Perioperaciina Medicina (E-Journal)
Not a member yet
96 research outputs found
Sort by
Діагностична цінність тонкоголкової аспіраційної біопсії під контролем ендосонографії
Abstract: A retrospective analysis was performed on 89 cases of endoscopic ultrasound-guided fine-needle aspiration biopsy (EUS-FNA) from tumors of the hepato-pancreato-biliary system (n=46), gastrointestinal (GI) wall lesions (n=33), and extra-organ localizations (n=10). Morphological verification of the diagnosis was successful in 33 patients (71.7 %) of the first group, in 28 patients (84.8 %) of the second group, and in 7 patients (70.0 %) of the third group. Non-informative results in 21 cases (23.6 %) across all groups were due to insufficient quantity or poor quality of material caused by inflammatory, fibrotic, or necrotic changes, as well as contamination of aspirates with a significant number of blood elements and adjacent tissues. According to the literature, complications such as post-procedural pancreatitis and bleeding occur in 1.0 %–5.0 % of EUS-FNA cases, which is significantly lower than with percutaneous core-needle biopsy (2.0 %–10.0 %). EUS-FNA is a minimally invasive and highly informative diagnostic method, making it the method of choice for morphological diagnosis of neoplasms in the specified localizations.
Objective: To determine the sensitivity of EUS-FNA in neoplasms of the hepato-pancreato-biliary system, gastrointestinal wall, and extra-organ tumors; to evaluate the results of cytological and histological verification of the diagnosis based on EUS-FNA material.
Methods: Between August 2023 and April 2025, 89 patients with suspected neoplasms of the hepato-pancreato-biliary system (n=46), gastrointestinal wall lesions (n=33), and extra-organ localizations (n=10) underwent EUS-FNA at the National Cancer Institute of Ukraine. All patients underwent preliminary endoscopic imaging, followed by 3–5 passes (≈15 to-and-fro movements) under EUS guidance using 19G or 22G needles, with needle choice depending on lesion depth, vascularity, and structure. Samples were fixed in 10 % formalin or 70 % ethanol and sent for cytological and histological examination. Inadequate samples (by quantity or quality) underwent repeat biopsy in 17 (19.1 %) cases. Sample adequacy was assessed by the volume of cellular and tissue components. Sensitivity was determined by verification results and statistical comparison of groups using Pearson’s χ² test and the Mann–Whitney U test.
Results: In the hepato-pancreato-biliary group (n=46), cytological verification was achieved in 20 (43.5 %) cases, histological in 15 (32.6 %). Repeat biopsy in 6 (13.0 %) cases was successful in 4 (8.7 %), increasing the overall informativeness by 5.1 %, resulting in full diagnosis in 33 (71.7 %) patients. Among 33 patients with GI wall tumors, cytology was informative in 19 (57.6 %) cases, histology in 13 (39.4 %). Repeat biopsy in 8 (24.2 %) cases was successful in 5 (15.2 %), increasing the rate by 22.3 %, for a total of 28 (84.8 %) complete verifications. In the extra-organ group (n=10), cytology was informative in 3 (30.0 %) cases, histology in 3 (30.0 %). Repeat biopsy in 3 (30.0 %) cases was successful in 2 (20.0 %), increasing the rate by 4.0 %, for a total of 7 (70.0 %) full verifications. The morphological spectrum of detected pathology included adenocarcinoma in 42 (47.2 %) cases, squamous cell carcinoma in 11 (12.3 %), and gastrointestinal stromal tumor (GIST) in 11 (12.3 %). In less than one-fourth of cases (21; 23.6 %), the material was non-informative due to cystic, necrotic, or fibrotic changes or the presence of adjacent tissues. The obtained data indicate high sensitivity of EUS-FNA, ranging from 70.0 % to 84.8 % depending on tumor localization.
