Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Деякі нові підходи до профілактики розладів спектру шизофренії у осіб з наявністю в анамнезі впливу екзогенних чинників
Get PDFBackground. Environment factors affect to the clinical phenotype of schizophrenia spectrum disorders.
Aim. To develop recommendations for the prevention schizophrenia spectrum disorders considering the influence of environmental factors on the clinical pathomorphosis of the disease.
Methods. It was conducted the psychopathological and psychodiagnostic survey of 186 patients with schizophrenia spectrum disorders with an assessment of clinical features and level of social functioning. It was identified factors that have the most significant pathological effects on the course of disorders on the basis of the received data: the using of a cannabinoid in a family history, mother`s infectious and somatic diseases during pregnancy, mother's using alcohol during pregnancy, consumption of alcohol in adolescent patients, fetal hypoxia or perinatal trauma of the patient at birth, problems with the group of primary support in the family of a child in childhood, maternal toxicosis, crisis relationships in the family, migration to different cultural environment.
Results. Clinical pathomorphism of disorders of the spectrum of schizophrenia under the influence of environmental factors determines the features of psychotherapeutic interventions. In people with cannabinoids, it is important to eliminate the symptoms of anxiety through emotion-supportive measures, as well as to create a motivation to ask help in case of symptoms of schizophrenia spectrum disorders. In a group with perinatal complications, the emphasis should be put on cognitive methods in order to correct mental disorders and overcome hypochondria. Early measures to form a positive attitude towards themselves and the environment, supporting family relationships, overcoming depressive symptoms, and developing social activity are targets of psychotherapeutic interventions in people with schizophrenic spectrum disorders and psychological traumatic events.
Conclusion. Minimization of environmental factors influence in high-risk individuals would postpone early manifestation, reduce disability in patients with schizophrenia spectrum disorders, as evidenced by the statement of leading health experts.Актуальність. Фактори зовнішнього середовища впливають на клінічний фенотип розладів спектра шизофренії.
Мета. Розробити рекомендації щодо профілактики розладів спектра шизофренії з врахуванням впливу екзогенних факторів на клінічний патоморфоз захворювання.
Методи та матеріали. Було проведено психопатологічне та психодіагностичне обстеження 186 пацієнтів з розладами спектра шизофренії з оцінкою клінічних особливостей та рівня соціального функціонування. На основі отриманих даних в шкалі скринінгу виділено фактори, які чинять найвагоміший патопластичний вплив на перебіг розладів: вживання пацієнтом канабіноїдів в доманіфестному захворюванню періоді, перенесені інфекційні та соматичні захворювання матір’ю під час вагітності, вживання алкоголю матір’ю під час вагітності, вживання хворим в підлітковому віці алкоголю, що не досягає рівня залежності, гіпоксія плоду чи перинатальна травма хворого при народженні, проблеми з групою первинної підтримки в сім’ї хворого в дитячому віці, токсикоз вагітності у матері, кризові взаємовідносини в сім’ї, міграція в інше культурне середовище.
Результати. Клінічний патоморфоз розладів спектра шизофренії під впливом екзогенних факторів обумовлює особливості психотерапевтичних втручань. В осіб з вживанням канабіноїдів важливим є усунення симптомів тривоги шляхом проведення емоційно-підтримуючих заходів, а також створення мотивації до звернення за допомогою у випадку появи симптомів розладів спектра шизофренії. В групі з перинатальними ускладненнями акцент необхідно ставити на когнітивні методи з метою корекції порушень мислення та подолання іпохондричних симптомів. Ранні заходи щодо формування позитивного ставлення до себе та оточення, підтримуючих родинних взаємозв’язків, подолання депресивних симптомів, розвитку соціальної активності є мішенями психотерапевтичних втручань в осіб з розладами спектра шизофренії та фактами психологічного травмування.
Висновок. Попередження впливу факторів зовнішнього середовища в осіб із групи ризику дозволить відкласти ранню маніфестацію, знизити рівень інвалідизації хворих на розлади спектра шизофренії
Порівняльна ефективність пігулок для екстреної контрацепції
No full textAs part of the new systematic review, published in Cochrane Database of Systematic Reviews, a comparison was made of the effectiveness of various contraceptive pills.В рамках нового Кокранівського систематичного огляду провели порівняння ефективності різних контрацептивних пігулок
Наскільки, насправді, дієвими можуть бути рекомендації пацієнтам щодо здорового способу життя?
