Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Модернізація системи судового адміністрування на місцевому рівні: проектний підхід
The project approach to reforming Ukraine's judicial system is one of the key directions in the state's development on its path to European integration. Special attention needs to be paid to modernizing the judicial administration system at the local level, as this is where direct contact between citizens and the judicial system occurs and where the principle of access to justice is implemented.
The purpose of the research is to determine project approaches in public administration at the local level in the sphere of Europeanization of the judicial administration system in Ukraine.
The theoretical and practical aspects of modernizing the judicial administration system at the local level using the project approach have been analyzed. The current state of judicial administration in Ukraine has been examined, and the main problems and development prospects have been identified. Based on the study of European experience, directions for improving the judicial administration system have been proposed, taking into account local level specifics.
It is concluded that successful implementation of modernization projects requires a systematic approach to change management, personnel development, and implementation of innovative technologies in accordance with EU standards. The integration of the Ukrainian judicial system with the European e-CODEX system becomes particularly important as it serves as a key factor in ensuring effective cross-border justice and improving the quality of judicial services. The implementation of CEPEJ recommendations regarding the digitalization of justice creates a reliable foundation for improving the efficiency and accessibility of the judicial system at the local level, which corresponds to the strategic goals of judicial reform in Ukraine and the state's European integration aspirations.Проектний підхід в реформування судової системи України є одним із ключових напрямків розвитку держави на шляху до європейської інтеграції. Особливої уваги потребує модернізація системи судового адміністрування на місцевому рівні, оскільки саме тут забезпечується безпосередній контакт громадян із судовою системою та реалізується принцип доступності правосуддя.
Метою дослідження є визначення проектних підходів в публічному управлінні на місцевому рівні у сфері європеїзації системи судового адміністрування в Україні.
Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти модернізації системи судового адміністрування на місцевому рівні з використанням проектного підходу. Проаналізовано сучасний стан судового адміністрування в Україні, визначено основні проблеми та перспективи розвитку. На основі вивчення європейського досвіду запропоновано напрямки вдосконалення системи судового адміністрування з урахуванням специфіки місцевого рівня.
Зроблено висновки, що успішна реалізація проектів модернізації потребує системного підходу до управління змінами, розвитку персоналу та впровадження інноваційних технологій відповідно до стандартів ЄС. Особливого значення набуває інтеграція української судової системи з європейською системою e-CODEX, що виступає ключовим фактором забезпечення ефективного транскордонного правосуддя та підвищення якості судових послуг. Впровадження рекомендацій CEPEJ щодо цифровізації правосуддя створює надійне підґрунтя для підвищення ефективності та доступності судової системи на місцевому рівні, що відповідає стратегічним цілям судової реформи в Україні та євроінтеграційним прагненням держави
Державні механізми підтримки розвитку туристичної галузі в умовах воєнного часу в Україні
Relevance. The author found that tourism and travel are powerful economic activities that significantly support the budgets of individual cities, towns and even regions, and its development contributes to increasing employment levels, preserving and developing cultural potential, and preserving an environmentally safe environment. The tourism industry in Ukraine was developing dynamically before the war and contributed to the activation of many related industries. However, with the beginning of the full-scale military invasion of the Russian Federation into Ukraine, the tourism sector of Ukraine (85%) suffered large-scale destruction. In such conditions, given the potential of the tourism industry, it is of particular importance to identify important areas for the development of domestic tourism within the existing opportunities and creative use of special conditions in the country, as well as to improve existing state mechanisms for supporting, protecting and developing the tourism industry.
The purpose of the study is to determine the areas of influence of state mechanisms to support the development of the tourism industry in wartime conditions in Ukraine.
Results. The article establishes that the main problems faced by the tourism industry were a significant deterioration in the security situation for human life and health in the territory of Ukraine; loss of potential tourists both within the country and abroad; disruption of logistical connections with other countries; occupation of places of active tourism development and places of traditional tourist recreation of Ukrainian and foreign tourists; environmental pollution of territories due to the artificial creation of man-made accidents and contamination with explosive substances. At the same time, the tourism industry, despite the difficult conditions, works and supports the country's economy.
