Scientific Messenger of Lviv University of Veterinary Medicine and Biotechnology / Науковий вісник ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій
Not a member yet
3672 research outputs found
Sort by
Рибницько-біологічні показники і превенція захворювань коропа звичайного (Cyprinus carpio) за використання у кормах інноваційних добавок
The work aimed to comprehensively study the impact of innovative feed additives on the physiological state, growth, and development of common carp (Cyprinus carpio). The object of the research was two-year-old common carp (Cyprinus carpio). Three hundred fish specimens were selected for the experiment, with an average initial weight of ~250 g. All selected fish were divided into three groups of 100 specimens each: the Control group (C) received standard feed without innovative additives. Experimental group 1 received feed with the prebiotic inulin. Experimental group 2 received feed with probiotics containing Bacillus spp. and Lactobacillus spp. The studies found that at the end of the year, the live weight of fish receiving innovative additives was higher, compared to the control group, by 70 g when using inulin and by 120 g when using probiotics. Optimal growth of carp is observed at water temperatures of 20–24 °C (June–August), after which the growth rate decreases. Adding inulin and probiotics to the feed improves protein digestion. It increases the moisture content of the intestinal contents, especially in the group with probiotics, reducing their fat component and carbohydrate content. Inulin also positively affects the composition of the intestinal contents, especially in terms of protein digestion, but its effect is less pronounced than that of probiotics. Adding inulin and probiotics improves the sanitary condition of water bodies, an essential factor in maintaining fish health and ecological balance. Both additives demonstrate a similar effect in reducing microbial pollution, which indicates their effectiveness in improving the quality of the aquatic environment. Feeding fish with probiotics and inulin significantly improves their productivity, increases survival, feed digestion, and contributes to greater weight gain. The most effective probiotics provided the highest average daily gain, the best feed conversion ratio, and maximum survival.Мета роботи полягала у комплексному дослідженні впливу інноваційних добавок у кормах на фізіологічний стан, ріст та розвиток коропа звичайного (Cyprinus carpio). Об’єктом досліджень слугували дворічки коропа звичайного (Cyprinus carpio). Для постановки досліду було відібрано 300 екземплярів риб, у яких середня початкова маса становила ~250 г. Усі відібрані риби були розділені на три групи по 100 екземплярів у кожній: Контрольна група (К) одержувала стандартний корм без інноваційних добавок. Дослідна група 1 одержувала корм із пребіотиком інуліном. Дослідна група 2 одержувала корм із пробіотиками, що містили Bacillus spp. і Lactobacillus spp. Дослідженнями встановлено, що наприкінці року жива маса риб, які отримували інноваційні добавки, на кінець року виявилася вищою, порівняно з контрольною групою, на 70 г за застосування інуліну і на 120 г при застосуванні пробіотиків. Оптимальний ріст коропа спостерігається за температури води 20–24 °C (червень–серпень), після чого темпи росту знижуються. Додавання інуліну та пробіотиків до корму поліпшує засвоєння білків і підвищує вологість вмісту кишечнику, особливо в групі з пробіотиками, зменшує його жирову складову і вміст вуглеводів. Інулін також позитивно впливає на склад вмісту кишечнику, особливо в аспекті білкового засвоєння, але його вплив менш виражений порівняно із пробіотиками. Додавання інуліну та пробіотиків поліпшує санітарний стан водойм, що є важливим фактором для підтримки здоров’я риб і екологічної рівноваги. Обидві добавки демонструють схожий ефект щодо зниження мікробного забруднення, що свідчить про їхню ефективність у поліпшенні якості водного середовища. Згодовування рибам кормів із пробіотиками та інуліном значно поліпшує її продуктивні показники, підвищує виживаність, засвоєння корму та сприяє більшому приросту маси. Найефективнішими виявилися пробіотики, які забезпечили найвищий середньодобовий приріст, найкращий коефіцієнт конверсії корму та максимальну виживаність
Інфузійна патогенетична терапія за парвовірусного ентериту цуценят у порівняльному аспекті
Parvovirus infection is the most common and dangerous infection among puppies, especially at an early age. It is characterized by high mortality. Clinical signs indicate a severe condition of the body and require urgent intensive therapy measures. Changes in the hemostasis system during the course of the disease play a leading role in the pathogenesis of complications. The aim of the study is to determine the nature of changes in vascular-platelet hemostasis in manifested parvovirus enteritis in puppies and to clinically test the effect of colloidal and crystalloid solutions on the correction of vascular-platelet hemostasis indicators in a comparative aspect. General clinical, hematological, and hemostasiological studies were conducted, and statistical processing of the obtained data was performed. It was found that the age group most susceptible to infection is 2–5 months, with a peak incidence at 3 months. The manifested form of parvovirus infection is characterized by a symptom complex of intoxication, dehydration, and exhaustion. At the beginning of manifestation, vomiting is a constant symptom. During the peak of the disease, the characteristic symptom is signs of hemorrhagic diarrhea. The state of the vascular-platelet hemostasis system is characterized by significant thrombocytopenia, a decrease in plateletcrit (P < 0.001), an increase in the average platelet volume (P < 0.001), spontaneous aggregation of erythrocytes and platelets (P < 0.001), and the vascular wall wetting index (P < 0.001). These indicators indicate the process of thrombosis in the body, which is especially dangerous for the microcirculatory bed. To achieve a disaggregation effect, clinical testing of the infusion of the colloidal solution Rheopolyglucin and the crystalloid solution Rheosorbilact was conducted. With the use of Rheopolyglucin, the indicators move towards recovery 1.5 times in the first 24 hours, 2 times in 48 hours, and reach reference values in 72 hours. With the use of Rheosorbilact, the indicators recover 2–2.5 times by the end of the observation period, but do not reach reference values. It was found that the use of Rheopolyglucin allows achieving a disaggregation effect twice as fast and reaching reference values. Rheosorbilact registered an average effect of disaggregation of formed elements.Парвовірусна інфекція є найпоширенішою та найнебезпечнішою інфекцією серед цуценят, особливо раннього віку. Вона характеризується високою летальністю. Клінічні ознаки визначають важкий стан організму і вимагають застосування невідкладних заходів інтенсивної терапії. Зміни системи гемостазу за перебігу хвороби відіграють провідну роль у патогенезі ускладнень. Мета роботи – з’ясування характеру змін судинно-тромбоцитарного гемостазу за маніфестованого парвовірусного ентериту у цуценят та клінічне випробовування впливу колоїдних та кристалоїдних розчинів на корекцію показників судинно-тромбоцитарного гемостазу у порівняльному аспекті. Проводили загальні клінічні, гематологічні та гемостазіологічні дослідження, робили статистичну обробку отриманих даних. Установлено, що у віковому аспекті до інфекції найбільш сприятливою є вікова група 2–5 міс., з піком захворюваності у віці 3 міс. Маніфестована форма парвовірусної інфекції характеризується симптомокомплексом інтоксикації, дегідратації, виснаження. На початку маніфестації блювання є постійним симптомом. В період розпалу хвороби характерним симптомом є ознаки геморагічної діареї. Стан судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу характеризується значною тромбоцитопенією, зниженням тромбокриту (P < 0,001), збільшенням середнього об’єму тромбоцитів (P < 0,001), спонтанної агрегації еритроцитів та тромбоцитів (P < 0,001), індексу змочування судинної стінки (P < 0,001). Такі показники свідчать про процес тромбоутворення в організмі, що особливо небезпечно для мікроциркуляторного русла. З метою досягнення дезагрегаційного ефекту зроблено клінічне випробовування інфузії колоїдного розчину Реополіглюкіну та кристалоїдного розчину Реосорбілакту. За застосування Реополіглюкіну показники рухаються у бік відновлення в 1,5 раза за перші 24 години, в 2 рази – за 48 годин і за 72 години сягають референтних значень. За застосування Реосорбілакту показники відновлюються в 2–2,5 раза до завершення спостереження, проте референтних значень не досягають. Встановлено, що застосування Реополіглюкіну дозволяє отримати дезагрегаційний ефект вдвічі швидше і досягти референтних значень. У Реосорбілакту зареєстрований середній ефект дезагрегації формених елементів
