Odesa I.I.Mechnikov National University
Електронний архів-репозитарій Одеського національного університету імені І. І. МечниковаNot a member yet
40478 research outputs found
Sort by
Gastronomic tourism in the Odessa region
No full textТуризм, як важлива галузь світової економіки, традиційно приносить значні доходи та сприяє створенню нових робочих місць. Особливої популярності туризм набуває у середнього та вищого класу. Більшість країн вважають туризм своїм основним джерелом доходу, що створює більше робочих місць і стимулює світову економіку. В Україні, однак, туристична галузь в останні роки переживає складні часи через глобальну пандемію Covid-19 та російське повномасштабне вторгнення. Ці кризові явища негативно вплинули на конкурентоздатність українського туризму на міжнародному рівні. Саме тому глибокий аналіз поточного стану гастрономічного туризму в Україні, ідентифікація ключових перешкод та розгляд можливих шляхів для його подальшого розвитку набувають особливої актуальності
Analysis of total solar radiation flows on the territory of Ukraine
No full textThe main problems that humanity has entered the 21st century with are energy and ecology. The rapid industrial development of a group of countries in the Northern Hemisphere has been driven by intensive growth in the production of electrical and thermal energy. Over the past 150 years, since the mid-19th century, the Earth's population has increased fivefold, while energy production has increased 21 times. According to expert assessments by the International Energy Agency, global primary energy production will continue to grow at an average annual rate of 1.7% until 2030, reaching 15,300 million tons. At the same time, it is estimated that more than 90% of this energy production growth will be ensured by fossil fuels. The ever-increasing consumption of fossil fuels leads to rising CO₂ emissions and other greenhouse gases in the atmosphere, raising serious concerns about their potential impact on the planet's climate
Вступ до спеціальності [Методичні рекомендації до практичних занять]
No full textМетодичні рекомендації розроблені для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти освітньо-професійної програми «Охорона, відтворення та раціональне використання гідробіоресурсів» спеціальності H5 «Водні біоресурси та аквакультура» для опанування матеріалу при підготовці до практичних занять, оформленні робіт при самостійному виконанні завдань
Characterization of secondary metabolite clusters in microorganisms used in the creation of cosmetics
No full textВпродовж 2000-2024 рр. у міжнародних базах даних CAS SciFinder та The Lens виявилось 928 охоронних документів на косметичні засоби з пробіотичними властивостями, серед яких 720 патентних заявок та 208 виданих патента. Найбільшу кількість охоронних документів було отримано на косметичні засоби, що належать до групи препаратів на основі мікроорганізмів, основними правовласниками яких стали серед приватних компаній: Nestec SA (Швейцарія), L'Oréal SA (Франція); академічних установ Wageningen University & Research (Нідерланди).
Найчастіше серед використаних штамів при створенні косметичних засобів з пробіотичними властивостями були ті, що належать до роду Lactobacillus, а саме Lactiplantibacillus plantarum CECT 7481, Lactobacillus rhamnosus GG, Lactobacillus paracasei CNCM I-2116, а також Lactobacillus johnsonii CNCM I-1225. У них було визначено наявність кластерів генів, що відповідають за синтез вторинних метаболітів, зокрема ферментів, що приймають участь у накопиченні рибосомно синтезованих та посттрансляційно модифікованих пептидних продуктах, у тому числі бактеріоцинах.During 2000-2024, 928 patent documents for cosmetics with probiotic properties were found in the international databases CAS SciFinder and The Lens, including 720 patent applications and 208 issued patents. The largest number of patent documents was obtained for cosmetics belonging to the group of preparations based on microorganisms, the main copyright holders of which were private companies: Nestec SA (Switzerland), L'Oréal SA (France); academic institutions Wageningen University & Research (Netherlands).
