Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Стратегічні напрямки розвитку державної політики імміграції кваліфікованих трудових ресурсів в Україну: сучасний стан і тенденції
The article finds that in today's world, even in the context of strategic planning, state and international regulation of migration processes and active international cooperation in migration, there are geopolitical, economic factors, armed conflicts, natural disasters, which become the driving force for unpredictable migration flows that can upset the balance even in a highly developed migration policy. Such factors are one of the reasons for the need to study the ability of the state domestic immigration policy to predict and respond in a timely manner to current challenges. In addition, in order to avoid negative consequences for the economy, social sphere, negative public mood and unfavorable environment for immigrants themselves, it is necessary to develop the ability of public policy to adapt to abrupt unpredictable situations in immigration.
It is substantiated that Ukraine is an active environment of migration processes as a country of origin, destination and transit of migrants, which further increases the need to improve mechanisms for public regulation of immigration of skilled labor as an important area of state migration policy.
It is analyzed that according to the International Organization of Migrants (IOM) for many countries there is currently a problem of shortage of domestic skilled labor, and for Ukraine, which annually experiences a massive outflow of labor, forecasts and prospects are very critical. This indicates the urgent need for a comprehensive, systematic study of mechanisms for attracting to the domestic labor market of external skilled labor, its replacement by foreign migrants.
It is seen that for this purpose, one of the effective ways to solve this problem is to review and develop an effective immigration policy of the state of immigration of skilled labor and their integration. A very valuable experience for Ukraine in this regard is the experience of neighboring European countries, in particular, Poland, Hungary, the Czech Republic, Slovakia, which once went through these difficult stages of compensating for labor shortages, and even today continue to support policies to attract foreign labor.У статті встановлено, що в сучасному світі, навіть в умовах стратегічного планування, державного та міжнародного регулювання міграційних процесів та активної міжнародної співпраці в питаннях міграції, виникають геополітичні, економічні фактори, збройні конфлікти, природні катаклізми, що стають рушійними підставами для виникнення різких непрогнозованих міграційних потоків, які здатні порушити баланс навіть в дуже розвиненій міграційні політиці. Такі фактори є однією з підстав необхідності дослідження здатності державної вітчизняної імміграційної політики прогнозувати та своєчасно реагувати на сучасні виклики. Крім того, з метою уникнення негативних наслідків для економіки, соціальної сфери, негативних настроїв суспільства та несприятливого середовища для самих іммігрантів, необхідно напрацьовувати здатність державної політики до адаптації в умовах різких непрогнозованих ситуацій в питаннях імміграції.
Обґрунтовано, що Україна є активним середовищем міграційних процесів, як держава походження, призначення та транзиту мігрантів, що ще більше підвищує потребу удосконалення механізмів публічного регулювання імміграції кваліфікованої робочої сили як важливого напрямку державної міграційної політики.
Проаналізовано, що за оцінками Міжнародної Організації Мігрантів (МОМ) для багатьох держав світу наразі існує проблема дефіциту вітчизняної кваліфікованої робочої сили, а для України, яка щорічно зазнає масового відтоку трудових ресурсів прогнози та перспективи у цьому питанні дуже критичні. Зазначене свідчить про нагальну необхідність проведення комплексного, системного дослідження механізмів залучення до вітчизняного ринку праці зовнішніх кваліфікованих трудових ресурсів, її заміщення іноземними мігрантами.
Вбачається, що для цього, одним із ефективних напрямків вирішення зазначеної проблеми вбачається перегляд та розробка ефективної імміграційної політики держави імміграції кваліфікованих трудових ресурсів та їх інтеграції. Дуже цінним досвідом для України в цьому питанні являється досвід сусідніх європейських держав, зокрема, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, які свого часу проходили ці складні етапи заміщення нестачі робочих ресурсів, і навіть на сьогодні ще продовжують підтримувати політику залучення іноземної робочої сили
Формування публічної безпеки в США: теоретичні засади
The article systematizes the experience of forming and ensuring public safety in the United States. The author singles out the stages of training and selection of police officers who ensure public safety in the United States, identified priorities for staff development and selection. The article states that the US police has a four-tier structure: federal law enforcement, state police, county police, and municipal police. There is no hierarchical connection between these levels. Each level, each branch of the police has certain limits of competence in accordance with the jurisdiction of the types of offenses. Despite the complexity of the state law enforcement system, all its units are specialized agencies with a clearly defined area of responsibility. The lack of hierarchy and subordination between the levels of the US law enforcement system is also due to the complexity of the US legal system, the federal system of the state.
