Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences / Науковий вісник Східноєвропейсього національного університету імені Лесі Українки. Серія: Біологічні науки
Not a member yet
290 research outputs found
Sort by
Порівняльна морфологія вестибулярних ядер птахів із різною локомоцією (папужки хвилястого, голуба сизого та канюка звичайного)
Get PDFThe vestibular nuclei are the first link to process signals of motion and change the position of the body in space. In birds, these nuclei reached a high level of development, as representatives of Aves mastered the airspace, which was accompanied by complications of locomotion and orientation in space. Due to adaptive radiation in the middle of the class a number of environmental groups emerged, whose representatives differ in their place of residence, lifestyle, trophic specialization, and, consequently, the complexity of locomotion. In the middle of the class there are both flying, swimming, running, and those that combine all of the above-mentioned methods of moving. Such evolutionary devices should have been reflected on the morphology of the brain's parts that control the position of the body in space and the direction of its movement. Therefore, we aimed to carry out a comparative-morphological study of the dorsolateral,ventrolateral and ventromedial vestibular nuclei of species that differ both in the mode of flight and in the ability to travel along a solid substrate. The first bird to be studied was Blue Pigeon (Columba livia), which is capable of maneuvering flight in urban conditions and skillfully moving on the ground. The second species studied is a wavy parrot (Melopsittacus undulatus), which in conditions of shrubs and dense vegetation actively moves on a solid substrate (including branches of trees and bushes), and deftly maneuvers in flight. Also, the brain of the common buzzard (Buteo buteo), which moves on the ground not so skillfully as a parrot or pigeon, is characterized by a planar and a hovering flight. The study found that the vestibular nuclei of all studied species are dominated by multipolar neurons. In addition, they also have spindle-like nerve cells. In all studied animals, the largest sizes of pericarios of neurons were recorded in nucl. vestibularis dorsolateralis. In the commonplace, the most common neuronal density was recorded in nucl. vestibularis ventrolateralis, whereas in other studied species, the highest neuronal density was recorded in nucl. vestibular ventromedialis.Вестибулярні ядра є першою ланкою опрацювання сигналів про рухи та зміну положення тіла в просторі. У птахів ці ядра досягли високого рівня розвитку, оскільки представники Aves опанували повітряний простір, що супроводжувалось ускладненням локомоції та орієнтації. Унаслідок адаптивної радіації всередині класу виокремемо ряд екологічних груп, представники яких відрізняються за місцем проживання, способом життя, трофічною спеціалізацією, а відтак і складністю локомоції. Усередині класу є як літаючі, плаваючі, бігаючі види, так і ті, що поєднують усі названі вище способи переміщення. Такі еволюційні пристосування повинні відобразитися на морфології відділів мозку, які контролюють положення тіла в просторі та напрямок його руху. Тому ми поставили за мету провести порівняльно-морфологічне дослідження дорсо-латерального, вентро-латерального та вентро-медіального вестибулярних ядер видів, що відрізняються як за способом польоту, так і за вправністю пересування твердим субстратом. Першим досліджуваним птахом обрано голуба сизого (Columba livia), який здатний до маневреного польоту в умовах міста й управно пересувається по землі. Другий досліджуваний вид – хвилястий папужка (Melopsittacus undulatus), котрий в умовах чагарників та щільної рослинності активно рухається твердим субстратом (у тому числі гілками дерев та кущів) і спритно маневрує в польоті. Також досліджено мозок канюка звичайного (Buteo buteo), який пересувається по землі не так вправно, як папужка чи голуб, і характеризується планеруючим та ширяючим польотом. У результаті дослідження встановлено, що у вестибулярних ядрах усіх досліджуваних видів переважають мультиполярні нейрони. Крім них, наявні також веретеноподібні нервові клітини. У всіх досліджуваних тварин найбільші розміри перикаріонів нейронів зафіксовано в nucl. vestibularis dorsolateralis. У канюка звичайного найбільша щільність нейронів – у nucl. vestibularis ventrolateralis, у той час як в інших досліджуваних видів найбільшу щільність нервових клітин зафіксовано в nucl. vestibularis ventromedialis
Характеристика глутатіонпероксидази сперматозоїдів інфертильних чоловіків
Get PDFIt is well known that the unbalancing between the intensity of lipoperoxidation processes and the activity of antioxidant defense systems leads to the development of oxidative stress, which is a potential prerequisite for the development of sperm dysfunction. A special role in the system of antioxidant protection belongs to the glutathione system, in particular glutathione peroxidise, which inactivates the active forms of Oxygen with the simultaneous oxidation of reduced glutathione. The aim of present work is to study the kinetic properties of glutathione peroxidise of spermatozoa in fertile and infertile men with different forms of pathospermia.