The most frequently used strains in the creation of cosmetics with probiotic properties were those belonging to the genus Lactobacillus, namely Lactiplantibacillus plantarum CECT 7481, Lactobacillus rhamnosus GG, Lactobacillus paracasei CNCM I-2116, and Lactobacillus johnsonii CNCM I-1225. They identified the presence of gene clusters responsible for the synthesis of secondary metabolites, in particular enzymes involved in the accumulation of ribosomally synthesized and post-translationally modified peptide products, including bacteriocins
Psychological components of social accommodation of forced migrants
No full textБазиленко К.П. Психологічні складові соціальної акомодації вимушених переселенців. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 Психологія. – Одеський національний університет імені І.І.Мечникова МОН України. – Одеса, 2025.
Дисертацію присвячено дослідженню психологічних складових соціальної акомодації вимушених переселенців.
Проведено теоретико-методологічний аналіз проблеми соціальної акомодації, яка розглядається як сучасне розуміння процесу адаптації та інтеграції особистості вимушених переселенців. Констатовано, що в сучасній науковій спільноті спостерігається ситуація, коли традиційна термінологія не повністю відповідає потребам дослідження актуальних питань. Підкреслено, що термін "адаптація" не відображає всіх аспектів життя українських вимушених переселенців та їхнього пристосування до нових умов. Натомість поняття "соціальна акомодація" є більш точним і охоплює ширший спектр явищ, дозволяючи людям співіснувати з представниками інших етнокультур, вивчати їхні традиції та моральні цінності, зберігаючи при цьому власну ідентичність.
Соціальна акомодація розглядається як процес і результат, що передбачає узгодження поведінки людини з умовами середовища, з урахуванням її попереднього досвіду. Цей процес супроводжується вдосконаленням набутих навичок і створенням гармонії з зовнішнім середовищем.
На сучасному етапі психологічна наука акцентує увагу на дослідженні різних аспектів акомодації особистості до складних і невизначених життєвих умов, що є однією з ключових тем досліджень. Водночас акомодація в контексті вимушеного переселення залишається маловивченою і потребує подальших наукових розробок.
Показано, що на відміну від добровільної міграції, яка зазвичай покращує соціальний статус особи, вимушене переселення супроводжується значним його зниженням, втратою майна та попередніх джерел доходу. Вимушене переселення характеризується відсутністю позитивної мотивації до переміщення та зміною життєвих умов, за яких нормальна життєдіяльність стає неможливою, а безпека перебуває під загрозою без видимих перспектив стабілізації ситуації.
Виділено й досліджено когнітивний компонент у структурі соціальної акомодації вимушених переселенців. Цей компонент включає процеси усвідомлення та інтеграції характеристик соціального середовища, які сприяють адаптації. Основним елементом когнітивного компонента є здатність вимушених переселенців оцінювати власні ресурси в нових умовах проживання та формувати ключові риси свого Я-образу.
До таких характеристик належать здатність приймати себе, толерантне ставлення до інших, емоційна врівноваженість, інтернальність, прагнення до лідерства, а також як позитивні, так і негативні прояви цих рис. Підкреслено, що внутрішньоособистісна адаптивність є важливим чинником у процесі психологічної підтримки та корекції стану вимушених переселенців. Цей аспект виявляється у 40% респондентів, які демонструють адаптованість, і 60%, які її не досягли.
Через відмінності між адаптацією та акомодацією, здатність до внутрішньої адаптації у неадаптованих переселенців виступає одночасно як ресурс і як перешкода на шляху до успішної соціальної акомодації. Це пов'язано з тим, що соціальна акомодація передбачає не лише пристосування, але й активну участь у житті місцевих громад із врахуванням власного культурного досвіду та традицій.
Попри підтримку з боку держави й суспільства, переселенці зазначають, що їхній рівень адаптації залишається недостатнім. Основними проблемами вони називають соціальну ізоляцію, обмеженість контактів із людьми, здатними їх зрозуміти та підтримати, труднощі мовного та діалектного характеру, а також відсутність психологічного відчуття безпеки.