Conclusions: EUS-FNA is an effective method for verification of gastrointestinal tumors and, compared to classical puncture techniques, has a lower complication rate for post-procedural pancreatitis and bleeding. Optimization of technical aspects of the procedure improved the diagnostic efficiency and accuracy of morphological verification in patients with hepato-pancreato-biliary, gastrointestinal wall, and extra-organ neoplasmsАнотація: Ретроспективно проаналізовано 89 випадків тонкоголкової аспіраційної біопсії під контролем ендосонографії (ЕУС-ТАБ) з пухлин гепато-панкреато-біліарної системи (n = 46), стінок органів ШКТ (n = 33) та позаорганних локалізацій (n = 10). Морфологічна верифікація діагнозу була успішною у 33 пацієнтів (71,7 %) першої групи, у 28 пацієнтів (84,8 %) та у 7 пацієнтів (70,0 %), відповідно, у другої та третьої груп. Неінформативність результатів у 21 випадках (23,6 %) досліджуваних груп були зумовлені недостатньою кількістю або низькою якістю матеріалу через запальні, фіброзні чи некротичні зміни та потрапляння значної кількості формених елементів крові та супутніх тканин у пунктат. Згідно з літературою, ускладнення у вигляді постманіпуляційного панкреатиту та кровотеч при виконанні ЕУС-ТАБ трапляються в 1,0 %–5,0 % випадків, що значно менше, ніж при черезшкірній трепан-біопсії (2,0–10,0 %). ЕУС-ТАБ є мінімальноінвазивним та високоінформативним діагностичним методом, що робить його методом вибору при морфологічній діагностиці новоутворень наведених локалізацій.
Мета: Визначення чутливості ЕУС-ТАБ при новоутвореннях гепато-панкреато-біліарної системи, стінок шлунково-кишкового тракту та позаорганних новоутворень ; оцінка результатів цитологічної та гістологічної верифікації діагнозу за матеріалами, отриманими при ЕУС-ТАБ.
Методи: У період із серпня 2023 по квітень 2025 року в ДНП «НІР» було проаналізовано 89 пацієнтів із підозрою на новоутворення гепато-панкреато-біліарної системи (n = 46), стінок шлунково-кишкового тракту (n = 33) та позаорганних локалізацій (n = 10), яким виконували ЕУС-ТАБ. Усі пацієнти пройшли попередню візуалізаційну ендоскопію, після чого під ЕУС-контролем виконували 3–5 проколів (≈15 пасажів) голками 19G або 22G, вибір яких залежав від глибини, васкуляризації та структури ураження. Зразки фіксували в 10 % формаліні або 70 % етанолі і направляли на цитологічне та гістологічне дослідження. Недостатні за кількістю чи якістю зразки підлягали повторній біопсії 17(19,1 %) випадків. Адекватність матеріалу оцінювали за обсягом клітинного і тканинного компонентів, а чутливість методу — за результатами верифікації та статистичним порівнянням груп із критерієм χ² Пірсона і U-тестом Манна – Уїтні.
Результати: У групі з пухлинами гепато-панкреато-біліарної системи (n = 46) цитологічну верифікацію вдалося провести у 20(43,5 %) випадків, гістологічну — у 15(32,6 %). Повторна біопсія у 6(13,0 %) була успішна у 4(8,7 %), що підвищило інформативність методу на 5,1 %, загалом повністю встановити діагноз вдалося у 33(71,7 %) пацієнтів. Серед 33 хворих із новоутвореннями стінок ШКТ цитологічний аналіз був інформативний у 19(57,6 %) випадків, гістологічний — у 13(39,4 %); повторні біопсії у 8(24,2 %) випадків, з них у 5(15,2 %) пацієнтів була успішна, що підвищило цей показник на 22,3 %, загалом дало 28(84,8 %) повних верифікацій. У групі позаорганних уражень (n = 10) цитологічний аналіз був інформативний у 3(30,0 %) випадків, гістологічний — у 3(30,0 %); повторні біопсії у 8(30,0 %) випадків, з них у 2(20,0 %) пацієнтів була успішна, що підвищило цей показник на 4,0 %, загалом дало 7(70,0 %) повних верифікацій. Морфологічний спектр виявленої патології включав переважно аденокарциному 42(47,2 %) випадки, плоскоклітинну карциному — 11(12,3 %) та GIST — у 11(12,3 %), менш ніж у чверті випадків 21(23,6 %) матеріал виявився неінформативним через кістозні, некротичні або фіброзні зміни, наявність супутніх тканин. Отримані дані свідчать про високу чутливість ЕУС-ТАБ від 70,0 % до 84,8 % залежноі від локалізації пухлини.
