Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Концептуальні засади розвитку соціальної сфери територіальних громад
Get PDFRelevance. The modern stage of development of the social sphere of territorial communities in Ukraine is extremely relevant in the context of administrative and financial decentralization. Changes in local self-government bodies and the delegation of powers to them require new approaches to managing social services to ensure their accessibility, quality, and effectiveness. This issue becomes particularly crucial in light of the economic challenges facing the state.
Purpose. The aim of this study is to conduct a comprehensive analysis of existing concepts for the development of the social sphere in territorial communities and to identify possible pathways for improving management mechanisms to enhance the quality of social services. Special attention is given to the development of standards and criteria for quality, which can serve as the basis for evaluating the effectiveness of social programs.
Results. The analysis revealed that the main problems in the social sphere include inadequate financing mechanisms, unregulated relationships between different levels of government, and the absence of unified quality standards for services. The study demonstrated that the implementation of new social standards in the fields of healthcare, education, and social protection is critically important for establishing necessary conditions for the population. A system for monitoring and evaluating the effectiveness of social service provision is proposed, which would allow for timely identification of issues and adjustments to management decisions, adapting them to community needs.
Conclusions. The article emphasizes that the successful implementation of reforms in the social sphere depends on effective coordination of efforts between the state and local authorities. Engaging citizens in the management of social services should be a priority to achieve high quality of life standards. The results of the research can serve as a foundation for further developments in this area, promoting the establishment of more adaptive and effective mechanisms for public governance. Additionally, it is essential to note that effective management of the social sphere requires continuous monitoring, improvement of the regulatory framework, and development of partnership relations with non-governmental organizations. This will ensure not only the quality of services but also the trust of the population in the authorities.Актуальність. Сучасний етап розвитку соціальної сфери територіальних громад в Україні є надзвичайно актуальним у контексті адміністративно-фінансової децентралізації. Зміни в органах місцевого самоврядування та передача їм повноважень вимагають нових підходів до управління соціальними послугами, щоб забезпечити їхню доступність, якість і ефективність. Це питання стає особливо важливим в умовах економічних викликів, які постають перед державою.
Мета. Метою даного дослідження є комплексний аналіз існуючих концепцій розвитку соціальної сфери в територіальних громадах, а також виявлення можливих шляхів удосконалення управлінських механізмів для підвищення якості надання соціальних послуг. Особлива увага приділяється розробці стандартів та критеріїв якості, які можуть стати основою для оцінки ефективності соціальних програм.
Результати. У процесі аналізу виявлено, що основними проблемами соціальної сфери є недосконалість механізмів фінансування, нерегульовані відносини між різними рівнями влади, а також відсутність єдиних стандартів якості послуг. Дослідження показало, що впровадження нових соціальних стандартів у сферах медицини, освіти та соціального захисту є критично важливим для забезпечення необхідних умов для населення. Запропоновано створення системи моніторингу та оцінки ефективності надання соціальних послуг, що дозволить вчасно виявляти проблеми та коригувати управлінські рішення, адаптуючи їх до потреб громади.
Висновки. У статті підкреслюється, що успішна реалізація реформ у соціальній сфері залежить від ефективної координації зусиль між державою та місцевими органами влади. Залучення громадян до процесу управління соціальними послугами має стати пріоритетом для досягнення високих стандартів якості життя. Результати дослідження можуть стати основою для подальших розробок у цій галузі, що сприятиме створенню більш адаптивних та ефективних механізмів публічного управління. Додатково, важливо зазначити, що ефективне управління соціальною сферою вимагає постійного моніторингу, вдосконалення нормативно-правової бази та розвитку партнерських відносин з громадськими організаціями. Це забезпечить не лише якість послуг, а й довіру населення до органів влади
Інтелектуальні ресурси як каталізатор відновлення: стратегічні підходи та практичні аспекти в управлінні
Get PDFRelevance. Knowledge and intellectual resources are key factors of sustainable development. Intellectual resources can become a catalyst for Ukraine's economic recovery, promoting innovation and competitiveness. Realizing their potential is an important task for the state and business.
Research objective. To determine the impact of intellectual resources on the process of economic recovery of Ukraine in the post-crisis period. The article is aimed at identifying key factors that contribute to the effective use of intellectual capital to increase competitiveness and sustainable development of the economy. Important importance is attached to the development of recommendations for state policy and the practical implementation of strategies that will contribute to the maximum involvement of intellectual resources in the process of economic recovery. Special attention is paid to the use of intellectual resources in public management and administration to ensure effective management and development of innovation infrastructure.