The author proves that the main principles of forming and ensuring public safety in the United States are: first, strict and multi-stage professional selection to the police; secondly, special training and obtaining appropriate education, skills and knowledge; third, the broad powers of the police, which implement measures to prevent and identify threats to public safety; fourth, the decentralization of the police and the lack of direct subordination of the local police to the higher police, while there is a commitment of the police to civil society institutions; fifth, involving the public in the selection of police officers; sixth, the involvement of civil society institutions in police activities; sixth, the election of positions that provide direct responsibility to voters for the quality and efficiency of activities.У статті систематизований досвід формування та забезпечення публічної безпеки в США. Виокремленні основі етапи підготовки та відбору поліцейських, які забезпечують публічну безпеки в США, визначені пріоритети розвитку кадрів та їх відбору. Зазначено, що поліцейські органи США має чотирьохрівневу структуру: федеральні правоохоронні органи, поліція штату, поліція округу, муніципальні органи поліції. Між цими рівнями відсутній ієрархічний зв'язок. Кожен рівень, кожна гілка органів поліції має певні межі компетенції відповідно до підвідомчості видів правопорушень. Незважаючи на складність державної правоохоронної системи, всі її підрозділи є спеціалізованими відомствами з чітко певною сферою відповідальності. Відсутність ієрархії і субординаційнного зв'язку між рівнями правоохоронної системи США обумовлено також складністю нормативно-правової системи США, федеративним устроєм держави. Доведено, що основними засадами формування та забезпечення публічної безпеки в США є: по-перше, жорсткий та багатофазовий професійний відбір до органів поліції; по-друге, спеціальна підготовка та отримання відповідної освіти, навичок та знань; по-третє, широкі повноваження поліцейських, які реалізують заходи з попередження та виявлення загроз публічній безпеці; по-четверте, децентралізація органів поліції та відсутність прямого підпорядкування місцевої поліції вище стоячих органам поліції, водночас, існує зобов’язання поліцейських перед інститутами громадянського суспільства; по-п’яте, залучення до відбору поліцейських громадськості; по-шосте, залучення до діяльності поліцейських інститути громадянського суспільства; по-шосте, виборність посад, що забезпечую пряму відповідальність перед виборцями за якість та ефективність діяльності.У статті систематизований досвід формування та забезпечення публічної безпеки в США. Виокремленні основі етапи підготовки та відбору поліцейських, які забезпечують публічну безпеки в США, визначені пріоритети розвитку кадрів та їх відбору. Зазначено, що поліцейські органи США має чотирьохрівневу структуру: федеральні правоохоронні органи, поліція штату, поліція округу, муніципальні органи поліції. Між цими рівнями відсутній ієрархічний зв'язок. Кожен рівень, кожна гілка органів поліції має певні межі компетенції відповідно до підвідомчості видів правопорушень. Незважаючи на складність державної правоохоронної системи, всі її підрозділи є спеціалізованими відомствами з чітко певною сферою відповідальності. Відсутність ієрархії і субординаційнного зв'язку між рівнями правоохоронної системи США обумовлено також складністю нормативно-правової системи США, федеративним устроєм держави. Доведено, що основними засадами формування та забезпечення публічної безпеки в США є: по-перше, жорсткий та багатофазовий професійний відбір до органів поліції; по-друге, спеціальна підготовка та отримання відповідної освіти, навичок та знань; по-третє, широкі повноваження поліцейських, які реалізують заходи з попередження та виявлення загроз публічній безпеці; по-четверте, децентралізація органів поліції та відсутність прямого підпорядкування місцевої поліції вище стоячих органам поліції, водночас, існує зобов’язання поліцейських перед інститутами громадянського суспільства; по-п’яте, залучення до відбору поліцейських громадськості; по-шосте, залучення до діяльності поліцейських інститути громадянського суспільства; по-шосте, виборність посад, що забезпечую пряму відповідальність перед виборцями за якість та ефективність діяльності
Удосконалення підходів щодо поводження з побутовими відходами України у напрямі Європейського зеленого курсу
The state of waste management problem solving has been considered in the article, the indicators of their formation, processing and disposal have been analysed. It has been shown that compared to previous years, the number of the communities with separate collection of waste and the number of incinerators has increased, but the share of waste that is recycled and disposed remains very low (6,3%).The main problems in the field of waste management are significant amounts of generated household waste, landfills, outdated managerial methods, lack of opportunities and people's unwillingness to sort waste, lack of opportunities for separate collection and recycling of different types of waste.Ukraine is developing national legislation in the sphere of waste management, in particular, it adopted the National Waste Management Strategy until 2030, the National Waste Management Plan until 2030, the bill “On the Waste Management”, which indicates the implementation of basic principles and provisions of European legislation in the sphere of waste management.Based on the analysis of cases and practices of European Union countries (Sweden, Switzerland, Germany, Poland), the proposals for introduction a number of economic instruments have been provided, in particular: stimulating the recycling of household waste; full reimbursement of expenses due to the inclusion in the tariff for household waste of all losses associated with the provision of such services; introduction of a mechanism for full financing of the waste management system, taking into account the principles of “polluter pays”, "extended producer responsibility" and "pay for what you throw away"; reforming the system of conducting a tender for the provision of services for the removal of household waste; improvement of the procedure for setting the tariff for household waste management services.It has been recommended that local governments should intensify activities in the direction of: development and approval of local programs (strategies) in the sphere of waste management and plans (schemes) for sanitation of settlements at the local level; attracting investment in the development of appropriate infrastructure for separate collection, sorting and disposal of solid waste; creation of specialised municipal waste collection points and their acceptance of certain types of household waste; conducting an informational and educational campaign for stimulation of waste sorting; formation of a system of evaluation indicators and monitoring of the level of municipal waste management at local and regional levels.