The activity of glutathione peroxidise was determined by the amount of reduced glutathione (GSH) that was used to neutralize hydrogen peroxide in the glutathione peroxidase reaction. The apparent kinetic parameters characterizing the glutathione peroxidise reaction - the apparent affinity constant for GSH and the maximum reaction rate were determined in the Lineweaver–Burk plot (or double reciprocal plot).It was found that increasing the concentration of GSH in the incubation medium leads to a gradual increase in enzymatic activity of glutathione peroxidise reaching the plateau. The maximum activity of glutathione peroxidise of sperm cells in fertile and infertility men was noted in the presence of 5 mM GSH in the incubation medium. The value of maximum reaction rate for glutathione peroxidise of infertility men with different forms of pathospermia was 2,4–4,1 fold lower compared to this value in fertile men with normosospermia. At the same time, there was no statistically significant difference in maximum reaction rate between different forms of pathospermia. The value of the apparent affinity constant for GSH in the spermatozoa of the infertility men was 1,9–4,9 fold higher that of the spermatozoa of the normozoospermic males, indicating a decrease in the enzyme affinity for GSH in the pathospermia.In interpreting the obtained kinetic parameters determined by GSH, it has been shown that in the pathospermia the inhibition of glutathione peroxidise occurs in a mixed type-both by reducing the reaction rate of the enzyme and by reducing the affinity constant to the substrate.Загальновідомо, що порушення балансу між інтенсивністю процесів ліпопероксидації та активністю систем антиоксидантного захисту призводить до оксидативного стресу, який є потенційною передумовою в розвитку дисфункції сперматозоїдів. Особлива роль у системі антиоксидантного захисту належить глутатіоновій системі, зокрема глутатіонпероксидазі, що здійснює інактивацію активних форм Оксигену з одночасним окисненням відновленого глутатіону (GSH). Мета роботи – вивчення кінетичних властивостей глутатіонпероксидази сперматозоїдів фертильних та інфертильних чоловіків із різними формами патоспермії.Активність глутатіонпероксидази визначали за кількістю GSH, який використано для нейтралізації пероксиду водню в глутатіонпероксидазній реакції. Уявні кінетичні параметри, які характеризують глутатіонпероксидазну реакцію – уявну константу спорідненості до GSH і початкову максимальну активність ензиму визначали в обернених координатах Лайнуівера-Берка.З’ясовано, що підвищення концентрації GSH у середовищі інкубації призводить до поступового збільшення ензиматичної активності глутатіонпероксидази з виходом на плато. Максимальну активність глутатіонпероксидази сперматозоїдів фертильних та інфертильних чоловіків простежено за наявності 5 мМ GSH в інкубаційному середовищі. Значення початкової максимальної активності глутатіонпероксидази в сперматозоїдах інфертильних чоловіків із різними формами патоспермії у 2,4–4,1 нижче відносно цієї величини у фертильних чоловіків із нормозооспермією. Водночас не відзначається статично достовірної різниці у величині початкової максимальної активності глутатіонпероксидази між різними формами патоспермії. Значення уявної константи аффіності (спорідненості) до GSH у сперматозоїдах інфертильних чоловіків в 1,9–4,9 раза перевищують цей показник у сперматозоїдах нормозооспермічних чоловіків, що свідчить про зниження спорідненість ензиму до GSH при патоспермії.При інтерпретації отриманих кінетичних параметрів, визначених за GSH, показано, що при патоспермії інгібування активності глутатіонпероксидази відбувається за змішаним типом – як за рахунок зменшення числа обертів ензиму, так і за рахунок зниження спорідненості ензиму до субстрату
Особенности корреляции между разными формами активных йодтиронинов щитовидной железы у молодых мужчин в пределах физиологической нормы и на ее границах
Get PDFIt is well known that the levels of active thyroid iodothyronines are in dynamic equilibrium, and therefore the concentration of each hormone in a certain way must influence the level of another, and vice versa. Meanwhile, the literature data concerning this aspect of the problem of correlations between hormones relate primarily to the pathophysiological studies, in particular to the pathology of thyroid secretion. The aim of the paper is to establish the nature of the correlation between the concentrations of hormones in the 4 thyroid pairs: «T3general–T4free», «T3free–T4free» and «T3free–T4general»and «T3general–T4general» based on the results of the parallel determination in young healthy male as a norm. In the course of preventive survey conducted on 98 young men aged 17–21 years, the levels of circulating hormones of four hormonal pairs were determined composed of free or general triiodothyronine and free or general thyroxine.It was found that on the right boundary of physiological concentrations of free thyroxine, dependent on the level of a total triiodothyronine, is characterized by high variability. The high variability of this hormone occurs at the beginning of the physiological scale concentrations of free thyroxine. The physiological significance of this phenomenon lies in the fact that at the boundaries of the physiological norm all processes in the interactive regulation of hormonal pair «T3general–T4free» made with reduced accuracy (discoordination of the process of regulation), but overall the high sensitivity of the entire system. Variability of level T3free at the end of the range of physiological fluctuations of levels T4free is extremely high, which again confirms the thesis of a qualitatively different type of hormonal relationships within pairs on the borders of the physiological norm. Analysis of the relationship between the levels of T3free and T4general shows, firstly, the presence of a small positive connection, and secondly, increased variability of T3free values att the beginning of the scale of vibrations of physiological concentrations of total thyroxine. Between iodothyronine thyroid there is a direct relationship: the more blood circulating general thyroxine, the higher concentration of general triiodothyronine.