Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Соціальне управління: структура, основи методології практичної діяльності
Get PDFIn the article it is examined the structure of social management and the foundations of the methodology of practical activity.
The relevance of the article is due to the lack of a complete scientific structure of social management, which would reveal the internal structure, its heterogeneity, and the specificity of certain types (subspecies) of social management. The presence of a structured and complete internal construction of social management will be the basis for developing recommendations on the methodology of management of these types in order to effectively implement the goals and develop the internal and external functions of the state.
Purpose: justification of a rational (analytical) methodology of social management, based on a comprehensive scientific analysis of the specified management structure, the availability of research opportunities, and the instrumental solution of management problems as a complex system.
Results. The article contains a critique of the most widespread modern views on the internal structure of social management. The classification of social management is proposed: by spheres of society’s vital activity; institutional approach to the classification of social management; possible division of social management into state management and public management (which is carried out, respectively, on behalf of the state and institutions of civil society); according to the characteristics of the elements of the structure (subject-subject and object-object relations, the content and directions of these relations).
Conclusions. Social management is a complex phenomenon that has both objective and subjective characteristics. It is an integral part of social interaction and organically inherent in it. Scientific classification of types of social management allows: systematic and detailed investigation of its internal structure; determine the heterogeneity and specificity of individual species; to develop recommendations regarding the methodology of cognitive and practical activity in the field of management.У статті запропоновано структуру соціального управління, побудовану згідно з характеристиками елементів структури (суб’єкт-субєктні та об’єкт-об’єктні відносини, зміст та напрями зазначених відносин).
Актуальність статті обумовлена відсутністю повної наукової структури соціального управління, яка б розкривала внутрішню побудову, його неоднорідність та специфіку окремих видів (підвидів) соціального управління. Наявність структурованої та повної внутрішньої побудови соціального управління стане основою рекомендацій з методології управління цими видами з метою ефективної реалізації цілей та розвитку внутрішніх і зовнішніх функцій держави.
Мета: обгрунтування раціональної (аналітичної) методології соціального управління, що базується на комплексному науковому аналізі структури зазначеного управління, наявності дослідницьких можливостей та інструментальному вирішенні проблем управління як складної системи.
Результати. У статті вміщено критику сучасних найбліьш поширених поглядів на внутрішню побудову соціальног управління. Запропоновано класифікацію соціального управління: за сферами життєдіяльності суспільства; інституційний підхід до класифікації соціального управління; можливий поділ соціального управління на управління державне та управління громадське (що здійснюється, відповідно від імени держави та інститутів громадянського суспільства); згідно з характеристиками елементів структури (суб’єкт-субєктні та об’єкт-об’єктні відносини, зміст та напрями зазначених відносин).
Висновки. Соціальне управління – це складне явище, яке має як об'єктивні, так і суб'єктивні характеристики. Воно є невід'ємною частиною соціальної взаємодії та органічно їй притаманне. Наукова класифікація видів соціального управління дозволяє: системно та детально досліджувати його внутрішню структуру; визначити неоднорідність та специфіку окремих видів; розробити рекомендації щодо методології пізнавальної та практичної діяльності у сфері управління
Сучасні тенденції використання ІТ у публічному управлінні
Get PDFRelevance. The relevance of the research lies in analyzing an integrated approach to the digitalization of public administration, emphasizing the importance of implementing innovative IT solutions, such as blockchain and artificial intelligence, to ensure the efficiency, transparency, and accessibility of public services. It highlights the creation of favorable conditions for digital transformation, including the updating of legislation, development of digital infrastructure, enhancement of civil servants' qualifications, and access to information for citizens.
The purpose. The goal of the research is to study contemporary IT trends in management, including the theoretical identification of IT mechanisms' impact on management efficiency, process optimization modeling, and the practical application of these models. The practical part involves developing recommendations for improving IT in management, aimed at increasing transparency, efficiency, and openness of public administration.
Results highlight digitalization's role in bettering public administration via e-government, blockchain, and AI, enhancing processes and citizen services. Essential are digital skill development in civil servants and universal digital resource access.
