Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Прогнозування особистісної реакції на економічні державні кризи
Get PDFThe article examines the concepts of "crisis", "crisis state", "economic crisis", the main characteristics of the crisis, considers the possible options for the behavior of the subject in a crisis state, namely constructive and destructive. The course of the 2008 economic crisis, which manifested itself in a massive drop in production, a drop in demand and prices for raw materials, an increase in unemployment, and a spread to the monetary, fiscal, and social areas, has worsened the social welfare and expectations of businesses and ordinary citizens have been analyzed. The crisis affected not only the economic structures but also all branches of Ukrainian society, social groups, and almost everyone, which significantly affected social relations and the psychological state of people.It should be noted that the crises of economic, political, and social nature inevitably affect public health. Especially strongly such processes determine the emotional and stress response of a person, which is the basis for the formation of pathological processes and in particular diseases associated with mental disorders. Therefore, to avoid negative personal reactions due to the economic crisis, it is important to be able to adapt to a crisis state, to control one's emotions, to have a balanced mental state, a sufficient level of resilience, to use constructive strategies of coping behavior to resist psychological stress without negative consequences and this requires the implementation of specific government programs.It is determined that under the conditions of long-term military aggression, deepening and expansion of negative trends in the economy, low level of confidence in the system of public administration, weak financial discipline, high corruption, unsatisfactory attractiveness of investments, and excessive debt burden, the current economic dynamics of Ukraine are extremely weak, that demonstrates the high risk of crisis recurrence. Therefore, overcoming the risks of new crisis trends, ensuring long-term macroeconomic stability, and preventing negative personal reactions resulting from the crisis remains one of the main tasks of the economic policy of Ukraine.В статье рассматриваются понятия «кризис», «кризисная ситуация», «экономический кризис», приведены основные характерные черты кризиса, возможные варианты поведения субъекта в ситуации: конструктивный и деструктивный. Проанализировано течение экономического кризиса 2008 года, проявившегося в массовом сокращении объемов производства, снижении спроса и цен на сырье, повышении уровня безработицы, ухудшении социального самочувствия и ожидания субъектов хозяйствования и рядовых граждан, распространившегося на денежно-кредитную, фискальную, социальную сферы. Кризис затронул не только экономические структуры, но и все отрасли украинского общества, социальных групп и практически каждого человека, существенно повлиял на социальные отношения и на психологическое состояние людей.Отмечено, что кризисы экономического, политического и социального характера непременно сказываются на общественном здоровье. Такие процессы особенно сильно детерминируют эмоционально-стрессовую реакцию человека, являются основой формирования патологических процессов и особенно болезней, связанных с психическим расстройством. Поэтому, для предотвращения негативных личностных реакций вследствие влияния экономического государственного кризиса важно уметь адаптироваться в ситуации, контролировать свои эмоции, иметь уравновешенное психическое состояние, достаточный уровень жизнестойкости, использовать конструктивные стратегии копинг-поведения, которые позволят противостоять психологической нагрузке без негативных последствий, что требует реализации конкретных государственных программ.Определено, что в условиях длительной военной агрессии, углубления и расширения негативных тенденций в экономике, низкого уровня доверия к системе государственного управления, слабой финансовой дисциплины, высокой коррупции, неудовлетворительной инвестиционной привлекательности и чрезмерной долговой нагрузки нынешняя экономическая динамика Украины крайне слаба, что указывает на содержание высоких рисков по возобновлению кризисного состояния. Поэтому преодоление рисков возобновления кризисных тенденций, обеспечение долгосрочной макроэкономической стабильности и предотвращение негативных личностных реакций вследствие кризиса остается одним из ведущих задач экономической политики Украины.У статті розглядаються поняття «криза», «кризова ситуація», «економічна криза», наведені основні характерні риси кризи, розглядаються можливі варіанти поведінки суб’єкта у кризовій ситуації: конструктивний і деструктивний. Проаналізовано перебіг економічної кризи 2008 року, що проявлялася у масовому зменшенні обсягів виробництва, зниженні попиту і цін на сировину, підвищенні рівня безробіття та розповсюдилась на грошово-кредитну, фіскальну, соціальну сфери, погіршила соціальне самопочуття та очікування суб’єктів господарювання й пересічних громадян. Криза зачепила не тільки економічні структури, а і всі галузі українського суспільства, соціальних груп та практично кожної особи, що суттєво вплинуло на соціальні відносини та на психологічний стан людей.Зазначено, що кризи економічного, політичного і соціального характеру неодмінно позначаються на громадське здоров’я. Такі процеси особливо сильно детермінують емоційно-стресову реакцію людини, що є основою формування патологічних процесів і особливо хвороб, пов’язаних з психічним розладом. Тому задля запобігання негативних особистісних реакцій внаслідок впливу економічної державної кризи важливо вміти адаптуватися в кризовій ситуації, контролювати свої емоції, мати врівноважений психічний стан, достатній рівень життєстійкості, використовувати конструктивні стратегії копінг-поведінки, що дозволять протистояти психологічним навантаженням без негативних наслідків, а це потребує реалізації конкретних державних програм.Визначено, що в умовах довготривалої військової агресії, поглиблення і розширення негативних тенденцій в економіці, низького рівня довіри до системи державного управління, слабкої фінансової дисципліни, високої корупції, незадовільної інвестиційної привабливості та надмірного боргового навантаження нинішня економічна динаміка України вкрай слабка, що вказує на утримання високих ризиків щодо поновлення кризового стану. Тому подолання ризиків відновлення кризових тенденцій, забезпечення довгострокової макроекономічної стабільності та запобігання негативним особистісним реакціям унаслідок кризи залишається одним із провідних завдань економічної політики України