Results. Intellectual resources play an important role in the development of human capital, innovation infrastructure and the digital economy. Their integration contributes to the creation of new technologies, increasing the efficiency of management and international cooperation. Recommendations for public policy will help increase the competitiveness of the Ukrainian economy. Support for innovation by the state and the private sector, as well as the development of digital competencies among the population are key.
Conclusions. Effective management of intellectual resources is a condition for sustainable development and recovery of the Ukrainian economy. A comprehensive approach, including the development of education, innovation infrastructure and support for international cooperation, will ensure long-term economic growth and increased competitiveness. It is important to provide state support for the development of innovative activities, stimulate investment in scientific research and increase the digital literacy of the population.Актуальність. Знання та інтелектуальні ресурси є ключовими факторами сталого розвитку. Інтелектуальні ресурси можуть стати каталізатором економічного відновлення України, сприяючи інноваціям і конкурентоспроможності. Реалізація їхнього потенціалу є важливим завданням для держави та бізнесу.
Мета дослідження. Визначити вплив інтелектуальних ресурсів на процес економічного відновлення України в умовах посткризового періоду. Стаття спрямована на виявлення ключових факторів, що сприяють ефективному використанню інтелектуального капіталу для підвищення конкурентоспроможності та стійкого розвитку економіки. Важливе значення приділяється розробці рекомендацій для державної політики та практичного впровадження стратегій, що сприятимуть максимальному залученню інтелектуальних ресурсів у процес відновлення економіки. Окрему увагу приділено використанню інтелектуальних ресурсів у публічному управлінні та адмініструванні для забезпечення ефективного управління та розвитку інноваційної інфраструктури.
Результати. Інтелектуальні ресурси відіграють важливу роль у розвитку людського капіталу, інноваційної інфраструктури та цифрової економіки. Їх інтеграція сприяє створенню новітніх технологій, підвищенню ефективності управління та міжнародного співробітництва. Рекомендації для державної політики допоможуть підвищити конкурентоспроможність економіки України. Підтримка інновацій державою і приватним сектором, а також розвиток цифрових компетенцій серед населення є ключовими.
Висновки. Ефективне управління інтелектуальними ресурсами є умовою сталого розвитку та відновлення економіки України. Комплексний підхід, що включає розвиток освіти, інноваційної інфраструктури та підтримку міжнародного співробітництва, забезпечить довгострокове економічне зростання і підвищення конкурентоспроможності. Важливо забезпечити державну підтримку для розвитку інноваційної діяльності, стимулювати інвестиції у наукові дослідження та підвищувати цифрову грамотність населення
Державна ґендерна політика як фактор формування та розвитку ґендерно збалансованого бізнесу
Get PDFTopicality. Gender balance in business is important for ensuring gender equality in society, as entrepreneurship is the field of employment for a large share of the economically active population of the country.
The purpose of the research is to understand the main directions of the state gender policy in the business sphere based on the analysis of the essence and indicators of the gender balance of business structures.
The results. The multi-vector influence of the state on social reproduction based on the gender approach, which ensures the achievement of gender balance in society is justified in the article. The formation and development of a gender-balanced business is a comprehensive direction and form of implementation of the state gender policy is proved.
The main types of business as an object of state regulation based on the criterion of gender balance: gender-dominant, gender-loyal, gender-inclusive business are characterized.
The main characteristics of the gender balance of business are revealed: equal opportunities for men and women to exercise their right to carry out entrepreneurial activities and receive entrepreneurial income, the right to work and its decent payment, other rights enshrined in state regulations ensuring gender equality in society. Indicators of the gender balance of business have been determined: the shares of women and men in the total number of business owners, managers of enterprises, specialists, employees, workers as hired employees of the business; indicators of women's employment, gender pay gap.
The main tasks of the state gender regulation of business are substantiated - the creation of legal and socio-economic conditions for the transformation of large and medium-sized businesses into gender-loyal and inclusive ones, supporting the gender balance of micro- and small entrepreneurship.
Conclusions. The measures of state regulation of business should be based on a gender-sensitive approach, consider specific socio-economic, political, cultural and other characteristics of living conditions and needs of women and men as its owners and employees is proved.Актуальність. Важливе значення для забезпечення ґендерної рівності у суспільстві має ґендерна збалансованість бізнесу, оскільки підприємництво є сферою зайнятості великої частки економічно активного населення країни.