Висновки: Виконання ЕУС-ТАБ є ефективним методом верифікації новоутворень шлунково-кишкового тракту, що, порівняно з класичними пункційними методиками, має менший відсоток ускладнень у вигляді постманіпуляційного панкретиту і кровотеч. Оптимізація технічних аспектів втручання сприяла підвищенню результатів ефективності діагностики та верифікації діагнозу у пацієнтів з новоутвореннями гепато-панкрето-біліарної системи, стінок шлунково-кишкового тракту та позаорганних новоутворень
Досвід 10 років застосування OTSC-асистованих повностінних втручань на травному тракті: ендоскопічна повностінна резекція (eFTR) та ушивання нориць
Background: Closure of full-thickness defects of the gastric and esophageal wall remains a major challenge in contemporary endoscopy, particularly following endoscopic full-thickness resection (eFTR) and in the management of fistulas. The over-the-scope clip (OTSC) system has emerged as a promising tool for defect closure.
Objective: To evaluate the efficacy and safety of the OTSC system in the closure of both intentionally created and spontaneous full-thickness defects of the gastrointestinal wall.
Materials and Methods: A retrospective analysis of four cases of OTSC-Assisted Full-Thickness Interventions in the Gastrointestinal Tract treated between 2015 and 2025 was performed. Two patients underwent eFTR (for early gastric cancer and aberrant pancreatic tissue in the stomach), while two patients underwent endoscopic closure of chronic fistulas (tracheoesophageal fistula and surgical gastrostomy).
Results: Technical success was achieved in all cases (100 %; 95 % СІ 40–100 %). Clinical success, defined as R0 resection in eFTR and complete fistula closure, was observed in 75 %; 95 % СІ 22–98 % (3/4 cases). One patient experienced fistula recurrence at 3 months, which was successfully managed with repeat OTSC application.
Conclusions: The OTSC system provides an effective and safe method for managing full-thickness gastrointestinal wall defects, regardless of etiology (iatrogenic after eFTR or chronic fistulas).Вступ: Закриття повностінних дефектів стінки шлунка і стравоходу залишається серйозною проблемою сучасної ендоскопії, особливо після ендоскопічної повностінної резекції (eFTR) та при лікуванні нориць. Система кліпси на ендоскопі OTSC (over-the-scope clip) набула значення як перспективний інструмент для закриття дефектів.
Мета: Оцінити ефективність та безпеку системи OTSC при закритті як цілеспрямовано створених, так і спонтанних повностінних дефектів стінки травного тракту.
Матеріали і методи: Проведено ретроспективний аналіз 4 випадків OTSC-асистованих повностінних втручань на травному тракті у 2015–2025 рр. Два пацієнти перенесли eFTR (ранній рак шлунка та аберантна підшлункова залоза у стінці шлунка), ще два пацієнти — ендоскопічне закриття хронічних нориць (трахеостравохідна нориця та хірургічна гастростома).
Результати: Технічна успішність становила 100 %; 95 % СІ 40–100 %. Клінічна успішність (R0-резекція при eFTR та повне закриття нориці) досягнута у 75 % (95 % ДІ 22–98 %) випадків (3/4). В одному випадку відзначено рецидив нориці через 3 місяці, який був успішно усунутий повторним застосуванням системи OTSC.
