Communications and Communicative Technologies (E-Journal - Dnipro National University)
Not a member yet
182 research outputs found
Sort by
Диктор у системі українського радянського радіомовлення (за матеріалами журналу «Радіо. Мовлення. Слухання. Техніка. Аматорство» 30-х–початку 40-х рр. ХХ ст.)
Full text linkThe article discusses the announcer as a central figure, the main presenter of the Soviet radio broadcasting system in the 1930s and early 1940s, and the principles of his professional activity. As the main presenter of the system, he was responsible for the high quality of informational, propaganda, artistic, and journalistic radio programmes. The aim of the study is to describe the historical background to the emergence of the profession of radio announcer, to clarify the essence of his activities, to examine the main requirements set by the Communist Party and the Soviet state, and to determine the role of the announcer in radio broadcasting. Given the exceptional importance of broadcasting, countless requirements were placed on creative workers — they had to demonstrate knowledge of the political situation, possess broad professional knowledge and skills in order to reflect significant events and phenomena of socialist construction, have well-developed vocal abilities, engage in continuous self-education, and so on. Apart from issuing declarations, the party and the authorities provided virtually no support to announcers in their professional development, as a result of which development was based on enthusiasm. This principle became decisive in the field of cultural socialist construction during that period and beyond. Unfortunately, this state of affairs could not but affect the quality of informational, analytical, and artistic-journalistic broadcasting in general and the content that announcers were forced to convey to the listening community in particular. However, thanks to the professionalism of the people behind the microphone, their understanding of the importance of the words spoken on the air, and their purely human conscience, the reading of programmes was of a fairly acceptable standard. Thanks to these factors, it was possible to hold the attention of the listening audience.У статті йдеться про диктора як центральну постать, головного презентатора системи радянського радіомовлення 30-х–початку 40-х рр. ХХ ст., засади його професійної діяльності. Як головний презентатор системи, він відповідав за високу якість інформаційних, агітаційно-пропагандистських, художньо-публіцистичних радіопередач. Мета дослідження — описати історичні передумови появи фаху диктора на радіо, з’ясувати сутність його діяльності, вивчити основні вимоги, які ставили перед комуністична партія та радянська держава, визначити роль диктора в радіомовленні. З огляду на виняткову важливість дикторства, до творчого працівника ставили незліченну кількість вимог — демонструвати обізнаність у політичній ситуації, володіти широкими профільними знаннями й уміннями задля відображення вагомих подій і явищ соціалістичного будівництва, мати добре розвинені голосові дані, здійснювати повсякчасну самоосвіту тощо. Партія і влада, окрім як продукування декларацій, не надавала дикторові практично жодної підтримки в його професійному становленні, унаслідок чого розвиток відбувався на засадах ентузіазму. Цей принцип і став визначальним у галузі культурного соціалістичного будівництва зазначеного періоду та надалі. На превеликий жаль, такий стан справ не міг не позначитися на якості інформаційного, аналітичного й художньо-публіцистичного мовлення у цілому та контенту, який диктори змушені були доносити до слухацької спільноти, зокрема. Проте завдяки професіоналізму людей перед мікрофоном, їхньому розумінню вагомості мовленого в ефірі слова, суто людському сумлінню читання передач мало доволі прийнятний рівень. Завдяки цим чинникам удалося втримувати увагу слухацької аудиторії
The Journalist’s Personal Brand in the Contemporary Media System: Communication-Technological and Ethical Dimensions
No full textЦю розвідку присвячено аналізу персонального бренда журналіста як складного соціокомунікаційного конструкта в сучасній медіасистемі. Журналістика розглянута як динамічна система, у якій персональний бренд функціонує як фрактальний елемент, здатний акумулювати репутаційний капітал та транслювати його на рівень медіаінституцій. Феномен персонального бренда журналіста концептуалізовано через оптику маркетингової моделі Personal Brand Equity, релевантної комунікаційно-технологічному виміру брендотворення медіаперсони. Визначено ключові складники персонального бренд-капіталу – видимість (visibility), довіра (trust), диференціація (differentiation), впізнаваність (recognition) – та продемонстровано їх реалізацію