Изучаемая корреляционная связь между концентрацией гормонов в четырех тиреоидных парах: «Т3общ–Т4своб», «Т3своб–Т4своб», а также «Т3своб–Т4общ» и «Т3общ–Т4общ» на основании результатов их параллельного определения у молодых здоровых мужчин в норме.Показывается, что на границах физиологической нормы все процессы взаиморегуляции в гормональной паре «Т3общ–Т4своб» осуществляются с пониженной точностью (дискоординация процесса регуляции), но при общей высокой чувствительности всей системы. Вариабельность уровня Т3своб в конце диапазона физиологических колебаний уровня Т4своб чрезвычайно высокая, что еще раз подтверждает тезис о качественно ином типе взаимоотношений внутри гормональных пар на границах физиологической нормы. Анализ характера зависимости между уровнями Т3своб и Т4общ свидетельствует, во-первых, о наличии небольшой положительной связи, и во-вторых – повышенной вариабельности значений Т3своб в начале физиологической шкалы колебаний концентрации общего тироксина. Между йодтиронинами щитовидной железы существует определенная прямая связь: чем больше в крови циркулирующего общего тироксина, тем выше концентрация общего трийодтиронина
Біотехнологія пшениці. Нові підходи до оцінювання морозистійкості генотипів пшениці озимої
Get PDFThe frost resistance of the fall wheat genotypes was evaluated. The frost resistance is the integrated characteristic of entire plant. Freezing procedure is one of the biotechnological approaches of its investigation. But during this procedure a lot of functions connected with stress resistance that realized on cellular level remain unknown. On the other hand genetic and physiological characteristics of cell cultures are successfully studied. The combination of the in vivo and in vitro approaches is proposed for estimation the wheat frost resistance.Grains on initial stage of shooting were passed through hardening/freezing procedures. The hardening protocol declares: the temperature lowering from 00C to -80C with step 20 per 48 hours; then subsequent temperature was decreased from -80C to -200C with step 20 per hour. After this manipulation grains were maintained under -200C temperature stress during 24 hours and sowed into the soil.
From recovered plants immature embryos were dissected and transferred to a number of nutritional media. Cell cultures were induced from these explants. Various genotype-depended and medium-depended reactions of cultures were marked. They are: simple germination, calli induction, the combination of both processes. The freezing process decreased the number of survived plants. The most adequate expression of tissues viability was the reaction of simple germination.It was shown that fall wheat genotypes frost resistance essentially vary. Procedures of in vivo young grain shoots freezing replaced by the detection of cell cultures viability are the appropriate biotechnology for the selection of wheat frost resisted variants.Оцінювали морозостійкість генотипів пшениці озимої. Морозостійкість – це комплексна характеристика цілісного організму. Під час її оцінки застосовують такий біотехнологічний прийом, як проморожування. При цьому поза увагою залишаються пов’язані зі стійкістю реакції клітинного рівня. Водночас клітинні культури, що відзначаються підвищеним рівнем стійкості, є об’єктами масштабних досліджень. Пропонується новий підхід до оцінювання морозостійкості пшениці озимої, який поєднує методи дослідження in vivo та in vitro.Генотипи пшениці озимої піддавали процедурі загартування/проморожування на стадії накільчених зернівок in vivo, а потім вирощували в польових умовах. Зміни умов впливу здійснювали в декілька етапів: 1) зниження температури від 00С до -80С (20/48 год); 2) зниження температури від -80С до -200С (20С/год); 3) проморожування при -200С упродовж 24 год. Із регенерованих рослин виділяли незрілі зародки, отримували клітинні культури та оцінювали ступінь життєздатності тканин інтактної рослини за характером реакцій культур in vitro на різних культуральних середовищах. Відзначено різні типи реакції, залежних від генотипу й середовища: пряме проростання, калусогенез, комбінування обох типів. Найбільш показовою виявилася реакція прямого проростання.Установлено, що генотипи пшениці озимої суттєво різняться за рівнем морозостійкості. Показано, що поєднання методів in vivo та in vitro створює можливість ранжування генотипів пшениці озимої за рівнем морозостійкості
Особливості цитопопуляції білої пульпи селезінки ссавців
Get PDFStudying the cellular composition of the spleen of animals is important for assessing the morphofunctional state of the organ.The purpose of our study was to identify the cellular composition of the parenchyma of the spleen of mammals and the density of placement of lymphocytes in it. The spleen for research was selected from animals that were chosen according of morphofunctional maturity of the organ: from sheep, pig, horse, cattle, rabbit. The sections of the organ were fixed with 10–12 % formalin, washed, dehydrated, poured paraffin, stained with hematoxylin Ehrlich` and eosin and by Bracht methods; a splenic piece fixed in a 2,5 % solution of glutaraldehyde, dehydrated, poured into a mixture of epon-araldit for electron microscopic study. The coefficient of a settling of lymphocytes of white and red pulp was calculated. The cell composition of the white pulp of the mammal`s spleen was represented by lymphocytes, macrophages, which were accounted for up to 90 % of the total cell mass, to 1,3 % of the cells with signs of destruction. The small lymphocytes were dominated, in a significant number of cases there were middle lymphocytes and the smallest number of large lymphocytes. The largest number of small lymphocytes is localized in the white pulp of the rabbit spleen (68,12 %) in the studied animals, the smallest number – in the horse spleen (50,87 %). The medium lymphocytes are found in lesser numbers: from 16,70 % (cattle) to 24,19 % (horse). The smallest number is detected in large lymphocytes and macrophages in cells conditions, this quantity did not exceed 1,5 % of the total number of cells in the splenic white pulp. The largest macrophages were detected in the white pulp of the rabbit`s spleen (1,53 %), large lymphocytes – in sheep (1,43 %). The lymphocyte population coefficient of the splenic pulp in the rabbit is 1,41; in sheep – 1,32; in pigs – 1,39; in horse – 1,52 and 1,43 – in cattle. We consider that study of cytopulations of the spleen of other representatives of vertebrates in the comparative-evolutionary aspect is perspective studies.