Conclusions. The author proposes that the state, in the context of ongoing military operations and taking into account the potential of the tourism industry, focus on areas of domestic tourism development within the existing opportunities and creative use of special conditions in the country, as well as improve existing state mechanisms for supporting, protecting and developing the tourism industry, namely: relevant government structures need to actively cooperate with UNESCO, governments of other countries, private domestic and foreign investors in order to attract financial support for the recovery and restoration of cultural and historical heritage damaged by military operations; promote new types of tourism such as craft, rehabilitation, medical, gastronomic and other types of tourism; monitor the professional training of specialists in the field of tourism; develop tourism as a tool for promoting Ukraine as a hospitable, intellectually developed, culturally rich, and attractive European country for investment. The implementation of such approaches will be possible if effective interaction between public administration bodies at the regional and local levels is established, regional and local tourism programs are coordinated and the quality of project implementation is high, as well as the involvement of professional public organizations and stakeholders.Актуальність. Автором з’ясовано, що туризм і подорожі є потужною економічною діяльністю, яка істотно підтримує бюджети окремих міст, селищ та навіть регіонів, а її розвиток сприяє підвищенню рівня зайнятості, збереженню і розвитку культурного потенціалу, збереженню екологічно безпечного навколишнього природного середовища. Туристична галузь в Україні до початку війни динамічно розвивалася й сприяла активізації діяльності багатьох суміжних галузей. Проте з початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну масштабних руйнувань зазнав туристичний сектор України (85%). В таких умовах, зважаючи на потенціал туристичної галузі, особливого значення набуває визначення важливих напрямів розвитку внутрішнього туризму в межах існуючих можливостей і креативного використання особливих умов в країні, а також удосконалення існуючих державних механізмів підтримки, захисту й розвитку туристичної галузі.
Метою дослідження є визначення напрямів впливу державних механізмів підтримки розвитку туристичної галузі в умовах воєнного часу в Україні
Результати. У статті встановлено, що основними проблемами, з якими зіткнулася туристична галузь, стали значне погіршення безпекової ситуації для життя і здоров’я людини на території України; втрата потенційних туристів як в середині країни, так і закордонних; порушення логістичного сполучення з іншими країнами; окупація місць активного туристичного розвитку та місць традиційного туристичного відпочинку українських і іноземних туристів; екологічне забруднення територій через штучне створення техногенних аварій та забруднення вибухонебезпечними речовинами. Водночас, туристична галузь, не зважаючи на складні умови, працює і підтримує економіку країни.
Висновки. Автором запропоновано державі в умовах триваючих військових дій та зважаючи на потенціал туристичної галузі, зосередитися на напрямах розвитку внутрішнього туризму в межах існуючих можливостей і креативного використання особливих умов в країні, а також удосконалити існуючі державні механізми підтримки, захисту й розвитку туристичної галузі, а саме: профільним урядовим структурам необхідно активно співпрацювати з ЮНЕСКО, урядами інших країн, приватними вітчизняними і іноземними інвесторами з метою залучення фінансової підтримки для відновлення і реставрації культурно-історичної спадщини, що постраждала від військових дій; просуванні нових видів туризму як, наприклад, крафтярство, реабілітаційний, медичний, гастрономічний та інші види туризму; здійснювати контроль за професійною підготовкою фахівців у галузі туризму; розвивати туризм як інструмент популяризації України як гостинної, інтелектуально розвиненої, культурно багатої, привабливої для інвестицій європейської країни. Реалізація таких підходів буде можливою у разі налагодження ефективної взаємодії органів публічного управління на регіональному та місцевому рівнях, узгодженості обласних та місцевих програм у сфері туризму та якості реалізації проектів, а також залучення професійних громадських організацій та зацікавлених осіб
Удосконалення механізмів публічного управління формуванням туристичного потенціалу України
The study is devoted to the actual scientific problem of improving the mechanisms of public management of the formation of tourism potential of Ukraine. The purpose of the article is to characterize the main areas of improvement of mechanisms of public management of the formation of tourism potential of Ukraine. The author of the article defines such basic mechanisms of public management of the formation of tourism potential of Ukraine as institutional-legal, organizational-personnel, financial-economic and informational-communicative.