Виділено й досліджено індивідуально-особистісний компонент у структурі соціальної акомодації вимушених переселенців. З'ясовано, що представники груп із низьким рівнем психологічної стійкості мають схильність уникати активного вирішення проблем, перекладати відповідальність на зовнішні чинники та відчувати страх перед взаємодією з новими громадами.
Індивідуальні пріоритети, спрямовані на самореалізацію через конкретні дії, характеризуються орієнтацією на такі цінності, як "доброта-безпека-гедонізм". Це свідчить про соціальну пасивність респондентів, їхню тенденцію уникати відповідальних рішень і небажання активно взаємодіяти із зовнішнім середовищем у стресових або невизначених умовах.
Недостатня схильність до традиційних моделей поведінки, які могли б сприяти запобіганню конфліктам або їх ефективному розв’язанню, а також забезпечувати безпеку та пристосування до нових соціальних умов, є характерною для обох груп переселенців. Також виявлено слабкість у здатності критично переосмислювати власні погляди під впливом об’єктивних обставин.
Серед переселенців із низьким рівнем психологічної стійкості спостерігаються такі риси, як емоційна нестабільність, імпульсивність і низька стійкість до фрустрації. Для цієї групи характерна занижена самооцінка, підвищена тривожність, схильність до частих змін настрою, вразливість та невпевненість у собі, що ускладнює правильне розуміння мотивів оточуючих. У міжособистісних відносинах такі переселенці зазнають труднощів із налагодженням нових контактів, часто відчувають незручність у незнайомих ситуаціях і вагаються у прийнятті рішень. Вони залежні від думки оточення та демонструють соціальну незрілість, піддаючись навіть незначному зовнішньому тиску. Ці особливості іноді компенсуються проявами нонконформізму та бажанням підкреслити власну перевагу.
Натомість переселенці з високим рівнем психологічної стійкості демонструють відкритість, комунікабельність і активність у встановленні як особистісних, так і соціальних зв’язків. Вони мають високу соціальну сміливість, готовність інтегруватися в нові групи та орієнтацію на співпрацю з іншими людьми. Такі риси вказують на їхню стабільність, розвинену саморегуляцію та здатність контролювати емоції й поведінку, що допомагає їм підтримувати внутрішню гармонію та впевненість у собі. Ця група характеризується емоційною зрілістю.
Що стосується інтелектуальних характеристик, переселенці з низьким рівнем психологічної стійкості зазвичай мають уповільнене мислення, нижчий рівень загальної культури та освіти, а також консервативне ставлення до нових ідей. Водночас у них добре розвинена уява. Переселенці з високим рівнем психологічної стійкості, навпаки, вирізняються швидким, гнучким мисленням, високою ерудицією та творчою уявою.
Було виявлено значні відмінності між цими групами за типами акцентуацій. Для групи з низьким рівнем психологічної стійкості характерні тривожні та демонстративні акцентуації, тоді як група з високим рівнем стійкості відзначається емотивними рисами.
Визначено два основні типи поведінки вимушених переселенців: Пасивно-підкорюваний тип: характеризується відсутністю опору і беззастережним виконанням вимог оточення, навіть всупереч власним бажанням чи переконанням. Особи цього типу часто займають роль жертви, очікуючи співчуття та поблажливості. Вони чутливі до зовнішнього контролю, проте після виконання завдань уникають проявів ініціативи. Самостійність для них не є типовою. Такі люди демонструють тривожні й емотивні риси акцентуації.
Провокуючий тип: відзначається високою активністю, спрямованою на зовнішнє середовище. Для них характерна маніпулятивна поведінка, яка виконує захисну функцію та може виражатися у витісненні травматичного або неприємного досвіду. Представники цього типу часто мають гіпертимічні та демонстративні риси акцентуації.
Емпірично підтверджено, що у переселенців із низькою психологічною стійкістю, які мають слабку або середню силу нервової системи, за умов сильних подразників, особливо при інтенсивному стресі, швидко виникає ефект «гальмування», що знижує ефективність їх реакцій. У повсякденному житті, попри слабкість нервової системи, вони виявляють більшу стійкість до монотонних подразників.
