Scientific Messenger of Lviv University of Veterinary Medicine and Biotechnology / Науковий вісник ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій
Not a member yet
3672 research outputs found
Sort by
Плоскоклітинний рак шкіри в собаки (клінічний випадок)
Get PDFA clinical case of squamous cell carcinoma of the skin in a 14-year-old mongrel dog was studied. It was established that a comprehensive examination is necessary to diagnose oncological diseases. Effective treatment of squamous cell carcinoma in dogs and achievement of long-term remission are possible only with the use of surgical removal of the tumor and subsequent drug therapy. After taking the history, a clinical examination was performed, based on which the dog's condition was recognized as satisfactory with a preliminary diagnosis of skin neoplasia. Additional examinations were performed to clarify it and prescribe treatment: cytological examination of the aspirate from the affected area, general and biochemical blood tests, and urinalysis. In the studied aspirate, cells were found in groups and separately, and had different nuclear-cytoplasmic ratios (from high to low). The nuclei of some cells are round, brightly colored, distinct, dense, and usually have one nucleolus. There is little cytoplasm; it is thinned and, in most cases, vacuolated. Other cells with small nuclei, located eccentrically, contain a large amount of dark, dense cytoplasm. According to the results of cytological examination of the aspirate, the neoplasia type was determined to be squamous cell carcinoma. X-ray and ultrasound diagnostics ruled out the presence of metastases in organs and regional lymph nodes. After analyzing the results of the studies, the sick animal was prescribed surgical treatment. A histopathological examination of the material was performed after surgery to confirm the diagnosis and determine further treatment tactics. Pathohistological examination of histological sections revealed that the tumor consisted of complexes of atypical squamous epithelial cells with invasion into the deep layers of the dermis, and often into the underlying tissues. Strands of multilayered squamous epithelium penetrated the dermis through wide bands of various shapes (tissue atypia). Cells and their nuclei are polymorphic, numerous mitotic figures are detected, and nuclei are hypochromic. The formation of “cancer pearls” was noted when cells form complexes, in the center of which they are more mature. These complexes are rounded in shape, surrounded by epithelial cells with various signs of atypia. Areas surrounded by squamous epithelium were also noted, where the keratinization processes began. The results of the histopathological examination of the tumor finally confirmed the previously established diagnosis. To continue treatment, drug therapy was prescribed to eliminate the symptoms of the disease: teranekron – an antitumor immunomodulatory drug, dexafort and methylprednisolone – drugs with anti-inflammatory effects, and bicillin-5 – a bactericidal drug.Досліджено клінічний випадок плоскоклітинного раку шкіри в безпородного пса віком 14 років. Встановлено, що для постановки діагнозу на онкологічні захворювання необхідно проведення комплексного дослідження. Ефективне лікування плоскоклітинного раку в собак та досягнення тривалої ремісії можливі тільки за використання оперативного видалення пухлини та подальшої медикаментозної терапії. Після збору анамнезу проведено клінічний огляд, на підставі якого стан пса визнано як задовільний з попереднім діагнозом – неоплазія шкіри. Для його уточнення та призначення лікування проведено додаткові обстеження: цитологічне дослідження аспірату з ураженої ділянки, загальний та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі. В досліджуваному аспіраті виявляли клітини, що розташовувалися як групами, так і окремо, мали різне ядерно-цитоплазматичне співвідношення (від високого до низького). Ядра одних клітин округлі, яскраво забарвлені, виразні, щільні, зазвичай мають одне ядерце. Цитоплазми мало, вона розріджена і в більшості випадків – вакуолізована. Інші клітини з дрібними ядрами, розташованими ексцентрично, містять велику кількість темної щільної цитоплазми. За результатами цитологічного дослідження аспірату встановили вид неоплазії – плоскоклітинний рак. За допомогою рентгендослідження та УЗ-діагностики виключили наявність метастазів в органах та реґіонарних лімфатичних вузлах. Після аналізу результатів проведених досліджень хворій тварині призначено хірургічне лікування. Для остаточного підтвердження встановленого діагнозу та визначення подальшої тактики лікування провели патогістологічне дослідження матеріалу, відібраного після оперативного втручання. За патогістологічного дослідження гістозрізів виявили, що пухлина складалася з комплексів атипових клітин плоского епітелію з інвазією в глибокі шари дерми, а часто і підлеглі тканини. Тяжі багатошарового плоского епітелію проникали глибоко в дерму у вигляді широких смуг різної форми (тканинна атипія). Клітини та їх ядра поліморфні, виявляються численні фігури мітозів, ядра гіпохромні. Виявляли формування “ракових перлин”, коли клітини утворюють комплекси, в центрі яких вони більш зрілі. Ці комплекси округлої форми, оточені епітеліальними клітинами з різними ознаками атипії. Також виявляли ділянки, оточені плоским епітелієм, в яких процеси зроговіння тільки починалися. За результатами патогістологічного дослідження пухлини остаточно підтвердили попередньо встановлений діагноз. Для продовження лікування призначили медикаментозну терапію, спрямовану на усунення симптомів захворювання: теранекрон – протипухлинний імуномодулюючий препарат, дексафорт і метилпреднізолон – препарати з протизапальною дією та біцилін-5 – бактерицидний препарат
Взаємозв’язок рівня забезпечення благополуччя свиней та стану їхнього здоров’я
Get PDFMultifactorial factors of the conditions of keeping productive animals are associated with indicators of health status and demonstrate a complex cause-and-effect relationship with the level of ensuring their well-being, which is based on the implementation of the principles of the “Five Freedoms”. The aim of the work was to assess and scientifically analyze the relationship between the level of ensuring the well-being of pigs under intensive technology of their cultivation and the dynamics of their morphological, biochemical, and immunological blood parameters, in particular of sows of different physiological periods. In the “Meat Resources” farm, which practices three-phase keeping, a number of studies were conducted indicating the relationship and influence of the conditions of keeping sows grown in this farm and used to replenish the main breeding stock, on indicators of homeostasis and their compliance with physiological norms. It was found that the number of erythrocytes in the blood of sows was within the physiological norm, except for the group of sows of the second half of gestation, during this period a sharp decrease in the number of these cells was observed, which is explained by the physiological load – 4.34 T/l, which is 1.66 less than the lower limit of the physiological norm (P < 0.001). A low hematocrit value was found, which in fact in all physiological periods exceeded the lower limit of the physiological norm and was 2.25–6.39 % less than it. Only in sows of the second half of gestation was this indicator closer to the upper limit of the physiological norm, and was 41.5 % (P < 0.001). Such data are most likely evidence of the development of anemia, a deficiency of nutrients such as iron, vitamin B12, or folic acid, which can lead to hypotrophy or premature birth of the offspring. As a result of the analysis of protein metabolism of sows of different physiological periods, a clearly pronounced hypoalbuminemia was established, which is diagnosed with the development of thyrotoxicosis, which occurs due to an excess of thyroid hormones in the blood due to various disorders in the thyroid gland, caused by stress, infections or hereditary predisposition. According to the results of the studies, it can be concluded that the technological features of intensive pig farming, due to the influence and sometimes inconsistency with the biological, ethological, or physiological needs of pigs, have a mostly negative effect on the animal organism. Therefore, it is worth considering that a key aspect of the EU Directive setting minimum standards for the protection of pigs is that it prohibits the fixed (tethered) confinement of sows and the use of machines for them, these methods are considered to be some of the most inhumane in the industrial production of livestock products.