шляхом практики self-promotion, зокрема рекламними та PR-інструментами, earned media та наративного контролю. Розкрито феномен трансформації ролей журналіста в платформному середовищі: функціонування як promoter, celebrity і joker, що забезпечує інтеграцію професійної експертизи та алгоритмічної присутності в цифровому медіасередовищі. Емпірично підтверджено системний характер персонального брендингу на прикладі кейсів відомих українських медіаперсон – Власти Лазур, Іллі Пономаренка, Яніни Соколової та Дениса Бігуса, показано взаємозв’язок між персональним і редакційним брендами та їх вплив на аудиторну довіру, залученість і медіапозиціювання. Окремо проаналізовано етичні виклики та ризики, пов’язані з комодифікацією журналістської ідентичності, поляризацією контенту та порушенням балансу між індивідуальною видимістю та колективною відповідальністю медіа. Визначено методологічні особливості синергетичного підходу до дослідження персонального бренда як багаторівневого ресурсу сучасної медіасистеми.This study is devoted to the analysis of the journalist’s personal brand as a complex socio-communicative construct within the contemporary media system. Journalism is conceptualized as a dynamic system in which the personal brand functions as a fractal element capable of accumulating reputational capital and transmitting it to the level of media institutions. The phenomenon of the journalist’s personal brand is theorized through the lens of the Personal Brand Equity model, which is relevant to the comunicative and technological dimensions of media-person branding.The key components of personal brand equity – visibility, trust, differentiation, and recognition – are identified and their implementation is demonstrated through practices of self-promotion, including advertising and PR tools, earned media, and narrative control. The study also explores the transformation of the journalist’s professional roles in a platform-based environment, highlighting the functions of promoter, celebrity, and joker, which ensure the integration of professional expertise with algorithmic presence in the digital media landscape.
The systemic nature of personal branding is empirically substantiated through case studies of prominent Ukrainian media figures – Vlasta Lazur, Illia Ponomarenko, Yanina Sokolova, and Denys Bihus – demonstrating the interrelation between personal and editorial brands and their impact on audience trust, engagement, and media positioning. Particular attention is paid to ethical challenges and risks associated with the commodification of journalistic identity, content polarization, and the disruption of the balance between individual visibility and collective media responsibility. The methodological specificities of a synergistic approach to the study of the personal brand as a multilevel resource of the contemporary media system are outlined
Функціональна еволюція моніторингових блогів як інформаційного феномену воєнного часу
Full text linkRussia’s full-scale invasion of Ukraine has unfolded against the backdrop of mass digitalization, making this war one of the most extensively documented in history. The high level of digital adoption in Ukrainian society, widespread internet access, and the rapid rise of messenger apps—especially Telegram—have transformed traditional crisis communication channels. In the first months of the war, Telegram became a primary platform for real-time updates and soon evolved into a space for the development of new formats of wartime information. One such phenomenon was the emergence of monitoring blogs—Telegram-based resources that track aerial threats, including missile and drone attacks, in real time.
This article describes and analyzes monitoring blogs as an informational phenomenon of wartime, defining their key characteristics, structure, and operational principles. The focus is placed on the functional evolution of these resources: from basic threat notifications to analytical assessments, situational forecasting, and even the performance of a psychological support function. The article examines how these blogs adapted to changes in the tactics of Russian aerial attacks, developed their own terminology, visualization practices, and methods of analysis, and established interaction with their audiences in emotionally charged and high-risk contexts.
Special attention is paid to both the indirect and direct impact of these resources on reducing anxiety: through fostering a sense of control, providing regular updates, explaining threats, and incorporating emotionally supportive elements. Monitoring blogs are shown to serve not only as tools of information and analysis but also as instruments for supporting the psychological resilience of the public.