Рівень надії, як складової оптимістичного чи песимістичного підходу до життя, вищий у переселенців із високою психологічною стійкістю. Вони сприймають свої успіхи як стійку реальність, а невдачі вважають тимчасовими й обумовленими конкретними обставинами.
Схильність до пошукової та стереотипної активності виражена значно сильніше у переселенців із високою психологічною стійкістю. Натомість група з низькою стійкістю демонструє пасивну установку або хаотичну (панічну) активність.
Окремо було виділено та проаналізовано поведінковий компонент у структурі соціальної акомодації вимушених переселенців.
Щодо поведінкових стратегій, вимушені переселенці з високим рівнем психологічної стійкості демонструють переважно ефективні копінг-стратегії. У групі з низькою психологічною стійкістю частіше зустрічаються відносно ефективні підходи, такі як пасивна кооперація, а серед менш продуктивних стратегій домінують емоційна розрядка та покірність.
Встановлено, що соціальна акомодація виражена значно сильніше у переселенців із високою психологічною стійкістю.
Укладено методичні рекомендації з урахуванням особливостей соціальної акомодації переселенців.
Основні методи рекомендованої роботи з вимушеними переселенцями включають: ігрові методики, які сприяють розкриттю творчого потенціалу учасників, психоосвітні підходи, що забезпечують усвідомлення власних емоцій і поведінки, техніки арт-терапії, які допомагають знижувати психологічне напруження, методи групової взаємодії, спрямовані на залучення до активної участі в групових процесах.
До очікуваних результатів корекційного втручання можна віднести: покращення емоційного стану вимушених переселенців, розвиток ефективних комунікативних навичок, підвищення рівня впевненості у собі та самоповаги, формування соціальних зв’язків як між переселенцями, так і з місцевими громадами, зростання рівня адаптації до нового середовища.
Психологам та соціальним працівникам надано методичні поради з розвитку соціальної акомодації вимушених переселенців: проводити регулярний моніторинг потреб групи та вносити корективи в соціальні програми, підтримувати сприятливу атмосферу в групах переселенців, залучати їх до обговорення актуальних питань громади та до ухвалення рішень.
Перспективи подальших досліджень полягають у розробці інтегрованого показника соціальної акомодації та створення методичних інструментів для його оцінки.Bazуlenko K.P. Psychological components of social accommodation of forced migrants. - Qualification scholarly work published as manuscript.
Dissertation for degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 053 Psychology. - Odesa I.I. Mechnikov National University, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Odesa, 2025.
A theoretical and methodological analysis of the problem of social accommodation, which is considered as a modern understanding of the process of adaptation and integration of the personality of internally displaced persons, has been conducted. It has been stated that in the modern scientific community there is a situation when traditional terminology does not fully meet the needs of researching current issues. It is emphasized that the term "adaptation" does not reflect all aspects of the life of Ukrainian internally displaced persons and their adaptation to new conditions. Instead, the concept of "social accommodation" is more accurate and covers a wider range of phenomena, allowing people to coexist with representatives of other ethnocultures, study their traditions and moral values, while preserving their own identity.