No full textShort description of behavioral counseling and its effectiveness in prevention of cardiometabolic diseases.Опис нового систематичного огляду від Робочої групи по превентивним заходам (США)
Швидко змінний соціум - як стрес
Get PDFHow does social development affect the individual’s brain and psyche? What is the role of progress in a development of psychiatric and psychosomatic disorders? What new mental health problems are emerging now and what can be expected in the future? This video is an educational material that proposes a point of view on this issues. Available only in Ukrainian.«Жити в суспільстві й бути поза суспільством неможливо», - сказав великий фантазер Ленін. «Ми є те, що є наш мозок», - продовжив нейрофізіолог Дік Свааб. Як все це поєднується в житті сучасної людини? Як соціум зі своєю всенаростаючою швидкістю змін впливає на нашу психіку? Про це і не тільки у даній доповіді
Короткий огляд доказової бази лікарських засобів, які лідирують по обсягу продажів в Україні
No full textMost drugs in the top-12 of sales in Ukraine have no proven efficacy.Більшість препаратів, які входять у топ-12 по продажах в Україні, не мають доведеної ефективності
Оцінка викликаних потенціалів мозку у хворих із симптомами астенії і тривоги та парціальною втратою зору
No full textBackground. Vision loss, even partial, especially in adulthood, is accompanied by emotional, motivational and social consequences that directly affect the psychophysiological state of the individual himself, his communication in society and, often, the social status of the subject.
Methods. From the group of patients-volunteers (n=15) with a partial loss of sight of traumatic genesis two groups were formed for carrying out neurophysiological evaluation: with predominant asthenia and anxiety. The control group (CG) consisted of patients with the same age (n=20) without psychiatric comorbidity. A study of acoustic event-related potentials of the brain (ERP) was carried out in the oddball paradigm with the recording of the time and correctness of a simple sensorimotor reaction.
Results. Comparative analysis of the asthenia group with the comparison group revealed a sufficient number of ERP's, which have significant statistical differences. The correctness of the sensorimotor reaction in this group was 98.3 ± 2.44%, whereas in the CG - 92.5 ± 5.74% (U = 62.5, p<0.01). The P1 initial positivity amplitude values in the asthenia group were 4.25 ± 3.312 μV and in the CG -4.15 ± 7.933 μV (U = 50, p<0.001). The early negativity in that group was -2.78 ± 2.377 μV, and in the CG it was 10.55 ± 7.466 μV (U = 75; p<0.05).
Conclusion. In the anxiety group, significant differences were noted in: P1 latency, P1N1, and N2P3 interval latencies, amplitude swing in P1N1. A specific marker of the asthenia group, distinguishing it from the CG, was the more positive values of the amplitude for the components P1, N1, P2, N2. Taking into account the low-frequency nature of the amplitude modulation in these components (circa 2 Hz), it can be assumed that nonspecific brainstem systems are involved in the process.Актуальність. Втрата зору, навіть часткова, особливо в зрілому віці, супроводжується емоційними, мотиваційними і соціальними наслідками, які безпосередньо впливають на психофізіологічний стан самої людини, його комунікації в суспільстві і, часто, соціальний статус суб'єкта.
Методи та матеріали. З групи хворих-добровольців з частковою втратою зору (n=15, всі чоловіки) травматичного генезу, були сформовані групи для проведення нейрофізіологічних досліджень. Пізніше, дві групи були сформовані з групи обстежених: с симптомами астенії і тривоги. В групу астенії була включені пацієнти з клінічним переважанням астенії, у яких були виявлені астено-депресивні і астено-іпохондричні синдроми. Групу контрою склали 20 пацієнтів (чоловіки), які відповідали за віком обстежуваним групам та не мали психічних порушень.
Результати. В результаті дослідження були виявлені унікальні електрофізіологічні маркери астенічних і тривожних груп. Для групи астенії, це був показник корректностіі сенсомоторної реакції, а також амплітуд компонентів: P1, N1, P2, N2. Для групи астенії показники були: латентний період Р1, інтервали p1n1 і N2P3, амплітуда коливання p1n1. Показники ERP, властиві для обох груп, також були визначені; вони статистично достовірно диференціювати їх від групи порівняння. У статті обговорюються нейрофізіологічні механізми, що лежать в основі зміни мозкової активності у пацієнтів з непсихотическими психічними розладами з частковою втратою зору травматичного генезу з переважанням астенічних і тривожних проявів.
Висновок. Враховуючи помічені відмінності можна зробити висновок про наявність специфічних змін у передніх та верхніх ділянках скроневої кори головного мозку, гіпокампі та інших ділянках, задіяних у підтримці активної уваги та пізньої когнітивної обробки інформації у пацієнтів із тривожними та астенічними проявами
Якість життя та комплаєнс у пацієнтів геріатричного профілю
Get PDFBackground. Older adults usually have more than one chronic disease. In most cases, each condition requires constant pharmacotherapy. On average, the clinical examination of patients aged 60 and older reveals at least four or five different chronic pathological states in various phases and stages. Disease interference changes the classical clinical picture, increases the number of complications and their severity, affects the quality of life and prognosis, as a result - complicated medical diagnostic process and reduced compliance. The presence in the elderly both mental and physical illness significantly affects the quality of life. Psychological interventions aimed at a patient's awareness of the disease and methods of its treatment, the creation of therapeutic alliance and the prevention of self-medication, according to our hypothesis, contributes to compliance and quality of life improvement in polymorbid elderly patients suffering from mental disorders.