Conclusions. The results obtained from the research are important for creating institutional frameworks that will facilitate the integration of IT into public administration, including e-government, service digitalization, and the application of artificial intelligence and blockchain. The recommendations aim to improve public services and strengthen trust in the government, which can enhance the country's international competitiveness and the quality of life of its citizens. Key words: information technology, public administration, e-government, digital transformation, blockchain, artificial intelligence.Актуальність дослідження полягає в аналізі інтегрованого підходу до цифровізації держуправління, акцентуючи на важливості впровадження інноваційних ІТ-рішень, таких як блокчейн та штучний інтелект, для забезпечення ефективності, прозорості та доступності публічних послуг. Наголошено на створенні сприятливих умов для цифрової трансформації, включно з оновленням законодавства, розвитком цифрової інфраструктури, підвищенням кваліфікації серед держслужбовців і доступом до інформації для громадян.
Метою дослідження є вивчення сучасних ІТ-тенденцій в управлінні, включаючи теоретичне виявлення механізмів ІТ-впливу на ефективність управління, моделювання оптимізації процесів і практичне застосування цих моделей. Практична частина передбачає розробку рекомендацій для покращення ІТ в управлінні, спрямованих на збільшення прозорості, ефективності та відкритості держуправління.
Результати підкреслюють значення цифровізації для підвищення якості держуправління, зокрема через електронне урядування, блокчейн і штучний інтелект, що оптимізує процеси та покращує сервіси для громадян. Важливим є розвиток цифрових навичок серед держслужбовців і доступ до цифрових ресурсів для всіх.
Висновки. Отримані у ході дослідження результати дослідження важливі для створення інституційних рамок, які будуть сприяти інтеграції ІТ в держуправління, включно з електронним урядуванням, цифровізацією послуг, та застосуванням штучного інтелекту та блокчейна. Рекомендації мають на меті покращити публічні послуги та зміцнити довіру до уряду, що може підвищити міжнародну конкурентоспроможність країни та якість життя громадян
Система територіального управління соціалістичної Чехословаччини: між формалізмом і централізацією
Get PDFRelevance. The issue of decentralization processes in the post-socialist countries of Central Europe continues to remain relevant in the modern state-building of Ukraine. First of all, in the context of the decentralization reform of public administration over the past decade.
The purpose of this study is to explain the territorial management model adopted by socialist Czechoslovakia. By identifying the distinctive features of the organization of territorial administration during the period of Czechoslovak “developed/real socialism”, this study can explain the institutional prerequisites that led to the decentralization reform during the transitional period (2000s).
Results. In socialist Czechoslovakia, formalism and centralization were the primary procedural components of the socialist model of territorial administration. The insolvency of territorial administration was determined by six institutional features. These features include a) the lack of electoral procedures in the localities, b) dependence of territorial bodies on the Communist Party, c) hyper-centralization of state administration, d) lack of fiscal autonomy in the regions, e) “democratic centralism”, and f) vertical management of the administration model. During the socialist period in Czechoslovakia, the territorial administration system underwent four main stages of development. These stages include: 1) the transitional stage (1948–1954), 2) the institutional stage (1954–1960), 3) the modernization stage (1960–1989), and the pre-transitive stage (1989–1990). With each stage of reform, the territorial administration system became more reliant on the centralized government and the one-party communist system.
Conclusions. The territorial administration system in socialist Czechoslovakia was designed to meet the standards and requirements of socialist autocracy. This three-tier management system consisted of regions, districts, and municipalities, which were highly politicized and lacked administrative powers. The system was also characterized by maximum centralization.Актуальність. Розгляд децентралізаційних процесів у постсоціалістичних країнах Центральної Європи залишається актуальною проблематикою державного будівництва сучасної України. Особливо у контексті перебігу реформи децентралізації публічного управління останніх десяти років.
Метою дослідження є пояснити модель терторіального управління соціалістичної Чехословаччини. Визначення специфіки організації територіального управління у період чехословацького «розвиненого/реального соціалізму» дозволить пояснити інституційні передумови реформи децентралізації у транзитивний період (2000-і рр.).
Результати. Основними процедурними складовими соціалістичної моделі територіального управління у Чехословаччині стали формалізм та централізація. Неспроможність територіального управління визначалась через шість інституційних ознак: а) відсутність виборчих процедур на місцях; б) залежність терторіальних органів від Комуністичної партії; в) гіпер-централізація державного управління; г) відсутність фіскальної автономії у регіонах; д) «демократичний централізм» та е) вертикальне управління. У соціалістичній Чехословаччині система територіального управління пройшла чотири основні етапи становлення: 1) перехідний етап (1948–1954 рр.); 2) інституційний етап (1954–1960 рр.); 3) етап модернізації (1960–1989 рр.); 4) пре-транзитивний етап (1989–1990 рр.). На кожному з етапів реформування територіальне управління ставало ще більш залежним від централізованої влади та монопартійної комуністичної системи.