Social accommodation is considered as a process and result, which involves the coordination of human behavior with environmental conditions, taking into account his previous experience. This process is accompanied by the improvement of acquired skills and the creation of harmony with the external environment. At the present stage, psychological science focuses on the study of various aspects of the individual's accommodation to complex and uncertain living conditions, which is one of the key research topics. At the same time, accommodation in the context of forced resettlement remains poorly studied and requires further scientific development. It is shown that, unlike voluntary migration, which usually improves the social status of a person, forced resettlement is accompanied by a significant decrease in it, loss of property and previous sources of income
Forced displacement is characterized by the lack of positive motivation to move and a change in living conditions, under which normal life becomes impossible, and security is under threat without visible prospects for stabilizing the situation. The cognitive component in the structure of social accommodation of forced migrants is identified and investigated. This component includes the processes of awareness and integration of the characteristics of the social environment that contribute to adaptation. The main element of the cognitive component is the ability of forced migrants to assess their own resources in new living conditions and to form key features of their self-image. Such characteristics include the ability to accept themselves, a tolerant attitude towards others, emotional balance, internality, the desire for leadership, as well as both positive and negative manifestations of these features. It is emphasized that intrapersonal adaptability is an important factor in the process of psychological support and correction of the state of forced migrants. This aspect is found in 40% of respondents who demonstrate adaptation and 60% who have not achieved it. Due to the differences between adaptation and accommodation, the ability to internal adaptation in maladapted migrants acts both as a resource and as an obstacle to successful social accommodation. This is due to the fact that social accommodation involves not only adaptation, but also active participation in the life of local communities, taking into account one's own cultural experience and traditions.
Despite support from the state and society, the displaced persons note that their level of adaptation remains insufficient. The main problems they name are social isolation, limited contacts with people who are able to understand and support them, language and dialect difficulties, and the lack of a psychological sense of security. The individual-personal component in the structure of social accommodation of internally displaced persons has been identified and investigated. It has been found that representatives of groups with a low level of psychological resilience tend to avoid active problem solving, shift responsibility to external factors, and feel fear of interacting with new communities. Individual priorities aimed at self-realization through specific actions are characterized by an orientation towards values such as "kindness-security-hedonism". This indicates the respondents' social passivity, their tendency to avoid responsible decisions, and their reluctance to actively interact with the external environment in stressful or uncertain conditions.
Insufficient inclination to traditional patterns of behavior that could contribute to the prevention of conflicts or their effective resolution, as well as to ensure safety and adaptation to new social conditions, is characteristic of both groups of migrants. Weakness in the ability to critically rethink one’s own views under the influence of objective circumstances was also revealed. Among migrants with a low level of psychological resilience, such traits as emotional instability, impulsivity and low resistance to frustration are observed. This group is characterized by low self-esteem, increased anxiety, a tendency to frequent mood swings, vulnerability and self-doubt, which makes it difficult to correctly understand the motives of others. In interpersonal relationships, such migrants experience difficulties in establishing new contacts, often feel uncomfortable in unfamiliar situations and hesitate in making decisions. They are dependent on the opinions of others and demonstrate social immaturity, succumbing to even minor external pressure. These features are sometimes compensated by manifestations of non-conformity and a desire to emphasize one's own superiority. In contrast, immigrants with a high level of psychological resilience demonstrate openness, sociability and activity in establishing both personal and social connections. They have high social courage, readiness to integrate into new groups and orientation towards cooperation with other people. Such features indicate their stability, developed self-regulation and ability to control emotions and behavior, which helps them maintain internal harmony and self-confidence. This group characterized by emotional maturity.
As for intellectual characteristics, migrants with a low level of psychological resilience usually have slow thinking, a lower level of general culture and education, as well as a conservative attitude towards new ideas. At the same time, they have a well-developed imagination. Migrants with a high level of psychological resilience, on the contrary, are distinguished by fast, flexible thinking, high erudition and creative imagination. Significant differences found between these groups in terms of types of accentuations. The group with a low level of psychological resilience is characterized by anxious and demonstrative accentuations, while the group with a high level of resilience is characterized by emotional features. Two main types of behavior of internally displaced persons have been identified: Passive-submissive type: characterized by a lack of resistance and unconditional fulfillment of the demands of the environment, even contrary to one's own desires or beliefs. Individuals of this type often take the role of a victim, expecting sympathy and indulgence. They are sensitive to external control, but after completing tasks, they avoid showing initiative. Independence is not typical for them. Such people demonstrate anxious and emotional accentuation features. Provocative type: characterized by high activity directed at the external environment. They are characterized by manipulative behavior, which performs a protective function and can be expressed in the suppression of traumatic or unpleasant experiences. Representatives of this type often have hyperthymic and demonstrative accentuation features.
