Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Теоретико-концептуальні основи механізму публічного регулювання імміграції кваліфікованої робочої сили
Get PDFThe modern progress of the process of integration of Ukraine into the European space explains the objectivity of supporting this process with the phenomenon of immigration. This state of affairs increases the attention of scientists to the study of the impact of immigration on the economic, socio-political, legal state of the state and raises issues of national security and national interests. Ukraine needs to develop a long-term state immigration policy, which will result in the country's real readiness for the immigration process and the resolution of any problematic issues related to that process. As international experience shows, the migration of skilled labor has both positive and negative aspects. Without proper management mechanism and the basis, the state's unwillingness to immigration, both legal and illegal, the state suffers losses and is exposed to negative criminogenic phenomena. Instead, if it is prepared, the state can receive financial contributions to its own budget from the labor of immigrants, without incurring losses and costs for their maintenance. Theoretical and conceptual understanding of the problem of immigration of skilled labor in Ukraine is necessary for solving theoretical and practical problems for making administrative decisions, in particular on the issues of employment of immigrants, creation of appropriate national and regional immigration policy and prevention of illegal migration, economic security of the state, its economic and social interests. Today, there is an urgent need for a comprehensive study of the issue of public regulation of skilled labor immigration, taking into account both European legislation and other regions of the world. The integration of Ukraine into European and international institutions requires bringing its current immigration legislation into line with European and international standards. The countries of Europe have already gone through the appropriate stages of the influx of labor and have emerged from the crisis states that this leads to, so as never before, it is important to gain a positive experience in solving this problem in Ukraine.Современный стремительный прогресс процесса интеграции Украины в европейское пространство объясняет объективность сопровождения этого процесса явлением иммиграции. Такое положение вещей усиливает внимание ученых к исследованию влияния иммиграции квалифицированной рабочей силы на экономическое, социально-политическое, правовое положение государства и ставит вопрос национальной безопасности и национальных интересов. Украина нуждается в разработке долгосрочной государственной иммиграционной политики, результатом которой станет реальная готовность государства к процессу иммиграции и решения всех проблемных вопросов, связанных с этим процессом. Как показывает международный опыт, иммиграция квалифицированной рабочей силы несет в себе как положительные, так и отрицательные аспекты. Без надлежащего управленческого механизма и основания неготовности государства к процессу иммиграции как законной, так и нелегальной, государство несет убытки, подвергается воздействию негативных криминогенных явлений. Зато в условиях его готовности государство может получить финансовые поступления в собственный бюджет от работы иммигрантов, при этом не неся убытки и расходы на их содержание. Теоретико-концептуальное осмысление проблемы иммиграции квалифицированной рабочей силы Украины необходимо для решения теоретических и практических задач, для принятия управленческих решений, в том числе по вопросам трудоустройства иммигрантов, создания общегосударственной и региональной иммиграционной политики, предотвращения незаконной иммиграции в нашу страну, чтобы обеспечить финансово-экономическую безопасность государства, его экономических и социальных интересов. На сегодня остро стоит необходимость комплексного исследования вопроса публичного регулирования иммиграции квалифицированной рабочей силы с учетом как европейского законодательства, так и других регионов мира. Интеграция Украины в европейские и международные институты требует приведения ее действующего законодательства по вопросам иммиграции в соответствии с европейскими и международными стандартами. Страны Европы уже прошли через соответствующие этапы наплыва рабочей силы и вышли из кризисных состояний, к которым это приводит, потому как никогда важно перенять положительный опыт решения данной проблематики в Украине.Сучасний стрімкий прогрес процесу інтеграції України у європейський простір пояснює об’єктивність супроводження цього процесу явищем імміграції. Такий стан речей посилює увагу науковців до дослідження впливу імміграції кваліфікованої робочої сили на економічний, соціально-політичний, правовий стан держави та порушує питання національної безпеки та національних інтересів. Україна потребує розробки довгострокової державної імміграційної політики, результатом якої стане реальна готовність держави до процесу імміграції та вирішення всіх проблемних питань, пов’язаних із цим процесом. Як свідчить міжнародний досвід, імміграція кваліфікованої робочої сили несе в собі як позитивні, так і негативні аспекти. Без належного управлінського механізму та підґрунтя неготовності держави до процесу імміграції як законної, так і нелегальної, держава зазнає збитків, піддається впливу негативних криміногенних явищ. Натомість за умов її готовності держава може отримати фінансові надходження до власного бюджету від праці іммігрантів, при цьому не зазнаючи збитків та витрат на їх утримання. Теоретико-концептуальне осмислення проблеми імміграції кваліфікованої робочої сили в Україну необхідне для розв’язання теоретичних та практичних завдань для ухвалення управлінських рішень, зокрема з питань працевлаштування іммігрантів, створення відповідної загальнодержавної та регіональної імміграційної політики та запобігання незаконній імміграції до нашої держави, щоб забезпечити фінансово-економічну безпеку держави, її економічних та соціальних інтересів. На сьогодні гостро постає потреба комплексного дослідження питання публічного регулювання імміграції кваліфікованої робочої сили з урахуванням як європейського законодавства, так і інших регіонів світу. Інтеграція України у європейські та міжнародні інституції вимагає приведення її чинного законодавства з питань імміграції до європейських та міжнародних стандартів. Країни Європи уже пройшли відповідними етапами напливу робочої сили і вийшли з кризових станів, до яких це призводить, тому як ніколи важливо запозичити позитивний досвід вирішення даної проблематики в Україні
