Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Цифрова трансформація місцевого самоврядування: визначення поняття та напрямків утворення цифрових громад
Get PDFThe impact of digital transformation, through digitalization mechanisms, on local self-government bodies is reflected in a change in the way of acting and communicating with community residents in order to achieve the integration of civil society institutions and authorities. In Ukraine, as in the whole world, important steps are being taken in this direction. However, it is clear that there is still a long way to go in the implementation of digital technologies, as many local government authorities (TGs) use a wide range of legacy legacy systems and technologies that need to be replaced.
The purpose of the study is to determine the process of digital transformation in local self-government, which is accompanied by a high need for the rapid creation and development of digital communities and requires a rethinking of approaches to the organizational and functional structure of local self-government bodies in conditions of digitalization (that is, the implementation of digital transformation tasks). The main aspects of the formation and directions of development of digital communities are analyzed.
The author's definition of the concept of "digital community" is proposed in the conclusion. Digital community is a management system in the field of local self-government of territorial communities based on digital governance using digital technologies of large databases and artificial intelligence. Digital technologies, like any previous innovative results of scientific and technical revolutions, create potential opportunities or grounds for improving the activities of public authorities. How will the heads of the state or local self-government take advantage of this opportunity? This depends entirely on the decision-makers' understanding of the necessity and inevitability of the transition to digital governance.Вплив цифрової трансформації, через механізми цифровізації, на органи місцевого самоврядування відбивається у зміні способу дій і спілкування з жителями громад з метою досягнення інтеграції інститутів громадянського суспільства і влади. В Україні, як і всьому світі, робляться важливі кроки в цьому напрямку. Разом з тим, очевидно ще належить пройти довгий шлях впровадження цифрових технологій, оскільки багато органів управління територіальних громад (ТГ) використовують широкий спектр успадкованих застарілих систем і технологій, які потребують заміни.
Метою дослідження є визначення процесу цифрової трансформації в місцевому самоврядуванні, який супроводжується високою потребою у швидкому створенні і розвитку цифрових громад та вимагає переосмислення підходів до організаційно-функціональної структури органів місцевого самоврядування в умовах цифровізації, (то б то реалізацію завдань цифрової трансформації). Проаналізовано основні аспекти утворення та напрямки розвитку цифрових громад.
У висновку запропоновано авторське визначення поняття «цифрова громада». Цифрова громада це система управління у сфері місцевого самоврядування територіальних громад основана на цифровому врядуванні з використанням цифрових технологій великих баз даних та штучного інтелекту. Цифрові технології, як і будь які попередні інноваційні результати науково-технічних революцій, створюють потенційні можливості або підґрунтя для удосконалення діяльності органів публічної влади. Яким чином керівники держави або органів місцевого самоврядування скористаються такою можливістю ? Таке цілком залежить від розуміння особами, що приймають рішення, необхідності та неминучості переходу до цифрового врядування
Сутність та місце стандарту доказування «поза розумним сумнівом» у системі стандартів доказування
Get PDFThe criminal justice system in Ukraine is aimed at effective rights and interests’ protection of individuals, society and the state. Thereby, there is a necessity to introduce new and to improve existing elements, while acting due presumption of innocence as a fundamental principle that sets proof standards to be taken into account by the participants in the criminal proceedings, and also determines the obligation to bear the burden of proof.The ratification of the Universal Declaration of Human Rights, the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the International Covenant on Civil and Political Rights, and the Europeanization of Ukrainian law, in general, have made significant contributions to the implementation of proof standards in national practice. As a result, international human rights standards, including the right for a fair trial, have become an integral part of the scientific disputes.The article explores the standard «beyond a reasonable doubt» proof concept in criminal procedural law. During the research, the author has studied national legislation, domestic and foreign doctrinal resources. As a result, the proof standard has been examined as a comprehensive notion, and the criterion for achieving a certain level of belief following the standard "beyond a reasonable doubt" has been identified. The author commends the reader's attention to the correlation between the proof standard "beyond reasonable doubt" and other standards, the inner conviction of a judge or juro and the purpose of proof in criminal litigation.