Самоосвіта як складова підвищення інтегральної компетентності депутатів місцевих рад
Get PDFThe article is devoted to defining the role of self-education in the context of increasing the integral competence of local council deputies.It is substantiated that as a result of the reform of local self-government in Ukraine the powers of deputies of local councils are expanding. This requires increased attention to the qualifications of existing deputies of local councils, and preparation for parliamentary activities of the most active members of the territorial community and confirms the relevance of the issue of self-education of deputies in the context of improving their integrated competencies.The purpose of the article is to identify and substantiate the problems and prospects of self-education as a tool for the development of integrated competence of local council deputies.The article clarifies the meaning and essence of the concept of "self-education". The purpose of self-education as a means of forming the integral competence of deputies of local councils is determined. The specifics of deputy activity determine that the goals and content of self-education of local council deputies are determined by their individual needs and personal and professional experience, the specifics of the development of a territory, the scope and specialization of deputy powers.The main forms of self-education of deputies of local councils are analyzed. Among them are traditional and innovative. Their essence and content are revealed. Emphasis is placed on the introduction of innovative approaches to self-education of council deputies, in particular, the use of digital technologies in the implementation of self-education and the need to develop digital competencies. Possibilities and significance of SMART-education are considered, its main advantages in the context of self-education of deputies of local councils are revealed.It is concluded that systematic self-education is an important and effective tool for the formation of integrated competence of local council deputies. Its main characteristics are determined. The need for wider introduction of innovative approaches to self-educational activity of the deputy corps was emphasized.Статья посвящена определению роли самообразования в контексте повышения интегральной компетентности депутатов местных советов.Обосновано, что в результате реформы местного самоуправления в Украине происходит расширение полномочий депутатов местных советов. Это требует повышенного внимания к квалификации уже действующих депутатов местных советов, и подготовки к депутатской деятельности наиболее активных членов территориальной общины и подтверждает актуальность вопроса самообразования депутатов в контексте повышения их интегральных компетенций.Цель статьи - определить и обосновать проблемы и перспективы самообразования как инструмента развития интегральной компетентности депутатов местных советов.В статье выяснено содержание и сущность понятия «самообразование». Определены цели самообразования как средства формирования интегральной компетентности депутатов местных советов. Специфика депутатской деятельности обусловливает то, что цели и содержание самообразования депутатов местных советов определяется их индивидуальными потребностями и личным и профессиональным опытом, спецификой развития той или иной территории, объемом и специализации депутатских полномочий. Проанализированы основные формы самообразования депутатов местных советов. Среди них выделены традиционные и инновационные. Раскрыта их сущность и содержание. Сделан упор на внедрении инновационных подходов к самообразованию депутатов советов, в частности, применении цифровых технологий при осуществлении самообразования и необходимости развития цифровых компетенций. Рассмотрены возможности и значение SMART-образования, раскрыто его основные преимущества в контексте самообразования депутатов местных советов.Сделан вывод, что систематическая самообразование является важным и эффективным инструментом формирования интегральной компетентности депутатов местных советов. Определены основные ее характеристики. Отмечена необходимость более широкого внедрения инновационных подходов к самообразовательной деятельности депутатского корпуса.Стаття присвячена визначенню ролі самоосвіти у контексті підвищення інтегральної компетентності депутатів місцевих рад. Обґрунтовано, що у результаті реформи місцевого самоврядування в Україні відбувається розширення повноважень депутатів місцевих рад. Це вимагає підвищеної уваги до кваліфікації вже діючих депутатів місцевих рад, та підготовки до депутатської діяльності найбільш активних членів територіальної громади та підтверджує актуальність питання самоосвіти депутатів у контексті підвищення їх інтегральних компетентностей. Мета статті – визначити і обґрунтувати проблеми та перспективи самоосвіти як інструменту розвитку інтегральної компетентності депутатів місцевих рад.У статті з’ясовано зміст і сутність поняття «самоосвіта». Визначено мету самоосвіти як засобу формування інтегральної компетентності депутатів місцевих рад. Специфіка депутатської діяльності обумовлює те, що цілі та зміст самоосвіти депутатів місцевих рад визначається їх індивідуальними потребами та особистим та професійним досвідом, специфікою розвитку тієї чи іншої території, об’ємом та спеціалізацією депутатських повноважень. Проаналізовано основні форми самоосвіти депутатів місцевих рад. Серед них виокремлено традиційні та інноваційні. Розкрито їх сутність та зміст. Зроблено наголос на впровадженні інноваційних підходів до самоосвіти депутатів рад, зокрема, застосуванні цифрових технологій під час здійснення самоосвіти та необхідності розвитку цифрових компетентностей. Розглянуто можливості та значення SMART-освіти, розкрито її основні переваги у контексті самоосвіти депутатів місцевих рад.Зроблено висновок, що систематична самоосвіта є важливим і ефективним інструментом формування інтегральної компетентності депутатів місцевих рад. Визначено основні її характеристики. Наголошено на необхідності більш широкого впровадження інноваційних підходів до самоосвітньої діяльності депутатського корпусу
Реформа децентралізації в Україні та соціальна функція держави: виклики та перспективи