Показники крові та продуктивність поросят за застосування пробіотичного препарату astalyte
In recent decades, microbial preparations, or probiotics, have been widely used in the practice of humane and veterinary medicine to prevent and treat gastrointestinal disorders. Unlike antibiotics, probiotics are not addictive to opportunistic pathogens, and their waste products do not accumulate in animal organs and tissues and do not affect product quality. The aim of the study was to investigate the effect of the complex probiotic preparation AstaLyte on the morphological composition of piglets' blood and their productivity. The study was conducted in one of the farms of Khmelnytskyi region. There were 3 groups of piglets, 14 animals in each group. The first group (I, control) received standard feed, the second (II, experimental) – standard feed with the addition of AstaLyte at a dose of 50 g/l, and the third (III, experimental) with the addition of AstaLyte at a dose of 75 g/l. The complex preparation combines probiotics, vitamins and minerals. The drug was administered from day 2 to day 8 of life. In both the control and experimental groups, growth and development indicators were recorded at 2-, 14-, and 28 days of life. At the end of the experiment, namely on the 28th day, the live weight of piglets and average daily weight gain were determined. Blood samples were taken from piglets of all groups at 2-, 14- and 28-day of age for hematological studies. The number of erythrocytes and leukocytes, hemoglobin and hematocrit in whole blood was determined using an automatic hematology analyzer. It was found that the use of AstaLyte in piglets improved hematopoiesis and natural resistance of their body. The introduction of AstaLyte at a dose of 75 g/l provided an increase in piglet body weight and average daily weight gain on day 28 of life by an average of 12.2 %. There was a tendency to increase the hemoglobin content, the number of red blood cells (P < 0.05), leukocytes and lymphocytes (P < 0.05). The most effective was the administration of AstaLyte to piglets at a dose of 75 g/l.У останні десятиліття у практиці гуманної та ветеринарної медицини для профілактики та лікування розладів шлунково-кишкового тракту широкого застосовуються мікробні препарати – пробіотики. На відміну від антибіотиків, пробіотики не викликають звикання з боку умовно-патогенної мікрофлори, а продукти їх життєдіяльності не накопичуються в органах і тканинах тварин та не впливають на якість продукції. Метою роботи було дослідити вплив комплексного пробіотичного препарату AstaLyte на морфологічний склад крові поросят та їх продуктивність. Дослідження проведено у одному із господарств Хмельницької області. Було сформовано 3 групи поросят, по 14 тварин у кожній. Перша група (І, контрольна) отримувала стандартний комбікорм, друга (ІІ, дослідна) – стандартний комбікорм з додаванням препарату AstaLyte у дозі 50 г/л, третя (ІІІ, дослідна) − стандартний комбікорм з додаванням препарату AstaLyte у дозі 75 г/л. Комплексний препарат AstaLyte поєднує в своєму складі пробіотики, вітаміни та мінерали. Застосування препарату проводили з 2-ої по 8-му добу життя. Як у контрольній, так і в дослідних групах проводили облік показників росту та розвитку на 2-гу, 14-ту та 28-му доби життя. У кінці досліду, а саме на 28-му добу, визначали живу масу поросят та середньодобові прирости. Від поросят усіх груп на 2-гу, 14-ту та 28-му доби життя відбирали кров для проведення гематологічних досліджень. Кількість еритроцитів і лейкоцитів, вміст гемоглобіну та гематокритний показник у цільній крові досліджували за допомогою автоматичного гематологічного аналізатора. Встановлено, що застосування препарату AstaLyte поросятам сприяло покращенню гемопоезу та природньої резистентності їх організму. Введення препарату AstaLyte в дозі 75 г/л забезпечило підвищення маси тіла поросят та середньодобових приростів тварин на 28-му добу життя в середньому на 12,2 %. Встановлено тенденцію до підвищення вмісту гемоглобіну, зростання кількості еритроцитів (Р < 0,05), лейкоцитів та лімфоцитів (Р < 0,05). Найбільш ефективним було введення поросятам препарату AstaLyte у дозі 75 г/л
Огляд: доцільність використання ферментних препаратів у птахівництві
In order to effectively manage the poultry industry, vitamins, antioxidants, trace elements, antibiotics and others are introduced into poultry diets as biologically active additives, which increase the body's resistance, improve feed intake, contribute to an increase in the secretion of digestive glands, improve the hydrolysis of nutrients, contribute to an increase in productivity and improve the quality of the resulting products, effectively affect metabolic processes, but do not themselves participate in the breakdown of feed nutrients. Among biologically active substances, enzymes occupy a special place. Enzyme preparations are biocatalysts that affect the digestibility of feed nutrients, which are converted into energy and structural materials necessary for growth and reproduction, production of products and the implementation of other biological synthesis in the bird's body. When using enzyme preparations, it should be taken into account that they must: retain their activity during storage; be compatible with minerals and vitamins, as well as with other raw material components; be safe and easy to use; be in a form that is easy to mix with feed. Numerous experimental studies by domestic and foreign scientists-practitioners have established, in particular, that enzyme preparations allow for a targeted effect on productivity and more efficient use of feed, improve hematological indicators, they do not accumulate in the body and in poultry products. The use of enzyme preparations allows for an increase in the percentage of poultry survival, makes it possible to use feed more efficiently, to have a targeted effect on poultry productivity, improves hematological blood indicators and allows for a more complete realization of the genetic potential of the organism. The use of enzyme additives when obtaining poultry products allows for an increase in production and improvement of the quality of eggs and poultry meat.З метою ефективного ведення галузі птахівництва в якості біологічно активних добавок до раціонів птиці вводять вітаміни, антиоксиданти, мікроелементи, антибіотики та інші, які підвищують резистентність організму, покращують поїдання кормів, сприяють збільшенню секреції травних залоз, покращують гідроліз поживних речовин, сприяють підвищенню продуктивності та покращенню якості одержаної продукції, ефективно впливають на обмінні процеси, але самі не беруть участі у розщепленні поживних речовин корму. Серед біологічно активних речовин особливе місце займають – ензими. Ферментні препарати – біокаталізатори, що впливають на перетравність поживних речовин кормів, які перетворюються в енергію та структурні матеріали, необхідні для росту та відтворення, виробництва продукції та здійснення іншого біологічного синтезу в організмі птиці. Використовуючи ферментні препарати, слід враховувати, що вони мають: зберігати свою активність під час накопичення; бути сумісними з мінеральними речовинами та вітамінами, а також з іншими сировинними компонентами; бути безпечними та легкими у застосуванні; бути такої форми, щоб легко змішуватися з кормом. Чисельними експериментальними дослідженнями вітчизняних та закордонних вчених-практиків встановлено зокрема, що ферментні препарати дають змогу цілеспрямовано впливати на продуктивність і ефективніше використовувати корми, поліпшувати гематологічні показники, вони не накопичуються в організмі і в продуктах птахівництва. Застосування ферментних препаратів дозволяє підвищити відсоток збереження птиці, зумовлює ефективніше використовувати корми, цілеспрямовано впливати на продуктивність птиці, поліпшує гематологічні показники крові та дозволяє більш повно реалізувати генетичний потенціал організму. Використання ферментних добавок при отриманні продукції птахівництва дає змогу збільшити виробництво та покращити якість яєць та м’яса птиці
Роль неорганічних сполук у фармацевтичних препаратах: приклад контролю якості селеніту натрію в засобі “Девівіт Селен”