Впорядкування термінологічно-понятійного апарату у сфері державної етнічної політики
Get PDFThe article proposes an attempt to organize, structure and standardize the terminological and conceptual apparatus with the help of ethnological and social view and analysis of the structuring of human society in order to understand its components in the ethnic sense and with the use of social tools. And this will allow a better understanding of the goals and objectives of state policy in the field of protection of the rights of ethnic minorities. The precondition of confusion in the understanding of the concept of “nation” is analyzed and the logical understanding of the important scientific term “nation” (nation) in the context of ethnological and social stratification of society is determined. The conditions for acquiring the concept of “ethnos” of modern scientific content are presented. The understanding of the terms “titular ethnic group”, “minority”, “ethnic minority”, “small related ethnic groups”, “sub-ethnic groups”, “autochthonous minorities” and “indigenous minorities” with their division into integral, divided and dispersed is clarified and defined. “Diasporic ethnic minorities”, “stateless ethnic minorities”, “dispersed ethnic groups” and “ethnic peripheral minorities”. It is proposed to approach the old Soviet notions of “nationality” and ”nationality” from the standpoint of constructivism, in order to allow a more flexible synthesis of ethnological and social perceptions of the structuring of society and, at the same time, to bring these notions out of scientific non-existence. Articles, monographs and complex scientific researches of foreign and Ukrainian scientists and concerning the available terminological base are considered. The synthesized type of ethnological and social structuring of societies is defined in the form of the scheme, which will allow to cover the ethnic structure of human society according to the theory of ethnogenesis and to analyze the threats of social development in the field of state ethnic policy. The importance of universalizing the terminological and conceptual framework for the analysis of public policy regarding the protection of ethnic minorities has been clarified. The new content of the terms “national minority”, “dispersed national groups”, “compact and divided nationalities” has been defined, clarified and proposed. Relevant conclusions have been made on the importance of using a developed terminological and conceptual apparatus in public administration science, especially in the context of sound management of ethnic processes.В статье предложена попытка упорядочить, структурировать и нормировать терминологически-понятийный аппарат с помощью этнолого-социальной точки зрения и анализа структурирования человеческого общества для понимания его составляющих в этническом смысле и с использованием социального инструментария. А это позволит лучше понимать цели и задачи государственной политики в сфере защиты прав этнических меньшинств. Проанализирована предпосылка запутанности в осмыслении понятия «нация» и определено логическое понимание важного научного термина «нация» (nation) в контексте этнолого-социальной стратификации общества. Представленные условия приобретения понятием «этнос» современного научного наполнения. Выяснено и определено понимание терминов «титульный этнос», «меньшинство», «этническое меньшинство», «малые родственные этносы», «субэтносы», «автохтонные меньшинства» и «коренные меньшинства» с разделением их на цельные, разделенные и дисперсные, «диаспорные этнические меньшинства», «безгосударственные этнические меньшинства», «дисперсные этнические группы» и «этнические периферийные меньшинства». Предложено с позиции конструктивизма подойти к старым советским понятиям «народность» и «национальность», чтобы позволило более гибко синтезировать этнологическое и социальное восприятие структуризации общества и, одновременно, вывело бы эти понятия из научного небытия. Рассмотрены статьи, монографии и комплексные научные исследования зарубежных и украинских ученых и по имеющейся терминологической базе. Определен в виде схемы синтезированный вид этнологической и социальной структуризации обществ, которая позволит освещать этническую структуру человеческого общества по теории этногенеза и анализировать угрозы общественного развития в сфере государственной этнической политики. Выяснена важность универсализации терминологически-понятийной базы для анализа публичной политики по защите прав этнических меньшинств. Определено, уточнено и предложено новое наполнение терминов «национальное меньшинство», «дисперсные национальные группы», «компактные и разделенные национальности». Сделаны соответствующие выводы о важности использования развитого терминологически-понятийного аппарата в государственно-управленческой науке, особенно в контексте разумного управления этническими процессами.