Methods. In the study took part 325 patients who underwent inpatient treatment at the gerontopsychiatric department and signed provided informed consent. The study had a design of a randomized controlled clinical trial. Patients were randomized to experimental and control groups in a ratio of 3 to 1 based on age and gender. The study group of 238 people received standard treatment and psychological interventions. A comparison group of 87 people had only standard treatment. Patients were evaluated for quality of life with SF-36 scale and compliance with Morisky Medication Adherence Scale.
Results. We have seen significant intergroup differences on the Morisky Medication Adherence Scale in the baseline period. Consequently, its results were not be taken into account in the final analysis. Before treatment patients’ quality of life between the study groups did not differ statistically (p = 0.317). After the treatment, a statistically significant difference in life quality between experimental and control groups was found (p <0.001). A strong direct correlation was noted between changes in quality of life in SF-36 scale (rs = 0.5; p <0.001) and clinical treatment group, which included the patient. Patients with a younger age demonstrated a more significant improvement in their quality of life (r = -0.149; p = 0.007). A greater improvement in life quality was observed in patients with a lower cognitive function deficit in the MMSE score (r = 0.282; p <0.001). Among the self-treated patients, there were significant changes in SF-36 score after treatment (rs = 0.119; p = 0.033). The obtained data confirm that psychotherapeutic interventions (psychoeducation, compliance therapy, and pharmacomania prevention training) contribute to the life quality improvement of gerontopsychiatric patients.
Conclusion. Usage of the psychotherapeutic program during standard treatment, aimed at the psychoeducation, creation of a therapeutic alliance and the reduction of pharmacomania (especially with regard to self-medication with barbiturates) promoted positive changes in the quality of life in the study sample. Our data confirm the need for interventions designed for improving the quality of life in the polymorbid elderly patients with mental disorders.Актуальність. Люди похилого і старечого віку хворіють частіше і мають, як правило, не одне хронічне захворювання. У більшості випадків кожне з них вимагає постійної фармакотерапії. В середньому, при клінічному обстеженні хворих у віці 60 років і старше діагностується не менше чотирьох - п'яти різних хронічних патологічних станів в різних фазах і стадіях. Взаємовплив захворювань змінює класичну клінічну картину, характер перебігу, збільшує кількість ускладнень і їх тяжкість, погіршує якість життя і прогноз, в результаті - ускладнює лікувально-діагностичний процес , а в кінцевому підсумку - значно знижує комплаєнс у взаєминах лікаря і пацієнта. Наявність у пацієнтів похилого віку одночасно психічного і соматичного захворювання дуже сильно впливає на якість життя. Психотерапевтичне втручання, спрямоване на обізнаність пацієнта щодо свого захворювання і методів його лікування, створення терапевтичного альянсу і запобігання самолікуванню, за нашою гіпотезою, сприяє підвищенню комплаєнсу і якості життя поліморбідних пацієнтів похилого віку, які страждають на психічні розлади.
Методи і матеріали. У дослідженні за умови отримання інформованої згоди взяло участь 325 пацієнтів, які проходили стаціонарне лікування у геронтопсихіатричному відділенні. Дослідження мало дизайн рандомізованого контрольованого клінічного випробування. Пацієнти були рандомізовані на основну та порівняльну групи у співвідношенні 3:1 з урахуванням віку і статі. Основна група кількістю 238 осіб отримувала стандартне лікування і психотерапевтичне втручання. Група порівняння кількістю 87 осіб проходила тільки стандартне лікування. Пацієнти були оцінені за якості життя SF-36 та шкалою оцінки рівня комплаєнсу Моріскі-Грін.
Результати. Нами було помічено достовірну міжгрупову різницю по Шкалі Моріскі-Грін до лікування. Отже, її результати не були враховані при проведенні кінцевого аналізу. До початку лікування якість життя пацієнтів між досліджуваними групами статистично не відрізнялась (р=0.317). Після проведення лікування була виявлена статистична достовірна різниця в якості життя між основною і порівняльною групами (p<0.001). Пряма сильна кореляція відмічається між змінами якості життя за шкалою SF-36 (rs=0.5; р<0.001) та клінічною лікувальною групою, до якої входив пацієнт. Більш суттєве покращення якості життя демонстрували пацієнти більш молодшого віку (r=-0.149; p=0.007). Більше покращення в якості життя спостерігалось у пацієнтів, які мали менший дефіцит когнітивного функціонування за шкалою MMSE (r=0.282; p<0.001). Серед пацієнтів, які займалися самолікуванням, відмічалися більші зміни якості життя за шкалою SF-36 після лікування (rs= 0.119; р=0,033). Отримані дані підтверджують, що психотерапевтичні інтервенції (психоосвіта, комплаєнс-терапія і тренінг профілактики фармакоманії) сприяють покращанню якості життя пацієнтів геронтопсихіатричного відділення.
