Scientific Messenger of Lviv University of Veterinary Medicine and Biotechnology / Науковий вісник ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій
Not a member yet
3672 research outputs found
Sort by
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЕТІОЛОГІЇ ТА ЛІКУВАННЯ ЗА МНОЖИННОЇ ВНУТРІШНЬОЇ ПАТОЛОГІЇ У ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ КОРІВ
No full textБагаторічний досвід країн Європи і Північної Америки свідчить про перспективність розвитку високопродуктивного молочного скотарства, яке характеризується динамічним ростом продуктивності корів, постійною оптимізацією технологічних параметрів утримання, зниженням витрат кормів на одиницю продукції за її високої якості. Унікальність корів-голштинів полягає у їх здатності ефективно трансформувати енергію корму в молоко. Приміром, голштини із середньодобовою продуктивністю 18-20 л і масою тіла 530-550 кг на виробництво молока витрачають 61 % енергії спожитого корму, а тварини з добовим надоєм 40 л і масою тіла 570-590 кг - близько 70 %.. Починаючи з середини 90-х років минулого століття в Україні також почали активно створювати високопродуктивні стада корів голштинської і голштинізованої симментальської порід із продуктивністю понад 7-8 тис. кг молока за лактацію, добре пристосованих до промислового безприв'язного утримання і годівлі загальнозмішаними раціонами з кормових столів. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є дотримання технологічних параметрів комфорту та живлення тварин, а також забезпечення їх потреби в сухій речовині, енергії, поживних і біологічно активних речовинах, особливо у так званий "перехідний" або "транзитний" період. Відомо, що динаміка лактації у високопродуктивних корів характеризується тим, що, зокрема, в перші 6-8 тижнів після отелення вони на продукування молока витрачають енергії більше , ніж можуть спожити кормів. Це період "негативного енергетичного балансу", що, залежно від надоїв за лактацію, може тривати від 80 до 120-130 діб і спричинює зниження маси тіла у клінічно здорових корів до 10-12%. Якщо упродовж цього періоду у тварин виникають післяродові ускладнення, незабезпеченість і дисбаланс раціонів годівлі, недотримання режиму годівлі і структури раціонів, то зниження їх маси тіла стрімко зростає і розвивається множинна (поліморбідна) внутрішня патологія, в основі якої є дистонія передшлунків, кетоз, жирова гепатодистрофія з подальшим розвитком вторинної остеодистрофії, патології міокарду, А- і D-гіповітамінозів, макро- і мікроелементозів, нефротичного, гепато-ренального, гепато-кардіального, гепато-нефро-остеодистрофічного синдромів тощо. Поліморбідна внутрішня патологія через складнощі її етіології та механізмів розвитку постійно потребує різнобічного й глибокого підходу до її вивчення, з'ясування механізмів взаємовпливу ураження одного органу чи системи на функцію і структуру інших. Розроблена нами методологія лікування корів за множинної внутрішньої патології грунтується на основі результатів клінічного дослідження, лабораторного аналізу крові, сечі, молока, вмісту рубця, аналізу раціонів годівлі та його оптимізації за продуктивністю і періодами лактації, а також на використанні засобів патогенетичного і замінної терапії, зокрема, препарату "Дуфалайт", а також згодовування вітамінно-мінерального преміксу у лікувальній дозі впродовж 50-60 діб. Отже, застосування комплексу організаційних і технологічних заходів, зокрема оптимізація структури раціонів годівлі, енергетичного та вітамінно-мінерального живлення корів разом зі зміною послідовності завантаження кормів у "міксер" і підготовки їх до згодовування у поєднанні з інтенсивною патогенетичною та замінною терапією сприяли відновленню клінічного статусу і молочної продуктивності у 93 % тварин через 7-12 діб від початку лікування.Багаторічний досвід країн Європи і Північної Америки свідчить про перспективність розвитку високопродуктивного молочного скотарства, яке характеризується динамічним ростом продуктивності корів, постійною оптимізацією технологічних параметрів утримання, зниженням витрат кормів на одиницю продукції за її високої якості. Унікальність корів-голштинів полягає у їх здатності ефективно трансформувати енергію корму в молоко. Приміром, голштини із середньодобовою продуктивністю 18-20 л і масою тіла 530-550 кг на виробництво молока витрачають 61 % енергії спожитого корму, а тварини з добовим надоєм 40 л і масою тіла 570-590 кг - близько 70 %.. Починаючи з середини 90-х років минулого століття в Україні також почали активно створювати високопродуктивні стада корів голштинської і голштинізованої симментальської порід із продуктивністю понад 7-8 тис. кг молока за лактацію, добре пристосованих до промислового безприв'язного утримання і годівлі загальнозмішаними раціонами з кормових столів. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є дотримання технологічних параметрів комфорту та живлення тварин, а також забезпечення їх потреби в сухій речовині, енергії, поживних і біологічно активних речовинах, особливо у так званий "перехідний" або "транзитний" період. Відомо, що динаміка лактації у високопродуктивних корів характеризується тим, що, зокрема, в перші 6-8 тижнів після отелення вони на продукування молока витрачають енергії більше , ніж можуть спожити кормів. Це період "негативного енергетичного балансу", що, залежно від надоїв за лактацію, може тривати від 80 до 120-130 діб і спричинює зниження маси тіла у клінічно здорових корів до 10-12%. Якщо упродовж цього періоду у тварин виникають післяродові ускладнення, незабезпеченість і дисбаланс раціонів годівлі, недотримання режиму годівлі і структури раціонів, то зниження їх маси тіла стрімко зростає і розвивається множинна (поліморбідна) внутрішня патологія, в основі якої є дистонія передшлунків, кетоз, жирова гепатодистрофія з подальшим розвитком вторинної остеодистрофії, патології міокарду, А- і D-гіповітамінозів, макро- і мікроелементозів, нефротичного, гепато-ренального, гепато-кардіального, гепато-нефро-остеодистрофічного синдромів тощо. Поліморбідна внутрішня патологія через складнощі її етіології та механізмів розвитку постійно потребує різнобічного й глибокого підходу до її вивчення, з'ясування механізмів взаємовпливу ураження одного органу чи системи на функцію і структуру інших. Розроблена нами методологія лікування корів за множинної внутрішньої патології грунтується на основі результатів клінічного дослідження, лабораторного аналізу крові, сечі, молока, вмісту рубця, аналізу раціонів годівлі та його оптимізації за продуктивністю і періодами лактації, а також на використанні засобів патогенетичного і замінної терапії, зокрема, препарату "Дуфалайт", а також згодовування вітамінно-мінерального преміксу у лікувальній дозі впродовж 50-60 діб. Отже, застосування комплексу організаційних і технологічних заходів, зокрема оптимізація структури раціонів годівлі, енергетичного та вітамінно-мінерального живлення корів разом зі зміною послідовності завантаження кормів у "міксер" і підготовки їх до згодовування у поєднанні з інтенсивною патогенетичною та замінною терапією сприяли відновленню клінічного статусу і молочної продуктивності у 93 % тварин через 7-12 діб від початку лікування
ОПІКУВАЛЬНО - ЛІКУВАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