Система уголовной юстиции в Украине призвана обеспечивать эффективные охрану и защиту прав и интересов лиц, общества, государства, и для этого существует потребность вносить новые и совершенствовать имеющиеся элементы, при этом отдавая должное презумпции невиновности как основополагающему принципу, который определяет стандарты доказывания, которые должны быть учтены участниками уголовного производства, а также определяет обязанность нести бремя доказывания.Весомым вкладом в реализацию стандартов доказывания в национальную практику стала ратификация Всеобщей декларации прав человека, Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, Международного пакта о гражданских и политических правах, а также европеизация украинского законодательства в целом. В связи с этим, международные стандарты прав человека, в том числе направленные на справедливое судебное разбирательство, стали неотъемлемой составляющей научного поля в рамках дискуссии по проблемам осуществления производства в пределах смешанного уголовного процесса.Статья посвящена исследованию концепции стандарта доказывания «вне разумного сомнения» в уголовном процессуальном праве Украины. Актуальность данной темы обусловлена неоднозначностью применения данного стандарта как в доктрине, так и на практике. При написании работы были исследованы национальное законодательство, отечественные и иностранные доктринальные источники. Целью статьи является определение содержания стандарта доказывания «вне разумного сомнения». В результате было проведено исследование стандарта доказывания «вне разумного сомнения» как многоаспектной категории, выделены критерии достижения уровня убеждения соответствии с этим стандартом. Особое внимание было уделено соотношению стандарта доказывания «вне разумного сомнения» с другими стандартами, внутренним убеждением судьи или присяжного и целью уголовного процессуального доказывания.Система кримінальної юстиції в Україні покликана забезпечувати ефективні охорону і захист прав та інтересів осіб, суспільства, держави, і для цього існує потреба вносити нові та вдосконалювати наявні елементи, при цьому віддаючи належне презумпції невинуватості як основоположному принципу, який визначає стандарти доказування, які мають бути враховані учасниками кримінального провадження, а також визначає обов’язок нести тягар доказування.Вагомим внеском у впровадження стандартів доказування в національну практику стала ратифікація Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також європеїзація українського законодавства в цілому. У зв’язку з цим, міжнародні стандарти прав людини, у тому числі спрямовані на справедливий судовий розгляд, стали невіддільною складовою наукового поля в рамках дискусії щодо проблем здійснення провадження в межах змішаного кримінального процесу. Статтю присвячено дослідженню концепції стандарту доказування «поза розумним сумнівом» в кримінальному процесуальному праві України. Актуальність даної теми зумовлена неоднозначністю застосування даного стандарту як у доктрині, так і на практиці. При написанні роботи було досліджено національне законодавство, вітчизняні та іноземні доктринальні джерела. Метою статті є визначення змісту стандарту доказування «поза розумним сумнівом». У результаті було проведено дослідження стандарту доказування «поза розумним сумнівом» як багатоаспектної категорії, виділено критерії досягнення рівня переконання відповідно до цього стандарту. Особливу увагу було приділено співвідношенню стандарту доведення «поза розумним сумнівом» з іншими стандартами, внутрішнім переконанням судді або присяжного і метою кримінального процесуального доказування
Етичне лідерство в публічній службі: смисл і значущість феномену
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the notion`s meaning of ethical leadership, the disclosure of its manifestations in the professional activities of public officials, the determination of the potential of this phenomenon for strengthening the ethical principles of the public services’ functioning.It has been established that the main theories of leadership usually classify ethical behaviour as an important characteristic of a leader's personality, but, at the same time, they either do not focus on its meaningful status or consider ethical leadership as inherent for certain individual leaders. Therefore, the necessity for a thorough research of ethical leadership at the level of individuals and institutions is noted.The manifestations of ethical leadership as a component of the professional competence of the heads of government bodies and their subordinates have been analysed, the growth of its importance depending on the place an employee occupies in the management hierarchy of a public institution has been emphasized.The importance of strengthening the professional and ethical atmosphere in the public service has been emphasized not only in the form of fixing the norms of acceptable employees` behaviour in ethical codes, but also the existence of a real example of an ethical leader who is also guided by higher values and encourages colleagues to positive behaviour and personal growth. Attention is drawn to the scientific potential of the interaction idea between servants` leadership skills and their ability to solve ethical problems in the workplace, as well as the promotion of ethics in the organizational culture of public service.The research made it possible to formulate the author's definition of ethical leadership in public service as a meaning-forming, complex phenomenon, which provides for the leader's possession of the necessary moral qualities and ethical characteristics that manifest themselves in relationships, actions and behaviour, as well as ethical management of a public institution.