В статье рассмотрено состояние решения проблемы обращения с бытовыми отходами, проанализированы показатели их образования, переработки и утилизации. Показано, что по сравнению с предыдущими годами, увеличилось количество населенных пунктов с раздельным сбором бытовых отходов и количество мусоросжигательных установок, но доля бытовых отходов, которая переделана и утилизирована, остается очень низкой (6,3%).Основными проблемами в сфере обращения с бытовыми отходами остаются значительные объемы отходов, образующихся площади свалок и полигонов, устаревшие методы управления в этой сфере, отсутствие возможностей и нежелание сортировать отходы, отсутствие возможностей для раздельного сбора и переработки различных видов отходов.В Украине происходит развитие национального законодательства в области управления отходами, в частности, принята Национальная стратегия управления отходами до 2030 года, Национальный план управления отходами до 2030 года, в первом чтении принят законопроект «Об управлении отходами», что свидетельствует о внедрении основных принципов и положений европейского законодательства в сфере управления отходами.На основании анализа лучших практик европейских стран (Швеции, Швейцарии, Германии, Польши) даны предложения о введении ряда экономических инструментов, в частности: стимулирование переработки бытовых отходов; полное возмещение расходов за счет включения в тариф по обращению с бытовыми отходами всех потерь, связанных с предоставлением таких услуг; внедрение механизма полного финансирования системы управления отходами с учетом принципов «загрязнитель платит», «расширенная ответственность производителя» и «плати за то, что выбрасываешь»; реформирования системы проведения конкурса на оказание услуг по вывозу бытовых отходов; усовершенствования процедуры формирования тарифа на услуги по обращению с бытовыми отходами.Рекомендовано органам местного самоуправления активизировать деятельность в направлении: разработки и утверждения местных программ (стратегий) в сфере обращения с отходами и планов (схем) санитарной очистки населенных пунктов на местном уровне; привлечения инвестиций в развитие надлежащей инфраструктуры по раздельному сбору, сортировке и утилизации твердых бытовых отходов; создание специализированных коммунальных пунктов сбора отходов и приема ими отдельных видов бытовых отходов; проведение информационно-просветительской кампании; формирование системы индикаторов оценки и обеспечения мониторинга уровня обращения с бытовыми отходами на местном и региональном уровнях.У статті розглянуто стан розв’язання проблеми поводження з побутовими відходами, проаналізовано показники їх утворення, переробки та утилізації. Показано, що порівняно з попередніми роками, збільшилася кількість населених пунктів із роздільним збиранням побутових відходів та кількість сміттєспалювальних установок, але частка побутових відходів, яка перероблена та утилізована, залишається дуже низькою (6,3 %). Основними проблемами у сфері поводження з побутовими відходами залишаються значні обсяги відходів, що утворюються, площі сміттєзвалищ і полігонів, застарілі методи управління у цій сфері, відсутність можливостей та небажання сортувати відходи, відсутність можливостей для роздільного збору та переробки різних видів відходів.В Україні відбувається розвиток національного законодавства у сфері управління відходами, зокрема, прийнято Національну стратегію управління відходами до 2030 року, Національний план управління відходами до 2030 року, у першому читанні ухвалено законопроєкт «Про управління відходами», що свідчить про впровадження основоположних принципів та положень європейського законодавства у сфері управління відходами.На підставі аналізу кращих практик європейських країн (Швеції, Швейцарії, Німеччини, Польщі) надано пропозиції щодо запровадження низки економічних інструментів, зокрема: стимулювання перероблення побутових відходів; повне відшкодування витрат за рахунок включення до тарифу з поводження з побутовими відходами усіх втрат, пов’язаних з наданням таких послуг; впровадження механізму повного фінансування системи управління відходами з урахуванням принципів «забруднювач платить», «розширена відповідальність виробника» та «сплачуй за те, що викидаєш»; реформування системи проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів; удосконалення процедури формування тарифу на послуги з поводження з побутовими відходами. Рекомендовано органам місцевого самоврядування активізувати діяльність у напрямі: розробки та затвердження місцевих програм (стратегій) у сфері поводження з відходами та планів (схем) санітарного очищення населених пунктів на місцевому рівні; залучення інвестицій у розвиток належної інфраструктури з роздільного збору, сортування та утилізації твердих побутових відходів; створення спеціалізованих комунальних пунктів збирання відходів та приймання ними окремих видів побутових відходів; проведення інформаційно-просвітницької кампанії; формування системи індикаторів оцінки та забезпечення моніторингу рівня поводження з побутовими відходами на місцевому та регіональному рівнях
Публічне управління економічним розвитком регіонів: галузевий аспект
The legislative, normative-legal and scientific substantiation of the combination of branch and territorial management is analyzed, which confirms the necessity of strengthening and obligatory consideration of aspects and factors of branch development in strategies of social and economic development of regions. Theoretical and applied aspects of the formation of the system of public management of economic development of the region by combining sectoral and territorial management are studied. It is shown that public administration bodies of oblasts, carrying out their activities for the benefit of residents, do not sufficiently consider the development of industries, which creates problems of insufficient coherence of sectoral and territorial management, the formation of new management tools and principles that guide public administration, organizational and territorial reforms development of regions taking into account the economic condition of industries.Economic development of regions (oblasts) is considered as an economic, not a political category. The problems of economic development of the industries of the regions are closely intertwined, requiring the joint consideration, connection, cooperation and joint efforts of the government, the business sector, institutions of society and the population. The study singled out sectoral objects of economic development, systematized the main components of the system of public management of economic development of regions and presented the main management tools that should be used by the authorities in the formation and regulation of economic processes. They reveal the content of public management of economic development as an independent priority component of management, combining key sources of economic development of regions with the use of sectoral, intersectoral priorities, creating a system of interaction and productive cooperation and forming managerial influences on research goals, programs and development plans. The essence of approaches and components of the organizational and economic mechanism of management of economic development is defined.