Багатофакторні чинники умов утримання продуктивних тварин пов’язані із показниками стану здоров’я й демонструють складний причинно-наслідковий взаємозв’язок із рівнем забезпечення їхнього благополуччя, що ґрунтуються на виконанні принципів “П’яти свобод”. Метою роботи була оцінка та науковий аналіз взаємозв’язку рівня забезпечення благополуччя свиней при інтенсивній технології їх вирощування та динаміки їх морфологічних, біохімічних та імунологічних показників крові, зокрема свиноматок різних фізіологічних періодів. У господарстві “М’ясні ресурси”, в якому практикують трифазне утримання, проведено низку досліджень, що вказують на взаємозв’язок та вплив умов утримання свиноматок, вирощених в даному господарстві і використаних для поповнення основного маточного поголів’я, на показники гомеостазу та їх відповідності щодо фізіологічних норм. Встановлено, що кількість еритроцитів крові у свиноматок перебувала в межах фізіологічної норми, окрім групи свиноматок другої половини поросності, в цей період виявляли різке зменшення кількості цих клітин, що пояснюється фізіологічним навантаженням – 4,34 Т/л, що на 1,66 менше за нижню межу фізіологічної норми (Р < 0,001). Виявлено низьку гематокритну величину, яка фактично в усі фізіологічні періоди виходила за нижню межу фізіологічної норми і була на 2,25–6,39 % меншою за неї. Лише у свиноматок другої половини поросності цей показник був ближчим до верхньої межі фізіологічної норми і становив 41,5 % (Р < 0,001). Такі дані, найімовірніше, є доказом розвитку анемії, дефіциту таких поживних речовин, як залізо, вітамін B12 або фолієва кислота, що може призвести до гіпотрофії або передчасного народження приплоду. В результаті аналізу протеїнового обміну свиноматок різних фізіологічних періодів встановлено чітко виражену гіпоальбумінемію, яку діагностують при розвитку тиреотоксикозу, який виникає через надлишок тиреоїдних гормонів у крові через різні порушення в роботі щитоподібної залози, спричинені стресами, інфекціями чи спадковою схильністю. Згідно з результатами досліджень, можна зробити висновок, що технологічні особливості інтенсивного свинарства в силу впливу та подекуди невідповідності щодо біологічних, етологічних чи фізіологічних потреб свиней мають здебільшого негативний вплив на організм тварин. Отже, варто враховувати, що ключовим аспектом Директиви ЄС, що встановлює мінімальні стандарти захисту свиней в тому, що вона забороняє фіксоване (прив’язне) утримування свиноматок і використання станків для них, ці методи розглядаються як одні знайбільш негуманних у промисловому виробництві продукції тваринництва. 
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ 6-9 КЛАСІВ ОСНОВАМ ТЕХНІКИ БОРОТЬБИ САМБО
Get PDFВступ. На сьогоднішній день існують різні підходи що до змісту програмного матеріалу з фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл. У навчальний процес впроваджуються різні спортивні дисципліни, що викликають найбільший інтерес до занять. До таких дисциплін належить і боротьба «Самбо» [1, 2, 3, 4]. Аналіз літератури показав, що ця дисципліна не отримала належного теоретичного осмислення та узагальнення у практичних заняттях. Зокрема, недостатньо чітко встановлений матеріал, що вивчається, незрозуміла схема навчання, недостатньо узагальнень за методикою навчання, що робить введення в практику навчальних занять цього виду боротьби проблематичним і вимагає додаткових досліджень.
Мета дослідження. Грунтуючись на вищезгаданому, перед даним дослідженням була поставлена мета - розробити та дослідити методику навчання школярів 6-9 класів основам техніки боротьби самбо.
Виходячи з мети, були визначені завдання: 1. Вивчити та проаналізувати програми початкового навчання ДЮСШ, які висвітлюють стан проблеми дослідження; 2. Розробити методику навчання школярів 6-9 класів технічним елементам боротьби самбо; 3. Експериментально обґрунтувати ефективність розробленої методики.
Методи дослідження. Аналіз літературних даних та досвіду передової педагогічної практики; педагогічне спостереження; тестування учасників дослідження; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.
Результати дослідження та їх обговорення. На час проведення педагогічного експерименту, який проходив протягом 26 занять, ми взяли за основу вивчення чотирьох базових прийомів з боротьби самбо схожих за своєю спрямованістю та виконанням для відпрацювання техніки: передня підніжка зі стійки, підхоплення під одну ногу, зворотний млин зі стійки, переведення в партер із виходом на важіль коліна із заходу на підхоплення. Всі ці прийоми проводяться, коли партнер в атаці рухається вперед, а той, хто виконує кидок, робить підкрокування на зустріч атакувальникові з розворотом до нього на 180о, повертаючись спиною і користуючись його поступальним рухом ловить інерцію партнера і виводить з рівноваги. Для проведення цих прийомів необхідно розвивати силу м'язів ніг, преса, косих м'язів тулуба і рук, вони є основними для точного виконання техніки. Для розвитку сили цих м'язів в програму вивчення було включено такі вправи, яким приділяли більше уваги в експериментальній групі: вистрибування з ноги на ногу з випадом, мах ноги назад і вгору з розворотом і скручуванням тулуба, забігання з борцівського мосту на передній міст, робота з гумою на підворіт і правильною постановкою ніг, і прокачування преса зі скручуванням. Зі свого боку учням "контрольної" групи давали звичайний комплекс загальнофізичної спрямованості, а самі заняття проходили з меншою інтенсивністю. Порівнюючи результати контрольно-педагогічних випробувань на техніку виконання спеціальної підготовленості в обох групах, бачимо, що систематичне застосування в тренуваннях експериментальної групи швидкісно-силових і координаційних вправ дало змогу показати найкращий результат і вплинуло на розвиток технічних навичок (табл. 1).
Із двох програм, які застосовувалися в педагогічному експерименті, програму експериментальної групи можна вважати найбільш ефективною при вивченні техніки прийомів боротьби самбо, оскільки в цій групі результати контрольно-педагогічних випробувань зросли більшою мірою, ніж у контрольній групі.
Таким чином, для ефективного навчання елементам боротьби самбо, розвитку спеціальної підготовленості та швидкості освоєння техніки боротьби, необхідно включати в програму тренувальних занять вправи на розвиток силових якостей м'язів, необхідних для безпомилкового виконання технічних прийомів.
Висновки. Розроблена методика навчання технічним прийомам у боротьбі самбо в експериментальній групі виявилася більш ефективною, порівняно з контрольною групою, яка застосовувала традиційну методику навчання. Експериментальна програма навчання містить у собі таку схему: оволодіння базовими навичками, підвищення рівня фізичної підготовленості, а традиційна передбачає тільки оволодіння навичкою, вивчаючи техніку елементів (вправ).Вступ. На сьогоднішній день існують різні підходи що до змісту програмного матеріалу з фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл. У навчальний процес впроваджуються різні спортивні дисципліни, що викликають найбільший інтерес до занять. До таких дисциплін належить і боротьба «Самбо» [1, 2, 3, 4]. Аналіз літератури показав, що ця дисципліна не отримала належного теоретичного осмислення та узагальнення у практичних заняттях. Зокрема, недостатньо чітко встановлений матеріал, що вивчається, незрозуміла схема навчання, недостатньо узагальнень за методикою навчання, що робить введення в практику навчальних занять цього виду боротьби проблематичним і вимагає додаткових досліджень.
