Psychosomatic Medicine and General Practice (E-Journal)
Not a member yet
519 research outputs found
Sort by
Модель медико-психологічної реабілітації постковідного синдрому: оцінка ефективності програми дистанційної взаємодії в умовах війни
Get PDFRelevance. The widespread occurrence of post-COVID syndrome is often accompanied by psychological issues such as anxiety, depression, and post-traumatic stress disorder (PTSD). The ongoing military conflict in Ukraine exacerbates these symptoms, further complicating the emotional and psychological state of patients. Effective methods of medical and psychological rehabilitation have become critical in mitigating the negative impact of stress and the somatic symptoms associated with post-COVID syndrome in a persistent stressful environment.
Given the limited access to in-person medical services, remote rehabilitation serves as an effective tool for providing patient support. The implementation of a remote medical and psychological rehabilitation program focused on stabilizing mental health not only improves the quality of life for participants but also contributes to the prevention of anxiety, depression, and post-traumatic states. This is especially vital for adapting to everyday life and restoring health amid the war and its consequences.
Aim. To assess the predictive effectiveness of a medical and psychological rehabilitation program conducted via remote interaction for patients with anxiety and depressive post-COVID disorders.
Materials and Methods. On the 153rd day of the study, 240 participants were evaluated. They had been previously randomized into the study group (n=122) and the comparison group (n=118) with anxiety and depressive post-COVID disorders. Anxiety symptoms were assessed using the Generalized Anxiety Disorder Scale (GAD-7), and depression was evaluated using the Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9). The Somatic Symptom Scale-8 (SSS-8) was used to assess the intensity of somatic symptoms. PTSD symptoms were measured using the PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5), and quality of life was evaluated using Chaban’s Quality of Life Scale (CQLS). Assessments were conducted on the first day of the study (Day 1), the last day of the rehabilitation program (Day 63), and three months after the completion of the intervention protocol (Day 153).
Results. Participants in the study group demonstrated a significant reduction in anxiety and depression levels as measured by the GAD-7 and PHQ-9 scales. Minimal anxiety was observed in 92.6% of participants, while 51.7% of the comparison group experienced severe anxiety (p<0.001). Regarding depression, 84.3% of the study group had minimal symptoms, while 37.3% of the comparison group experienced severe depression. Additionally, the intensity of somatic symptoms decreased significantly over three months: 91.0% of the study group reported minimal symptom levels, while 39.0% of the comparison group had moderate and 37.3% had high symptom intensity (p<0.001).
The study also revealed a substantial reduction in PTSD symptoms: after three months, none of the participants in the study group exhibited clinically significant symptoms, whereas the number of participants in the comparison group with PTSD symptoms increased from 44 to 47 (p<0.001). Quality of life assessments using the CQLS indicated that 73.8% of the study group reached a very high level of quality of life compared to only 6.8% of the comparison group, where 39.8% had a very low quality of life (p<0.001). These findings highlight the effectiveness of the rehabilitation program in improving the psychological, emotional, and social functioning of participants.Актуальність. Значне поширення постковідного синдрому супроводжується психологічними проблемами, такими як тривога, депресія та посттравматичний стресовий розлад. Військовий конфлікт в Україні додатково посилює ці прояви, ускладнюючи психоемоційний стан пацієнтів. Ефективні методи медико-психологічної реабілітації стають ключовими у зменшенні негативного впливу стресу та соматичних симптомів, що супроводжують постковідний синдром в умовах постійного стресового фону.
В умовах обмеженого доступу до очних медичних послуг, дистанційна реабілітація є дієвим інструментом надання підтримки пацієнтам. Впровадження програми дистанційної медико-психологічної реабілітації, що буде орієнтована на стабілізацію психічного здоров’я, дозволить не лише покращити якість життя учасників, а й посприяє профілактиці тривожних, депресивних та посттравматичних станів. Це особливо важливо для адаптації до повсякденного життя та відновлення здоров’я в умовах війни та її наслідків.
Мета. Оцінити прогностичну ефективність програми медико-психологічної реабілітації в умовах дистанційної взаємодії у пацієнтів із тривожними та депресивними постковідними порушеннями.
Матеріали та методи дослідження. На 153 день дослідження було обстежено 240 учасників дослідження, що попередньо були що було рандомізованіна групу дослідження (n=122) та групу порівняння (n=118) із тривожними та депресивними постковідними порушеннями. Прояви тривоги було оцінено за допомогою Опитувальника для визначення генералізованого тривожного розладу (GAD-7) (Williams N., 2014) , прояви депресії було оцінено за допомогою Опитувальника здоров’я пацієнта – шкала депресії (PHQ-9) (Williams N., 2014), для оцінки ступеню інтенсивності соматичних симптомів – шкала соматичних симптомів (SSS-8) (Gierk B. та ін., 2014), для визначення посттравматичного стресу було використано шкалу переліку симптомів ПТСР (PCL-5) (Weathers, F.W. та ін., 2013) та для оцінки якості життя – шкала оцінки рівня якості життя Чабана О.С. (CQLS) (Chaban O. та ін., 2016). Аналіз якої проводився на перший день дослідження (День 1), останній день медико-психологічної реабілітації (День 63) та через 3 місяці по завершенню протоколу втручання (День 153).