No full textВ історії медицини України важливу роль відігравали братства –організації християнського міщанства, які в період 15-17 століть мали велике значення в житті народу, в його боротьбі проти національного гноблення. Братства існували з давніх часів. Вони займалися різноманітною роботою: освітньою і благодійницькою діяльністю, допомагали членам своєї парафії. В описі Павла Алепського, який з антіохійським патріархом подорожував через Україну в 1654 році читаємо: «Знай, що по всій землі козацькій, в кожному місті, в кожному селі для їхніх убогих, немічних і сиріт збудовано по краю чи в середині населеного місця будинки, в яких вони мають притулок. Братські притулки вже в 16 столітті дістають назву шпиталів ( від hospitalis – гостинний). Одним із значних в Україні було Львівське братство, найдавніші писемні згадки про його існування датуються 1439 роком. Найбільшого впливу братство набуває в другій половині 16 століття. Воно мало свою друкарню, обладнання якої спочатку складалося з викупленої із застави друкарні І. Федорова. При Онуфрієвському монастирі братство у 1522р. влаштовує шпиталь, для якого надає матеріальну допомогу. Шпиталі, братські школи утримувалися коштом парафіян. Великі ремісничі цехи мали на утриманні свої шпиталі. У деяких містах шпиталі утримувалися на кошти, що їх одержували від сплати податків за проїзд через мости, за користування міськими вагами. Крім шпиталів, які утримувалися на кошти громади, були в Україні шпиталі, утримування яких забезпечувалося за рахунок заповітів заможних осіб. Історія України 16 -17 століття характеризується запеклою боротьбою українського народу за свою національну незалежність і самобутність. Українські козаки у цій боротьбі відіграли важливу роль, утворивши Запорізьку Січ. Життя козаків проходило часто в походах і бойових сутичках. Медичну допомогу при різних травмах, пошкодженнях та захворюваннях вони надавали, використовуючи засоби народної медицини тих часів. Козаки вміли робити кровопускання, виготовляти пластирі з воску, живиці, цибулі, жиру тварин для лікування отриманих ран, накладати лещата при переломах. З бойових походів запорізькі козаки поверталися з пораненими. З цих причин у козаків були свої шпиталі. Так за даними архівних записів у 1742 році у Чернігівському полку було 118 шпиталів, Лубенському – 107, Ніжинському – 138, Переяславському -52, Полтавському -42, Миргородському -29. Ці шпиталі мали опікувальну мету. Лікувальні заклади виникли значно пізніше. Медичну допомогу хворим надавали вдома, що було цілком приватною справою. Перший козацький шпиталь було засновано в дубовому лісі на острові між двома річками. Там були споруджені також будинки і церква, оточені захисними ровами. На прохання козаків з Києва в цей шпиталь було запрошено ієромонаха Паїсія, на якого крім духовних обов’язків покладався « Запорізький Спас « - головний козацький шпиталь в Межигір’ї біля Києва. В кінці 16 століття головним шпиталем козаків стає шпиталь в Трахтемирівському монастирі на Дніпрі біля Канева. Військові шпиталі були й в монастирях: Лебединському біля Чигирина і Левківському біля Овруча. В козацьких шпиталях лікували поранених і покалічених. Це були своєрідні перші військові лікувальні заклади в Україні. В цілому ж Запорізька Січ задовольнялася медичною допомогою своїх цирульників – професіоналів.В історії медицини України важливу роль відігравали братства –організації християнського міщанства, які в період 15-17 століть мали велике значення в житті народу, в його боротьбі проти національного гноблення. Братства існували з давніх часів. Вони займалися різноманітною роботою: освітньою і благодійницькою діяльністю, допомагали членам своєї парафії. В описі Павла Алепського, який з антіохійським патріархом подорожував через Україну в 1654 році читаємо: «Знай, що по всій землі козацькій, в кожному місті, в кожному селі для їхніх убогих, немічних і сиріт збудовано по краю чи в середині населеного місця будинки, в яких вони мають притулок. Братські притулки вже в 16 столітті дістають назву шпиталів ( від hospitalis – гостинний). Одним із значних в Україні було Львівське братство, найдавніші писемні згадки про його існування датуються 1439 роком. Найбільшого впливу братство набуває в другій половині 16 століття. Воно мало свою друкарню, обладнання якої спочатку складалося з викупленої із застави друкарні І. Федорова. При Онуфрієвському монастирі братство у 1522р. влаштовує шпиталь, для якого надає матеріальну допомогу. Шпиталі, братські школи утримувалися коштом парафіян. Великі ремісничі цехи мали на утриманні свої шпиталі. У деяких містах шпиталі утримувалися на кошти, що їх одержували від сплати податків за проїзд через мости, за користування міськими вагами. Крім шпиталів, які утримувалися на кошти громади, були в Україні шпиталі, утримування яких забезпечувалося за рахунок заповітів заможних осіб. Історія України 16 -17 століття характеризується запеклою боротьбою українського народу за свою національну незалежність і самобутність. Українські козаки у цій боротьбі відіграли важливу роль, утворивши Запорізьку Січ. Життя козаків проходило часто в походах і бойових сутичках. Медичну допомогу при різних травмах, пошкодженнях та захворюваннях вони надавали, використовуючи засоби народної медицини тих часів. Козаки вміли робити кровопускання, виготовляти пластирі з воску, живиці, цибулі, жиру тварин для лікування отриманих ран, накладати лещата при переломах. З бойових походів запорізькі козаки поверталися з пораненими. З цих причин у козаків були свої шпиталі. Так за даними архівних записів у 1742 році у Чернігівському полку було 118 шпиталів, Лубенському – 107, Ніжинському – 138, Переяславському -52, Полтавському -42, Миргородському -29. Ці шпиталі мали опікувальну мету. Лікувальні заклади виникли значно пізніше. Медичну допомогу хворим надавали вдома, що було цілком приватною справою. Перший козацький шпиталь було засновано в дубовому лісі на острові між двома річками. Там були споруджені також будинки і церква, оточені захисними ровами. На прохання козаків з Києва в цей шпиталь було запрошено ієромонаха Паїсія, на якого крім духовних обов’язків покладався « Запорізький Спас « - головний козацький шпиталь в Межигір’ї біля Києва. В кінці 16 століття головним шпиталем козаків стає шпиталь в Трахтемирівському монастирі на Дніпрі біля Канева. Військові шпиталі були й в монастирях: Лебединському біля Чигирина і Левківському біля Овруча. В козацьких шпиталях лікували поранених і покалічених. Це були своєрідні перші військові лікувальні заклади в Україні. В цілому ж Запорізька Січ задовольнялася медичною допомогою своїх цирульників – професіоналів
ПРОТЕЇНОСИНТЕЗУВАЛЬНА ФУНКЦІЯ ПЕЧІНКИ ПТИЦІ ЗА КАДМІЄВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ТА ДІЇ КОРИГУВАЛЬНИХ ЧИННИКІВ