Висновки. Система територіального управління у соціалістичній Чехословаччині відповідала вимогам і стандартам соціалістичної автократії. Трирівнева система управління (регіони – райони – муніципалітет) позначалась високим рівнем політизації, відсутністю адміністративних повноважень та максимальним рівнем централізації
Якість надання адміністративних послуг як показник ефективності публічного управління в Україні
Get PDFIn modern Ukraine, the quality of the provision of administrative services is a critical indicator of the effectiveness of public administration. Given the growing expectations of citizens and demands for transparency, efficiency and accessibility of administrative services, improving their quality becomes a necessity to strengthen trust in state institutions and improve socio-economic development. Despite progress in reforming administrative services, significant problems exist in Ukraine, including bureaucratic obstacles, insufficient integration of electronic systems, and low levels of citizen service, which lead to citizen dissatisfaction, slow down service delivery processes, and negatively affect the effectiveness of public administration. The purpose of the study is to identify and analyze the key factors affecting the quality of the provision of administrative services in Ukraine, as well as to develop recommendations for improving the efficiency of their provision based on the best domestic and international practices. The object of the study is the system of providing administrative services in Ukraine. The subject of the study is the quality of the provision of these services as an indicator of the effectiveness of public administration, with an emphasis on technological, organizational and human aspects. The research uses assessment methods: quantitative analysis, qualitative analysis, comparative analysis, analysis of documents and regulations. In the presented work, the author performed the following tasks: a systematic analysis of the current state of the quality of the provision of administrative services in Ukraine was carried out, the main problems preventing the improvement of the quality of these services were identified, an analysis of the best practices for ensuring the quality of administrative services at the international level was carried out, and recommendations were developed for improving the quality of provision administrative services in Ukraine. The results of the study indicate the need for the integration of modern digital technologies, the improvement of staff qualifications, the expansion of e-government practices and the improvement of the service quality monitoring system. The introduction of electronic document management systems, process automation, and unified service delivery standards will significantly increase the efficiency of public administration.У сучасній Україні якість надання адміністративних послуг є критичним показником ефективності публічного управління. Враховуючи зростаючі очікування громадян та вимоги до прозорості, ефективності та доступності адміністративних послуг, підвищення їхньої якості стає необхідністю для зміцнення довіри до державних інститутів та покращення соціально-економічного розвитку. Незважаючи на прогрес у реформуванні адміністративних послуг, в Україні існують значні проблеми, включаючи бюрократичні перепони, недостатню інтеграцію електронних систем та низький рівень обслуговування громадян, що призводить до незадоволення громадян, уповільнює процеси надання послуг і негативно впливає на ефективність публічного управління. Метою дослідження є визначити та проаналізувати ключові фактори, що впливають на якість надання адміністративних послуг в Україні, а також розробити рекомендації для підвищення ефективності їх надання на основі кращих вітчизняних та міжнародних практик. Об’єктом дослідження є система надання адміністративних послуг в Україні. Предметом дослідження є якість надання послуг як показник ефективності публічного управління, з акцентом на технологічні, організаційні та людські аспекти. У досліджені використовуються методи оцінки: кількісний аналіз, якісний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз документів та регламентів. У представленій роботі автор виконав наступі завдання: проведено системний аналіз поточного стану якості надання адміністративних послуг в Україні, виявлено основні проблеми, що заважають підвищенню якості послуг, проведено аналіз найкращих практик із забезпечення якості адміністративних послуг на міжнародному рівні та розроблено рекомендації для покращення якості надання адміністративних послуг в Україні. Результати дослідження свідчать про необхідність інтеграції сучасних цифрових технологій, підвищення кваліфікації персоналу, розширення практик електронного урядування та поліпшення системи моніторингу якості послуг. Запровадження систем електронного документообігу, автоматизації процесів та єдиних стандартів надання послуг значно підвищить ефективність публічного управління
Загальні характеристики лояльності персоналу та проблема її об’єктності
Get PDFIn the modern era of globalization and the information age, where social organizations and social institutions are constantly faced with the aggregation and fulfillment of complex social interests and demands, competition between political and civil society institutions for influence and trust among citizens, employers are increasingly aware of the importance of employee loyalty, not just professional competence, for success in their work.