An analysis of each mechanism of public management, which plays a particularly important role in supporting the tourism industry by properly managing the formation of the country's tourism potential, was carried out.
The author of the article defines and characterizes 4 levels of formation of tourist potential: initial or initial; base; intermediate and productive.
A conclusion was made about the prospects of using foreign experience in improving the mechanisms of public management of the formation of tourism potential to increase the effectiveness of the use of state mechanisms of Ukraine in this direction.Дослідження присвячено актуальній науковій проблемі удосконалення механізмів публічного управління формуванням туристичного потенціалу України. Метою статті є схарактеризувати основні напрями удосконалення механізмів публічного управління формуванням туристичного потенціалу України.
Авторка статті визначає такі основні механізми публічного управління формуванням туристичного потенціалу України, як інституційно-правовий, організаційно-кадровий, фінансово-економічний та інформаційно-комунікативний. Здійснено аналіз кожного з цих механізмів публічного управління, що відіграє особливо важливу роль для підтримки туристичної галузі шляхом належного управління формуванням туристичного потенціалу країни.
Проаналізовано, що в розвинених країнах світу питання удосконалення механізмів публічного управління формуванням туристичного потенціалу, реалізація заходів щодо збереження туристичного потенціалу є пріоритетними напрямами діяльності. Авторка статті визначає та характеризує 4 рівні сформованості туристичного потенціалу: вихідний, або початковий; базовий; проміжний та продуктивний.
Зроблено висновок про перспективи використання зарубіжного досвіду удосконалення механізмів публічного управління формуванням туристичного потенціалу для підвищення ефективності застосування державних механізмів України в цьому напрямі
Цифрова трансформація системи охорони здоров’я: фактори впливу на якість життя населення
One of the important aspects of the digital transformation process has been the introduction of digital technologies into the healthcare system, which has become a ubiquitous phenomenon in developed countries. The digital transformation of the healthcare system has created opportunities for the emergence and rapid development of digital medicine, digital methods of treatment and prevention of diseases. The purpose of the study is to identify the main factors of development and systemic problems of digital transformation of the health care system in the context of their impact on the quality of life of the population. The main vectors of digitalization of medicine and innovative medical services provided in digital format are defined. Topical issues of digital transformation of the health care system, including aspects of the introduction of telemedicine and the formation of the qualities of a "digital patient", are considered. The pandemic has revealed an urgent need for new forms of medical services, which is reflected in a noticeable increase in the share of remote medical care and an active increase in the share of telemedicine in the total volume of medical services.
It is concluded that in the conditions of a digital society, in which, due to the weakening of social institutions and the formation of alternative digital network structures, traditional role expectations cease to be fulfilled and the importance of trust, including in the field of health care, increases. Therefore, ensuring an effective and more trusting relationship between a doctor and a patient can be considered as one of the goals of healthcare digitalization in order to create a comfortable environment and ensure an increase in the quality of life of the population in the digital world.Одним із вагомих аспектів процесу цифрової трансформації є впровадження цифрових технологій в систему охорони здоров’я, що вже стало повсюдним явищем у розвинених країнах. Цифрова трансформація системи охорони здоров’я створила можливості для виникнення і бурхливого розвитку цифрової медицина, цифрових методів лікування і профілактики хвороб. Метою дослідження є визначення основних факторів розвитку та системних проблем цифрової трансформації системи охорони здоров’я в контексті їх впливу на якість життя населення. Визначені основні вектори цифровізації медицини та інноваційні медичні послуги, що надаються у цифровому форматі. Розглянуто актуальні проблемні питання цифрової трансформації системи охорони здоров’я, в тому числі аспекти впровадження телемедицини та формування якостей «цифрового пацієнта». Пандемія виявила гостру потребу у нових формах надання медичних послуг, що знайшло відображення у помітному зростанні частки дистанційного надання медичної допомоги та активному зростанню частки телемедицини в загальному обсязі медичних послу.