Вивчення клітинного складу селезінки тварин є однією з основних характеристик для оцінки морфофункціонального стану органа. Мета нашої статті – установлення особливостей клітинного складу паренхіми селезінки ссавців та щільності розміщення в ній лімфоцитів. Для дослідження відбирали селезінку у тварин: вівці, свині, коня, великої рогатої худоби, кроля – у фазі морфофункціональної зрілості органа. Його шматочки фіксували в 10–12 % формаліні, промивали, зневоднювали, заливали в парафін, фарбували гематоксиліном Ерліха й еозином та за методоми Браше; для електронномікроскопічного дослідження шматочки селезінки фіксували 2,5 % розчином глютарового альдегіду, зневоднювали, заливали в суміш епон-аралдит. Вираховували коефіцієнт заселеності лімфоцитами білої й червоної пульп. Клітинний склад білої пульпи селезінки ссавців представлений лімфоцитами, макрофагами, які становили до 90 % від загальної кількості цитопопуляції, до 1,3 % нараховувалося клітин з ознаками деструкції. Серед лімфоцитів домінували малі, значна кількість – середні лімфоцити й найменше було великих лімфоцитів. Найбільше малих лімфоцитів серед досліджуваних тварин міститься в білій пульпі селезінки кроля (68,12 %), найменше – серед досліджуваних ссавців – у коня (50,87 %). Середніх лімфоцитів виявлялося значно менше: від 16,70 % (велика рогата худоба) до 24,19 % (кінь). Найменше в цитопопуляції клітин виявлено великих лімфоцитів і макрофагів, кількість яких не перевищувала 1,5 % від загальної чисельності клітин БП селезінки: найбільше макрофагів виявили в білій пульпі селезінки кроля (1,53 %), великих лімфоцитів – у вівці (1,43 %). Коефіцієнт заселеності лімфоцитами пульпи селезінки кроля становить 1,41; вівці – 1,32; свині – 1,39; коня – 1,52 та 1,43 – у великої рогатої худоби. Перспективними вважаємо дослідження з вивчення цитопопуляцій селезінки інших представників хребетних тварин у порівняльно-еволюційному аспекті
Особливості міжрегіональної мозкової взаємодії в зоровій оперативній пам’яті в бійців із черепно-мозковими травмами
Get PDFSince verbal working memory is more safe with traumatic brain injuries (TBI) than visual working memory (VWM), the purpose of the study was to determine the features of interregional interaction in the brain of military men with TBI who took part in the operations in the east of Ukraine, after that – military men with TBI. This study conducted on 16 male volunteers, right-handers, at the age of 18–21 years, who have no problems with their health – students of Taras Shevchenko National University of Kyiv (control group) and 16 male volunteers, right-handers, aged 27–43 – the patients of the Yu. I. Kundiyeva Institute for occupation health NAMS of Ukraine, Kyiv. During testing of VWM it was found that the reaction time in a military men group of with TBI was significantly higher than in the control group, although no significant differences were found between the relative numbers of errors. During VWM testing in the group of military men with TBI an interhemisphere relationship was detected in the somatosensory cortex, while in the control group a complicated fronto-parietal system of interhemisphere interactions was discovered. In the group of military men with TBI higher activity was detected not in the front-parietal system of top-down control of VWM, but in parietal and occipital zones. It should be noted that in the parietal-occipital network of VMW the bottom-up control processes more involved. It can be assumed that in the group of military men with TBI in the processes of visual memory the absence of complicated fronto-parietal system was compensated by more effective inclusion of cortical brain regions. This part of the brain is associated with the verbal processes of semantic analysis of visual information, which came mainly from its dorsal path. Instead of a higher level of control over coding, retention, and recovery of information from the frontal cortex as in control group, control of the processes of VWM may take the higher associative parietal cortex areas that are more based on the search for both new and already familiar stimulus by their features.Оскільки вербальна пам’ять є більш збереженою при ураженнях головного мозку, ніж візуальна оперативна пам’ять (ВОП), то мета нашої роботи – визначити особливості міжрегіональної взаємодії в головному мозку військовослужбовців ЗСУ, які отримали черепно-мозкові травми (ЧМТ) під час бойових дій на сході України, у подальшому – бійців із ЧМТ, під час тестування візуальної оперативної пам’яті. В обстеженні взяли участь 16 студентів КНУ імені Тараса Шевченка (контрольна група) та 16 бійців із ЧМТ – пацієнтів Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України. Виявлено, що у тестуванні ВОП час реакції в групі бійців із ЧМТ був значуще більшим, ніж у контрольній групі, хоча значущих відмінностей між відносною кількістю помилок не знайдено. У групі бійців із ЧМТ виявлено міжпівкульний взаємозв’язок у соматосенсорній корі, у той час як у контрольній – виявлено складну фронто-парієтальну систему міжпівкульних взаємозв’язків. При запам’ятовуванні візуальних стимулів у бійців із ЧМТ, замість вищого контролю за процесами кодування, утримання та відновлення інформації з фронтальної кори, контроль за процесами візуальної оперативної пам’яті, можливо, беруть на себе вищі асоціативні зони парієтальної кори, які більшою мірою спираються на пошук і використання як нових, так і знайомих стимулів за їхніми ознаками
Новий тип розвитку нюхової розетки в анциструса звичайного Ancistrus dolichopterus