У статті запропонована спроба впорядкувати, структурувати й унормувати термінологічно-понятійний апарат за допомогою етнолого-соціального погляду й аналізу структурування людського суспільства задля розуміння його складових в етнічному сенсі й з використанням соціального інструментарію. А це дозволить краще розуміти цілі й задачі державної політики у сфері захисту прав етнічних меншин. Проаналізована передумова заплутаності в осмисленні поняття «нація» та визначено логічне розуміння важливого наукового терміну «нація» (nation) в контексті етнолого-соціальної стратифікації суспільства. Представлені умови набуття поняттям «етнос» сучасного наукового наповнення. З’ясовано й визначено розуміння термінів «титульний етнос», «меншина», «етнічна меншина», «малі споріднені етноси», «субетноси», «автохтонні меншини» і «корінні меншини» з поділом їх на цілісні, розділені і дисперсні, «діаспорні етнічні меншини», «бездержавні етнічні меншини», «дисперсні етнічні групи» й «етнічні периферійні меншини». Запропоновано з позиції конструктивізму підійти до старих радянських понять «народність» і «національність», щоб дозволило дещо гнучкіше синтезувати етнологічне й соціальне сприйняття структуризації суспільства й, одночасно, вивело б ці поняття з наукового небуття. Розглянуті статті, монографії та комплексні наукові дослідження закордонних та українських науковців та щодо наявної термінологічної бази. Визначений у вигляді схеми синтезований вид етнологічної та соціальної структуризації суспільств, яка дозволить висвітлювати етнічну структуру людського суспільства за теорією етногенезу та аналізувати загрози суспільного розвитку у сфері державної етнічної політики. З’ясована важливість універсалізації термінологічно-понятійної бази щодо аналізу публічної політики стосовно захисту прав етнічних меншин. Визначено, уточнено й запропоновано нове наповнення термінів «національна меншина», «дисперсні національні групи», «компактні та поділені національності». Зроблено відповідні висновки щодо важливості використання розвинутого термінологічно-понятійного апарату у державно-управлінській науці, особливо в контексті розумного управління етнічними процесами
Удосконалення системи державного регулювання функціонування кластерів в економіці регіонів України
Get PDFThe article proposes to consider the functioning of clusters under state regulation as a purposeful and active influence of public authorities on their activities through the use of mainly market levers of economic regulation using a set of specific forms and methods. The main tasks of business entities in the process of cluster operation are substantiated. Systematized measures to improve the system of state regulation of clusters: improvement of the existing regulatory framework for clusters; formation of a favorable institutional environment for the functioning of clusters; creating a competitive environment for clusters; the use of direct and indirect financial methods of regulating the activities of clusters, which will contribute to the formation of a sufficient volume and effective use of their financial capital. It is established that cluster management should be based on the principles of integrity, coherence, planning and efficiency. It is important to apply the principle of systematization in the management process, which allows to determine the structure of the problem, the direction and system of its solutions, the relationship of system components and the order of their improvement. Therefore, it is expedient to appoint a Coordinating Council as a subject of cluster management, which should include managers and representatives of production, research, financial organizations-members of the cluster on equal terms as coordinators of certain areas of development of the integrated association. The Coordinating Council acts as an institution that creates favorable parameters of the factors of the cluster. This is primarily due to the fact that businesses, like market economies, do not have innate immunity to monopolies, inflation and downturns, they can not solve complex regional problems arising from the influence of non-market factors. The object of control in the cluster are the structural subsystems and elements of the cluster, between which there are complex multi-stage relationships. Changing any relationships and interdependencies necessitates a revision of the integrated structure management strategy, but should not affect the end results of the cluster's functioning as a whole.В статье предложено под государственным регулированием функционирования кластеров рассматривать как целенаправленное и активное воздействие государственных органов управления на их деятельность через использование преимущественно рыночных рычагов регулирования экономики с применением совокупности специфических форм и методов. Обоснованы основные задачи субъектов хозяйствования в процессе функционирования кластеров. Систематизированы меры совершенствования системы государственного регулирования функционирования кластеров: совершенствование существующей нормативно-правовой базы функционирования кластеров; формирование благоприятной институциональной среды функционирования кластеров; создание конкурентной среды функционирования кластеров; использование прямых и косвенных финансовых методов регулирования деятельности кластеров, будет способствовать формированию достаточного объема и использования их финансового капитала. Установлено, что управление кластером должно базироваться на принципах целостности, согласованности, плановости и эффективности. Важным является применение принципа системности в процессе управления, позволяет определить структуру проблемы, направленность и систему ее решений, взаимосвязи компонентов системы и очередность их совершенствования. Поэтому субъектом управления кластером целесообразно определить Координационный Совет, в состав которого следует включить руководителей и представителей производственных, научно-исследовательских, финансовых организаций-членов кластера на равных условиях как координаторов отдельных направлений развития интегрированного объединения. Координационный Совет выступает институтом, создает благоприятные параметры факторов деятельности кластера. Объектом управления в кластере является структурообразующие подсистемы и элементы кластера, между которыми существуют сложные многоступенчатые отношения. Изменение любых связей и взаимозависимостей вызывает необходимость в пересмотре стратегии управления интегрированной структурой, однако не влиять на конечные результаты функционирования кластера в целостной системы.