Висновки. Доцільність застосування у пацієнтів геронтопсихіатричного стаціонару психотерапевтичної програми, спрямованої на отримання ними достатньої інформації щодо своїх захворювань і їх лікування, створення терапевтичного альянсу і редукцію фармакоманії (особливо у відношенні самолікування барбітуратами) була доведена позитивними змінами якості життя в процесі лікування. Це підтверджує необхідністю інтервенцій, спрямованих на підвищення якості життя у поліморбідних пацієнтів похилого віку з психічними розладами
Фармакотерапія проти психологічної допомоги при хронічному болю у животі: у світлі нових доказів
Get PDFChronic or recurrent abdominal pain is a relevant problem, which affects more than 15% of children, adolescents and young people. Organic reason for this pain can't be found in most cases. Recently published studies have questioned the traditional treatment schema with prescribing antispasmodics, antidepressants and other traditional drugs and shifted focus towards psychological interventions.Хронічний або рекурентий біль у животі є актуальною проблемою, котрою страждають більше 15% дітей, підлітків та молодих людей. Найбільш розповсюдженою причиною цього стану є функціональні порушення, які не мають органічної природи. Нещодавно опубліковані дослідження ставлять під сумнів традиційну концепцію їх лікування у вигляді призначення спазмолітиків, антидепресантів та інших традиційний фармацевтичних засобів і зміщують фокус в сторону психологічної допомоги
Синдром емоційного вигорання у лікарів онкологічного профілю та шляхи його подолання
Get PDFBackground. The emotional burnout negatively affects health and professional activity of medical workers. There is a need to improve psychological knowledge and skills, necessary to cope with occupational stress, in medical personnel, especially those, working in oncology.
Materials and methods. In the study participated 41 oncologists. We used MBI-HSS questionnaire for the measurement of the burnout manifestations.
Results. The severity of emotional exhaustion among oncologists was – 14,8±9,9 points, depersonalization – 5,1±3,7 points and assessment of professional achievement – 36,4±6,7 points. The principal manifestations of emotional burnout in oncologists were feeling of emotional emptiness, anxiety, depressed mood, psycho-emotional and personal detachment, reduced productivity, dissatisfaction with themselves, distancing from patients and colleagues. There were noted some differences in emotional burnout levels in oncologists with different specialization. Although, this differences didn’t reach statistical significance.
Conclusion. Development and implementation of the complex psychological program for physicians with psychoeducation and communicative training is a practical solution to emotional burnout problem in oncology.Актуальність. Зміни, спричинені вигоранням, мають несприятливі наслідки для здоров’я та професійної діяльності спеціалістів, що обумовлює потребу у підтримці та забезпеченні медиків необхідними знаннями та вміннями протидіяти професійному стресу.
Матеріали та методи. За допомогою опитувальника MBI-HSS було проведено психологічне обстеження 41 лікаря-онколога з метою виявлення проявів емоційного вигорання.
Результати. Вираженість емоційного виснаження серед онкологів становила – 14,8±9,9 балів, деперсоналізації – 5,1±3,7 балів, оцінки професійних досягнень – 36,4±6,7 балів. Провідними проявами емоційного вигорання у лікарів-онкологів є відчуття емоційної спустошеності, тривога, зниження настрою, розширення сфери економії емоцій, психоемоційна та особистісна відстороненість, зниження продуктивності праці, незадоволення собою, дистанціювання від пацієнтів та колег. Відмінності у проявах емоційного вигорання поміж лікарів-онкологів терапевтичного та хірургічного профілю обумовлюються специфікою професійної діяльності – функціональними обов’язками та особливостями стану хворих.
Висновок. Розробка та впровадження комплексної програми медико-психологічної допомоги для лікарів, що включає психоосвіту та тренінги з лікувальної взаємодії є одним з практичних рішень проблеми емоційного вигорання в онкології
Стандарти по прийому антибіотиків потребують оновлення
No full textAccording to an analysis published in the authoritative medical journal "BMJ" the duration of stadard antibiotic treatment should be substantly reduced, since it does not affect either the effectiveness or the antibiotic resistance.Згідно із аналізом, опублікованим в авторитетному медичному журналі «BMJ», тривалість прийому антибіотиків при багатьох інфекціях слід зменшити у 2 рази, так як це не впливає ні на ефективність, ні на антибіотикорезистентність