Мета дослідження. Грунтуючись на вищезгаданому, перед даним дослідженням була поставлена мета - розробити та дослідити методику навчання школярів 6-9 класів основам техніки боротьби самбо.
Виходячи з мети, були визначені завдання: 1. Вивчити та проаналізувати програми початкового навчання ДЮСШ, які висвітлюють стан проблеми дослідження; 2. Розробити методику навчання школярів 6-9 класів технічним елементам боротьби самбо; 3. Експериментально обґрунтувати ефективність розробленої методики.
Методи дослідження. Аналіз літературних даних та досвіду передової педагогічної практики; педагогічне спостереження; тестування учасників дослідження; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.
Результати дослідження та їх обговорення. На час проведення педагогічного експерименту, який проходив протягом 26 занять, ми взяли за основу вивчення чотирьох базових прийомів з боротьби самбо схожих за своєю спрямованістю та виконанням для відпрацювання техніки: передня підніжка зі стійки, підхоплення під одну ногу, зворотний млин зі стійки, переведення в партер із виходом на важіль коліна із заходу на підхоплення. Всі ці прийоми проводяться, коли партнер в атаці рухається вперед, а той, хто виконує кидок, робить підкрокування на зустріч атакувальникові з розворотом до нього на 180о, повертаючись спиною і користуючись його поступальним рухом ловить інерцію партнера і виводить з рівноваги. Для проведення цих прийомів необхідно розвивати силу м'язів ніг, преса, косих м'язів тулуба і рук, вони є основними для точного виконання техніки. Для розвитку сили цих м'язів в програму вивчення було включено такі вправи, яким приділяли більше уваги в експериментальній групі: вистрибування з ноги на ногу з випадом, мах ноги назад і вгору з розворотом і скручуванням тулуба, забігання з борцівського мосту на передній міст, робота з гумою на підворіт і правильною постановкою ніг, і прокачування преса зі скручуванням. Зі свого боку учням "контрольної" групи давали звичайний комплекс загальнофізичної спрямованості, а самі заняття проходили з меншою інтенсивністю. Порівнюючи результати контрольно-педагогічних випробувань на техніку виконання спеціальної підготовленості в обох групах, бачимо, що систематичне застосування в тренуваннях експериментальної групи швидкісно-силових і координаційних вправ дало змогу показати найкращий результат і вплинуло на розвиток технічних навичок (табл. 1).
Із двох програм, які застосовувалися в педагогічному експерименті, програму експериментальної групи можна вважати найбільш ефективною при вивченні техніки прийомів боротьби самбо, оскільки в цій групі результати контрольно-педагогічних випробувань зросли більшою мірою, ніж у контрольній групі.
Таким чином, для ефективного навчання елементам боротьби самбо, розвитку спеціальної підготовленості та швидкості освоєння техніки боротьби, необхідно включати в програму тренувальних занять вправи на розвиток силових якостей м'язів, необхідних для безпомилкового виконання технічних прийомів.
Висновки. Розроблена методика навчання технічним прийомам у боротьбі самбо в експериментальній групі виявилася більш ефективною, порівняно з контрольною групою, яка застосовувала традиційну методику навчання. Експериментальна програма навчання містить у собі таку схему: оволодіння базовими навичками, підвищення рівня фізичної підготовленості, а традиційна передбачає тільки оволодіння навичкою, вивчаючи техніку елементів (вправ)
Ретроспективна епізоотолого-географічна характеристика сказу в Укра-їні
Get PDFRabies is an extremely dangerous zoonotic disease caused by a neurotropic virus of the Lyssavirus genus. All mammals, including carnivores and omnivores, are susceptible to this disease. Foxes, dogs, cats, and other wild and domestic animals require special attention regarding rabies. The purpose of this study is a comprehensive spatiotemporal analysis of rabies cases among animals in Ukraine for the period 2019–2024, with an emphasis on identifying areas of increased risk and trends over time. The data were collected from reports of regional laboratories, the State Service of Ukraine for Food Safety and Consumer Protection, research data from the Research Institute of Laboratory Diagnostics and Veterinary and Sanitary Expertise and included confirmed cases of rabies among various animal species, such as foxes, cats, dogs, cattle, and others. The kernel density estimation (KDE) method was used to analyze the spatial distribution and intensity of rabies cases, and the directed distribution method was used to estimate the prevalence and central tendency of rabies cases. Data visualization was performed using Quantum GIS software. The analysis identified 7,123 rabies outbreaks over a six-year period, with the highest density of cases in the central and northern regions, in particular in Poltava, Kyiv, Dnipro, and Kharkiv regions. In 2020 and 2021, there was a noticeable spread of rabies cases to the southern and eastern regions. The kernel density estimation maps showed a consistently high level of rabies intensity in the central and northern regions, with some increase in the southern regions in 2020–2021. In 2024, a trend of widespread spread of the virus in the western regions of Ukraine is visible. During the analyzed period, foxes were the most affected animal species, accounting for 37.7 % of cases, followed by domestic carnivores (cats and dogs), which together accounted for 52.2 %, with farm animals accounting for only 7.1 %. The spatiotemporal analysis highlights the persistently high level of rabies in central and northern Ukraine, with new hotspots in the south and east. This study highlights the urgent need for targeted rabies control measures, including vaccination and monitoring, especially in identified high-risk areas. Effective rabies control requires a combination of improved diagnostic tools, accessible vaccines, and public awareness campaigns to reduce the spread of the disease among domestic and wild animals.Сказ – надзвичайно небезпечне зоонозне захворювання, що спричинює нейротропний вірус роду Lyssavirus. Сприйнятливими до цього захворювання є всі ссавці, включаючи м’ясоїдних та всеїдних. Особливої уваги щодо сказу потребують лисиці, собаки, коти та інші дикі і свійські тварини. Метою цього дослідження є комплексний просторово-часовий аналіз випадків сказу серед тварин в Україні за період 2019–2024 роки, з акцентом на виявленні зон підвищеного ризику та тенденцій у часі. Дані були зібрані зі звітів регіональних лабораторій, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, дані досліджень НДІ лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи і включали підтверджені випадки сказу серед різних видів тварин, таких як лисиці, коти, собаки, велика рогата худоба та інші. Для аналізу просторового розподілу та інтенсивності випадків сказу було використано метод оцінки щільності ядра (KDE), а для оцінки поширення та центральної тенденції випадків сказу – метод спрямованого розподілу. Візуалізація даних була виконана за допомогою програмного забезпечення Quantum GIS. Аналіз виявив 7123 спалахів сказу за шестирічний період, з найбільшою щільністю випадків у центральних та північних регіонах, зокрема у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській, Кіровоградській, Дніпропетровській та Харківській областях. У 2020 та 2021 роках спостерігалося помітне поширення випадків сказу в південні та східні регіони. Карти оцінки щільності ядра показали стабільно високий рівень інтенсивності сказу в центральних і північних областях, з деяким зростанням у південних областях у 2020–2021 роках. У 2024 році проглядається тенденція широкого поширення вірусу у західних областях України. За аналізований період лисиці були найбільш ураженими видами тварин, на які припадало 37,7 % випадків, за ними йшли домашні м’ясоїдні тварини (коти й собаки), які склали разом 52,2 %, сільськогосподарські тварини склали лише 7,1 %. Просторово-часовий аналіз підкреслює стійкий високий рівень сказу в центральній і північній Україні, з новими гарячими точками на півдні та сході. Це дослідження підкреслює гостру потребу в цілеспрямованих заходах боротьби зі сказом, включаючи вакцинацію та моніторинг, особливо у визначених зонах підвищеного ризику. Ефективна боротьба зі сказом вимагає поєднання вдосконалених діагностичних інструментів, доступних вакцин і кампаній з інформування громадськості, щоб зменшити поширення хвороби серед домашніх і диких тварин
Динаміка вмісту ключових таксонів мікробіому кишечника поросят за дії ізотонічно-протеїнової суміші