Результати. Учасники групи дослідження продемонстрували значне зниження рівня тривоги та депресії за результатами GAD-7 та PHQ-9. Мінімальний рівень тривоги мали 92.6% учасників, тоді як у групі порівняння 51.7% зазнавали сильної тривоги (p<0.001). Щодо депресії, 84.3% учасників групи дослідження мали мінімальні прояви, а у групі порівняння 37.3% страждали на важку депресію. Також за три місяці інтенсивність соматичних симптомів значно знизилася: 91.0% учасників групи дослідження мали мінімальний рівень симптомів, тоді як у групі порівняння 39.0% мали середню та 37.3% – високу інтенсивність (p<0.001).
Дослідження засвідчило суттєве зниження симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР): через три місяці жоден з учасників групи дослідження не мав клінічно значущих симптомів, тоді як у групі порівняння кількість осіб із симптомами ПТСР зросла з 44 до 47 (p<0.001). Оцінка якості життя за CQLS показала, що 73.8% учасників групи дослідження досягли дуже високого рівня, у порівнянні з лише 6.8% у групі порівняння, де 39.8% мали дуже низький рівень якості життя (p<0.001). Це свідчить про ефективність реабілітаційної програми у покращенні психоемоційного стану та соціального функціонування учасників
Дослідження змін показників психосоматичного стану суб’єктів навчального процесу в залежності від характеру мануального втручання
Get PDFIn modern context evaluation of the efficacy of manual therapy as a potential tool of optimization of the psychosomatics is relevant not only for military personnel, but also for subjects of educational process who are locating presently in high-risk area zones and are exposed to chronic emotional tension. In this respect not only changes in mobility under the influence of manual procedures, but also to the dynamics of changes of somatic and mental status merits attention.
This publication presents the results of a study involving 30 relatively healthy student volunteers aged 20-25 years. The subjects were divided into three quantitatively equal groups according to the type of manual intervention, namely courses of massage, post-isometric relaxation (PIR) and a combination of massage and PIR courses (each course consisted of 5 sessions). Before and after each session, the indexes of ankle joint dorsal flexion and extension of the ankle joint were evaluated using goniometry, and heart rate (HR) and blood pressure (BP) were measured as well. Before and after each manual therapy course, the subjects were surveyed using a modified mini-Mult version of the MMPI test.
The most significant increase of ankle joint mobility, accompanied by a slight increase of HR and BP values, was observed in response to PIR procedure. The least significant increase in ankle joint mobility was observed in response to massage procedure, but with accompanying decrease of HR and BP values. The combined course (massage + PIR) had positive effect upon ankle joint mobility indexes, resulting in decrease of HR and BP indexes, and produced comparatively most optimal changes of psychoemotional state, including a decrease of depression and instability levels, and an increase of communicability level.
Considering the differences in pattern and intensity of changes of evaluated indexes induced by different manual procedures, it is reasonable to choose exact manual procedure depending on the intention of the intervention: for maximum joint mobility it would be reasonable to choose PIR; for complete relaxation the massage should be chosen; for psychosomatic state optimisation combined procedures are preferable.В сучасних умовах вивчення ефективності мануальної терапії – як можливого засобу оптимізації психосоматики – є актуальним не тільки у військових, але й у суб’єктів навчання, які знаходяться в зоні небезпеки і перебувають у стані хронічного емоційного напруження. При цьому уваги заслуговують не лише зміни рухливості під впливом мануальних процедур, але й динаміка змін показників соматичного і психічного стану.
В цій роботі представлені результати дослідження 30 відносно здорових студентів-добровольців віком 20-25 років. Досліджувані складали 3 кількісно однакових групи відповідно різновиду мануального втручання, а саме курсам: масажу, постізометричної релаксації /ПІР/, комбінації масажу та ПІР (по 5 сеансів на кожний курс). До та після кожного сеансу за допомогою гоніометрії досліджували показники тильної флексії та екстензії гомілковостопного суглобу, а також вимірювали частоту серцевих скорочень /ЧСС/ і артеріальний тиск /АТ/. До та після кожного курсу мануальних процедур проводили анкетування досліджуваних з використанням модифікованої міні-мульт версії MMPI-тесту.
Найбільш суттєве збільшення показників рухливості у гомілковостопному суглобі спостерігалось внаслідок процедури ПІР на тлі незначного зростання ЧСС і показників АТ. Найменш суттєво ця рухливість збільшувалась внаслідок процедури масажу, але на тлі зменшення показників ЧСС і АТ. Курс комбінованих процедур (масаж+ПІР) позитивно позначався на показниках рухливості, призводив до зменшення показників ЧСС і АТ та викликав порівняно найоптимальніші зміни психоемоційного стану, зокрема, зменшення рівня депресії, неврівноваженості і зростання рівня комунікабельності.
Враховуючи розбіжності напрямку та вираженості змін досліджуваних показників при використанні різних мануальних процедур, доцільно здійснювати їх вибір залежно від мети мануального втручання, а саме: для набуття максимальної рухливості у суглобах обирати ПІР, для повної релаксації – масаж, для оптимального психосоматичного стану – комбіновані процедури
Переломи плато великогомілкової кістки: ретроспективний аналіз результатів лікування та роль посттравматичної нестабільності колінного суглоба
Get PDFRelevance. Fractures of the proximal tibia (PTF) account for 2–5% of all fractures and are often complicated by knee joint instability, leading to disability.
Materials and Methods. A total of 87 cases treated between 2010 and 2022 were analyzed. Clinical, radiological (X-ray, CT), and statistical methods were used. Fracture classification was based on the Schatzker system.
Results. The most common fracture types were II (n=20), V (n=18), and III (n=15). Surgical treatment was applied in 91.3% of cases. A “good” functional outcome was achieved in 50% of patients, “satisfactory” in 30%, and “poor” in 20%. The main cause of poor outcomes was knee joint instability (25%). MRI and ultrasound were rarely used for diagnostics (1% and 7%, respectively), though they are essential for identifying soft tissue injuries of the knee joint.