Статья посвящена анализу понятия этического лидерства, раскрытию его проявлений в профессиональной деятельности публичных служащих, обрисовке потенциала данного феномена для усиления этических принципов функционирования публичных служб.Выявлено, что современные теории лидерства обычно причисляют этическое поведение в важных признаков личности лидера, однако при этом они либо не акцентируют внимание на ее статусе как такового, что образует смысл, или рассматривают этическое лидерство как присуще отдельным лидерам-лицам. Поэтому отмечена необходимость тщательного исследования этического лидерства на уровне индивидов и уровне институтов.Проанализированы проявления этического лидерства как составляющей профессиональной компетентности руководителей органов власти и их подчиненных, подчеркнуто рост ее значимости в зависимости от служащего в управленческой иерархии публичной учреждения.Подчеркнута важность для укрепления профессионально-нравственной атмосферы на публичной службе не только фиксации норм допустимого поведения служащих в этических кодексах, но и наличие живого примера нравственного лидера, который руководствуется также высшими ценностями и стимулирует коллег к положительной поведенческой модели и личностного роста. Обращается внимание на научный потенциал идеи взаимосвязи между лидерскими навыками управленца и его способностью решать этические проблемы на рабочем месте, а также продвижением этики в организационной культуре публичной службы.Проведенное исследование позволило сформулировать авторское определение этического лидерства в публичной службе как такового, что образует смысл, которое включает в себя владение лидером необходимыми моральными качествами и этическими характеристиками, которые проявляют себя в отношениях, действиях и поведении, а также этическом менеджменте публичной учреждения.Статтю присвячено аналізу поняття етичного лідерства, розкриттю його проявів у професійній діяльності публічних службовців, окресленню потенціалу даного феномену для посилення етичних засад функціонування публічних служб. Виявлено, що сучасні теорії лідерства зазвичай зараховують етичну поведінку до важливих ознак особистості лідера, однак при цьому вони або не акцентують увагу на її статусі як такого, що утворює смисл, або розглядають етичне лідерство як притаманне окремим лідерам-особам. Тому наголошено на необхідності ретельного дослідження етичного лідерства на рівні індивідів та рівні інституцій.Проаналізовано вияви етичного лідерства як складової професійної компетентності керівників органів влади та їхніх підлеглих, підкреслено зростання її значущості в залежності від місця службовця в управлінській ієрархії публічної інституції.Підкреслено важливість для зміцнення професійно-етичної атмосфери на публічній службі не лише фіксації норм допустимої поведінки службовців у етичних кодексах, але й наявність живого прикладу етичного лідера, який керується також вищими цінностями і стимулює колег до позитивної поведінкової моделі та особистісного зростання. Звертається увага на науковий потенціал ідеї взаємозв’язку між лідерськими навичками управлінця та його спроможністю вирішувати етичні проблеми на робочому місці, а також просуванням етики в організаційній культурі публічної служби.Проведене дослідження дозволило сформулювати авторське визначення етичного лідерства в публічній службі як такого, що утворює сенс, яке включає в себе володіння лідером необхідними моральними якостями та етичними характеристиками, котрі проявляють себе в стосунках, діях і поведінці, а також етичному менеджменті публічної інституції
Професійна активізація персоналу як наукова проблема
Get PDFThe current state of development of professional activation's problem in professional development and formation of personnel, including public service personnel, has been investigated in the article. On the basis of the carried out research it is possible to investigate the maintenance, system of display, functions of professional activation, and factors of influence on it that are now known to a science.It has been noted by the author that only in a small number of scientific, educational and popular science publications it is possible to find specific interpretations of the «activation» concept. It has been concluded that the main emphasis in modern scientific research is directed mainly on the value, orientation, guiding and motivational (stimulating) functions of professional activation. But such an approach cannot be considered sufficient, as the professional activation is more important and more manifested in the professional activities of personnel, so it includes more functions.The study of features, content, functional, activity manifestations and characteristics of professional activation has been made in the article. An attempt to carry out a systematic analysis of professional activation from the standpoint of its users and the impact on other processes in the overall process of professional development and staffing of public administration has been made. It has been concluded that professional motivation and professional activation are different things. It is possible