У статті запропоновано під державним регулюванням функціонування кластерів розглядати як цілеспрямований та активний вплив державних органів управління на їхню діяльність через використання переважно ринкових важелів регулювання економіки із застосуванням сукупності специфічних форм і методів. Обґрунтовано основні завдання суб’єктів господарювання в процесі функціонування кластерів. Систематизовані заходи удосконалення системи державного регулювання функціонування кластерів: удосконалення наявної нормативно-правової бази функціонування кластерів; формування сприятливого інституційного середовища функціонування кластерів; створення конкурентного середовища функціонування кластерів; використання прямих та непрямих фінансових методів регулювання діяльності кластерів, що сприятиме формуванню достатнього обсягу та ефективного використання їх фінансового капіталу. Встановлено, що управління кластером має базуватися на принципах цілісності, узгодженості, плановості та ефективності. Важливим є застосування принципу системності у процесі управління, який дає змогу визначити структуру проблеми, направленість і систему її рішень, взаємозв’язки компонентів системи та черговість їхнього удосконалення. Тому суб’єктом управління кластером доцільно визначити Координаційну Раду, до складу якої слід включити керівників і представників виробничих, науково-дослідних, фінансових організацій-членів кластера на рівних умовах як координаторів окремих напрямів розвитку інтегрованого об’єднання. Координаційна Рада виступає інститутом, що створює сприятливі параметри факторів діяльності кластера. Об’єктом управління у кластері є структуроутворюючі підсистеми та елементи кластера, між якими існують складні багатоступеневі відносини. Зміна будь-яких зв’язків і взаємозалежностей викликає необхідність у перегляді стратегії управління інтегрованою структурою, проте не має впливати на кінцеві результати функціонування кластера в цілісній системі
Зарубіжний досвід розвитку лідерства для України (на прикладі Німеччини та Польщі)
Get PDFAt the current stage of Ukrainian state integration into European community, country leaders face new challenges that require improving efficiency of public management and public administration based on democracy and human-centeredness. Urgency of public leadership development in Ukraine is closely related to the foreign countries’ experience study on the mechanisms of formation and development of public leadership, characterized by a high level of moral values, responsibility, communication, modesty. The new management paradigm, being introduced in public administration and public management in Ukraine, also requires introduction of new qualities in public leadership, manifested through establishment of moral values in the leader's personality, leader’s behavior in public service reform. According to the author, such qualities of leadership as delegation of powers in public authorities, intersectoral cooperation in public administration determine development of leadership in the context of educational trends in foreign countries. The article reveals priority models of public leadership of Western European countries as a prerequisite for formation of successful personality, successful leadership qualities, the trend of which is such an important factor as publicity, because before the 90s of the twentieth century not all government officials in European countries were public.The author of the article proposes to consider the features of the development of public leadership in Germany and Poland. Leadership qualities such as the ability to educate themselves, delegation of authority, transparent (transparency, openness and activation) and transformational cooperation. They determine a new style of leadership development in Western European countries, which will be useful for implementation in Ukraine. Therefore, the relevance of the article is beyond doubt.На современном этапе интеграции Украинского государства в европейское сообщество перед отечественными лидерами возникают новые задачи, которые требуют повышения эффективности публичного управления и публичного администрирования на принципах демократизма, человекоцентризма.Актуальность темы развития общественного лидерства в Украине тесно связана с изучением опыта зарубежных стран по механизмам формирования и развития общественного лидерства, характеризуется высоким уровнем нравственных ценностей, ответственностью, коммуникативностью, скромностью. Новая управленческая парадигма, которая внедряется в общественное управление и публичное администрирование Украины также требует внедрения новых качеств публичного лидерства, которые проявляются через утверждение нравственных ценностей в личности лидера, его моделей поведения в реформировании публичной службы. По мнению автора, такие качества лидерства как делегирование полномочий в органах публичной власти, межотраслевое сотрудничество в публичном управлении обусловливают развитие лидерства в контексте образовательных тенденций зарубежных стран.В статье раскрыто приоритетные модели публичного лидерства западноевропейских стран как предпосылку формирования успешной личности, успешных лидерских качеств, тенденцией которого является такой важный фактор как публичность, поскольку до 90-х годов ХХ века далеко не все государственные управленцы европейских стран были публичными.Автор статьи предлагает рассмотреть особенности развития общественного лидерства в Германии и Польше. Такие качества лидерства как способность к самообразованию, делегирование полномочий, транспарентное (прозрачности, открытости и активизации) и трансформационное сотрудничество. Они обусловливают новый стиль развития лидерства в западноевропейских странах, которое будет полезным для внедрения в Украине. Поэтому актуальность статьи не вызывает сомнений.