Conclusion. Post-traumatic knee joint instability is a clinical issue that requires targeted diagnostics and treatment.Актуальність. Переломи проксимального відділу великогомілкової кістки (ПВВК) становлять 2-5% усіх переломів і часто ускладнюються нестабільністю колінного суглоба, що призводить до інвалідизації.
Матеріали і методи. Проаналізовано 87 випадків лікування пацієнтів у 2010-2022 рр. Використано клінічні, променеві (рентген, КТ) та статистичні методи. Для типування переломів застосовували класифікацію Schatzker.
Результати. Найчастішими були переломи II (n=20), V(n=18) і III (n=15) типів. Хірургічне лікування застосовано у 91,3% випадків. «Добрий» функціональний результат досягнуто у 50% пацієнтів, «задовільний» у 30%, «негативний» у 20%. Основною причиною незадовільного результату була нестабільність колінного суглоба (25%). МРТ і УЗД для діагностики застосовували рідко (1% і 7% відповідно), що вкрай необхідно для ушкодженнявизначення м’якотканинних структур колінного суглоба.
Заключення. Посттравматична нестабільність колінного суглоба – клінічна проблема, яка потребує цільової діагностики та лікування
Цифрове психопрофілактичне втручання для медичних працівників України в умовах війни: досвід реалізації тренінгу Charité та результати клінічного дослідження з профілактики емоційного вигорання
No full textАктуальність. Повномасштабна війна в Україні спричинила безпрецедентне психоемоційне навантаження на медичних працівників, які щодня працюють у ситуації хронічного стресу, ризику для життя, нестачі ресурсів та інформаційної невизначеності. Це призводить до зростання випадків емоційного вигорання, вторинної травматизації та посттравматичних розладів.У науковій літературі наголошується, що емоційне вигорання поширене серед лікарів і медсестер у кризових ситуаціях, таких як пандемії або війна (West et al., 2018; Buselli et al., 2021), і що цифрові психоедукаційні інтервенції можуть бути ефективним інструментом підтримки (Heber et al., 2017; Li et al., 2023).В Україні досі бракує адаптованих до умов війни, науково обґрунтованих цифрових програм з профілактики емоційного вигорання. Саме тому актуальним є наше дослідження, яке реалізується в межах тренінгу «Турбота про персонал та профілактика вигорання», розробленого у рамках проєкту Solomiya на базі клініки Charité Universitätsmedizin (Німеччина) у співпраці з НМУ ім. О.О. Богомольця, з метою підтримки медичних працівників України в умовах війни.
Мета. Метою дослідження є удосконалення системи профілактики та корекції синдрому емоційного вигорання серед медичних працівників, які здійснюють професійну діяльність в умовах війни, шляхом впровадження і наукового аналізу ефективності спеціально розробленого цифрового психопрофілактичного втручання (онлайн-програми).
Матеріал і методи. Дослідження має проспективний порівняльний дизайн, реалізується в онлайн-форматі та включає три етапи оцінювання: до початку втручання (Т0), одразу після (Т1) та через 14 днів (Т2). Учасники: 200 медичних працівників з усіх регіонів України (лікарі, медсестри, психологи), які працюють в умовах військової агресії. Основна група (n=150) пройшла онлайн-програму, контрольна група (n=50) перебувала у листі очікування. Методи: соціально-демографічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний, статистичний. Оцінювання здійснювалося за шкалами: Maslach Burnout Inventory (MBI), опитувальник професійного вигорання (Чабан О.С. та ін., 2025), Brief COPE-28, WHO-5 Well-Being Index, Occupational Self-Efficacy Scale. Цифрове втручання включає психоедукацію, КПТ-техніки, емоційну регуляцію, дихальні та тілесні вправи, тайм-менеджмент та практики ресурсних активностей. Розроблено на базі клініки Charité (Берлін) та адаптовано для умов України.
Результати. Попередній аналіз даних вказує на клінічно значуще зниження емоційного виснаження за шкалами MBI і Чабана О.С., зростання психологічного добробуту (WHO-5), покращення адаптивних копінг-стратегій (Brief COPE-28) та збільшення показників професійної самоефективності (OSES). Суб'єктивно учасники повідомляли про покращення сну, зменшення тривоги, відновлення відчуття контролю. На сьогодні тренінг пройшли понад 500 медичних працівників з усієї України, з яких понад 100 взяли участь у науковому дослідженні.
Висновки. Онлайн-тренінг з цифрового психопрофілактичного втручання є ефективним і доступним методом зниження емоційного вигорання серед медиків в умовах війни. Його масштабованість, гнучкість і наукова валідність дозволяють розглядати цю програму як модельну для національного впровадження. Подальші дослідження мають на меті вивчити довгострокову ефективність програми та її адаптацію для різних професійних категорій медичного персоналу
Психологічний компонент комплексної реабілітації військовослужбовців та ветеранів з проявами ПТСР
No full textЗбройний конфлікт в Україні спричинив масштабні психоемоційні наслідки, особливо серед військовослужбовців і ветеранів, які зазнали бойового стресу. Психологічна реабілітація є ключовим компонентом відновлення цієї категорії населення, спрямованим на нормалізацію емоційного стану, корекцію когнітивних порушень та відновлення адаптивних механізмів.