No full textПроблема забруднення навколишнього середовища Кадмієм, що є одним із наслідків інтенсифікації промислового й аграрного виробництва, нині набула особливої актуальності. Зростання вмісту цього металу в ґрунтах України та інших країн упродовж останніх десятиріч супроводжується нагромадженням Cd2+ у сільськогосподарській продукції та кормах, збільшенням загрози здоров’ю людини, тварин і птиці. Метою роботи було вивчити вплив розторопші плямистої, метіфену та силімевіту на протеїносинтезувальну функцію печінки курей-несучок за експериментального хронічного кадмієвого токсикозу. Для проведення досліджень було відібрано 32 курки-несучки, віком 78 тижнів. Було сформовано чотири піддослідні групи: контрольну і три дослідні. Курям контрольної групи (К) та трьох дослідних груп випоювали з водою сульфат кадмію у дозі 4 мг/кг маси тіла. Курям дослідної групи Д1 з кормом згодовували плоди розторопші плямистої у дозі 2,0 г/кг корму один раз на добу протягом 30 діб. Курям дослідної групи Д2 з кормом згодовували метіфен у дозі 0,28 г/кг корму один раз на добу протягом 30 діб. Курям дослідної групи Д3 з кормом згодовували силімевіт у дозі 0,36 г/кг корму один раз на добу протягом 30 діб. Результати наших досліджень показали, що вміст загального протеїну та його фракцій плазми крові курей-несучок змінюється протягом усього експерименту в птиці контрольної та дослідних груп. Так, у крові курей-несучок, яким здійснювали кадмієве навантаження, встановлено зниження у їхній крові загального протеїну до 39,04 ± 1,23 г/л. У курей дослідної групи Д1 рівень загального протеїну на 7 добу досліду становив 46,28 ± 1,14 г/л. Дещо вищим рівень показника був у дослідних груп курей, яким згодовували метіфен і силімевіт. На 14 добу досліду рівень загального протеїну порівняно з контрольною групою курей зріс у дослідної групи Д1 на 6,2 %, у дослідної групи Д2 – на 5,8 % і у дослідної групи Д3 – на 8,2 % відповідно. Найвищим рівень досліджуваного показника був у дослідній групі курей, яким згодовували силімевіт, де порівняно з контрольною групою птиці він зріс на 19 %. Аналогічні зміни спостерігали при дослідженні вмісту альбуміну. У курей-несучок контрольної групи показник на 14 добу досліду був нижчим порівняно з початковим показником на 4,16 %, на 21 добу на 5,62 %, а на 30 добу – на 3,58 %. На першу добу досліду рівень альбумінів у всіх дослідних групах дещо знизився. У подальшому на 7 і 14 добу досліду рівень альбумінів у крові дослідних груп Д1 і Д2 порівняно з початком досліду знизився, однак з контрольною групою курей виявляли зростання на 0,69 і 1,64 % у дослідної групи Д1 та на 0,52 і 1,49 % у дослідної групи Д2. При кадмієвому навантаженні курей-несучок з одночасним згодовуванням силімевіту встановлено нормалізуючу дію препарату на рівень альбумінів у крові курей дослідної групи Д3, який протягом усього досліду коливався у межах 32,83 ± 0,75 – 33,80 ± 0,84%. При згодовуванні курям-несучкам дослідних груп дослідних препаратів встановлено незначне підвищення глобулінової фракції на першу і сьому добу досліду. На 21 і 30 добу досліду рівень глобулінів у крові перших двох дослідних групах, яким згодовували розторопшу плямисту та метіфен, знижувався, однак не доходив до початкових величин. Лише у курей дослідної групи Д3, якій згодовували з кормом силімевіт, встановлено зниження рівня глобулінової фракції до рівня початкових величин. За кадмієвого навантаження курей-несучок розторопша плямиста, метіфен та силімевіт позитивно впливають на протеїносинтезувальну функцію печінки, на що вказує збільшення рівня загального протеїну та альбумінів.Проблема забруднення навколишнього середовища Кадмієм, що є одним із наслідків інтенсифікації промислового й аграрного виробництва, нині набула особливої актуальності. Зростання вмісту цього металу в ґрунтах України та інших країн упродовж останніх десятиріч супроводжується нагромадженням Cd2+ у сільськогосподарській продукції та кормах, збільшенням загрози здоров’ю людини, тварин і птиці. Метою роботи було вивчити вплив розторопші плямистої, метіфену та силімевіту на протеїносинтезувальну функцію печінки курей-несучок за експериментального хронічного кадмієвого токсикозу. Для проведення досліджень було відібрано 32 курки-несучки, віком 78 тижнів. Було сформовано чотири піддослідні групи: контрольну і три дослідні. Курям контрольної групи (К) та трьох дослідних груп випоювали з водою сульфат кадмію у дозі 4 мг/кг маси тіла. Курям дослідної групи Д1 з кормом згодовували плоди розторопші плямистої у дозі 2,0 г/кг корму один раз на добу протягом 30 діб. Курям дослідної групи Д2 з кормом згодовували метіфен у дозі 0,28 г/кг корму один раз на добу протягом 30 діб. Курям дослідної групи Д3 з кормом згодовували силімевіт у дозі 0,36 г/кг корму один раз на добу протягом 30 діб. Результати наших досліджень показали, що вміст загального протеїну та його фракцій плазми крові курей-несучок змінюється протягом усього експерименту в птиці контрольної та дослідних груп. Так, у крові курей-несучок, яким здійснювали кадмієве навантаження, встановлено зниження у їхній крові загального протеїну до 39,04 ± 1,23 г/л. У курей дослідної групи Д1 рівень загального протеїну на 7 добу досліду становив 46,28 ± 1,14 г/л. Дещо вищим рівень показника був у дослідних груп курей, яким згодовували метіфен і силімевіт. На 14 добу досліду рівень загального протеїну порівняно з контрольною групою курей зріс у дослідної групи Д1 на 6,2 %, у дослідної групи Д2 – на 5,8 % і у дослідної групи Д3 – на 8,2 % відповідно. Найвищим рівень досліджуваного показника був у дослідній групі курей, яким згодовували силімевіт, де порівняно з контрольною групою птиці він зріс на 19 %. Аналогічні зміни спостерігали при дослідженні вмісту альбуміну. У курей-несучок контрольної групи показник на 14 добу досліду був нижчим порівняно з початковим показником на 4,16 %, на 21 добу на 5,62 %, а на 30 добу – на 3,58 %. На першу добу досліду рівень альбумінів у всіх дослідних групах дещо знизився. У подальшому на 7 і 14 добу досліду рівень альбумінів у крові дослідних груп Д1 і Д2 порівняно з початком досліду знизився, однак з контрольною групою курей виявляли зростання на 0,69 і 1,64 % у дослідної групи Д1 та на 0,52 і 1,49 % у дослідної групи Д2. При кадмієвому навантаженні курей-несучок з одночасним згодовуванням силімевіту встановлено нормалізуючу дію препарату на рівень альбумінів у крові курей дослідної групи Д3, який протягом усього досліду коливався у межах 32,83 ± 0,75 – 33,80 ± 0,84%. При згодовуванні курям-несучкам дослідних груп дослідних препаратів встановлено незначне підвищення глобулінової фракції на першу і сьому добу досліду. На 21 і 30 добу досліду рівень глобулінів у крові перших двох дослідних групах, яким згодовували розторопшу плямисту та метіфен, знижувався, однак не доходив до початкових величин. Лише у курей дослідної групи Д3, якій згодовували з кормом силімевіт, встановлено зниження рівня глобулінової фракції до рівня початкових величин. За кадмієвого навантаження курей-несучок розторопша плямиста, метіфен та силімевіт позитивно впливають на протеїносинтезувальну функцію печінки, на що вказує збільшення рівня загального протеїну та альбумінів
ПАЗЛИ-ГОЛОВОЛОМКИ – ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД АСОЦІАТИВНОГО НАВЧАННЯ ДОМАШНІХ ТВАРИН