Висновки: Система OTSC забезпечує ефективне та безпечне управління повностінними дефектами стінки травного тракту незалежно від їх етіології (ятрогенні після eFTR чи хронічні нориці)
Як недобросовісне внесення відомостей до ЕСОЗ може призвести до кримінальної відповідальності керівника медичного закладу та працівників
In 2023, law enforcement agency launched a criminal case against the management and medical staff of a prominent regional medical centre due to significant discrepancies between the volume of medical services recorded in the Electronic Health System (EHS) and the actual medical care provided. The medical institution had entered into an agreement with the National Health Service of Ukraine (NHSU), under which payment for medical services was made on a global, per-patient basis. However, over a period of two years, medical workers systematically entered false information into the system, including data about services that were either never provided or provided in smaller amounts than what was required under the terms of the NHSU contract. Thе falsification resulted in inflated payments from the state budget. The case highlights the growing trend of criminal liability for falsifying medical data under the state medical guarantee program. The defendants are facing charges under two articles of the Criminal Code of Ukraine, with potential penalties including significant prison sentences. The case is currently under judicial review, with further investigations and witness testimonies expected. This case serves as a critical example of the consequences of such violations, both for the individuals involved and for the medical institution’s reputation.У 2023 році правоохоронні органи порушили кримінальну справу проти керівництва та медичного персоналу відомого регіонального медичного центру через значні розбіжності між обсягом медичних послуг, зафіксованим в Електронній системі охорони здоров\u27я (ЕСОЗ), та фактично наданою медичною допомогою. Медичний заклад уклав договір із Національною службою здоров\u27я України (НСЗУ), згідно з яким оплата медичних послуг здійснювалася на глобальній основі, за кожного пацієнта. Протягом двох років медичні працівники систематично вносили неправдиву інформацію до системи, зокрема дані про послуги, які або взагалі не надавались, або надавались в меншому обсязі, ніж передбачалось умовами договору з НСЗУ. Фальсифікація призвела до завищених виплат із державного бюджету. Ця справа підкреслює зростаючу тенденцію притягнення до кримінальної відповідальності за фальсифікацію медичних даних в рамках державної програми медичних гарантій. Обвинуваченим висунуто звинувачення за двома статтями Кримінального кодексу України, що передбачає можливе покарання, включно зі значними термінами ув\u27язнення. Наразі справа перебуває на стадії судового розгляду, очікуються подальші розслідування та свідчення свідків. Цей випадок є критичним прикладом наслідків таких порушень як для залучених осіб, так і для репутації медичного закладу
Лікування ятрогенної паразитарної лейоміоми як рідкісного ускладнення міомектомії з використанням морцелятора: клінічний випадок
Introduction: Parasitic leiomyomas (PL) are a rare iatrogenic complication that most commonly occurs after laparoscopic myomectomy or hysterectomy using an electromechanical morcellator without the use of an endocontainer. Dispersion of myometrial fragments during morcellation can lead to their implantation and growth on the peritoneum, creating diagnostic and therapeutic challenges.
Case Presentation: We present the case of a 41-year-old patient who sought further treatment 10 years after laparoscopic myomectomy with morcellation. The patient’s history included anemia due to myoma growth. Preoperative diagnosis in 2025 using MRI confirmed the presence of multiple intramural and subserous uterine leiomyomas (FIGO 4, 5, 6), as well as approximately 15 extra-organ solid formations characteristic of extrauterine parasitic leiomyomas (FIGO 8). A combined surgical intervention was performed: laparoscopic excision of parasitic myomas followed by conversion to laparotomy for conservative myomectomy. Histological examination confirmed the diagnosis of leiomyoma.
Conclusions: This case highlights the importance of thorough diagnosis in patients with pelvic masses in their history, especially after surgeries involving morcellation. MRI is a highly informative method for differential diagnosis. Combined laparoscopic and laparotomic access may be an effective strategy for treating such complex cases. The main emphasis should be on prevention through strict adherence to safe morcellation techniques in endocontainersВступ: Паразитарні лейоміоми (ПЛ) є рідкісним ятрогенним ускладненням, що найчастіше виникає після лапароскопічної міомектомії або гістеректомії з використанням електромеханічного морцелятора без застосування ендоконтейнера. Дисперсія фрагментів міометрія під час морцеляції може призвести до їх імплантації та росту на очеревині, створюючи діагностичні та лікувальні труднощі.
Презентація випадку: Ми представляємо випадок 41-річної пацієнтки, яка через 10 років після лапароскопічної міомектомії з морцеляцією звернулася для подальшого лікування. В анамнезі пацієнтка мала анемію на тлі росту міоми. Передопераційна діагностика у 2025 році за допомогою МРТ підтвердила наявність множинних інтрамуральних та субсерозних лейоміом матки (FIGO 4, 5, 6), а також близько 15 позаорганних солідних утворень, характерних для екстраутеринних паразитарних лейоміом (FIGO 8). Було виконано комбіноване хірургічне втручання: лапароскопічне висічення паразитарних міом з подальшою конверсією в лапаротомію для виконання консервативної міомектомії. Гістологічне дослідження підтвердило діагноз лейоміоми.
Висновки: Цей випадок підкреслює важливість ретельної діагностики у пацієнток з тазовими утвореннями в анамнезі, особливо після операцій з використанням морцеляції. МРТ є високоінформативним методом для диференційної діагностики. Комбінований лапароскопічний та лапаротомний доступ може бути ефективною стратегією для лікування таких складних випадків. Основний акцент має бути зроблений на профілактиці шляхом суворого дотримання технік безпечної морцеляції в ендоконтейнера
Автономність пацієнтів у контексті відеокапсульного дослідження: проблеми та перспективи
Objective: To evaluate patient autonomy in choosing capsule endoscopy (CE) in Ukraine, compare access with European and US practice, justify immediate CE after negative EGD and colonoscopy in symptomatic patients, and provide policy proposals for implementation.