No full textDepending on the living conditions, sensory systems of fishes, namely the olfactory analyzer, are developed differently. The form of olfactory rosette and morphology of olfactory lamellae affect the ability of fish to perceive an odorant. It is considered that the longitudinal bilateral olfactory rosette is typical for those species that have a well-developed olfaction. As a rule, olfactory rosettes with similar morphology are typical for species belonging to close families or living in similar environments. The olfactory organ of fish during its development goes through such developmental stages as olfactory placode, olfactory pit, and olfactory chamber with olfactory rosette. However, the mechanism of development of olfactory rosettes remains unclear. There was not enough attention paid to the particularities of formation of central raph in olfactory rosettes, as well as to the appearance of new lamellae in different species of teleosts. For studying the development of the bilateral olfactory rosette, bushymouth catfish Ancistrus dolichopterus were cultivated in the laboratory of histology and morphogenesis of Lesya Ukrainka Eastern European National University. Histological preparations were accomplished according to standard histological methodologies. In Ancistrus dolichopterus, formation of olfactory rosette goes in four stages. At the first stage, the first lamella appears in the central part of olfactory chamber and becomes elongated to its rostral wall. At the second stage, first lateral and medial lamellae begin to form. At the third stage, the fourth lamella appears from the medial side of the central raph. At the fourth stage, at first, the addition of lamellae takes place, symmetrical to the central raph. Then, when it comes to new paired lamellae, the lateral lamellae are more rostral than the medial ones. In Ancistrus dolichopterus, the central raph develops from the first central lamella, which elongates with the increase in length of the olfactory chamber. The thickening of the raph is possible through the attaching of new pairs of olfactory lamellae to it, in the rostral part of olfactory chamber. During the development, the distal end of the central lamella moves laterally and loses its axial position. Bilateral olfactory rosette of Ancistrus dolichopterus gets its definitive state because of addition of new lamellae, more rostral that lamellae already formed, as it happens in most teleosts, even with other types of olfactory rosettes. During the formation of the fourth lamella, the symmetry is broken, as lamellae are being formed only from the one side of the central raph. All the following lamellae are formed in pairs.Залежно від умов існування в риб по-різному розвинені сенсорні системи, а особливо нюховий аналізатор. Здатність риб реагувати на запахи залежить від форми нюхової розетки та морфології нюхових ламел. Уважають, що найкраще розвинений нюховий аналізатор у видів із білатеральною видовженою нюховою розеткою. Зазвичай нюхові розетки зі схожою морфологією характерні для видів із близьких родин або видів, які існують в однакових умовах. Орган нюху риб під час розвитку проходить стадії нюхової плакоди, нюхової ямки та нюхової камери з нюховою розеткою. Проте залишається нез’ясованим механізм розвитку нюхових розеток. Недостатньо уваги звернено на особливості формування центрального шва в нюхових розетках, додавання нових ламел у різних видів костистих риб. Для вивчення розвитку нюхової розетки білатерального типу анциструса звичайного Ancistrus dolichopterus вирощували в лабораторії гістології та морфогенезу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Гістологічні препарати виготовлено за стандартними гістологічними методиками. В анциструса звичайного формування розетки відбувається у чотири етапи. На першому етапі відбувається закладка першої ламели в середній частині нюхової камери та її зростання з ростральною стінкою нюхової камери під час подальшого розвитку. На другому етапі вперше закладаються латеральна й медіальна ламели. На третьому відбувається закладка четвертої ламели з медіального боку від центрального шва. На четвертому етапі проходить спочатку симетрична відносно центрального шва закладка ламел, а потім у парних ламел латеральні ламели залягають ростральніше від медіальних. В Ancistrus dolichopterus центральний шов розвивається з першої центральної ламели, яка зі збільшенням довжини нюхової камери видовжується. Потовщення шва відбувається за рахунок прикріплення до нього нових бічних пар нюхових ламел у ростральній частині нюхової камери. Під час розвитку дистальний кінець центральної ламели зміщується латерально й ламела втрачає осьове положення. Білатеральна нюхова розетка Ancistrus dolichopterus набуває дефінітивного стану внаслідок додавання нових ламел ростральніше від уже розвинутих ламел, як і в більшості костистих риб, навіть з іншими типами нюхових розеток. Під час закладки четвертої ламели простежуємо порушення симетрії й формування ламели в цей період відбувається лише з одного боку від центрального шва. Усі наступні ламели закладаються попарно
Комплексний аналіз популяцій Trifolium pratense L. на заплавних луках лісостепової зони України
No full textFloodplain meadows, on one hand, are valuable farmland, and on the other hand, are the reserves of meadow biodiversity. To conserve the meadow ecosystems that are under the influence of intensive anthropogenic impact in the form of grazing and mowing, it is important to develop scientifically sound approaches to their normalization. A population approach is promising in solving this problem. Population investigations were carried out at the floodplain meadows of the Forest-Steppe of Ukraine on two farming gradients – on pasture (pascual) and haymaking (fenisicial). The gradient of pascual digression included five stages: PD0, or CA – control area (areas where grazing and haymaking are absent); PD1 – initial stage of grazing; PD2 – stage of moderate grazing; PD3 – stage of strong grazing (half-failure); PD4 – excessive grazing (failure). Fenisicial gradient has 4 degrees: FD0 (CA) – control area; FD1 – initial stage (hay mowing once a year); FD2 – moderate hay mowing (hay mowing twice a year); FD3 – excessive hay mowing (multiple, uncontrolled). The traditional geobotanical and population methods were used during the study. Periodization of the ontogenesis of the studied species was based on literary data and own observations. Integral evaluation of the ontogenetic structure was based on the indexes of I. M. Kovalenko. At the base of the vital analysis Yu. A. Zlobin's method was used.