The article examines an example of the practical application of knowledge of inorganic chemistry in the pharmaceutical industry through the analysis of the veterinary medicinal product “Devivit Selenium”, which contains selenium in the form of sodium selenite. Selenium is a vital trace element, the biological activity of which largely depends on the chemical form. The need to control the qualitative and quantitative composition of selenium-containing drugs in order to ensure their safety and effectiveness is substantiated. The main attention is paid to the development of a method for determining selenium content by redox titration using iodine, sodium thiosulfate, potassium iodide and starch indicator. The hardware, the procedure for preparing solutions and the analysis algorithm are described in detail. The results obtained demonstrate that the proposed method is accurate, reliable and suitable for routine laboratory use. The level of sodium selenite established in the drug samples meets the quality standards, which confirms the reliability of the method. The study has not only practical but also pedagogical significance: it can be used as a teaching example to consolidate knowledge in redox chemistry, chemical analysis and pharmaceutical control. The materials of the work are also the basis for developing students' skills in drug analysis, critical thinking and professional responsibility in the field of chemistry, pharmacy and veterinary medicine.У статті досліджено приклад практичного застосування знань з неорганічної хімії у фармацевтичній галузі через аналіз ветеринарного лікарського засобу “Девівіт Селен”, до складу якого входить селен у вигляді селеніту натрію. Селен – життєво необхідний мікроелемент, чия біологічна активність значною мірою залежить від хімічної форми. Обґрунтовано необхідність контролю якісного та кількісного складу селеновмісних препаратів з метою забезпечення їхньої безпечності та ефективності. Основна увага приділяється розробці методики визначення вмісту селену шляхом редокс-титрування із застосуванням йоду, тіосульфату натрію, калій йодиду та крохмального індикатора. Детально описано апаратурне забезпечення, порядок приготування розчинів і алгоритм проведення аналізу. Отримані результати засвідчують, що запропонована методика є точною, надійною та придатною для рутинного лабораторного використання. Рівень селеніту натрію, встановлений у зразках препарату, відповідає нормам якості, що підтверджує достовірність методики. Дослідження має не лише практичне, але й педагогічне значення: воно може використовуватись як навчальний приклад для закріплення знань з редокс-хімії, хімічного аналізу та фармацевтичного контролю. Матеріали роботи також є основою для формування у студентів навичок аналізу лікарських засобів, критичного мислення та професійної відповідальності у сфері хімії, фармації та ветеринарії
Безвідходна анаеробна біоконверсія органічних відходів у біогаз, дигестат та супутні продукти
The analysis of the theoretical foundations of anaerobic digestion of organic waste shows that the efficiency of this process depends on many factors, such as temperature, pH, carbon to nitrogen ratio (C/N), activity of microbial consortia, duration of hydrolysis and methanogenesis. Successful application of such biotechnologies requires an integrated approach to the preparation of raw materials, selection of the optimal type of bioreactor, control of environmental parameters and high-quality purification of the final product – biogas. From an environmental perspective, anaerobic digestion reduces environmental pollution through the efficient processing of organic waste, which, if used irrationally, leads to the generation of harmful greenhouse gases and soil pollution. Biogas produced from the anaerobic digestion of organic waste contains not only methane (CH4), the main energy component, but also a significant proportion of impurities that reduce its energy value and cause corrosion of equipment. The by-products that need to be removed include the following components: CO2 (carbon dioxide), which reduces the calorific value of biogas; H2S (hydrogen sulphide), which is toxic and causes severe corrosion; NH3 (ammonia), which is formed during the fermentation of protein-containing substrates; moisture and dust, which form acidic solutions in contact surfaces. Particular attention is paid to technologies for biogas purification from carbon dioxide, hydrogen sulphide and ammonia, which are critical for increasing the energy value of biogas and ensuring safe operation of equipment. Physical, chemical and biological methods of purification, including adsorption, membrane technologies, scrubbing, biofiltration, which have proven their effectiveness in industrial practice, are considered. Digestate, a valuable by-product of the bioconversion process, has a high content of macro- and microelements, organic matter and microbiological activity, making it a competitive organic fertiliser. Its proper storage, dosage and application to the soil can improve soil structure, increase crop yields and help reduce the use of chemical fertilisers. The digestate is enriched with microbial organic matter by 30–50 %, and in the process of mineralisation, mineral components available for plants are formed in the following amounts for the liquid fraction (Nitrogen – 6.6 kg/m3, Phosphate – 1.9 kg/m3, Potassium – 6.2 kg/m3, Zinc – 8.2 mg/kg, Copper – 14.1 mg/kg and Cobalt – 7.2 mg/kg); for the solid fraction (Nitrogen – 6.8 kg/m3, Phosphate – 3.1 kg/m3, Potassium – 2.7 kg/m3, Zinc – 12.5 mg/kg, Copper – 34.5 mg/kg and Cobalt – 18.1 mg/kg).Аналіз теоретичних основ анаеробного зброджування органічних відходів засвідчує, що ефективність даного процесу залежить від багатьох чинників – температурного режиму, рівня pH, співвідношення Карбону до Нітрогену (C/N), активності мікробних консорціумів, тривалості гідролізу та метаногенезу. Успішне застосування таких біотехнологій вимагає комплексного підходу до підготовки сировини, вибору оптимального типу біореактора, контролю параметрів середовища та якісного очищення кінцевого продукту – біогазу. Анаеробне зброджування, в екологічному плані, забезпечує зниження рівня забруднення навколишнього середовища шляхом ефективної переробки органічних відходів, які у разі їх нераціонального використання призводять до утворення шкідливих парникових газів та забруднення ґрунтів. Біогаз, отриманий у результаті анаеробного зброджування органічних відходів, містить не тільки метан (CH4) – основний енергетичний компонент, а й значну частку домішок, які знижують його енергетичну цінність і спричиняють корозію обладнання. До супутніх продуктів, яких необхідно позбутися відносять наступні компоненти: CO2 (вуглекислий газ) – знижує теплоту згоряння біогазу; H2S (сірководень) – токсичний і викликає сильну корозію; NH3 (амоніак) – утворюється при зброджуванні протеїновмісних субстратів; волога та пил – утворюють кислотні розчини у контактних поверхнях. Окрему увагу приділено технологіям очищення біогазу від вуглекислого газу, сірководню та аміаку, які є критичними для підвищення енергетичної цінності біогазу та забезпечення безпечної експлуатації обладнання. Розглянуто фізичні, хімічні та біологічні методи очищення, зокрема адсорбцію, мембранні технології, скрубування, біофільтрацію, які довели свою ефективність у промисловій практиці. Дигестат – цінний побічний продукт процесу біоконверсії – має високий вміст макро- та мікроелементів, органічної речовини та мікробіологічної активності, що робить його конкурентоздатним органічним добривом. Його правильне зберігання, дозування та внесення у ґрунт дозволяє покращити структуру ґрунтів, підвищити врожайність сільськогосподарських культур та сприяти зменшенню використання хімічних мінеральних добрив. Дигестат збагачується мікробною органічною масою на 30-50%, а в процесі мінералізації утворюються доступні для рослин мінеральні компоненти, у кількості: для рідкої фракції (Нітроген – 6,6 кг/м3, Фосфати – 1,9 кг/м3, Калій – 6,2 кг/м3, Цинк – 8,2 мг/кг, Купрум – 14,1 мг/кг та Кобальт – 7,2 мг/кг); для твердої фракції (Нітроген – 6,8 кг/м3, Фосфати – 3,1 кг/м3, Калій – 2,7 кг/м3, Цинк – 12,5 мг/кг, Купрум – 34,5 мг/кг та Кобальт – 18,1 мг/кг)
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРИЙОМУ «КИДОК ПІДВОРОТОМ ЧЕРЕЗ СТЕГНО» В УКРАЇНСЬКІЙ БОРОТЬБІ НА ПОЯСАХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІЗ ГРЕКО-РИМСЬКОЮ БОРОТЬБОЮ
Вступ. Українська боротьба на поясах — це не лише форма фізичного двобою, а й унікальний прояв національної культурної спадщини, що поєднує спортивну вправність із глибинними традиціями народу. Відомості про різновиди поясної боротьби на теренах України сягають козацької доби, коли фізична підготовка була не лише засобом виживання, а й елементом виховання воїна. Сьогодні цей вид єдиноборства продовжує розвиватися як вид спорту і як засіб національного самоусвідомлення, водночас залишаючись малодослідженим у науковому контексті.