No full textПроцес навчання тварин доволі складний і налічує багато компонентів (мотивація, асоціація, спроби, помилки, вправи), а також різні методики. Власникам домашніх тварин, які намагаються самостійно навчати тварин тій чи іншій поведінці, інколи, досить важко зрозуміти, які задачі ставити перед твариною та як реалізувати процес. В цьому контексті власники тварини часто стикаються зі труднощами, так як існує проблема міжвидової комунікації, відмінності нервової системи, особливості породи. В такому випадку, коли вербальне спілкування неможливе, краще індивідуально підбирати методи навчання використовуючи емоційний стан тварин, мотивацію та гру. У кожній ситуації зоопсихологи спостерігають за твариною та розробляють стратегію, зосереджену на психологічному благополуччі тварини. Наприклад в зоопарках по всьому світу для хижаків запровадили імітацію «полювання», використовуючи коробки-головоломки. Використання інтерактивних головоломок, мисок-пазлив, лабиринтів, бізібоксів для домашніх тварин є доступними засобами асоціативного навчання. Асоціативне навчання - це процес, за допомогою якого тварина вивчає асоціацію між двома подразниками або подіями. При асоціативному навчанні тварина вчиться робити щось нове або краще. Першим дослідником, що створив теорію навчання через спроби та помилки був психолог Е. Л. Торндайк. У своїх дослідах він спостерігав кішок, які були поміщені в «пазл-головоломку», з якого вони намагалися втекти, без жодного уявлення про те, як вибратися назовні, і врешті-решт, випадково, відкривши двері, вони отримували свій приз - шматок риби. Тобто під час навчання тварина вибирає правильну відповідь із великої кількості можливих і пов’язує її з відповідним стимулом. Ще один важливий фактор навчання методом проб і помилок передбачає розвиток та стимуляцію бажання учня досягти певної мети (мотивація). Ще з часів Е. Торндайка існує декілька законів, що допомагають організувати процес навчання тварин. Тварина повинна бути розумово та фізично готовою до бажаної дії (закон готовності). Розумовий рівень тварини повинен бути достатнім і вона повинна мати здатність виконувати вправу. Отже, інтерес і зрілість є важливими факторами. У ситуації, коли є невдачі або незадоволення, прогрес на шляху навчання блокується. Усі приємні враження мають тривалий вплив і запам’ятовуються надовго, тоді як неприємні незабаром забуваються (закон ефекту). Цей закон підкреслює роль винагород і покарань у процесі навчання. «Практика робить досконалість», де зв'язок сили і реакції зміцниться, якщо повторювати дії. Цей закон було розділено на дві частини: закон використання - коли між ситуацією та відповідями встановлено модифікований зв’язок, за рівних умов він зростає; закон невикористання - міцність зв’язку та сам зв’язок, який можна змінювати, не встановлено між ситуацією та реакцією протягом тривалого часу, зменшився з практикою. Таким чином, закон використання стосується зміцнення зв’язку в той час як закон невикористання відноситься до послаблення зв’язку або забуття, коли практика припиняється. Варто розуміти, що постійного навчання потребують не тільки молоді тварини, а й дорослі. Крім зміцнення взаємовідносин між твариною та людиною, за допомогою навчання тваринам вдається реалізувати свої здібності. Таким чином, навчання є важливою попередньою умовою для розуміння поведінки тварини і розвитку їх когнітивних здібностей.Процес навчання тварин доволі складний і налічує багато компонентів (мотивація, асоціація, спроби, помилки, вправи), а також різні методики. Власникам домашніх тварин, які намагаються самостійно навчати тварин тій чи іншій поведінці, інколи, досить важко зрозуміти, які задачі ставити перед твариною та як реалізувати процес. В цьому контексті власники тварини часто стикаються зі труднощами, так як існує проблема міжвидової комунікації, відмінності нервової системи, особливості породи. В такому випадку, коли вербальне спілкування неможливе, краще індивідуально підбирати методи навчання використовуючи емоційний стан тварин, мотивацію та гру. У кожній ситуації зоопсихологи спостерігають за твариною та розробляють стратегію, зосереджену на психологічному благополуччі тварини. Наприклад в зоопарках по всьому світу для хижаків запровадили імітацію «полювання», використовуючи коробки-головоломки. Використання інтерактивних головоломок, мисок-пазлив, лабиринтів, бізібоксів для домашніх тварин є доступними засобами асоціативного навчання. Асоціативне навчання - це процес, за допомогою якого тварина вивчає асоціацію між двома подразниками або подіями. При асоціативному навчанні тварина вчиться робити щось нове або краще. Першим дослідником, що створив теорію навчання через спроби та помилки був психолог Е. Л. Торндайк. У своїх дослідах він спостерігав кішок, які були поміщені в «пазл-головоломку», з якого вони намагалися втекти, без жодного уявлення про те, як вибратися назовні, і врешті-решт, випадково, відкривши двері, вони отримували свій приз - шматок риби. Тобто під час навчання тварина вибирає правильну відповідь із великої кількості можливих і пов’язує її з відповідним стимулом. Ще один важливий фактор навчання методом проб і помилок передбачає розвиток та стимуляцію бажання учня досягти певної мети (мотивація). Ще з часів Е. Торндайка існує декілька законів, що допомагають організувати процес навчання тварин. Тварина повинна бути розумово та фізично готовою до бажаної дії (закон готовності). Розумовий рівень тварини повинен бути достатнім і вона повинна мати здатність виконувати вправу. Отже, інтерес і зрілість є важливими факторами. У ситуації, коли є невдачі або незадоволення, прогрес на шляху навчання блокується. Усі приємні враження мають тривалий вплив і запам’ятовуються надовго, тоді як неприємні незабаром забуваються (закон ефекту). Цей закон підкреслює роль винагород і покарань у процесі навчання. «Практика робить досконалість», де зв'язок сили і реакції зміцниться, якщо повторювати дії. Цей закон було розділено на дві частини: закон використання - коли між ситуацією та відповідями встановлено модифікований зв’язок, за рівних умов він зростає; закон невикористання - міцність зв’язку та сам зв’язок, який можна змінювати, не встановлено між ситуацією та реакцією протягом тривалого часу, зменшився з практикою. Таким чином, закон використання стосується зміцнення зв’язку в той час як закон невикористання відноситься до послаблення зв’язку або забуття, коли практика припиняється. Варто розуміти, що постійного навчання потребують не тільки молоді тварини, а й дорослі. Крім зміцнення взаємовідносин між твариною та людиною, за допомогою навчання тваринам вдається реалізувати свої здібності. Таким чином, навчання є важливою попередньою умовою для розуміння поведінки тварини і розвитку їх когнітивних здібностей
ПОШИРЕННЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА АНЕМІЙ ТА ЇХ РОЛЬ У ВАЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ БАБЕЗІОЗУ У СОБАК
No full textБабезія – це облігатний інтра-еритроцитарний паразит, який передається через укуси кліщів. Проникаючи в еритроцити, протозоа може викликати різноманітні гематологічні прояви: від легкої гемолітичної анемії до важкої панцитопенії, розриву селезінки, дисемінованої внутрішньо-судинної коагулопатії та, навіть, розвитку гемофагоцитарного лімфогістіоцитозу. Мета дослідження. Дослідити поширення анемій у собак на фоні бабезіозу, оцінити їх важкість за лабораторними показниками клінічного аналізу крові та перебігом захворювання. Матеріали і методи. В перехресне дослідження включено 17 собак із бабезіозом, які поступили на лікування у ветеринарну клініку у м. Львів в період з вересня 2023 року по червень 2024 року. При фізикальному обстеженні здійснювався забір 3 мл венозної крові з подальшою ідентифікацією Babesia spp. на тонкому мазку крові, та визначенням кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну, величини гематокриту, еритроцитарних індексів. Також був відібраний фекальний зразок з метою негайного визначення відсутності гастро-інтестинальних паразитів флотаційним методом. Групу виключення склали собаки із додатковими захворюваннями чи станами, які можуть супроводжуватись анемією. Дані представлено у вигляді середньоарифметичного значення та середнього квадратичного відхилення. Результати. Середня величина кількості еритроцитів у всіх досліджуваних собак із бабезіозом становила 4,84±1,26×1012/л (від 2,68 до 7,79), в 13 