Methods: Policy review of Ukrainian MoH documents and NHSU packages; appraisal of ESGE, ACG, and ASGE guidelines for CE indications; comparative analysis of financing models; synthesis of an author’s series of >100 CE in patients with abdominal pain and negative EGD/colonoscopy.
Results: CE is certified in Ukraine but not integrated into NHSU-funded packages and constrained in private practice, reducing patient autonomy. In the EU and US, CE is included in protocols and allowed as both reimbursed and self-funded options. In the author’s >100-case series, clinically meaningful findings were present in over half of cases (diverticula, inflammatory lesions, helminthiasis, and others).
Conclusions: CE should be excluded from the category of “medical assistance” and included as a certified technology requiring no separate justification. This would enhance patient autonomy, align Ukrainian practice with international standards, and improve diagnostic yield in challenging cases.Мета: Оцінити автономність пацієнтів у виборі відеокапсульної ендоскопії (ВКЕ) в Україні, порівняти її доступність із практиками Європи та США, обґрунтувати доцільність негайного проведення ВКЕ після негативних ЕГДС і КС у пацієнтів зі скаргами та надати політичні пропозиції для впровадження.
Матеріали та методи: Виконано політико-правовий аналіз чинних документів МОЗ України та пакетів НСЗУ щодо ендоскопічної допомоги; огляд міжнародних настанов ESGE, ACG та ASGE щодо показань до ВКЕ; порівняльний аналіз моделей фінансування; узагальнено власну серію з понад 100 ВКЕ у групі пацієнтів із болями в животі та негативними результатами ЕГДС і КС.
Результати: ВКЕ сертифікована в Україні, але фактично не інтегрована у фінансовані пакети НСЗУ й обмежена у виконанні в приватному секторі, що знижує автономність пацієнтів. На противагу, в ЄС та США ВКЕ включена до протоколів і дозволена як протокольна або самостійно оплачувана опція. У власній серії понад 100 ВКЕ діагностично значущі знахідки виявлені більш ніж у половині випадків (дивертикули, запальні процеси, гельмінтози та інші ураження).
Висновки: Доцільно виключити ВКЕ з категорії «медична допомога» та включити її до переліку сертифікованих технологій, що не потребують окремого обґрунтування. Це покращить автономність пацієнтів, вирівняє українську практику з міжнародними стандартами та підвищить діагностичну ефективність у складних клінічних випадках
Використання інгаляційного знеболюючого препарату Юмерокс (метоксифлуран) в хірургічному стаціонарі
The issue of effective and accessible pain relief for surgical patients, including those with combat injuries and in resource-limited settings, remains highly relevant, particularly in the context of armed conflict. Since the onset of the full-scale invasion of Ukraine, the number of patients with mine-explosive injuries has significantly increased. Most of these patients are admitted to surgical departments for repeated interventions, wound dressing changes, and NPWT (Negative Pressure Wound Therapy) system replacements—procedures frequently associated with severe pain. Since 2022, inhalation analgesia with methoxyflurane (Umerox) has become available in Ukraine for the relief of pain during painful medical procedures. The aim of this study is to evaluate the effectiveness and safety of inhaled methoxyflurane (Umerox) during surgical procedures in patients with wounds managed by the open method.Питання ефективного та доступного знеболення у пацієнтів хірургічного профілю, в тому числі з бойовою травмою та в умовах обмежених ресурсів, є надзвичайно актуальним, особливо в період збройного конфлікту. З початку повномасштабного вторгнення в Україні суттєво зросла кількість постраждалих з мінно-вибуховими травмами. Більшість таких пацієнтів надходять у хірургічні відділення для повторних втручань, перев’язок та заміни NPWT-систем, що супроводжуються вираженим больовим синдромом. Із 2022 року в Україні стало доступним використання інгаляційного знеболення метоксифлураном (Юмерокс) для купірування болю під час болісних медичних процедур. Метою нашої роботи є оцінка ефективності та безпеки інгаляційного метоксифлурану (Юмерокс) при виконанні хірургічних маніпуляцій у пацієнтів з ранами, котрі ведуться відкритим методом
Трансанальна гемороїдальна деартеріалізація (ТГД) — ефективна малоінвазивна методика лікування хронічного геморою
Relevance. Hemorrhoids remain one of the most common rectal pathologies, affecting approximately 12% of the population, with 40% of all rectal disease cases attributed to it. In Ukraine, traditional surgical interventions dominate, accounting for 97% of treatments, whereas in the USA and EU countries, minimally invasive techniques comprise up to 83% of cases.