to activate for a short time an unmotivated or insufficiently motivated employee. Motivation creates more changes in the time of work resumption, activation as a "background", as ancillary support has less duration. However, activation can link the entire structure of professional activity from defining the purpose (goal) of activity and ending with its control and reflection. Activation can be handled as a separate general function of the management process. To activate the staff, from the author's point of view, it is possible to use various tools and technologies to work with staff, aimed primarily at: career guidance, assessment, adaptation, training, education.Professional activation promotes the development of professionalism and professional mobility of a person or promotes their further activity due to professional deformation. This is an important function of the professional environment and the corresponding system of measures aimed at actualizing the issues of professional self-determination and development of an individual visitor in the position. This is external support for development, motivation, joint orientation in professions, adaptation, evaluation, training and education of employees on the path of professional development. The response to the influence of the external environment is the formation of self-activation of the individual which includes its professional manifestations.В статье исследовано современное состояние разработанности проблемы профессиональной активизации в профессиональном развитии и становлении персонала, в том числе, персонала публичной службы. На основании проведенного исследования исследовать содержание, системные проявления, известные науке функции профессиональной активизации, факторы влияния на нее.Автором отмечено, что только в небольшом количестве научных, учебных и научно-популярных изданий мы можем найти конкретные толкования понятия «активизация».Сделан вывод, что основной акцент в современных научных исследованиях сделано преимущественно на ценностной, ориентирующей, направляющей и мотивационной (стимулирующей) функциях профессиональной активизации. Но такой подход нельзя считать достаточным, поскольку профессиональная активизация имеет большее значение и больше проявлений в профессиональной деятельности персонала, а следовательно - и выполняет больше функций.Сделана попытка осуществить системный анализ профессиональной активизации с позиции ее связей и влияния на другие процессы в общем процессе профессионального развития и становления персонала органов публичного управления. Сделан вывод, что профессиональная мотивация и профессиональная активация - это не одно и тоже. Активизировать на непродолжительное время можно и немотивированного, или недостаточно мотивированного работника. Мотивация создает более стабильное во времени отношение к работе, активизация, как «фон», как вспомогательная поддержка - менее длительное. Однако, активизация может касаться всей структуры профессиональной деятельности, начиная от определения цели (цели) деятельности, и заканчивая ее контролем и рефлексией. Активизация может быть обоснована как отдельная общая функция процесса управления. Активизировать персонал, с позиции автора, можно с помощью различных инструментов и технологий работы с персоналом, направленных, в первую очередь, на: профессиональную ориентацию, оценки, адаптации, обучения, воспитания.Профессиональная активизация сопровождает развитие профессионализма и профессиональной мобильности человека или тормозит их, выступая одной из причин профессиональной деформации. Это - важная функция профессиональной среды и соответствующая система мер, направленных на актуализацию вопросов профессионального самоопределения и развития (саморазвития) индивида в должности, в профессии. Это - внешняя поддержка пробуждения, мотивация, вместе с ориентацией в профессии, адаптацией, оценкой, обучением, воспитанием служащего на пути профессионального становления и развития. Откликом на воздействие внешней среды является сформированность самоактивизации индивида, включая его профессиональные проявления.У статті досліджено сучасний стан розробленості проблеми професійної активізації у професійному розвитку та становленні персоналу, у тому числі, персоналу публічної служби. На підставі здійсненого дослідження дослідити зміст, системні прояви, нині відомі науці функції професійної активізації, чинники впливу на неї.Автором зазначено, що лише у невеликій кількості наукових, навчальних та науково-популярних видань ми можемо знайти конкретні тлумачення поняття «активізація». Зроблено висновок, що основний акцент у сучасних наукових дослідженнях зроблено переважно на ціннісній, орієнтуючій, спрямовуючій та мотиваційній (стимулюючій) функціях професійної активізації. Але такий підхід не можна вважати достатнім, оскільки професійна активізація має більше значення та більше проявів у професійній діяльності персоналу, а відтак – і виконує більше функцій.