Дослідження охопило 60 чоловіків-учасників бойових дій віком 22-57 років із діагностованим ПТСР, які проходили комплексну реабілітацію впродовж чотирьох місяців. Діагностика здійснювалася за допомогою ITQ, 4DSQ та VAS, що дозволило оцінити рівень психотравматичних симптомів, емоційного дистресу та фізичного дискомфорту. Реабілітаційна програма включала психотерапевтичні методики (когнітивно-поведінкова терапія, EMDR, біосугестивна терапія, арт-терапія).
Результати показали значне зниження симптоматики: частка осіб із ПТСР зменшилася на 22,5% (з 57,5% до 35%), КПТСР – на 17,5% (з 42,5% до 25%). За шкалою 4DSQ рівень дистресу знизився удвічі (з 80% до 40%), депресивні прояви – з 85% до 30%, тривожність – з 82,5% до 35%. Вражаючою є динаміка соматизації: зниження з 100% до 45% підтверджує ефективність втручань у зменшенні психосоматичних проявів. За шкалою VAS зафіксовано полегшення фізичного стану: кількість осіб із сильним болем зменшилася з 40% до 15%.
Кореляційний аналіз продемонстрував високий негативний зв’язок між реабілітаційними заходами та рівнями депресії (r = -0,76), соматизації (r = -0,78) і тривожності (r = -0,73), що свідчить про значний позитивний вплив терапевтичного підходу. Водночас КПТСР продемонстрував слабший зв’язок (r = -0,54), що вказує на глибші нейропсихологічні зміни, які потребують тривалішого супроводу.
Комплексний підхід до реабілітації, що поєднує психотерапевтичні, медикаментозні та тілесно-орієнтовані методики, підтвердив свою ефективність у зниженні симптомів ПТСР і покращенні адаптації ветеранів. Однак залишкова симптоматика вказує на необхідність довготривалих психотерапевтичних програм, орієнтованих на індивідуальні особливості психотравматичного досвіду. Подальші дослідження мають зосередитися на вдосконаленні стратегій реабілітації та впровадженні інноваційних підходів, таких як VR-терапія, для підвищення ефективності психологічної допомоги
Оцінка ефективності проведенної психологічної реабілітації дітей та батьків, які були пацієнтами НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України у Латвії
Get PDFRelevance. The full-scale invasion has become an extremely serious challenge for every citizen of Ukraine. Children and adolescents have become one of the largest categories of high-risk groups in terms of age, as they are one of the most vulnerable categories of the population. Because the still unformed psyche can be affected many times more and bring negative changes in the future throughout life.
Constant long-term stress due to the existing danger, the need to leave home, disruption of the usual way of life and the breakdown of social ties negatively affect the mental state of any person. One of the key psychological problems that arise as a result of hostilities is high anxiety, which is associated with the difficulty of adapting to sudden changes, or complete maladjustment, apathy and depression. Most face the issue of switching to distance learning, the need to attend new schools due to resettlement, or integrate into foreign educational institutions, combining two educational programmes in parallel. All of these circumstances create a wide range of stressful challenges that children experience while studying at school and in their environment. For this reason, psychological rehabilitation should combine a variety of methods in a combination of individual therapy and group work.
Materials and methods. The Phillips School Anxiety Test to determine the level of school anxiety was used for children and teenagers. Also, the level of self-esteem was examined using the Dembo-Rubinstein method. A psychodiagnostic study was conducted for parents using special techniques.: Depression Scale PHQ-9; Generalized Anxiety Disorder Questionnaire GAD-"; Hospital Anxiety and Depression Scale HADS, quality of life was assessed using the Quality of Life Assessment Scale.
Results. 147 children (aged 3 to 14 years) participated in the study: 103 children aged 7-14 years and 44 children aged 3-6 years; 113 parents participated in the study.
Parents were examined for levels of anxiety and depression before and after rehabilitation using the methods PHQ-9 Depression Scale, GAD-7 Generalized Anxiety Disorder Questionnaire, and HADS Hospital Anxiety and Depression Scale, and quality of life was also assessed using the Quality of Life Assessment Scale.
The children's level of school anxiety was determined before and after rehabilitation using the Phillips School Anxiety Test, and the level of self-esteem was also examined using the Dembo-Rubinstein method.
Statistical analysis was performed in Jamovi v. 2.3. Descriptive statistics methods were used. Statistical probability was determined using the chi-square and ANOVA methods.
As a result of psychological rehabilitation, the emotional state of the children has significantly improved. Anxiety levels decreased by 12.4% after undergoing rehabilitation. Self-esteem indicators also increased significantly, with most children having high (42.7%) and average (43.7%) self-esteem, which may indicate that children have acquired a resource of stress resistance after undergoing psychological rehabilitation and acquiring stress-coping skills.
There are also significant indicators of improvement in the emotional state of the children's parents. According to the HADS scale, anxiety decreased by 32.25%, and depression by 24.5%. According to the PHQ-9 scale, depression scores decreased by 12.46%, and anxiety scores, according to the GAD-7 scale, decreased by 14.48%. Such indicators show the high effectiveness of the psychological rehabilitation program for children and their parents in Latvia.
Conclusions. Organizing and conducting psychological rehabilitation of children in a safe environment using various psychotherapeutic methods, physical therapy, and cultural activities provide positive content and a resource for the psychological resilience of children and their parents. In difficult wartime, an essential component is the psychological rehabilitation of vulnerable categories of children, such as children with chronic somatic or surgical pathologies.Актуальність. Повномасштабне вторгнення стало надзвичайно серйозним викликом для кожного жителя України. Одна з найбільших категорій групи високого ризику за віковими особливостми стали "Діти та підлітки", адже вони є однією з найбільш вразливих категорій населення. Бо ще несформована психіка може вражатись в рази більше і нести негативні зміни у майбутньому протягом усього життя.