Анализируется законодательное, нормативно-правовое и научное обоснование сочетания отраслевого и территориального управления, подтверждает необходимость усиления и обязательного учета аспектов и факторов отраслевого развития в стратегиях социально-экономического развития регионов. Исследуются теоретические и прикладные аспекты формирования системы публичного управления экономическим развитием региона, путем сочетания отраслевого и территориального управления. Показано, что органы публичного управления областей, осуществляя свою деятельность на благо жителей, недостаточно рассматривают вопросы развития экономики отраслей, создает проблемы недостаточной сопряженности отраслевого и территориального управления, формирования новых управленческих средств и принципов, которые обеспечивают направления государственно-управленческих, организационных и территориально административных реформ развития областей с учетом экономического состояния отраслей.Экономическое развитие регионов (областей) рассматривается как экономическая, а не политическая категория. Проблемы экономического развития отраслей регионов тесно переплетаются между собой, требуя для решения совместного рассмотрения, сообщения, сотрудничества и совместных усилий власти, предпринимательского сектора, институтов общества и населения. При исследовании были выделены отраслевые объекты экономического развития, систематизированы основные составляющие системы публичного управления экономическим развитием области и представлены основные инструментальные средства управления, которые необходимо применять органами власти при формировании и регулировании экономических процессов. Они раскрывают содержание публичного управления экономическим развитием как самостоятельной приоритетной составляющей управления, сочетающий ключевые источники экономического развития регионов с применением отраслевых, межотраслевых приоритетов, создает систему взаимодействия и продуктивного сотрудничества и формирования управленческих воздействий на исследования поставленных целей, программ и планов развития. Определяется сущность подходов и составляющие организационно-экономического механизма управления экономическим развитием.Аналізується законодавче, нормативно-правове і наукове обґрунтування поєднання галузевого і територіального управління, що підтверджує необхідність посилення і обов’язкового урахування аспектів і чинників галузевого розвитку в стратегіях соціально-економічного розвитку регіонів. Досліджуються теоретичні і прикладні аспекти формування системи публічного управління економічним розвитком регіону, шляхом сполучення галузевого і територіального управління. Показано, що органи публічного управління областей, здійснюючи свою діяльність для блага жителів, недостатньо розглядають питання розвитку економіки галузей, що створює проблеми недостатньої сполученості галузевого і територіального управління, формування нових управлінських засобів і засад, які забезпечують спрямування державно-управлінських, організаційних і територіально-адміністративних реформ розвитку областей з урахуванням економічного стану галузей.Економічний розвиток регіонів (областей) розглядається як економічна, а не політична категорія. Проблеми економічного розвитку галузей регіонів тісно переплітаються між собою, потребуючи для вирішення спільного розгляду, сполучення, співпраці та спільних зусиль влади, підприємницького сектору, інститутів суспільства і населення. При дослідженні були виокремленні галузеві об’єкти економічного розвитку, систематизовані основні складники системи публічного управління економічним розвитком областей і представлені основні інструментальні засоби управління, які необхідно застосовувати органами влади при формуванні і регулюванні економічних процесів. Вони розкривають зміст публічного управління економічним розвитком як самостійної пріоритетної складової управління, що поєднує ключові джерела економічного розвитку регіонів із застосуванням галузевих, міжгалузевих пріоритетів, створює систему взаємодії і продуктивної співпраці і формування управлінських впливів на дослідження поставлених цілей, програм і планів розвитку. Визначається сутність підходів і складники організаційно-економічного механізму управління економічним розвитком
Міжсекторальна складова структурно-функціональної моделі управління: методологія розробки регіональних програм профілактики та оцінки її ефективності (на прикладі дитячого населення окремих адміністративних областей України)
Modern ideas about comprehensive assessments of the level of health are based on synthetic (complex, integral, multidimensional) indicators, the requirement for which is the need to take into account various (by origin and methods of obtaining) health indicators both at the individual and population, regional levels. In recent years, many methodological methods have been processed to obtain a comprehensive qualitative and quantitative assessment of the state of individual health. Obtaining a generalized qualitative and quantitative assessment remains the most important methodological task of modern theory and practice of public administration and public health. The purpose of the study was to develop a methodology for substantiating intersectoral regional prevention programs and an algorithm for evaluating their effectiveness using the example of a dysplastic-dependent pathology of the bronchopulmonary system in children. In developing and justifying population-based management models for early diagnosis and primary prevention, we used systematic population modeling methods. The expected indicators of the pathogenic and sanogenic effects of the most significant regional and environmental factors of the dysplastic-dependent pathology of the bronchopulmonary system among children are determined. Substantiated models of end results for modification of risk factors and the expected effectiveness of the N-factor regional and environmental program for the primary prevention of dysplastic dependent pathology of the bronchopulmonary system in children. Priority areas for the implementation of regional-population programs for the prevention of dysplastic-dependent pathology of the bronchopulmonary system in children due to the impact on controlled environmental environmental factors are determined. An example of calculating the expected effectiveness of children's health management through interdepartmental interaction at the regional level is given. Prospects for further research on this issue related to a prospective evaluation of the effectiveness of intersectoral programs to reduce the influence of regional environmental factors on the health status of the child population, in particular, dysplastic-dependent pathology of the bronchopulmonary system.