Scientific Messenger of Lviv University of Veterinary Medicine and Biotechnology / Науковий вісник ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій
Not a member yet
3672 research outputs found
Sort by
Ефективність біотехнологічних аспектів відтворення великої рогатої ху-доби у Вінницькій області
Get PDFThe key branch of agriculture in Vinnytsia is livestock farming, which provides the population with food and industry with raw materials. Statistical data show that in 2024, despite martial law, positive trends were observed in the growth of dairy herd productivity (2.6 %), an increase in milk production (0.1 %) and the sale of livestock and poultry for slaughter (1.7 %). However, the number of cows continued to decrease (4 %), including in agricultural enterprises and households, respectively, by 1.5 and 0.8 %. As of 01.01. 2024, 146.7 thousand cows were kept in the private sector of the economy, from which 133.0 thousand calves were obtained in the reporting year, and milk production accounts for 83 % of milk. Meat sales and milk production in agricultural enterprises of various forms of ownership account for 37 % and 17 % of the total regional production. The Vinnytsia regional and 4 inter-district breeding enterprises operate in the region, which carry out work on the breeding improvement of cattle by insemination of cows and heifers with cryopreserved semen of bulls-improvers, the breeding method is purebred. At the present stage, the main task of livestock breeding is to increase production through further intensification. One of the elements of intensification of livestock breeding is the study of problems related to herd reproduction. Therefore, the study of cattle reproduction remains relevant and requires further study.Ключовою галуззю сільського господарства Вінниччини є тваринництво, яке забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість сировиною. Статистичні дані свідчать, що в 2024 році незважаючи на військовий стан, спостерігались позитивні тенденції в зростанні продуктивності молочного стада (2,6 %) збільшенні виробництво молока (0,1%) та реалізації на забій худоби та птиці (1,7 %). Однак продовжилось зменшення чисельності корів (4 %), в тому числі у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення, відповідно, 1,5 і 0,8 %. На 01.01. 2024 року в приватному секторі економіки утримувалось 146,7 тис. корів від яких в звітному році отримали 133,0 тис. телят, а виробництво молока становить 83 % молока. Реалізації м’яса та виробництво молока в сільськогосподарськими підприємствами різної форми власності становить від загально обласного виробництва – 37 % та 17 %. В області функціонує Вінницьке обласне та 4 міжрайонні племпідприємства, що проводять роботу з племінного покращення великої рогатої худоби шляхом осіменіння корів та телиць кріоконсервованою спермою бугаїв-поліпшувачів, метод розведення – чистопорідний. На сучасному етапі основними завданням тваринництва є збільшення виробництва продукції шляхом подальшої інтенсифікації. Одним з елементів інтенсифікації скотарства є вивчення проблем пов’язаних з відтворенням стада. Тому вивчення відтворення поголів’я великої рогатої худоби залишається актуальним і потребує подальшого вивчення
Ефективність надранньої підгодівлі підсисних поросят за різної системи згодовування престартерів
Get PDFThe article compares the effect of early introduction of dry superprestarter 2–14 Lonolac Piglet (Kaudice) and liquid feeding with Piggy Mill (Activepro) milk replacer from the second day of life on the productivity of sows and growth of piglets. It was found that the use of liquid milk replacer contributed to the improvement of piglet survival by 4.1 %, an increase of 12.1 % in average daily and absolute gains, an increase of 9.2 % in the average weight of one animal and a 5.2 % increase in their number in the nest at weaning and a 14.9 % increase in the weight of the nest of piglets as a whole at this time compared to analogues that were fed with dry granulated superprestarter mixed feeds. It is proven that the use of different systems of feeding suckling piglets revealed different indicators of their consumption during the suckling period. Thus, in the experimental group, a 91.5 % lower amount of superprestarter feed was recorded, and its cost was similarly lower. However, due to the use of milk replacer, the total consumption of all prestarter products was 62.2 % higher per head and 44.7 % higher per kg of gain in animals receiving liquid feed compared to their counterparts using dry superprestarter feed. It has been proven that the use of liquid feed for suckling piglets resulted in a 49.1 % reduction in the incidence of diarrhea, which, in turn, resulted in a 22.8 % reduction in the cost of treating one head and a 31.1 % reduction per kg of gain. This positive effect was possible due to an increase in the cost of prevention by 21.7 % per animal and by 8.6 % per kilogram of gain. However, total veterinary costs increased by 18.8 % per weaned piglet and by 6.0 % per kilogram of gain. In addition, the costs of feed, prevention, and treatment in the group with liquid feeding were significantly higher, namely by 189.6 % per weaned piglet and by 62.0 % per kilogram of gain. It was determined that liquid feeding of suckling piglets, compared to dry, was characterized by a decrease in the share of costs for sow maintenance in the cost of one piglet by 2.06 % and an increase in the share of costs for preventive and treatment measures by 0.87 %, pre-starter feeds by 3.43 % and depreciation of feeding equipment in the operating cost by 0.18%. It was established that due to the 1.4% lower cost of one weaned piglet and its 12.1 % higher sales value due to the greater live weight, the income in the group of animals with liquid feeding was 41.8 % higher, which provided 19.85 % better profitability of obtaining and raising one piglet.