Scientific Messenger of Lviv University of Veterinary Medicine and Biotechnology / Науковий вісник ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій
Not a member yet
3672 research outputs found
Sort by
Показники клітинної ланки імунітету у собак з епілепсією за різного антигенного навантаження організму вірусом собачої чуми та токсоплаз-мозом
Get PDFThe study aimed to determine how the immunity indicators of dogs with epilepsy change in conditions of different antigenic loads of canine distemper virus and Toxoplasma gondii. Stabilized blood was used for the study, which was taken from the subcutaneous vein of the forearm. After laboratory tests of the blood indicators, the dogs were divided into four groups, depending on the presence of antibody titers against canine distemper virus and toxoplasmosis in the blood serum. 23 animals were involved in the experiment, the second group turned out to be the largest, namely, high titers of antibodies against CDV were detected in the blood samples of these dogs. In addition, IgG to this virus was also detected in the blood of dogs of the fourth group in a complex with IgG to toxoplasmosis. This indicates that this virus has a high prevalence among dogs and this is also proven in our study. Analysis showed that no significant difference was found in the absolute number of leukocytes in dogs of different groups depending on the antigenic load. Thus, in dogs of the first group, this indicator was 0.16 G/l (3 %) less than in the second and third groups and 0.24 G/l (4 %) more than in the fourth group. The absence of significant changes was also found in the absolute number of neutrophils in dogs of different groups. A significant (P < 0.05) difference was found between the first and fourth groups in the absolute number of monocytes. In the first group of dogs, where immunoglobulins G against CDV and toxoplasmosis were not found in the blood, the content of monocytes was on 0,06 G/l (14 %) higher than in the fourth group, where the corresponding immunoglobulins were found in the blood of dogs. Unlike monocytes, the absolute number of lymphocytes in the fourth group was higher, compared to other groups of animals, the significance (P < 0.05) was found between the fourth and first groups. No correlation was found when analyzing the content of lymphocyte subpopulations in the blood of dogs of different groups. It was found that in the fourth group of experimental dogs their absolute number was 1.35 ± 0.17 G/l, which is 6 % more than in the first group and 2 % and 5 % more than in the second and third groups, respectively. Also, no significant difference was found between the absolute number of T-helper cells in dogs of different groups. A certain pattern was found between the seropositivity of dogs to toxoplasmosis and the degree of lymphocyte sensitization to the neuroantigen. Thus, in the third and fourth groups of experimental dogs, the degree of sensitization to the neuroantigen was 8,8 %. But in the first group of animals, where seropositivity to CDV and toxoplasmosis neuroinfections was not established, this indicator was 12 %. It has been proven that there is a correlation between seropositivity to CDV and toxoplasmosis in dogs with epilepsy and the state of the cellular immunity and the degree of sensitization of T-“active” lymphocytes to antigens. Thus, with seropositivity for both CDV and toxoplasmosis in dogs, there is a significantly lower level of monocytes and phagocytic activity of neutrophils, a higher content of T-lymphocytes due to the T-cytotoxic subpopulation.Дослідження мало на меті визначити, як змінюються показники імунітету собак з епілепсією за різного антигенного навантаження вірусом чуми собак та Toxoplasma gondii. Для дослідженні використовували стабілізовану кров, яку відбирали з підшкірної вени передпліччя. Після проведення лабораторних досліджень показників крові собаки були розділені на чотири групи, залежно від наявності в сироватці крові титрів антитіл проти вірусу чуми собак та токсоплазмозу. З 23 тварин, які були залучені в експеримент найбільшою виявилась друга група, а саме в пробах крові цих собак виявлені високі титри антитіл проти CDV, крім того IgG до цього вірусу виявлені і крові собак четвертої групи в комплексі з IgG до токсоплазмозу . Це вказує на те, що цей вірус має високу поширеність серед собак, що також підтверджується нашими дослідженнями. Аналіз показав, що не встановлено суттєвої різниці в абсолютній кількості лейкоцитів у собак різних груп залежно від антигенного навантаження. Так, у собак першої групи цей показник менший на 0,16 Г/л (3 %) в порівнянні з другою та третьою групами і на 0,24 Г/л (4 %) більший, ніж в четвертій групі. Відсутність достовірних змін встановлена і в абсолютної кількості нейтрофілів у собак різних груп. Встановлена достовірна (Р < 0,05) різниця між першою і четвертою групами в абсолютній кількості моноцитів. В першій групі собак, де в крові не встановлено імуноглобулінів G проти CDV та токсоплазмозу, вміст моноцитів був на 0,06 Г/л (14 %) вищим за четверту групи, де у собак в крові виявлені відповідні імуноглобуліни. На відміну від моноцитів, абсолютна кількість лімфоцитів в четвертій групі була вищою в порівнянні з іншими групами тварин, достовірність (Р < 0,05) встановлено між четвертою та першою групами. Не було виявлено кореляції при аналізі вмісту в крові субпопуляцій лімфоцитів у собак різних груп. Встановлено, що в четвертій групі дослідних собак їх абсолютна кількість становила 1,35 ± 0,17 Г/л, що на 6 % більше, ніж в першій групі та на 2 % і 5 % більше, ніж в другій та третій групі відповідно. Також не встановлено достовірної різниці між абсолютною кількістю Т-хелперних клітин у собак різних груп. Встановлена певна закономірність між серопозитивністю собак до токсоплазмозу та ступенем сенсибілізації лімфоцитів до нейроантигену. Так, в третій і четвертій групі дослідних собак ступінь сенсибілізації до нейроантигену становила 8,8 %. Проте в першій групі тварин, де не було встановлено серопозитивності до нейроінфекцій CDV та токсоплазмозу цей показник дорівнював 12 %. Доведено, що існує кореляція між серопозитивністю до CDV і токсоплазмозу у собак з епілепсією та станом клітинної ланки імунітету і ступенем сенсибілізації Т-“активних” лімфоцитів до антигенів. Так, за серопозитивності як на CDV так і на токсоплазмоз, у собак достовірно менший рівень моноцитів та фагоцитарна активність нейтрофілів, вищий вміст Т-лімфоцитів за рахунок Т-цитоксичної субпопуляції
Ефективність використання в промисловому свинарстві комплексної кормової добавки “Гепасорбекс” на основі активних рослинних компонентів
Get PDFOne of the promising directions in pig feeding technology is the use of functional feed additives based on natural active substances, particularly milk thistle. These additives help stabilize metabolic processes and improve animal productivity. The aim of this study was to assess the effectiveness of the complex feed additive “Gepasorbex” and its impact on the productivity of sows and growing pigs under industrial pig production conditions. Experimental research was conducted in two scientific and production trials. The first stage took place at “Tavriyski Svyni” LLC (Kherson region), where the effect of the “Gepasorbex” additive on fattening and meat characteristics of pigs was studied. The productivity of 90 young pigs (Large White × Landrace × “Maxter” boar) was evaluated, divided into three groups of 30 animals each: Group I (control) – basic diet (BD) “Grower”, “Finisher”; Group II (experimental) – BD with 0.15 % of a commercial mycotoxin adsorbent; Group III (experimental) – BD with 0.15 % “Gepasorbex”. The second stage was conducted at the private leasehold enterprise “Victoria” (Mykolaiv region) to evaluate the efficiency of “Gepasorbex” in preventing metabolic disorders and mycotoxicosis, as well as its impact on the reproductive traits of sows. A total of 192 litters (2,798 piglets) were studied over two farrowing cycles (Large White × Landrace × PIC 337 boar). Sows were divided into three groups of 24 animals each: Group I (control) – BD (replacement gilts, non-pregnant, pregnant, and lactating sows); Group II (experimental) – BD with 0.15 % “Gepasorbex”; Group III (experimental) – BD with 0.15 % of a commercial analog. Animal handling procedures in the experiments complied with European standards for farm animal protection and welfare. The scientific and production trials confirmed that the use of the “Gepasorbex” feed additive (0.15 % of feed weight) in sows during the first and second farrowing cycles improved reproductive traits. The evaluation index in Group II was 38.63–44.38 points, in Group III (commercial analog) – 36.78–40.84 points, while in the control group, it was 33.49–39.14 points. The additive reduced the number of non-productive days by 1.71–5.0 days, confirming its technological and economic efficiency. Adding “Gepasorbex” to the sow diet created optimal feeding conditions by neutralizing harmful feed factors. Pig farming remains profitable, and the use of “Gepasorbex” further increases profitability. The highest profitability level (80.68 %) was recorded when the additive was included in the sows' diet. The addition of “Gepasorbex” to compound feeds contaminated with mycotoxins improved pig productivity. Pigs in Groups II and III had higher live weight (+2.3–7.0 kg), better average daily gains (+41.5–68.0 g), reached 100 kg (3–6 days earlier) and 120 kg (6–9.5 days earlier), and showed improved feed conversion (by 0.2–0.54 kg) compared to the control group. The use of “Gepasorbex” improved slaughter performance in Group III: slaughter yield increased by 0.5–4.1 %, carcass length – by 1.0–2.1 cm, loin eye area – by 1.2–3.0 cm², and the weight of the hind third – by 0.5–0.7 kg, while backfat thickness decreased by 4.2–8.2 mm. Reduced fattening duration and lower feed costs in Groups II and III lowered the cost of weight gain. Despite additional expenses (658.38–1009.44 UAH), increased productivity ensured higher net profit: Group II – 6.13–8.01 thousand UAH, Group III – 2.88–5.06 thousand UAH more than the control group. Group III achieved the highest profitability level – 5.06–10.94 % and 2.18–2.93 % higher than Groups I and II, respectively. When selling animals at slaughter weight, profitability increased by 4.08 % and 40.33 % at 100 kg and 120 kg, respectively.