Get PDFEarly weaning of piglets causes significant changes in intestinal microbiota, digestion, and immune response of the organism, induces substantial disruptions in intestinal morphology and barrier function that manifest as villus atrophy, decreased crypt height, impaired intercellular junctions, and increased mucosal permeability due to abrupt dietary changes, stress, and microbial imbalance disruption, which impairs nutrient absorption and overall organism resistance. Considering this, the study aims to examine the dynamics of microbiota composition in different intestinal segments of early-age piglets during the weaning period and to evaluate how isotonic-protein mixture affects the abundance of key bacterial groups (Escherichia coli, Staphylococcus spp., Enterococcus spp.). We conducted the experiment on early postnatal piglets and divided them into control and experimental groups. We determined bacterial counts in the duodenum, jejunum, ileum, cecum, colon, and rectum at 9, 21, and 35 days of age by quantifying colony-forming units (CFU) per 1 cm³ of intestinal content. Weaning significantly reduced E. coli levels across all intestinal segments in both groups (by 80.0–99.1 %; P < 0.001). Tonisity Px application amplified this effect, particularly in the cecum (-73.3 %; P < 0.01) and duodenum (-45.2 %; P < 0.01). Staphylococcus spp. abundance surged by day 21 (30–44-fold; P < 0.001) but decreased post-weaning (by 84.7–99.6 %; P < 0.001), with the experimental group showing higher levels in specific intestinal segments at later stages. Enterococcus spp. showed the most pronounced changes: in the control group, their abundance declined with age (by 97.4–98.7 %; P < 0.001), whereas the experimental group recorded significant increases: 6.7-fold in the jejunum (P < 0.01), 139.4-fold in the cecum (P < 0.001), and 477-fold in the colon (P < 0.001). These findings indicate that isotonic protein mixture stimulates beneficial microbiota. Thus, weaning represents a critical period for shaping piglet gut microbiota, characterized by substantial shifts in bacterial composition. Isotonic protein mixture promotes microbial balance, reduces pathogenic bacterial colonization, and enhances beneficial microbiota development, potentially improving piglet resistance to infections and supporting optimal postnatal growth.Відлучення поросят у ранньому віці супроводжується значними змінами в кишковій мікробіоті, травленні та імунній відповіді організму, що призводить до суттєвих порушень морфології та бар’єрної функції кишечника у вигляді атрофії ворсинок, зниження висоти крипт, порушення міжклітинних з’єднань та підвищеної проникності слизової оболонки внаслідок різкої зміни раціону, стресу та порушення мікробного балансу, що негативно впливає на всмоктування поживних речовин і загальну резистентність організму. Зважаючи на це, мета дослідження полягає у вивченні динаміки складу мікробіоти різних відділів кишечника поросят раннього віку в період відлучення та оцінка впливу ізотонічно-протеїнової суміші на чисельність ключових бактеріальних груп (Escherichia coli, Staphylococcus spp., Enterococcus spp.). Експеримент провели на поросятах раннього постнатального періоду, яких поділили на контрольну та дослідну групи. Кількість бактерій визначали в дванадцятипалій, порожній, клубовій, сліпій, ободовій та прямій кишках на 9-й, 21-й і 35-й дні життя методом підрахунку колонієутворюючих одиниць (КУО) на 1 см³ вмісту. Установлено, що відлучення в обох групах супроводжувалося значним зниженням рівня E. coli у всіх відділах кишечника (на 80,0–99,1 %; P < 0,001). Застосування ізотонічно-протеїнової суміші посилювало цей ефект, особливо в сліпій (-73,3 %; P < 0,01) і дванадцятипалій (-45,2 %; P < 0,01) кишках. Чисельність Staphylococcus spp. різко зростала до 21-го дня (у 30–44 рази; P < 0,001) із подальшим зниженням після відлучення (на 84,7–99,6 %; P < 0,001); у дослідній групі відзначили підвищення їх рівня в окремих відділах на пізніх етапах. Найвиразніші зміни спостерігали для Enterococcus spp.: у контрольній групі їх кількість знижувалася з віком (на 97,4–98,7 %; P < 0,001), тоді як у дослідній групі зафіксували значне зростання: у порожній кишці – у 6,7 раза (P < 0,01), сліпій – у 139,4 раза (P < 0,001), ободовій – у 477 разів (P < 0,001). Отже, період відлучення є ключовим для формування мікробіоценозу кишечника поросят і характеризується суттєвими змінами бактеріального складу. Застосування ізотонічно-протеїнової суміші сприяє нормалізації мікробного балансу, зниженню чисельності патогенних бактерій і стимуляції розвитку корисної мікрофлори, що може підвищувати стійкість поросят до інфекцій і сприяти їхньому оптимальному розвитку
Бактерицидний ефект водної форми озону щодо музейних штамів мікроорганізмів на яєчній шкарлупі
Get PDFFood eggs and egg products should not only have good nutritional properties, but also meet the requirements of microbiological safety. Microorganisms can infect eggs and products at different stages of production, processing, preparation and consumption. Therefore, special attention is given to the issue of egg disinfection, since the presence of a certain amount of dirty eggs is almost inevitable for high -size production. The purpose of our work was to determine the bactericidal effect of the water form of ozone on museum testing of microorganisms applied to the egg shell. It was established that with moderate contamination of the egg shell S. aureus and E. coli (up to 7.1 ± 0.3 × 104 CFU/cm2), the bactericidal effect of the water form of ozone was manifested at a concentration of 1.5 mg/l and exposure three minutes. This mode of disinfection by water ozone reduced by 3‒4 orders of magnitude S. aureus and E. coli on an egg shell at initial contamination 105–106 CFU/cm2. At the maximum concentration of water ozone – 2.3 mg/l of egg decontamination occurred completely with the initial contamination of up to 105 CFU/cm2. It was found that B. subtilis and C. albicans showed more resistant properties to water ozone than strains S. aureus and E. coli, since with the initial contamination of the shell 106 CFU/cm2 the area of reduction of data of microorganisms occurred by three orders of magnitude at a mode of exposure to 1.5 mg/l for three minutes. Under this processing mode, the amount of S. aureus and E. coli decreased by four orders of magnitude. At the same time, the disinfection of ozone shell at a concentration of 2.3 mg/l – three minutes and initial amounts of B. subtilis and C. Albicans on the shell 106 CFU/cm2, they were reduced by four orders of magnitude, against five – by influencing S. aureus and E. coli. Thus, studies have shown that the aqueous form of ozone is promising to use egg shells in egg production technology.Харчові яйця та яєчні продукти повинні мати не тільки добрі поживні властивості, а також відповідати вимогам мікробіологічної безпечності. Мікроорганізми можуть заражати яйця та продукти з них на різних етапах виробництва, обробки, підготовки та споживання. Тому питанню дезінфекції яєць відводиться особлива увага, оскільки за високомасштабного виробництва присутність певної кількості брудних яєць є майже неминучою. Метою нашої роботи було визначити бактерицидний вплив водної форми озону на музейні тест-штами мікроорганізмів, нанесених на яєчну шкарлупу. Встановлено, що за помірного забруднення яєчної шкарлупи S. aureus і E. coli (до 7,1 ± 0,3×104 КУО/см2) бактерицидний ефект водної форми озону проявлявся за концентрації 1,5 мг/л й експозиції трьох хвилин. Даний режим дезінфекції водним озоном зменшував на 3‒4 порядки вміст S. aureus і E. coli на яєчній шкарлупі за початкової контамінації 105–106 КУО/см2. За максимальної концентрації водного озону ‒ 2,3 мг/л знезараження яєць відбувалося повністю за початкового обсіменіння до 105 КУО/см2. Виявлено, що B. subtilis та C. albicans проявляли стійкіші властивості до водного озону, ніж штами S. aureus і E. coli, оскільки за початкового обсіменіння шкарлупи 106 КУО/см2 площі зниження даних мікроорганізмів відбувалося на три порядки за режиму впливу 1,5 мг/л протягом трьох хвилин. За цього режиму обробки кількість S. aureus та E. coli зменшувалася на чотири порядки. Водночас за дезінфекції шкарлупи озоном у концентрації 2,3 мг/л – три хвилини і початкової кількості B. subtilis й C. albicans на шкарлупі 106 КУО/см2 зменшення їх було на чотири порядки проти п’яти – за впливу на S. aureus та E. coli. Отже, дослідження показали, що водна форма озону є перспективною у застосуванні для знезараження яєчною шкарлупи в технології виробництва яєчних продуктів
Створення функціональних продуктів на основі йогурту та меду