Робиться висновок, що в умовах цифрового суспільства, в якому внаслідок ослаблення дії соціальних інститутів та формування альтернативних цифрових мережевих структур перестають виконуватися традиційні рольові очікування та зростає значення довіри, у тому числі у сфері піклування про здоров'я. Тому забезпечення ефективних і більш довірчих відносин між лікарем та пацієнтом може розглядатись як одна з цілей цифровізації охорони здоров'я задля створення комфортного середовища та забезпечення підвищення якості життя населення в цифровому світі
Нормативно-правове забезпечення надання адміністративних послуг в Україні: сучасний стан та напрями вдосконалення
Within the framework of European integration and the execution of the Association Agreement between Ukraine and the EU, a significant concern in Ukrainian society is the need for proper legal regulation of the procedural relationships among executive authorities, local self-government bodies, and individuals and legal entities. Public services are a network of contacts between the government (including authorities, state institutions, organizations, corporations) and society. Through this network, the government fulfills its obligations and functions to meet the requirements of citizens.
Global practice in regulating public service systems, encompassing their formation and improvement, is based on developing corresponding legislative frameworks. The primacy of legislative procedures guarantees the definition of general principles of state authorities' activities in providing services to the population, including standards of service quality. Clear and understandable legislative definitions of the procedures for providing public services are key principles for the effective functioning of public administration. This principle, recognized in international practice, requires an analysis of the regulatory framework of public services in Ukraine, as enhancing the efficiency of public administration in Ukraine is possible through improving mechanisms for providing public services.
The purpose of this research is to identify the specifics of the regulatory framework for the provision of administrative services in Ukraine by analyzing the existing legislative base and identifying possible directions for improving legislation in the field of administrative service provision. The article analyzes the regulatory statutes that govern the operations of executive authority and local self-government entities in Ukraine regarding administrative services. It considers the main problems of legal regulation of administrative services in Ukraine, focuses on certain shortcomings in the legal field concerning these issues, and proposes ways to address them.У контексті європейської інтеграції та виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, одним з найбільш актуальних питань українського суспільства є правове регулювання процедурних відносин між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з фізичними та юридичними особами. Адміністративні послуги представляють собою систему взаємовідносин між державою (включаючи органи влади, державні установи, організації, підприємства) та суспільством, в межах яких держава задовольняє потреби громадян через виконання своїх завдань і реалізацію функцій. Світова практика регулювання системи адміністративних послуг, що охоплює їх формування та вдосконалення, базується на розробці відповідної законодавчої бази. Первинність правотворчих процедур гарантує визначення загальних принципів діяльності органів публічної влади у наданні послуг населенню, включаючи стандарти якості їх надання. Чітке і зрозуміле законодавче визначення порядку надання адміністративних послуг є одним з ключових принципів ефективного функціонування публічного управління, який визнаний у міжнародній практиці, вимагає аналізу нормативного забезпечення системи адміністративних послуг в Україні, оскільки підвищення ефективності публічного управління в Україні можливе через вдосконалення механізмів надання адміністративних послуг. Метою дослідження є виявлення особливостей нормативно-правового забезпечення надання адміністративних послуг в Україні. Для цього необхідно проаналізувати існуючу нормативну базу та визначити потенційні шляхи удосконалення законодавства у сфері надання адміністративних послуг. Стаття містить результати дослідження нормативно-правових механізмів, що спрямовані на регулювання діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на регіональному рівні у системі надання адміністративних послуг. Досліджено основну проблематику правового регулювання процесів надання адміністративних послуг, визначено певні недоліки та розроблено пропозиції щодо шляхів їх вирішення
Соціальна мобільність як наукова проблема соціального управління: соціальні інститути, соціальні ліфти
Objective. To substantiate the structure of social mobility of an individual, directions and conditions of social mobility management, methodological description of the role and importance of social elevators in the processes of social formation and development of an individual (socialization).