Постійний тривалий стрес через існуючу небезпеку, необхідність покинути дім, порушення звичного способу життя та розрив соціальних зв’язків, негативно впливають на психічний стан будь-якої особистості. Однією з ключових психологічних проблем, які виникають в наслідок військових дій, є висока тривожність, яка пов'язує у собі складність адаптуватись до різких змін, або повна дезадаптація, апатія та депресія. Більшість стикаються із питанням переходу на дистанційне навчання, необхідністю відвідувати нові школи через переселення або ж інтегруватися в закордонні освітні установи, поєднуючи дві освітні програми паралельно. Усі ці обставини створюють широкий спектр стресових викликів, які діти відчувають під час навчання у школі та у середовищі свого оточення. Саме тому психологічна реабілітація має поєднувати у собі різноманіття способів у комбінації індивідуальної терапії та групових форм роботи.
Матеріали і методи. Для дітей та підлітків застосували для визначення рівня шкільної тривожності методику «Тест шкільної тривожності Філіпса», а також дослідили рівень самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна. Для батьків було проведено психодіагностичне дослідження за допомогою спеціальних методик: «Шкала депресії PHQ-9»; опитувальник для визначення генералізованого тривожного розладу GAD-7»; «Госпітальна шкала тривоги і депресії HADS», також було оцінено якість життя за методикою «Шкала оцінки якості життя».
Результати. У дослідженні прийняло участь 147 дітей (віком від 3 до 14 років): з них - 103 дитини віком 7-14 років та 44 дитини віком 3-6 років; кількість батьків, що прийняли участь у дослідженні 113 осіб.
У батьків було досліджено рівні тривоги та депресії до початку та після проходження реабілітації за методиками «Шкала депресії PHQ-9»; опитувальник для визначення генералізованого тривожного розладу GAD-7»; «Госпітальна шкала тривоги і депресії HADS», також було оцінено якість життя за методикою «Шкала оцінки якості життя».
У дітей визначали рівень шкільної тривожності до початку та після проходження реабілітації за методикою «Тест шкільної тривожності Філіпса», а також дослідили рівень самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн.
Статистичний аналіз проведений у програмному забезпеченні Jamovi v. 2.3. Використані методи описової статистики. Визначення статистичної імовірності проводилося методами хі-квадрат та ANOVA.
В результаті літературного пошуку в огляд літератури було включено 3 публікації. Був здійснений теоретичний аналіз застосованих у програмі реабілітації методів інтервенцій.
Психологічна реабілітація є важливою частиною ведення дітей з будь-якими соматичними захворюваннями, станами та патологіями. Саме під час перебування в таборі найбільше застосовувались такі методи, як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), каніс-терапія та різновиди арт-терапевтичних методів терапії.
За результатами психологічної реабілітації значно покращився емоційний стан дітей. Рівень тривожності знизився на 12.4% після проходження реабілітації. Також значно виросли показники самооцінки, так більшість дітей мали високу (42,7%) та середню (43,7%) самооцінку, що може свідчити про набуття ресурсу стресостійкості у дітей після проходження психологічної реабілітації та набуття навичок подолання стресу.
Також відмічаються значні показники покращення емоційного стану батьків дітей. Саме за шкалою HADS: зниження тривоги на 32,25%, депресії на 24,5%. За шкалою PHQ-9 показники депресії зменшились на 12.46%, показники тривоги за шкалою GAD-7 зменшились на 14.48%. Такі показники свідчать про високу ефективність проходження програми психологічної реабілітації дітей та їхніх батьків у Латвії.
Висновки. Організація та проведення психологічної реабілітації дітей в умовах безпечного середовища з використанням різних психотерапевтичних методів, фізичної терапії, культурних заходів надають позитивного наповнення, ресурсу психологічної стійкості дітей та їх батьків. В тяжкі воєнні часи важливою складовою є проведення психологічної реабілітації вразливих категорій дітей, таких як діти з хронічної соматичною або хірургічною патологією
Опитувальник для виявлення синдрому професійного вигорання: розробка та валідізація нової діагностичної методики
Get PDFIntroduction. Despite the large number of English-language diagnostic scales and questionnaires aimed at studying burnout, as well as the presence of Ukrainian versions of these tests in a number of publications, as a result of a bibliographic study, it was found that at present all Ukrainian versions of the questionnaires are machine translations from Russian and none of them has undergone validation procedures on a Ukrainian sample. This indicates the relevance of the development and validation of the first Ukrainian questionnaire for diagnosing burnout.The aim of the study was to create a new scale for diagnosing burnout syndrome and confirm the acceptability of its psychometric characteristics. The study was carried out within the framework of the research of the Department of Medical Psychology, Psychosomatic Medicine and Psychotherapy of the O. O. Bogomolets National Medical University (state registration number 0122U202016).Research material and methods. The study material was the results of a survey using the developed questionnaire of 1405 scientific and pedagogical workers of higher educational institutions of Ukraine. The validation of the test was carried out using exploratory factor analysis, calculation of Spearman's rank correlation coefficient, coefficient δ - L. Ferguson, coefficient α -L. Cronbach; Guttman's bisection coefficient; Spearman-Brown's equivalent forms coefficient.Research results and their discussion. As a result of calculating the criterion validity by conducting factor analysis, 10 factors were obtained, after which the first version of the questionnaire was reduced to 10 questions that had the lowest factor loadings. Thus, the questionnaire consists of 50 questions with a dichotomous response scale, the evaluation of the answers to which is based on the principle of dimensionality for the formation and/or manifestation of burnout syndrome. Determination of the discriminativeness of the questionnaire was carried out by calculating the coefficient δ - L. Ferguson and indicated its extremely high level (δ-Ferguson=0.988). The indicators that assess the consistency of the questionnaire during statistical analysis also turned out to be very high: α-Cronbach = 0.877; Guttman split-half = 0.848; Equal-length Spearman – Brown = 0.857. The synchronous reliability of the questionnaire was assessed using the results of Spearman correlation analysis, as a result of which it was found that most of the questionnaire items have statistically significant positive correlations with the integral test indicator ( ≥ 0.419; p ≤ 3.29E-15).Conclusions. All of the above indicates the possibility of using the first Ukrainian “Questionnaire for identifying professional burnout syndrome” (© Chaban O.S., 2025) in practical psychology, medicine and scientific research on burnout.Вступ. Незважаючи на велику кількість англомовних діагностичних шкал та опитувальників, спрямованих на вивчення вигоряння, а також наявність в низці публікацій українських варіантів цих тестів, в результаті бібліографічного дослідження було встановлено, що на теперішній час всі українські варіанти опитувальників є механічними перекладами з російської мови та жоден з них не проходив процедури валідізації на українській вибірці. Це вказує на актуальність розробки та валідізації першого українського опитувальника для діагностики вигорання.