Get PDFThe growing consumer demand for health-beneficial products encourages the development of functional foods through the addition of safe and high-quality ingredients. Beekeeping products represent one of the alternative additives that can enhance the nutritional value of food and satisfy consumer needs. This article presents research findings on the development of a functional yogurt-based product with the addition of buckwheat honey as a multifunctional ingredient. The rationale for using honey not only as a sweetener but also as a source of prebiotics, antioxidants, and antimicrobial compounds is substantiated. The experimental part of the study focused on the effect of buckwheat honey on physicochemical parameters, pH, and water activity during storage. Buckwheat honey collected in the Boryspil district of Kyiv region, which complies with the organoleptic and physicochemical standards according to DSTU 4497:2005, was used as an additive in the yogurt. Yogurt was produced with the addition of honey at concentrations of 4 % and 8 %, followed by the introduction of starter cultures (Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus bulgaricus, and Streptococcus thermophilus). The influence of honey on the dynamics of pH and water activity in yogurt with buckwheat honey was studied over a 28-day storage period at +4 °C. The results indicate that the addition of honey contributes to a lower pH compared to the control sample, indicating increased acidity that can help limit the growth of undesirable microflora. Water activity in honey-enriched samples was also lower, which may enhance the microbiological stability of the product. Thus, the findings confirm the feasibility of using buckwheat honey as a multifunctional ingredient in yogurt production to enhance its nutritional value, functionality, and shelf life. This research opens new perspectives for the expansion of the range of functional fermented dairy products using beekeeping products.Зростаючий попит споживачів до продуктів з більшою користю для здоров’я, спонукає на розробку продуктів функціонального призначення шляхом додавання безпечних та високоякісних добавок. Продукти бджільництва є однією із альтернативних добавок, що дозволить покращити їхню поживну цінність, та задовільнити попит споживачів. У статті представлено результати досліджень, присвячених створенню функціонального продукту на основі йогурту з додаванням гречаного меду в якості поліфункціональної добавки. Обґрунтовано доцільність використання меду не лише як підсолоджувача, але й як джерела пребіотиків, антиоксидантів та речовин із протимікробними властивостями. Експериментальну частину роботи спрямовано на вивчення впливу гречаного меду на фізико-хімічні показники, рН, та активності води під час зберігання. В якості добавки в йогурт було використано гречаний мед, зібраний в Бориспільському районі Київської області, який відповідає органолептичним та фізико-хімічним показниками згідно з ДСТУ 4497:2005. Йогурт виготовляли з додаванням меду в концентрації 4 % та 8 %, з наступним внесенням заквасочних культур (Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus bulgaricus та Streptococcus thermophilus). Вивчено вплив меду на динаміку рН та активності води з додаванням гречаного меду в йогурт протягом 28 діб зберігання при температурі +4 °C. Результати дослідження свідчать, що додавання меду сприяє зниженню рН йогурту у порівнянні з контрольним зразком, що вказує на певну кислотність, здатну обмежувати розвиток небажаної мікрофлори. Активність води у зразках з медом також була нижчою, що може забезпечувати кращу мікробіологічну стабільність продукту. Таким чином, отримані результати підтверджують доцільність використання гречаного меду як поліфункціональної добавки в технології йогуртів для підвищення їх харчової цінності, функціональності та тривалості зберігання. Дослідження відкриває перспективи для подальшого розвитку асортименту функціональних кисломолочних продуктів із застосуванням продукції бджільництва
Особливості ризик-контролінгу фінансової діяльності підприємств в умовах кризи
Get PDFIt has been established that the main task of risk management of financial activities of manufacturing enterprises is a systemically integrated information-analytical, instrumental-methodical provision of risk management at the stages of strategic planning, identification, assessment, management impact, audit and adaptation of financial risks. Based on the study of the theory and practice of risk management, the main functions of financial risk management have been identified: planning for the diagnosis of risk situations and indicators that characterize them; monitoring of risk situations that arise during the implementation of decisions and the execution of the plan of key financial indicators; determining the degree of deviation of actual financial and non-financial results from planned ones; assessing the proximity of the financial condition of the enterprise to the crisis; making decisions on transferring information to the subsystem of operational, current or strategic response to deviations in the financial condition of the enterprise; adjusting the goals, situations and indicators of risk management in accordance with changes in the business environment (external and internal). It has been determined that financial risk management in the organization is built on the following main stages: determining the subject of control; determining the types and scope of controlling; developing a system of priorities for controlled indicators; developing a system of quantitative control standards; building a system of monitoring indicators includes a financial risk management system. Based on the specifics of the current phase, the most important methods and tools of financial risk management and controlling are highlighted and classified by stages of the life cycle of manufacturing enterprises in accordance with the priority of use of each of them. It is proven that when moving from the initial to the final phase of the life cycle of manufacturing enterprises, the need for strict financial control over all financial transactions and decisions first decreases, and then sharply increases. Measures are proposed to develop the financial risk management system of manufacturing enterprises, which include: changing the structure of relationships in the risk management process; developing a system of financial diagnostics and more accurate documentation of risks; taking into account the stage of the organization's life cycle for choosing risk management methods and its component - controlling; using weak signal management tools for early detection of crisis trends.Встановлено, що основним завданням ризик-менеджменту фінансової діяльності виробничих підприємств є системно цілісне інформаційно-аналітичне, інструментально-методичне забезпечення управління ризиками на етапах стратегічного планування, ідентифікації, оцінки, управлінського впливу, аудиту та адаптації фінансових ризиків. На основі дослідження теорії та практики ризик-менеджменту виділено основні функції управління фінансовими ризиками: планування діагностики ризикових ситуацій та показників, що їх характеризують; моніторинг ризикових ситуацій, що виникають при реалізації рішень та виконанні плану основних фінансових показників; визначення ступеня відхилення фактичних фінансових і нефінансових результатів від запланованих; оцінка наближеності фінансового стану підприємства до кризи; прийняття рішень щодо передачі інформації до підсистеми оперативного, поточного або стратегічного реагування на відхилення у фінансовому стані підприємства; коригування цілей, ситуацій та показників управління ризиками відповідно до змін у бізнес-середовищі (зовнішньому та внутрішньому). Визначено, що управління фінансовими ризиками в організації будується на таких основних етапах: визначення предмета контролю; визначення видів та обсягу контролінгу; розробка системи пріоритетів для контрольованих показників; розробка системи кількісних контрольних стандартів; побудова системи моніторингу показників включає систему управління фінансовими ризиками. Виходячи зі специфіки поточної фази виділено найважливіші методи та інструменти управління фінансовими ризиками й контролінгу та класифіковано за етапами життєвого циклу виробничих підприємств відповідно до пріоритетності використання кожного з них. Доведено, що при переході від початкової до кінцевої фази життєвого циклу виробничих підприємств потреба в суворому фінансовому контролі за всіма фінансовими операціями та рішеннями спочатку зменшується, а потім різко зростає. Запропоновано заходи щодо розвитку системи управління фінансовими ризиками виробничих підприємств, які включають: зміну структури взаємозв'язків у процесі управління ризиками; розробку системи фінансової діагностики та більш чіткого документування ризиків; врахування етапу життєвого циклу організації для вибору методів управління ризиками та його складової - контролінгу; використання інструментів управління слабкими сигналами для раннього виявлення кризових тенденцій
МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ ДЛЯ НАВАНТАЖЕННЯ М'ЯЗІВ СПОРТСМЕНІВ У БОДІБІЛДИНГУ
Get PDFВступ. На сьогодні ефективність тренувального процесу спортсменів у бодібілдингу залежить багато в чому від раціонального використання базових і формуючих вправ у мезоциклах підготовки, раціонального їх співвідношення, а також від ефективного застосування різних методичних прийомів для, що використовуються для навантаження м’язів спортсменів [1, 2, 3, 4, 5].