Ця стаття присвячена аналізу одного з ключових технічних елементів — кидку через стегно — з використанням методів математичного моделювання. Особливу увагу приділено порівнянню цього прийому в українській боротьбі на поясах і в греко-римській боротьбі, що дає змогу краще зрозуміти як фізичну суть руху, так і відмінності в традиціях та підходах до техніки
Мета дослідження. Провести біомеханічний аналіз кидка підворотом через стегно в українській боротьбі на поясах, порівняти його з таким кидком у греко-римській боротьбі шляхом математичного моделювання.
Результати дослідження та їх обговорення. Нижче — короткий опис біомеханічної та математичної моделі кидка через стегно для української боротьби на поясах, на відміну від греко-римської боротьби:
Загальна біомеханіка кидка через стегно
Етапи кидка:
Захват за пояс – Ключова особливість української боротьби. Захоплення фіксує супротивника поблизу центру мас, зменшуючи його свободу.
Підсадка під центр тяжкості суперника — атакуючий робить крок уперед, повертається спиною, і його таз виявляється нижчим за таз противника.
Перенесення маси та обертання - За рахунок згинання колін, розвороту корпусу і поштовху ногами атакуючий переносить супротивника через своє стегно.
Фаза польоту та приземлення - Противник втрачає опору і через центр мас повертається в повітрі, падаючи.
Основні параметри, які варто врахувати у моделі:
Кінематичні параметри:
Кути суглобів:
кут у кульшовому суглобі атакуючого та противника;
кут нахилу тулуба (зазвичай 45-60 ° вперед у атакуючого);
Положення центру мас обох спортсменів (2D-модель: x, y координати);
Довжина стегна та гомілки (Антропометрія - як параметри моделі);
Швидкість обертання атакуючого в момент кидка.
Динамічні параметри:
Маса обох спортсменів;
Сила, що прикладається руками до пояса (векторне зусилля);
Імпульс від ніг – вертикальний та горизонтальний компоненти.;
Момент інерції противника щодо осі обертання (Якщо моделювати обертання як фізичне тіло).
Спрощена математична модель (2D):
Нехай:
m1 - Маса атакуючого
m2 - Маса суперника
Fруки - сила, що діє від рук на пояс
θ - кут нахилу тулуба
h - висота центру мас атакуючого над землею
ω - кутова швидкість обертання
- момент інерції суперника навколо точки контакту (поясу)
Модель як поворот навколо точки:
Модель можна представити як обертання другого тіла (суперника) навколо точки контакту (центр поясу атакуючого):
де τ — сумарний обертовий момент від рук і ніг атакуючого:
τ = r × Fруки × cos (θ)
можна покроково розраховувати:
Оновлення кутового прискорення:
Оновлення кутової швидкості:
Оновлення кута повороту тіла суперника:
Специфіка української боротьби:
Захват за пояс обмежує свободу руху, тому:
точка докладання сили завжди в області живота/поясу;
обертання відбувається ближче до вертикальної осі тіла атакуючого, на відміну від вільної або класичної боротьби, де можна змістити точку важеля.
Можна спростити: моделювати тіла як дволанкові маятники із спільною точкою з’єднання.
Покроково порівняємо українську боротьбу на поясах і греко-римську боротьбу, використовуючи однакову систему координат та модель аналізу. Розглянемо:
Загальні фази кидка через стегно
Захоплення та точка докладання сили
Свобода роботи ніг
Центр мас та вісь обертання
Кути нахилу та біомеханічна вісь
Підсумкова математична схема
Порівняльний висновок
Загальні фази кидка через стегно (універсальні)
Будь-який кидок через стегно складається з:
Фаза
Дія
1. Захоплення
Контакт із противником, фіксація
2. Підсадка
Вхід під центр мас суперника
3. Розворот
Поворот атакуючого спиною до супротивника
4. Витяжка та підкидання
Поштовх ногами та підтягування руками
5. Обертання та політ
Переворот тіла суперника через стегно
6. Приземлення
Завершення кидка
Захоплення та точка докладання сили
Параметр
Греко-римська боротьба
Українська боротьба на поясах
Захоплення
Тулуб (корпус, спина, плечі, груди)
Пояс (фіксована точка на животі/талії)
Рухливість рук
Вільна (можна міняти захоплення)
Обмежена - захоплення за пояс обов'язкове
Вплив
Дозволяє змінювати точку застосування сили та вибудовувати важелі
Стабільний важіль, менша свобода, але надійний контроль
Наслідок:
У греко-римській боротьбі більше свободи для створення моменту сили та важеля.
В українській боротьбі стабілізована точка, проте менший ризик зриву захоплення.
Робота ніг
Параметр
Греко-римська
Українська
Захоплення ніг
Заборонено
Дозволено
Підсікання та блок
Не можна використовувати ноги для активного контакту
Можна використовувати для допомоги собі та порушення балансу суперника
Використання стегна
Тільки як платформа
Стегно + опора за рахунок контролю ногами
Наслідок:
Українська боротьба — можна використовувати ноги для підкидання чи підхоплення.
У греко-римській акцент — лише на корпус, кидок — за рахунок сили та техніки верхньої частини тіла.