The relevance of the article is due to the unsatisfactory state of formation of social elevators in Ukraine, which negatively affects the qualitative indicators of social mobility.
Results. The author proposes his own approaches to the concept of "social mobility": it is a social phenomenon; quality and resource inherent in an individual; the process of individual and group socialization of people; a certain result of an individual's social activity for a certain period; a criterion for evaluating the processes of socialization, social activity, as well as the objective component of the socialization process. The author's structure of social mobility consists of two substructures - objective and subjective.
Conclusions. The structure of an individual's social mobility proposed in this article can serve as a theoretical basis for managing this type of mobility in the context of people's movement between social, professional, cultural, educational institutions, social communities and groups.
This structure can also serve as a theoretical basis for the construction and functioning of social elevators connecting different, mostly institutionalized, social institutions and organizations in society and the state. Social mobility is manifested in various variants of interaction of its objective and subjective factors (factors, conditions), synergistic and inverse. Social elevator is a phenomenon, an individual configuration of vertical mobility, an individual repertoire of social mobility of an individual, which is formed in the very process of his/her interaction with social institutions and communities, whose functioning within the process of formation and development of social mobility of an individual should be in the direction of «upward» only.Мета. Обґрунтування структури соціальної мобільності індивіда, напрямів та умов управління соціальною мобільністю, методологічний опис ролі та значення соціальних ліфтів у процесах соціального становлення та розвитку індивіда (соціалізації).
Актуальність статті обумовлена незадовільним станом сформованості соціальних ліфтів в України, що негативно відбивається на якісних показниках соціальної мобільності людей.
Результати. Автором запропоновано власні підходи до поняття «соціальна мобільність»: це – соціальне явище; якість і ресурс, властиві індивідові; процес індивідуальної та групової соціалізації людей; визначений результат соціальної діяльності індивіда за певний період; критерій оцінювання процесів соціалізації, соціальної діяльності, а також об’єктивної складової процесу соціалізації. Авторська структура соціальної мобільності складається з двох підструктур – об’єктивної та суб’єктивної.
Висновки. Запропонована в цій статті структура соціальної мобільності індивіда може слугувати теоретичним підґрунтям управління цим видом мобільності в умовах пересування людей між соціальними, професійними, культурними, освітніми інститутами, соціальними спільнотами та групами. Ця структура також може слугувати теоретичним підґрунтям побудови та функціонування соціальних ліфтів, що з’єднують різні, переважно інституціалізовані, соціальні інститути та організації в суспільстві та державі. Соціальна мобільність має прояв у різних варіантах взаємодії її об’єктивних і суб’єктивних чинників (факторів, умов), синергетичних та інверсійних. Соціальний ліфт – явище, індивідуальна конфіґурація вертикальної мобільності, індивідуального репертуару соціальної мобільності індивіда, що складається в самому процесі його взаємодії із соціальними інститутами та спільнотами, функціонування яких в рамках процесу формування та розвитку соціальної мобільності індивіда повинне відбуватись в напрямі лише «вгору»
Нормативно-правове забезпечення формування брендингу міст в Україні
City branding is one of the tools for increasing the level of city competitiveness. The effective formation and implementation of city brands requires an appropriate legal and regulatory framework.
Purpose. To systematize the main legal acts that regulate the formation of a city brand in Ukraine and to characterize their role in place branding.
Results. The article systematizes the main legal acts regulating the issues of city branding in Ukraine and characterizes their role in place branding. The author analyzes the regulatory and legal support for the formation of city branding in Ukraine as an instrument of the national regional policy and in accordance with the areas that are important for the formation of the city brand and the development of which it can be directed (regional development and local governance, economic development and commercialization, tourism and culture, innovations and technologies, reputational events of national importance, infrastructure, creative industries and the creative class).