Современные представления о комплексных оценках уровня здоровья базируются на синтетических (комплексных, интегральных, многомерных) показателях, требованием к которым является потребность учета различных (по происхождению и методам получения) показателей здоровья как на индивидуальном, так и на популяционном, региональном уровнях. За последние годы обработано много методических способов получения комплексной качественно-количественной оценки состояния индивидуального здоровья. Получение обобщенной качественно-количественной оценки остается важнейшей методической задачей современной теории и практики государственного управления и общественного здоровья. Цель исследования заключалась в разработке методологии обоснования межсекторальных региональных программ профилактики и алгоритма оценки их эффективности на примере диспластикозависимой патологии бронхолегочной системы у детей. При разработке и обосновании популяционных моделей управления ранней диагностики и первичной профилактики мы использовали методы системного популяционного моделирования. Определены ожидаемые показатели патогенного и саногенного влияния наиболее значимых регионально-экологических факторов диспластикозависимой патологии бронхолегочной системы среди детского населения. Обоснованные модели конечных результатов по модификации факторов риска и ожидаемая эффективность N-факторной регионально-экологической программы первичной профилактики диспластикозависимой патологии бронхолегочной системы у детей. Определены приоритетные направления реализации регионально-популяционных программ профилактики диспластикозависимой патологии бронхолегочной системы у детей за счет воздействия на управляемые экологические факторы окружающей среды. Приведен пример расчета ожидаемой эффективности управления здоровьем детского населения за счет межведомственного взаимодействия на региональном уровне. Перспективы дальнейших исследований по этой проблематике связаны с проспективной оценкой эффективности межсекторальных программ уменьшения влияния регионально-экологических факторов на состояние здоровья детского населения, в частности с диспластикозависимой патологией бронхолегочной системы.Сучасні уявлення про комплексні оцінки рівня здоров’я базуються на синтетичних (комплексних, інтегральних, багатовимірних) показниках, вимогою до яких є потреба врахування різноманітних (за походженням та методами одержання) показників здоров’я як на індивідуальному, так і на популяційному, регіональному рівнях. За останні роки опрацьовано багато методичних способів одержання комплексної якісно-кількісної оцінки стану індивідуального здоров’я. Одержання узагальненої якісно-кількісної оцінки залишається найважливішим методичним завданням сучасної теорії та практики державного управління і громадського здоров’я. Мета дослідження полягала у розробці методології обґрунтування міжсекторальних регіональних програм профілактики та алгоритму оцінки їх ефективності на прикладі диспластикозалежної патології бронхолегеневої системи у дитячому віці. При розробці та обґрунтуванні популяційних моделей управління ранньої діагностики та первинної профілактики ми використали методи системного популяційного моделювання. Визначені очікувані показники патогенного та саногенного впливу найбільш значимих регіонально-екологічних факторів диспластикозалежної патології бронхолегеневої системи серед дитячого населення. Обґрунтовані моделі кінцевих результатів щодо модифікації факторів ризику та очікувана ефективність N-факторної регіонально-екологічної програми первинної профілактики диспластикозалежної патології бронхолегеневої системи у дітей. Визначені пріоритетні напрямки реалізації регіонально-популяційних програм профілактики диспластикозалежної патології бронхолегеневої системи у дітей за рахунок впливу на керовані екологічні фактори довкілля. Наведено приклад розрахунку очікуваної ефективності управління здоров’ям дитячого населення за рахунок міжсекторальної взаємодії на регіональному рівні. Перспективи подальших досліджень з цієї проблематики пов’язані з проспективною оцінкою ефективності міжсекторальних програм зменшення впливу регіонально-екологічних факторів на стан здоров`я дитячого населення, зокрема з диспластикозалежною патологією бронхолегеневої системи
Цифрові компетентності у системі ключових компетентностей людини для навчання протягом життя: тенденції розвитку в Європі та в Україні
The aim of the study is to determine the correspondences and differences in the field of vision of digital competencies in the system of lifelong learning in the EU and in Ukraine based on the analysis of strategic legal documents. Technological progress, having reached the digital stage of its development, has set society the task of digital transformation of the whole way of social and economic life. In particular, this applies to the need for each person to master digital skills and abilities, ie what can be determined by digital human competencies. It is concluded that there are significant differences in the vision of digital competencies in the EU and Ukraine. Due to the need to revise strategic documents on digital development in both the EU and Ukraine, it is necessary to synchronize digital standards in the economic and technological spheres and approaches to people's digital competencies.Метою дослідження є визначення відповідностей та різниць у сфері бачення цифрових компетентностей у системі навчання протягом життя в країнах ЄС та в Україні на основі аналізу стратегічних правових документів. Технологічний прогрес, дійшовши цифрового ступеня свого розвитку, поставив перед суспільством завдання цифрової трансформації усього укладу соціального та економічного життя. Зокрема, це стосується і необхідності для кожної людини оволодіння цифровими навичками та здібностями, тобто того, що можна визначити цифровими компетентностями людини. Робиться висновок про суттєві розбіжності у баченні цифрових компетентностей в ЄС та Україні. У зв’язку з необхідністю перегляду стратегічних документів щодо цифрового розвитку і в ЄС, і в Україні потребується синхронізація цифрових стандартів в економічній та технологічній сферах та підходів до цифрових компетентностей людей
Діджиталізація як оптимізація взаємодії публічної влади і громадських організацій