собак (76,47 %) кількість еритроцитів була нижче 5,4×1012/л, (4,30±0,73×1012/л, від 2,68 до 5,10). Середня величина гематокриту становила 33,35±8,57 % (від 18,90 до 51,90 ); 12 (70,59 %) тварин були із гематокритом нижче 37 %, з них легка анемія спостерігалась у 7 (58,33 %) собак (32,13±3,97 %, від 23,80 до 35,60), середнього ступеню важкості – у 4 (33,33 %) собак (25,84±2,50 %, від 23,50 до 29,60), і в 1 (8,33 %) тварини – важка анемія з гематокритом 18,9 %. Аналізуючи величину гемоглобіну, середнє значення було 120,71±31,75 г/л (від 71 до 197), у 12 (70,59 %) тварин гемоглобін був нижчим за 130 г/л (105,25±19,25 г/л, від 71 до 128). Середній показник середнього об’єму еритроцитів (MCV) становив 69,24±4,42 фл (від 62,50 до 76,10); у 12 (92,31 %) тварин із 13 (100 %), анемія за своїм типом була нормоцитарною, MCV 68,75±4,14 фл (від 62,50 до 75,5), в 1 (7,69 %) тварини анемія була макроцитарною, MCV 76,1 фл; собаки із мікроцитарною анемією не поступали. Середня величина середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (MCH) становила 25,05±1,54 пг (від 22,90 до 27,7), у двох тварин (15,38 %) середня величина MCH виходила за верхню границю норми, що вказувало на нормохромний, та, рідко, гіперхромний характер анемій. Середня величина середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті (MCHC) становила 362,07±10,57 г/л (від 343 до 379), що підтверджувало нормохромний характер анемій. Середнє значення розподіл еритроцитів за величиною (RDW) становило 13,58±1,59 % (від 12,30 до 18,60). Висновки. У даному дослідженні поширення анемій у собак із бабезіозом становило 76,47 % та за своїми характеристиками анемія здебільшого була нормоцитарною нормохромною. Важка (еритроцити 2,68×1012/л) нормоцитарна нормохромна анемія у однієї тварини до одного року асоціювалась із важчим перебігом захворювання та вищими ризиками летальності.Бабезія – це облігатний інтра-еритроцитарний паразит, який передається через укуси кліщів. Проникаючи в еритроцити, протозоа може викликати різноманітні гематологічні прояви: від легкої гемолітичної анемії до важкої панцитопенії, розриву селезінки, дисемінованої внутрішньо-судинної коагулопатії та, навіть, розвитку гемофагоцитарного лімфогістіоцитозу. Мета дослідження. Дослідити поширення анемій у собак на фоні бабезіозу, оцінити їх важкість за лабораторними показниками клінічного аналізу крові та перебігом захворювання. Матеріали і методи. В перехресне дослідження включено 17 собак із бабезіозом, які поступили на лікування у ветеринарну клініку у м. Львів в період з вересня 2023 року по червень 2024 року. При фізикальному обстеженні здійснювався забір 3 мл венозної крові з подальшою ідентифікацією Babesia spp. на тонкому мазку крові, та визначенням кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну, величини гематокриту, еритроцитарних індексів. Також був відібраний фекальний зразок з метою негайного визначення відсутності гастро-інтестинальних паразитів флотаційним методом. Групу виключення склали собаки із додатковими захворюваннями чи станами, які можуть супроводжуватись анемією. Дані представлено у вигляді середньоарифметичного значення та середнього квадратичного відхилення. Результати. Середня величина кількості еритроцитів у всіх досліджуваних собак із бабезіозом становила 4,84±1,26×1012/л (від 2,68 до 7,79), в 13 собак (76,47 %) кількість еритроцитів була нижче 5,4×1012/л, (4,30±0,73×1012/л, від 2,68 до 5,10). Середня величина гематокриту становила 33,35±8,57 % (від 18,90 до 51,90 ); 12 (70,59 %) тварин були із гематокритом нижче 37 %, з них легка анемія спостерігалась у 7 (58,33 %) собак (32,13±3,97 %, від 23,80 до 35,60), середнього ступеню важкості – у 4 (33,33 %) собак (25,84±2,50 %, від 23,50 до 29,60), і в 1 (8,33 %) тварини – важка анемія з гематокритом 18,9 %. Аналізуючи величину гемоглобіну, середнє значення було 120,71±31,75 г/л (від 71 до 197), у 12 (70,59 %) тварин гемоглобін був нижчим за 130 г/л (105,25±19,25 г/л, від 71 до 128). Середній показник середнього об’єму еритроцитів (MCV) становив 69,24±4,42 фл (від 62,50 до 76,10); у 12 (92,31 %) тварин із 13 (100 %), анемія за своїм типом була нормоцитарною, MCV 68,75±4,14 фл (від 62,50 до 75,5), в 1 (7,69 %) тварини анемія була макроцитарною, MCV 76,1 фл; собаки із мікроцитарною анемією не поступали. Середня величина середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (MCH) становила 25,05±1,54 пг (від 22,90 до 27,7), у двох тварин (15,38 %) середня величина MCH виходила за верхню границю норми, що вказувало на нормохромний, та, рідко, гіперхромний характер анемій. Середня величина середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті (MCHC) становила 362,07±10,57 г/л (від 343 до 379), що підтверджувало нормохромний характер анемій. Середнє значення розподіл еритроцитів за величиною (RDW) становило 13,58±1,59 % (від 12,30 до 18,60). Висновки. У даному дослідженні поширення анемій у собак із бабезіозом становило 76,47 % та за своїми характеристиками анемія здебільшого була нормоцитарною нормохромною. Важка (еритроцити 2,68×1012/л) нормоцитарна нормохромна анемія у однієї тварини до одного року асоціювалась із важчим перебігом захворювання та вищими ризиками летальності
СЕРОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ХЛАМІДІОЗУ – ЗБУДНИКА БАКТЕРІАЛЬНОГО ЗООНОЗУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2011 – 2023 РОКАХ
No full textСеред чисельної інфекційної патології людей і тварин велику питому вагу займають антропозоонозні і зоонозні хламідійні інфекції, які є серйозною медико-ветеринарною проблемою. Хламідіози – це група контагіозних захворювань тварин та людей, які спричинюються антигеноспорідненими і морфологічно схожими мікроорганізмами – хламідіями. У залежності від серовару і вірулентності штаму, ендо- й екзогенних факторів хламідії викликають різні форми захворювань або безсимптомне хламідієносійство. Своєрідність цих збудників обумовлена унікальним (притаманним лише їм) циклом розвитку, а також окремими властивостями, характерними як для вірусів, так і для бактерій. Завдаючи значних соціально-економічних збитків, хламідіоз займає важливе місце в інфекційній патології людини і тварин та належить до числа найбільш широко поширених зоонозних інфекцій. Захворюваність на хламідіоз реєструється на спорадичному рівні в усіх регіонах. Метою було провести аналіз серологічного моніторингу хламідіозу у Харківській області використовуючи звітні дані державних лабораторій Держпродспоживслужби даного регіону в період 2011 – 2023 років. У державних лабораторіях Держпродспоживслужби відповідно до вимог настанови з лабораторної діагностики хламідіозів сільськогосподарських тварин, затвердженої Головним управлінням ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України (1995) методами РЗК, РНГА, ІФА проводять виявлення зростання титрів антитіл до хламідій у парних сироватках крові з інтервалом 2-4 тижні. В результаті дослідження 9454 зразків сироваток крові позитивно реагуючих виявлено 269. Реагуючих тварин виявляли майже щорічно, окрім 2014 та 2015 років. В досліджуваному періоді позитивно реагуючі тварини виявлялися повсякчас по всій території Харківської області. Протягом зазначеного періоду було досліджено 2655 сироваток крові від ВРХ й виявлено 66 позитивно реагуючих на хламідіоз тварин, що складає 4,48 %. Дослідженню піддавались, також сироватки крові дрібної рогатої худоби (2052 зразків) та свиней (5307 зразків). Частка позитивно реагуючих склала 2,92 % та 1,75 % відповідно. Серологічним дослідженням піддавались сироватки крові від птиці, а саме: від курей – 530 зразків та від папуг – 50 зразків, за результатами яких позитивно реагуючих не виявлено. Враховуючи вищенаведене можна зазначити наступне: хоча кількість позитивно реагуючих тварин відносно не висока, але майже стабільно-щорічне виділення реагуючих тварин вказує на доволі високу інтенсивність епізоотичного процесу стосовно цієї хвороби в Харківській області. Висновки. Результати серологічних досліджень на хламідіоз, свідчать про те, що епізоотична ситуація щодо цієї інфекційної хвороби в Харківській області залишалється напруженою, зі значними коливаннями. Динаміка виявлення позитивно реагуючих вказує на доволі високу інтенсивність епізоотичного процесу.