Метою дослідження є обґрунтування основних напрямів державної ґендерної політики у сфері бізнесу на основі аналізу сутності та показників ґендерного балансу бізнес-структур.
Результати. У статті обґрунтовано багатовекторність впливу держави на суспільне відтворення на основі гендерного підходу, що забезпечує досягнення ґендерної збалансованості суспільства. Доведено, що формування та розвиток ґендерно збалансованого бізнесу є комплексним напрямом та формою реалізації державної ґендерної політики.
Охарактеризовано основні види бізнесу як об’єктів державного регулювання за критерієм ґендерної збалансованості: ґендерно-домінуючий, ґендерно-лояльний, ґендерно-інклюзивний бізнес.
Розкрито основні характеристики ґендерного балансу бізнесу: рівні можливості чоловіків та жінок щодо реалізації їх права на здійснення підприємницької діяльності та отримання підприємницького доходу, права на труд та гідну його оплату, інших прав, що закріплені у нормативних актах держави та забезпечують гендерну рівність у суспільстві. Визначено показники ґендерного балансу бізнесу: частки жінок і чоловіків у загальній кількості власників бізнесу, керівників підприємств, фахівців, службовців, робітників як найманих працівників бізнесу; показники трудової зайнятості жінок, гендерного розриву в оплаті праці.
Обґрунтовано основні завдання державного гендерного регулювання бізнесу – створення правових та соціально-економічних умов трансформації великого та середнього бізнесів у ґендерно лояльні та інклюзивні; підтримка гендерного балансу мікро- та малого підприємництва.
Висновки. Доведено, що заходи державного регулювання бізнесу повинні базуватися на ґендерно чутливому підході, ураховувати специфічні соціально-економічні, політичні, культурні та інші характеристики умов життя та потреб жінок і чоловіків як його власників та найманих працівників
Механізми державного управління захистом національних цінностей особистості в умовах глобалізаційного розвитку цифровізації
Get PDFThe article considers the mechanisms of public administration of protection of national values in the context of globalisation of digital technologies. The author summarizes the works of domestic and foreign scholars on this issue and presents the types of mechanisms of public administration of protection of national values through the prism of two concepts - "protection of national values in the context of global digitalization" and "protection of national values from global digitalization".
It is also emphasised that both concepts are closely interrelated, while at the same time they are directly opposite, which creates threats and risks to the protection of national values in the context of modern innovative development of society, where the artificial introduction of digital technologies is motivated. This increases threats and risks in terms of both human centrism and nation centrism, society centrism and state centrism. Therefore, there is a need to introduce at the State level the doctoral security of national values, which will help to identify threats and risks to their protection in the context of global digitalisation of governance, economy, and socio-legal relations.
The author of the article identifies the types of mechanisms of public administration for the protection of national values as priorities in the State-building process based on the principles of human centrism. The author argues that the existing system of e-governance and digital technologies in the context of security instability on the continent often threatens the national sovereignty of states, their democratic values, identity and cultural development. He gives an example that the development of e-governance was envisaged as a human-centred approach that provides open access to data on the provision of public services for full interaction with the state. However, in the current context of global digitalisation, these intentions have undergone significant changes, turning a person into a "digital personality".
The author concludes that there are prospects for using foreign experience to improve the efficiency of the State mechanisms for protecting national values in the context of globalisation of digitalisation, which will contribute to the development of economy, culture, education, healthcare, and ensure a deep human-centred approach to the promotion of national values.У статті розглянуті механізмів державного управління захистом національних цінностей в умовах глобалізаційного розвитку цифрових технологій. Автором узагальнені праці вітчизняних та зарубіжних науковців з означеної проблеми, представлено види механізмів державного управління захистом національних цінностей крізь призму двох концепцій - «захист національних цінностей в умовах глобальної цифровізації» та «захист національних цінностей від глобальної цифровізації».
Наголошено та тому, що обидві концепції тісно пов’язані між собою, водночас вони є прямопротилежними, що породжує загрози та ризики з питання захисту національних цінностей в умовах сучасного інноваційного розвитку суспільства, де мотивується штучне запровадження цифрових технологій. Це збільшує загрози та ризики з погляду як людиноцентризму, так і націєцентризму, суспільствоцентризму та державоцентризму. Тому виникає потреба запровадити на рівні держави докторальну безпеку національних цінностей, яка сприятиме виокремленню загроз та ризиків для їх захисту в умовах глобальної цифровізації управління, економіки, соціально-правових відносин.