Центр мас та вісь обертання
Параметр
Греко-римська
Українська
Центр мас захоплення
Може змінюватися – вище чи нижче, залежно від прийому
Центр мас завжди у районі пояса
Вісь обертання
Гнучка, може бути зміщеною
Майже завжди вертикальна вісь через пояс
Вплив на кидок
Більше варіантів осей - більше свободи кидка
Більш передбачуване та стабільне обертання
Нахил тіла та біомеханіка
Параметр
Греко-римська
Українська
Нахил
корпусу
До 90°, може змінюватися під час кидка
Обмежений - інакше втрата контролю поясу
Центр опори
Змінюється: таз, спина, груди
Майже завжди стегно та нижня частина спини
Радіус
обертання
Можливо довше — відступ і дальнє захоплення
Малий радіус – ближній контакт
Спрощена математична модель (порівняно)
Українська боротьба на поясах:
Модель — обертання суперника навколо центру мас атакуючого, зафіксованого на поясі:
τ = r × Fруки = J × α
r ≈ постійна (відстань від осі - пояс)
J - постійна, залежить від маси противника
Захоплення жорстке, система = одне зчленоване тіло
Греко-римська боротьба:
Модель — обертання тіла суперника навколо змінної вісі, динамічної:
τ (t) = r(t) × Fзахоплення = J(t) × α(t)
r(t) - змінюється в часі, оскільки руки можуть переміщатися
J(t) - момент інерції теж змінюється
Захоплення гнучке, система = зчленоване тіло зі змінною точкою обертання
Підсумок: порівняльний висновок
Критерій
Греко-римська
Українська
Точність
кидка
Потребує більше навички, рухливість
Більш стабільний, можна тренувати в автоматизмі
Свобода
прийому
Вища, можливі нестандартні осі обертання
Нижча, але кидок простіший у повторенні
Біомеханічна складність
Висока
Середня
Модель
Складна, багатоланкова
Проста, з фіксованою точкою
Висновки. Проведений аналіз дозволив встановити суттєві біомеханічні та математичні відмінності у виконанні кидка через стегно в українській боротьбі на поясах порівняно з греко-римською боротьбою. На основі побудованих моделей та порівняльних характеристик сформульовано такі висновки:
Фіксоване захоплення за пояс, характерне для української боротьби, забезпечує стабільну точку обертання та контроль за центром мас супротивника, що спрощує математичне моделювання руху та дозволяє ефективніше автоматизувати техніку кидка.
У греко-римській боротьбі наявна більша свобода захоплення, що створює ширший спектр варіативних технік, але водночас підвищує складність побудови математичної моделі через змінність точки прикладання сили та моменту інерції.
Українська модель кидка більш компактна та передбачувана з біомеханічної точки зору, оскільки вісь обертання зазвичай проходить вертикально через центр мас атакуючого, що сприяє стабільному і контрольованому виконанню прийому.
Греко-римський варіант вимагає більшої рухової координації та сили верхньої частини тіла, оскільки реалізується за рахунок складної взаємодії рук, плечей і корпусу із менш стабільною точкою опори.
Побудована спрощена 2D-модель кидка через стегно показала ефективність застосування класичних механічних принципів (момент сили, імпульс, момент інерції) для опису рухів у традиційних єдиноборствах, зокрема при навчанні та вдосконаленні техніки.
Виявлено, що українська боротьба на поясах завдяки жорсткому контролю та активної участі ніг дає змогу реалізовувати кидок через стегно при меншій потребі у складних обертових схемах, знижуючи енергозатрати.
Таким чином, результати моделювання підтверджують, що українська боротьба на поясах є не лише історично цінною, але й технічно ефективною системою єдиноборства, придатною до математичного аналізу та оптимізації в навчально-тренувальному процесі.
Вступ. Українська боротьба на поясах — це не лише форма фізичного двобою, а й унікальний прояв національної культурної спадщини, що поєднує спортивну вправність із глибинними традиціями народу. Відомості про різновиди поясної боротьби на теренах України сягають козацької доби, коли фізична підготовка була не лише засобом виживання, а й елементом виховання воїна. Сьогодні цей вид єдиноборства продовжує розвиватися як вид спорту і як засіб національного самоусвідомлення, водночас залишаючись малодослідженим у науковому контексті.
Ця стаття присвячена аналізу одного з ключових технічних елементів — кидку через стегно — з використанням методів математичного моделювання. Особливу увагу приділено порівнянню цього прийому в українській боротьбі на поясах і в греко-римській боротьбі, що дає змогу краще зрозуміти як фізичну суть руху, так і відмінності в традиціях та підходах до техніки
Мета дослідження. Провести біомеханічний аналіз кидка підворотом через стегно в українській боротьбі на поясах, порівняти його з таким кидком у греко-римській боротьбі шляхом математичного моделювання.
Результати дослідження та їх обговорення. Нижче — короткий опис біомеханічної та математичної моделі кидка через стегно для української боротьби на поясах, на відміну від греко-римської боротьби:
Загальна біомеханіка кидка через стегно
Етапи кидка:
Захват за пояс – Ключова особливість української боротьби. Захоплення фіксує супротивника поблизу центру мас, зменшуючи його свободу.
Підсадка під центр тяжкості суперника — атакуючий робить крок уперед, повертається спиною, і його таз виявляється нижчим за таз противника.
Перенесення маси та обертання - За рахунок згинання колін, розвороту корпусу і поштовху ногами атакуючий переносить супротивника через своє стегно.
Фаза польоту та приземлення - Противник втрачає опору і через центр мас повертається в повітрі, падаючи.
Основні параметри, які варто врахувати у моделі:
Кінематичні параметри:
Кути суглобів:
кут у кульшовому суглобі атакуючого та противника;
кут нахилу тулуба (зазвичай 45-60 ° вперед у атакуючого);
Положення центру мас обох спортсменів (2D-модель: x, y координати);
Довжина стегна та гомілки (Антропометрія - як параметри моделі);
Швидкість обертання атакуючого в момент кидка.
Динамічні параметри:
Маса обох спортсменів;
Сила, що прикладається руками до пояса (векторне зусилля);
Імпульс від ніг – вертикальний та горизонтальний компоненти.;
Момент інерції противника щодо осі обертання (Якщо моделювати обертання як фізичне тіло).
Спрощена математична модель (2D):
Нехай:
m1 - Маса атакуючого
m2 - Маса суперника
Fруки - сила, що діє від рук на пояс
θ - кут нахилу тулуба
h - висота центру мас атакуючого над землею
ω - кутова швидкість обертання
- момент інерції суперника навколо точки контакту (поясу)
Модель як поворот навколо точки:
Модель можна представити як обертання другого тіла (суперника) навколо точки контакту (центр поясу атакуючого):
де τ — сумарний обертовий момент від рук і ніг атакуючого:
τ = r × Fруки × cos (θ)
можна покроково розраховувати:
Оновлення кутового прискорення:
Оновлення кутової швидкості:
Оновлення кута повороту тіла суперника:
Специфіка української боротьби:
Захват за пояс обмежує свободу руху, тому:
точка докладання сили завжди в області живота/поясу;
обертання відбувається ближче до вертикальної осі тіла атакуючого, на відміну від вільної або класичної боротьби, де можна змістити точку важеля.
Можна спростити: моделювати тіла як дволанкові маятники із спільною точкою з’єднання.