Legumes are an important component of meadow grass, enrich the soil with nitrogen, and fodder hay by protein. The article analyzes the ontogenetic and vitality structures of individuals of T. pratense populations (legumes species) as the main elements of complex population analysis, which showed the ways of adaptation and the thresholds of species resistance to grazing and mowing of varying degrees of intensity. Transformation of the ontogenetic spectrum of populations at the last stages of the pascual gradient occurs in the direction of increasing the proportion of individuals of the post-generative period, while reducing the number of pre-generative, as a result of the complication of the seed reproduction process, with considerable compaction of the soil under the influence of excessive grazing. Haymaking has a milder effect, in populations the proportion of young individuals increases as a future population reserve. The vitality structure under the influence of grazing is also changing to a large extent: in populations the proportion of individuals of the lower class of the vitality increases, they become depressed at the last stage (the stage of failure). In general, T. pratense is a fairly stable species under conditions of regulated pasture and haymaking loads. The thresholds of stability of the studyed species populations are the loads characteristic for the stages – CA (PD0, FD0), PD1, PD2, FD1 та FD2.Заплавні луки, з одного боку, є цінними господарськими угіддями, а з іншого – резерватами лучного біорізноманіття. Для збереження лучих екосистем, які перебувають під впливом інтенсивних антропогенних навантажень у вигляді випасання та сінокосіння, важливою є розробка науково обґрунтованих підходів щодо їх нормування. Популяційний підхід є перспективним у розв’язанні цієї проблеми. Популяційні дослідження проводили на заплавних луках Лісостепу України на двох господарських градієнтах – на пасовищному (пасквальному) та сінокісному (фенісиціальному). Градієнт пасквальної дигресії включав п’ять ступенів: ПД0, або КД – контрольна ділянка (ділянки, на яких відсутні випасання й сінокосіння); ПД1 – початкова стадія випасання; ПД2 – стадія помірного випасання; ПД3 – стадія сильного випасання (напівзбій); ПД4 – надмірне випасання (збій). Градієнт фенісиціальної – 4 ступеня: ФД0 (КД) – контрольна ділянка; ФД1 – початкова стадія (сінокосіння один раз на рік); ФД2 – помірне сінокосіння (сінокосіння двічі на рік); ФД3 – надмірне сінокосіння (багаторазове, неконтрольоване). Під час дослідження застосовували традиційні геоботанічні та популяційні методи. Періодизацію онтогенезу досліджуваного виду проводили з використанням літературних даних і власних спостережень. Інтегральну оцінку онтогенетичної структури здійснювали з використанням індексів І. М. Коваленка. В основу віталітетного аналізу покладено методику Ю. А. Злобіна.
Заплавні луки, з одного боку, є цінними господарськими угіддями, а з іншого – резерватами лучного біорізноманіття. Для збереження лучих екосистем, які перебувають під впливом інтенсивних антропогенних навантажень у вигляді випасання та сінокосіння, важливою є розробка науково обґрунтованих підходів щодо їх нормування. Популяційний підхід є перспективним у розв’язанні цієї проблеми. Популяційні дослідження проводили на заплавних луках Лісостепу України на двох господарських градієнтах – на пасовищному (пасквальному) та сінокісному (фенісиціальному). Градієнт пасквальної дигресії включав п’ять ступенів: ПД0, або КД – контрольна ділянка (ділянки, на яких відсутні випасання й сінокосіння); ПД1 – початкова стадія випасання; ПД2 – стадія помірного випасання; ПД3 – стадія сильного випасання (напівзбій); ПД4 – надмірне випасання (збій). Градієнт фенісиціальної – 4 ступеня: ФД0 (КД) – контрольна ділянка; ФД1 – початкова стадія (сінокосіння один раз на рік); ФД2 – помірне сінокосіння (сінокосіння двічі на рік); ФД3 – надмірне сінокосіння (багаторазове, неконтрольоване). Під час дослідження застосовували традиційні геоботанічні та популяційні методи. Періодизацію онтогенезу досліджуваного виду проводили з використанням літературних даних і власних спостережень. Інтегральну оцінку онтогенетичної структури здійснювали з використанням індексів І. М. Коваленка. В основу віталітетного аналізу покладено методику Ю. А. Злобіна.