In the conclusion, the article outlines directions for further research, particularly the analysis of institutionalization (the emergence of official state-run monitoring channels) and regionalization (the formation of localized initiatives), as well as the potential for situating these blogs within the broader context of contemporary wartime communication systems.Повномасштабне вторгнення Росії в Україну відбулося на тлі масової цифровізації населення, що зробило цю війну однією з найзадокументованіших в історії. Високий рівень диджиталізації українського суспільства, доступність інтернету та стрімке зростання популярності месенджерів, зокрема Telegram, зумовили трансформацію каналів кризового інформування. У перші місяці війни Telegram став однією з основних платформ для оперативної комунікації, а згодом — майданчиком для розвитку нових форматів інформування. Одним із таких феноменів виявилися моніторингові блоги — ресурси, які в режимі реального часу повідомляють про повітряні загрози, зокрема ракетні та дронові атаки.
У статті описано та проаналізовано моніторингові блоги як інформаційний феномен воєнного часу, визначено їх ключові характеристики, структуру та принципи функціонування. Основну увагу приділено функціональній еволюції цих ресурсів: від базового інформування про небезпеку — до аналітичних оцінок, ситуативного прогнозування й навіть виконання психологічної функції. Проаналізовано, як блоги адаптувалися до змін у тактиці повітряних атак з боку РФ, сформували власну систему термінології, візуалізації та аналітики, а також як вони взаємодіють з аудиторією в емоційно насиченому та небезпечному середовищі.
Особливу увагу приділено непрямому та прямому впливу цих ресурсів на зниження тривожності: через створення відчуття контролю, регулярне оновлення інформації, пояснення загроз і використання емоційно підтримувальних елементів. Показано, що моніторингові блоги виконують не лише інформаційно-аналітичну функцію, а й виступають засобом підтримки психологічної стійкості суспільства.
У висновках окреслено потенціал подальших досліджень, зокрема аналіз процесів інституалізації (появу офіційних моніторингових каналів державних структур) та регіоналізації (формування локальних ініціатив), а також можливість розгляду цих блогів у ширшому контексті сучасної системи комунікації воєнного часу
Становлення телевізійного мовлення на Сумщині: концептуальна модель
Full text linkThe purpose of the study is to analyze the conceptual model of the formation of television broadcasting in the Sumy Oblast, the key stages of its development, the peculiarities of its functioning and its role in the formation of the local media space. The chronological boundaries cover 1961–1972. The relevance of the study is due to the need to understand the retrospective of the development of local television, which allows us to evaluate its previous models and transpose the results to the present. Two stages of development are distinguished. The first (1961–1968) is the decentralization of television broadcasting characterized by the creation of television studios in Sumy and Konotop, which was a unique phenomenon, since none of the regions of Ukraine had such a television representation. Although regulated by government institutions, television studios had their own editorial teams, independently formed content focused on the local audience. The Konotop television studio was ahead of Sumy in terms of the volume and variety of programs. The second stage (1968–1972) is the beginning of the centralization of local television broadcasting associated with the liquidation of the Konotop TV Studio in 1968, which was a consequence of the state policy of monopolizing the infospace. The Sumy TV Studio increased airtime, expanded the genre palette, but remained under strict ideological control. The number of retransmissions of Central and Ukrainian Television grew. The introduction of two-channel broadcasting in 1972 finally consolidated the centralized broadcasting model. Although the Sumy TV Studio retained its local focus, it nevertheless became a marginal element of the national media system. The study reflects the general trends in the development of local television broadcasters, which at the present stage also face the challenges of centralization and the search for identity in the conditions of globalization of the media space.Метою дослідження є аналіз концептуальної моделі становлення телевізійного мовлення на Сумщині, ключових етапів його розвитку, особливостей функціонування та ролі у формуванні локального медіапростору. Хронологічні межі охоплюють 1961–1972 рр. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення ретроспективи розвитку локального телебачення, що дозволяє оцінити попередні його моделі та трансполювати результати в сьогодення. Виділено два етапи розвитку. Перший (1961–1968 рр.) — децентралізація телемовлення — характеризується створенням телестудій у Сумах та Конотопі, що було унікальним явищем, оскільки жодна з областей України не мала такого телепредставництва. Телестудії, хоч і регулювалися владними інститутами, мали власні редакційні колективи, самостійно формували контент, орієнтуючись на місцеву аудиторію. Конотопська телестудія випереджала Сумську за обсягом і різноманітністю програм. Другий етап (1968–1972 рр.) — початок централізації місцевого телемовлення — пов’язаний з ліквідацією Конотопської телестудії у 1968 р., що стало наслідком державної політики монополізації інфопростору. Сумська телестудія збільшувала ефірний час, розширювала жанрову палітру, проте залишалася під жорстким ідеологічним контролем. Зростала кількість ретрансляцій Центрального та Українського телебачення. Запровадження двоканального мовлення в 1972 р. остаточно закріпило централізовану модель мовлення. Сумська телестудія, хоч і зберегла місцеву спрямованість, проте стала маргінальним елементом загальнонаціональної медіасистеми. Дослідження відображає загальні тенденції розвитку локальних телемовників, які на сучасному етапі також стикаються з викликами централізації та пошуком ідентичності в умовах глобалізації медіапростору
Methodological Approaches to Researching Media Communications in Innovative Projects
Full text linkРозвідку присвячено оптимізації методологічних засад медіакомунікаційного супроводу інноваційних проєктів. Проаналізовано специфіку інтеграції традиційних і цифрових медіа, роль потокових івентів, соціальних мереж та сучасних медіатехнологій для формування ефективних комунікаційних потоків. Встановлено, що ефективність медіапідтримки залежить від комплексного поєднання маркетингових, соціальних і цифрових інструментів, таргетованості, інтерактивності та моніторингу результатів. Розглянуто використання платформ для співпраці між представниками цільових аудиторій, бізнесом і громадськими акторами як чинник підсилення корпоративного й персонального бренда, формування довіри та залучення цільових реципієнтів. Показано, що застосування аналітичних інструментів, Data Science, CRM-систем, AR/VR і штучного інтелекту забезпечує оптимізацію медіаконтенту, масштабування проєктів і підвищення їх соціальної цінності. Встановлено, що методологічно обґрунтований підхід дозволяє інтегрувати наукову експертизу з практикою медіасупроводу, забезпечити синергію між традиційними та цифровими каналами, оцінити ефективність комунікацій та спрогнозувати реакцію аудиторії. Окремо визначено роль івентів і партнерських платформ як інструментів просування інноваційних проєктів та створення стійкого медіаполя для їх презентації. Висвітлено використання міжнародного досвіду та прикладів реалізації інноваційних ініціатив у межах освітньо-наукових і бізнес-проєктів для підвищення ефективності медіасупроводу та інтеграції інноваційних практик у соціальний та економічний простір. Зроблено висновок, що методологічне забезпечення, яке передбачає комплексний підхід до медіакомунікаційного супроводу, сприяє формуванню довіри до інновацій, зміцненню позицій брендів та масштабуванню соціально-інноваційних потоків у медіапросторі.The study focuses on optimizing the methodological foundations of media communication support for innovative projects. It analyzes the integration of traditional and digital media, the role of live-streamed events, social networks, and modern media technologies in creating effective communication flows. It is established that the effectiveness of media support depends on the comprehensive combination of marketing, social, and digital tools, targeting, interactivity, and monitoring results. The use of platforms for collaboration among target audiences, businesses, and public actors is considered as a factor in enhancing corporate and personal branding, building trust, and engaging target recipients. It is shown that the application of analytical tools, Data Science, CRM systems, AR/VR, and artificial intelligence ensures the optimization of media content, project scaling, and increasing their social value. It is established that a methodologically grounded approach allows integrating scientific expertise with media support practice, ensuring synergy between traditional and digital channels, evaluating communication effectiveness, and predicting audience response. The role of events and partnership platforms as tools for promoting innovative projects and creating a sustainable media environment for their presentation is highlighted. The use of international experience and examples of implementing innovative initiatives within educational, scientific, and business projects is demonstrated to enhance media support effectiveness and integrate innovative practices into the social and economic space. The study concludes that methodological provision, which involves a comprehensive approach to media communication support, contributes to building trust in innovations, strengthening brand positions, and scaling socially innovative flows in the media space
Problematic Discourse of the Final Regional TV News of Ternopil Region (on the Example of “TV-4” and “INTB” Channels)