Покроково порівняємо українську боротьбу на поясах і греко-римську боротьбу, використовуючи однакову систему координат та модель аналізу. Розглянемо:
Загальні фази кидка через стегно
Захоплення та точка докладання сили
Свобода роботи ніг
Центр мас та вісь обертання
Кути нахилу та біомеханічна вісь
Підсумкова математична схема
Порівняльний висновок
Загальні фази кидка через стегно (універсальні)
Будь-який кидок через стегно складається з:
Фаза
Дія
1. Захоплення
Контакт із противником, фіксація
2. Підсадка
Вхід під центр мас суперника
3. Розворот
Поворот атакуючого спиною до супротивника
4. Витяжка та підкидання
Поштовх ногами та підтягування руками
5. Обертання та політ
Переворот тіла суперника через стегно
6. Приземлення
Завершення кидка
Захоплення та точка докладання сили
Параметр
Греко-римська боротьба
Українська боротьба на поясах
Захоплення
Тулуб (корпус, спина, плечі, груди)
Пояс (фіксована точка на животі/талії)
Рухливість рук
Вільна (можна міняти захоплення)
Обмежена - захоплення за пояс обов'язкове
Вплив
Дозволяє змінювати точку застосування сили та вибудовувати важелі
Стабільний важіль, менша свобода, але надійний контроль
Наслідок:
У греко-римській боротьбі більше свободи для створення моменту сили та важеля.
В українській боротьбі стабілізована точка, проте менший ризик зриву захоплення.
Робота ніг
Параметр
Греко-римська
Українська
Захоплення ніг
Заборонено
Дозволено
Підсікання та блок
Не можна використовувати ноги для активного контакту
Можна використовувати для допомоги собі та порушення балансу суперника
Використання стегна
Тільки як платформа
Стегно + опора за рахунок контролю ногами
Наслідок:
Українська боротьба — можна використовувати ноги для підкидання чи підхоплення.
У греко-римській акцент — лише на корпус, кидок — за рахунок сили та техніки верхньої частини тіла.
Центр мас та вісь обертання
Параметр
Греко-римська
Українська
Центр мас захоплення
Може змінюватися – вище чи нижче, залежно від прийому
Центр мас завжди у районі пояса
Вісь обертання
Гнучка, може бути зміщеною
Майже завжди вертикальна вісь через пояс
Вплив на кидок
Більше варіантів осей - більше свободи кидка
Більш передбачуване та стабільне обертання
Нахил тіла та біомеханіка
Параметр
Греко-римська
Українська
Нахил
корпусу
До 90°, може змінюватися під час кидка
Обмежений - інакше втрата контролю поясу
Центр опори
Змінюється: таз, спина, груди
Майже завжди стегно та нижня частина спини
Радіус
обертання
Можливо довше — відступ і дальнє захоплення
Малий радіус – ближній контакт
Спрощена математична модель (порівняно)
Українська боротьба на поясах:
Модель — обертання суперника навколо центру мас атакуючого, зафіксованого на поясі:
τ = r × Fруки = J × α
r ≈ постійна (відстань від осі - пояс)
J - постійна, залежить від маси противника
Захоплення жорстке, система = одне зчленоване тіло
Греко-римська боротьба:
Модель — обертання тіла суперника навколо змінної вісі, динамічної:
τ (t) = r(t) × Fзахоплення = J(t) × α(t)
r(t) - змінюється в часі, оскільки руки можуть переміщатися
J(t) - момент інерції теж змінюється
Захоплення гнучке, система = зчленоване тіло зі змінною точкою обертання
Підсумок: порівняльний висновок
Критерій
Греко-римська
Українська
Точність
кидка
Потребує більше навички, рухливість
Більш стабільний, можна тренувати в автоматизмі
Свобода
прийому
Вища, можливі нестандартні осі обертання
Нижча, але кидок простіший у повторенні
Біомеханічна складність
Висока
Середня
Модель
Складна, багатоланкова
Проста, з фіксованою точкою
Висновки. Проведений аналіз дозволив встановити суттєві біомеханічні та математичні відмінності у виконанні кидка через стегно в українській боротьбі на поясах порівняно з греко-римською боротьбою. На основі побудованих моделей та порівняльних характеристик сформульовано такі висновки:
Фіксоване захоплення за пояс, характерне для української боротьби, забезпечує стабільну точку обертання та контроль за центром мас супротивника, що спрощує математичне моделювання руху та дозволяє ефективніше автоматизувати техніку кидка.
У греко-римській боротьбі наявна більша свобода захоплення, що створює ширший спектр варіативних технік, але водночас підвищує складність побудови математичної моделі через змінність точки прикладання сили та моменту інерції.
Українська модель кидка більш компактна та передбачувана з біомеханічної точки зору, оскільки вісь обертання зазвичай проходить вертикально через центр мас атакуючого, що сприяє стабільному і контрольованому виконанню прийому.
Греко-римський варіант вимагає більшої рухової координації та сили верхньої частини тіла, оскільки реалізується за рахунок складної взаємодії рук, плечей і корпусу із менш стабільною точкою опори.
Побудована спрощена 2D-модель кидка через стегно показала ефективність застосування класичних механічних принципів (момент сили, імпульс, момент інерції) для опису рухів у традиційних єдиноборствах, зокрема при навчанні та вдосконаленні техніки.
Виявлено, що українська боротьба на поясах завдяки жорсткому контролю та активної участі ніг дає змогу реалізовувати кидок через стегно при меншій потребі у складних обертових схемах, знижуючи енергозатрати.
Таким чином, результати моделювання підтверджують, що українська боротьба на поясах є не лише історично цінною, але й технічно ефективною системою єдиноборства, придатною до математичного аналізу та оптимізації в навчально-тренувальному процесі
Вивчення дезінтоксикуючих властивостей розчину гіпохлоритної кислоти на тлі експериментального фумонізинотоксикозу у щурів
The article highlights materials on the study of the detoxifying properties of a solution of hypo-chlorous acid (HCA), obtained by electrolysis, against the background of experimental fumonisin toxico-sis in rats. The results obtained indicated that with fumonisin toxicosis, inflammatory and toxic processes occurred in the body of experimental rats of group II, namely, progressive systemic damage to internal organs and tissues and the formation and accumulation of endo- and exogenous toxic substances were recorded, which intensified destructive processes, resulting in neuro-, hepato- and nephrotoxic reactions. In particular, a significant increase in all MSM fractions was established on the 7th day – 1.9 times, on the 14th day – 2.6 times, on the 21st day – 3.8 times, and on the 28th – 5.5 times, compared with the corresponding value of rats in the control group, which indicated the suppression of the detoxification function of the liver, increased catabolic processes and destructive processes in the liver. A probable increase in EII: on the 7th day of the experiment – 2.5 times, on the 14th – 3.4 times, on the 21st – 3.3 times and on the 28th day – 5.2 times, compared with the corresponding indicator of rats in the control group, which confirmed the pronounced membranotropic effect of fumonisins. A significant increase in the activity of ALT and AST was found, respectively, on the 7th day by 2.2 and 1,8 times, on the 14th – by 2.6 and 1.7 times, on the 21st – by 3.3 and 4.1 times and on the 28th – by 4.2 and 9.3 times, compared with the similar indicator of animals of the control group, which indicated a violation of the structure of hepatocyte membranes. A significant increase in the level of CIC in the blood, in particular on the 7th day – by 1.8 times, on the 14th – by 2.1 times, on the 21st – by 2.3 times and on the 28th – by 3.2 times, compared with the corresponding indicator of rats of the control group indicated a suppression of the immune-reactive system of the body due to the attachment of specific antibodies to the toxic products of fumonisins. At the same time, in rats of group III using the HCC solution, it was found that the indicated indicators were significantly lower