Get PDFIn 2014, the process of reforming local self-government and territorial organization of government began in Ukraine. The purpose of the reform is to carry out administrative and financial decentralization in order to build a capable local government and to improve the quality of public services provided to community residents. Decentralization should ensure the fulfillment of the social function of the state, taking into account the requirements of modern society. The necessity of decentralization reform is grounded in the article, theoretical aspects and international practice in the sphere of decentralization are considered, the current situation in Ukraine is analyzed, specific problems of the decentralization process are identified and possible solutions are outlined.The main tasks to be addressed by decentralization reform in Ukraine include: the establishment of institutionally capable local self-government bodies; separation of powers between local and executive authorities on the principle of subsidiarity; maximum involvement of the population in managerial decision-making, promoting the development of forms of direct democracy; ensuring the transparency of local self-government bodies and their accountability to the population of territorial communities; development of mechanisms for quality control of administrative, social and other services provision to the population; creation of sufficient material and financial opportunities to support the tasks of local self-government bodies; equalization of territorial financial disparities and provision of high quality public services to the population.Based of the indicators of statistical reporting and indicators of execution of local budgets, the analysis of individual aspects of financial capability of the amalgamated territorial communities (hromadas) was carried out, the problems of unequal distribution of financial potential between the territories were highlighted, and the necessity of applying measures to equalize regional financial disparities was noted.The conclusions are formulated that the decentralization reform in Ukraine needs active continuation. In this regard, required to take a number of basic legislative acts to resolve issues of administrative-territorial structure. Also it is necessary to clearly define the powers of local self-governments and ensure parity ratio between the functions authority and resource base. There are problems with the financial and institutional capability of amalgamated communities (hromadas) to be addressed by central government. As a result, state should ensure implementation of the social functions with new powers and new conditions for the functioning of local self-government that will be formed in the decentralization reform.В 2014 г. в Украине начался процесс реформирования местного самоуправления и территориальной организации власти. Целью реформы является проведение административной и финансовой децентрализации для формирования полноценного местного самоуправления и повышение качества публичных услуг, предоставляемых жителям общин. Децентрализация должна обеспечить выполнение социальной функции государства с учетом требований современного общества. В статье обоснована необходимость проведения реформы децентрализации, рассмотрены теоретические аспекты и международная практика в сфере децентрализации, произведен анализ текущей ситуации в Украине, определены специфические проблемы процесса децентрализации и намечены возможные варианты их решения.К основным задачам, которые должна решить реформа децентрализации в Украине, следует отнести: создание институционально устойчивых органов местного самоуправления; разграничения полномочий между органами местного самоуправления и органами исполнительной власти по принципу субсидиарности; максимально возможное вовлечение населения к принятию решений местного уровня, содействие развитию форм прямого народовластия; обеспечение транспарентности органов местного самоуправления и их подотчетности населению территориальных общин; разработка механизмов контроля за качеством предоставляемых населению административных, социальных и других услуг; создание достаточных материальных и финансовых условий для обеспечения выполнения задач органами местного самоуправления; выравнивание территориальных финансовых диспропорций и обеспечение населения качественными публичными услугами.На основании показателей статистической отчетности и отчетных показателей выполнения местных бюджетов произведен анализ отдельных аспектов финансовой деятельности объединенных территориальных общин, выделены отдельные аспекты касательно неравномерности распределения финансового потенциала между территориями и обращено внимание на необходимость принятия мер по выравниванию региональных финансовых диспропорций.Сформулированы выводы о том, что реформа децентрализации в Украине требует активного продолжения. В связи с этим необходимо принять ряд базовых законодательных актов для урегулирования вопросов административно-территориального устройства. Также необходимо четко определить полномочия органов местного самоуправления и обеспечить паритетное соотношение между предоставленными им полномочиями и ресурсной базой. Существуют проблемы с финансовой и институциональной устойчивостью объединенных общин, к решению которых должны приобщиться органы государственной власти центрального уровня. В итоге государство должно обеспечить выполнение социальной функции с учетом новых полномочий и новых условий функционирования местного самоуправления, которые будут сформированы в процессе реформы децентрализации.У 2014 р. в Україні розпочався процес реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Метою реформи є проведення адміністративної та фінансової децентралізації для формування спроможного місцевого самоврядування і підвищення якості публічних послуг, які надаються жителям громад. Децентралізація повинна забезпечити виконання соціальної функції держави з урахуванням вимог сучасного суспільства. У статті обґрунтовано необхідність проведення реформи децентралізації, розглянуто теоретичні аспекти та міжнародну практику в сфері децентралізації, проаналізовано сучасну ситуацію в Україні, визначено специфічні проблеми процесу децентралізації та окреслено можливі варіанти їх вирішення. У 2014 р. в Україні розпочався процес реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Метою реформи є проведення адміністративної та фінансової децентралізації для формування спроможного місцевого самоврядування і підвищення якості публічних послуг, які надаються жителям громад. Децентралізація повинна забезпечити виконання соціальної функції держави з урахуванням вимог сучасного суспільства. У статті обґрунтовано необхідність проведення реформи децентралізації, розглянуто теоретичні аспекти та міжнародну практику в сфері децентралізації, проаналізовано сучасну ситуацію в Україні, визначено специфічні проблеми процесу децентралізації та окреслено можливі варіанти їх вирішення. До основних завдань, які повинна вирішити реформа децентралізації в Україні, слід віднести: створення інституційно спроможних органів місцевого самоврядування; розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади за принципом субсидіарності; максимальне залучення населення до ухвалення рішень місцевого