Метою дослідження було створення нової шкали діагностики синдрому вигорання та підтвердження прийнятності її психометричних характеристик. Дослідження виконано в рамках НДР кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії НМУ імені О. О. Богомольця (номер державної реєстрації 0122U202016).
Матеріал та методи дослідження. Матеріалом дослідження були результати обстеження з використанням розробленого опитувальника 1405 науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів України. Валідізація тесту проводилась з використанням експлораторного факторного аналізу, розрахунку коефіціента рангової кореляції Спірмена, коефіцієнта δ – Л. Фергюсона, коефіціента α -Л. Кронбаха; коефіціента розщеплення навпіл Гуттмана; коефіціента еквівалентних форм Спірмена-Брауна.
Результати дослідження та їх обговорення. В результаті розрахунку критеріальної валідності шляхом проведення факторного аналізу було отримано 10 факторів, після чого перший варіант опитувальника був скорочений на 10 запитань, які мали найменші факторні навантаження. Таким чином, опитувальник складається з 50 запитань з діхотомічною шкалою відповідей, оцінювання відповідей на які за принципом дименсіальності для формування, або/та прояву синдрому вигорання. Визначення дискримінативності опитувальника проводилося шляхом розрахунку коефіцієнта δ – Л. Фергюсона і вказало на її вкрай високий рівень (δ-Ferguson=0,988). Показники, які оцінюють консистентність опитувальника при проведенні статистичного аналізу також виявились дуже високими: α-Cronbach = 0,877; Guttman split-half = 0,848; Equal-length Spearman – Brown = 0,857. Синхронна надійність опитувальника оцінювалась за результатами кореляційного аналізу Спірмена, в результаті чого було було встановлено, що більшість пунктів опитувальнима мають статистично значущі позитивні кореляційні зв’язки з інтегральним показником тесту (r ≥ 0,419; р ≤ 3,29E-15).
Висновки. Все вищевикладене вказує на можливість використання першого українського «Опитувальника для виявлення синдрому професійного вигорання» (© Чабан О.С., 2025) в практичній психології, медицині та наукових дослідженнях вигорання
Музична інтервенція з переважанням низьких частот: гендерно-вікові особливості психофізіологічного впливу
No full textRelevance. In modern psychophysiology, there is a growing interest in studying the effects of musical stimuli on the human condition. Particular attention is given to low-frequency sounds, which are capable of inducing deep bodily and emotional reactions, facilitating relaxation or, conversely, increasing arousal. The bassoon – a wind instrument with a rich, deep timbre in the low register – remains a rare subject of psychophysiological research, despite its pronounced acoustic and emotional characteristics. Unlike synthetic or abstractly generated low-frequency sounds, the sound of the bassoon is natural, musically structured, and rich in harmonics, making its influence distinctive. Gender and age differences in the perception of music are acknowledged: women are generally more emotionally sensitive to musical stimuli than men, and auditory processing, particularly of low-frequency sounds, changes with age. Wartime conditions and the associated increase in anxiety levels create a need to investigate the impact of musical characteristics on various socio-biological groups, with the perspective of applying this knowledge in music therapy tailored to gender and age – a scientifically sound and timely approach.
Objective. To identify gender- and age-related features of the impact of a musical intervention with predominantly low-frequency sounds on anxiety levels, in order to enhance the effectiveness of music therapy in the context of emotional regulation.
Materials and methods. The audio material consisted of recordings of bassoon partitas predominantly in the low-frequency range. Heart rate was measured using a tonometer or pulse oximeter. Situational and trait anxiety levels were assessed using the Spielberger–Khanin Anxiety Inventory.
Results and discussion. The study involved 96 volunteers: 50 younger individuals (18 men aged 28,7±7,2 and 32 women aged 23,7±6.5 years) and 46 older individuals (16 men aged 53,3±7,6 and 30 women aged 56,8±8,8 years). Baseline levels of situational and trait anxiety were generally medium or high across all groups, with no statistically significant differences. Among young women, whose baseline heart rate was relatively high (94.1±12.7 bpm), listening to the musical piece resulted in a significant decrease of 12,1±3,36 bpm (p < 0.05). The reduction in situational anxiety was most effective in individuals of either gender with a high initial anxiety level, particularly in the younger age group. Among older women with low or medium levels of situational anxiety, the proposed musical piece occasionally triggered negative emotions and led to an increase in both situational and trait anxiety, which should be considered when applying music therapy.