and approached the corresponding value of animals of the control group. In particular, the content of MSM was significantly lower on the 14th day by 38.8 %, on the 21st day by 64.7 % and on the 28th day by 76 %, compared to the corresponding indicator of rats of group II. It was found that EII significantly decreased on the 14th day by 2,6 times, on the 21st by 1,7 times, and on the 28th by 4.4 times, compared with the corresponding indicator of rats of group II. A significant decrease in the activity of ALT and AST enzymes was recorded, respectively, on the 14th day, by 1.3 and 1.2 times, on the 21st, by 2.0 and 3.2 times, and on the 28th, by 3.2 and 9.7 times, compared with the corresponding indicators of rats of group II. It was found that the level of CIC during the observation period significantly (P < 0.001) decreased, in particular on the 14th day, 1,2 times, on the 21st, 1,6 times, and on the 28th, 4.6 times, compared with the corresponding indicators of rats of group II. As a result, the use of a solution of HCА against the background of experimental fumonisin toxicosis led to the restoration of the functional activity of the detoxification system, a decrease in the membranotropic action of fumonisins, and a decrease in inflammatory processes in the organs and tissues of experimental rats. The indicated changes in the studied indicators, in the pathogenesis of fumonisin toxicosis, were a key point in the subsequent positive prognosis and the likelihood of a response to the treatment.У статті висвітлені матеріали щодо вивчення дезінтоксикуючих властивостей розчину гіпохлоритної кислоти (ГХК), отриманої методом електролізу, на тлі експериментального фумонізинотоксикозу у щурів. Одержані результати вказували, що при фумонізинотоксикозі в організмі дослідних щурів ІІ групи проходили запально-токсичні процеси, а саме зафіксовано прогресуюче системне ушкодження внутрішніх органів і тканин та утворення і нагромадження ендо- і екзогенних токсичних речовин, які посилювали деструктивні процеси, внаслідок чого виникали нейро-, гепато- та нефротоксичні реакції. Зокрема, встановлено достовірне зростання всіх фракцій МСМ на 7-му добу – у 1,9 рази, на 14-ту добу – у 2,6 рази, на 21-шу добу – у 3,8 рази, а на 28-му –у 5,5 рази, в порівнянні з відповідним значенням щурів контрольної групи, що вказувало на пригнічення дезінтоксикаційної функції печінки, посилення катаболічних процесів та деструктивні процеси у печінці. Вірогідне зростання ЕІІ: на 7-му добу досліду у 2,5 рази, на 14-ту – 3,4 рази, на 21-шу – у 3,3 рази та на 28-му добу – у 5,2 рази, в порівнянні з відповідним показником щурів контрольної групи, що підтверджувало виражену мембранотропну дію фумонізинів. Встановлено вірогідно зростання активності АлАТ і АсАТ, відповідно на 7-му добу у 2,2 і 1,8 рази, на 14-ту – у 2,6 і у 1,7 рази, на 21-шу – у 3,3 і у 4,1 рази та на 28-му – у 4,2 і у 9,3 рази, в порівнянні з аналогічним показником тварин контрольної групи, що вказувало на порушення структури мембран гепатоцитів. Вірогідне зростання рівня ЦІК у крові, зокрема на 7-му добу – у 1,8 рази, на 14-ту – у 2,1 рази, на 21-шу – у 2,3 рази та на 28-му – у 3,2 рази, в порівнянні з відповідним показником щурів контрольної групи вказувало на пригнічення імунно-реактивної системи організму внаслідок приєднання специфічних антитіл до токсичних продуктів фумонізинів. В той же час, у щурів ІІІ групи за використання розчину ГХК встановлено, що вказані показники були значно нижчими і наближалися до відповідного значення тварин контрольної групи. Зокрема, вміст МСМ був вірогідно нижчий на 14-ту добу на 38,8 %, на 21-шу – 64,7 % та на 28-му – 76 %, в порівнянні з відповідним показником щурів ІІ групи. Встановлено, що ЕІІ достовірно знижувався на 14-ту добу – у 2,6 рази, на 21-шу – у 1,7 рази та на 28-му – у 4,4 рази, в порівнянні з відповідним показником щурів ІІ групи, Зафіксовано достовірне зниження активності ферментів АлАТ і АсАТ, відповідно, на 14-ту добу – у 1,3 і у 1,2 рази, на 21-шу – у 2,0 і у 3,2 рази та на 28-му – у 3,2 і у 9,7 рази, в порівнянні з відповідними показниками щурів ІІ групи. Встановлено, що рівень ЦІК протягом періоду спостереження достовірно (Р < 0,001) знижувався, зокрема на 14-ту добу – у 1,2 рази, на 21-шу – у 1,6 разів, а на 28-му – у 4,6 рази, в порівнянні з відповідними показниками щурів ІІ групи. В підсумку застосування розчину ГХК на тлі експериментального фумонізинотоксикозу призводило до відновлення функціональної активності системи дезінтоксикації, зниження мембранотропної дії фумонізинів та зменшення запальних процесів в органах і тканинах дослідних щурів. Вказані зміни досліджуваних показників, в патогенезі фумонізинотоксикозу були ключовим моментом в подальшому позитивному прогнозі та вірогідності відповіді на проведене лікування
Моніторинг гормонально-біохімічних особливостей перебігу післяродового періоду у сук
Modern animal reproduction science distinguishes several main periods in which critically important changes, restructuring or disorders of hormonal regulation and the state of the reproductive organs in animals occur. The postpartum period plays a leading role in ensuring the full restoration of the reproductive ability of female dogs after childbirth, during which complications or diseases leading to infertility may occur. Therefore, the analysis of the features of its course, especially the hormonal background, immune defense and detoxification processes, is an urgent scientific task. The aim of the research was to conduct a comprehensive monitoring of hormonal and biochemical changes in the body of female dogs in the postpartum period for 30 days. The material for the study was bitches of different breeds, with a live weight of 10–15 kg, aged 3–4 years, which were divided into two groups – control and experimental, 12 animals in each. The control group included non-pregnant bitches in the anoestrus phase, and the experimental group included animals in the postnatal period after eutocia births, blood was taken from them on the 1st, 3rd, 7th, 10th, 14th, 21st and 30th day after birth. The selected samples were used to determine the level of hormones, indicators of the state of immune defense and the functional state of the liver. The conducted studies established the presence of complex hormonal and biochemical changes in bitches in the postnatal period – thus, the beginning of the postpartum period is characterized by high levels of cortisol (2.04 times higher than the control), oestradiol (by 86.5 %) and thyroxine (52.3 %), a decrease in progesterone levels (by 40.1 %) and the absence of significant changes in the level of triiodothyronine. However, at the end of the study, on the 30th day after childbirth, normalization of the hormonal background and the absence of significant changes compared to non-pregnant female dogs were noted. It should be noted that throughout the study, an increase in insulin levels was observed in bitches (by 2.41–3.39 times). The immune system of female dogs also underwent changes, so the indicators of humoral natural resistance (bactericidal and lysozyme activity of blood serum) were reduced at the beginning of the postpartum period and normalized by the 30th day after childbirth. Similarly to humoral indicators, the state of cellular immunity underwent changes, in particular, the phagocytic activity of neutrophil granulocytes was reduced from the beginning of the study and almost reached control values at the final of research, while the phagocytic index of the blood of female dogs did not show significant changes. Also, based on the analysis of the results obtained, it can be stated that the course of the postpartum period is accompanied by a probable increase in the activity of liver enzymes on the 1st day after childbirth, while their gradual normalization to control values is observed in the future. The authors of the article consider the development of a method for correcting the course of the postpartum period in female dogs with the use of drugs with antioxidant capacity as prospects for further research.