У статті порівняно вплив раннього введення сухого суперпрестартеру 2–14 Lonolac Piglet (Kaudice) та рідкої підгодівлі замінником молока Piggy Mill (Activepro) з другого дня життя на продуктивність свиноматок та ріст поросят. Встановлено що, використання рідкого замінника молока посприяло покращенню збереженості поросят на 4,1 %, підвищенню на 12,1 % середньодобових і абсолютних приростів, зростанню на 9,2 % середньої маси однієї тварини та на 5,2 % збільшенню їх кількості в гнізді при відлученні та на 14,9 % підвищенню маси гнізда поросят в цілому на цей час порівняно з аналогами які знаходились на підгодівлі супепрестартерними сухими гранульованими комбікормами. Доведено що, застосування різних систем підгодівлі поросят-сисунів виявило неоднакові показники їхніх витрат у підсисний період. Так, у дослідній групі зафіксовано на 91,5 % меншу кількість використаного суперпрестартерного корму та аналогічно нижчу його вартість. Однак, за рахунок використання замінника молока, загальне споживання всіх престартерних продуктів виявилося на 62,2 % більшим у розрахунку на одну голову та на 44,7 % увищимм у розрахунку на 1 кг приросту у тварин, що отримували рідку підгодівлю, порівняно з аналогами, які використовували сухі суперпрестартерні корми. Доведено, що використання рідкої підгодівлі для підсисних поросят зумовило зменшення захворюваності на діарею на 49,1 %, що, в свою чергу, спричинило зниження витрат на лікування однієї голови на 22,8 % та на 31,1 % у перерахунку на кілограм приросту. Цей позитивний ефект став можливим завдяки збільшенню витрат на профілактику на 21,7 % на одну тварину та на 8,6 % на кілограм приросту. Однак, загальні ветеринарні витрати зросли на 18,8 % на одне відлучене порося та на 6,0 % на кілограм приросту. Крім того, витрати на корми, профілактику та лікування в групі з рідкою підгодівлею були значно вищими, а саме на 189,6 % на одне відлучене порося та на 62,0 % на кілограм отриманого приросту. Визначено, що рідка підгодівля підсисних поросят, порівняно із сухою, характеризувалася зниженням частки витрат на утримання свиноматки в собівартості одного поросяти на 2,06 % та збільшенням частки витрат на профілактичні й лікувальні заходи на 0,87 %, престартерних кормів на 3,43 % та амортизації кормового обладнання в операційній собівартості на 0,18 %. Встановлено за рахунок нижчої на 1,4 % собівартості одного відлученого поросяти та на 12,1 % вищої його реалізаційної вартості, зумовленої більшою живою масою дохід в групі тварин з рідкою підгодівлею, виявився на 41,8 % більшим, що забезпечило на 19,85 % кращу рентабельність отримання та вирощування одного поросяти
Упорядкування алелів гена BoLA-DRB3 екзон 2 “без визначеної номенклатури” отриманих методом ПЛР-ПДРФ
Get PDFThe taxonomy of large-scale information systems that combine a significant number of elements is a logically ordered structure with identifiably marked elements. This structure allows researchers to avoid confusion and effectively use the information obtained. At the DNA level, the major histocompatibility complex, in particular the BoLA-DRB3 gene, exhibits an extremely high level of variability. Exon 2 of this gene is responsible for the immune response and is highly polymorphic. The study of the variability of the BoLA-DRB3 gene primarily relied on the PCR-RLFP method, where PCR amplification products of exon 2 were restricted with the enzymes RsaI, BstYI, and HaeIII. This approach enabled the establishment of the standard nomenclature system “locus.exon*allele” which encompasses 54 “standard” alleles (Van Eijk et al.). The method had five stages: The following steps were taken: DNA extraction, amplification of specific fragments of exon 2 of the DRB3 locus with a size of 284 bp, restriction, electrophoresis, and decoding of the phoregrams. We determined patterns for three endonucleases based on the size of the restriction sites, and we determined the corresponding allele number based on the triplets we obtained. The article clearly details the sequence of BoLA-DRB3.2 allele identification in a blood sample from a Ukrainian Red Dairy breed. This is the definitive text on the subject. The PCR-RFLP method had a number of advantages: simplicity, accessibility, versatility, no need for complex specialized equipment and software, and low cost per sample. This led to the widespread use of this method in the study of polymorphism of the major histocompatibility complex among different breeds of cattle. As a result, a large array of information was accumulated, and triplets of patterns that did not fit into the structure of “standard” alleles were identified. Analysis of scientific sources has identified 66 more alleles “without an established nomenclature” and the need for their systematization. The proposed paper puts forth the argument for the continuation of the nomenclature currently employed for “standard” alleles. For the homogeneous array of alleles that has been identified, the digital variant is deemed most suitable, i.e., the classic variant in the format “locus.exon*allele”. To circumvent any potential ambiguity, the numbering of alleles has been perpetuated, commencing from position 55. The identified variants are arranged in alphabetical order, sequentially for the RsaI, XhoII, and HaeIII patterns, in accordance with the letter designations in triplets. The unified BoLA-DRB3.2 allele designation system will allow clear tracking of polymorphism changes in different populations, simplify genetic diversity monitoring, and avoid duplication and errors. Some BoLA-DRB3 alleles are linked to disease susceptibility or animal performance. It allows us to present “allele-phenotype” DNA markers in a simple and understandable format. This will be useful for developing breeding programs aimed at improving disease resistance and increasing cattle productivity.