значення, сприяння розвитку форм прямого народовладдя; забезпечення транспарентності органів місцевого самоврядування та їх підзвітності населенню територіальних громад; розроблення механізмів контролю за якістю надання населенню адміністративних, соціальних та інших послуг; створення достатніх матеріальних та фінансових умов для забезпечення виконання завдань органами місцевого самоврядування; вирівнювання територіальних фінансових диспропорцій та забезпечення населення якісними публічними послугами. На підставі показників статистичної звітності та показників виконання місцевих бюджетів проведено аналіз окремих аспектів фінансової спроможності об’єднаних територіальних громад, виокремлено проблематику нерівномірності розподілу фінансового потенціалу між територіями та зазначено необхідність застосування заходів щодо вирівнювання регіональних фінансових диспропорцій. Сформульовано висновки про те, що реформа децентралізації в Україні потребує активного продовження. У зв’язку з цим необхідно ухвалити низку базових законодавчих актів для врегулювання питань адміністративно-територіального устрою. Також необхідно чітко визначити повноваження органів місцевого самоврядування і забезпечити паритетне співвідношення між наданими їм повноваженнями та ресурсною базою. Існують проблеми з фінансовою та інституційною спроможністю об’єднаних громад, до вирішення яких повинні долучитися органи державної влади центрального рівня. У підсумку держава повинна забезпечити виконання соціальної функції з урахуванням нових повноважень та нових умов функціонування місцевого самоврядування, які будуть сформовані у процесі реформи децентралізації
Показник втрат ефективності реалізації однієї функції оперативно- службової (бойової) діяльності в межах організаційно-штатної структури
Get PDFThe article deals with the actual problem of ensuring the activity of the border unit. The author made an attempt to analyse the performance indicators for the implementation of functions of operational and service activities within the organizational and staff structure.One of the normative characteristics of the effectiveness of the implementation of the functions of the state border guard within the organizational and staff structure is the indicator of efficiency losses. In scientific work the expression of the index of losses of efficiency of realization of one function of operative-service (combat) activity within the organizational-staff structure is formed.The author has used knowledge about the application of mathematical models in order to fulfil the requirements for the reliability of the research results. Mathematical models reproduce the similarity of processes in a real system. The method of structural and functional similarity estimation was used to compare simulation results and practical tests.It is emphasized that the organizational structure is a multifaceted entity in relation to which the definition of "efficiency" is not yet accurately interpreted. It was determined that the only indicator of effectiveness in the scientific literature was not considered. At the same time, the principle of formal representation of the effectiveness of the organizational and staff structure has not yet been established.The author presented an indicator of the effectiveness of the organizational and staff structure of the border unit, which should meet the known requirements for indicators and reproduce the most important properties of the structure.As a result, it is concluded that the resulting indicator can be used in the future to analyse the consistency of the results of work performed on a given function in the organizational structure of a specific border unit.Статья посвящена актуальной проблеме обеспечения деятельности пограничного подразделения. Автором предпринята попытка проанализировать показатели эффективности реализации функций оперативно-служебной деятельности в пределах организационно-штатной структуры.Одной из нормативных характеристик эффективности реализации функций органа охраны государственной границы в пределах организационно-штатной структуры является показатель потерь эффективности. В научной работе сформировано определение показателя потерь эффективности реализации одной функции оперативно-служебной (боевой) деятельности в пределах организационно-штатной структуры.Автором использованы знания по применению математических моделей с целью выполнения требований относительно достоверности результатов исследования. Математические модели воспроизводят сходство процессов в реальной системе. Для сравнения результатов моделирования и практических испытаний был использован метод оценки структурно-функционального сходства.Отмечено, что организационно-штатная структура является многоплановым объектом, в отношении которого определение «эффективность» пока не имеет точной трактовки. Определено, что единственный показатель эффективности в научной литературе не рассматривался. В то же время принцип формального представления эффективности организационно-штатной структуры пока не установлен.Автор представил показатель эффективности организационно-штатной структуры пограничного подразделения, который должен удовлетворять известные требования к показателям и воспроизводить наиболее значимые свойства структуры.В итоге сделан вывод о том, что полученный показатель в дальнейшем может быть использован для анализа показателя согласованности результатов выполнения работ по заданной функции в организационной структуре конкретного пограничного подразделения.Стаття присвячена актуальній проблемі забезпечення діяльності прикордонного підрозділу. Автором здійснено спробу проаналізувати показники ефективності реалізації функцій оперативно-службової діяльності в межах організаційно-штатної структури.Одним із нормативних характеристик ефективності реалізації функцій органу охорони державного кордону в межах організаційно-штатної структури є показник втрат ефективності. У науковій праці сформовано вираз показника втрат ефективності реалізації однієї функції оперативно-службової (бойової) діяльності в межах організаційно-штатної структури.Автором використано знання щодо застосування математичних моделей з метою виконання вимог до достовірності результатів дослідження. Математичні моделі відтворюють подібність процесів в реальній системі. Для порівняння результатів моделювання та практичних випробувань був використаний метод оцінки структурно-функціональної подібності.Наголошено на тому, що організаційно-штатна структура є багатоплановим об’єктом, щодо якого визначення «ефективність» поки не має точного трактування. Визначено, що єдиний показник ефективності в науковій літературі не розглядався. Водночас принцип формального представлення ефективності організаційно-штатної структури поки не встановлений.Автор представив показник ефективності організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу, що повинен задовольняти відомі вимоги до показників та відтворювати найбільш вагомі властивості структури.У підсумку зроблено висновок про те, що отриманий показник у подальшому може бути використано для аналізу показника узгодженості результатів виконання робіт по заданій функції в організаційній структурі конкретного прикордонного підрозділ