Conclusions. Listening to a musical piece dominated by low frequencies led to changes in heart rate and anxiety levels (both situational and trait) in participants of different genders and ages. These changes varied in magnitude and direction depending on the initial levels of the measured indicators.
Keywords: music intervention, low-frequency sounds, bassoon, situational anxiety, trait anxietyАктуальність. У сучасній психофізіології зростає інтерес до вивчення впливу музичних стимулів на стан людини. Особливу увагу дослідників привертають низькочастотні звуки, які здатні викликати глибокі тілесні та емоційні реакції, сприяючи релаксації або, навпаки, посилюючи збудження. Фагот – духовий інструмент з багатим, глибоким тембром у низькому регістрі, є рідкісним об’єктом психофізіологічного вивчення попри те, що його звучання має виразні акустичні й емоційні характеристики. На відміну від синтетичних або абстрактно заданих низькочастотних звуків, звук фагота природний, музично організований і насичений гармоніками, що робить його вплив особливим. Визнано гендерні і вікові відмінності сприйняття музики: жінки, порівняно з чоловіками, емоційно чутливіші до музичних стимулів, а з віком змінюється сенсорна обробка звуків, зокрема, сприйняття низьких частот. Умови воєнного часу і обумовлена цим підвищена тривожність створює потребу у вивченні впливу музичних характеристик в різних соціально-біологічних групах з перспективою подальшого використання для музикотерапії з урахуванням статі та віку, що є науково обґрунтованим і своєчасним.
Мета. Визначити гендерні та вікові особливості впливу музичної інтервенції з переважанням низькочастотних звуків на рівень тривожності для підвищення ефективності музикотерапії в контексті регуляції емоційного стану.
Матеріали і методи. Аудіоматеріалом є записи звучання партити для фагота переважно в низькому частотному діапазоні. Частоту серцевих скорочень вимірювали тонометром або пульсоксиметром. Рівень ситуативної і особистісної тривожності визначали за опитувальником Спілбергера - Ханіна.
Результати та їх обговорення. У дослідженні взяли участь 96 добровольців: 50 молодих осіб (18 чоловіків віком 28,7±7,2 і 32 жінки віком 23,7±6,5 років) і 46 старших осіб (16 чоловіків віком 53,3±7,6 і 30 жінок віком 56,8±8,8 років). У вихідних умовах рівень ситуативної і особистісної тривожності в усіх групах був здебільшого середній і високий без статистично значущих відмінностей. У молодих жінок, у яких вихідний рівень ЧСС був відносно високим (94,1±12,7 уд/хв.), прослуховування музичного твору призвело до зниження показника на 12,1±3,36 уд/хв. (p < 0,05). Ефективність зниження ситуативної тривожності виявилася найбільшою у людей будь-якої статі з високим вихідним її рівнем, особливо в молодшій віковій групі. У старших жінок з низьким і середнім рівнем ситуативної тривожності запропонований музичний твір в низці випадків викликав негативні емоції і збільшив рівень ситуативної й особистісної тривожності, що варто враховувати при музикотерапії.
Висновки. Прослуховування музичного твору з переважанням низьких частот досліджуваними різної статі і віку призвело до змін ЧСС і рівня тривожності (як ситуативної, так і особистісної) різного ступеня і напрямку, залежно від вихідного рівня цих показників.
Ключові слова: музична інтервенція, низькочастотні звуки, фагот, ситуативна тривожність, особистісна тривожніст
Міждисциплінарний підхід до корекції больового синдрому у військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом
No full textBackground: The prevalence of post-traumatic stress disorder (PTSD) and chronic pain among military personnel continues to rise in the context of ongoing combat operations in Ukraine. Chronic pain in this cohort frequently presents with a neuropathic component and is commonly accompanied by symptoms of depression, anxiety, and dissociation. International meta-analyses [Koechlin et al., 2018; Tesarz et al., 2020] highlight the complex pathophysiological interaction between PTSD and pain syndromes, supporting the rationale for combining psychotherapeutic and medical interventions within an interdisciplinary framework.
Objective: To evaluate the effectiveness of an interdisciplinary approach in reducing pain intensity, PTSD symptoms, and the risk of pain chronification.
Materials and Methods: A single-group prospective pre–post study was conducted with 30 military personnel aged 22–60 years. All participants suffered from chronic neuropathic low back pain with comorbid PTSD symptoms. The medical intervention included facet joint or nerve root injections of betamethasone combined with a local anesthetic. During the following week, patients underwent a short-term psychotherapeutic program comprising one psychoeducational session, 4–5 individual cognitive-behavioral therapy sessions, and one group intervention focused on relaxation techniques. Outcomes were assessed using the Visual Analogue Scale (VAS), Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9), Generalized Anxiety Disorder-7 (GAD-7), PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5), and DN4 questionnaire, alongside physical tests (Lasègue’s sign, lateral bending test).
Results: Post-intervention, participants demonstrated a statistically significant reduction in pain intensity (VAS: 7.5→3.9; p<0.001), depressive symptoms (PHQ-9: 13.7→9.0), anxiety symptoms (GAD-7: 11.3→8.0), neuropathic pain (DN4: 6.7→4.7), and PTSD severity (PCL-5: 37.5→28.9). Neuropathic pain of predominantly peripheral origin was identified in 100% of cases. Improvement in orthopedic symptoms was observed in 80% of patients.