Таксономія великих за обсягом інформативних систем, які об'єднують значний обсяг елементів – це логічно впорядкована структура з позначеннями сприйнятливими для ідентифікації, що дозволяє дослідникам уникнути плутанини та ефективно використовувати отриману інформацію. На рівні ДНК вкрай високий рівень варіабельності має головний комплекс гістосумісності, зокрема ген BoLA-DRB3. Екзон 2 цього гену формує імунну відповідь і є надзвичайно поліморфним. Головний метод дослідження варіабельності гена BoLA-DRB3 ґрунтувався на використанні методу ПЛР-ПДРФ шляхом рестрикції продуктів ПЛР-ампліфікації екзону 2 рестриктазами RsaI, BstVI та HaeIII, що дозволило запропоновати класичну систему номенклатури “locus.exon*allele”, яка налічувала 54 “стандартних” алеля (Van Eijk et al.). Метод включав 5 етапів: виділення ДНК, ампліфікація специфічних фрагментів екзону 2 DRB3-локусу розміром 284 п.н., рестрикція, електрофорез та дешифровка фореграм. За розміром сайтів рестрикції визначалися патерни за трьома ендонуклеазами, і на основі отриманих триплетів відповідний номер алеля. В статті деталізовано послідовність ідентифікації алелів BoLA-DRB3.2 на зразку крові української червоної молочної породи. Метод ПЛР-ПДРФ мав ряд переваг: простота, доступність, універсальність, відсутність у використанні складного спеціалізованого обладнання та програмного забезпечення, низьку вартість типування на один зразок. Це зумовило широке використання даного способу при дослідженні поліморфізму головного комплексу гістосумісності серед різних порід ВРХ і, відповідно, накопичення великого масиву інформації, в якій виявлялися триплети, що не вписувалися в структуру “стандартних” алелів. Аналіз наукових джерел дозволив ідентифікувати ще 66 алелів “без встановленої номенклатури” та необхідність їх систематизації. В роботі пропонується продовжити номенклатуру прийняту для “стандартних” алелів. Для однорідного масиву виявлених нами алелів, найкраще підходить цифровий варіант, тобто класичний варіант у форматі “locus.exon*allele”. Для уникнення плутанини нумерацію алелів продовжено починаючи з 55 позиції. Виявлені варіанти розташовані в алфавітному порядку, послідовно для патернів RsaI, XhoII і HaeIII у відповідності до буквених позначень в триплетах. Уніфікована система позначень алелів BoLA-DRB3.2 дозволить чітко відстежувати зміни поліморфізму в різних популяціях, спростити моніторинг генетичного різноманіття, уникнути дублювання та помилок. Деякі алелі BoLA-DRB3.2 можуть бути асоційовані з чутливістю до захворювань або з продуктивністю тварин, що дозволяє представляти ДНК-маркери типу “алель – фенотип” в простому і зрозумілому форматі та буде корисною для розробки селекційних програм, спрямованих на покращення резистентності до захворювань та підвищення продуктивності ВРХ
Застосування водного розчину озону у виробничих умовах у технології яєчних продуктів
Get PDFChicken eggs are one of the staple food products, providing the human body with high-quality proteins, lipids, vitamins, and minerals. However, the eggshell surface often becomes a site of accumulation for mesophilic aerobic microorganisms (MAFAnM) and coliform bacteria (BGKP), creating risks of microbial contamination both for eggs themselves and for processed products. Traditional disinfection methods (washing, chemical disinfectants, ultraviolet treatment) have several limitations; therefore, the use of aqueous ozone, characterized by its strong oxidizing capacity and the absence of toxic residues, is considered a promising alternative. The aim of this study was to determine the effectiveness of aqueous ozone for sanitizing chicken eggs with different levels of shell contamination under industrial poultry farm conditions and to assess the microbiological quality of the produced egg melange. Eggs from three groups (clean, conditionally clean, and contaminated) were used in the experiment. After standard washing, they were disinfected with aqueous ozone at concentrations of 1.5 and 2.3 mg/L for 3 minutes. The levels of MAFAnM and BGKP on the shell and the overall microbiological quality of the melange were evaluated. It was established that treatment with ozone at 1.5 mg/L ensured complete inactivation of mesophilic microflora on clean and conditionally clean eggs, as well as a significant reduction in contamination on dirty samples (residual level – 17.7 ± 1.2 CFU/cm²). Application of a higher concentration (2.3 mg/L) allowed complete disinfection of all groups of eggs. Regarding BGKP, it was found that washing followed by ozone disinfection significantly reduced bacterial titers, ensuring compliance with established standards. The egg melange produced from eggs treated with aqueous ozone at 1.5 mg/L contained MAFAnM in the range of 8.5–10.7×10³ CFU/g, which is much lower than the maximum permissible level (≤500,000 CFU/g). This indicates high microbiological stability of the product and suitability of the technology for industrial application. Thus, the use of aqueous ozone is an effective and safe method for disinfecting chicken eggs, allowing a substantial reduction in shell contamination and ensuring high quality of egg products without negative effects on their organoleptic properties. The technology has strong potential for large-scale industrial implementation, although further studies are needed to assess the impact of higher ozone concentrations on the physicochemical characteristics of products and the economic feasibility of its application in production chains.