healing process, accelerates the formation of granulation tissue, and stimulates faster restoration of the epithelial layer.РЕЗЮМЕ. Рівень рН у рані є одним із ключових факторів, що визначають ефективність лікувальних втручань та сприятливий перебіг загоєння. Цитологічний аналіз може слугувати важливим прогностичним маркером ефективності закриття рани, оскільки на ранніх етапах загоєння він відображає співвідношення між запальною реакцією та процесами відновлення.
Мета – дослідити особливості динаміки змін рН ранової поверхні та цитологічної структури повношарового дефекту шкіри свині при використанні безклітинного дермального матриксу.
Матеріал і методи. Проведено аналіз даних рН-метрії повношарових експериментальних ран на свині та цитологічних відбитків, отриманих із цих ран. Модель рани сформована відповідно до запропонованої автором методики.
Рівень рН визначали рН-метром EZODO 6011А з калібруванням за двома точками рН=4.00 та рН=7.00. Статистичний аналіз проводили із використанням непараметричного критерію Манна–Уітні (Mann–Whitney U test).
Цитологічне дослідження проводили за методикою М. П. Покровської та М. С. Макарова у модифікації Д. М. Штейнберга. Цитограми досліджували під мікроскопом Nikon E 100.
Результати. РН повношарового дефекту шкіри свині змінюється залежно від стадії ранового процесу. Встановлено, що протягом усього періоду спостереження рН рани залишається лужним, що відображає специфіку перебігу загоєння саме повношарових дефектів шкіри свині. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє зменшенню локальної запальної реакції в рані, що корелює зі змінами рН та цитологічної структури відбитків з ранової поверхні. Цитологічні дослідження підтверджують протизапальну та антимікробну активність безклітинного дермального матриксу, що має патофізіологічне значення для оптимізації процесів регенерації шкіри.
Висновки. 1. Початковий лужний рН (7,05±0,12) у повношаровій рані свині є закономірним наслідком вивільнення внутрішньоклітинних лужних компонентів із м’язової тканини, порушення мікроциркуляції та окисного метаболізму, а також ранньої запальної реакції з високим вмістом ексудату. Надалі, за відсутності ознак прогресування запалення, рН у повношаровій рані зберігає лужний характер.
Підвищений рН при застосуванні безклітинного дермального матриксу може розглядатися як показник активного ремоделювання білкових структур і нормалізації мікрооточення рани. Це підтверджує перспективність використання БДМ як біоактивного покриття у реконструктивній хірургії шкіри.
2. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє зниженню інтенсивності гострої запальної реакції під час перебігу ранового процесу, прискорює формування грануляційної тканини та стимулює швидше відновлення епітеліального покриву
ОЦІНКА РІВНЯ АНТИМІКРОБНИХ ПЕПТИДІВ – α-ДЕФЕНЗИНІВ У РОТОВІЙ РІДИНІ ДІТЕЙ ІЗ ХРОНІЧНИМ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ НА ФОНІ ХРОНІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ
Full text linkChanges in the microbial landscape of the oral cavity, playing an important role in the colonization of its biotope and the occurrence of local inflammation, are closely related to the pathogenesis of diseases of the gastrointestinal tract and other distant organs. The oral cavity secretes antimicrobial peptides of various classes against a wide range of pathogens, in particular, α-defensins, whose immunoadjuvant properties allow the prevention of infections. The aim of the study is to evaluate the potential antimicrobial properties of salivary peptides based on the concentration of α-defensins in the oral fluid of children with chronic catarrhal gingivitis on the background of chronic gastrointestinal diseases. A clinical and laboratory study was conducted on 97 children, of whom 59 had chronic catarrhal gingivitis and diseases of the gastrointestinal tract (main group) and 38 somatically healthy children. The state of oral hygiene, the state of periodontal tissues, and the prevalence and intensity of the inflammatory process were assessed using the Schiller-Pisarev test. Determination of the content of α-defensins in oral fluid was performed by enzyme-linked immunosorbent assay. Statistical processing of the obtained research results was performed using the licensed software package Statistica for Windows 13.0. Clinical and instrumental examination of the state of periodontal tissues showed that the prevalence of the inflammatory process and the degree of intensity of gingival inflammation in patients according to the Schiller-Pysarev test was positive in 81.36 %, and weakly positive in 15.25 %, which confirms the presence of an inflammatory process in the gums. Dental deposits were detected in 86.44 % of children in the main group, in 10.53 % of healthy children. The average hygienic index of Fedorov-Volodkina in the main group was (2.53 ± 0.02) points, in healthy children – (1.12 ± 0.04) points. Determination of the level of α-defensins in the oral fluid of children in the main group showed a decrease in their concentration in 12-year-old children by 7.1 times, in 15-year-olds – by 5.2 times compared to the similar indicator in healthy children. As a result of our study, a decrease in the expression level of antimicrobial peptides α-defensins in the oral fluid of children with periodontal tissue damage associated with chronic gastrointestinal diseases was found.