Перспективним напрямом у годівлі свиней різних технологічних груп є застосування функціональних кормових добавок на основі природних активних речовин, зокрема розторопші плямистої. Вони сприяють стабілізації обмінних процесів щодо поліпшення продуктивності тварин. Метою дослідження було оцінити ефективність застосування комплексної кормової добавки “Гепасорбекс” та її вплив на продуктивність свиноматок і відгодівельного молодняку в умовах промислового виробництва свинини. Експериментальні дослідження проводилися у двох науково-господарських дослідах. Перший етап відбувся на базі ТОВ “Таврійські свині” (Херсонська обл.), де вивчали вплив комплексної добавки “Гепасорбекс” на відгодівельні та м’ясні ознаки свиней. Досліджували продуктивність 90 голів молодняку (велика біла × ландрас × кнур “Maxter”), поділених на три групи по 30 голів: І (контрольна) – основний раціон (ОР) “Гроуер”, “Фінішер”; ІІ (дослідна) – раціон із додаванням 0,15 % комерційного аналогу адсорбенту мікотоксинів; ІІІ (дослідна) – раціон із додаванням 0,15 % “Гепасорбекс”. Другий етап проводився в ПОП “Вікторія” (Миколаївська обл.), де оцінювали ефективність кормової добавки “Гепасорбекс” у профілактиці порушень обміну речовин, мікотоксикозів та вплив на відтворювальні ознаки свиноматок. Досліджено 192 гнізда (2798 поросят) за двох опоросів (велика біла × ландрас × кнур РІС 337). Свиноматок поділили на три групи по 24 голови: І (контрольна) – основний раціон (ОР) (ремонтні свинки, холості, поросні та підсисні свиноматки); ІІ (дослідна) – ОР із додаванням 0,15 % “Гепасорбекс”; ІІІ (дослідна) – ОР із 0,15 % комерційного аналогу. Дотримання правил поводження з тваринами в експериментах відповідало європейським нормам щодо захисту та благополуччя на фермах. За результатами проведених науково-господарських дослідів встановлено, що використання кормової добавки “Гепасорбекс” (0,15 % від маси корму) у свиноматок першого та другого циклів опоросу поліпшує відтворювальні ознаки. Оціночний індекс у II групі становив 38,63–44,38 бала, у III (комерційний аналог) – 36,78–40,84, у контрольній – 33,49–39,14. Добавка скоротила непродуктивні дні на 1,71–5,0 діб, що підтверджує її технологічну та економічну ефективність. Додавання “Гепасорбексу” до раціону свиноматок створює оптимальні умови годівлі, нейтралізуючи негативні фактори корму. Свинарство залишається рентабельним, а використання кормової добавки “Гепасорбекс” підвищує прибутковість. Найвищий рівень рентабельності (80,68 %) досягнуто при його включенні в раціон свиноматок. Додавання “Гепасорбексу” до комбікормів, контамінованих мікотоксинами, підвищує продуктивність свиней. Свині II та III груп мали більшу живу масу (+2,3–7,0 кг), вищі середньодобові прирости (+41,5–68,0 г), раніше досягали 100 кг (на 3–6 діб) та 120 кг (на 6–9,5 діб) і мали кращу конверсію корму (на 0,2–0,54 кг) порівняно з контролем. Використання “Гепасорбекс” покращило забійні показники III групи: забійний вихід зріс на 0,5–4,1 %, довжина напівтуші – на 1,0–2,1 см, площа “м’язового вічка” – на 1,2–3,0 см², маса задньої третини – на 0,5–0,7 кг, а товщина шпику зменшилася на 4,2–8,2 мм. Скорочення тривалості відгодівлі та зменшення витрат корму у II та III групах знизило собівартість приросту. Попри додаткові витрати (658,38–1009,44 грн), продуктивність зросла, забезпечивши вищий чистий прибуток: II групи – на 6,13–8,01 тис. грн, III – на 2,88–5,06 тис. грн більше, ніж у контролі. III група мала найвищий рівень рентабельності – на 5,06–10,94 % і 2,18–2,93 % більше, ніж у І та II групах. При реалізації тварин у забійній масі рентабельність за 100 і 120 кг зросла на 4,08 % і 40,33 % відповідно
Вплив змішанолігандного комплексу кобальту на показники крові у високопродуктивних корів голштинської породи
Get PDFBased on the data obtained during the scientific and economic experiment, it has been proven that replacing cobalt sulfate with a mixed-ligand cobalt complex in high-yielding cows, even in smaller doses, did not significantly affect the biochemical parameters of their blood. However, smaller doses of organic cobalt slightly increased the number of erythrocytes by 1.54–3.39 % and hemoglobin by 0.8–2.94 %, while also reducing the number of leukocytes by 2.31–4.37 %. This indicates the positive effect of organic cobalt on the regulation of hematopoietic processes and the overall physiological state of the animals. The use of a mixed-ligand cobalt complex also positively influenced the protein metabolism in cows. An increase in total protein levels in blood serum by 3.40–5.24 % was recorded, along with an increase in albumin content by 3.65–7.97 % and α-globulins by 2.78–8.33 %. The concentration of γ-globulins was 9.76–17.56 % higher compared to the control group. The increase in the proportion of γ-globulins in total protein can be considered a factor in improving the immune status of lactating cows. The level of volatile fatty acids in the experimental groups also exceeded the control indicators by 0.32–12.50 %, indicating an improvement in microbial digestion processes in the rumen of the cows. The activity of peroxidase and catalase, as well as the content of vitamin B12 in the blood serum, was directly dependent on the level of cobalt in the cows' diet. At the same time, the latter indicators were inversely dependent on the level of organic cobalt in the diet. In the experimental groups, catalase activity in the blood increased by 34.15–89.33 % compared to the control group, where it was 3.28 U H2O2. The content of vitamin B12 in the blood serum of the control group animals was within 0.66 µg/L, while in the 2nd, 3rd, 4th, and 5th experimental groups, this indicator was higher by 9.09 %, 19.7 %, 31.82 %, and 4.55 %, respectively, which underscores the organic relationship between cobalt levels in the diet and the concentration of vitamin B12 in the cows' blood.На підставі даних, отриманих під час проведення науково-господарського досліду, доведено, що заміна високопродуктивним коровам сірчанокислого кобальту на змішанолігандний комплекс кобальту, навіть у менших дозах, суттєво не вплинула на біохімічні показники їхньої крові. Проте менші дози органічного кобальту дещо збільшували кількість еритроцитів на 1,54–3,39 % та гемоглобіну на 0,8–2,94 %, а також зменшували кількість лейкоцитів на 2,31–4,37 %. Це свідчить про позитивний вплив органічного кобальту на регуляцію кровотворних процесів та поліпшення загального фізіологічного стану тварин. Використання змішанолігандного комплексу кобальту також позитивно вплинуло на білковий обмін у корів. Було зафіксовано підвищення загального рівня білка у сироватці крові на 3,40–5,24 %, вмісту альбуміну — на 3,65–7,97 %, α-глобулінів — на 2,78–8,33 %. Концентрація γ-глобулінів була на 9,76–17,56 % вищою порівняно з контролем. Збільшення частки γ-глобулінів у загальному білку можна розглядати як фактор поліпшення імунного статусу організму дійних корів. Рівень летких жирних кислот у дослідних групах також перевищував контрольні показники на 0,32–12,50 %, що свідчить про поліпшення процесів мікробного травлення у рубці корів. У прямій залежності від рівня кобальту в раціоні корів була активність пероксидази та каталази, а також вміст вітаміну В12 у сироватці їхньої крові. При цьому останні показники перебували у зворотній залежності від рівня органічного кобальту в раціоні. У тварин дослідних груп активність каталази в крові зросла на 34,15–89,33 % порівняно з показником у контрольній групі, що дорівнював 3,28 од. Н2О2. Вміст вітаміну В12 у сироватці крові тварин контрольної групи перебував у межах 0,66 мкг/л, а у 2-й, 3-й, 4-й та 5-й дослідних групах цей показник був відповідно на 9,09; 19,70; 31,82 та 4,55 % вищим, що підкреслює наявність органічного зв’язку між рівнем кобальту в раціоні та концентрацією вітаміну В12 у крові корів
Екологічні аспекти переробки побутових відходів у Львівській області