Курячі яйця є одним із базових продуктів харчування, що забезпечують організм людини високоякісними білками, ліпідами, вітамінами та мінералами. Разом із тим поверхня шкарлупи часто стає місцем накопичення мезофільної аеробної мікрофлори (МАФАнМ) та бактерій групи кишкової палички (БГКП), що створює ризики мікробного обсіменіння як самих яєць, так і продуктів їх переробки. Традиційні методи знезараження (миття, хімічні дезінфектанти, ультрафіолетове опромінення) мають низку обмежень, тому перспективним напрямом вважається застосування озону у водній формі, який характеризується високою окиснювальною здатністю та відсутністю токсичних залишків. Метою дослідження було визначити ефективність водного озону для санітарної обробки курячих яєць із різним ступенем забруднення шкарлупи у виробничих умовах птахофабрики та оцінити мікробіологічну якість виготовленого меланжу. Для експерименту використовували яйця трьох груп (чисті, умовно-чисті та забруднені), які після стандартного миття піддавали дезінфекції водним озоном у концентрації 1,5 та 2,3 мг/л з експозицією 3 хв. Оцінювали вміст МАФАнМ та БГКП на шкарлупі, а також загальну мікробіологічну якість меланжу. Встановлено, що використання озону у концентрації 1,5 мг/л забезпечувало повне інактивування мезофільної мікробіоти на чистих та умовно-чистих яйцях, а також суттєве зниження контамінації на забруднених зразках (залишковий рівень – 17,7 ± 1,2 КУО/см²). Застосування вищої концентрації (2,3 мг/л) дозволяло досягти повного знезараження всіх груп зразків. За показником БГКП встановлено, що миття з подальшою озонною дезінфекцією значно знижувало титр бактерій, забезпечуючи відповідність вимогам стандартів. Вироблений меланж, отриманий із яєць після обробки озонованою водою у концентрації 1,5 мг/л, мав кількість МАФАнМ у межах 8,5–10,7×10³ КУО/г, що значно нижче за гранично допустимий рівень (≤500 тис. КУО/г). Це свідчить про високу мікробіологічну стійкість продукту та придатність технології до промислового застосування. Таким чином, використання водної форми озону є ефективним та безпечним методом дезінфекції курячих яєць, який дозволяє суттєво знизити бактеріальне обсіменіння шкарлупи й забезпечити високу якість яєчних продуктів без негативного впливу на їхні органолептичні властивості. Технологія має потенціал для масштабного впровадження у виробництво, хоча потребує подальшого дослідження впливу підвищених концентрацій озону на фізико-хімічні характеристики продуктів та економічної доцільності застосування у промислових ланцюгах
Продуктивність і м’ясні якості каченят кросу “Темп”
Get PDFThe lines and crosses of ducks being developed should meet the consumer interests of enterprises of various types and forms of ownership, but their main requirements include high breeding and productive qualities of poultry, low production costs, including feed, a diverse range and high quality of final products. The study was conducted in accordance with existing methods using modern zootechnical, biochemical, and analytical techniques, covering a large number of poultry. The presented methodology is sufficient to solve the tasks set by the purpose of the study, which made it possible to draw reasonable conclusions. The productivity of ducks of the original lines T1 and T2 of the Temp cross was evaluated at 52 weeks of age. The egg production of ducks when kept in nests was determined by daily individual accounting. Comparing the morphological indicators of egg quality in ducks, it should be noted that no significant differences were found in relation to the linear relationship. Only the thickness of the eggshell was 10.3 microns, or 3.1 %, higher in maternal ducks. The paternal line ducks had an egg weight of 87.3 g, and their advantage over the maternal line ducks was 0.9 g. According to this indicator, the ducks of the original lines meet the regulatory requirements, according to which the weight of eggs for breeding purposes should be 75–95 g. Ducklings of the father's line had the highest live weight during the growing period. At 49 days of age, this figure was 3197 g, which is 81 g or 2.6 % (P < 0.001) higher than in maternal ducklings and 22 g or 0.7 % higher than in hybrid ducklings. Accordingly, this affected the absolute and average daily live weight gain of ducklings. In the paternal line, the average daily live weight gain was 64.1 g, exceeding the ducklings of the maternal line by 2.7 % (P < 0.01). The hybrid ducklings were 0.5 g inferior to the ducklings of the paternal line and 1.2 g superior to the maternal line (P < 0.05). Ducks of both paternal and maternal branches have quite high productive and reproductive qualities, which allows to obtain 264.7–277.6 kg of live weight from one parent pair in a 52-week period.Створювані лінії та кроси качок повинні відповідати споживчим інтересам підприємств найрізноманітнішого типу і форм власності, але до головних їхніх запитів слід зарахувати: високі племінні та продуктивні якості птиці, низькі виробничі витрати, зокрема кормів, різноманітний асортимент і високу якість кінцевої продукції, що виробляється. Дослідження проведено відповідно до існуючих методик з використанням сучасних зоотехнічних та аналітичних прийомів. Представленої методики достатньо для розв’язання поставлених завдань, зумовлених метою досліджень, що дало змогу зробити обґрунтовані висновки. Продуктивність качок вихідних ліній Т1 і Т2 кросу “Темп” оцінювали за 52 тижні життя. Яйцекладку качок при утриманні їх у гніздах визначали за даними щоденного індивідуального обліку. Зіставляючи морфологічні показники якості яєць у качок, варто зауважити, що значних відмінностей щодо лінійної залежності не знайдено. Тільки товщина шкаралупи яєць на 10,3 мкм, або на 3,1 %, виявилася вищою у качок материнської лінії. Качки батьківської лінії мали вагу яєць 87,3 г, і їх перевага над качками материнської лінії складала 0,9 г. За цим показником качки вихідних ліній відповідають нормативним вимогам, за котрими вага яєць для племінних цілей має бути 75–95 г. Найбільшу живу вагу за період вирощування мали каченята батьківської лінії. У 49-денному віці цей показник у них становив 3197 г, що вище на 81 г, або на 2,6 % (Р< 0,001), ніж у каченят материнської лінії, і на 22 г, або на 0,7 %, ніж у гібридних каченят. Відповідно це позначилося на абсолютному та середньодобовому приростах живої ваги каченят. У батьківській лінії середньодобовий приріст живої ваги склав 64,1 г, перевищуючи каченят материнської лінії на 2,7 % (Р < 0,01). Гібридні каченята за цим показником поступалися каченятам батьківської лінії 0,5 г і перевершували молодняк материнської лінії на 1,2 г (Р < 0,05). Качки як батьківської, так і материнської гілки мають досить високі продуктивні та відтворювальні якості, що дозволяє здобувати за 52-тижневий період від однієї батьківської пари 264,7–277,6 кг м’яса в живій вазі