Special attention focuses on the State Strategy for Regional Development for 2021–2027 and the possible impact of the challenges to urban development outlined in it on the formation and implementation of city brands in Ukraine. The article emphasizes the role and influence of a number of other national strategies on the formation and implementation of city brands in Ukraine.
This article describes the main aspects of other regulatory legal acts that affect the formation and implementation of city brands in Ukraine. The article also defines the concept of “city” as an administrative-territorial unit in the legal acts of Ukraine.
Conclusions. The research of regulatory and legal support has shown that, apart from a few regulatory acts, there is not enough attention to the need to create, develop and implement city brands. However, Ukrainian legislation has already established the foundations for enshrining the concept of “city brand” in the legal field and identified key imperatives for the development of city branding.Брендинг міст є одним із інструментів підвищення рівня конкурентоспроможності міста. Для ефективного формування та впровадження брендів міст необхідна наявність відповідної нормативно-правової бази.
Мета. Систематизувати основні нормативно-правові акти, які врегульовують питання формування бренду міста в Україні та охарактеризувати їхню роль у брендингу територій.
Результати. У статті систематизовано основні нормативно-правові акти, які врегульовують питання формування бренду міста в Україні та охарактеризовано їхню роль у брендингу територій. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення формування брендингу міст в Україні як інструменту державної регіональної політики та відповідно до сфер, які важливі для формування бренду міста і на розвиток яких він може бути спрямований: регіональний розвиток і місцеве самоврядування, економічний розвиток і комерціалізація, туризм і культура, інновації і технології, іміджеві заходи національного значення, інфраструктура, креативні індустрії і креативний клас.
Окрему увагу приділено Державній стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки та можливий вплив зазначених у ній викликів щодо розвитку міст на формування та впровадження брендів міст в Україні. Закцентовано на ролі та впливу низки інших національних стратегій на формування та впровадження брендів міст в Україні.
Надана характеристика основним положенням інших нормативно-правових актів, які впливають на формування та впровадження брендів міст в Україні. Також у статті приділено увагу визначенню поняття «місто» як адміністративно-територіальної одиниці у нормативно-правових актах України.
Висновки. За результатами дослідження нормативно-правового забезпечення щодо формування та впровадження брендів міст в Україні було виявлено, що у вітчизняному законодавстві закладено основи для закріплення поняття «бренд міста», проте лише у деяких нормативно-правових актах приділяється достатня увага необхідності формування та впровадження брендів міст
Міжнародний досвід діджиталізації діяльності органів державної влади
Relevance. The need to systematise and comprehensively analyse the existing risks and threats to the digital transformation of public authorities is driven by the need to develop effective strategies to overcome them, but also to create conditions for ensuring the sustainable, safe and efficient functioning of public institutions in the digital environment. The study takes into account technological, socio-economic, organisational and legal factors, given the need to create a comprehensive strategy that will ensure the security, efficiency and transparency of public authorities in the digital age, especially in the context of Ukraine's European integration aspirations.
The purpose. Comprehensive identification of risks, threats and vulnerabilities associated with digital transformation in Ukrainian public authorities, followed by the development of practical recommendations for their neutralisation.
Results. A number of significant gaps in the legal regulation of digitalisation processes in Ukraine have been identified, which impede the effective implementation of the digital transformation of public administration and create additional risks. The main aspects that require attention include legislative inconsistencies, insufficient regulation in the field of cybersecurity and the lack of clear mechanisms for protecting the rights of citizens in the digital space.