Концептуальні засади розвитку електронної демократії
Get PDFIn proposed paper, the current state and main trends in the development of the conceptual foundations of e-democracy have been described. A number of definitions such as "model of electronic democracy" (e-democracy), "electronic citizen" (e-citizen), "electronic bureaucrat" (e-bureaucrat) have been proposed. These definitions based on the analysis of the conceptual and categorical apparatus of the sphere of e-democracy. The classical classifications of e-democracy models by a number of features have been considered, such as: geographical (Anglo-Saxon, European-Continental, Asian models), functional, and a feature that determines the presence of connections between subjects (government, business, citizen). The key characteristics based on the analysis e-democracy models for geographical features are summarized. The features and disadvantages inherent in these models are presented. The features characteristic of the national model of e-democracy have been formulated. The list of attributes for classifying e-democracy models has been expanded, an attribute has been added – the degree of democratic processes automation. The indicated attribute was used to formulate its own classification, it contains three levels – initial (partial automation), developed (activation of processes associated with the growth of citizens' e-participation in public administration processes) and smart level (forecasting processes, analytics, etc.). The basic processes and the list of e-democracy tools inherent to the models of each level have been defined. At the same time, each next level includes all the previous level processes and tools of e-democracy, plus additional processes and tools that distinguish it from the previous level. In order to determine the degree of each levels development for the indicated e-democracy models classification, a criterion of the population coverage level by e-participation (by e-democracy tools) has been proposed. The degree of intellectual digitalization underlying the proposed classification corresponds to the approach, which reflects the classical foundations of democracy and in no way contradicts them.В предлагаемой статье рассмотрено современное состояние, основные тенденции и обобщения развития концептуальных основ электронной демократии. На основе анализа понятийно-категориального аппарата в сфере электронной демократии предложен ряд определений таких, как «модель электронной демократии» (э-демократии), «электронный гражданин» (э-гражданин), «электронный бюрократ» (э-бюрократ). Рассмотрены классические классификации моделей электронной демократии по ряду признаков: географический (англо-саксонская, европейско-континентальная, азиатская модели), функциональный и по признаку характера связи между субъектами (правительство, бизнес, гражданин). На основе проведенного анализа моделей электронной демократии по географическому признаку обобщены их ключевые характеристики и приведены присущие указанным моделям особенности и недостатки. Сформулированы черты, характерныне для национальной модели электронной демократии. Расширен перечень признаков классификации моделей электронной демократии, а именно добавлен признак – степень автоматизации демократических процессов. Указанный признак использован для формирования авторской классификации, которая содержит три уровня – начальный (частичная автоматизация), развитый (активизация процессов, связанных с ростом э-участия граждан в процессах публичного управления) и смарт-уровень (процессы прогнозирования, аналитики и т.д.). Для каждого из уровней определены основные процессы и перечень инструментов электронной демократии, присущие моделям данного уровня. При этом каждый следующий уровень включает в себя все процессы и инструменты электронной демократии предыдущего уровня плюс дополнительные процессы и инструментарий, отличающие его от предыдущего уровня. С целью определения степени развития каждого из уровней указанной классификации моделей электронной демократии предложен критерий уровня охвата населения э-участием (инструментами электронной демократии). Степень интеллектуальной цифровизации, положенный в основу предложенной классификации, соответствует подходу, который отражает классические базисы демократии и никоим образом им не противоречит.У пропонованій статті розглянуто сучасний стан, основні тенденції та узагальнення розвитку концептуальних засад електронної демократії. На основі аналізу понятійно-категоріального апарату у сфері електронної демократії запропонована низка визначень таких, як «модель електронної демократії» (е-демократії), «електронний громадянин» (е-громадянин), «електронний бюрократ» (е-бюрократ). Розглянуто класичні класифікації моделей е-демократії за низкою ознак: географічна (англо-саксонська, европейсько-континентальна, азіатська моделі), функціональна та за ознакою характеру зв’язку між суб’єктами (уряд, бізнес, громадянин). На основі проведеного аналізу моделей е-демократії за географічною ознакою узагальнені їх ключові характеристики та наведені притаманні вказаним моделям особливості та недоліки. Сформульовані риси, характерні для національної моделі електронної демократії. Розширено перелік ознак класифікації моделей е-демократії, а саме додано ознаку – ступінь автоматизації демократичних процесів. Зазначену ознаку використано для формування авторської класифікації, що містить три рівні – початковий (часткова автоматизація), розвинений (активізація процесів, що пов’язані зі зростанням е-участі громадян в процесах публічного управління) та смарт-рівень (процеси прогнозування, аналітики тощо). Для кожного з рівнів визначені основні процеси та перелік інструментів е-демократії, що притаманні моделям даного рівня. При цьому кожен наступний рівень містить усі процеси та інструменти електронної демократії попереднього рівня плюс додаткові процеси та інструментарій, що відрізняють його від попереднього рівня. З метою визначення ступеню розвитку кожного з рівнів вказаної класифікації моделей е-демократії запропоновано критерій рівня охоплення населення е-участю (інструментами е-демократії). Ступінь інтелектуальної цифровізації, що покладений в основу запропонованої класифікації, відповідає підходу, який відображає класичні основи демократії та жодним чином їм не суперечить