Фізико-хімічні показники соломи горохової компостованої за участі вітчизняного біодеструктора
Get PDFThe article presents the results of the study of the composting process of spoiled pea straw using a domestically produced biodestructor. It has been established that in Ukraine and worldwide, significant volumes of by-products of leguminous crops, in particular peas, remain unused in animal husbandry and are subject to disposal. Traditional methods, such as ploughing straw, have both positive and negative consequences, and a promising direction is the production of bio-compost using microbiological preparations. The aim of the study was to investigate the temperature dynamics and changes in the chemical composition of pea straw biomass during its fermentation using different doses of the Kompanaza biodestructor. The experiment was conducted in four groups: a control group without a biological preparation and three experimental groups, where the biodestructor was used in doses of 7.0, 14.0 and 28.0 cm³/t. Fermentation lasted 110 days in piles weighing 260 kg, with periodic aeration. It was found that already on the second day, the temperature in the experimental groups was 5.8–11.7 % higher than in the control group. The most intense heating was observed when the maximum dose of the biodestructor (28.0 cm³/t) was applied, where on the 4th day the temperature exceeded the control by 72.7 %, and the thermophilic regime lasted the longest – 10 days longer than the control. The effect of the biodestructor on the chemical composition of straw has been proven. The crude protein content after composting decreased in all groups, but when the biological product was applied, its level was 12.0–16.1 % higher than in the control (P < 0.05). Nitrogen losses in biomass were lower in the experimental groups: 4.6–17.1 % less than in the control group. The calcium content after fermentation increased with an increase in the dose of the biodestructor and in the III experimental group exceeded the control by 14.5 % (P < 0.05). Phosphorus losses were lower when using the biological product; at the highest dose, its content was 16.9 % higher than in the control. Thus, it has been established that the use of a domestically produced biodestructor during the composting of pea straw intensifies mineralization processes, increases the fermentation temperature, reduces nutrient losses and contributes to the enrichment of biomass with calcium and crude protein. The results obtained confirm the feasibility of using biological products for the disposal of legume by-products for the production of high-quality organic fertilizers.У статті наведено результати дослідження процесу компостування зіпсованої соломи гороху із застосуванням біодеструктора вітчизняного виробництва. Встановлено, що в Україні та світі значні обсяги побічної продукції бобових культур, зокрема гороху, залишаються невикористаними у тваринництві та підлягають утилізації. Традиційні методи, такі як заорювання соломи, мають як позитивні, так і негативні наслідки, а перспективним напрямом є виробництво біокомпосту із застосуванням мікробіологічних препаратів. Метою дослідження було вивчення температурної динаміки та змін хімічного складу біомаси соломи гороху під час її ферментування з використанням різних доз біодеструктора “Компаназа”. Експеримент проводили у чотирьох групах: контрольна без біопрепарату та три дослідні, де використовували біодеструктор у дозах 7,0; 14,0 та 28,0 см³/т. Ферментація тривала 110 діб у буртах масою 260 кг, періодично проводилася аерація. Встановлено, що вже на 2 добу температура у дослідних групах була вищою порівняно з контролем на 5,8–11,7 %. Найбільш інтенсивний розігрів спостерігався за внесення максимальної дози біодеструктора (28,0 см³/т), де на 4 добу температура перевищувала контроль на 72,7 %, а термофільний режим тривав найдовше – на 10 діб більше порівняно з контролем. Доведено вплив біодеструктора на хімічний склад соломи. Вміст сирого протеїну після компостування знизився у всіх групах, проте при внесенні біопрепарату його рівень був вищим, ніж у контролі, на 12,0–16,1 % (Р < 0,05). Втрати Нітрогену у біомасі були меншими у дослідних групах: на 4,6–17,1 % менше відносно контролю. Вміст Кальцію після ферментації зростав із підвищенням дози біодеструктора і у ІІІ дослідній групі перевищував контроль на 14,5 % (Р < 0,05). Втрати Фосфору були меншими за застосування біопрепарату, у найбільшій дозі його вміст був на 16,9 % більшим порівняно з контролем. Таким чином, встановлено, що застосування біодеструктора вітчизняного виробництва під час компостування соломи гороху інтенсифікує процеси мінералізації, підвищує температуру ферментації, зменшує втрати поживних елементів та сприяє збагаченню біомаси кальцієм і сирим протеїном. Отримані результати підтверджують доцільність використання біопрепаратів для утилізації побічної продукції бобових культур з метою виробництва високоякісних органічних добрив
Ефективність розведення за лініями у високопродуктивному стаді молочної худоби