Conclusions. The digital modernisation of public administration is an inevitable process that opens up broad prospects for increasing the efficiency, transparency and accessibility of public services. However, this process is accompanied by significant challenges related to information security, risk management and countering cyber threats. The results of the study confirm that successful implementation of digital transformation in public authorities requires a systematic approach that covers technical, organisational and human aspects.Актуальність дослідження: Потреба систематизації та всебічного аналізу наявних ризиків і загроз цифрової трансформації органів державної влади зумовлена необхідністю розробки результативних стратегій їх подолання , але й створенням умов для забезпечення стійкого, безпечного та ефективного функціонування державних інституцій у цифровому середовищі. Дослідження враховує технологічні, соціально-економічні, організаційні та правові фактори, враховуючи необхідність створення цілісної стратегії, яка забезпечить безпеку, ефективність і прозорість функціонування органів державної влади в умовах цифрової епохи, особливо в контексті євроінтеграційних прагнень України.
Мета дослідження: Комплексне визначення ризиків, загроз та вразливостей, які пов’язані із цифровою трансформацією в органах державної влади України з подальшою розробкою практичних рекомендацій щодо їх нейтралізації.
Результати дослідження: Виявлено низку суттєвих прогалин у правовому регулюванні процесів цифровізації в Україні, які гальмують ефективну реалізацію цифрової трансформації державного управління та створюють додаткові ризики. Основні аспекти, що потребують уваги, включають законодавчі неузгодженості, недостатнє регулювання у сфері кібербезпеки та відсутність чітких механізмів захисту прав громадян у цифровому просторі.
Висновки. Цифрова модернізація державного управління є невідворотним процесом, що відкриває широкі перспективи для підвищення ефективності, прозорості та доступності державних послуг. Однак цей процес супроводжується значними викликами, пов’язаними із забезпеченням інформаційної безпеки, управлінням ризиками та протидією кіберзагрозам. Результати дослідження підтверджують, що для успішної реалізації цифрової трансформації в органах державної влади необхідний системний підхід, який охоплює технічні, організаційні та людські аспекти
Ізраїльський досвід виконання судових рішень для реформування системи виконавчого провадження в Україні
Relevance. The mandatory execution of a court decision is an important component of the individual's right to a fair trial, which is guaranteed by the Constitution of Ukraine. However, in Ukraine, under martial law, changes made to the legislation regulating enforcement proceedings have placed plaintiffs (creditors) and defendants (debtors) in unequal conditions, which is unacceptable for a state governed by the rule of law.
The purpose of the study is to study Israel's experience in enforcing national court decisions in conditions of military operations with the aim of implementing it into domestic practice.
Results. The amendments to the legislation regulating enforcement proceedings in Ukraine are aimed at creating acceptable conditions for ensuring the livelihood of the population under martial law. However, an analysis of their content shows that the state, having protected the income of debtors by restricting the rights of creditors, has placed the latter in unequal conditions for the restoration of their rights. Therefore, the implementation of the experience of Israel in the course of reforming the enforcement proceedings system in Ukraine will contribute to increasing its efficiency.
Conclusions. In the course of the study of enforcement proceedings in Israel, it was found that court decisions differ in the means of legal protection of the plaintiff (injunctions, specific orders of enforcement, declaratory relief and monetary relief) and in the period of their validity (temporary order ex parte; interim order; final decision). There are several options for the enforcement of national court decisions in the country, which are divided into ensuring the enforcement of the court decision (before it is issued) and actions to enforce the court decision (after it is issued). The indicated options are aimed at creating conditions for the enforcement of the court decision by the defendant and the debtor, while respecting his right to various basic life needs of the debtor and his/her family, and at the same time enforcing the court decision regarding the unconditional satisfaction of the legitimate claims of the plaintiff (creditor).Актуальність. Обов’язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, яке гарантоване Конституцією України. Проте в Україні в умовах воєнного стану змінами, внесеними до законодавства, що регулює виконавче провадження, позивачі (кредитори) та відповідачі (боржники) опинились в нерівних умовах, що є не прийнятним для правової держави, якою прагне стати Україна.
Метою дослідження є вивчення досвіду Ізраїлю щодо виконання національних судових рішень в умовах воєнних дій з метою його імплементації у вітчизняну практику.