Зроблено спробу здійснити системний аналіз професійної активізації з позиції її зв’язків та впливу на інші процеси у загальному процесі професійного розвитку та становлення персоналу органів публічного управління. Зроблено висновок, що професійна мотивація та професійна активація – це не одне й теж саме. Активізувати на нетривалий час можна й немотивованого, або недостатньо мотивованого працівника. Мотивація створює більш стабільне у часі відношення до роботи, активізація, як «фон», як допоміжна підтримка – менш тривале. Однак, активізація може стосуватись всієї структури професійної діяльності, починаючи від визначення цілі (мети) діяльності, та закінчуючи її контролем та рефлексією. Активізація може бути обґрунтована як окрема загальна функція процесу управління. Активізовувати персонал, з позиції автора, можна за допомогою різних інструментів та технологій роботи з персоналом, спрямованих, у першу чергу, на: професійну орієнтацію, оцінювання, адаптацію, навчання, виховання.Професійна активізація супроводжує розвиток професіоналізму та професійної мобільності людини, або гальмує їх, виступаючи однією з причин професійної деформації. Це – важлива функція професійного середовища та відповідна система заходів, спрямованих на актуалізацію питань професійного самовизначення і розвитку (саморозвитку) індивіда на посаді, у професії. Це – зовнішня підтримка пробудження, мотивація, разом з орієнтацією у професії, адаптацією, оцінюванням, навчанням, вихованням службовця на шляху професійного становлення та розвитку. Відгуком на вплив зовнішнього середовища є сформованість самоактивізації індивіда, включаючи її професійні прояви
Фактори підвищення міжнародних рейтингів українських закладів вищої освіти в умовах цифрової трансформації суспільства
Get PDFThe article is devoted to the statistical analysis of the tools for assessing the international competitiveness of higher education institutions (HEIs) on the basis of the Webometric ranking of universities in terms of digital transformation.The ratings of ZVO as a modern information tool for education management are studied. A brief review and analysis of research and publications of domestic and foreign scientists on the role of ratings as a mechanism for assessing free economic education as educational and research centers.Using the professional statistical data processing program STATGRAPHICS Centurion XV.I and the principal components method, the specifics of Webometric indicators and their impact on the global ranking of the world's leading universities were analyzed. Based on statistical assessments, the reasons for insufficiently high rating positions of national free economic zones in the Webometrics system have been identified.Proposals have been developed to increase the representation of Ukrainian free economic zones in the Internet space, to raise their international rating according to Webometric criteria and to qualitatively develop the domestic scientific and educational school in the context of world trends.The results of the study can be used by the governing bodies and management of Ukrainian free economic zones in the development and adjustment of development strategies, as well as specialists who develop, implement and evaluate the state policy of Ukraine in the field of higher education.Статья посвящена статистическому анализу инструментария оценки международной конкурентоспособности высших учебных заведений (ЗВО) на основе Вебометричного рейтинге университетов в условиях цифровой трансформации.Исследована рейтинги ЗВО как современный информационный инструмент управления сферой образования. Осуществлен краткий обзор и анализ исследований и публикаций отечественных и зарубежных ученых о роли рейтингов в качестве механизма оценки ЗВО как образовательных и научных центров.С использованием профессиональной программы статистической обработки данных STATGRAPHICS Centurion XV.I и метода главных компонент проанализирована специфика Вебометричних индикаторов и их влияние на глобальный рейтинг ведущих мировых университетов. На основе статистических оценок выявлены причины недостаточно высоких рейтинговых позиций национальных ЗВО в системе Вебометрикс.Разработаны предложения по повышению показателей представленности украинских ЗВО в Интернет-пространстве, повышение их международного рейтинга по Вебометричнимы критериям и качественного развития отечественной научной и образовательной школы в контексте мировых тенденций.Результаты исследования могут быть использованы органами управления и руководящим составом украинских ЗВО при разработке и корректировке стратегий развития, а также специалистами, которые разрабатывают, воплощают и оценивают государственную политику Украины в сфере высшего образования.Стаття присвячена статистичному аналізу інструментарію оцінки міжнародної конкурентоспроможності закладів вищої освіти (ЗВО) на основі Вебометричного рейтингу університетів в умовах цифрової трансформації. Досліджено рейтинги ЗВО як сучасний інформаційний інструмент управління сферою освіти. Здійснено стислий огляд та аналіз досліджень і публікацій вітчизняних і зарубіжних науковців стосовно ролі рейтингів в якості механізму оцінювання ЗВО як освітніх і наукових центрів. З використанням професійної програми статистичної обробки даних STATGRAPHICS Centurion XV.I і методу головних компонент проаналізовано специфіку Вебометричних індикаторів та їх вплив на глобальний рейтинг провідних світових університетів. На основі статистичних оцінок виявлені причини недостатньо високих рейтингових позицій національних ЗВО в системі Вебометрікс. Розроблено пропозиції щодо підвищення показників представленості українських ЗВО в Інтернет-просторі, підняття їх міжнародного рейтингу за Вебометричними критеріями та якісного розвитку вітчизняної наукової й освітньої школи в контексті світових тенденцій.Результати дослідження можуть бути використаними органами управління та керівним складом українських ЗВО при розробці та коригуванні стратегій розвитку, а також фахівцями, які розроблюють, втілюють та оцінюють державну політику України у сфері вищої освіти