Discussion: These findings are consistent with current evidence regarding the complex neuropsychological interplay between chronic pain and PTSD. Short-term, structured psychotherapeutic support—even without psychopharmacological intervention—produced both statistically and clinically meaningful improvements in PHQ-9, GAD-7, and PCL-5 scores. The most prominent benefit was observed in physical pain and neuropathic components, likely reflecting the rapid effect of injection therapy and stabilization of the affective state. Limitations include the short follow-up period and lack of a control group, which restrict conclusions on long-term efficacy but provide compelling evidence of short-term benefit.
Conclusions: An interdisciplinary approach combining local medical injections with short-term psychotherapeutic support effectively reduces pain, anxiety, depression, and PTSD symptoms in military personnel with chronic neuropathic pain. This program is feasible within military rehabilitation settings.
Keywords: PTSD, chronic pain, military personnel, psychotherapy, neuropathic pain, analgesic injections, interdisciplinary approach, military rehabilitation.Актуальність. Поширеність посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та хронічного болю серед військових зростає на тлі триваючих бойових дій в Україні. Хронічний біль у цій когорті часто має нейропатичний компонент та супроводжується симптомами депресії, тривожності й дисоціації. Дані міжнародних метааналізів [Koechlin et al., 2018; Tesarz et al., 2020] демонструють складну патогенетичну взаємодію між ПТСР і больовими синдромами, що обґрунтовує доцільність поєднання психотерапевтичних та медичних втручань у міждисциплінарному підході.
Мета. Оцінити ефективність міждисциплінарного підходу для зниження інтенсивності больового синдрому, ПТСР та ризику хронізації болю.
Матеріали та методи. Проведено одногрупове проспективне дослідження за дизайном «до-після» за участі 30 військовослужбовців віком 22–60 років. Усі пацієнти мали хронічний нейропатичний біль поперекової локалізації та супутні симптоми ПТСР. Медична інтервенція включала фасеткові або корінцеві інʼєкції бетаметазону з анестетиком. Протягом наступного тижня пацієнти отримали коротку програму психотерапії: 1 психоедукаційна сесія, 4–5 індивідуальних сеансів КПТ-напряму, 1 групова інтервенція з релаксаційними техніками. Оцінювання проводилося за шкалами ВАШ, PHQ-9, GAD-7, PCL-5 та DN4, а також за фізикальними тестами (Лассега, боковий нахил).
Результати. Після завершення втручань відзначено статистично значуще зменшення вираженості болю (ВАШ: 7,5→3,9; p<0,001), симптомів депресії (PHQ-9: 13,7→9,0), тривоги (GAD-7: 11,3→8,0), нейропатичного болю (DN4: 6,7→4,7) та ознак ПТСР (PCL-5: 37,5→28,9). У 100% пацієнтів біль був нейропатичним, з переважанням периферичних механізмів. Ортопедичні симптоми (тест Ласега, боковий нахил) демонстрували позитивну динаміку у 80% випадків.
Обговорення. Отримані результати узгоджуються з сучасними уявленнями про складну нейропсихологічну взаємодію між хронічним болем і симптомами ПТСР. Короткотривалий, але структурований психотерапевтичний супровід, навіть без медикаментозної психіатричної корекції, дає статистично і клінічно значуще покращення за шкалами PHQ-9, GAD-7 і PCL-5. Найбільш виражене покращення стосується фізичного болю та нейропатичного компоненту, що може бути наслідком швидкої дії інʼєкційної терапії та стабілізації афективного фону. Обмеження терміну спостереження та відсутність контрольної групи не дозволяють зробити остаточні висновки про довготривалу ефективність, але демонструють переконливий позитивний короткостроковий результат.
Висновки. Міждисциплінарний підхід із поєднанням локальної медичної інʼєкції та короткотермінової психотерапевтичної підтримки знижує рівень болю, тривожності, депресії та симптомів ПТСР у військовослужбовців із хронічним нейропатичним болем. Програма є реалізованою в умовах реабілітації військових.
Ключові слова: ПТСР, хронічний біль, військовослужбовці, психотерапія, нейропатичний біль, знеболювальні інʼєкції, міждисциплінарний підхід, реабілітація військових
Алгоритм надання допомоги при нормальному та патологічному горюванні
No full textThe grieving process is a natural human reaction to loss, accompanied by complex psychological, emotional and physiological changes. In most cases, grief is adaptive and ends with the gradual acceptance of the loss. At the same time, in certain situations it can acquire pathological features that require specialized psychotherapeutic intervention. The development of an algorithm for providing assistance with normal and pathological grief contributes to increasing the effectiveness of psychological support and preventing the chronicity of the emotional state. In war conditions, the task of mental health professionals is not only to recognize this condition in time, but also to clearly build an algorithm for helping with grief - from early psychological support for non-pathological grief to targeted therapy for long-term and complicated forms of grief.Процес горювання є природною реакцією людини на втрату, що супроводжується складними психологічними, емоційними та фізіологічними змінами. У більшості випадків горювання має адаптивний характер і завершується поступовим прийняттям втрати. Водночас у певних ситуаціях воно може набувати патологічних рис, що потребують спеціалізованого психотерапевтичного втручання. Розробка алгоритму надання допомоги при нормальному та патологічному горюванні сприяє підвищенню ефективності психологічної підтримки та профілактиці хронізації емоційного стану. В умовах війни завданням фахівців психічного здоров’я, є не лише вчасно розпізнати цей стан, а й чітко вибудувати алгоритм допомоги при горюванні — від ранньої психологічної підтримки при непатологічному горюванні до цілеспрямованої терапії тривалих і ускладнених форм горя