Get PDFResearch on the influence of line heredity on signs of milk productivity of cows was conducted in the herd of “Chereshenki” LLC of the Novgorod-Siverskyi District of the Chernihiv Region. The progeny of breeder bulls of eight genealogical formations of black and spotted cattle of different genotypes were evaluated, taking into account the origin of the lines from the father's side. Milk yield (kg), content (mass fraction, %) and output of milk fat and protein (kg) for 305 days of the first-third and better lactations were taken into account. The results of the evaluation of the lines proved the reliable variability of the signs of milk productivity of their offspring in the dynamics of lactations. The highest weight gain of first-born cows of the Eleveishna line (8547 kg) was significantly higher compared to representatives of the lines J. Besna by 431 kg (Р < 0.05), Bella – by 570 kg (Р < 0.001), Marshall – by 848 kg (Р < 0.001), Valiant – by 871 kg (Р < 0.001), Starbuck – by 673 kg (Р < 0.001) and with the herd average – by 265 kg (Р < 0.001). The highest content of fat in milk was found in the offspring of the J. Besna line, whose representatives exceeded the cows of the other lines by 0.03–0.13 % (Р < 0.05–0.001) and the herd average by 0.10% (Р < 0.001). The offspring of the Eleveyshna line (317.9 kg) were in the lead in terms of milk fat yield, with the advantage of representatives of other lines with a significant difference of 7.3–25.3 kg (Р < 0.01–0.001). The variability of the mass fraction of protein in milk within the lines was 3.21–3.27 %. The highest protein content was found in the offspring of bulls of the J. Besna line (3.27 %). The difference compared to the peers of the rest of the lines was 0.01–0.05 % with reliable confirmation with the offspring of the rest of the lines and the herd average (Р < 0.01–0.001). The highest level of milk protein belongs to the offspring of first-born cows of the Eleveishna line (275.2 kg), which is higher compared to representatives of the rest of the lines with a difference ranging from 4.8 (daughters of the Chifa line; P < 0.01) to 25.8 kg (daughters of the Marshall line; P < 0.001). The dynamics of the variability of the signs of milk productivity of cows of the evaluated lines according to the data of the second, third and best lactations changed in the direction of their improvement without changes in the leading positions of the lines.Дослідження з вивчення впливу спадковості ліній на ознаки молочної продуктивності корів проведено у стаді підприємства ТОВ “Черешеньки” Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Оцінювали потомство бугаїв-плідників восьми генеалогічних формувань чорно-рябої худоби різних генотипів, враховуючи походження ліній з батьківського боку. Враховували надій (кг), вміст (масову частку, %) і вихід молочного жиру і білка (кг) за 305 днів першої-третьої та кращої лактацій. Результати оцінки ліній засвідчили достовірну мінливість ознак молочної продуктивності їхнього потомства у динаміці лактацій. Найвищий надій корів-первісток лінії Елевейшна (8547 кг) був достовірно вищий у порівнянні з представницями ліній Дж. Бесна на 431 кг (Р < 0,05), Белла – на 570 кг (Р < 0,001), Маршала – на 848 кг (Р < 0,001), Валіанта – на 871 кг (Р < 0,001), Старбака – на 673 кг (Р < 0,001) та з середнім по стаду – на 265 кг (Р < 0,001). Самою жирномолочною виявилася лінія Дж. Бесна, представниці якої перевищували за цією ознакою потомство решти ліній на 0,03–0,13% (Р < 0,05–0,001) та середній показник по стаду – на 0,10 % (Р < 0,001). За виходом молочного жиру лідирувало потомство лінії Елевейшна (317,9 кг) з перевагою представниць інших ліній з достовірною різницею у межах 7,3–25,3 кг (Р < 0,01–0,001). Мінливість масової частки білка у молоці у межах ліній становила 3,21–3,27 %. Найвищий вміст білка виявлено у потомства бугаїв лінії Дж. Бесна (3,27%). Різниця у порівнянні з однолітками решти ліній склала 0,01–0,05 % з достовірним підтвердженням з потомством інших ліній та середнім по стаду (Р < 0,01–0,001). Найвищий рівень молочного білка належить потомству корів-первісток лінії Елевейшна (275,2 кг), що вище у порівнянні з представницями інших ліній з різницею, яка склала від 4,8 (дочки лінії Чіфа; Р < 0,01) до 25,8 кг (дочки лінії Маршала; Р < 0,001). Динаміка мінливості ознак молочної продуктивності корів оцінюваних ліній за даними другої, третьої та кращої лактацій змінювалася у напрямку їхнього покращення без змін лідируючих позицій ліній
Індикатори благополуччя бройлерів під час транспортування
Get PDFTransportation is one of the most stressful stages in the broiler production cycle. Violations of transport conditions can lead to a significant deterioration in the birds' physiological state, increased stress levels, injuries, reduced meat quality, and economic losses due to broiler mortality. The relevance of this study lies in the development of practical recommendations for improving broiler transport conditions, reducing stress levels and losses, and enhancing veterinary and sanitary control on poultry farms. The aim of this study was to identify key welfare indicators of broilers during transportation, analyze their relationship with the birds’ physiological condition and behavioral responses, and determine the factors influencing the reduction of stress and mortality during transport. The article analyzes the welfare requirements for broilers during transportation and stunning. It has been demonstrated that birds experience the highest levels of stress during catching, transportation, delivery to the slaughterhouse, and shackling prior to stunning. Therefore, minimizing stress during this critical period is essential to improve animal welfare. During transportation, a number of requirements must be strictly observed. In particular, broilers should be transported in specialized vehicles and containers, taking into account stocking density requirements depending on environmental conditions and bird weight. After unloading from the trailer, birds should rest for 30 minutes in a holding buffer zone. Containers must be arranged in a single row with a minimum distance of 60 cm between them. A crucial factor is maintaining an appropriate microclimate: the ambient temperature in the receiving area should match the temperature in the poultry house on the last day of rearing. Necessary corrective actions should be taken based on temperature indicators in the facility. It was found that to assess bird welfare during rearing and transportation, it is advisable to implement a feedback system between slaughterhouses and poultry farms. Clear criteria should be applied based on indicators of bird health, welfare, physical damage, and injury.