Зміни мікробного пейзажу порожнини рота, відіграючи важливу роль у колонізації її біотопу й виникненні місцевого запалення, тісно пов’язані з патогенезом захворювань шлунково-кишкового тракту й інших віддалених органів. Проти широкого спектру патогенів у порожнині рота виділяються антимікробні пептиди різних класів, зокрема α-дефензини, завдяки імуноад’ютантним властивостям яких можливе запобігання інфекціям. Мета дослідження – оцінка потенційних антимікробних властивостей слинних пептидів за концентрацією α-дефензинів у ротовій рідині дітей із хронічним катаральним гінгівітом на фоні хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту. Проведено клініко-лабораторне дослідження 97 дітей, із яких 59 осіб – із хронічним катаральним гінгівітом і захворюваннями шлунково-кишкового тракту (основна група) та 38 соматично здорових дітей. Проведено оцінку стану гігієни порожнини рота, стану тканин пародонта, визначення поширеності й інтенсивності запального процесу за допомогою проби Шиллера-Писарєва. Визначення вмісту в ротовій рідині α-дефензинів проводили методом імуноферментного аналізу. Статистичну обробку отриманих результатів дослідження виконували за допомогою ліцензійного пакету програмного забезпечення Statisticа for Windows 13.0. Клініко-інструментальне дослідження стану тканин пародонта показало, що поширеність запального процесу та ступінь інтенсивності запалення ясен у хворих за пробою Шиллера-Писарєва були позитивними у 81,36 %, у 15,25 % – слабо позитивними, що підтверджує наявність запального процесу в яснах. Зубні відкладення визначалися у 86,44 % дітей основної групи, у здорових дітей – у 10,53 %. Гігієнічний індекс Федорова-Володкіної в середньому по основній групі становив (2,53 ± 0,02) бала, у здорових дітей – (1,12 ± 0,04) бала. Визначення рівня α-дефензинів у ротовій рідині дітей основної групи показало зниження їх концентрації в дітей 12-річного віку в 7,1 раза, у 15-річних – у 5,2 раза проти аналогічного показника здорових дітей. У результаті проведеного нами дослідження встановлено зниження рівня експресії антимікробних пептидів α-дефензинів у ротовій рідині дітей із ураженням тканин пародонта, асоційованим із хронічними захворюваннями ШКТ
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОР У ДІТЕЙ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ
Full text linkSUMMARY. Functional constipation is the most common functional gastrointestinal disorder in children of various ages, characterized by complex and multifactorial pathophysiological mechanisms and treatment challenges. The term “functional constipation” refers to infrequent and/or difficult bowel movements, often accompanied by painful defecation, the passage of hard, dense stools, and a sensation of incomplete evacuation.
The aim – to analyze the relevance of the problem of functional constipation in children according to the Rome IV pediatric criteria to promote their broader application in pediatric practice.
Material and Methods. The study employed informational, bibliographic, and analytical methods using international electronic medical information databases concerning functional constipation based on the Rome IV criteria.
Results. Risk factors for the development of constipation in children include a diet low in fiber and high in calories (e.g., consumption of fast food and sweets), a sedentary lifestyle with little to no physical activity, a family history of constipation, as well as emotional and psychological disorders, and stress experienced by children within the family and society. A lack of patient compliance with treatment and parental concerns regarding the long-term use of certain non-pharmacological and pharmacological therapies often contribute to its ineffectiveness. A significant number of clinicians consider constipation to be caused by organic pathology, although it is most often of functional origin.
Conclusion. Contrary to the widespread belief that children outgrow functional constipation without issues, it can lead to serious consequences for colon function and the child’s psychological well-being, significantly impacting quality of life and negatively affecting future health and education. This review aims to focus on various aspects of functional constipation in children, including its prevalence, mechanisms of development, diagnostic criteria, as well as traditional and emerging treatment options, especially non-pharmacological approaches.РЕЗЮМЕ. Функціональний запор є найпоширенішим функціональним шлунково-кишковим розладом у дітей різного віку зі складними і багатофакторними патофізіологічними механізмами та проблемами лікування. Терміном «функціональний запор» позначається нечасте та/або утруднене випорожнення кишечника, часто з болісною дефекацією, виділенням твердого щільного калу та відчуттям неповного випорожнення.
Метою роботи був аналіз актуальності проблеми функціональних запорів у дітей відповідно до Римських педіатричних критеріїв IV перегляду для більш широкого застосування їх у педіатричній практиці.
Матеріал і методи. У роботі застосовано інформаційний, бібліографічний та аналітичний методи пошуку у міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних, що стосуються функціонального запору, згідно з Римськими критеріями IV.