The purpose of the article is to study the general characteristics of staff loyalty, its internal structure, relationships with other personal qualities, with an emphasis on the problem of the objectivity of loyalty.
Relevance. Numerous previous studies have examined both the definition and the factors that influence the concept of loyalty. Most earlier studies of employee loyalty were conducted using a quantitative method. This means that the qualitative method, which delves deeper into the concept of loyal employees, is both relevant and relatively unexplored. This article is aimed at studying employee loyalty in two professional groups: civil servants and local government officials.
Results. The article summarizes the content and conclusions of more than 30 foreign scientific sources (monographs and articles) and concludes that a large part of them focus the object of employee loyalty only on the organization. At the same time, such objects are the organization’s management, staff, individuals, the profession itself, work, etc. Loyalty is often combined. An interesting idea is the formation of staff loyalty under the influence of organizational loyalty, the mutual influence of organizational staff loyalty on the loyalty of external clients, customers, and service consumers.
Conclusions. It is emphasized that the object of staff loyalty can be professions, organizations (companies), the content and nature of activities (the work itself), values and organizational culture, team, and management. Preliminary conclusions are drawn regarding the combined loyalty of the above professional groups.В сучасну епоху глобалізації та інформаційної ери, де соціальні організації та соціальні інститути постійно стикаються з агрегацією та виконанням складних соціальних інтересів та запитів, конкуренцією між політичними інститутами та інститутами громадянського суспільства за вплив та довіру на громадян, зростає усвідомлення роботодавцями важливості лояльності працівників, а не лише професійної компетентності, для успіху в роботі.
Метою статті є дослідження загальних характеристик лояльності персоналу, її внутрішньої побудови, взаємозв’язків з іншими особистісними якостями, з акцентом на проблемі об’єктності лояльності.
Актуальність. Численні попередні дослідження розглядали як визначення, так і фактори, що впливають на концепцію лояльності. Більшість попередніх досліджень лояльності працівників проводились за допомогою кількісного методу. Це означає, що якісний метод, який глибше вивчає концепцію лояльних працівників, є одночасно і актуальним, і відносно недослідженим. Дана стаття спрямована на вивчення лояльності працівників двох професійних груп: державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Результати. У статті узагальнено зміст та висновки понад 30 закордонних наукових джерел (монографії та статті) і зроблено висновок, що чимала частина з них акцентує об’єкт лояльності персоналу лише на організації. Водночас такими об’єктами виступає керівництво організації, персонал, окремі люди, сама професія, робота тощо. Лояльність нерідко буває комбінованою. Цікавою є ідея стосовно формування лояльності персоналу під впливом лояльності організації, взаємних впливів лояльностей персоналу організації на лояльність зовнішніх клієнтів, замовників та споживачів послуг.
Висновки. Акцентовано, що об’єктом лояльності персоналу можуть бути професії, організації (компанії), зміст та характер діяльності (сама робота), цінності та організаційна культура, колектив, керівництво. Зроблено попередні висновки стосовно комбінованої лояльності зазначених вище професійних груп
Становлення концепції електронного урядування в інформаційному суспільстві та публічному управлінні
Get PDFThe relevance of this topic is determined by the fact that in the information society, a democratic state needs to modernize its apparatus due to the loss of its monopolistic position in the information space.
The purpose of this article is to explore the concept of "e-government" in the context of the information society and to define the universal steps for the implementation of e-government in a democratic state and its public administration.
The results, the genesis and distinctive features of e-government as a modern model of state governance in the information society have been investigated. The definition of e-government is considered through a "rethinking" of the government itself: from a government of bureaucrats with its internal, closed-off connections and operational mechanisms to a government of entrepreneurs characterized by business- and customer-oriented interaction mechanisms that work for satisfaction citizens` needs of. The main theories of the information society are studied from the point of view of the transformation of power. The periodization of the formation of the e-government concept from the 1970s to the present is determined. It is established that regardless of the specific features of e-government development in different countries, there are a number of common steps that are characteristic regardless of the country or region.