Бобові як важливий компонент лучного травостою збагачують ґрунт нітрогеном, а кормове сіно – протеїном. У статті проведено аналіз онтогенетичної й віталітетної структур особин популяцій T. pratense (Fabaceae) як основних елементів комплексного популяційного аналізу, який показав способи адаптації та пороги стійкості виду до випасання й сінокосіння різного ступеня інтенсивності. Трансформація онтогенетичного спектра популяцій на останніх ступенях пасквального градієнта відбувається в напрямі збільшення частки особин постгенеративного періоду при одночасному зменшенні кількості передгенеративних, у результаті ускладнення процесу насінного розмноження при значному ущільненні ґрунту під впливом надмірного випасання. Сінокосіння чинить більш м’який вплив, у популяціях зростає частка молодих особин у якості майбутнього резерву популяції. Віталітетна структура під впливом випасання змінюється значною мірою – у популяціях збільшується частка особин нижчого класу віталітету, вони переходять у категорію депресивних на останньому ступені (стадія збою). Загалом, T. pratense є достатньо стійким видом в умовах регульованих пасовищних і сінокісних навантажень. Порогами стійкості популяцій досліджуваного виду виступають навантаження, що характерні для ступенів КД (ПД0, ФД0), ПД1, ПД2, ФД1 та ФД2
Особливості часових параметрів варіативності серцевого ритму в школярів у процесі курсу занять плаванням
Get PDFAdaptation of the organism to the influence of various environmental factors, including physical activity, is significantly associated with the reactions of the cardiovascular system and its regulatory mechanisms. Taking into account the fact that the evaluation of indicators of heart rate variability is one of the main indicators of the study of adaptive possibilities, as well as the individual characteristics of athletes of different sports specialization, the question of studying the features of autonomic regulation of the heart in athletes-swimmers is actual. The purpose of work is to find out the effect of swimming activities on the timing features of heart rate variability in schoolchildren of different age groups at the beginning and end of the training year. The research was conducted on 20 males of two age groups – 11–12 years old (10 children) and 15–16 years old (10 children). Experience of sports swimming in the middle school group is 4–5 years, the senior is 8–9 years. The cardiointervalogram was registered with the usage of computer cardiographic complex «KardioLab» before swimming exercises and after the beginning and end of the training year. Analyzed by timing (static and geometric) parameters of HRV: mRR, ms; VAR, ms; SDNN, ms; RMSSD, ms; pNN50,%; Mo, ms; Amo, %; IN (SI). In the schoolchildren of 11–12 years old by the end of the training season the indices of HRV: VAR, SDNN, RMSSD, pNN50, AMo, SI, mRR – decreased, mRR and Mo – increased. In the boys of 15–16 years old are decreased the timing parameters of HRV: VAR, SDNN, SI, and mRR, RMSSD, pNN50, Mo, but increased – AMo. This indicates the prevalence of the sympathetic nervous system in schoolchildren of 11–12 years. In boys of 15–16 years during the training season, the indices of SI indicated the balance of the autonomic nervous system in the regulation of cardiac rhythm, whereas schoolchildren of 11–12 years old are characterized by compensated distress and psycho-emotional tension. A moderate level of mobilizing and restoring potential was characterized among schoolchildren of 11–12 years at the end of the training season after swimming.Ураховуючи той факт, що оцінка показників варіабельності серцевого ритму є одним зосновних показників вивчення адаптаційних можливостей, а також індивідуальною характеристикоюспортсменів різної спортивної спеціалізації, актуальним постає питання вивчення особливостейвегетативної регуляції серця в спортсменів-плавців. Мета роботи – виявити вплив занять плаванням начасові показники варіативності серцевого ритму в школярів різних вікових груп на початку та в кінцітренувального року. У дослідженні варіабельності серцевого ритму брали участь 20 учнів чоловічої статідвох вікових груп (11–12 та 15–16 років). Запис ВСР здійснювали за допомогою комп’ютерногокардіографічного комплексу «Кардіолаб» до занять плаванням і після на початку та в кінцітренувального року. Аналізували часові (статичними й геометричними) показники варіативностісерцевого ритму: mRR, ВАР, SDNN, RMSSD, pNN50, Mo, Amo, ІН (SI). У школярів середньої віковоїгрупи до кінця тренувального сезону відбувалося зниження показників ВСР – BAP, SDNN, RMSSD,pNN50, AMo, SI, показники mRR та Mo зростали. У хлопців старшої вікової групи знижувалися BAP,SDNN, SI, а mRR, RMSSD, pNN50, Mo, AMo – зростали. У юнаків 15–16 років у процесі тренувальногосезону за показниками ІН(SI) відзначено врівноваженість вегетативної нервової системи в управліннісерцевим ритмом, тоді як для школярів середнього віку характерні компенсований дистрес тапсихоемоційна напруженість. Помірний рівень мобілізаційного й відновлювального потенціалівпростежено в учнів 11–12 років у кінці тренувального сезону після заняття плаванням
Чутливість до антибактеріальних препаратів факультативно-анаеробних мікроорганізмів, виділених від хворих із гострим некротичним панкреатитом
Get PDFStudy of the species composition of facultative-anaerobic microorganisms in patients with acute necrotic pancreatitis and their sensitivity to antimicrobial drugs. Identification and sensitivity to antibiotics, by serial dilutions, in microorganisms were carried out on a microbiological analyzer VITEK 2 compact 15 (France). Determination of the sensitivity of isolated microorganisms' cultures to antibacterial preparations was also carried out using the disc diffusion method. Highlighted from manure strains tested for sensitivity to the following antibiotics: gentamicin, linezolid, ciprofloxacin, amikacin, netilmitsyn, aztreonam, fosfomycin, teicoplanin, vancomycin, tiyhetsyklin, levofloxacin, tetracycline, ofloxacin, imipenem, meropenem, piperacillin / tazobactam, ampicillin, ceftriaxone, cefpodoxime, doxycycline, colistin, cefepime, ceftazidime, tobramycin.