The study focuses on digitalization as a public-administrative innovation, which is introduced into public practice by the mechanisms of the information society and can be involved in public-state processes. The opinion is substantiated that it is a providing component of the whole complex of public-administrative relations. A non-governmental organization can successfully adopt the procedure of the latest technologies and present itself as a service provider of social services, try on the role of mediator/executor of orders of both citizens and public authorities.Дослідження фокусується на діджиталізації як публічно-управлінській інновації, яка впроваджується в публічну практику механізмами інформаційного суспільства і може бути залучена до процесів державотворення. Обґрунтована думка, що вона є забезпечувальним компонентом усього комплексу публічно-управлінських відносин. Громадська організація може взяти до уваги процедурність новітніх технологій і представити себе як постачальника соціальних послуг, приміряти на себе роль посередника/виконавця замовлень як громадян, так і публічної влади
Удосконалення місцевого самоврядування в Україні на основі європейської моделі самооцінювання CAF
The article is devoted to the consideration of key features and identification of prospects for the application of the new edition of the Common Assessment Framework (CAF) in local self-government of Ukraine, which was published in 2020.The authors conducted a study of the development of the CAF model, which was created by the European Institute of Public Administration (EIPA) to promote good governance, and considered the prerequisites for the introduction and promotion of its use in local self-government in Ukraine. The experience of self-assessment is considered, which shows that the first steps in the application of CAF in Ukraine are made by public authorities, while in Europe the most common use of the model is in local self-governments. To date, self-assessment and benchmarking based on CAF is not a common and recognized tool for improving performance in Ukraine.The 20-year experience and stages of maturity of the CAF model since its creation are analyzed, which allowed to single out 5 phases of development. The characteristics of the guiding principles of the 2020 model publication are given. Particular attention is paid to the analysis of key differences in CAF 2013 and CAF 2020. CAF is seen as a tool to promote good governance, ensure the quality of public services and increase customer satisfaction and local businesses. The goals and principles of CAF 2020 and their connection with the Sustainable Development Goals of the United Nations (UN), international ISO standards for management systems and European strategies are analyzed.It is determined that the use of internationally recognized principles, established practices (which can include CAF) will allow local self-governments of Ukraine to demonstrate reliability and ensure the sustainability of the development of the territory. Accentuate the possibility of using CAF through the implementation of mini-projects of self-assessment through international programs and technical assistance projects, the importance of promoting benchmarking and international exchange of experience to improve the quality of local self-government services, motivation of staff and increase the level of satisfaction of the local community.Статья посвящена рассмотрению ключевых особенностей и определению перспектив применения в местном самоуправлении Украины нового издания «Общей/рамочной схемы оценки» (Common Assessment Framework – CAF), которое опубликовано в 2020 году.Авторами проведено исследование развития модели CAF, разработанной Европейским институтом публичного администрирования (EIPA) для содействия надлежащему управлению, и рассмотрены предпосылки внедрения и популяризации ее использования в местном самоуправлении Украины. Рассмотрен опыт проведения самооценки, который показывает, что на пути применения CAF в Украине первые шаги сделаны органами государственной власти, в то время как в Европе наиболее распространенное использование модели именно в органах местного самоуправления. На сегодняшний день проведение самооценки и бенчмаркинга на основе CAF не является распространенным и признанным инструментом совершенствования деятельности на территории Украины.Проанализированы 20-летний опыт и этапы вступления зрелости модели CAF с момента создания, что позволило выделить 5 фаз развития. Приведена характеристика руководящих принципов издания модели 2020 года. Особое внимание уделено анализу ключевых различий в издании CAF 2013 и CAF 2020. CAF рассмотрено как инструмент содействия надлежащему управлению, обеспечения качества публичных услуг и повышения удовлетворенности клиентов-граждан и местного бизнеса. Проанализированы цели и принципы CAF 2020 и их связь с Целями устойчивого развития Организации Объединенных Наций (ООН), международными стандартами ISO по системам управления и европейскими стратегиями.Установлено, что использование признанных на международном уровне принципов, сложившихся практик (к которым можно отнести и CAF) позволит органам местного самоуправления Украины демонстрировать надежность и обеспечивать устойчивость развития соответствующей территории. Акцентировано возможность применения CAF через реализацию мини-проектов самооценки за счет международных программ и проектов технической помощи, важность содействия бенчмаркинга и международного обмена опытом для улучшения качества услуг местного самоуправления, мотивации персонала и повышения уровня удовлетворенности территориальной общины.Стаття присвячена розгляду ключових особливостей та визначенню перспектив застосування у місцевому самоврядуванні України нового видання «Загальної/рамкової схеми оцінювання» (Common Assessment Framework – CAF), яке опубліковане у 2020 році.Авторами проведено дослідження розвитку моделі CAF, яку розроблено Європейським інститутом публічного адміністрування (EIPA) задля сприяння належному врядуванню, та розглянуті передумови запровадження та популяризації її використання у місцевому самоврядуванні України. Розглянуто досвід проведення самооцінки, який показує, що на шляху застосування CAF в Україні перші кроки зроблено органами державної влади, у той час як у Європі найбільш розповсюджене використання моделі саме в органах місцевого самоврядування. На сьогодні проведення самооцінки та бенчмаркінгу на основі CAF не є розповсюдженим та визнаним інструментом вдосконалення діяльності на території України.Проаналізовано 20-ти річний досвід та етапи набуття зрілості моделі CAF з моменту створення, що дозволило виокремити 5 фаз розвитку. Наведено характеристику керівних принципів видання моделі 2020 року. Особливу увагу приділено аналізу ключових відмінностей у виданні CAF 2013 та CAF 2020. CAF розглянуто як інструмент сприяння належному врядуванню, забезпечення якості публічних послуг та підвищення задоволеності клієнтів-громадян та місцевого бізнесу. Проаналізовані цілі та принципи CAF 2020 та їх зв'язок із Цілями сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй (ООН), міжнародними стандартами ISO на системи управління та європейськими стратегіями.Встановлено, що використання визнаних на міжнародному рівні принципів, усталених практик (до яких можна віднести і CAF) дозволить органам місцевого самоврядування України демонструвати надійність та забезпечувати сталість розвитку відповідної території. Акцентовано можливість застосування CAF через реалізацію міні-проектів самооцінювання за рахунок міжнародних програм і проектів технічної допомоги, важливість сприяння бенчмаркінгу та міжнародному обміну досвідом для покращення якості послуг місцевого самоврядування, мотивації персоналу та підвищення рівня задоволеності територіальної громади