Автор статті визначає види механізмів державного управління захистом національних цінностей як є пріоритетними в державотворчому процесі на засадах людиноцентризму. Стверджує, що часто існуюча система електронного врядування та цифрових технологій в умовах безпекової нестабільності на континенті загрожує національному суверенітету держав, їх демократичним цінностям, ідентичності та культурному розвитку. Наводить приклад, що розбудова електронного врядування передбачалася як людиноцентричний підхід, що забезпечує відкритий доступ особистості до даних з надання публічних послуг для повної взаємодії з державою. Однак в сучасних умовах глобальної цифровізації ці наміри зазнали суттєвих змін, перетворюючи людину на «цифрову особистість».
Зроблено висновок про перспективи використання зарубіжного досвіду для підвищення ефективності застосування державних механізмів захисту національних цінностей в умовах глобалізаційного розвитку цифровізації, що сприятиме розвитку економіки, культури, освіти, охорони здоров’я, забезпечить глибокий людиноцентричний підхід до популяризації національних цінностей
Організаційно-правові механізми ефективної роботи органів студентського самоврядування гуртожитків у закладах вищої освіти
Get PDFRelevance. Student self-government organizations (hereinafter referred to as SSOs) in Ukraine are a necessary civil institution to ensure the rights and interests of students in higher education institutions (HEIs). Due to military aggression, the number of internally displaced persons has increased, which in turn exacerbates the issue of effective management of student dormitories, especially given the number of about a million students in the country. The issue of the effective work of the SSO in this role has hardly been studied in Ukraine, which only adds to its urgency and relevance.
The purpose is to study the role and functions of student self-government bodies in dormitories, as well as to determine an effective model and mechanisms of their work within the HEI.
Results. The study systematizes all the real challenges and problems faced by the ACS in dormitories, based on the experience of ACS, dividing them into three categories: non-transparency and inefficiency of procedures for settling, re-settling and evicting students; poor living conditions; insufficient number of places in dormitories. Based on one of the most effective OSS systems in the country, at Taras Shevchenko National University of Kyiv, and the legislation of Ukraine, the study proposes effective management solutions and models of work that can cope with key challenges in dormitories.
Conclusions. The SSO play a key role in ensuring the rights and interests of students in dormitories. The models of work of the SSO proposed in the study can effectively address the key problems of students in dormitories and help achieve a number of important results: to give control over dormitories to students, to create a transparent, effective and fair system of regulation of processes and to prevent corruption. Implementation of these recommendations in higher education institutions can radically change the quality of life for millions of students and lay a solid foundation for democratic values among young people.Актуальність. Органи студентського самоврядування (надалі – ОСС) в Україні є необхідною громадянською інституцією для забезпечення прав та інтересів студентів у закладах вищої освіти (ЗВО). Через військову агресію збільшилась кількість внутрішньо-переміщених осіб, що у свою чергу загострює питання ефективного управління студентськими гуртожитками, ще й враховуючи близько мільйона здобувачів освіти в державі. Питання ефективної роботи ОСС у цьому амплуа в Україні майже не досліджене, що лише додає йому нагальності та актуальності.
Мета. Дослідити призначення та функції органів студентського самоврядування в гуртожитках, а також визначити ефективну модель і механізми їх роботи в рамках ЗВО.
Результати. Дослідження систематизує усі реальні виклики та проблеми, із якими стикаються ОСС у гуртожитках, спираючись на досвід ОСС, розподіляючи їх на три категорії: непрозорість та неефективність процедур поселення, переселення і виселення студентів; неякісні умови проживання; недостатня кількість місць у гуртожитках. Спираючись на одну з найбільш ефективних систем ОСС у державі, а саме КНУ ім. Тараса Шевченка, та законодавство України дослідженні пропонуються ефективні управлінські рішення та моделі роботи, що можуть впоратись із ключовими викликами в гуртожитках.