На сучасному етапі інтеграції Української держави до європейської спільноти перед вітчизняними лідерами постають нові завдання, які вимагають підвищення ефективності публічного управління та публічного адміністрування на засадах демократизму, людиноцентризму. Актуальність теми розвитку публічного лідерства в Україні тісно пов’язана з вивченням досвіду зарубіжних країн щодо механізмів формування та розвитку публічного лідерства, що характеризується високим рівнем моральних цінностей, відповідальністю, комунікативністю, скромністю. Нова управлінська парадигма, яка впроваджується в публічне управління та публічне адміністрування України також вимагає впровадження нових якостей публічного лідерства, які проявляються через утвердження моральних цінностей в особистості лідера, його моделей поведінки в реформуванні публічної служби. На думку автора, такі якості лідерства як делегування повноважень в органах публічної влади, міжгалузеве співробітництво в публічному управлінні зумовлюють розвиток лідерства у контексті освітніх тенденцій зарубіжних країн. У статті розкрито пріоритетні моделі публічного лідерства західноєвропейських країн як передумову формування успішної особистості, успішних лідерських якостей, тенденцією якого є такий важливий чинник як публічність, оскільки до 90-х років ХХ ст. далеко не всі державні управлінці європейських країн були публічними.Автор статті пропонує розглянути особливості розвитку публічного лідерства у Німеччині та Польщі. Такі якості лідерства як здатність до самоосвіти, делегування повноважень, транспарентне (прозорості, відкритості та активізації) та трансформаційне співробітництво. Вони зумовлюють новий стиль розвитку лідерства у західноєвропейських країнах, яке буде корисним для впровадження в Україні. Тому актуальність статті не викликає сумнівів
Програмно-цільове управління в соціогуманітарній сфері мегаполісу: аспекти моніторингу та оцінювання
Get PDFThe article is devoted to the implementation of local programs in the socio-humanitarian sphere in the context of the study of aspects of monitoring and evaluation of programs as an important element in ensuring the effectiveness of public administration in the formation and implementation of local development programs. In particular, the study covers urban and regional programs in the field of physical culture and sports. A thorough analysis of the content of these programs through the prism of public administration in the field of health and physical activity of the population as a separate area of socio-humanitarian policy in the cities of Ukraine (Dnipro, Kharkiv). It is confirmed that the development of health and physical activity of the population of megacities is also influenced by related city programs (in the field of culture, education, medicine, patriotic education, tourism development, etc.), which can act as additional mechanisms in implementing public policy in public health. It is established that programs for the development of physical culture and sports are financed mainly from local budgets. It is determined that the weak point of the program-targeted support of public administration activities in the socio-humanitarian sphere is the direction of monitoring and evaluation of programs, in particular in the field of development of physical culture, physical activity and sports. According to the results of the study, it is proposed to introduce into the existing programs such priority groups of indicators in the direction of health and physical activity of the population as: indicators of financial and economic support; indicators of development of infrastructure of improving motor activity; indicator of statistical accounting. This will help increase the effectiveness of local programs in strengthening the population health of the community through the development of the non-medical sector of the urban economy of Ukrainian cities.Статья посвящена реализации локальных программ в социально-гуманитарной сфере в контексте исследования аспектов мониторинга и оценки программ как важного элемента обеспечения эффективности государственного управления при формировании и реализации программ местного развития. В частности, исследование охватывает городские и региональные программы в области физической культуры и спорта. Подробный анализ содержания этих программ через призму публичного управления в сфере здоровья и физической активности населения как отдельного направления социально-гуманитарной политики в мегаполисах Украины (Днепр, Харьков). Подтверждено, что на развитие здоровья и физической активности населения мегаполисов также влияют смежные городские программы (в области культуры, образования, медицины, патриотического воспитания, развития туризма и др.), которые могут выступать в качестве дополнительных механизмов в реализации государственной политики в области общественного здравоохранения. Установлено, что программы развития физической культуры и спорта финансируются, в основном, из местных бюджетов. Определено, что слабым местом программно-целевой поддержки деятельности государственного управления в социально-гуманитарной сфере является направление мониторинга и оценки программ, в частности, в области развития физической культуры, физической активности и спорта. По результатам исследования предлагается ввести в существующие программы такие приоритетные группы показателей по направлению здоровья и физической активности населения как: показатели финансово-экономической поддержки; показатели развития инфраструктуры оздоровительной двигательной активности; показатель статистического учета. Это поможет повысить эффективность местных программ по укреплению здоровья населения за счет развития немедицинского сектора городской экономики украинских мегаполисов.