Мета дослідження. Визначити аспекти використання найбільш високо-інтенсивних методичних прийомів для навантаження м’язів спортсменів у тренувальних заняттях бодібілдерів.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, програм підготовки бодібілдерів, педагогічне спостереження за тренувальним процесом.
Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження Д. Уайдера [1991] показали, що на етапі початкової підготовки, тривалістю близько 3-х років, для ефективного зростання м'язової маси спортсменів необхідно застосовувати такі методичні прийоми:
1) прогресивного навантаження: пропонується перена-вантаження м'язів шляхом виконання декількох сетів у кожній вправі для виснаження окремої м'язової групи, збільшуючи вагу обтяження;
2) ізоляції – ізолювання в тренувальному процесі однієї групи м'язів від іншої;
3) шокування м'язів – через певний період часу змінюються тренувальні навантаження таким чином, щоб не допустити адаптації м'язів до певної тренувальної програми (до певних силових вправ);
4) піраміди – вага обтяження зростає з кожним сетом, а кількість повторень зменшується;
5) роздільного тренування – в окремому занятті навантажується одна (певна) група м'язів.
У свою чергу видатні бодібілдери світу Ш. Рей та Д. Ятс вважають, що спортсменки, які займаються бодібілдингом, повинні дотримуватися певних правил:
в усіх вправах добиватися максимальної амплітуди руху;
не застосовувати великої кількості сетів (чим більша кількість сетів, тим вища м'язова втома і, як наслідок, більше технічних помилок);
інтенсивність навантаження на м’язи необхідно підвищувати за рахунок збільшення ваги обтяження, а не за рахунок збільшення кількості повторень.
становити приблизно 80 % від 1RM [4, 5].
Методичний прийом Superset [4, 5] з високим навантаженням на м’язову систему спортсменів широко використовується елітними бодібілдерами під час навчально-тренувального процесу.
Методичний прийом «Піраміда» передбачає чітко виражену структуру дії на м’язи в одній вправі за рахунок поступового збільшення одного чинника (ваги снаряду), але зменшення іншого (кількості повторень), потім після відповідного плато все робиться у зворотному напряму.
За одне тренування навантажуються великі групи м’язів однією вправою, потім іншою вправою навантажуються малі групи. Інтервал між кожною вправою становить - 5 c, а інтервал між надбавками ваги становить 3 кг.
Методичний прийом надвисоко-інтенсивного навантаження м’язів бодібілдерів Superset передбачає навантаження пари груп м’язів антагоністів або великої та маленької групи м’язів за один і той же період часу. Кожна таке навантаження є надвисоко-інтенсивним із інтервалами відпочинку між спробами 90-120 с, а інтервал між кожною вправою суперкомбінації становить також 90-120 с. На великі м’язові групи рекомендується виконати 3-4 спроби комбінованих вправ (6-8 вправ), а на малі відповідно 2-3 спроби комбінованих вправ (4-8 вправ).
На думку Ю. Хартмана та X. Тюннемана [1988], для навантаження однієї м'язової групи за одне тренувальне заняття атлет має виконувати 80, а інколи і 100 піднімань (2–4) вправи, що виконуються у 3–7 сетах. Для подолання обтяження витрачаються зусилля, що становлять 80–85 % максимальної сили. Для такого великого навантаження, після якого вичерпується працездатність м'язів, необхідне тривале відновлення. Досвід фахівців доводить, що навіть спортсменам високої кваліфікації після занять з такими великими навантаженнями необхідно не менше 48 годин відпочинку, щоб відбулися необхідні адаптаційні процеси у м’язовій системі (фаза суперкомпенсація). У разі, коли фаза відпочинку коротша, тобто працездатність м'язів не відновилась, чи не піднялась на більш високий рівень, може з'явитися стан перетренування.
Дослідження Д. Уайдера [1991], А.М. Воробйова [1987], та інших фахівців показали, що тренувальні заняття для спортсменів, які займаються бодібілдингом, повинні проводитися не частіше 2-3 разів у тижневому мікроциклі.
За думкою американського вченого Ф. Хатфілда [1997], що вивчав взаємозв'язок між інтенсивністю тренувальних занять та тривалістю відпочинку між ними: чим частіше атлети тренуються в залі, тим нижчі їх результати. Беручи до уваги те, що в одному тренувальному занятті, на його думку, взагалі необхідно навантажувати дві м'язові групи, тоді тижневий цикл буде складатися із трьох тренувальних занять.
Д. Ятс [1997], на основі результатів досліджень встановив, що для збільшення м'язової маси потрібно тренування однієї м'язової групи не більше одного разу в 6–7 днів.
Деякі автори В.М. Плєхов [1992], Л. Платц [1995] стверджують, що для максимально адаптивної реакції достатньо двох напружених тренувальних занять на тиждень для навантаження окремої м'язової групи. Збільшення кількості навантажень на м’язи може бути зайвим стресом для м'язової і нервової системи, тому що для відновлення реакції після виконання напружених вибіркових тренувальних програм необхідно не менше 48 годин.
До сьогодні існують різні судження серед фахівців з бодібілдингу про те, скільки часу треба відводити на одне тренувальне заняття.
Результати дослідження щодо залежності розвитку м'язової маси спортсменок від тривалості тренувального заняття свідчать, що фізичні вправи збільшують рівень тестостерону, як відомо у жінок він виробляється у значно меншій кількості, ніж у чоловіків.