Результати. Факторами ризику розвитку запору у дітей є харчування з низьким вмістом клітковини та високим вмістом калорій (наприклад, споживання фастфуду, солодощів), малорухливий спосіб життя з відсутністю фізичних навантажень, наявність сімейної історії запорів, а також емоційні та психологічні розлади, стрес, який переживають діти в сім’ї та суспільстві. Відсутність усвідомленого комплаєнсу пацієнтів до лікування та занепокоєння батьків щодо тривалого використання певних нефармакологічних та фармакологічних методів лікування часто є причинами його неефективності. Значна частина клініцистів вважає, що запор спричинений певною органічною патологією, хоча зазвичай він має саме функціональне походження.
Висновок. Всупереч загальноприйнятій думці про те, що функціональний запор діти переростають без проблем, він призводить до серйозних наслідків для роботи товстої кишки та психологічного стану дитини, має вагомий вплив на якість життя та згубно впливає на майбутнє здоров’я та освіту. Цей огляд має на меті зосередитися на різних аспектах функціонального запору у дітей, включаючи поширеність, механізми виникнення, діагностичні критерії, а також традиційні та нові варіанти лікування, особливо немедикаментозне лікування
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ОРГАНІЗМУ ПОСТІНСУЛЬТНИХ ПАЦІЄНТІВ ПРИ РЕАБІЛІТАЦІЇ РІЗНИМИ МЕТОДАМИ
Full text linkSUMMARY. The relevance of the study is determined by the need for individualisation and accurate dosing of physical activity in patients in the early post-stroke period. Incorrectly selected exercise intensity can have an adverse effect on the body, while correctly dosed exercise is the key to improving the psycho-emotional state and restoring motor activity.
The aim – to justify the feasibility of determining the functional reserve of the body of patients with intracerebral stroke in the early stages of rehabilitation in order to adjust and individualise their motor regime, physical activity and the intensity of rehabilitation exercises.
Material and Methods. The study was conducted at the Ivano-Frankivsk City Council City Clinical Hospital No. 1. It involved 18 patients divided into the main (n=9, Feldenkrais method) and control (n=9, standard programme) groups. To assess functional status, the orthostatic test, Genchi test, Stange test, and Robinson test were used. Testing was conducted before and after rehabilitation sessions. Anxiety levels were also assessed.
Results. After exercise according to the standard programme, the number of patients with unsatisfactory results (especially in the Robinson test) increased, indicating a significant load on the cardiovascular system. When using the Feldenkrais method, the number of patients with "excellent" and “good” ratings increased by 31.3 %, while the number with ‘unsatisfactory’ ratings decreased by 9.6 %. A decrease in high levels of personal anxiety was also recorded in the Feldenkrais group.
Conclusions. The use of functional tests is an accessible and effective tool for operational control. The Feldenkrais method is more adequate for early post-stroke rehabilitation, improving functional indicators and psycho-emotional state. Intensive methods are recommended for patients with a positive response, and bed rest is recommended for those with a negative response.РЕЗЮМЕ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю індивідуалізації та точного дозування фізичних навантажень у пацієнтів у ранньому постінсультному періоді. Неправильно підібрана інтенсивність занять може мати несприятливий вплив на організм, тоді як правильно дозоване навантаження є ключем до покращення психоемоційного стану та відновлення рухової активності.
Мета роботи – обґрунтувати доцільність визначення функціонального резерву організму пацієнтів із внутрішньомозковим інсультом на ранніх етапах реабілітації для коригування та індивідуалізації їхнього рухового режиму, фізичних навантажень та інтенсивності реабілітаційних занять.
Матеріал і методи. Дослідження проведено на базі міської клінічної лікарні № 1 Івано-Франківської міської ради. У ньому взяли участь 18 пацієнтів, поділених на основну (n=9, метод Фельденкрайза) та контрольну (n=9, стандартна програма) групи. Для оцінки функціонального стану використано ортостатичну пробу, проби Генчі, Штанге та пробу Робінсона. Тестування проводилося до і після реабілітаційних занять. Додатково оцінювався рівень тривожності.
Результати. Після навантаження за стандартною програмою зросла кількість пацієнтів із незадовільними показниками (особливо за пробою Робінсона), що свідчить про значне навантаження на серцево-судинну систему. При застосуванні методу Фельденкрайза кількість пацієнтів з оцінкою «відмінно» та «добре» збільшилась на 31,3 %, тоді як кількість осіб із оцінкою «незадовільно» знизилася на 9,6 %. Також зафіксовано зниження високого рівня особистісної тривожності у групі Фельденкрайза.