Full text linkСтаттю присвячено дослідженню новинного контенту регіональних медіа на четвертому році російсько-української війни. Окреслено роль локальних інформаційних ресурсів у сучасному медіапросторі, яка визначається увагою до інтересів місцевої аудиторії, подієвого та проблемного дискурсу громад. З’ясовано місце регіонального телебачення в інформаційно-комунікаційній системі в розрізі широкого функціонального поля. Акцентовано на зміні інформаційних запитів глядачів під впливом звикання до життя в умовах воєнного стану. Наголошено на важливості дослідження новинного телевізійного контенту в проблемно-тематичному фокусі з метою визначення інформаційних стратегій регіонального телебачення.Обґрунтовано вибір телемовників Тернопільщини. Проаналізовано змістове наповнення підсумкових випусків новин в етері каналів «ІНТБ» та «TV-4», виокремлено проблемно-тематичні домінанти, які формують загальну картину сучасного життя краю. Наголошено, що російсько-українська війна залишається пріоритетною темою новинних сюжетів, формуючи контекст медіатизації соціального, культурно-мистецького, політичного, економічного та інших проблемних дискурсів. Простежено зміну підходів у висвітленні воєнних подій, зумовлену локальними інтересами з проєкцією на загальнонаціональні процеси. Визначено домінування сюжетів соціальної проблематики, яка найактивніше реагує на конфлікти та виклики. Здійснено порівняльний проблемний аналіз підсумкових новин на каналах «ІНТБ» та «TV-4», визначено подібності та відмінності у формуванні структури та змістового наповнення випусків кожним із телемовників Тернопільщини. Окреслено перспективи подібних досліджень у контексті наукового осмислення алгоритму діяльності регіональних медіа.This article examines the news content of regional media in the fourth year of the Russian-Ukrainian war. The role of local information resources in the modern media space is outlined, which is determined by attention to the interests of the local audience, event and problematic discourse of communities. The study defines the place of regional television within the information and communication system, considering its broad functional scope. The emphasis is placed on the change in the information needs of viewers under the influence of getting used to life under martial law. The article highlights the importance of analyzing television news content from a thematic and problematic perspective to determine the informational strategies of regional television.The study analyzes the content of the final news broadcasts on the “INTB” and “TV-4” channels, identifying key thematic and problematic dominants that shape the overall picture of contemporary life in the region. It is emphasised that the Russian-Ukrainian war remains a priority topic of news stories, forming the context of mediatisation of social, cultural, artistic, political, economic and other problematic discourses. The study traces the change in approaches to covering military events, driven by local interests and projected onto national processes. The dominance of social issues, which is the most active in responding to conflicts and challenges, is determined. A comparative problematic analysis of the summary news on the channels “INTB” and “TV-4” is carried out, similarities and differences in the formation of the structure and content of the news by each of the Ternopil region's TV broadcasters are identified. The study also outlines prospects for further research aimed at developing a scientific understanding of the operational strategies of regional media
Методологічні підходи до вивчення цифрових платформ
Full text linkThe article provides a thematic analysis of the scientific literature and a review of the methods used to study digital platforms. The concept of digital platforms includes not only social networks, but also messaging applications or other online environments that provide means for mediated communication. As the influence of digital platforms continues to grow, understanding their functionality and the consequences of their mass use requires relevant methodological approaches. The aim of the article is to review and analyze those methods that are most common and applicable for their study.
Methods such as in-depth interviews, focus groups, surveys, and quantitative content analysis remain effective for conducting research, but they have undergone a number of transformations under the influence of new technologies. The ability to use these methods through online tools and applications has expanded their functionality, for example, allowing for more diverse and larger samples of respondents, data collection asynchronously or using multimedia materials and embedded online surveys. At the same time, this has also led to new limitations, such as difficulties in tracking non-verbal communication, ethical challenges regarding online data collection, and the transparency of algorithms, which in turn can affect the replicability of research and the verification of obtained results.
Among the methods for studying digital platforms, new, experimental approaches are constantly emerging, such as A/B testing, analytics of digital platform metrics and algorithms, network analysis, etc. The article examines how new methodological approaches can help researchers collect more complete data and obtain deeper and more detailed results when studying online environments. Another noteworthy methodological approach involves the use of tailor-made tools designed for a specific study, or mixed typologies that combine qualitative and quantitative methods.