Висновки. ОСС відіграють ключову роль у забезпеченні прав та інтересів студентів у гуртожитках. Запропоновані в дослідженні моделі роботи ОСС можуть ефективно вирішити ключові проблеми студентів у гуртожитках та допомогти досягти низки важливих результатів: надати контроль над гуртожитками здобувачам освіти, створити прозору, ефективну та справедливу систему регуляції процесів та стати запобіжником корупції. Впровадження даних рекомендацій у ЗВО може докорінно змінити якість проживання мільйонів студентів та закласти міцний фундамент демократичних цінностей у молоді
Соціальна відповідальність держави як громадської організації та виконання нею зобов'язань в системі публічного управління та суспільних (громадських) відносин
Get PDFRelevance. The author has found out that social responsibility is an essential element of the relationship between man and society, it regulates the behavior of an individual in accordance with the requirements of society, the state – in accordance with the requests of the individual, and in case of violation of these norms, the parties must be punished. However, most often, when defining social responsibility, scholars highlight only those features that reveal moral, political or other types of responsibility, ignoring the area of public administration and public relations.
The purpose of the study is to analyze the content of the State's responsibility for its social purpose, considering the State as a public organization and a subject of social obligations.
Results. The article establishes that the content of social responsibility is not stable, it depends on the expectations of society. According to the international standard ISO 26000 «Guidelines for Social Responsibility», social responsibility is the responsibility of an organization (including a public organization) for its decisions and activities (in the field of service provision, protection of human rights, etc.) which relate to ensuring sustainable development and well-being of society; do not contradict the norms of current legislation and international standards of conduct; apply to each of its members and operate beyond its borders within its sphere of influence (2010).
Given the complexity of the very nature of the State, the author found that the social responsibility of the State correlates with the legal responsibility, since the legal aspect of the State's responsibility is applied in the form of legal coercion to State bodies and their officials for the damage caused to individuals by their decisions, activities/inactivity.
Conclusions. The author proposes to consider the State as a public organization and a subject of social obligations. The basis for such a perception of the State is its similarity in terms of priorities, goals, and specific features of its activities with public associations. These include the management structure, the need for strategic management, independence, publicity and accountability to society, collective decision-making, and a broad aspect of activities.
The author also proves that the content of the state's social responsibility stems from the essence of the social purpose of the state itself, which means ensuring equality and realization of socio-economic rights for all citizens, including the right to work, social security, income not lower than the subsistence level, etc. Like the content of social responsibility of public organizations, it should be considered in terms of the priorities of society development: management and administration, human rights, labor relations, environment, fair business practices, and socio-economic development of society.
It is found that social responsibility of the State correlates with legal responsibility, since the social aspect of the State's responsibility is to create conditions and policies under which social security is ensured, guarantees of social protection, employment, and a decent standard of living are implemented, and the legal aspect of the State's responsibility is applied in the form of legal coercion to public authorities and their officials for the damage caused to individuals by their decisions, activities/inactivity by initiating enforcement proceedings in accordance with the procedure established by the Laws «On Enforcement Proceedings» (2016) and «On State Guarantees for the Enforcement of Court Decisions» (2012).Актуальність. Автором з’ясовано, що соціальна відповідальність є найважливішим елементом взаємозв’язку людини і суспільства, вона регулює поведінку індивіда відповідно до вимог суспільства, держави – відповідно до запитів індивіда, а у випадку порушення цих норм, сторони повинні нести покарання. Втім, найчастіше науковці, даючи визначення соціальної відповідальності, висвітлюють лише ті риси, які розкривають моральну, політичну або інші види відповідальності, ігноруючи площину публічного управління та суспільних відносин.
Метою дослідження є аналіз змісту відповідальності держави за її соціальним призначенням, розглядаючи державу як громадську організацію та суб’єкт виконання соціальних зобов’язань.
Результати. У статті встановлено, що зміст соціальної відповідальності не сталий, він залежить від очікувань суспільства. За міжнародним стандартом ISO 26000 «Настанови щодо соціальної відповідальності», соціальна відповідальність – це відповідальність організації (у тому числі громадської) за свої рішення і діяльність (у сфері надання послуг, захисту прав людини тощо), які стосуються забезпечення сталого розвитку і добробуту суспільства; не суперечать нормам діючого законодавства та міжнародним стандартам поведінки; розповсюджені на кожного її члена та діють за її межами в рамках сфери свого впливу (2010).
Враховуючи складність самої природи держави, автором виявлено, що соціальна відповідальність держави корелює з юридичною, адже юридичний аспект відповідальності держави застосовується у вигляді правового примусу до державних органів та їх посадових осіб за заподіяну шкоду особам своїми рішеннями, діяльністю/бездіяльністю.
Висновки. Автором запропоновано розглядати державу як громадську організацію та суб’єкта виконання соціальних зобов’язань. Підставою для такого сприйняття держави є її схожість за пріоритетними напрямами, цілями, особливостями діяльності з громадськими об’єднаннями. До таких належать – управлінська структура, необхідність у стратегічному управлінні, незалежність, публічність і підзвітність суспільству, колективний характер прийняття рішень, широкий аспект напрямів діяльності.