It has been empirically confirmed that in IDPs with low psychological resilience, who have a weak or average strength of the nervous system, under conditions of strong stimuli, especially under intense stress, a “braking” effect quickly occurs, which reduces the effectiveness of their reactions. In everyday life, despite the weakness of the nervous system, they show greater resistance to monotonous stimuli. The level of hope, as a component of an optimistic or pessimistic approach to life, is higher in IDPs with high psychological resilience. They perceive their successes as a stable reality, and consider failures to be temporary and due to specific circumstances. The tendency to search and stereotyped activity is much more pronounced in IDPs with high psychological resilience. In contrast, the group with low resilience demonstrates a passive attitude or chaotic (panic) activity. The behavioral component in the structure of social accommodation of IDPs was separately identified and analyzed. Regarding behavioral strategies, internally displaced persons with a high level of psychological resilience demonstrate mainly effective coping strategies. In the group with low psychological resilience, relatively effective approaches such as passive cooperation are more common, and emotional release and submission dominate among less productive strategies. It has been established that social accommodation is significantly more pronounced in internally displaced persons with high psychological resilience. Methodological recommendations are made taking into account the peculiarities of social accommodation of internally displaced persons.
The main methods of recommended work with internally displaced persons include: game techniques that contribute to the disclosure of the creative potential of participants, psychoeducational approaches that ensure awareness of one's own emotions and behavior, art therapy techniques that help reduce psychological stress, group interaction methods aimed at engaging in active participation in group processes. The expected results of corrective intervention include: improving the emotional state of internally displaced persons, developing effective communication skills, increasing the level of self-confidence and self-esteem, forming social ties both between internally displaced persons and with local communities, and increasing the level of adaptation to the new environment. Psychologists and social workers were provided with methodological advice on the development of social accommodation of internally displaced persons: conducting regular monitoring of the needs of the group and making adjustments to social programs, maintaining a favorable atmosphere in groups of internally displaced persons, involving them in discussing current community issues and making decisions.
Prospects for further research are to develop an integrated indicator of social accommodation and create methodological tools for its assessment
The impact of displacement and housing loss on mental health
No full textСтаном на сьогодні Україна переживає безпрецедентну гуманітарну кризу, зумовлену повномасштабною військовою агресією, яка спричинила масове вимушене переміщення населення, руйнування інфраструктури та втрату житла мільйонами громадян. Згідно з офіційними звітами міжнародних організацій та українських аналітичних центрів, порушення базових умов безпеки, втрата дому, соціальних зв’язків і звичного способу життя є головними чинниками дестабілізації психічного здоров’я постраждалого населення
The influence of self-esteem and level of ambition on motivation to learn in adolescence
No full textУ сучасному суспільстві, що динамічно трансформується під впливом глобалізаційних, інформаційно-технологічних та соціально-політичних процесів, зростає увага до внутрішніх ресурсів особистості, які дозволяють адаптуватися до змін, залишаючись психологічно стабільною, мотивованою та цілеспрямованою. Одним із найважливіших періодів формування таких ресурсів є юнацький вік — перехідний етап між підлітковістю і дорослістю, який супроводжується активним формуванням самооцінки, внутрішніх орієнтирів, життєвих цілей та мотивації до діяльності, зокрема навчання. Особливої актуальності дослідження набуває в умовах воєнного стану в Україні, коли молоді люди переживають підвищений рівень психологічного навантаження, нестабільність, тривожність, невпевненість у майбутньому. У таких обставинах внутрішня впевненість у собі, здатність ставити та досягати цілей, бачити перспективу — тобто мати здорову самооцінку, адекватні амбіції та стійку мотивацію — стають не просто бажаними рисами, а життєво необхідними. Питання навчальної мотивації, зокрема в умовах емоційної нестабільності та зовнішніх викликів, виходить на перший план у контексті психологічної підтримки молоді