Вплив європейських норм партисипативної демократії на підвищення рівня участі громадян України в місцевому самоврядуванні
Get PDFThe article considers the European legal acts features concerning democratic practices of participatory democracy for their further implementation in Ukraine. Given the insufficient level of public participation in the development and adoption of public administration decisions at the local level in Ukraine, the attention is focused on some elements of the participatory mechanism of involving members of local communities in local self-government in European documents on exercising the right to local self-government.The analysis of European norms on municipal participation, which testified to their evolution under the influence of building a system of democratic public administration and an active civil society, is made. The result of this process is the creation of a modern integrated system of interaction and cooperation of local authorities with local communities through the tools of the concept of transparent municipal activities. The comparison of the content of European acts on citizen participation in local public life, adopted over the years, allows concluding that the latest documents, along with a summary of considerable principles, forms and methods of participatory democracy contained in previous acts, are also supplemented by modern principles and measures of their implementation; and the updated methods can be used more effectively using forms of participatory democratic participation at different stages of the complicity.It is determined that modern European tendencies of democratization of administrative processes and encouragement of citizens' participation in local public life influence the increasing the citizens' participation level in making decisions of local value issues in Ukraine. It is suggested to distinguish three consecutive levels of citizen participation in making public administration decisions of local importance depending on the type of relationship, the degree of the local community members’ participation and the intensity of the process (low – general information, medium – public consultation, high – partner dialogue), the regulation of forms on each of them and the relevant content.В статье рассматриваются особенности европейских правовых актов, касающихся демократических практик партисипативной демократии с целью их дальнейшего внедрения в Украине. Учитывая недостаточный уровень участия населения в выработке и принятии публично-управленческих решений на локальном уровне в Украине, обращено внимание на отдельные элементы партисипативного механизма привлечения членов местных общин к местному самоуправлению в европейских документах относительно вопросов реализации ними права на местное самоуправление. Проанализированы европейские нормы относительно муниципальной партисипации, которые показали их эволюционирование под влиянием развития системы демократического публичного управления и построения активного гражданского общества. Результатом этого процесса стало создание современной комплексной системы взаимодействия и сотрудничества местных властей с территориальными общинами через инструменты концепции транспарентной муниципальной деятельности. Сопоставление содержания европейских актов относительно участия граждан в местном публичном жизни, которые принимались в разные годы, позволило сделать вывод о том, что более новые документы, наряду с обобщением важных принципов, форм и методов партисипативной демократии из предыдущих актов, дополнены современными принципами и мерами их реализации, поэтому обновленные способы могут более эффективно использоваться при применении форм партисипативный демократического участия на различных этапах соучастия. Определено, что современные европейские тенденции демократизации управленческих процессов и поощрения участия граждан в местной публичной жизни влияют на повышение уровня участия граждан в решении вопросов местного значения в Украине. Было предложено выделять три последовательных уровня участия граждан в принятии публично-управленческих решений местного значения в зависимости от вида отношений, степени участия членов территориальной общины и интенсивности процесса (низкий как базовый информационный, средний – публично-консультационный, высокий – партнерский диалоговый), регламентацию форм на каждом из них, а также их соответствующее содержательное наполнение.