The range of methods and tools for studying digital platforms is rapidly expanding, partly in response to the variability and ever-increasing number of digital platforms. At the same time, structured reviews and analyses of methodological approaches and available online tools, such as this article, allows systematization of existing scientific developments and provides researchers with guidelines for developing better research designs.У статті проведено тематичний аналіз наукової літератури та огляд методів, застосованих до вивчення цифрових платформ. Поняття цифрових платформ містить не лише соціальні мережі, а й додатки для обміну повідомленнями чи інші онлайн-середовища, що дають можливість для медіатизованої комунікації. Оскільки вплив цифрових платформ продовжує зростати, розуміння їх функціональних можливостей та наслідків масового використання вимагає відповідних методологічних підходів. Метою статті є огляд та аналіз тих методів, які є найбільш поширеними та релевантними для вивчення цифрових платформ
Такі методи, як глибинне інтерв'ю, фокус-групи, опитування чи кількісний контент-аналіз залишаються ефективними для проведення досліджень. Водночас вони зазнають низки трансформацій під впливом нових технологій. Можливості використовувати ці методи через онлайн-інструменти та застосунки розширило їх функціональність, наприклад: дають можливість робити різноманітніші та більші вибірки респондентів, проводити збір даних асинхронно чи з використанням мультимедійних матеріалів та вбудованих онлайн-опитувань. Це зумовило й нові обмеження, наприклад: складнощі у відстеженні невербальної комунікації, етичні виклики щодо збору даних онлайн, непрозорість алгоритмів, що своєю чергою може вплинути на відтворюваність дослідження та верифікацію отриманих результатів.
Серед методів для дослідження цифрових платформ постійно з’являються й нові, експериментальні підходи такі, як A/B тестування, аналітика метрик та алгоритмів цифрових платформ, мережевий аналіз тощо. Стаття розглядає як нові методологічні підходи можуть допомогти дослідникам збирати більш повні дані та отримувати глибші й детальніші результати при вивченні онлайн-середовищ. Ще один вартий уваги методологічний підхід передбачає застосування інструментів, спеціально розроблених для конкретного дослідження, або змішаних типологій, що поєднують якісні та кількісні методи.
Набір методів та інструментів для дослідження цифрових платформ швидко збільшується й частково це є реакцією на мінливість та постійне зростання кількості цифрових платформ. Водночас структуровані огляди та аналіз методологічних підходів і доступних онлайн-інструментів дозволяють систематизувати наявні напрацювання та надавати дослідникам орієнтири для розробки більш досконалих дизайнів досліджень
Журналістська етика в медіатизації інклюзивних мистецьких проєктів
Full text linkThe article is devoted to identifying the features of journalistic ethics at the current stage of development of new media and outlining its specifics in the context of inclusive art projects. The results of the study revealed that: coverage of events on inclusive topics should be based on a deep understanding of international and national ethical standards, in particular the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities and the Global Charter of Ethics for Journalists; effective and ethical information support for inclusive art projects is critically important for the formation of a barrier-free society. It was found that journalistic ethics in inclusive projects requires ensuring the reliability of facts, avoiding reductionist approaches, striving for reliability, and supporting journalistic work with thorough research. Based on the analysis of the art platform «INtalants-artistsUA», the main principles of professional ethics of a journalist in covering inclusive art projects are outlined: respect for dignity, non-discrimination, truthfulness and accuracy, privacy, participation and empowerment, accessibility, «do no harm», specific terminology, responsibility to society. It was found that further improvement of information support for inclusive art projects in Ukraine involves: systematic training of journalists, development and implementation of a clear editorial policy; prioritization of a positive narrative; ensuring accessibility of content and active cooperation between the media, project organizers and the public sector.