Primordialism and Constructivism in Defining the Nation: Theoretical Foundations, Historical Development and Practical Application in National Movements
No full textУ добу всепроникних комунікацій дедалі виразніше постає хвиля оновлених національних ідентичностей. Політичні й культурні рухи різних регіонів активно звертаються до історичної спадщини, мови та символів, аби зміцнити громадянську солідарність і підсилити легітимність державних інституцій. За таких умов ґрунтовне теоретичне й, особливо, емпіричне дослідження механізмів націєтворення стає ключовою передумовою для далекоглядної культурної та безпекової політики сучасних держав [4, с. 41]
Criminal procedural aspects of using digital evidence and electronic information carriers
No full textСтаттю присвячено комплексному аналізу кримінально-процесуальних аспектів використання цифрових (електронних) доказів та електронних носіїв інформації у кримінальному провадженні, що є актуальною темою в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій і проникнення їх у всі сфери життєдіяльності суспільства. Сучасне кримінальне правопорушення майже завжди залишає свій цифровий слід у вигляді даних мобільних пристроїв, інформації із хмарних сховищ, IP-адрес під час інтернет- комунікацій чи активності в соціальних мережах, які об’єднуються єдиним поняттям цифрових доказів (електронної інформації) та мають важливе значення в процесі доказування. Дослідження розглядає недостатню адаптацію чинних норм Кримінального процесуального кодексу (далі — КПК) України, що створює системні перешкоди для забезпечення законності, достовірності та допустимості отриманої електронної інформації.
Автором здійснено теоретичний аналіз правової природи цифрових (електронних) доказів та встановлено їхню гібридну процесуальну природу, яка поєднує ознаки як документа, так і речового доказу, що ускладнює єдине правозастосування. Для подолання цієї колізії запропоновано власні науково обґрунтовані дефініції, які доцільно додати до КПК України.
Зокрема, пропонується сформулювати поняття «цифровий (електронний) доказ» у статті 99 КПК як «фактичні дані про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, створені, передані, збережені або витягнуті у формі, придатній для сприйняття й обробки комп’ютерною системою, незалежно від їхнього фізичного місця розташування за умови дотримання процедури їхньої цілісності та автентичності». Фізичне місце розташування таких доказів може охоплювати електронні носії, комп’ютерні мережі, хмарні сховища або інформаційно-телекомунікаційні системи.
Також для уникнення плутанини запропоновано визначити поняття «електронний носій інформації» як «матеріальний об’єкт (пристрій, апаратний чи програмно-апаратний комплекс), призначений для створення, збирання, зберігання, обробки, відтворення чи передачі цифрових (електронних) доказів, що може бути вилучений як речовий доказ у кримінальному провадженні».
Особливу увагу приділено практичним проблемам, що виникають на етапах отримання, фіксації та зберігання цифрових доказів у разі проведення обшуку та тимчасового доступу, особливо щодо даних, вилучених із мобільних пристроїв, соціальних мереж і хмарних сховищ, де інформація є найбільш вразливою. Обґрунтовано, що для забезпечення допустимості цифрових доказів необхідна законодавча вимога про обов’язкове застосування криптографічних методів захисту на стадії їх фіксації. Це забезпечить їхню автентичність і має бути відображено в протоколах слідчих дій та ухвалах слідчого судді.
Звернено увагу на критичну важливість дотримання ланцюга недоторканності, оскільки цифровий доказ потребує забезпечення недоторканності (цілісності) самої інформації, а не лише фізичного носія. Запропоновано законодавчо закріпити вимогу про створення захищених цифрових депозитаріїв або спеціальних електронних сховищ в органах досудового розслідування для належного зберігання великих обсягів даних, отриманих за ухвалами слідчих суддів.