Висновки. Застосування функціональних проб є доступним та ефективним інструментом оперативного контролю. Метод Фельденкрайза є більш адекватним для ранньої постінсультної реабілітації, покращуючи функціональні показники та психоемоційний стан. Пацієнтам із позитивною реакцією рекомендовано інтенсивні методи, з негативною – ліжковий руховий режим
ТИРЕОЇДНИЙ І КОРТИКОЇДНИЙ СТАТУС У ДІТЕЙ ІЗ АТОПІЧНОЮ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ ЗА НАЯВНОСТІ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Full text linkThe leading role of hormones in the formation of protective and compensatory mechanisms determines the role of the study of the neuroendocrine system in asthma. Researchers studying this problem have noted that the body responds to the entry and action of an allergen with a complex cascade of protective and adaptive reactions with the indispensable participation of the main control and regulatory adaptive systems – pituitary-adrenal and pituitary-thyroid [4; 8; 9; 16]. Endogenous activation of the reticular zone of the adrenal cortex, and hence an increase in the content of endogenous adrenal androgens in the bloodstream, is observed during chronic stress exposure [1; 2; 12; 13]. During chronic exposure, the stress-limiting effect of adrenal androgens is necessary as a protective one in cases where a long-term high level of glucocorticoids can be dangerous due to their catabolic effects in the body. Adrenal androgens, along with non-immune protection and activation of anabolic processes, cause immune protection and anti-immunodepressive effects, providing anti-allergic, anti-infective, and anti-oncogenic protection [6; 7; 10; 11; 15]. The aim of the study to study thyroid and corticoid status in children with atopic bronchial asthma in the presence of inflammatory periodontal diseases without caries complications. In order to study the features of thyroid and corticoid status in children with dental morbidity on the background of asthma, 195 children were examined. 120 children with asthma and dental diseases formed the main group, the comparison group consisted of 49 people with dental caries and periodontal diseases without concomitant somatic diseases. The control group consisted of 26 somatically healthy children with intact periodontal and teeth. An immunological method was used to assess the hormonal spectrum of blood serum, and the degree of inflammatory phenomena in the gums was studied using the PMA index. Materials and methods. Analysis of the concentration of thyroid hormones and cortisol in children of different ages with dental diseases on the background of asthma showed that the highest serum TSH levels were determined in 7–9 year old children (2.62 ± 0.47) μM/ml with minimum values at the age of 13–15 years (1.54 ± 0.13) μM/ml. In the comparison group, the same serum TSH values were determined in the age interval of 7–9 years and 10–12 years, and in children 13–15 years, an increase in serum TSH values to (2.08 ± 0.28) μM/ml was noted. The same T4 values were recorded in the serum of children 7–9 and 10–12 years of the main group, which on average amounted to (127.12±6.84) nmol/l. In the comparison group, the maximum values of T4 were determined in 7–9 year-olds (110.71 ± 8.63) nmol/l with minimum values (92.66 ± 4.83) nmol/l in children aged 13–15 years. Analysis of the content of thyroid hormones and cortisol in the blood serum of children, depending on the nosological form of dental disease, showed that in children of the main group with periodontal diseases, the TSH level was 8.95 % higher (p > 0.05) than in persons of the same group with caries. At the same time, in children of the comparison group with periodontal diseases, the TSH content was 7.81 % lower (p1 > 0.05) than in persons of the main group with periodontal diseases and 8.57 % lower (p1 > 0.05) than in children of the main group with caries. Conclusions. Thus, in children with asthma of the main group, regardless of the nosological form of dental disease, higher values of thyroid hormones and cortisol in blood serum were noted compared to the data in children of the comparison group. In both groups of the study, in the presence of inflammatory diseases of periodontal tissues, higher values of the analyzed hormones were observed than in the case of dental caries. Thus, in children with dental morbidity on the background of asthma, greater deviations in the functioning of the pituitary-thyroid system were studied, which required adequate therapeutic treatment taking into account the somatic and dental status of children with asthma.