Стаття присвячена з’ясуванню особливостей журналістської етики на сучасному етапі розвитку нових медіа та окресленню її специфіки в контексті медіатизації інклюзивних мистецьких проєктів. За результатами дослідження виявлено, що висвітлення подій інклюзивної тематики в медіа має ґрунтуватися на глибокому розумінні міжнародних та національних етичних стандартів, зокрема Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Глобальної хартії етики журналісті. Ефективна та етична інформаційна підтримка інклюзивних мистецьких проєктів є критично важливою для формування безбар’єрного суспільства. З’ясовано, що етичні підходи в медіапрезентації інклюзивних проєктів дозволяють забезпечити вірогідність фактів, уникнути редукціоністських підходів, виявити прагнення до надійності та підтримки журналістської роботи через ретельне дослідження та верифікацію даних. На основі аналізу артплатформи «INталанти-митціUA» окреслено основні принципи професійних етичних підходів журналіста у висвітленні інклюзивних мистецьких проєктів — повага до гідності, недискримінація, правдивість та точність, приватність, участь та розширення прав і можливостей, доступність, імператив «не нашкодь», конкретність застосовуваної термінології, відповідальність перед суспільством. Констатовано, що подальше покращення інформаційної підтримки інклюзивних мистецьких проєктів в Україні передбачає систематичне навчання журналістів, розробку та впровадження чіткої редакційної політики; пріоритетність позитивного наративу; забезпечення доступності контенту та активну співпрацю між медіа, організаторами проєктів і громадським сектором
Brand Collaborations: Modern Formats and Goals
No full textУ статті досліджено колаборації як інструмент бренд-комунікацій, що дозволяє компаніям поєднати несумісне й створити новий продукт чи ініціативу та в такий спосіб зацікавити авдиторію. Актуальність статті зумовлена необхідністю розробки узагальненої класифікації сучасних форматів і цілей колаборацій, яка дозволить представникам різних брендів краще збагнути інструмент бренд-колаборацій і зрозуміти можливі варіанти своєї діяльності.
У статті проаналізовано бренд-комунікації на предмет застосування колаборацій та розроблено узагальнену класифікацію бренд-колаборацій. Запропоновано розмежовувати колаборації залежно від складу учасників, формату спільної діяльності та мети. Методом аналізу та синтезу виокремлено типові формати колаборацій залежно від складу учасників та результату їх спільної діяльності. Відповідно до критерію складу й статусу партнерів можуть бути такі формати колаборації, як бренд + бренд, бренд + організація, благодійний фонд, бренд + фільм, серіал, бренд + персональний бренд. Залежними від результату і спільних дій партнерів колаборації можуть бути такі формати: розробка спільного продукту, створення спільного простору, локацій, генерування спільного контенту, реалізація спільної ініціативи, організація спільної події, заходу. За допомогою аналізу вітчизняних і закордонних бренд-комунікацій з’ясовано цілі колаборацій брендів. Встановлено, що бренди організовують колаборації з метою підвищення впізнаваності, створення інфоприводів і підвищення частки розголосу в медіа, просування або популяризації продукту, товару, послуги, зміцнення зв’язку з авдиторією, демонстрації соціальної відповідальності, актуалізації певної проблематики, тематики чи події, здійснення культурної дипломатії. Представлена класифікація бренд-колаборацій дозволить зрозуміти тенденції щодо формування й просування брендів, зокрема за допомогою різних форматів їх співпраці зThe article explores collaborations as a tool of brand communications that allows companies to combine the incompatible and create a new product or initiative, thus engaging the audience with their actions. The relevance of the article is due to the need to develop a generalized classification of modern formats and goals of collaborations, which will allow representatives of different brands to better understand the tool of brand collaborations and understand possible options for their activities.