Стаття присвячена розгляду реалізації місцевих програм у соціогуманітарній сфері в контексті дослідження аспектів моніторингу та оцінювання програм як важливого елементу у забезпеченні ефективності публічно-управлінської діяльності при формуванні та реалізації програм місцевого розвитку. Зокрема, дослідженням охоплено міські та регіональні програми у сфері розвитку фізичної культури та спорту. Здійснено ґрунтовний аналіз змісту цих програм крізь призму публічно-управлінської діяльності у сфері оздоровчої рухової активності населення як окремого напрямку соціогуманітарної політики в мегаполісах України (Дніпро, Харків). Підтверджено, що на розвиток оздоровчої рухової активності населення мегаполісів впливають також суміжні міські програми (у сфері культури, освіти, медицини, патріотичного виховання, розвитку туризму тощо), які можуть виступати додатковими механізмами в реалізації державної політики у сфері охорони громадського здоров’я. Встановлено, що програми розвитку фізкультури та спорту фінансуються, переважно, за рахунок місцевих бюджетів. Визначено, що слабким місцем програмно-цільового забезпечення публічно-управлінської діяльності в соціогуманітраній сфері є напрям моніторингу й оцінювання програм, зокрема у сфері розвитку фізичної культури, оздоровчої рухової активності та спорту. За результатами дослідження запропоновано ввести до чинних програм такі пріоритетні групи показників за напрямком оздоровчої рухової активності населення як: показники фінансово-економічного забезпечення; показники розвитку інфраструктури оздоровчої рухової активності; показнику статистичного обліку. Це сприятиме підвищенню ефективності місцевих програм у зміцненні популяційного здоров’я громади за рахунок розвитку немедичного сектору міського господарства українських мегаполісів
Структурні трансформації регіональної політичної та державно-управлінської еліти у процесах забезпечення стратегічного розвитку держави
Get PDFIn this article has been analyzed the structural transformation of the regional political and state-administrative elite, on the basis of which it has been identified as a set of independent, professionally trained leadership groups whose activities are oriented towards the realization of nationally regulated regional interests, which clearly correlates with the development of the institutional system. public administration of the state; the vertical and horizontal levels of interaction between the regional and national elites are specified, their status differentiation is revealed. To establish links between the regional and national elites, D. Pinto proposed the idea of the feasibility of establishing channels of vertical ties that characterize their structural transformation and effective functional impact on the processes of strategic development of the state, which include scientists: economic, political, personal.The article deals with the concept of E.Eleisen on the need to justify the three levels of the regional elite (won by the regional power elite, regional political elite, regional elite), classification of approaches to structural analysis of D. Bradley's regional elite (socio-genetic, geographical).The purpose of the article is to analyze the structural transformation of regional political and state-administrative elites.The article also specifies the vertical and horizontal levels of interaction between the regional and national elite, reveals their status differentiation, develops a strategic set of tactical methods for establishing interaction between them, sets out the basic conditions that affect the system of relations between the regional and nation-wide etheric-elite multivariate strategic political functions of the regional elite that ensure the establishment of technological vertical interaction region at the center of systematized model of interaction between regional elite center, which provides internal structural adjustment of cooperation between regional elites. The article considers the relevant conditions that affect the system of vertical links between regional and national elites in the strategic development processes of the state, proposed by S. Edelswell and D. Epstein.В рамках данной статьи осуществлен анализ структурной трансформации региональной политической и государственно-управленческой элиты, на основании этого идентифицирована как совокупность, независимых, профессионально подготовленных лидерских групп, деятельность которых ориентирована на реализацию национально регламентированных региональных интересов, четко коррелирует с соответствующим уровнем институционального развития системы публичного управления государства; конкретизированы вертикальные и горизонтальные уровни взаимодействия региональной и общенациональной элиты, раскрыто их статусную дифференциацию. Для налаживания связей между региональной и общенациональной элитами Д. Пинто предложена идея о целесообразности налаживания каналов вертикальных связей, характеризующих их структурную трансформацию и результативное функциональное влияние на процессы стратегического развития государства, к которым учеными отнесены: экономические, политические, персональные.В рамках статьи рассмотрена концепция Е. Елейсена о необходимости обоснования трех уровней региональной элиты (won региональной властной элиты, региональной политической элиты, региональной элиты), а так же классификацию подходов к структурному анализу региональной элиты Д. Бредлея (социогенетический, географический, этнический подходы).Целью статьи является осуществление анализа структурной трансформации региональной политической и государственно-управленческой элиты.Также в статье конкретизированы вертикальные и горизонтальные уровни взаимодействия региональной и общенациональной элиты, раскрыта их статусная дифференциация, разработан стратегический набор тактических приемов налаживания взаимодействия между ними, приведены основные условия, влияющие на систему взаимоотношений между региональной и общенациональной элитой в процессах стратегического развития государства, охарактеризована поливариантность стратегических политических функций региональной элиты, обеспечивающих налаживание технологической вертикали взаимодействия региона с центром, систематизированы модели взаимодействия региональной элиты на центры, предусматривает налаживание внутренней структуры сотрудничества между региональными элитами. В статье учтены соответствующие условия, влияющие на систему вертикальных связей между региональной и общенациональной элитами в процессах стратегического развития государства, предложенные С. Еделсвелом и Д. Епстейном.