Провідна роль гормонів у формуванні захисно-компенсаторних механізмів визначає роль вивчення нейроендокринної системи при бронхіальній астмі (БА). Дослідники, що займаються вивченням цієї проблеми, відзначили, що на потрапляння та дію алергену організм відповідає складним каскадом захисно-пристосувальних реакцій з неодмінною участю основних контрольно-регулювальних адаптивних систем – гіпофізарно-надниркової й гіпофізарно-тиреоїдної [4; 8; 9; 16]. Ендогенна активація сітчастої зони кори надниркових залоз, а отже, і збільшення вмісту ендогенних надниркових андрогенів у кровотоці спостерігається при хронічному стресорному впливі [1; 2; 12; 13]. При хронічних впливах стрес-лімітуючий ефект надниркових андрогенів необхідний як захисний у тих випадках, коли тривало підтримуваний високий рівень глюкокортикоїдів може бути небезпечним через їх катаболічні впливи в організмі. Надниркові андрогени поряд із неіммунним захистом та активацією анаболічних процесів викликають імунний захист і антиіммунодепресивний ефект, забезпечуючи антиалергічний, протиінфекційний, антионкогенний захист [6; 7; 10; 11; 15]. Мета дослідження – вивчити тиреоїдний і кортикоїдний статус у дітей з атопічною бронхіальною астмою за наявності запальних захворювань пародонту без ускладнення карієсом. З метою вивчення особливостей тиреоїдного та кортикоїдного статусу в дітей зі стоматологічною захворюваністю на фоні БА обстежено 195 дітей. 120 дітей з БА та стоматологічними захворюваннями становили основну групу, порівняльну групу сктановили 49 осіб з карієсом зубів і захворюваннями пародонта без супутніх соматичних хвороб. Контрольну групу становили 26 соматично здорових дітей з інтактним пародонтом і зубами. Використали імунологічний метод для оцінки гормонального спектру сироватки крові, ступінь запальних явищ у яснах вивчили за індексом РМА. Матеріали та методи. Аналіз концентрації тиреоїдних гормонів і кортизолу в дітей різного віку зі стоматологічними захворюваннями на фоні БА показав, що найбільші показники вмісту ТТГ у сироватці крові визначалися в 7–9-річних дітей (2,62 ± 0,47) мкМе/мл при мінімальних значеннях у віці 13–15 років (1,54 ± 0,13) мкМе/мл. У порівняльній групі у віковому інтервалі 7–9 років і 10–12 років визначались однакові значення ТТГ у сироватці крові, у дітей 13–15 років констатували збільшення значення ТТГ у сироватці крові до (2,08 ± 0,28) мкМе/мл. Однакові значення Т4 зафіксовані в сироватці крові дітей 7–9 та 10–12 років основної групи, які в середньому становили (127,12 ± 6,84) нмоль/л. В осіб порівняльної групи максимальні значення Т4 визначалися в 7–9 річних осіб (110,71 ± 8,63) нмоль/л при мінімальних значеннях (92,66 ± 4,83) нмоль/л у дітей 13–15 років. Аналіз вмісту тиреоїдних гормонів і кортизолу в сироватці крові дітей, залежно від нозологічної форми стоматологічного захворювання показав, що в дітей основної групи зі захворюваннями пародонту рівень ТТГ був на 8,95 % вище (р > 0,05), ніж в осіб цієї же групи з каріозною хворобою. Водночас у дітей порівняльної групи із захворюваннями пародонта вміст ТТГ був на 7,81 % менше (р1 > 0,05), ніж в осіб основної групи із захворюваннями пародонта, і на 8,57 % менше (р1 > 0,05), ніж у дітей основної групи з каріозною хворобою. Висновок. Отже, у дітей з БА основної групи незалежно від нозологічної форми стоматологічного захворювання відзначалися більш високі значення тиреоїдних гормонів і кортизолу в сироватці крові стосовно даних у дітей групи порівняння. В обох групах дослідження за наявності запальних захворювань тканин пародонта спостерігали більші значення аналізованих гормонів, ніж при карієсі зубів. Таким чином, у дітей зі стоматологічною захворюваністю на фоні БА досліджувалися більші відхилення у функціонуванні гіпофізарно-тиреоїдної системи, що потребувало адекватного терапевтичного лікування з урахуванням соматичного та стоматологічного статусу дітей з БА
ВПЛИВ СИДЯЧОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ОФІСНИХ ПРАЦІВНИКІВ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ ТА МОЖЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ЗА ДОПОМОГОЮ HUBER 360
Full text linkSUMMARY. The aim – to determine changes in balance, mobility, strength, and coordination parameters in individuals with a sedentary lifestyle and to assess the preventive effectiveness of the Huber 360 stabilometric platform.
Material and Methods. Ten office workers aged 22–45 years, who work in a sitting position for 8–10 hours a day, were examined. Testing was conducted at the Aurum Fitness Clinic (Kyiv, Ukraine) using the Huber 360 platform. Six types of tests were performed: balance, limits of stability, gait (Fukuda test), range of motion restriction, strength, and coordination. Results were compared with a control individual – a physically active office worker.
Results. All participants showed a 5–50 % reduction in functional performance compared to the control. The most pronounced deficits were observed in the limits of stability, coordination, and upper limb strength tests.
Conclusions. A sedentary lifestyle leads to a decrease in functional status among young and middle-aged individuals. The use of the Huber 360 platform enables the early detection of dysfunctions and serves as an effective preventive tool.РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – визначити зміни у показниках балансу, рухливості, сили та координації в осіб із сидячим способом життя та оцінити профілактичну ефективність застосування стабілоплатформи Huber 360.
Матеріал і методи. Обстежено 10 офісних працівників віком 22–45 років, які працюють сидячи 8–10 годин на день. Тестування проводилось у клініці Aurum Fitness Clinic (м. Київ) за допомогою платформи Huber 360. Включено шість типів тестів: на рівновагу, межі стабільності, ходьбу, обмеження рухливості, силу та координацію. Результати порівнювали із показниками контрольної особи – фізично активного працівника.