Нормативне-правове забезпечення професійного здоров’я публічних службовців
Get PDFThe article deals with the need for official understanding and recognition of the simple, at first glance, and the harsh facts of life, that public health needs to maintain a high level of occupational health.The article deals with the need for official understanding and recognition of the simple, at first glance, and the harsh facts of life, that public health needs to maintain a high level of occupational health.The priority is given to such measures as the implementation of the Concept of reforming the medical and social sector; development and adoption of qualitatively new amendments to the Constitution of Ukraine on health care; adoption of priority laws of Ukraine or their new revisions on the revival of sectoral structures, early prevention of the occurrence of occupational diseases, legislative approval of state programs for the implementation of reform of the industries that have a direct or indirect impact on the maintenance of occupational health in the public administration. It is determined that in order to successfully solve problematic situations in terms of professional activity, there is a need to develop, implement and maintain a legislative framework, which is a guarantee of ensuring the social-psychological and moral-ethical well-being of public servants, which enable them to perform professional duties with the least cost and the highest efficiency, when influenced by any factors that accompany their professional activities.В статье рассмотрена необходимость официального понимания и признания простой, на первый взгляд, но суровой истины о том, что в системе публичного управления необходимо поддерживать высокий уровень профессионального здоровья публичных служащих.Отмечено, приоритетность таких мероприятий, как реализация Концепции реформирования медицинской, социальной сферы; разработка и принятие качественно новых изменений Конституции Украины относительно охраны здоровья; принятия приоритетных законов Украины или их новых редакций о возрождении отраслевых структур, заблаговременное предупреждение возникновения профессиональных заболеваний. Законодательное утверждение государственных программ реализаций преобразований отраслей, имеющих прямое или косвенное влияние на сохранение профессионального здоровья в системе публичного управления.Определено, что для успешного решения проблемных ситуаций в условиях профессиональной деятельности возникает потребность в разработке, внедрении и поддержке законодательной базы, что является залогом обеспечения социально-психологического и морально-этического благополучия публичных служащих, позволяющие выполнять профессиональные обязанности с наименьшими затратами и наибольшей эффективностью, при воздействии любых факторов, сопровождающих их профессиональной деятельности.У статті розглянуто необхідність офіційного розуміння і визнання простої, на перший погляд, та суворої істини про те, що в системі публічного управління необхідно підтримувати високий рівень професійного здоров’я.Наголошено на пріоритетності таких заходів, як реалізація Концепції реформування медичної, соціальної галузі; розробка і прийняття якісно нових змін до Конституції України щодо охорони здоров’я; прийняття пріоритетних законів України чи їх нових редакцій про відродження галузевих структур, завчасне попередження виникнення професійних захворювань, законодавче затвердження державних Програм реалізацій реформувань галузей, які мають прямий або опосередкований вплив на збереження професійного здоров’я в системі публічного управління.Визначено, що для успішного вирішення проблемних ситуацій в умовах професійної діяльності виникає потреба у розробці, впровадженні та підтримки законодавчої бази, що є запорукою забезпечення соціально-психологічного та морально-етичного благополуччя публічних службовців, які дають змогу виконувати професійні обов’язки з найменшими витратами і найбільшою ефективністю, під час впливу будь-яких факторів, які супроводжують їх професійну діяльність
Актуальні виклики інституційного ребрендингу громадських організацій національних меншин України
Get PDFEthnic communities in Ukraine are vulnerable in socio-economic and politically challenging conditions. National minorities today face two problems of survival: 1) maintaining consolidation; 2) deepening integration into Ukrainian society. In such a situation, an important instrumental role is played by civil society institutions, such as civic organizations representing the public interest of national minorities at the institutional level. They have real resource potential, which in the conditions of decentralization and increasing the effectiveness of relations with the state can minimize the risks of socially consolidating component of Ukrainian society. There is a need for the readiness of public organizations of national minorities to fulfill the social and management mission. One such promising step could be the process of institutional rebranding of public organizations of national minorities.The purpose of the article is to analyze the procedure of institutional rebranding of public organizations of national minorities in Ukraine. The study is aimed at a motivational action that brings together citizens who are ready for public interaction with other subjects of social and administrative relations and interested in representing the image of the national minority in the country. Institutional rebranding aims to change public perceptions of public organizations as public organizations as institutions engaging in public activity rather than socially profitable ones. They are updating the social purpose of NGOs. After all, the main tasks of modern institutional re-branding of public organizations are to enhance the social uniqueness of the public institute, to strengthen the role and importance of the organization in civil society, as well as to attract it to a wide range of citizens who increase their social responsibility in a mono-national and nation-wide environment. We propose to follow the impact of institutional rebranding of public organizations of national minorities with the help of several important principles: 1) perception of the political regime; 2) regulatory regulation of activity; 3) the nature of interethnic coexistence; 4) strengthening social and consolidating role.We are aware of the fact that in Ukraine the level of effective authority of the "third sector" is rather mediocre, and in the context of public interaction between state and non-governmental institutions a priority model of cooperation has not yet been developed. Moreover, socio-economic circumstances make it difficult to change existing perceptions of NGOs. Therefore, institutional rebranding is new, but extremely relevant, especially for public organizations of national minorities, a method of public positioning in the current conditions of development of the state and civil society.