Objective. To evaluate the effectiveness of Transanal Hemorrhoidal Dearterialization (THD), specifically the rate of postoperative complications and recurrences.
Materials and Methods. From 2007 to 2021, 1,629 THD procedures were performed at the Proctology Department of the Kyiv Regional Clinical Hospital in patients aged 21–73 years (mean age — 37.6 years). Of these, 77.3% had stage III hemorrhoids, 12.7% — stage IV, and 10% — stage II. The procedure was performed using the THD Evolution device (GF s.r.l., Italy) by ligating branches of the superior rectal artery under Doppler guidance, with mucosal pexy conducted to correct mucosal prolapse.
Results. Only 7.4% of patients required narcotic analgesics in the early postoperative period. Documented complications included: wound infection (0.2%), profuse bleeding (0.6%), and node thrombosis (6.8%). The overall recurrence rate was 4%. Recurrence management included vacuum ligation (26.2%), classical hemorrhoidectomy (12.3%), or local excision of hemorrhoidal nodes and skin tags (61.5%).
Conclusions. The THD technique has proven to be an effective alternative to both traditional and minimally invasive approaches in hemorrhoid treatment. It combines radicality with minimal invasiveness, shortens the postoperative recovery period, and allows for simultaneous treatment of concomitant anal fissures.Актуальність. Геморой залишається однією з найпоширеніших патологій прямої кишки, що уражує близько 12 % населення, причому 40 % випадків захворювань прямої кишки припадають саме на нього. В Україні традиційні оперативні втручання домінують, становлячи 97 % випадків лікування, тоді як у США та країнах ЄС малоінвазивні методи займають до 83 %.
Мета. Оцінити ефективність трансанальної гемороїдальної деартеріалізації (ТГД), зокрема частоту післяопераційних ускладнень та рецидивів.
Матеріали та методи. У відділенні проктології Київської обласної клінічної лікарні з 2007 по 2021 рік виконано 1629 операцій ТГД пацієнтам віком 21–73 роки (середній вік — 37,6 років). 77,3 % пацієнтів мали геморой ІІІ стадії, 12,7 % — IV стадії, 10 % — ІІ стадії. Операція виконувалась апаратом THD Evolution (GF s.r.l., Італія) шляхом лігування гілок верхньої ректальної артерії під контролем доплерівського датчика, а для усунення пролапсу слизової оболонки проводилася пексія вузлів.
Результати. Лише 7,4 % пацієнтів потребували наркотичних анальгетиків у ранньому післяопераційному періоді. Серед ускладнень зафіксовано: нагноєння рани (0,2 %), профузну кровотечу (0,6 %), тромбоз вузлів (6,8 %). Загальна частота рецидивів склала 4 %. Лікування рецидивів включало вакуумну лігацію (26,2%), класичну гемороїдектомію (12,3 %) або місцеве висічення вузлів і бахромок (61,5 %).
Висновки. Методика ТГД зарекомендувала себе як ефективна альтернатива як традиційним, так і малоінвазивним підходам у лікуванні геморою. Вона поєднує радикальність і малоінвазивність, скорочує післяопераційний період і дозволяє одночасно лікувати супутні анальні тріщини
Антирефлюксна абляція слизової оболонки у лікуванні рефрактерної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби
The article is devoted to antireflux mucosal ablation (ARMA) — a new endoscopic method of treatment of refractory gastroesophageal reflux disease (GERD), unresponsive to standard therapy. ARMA restores cardia function through controlled scarring.
The method is indicated for patients with refractory GERD, proton pump inhibitor (PPI) dependence, impaired valve function of the gastroesophageal junction grade II–III according to Hill, and small diaphragmatic hernia (up to 2–3 cm). Contraindications include large hernias, previous gastroesophageal junction surgery, achalasia, severe erosive esophagitis, and Barrett’s esophagus.