Результати. Всі учасники продемонстрували зниження функціональних показників на 5–50 % у порівнянні з контролем. Найбільші відхилення виявлено у тестах на межі стабільності, координацію та силу верхніх кінцівок.
Висновки. Сидячий спосіб життя призводить до зниження функціонального стану у молодих і середньовікових осіб. Використання Huber 360 дозволяє виявити ранні порушення та слугує ефективним засобом профілактики
ЗМІНИ ГОРМОНАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ТА ПОКАЗНИКІВ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ ПРИ ЖОВЧНОКАМ’ЯНІЙ ХВОРОБІ У ХВОРИХ НА МЕТАБОЛІЧНО-АСОЦІЙОВАНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ
Full text linkSUMMARY. It is expected that the prevalence of obesity, metabolic syndrome and related conditions (insulin resistance (IR), type 2 diabetes mellitus (DM), non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), biliary tract disease, including gallstone disease (GSD)), as well as their consequences, will soon increase and become a serious burden on the healthcare system.
The aim – to determine the characteristics of lipid metabolism disorders and their dependence on changes in serum ghrelin, leptin, and resistin levels in patients with GSD and metabolically associated fatty liver disease (MAFLD).
Material and Methods. At the clinical base of the Department of Propaedeutics of Internal Medicine, 186 patients with MAFLD were examined. The patients were divided into two groups: group I (n=84) included patients with MAFLD combined with GSD; group II (n=102) consisted of patients with MAFLD without GSD. The levels of lipid metabolism, ghrelin, leptin, resistin and interleukin-6 (IL-6) in blood serum were determined.
Results. Patients with MAFLD were diagnosed with abnormal serum lipid metabolism, which was more pronounced in patients with combined liver damage in the form of steatohepatitis and GSD. Increased levels of resistin and leptin in serum were diagnosed, mainly in patients in group I. Leptin levels, regardless of the presence or absence of NAFLD in patients with GSD, are higher in females (6.7 times higher in patients in group I and 4.7 times higher in patients in group II compared to the same indicator in women in the control group – p<0.001). An increase in ghrelin levels was found in patients in group II and, conversely, a decrease in group I patients. Serum IL-6 levels were also significantly higher than normal in patients with MAFLD.
Conclusions. In patients with MAFLD and GSD, a decrease in serum ghrelin levels (to 72.16±2.14 ng/ml – p<0.05) was observed, which negatively correlates with the severity of obesity in these patients.
Patients with NAFLD and GSD have been diagnosed with increased levels of leptin and resistin in their blood serum, which directly correlates with increased levels of total cholesterol and triglycerides in the blood serum of these patients.
In patients with GSD and MAFLD, a significant increase in serum IL-6 levels (up to 89.55±2.78 pg/ml – p<0.001) was diagnosed, which correlates with the severity of IR in these patients.РЕЗЮМЕ. Очікується, що поширеність ожиріння, метаболічний синдром та пов’язані з ними стани (інсулінорезистентність (ІР), цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), ураження жовчовидільної системи, в тому числі і жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ)), а також їх наслідки незабаром зростуть і стануть серйозним тягарем для системи охорони здоров’я.
Мета дослідження – визначити особливості порушень показників ліпідного обміну та їх залежність від зміни рівня греліну, лептину та резистину в сироватці крові у хворих з ЖКХ при метаболічно-асоційованій жировій хворобі печінки (МАЖХП).
Матеріал і методи. На клінічній базі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб обстежено 186 хворих з МАЖХП. Хворих поділено на дві групи: в І групу (n=84) ввійшли пацієнти з НАЖХП у поєднанні з ЖКХ; ІІ групу (n=102) склали хворі на МАЖХП без ЖКХ. Проведено визначення рівня показників ліпідного обміну, рівнів греліну, лептину, резистину та інтерлейкіну-6 (IL-6) у сироватці крові.
Результати. У хворих з МАЖХП діагностовано порушення показників ліпідного обміну у сироватці крові, що більш виражено у пацієнтів при поєднанні ураження печінки у вигляді стеатогепатиту та ЖКХ. Діагностовано збільшення рівня резистину та лептину у сироватці крові, переважно у хворих І групи. Рівень лептину незалежно від наявності чи відсутності ЖКХ у хворих з МАЖХП більше підвищений у осіб жіночої статі (в 6,7 раза у хворих І групи та в 4,7 раза у пацієнтів ІІ групи, порівняно з таким показником у жінок контрольної групи – р<0,001). Установлено збільшення показника греліну у хворих ІІ групи, і навпаки, зменшення його значення у пацієнтів І групи. Рівень IL-6 у сироватці крові також був достовірно вищим за норму у хворих з МАЖХП.