Також доведено, що зміст соціальної відповідальності держави випливає із суті соціального призначення самої держави, що означає забезпечення рівності та реальності соціально-економічних прав для всіх громадян, зокрема права на працю, соціальне забезпечення, доходи не нижче прожиткового мінімуму тощо. Як і зміст соціальної відповідальності громадських організацій варто розглядати за пріоритетами розвитку суспільства: управління і адміністрування, права людини, трудові відносини, довкілля, добросовісні ділові практики, соціально-економічний розвиток суспільства.
З’ясовано, що соціальна відповідальність держави корелює з юридичною, адже соціальний аспект відповідальності держави полягає у створенні умов та веденні такої політики, за якої здійснюється соціальне забезпечення, реалізуються гарантії соціального захисту, працевлаштування, гідного рівня життя, в той час як юридичний аспект відповідальності держави застосовується у вигляді правового примусу до органів публічної влади та їх посадових осіб за заподіяну шкоду особам своїми рішеннями, діяльністю/бездіяльністю шляхом відкриття виконавчого провадження в порядку, визначеному законами «Про виконавче провадження» (2016) та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (2012)
Зарубiжний досвід використання сучасних технологiй управлiння людськими ресурсами у сферi державної служби
Get PDFThe article examines foreign experience in applying modern human resource management technologies in public service. Significant attention is paid to innovative approaches such as automation, artificial intelligence (AI), and big data analytics, which are actively used in advanced countries to improve the efficiency of public administration. The analysis focuses on the experiences of countries like Germany, the United Kingdom, France, Singapore, and the United States, which have achieved significant success in implementing modern technologies in their human resource management systems within the public sector. In particular, the study explores Germany's approach to continuous education for civil servants through integrated platforms that provide training, retraining, and skill enhancement for employees.
Despite numerous challenges in the Ukrainian context, the experience of developed countries shows that the implementation of modern technologies can significantly improve the functioning of public service. These technologies can enhance the quality of citizen services, ensure effective human resource management, and optimize work processes. The research also pays attention to the legal regulation of technology implementation in public service and the role of relevant state bodies in supporting these processes.
The significance of the article lies in summarizing global trends and best practices in human resource management based on the use of modern technologies, as well as identifying ways to adapt them for Ukraine. It examines the legal and organizational frameworks for implementing innovations in public administration and the role of state leadership in supporting such processes. The conclusions presented in the article have practical implications for improving the public service in Ukraine and ensuring its compliance with international standards.У статті розглядається зарубіжний досвід застосування сучасних технологій управління людськими ресурсами в державній службі. Значна увага приділяється таким інноваційним підходам, як автоматизація, штучний інтелект (ШІ) та аналітика великих даних, що активно використовуються у передових країнах для покращення ефективності державного управління. Аналіз зарубіжного досвіду таких країн, як Німеччина, Велика Британія, Франція, Сінгапур та США, які досягли значних успіхів у впровадженні сучасних технологій у свої системи управління людськими ресурсами на державній службі. Зокрема, досліджуються підходи Німеччини до безперервної освіти державних службовців через інтегровані платформи, які забезпечують навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації службовців.
Незважаючи на численні труднощі в українських реаліях автоматизація державних процесів та впровадження новітніх технологій, досвід розвинених країн свідчить про те, що впровадження сучасних технологій може суттєво покращити функціонування державної служби. Вони здатні підвищити якість обслуговування громадян, забезпечити ефективне управління людськими ресурсами та оптимізувати робочі процеси. У дослідженні також приділяється увага питанням правового регулювання впровадження технологій у державну службу та ролі відповідних державних органів у забезпеченні підтримки цих процесів.
Значення статті полягає в узагальненні світових тенденцій та передових практик у сфері управління людськими ресурсами на основі використання сучасних технологій, а також у визначенні шляхів їх адаптації для України. Розглянуто питання правового та організаційного забезпечення впровадження інновацій у державне управління, а також роль керівництва держави у підтримці таких процесів. Висновки, представлені у статті, мають практичне значення для вдосконалення державної служби в Україні та забезпечення її відповідності міжнародним стандартам
Напрями вдосконалення системи судового адміністрування в Україні в умовах її європеїзації та в контексті угоди про асоціацію
Get PDFThe article is devoted to the identification of key areas of improvement of the judicial administrative system in Ukraine in the context of its Europeanization and the Association Agreement with the EU. The article emphasizes the importance of ensuring conditions for judicial proceedings, guaranteeing citizens' rights to access to justice and judicial protection.