Серед чисельної інфекційної патології людей і тварин велику питому вагу займають антропозоонозні і зоонозні хламідійні інфекції, які є серйозною медико-ветеринарною проблемою. Хламідіози – це група контагіозних захворювань тварин та людей, які спричинюються антигеноспорідненими і морфологічно схожими мікроорганізмами – хламідіями. У залежності від серовару і вірулентності штаму, ендо- й екзогенних факторів хламідії викликають різні форми захворювань або безсимптомне хламідієносійство. Своєрідність цих збудників обумовлена унікальним (притаманним лише їм) циклом розвитку, а також окремими властивостями, характерними як для вірусів, так і для бактерій. Завдаючи значних соціально-економічних збитків, хламідіоз займає важливе місце в інфекційній патології людини і тварин та належить до числа найбільш широко поширених зоонозних інфекцій. Захворюваність на хламідіоз реєструється на спорадичному рівні в усіх регіонах. Метою було провести аналіз серологічного моніторингу хламідіозу у Харківській області використовуючи звітні дані державних лабораторій Держпродспоживслужби даного регіону в період 2011 – 2023 років. У державних лабораторіях Держпродспоживслужби відповідно до вимог настанови з лабораторної діагностики хламідіозів сільськогосподарських тварин, затвердженої Головним управлінням ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України (1995) методами РЗК, РНГА, ІФА проводять виявлення зростання титрів антитіл до хламідій у парних сироватках крові з інтервалом 2-4 тижні. В результаті дослідження 9454 зразків сироваток крові позитивно реагуючих виявлено 269. Реагуючих тварин виявляли майже щорічно, окрім 2014 та 2015 років. В досліджуваному періоді позитивно реагуючі тварини виявлялися повсякчас по всій території Харківської області. Протягом зазначеного періоду було досліджено 2655 сироваток крові від ВРХ й виявлено 66 позитивно реагуючих на хламідіоз тварин, що складає 4,48 %. Дослідженню піддавались, також сироватки крові дрібної рогатої худоби (2052 зразків) та свиней (5307 зразків). Частка позитивно реагуючих склала 2,92 % та 1,75 % відповідно. Серологічним дослідженням піддавались сироватки крові від птиці, а саме: від курей – 530 зразків та від папуг – 50 зразків, за результатами яких позитивно реагуючих не виявлено. Враховуючи вищенаведене можна зазначити наступне: хоча кількість позитивно реагуючих тварин відносно не висока, але майже стабільно-щорічне виділення реагуючих тварин вказує на доволі високу інтенсивність епізоотичного процесу стосовно цієї хвороби в Харківській області. Висновки. Результати серологічних досліджень на хламідіоз, свідчать про те, що епізоотична ситуація щодо цієї інфекційної хвороби в Харківській області залишалється напруженою, зі значними коливаннями. Динаміка виявлення позитивно реагуючих вказує на доволі високу інтенсивність епізоотичного процесу
АСОЦІАТИВНИЙ ПЕРЕБІГ ТРИХУРОЗНОЇ ІНВАЗІЇ В ОВЕЦЬ РАЗОМ З ПАРАЗИТОЗАМИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ
No full textРід Trichuris (Schrank, 1788) об’єднує понад 70 видів нематод, які є паразитами ссавців різних рядів класу хребетних тварин: сумчастих, комахоїдних, зайцеподібних, парнокопитних, приматів. Серед трихурисів відзначені види, які паразитують також у людини та домашніх тварин. Вчені різних країн світу свідчать про значне поширення нематод роду Trichuris серед диких і домашніх жуйних тварин, зокрема серед домашніх овець. Доведено, що гельмінти негативно впливають на організм інвазованих овець, призводять до відставання в рості й розвитку молодняку, зниження живої ваги тіла та загальної резистентності тварин, що є стримуючим фактором для ефективного розвитку галузі. Метою досліджень було встановити особливості перебігу трихурозу в складі паразитозів шлунково-кишкового тракту за результатами зажиттєвої лабораторної діагностики. Дослідження проводили впродовж 2021–2024 рр. на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи факультету ветеринарної медицини Полтавського державного аграрного університету і в умовах вівчарських господарств Полтавської області (Полтавський, Лубенський, Миргородський та Кременчуцький райони). Гельмінтоовоскопію проб проводили за загальноприйнятою методикою. За результатами проведених досліджень встановлено, що трихуроз у 61,83 % інвазованих овець перебігав у вигляді мікстінвазій. Трихурозну моноінвазію виявлено у 38,17 % інвазованих овець. Всього виявлено 12 різновидів мікстінвазій, де частіше діагностували двокомпонентні мікстінвазії (63,64 % від хворих на мікстінвазії). Меншу частку становили трикомпонентні мікстінвазії (26,79 %). Рідко встановлювали чотирьох- та п’ятикомпонентні мікстінвазії (6,70 та 2,87 % відповідно). З двокомпонентних мікстінвазії виявлено 4 різновиди, з трикомпонентних – 5 різновидів, з чотирьохкомпонентних – 2 різновиди, з п’ятикомпонентних – 1 різновид. Найбільш частими співчленами трихурисів були нематоди шлунково-кишкового тракту ряду Strongylida (54,07 %). Меншу частку становили найпростіші Eimeria spp. (36,36 %), нематоди Strongyloides papillosus (30,62 %) та цестоди Moniezia spp. (27,75 %) (рис. 3.9). Отже, за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики трихуроз частіше (у 61,83 % інвазованих овець) перебігав у вигляді мікстінвазій. Всього виявлено 12 різновидів мікстінвазій, де частіше діагностували двокомпонентні асоціації (63,64 % від хворих на мікстінвазії). Співчленами збудників трихурозу були нематоди шлунково-кишкового тракту ряду Strongylida (54,07 %), гайпростіші організми Eimeria spp. (36,36 %), нематоди Strongyloides papillosus (30,62 %) та цестоди Moniezia spp. (27,75 %).