Get PDFAn analysis of foreign and domestic literature on the rapid growth of household waste and its management by the population was conducted. Particular attention is paid to developing countries, as well as Ukraine and the Lviv region in particular. In general, waste, including household waste, is one of the most powerful environmental pollutants. It is the improper management of household waste that causes soil, air, and water pollution at the global and regional levels, which negatively affects human health and the state of the environment. Problems with the management and disposal of household waste in Ukraine are very acute. In 2021, more than 90 % of household waste was taken to landfills, only 7 % was recycled, and 1.7 % was incinerated, while in European countries, more than 40 % of waste is recycled. In the Lviv region, 37 % of waste is landfilled, and the rest is taken to natural landfills, which can cause significant environmental risks. The percentage of food and organic municipal waste reaches 50 % of household waste in the Lviv region, which indicates a high potential for secondary processing and composting. Modern trends in household waste management are reduced to environmentally safe and economically feasible recycling, i.e., reuse of waste components. Currently, the following main waste disposal methods are used in the Lviv region: landfilling, sorting and recycling, energy incineration, and composting. The main method currently used in the region is landfilling, but it has significant environmental disadvantages due to methane emissions during anaerobic digestion of organic substrate and contamination of groundwater with landfill leachates. Currently, one of the environmentally safe and economically feasible methods of waste disposal is composting. Organic waste undergoes bioconversion under the influence of thermophilic aerobic microorganisms into high-quality organic fertilizer, which can be used to improve and restore soil fertility. The introduction of modern technologies, increasing environmental awareness, and developing processing infrastructure will help solve the waste problem and improve the quality of life of residents of the Lviv region.Проведений аналіз зарубіжних та вітчизняних літературних даних щодо стрімкого зростання кількості побутових відходів, поводження населення з ними. Особливо зосереджена увага на країнах, що розвиваються, а також Україні та Львівській області зокрема. Загалом відходи, в тому числі й побутові, є одним із найбільш потужних забруднювачів довкілля. Саме неправильне поводження із побутовими відходами спричиняє на глобальному та регіональному рівнях забруднення ґрунтів, повітря та води, що негативно впливає на здоров'я людей та стан навколишнього середовища. Проблеми з поводженням та утилізацією побутових відходів в Україні постають дуже гостро, у 2021 році понад 90 % побутових відходів відвозилось на звалища, лише 7 % перероблялось та 1,7 % спалювалось, тим часом як в європейських країнах понад 40 % відходів переробляється. У Львівській області захоронюються 37 % відходів, а решта вивозяться на стихійні звалища, які можуть бути причиною значних екологічних ризиків. Відсоток харчових та органічних відходів комунального господарства сягає до 50 % побутових відходів у Львівської області, що вказує на високий потенціал для вторинної переробки та компостування. Сучасні тенденції щодо поводження з побутовими відходами зводяться до екологічно безпечного та економічно доцільного рециклінгу, тобто повторного використання складових компонентів відходів. Нині у Львівській області застосовуються такі основні методи утилізації відходів: захоронення на полігонах; сортування та переробка; енергетичне спалювання та компостування. Основний метод, який на даний час використовується на теренах області – захоронення відходів, однак він має значні екологічні недоліки через викиди метану в процесі анаеробного зброджування органічного субстрату та забруднення ґрунтових вод фільтратами полігонів. На даний час одним із екологічно безпечних та економічно доцільних є утилізація відходів шляхом компостування. Органічні відходи піддаються біоконверсії під впливом термофільних аеробних мікроорганізмів до високоякісного органічного добрива, яке можна використовувати для поліпшення та відновлення родючості ґрунтів. Запровадження сучасних технологій, підвищення екологічної свідомості та розвиток переробної інфраструктури сприятимуть вирішенню проблеми відходів та поліпшенню якості життя мешканців Львівщини
Молочна продуктивність первісток бурої карпатської породи різного типу конституції
Get PDFData on milk productivity and physiological blood parameters of first-born cows of the Brown Carpathian breed of different types of constitution are presented. The research was conducted at the breeding plant “Lastivka” of the Uzhhorod district of the Transcarpathian region in 2020–2021. The aim of the work was to investigate milk productivity and physiological blood parameters of first-born cows of the Brown Carpathian breed of different types of constitution. The control group included cows with a low physiological-selection index (860–883), and the experimental group with a high physiological-selection index (989–998). According to the main biochemical blood parameters in the winter-stall and summer-pasture periods of keeping, the animals of the experimental group were superior to their control peers. According to the quantitative and qualitative characteristics of milk, as well as the main physiological blood parameters, the cows of the experimental group had an advantage over the animals of the control group. This indicates a more intensive course of redox processes in cows of the experimental group. Additional confirmation of this is the higher values of the physiological and selection index, which characterizes the type of constitution of animals, recorded in representatives of this group. Experimental data indicate that the milk of 80.0 % of experimental cows was characterized by good suitability for cheesemaking, with satisfactory qualities of milk from 20.0 % of cows. Examination of the total cattle population in the “Lastivka” farm for the detection of subclinical mastitis showed that nine animals had one quarter of the udder affected, five had two, and four had three quarters; and the hindquarters were mainly affected. In the control group of cows, one case of subclinical mastitis was recorded (infection of two hindquarters of the udder), while the udders of the analogue cows of the experimental group were healthy. This indicates a higher immunological resistance of the cows in the experimental group to mastitis.Наведено дані молочної продуктивності і фізіологічних показників крові корів-первісток бурої карпатської породи різного типу конституції. Дослідження проводились в племзаводі “Ластівка” Ужгородського району Закарпатської області в 2020–2021 роках. Метою роботи було дослідити молочну продуктивність і фізіологічні показники крові у корів-первісток бурої карпатської породи різних типів конституції. До контрольної групи належали корови з низьким фізіолого-селекційним індексом (860–883), а дослідної – з високим фізіолого-селекційним індексом (989–998). За основними біохімічними показниками крові у зимово-стійловий та літньо-пасовищний періоди утримання тварини дослідної групи переважали контрольних ровесниць. За кількісними й якісними характеристиками молока, а також основними фізіологічними показниками крові, корови дослідної групи мали перевагу над тваринами контрольної групи. Це свідчить про більш інтенсивний перебіг окисно-відновних процесів у корів дослідної групи. Додатковим підтвердженням цього є вищі значення фізіолого-селекційного індексу, що характеризує тип конституції тварин, зафіксовані саме у представників цієї групи. Експериментальні дані вказують про те, що молоко 80,0 % дослідних корів характеризувалось доброю придатністю до сироваріння, із задовільними якостями було молоко від 20,0 % корів. Обстеження загального поголів’я корів у господарстві “Ластівка” на виявлення субклінічних маститів показало, що у дев’яти тварин була уражена одна чверть, у п’яти – дві й у чотирьох – три чверті вимені; причому уражені були в основному задні чверті. У контрольній групі корів зафіксований один випадок захворювання субклінічним маститом (ураження двох задніх чвертей вимені), вим’я ж корів-аналогів дослідної групи було здоровим. Це вказує на вищу імунологічну стійкість організму корів дослідної групи до ураження маститами
Використання селеновмісних препаратів у промисловому качківництві
Get PDFToday, the number of indicators used to monitor the mineral nutrition of poultry has increased significantly. However, the physiological requirements of different species and age groups of poultry for certain mineral elements which perform important biochemical functions in the body have not yet been fully established. This also applies to selenium, which, according to modern classification, is recognized as an essential trace element for poultry. The inclusion of selenium in compound feeds for young poultry alters the course of physiological and biochemical processes in the body, improves metabolism, and consequently contributes to enhanced productive traits. The recommended levels of selenium supplementation in compound feeds for ducklings, as established at various times and in different countries, vary and typically range from 0.1 to 0.5 mg/kg of feed. These discrepancies are likely due to differences in experimental conditions, background diets, duck breeds, and the specific selenium compounds used. Moreover, the selenium supplementation standards proposed by both foreign and domestic researchers for meat-producing ducklings are not always supported by economic calculations. In our view, these recommendations should be considered preliminary guidelines that require further substantiation and adjustment, taking into account regional feeding practices for poultry. A production trial lasting 56 days was conducted to determine the optimal level of selenium supplementation in compound feeds for young ducks. The study was carried out on Ukrainian White ducklings. Selenium was added to the compound feed of the experimental group at a dose of 0.4 mg/kg. The control group received feed without selenium supplementation. It was found that feeding ducklings with selenium-enriched compound feed at a dose of 0.4 mg/kg throughout the rearing period led to a 4.0 % increase in live weight (P < 0.05), a 3.0 % improvement in survival rate (P < 0.05), and a 3.6 % reduction in feed consumption per unit of production. Implementing the scientifically substantiated selenium supplementation level of 0.4 mg/kg in compound feeds for ducks can reduce the production cost per unit of output by 4.9 %, increase the profitability of duck meat production by 6.6 %, and result in an economic benefit of 5,974.44 UAH per 1,000 day-old ducklings.