In the study of pancreatic manure obtained during an endoscopic examination and during and after surgical interventions and during the rehabilitation of the abdominal cavity in patients with acute necrotic pancreatitis, a variety of facultative anaerobic microflora has been isolated. In the endoscopic study, gram-positive flora was excreted in 27,89 % of cases, during and after surgical interventions and abdominal sanation in 27,36 % of cases. In the endoscopic study, gram-negative flora was excreted in 21,05 % of cases, during and after surgical interventions and in abdominal sanation in 23,7 % of cases.
Due to the fact that in the protocols for the provision of medical care in the section «Diagnostic program» there is no microbiological research, and determination of sensitivity to antibiotics in isolated strains, and to some recommended antibiotics the right to choose an antibiotic belongs to a physician, to increase the experience regarding the data of resistance of microorganisms will help to improve the treatment of purulent necrotic pancreatitis. The conducted studies confirm the proliferation of multiple antibiotic resistance among isolated strains. It was established that in the microflora isolated from patients with NNP, the highest percentage of susceptible strains was, teykoplanina, cefamandol, colistin, linzolid, vancomycin, taigecycline. The obtained results of the research can be used in the future to improve the treatment tactics of patients with acute necrotic pancreatitis.Вивчення видового складу та чутливості до антимікробних препаратів факультативно-анаеробних мікроорганізмів у хворих на гострий некротичний панкреатит. Ідентифікацію мікроорганізмів та визначення їх чутливості до антибіотиків методом серійних розведень проводили на мікробіологічному аналізаторі VITEK 2 compact 15 (Франція), а також і диско-дифузійним методом. Виділені із гною штами перевіряли на чутливість до таких антибіотиків, як гентаміцин, лінезолід, ципрофлоксацин, амікацин, нетілміцин, азтреонам, фосфоміцин, тейкопланін, ванкоміцин, тійгециклін, левофлоксацин, тетрациклін, офлоксацин, іміпенем, меропенем, піперацилін/тазобактам, ампіцилін, цефтріаксон, цефподоксім, доксіциклін, колістин, цефепім, цефтазидім, тобраміцин. Під час дослідження зразків гною із підшлункової залози, отриманих із допомогою ендоскопа, у процесі та після оперативних утручань і санації черевної порожнини у хворих із гострим некротичним панкреатитом виділено різноманітну факультативно-анаеробну мікрофлору.
Для виділення факультативно-анаеробних мікроорганізмів використовували селективні й елективні поживні середовища, робили висів за методом Голда. Для накопичення біомаси застосовували цукровий бульйон, із якого кожні 24 години робили пересів на пластинчасті поживні середовища. Інкубація факультативних анаеробів проводилася в термостаті при температурі 37°С 24 години. Під час ендоскопічного дослідження грампозитивну флору виділяли у 27,89 % випадків, у процесі та після оперативних утручань і при санаціях черевної порожнини у 27,36 % випадків. Під час ендоскопічного дослідження грамнегативну флору виділяли у 21,05 % випадків, під час та після оперативних утручань і при санаціях черевної порожнини – у 23,7 % випадків.
У зв’язку з тим, що в протоколах надання медичної допомоги в розділі «Діагностична програма» не передбачено проведення мікробіологічних досліджень і визначення чутливості до антибіотиків у виділених штамів, а щодо деяких рекомендованих антибіотиків право вибору антибіотика належить лікарю, збільшення досвіду стосовно резистентності мікроорганізмів сприятиме покращенню тактики лікування гнійного некротичного панкреатиту.
Проведені дослідження підтверджують розповсюдження множинної антибіотикорезистентності серед виділених штамів. Установлено, що в мікрофлори, виділеної у хворих на ГНП, найбільший відсоток таких чутливих штамів, як тейкопланін, цефамандол, колістин, лінезолід, ванкоміцин, тайгециклін. Отримані результати досліджень можуть бути використані в подальшому для вдосконалення тактики лікування хворих на гострий некротичний панкреатит