Рід Trichuris (Schrank, 1788) об’єднує понад 70 видів нематод, які є паразитами ссавців різних рядів класу хребетних тварин: сумчастих, комахоїдних, зайцеподібних, парнокопитних, приматів. Серед трихурисів відзначені види, які паразитують також у людини та домашніх тварин. Вчені різних країн світу свідчать про значне поширення нематод роду Trichuris серед диких і домашніх жуйних тварин, зокрема серед домашніх овець. Доведено, що гельмінти негативно впливають на організм інвазованих овець, призводять до відставання в рості й розвитку молодняку, зниження живої ваги тіла та загальної резистентності тварин, що є стримуючим фактором для ефективного розвитку галузі. Метою досліджень було встановити особливості перебігу трихурозу в складі паразитозів шлунково-кишкового тракту за результатами зажиттєвої лабораторної діагностики. Дослідження проводили впродовж 2021–2024 рр. на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи факультету ветеринарної медицини Полтавського державного аграрного університету і в умовах вівчарських господарств Полтавської області (Полтавський, Лубенський, Миргородський та Кременчуцький райони). Гельмінтоовоскопію проб проводили за загальноприйнятою методикою. За результатами проведених досліджень встановлено, що трихуроз у 61,83 % інвазованих овець перебігав у вигляді мікстінвазій. Трихурозну моноінвазію виявлено у 38,17 % інвазованих овець. Всього виявлено 12 різновидів мікстінвазій, де частіше діагностували двокомпонентні мікстінвазії (63,64 % від хворих на мікстінвазії). Меншу частку становили трикомпонентні мікстінвазії (26,79 %). Рідко встановлювали чотирьох- та п’ятикомпонентні мікстінвазії (6,70 та 2,87 % відповідно). З двокомпонентних мікстінвазії виявлено 4 різновиди, з трикомпонентних – 5 різновидів, з чотирьохкомпонентних – 2 різновиди, з п’ятикомпонентних – 1 різновид. Найбільш частими співчленами трихурисів були нематоди шлунково-кишкового тракту ряду Strongylida (54,07 %). Меншу частку становили найпростіші Eimeria spp. (36,36 %), нематоди Strongyloides papillosus (30,62 %) та цестоди Moniezia spp. (27,75 %) (рис. 3.9). Отже, за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики трихуроз частіше (у 61,83 % інвазованих овець) перебігав у вигляді мікстінвазій. Всього виявлено 12 різновидів мікстінвазій, де частіше діагностували двокомпонентні асоціації (63,64 % від хворих на мікстінвазії). Співчленами збудників трихурозу були нематоди шлунково-кишкового тракту ряду Strongylida (54,07 %), гайпростіші організми Eimeria spp. (36,36 %), нематоди Strongyloides papillosus (30,62 %) та цестоди Moniezia spp. (27,75 %)
Ефективність санації матки у корів препаратами окситетрацикліну після оперативного відділення посліду
Get PDFThe article presents the results of studying the effectiveness of antimicrobial drugs for intrauterine use (foaming tablets) of domestic and foreign production based on the tetracycline antibiotic oxytetracycline when used for sanitation of the uterus of cows after operative treatment of retention placenta. Samples of uterine-vaginal secretions were taken for microbiological studies from cows, which were surgically separated from the dung. The sensitivity of the microflora of the biomaterial to this tetracycline antibiotic was confirmed by the method of diffusion in agar using standard disks with oxytetracycline (30 μg). Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Escherichia coli and Pseudomonas aeruginosa bacteria were isolated and identified from the biomaterial using generally accepted microbiological methods. The minimum inhibitory concentrations (MIC) of oxytetracycline for bacterial isolates were determined by serial dilutions in a liquid nutrient medium. According to the obtained MIC values, a high level of bacteriostatic activity of the antibiotic was established against bacterial isolates, potential causative agents of postpartum endometritis in cows. All cows, which were manually separated placenta, were divided into three groups – two experimental and control – 8 cows in each. The animals of the experimental group were intrauterineally injected with antimicrobial drugs in the form of foaming tablets, the active substance of which is oxytetracycline, in the dose recommended by the manufacturer (2 tablets per animal twice with an interval of 48 hours). Cows of the control group were not given any intrauterine drugs. The use of intrauterine preparations based on oxytetracycline contributed to the prevention of the development of postpartum endometritis in cows and improved their reproductive characteristics.У статті наведені результати вивчення ефективності антимікробних препаратів для внутрішньоматкового застосування (піноутворюючі таблетки) вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі тетрациклінового антибіотика окситетрацикліну при застосуванні для санації матки корів після оперативного лікування затримки посліду. Від корів, яким оперативним методом відділили послід, брали зразки матково-піхвових виділень для мікробіологічних досліджень. Методом дифузії в агар з використанням стандартних дисків з окситетрацикліном (30 мкг) була підтверджена чутливість мікрофлори біоматеріалу до цього тетрациклінового антибіотика. Загальноприйнятими мікробіологічними методами з біоматеріалу були виділені та ідентифіковані бактерії Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Escherichia coli та Рseudomonas aeruginosa. Шляхом послідовних розведень у рідкому поживному середовищі визначали мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) окситетрацикліну для бактерій-ізолятів. За отриманими значення МІК констатували високий рівень бактеріостатичної активності антибіотика щодо бактерій-ізолятів, потенційних збудників післяродового ендометриту в корів. Усіх корів, яким мануальним способом була відокремлена плацента, було розділено на три групи – дві дослідні та контрольну – по 8 голів у кожній. Тваринам дослідної групи інтраутерально вводили антимікробні препарати у формі піноутворюючих таблеток, діючою речовиною яких є окситетрациклін, у рекомендованій виробником дозі (2 таблетки на тварину двічі з інтервалом 48 годин). Коровам контрольної групи жодних внутрішньоматкових препаратів не вводили. Застосування внутрішньоматкових препаратів на основі окситетрацикліну сприяло запобіганню розвитку післяродового ендометриту в корів та поліпшувало їх репродуктивні характеристики
Структура дисфункцій гонад корів з хронічними гінекологічними патологіями
Get PDFThe purpose of the scientific and industrial research was to determine the structure of gonadal dysfunctions in lactating cows with a history of chronic endometritis according to morphofunctional or pathomorphological indicators obtained in the conditions of industrial enterprises with the help of in vivo differential palpation diagnostics. Among four herds of unfertilized cows (n = 552) of different dairy breeds (Ukrainian red dairy, Ukrainian black-spotted dairy, and Ayrshire), 2.94 % (P < 0.001) of animals with irreversible symptomatic infertility with symptoms of chronic adhesive ovophoritis or ovosalpingitis were found ( lateral or bilateral localization). 48.86 % of the studied females had characteristic degenerative changes in the tissues of the follicular layer in the ovaries (P < 0.001); in particular, follicular cysts prevailed among them (single or small multiple: 93.45 %, P < 0.001), which indicated a violation of the hormonal function of the gonads with a pronounced deficiency of progesterone secretion. The analysis of palpation data showed a significant spread among cows of symptoms of hypotrophic changes in ovarian tissues: a tendency to significant hypotrophy of both the outer and inner layer of tissues – 64.96 %. A differential palpation study established that in 48.20% of cows with a history of chronic endometritis, the morphological and functional parameters of the ovaries were restored. Namely, maturing or mature follicles were established in 68.85 % of females (follicular phase of the sexual cycle), and in 31.15 % – typical cycle corpus luteum (P > 0.05). Significant fluctuations in the distribution of various morphofunctional or pathological signs of changes in the structure of the gonads of cows kept in different production conditions were experimentally established. Thus, differential palpatory in vivo diagnostics proved a significant deepening of the level of ovarian polymorphism in cows with chronic gynecological pathologies, which requires the improvement of methodical approaches to the selection of adequate therapy schemes and the corresponding improvements of hormonal means of regulating sexual cyclicity.