Сьогодні значно зросло число показників, за якими контролюється мінеральне живлення сільськогосподарської птиці. Проте, фізіологічна потреба різних видів і вікових груп сільськогосподарської птиці в деяких мінеральних елементах, що виконують важливі біохімічні функції в організмі, ще остаточно не встановлена. Це стосується і Селену, який згідно з сучасною класифікацією, визнаний життєво-необхідним мікроелементом для сільськогосподарської птиці. Включення Селену до складу комбікормів для молодняку сільськогосподарської птиці змінює направленість фізіолого-біохімічних процесів в організмі та покращує обмін речовин і, як наслідок, сприяє підвищенню його продуктивних якостей. Норми введення Селену в комбікорми для молодняку качок, що рекомендовані в різних країнах світу і в різний час, мають певні відмінності і коливаються від 0,1 до 0,5 мг/кг корму. Причиною розбіжностей є напевно те, що експерименти проводилися у різних умовах, на фоні різних раціонів, на різних породах качок і за використання різних селеновмісних сполук. Крім того, рекомендовані зарубіжними та вітчизняними вченими норми добавок Селену в комбікорми для каченят, що вирощуються на м’ясо, не завжди підкріплені викладками економічного характеру і, на нашу думку, їх слід оцінювати як орієнтовні, такі, що потребують подальшого обґрунтування та уточнення залежно від регіональних особливостей годівлі сільськогосподарської птиці. З метою перевірки оптимальної норми уведення Селену в комбікорми для молодняку качок була проведена виробнича апробація, яка тривала 56 днів. Дослідження проводилися на каченятах української білої породи. У комбікорми для каченят дослідної групи додатково вводили Селен у дозі 0,4 мг/кг. Птиця контрольної групи добавку Селену не одержувала. Встановлено, що згодовування молодняку качок упродовж періоду вирощування комбікормів, збагачених Селеном у дозі 0,4 мг/кг, сприяє підвищенню їх живої маси на 4,0 % (Р < 0,05), збереженості – на 3,0 % (Р < 0,05) та зниженню витрат корму на одиницю продукції – на 3,6 %. Впровадження у практику качківництва науково обґрунтованої дози введення у комбікорми Селену (0,4 мг/кг) дозволить знизити собівартість одиниці продукції на 4,9 %, підвищити рентабельність виробництва качиного м’яса на 6,6 % і, як наслідок, одержати економічний ефект 5974,44 грн у розрахунку на 1000 голів добових каченят
Ефективність процесів травлення за впливу різних джерел ліпідів у раціоні курчат-бройлерів
Get PDFThe aim of the research was to study the effect of adding soybean oil and fermented water-soluble complex of fatty acids to the diet of broiler chickens on the functional state and mass of internal organs, the activity of the main hydrolytic enzymes (proteolytic, amylolytic and lipolytic) and on the level of soluble proteins and amino nitrogen in the tissues of the liver, pancreas and duodenal mucosa. The studies were conducted in the vivarium of the State Research Control Institute of Veterinary Drugs and Feed Additives on four groups of broiler chickens of the Cobb-500 cross. As a result of the research, it was found that the addition of soybean oil and fermented water-soluble lipid complex positively contributed to the growth and development of broiler chickens. The mass of internal organs that regulate digestive processes corresponded to physiological norms by weight and was more tied to live weight, although in the experimental group there was a tendency to some increase. Determination of the activity of hydrolytic enzymes indicates a higher level of proteolytic activity in the pancreas. Lipase activity under the influence of fermented water-soluble lipid complex decreased in pancreatic tissue and duodenal chyme. In duodenal chyme, the level of proteolytic activity was higher by 18.65 %. A study of the content of soluble proteins and amino nitrogen in the tissues of the liver, pancreas, and duodenal mucosa indicates a lower level of these in the tissues of the pancreas and duodenal mucosa compared to the liver tissue. Adding fermented lipid complex to the diet instead of soybean oil contributed to some increase in the level of soluble proteins in the tissues of the liver and pancreas and the concentration of amino nitrogen in the duodenum.Метою проведених досліджень було вивчити вплив додавання соєвої олії та ферментованого водорозчинного комплексу жирних кислот до раціону курчат-бройлерів на функціональний стан та масу внутрішніх органів, активність основних гідролітичних ензимів (протеолітичних, амілолітичних і ліполітичних) та на рівень розчинних білків і амінного азоту в тканинах печінки, підшлункової залози та слизовій 12-типалої кишки. Дослідження були проведені в умовах віварію Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок на чотирьох групах курчат-бройлерів кросу кобб-500. В результаті досліджень було встановлено, що додавання соєвої олії та ферментованого водорозчинного ліпідного комплексу позитивно сприяло росту і розвитку курчат-бройлерів. Маса внутрішніх органів, які регулюють процеси травлення відповідали фізіологічним нормам за масою і була більше прив’язана до живої маси, хоч у дослідній групі спостерігалася тенденція до деякого їх підвищення. Визначення активності гідролітичних ензимів вказує на вищий рівень протеолітичної активності у підшлунковій залозі. Активність ліпази під впливом ферментованого водорозчинного ліпідного комплексу знижувалася у тканині підшлункової залози та хімусі 12-типалої кишки. У хімусі 12-типалої кишки рівень протеолітичної активності був вищий на 18,65 %. Дослідження вмісту розчинних білків та амінного азоту в тканинах печінки, підшлункової залози і слизовій 12-типалої кишки вказує на нижчий їх рівень у тканині підшлункової залози і слизової 12-типалої кишки порівняно з тканиною печінки. Додавання до раціону ферментованого ліпідного комплексу замість соєвої олії сприяло деякому підвищенню рівня розчинних білків у тканинах печінки і підшлункової залози та концентрації амінного азоту 12-типалої кишки
Feed policy in Ukrainian aquaculture: trends, challenges, and impact on competitiveness
Get PDFThe research findings indicate that an effective feed policy is a key factor in improving the economic performance and competitiveness of aquaculture in Ukraine. It was established that most fish farms rely on commercial extruded feeds, which demonstrate higher feed conversion efficiency (FCR) compared to homemade mixtures. A reduction of FCR by 0.2 units can increase enterprise profitability by 12–15 %, highlighting a direct correlation between feed quality and financial performance. The most significant feeding-related barriers include the high cost of feeds, dependence on imported protein components, a lack of modern equipment, and insufficient laboratory control—particularly in small-scale farms. Imported feeds offer better performance, bioavailability, and formulation stability, but their availability is limited by logistical challenges, exchange rate fluctuations, and customs restrictions. Domestic feeds remain more accessible in terms of logistics and price, though they often fall short in terms of quality parameters. Regional differences in feed choice were observed, driven by infrastructure development levels, proximity to suppliers, and integration into international supply chains. Southern regions tend to favor imported feeds, whereas western regions lean toward local products. The optimal strategy for Ukrainian aquaculture is a combination of imported high-protein concentrates with local raw material components, allowing a balance between cost, quality, and supply stability. Investments in innovative feeding technologies, stable feed formulations, and modern equipment directly enhance productivity, reduce grow-out cycles, and improve final product quality. Thus, the formation of a balanced, scientifically grounded feed policy—taking into account spatial and organizational features, support for domestic production, and improved state support—is a necessary condition for the sustainable development of aquaculture in Ukraine in both domestic and export-oriented contexts
ФІЛОСОФІЯ ЄДИНОБОРСТВА ЯК КУЛЬТУРНИЙ ТА ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ ФЕНОМЕН
Get PDFВступ. У сучасному гуманітарному дискурсі зростає інтерес до єдиноборств не лише як до систем фізичного виховання, а як до глибокого філософського явища, що поєднує тілесність, етику, внутрішню дисципліну, психоемоційну стабільність і духовне самовдосконалення. Практики бойових мистецтв, зокрема східного походження (айкідо, дзюдо, карате, кунг-фу), репрезентують цілісну філософію «шляху» (япон. do, кит. dao), у якій фізичне вдосконалення невіддільне від внутрішньої трансформації особистості.