Транспортування є одним із найбільш стресових етапів у виробничому циклі вирощування бройлерів. Порушення умов перевезення може призводити до значного погіршення фізіологічного стану птиці, підвищення рівня стресу, травматизму, зниження якості м'яса, а також до економічних збитків через падіж бройлерів. Дослідження даної теми є актуальним для розробки практичних рекомендацій щодо покращення умов перевезення бройлерів, зниження рівня стресу та зменшення втрат, а також для вдосконалення ветеринарно-санітарного контролю на підприємствах птахівництва. Метою даної роботи було встановити основні індикатори благополуччя бройлерів під час транспортування, проаналізувати їхній зв’язок із фізіологічним станом і поведінковими реакціями птиці, а також визначити чинники, що впливають на зниження рівня стресу та смертності під час перевезення. У статті проаналізовано вимоги щодо благополуччя бройлерів під час їх транспортування і оглушення. Доведено, що птиця найбільше піддається стресу, коли її виловлюють, транспортують, доставляють на бійню та підвішують перед оглушенням, тому доцільно у цей період мінімізувати будь-який вплив стресу задля поліпшення її добробуту. Під час транспортування слід дотримуватися низки вимог. Зокрема, перевозити птицю слід в спеціалізованому транспорті, у спеціальних контейнерах, з урахуванням вимог щодо щільності посадки залежно від умов навколишнього середовища та ваги. Після вивантаження з причіпа птицю необхідно витримати 30 хв у буфері відстою. Контейнери розміщують в один ряд так, щоб відстань між ними була не менше ніж 60 см, при цьому важливим чинником є мікроклімат, у зоні прибуття температура має бути такою ж, як у пташнику в останній день утримання. Слід обов’язково здійснювати необхідні корегуючі дії залежно від показників температури в приміщенні. Встановлено, що з метою оцінки благополуччя птиці під час вирощування і транспортування доцільно застосувати процедуру зворотного зв’язку між забійними цехами та птахофабриками. При цьому слід використовувати чіткі критерії за показниками здоров’я, благополуччя, пошкоджень і травмувань птиці. Встановлено, що важливими індикаторами, які дозволяють здійснювати контроль за здоров’ям та благополуччям птахів є: відсоток загиблих по прибутті, відбракованих особин, наявність ознак аміачних опіків на колінному суглобі, уражень м’якої частини стопи, наминів або аміачних опіків на грудях, зламаних і вивихнутих ніг і крил, синців на ногах і грудях. Постійний контроль гарантує забезпечення гуманного ставлення до птахів на всіх етапах виробництва, унеможливлюючи ризики виникнення проявів жорстокого поводження та дозволяє дотримуватися необхідних вимог щодо благополуччя птахів
Оцінювання впливу генетичних та негенетичних факторів на тривалість сервіс-періоду молочних корів (з використанням TTE-аналізу)
Get PDFCow fertility is a major challenge in modern dairy farming worldwide. Low reproductive performance is one of the most common reasons for the early culling of dairy cows from the herd. It is generally accepted that a calving interval of approximately one year is an optimal indicator of both fertility and herd profitability. The primary aim of this study was to evaluate the influence of genetic and non-genetic factors on the days open (the calving to conception interval) in Holstein dairy cows using Time-to-Event analysis (the Kaplan-Meier survival curve and Cox proportional hazards model). The analysis was based on data from 463 Holstein cows calving between 2014 and 2017 at PJSC 'Stepnoy', situated in Kamiansko-Dniprovskyi district, Zaporizhzhia region. Days open ranged from 49 to 557 days, with a mean of 123.2 ± 3.5 days. The median, first (Q1), and third (Q3) quartiles were 98.0, 63.0, and 158.0 days, respectively. A significant effect of sire lineage was observed (P = 0.017). Cows sired by bull 9434213 Tandem had the shortest median days open (97.5 days), while those from bulls 7352184 Ungut and CA-94329 Rollingstone had the longest (118.0 days). Second-lactation cows had significantly longer days open than primiparous cows (median: 114.0 vs. 94.0 days; P = 0.003), while no significant difference was found between older cows (third lactation and beyond) and the other groups. The year of calving significantly affected days open (P = 0.001), with cows calving in 2017 showing a shorter duration compared to those calving in 2014–2016 (P = 0.002). Multivariate analysis revealed that cows calving in summer and autumn had significantly shorter days open than those calving in winter and spring – unlike in the univariate results. Improved methodologies for identifying cows with high and low fertility potential may serve as valuable tools in herd management and reproductive performance research.