Таку саму думку висловлює і Ф. Зан, який стверджує, що за період тренувального заняття тривалістю 45–50 хв. організм спортсменки вичерпує свої енергетичні ресурси. Якщо тренування буде тривати довше, то замість збільшення м'язової маси вони отримують її зменшення.
Ф. Хатфілд [1997] та Д. Ятс [1997], також доводять, що для окремого тренувального заняття, оптимальним показником є навантаження 2–3-х м'язових груп.
Суттєвою особливістю тренувального процесу спортсменок у бодібілдингу є різноманітна кількість вправ для певної м'язової групи і, залежно від поставлених завдань тренування, їх певне поєднання в один чи два комплекси (програми).
Висновки. Згідно зі станом фізичної підготовки видатних чоловіків-бодібілдерів, це дослідження всебічно оцінює вищезазначені режими тренування з навантаженнями та вважає, що в період підготовки, якщо спортсмен хоче зменшити м’язову масу тіла та вагову категорію, втрачаючи жир, слід використовувати режим тренування «Superset». Якщо спортсмен хоче максимізувати збереження сухої маси тіла та зменшити вміст жирового шару, ефект інших режимів тренування в цій статті є відносно більш ідеальним.
Порівняльне дослідження більш популярних режимів тренувань у світовій індустрії бодібілдингу показує, що формування режиму тренувань бодібілдингу з навантаженнями «Superset» є процесом розвитку, змін та інновацій, а його характеристики перетину, різноманітності та кореляції є більш помітними. Використання конкретних тренувальних методик і методів залежить від мети та періоду підготовки бодібілдера (базового чи формуючого).Вступ. На сьогодні ефективність тренувального процесу спортсменів у бодібілдингу залежить багато в чому від раціонального використання базових і формуючих вправ у мезоциклах підготовки, раціонального їх співвідношення, а також від ефективного застосування різних методичних прийомів для, що використовуються для навантаження м’язів спортсменів [1, 2, 3, 4, 5].
Мета дослідження. Визначити аспекти використання найбільш високо-інтенсивних методичних прийомів для навантаження м’язів спортсменів у тренувальних заняттях бодібілдерів.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, програм підготовки бодібілдерів, педагогічне спостереження за тренувальним процесом.
Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження Д. Уайдера [1991] показали, що на етапі початкової підготовки, тривалістю близько 3-х років, для ефективного зростання м'язової маси спортсменів необхідно застосовувати такі методичні прийоми:
1) прогресивного навантаження: пропонується перена-вантаження м'язів шляхом виконання декількох сетів у кожній вправі для виснаження окремої м'язової групи, збільшуючи вагу обтяження;
2) ізоляції – ізолювання в тренувальному процесі однієї групи м'язів від іншої;
3) шокування м'язів – через певний період часу змінюються тренувальні навантаження таким чином, щоб не допустити адаптації м'язів до певної тренувальної програми (до певних силових вправ);
4) піраміди – вага обтяження зростає з кожним сетом, а кількість повторень зменшується;
5) роздільного тренування – в окремому занятті навантажується одна (певна) група м'язів.
У свою чергу видатні бодібілдери світу Ш. Рей та Д. Ятс вважають, що спортсменки, які займаються бодібілдингом, повинні дотримуватися певних правил:
в усіх вправах добиватися максимальної амплітуди руху;
не застосовувати великої кількості сетів (чим більша кількість сетів, тим вища м'язова втома і, як наслідок, більше технічних помилок);
інтенсивність навантаження на м’язи необхідно підвищувати за рахунок збільшення ваги обтяження, а не за рахунок збільшення кількості повторень.
становити приблизно 80 % від 1RM [4, 5].
Методичний прийом Superset [4, 5] з високим навантаженням на м’язову систему спортсменів широко використовується елітними бодібілдерами під час навчально-тренувального процесу.
Методичний прийом «Піраміда» передбачає чітко виражену структуру дії на м’язи в одній вправі за рахунок поступового збільшення одного чинника (ваги снаряду), але зменшення іншого (кількості повторень), потім після відповідного плато все робиться у зворотному напряму.
За одне тренування навантажуються великі групи м’язів однією вправою, потім іншою вправою навантажуються малі групи. Інтервал між кожною вправою становить - 5 c, а інтервал між надбавками ваги становить 3 кг.
Методичний прийом надвисоко-інтенсивного навантаження м’язів бодібілдерів Superset передбачає навантаження пари груп м’язів антагоністів або великої та маленької групи м’язів за один і той же період часу. Кожна таке навантаження є надвисоко-інтенсивним із інтервалами відпочинку між спробами 90-120 с, а інтервал між кожною вправою суперкомбінації становить також 90-120 с. На великі м’язові групи рекомендується виконати 3-4 спроби комбінованих вправ (6-8 вправ), а на малі відповідно 2-3 спроби комбінованих вправ (4-8 вправ).
На думку Ю. Хартмана та X. Тюннемана [1988], для навантаження однієї м'язової групи за одне тренувальне заняття атлет має виконувати 80, а інколи і 100 піднімань (2–4) вправи, що виконуються у 3–7 сетах. Для подолання обтяження витрачаються зусилля, що становлять 80–85 % максимальної сили. Для такого великого навантаження, після якого вичерпується працездатність м'язів, необхідне тривале відновлення. Досвід фахівців доводить, що навіть спортсменам високої кваліфікації після занять з такими великими навантаженнями необхідно не менше 48 годин відпочинку, щоб відбулися необхідні адаптаційні процеси у м’язовій системі (фаза суперкомпенсація). У разі, коли фаза відпочинку коротша, тобто працездатність м'язів не відновилась, чи не піднялась на більш високий рівень, може з'явитися стан перетренування.
Дослідження Д. Уайдера [1991], А.М. Воробйова [1987], та інших фахівців показали, що тренувальні заняття для спортсменів, які займаються бодібілдингом, повинні проводитися не частіше 2-3 разів у тижневому мікроциклі.
За думкою американського вченого Ф. Хатфілда [1997], що вивчав взаємозв'язок між інтенсивністю тренувальних занять та тривалістю відпочинку між ними: чим частіше атлети тренуються в залі, тим нижчі їх результати. Беручи до уваги те, що в одному тренувальному занятті, на його думку, взагалі необхідно навантажувати дві м'язові групи, тоді тижневий цикл буде складатися із трьох тренувальних занять.
Д. Ятс [1997], на основі результатів досліджень встановив, що для збільшення м'язової маси потрібно тренування однієї м'язової групи не більше одного разу в 6–7 днів.
Деякі автори В.М. Плєхов [1992], Л. Платц [1995] стверджують, що для максимально адаптивної реакції достатньо двох напружених тренувальних занять на тиждень для навантаження окремої м'язової групи. Збільшення кількості навантажень на м’язи може бути зайвим стресом для м'язової і нервової системи, тому що для відновлення реакції після виконання напружених вибіркових тренувальних програм необхідно не менше 48 годин.
До сьогодні існують різні судження серед фахівців з бодібілдингу про те, скільки часу треба відводити на одне тренувальне заняття.
Результати дослідження щодо залежності розвитку м'язової маси спортсменок від тривалості тренувального заняття свідчать, що фізичні вправи збільшують рівень тестостерону, як відомо у жінок він виробляється у значно меншій кількості, ніж у чоловіків.
Таку саму думку висловлює і Ф. Зан, який стверджує, що за період тренувального заняття тривалістю 45–50 хв. організм спортсменки вичерпує свої енергетичні ресурси. Якщо тренування буде тривати довше, то замість збільшення м'язової маси вони отримують її зменшення.