Особливості організації роботи секретаріатів парламентів: вітчизняний та зарубіжний досвід
The article provides a deep analysis of the issues related to the organization of the work of the parliamentary secretariats, in particular taking into account the particularities of their functioning and legal status in the system of State power bodies. It is justified the necessity to ensure the realization of the concept of the “parliamentary autonomy” in its different dimensions, i.e.: administrative, political, financial, economic etc.The particular attention was paid to the key functions executed by the parliamentary secretariats (scientific and research work, documentary supply, administrative work). These functions are crucial for ensuring an effective work of the parliamentary secretariats and their personnel. At the same time, it is highlighted the particularities of the parliamentary secretariats from the different countries (taking into account the qualitative and quantitative characteristics of the parliamentary personnel, scope of the service to be provided by the parliamentary secretariats etc.). It is stressed that in some countries the parliamentary secretariats provide only the administrative services. In other countries, the parliamentary secretariats also execute the scientific researches. However, in many countries (including Ukraine) the parliamentary secretariats deliver all types of the services.The provided analysis shows the common and particular aspects in the organization of the work of the parliamentary secretariats, their internal structure etc. It is noted that each parliamentary secretariat has its own management and organizational structure. Its particularity depends on the MP’s total number, financial resources, fixed goals and objectives of each parliamentary secretariat activity.Taking into account the above-mentioned, it is pointed out the reasons of the distinction in the public service system of a separate parliamentary (State) service as well as definition of its particular status in the current Ukrainian legislation.On the basis of the conducted research and the analysis of the experiences of the foreign countries, it is presented the complex proposals and recommendations regarding further modernization of the Verkhovna Rada of Ukraine Secretariat and increasing its institutional capacity of the VRU Secretariat (taking into account the recommendations of the European Parliament and other international organisations as well as the main goals of the parliamentary reform to be implemented in Ukraine).В статье исследованы актуальные вопросы организации работы секретариатов парламентов, в частности с учетом особенностей их функционирования и нормативно-правового статуса в системе органов государственной власти. Аргументирована необходимость обеспечения концепции «парламентской автономии» в различных ее измерениях (административном, политическом, финансово-экономическом и т.п.).Особый акцент осуществлено на основных функциях, которые выполняют секретариаты для обеспечения эффективной деятельности парламентов (в частности, научно-исследовательская работа, документальная (обеспечение подготовки документации) и административно-вспомогательная), а также персонала, работающего в парламентских секретариатах (его кадровый и качественный состав, другие основные характеристики и т.д.).Одновременно отмечено, что парламенты многих стран мира очень отличаются друг от друга по количеству и объему предоставляемых услуг их секретариатом (аппаратом). В некоторых парламентах секретариатами предоставляются только услуги административного характера. В других парламентах их секретариатами услуг (хотя и в ограниченных объемах) услуги исследовательского характера. Однако во многих странах (в том числе в Украине) парламентский аппарат предоставляет все типы услуг.Вместе с тем осуществлен анализ общих и отличительных аспектов в организации работы секретариатов парламентов, их внутренней структуры, а также системы управления. Следует отметить, что в парламентах разных стран государства и мира существуют различные формы организации работы аппарата. Особенности этой системы зависят от численного состава парламента, имеющихся финансовых ресурсов, целей и приоритетов законодательного органа и тому подобное.Учитывая эти и другие данные, объяснены причины выделения в системе публичной службы многих стран отдельной парламентской (государственной) службы, а также закрепления ее особого статуса в действующем законодательстве.На основе проведенного исследования и изучения опыта зарубежных стран представлены комплексные предложения по обеспечению дальнейшей модернизации деятельности Аппарата Верховной Рады Украины (с учетом рекомендаций Европейского парламента, других международных организаций, а также основных задач парламентской реформы, реализуемой в Украине).У статті досліджено актуальні питання організації роботи секретаріатів парламентів, зокрема з урахуванням особливостей їх функціонування та нормативно-правового статусу в системі органів державної влади. Аргументовано необхідність забезпечення концепції «парламентської автономії» у різних її вимірах (адміністративному, політичному, фінансово-економічному тощо).Особливий акцент здійснено на основних функціях, які виконують секретаріати для забезпечення ефективної діяльності парламентів (зокрема, науково-дослідна робота, документальна (забезпечення підготовки документації) та адміністративно-допоміжна), а також персоналу, що працює в парламентських секретаріатах (його кадровий та якісний склад, інші основні характеристики тощо). Одночасно наголошено, що парламенти багатьох країн світу дуже відрізняються один від одного щодо кількості та обсягу послуг, що надаються їх секретаріатом (апаратом). У деяких парламентах секретаріатами надаються лише послуги адміністративного характеру. В інших парламентах їх секретаріатами надаються (хоча й в обмежених обсягах) послуги дослідницького характеру. Проте в багатьох країнах (зокрема й в Україні) парламентський апарат надає усі типи послуг.Разом з тим здійснено аналіз спільних та відмінних аспектів в організації роботи секретаріатів парламентів, їх внутрішньої структури, а також системи управління. Слід зазначити, що в парламентах різних країн держави та світу існують різні форми організації роботи апарату. Особливості цієї системи залежать від чисельного складу парламенту, наявних фінансових ресурсів, цілей та пріоритетів законодавчого органу тощо.Ураховуючи ці та інші дані, пояснено причини виділення в системі публічної служби багатьох країн окремої парламентської (державної) служби, а також закріплення її особливого статусу в чинному законодавстві.На основі проведеного дослідження та вивчення досвіду зарубіжних країн представлено комплексні пропозиції щодо забезпечення подальшої модернізації діяльності Апарату Верховної Ради України (з урахуванням рекомендацій Європейського Парламенту, інших міжнародних організацій, а також основних завдань парламентської реформи, що реалізується в Україні)