Этнонациональные сообщества Украины являются уязвимым феноменом в социально-экономически и политически нестабильном государстве. Национальные меньшинства сегодня столкнулись с двумя проблемами выживания: 1) сохранение своей консолидации; 2) углубление интеграции в украинское общество. В этой ситуации важную инструментальную роль может выполнять такой институт гражданского общества, как общественные организации, представляющие на институциональном уровне публичные интересы национальных меньшинств. Они обладают реальным ресурсным потенциалом, который в условиях осуществления децентрализации и повышения эффективности публично-управленческих отношений способен минимизировать риски социально-консолидирующей составляющей украинского общества. Возникает необходимость готовности общественных организаций национальных меньшинств к выполнению социально-управленческой миссии. Одним из таких перспективных шагов может стать процесс институционального ребрендинга общественных организаций национальных меньшинств.Целью статьи является анализ процедуры институционального ребрендинга общественных организаций национальных меньшинств в Украине. Исследование направляет к мотивационным действиям объединения граждан, которые готовы к публичному взаимодействию с другими субъектами публично-управленческих отношений и заинтересованы в имиджевой презентации национального меньшинства в государстве. Институциональный ребрендинг направлен на изменение установившегося в обществе и сознании граждан имиджа общественных организаций как узко-корпоративных, а не общественно-полезных институтов, осуществляющих публичную деятельность.Актуализируется на социальном назначении общественной организации. Ведь главными задачами современного институционального ребрендинга общественных организаций считаем повышение социальной уникальности публичного института, усиление его роли и значения в гражданском обществе, а также привлечение широкого круга граждан к вариативности ее деятельности, что в разы увеличивает степень их социальной ответственности как в мононациональной, так и общегосударственной среде. Предлагаем проследить процесс влияния институционального ребрендинга общественных организаций национальных меньшинств сквозь несколько важных принципов: 1) восприятие политического режима; 2) нормативно-правовое регулирование деятельности; 3) характер межнационального сосуществования; 4) повышение социально-консолидирующей роли.Осознаем тот факт, что в Украине уровень действенного авторитета «третьего сектора» весьма посредственный, а в контексте публичного взаимодействия между государственными и негосударственными институтами еще не выработалась приоритетная модель сотрудничества. Ко всему еще и социально-экономические обстоятельства затрудняют изменение устоявшихся ранее представлений об общественных организациях. Поэтому институциональный ребрендинг является новым, но чрезвычайно актуальным, особенно для общественных организаций национальных меньшинств, методом публичного позиционирования в современных условиях развития государства и гражданского общества.Етнонаціональні спільноти України є вразливим феноменом у соціально-економічно та політично нестабільній державі. Національні меншини сьогодні зіштовхнулися з двома проблемами виживання: 1) збереження своєї консолідації; 2) поглиблення інтеграції в українське суспільство. У цій ситуації важливу інструментальну роль виконують такі інституції громадянського суспільства, як громадські організації, що представляють на інституційному рівні публічні інтереси національних меншин. Вони володіють реальним ресурсним потенціалом, який в умовах здійснення децентралізації та покращення ефективності публічно-управлінських відносин спроможний мінімізувати ризики соціально-консолідуючої складової українського суспільства. Виникає необхідність готовності громадських організацій національних меншин до виконання соціально-управлінської місії. Одним із таких перспективних кроків може стати процес інституційного ребрендингу громадських організацій національних меншин. Метою статті є аналіз процедури інституційного ребрендингу громадських організацій національних меншин в Україні. Дослідження скеровує до мотиваційної дії об’єднання громадян, які готові до публічної взаємодії з іншими суб’єктами публічно-управлінських відносин та зацікавлені в іміджевій презентації національної меншини в державі. Інституційний ребрендинг спрямований на зміну усталеного в суспільстві та свідомості громадян іміджу громадських організацій як вузько-корпоративних, а не суспільно-корисних інституцій, що здійснюють публічну діяльність. Актуалізується на соціальному призначенні громадської організації. Адже, головними завданнями сучасного інституційного ребрендингу громадських організацій вважаємо підвищення соціальної унікальності публічної інституції, посилення ролі та значення організації в громадянському суспільстві, а також залучення ширшого кола громадян до варіативності її діяльності, що в рази збільшує міру їхньої соціальної відповідальності як в мононаціональному, так і загальнодержавному середовищі. Пропонуємо прослідкувати процес наслідкового впливу інституційного ребрендингу громадських організацій національних меншин крізь призму декількох важливих принципів: 1) сприйняття політичного режиму; 2) нормативно-правового регулювання діяльності; 3) характеру міжнаціонального співіснування; 4) підвищення соціально-консолідуючої ролі.Усвідомлюємо той факт, що в Україні рівень дієвого авторитету «третього сектору» досить посередній, а в контексті публічної взаємодії між державними й недержавними інституціями ще не виробилася пріоритетна модель співпраці. До всього ще й соціально-економічні обставини ускладнюють зміну усталених раніше уявлень про громадські організації. Тому інституційний ребрендинг є новим, але надзвичайно актуальним, особливо для громадських організацій національних меншин, методом публічного позиціювання в сучасних умовах розвитку держави й громадянського суспільства
Сучасні аспекти цифровізації публічних просторів