Наголошується на важливості дотримання автентичності цифрового (електронного) доказу для забезпечення реалізації його належності та допустимості під час долучення до матеріалів кримінального провадження. У висновку підкреслено, що адаптація процесуальних норм до цифрових реалій є критично необхідною умовою для створення єдиного понятійного апарату і процесуальних стандартів, що забезпечить законність, справедливість та ефективність сучасного кримінального провадження.The article is devoted to a comprehensive analysis of the criminal procedural aspects of using digital (electronic) evidence and electronic information carriers in criminal proceedings, a highly relevant topic given the rapid development of digital technologies and their penetration into all spheres of society. The modern criminal offense almost invariably leaves its digital trace in the form of mobile device data, information from cloud storage, IP addresses during internet communications, or activity on social networks, all unified under the concept of digital evidence (electronic information) which holds crucial significance in the evidentiary process. The research examines the insufficient adaptation of the current norms of the Criminal Procedural Code (CPC) of Ukraine, which creates systematic obstacles to ensuring the legality, reliability, and admissibility of the electronic information obtained.
The author conducts a theoretical analysis of the legal nature of digital (electronic) evidence and establishes its hybrid procedural nature, which combines the features of both a document and material evidence, complicating uniform application of the law. To overcome this legal conflict, original, scientifically grounded definitions are proposed for potential inclusion in the CPC of Ukraine.
Specifically, it is proposed to formulate the concept of “digital (electronic) evidence” in Article 99 of the CPC as: “factual data about circumstances subject to proof in criminal proceedings, created, transmitted, stored, or extracted in a form suitable for perception and processing by a computer system, regardless of their physical location, provided that the procedure for their integrity and authenticity is adhered to”. The physical location of such digital (electronic) evidence may include electronic carriers, computer networks, cloud storage, or information and telecommunication systems.
Furthermore, to avoid confusion, it is proposed to define the concept of “electronic information carrier” as: “a material object (device, hardware, or software-hardware complex) intended for the creation, collection, storage, processing, reproduction, or transmission of digital (electronic) evidence, which may be seized as material evidence in criminal proceedings”.
Particular attention is devoted to practical challenges arising during the stages of collection, recording, and storage of digital evidence during searches and temporary access, especially concerning data extracted from mobile devices, social networks, and cloud storage, where information is most vulnerable. It is substantiated that, to ensure the admissibility of digital evidence, a legislative requirement for the mandatory application of cryptographic protection methods at the stage of their recording is necessary. This will ensure their authenticity and must be reflected in the protocols of investigative actions and the rulings of the investigating judge.
Emphasis is placed on the critical importance of maintaining the chain of custody, as digital evidence requires ensuring the integrity (inviolability) of the information itself, and not merely the physical carrier. A legislative requirement is proposed for the creation of secure digital repositories or specialized electronic storage facilities within pre-trial investigation bodies for the proper storage of large volumes of data obtained under investigating judges’ rulings.
The importance of maintaining the authenticity of digital (electronic) evidence to ensure its relevance and admissibility when appended to the criminal case materials and during subsequent consideration in the court of first instance is underscored. The conclusion emphasizes that adapting procedural norms to digital realities is a critically necessary condition for creating a unified conceptual apparatus and procedural standards that will ensure the legality, fairness, and effectiveness of modern criminal proceedings
Peculiarities of empathy during the war in people with different types of character accentuation
No full textАктуальність даної роботи полягає у тому, що у період війни українське суспільство переживає надзвичайно складні емоційні й психологічні випробування. В умовах постійної напруги, невизначеності та втрат важливого значення набувають здатність до емпатії та особливості емоційного реагування людей. Емпатія як здатність розуміти й розділяти переживання іншого стає одним із ключових чинників збереження соціальної єдності, психологічної підтримки та гуманності в надзвичайних обставинах. Водночас різні типи акцентуацій характеру істотно впливають на спосіб вираження емпатії, її глибину та стабільність. Під час війни індивідуальні особливості характеру можуть як сприяти розвитку емпатичних реакцій, так і обмежувати їх, що має вагомі наслідки для соціальної взаємодії, підтримки постраждалих і загального психологічного клімату в суспільстві