Окрему культурну вагу має українська традиція боротьби на поясах, що має історичне підґрунтя в звичаях Запорозької Січі, а також у народних іграх та випробуваннях сили під час ярмарків і свят. Цей вид боротьби поєднує фізичну вправність із глибокою символікою честі, гідності та братерства. Як зазначають дослідники, саме в козацькому середовищі змагальні форми єдиноборств виконували не лише військову функцію, а були інструментом виховання витривалості, мужності, сміливості й колективної відповідальності.
Козацькі єдиноборства – не лише техніка боротьби, а й прояв стратегічного мислення, винахідливості у поєдинку, що формувало особливий стиль ведення бою, у якому важила не сила, а кмітливість, реакція, баланс і повага до суперника. Саме ці риси – витривалість, козацький гумор і самовладання – вплетені в ментальність українського воїна й сучасного спортсмена.
Українська боротьба на поясах, у своєму культурному коді, зберігає філософію рівності, оскільки перемога в ній здобувається не домінуванням, а технікою, тактикою і внутрішньою зосередженістю. Це не тільки спосіб фізичного вдосконалення, а й духовна школа, яка передає традицію боротьби за справедливість, людську гідність і силу духу. Її відродження в освітньо-спортивно-культурному просторі сучасної України є не лише актом національного самоствердження, а й філософським акцентом на тому, що тілесність і культура єдиноборства – невід’ємна частина формування особистості громадянина.
Отже, українська традиція єдиноборства вносить у загальну філософію бойових мистецтв особливий зміст: боротьба – як спосіб гартування волі, збереження честі й вияву національної ідентичності.
У деяких варіантах думи про козака Івана Богуна згадується не лише його військова звитяга, а й уміння боротися без зброї, перемагати в рукопашних сутичках завдяки спритності й розуму. Це відображає пошану до сили не грубої, а винахідливої, що характерно для національної традиції боротьби на поясах, де вагоме значення має тактика, а не домінування: «І шабельками рубав, На аркан забирав» [5]. Козацький кодекс честі бачимо також в історичних піснях «Ой був у Січі Старий Козак на прізвище Чалий», «Ой Морозе, Морозенку», «Дума про Байду» [5]
Не зневага до сили ворога, а правдива й чесна оцінка власних можливостей і його характеру були визначальними щодо перемоги:
Мені, Байді, се байдуже;Шо ти війська маєш много дуже,Пісок в морі вода змиє,Мак у полі вітер віє.Но я своїх Козаченьків дбаю:Шо я з ними в двору твоїм погуляю [5]
То ж не грім в степу горгоче,То ж не хмара світ закрила -То ж татар велика силаКозаченьків обступила. Бились з ранку козаченькиДо ночі глухої,Козаків лягло чимало,А татар - утроє.Ні один козак не здавсяЖивим у неволю,Полягли всі, Не вернувся ні один додому.Не вернувся Морозенко,Голова завзята, -Замучили молодогоВороги прокляті [5].
Українські народні вислови засвідчують пошану до боротьби як до змагальної чесної гри, що перевіряє не лише силу, а й гідність:
Хто чим воює, від того й згине.
Хто упав, той іще може встати.
Хто боїться, той не рушиться, а хто ся відважить той віз підважить.
Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.
Хто раз виграв, той іще хоче.
Доля тому дасть силу, честь і власть, хто здобуде її у боротьбі.
Хто без люті бореться – той із честю виграє [4].
Ці вислови вказують на етичну регуляцію боротьби, притаманну козацькому середовищу. Перемога в сутичці має бути чесною, без принижень, що перегукується з принципами сучасного спортивного єдиноборства та філософією бойових мистецтв.
На українських весняних та обжинкових святах, на ярмарках часто відбувалися змагальні ігри, зокрема боротьба на поясах. У народних піснях така боротьба оспівується як спосіб вияву чоловічої гідності й підготовки до служби в козацькому війську. Боротьба була не стільки розвагою, скільки ритуалом посвяти в мужність, своєрідною школою воїна. Іван Піддубний, всесвітньо відомий український борець, родом із Полтавщини, де ярмаркова культура дивовижним чином збереглася й досі, визнавав, що йому нема рівних на килимі, але в житті його батько був сильнішим. Проводжаючи його в Севастополь на заробітки, батько сказав: «Пам’ятай, Іване, що роду ти батьківського і материнського – козацького, запорозького, і що козакові честь дорожча за матір, дорожча за батька рідного. Запам’ятай, Іване, якщо продаси честь – не син ти мені, і я не батько тобі» [2].
У легендах про козаків-характерників згадується, що вони володіли не лише шаблею чи пістолем, а й мистецтвом перекидання через плече, збивання з ніг однією рукою. Це свідчить про наявність елементів техніки боротьби, близької до сучасної боротьби. Згідно з повір’ями, характерник мав виграти бій не силою, а хитрістю, чистотою духу і внутрішнім спокоєм. Визначити точне походження слова «характерник» непросто. Найпоширенішим є припущення про його зв’язок із поняттям «характер», що відображає сильну волю, стійкість і впливовість особистості. Козаки, як відомо, вирізнялися рішучістю, мужністю, високою внутрішньою силою та авторитетом серед інших. Вони були не лише хоробрими, а й освіченими людьми (деякі, за свідченнями істориків, володіли знанням до дванадцяти мов).
Існує й менш відомий, але цікавіший варіант етимології, який пов’язує слово з давньоарійською спадщиною і санскритом. У цьому контексті корінь «хара» асоціюється з ім’ям богині Хари, що символізує «божественну енергію». Відповідно, «характерник» – це той, хто опанував цю енергію. Ім’я Хара також розглядається як одне з імен богині Ради або Лади – богині любові, мудрості й гармонії. За окремими легендами, характерники – це воїни, яких богиня зробила невразливими, звільнивши від тілесної смертності.
Деякі дослідники навіть порівнюють характерників із індійськими «махаратхами» – легендарними воїнами, які могли одноосібно перемагати численні війська завдяки унікальним бойовим вмінням. Безумовно, кожна з версій має свої слабкі й сильні сторони, однак до остаточного підтвердження чи спростування жодну з них не можна [3].
У думах часто наголошується на понятті козацької честі, що передавалося і в змаганнях без зброї. Наприклад, у «Думі про Самійла Кішку» описується, як козаки на турецькій галері відстоюють свою гідність, не підкоряючись навіть у неволі: «Хоч буду до смерті біду да неволю приймати, А буду в землі козацькій голову християнську покладати!» [1]. Це цілком перегукується з принципами боротьби на поясах, де поразка не ганьба, якщо вона сталася в чесному й рівному змаганні.
Висновки. Таким чином, український фольклор підтверджує, що боротьба на поясах була не лише фізичним двобоєм, а й культурною практикою, яка формувала етос козацької честі: витримку, гідність, повагу до суперника, уміння перемагати без приниження. Ці цінності залишаються актуальними і сьогодні, роблячи українські традиційні єдиноборства важливою складовою сучасної філософії бойових мистецтв.Вступ. У сучасному гуманітарному дискурсі зростає інтерес до єдиноборств не лише як до систем фізичного виховання, а як до глибокого філософського явища, що поєднує тілесність, етику, внутрішню дисципліну, психоемоційну стабільність і духовне самовдосконалення. Практики бойових мистецтв, зокрема східного походження (айкідо, дзюдо, карате, кунг-фу), репрезентують цілісну філософію «шляху» (япон. do, кит. dao), у якій фізичне вдосконалення невіддільне від внутрішньої трансформації особистості.