Висновки. У хворих з МАЖХП та ЖКХ установлено зменшення рівня греліну у сироватці крові (до (72,16± 2,14) нг/мл – р<0,05), що негативно корелює з вираженням ожиріння у цих пацієнтів.
У хворих з МАЖХП та ЖКХ діагностовано збільшення рівня лептину та резистину у сироватці крові, що прямо корелює зі збільшенням рівня загального холестерину та тригліцеридів у сироватці крові у цих пацієнтів.
При ЖКХ у хворих на МАЖХП діагностовано достовірне збільшення рівня ІL-6 у сироватці крові (до (89,55± 2,78) пг/мл – р<0,001), що корелює із вираженням ІР у цих пацієнтів
МЕТАБОЛІЧНИЙ ТА РЕПРОДУКТИВНИЙ ПІДТИПИ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ЇХ КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Full text linkThe aim of the study – to evaluate the clinical, dermatological, and hormonal characteristics of different subtypes of polycystic ovary syndrome (PCOS) and determine their relationship with the effectiveness of controlled ovarian stimulation.
Materials and Methods. 90 women with PCOS were studied, divided into two groups: metabolic subtype (PCOS combined with metabolic syndrome, n=46) and reproductive subtype (pure PCOS, n=44). Ovarian stimulation parameters (duration, gonadotropin dose, number of oocytes, MII fraction, ovarian sensitivity index – OSI), hormonal profile (LH, FSH, LH/FSH, estradiol, prolactin, total and free testosterone, AMH) and dermatological signs of hyperandrogenism were analyzed.
Results and Discussion. The metabolic subtype of PCOS was characterized by a significantly higher frequency of dermatological manifestations of hyperandrogenism: hirsutism was found in 73.91 % of patients (1.5 times more often than in pure PCOS), and acanthosis nigricans – in 43.48 % (2.7 times more often). The average hirsutism score was 1.4 times higher. These changes were accompanied by an increase in total and free testosterone, LH, LH/FSH ratio, and AMH. Patients with the metabolic subtype had worse ovarian response parameters: the duration of stimulation was longer, and ovarian sensitivity index was 1.34 times lower. The proportion of mature MII oocytes was reduced (62.4 % vs. 74.7 %), indicating a deterioration in the quality of folliculogenesis against the background of metabolic disorders.
Conclusions. The metabolic subtype of PCOS is associated with more pronounced dermatological manifestations of hyperandrogenism, more severe hormonal disorders, and reduced ovarian response. The presence of acanthosis nigricans and high hirsutism scores can be considered clinical predictors of less favorable ovarian sensitivity to controlled ovarian stimulation and a lower proportion of mature oocytes. The results obtained emphasize the need for a personalized approach to the treatment of patients with PCOS, taking into account their subtype.Мета дослідження – оцінити клінічні, дерматологічні та гормональні особливості різних субтипів синдрому полікістозних яєчників (СПЯ) та визначити їхній зв’язок з ефективністю контрольованої оваріальної стимуляції.
Матеріали та методи. Досліджено 90 жінок зі СПКЯ, розподілених на дві групи: метаболічний субтип (СПКЯ у поєднанні з метаболічним синдромом, n=46) та репродуктивний субтип (чистий СПКЯ, n=44). Проаналізовано показники оваріальної стимуляції (тривалість, доза гонадотропінів, кількість ооцитів, частка MII, індекс чутливості яєчників – OSI), гормональний профіль (ЛГ, ФСГ, ЛГ/ФСГ, естрадіол, пролактин, загальний та вільний тестостерон, АМГ) та дерматологічні ознаки гіперандрогенії.
Результати дослідження та їх обговорення. Метаболічний субтип СПКЯ характеризувався значно більшою частотою дерматологічних проявів гіперандрогенії: гірсутизм виявляли у 73,91 % пацієнток (у 1,5 раза частіше, ніж при чистому СПКЯ), а acanthosis nigricans – у 43,48 % (у 2,7 раза частіше). Середній бал гірсутизму був у 1,4 раза вищим. Ці зміни супроводжувалися підвищенням загального та вільного тестостерону, ЛГ, співвідношення ЛГ/ФСГ та АМГ. Пацієнтки метаболічного підтипу мали гірші показники оваріальної відповіді: тривалість стимуляції була більшою, а чутливість яєчників (OSI) – у 1,34 раза нижчою. Частка зрілих ооцитів MII була зниженою (62,4 % проти 74,7 %), що свідчить про погіршення якості фолікулогенезу на тлі метаболічних порушень.