The conclusions. The concept of e-governance in the information society reflects the changes occurring both in the state and society under the influence of information and communication technologies and widespread access to information, characterized by the following features: Providing access to various government services online, implementation of mechanisms for open communication between government bodies and citizens through web platforms, electronic forms of inquiries, chatbots, etc. Ensuring the public with opportunities to participate in decision-making through online consultations, petitions, electronic voting, etc. Disclosure of important information about the activities of government bodies and the use of technologies to collect, analyze and use data for making effective decisions by government authorities. Implementation of the digital identification system, data protection, and information security.Актуальність даної теми обумовлена тим, що в інформаційному суспільстві демократична держава має модернізувати свій апарат з огляду на втрату її монопольного становища у інформаційному просторі.
Метою статті є дослідження концепції «електронного урядування» у контексті інформаційного суспільства та визначення універсальних кроків становлення електронного урядування в демократичній державі та її публічному управлінні.
У результаті досліджено генезу та характерні особливості електронного урядування як сучасної моделі державного управління в інформаційному суспільстві. Розглядається визначення електронного урядування з точки зору «переосмисленням» уряду як такого: від уряду бюрократів, з його внутрішніми, закритими від громадськості зв’язками та механізмами функціонування до уряду підприємців, якому притаманні бізнес- та клієнтсько-орієнтовані механізми взаємодії, що працюють на задоволення потреб громадян. Досліджуються основні теорії інформаційного суспільства з точки зору трансформації влади. Визначаються періодизація становлення концепції електронного урядування від 1970-х років до сьогодення. Установлюється, що не зважаючи на особливості становлення електронного урядування в різних країнах, існує ряд спільних кроків, що є характерними не залежно від країни чи регіону.
Висновки. Концепт електронного урядування інформаційному суспільстві відображає зміни, що відбуваються як у державі так і у суспільстві під впливом інформаційно-комунікаційних технологій та широкого доступу до інформації і мають наступні характерні риси. Надання доступу до різноманітних державних послуг онлайн, впровадження механізмів відкритого спілкування між урядовими органами та громадянами через веб-платформи, електронні форми звернень, чат-боти тощо. Забезпечення можливості громадськості брати участь у прийнятті рішень через онлайн-консультації, петиції, електронне голосування тощо. Оприлюднення важливої інформації про діяльність урядових органів та використання технологій для збору, аналізу і використання даних для прийняття ефективних рішень урядовими органами. Впровадження системи цифрової ідентифікації, захист даних та інформаційної безпеки
Особливості реалізації державної політики розвитку соціального підприємництва в умовах євроінтеграції України
Get PDFRelevance. The European integration vector of Ukraine's development significantly affects all spheres of public life, including the socio-economic sphere. One of the modern approaches to solving social problems, which is actively developing in the countries of the European Union and is gaining popularity in Ukraine, is social entrepreneurship. This is a type of activity aimed at solving social problems through entrepreneurial activity, where profit is directed to meeting social needs or reinvested in the development of the enterprise itself. Given the general trend of Ukraine's integration into the EU, the development of social entrepreneurship acquires new opportunities and challenges.
The purpose of the article is to identify the main challenges, opportunities and potential for the development of social entrepreneurship in the context of integration into the European economic and legal space.
Results. The article examines the features of the implementation of the state policy of support and development of social entrepreneurship in Ukraine in the context of European integration. The current state of development of social entrepreneurship in Ukraine is analyzed and compared with the experience of EU countries, where social enterprises receive significant state support. The role of state policy aimed at stimulating social enterprises in strengthening the economic potential of Ukraine, increasing employment and reducing the level of social inequality is emphasized. The main legislative and financial barriers that hinder the full development of this area in Ukraine are considered, and the key challenges of European integration in terms of adapting national legislation to EU norms are highlighted.
Conclusions. Recommendations are proposed for improving national policy, in particular, the adoption of a special law that would clearly regulate the status and activities of social enterprises, the creation of new grant programs, promoting the development of social innovations and the introduction of educational initiatives to popularize social entrepreneurship among the population.Актуальність. Євроінтеграційний вектор розвитку України значно впливає на всі сфери суспільного життя, у тому числі на соціально-економічну сферу. Одним із сучасних підходів до вирішення соціальних проблем, який активно розвивається в країнах Європейського Союзу і набуває популярності в Україні, є соціальне підприємництво. Це вид діяльності, який спрямований на вирішення соціальних проблем шляхом підприємницької діяльності, де прибуток спрямовується на задоволення соціальних потреб або реінвестується у розвиток самого підприємства. З огляду на загальну тенденцію інтеграції України до ЄС, розвиток соціального підприємництва набуває нових можливостей і викликів.