Метою науково-виробничого дослідження було визначення структури дисфункцій гонад у лактуючих корів з хронічними ендометритами в анамнезі за морфофункціональними або патоморфологічними показниками, отриманими в умовах промислових підприємств з допомогою in vivo диференційної пальпаторної діагностики. Серед чотирьох стад незапліднених корів (n = 552) різних молочних порід (українська червона молочна, українська чорно-ряба молочна і айрширська) було встановлено 2,94 % (P < 0,001) тварин із незворотною симптоматичною неплідністю з симптомами хронічних злипливих овофоритів або овосальпінгітів (латеральної або білатеральної локалізації). 48,86 % досліджених самиць мали в яєчниках характерні дегенеративні зміни тканин фолікулярного шару (P < 0,001), зокрема серед них переважали фолікулярні кісти (одиночні або дрібні множинні: 93,45 %, P < 0,001), що свідчило про порушення гормональної функції гонад з вираженим дефіцитом секретування прогестерону. Аналіз пальпаторних даних показав значне поширення серед корів симптомів гіпотрофічних змін тканин яєчників, а саме: тенденцію до значної гіпотрофії як зовнішнього, так і внутрішнього шару тканин – 64,96 %. Пальпаторним диференційним дослідженням встановлено, що у 48,20 % корів з хронічними ендометритами в анамнезі відновилися морфофункціональні показники яєчників, а саме: встановлені дозріваючі або дозрілі фолікули у 68,85 % самиць (фолікулярну фазу статевого циклу), а у 31,15 % – типове жовте тіло циклу (P > 0,05). Експериментально встановлено значні коливання у межах поширення різних морфофункціональних або патологічних ознак змін у будові гонад корів, які утримувались в різних виробничих умовах. Таким чином, диференційна пальпаторна in vivo діагностика засвідчила значне поглиблення рівня поліморфізму яєчників у корів з хронічними гінекологічними патологіями, що потребує удосконалення методичних підходів добору адекватних схем терапії і відповідних удосконалень гормональних засобів регулювання статевої циклічнності
Поширення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів у сировині та продукції тваринного походження
Get PDFAmong scientists and specialists of veterinary medicine, there is concern about the further growth of infection with Escherichia coli bacteria and bacteria of the genera Staphylococcus and Proteus. The purpose of our research was to investigate the distribution of pathogenic microorganisms Escherichia coli and bacteria of the genera Staphylococcus and Proteus in raw materials and products of animal origin on the territory of Ukraine for the period 2020–2023. The study was conducted at the Department of Microbiology and Virology of the Bila Tserkva National Agrarian University (BNAU), Bila Tserkva, and at the Research Bacteriological Department of the State Research Institute for Laboratory Diagnostics and Veterinary Sanitary Examination (DNDILDVSE), Kyiv. Results of microbiological monitoring of non-compliance with microbiological criteria for the detection of Escherichia coli and bacteria of the genera Staphylococcus and Proteus (for the period 2020–2023) showed that the highest percentage of bacteria of the genus Staphylococcus spp. was found in 2023 when testing samples of meat, minced meat, milk, dairy products, and fish, with the smallest number of samples tested, compared to the results of studies in other years. The largest number of Escherichia coli isolates was detected in water and candy samples in 2020, in vegetable samples in 2021. In 2020, 2 Escherichia coli isolates and 0.13 % of Staphylococcus bacteria were isolated in the study of semi-finished products from pork meat and Proteus for 1509 samples examined. In 2021, out of 1259 samples, 3 (0.23 % of those tested) positive results were found; in 2023 – one (0.10 % of those surveyed). Data analysis shows that during the experimental period, the largest number of bacterial isolates of Proteus spp. was isolated in 2021. No bacteria of the genus Proteus were detected during tests for compliance with microbiological criteria of samples of fish (n = 348), water (n = 2240), vegetables (n = 137) and sweets (n = 207). When testing water samples, the contamination was 1.27 % of the 1179 samples tested. In 2021, 1,436 samples were examined, of which 7 were found to be positive (0.48 % of those examined). During the testing of candy samples (n = 33) in 2020, 1 isolate of Proteus spp. Thus, according to the results of the tests for compliance with the microbiological criteria for pathogenic agents for the period 2020–2023. the presence of pathogenic bacteria Escherichia coli, Proteus spp., and Staphylococcus spp. was established. in raw materials and products of animal origin, which indicates a danger to humans and their spread among animals and birds.Серед науковців та спеціалістів ветеринарної медицини виникає занепокоєння щодо подальшого зростання ураженості бактеріями Escherichia coli та бактеріями родів Staphylococcus і Proteus. Метою нашої роботи було дослідити поширення патогенних мікроорганізмів Escherichia coli та бактерій родів Staphylococcus і Proteus у сировині та продукції тваринного походження на території України за період 2020–2023 рр. Дослідження проводили на кафедрі мікробіології та вірусології Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ), м. Біла Церква та на базі науково-дослідного бактеріологічного відділу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛДВСЕ), м. Київ. Результати мікробіологічного моніторингу невідповідності мікробіологічних критеріїв щодо виявлення Escherichia coli та бактерій родів Staphylococcus і Proteus (за період 2020–2023 рр.) показали, що за випробувань проб м’яса, м’ясного фаршу, молока, молочних продуктів та риби у 2023 році було виявлено найвищий відсоток бактерій роду Staphylococcus spp., за найменшої кількості досліджених проб, порівняно з результатами досліджень за інші роки. Виявлено найбільшу кількість виділених ізолятів Escherichia coli у зразках води та цукерок у 2020 р., у зразках овочів – у 2021 р. За дослідження напівфабрикатів із м’яса свинини у 2020 році було виділено 2 ізоляти Escherichia coli та 0,13 % бактерій родів Staphylococcus і Proteus за досліджених 1509 зразків. У 2021 році з 1259 зразків виявлено 3 (0,23 % від досліджених) позитивних результати; у 2023 році – одна (0,10 % від досліджених). Аналіз даних свідчить про те, що протягом дослідного періоду найбільшу кількість ізолятів бактерій Proteus spp. було виділено у 2021 р. За випробувань на відповідність мікробіологічним критеріях зразків риби (n = 348), води (n = 2240), овочів (n = 137) та цукерок (n = 207) бактерій роду Proteus не виявлено. За випробувань зразків води забрудненість складала 1,27 % від досліджених 2240 проб. У 2021 році було досліджено 1436 проб, з них виявлено 7 позитивних (0,48 % від досліджених). За випробування зразків цукерок (n = 33) у 2020 р. було виділено 1 ізолят Proteus spp. Таким чином, за результатами проведених випробувань на відповідність мікробіологічним критеріям щодо патогенних збудників за період 2020–2023 рр. встановлено наявність патогенних бактерій Escherichia coli, Proteus spp., та Staphylococcus spp. у сировині та продукції тваринного походження, що свідчить про небезпеку для людей і їх поширення серед тварин і птиці