Окрему культурну вагу має українська традиція боротьби на поясах, що має історичне підґрунтя в звичаях Запорозької Січі, а також у народних іграх та випробуваннях сили під час ярмарків і свят. Цей вид боротьби поєднує фізичну вправність із глибокою символікою честі, гідності та братерства. Як зазначають дослідники, саме в козацькому середовищі змагальні форми єдиноборств виконували не лише військову функцію, а були інструментом виховання витривалості, мужності, сміливості й колективної відповідальності.
Козацькі єдиноборства – не лише техніка боротьби, а й прояв стратегічного мислення, винахідливості у поєдинку, що формувало особливий стиль ведення бою, у якому важила не сила, а кмітливість, реакція, баланс і повага до суперника. Саме ці риси – витривалість, козацький гумор і самовладання – вплетені в ментальність українського воїна й сучасного спортсмена.
Українська боротьба на поясах, у своєму культурному коді, зберігає філософію рівності, оскільки перемога в ній здобувається не домінуванням, а технікою, тактикою і внутрішньою зосередженістю. Це не тільки спосіб фізичного вдосконалення, а й духовна школа, яка передає традицію боротьби за справедливість, людську гідність і силу духу. Її відродження в освітньо-спортивно-культурному просторі сучасної України є не лише актом національного самоствердження, а й філософським акцентом на тому, що тілесність і культура єдиноборства – невід’ємна частина формування особистості громадянина.
Отже, українська традиція єдиноборства вносить у загальну філософію бойових мистецтв особливий зміст: боротьба – як спосіб гартування волі, збереження честі й вияву національної ідентичності.
У деяких варіантах думи про козака Івана Богуна згадується не лише його військова звитяга, а й уміння боротися без зброї, перемагати в рукопашних сутичках завдяки спритності й розуму. Це відображає пошану до сили не грубої, а винахідливої, що характерно для національної традиції боротьби на поясах, де вагоме значення має тактика, а не домінування: «І шабельками рубав, На аркан забирав» [5]. Козацький кодекс честі бачимо також в історичних піснях «Ой був у Січі Старий Козак на прізвище Чалий», «Ой Морозе, Морозенку», «Дума про Байду» [5]
Не зневага до сили ворога, а правдива й чесна оцінка власних можливостей і його характеру були визначальними щодо перемоги:
Мені, Байді, се байдуже;Шо ти війська маєш много дуже,Пісок в морі вода змиє,Мак у полі вітер віє.Но я своїх Козаченьків дбаю:Шо я з ними в двору твоїм погуляю [5]
То ж не грім в степу горгоче,То ж не хмара світ закрила -То ж татар велика силаКозаченьків обступила. Бились з ранку козаченькиДо ночі глухої,Козаків лягло чимало,А татар - утроє.Ні один козак не здавсяЖивим у неволю,Полягли всі, Не вернувся ні один додому.Не вернувся Морозенко,Голова завзята, -Замучили молодогоВороги прокляті [5].
Українські народні вислови засвідчують пошану до боротьби як до змагальної чесної гри, що перевіряє не лише силу, а й гідність:
Хто чим воює, від того й згине.
Хто упав, той іще може встати.
Хто боїться, той не рушиться, а хто ся відважить той віз підважить.
Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.
Хто раз виграв, той іще хоче.
Доля тому дасть силу, честь і власть, хто здобуде її у боротьбі.
Хто без люті бореться – той із честю виграє [4].
Ці вислови вказують на етичну регуляцію боротьби, притаманну козацькому середовищу. Перемога в сутичці має бути чесною, без принижень, що перегукується з принципами сучасного спортивного єдиноборства та філософією бойових мистецтв.
На українських весняних та обжинкових святах, на ярмарках часто відбувалися змагальні ігри, зокрема боротьба на поясах. У народних піснях така боротьба оспівується як спосіб вияву чоловічої гідності й підготовки до служби в козацькому війську. Боротьба була не стільки розвагою, скільки ритуалом посвяти в мужність, своєрідною школою воїна. Іван Піддубний, всесвітньо відомий український борець, родом із Полтавщини, де ярмаркова культура дивовижним чином збереглася й досі, визнавав, що йому нема рівних на килимі, але в житті його батько був сильнішим. Проводжаючи його в Севастополь на заробітки, батько сказав: «Пам’ятай, Іване, що роду ти батьківського і материнського – козацького, запорозького, і що козакові честь дорожча за матір, дорожча за батька рідного. Запам’ятай, Іване, якщо продаси честь – не син ти мені, і я не батько тобі» [2].
У легендах про козаків-характерників згадується, що вони володіли не лише шаблею чи пістолем, а й мистецтвом перекидання через плече, збивання з ніг однією рукою. Це свідчить про наявність елементів техніки боротьби, близької до сучасної боротьби. Згідно з повір’ями, характерник мав виграти бій не силою, а хитрістю, чистотою духу і внутрішнім спокоєм. Визначити точне походження слова «характерник» непросто. Найпоширенішим є припущення про його зв’язок із поняттям «характер», що відображає сильну волю, стійкість і впливовість особистості. Козаки, як відомо, вирізнялися рішучістю, мужністю, високою внутрішньою силою та авторитетом серед інших. Вони були не лише хоробрими, а й освіченими людьми (деякі, за свідченнями істориків, володіли знанням до дванадцяти мов).
Існує й менш відомий, але цікавіший варіант етимології, який пов’язує слово з давньоарійською спадщиною і санскритом. У цьому контексті корінь «хара» асоціюється з ім’ям богині Хари, що символізує «божественну енергію». Відповідно, «характерник» – це той, хто опанував цю енергію. Ім’я Хара також розглядається як одне з імен богині Ради або Лади – богині любові, мудрості й гармонії. За окремими легендами, характерники – це воїни, яких богиня зробила невразливими, звільнивши від тілесної смертності.
Деякі дослідники навіть порівнюють характерників із індійськими «махаратхами» – легендарними воїнами, які могли одноосібно перемагати численні війська завдяки унікальним бойовим вмінням. Безумовно, кожна з версій має свої слабкі й сильні сторони, однак до остаточного підтвердження чи спростування жодну з них не можна [3].
У думах часто наголошується на понятті козацької честі, що передавалося і в змаганнях без зброї. Наприклад, у «Думі про Самійла Кішку» описується, як козаки на турецькій галері відстоюють свою гідність, не підкоряючись навіть у неволі: «Хоч буду до смерті біду да неволю приймати, А буду в землі козацькій голову християнську покладати!» [1]. Це цілком перегукується з принципами боротьби на поясах, де поразка не ганьба, якщо вона сталася в чесному й рівному змаганні.
Висновки. Таким чином, український фольклор підтверджує, що боротьба на поясах була не лише фізичним двобоєм, а й культурною практикою, яка формувала етос козацької честі: витримку, гідність, повагу до суперника, уміння перемагати без приниження. Ці цінності залишаються актуальними і сьогодні, роблячи українські традиційні єдиноборства важливою складовою сучасної філософії бойових мистецтв
СПЕЦИФІЧНІ МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ВИСОКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У БОКСІ
Get PDFВступ. Фізичній підготовці в боксі приділяється дуже багато уваги. Вона вважається базовою для досягнення високих спортивних результатів [1]. Без хорошої фізпідготовки в бою неможливо ефективно і тривало використовувати технічні та тактичні навички, психологічні прийоми [2]. Якщо боксер не приділятиме належної уваги загально фізичним вправам, то розвиватися він буде однобоко, виступи стануть нестабільними, а про продовження спортивної кар'єри можна буде забути. Дивлячись на провідних боксерів-професіоналів, ми захоплюємося їх фізичною потужністю і атлетичною статурою. Таких спортсменів, як Майк Тайсон, Френк Бруно і Евандер Холіфілд, до того як вони стали широко відомі і усюди впізнавані, нерідко приймали за культуристів.
Мета дослідження. Ознайомитись зі специфічними методами фізичної підготовки, якими користувались видатні професійні боксери для досягнення високих результатів у боксі.
Результати дослідження та їх обговорення. За останні сто років фізична підготовка боксерів-професіоналів змінилася значною мірою. На початку XX століття поєдинки спортсменів високого класу тривалістю в 40-45 раундів були звичайною справою. Інтенсивність ведення бою була дещо нижча сучасної, але все-таки не маленька. А ось жорсткість поєдинку і турбота про збереження здоров'я спортсмена від сучасних вимог відрізнялися значно. В ті роки правила професійного боксу не передбачали зупинку бою через травми особи, при яких очі боксерів буквально закривалися, ламався ніс, були обірвані вуха, вибиті зуби, а з численних дрібних ран струмувала кров. Для успішного проходження такої багатораундової «дистанції» головною фізичною якістю була витривалість. Тому боксери виконували величезний об'єм роботи і тренувалися практично цілий день. Недосконалість правил ведення бою разом з виробленою безмежною силою волі іноді ставали причиною загибелі боксерів на рингу.