Висновки. Метаболічний субтип СПКЯ асоціюється із більш вираженими дерматологічними проявами гіперандрогенії, глибшими гормональними порушеннями та зниженими показниками оваріальної відповіді. Наявність acanthosis nigricans та високих балів гірсутизму може розглядатися як клінічний предиктор менш сприятливої чутливості яєчників до КОС і нижчої частки зрілих ооцитів. Одержані результати підкреслюють необхідність персоналізованого підходу до лікування пацієнток зі СПКЯ із врахуванням їхнього субтипу
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ТЕРАПЕВТИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ
Full text linkArtificial intelligence is rapidly and radically transforming the dental industry. Its impact is particularly felt in the ability to instantly and efficiently analyze a wide range of visual information for various dental conditions. The aim of our study was to conduct a review of the literature on the application of AI in therapeutic dentistry and evaluate it from a perspective that demonstrates its growing role in this field. This review included about 25 scientific publications by authors whose interests related to research on the use of artificial intelligence in the field of therapeutic dentistry. The data search was conducted in the scientometric databases PubMed and Google Scholar. The study included the analysis of original scientific articles, mini-reviews and systematic reviews. At the same time, attention was paid to the existing data on the use of AI by dentists, the advantages and disadvantages and, accordingly, the prospects for further research. AI and neural networks are used in restorative dentistry to detect tooth decay or defects in tooth restorations, and to facilitate the choice of a method for treating hard tooth tissue [21]. Materials and methods. It helps diagnose endodontic disease by analyzing radiographs for signs of periapical lesions, root fractures, and other problems, and helps with treatment planning by evaluating factors such as tooth anatomy, degree of infection, and patient data. In periodontology, aI technologies are concerned with the analysis and comparison of long-term patient examination data to enable the physician to objectively assess the clinical situation and develop a clear, effective and personalized treatment plan [1; 31]. The use of artificial intelligence in oncology is promising particular, in matters of diagnosis and treatment of cancer of the oral cavity and various precancerous conditions The use of artificial intelligence is undoubtedly a huge breakthrough in the field of dentistry. It should be noted the positive aspects of this technique in increasing the accuracy of diagnosis of various dental diseases and the approach to treatment planning. In particular, in oncostomatology, where the speed and accuracy of obtaining results can save the patient’s life. But, at the same time, it should be noted the fact that artificial intelligence, although a valuable tool, should complement, not replace, medical professionals. Conclusions. After all, the issues of possible errors and, accordingly, responsibility for them are not fully clarified. Therefore, analyzing all the data, we can say that the role of the clinician was and should remain central in diagnostics and treatment planning, and artificial intelligence technologies are assigned the role of an indispensable assistant.Штучний інтелект швидко й радикально трансформує стоматологічну галузь. Його вплив особливо сильно відчувається в здатності миттєво й ефективно аналізувати широкий спектр візуальної інформації при різних стоматологічних захворюваннях. Метою дослідження було провести огляд літературних даних щодо застосування ШІ в терапевтичній стоматології й оцінити їх із позиції, що засвідчує його все більшу роль у цій галузі. До огляду включено близько 25 наукових публікацій авторів, сфера інтересів яких стосувалася досліджень використання штучного інтелекту в галузі терапевтичної стоматології. Пошук даних проводився в науковометричних базах PubMed і Google Scholar. Дослідження включало аналіз оригінальних наукових статей, мініоглядів і систематичних оглядів. При цьому зверталась увага на вже наявні дані щодо використання ШІ лікарями-стоматологами, переваги й недоліки та, відповідно, перспективи подальших досліджень. Матеріали та методи. ШІ та нейронні мережі використовують у реставраційній стоматології для виявлення карієсу або недоліків реставрацій зубів, а також полегшення вибору методу лікування твердих тканин зуба [21]. Він допомагає діагностувати захворювання ендодонта, аналізуючи рентгенограми за ознаками періапікальних уражень, переломів коренів та інших проблем, допомагає в плануванні лікування, оцінюючи такі фактори, як анатомія зуба, ступінь інфікування й дані про пацієнта. У пародонтології технології штучного інтелекту займаються аналізом і порівнянням даних обстеження пацієнта за тривалий час, щоб дати можливості лікарю об’єктивно оцінити клінічну ситуацію та розробити чіткий, ефективний і персоналізований план лікування [1; 31]. Перспективним є використання штучного інтелекту в онкостоматології, зокрема в питаннях діагностики та лікування раку ротової порожнини й різних передракових станів. Використання штучного інтелекту, беззаперечно, є величезним проривом у галузі стоматології. Варто відзначити позитивні моменти цієї методики в підвищенні точності діагностики різних стоматологічних захворювань і підході до планування лікування, зокрема в онкостоматології, де швидкість і точність отримання результатів може зберегти пацієнту життя. Але разом із тим варто зазначити той факт, що штучний інтелект, хоча і є цінним інструментом, проте повинен доповнювати, а не замінювати медичних працівників, адже не повністю є з’ясованими питання можливих помилок і, відповідно, відповідальності за них. Висновок. Тому, аналізуючи всі дані, можна сказати, що роль клініциста була й повинна залишатися центральною в діагностиці та плануванні лікування, а технологіям штучного інтелекту відводиться роль незамінного помічника