У межах даної статті здійснено аналіз структурної трансформації регіональної політичної й державно-управлінської еліт, на підставі цього ідентифіковано її як сукупність, незалежних, професійно підготовлених лідерських груп, діяльність яких зорієнтована на реалізацію національно регламентованих регіональних інтересів, що чітко корелюється з відповідним рівнем інституційного розвитку системи публічного управління держави; конкретизовано вертикальні й горизонтальні рівні взаємодії регіональної й загальнонаціональної еліти, розкрито їх статусну диференціацію. Для налагодження зв’язків між регіональною та загальнонаціональною елітами Д. Пінто запропонована ідея про доцільність налагодження каналів вертикальних зв’язків, які характеризують їх структурну трансформацію й результативно-функціональний вплив на процеси стратегічного розвитку держави, до яких вченим віднесено: економічні, політичні, персональні.У межах статті розглянуто концепцію Е. Елейсена про необхідність обґрунтування трьох рівнів регіональної еліти (won регіональної владної еліти, регіональної політичної еліти, регіональної еліти) та класифікацію підходів до структурного аналізу регіональної еліти Д. Бредлея (соціогенетичний, географічний, етнічний підходи).Метою статті є здійснення аналізу структурної трансформації регіональної політичної й державно-управлінської еліт.Також у статті конкретизовано вертикальні й горизонтальні рівні взаємодії регіональної й загальнонаціональної еліти, розкрито їх статусну диференціацію, розроблено стратегічний набір тактичних прийомів налагодження взаємодії між ними, наведено основні умови, які впливають на систему взаємовідносин між регіональною та загальнонаціональною елітою у процесах стратегічного розвитку держави, охарактеризовано поліваріантність стратегічних політичних функцій регіональної еліти, які забезпечують налагодження технологічної вертикальної взаємодії регіону із центром, систематизовано моделі взаємодії регіональної еліти на центру, що передбачає налагодження внутрішньої структурної співпраці між регіональними елітами. У статті враховано відповідні умови, які впливають на систему вертикальних зв’язків між регіональною та загальнонаціональною елітами у процесах стратегічного розвитку держави, запропоновані С. Еделсвелом та Д. Епстейном
Визначення та аналіз основних факторів формування сприятливого середовища для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України
Get PDFThe purpose of the study is to determine the main factors in creating a favorable environment for the introduction of digital technologies in the electoral system of Ukraine. Three main groups are identified, the content is revealed and the analysis of factors of each of the groups is carried out. Examples of their influence on the process of introduction of new election technologies are given. Based on the analysis of international experience, recommendations for creating favorable conditions of socio-political, operational, technical and legal nature for the introduction of digital technologies in the electoral system of Ukraine are proposed.Метою дослідження є визначення основних факторів формування сприятливого середовища для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України. Визначено три основні групи, розкритий зміст та проведений аналіз факторів кожної з груп. Наведено приклади їх впливу на процес впровадження нових виборчих технологій. На підставі аналізу міжнародного досвіду запропоновано рекомендації для створення сприятливих умов соціально-політичного, операційно-технічного та правового характеру для впровадження цифрових технологій у виборчу систему України
Віртуалізація держави: переваги та ризики для України
Get PDFIt is proved that the virtualization of the state creates not only new opportunities to improve the principles of political organization and self-development and human identification and creates the following risks: violation of the adequacy of perception of reality, media dependence, increased opportunities for deception and , use of information weapons, etc. It is revealed that with the development of network relations the traditional feedback mechanisms lose their effectiveness, there is a general depoliticization of the population, growing distrust in state institutions; there is a need to overcome the growing negative trends, and the actions of civil society actors in the information (virtual) space can be a crucial means of democratizing public life.Доведено, що віртуалізація держави створює не тільки нові можливості для удосконалення принципів організації політичного устрою та саморозвитку й ідентифікації людини та породжує такі ризики: порушення адекватності сприйняття реальності, формування медіазалежності, збільшення можливостей для обману і маніпуляції свідомістю, поширення негативного медіаконтента, деструктивні дії в кіберпросторі, застосування інформаційної зброї тощо. Розкрито, що з розвитком мережевих відносин втрачають ефективність традиційні механізми зворотного зв’язку, спостерігається загальна деполітизація населення, зростає недовіра до державних інститутів; з’являється необхідність подолання зростаючих негативних тенденцій, і дії акторів громадянського суспільства в інформаційному (віртуальному) просторі можуть виступати вирішальним засобом демократизації суспільного життя
Система публічних закупівель як ефективний інструмент електронного урядування для подолання корупції в Україні в контексті впровадження електронної демократії
Get PDFThe paper presents the results of a study on the implementation of the public procurement system as an effective tool of e-government aimed at preventing corruption offenses. The key characteristics and features of the ProZorro electronic procurement system, as well as its impact on the level of e-government development in Ukraine are identified. At the same time, recommendations are given on priority measures to increase the objectivity and transparency of public procurement processes and the development of e-democracy in Ukraine.У роботі викладено результати дослідження щодо впровадження системи публічних закупівель як ефективного інструменту електронного урядування, спрямованого на запобігання корупційним правопорушенням. Визначено ключові характеристики та особливості функціонування електронної системи закупівель ProZorro, а також її вплив на рівень розвитку е-урядування в Україні. Водночас надаються рекомендації щодо першочергових заходів із підвищення об'єктивності та прозорості процесів проведення публічних закупівель та розвитку електронної демократії в Україні