У статті розглядаються особливості європейських правових актів, які стосуються демократичних практик партисипативної демократії, з метою їх подальшого впровадження в Україні. Зважаючи на недостатній рівень участі населення у виробленні та прийнятті публічно-управлінських рішень на локальному рівні в Україні, звернено увагу на окремі елементи партисипативного механізму залучення членів місцевих громад до місцевого самоврядування в європейських документах з питань реалізації ними права на місцеве самоврядування. Здійснено аналіз європейських норм з муніципальної партисипації, який засвідчив їх еволюціонування під впливом розвитку системи демократичного публічного управління та побудови активного громадянського суспільства. Результатом цього процесу стало створення сучасної комплексної системи взаємодії і співробітництва місцевих влад з територіальними громадами через інструменти концепції транспарентної муніципальної діяльності. Зіставлення змісту європейських актів щодо участі громадян в місцевому публічному житті, які приймалися протягом різних років, дозволило зробити висновок про те, що новітні документи поряд з узагальненням важливих принципів, форм і методів партисипативної демократії, вміщених у попередніх актах, також доповнено сучасними принципами і заходами їх реалізації, а оновлені способи можуть більш ефективно використовуватися під час застосування форм партисипативної демократичної участі на різних етапах співучасті. Визначено, що сучасні європейські тенденції демократизації управлінських процесів та заохочення участі громадян в місцевому публічному житті впливають на підвищення рівня участі громадян у вирішенні питань місцевого значення в Україні. Запропоновано виділяти три послідовні рівні участі громадян в прийнятті публічно-управлінських рішень місцевого значення залежно від виду відносин, ступеню участі членів територіальної громади та інтенсивності процесу (низький – базовий інформаційний, середній – публічно-консультаційний, високий – партнерський діалоговий), регламентацію форм на кожному з них і відповідне змістовне наповнення
Взаємодія органів місцевого самоврядування та бізнесу: цифрова трансформація та неокорпоративізм
Get PDFThe digital economy and digital governance, which are actively developing in Ukraine, require the establishment of ways for mechanisms of interaction between public authorities and business.
The purpose of the study is to determine the latest aspects of the interaction of local self-government bodies with business in the conditions of the formation of the digital economy and digital society based on the concept of neocorporatism. The research methodology is a structural and functional analysis of the possibilities of combining the main provisions of the concept of neocorporatism with changes in the interaction of public authorities and business in the conditions of digital transformation of society.
According to the results, it was established that the modern digitalization policy in Ukraine does not fully take into account the possibilities of using digital technologies to increase the effectiveness of the work of local self-government bodies. In the conditions of global digital transformation, the influence of the world community on the process of liberal transformations in Ukraine, on the one hand, and the expansion of the participation of transnational business in the economy and finance, on the other hand, set the authorities the task of developing and implementing a digital economic policy and, first of all, determining adequate rules of the game for socio-economic field of the country. This, in particular, became an additional factor in the real implementation of municipal reform in Ukraine, taking into account the principle of subsidiarity, that is, the expansion of the organizational and financial and material capacity of communities.
The conclusion notes that in connection with the digitalization of the economy and society, there was a need to form a set of new partnerships and institutions that would function on the basis of digital technologies and protocols. This problem is closely related to non-corporate mechanisms of self-organization of society, which are based on informal structures, processes, social networks that blur the boundaries between private and public. At the same time, the fact that social management is a collective action aimed at promoting collective goals cannot be ignored. Therefore, setting up these digital communications beyond the boundaries of public administration and big business structures should give access to participation in governance to wider groups of interests that potentially carry democratic potential and manifest themselves more clearly at the level of cities, villages, and towns.Цифрова економіка і цифрове врядування, які активно розвиваються в Україні, потребують налагодження шляхів на механізмів взаємодії органів публічної влади та бізнесу.
Метою дослідження є визначення новітніх аспектів взаємодії органів місцевого самоврядування з бізнесом в умовах формування цифрової економіки та цифрового суспільства на основі концепції неокорпоративізму. Методологією дослідження є структурно-функціональний аналіз можливостей поєднання основних положень концепції неокорпоративізму зі змінами у взаємодії публічної влади та бізнесу в умовах цифрової трансформації суспільства.
За результатами встановлено, що сучасна політика цифровізації в Україні не в повній мірі враховує можливості використання цифрових технологій для підвищення результативності роботи органів місцевого самоврядування. В умовах глобальної цифрової трансформації, вплив світової̈ спільноти на процес ліберальних перетворень в Україні, з одного боку, та розширення участі транснаціонального бізнесу в економіці та фінансах, з іншого, поставили перед владою завдання вироблення та проведення цифрової економічної політики і насамперед визначення адекватних правил гри на соціально-економічному полі країни. Це, зокрема, стало додатковим фактором реального впровадження в Україні муніципальної̈ реформи з урахуванням принципу субсидіарності, то б то розширення організаційної та фінансово-матеріальної спроможності громад.