Фертильність корів є основною проблемою сучасного молочного скотарства в усьому Світі. Низька репродуктивна ефективність – це одна з найпоширеніших причин раннього вибракування дійних корів зі стада. Загально прийнято, що інтервал між отеленнями близько одного року є оптимальним показником плодючості та рентабельності дійного стада. Головною метою даної роботи стало оцінювання впливу генетичних та не-генетичних факторів на тривалість сервіс-періоду молочних корів із використанням методів TTE-аналізу (крива виживаності Каплана-Мейєра та модель пропорційних ризиків Кокса). Матеріалом для виконання даної роботи були вихідні дані щодо корів голштинської породи, які отелились в умовах ПрАТ “Племзавод “Степной” Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області протягом 2014-2017 років (n = 463). Для корів голштинської породи в умовах ПрАТ “Племзавод “Степной” тривалість сервіс-періоду варіювала від 49 до 557 днів із середньою оцінкою – 123,2 ± 3,5 днів. Оцінка медіани, першого (Q1) та третього (Q3) квартилів дорівнювали, відповідно, 98,0, 63,0 та 158,0 днів. Нами було виявлено вірогідний вплив походження корів (P = 0,017) на досліджувану ознаку. Найнижчу оцінку медіани тривалості сервіс-періоду мали корови, які походили від бугая-плідника 9434213 Тандем (97,5 днів), а найвищу – тварини, які походили від бугаїв плідників 7352184 Унгут та CA-94329 Роллінгстоун (118,0 днів). При цьому, тривалість сервіс-періоду тварин по ІІ-й лактації вірогідно відрізнялася від відповідної оцінки для корів-первісток (медіанні значення – 114,0 та 94,0, відповідно; P = 0,003). У той час як тривалість сервіс-періоду повновікових корів (ІІІ-я лактація та більше) вірогідно не відрізнялися ані від первісток, ані від корів по ІІ-й лактації. Було встановлено високо вірогідний вплив року отелення корів дослідної групи на тривалість їх сервіс-періоду (P = 0,001). В цілому, отримані оцінки мали дуже близькі значення для тварин, які отелились протягом 2014-2016 року (95,0-99,0 днів), а ось корови, чиї отелення прийшлися на 2017 рік, мали вірогідно (P = 0,002) коротшу тривалість сервіс-періоду. На відміну від результатів однофакторного аналізу, результати мультифакторного аналізу свідчать про те, що тварини, які отелилися влітку та восени вірогідно поступалися за тривалістю сервіс-періоду коровам із зимовими та весняними отеленнями. Методології, що уточнюють ідентифікацію корів з низьким та високим потенціалом фертильності, могли б стати цінними інструментами для досліджень у різних галузях управління
Місце агробіорізноманіття в умовах посилення кліматичних ризиків
Get PDFThe article examines the role of agrobiodiversity under increasing climate risks using materials related to agriculture in the Lviv region as a case study. In the course of studying agrobiodiversity in the Lviv region, a comprehensive approach was applied, combining statistical data analysis, biodiversity index assessment, comparative-geographical analysis, and elements of agroclimatic analysis. The main focus is placed on the quantitative assessment of species (crop) diversity in the crop production sector, as it is the most reliably represented in available sources of official statistics. It is demonstrated that biodiversity in agroecosystems is an important factor in ensuring their functional stability and a complex multi-level phenomenon that can be analyzed with varying degrees of detail. Three key subtypes of agrobiodiversity are distinguished—associated, wild, and genetic—each performing specific functions in maintaining the productivity and resilience of agroecosystems. It is noted that the structure of agricultural land use in the Lviv region is generally similar to European models, and the trends in changes of genetic biodiversity indicators in crop production of the region are evaluated. The study emphasizes the interrelationship between global climate change and agricultural development. Although its manifestations in the region are currently relatively moderate, crop production shows high sensitivity to weather factors. The instability of climatic conditions, the occurrence of extreme events, and disruptions of long-term cycles lead to increasing risks in the agricultural sector. It is stated that diversification of crop composition and the use of a wide range of varieties within individual crops make it possible to partially compensate for the negative impacts of climate change. The importance of agrobiodiversity as an instrument of agricultural adaptation to new climatic conditions is significantly increasing, which requires further research and consideration in agro-sector development strategies.У статті розглянуто роль агробіорізноманіття в умовах зростання кліматичних ризиків на прикладі матеріалів, що стосуються сільського господарства Львівської області. У процесі дослідження агробіорізноманіття Львівської області застосовано комплексний підхід, який поєднує аналіз статистичних даних, індексне оцінювання біорізноманіття, порівняльно-географічний аналіз та елементи агрокліматичного аналізу. Основну увагу приділено кількісній оцінці видового (культурного) різноманіття в секторі рільництва, як найбільш достовірно представленому у доступних джерелах офіційної статистики. Показано, що біорізноманіття агроекосистем є важливим чинником стабільності їх функціонування та складним багаторівневим феноменом, який може аналізуватися з різним ступенем деталізації. Виокремлено три ключові підвиди агробіорізноманіття – асоційоване, дике та генетичне, кожне з яких виконує специфічні функції у підтриманні продуктивності та стійкості агросистем. Відзначено, що структура земель сільськогосподарського призначення у Львівській області загалом наближена до європейських моделей, оцінено тенденції зміни показників генетичного біорізноманіття у рільництві області. У роботі підкреслюється взаємозв’язок між глобальними кліматичними змінами та розвитком сільського господарства. Хоча їхні прояви в регіоні наразі є відносно помірними, рослинництво виявляє високу чутливість до погодних факторів. Нестабільність кліматичних умов, поява екстремальних явищ і порушення багаторічних циклів зумовлюють зростання ризиків у аграрній сфері. Зазначається, що диверсифікація культурного складу та використання широкого спектра сортів в межах окремих культур дозволяє частково компенсувати негативний вплив кліматичних змін. Значення агробіорізноманіття як інструменту адаптації сільського господарства до нових кліматичних умов суттєво зростає, що потребує подальших досліджень і врахування у стратегіях розвитку агросфери