The article analyses brand communications for the purpose of using collaborations and develops a generalized classification of brand collaborations. It is proposed to distinguish collaborations depending on the composition of participants, their format of joint activity and goals. Using the method of analysis and synthesis, typical formats of collaborations are identified depending on the composition of participants and the result of their joint activity. According to the criteria of status and composition of partners, there can be such collaboration formats as brand + brand, brand + organization, charity foundation, brand + film, series, brand + personal brand. Depending on the result and joint actions of partners, collaborations can be in such formats as developing a joint product, creating a joint space, locations, generating joint content, implementing a joint initiative, organizing a joint event, event. The goals of brand collaborations were clarified through the analysis of domestic and foreign brand communications. It was established that brands organize collaborations in order to increase recognition, create information drives and increase the share of publicity in the media, promote or popularize a product, goods, services, strengthen communication with the audience, demonstrate social responsibility, update a certain issue, topic or event, and carry out cultural diplomacy. The presented classification of brand collaborations will allow us to understand the trends in the formation and promotion of brands, in particular through various formats of their cooperation with companies, organizations, and individuals
Жанрові домінанти есею в мемуаристиці Юрія Шевельова
Full text linkAn attempt was made to investigate the genre dominants of the essay in the memoirist Yuriy Shevelov. Modern concepts of the essay genre were analyzed and it was established that the essay, thanks to its syncreticity and plasticity, becomes a separate form of intellectual understanding of life, giving rise to a whole layer of texts with pronounced metagenre features. When considering the strategies of essay writing, scholars emphasize its narrative-mentative nature and the replacement of the roles of the narrator with the exogitator. It was determined that the dominant essayistic feature of the scientist's memoirs is self-identification, which is realized through communicative strategies of commenting and argumentation, which makes it possible to trace the stages of crystallization of the author's national identity and understand the motives of his choice. The author's category is «created» in the text and by the text itself through the reproduction of his attitude to the surrounding reality. The narrative-mentative nature of the text of the memoirs, in addition to resorting to the commenting strategy to reveal the author's position, is also realized thanks to a string of associative ties that reflect the process of forming the author's opinion «before the eyes of the reader», because they have a purely subjective nature. A special feature of the realization of self-identification in the memoirs of Y. Shevelyov is its projection through the search for «their territory» , where the authors, consciously or unconsciously, reveal their «own territory», looking for the levers of self-determination precisely through it, clarifying that «own territory» is not necessarily geographical concept, although topographic accents are inevitable and extremely important in this self-identification. It is established that the concept of «own territory» has a counterpart in the essay writing of a scientist, and is implemented through the interpretation of the lexical meaning of the English word «privacy». It has been found that the presentation of oneself through a self-selected medium of expression, as a genre feature of an essay, in Sherekh's memoirs is realized with the help of the author's testimony regarding the deliberate choice of pseudonyms (Y. Sherekh, Gr. Shevchuk).У статті здійснено спробу дослідити жанрові домінанти есею в мемуаристиці Юрія Шевельова. Проаналізовано сучасні концепції жанру есею й встановлено, що завдяки синкретичності та пластичності есей стає окремою формою інтелектуального осмислення буття, породжуючи цілий пласт текстів із вираженими метажанровими ознаками. Розглядаючи стратегії есеїстичного письма, науковці наголошують на його наративно-ментативній природі та заміні ролі наратора екзогітатором. Визначено, що домінантними есеїстичними рисами мемуаристики вченого є самоідентифікація та індивідуально-авторське начало, зреалізовані через комунікативні стратегії авторефлексії, коментування та аргументації. Це дає можливість простежити етапи кристалізації національної ідентичності автора та зрозуміти мотиви його вибору. Категорія автора «створюється» в тексті самим текстом через відтворення його ставлення до навколишньої дійсності. Наративно-ментативна природа тексту спогадів, окрім звернення до стратегії коментування, для розкриття авторської позиції, реалізується завдяки асоціативним зв’язкам, суб’єктивним за природою, та відображає процес формування авторської думки «на очах у читача».Особливою рисою реалізації самоідентифікації в мемуарах Ю. Шевельова є її проєкція крізь призму пошуку «своєї території», де автор оприявнює «власну територію», шукаючи важелі самовизначення через неї. Уточнено, що «своя територія» — це не обовʼязково географічне поняття, хоча топографічні акценти неуникненні та є важливими в цій самоідентифікації. Встановлено, що концепт «своя територія» в есеїстиці вченого зреалізований через інтерпретацію англійського слова «privacy». Презентація себе через обраного носія висловлювання як жанрова ознака есею в мемуарах Ю. Шевельова здійснена за допомогою свідчень автора щодо свідомого обрання псевдонімів (Ю. Шерех, Гр. Шевчук)