Для досягнення необхідних якостей у веденні бою Роберт Фітцсиммонс бігав 30-кілометрові марафони. Уельський боксер найлегшої ваги Дей Дауер за професією був шахтарем. За два місяці до бою він брав на шахті відпустку і приступав до тренувань, які тривали по 7-8 годин. Починалися вони завжди з двогодинної пробіжки в невисокому темпі, потім годинна робота на снарядах. Після цього до обумовленого часу приходили спаринг-партнери, з якими Дауер проводив залежно від часу, що залишився до бою, від 8 до 30 раундів. Потім було тренування, направлене на розвиток сили. Для розвитку швидкісно-силової витривалості він виконував тривалі стрибки на скакалці з інтервалами. Закінчувалося все гімнастичними вправами.
Для розвитку витривалості і сили боксери займалися традиційною важкою фізичною працею: рубали ліс, кололи дрова, переносили колоди. Джек Демпсі перед боєм рив рови, Бені Леонард орав поле на фермі, а Роберт Фітцсиммонс працював в кузні. До речі, Роберт Фітцсиммонс взагалі використовував багато незвичайних вправ. Наприклад, він тренувався з тваринами. Спочатку він, розлютивши осла або мула, ставав позаду нього. Тварина відразу починала брикатися задніми ногами. Чи потрібно говорити, що у разі влучання копитом Фітцсиммонс опинився б в глибокому нокауті? Проте він завжди ухилявся від ударів. Більш того, Роберту не тільки вдавалося знаходитися біля самого крупа тварини, але він і сам виконував удари по повітрю. Крім того, Фітцсиммонс для тренування боровся з левенятами та ведмежатами. Роберт Фітцсиммонс володів дуже сильним ударом обох рук. Він зміг нокаутувати дуже багато супротивників, які значно переважали його у вазі. Так, при вазі всього у 71 кілограм, він відправив у нокаут чемпіона світу в абсолютній ваговій категорії Джеймса Корбетта, двічі «уклав» Тома Шаркі, у якого насилу вирвав перемогу навіть такий гігант, як Джеймс Джеффріс. Сам Джеймс Джеффріс також був дуже обдарованим і працелюбним спортсменом. Тренуючись, він бігав 100 ярдів за 10,2 секунд, що відповідає 11,1-11,2 секундам на стометрівці. І це при тому, що олімпійський чемпіон тих років пробігав стометрівку за 11 секунд! При вазі близько 94 кілограмів Джеффріс стрибав у висоту майже на два метри.
Для швидкісно-силової підготовки боксери того часу багато працювали на скакалці. Наприклад, Джоні Данді стрибав 2000 разів без єдиного збою, а Джеймс Джеффріс по 1500-2500 разів на кожному тренуванні. Ще широко застосовувався бій з тінню з гумовим еспандером, вправи з набивними м'ячами, підтягування на щаблині та вправи на підлозі (віджимання, піднімання ніг і тулуба, робота на борівському мосту тощо). Джес Уїллард при тренуваннях використовував систему старих кулачних бійців. Він дуже багато бігав. Кроси були такими виснажливими, що після них сил на якісну роботу із спаринг-партнерами просто не залишалося. Для зміцнення суглобів він довго бив мішок з піском, а для відновлення приймав ванни. Для того, щоб уникнути розтинів, боксери протирали тіло соляним розчином або спиртом (Джек О'брайен робив це мінімум 20 разів на день). У спарингах застосування шолома не практикувалося. На тренуванні боксери багато уваги приділяла умінню входити в ближній бій, уникаючи розсічень від зіткнення головою.
Після того, як тривалість поєдинку становила максимум 15 раундів, методика тренування змінилася. «Короткі» бої вже не висували таких високих вимог до витривалості. А ось роль швидкісно-силових якостей значно підвищилася, та і в цілому тренування стало раціональнішим і продуманим. Наприклад, під час бігу рекомендувалося нести тростину або стискати тенісні м'ячі для розвитку м’язів кистей. Кроси почали бігати із спеціальним інструктором, який при потребі давав команду робити прискорення. Наприклад, у Джина Танні тренером з фізпідготовки був переможець олімпійського марафону Джоні Хейес. Дуже популярним у боксерів тих років був біг з бар'єрами.
Вправи в залі також дещо змінилися. Спаринги стали інтенсивнішими, але менш тривалими. У тренуванні значно більше часу почали приділяти мистецтву захисту, умінню швидко рухатися по рингу і робити несподівані скурти. Мішки почали використовувати більш легкі. Так, мішок Джека Демпсі важив «всього» 45 кг. Деякі боксери для розвитку сили та спритності лазили по деревах. Розвитку спритності почали приділяти також значно більше уваги: широко застосовували ігри та акробатичні вправи. Чемпіон світу важкоатлет Макс Бер, виходячи на ринг, зазвичай виконував сальто.
Одним з найсильніших і витриваліших боксерів завжди вважався Роккі Марчіано. Можливо, природа і не обдарувала повною мірою цієї людини боксерськими талантами, але це компенсувалося необмеженою силою волі, мужністю та дивовижною працездатністю. Марчіано тренувався як одержимий. Своїх більш технічних і тактично грамотних супротивників він вимотував скаженим темпом і безперервним пресингом. З часом тренування стали ще різноманітнішими. Так, Мохаммед Алі щоранку збирав купу каміння. Після цього він запрошував свого брата і просив кидати їх в нього. Перший час Алі ходив в синцях, але потім призвичаївся ухилятися. Можливо, це пояснює, звідси у нього було таке феноменальне відчуття дистанції тьа удару. Варто звернути увагу на те, що Мохаммед Алі і молодий Майк Тайсон не використовували на своїх тренуваннях «роботу із залізом», тобто вправи з великою вагою. Пояснити це можна тим, що і один і другий були природженими боксерами-важкоатлетами. Крім того, вони боялися втратити швидкість. Ще один тренер Тайсона Кевін Руні говорив про те, що Майк ніколи не торкався до «заліза», поки він був з ним: «Якби Майк працював з вагами, то він би став набагато повільніший».
З часом Залізний Майк змінив методику тренування, почав займатися шість днів в тиждень, став багато часу приділяти роботі з вантажем. Жим штанги лежачи він виконував дуже швидко, практично «з вибухом». А ось присідання з великими вагами робилися плавно і без пауз. Не дивлячись на те, що Тайсон почав використовувати «залізо», при перегляді його боїв видно, що якщо в швидкості він і втратив, то лише трохи. Допустимо, що його удари, захист і пересування стали дещо повільнішими, але не варто забувати про те, що Тайсон до цього часу вже став значно старшим. А як відомо, швидкість та вік поєднуються погано.
Дослідження учених показали, що в сучасному боксі значення фізичних якостей і їх ієрархія наступні: 1) сила і швидкість — 45%; 2) витривалість — 30%; 3) спритність (координаційні здібності) — 25%. З цих даних виходить, що для боксера головними фізичними якостями є сила і швидкість. А отже, основний час у фізичній підготовці (45%) необхідно приділяти саме їх розвитку. Ось тільки питання: як сумістити розвиток таких суперечливих якостей, як сила і швидкість? Як відомо, почавши «гойдатися», боксер стає сильним але втрачає у швидкості.
Висновки. Багато специфічних методичних прийомів, якими користувались відомі професійні боксери різних часів для вдосконалення фізичної підготовки не втратили своєї актуальності та заслуговують уважного аналізу.Вступ. Фізичній підготовці в боксі приділяється дуже багато уваги. Вона вважається базовою для досягнення високих спортивних результатів [1]. Без хорошої фізпідготовки в бою неможливо ефективно і тривало використовувати технічні та тактичні навички, психологічні прийоми [2]. Якщо боксер не приділятиме належної уваги загально фізичним вправам, то розвиватися він буде однобоко, виступи стануть нестабільними, а про продовження спортивної кар'єри можна буде забути. Дивлячись на провідних боксерів-професіоналів, ми захоплюємося їх фізичною потужністю і атлетичною статурою. Таких спортсменів, як Майк Тайсон, Френк Бруно і Евандер Холіфілд, до того як вони стали широко відомі і усюди впізнавані, нерідко приймали за культуристів.