Метою статті є визначення основних викликів, можливостей та потенціалу для розвитку соціального підприємництва в умовах інтеграції до європейського економічного і правового простору.
Результати. У статті досліджено особливості реалізації державної політики підтримки та розвитку соціального підприємництва в Україні в умовах євроінтеграції. Проаналізовано актуальний стан розвитку соціального підприємництва в Україні та порівняно з досвідом країн ЄС, де соціальні підприємства отримують значну державну підтримку. Підкреслено роль державної політики, орієнтованої на стимулювання соціальних підприємств у посиленні економічного потенціалу України, підвищенні зайнятості та зниженні рівня соціальної нерівності. Розглянуто основні законодавчі та фінансові бар’єри, які заважають повноцінному розвитку цієї сфери в Україні, та виділено ключові виклики євроінтеграції в аспекті адаптації національного законодавства до норм ЄС.
Висновки. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення національної політики, зокрема прийняття спеціального закону, який би чітко регулював статус та діяльність соціальних підприємств, створення нових грантових програм, сприяння розвитку соціальних інновацій та запровадження освітніх ініціатив для популяризації соціального підприємництва серед населення
Взаємодія органів публічного управління та громадянського суспільства Великобританії в умовах Брекзиту
Get PDFThe article reveals the potential challenges and threats faced by the UK public administration in the context of Brexit. It is found that Brexit has put decentralization in the UK under a serious threat, which has influenced the process of finding a new model of interaction between public administration and civil society in the context of economic reforms in the context of the crisis development of the state. In recent years, the UK has implemented many radical reforms, in particular in the socio-economic sphere, in the areas of governance, privatization, and agriculture, which have had a significant impact on the level of development of society. The article reveals the existence of a sharp gap between the way decentralization agreements are interpreted in Westminster, Wales, Scotland and Northern Ireland, which rely more on regional public administration.
The authors of the article argue that the process of decentralization, which involves the delegation of powers to the regions, was supported by the UK's membership of the EU, and provided external support and guaranteed economic union, and shared the issues of identity and sovereignty. At the same time, the UK's exit from the EU exerts a certain centrifugal pressure on the state. Therefore, Brexit has caused serious political disagreements between the main regional ruling parties, which have opposing views, advocating both a reunited Ireland and the preservation of the region as part of the UK.
The article examines the interaction between the UK public administration and civil society, which could influence the conclusion of new UK-wide cooperation agreements. The main focus is on the environment, agriculture and fisheries, i.e. three policy areas in which the powers devolved to the regions in the process of decentralization are in significant conflict with post-Brexit EU legislation, which destabilizes the internal settlement and raises a number of serious constitutional issues. The UK's membership in the EU has reduced the possibility of secession and independence for Scotland and Northern Ireland, while requiring new approaches to public administration based on participatory, transparent, and accountable public management. Such forms of interaction are evolutionary and affect the processes of preparation and adoption of public administration decisions to preserve the sovereignty and integrity of the state and increase adaptability to new global challenges.У статті розкриваються потенційні виклики та загрози, які постають перед органами публічного управління Великобританії в умовах Брезкиту. Виявлено, що Брекзит поставив децентралізацію у Великобританії під серйозну загрозу, що вплинуло на процес пошуку нової моделі взаємодії органів публічного управління та громадянського суспільства в контексті проведення економічних реформ в умовах кризового розвитку держави. За останні роки Великобританія здійснила чимало радикальних реформ, зокрема в соціально-економічній сфері, в сферах управління, приватизації, сільського господарства, що суттєво відобразилися на рівні розвитку суспільства. Виявлена наявність різкого розриву між тим, як угоди про децентралізацію інтерпретуються у Вестмінстері, Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії, які більше спиралася на регіональні органи публічного управління.