Judicial administration in domestic practice is a recent phenomenon that goes through natural stages of evolution in order to increase its capacity and potential. It is substantiated that the Europeanization process necessitates internal organizational transformations for the implementation of European agreements. The article shows that strengthening the authority and respect of the court depends not only on the procedural work of the judge, but also to a large extent on the clear and effective operation of the court apparatus and the entire system of court administration.
The directions for improving the system of judicial administration in Ukraine are considered through the lens of an effective legislative framework, managerial and organizational potential and independence of the judicial power of Ukraine to guarantee the importance of financial security and stability, which should be determined exclusively by law and not depend on power-political decisions, is actualized today.
Particular attention in the article is focused on the need to grant the judiciary of Ukraine the right of legislative initiative, which ensures the equality of powers of the three branches of government, the need to minimize the participation of judges in solving administrative issues in order to strengthen the independence of the judiciary, as well as legislative regulation of the powers and responsibilities of the head of the court staff, ensuring his legal protection and excluding any possibility of discrimination in the field of work.Стаття присвячена визначенню ключових напрямів вдосконалення системи судового адміністрування в України в умовах її європеїзації та в контексті Угоди про асоціацію з ЄС. У статті наголошується на важливості забезпечення умов для здійснення судочинства, гарантування прав громадян на доступ до правосуддя та судовий захист.
Судове адміністрування у вітчизняній практиці є новітнім феноменом, який проходить закономірні етапи еволюції з метою підвищення його спроможності та потенціалу. Обґрунтовано, що процес європеїзації зумовлює необхідність внутрішньо-організаційних перетворень для виконання європейських домовленостей. У статті показано, що зміцнення авторитету і поваги до суду залежить не тільки від процесуальної роботи судді, а й значною мірою від чіткої та ефективної діяльності апарату суду та всієї системи судового адміністрування. Напрями удосконалення системи судового адміністрування в Україні розглядаються крізь призму дієвої законодавчої бази, управлінсько-організаційного потенціалу та незалежності судової влади України, задля гарантування якої на сьогодні актуалізується важливість фінансової гарантованості та стабільності, що має визначатися виключно законом і не залежати від владно-політичних рішень. Окрему увагу у статті зосереджено на необхідності надання судовій владі України права законодавчої ініціативи, що забезпечує рівноправність повноважень трьох гілок влади, необхідності мінімізації участі суддів у вирішенні адміністративних питань для посилення незалежності судової влади, а також законодавчого врегулювання повноважень та відповідальності керівника апарату суду із забезпеченням його правового захисту та виключенням будь-яких можливостей дискримінації у сфері праці
Специфіка розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців у воєнний та післявоєнний період в Україні
Get PDFThe article reveals the specifics of the development of social and emotional intelligence of public servants in the wartime and post-war period, analyzes the state of scientific development of the research issue, identifies the factors that affect the efficiency and effectiveness of the functioning of the public service of Ukraine, identifies the components of the development of social and emotional intelligence of public servants, and conducts a SWOT analysis of the need to develop the social and emotional intelligence of public servants.
The relevance of the article is due to the need to study the specifics of the development of social and emotional intelligence of public servants in the wartime and post-war period in Ukraine.
The purpose: to study the specifics of the development of social and emotional intelligence of public servants in the wartime and post-war period in Ukraine.
Results. The article summarizes modern scientific views on the specifics of the development of social and emotional intelligence of public servants and it is found that in the conditions of martial law and the post-war period, the issue of preserving and qualitatively developing human resources of the public service, strengthening its state apparatus, building capacity and transferring the system of values to future generations of public servants is important.
Conclusions. It is proved that thanks to the development of social and emotional intelligence of public servants, it is possible to better understand and interpret emotional, social, professional and psychological needs of both public servants and citizens, which in turn will help in the future to improve the quality of feedback, the formation of a positive image of public service, the level of satisfaction of citizens, received administrative services, making more balanced managerial decisions, reducing social tensions, emotional stability and increasing the level of motivation.У статті розкрито специфіку розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців у воєнний та післявоєнний період, проведено аналіз стану наукової розробленості проблематики дослідження, визначено фактори, які впливають на ефективність та результативність функціонування публічної служби України, виділено складові розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців, проведено SWOT-аналіз необхідності розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців.