Сучасна репродуктологія тварин розрізняє декілька головних періодів, в яких відбуваються критично важливі зміни, перебудови або розлади гормональної регуляції і стану статевих органів у тварин. Післяродовий період відіграє провідну роль у забезпеченні повноцінності відновлення репродуктивної здатності сук після родів, під час нього можливе виникнення ускладнень або хвороб, що призводять до неплідності. Тому аналіз особливостей його перебігу, особливо гормонального фону, імунного захисту і детоксикаційних процесів, є актуальним науковим завданням. Метою досліджень було провести комплексний моніторинг гормональних і біохімічних змін в організмі сук в період після родів протягом 30 діб. Матеріалом досліджень були суки різних порід, живою масою 10–15 кг, віком 3–4 роки, яких було розподілено на дві групи – контрольну і дослідну, по 12 тварин у кожній. В контрольну групу увійшли невагітні суки в фазу анеструса, а у дослідну – тварини в постнатальному періоді після еутоцичних родів, у них відбирали кров на 1, 3, 7, 10, 14, 21 і 30 добу після родів. У відібраних зразках визначали рівень гормонів, показники стану імунного захисту і функціонального стану печінки. Проведеними дослідженнями встановлено наявність комплексних гормонально-біохімічних змін у сук в постнатальному періоді. Так, початок післяродового періоду характеризується високим рівнем кортизолу (в 2,04 рази вище контролю), естрадіолу (на 86,5 %) і тироксину (52,3 %), зниженням рівня прогестерону (на 40,1 %) та відсутністю достовірних змін рівня трийодтироніну. Натомість, наприкінці дослідження, на 30-ту добу після родів відзначено нормалізацію гормонального фону і відсутність достовірних змін порівняно із невагітними суками. Зауважимо, що протягом усього дослідження у сук встановлено зростання рівня інсуліну (в 2,41–3,39 рази). Зазнавала змін й імунна система сук, так, показники гуморальної природної резистентності (бактерицидна й лізоцимна активність сироватки крові) були зниженими на початку післяродового періоду і нормалізувалися до 30-тої доби після родів. Подібно гуморальних показників зазнавав змін стан клітинного імунітету, зокрема фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів була знижена від початку дослідження й майже досягала значень контролю наприкінці, при цьому фагоцитарний індекс крові сук не виявляв виразних змін. Також на підставі аналізу одержаних результатів, можна стверджувати, що перебіг післяродового періоду, супроводжується вірогідним зростанням активності печінкових ензимів на 1-шу добу після родів, тоді як надалі спостерігається їх поступова нормалізація до контрольних значень. Перспективами подальших досліджень автори статті вважають розроблення способу корекції перебігу післяродового періоду у сук із застосуванням засобів з антиоксидантною дією
Гематологічні зміни у інвазованих токсокарами котів за різних показників інтенсивності інвазії
Toxocariasis is a parasitic zoonotic disease that is widespread throughout the world, where the causative agent of invasion in domestic cats is the nematode Toxocara cati. In cats infected with these helminths, a complex host–parasite interaction takes place, determined by a whole range of reactions at different levels of the animal’s body, including blood parameters. The aim of the study was to establish the specific features of changes in the hematological indicators of cats infected with T. cati, taking into account the intensity of invasion. Three groups of animals were formed: one control group (clinically healthy cats) and two experimental groups (infected with Toxocara at different intensities of invasion – 586.9 and 126.3 eggs per gram of feces). The following blood parameters were determined in cats: hemoglobin content, hematocrit value, erythrocyte count, leukocyte count, and platelet count. It was found that at higher levels of toxocariasis invasion intensity, the severity of changes in hematological indicators of infected animals was more pronounced compared to animals with lower invasion intensity. At an invasion intensity of 126.3 eggs/g, signs of anemia were observed in infected cats, as evidenced by a decrease (P < 0.05) in hemoglobin content by 13.49 %, erythrocyte count by 9.38 %, and hematocrit value by 12.37 %. At the same time, a slight leukocytosis was detected – an increase of 43.31 % (P < 0.01). At an invasion intensity of 586.9 eggs/g, signs of progressive anemia were identified, manifested by a significant decrease in hemoglobin content by 18.02 % (P < 0.01), erythrocyte count by 32.84 % (P < 0.001), hematocrit value by 27.15 % (P < 0.001), as well as a decrease in platelet count by 33.49 % (P < 0.05). The detected elevated leukocyte count in the blood of cats (by 64.57 %, P < 0.001) at high invasion intensity indicated the presence of inflammatory processes in the body caused by parasite activity. The results obtained on the effect of Toxocara on the organism of infected cats at different levels of invasion intensity allow timely and effective therapeutic measures to be carried out, taking into account the revealed changes in the body of diseased animals.Токсокароз – це паразитарне зоонозне захворювання, яке є значно поширеним в усьому світі, де збудником інвазії серед домашніх котів є нематоди виду Toxocara cati. За інвазування котів цими гельмінтами між співчленами системи паразит-хазяїн відбувається складна взаємодія, зумовлена цілим комплексом реакцій різного рівня з боку організму тварини, у тому числі й з боку показників крові. Метою досліджень було встановити особливості змін у гематологічних показниках котів інвазованих T. cati з урахуванням інтенсивності інвазії. Було сформовано три групи тварин, з яких одна – контрольна (клінічно здорові коти) та дві дослідні (інвазовані токсокарами за різної інтенсивності інвазії – 586,9 та 126,3 яєць у одному грамі фекалій). В крові котів визначали вміст гемоглобіну, показник гематокриту, кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів. Встановлено, що за високих показників інтенсивності токсокарозної інвазії тяжкість змін у гематологічних показниках інвазованих тварин виявилася більш вираженою, ніж у тварин з невисокими показниками інтенсивності токсокарозної інвазії. За інтенсивності токсокарозної інвазії 126,3 яєць/г у крові інвазованих котів виявлено ознаки анемії за рахунок зниження (P < 0,05) вмісту гемоглобіну на 13,49 %, кількості еритроцитів на 9,38 % та показника гематокриту на 12,37 %. Одночасно встановлено незначний лейкоцитоз – на 43,31 % (P < 0,01). За інтенсивності токсокарозної інвазії 586,9 яєць/г у крові інвазованих котів виявлено ознаки прогресуючої анемії за рахунок значного зниження вмісту гемоглобіну на 18,02 % (P < 0,01), кількості еритроцитів на 32,84 % (P < 0,001), показника гематокриту на 27,15 % (P < 0,001), а також зниження кількості тромбоцитів на 33,49 % (P < 0,05). Виявлений підвищений рівень кількості лейкоцитів у крові котів (на 64,57 %, P < 0,001) за високих показників інтенсивності токсокарозноої інвазії свідчив про наявність в їх організмі запальних процесів, внаслідок життєдіяльності паразитів. Отримані результати досліджень щодо впливу токсокар на організм інвазованих котів за різних показників інтенсивності інвазії дозволяють своєчасно і ефективно проводити лікувальні заходи з урахуванням виявлених змін в організмі хворих тварин