The procedure includes a diagnostic examination, submucosal injection of saline to create a «cushion» and thermal ablation of the mucosa. Argon plasma ablation, coagulation forceps (e.g. Coagrasper) and a submucosal dissection knife in the Forced Coag mode (effect 2, 40 W) are used for coagulation, creating a white surface without carbonization.
Postoperative management involves restriction of physical activity, diet and drug therapy (double dose of PPI). Control endoscopy is performed after 2–3 months.
Clinical experience of the «Oberig» clinic (58 patients) showed significant and long-term clinical improvement and improvement of the Hill valve degree in 56 of 58 patients (97%). ARMA is an effective and safe minimally invasive method that requires further study.Стаття присвячена антирефлюксній абляції слизової оболонки (ARMA) — новому ендоскопічному методу лікування рефрактерної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), що не реагує на стандартну терапію. ARMA відновлює функцію кардії шляхом контрольованого рубцювання.
Метод показаний пацієнтам з рефрактерною ГЕРХ, залежністю від інгібіторів протонної помпи (ІПП), порушенням клапанної функції гастроезофагеального з’єднання II–III ступеня за Хіллом та невеликою грижею діафрагми (до 2–3 см). Протипоказання включають великі грижі, попередні операції на гастроезофагеальному з’єднанні, ахалазію, тяжкий ерозивний езофагіт та стравохід Барретта.
Процедура включає діагностичний огляд, субмукозну ін’єкцію фізіологічного розчину для створення «подушки» та термічну абляцію слизової оболонки. Для коагуляції використовуються аргоноплазмова абляція, коагуляційні щипці (наприклад, Coagrasper), ніж для підслизової дисекції у режимі Forced Coag (ефект 2, 40 Вт), створюючи білу поверхню без карбонізації.
Післяопераційне ведення передбачає обмеження фізичних навантажень, дієту та медикаментозну терапію (подвійна доза ІПП). Контрольна ендоскопія проводиться через 2–3 місяці.
Клінічний досвід клініки «Оберіг» (58 пацієнтів) показав значне і тривале клінічне покращення та поліпшення ступеня клапана Хілла у 56 із 58 пацієнтів (97 %). ARMA є ефективним та безпечним мініінвазивним методом, який потребує подальшого вивчення
На межі між ендоскопією та хірургією. Огляд клінічних випадків ускладнень після ендоскопічної гастростомії
Endoscopic gastrostomy (Percutaneous Endoscopic Gastrostomy, PEG) is a widely accepted method of providing enteral nutrition in patients who cannot independently consume food orally. Despite the advantages of this method, serious complications may arise, requiring surgical intervention. This review presents an analysis of three clinical cases of PEG complications in patients with severe comorbidities. The treatment strategy and the features of a multidisciplinary approach are discussed.Ендоскопічна гастростомія (Percutaneous Endoscopic Gastrostomy, PEG) є загальноприйнятим методом забезпечення ентерального харчування у пацієнтів із неможливістю самостійного перорального прийому їжі. Попри переваги методу, можливі серйозні ускладнення, які потребують хірургічного втручання. У цьому огляді наведено аналіз трьох клінічних випадків ускладнень PEG у пацієнтів з тяжкою супутньою патологією. Розглянуто тактику лікування та особливості мультидисциплінарного підходу
Особливості лікування раку нижньоампулярного відділу прямої кишки
The article analyzes the features of treatment of cancer of the lower ampullary part of the rectum, one of the most common oncological pathologies of the digestive tract. It provides data on morbidity and mortality rates both globally and in Ukraine, highlighting the significance of the issue. The primary objective of the study was to assess the effectiveness of modern surgical methods, including transanal endoscopic microsurgery (TEM) resection, low anterior resection, intersphincteric resection and the use of lumbar bifold reservoirs according to the clinic’s methodology.У статті проаналізовано особливості лікування раку нижньоампулярного відділу прямої кишки, що є однією з найпоширеніших онкологічних патологій травного тракту. Представлено дані щодо захворюваності та смертності як у світі, так і в Україні, що підкреслює актуальність проблеми. Основною метою дослідження було оцінити ефективність сучасних хірургічних методів, ТЕМ-резекції, низькі передні резекції, інтерсфінктерні резекції та використання поперекових двоскладчастих резервуарів за методикою клініки