Get PDFIn the modern world, the information society is developing rapidly. According to most researchers, it has the following fundamental features: the growth of information activity of all members of society, the transformation of the information industry into a dynamic sphere of its operation, the penetration of information and communication technologies in the life of each individual, and, thanks to widespread network structures, change all models of social organization and cooperation. In the information society, mass media technologies play a crucial role in people's lives, especially in the processes of socialization, their participation in public life. Newspapers, radio and television largely become tools of state information policy or open propaganda, the existence of algorithmic corporations and their independence from direct state regulation is supported by the activity and quality of interaction of users themselves. Many states pursue an active state information policy aimed at strengthening the rules of conduct in the virtual public sphere, but the public space in these conditions has the opportunity to maintain its critical potential and debatable nature, even in conditions of state manipulation.У сучасному світі стрімко розвивається інформаційне суспільство. На думку більшості дослідників, йому притаманні такі фундаментальні риси: зростання інформаційної активності всіх членів суспільства, перетворення інформаційної індустрії в динамічну сферу його функціонування, проникнення інформаційно-комунікативних технологій у життєдіяльність кожної окремої людини, а також, завдяки широкому розповсюдженню гнучких мережевих структур, зміна всіх моделей соціальної організації і співпраці. В інформаційному суспільстві технології мас-медіа відіграють у житті людей вирішальну роль, особливо в процесах соціалізації, їх участі в суспільному житті. Газети, радіо і телебачення багато в чому стають інструментами державної інформаційної політики або відкритої пропаганди, то існування алгоритмічних корпорацій та їх незалежність від прямого державного регулювання підтримується активністю та якістю взаємодії самих користувачів. Багато держав проводять активну державну інформаційну політику, спрямовану на посилення правил поведінки у віртуальній публічній сфері, проте публічний простір у цих умовах має можливість зберігати свій критичний потенціал і дискусійний характер навіть в умовах маніпуляцій з боку держави
Цифровізація публічних послуг: досвід Дніпропетровщини
Get PDFThe results of research work performed with the participation of the authors in 2019 by the Dnipropetrovsk Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine are highlighted.Modern processes of public administration reform in Ukraine are taking place against the background of global digitalization and deep transformation of business processes of organizations in all spheres of activity. According to the experience of developed countries, digitalization in public administration leads to the transformation of government on the model of "service" state, which is based on changing the role of citizens and civil society in public administration, and the basic function of the state is to provide services.Today, the issue of digitalization of public services is one of the priorities of the Government and the President of Ukraine, who have set ambitious plans - in the next 5 years Ukraine should become one of the world leaders in the development of e-government and e-democracy. In the context of further development of the decentralization reform, the implementation of these tasks requires the introduction of advanced digitalization of public services at the local level, and the main role in this process is given to the Centers for Administrative Services (CNAP). The results of the study show that improving the quality and digitalization of services provided by CNAPs, as well as bringing the CNAP network closer to each consumer are now priority areas for reforming the system of administrative services in Ukraine.Висвітлено результати науково-дослідної роботи, яка виконувалася за участю авторів у 2019 році Дніпропетровським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Сучасні процеси реформування системи державного управління в Україні відбуваються на тлі глобальної цифровізації та глибокої трансформації бізнес-процесів організацій у всіх сферах діяльності. Як свідчить досвід розвинутих країн, цифровізація у сфері державного управління призводить до трансформації влади за моделлю «сервісної» держави, в основі якої лежить зміна ролі громадянина та громадянського суспільства в системі державного управління, а базовою функцією держави стає надання органами влади сервісних послуг. Питання цифровізації публічних послуг сьогодні є одним з пріоритетних напрямів діяльності Уряду та Президента України, які поставили амбітні плани – протягом найближчих 5 років Україна має увійти до числа світових лідерів з розвитку е-урядуваня та е-демократії. У контексті подальшого розвитку реформи децентралізації влади, виконання зазначених завдань вимагає впровадження випереджаючими темпами цифровізації публічних послуг на місцевому рівні, і головна роль у цьому процесі відводиться Центрам надання адміністративних послуг (ЦНАП). Результати дослідження свідчать – підвищення якості та цифровізація послуг, що надаються ЦНАПами, а також наближення мережі ЦНАПів до кожного споживача є нині пріоритетними напрямами реформування системи надання адміністративних послуг в Україні
Мережева комунікація як технологія формування освітнього стандарту для публічних службовців
Get PDFTheses of the report are devoted to the research of network communication and its introduction into the educational process of public servants. The main possibilities and advantages of network communication in the process of building a virtual educational environment are established. It is emphasized that network communications are a comfortable learning environment for many public servants, as they allow to optimize the cost of their own time and achieve a single goal, which is aimed at the educational process. It was found that the possibilities of network communications in the process of training public servants can be used to solve a variety of tasks: to effectively organize teamwork, long-term project activities, international exchanges; get the opportunity for continuing education and self-education, networking of people in different countries.Тези доповіді присвячені дослідженню мережевої комунікації та її впровадженню в освітній процес публічних службовців. Встановлено основні можливості та переваги мережевої комунікації у процесі побудови віртуального освітнього середовища. Наголошено, що мережеві комунікації є комфортним навчальним середовищем для багатьох публічних службовців, адже дозволяють оптимізувати витрати власного часу та досягти єдиної мети, на яку спрямований освітній процес. З’ясовано, що можливості мережевих комунікацій у процесі навчання публічних службовців можна використовувати для розв’язання найрізноманітніших завдань: ефективно організувати колективну роботу, довгострокову проектну діяльність, міжнародні обміни; отримувати можливість безперервної освіти і самоосвіти, мережевої роботи людей, що знаходяться в різних країнах