Ф. Хатфілд [1997] та Д. Ятс [1997], також доводять, що для окремого тренувального заняття, оптимальним показником є навантаження 2–3-х м'язових груп.
Суттєвою особливістю тренувального процесу спортсменок у бодібілдингу є різноманітна кількість вправ для певної м'язової групи і, залежно від поставлених завдань тренування, їх певне поєднання в один чи два комплекси (програми).
Висновки. Згідно зі станом фізичної підготовки видатних чоловіків-бодібілдерів, це дослідження всебічно оцінює вищезазначені режими тренування з навантаженнями та вважає, що в період підготовки, якщо спортсмен хоче зменшити м’язову масу тіла та вагову категорію, втрачаючи жир, слід використовувати режим тренування «Superset». Якщо спортсмен хоче максимізувати збереження сухої маси тіла та зменшити вміст жирового шару, ефект інших режимів тренування в цій статті є відносно більш ідеальним.
Порівняльне дослідження більш популярних режимів тренувань у світовій індустрії бодібілдингу показує, що формування режиму тренувань бодібілдингу з навантаженнями «Superset» є процесом розвитку, змін та інновацій, а його характеристики перетину, різноманітності та кореляції є більш помітними. Використання конкретних тренувальних методик і методів залежить від мети та періоду підготовки бодібілдера (базового чи формуючого)
Гематологічні параметри та особливості імунної відповіді за хламідіозу собак
Get PDFChlamydiosis is a zoonotic infectious disease caused by bacteria of the genus Chlamydia, characterized by a wide range of clinical manifestations. This study investigates hematological changes and describes certain immunological mechanisms in various clinical forms of the disease. The aim of the research was to analyze hematological parameters and clinical signs in dogs affected by chlamydiosis to determine the relationship between immunological changes and the clinical course of the disease, thereby improving diagnosis and treatment strategies. The study was conducted on 36 dogs diagnosed with respiratory, intestinal, genital, dermatological, and polyarthritis forms of chlamydiosis, with 10 clinically healthy dogs included as a control group. Clinical examinations assessed appetite, behavior, body condition, spatial positioning, tail and ear posture, gaze, coat and skin condition, pupil size, mucous membranes, dental arcade, respiratory movements, body temperature, and heart rate. Hematological parameters were measured using the MicroCC-20 plus analyzer. Biochemical indices were recorded using the HTI BioChem FC-120 (USA) automatic biochemical analyzer. Ultrasonographic examinations were performed with the Logiq P6 PRO system. Fluorographic screening was conducted using the Univet X-ray apparatus. Immunological studies of biological material from dogs with chlamydiosis were carried out at the “Bald” diagnostic laboratory in Kyiv. According to the study results, the most severe course of chlamydiosis was observed in dogs with respiratory syndrome, characterized by hyperthermia, tracheobronchitis, increased pulmonary pattern intensity, and thickening of bronchial walls. Hematological alterations, including leukocytosis, lymphocytosis, and monocytosis, indicate an intense phagocytic immune response of the host organism. The polyarthritis form of chlamydiosis exhibited an immunological pattern resembling an autoimmune response, radiographically confirmed by periostitis in the mid and upper regions of the humerus. Hematologically, segmental neutropenia, lymphocytosis, and monocytosis were recorded. Biochemical alterations, such as hyperproteinemia (P < 0.05), served as markers of systemic inflammatory processes. Elevated alanine aminotransferase activity (P < 0.05) and decreased creatinine levels suggested disruptions in cellular metabolism and joint inflammation. In the intestinal form of chlamydiosis, intestinal barrier dysfunction and systemic intoxication were confirmed by hyperbilirubinemia and hyperproteinemia in the blood serum of affected dogs. The dermatological form showed a significant increase in segmented neutrophils (P < 0.001). The genital form was accompanied by lymphocytosis, bilirubinemia, and increased alanine aminotransferase activity. The findings confirm the correlation between clinical forms of canine chlamydiosis and changes in hematological and biochemical blood parameters, reflecting specific immune responses to the infection. The obtained data may serve as additional, though nonspecific, diagnostic markers aiding in the more precise identification of different chlamydiosis forms in dogs.Хламідіоз – це зоонозне інфекційне захворювання, викликане бактеріями роду Chlamydia, що характеризується широким спектром клінічних проявів. У статті досліджені гематологічні зміни та описані деякі імунологічні механізми при різних клінічних формах даного захворювання. Метою роботи був аналіз гематологічних параметрів та клінічних ознак у собак, хворих на хламідіоз, з метою визначення взаємозв'язку між імунологічними змінами та клінічним проявом захворювання для поліпшення діагностики та лікування. Дослідження проводили на 36 собаках, хворих на респіраторну, кишкову, генітальну, дерматологічну та поліартритну форми хламідіозу та 10 клінічно здорових собак як контрольної групи. Клінічні дослідження включали аналіз апетиту, поведінки, вгодованості, постановки тіла у просторі, стану хвоста, вух, погляду, волосяного покриву й шкіри, зіниць, слизових оболонок, зубної аркади, дихальних рухів, внутрішньої температури тіла, частоти серцевих поштовхів. Гематологічні параметри крові визначали на аналізаторі MicroCC-20 plus. Біохімічні показники реєстрували на автоматичному біохімічному аналізаторі HTI BioChem FC-120 (США). УЗД дослідження собак проводили за допомогою апарата logio p6PRO. Флюорографічний скринінг здійснювали за допомогою рентген-апарата Univet. Імунологічні дослідження біоматеріалу собак, хворих на хламідіоз, проводили у діагностичній лабораторії “Бальд” м. Київ. Згідно з результатами досліджень – найважчий перебіг хламідіозу реєстрували у собак з респіраторним синдромом. Виявлена гіпертермія, трахеобронхіт, підвищена інтенсивність легеневого малюнку та потовщення бронхіальних стінок. Зміни гематологічних параметрів (лейкоцитоз, лімфоцитоз та моноцитоз) свідчать про інтенсивну фагоцитарну імунну відповідь макроорганізму. Поліартритна форма хламідіозу імунологічно протікає у вигляді аутоімунної відповіді, що ретгенографічно підтверджується періоститами у середній та верхній частині плечової кістки. Гематологічно зареєстровано сегментоядерну нейтрофілопенія, лімфо- та моноцитоз. Біохімічні зміни у вигляді гіперпротеїнемії (P < 0,05) слугують індикатором системного запального процесу. Гіпераланінамінотрансферазна активність (P < 0,05) та гіпокреатинінемія свідчать про порушення клітинного метаболізму та запальний процес у суглобах. За кишкової форми хламідіозу порушення бар’єрної функції кишечнику та інтоксикацію організму підтверджують гіпербілірубінемія та гіперпротеїнемія в сироватці крові хворих собак. За дерматологічної форми хламідіозу виявлене достовірне підвищення кількості сегментоядерних нейтрофілів (P < 0,001). Генітальна форма хламідіозу супроводжуються лімфоцитозом, білірубінемією та гіпераланінамінотрансферазною активністю. Дослідження підтверджують взаємозв’язок між клінічними формами прояву хламідіозу в собак та змінами в гематологічних і біохімічних показниках крові, які відображають характерні особливості імунної реакції організму на інфекцію. Отримані дані можуть бути використані як додаткові, хоча й неспецифічні, діагностичні маркери, що сприяють точнішій ідентифікації різних форм хламідіозу в собак