Автори статті аргументують, що процес децентралізації, який передбачає делегування повноважень регіонам, підтримувався членством Великобританії в ЄС, і забезпечував зовнішню підтримку та гарантував економічний союз, розділяв питання ідентичності й суверенності. При тому, що вихід Великобританії із ЄС здійснює певний відцентрований тиск на державу. Тому Брекзит викликав серйозні політичні розбіжності між основними правлячими партіями регіонального рівня, протилежними за поглядами, які виступають як за возз'єднану Ірландію, і за збереження регіону у складі Великобританії.
У статті проводиться дослідження взаємодії органів публічного управління Великобританії з громадянським суспільством, які могли б вплинути на укладання нових загальнобританських угод співпраці. Основна увага сконцентрована на навколишньому середовищу, сільському господарству та рибальству, тобто, трьом областях політики, в яких повноваження, які були передані регіонам у процесі децентралізації, суттєво суперечать законодавству ЄС після Брекзиту, який дестабілізує внутрішнє врегулювання і порушує низку серйозних конституційних питань. Членство Великобританії в ЄС знизило можливості на відділення та незалежність Шотландії та Північної Ірландії, водночас вимагає нових підходів публічного управління органів влади на засадах партисипації, прозорості, звітності перед суспільством. Такі форми взаємодії є еволюційними й впливають на процеси підготовки й прийняття публічно-управлінських рішень щодо збереження суверенності та цілісності держави, підвищення адаптивності до нових глобальних викликів
Державне регулювання музичної індустрії
Get PDFRelevance. The full-scale invasion, paradoxically enough, became the driving force behind the development of the Ukrainian music industry. The rejection of the majority of Ukrainians from Russian content and the lack of tours by foreign artists gave impetus to Ukrainian performers. At the same time, representatives of the music industry have not yet been allocated by the state to a separate category and need state regulation of a number of issues that will allow the Ukrainian product to go beyond the borders of its own state.
The purpose of the study – to investigate the main issues that require the intervention of the state in order to establish the effective functioning of the music industry, to transfer the problem of its development and support to the state sector.
Research results. It is noted that the Ukrainian music industry in Ukraine today is in its infancy, because for a long time it was focused on the music sector of the aggressor country. It was found that the sphere is developing quite dynamically, but it is oriented towards the old legislation, which does not take into account the changes that have taken place in recent years. The absence of a separate legal act, which would concern purely the music industry, is indicated. The main problems that need to be solved by the state are highlighted, the issues of copyright, monetization of one’s own creativity and overcoming music piracy remain. Particular attention is also focused on the preparation of legislation that would regulate the use of AI in the music industry. It was emphasized that the state should ensure the export of Ukrainian musical products, their demonstration to the world by supporting participation in international competitions, festivals, etc.
Conclusions. In order to solve the problems identified in the article, the author proposed to the government, with the support of industry representatives: to prepare a number of normative legal acts that would regulate the sphere; organize a special state body that would focus on the music industry itself and its support; ensure the creation of support mechanisms for young artists; create separate state funds and grant programs that would focus on supporting representatives of the music sector, rebuilding concert venues (especially in small settlements), etc.Актуальність. Повномасштабне вторгнення, як не парадоксально, стало рушієм розвитку української музичної індустрії. Відмова більшості українців від російського контенту та відсутність гастролів іноземних артистів дали поштовх українських виконавців. Водночас, представники музичної індустрії досі не виділені державою в окрему категорію та потребують державного врегулювання низки питань, які дозволять українському продукту вийти поза межі власної держави.
Мета – дослідити основні питання, які потребують втручання держави, задля налагодження ефективного функціонування музичної індустрії, винесення проблеми її розвитку і підтримки у державний сектор.
Результати дослідження. Зазначено, що українська музична індустрія в Україні сьогодні знаходиться в генезі, адже тривалий час була орієнтована на музичний сектор країни агресора. Виявлено, що сфера розвивається досить динамічно, проте орієнтується на старе законодавство, яке не враховує тих змін, що відбулися за останні роки. Вказано на відсутність окремого нормативно-правового акту, який би стосувався суто музичної індустрії. Висвітлено головні проблеми, які потребують врегулювання з боку держави залишаються питання авторського права, монетизації власної творчості та подолання музичного піратства. Окрему увагу зосереджено і на підготовці законодавства, яке б регулювало використання ШІ у музичній індустрії. Наголошено, що з боку держави має бути здійснено забезпечення експорту української музичної продукції, її демонстрації світу за рахунок підтримки участі в міжнародних конкурсах, фестивалях тощо.