Стратегічні напрями розвитку професійної компетентності особового складу державної прикордонної служби України
Get PDFThe Article substantiates the directions of developing the professional competence of the manpower of the State Border Guard Service of Ukraine, and discloses the structure of the professional and psychological (personal) competence of a border guard: basic, particular and special competencies. According to the author, the basic competence is a set of knowledge in the field of: individual-typological features (temperament, character, emotional-volitional regulation, personal style of activities, cognitive style, peculiarities of memory and professional thinking, etc.), and protective and blocking systems that prevent the effective self-development. The particular psychological competence is the personality characteristic and includes understanding: one’s own strengths and weaknesses in the field of the personal-professional development, necessary professional and important qualities, zones of the professional self-determination, and means of the professional self-realization. The special social and psychological competence is included in the process of the personality further professionalization and mastery of professional skills at higher levels.The profiles of the professional competence of positions in the State Border Guard Service of Ukraine, developed with the direct participation of the author, have been presented.It is substantiated that the service and fighting activity of a border guard is an example of the professional activity, which is carried out in specific and extreme conditions, often associated with danger to life, and incorporates solving various service and fighting tasks. Each service and fighting task has its own psychological peculiarities conditioned by its content, terms of execution, composition of participants, predictable consequences, etc.In the study of the service and fighting activity, it is necessary to determine psychological preconditions for its successful implementation. They, in their turn, form the scale of requirements to the professional competence of a border guard.В статье обоснованы направления развития профессиональной компетентности личного состава Государственной пограничной службы Украины, раскрыта структура профессиональной и психологической (личностной) компетентности пограничника: базовой, особой и специальной компетенций. По мнению автора, базовая компетентность представляет собой совокупность знаний в области: индивидуально-типологических особенностей (темперамент, характер, эмоционально-волевая регуляция, личностный стиль деятельности, когнитивный стиль, особенности памяти, профессионального мышления и т. д.), защитно-блокировочных систем, препятствующих эффективному саморазвитию. Особая психологическая компетентность является характеристикой личности и включает понимание: своих сильных и слабых сторон в сфере личностно-профессионального развития; необходимых профессионально важных качеств; зон профессионального самоопределения; средств профессиональной самореализации. Специальная социально-психологическая компетентность включена в процесс дальнейшей профессионализации личности и овладение профессиональным мастерством на высших уровнях.Представлены профили профессиональной компетентности должностей ГПСУ, разработанные при непосредственном участии автора.Обосновано, что служебно-боевая деятельность пограничника является примером профессиональной деятельности, осуществляемой в особых и экстремальных условиях, часто связанных с опасностью для жизни и состоит из решения различных служебно-боевых задач. Каждая служебно-боевая задача имеет свои психологические особенности, обусловленные ее содержанием, условиями выполнения, составом участников, предполагаемых последствий и т. п.В изучении служебно-боевой деятельности необходимо определение психологических предпосылок ее успешного выполнения. Они, в свою очередь, и формируют шкалу требований к профессиональной компетентности пограничника.У статті обґрунтовано напрями розвитку професійної компетентності особового складу Державної прикордонної служби України, розкрито структуру професійної та психологічної (особистісної) компетентності прикордонника: базової, особливої та спеціальної компетентностей. На думку автора, базова компетентність є сукупністю знань у сфері: індивідуально-типологічних особливостей (темперамент, характер, емоційно-вольова регуляція, особистісний стиль діяльності, когнітивний стиль, особливості пам’яті, професійного мислення та ін.); захисно-блокувальних систем, що перешкоджають ефективному саморозвитку. Особлива психологічна компетентність є характеристикою особистості та містить розуміння: своїх сильних і слабких сторін у сфері особистісно-професійного розвитку; необхідних професійно-важливих якостей; зон професійного самовизначення; засобів професійної самореалізації. Спеціальна соціально-психологічна компетентність включена в процес подальшої професіоналізації особистості та оволодіння професійною майстерністю на вищих рівнях.Презентовано профілі професійної компетентності посад ДПСУ, розроблені за безпосередньою участю автора.Обґрунтовано, що службово-бойова діяльність прикордонника є прикладом професійної діяльності, яка здійснюється в особливих і екстремальних умовах, часто пов’язаних з небезпекою для життя та складається з вирішення різних службово-бойових завдань. Кожне службово-бойове завдання має свої психологічні особливості, обумовлені його змістом, умовами виконання, складом учасників, передбачуваних наслідків тощо.У вивченні службово-бойової діяльності необхідним є визначення психологічних передумов її успішного виконання. Вони, у свою чергу, і формують шкалу вимог до професійної компетентності прикордонника