Результати. Зміни до законодавства, яке регулює виконавче провадження в Україні, спрямовані на створення прийнятних умов для забезпечення життєдіяльності населення в умовах воєнного стану. Проте аналіз їх змісту свідчить про те, що держава, захистивши доходи боржників шляхом обмеження прав кредиторів, поставила останніх у нерівні умови щодо відновлення їхніх прав. Тож імплементація досвіду Ізраїлю в ході реформування системи виконавчого провадження в Україні сприятиме підвищенню її ефективності.
Висновки. В ході дослідження виконавчого провадження в Ізраїлі встановлено, що судові рішення відрізняються за засобом правового захисту позивача (судові заборони, конкретні накази про виконання, деклараційні послаблення та грошові звільнення) та за періодом часу їхньої чинності (тимчасовий наказ ex parte; проміжне розпорядження; остаточне рішення). В країні існує декілька варіантів виконання національних судових рішень, які поділяються на гарантування виконання судового рішення (до його винесення) та дії для виконання судового рішення (після його винесення). Зазначені варіанти спрямовані на створення умов для виконання судового рішення відповідачем та боржником з дотриманням його права на різні основні життєві потреби боржника та його/її сім'ї, і одночасно виконанням судового рішення щодо безумовного задоволенням законних вимог позивача (кредитора)
Напрями подальшого впровадження інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців в Україні
Implementation of innovative components of professional development of civil servants in Ukraine and identification of areas of work that would lay the strategic foundations for the successful development of the entire state is a prerequisite for the functioning of the modern public service. In the context of this approach, the issues of improving the level of professional competence of civil servants are of a systemic and complex nature. It is found that the tendency of comprehensive introduction of innovative components to improve the level of professional competence of civil servants clearly indicates that the innovative nature of training of public officials has already become a constant in this activity. It is established that an urgent task for a wide range of stakeholders is to identify the main directions, a kind of trends that will dominate the practice of using innovative components of improving the level of professional competence of civil servants in the near future, which is the purpose of this study. It is found that the introduction of innovative components for improving the level of professional competence of civil servants in Ukraine in three types of education: formal, non-formal, informal - can be considered the main direction of qualitative transformations in the educational process. It is stated that the practice of using innovative components to improve the level of professional competence of civil servants and further prospects for the introduction of innovations in the context of formal and informal education requires some systematization. It is proved that the introduction of innovative components to improve the level of professional competence of civil servants has long been an important area for improving the activities of public authorities in Ukraine. It is characterized that this is largely due to the high rate of updating the content of educational programs, the development of information and communication technologies, etc.Впровадження інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців в Україні та визначення напрямів роботи, які б заклали стратегічні підвалини успішного розвиту всієї держави, є необхідною умовою функціонування сучасної публічної служби. У контексті такого підходу системний комплексний характер мають питання підвищення рівня професійної компетентності державних службовців. Виявлено, що тенденція всебічного запровадження інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців однозначно свідчить, що інноваційний характер підготовки публічних посадовців вже став константою цієї діяльності. Встановлено, що нагальним завданням для широкого кола зацікавлених осіб є визначення основних напрямів, свого роду трендів, які будуть домінувати у практиці використання інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців найближчим часом, що і становить мету даного дослідження. З’ясовано, що впровадження інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців в Україні за трьома видами освіти: формальна, неформальна, інформальна – можна вважати магістральним напрямом якісних трансформацій в освітньому процесі. Констатовано, що практика використання інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців та подальші перспективи впровадження інновацій у розрізі формальної та інформальної освіти вимагає певної систематизації. Доведено, шо впровадження інноваційних компонентів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців тривалий час залишається важливим напрямом удосконалення діяльності органів публічної влади в Україні. Охарактеризовано, що значною мірою це викликано високим темпом оновлення змістовної частини освітніх програм, розвитком інформаційно-комунікаційних технологій тощо