Висновки. З метою вирішення означених у статті проблем автором запропоновано уряду за підтримки представників індустрії: здійснити підготовку низки нормативно-правових актів, які б регулювали сферу; створити спеціальний державний орган, який би зосередив увагу власне на музичній індустрії та його підтримці; забезпечити створення механізмів підтримки молодих артистів; створення окремих державних фондів та грантових програм, які б були зосередженні на підтримці представників музичного сектору, відбудові концертних майданчиків (особливо у невеликих населених пунктах) тощо
Адаптація аграрної політики України до проблем природного середовища
Get PDFThe study analyzes current challenges in the agriculture of Ukraine caused by global climate changes, irrational use of the main natural resources and their depletion, pollution of the natural environment by emissions into the atmospheric air and discharges into water bodies from the use of agricultural enterprises specializing in pig and poultry products production, lack of sufficient infrastructure and effective waste management system, etc. The problematic issues of inadequate state policy on adaptation to the specified threats were investigated. The world experience in preventing the negative impact of agricultural activities on the environment such as production intensity restrictions, the use of chemicals and pesticides, the amount of hazardous emissions (pollution) and waste, in particular, the CAP policy. The priority areas of state policy in the field of agricultural production adaptation to climate change in the context of European integration are proved; economic tools for the adaptive mechanism of agricultural production based on a balanced combination of coercive-restrictive and incentive-compensatory regulators - taxes and fees - are proposed. The basis of the organizational and economic measures algorithm for the adaptation of agriculture to the threats facing the domestic agricultural sector should be the creation of a regulatory and legal basis for the transition to ecological standards of agricultural activity, public investments in "green growth" and "green innovation" programs. In addition, the algorithm involves application of taxes and fines for land use violations and ecologically safe management practices stimulation to ensure sustainable ecological well-being and preserve the natural environment for future generations.
The expediency of creating a national platform for agriculture adaptation to climate change based on the European one (Climate adapt) on the basis of the National Ecological Center of Ukraine, which will provide information on current and expected climate changes and the vulnerability of various territories has been proven.
The national plan for the agricultural production adaptation is to be implemented at the expense of the formation of adaptation policy mechanisms from the bottom upwards, from territorial communities to the national level, through education and educational activities.Досліджено та проаналізовано сучасні виклики сільському господарству України, зумовлені глобальними змінами клімату, нераціональним використанням основних природних ресурсів та їх виснаженням, забрудненням навколишнього природного середовища викидами в атмосферне повітря та скидами у водні об’єкти від використання сільськогосподарськими підприємствами спеціалізації у виробництві продукції свинарства та птахівництва, відсутність достатньої інфраструктури та ефективної системи управління відходами тощо. Проаналізовано світовий досвід попередження негативного впливу сільськогосподарської діяльності на навколишнє середовище, зокрема обмеження інтенсивності виробництва, використання хімікатів та пестицидів, обсягів шкідливих викидів (забруднення) та відходів, зокрема, політики CСП.
Обґрунтовано пріоритетні напрями державної політики України у сфері адаптації сільськогосподарського виробництва до означених викликів і загроз в контексті євроінтеграції; запропоновано економічні інструменти адаптаційного механізму сформованому на основі збалансованого поєднання примусово-обмежувальних і стимулювально-компенсаційних регуляторів – податків і зборів. Основою алгоритму організаційно-економічних заходів має бути створення нормативно-правової бази для переходу на екологічні стандарти ведення сільськогосподарської діяльності, державних інвестицій у «зелене зростання» та програми «зелених інновацій». Крім того, алгоритм передбачає застосування податків і штрафів за порушення землекористування та стимулювання екологічно безпечних практик господарювання для забезпечення сталого екологічного благополуччя та збереження природного середовища для майбутніх поколінь.
Обґрунтовано доцільність створення на базі Національного екологічного центру України національної платформи адаптації сільського господарства до зміни клімату на основі європейської (Climate adapt), яка надаватиме інформацію про поточні та очікувані зміни клімату та вразливість різних територій.
Реалізація національного плану адаптації сільськогосподарського виробництва має відбуватися за рахунок формування механізмів адаптаційної політики знизу вгору, від територіальних громад до національного рівня, через освіту та просвітницьку діяльність