Актуальність статті обумовлена необхідністю дослідження специфіки розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців у воєнний та післявоєнний період в Україні.
Мета: дослідити специфіку розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців у воєнний та післявоєнний період в Україні.
Результати. У статті узагальнено сучасні наукові погляди щодо специфіки розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців та виявлено, що в умовах воєнного стану та післявоєнного періоду важливим постає питання збереження та якісного розвитку кадрових ресурсів публічної служби, посилення її державного апарату, формування потенціалу та передачі системи цінностей майбутнім поколінням публічних службовців.
Висновки. Доведено, що завдяки розвитку соціального та емоційного інтелекту публічних службовців можна краще розуміти і інтерпретувати емоційні, соціальні, професійні та психологічні потреби як публічних службовців, так і громадян, що у свою чергу, сприятиме у перспективі підвищенню якості зворотнього зв’язку, формування позитивного іміджу публічної служби, рівня задоволення громадян, отриманих адміністративних послуг, прийняттю більш виважених управлінських рішень, зменшенню соціальних напружень, емоційної стійкості та підвищення рівня мотивації
Цифрова трансформація публічного управління: перспективні на-прямки досліджень
Get PDFDigital transformation has become a global trend that permeates all spheres of society, including public management and administration. However, the depth and consequences of the changes caused by the widespread adoption of digital technologies remain debatable. Since the digital society itself, and one might say, the digital civilization, are in a state of transformational changes, the analysis of the processes taking place is not of a systemic nature. Therefore, an urgent task is to determine the directions of research of changes caused by digital technologies, their driving forces, processes of implementation of their results, etc.
The purpose of preparing this article is to determine a certain range of directions of scientific research on the digital transformation of public administration based on the ideas about research in this field presented in scientific publications of foreign countries.
A large number of scientific publications in foreign countries, mostly over the last 5 years, were analyzed, in which various aspects of research on the digital transformation of public administration were considered. Certain features of theoretical and empirical approaches to the analysis of the digital development of states and the formation of the latest public administration systems are identified. The specific vectors of the influence of digital technologies on the interaction of authorities with stakeholders and citizens as consumers of digital public services are shown.
The analysis of studies from different countries of the world showed a wide range of digital issues that are in the center of attention of scientists.This allows us to offer a certain vision of those areas of research into the digital transformation of public administration, which, from our point of view, would be appropriate for researchers of the digital development of Ukraine to pay attention to. The conclusion presents 10 possible directions of further research on digital transformation, which can provide useful results for the implementation of Ukraine's digital development policy in the future.Цифрова трансформація стала глобальним трендом, який пронизує всі сфери життя суспільства, включаючи публічне управління та адміністрування. Однак залишається дискусійним питання щодо глибини та наслідків перемін, що викликані повсюдним впровадженням цифрових технологій. Оскільки саме цифрове суспільство, а можна сказати, і цифрова цивілізація, знаходяться у стані трансформаційних змін, аналіз процесів, що відбуваються носить не системний характер. Тому актуальним завданням є визначення напрямів дослідження змін, спричинених цифровими технологіями, їх рушійних сил, процесів впровадження їх результатів тощо.
Метою підготовки цієї статті є визначення певного кола напрямків наукових досліджень щодо цифрової трансформації публічного управлінням виходячи з уявлень про дослідження у цій сфері, що представлені у наукових публікаціях зарубіжних країн.
Проаналізовано велику кількість наукових публікацій у зарубіжних країнах, переважно за останні 5 років, в яких було розглянуто різні аспекти досліджень цифрової трансформації публічного управління. Визначені певні особливості теоретичних та емпіричних підходів до аналізу цифрового розвитку держав та становлення новітніх системи публічного управління. Показано специфічні вектори впливу цифрових технологій на взаємодію органів влади із стейкхолдерами та громадянами, як споживачами цифрових публічних послуг.
Аналіз досліджень з різних країн світу показав широкий спектр цифрової проблематики, яка знаходиться в центрі уваги науковців. Це дозволяє запропонувати певне бачення тих напрямків дослідження цифрової трансформації публічного управління, яким, з нашої точки зору, було б доцільно приділити увагу дослідників цифрового розвитку України. У висновку представлені 10 можливих напрямків подальших досліджень цифрової трансформації, які можуть надати корисні результати для реалізації політики цифрового розвитку України в майбутньому