Механізми реалізації державної політики у розвитку тваринництва європейських країн
Attention is drawn to the fact that the livestock industry occupies a leading place not only in the economy of many European countries, but also is crucial in ensuring their food security. Foreign experience of revival and development of the livestock industry is considered. It is indicated that an important component of ensuring the stable development of each country, the life of society and the livestock industry is state policy. The role of state policy of European countries and mechanisms for its implementation in this important process are defined. It is established that the state policy measures of various European countries focus on the development of programs for state assistance to the development of farms in order to increase their competitive ability, financial support for their producers and provide various types of resources. At the stage of developing a state policy and for the purpose of its effective implementation, a system of means, tools and methods is determined by which the policy implementation mechanism is formed. Common features in the development of animal husbandry in different European countries are identified and its features are highlighted. Taking into account global trends, priority areas for the development of such sub-sectors of animal husbandry as cattle breeding, pig breeding, and sheep breeding are identified. It is noted that for the further effective development of Agriculture and the maintenance of animal husbandry in the most vulnerable rural areas, an important role is played by state regulation mechanisms aimed at social security of existing producers, especially young farmers in areas where agriculture is their main source of income. It is proposed to continue creating appropriate conditions for the full entry of animal husbandry into efficient production and full provision of the domestic market with high-quality, competitive, environmentally friendly livestock products.Акцентируется внимание на том, что отрасль животноводства занимает ведущее место не только в экономике многих европейских стран, но и является определяющей в обеспечении их продовольственной безопасности. Рассмотрен зарубежный опыт возрождения и развития отрасли животноводства. Указывается, что важным компонентом обеспечения стабильного развития каждой страны, жизнедеятельности общества и отрасли животноводства выступает государственная политика. Определена роль государственной политики европейских стран и механизмы ее реализации в этом важном процессе. Установлено, что в мероприятиях государственной политики различных европейских стран основное внимание уделяется разработке программ содействия государством развитию фермерских хозяйств с целью повышения их конкурентной способности, финансовой поддержке их производителей продукции и обеспечении различными видами ресурсов. На этапе разработки государственной политики и с целью ее эффективной реализации определяется система средств, инструментов и методов с помощью которых формируется механизм реализации политики. Выявлены общие черты в развитии животноводства в разных европейских странах и выделены его особенности. Учитывая мировые тенденции определены приоритетные направления развития таких подотраслей животноводства, как скотоводство, Свиноводство, овцеводство. Отмечено, что для дальнейшего эффективного развития сельского хозяйства и поддержания на его основе отрасли животноводства на наиболее уязвимых сельских территориях, важную роль играют механизмы государственного регулирования, направленные на социальное обеспечение действующих производителей, особенно молодых фермеров в районах, где сельское хозяйство является их главным источником доходов. Предложено и в дальнейшем создавать надлежащие условия для полного выхода животноводства на эффективное производство и полное обеспечение внутреннего рынка высококачественной, конкурентоспособной, экологически безопасной продукцией животноводства.Акцентується увага на тому, що галузь тваринництва займає провідне місце не тільки в економіці багатьох європейських країн, але й є визначальною у забезпеченні їхньої продовольчої безпеки. Розглянуто зарубіжний досвід відродження і розвитку галузі тваринництва. Вказується, що важливим компонентом гарантування стабільного розвитку кожної країни, життєдіяльності суспільства і галузі тваринництва виступає державна політика. Визначено роль державної політики європейських країн та механізми її реалізації у цьому важливому процесі. Встановлено, що у заходах державної політики різних європейських країн основна увага надається розробці програм сприяння державою розвиткові фермерських господарств з метою підвищення їхньої конкурентної спроможності, фінансовій підтримці їхніх виробників продукції та забезпеченні різними видами ресурсів. На етапі розроблення державної політики та з метою її ефективної реалізації визначається система засобів, інструментів і методів за допомогою яких формується механізм реалізації політики. Виявлено спільні риси в розвитку тваринництва у різних європейських країнах та виокремлено його особливості. Ураховуючи світові тенденції визначено пріоритетні напрями розвитку таких підгалузей тваринництва, як скотарство, свинарство, вівчарство. Зазначено, що для подальшого ефективного розвитку сільського господарства та підтримання на його основі галузі тваринництва на найбільш уразливих сільських територіях, важливу роль відіграють механізми державного регулювання, що спрямовані на соціальне забезпечення діючих виробників, особливо молодих фермерів в районах, де сільське господарство є їхнім головним джерелом доходів. Запропоновано і надалі створювати належні умови для повного виходу тваринництва на ефективне виробництво та повне забезпечення внутрішнього ринку високоякісною, конкурентоспроможною, екологічно безпечною продукцією тваринництва