Мета дослідження. Ознайомитись зі специфічними методами фізичної підготовки, якими користувались видатні професійні боксери для досягнення високих результатів у боксі.
Результати дослідження та їх обговорення. За останні сто років фізична підготовка боксерів-професіоналів змінилася значною мірою. На початку XX століття поєдинки спортсменів високого класу тривалістю в 40-45 раундів були звичайною справою. Інтенсивність ведення бою була дещо нижча сучасної, але все-таки не маленька. А ось жорсткість поєдинку і турбота про збереження здоров'я спортсмена від сучасних вимог відрізнялися значно. В ті роки правила професійного боксу не передбачали зупинку бою через травми особи, при яких очі боксерів буквально закривалися, ламався ніс, були обірвані вуха, вибиті зуби, а з численних дрібних ран струмувала кров. Для успішного проходження такої багатораундової «дистанції» головною фізичною якістю була витривалість. Тому боксери виконували величезний об'єм роботи і тренувалися практично цілий день. Недосконалість правил ведення бою разом з виробленою безмежною силою волі іноді ставали причиною загибелі боксерів на рингу.
Для досягнення необхідних якостей у веденні бою Роберт Фітцсиммонс бігав 30-кілометрові марафони. Уельський боксер найлегшої ваги Дей Дауер за професією був шахтарем. За два місяці до бою він брав на шахті відпустку і приступав до тренувань, які тривали по 7-8 годин. Починалися вони завжди з двогодинної пробіжки в невисокому темпі, потім годинна робота на снарядах. Після цього до обумовленого часу приходили спаринг-партнери, з якими Дауер проводив залежно від часу, що залишився до бою, від 8 до 30 раундів. Потім було тренування, направлене на розвиток сили. Для розвитку швидкісно-силової витривалості він виконував тривалі стрибки на скакалці з інтервалами. Закінчувалося все гімнастичними вправами.
Для розвитку витривалості і сили боксери займалися традиційною важкою фізичною працею: рубали ліс, кололи дрова, переносили колоди. Джек Демпсі перед боєм рив рови, Бені Леонард орав поле на фермі, а Роберт Фітцсиммонс працював в кузні. До речі, Роберт Фітцсиммонс взагалі використовував багато незвичайних вправ. Наприклад, він тренувався з тваринами. Спочатку він, розлютивши осла або мула, ставав позаду нього. Тварина відразу починала брикатися задніми ногами. Чи потрібно говорити, що у разі влучання копитом Фітцсиммонс опинився б в глибокому нокауті? Проте він завжди ухилявся від ударів. Більш того, Роберту не тільки вдавалося знаходитися біля самого крупа тварини, але він і сам виконував удари по повітрю. Крім того, Фітцсиммонс для тренування боровся з левенятами та ведмежатами. Роберт Фітцсиммонс володів дуже сильним ударом обох рук. Він зміг нокаутувати дуже багато супротивників, які значно переважали його у вазі. Так, при вазі всього у 71 кілограм, він відправив у нокаут чемпіона світу в абсолютній ваговій категорії Джеймса Корбетта, двічі «уклав» Тома Шаркі, у якого насилу вирвав перемогу навіть такий гігант, як Джеймс Джеффріс. Сам Джеймс Джеффріс також був дуже обдарованим і працелюбним спортсменом. Тренуючись, він бігав 100 ярдів за 10,2 секунд, що відповідає 11,1-11,2 секундам на стометрівці. І це при тому, що олімпійський чемпіон тих років пробігав стометрівку за 11 секунд! При вазі близько 94 кілограмів Джеффріс стрибав у висоту майже на два метри.
Для швидкісно-силової підготовки боксери того часу багато працювали на скакалці. Наприклад, Джоні Данді стрибав 2000 разів без єдиного збою, а Джеймс Джеффріс по 1500-2500 разів на кожному тренуванні. Ще широко застосовувався бій з тінню з гумовим еспандером, вправи з набивними м'ячами, підтягування на щаблині та вправи на підлозі (віджимання, піднімання ніг і тулуба, робота на борівському мосту тощо). Джес Уїллард при тренуваннях використовував систему старих кулачних бійців. Він дуже багато бігав. Кроси були такими виснажливими, що після них сил на якісну роботу із спаринг-партнерами просто не залишалося. Для зміцнення суглобів він довго бив мішок з піском, а для відновлення приймав ванни. Для того, щоб уникнути розтинів, боксери протирали тіло соляним розчином або спиртом (Джек О'брайен робив це мінімум 20 разів на день). У спарингах застосування шолома не практикувалося. На тренуванні боксери багато уваги приділяла умінню входити в ближній бій, уникаючи розсічень від зіткнення головою.
Після того, як тривалість поєдинку становила максимум 15 раундів, методика тренування змінилася. «Короткі» бої вже не висували таких високих вимог до витривалості. А ось роль швидкісно-силових якостей значно підвищилася, та і в цілому тренування стало раціональнішим і продуманим. Наприклад, під час бігу рекомендувалося нести тростину або стискати тенісні м'ячі для розвитку м’язів кистей. Кроси почали бігати із спеціальним інструктором, який при потребі давав команду робити прискорення. Наприклад, у Джина Танні тренером з фізпідготовки був переможець олімпійського марафону Джоні Хейес. Дуже популярним у боксерів тих років був біг з бар'єрами.
Вправи в залі також дещо змінилися. Спаринги стали інтенсивнішими, але менш тривалими. У тренуванні значно більше часу почали приділяти мистецтву захисту, умінню швидко рухатися по рингу і робити несподівані скурти. Мішки почали використовувати більш легкі. Так, мішок Джека Демпсі важив «всього» 45 кг. Деякі боксери для розвитку сили та спритності лазили по деревах. Розвитку спритності почали приділяти також значно більше уваги: широко застосовували ігри та акробатичні вправи. Чемпіон світу важкоатлет Макс Бер, виходячи на ринг, зазвичай виконував сальто.
Одним з найсильніших і витриваліших боксерів завжди вважався Роккі Марчіано. Можливо, природа і не обдарувала повною мірою цієї людини боксерськими талантами, але це компенсувалося необмеженою силою волі, мужністю та дивовижною працездатністю. Марчіано тренувався як одержимий. Своїх більш технічних і тактично грамотних супротивників він вимотував скаженим темпом і безперервним пресингом. З часом тренування стали ще різноманітнішими. Так, Мохаммед Алі щоранку збирав купу каміння. Після цього він запрошував свого брата і просив кидати їх в нього. Перший час Алі ходив в синцях, але потім призвичаївся ухилятися. Можливо, це пояснює, звідси у нього було таке феноменальне відчуття дистанції тьа удару. Варто звернути увагу на те, що Мохаммед Алі і молодий Майк Тайсон не використовували на своїх тренуваннях «роботу із залізом», тобто вправи з великою вагою. Пояснити це можна тим, що і один і другий були природженими боксерами-важкоатлетами. Крім того, вони боялися втратити швидкість. Ще один тренер Тайсона Кевін Руні говорив про те, що Майк ніколи не торкався до «заліза», поки він був з ним: «Якби Майк працював з вагами, то він би став набагато повільніший».
З часом Залізний Майк змінив методику тренування, почав займатися шість днів в тиждень, став багато часу приділяти роботі з вантажем. Жим штанги лежачи він виконував дуже швидко, практично «з вибухом». А ось присідання з великими вагами робилися плавно і без пауз. Не дивлячись на те, що Тайсон почав використовувати «залізо», при перегляді його боїв видно, що якщо в швидкості він і втратив, то лише трохи. Допустимо, що його удари, захист і пересування стали дещо повільнішими, але не варто забувати про те, що Тайсон до цього часу вже став значно старшим. А як відомо, швидкість та вік поєднуються погано.
Дослідження учених показали, що в сучасному боксі значення фізичних якостей і їх ієрархія наступні: 1) сила і швидкість — 45%; 2) витривалість — 30%; 3) спритність (координаційні здібності) — 25%. З цих даних виходить, що для боксера головними фізичними якостями є сила і швидкість. А отже, основний час у фізичній підготовці (45%) необхідно приділяти саме їх розвитку. Ось тільки питання: як сумістити розвиток таких суперечливих якостей, як сила і швидкість? Як відомо, почавши «гойдатися», боксер стає сильним але втрачає у швидкості.
Висновки. Багато специфічних методичних прийомів, якими користувались відомі професійні боксери різних часів для вдосконалення фізичної підготовки не втратили своєї актуальності та заслуговують уважного аналізу