У висновку зазначається, що у зв’язку з цифровізацією економіки та суспільства, виникла необхідність формування сукупності нових партнерських відносин та інститутів, які б функціонували на основі цифрових технологій та протоколів. Ця проблема тісно пов’язана з некорпоративними механізмами самоорганізації суспільства, які засновані на неформальних структурах, процесах, соціальних мережах, які стирають межі між приватним і публічним. При цьому не може бути проігнорованим той факт, що соціальне управління є колективною дією, спрямованою на просування колективних цілей. Тож налаштування цих цифрових комунікацій за межами публічного управління та структур великого бізнесу повинно дати доступ до участі в управлінні більш широким групам інтересів, які потенційно несуть в собі демократичний потенціал і більш яскраво проявляють себе на рівні міст, сіл та селищ. 
Цифрові компетентності громадян та публічних службовців: рамки взаємозв’язку
Get PDFThe digital transformation of public administration, as well as the transformation of all spheres of life in society and the economy, causes basic changes in the training and upgrading of the qualifications of public servants, creating the need for them to master new competencies, knowledge and skills. The general trend in the development of public administration is the transition from electronic governance to digital governance
Digital competences are gradually becoming one of the key things in people's lives in the 21st century. With the digital transformation of public administration, new requirements for the digital competencies of public servants are also being put forward. The purpose of the study is to establish the basic framework of the relationship between the development of digital competences of citizens and digital competences of public servants.
The legal framework for the development of digital competences in Ukraine has been analyzed. European approaches to the digital development of people in the 21st century and lifelong learning are considered.
It has been established that the digital environment, which is increasingly spreading in Ukraine, creates additional requirements for the activities of public administration bodies and, accordingly, for public servants. The conclusion noted the intensification of the movement in Ukraine towards the development of citizens' digital competences. The introduction of the legal framework, the adaptation of the European framework, the development of its own digital education programs in Ukraine create the basis for the successful digital development of both the country as a whole and its territories.Meanwhile, in many documents defining digital development, the terms information and communication and digital are used side by side in an unnatural way. In our opinion, it is still necessary to realize that digital transformation is connected with the further progress of technologies from information and communication to digital.Цифрова трансформація публічного управління, як взагалі і трансформація всіх сфер життєдіяльності суспільства та економіки, спричиняє базові зміни і в підготовці і підвищенні кваліфікації публічних службовців, створює необхідність опанування ними нових компетентностей, знань і навичок. Загальним трендом розвитку публічного управління є перехід від електронного урядування до цифрового врядування
Цифрові компетентності поступово стають одними з ключових у житті людей у 21 столітті. Із цифровою трансформацією публічного управління висуваються й нові вимоги до цифрових компетентностей публічних службовців. Мета дослідження полягає у встановленні основних рамок взаємозв’язку між розвитком цифрових компетентностей громадян і цифрових компетентностей публічних службовців.
Проаналізовано нормативно-правову базу розвитку цифрових компетентностей в Україні. Розглянуто Європейські підходи до цифрового розвитку людей у 21 столітті та навчання протягом усього життя.
Встановлено, що цифрове середовище, яке у все більшій мірі розповсюджується в Україні, створює додаткові вимоги до діяльності органів публічного управління і відповідно до публічних службовців.
У висновку відзначено активізацію в Україні руху у напрямку розвитку цифрових компетентностей громадян. Запровадження правової бази, адаптація європейських рамок, розробка власних програм цифрової освіти створюють в Україні підґрунтя для успішного цифрового розвитку як країни в цілому, так і її територій.
Між тим в багатьох документах, що визначають цифровий розвиток, неприроднім чином поряд використовуються терміни інформаційно-комунікаційні та цифрові. На наш погляд, все ж потрібно усвідомлювати що цифрова трансформація пов’язана із подальшим прогресом технологій від інформаційно-комунікаційних до цифрових
Здобутки і труднощі в реалізації децентралізації влади в Україні
Get PDFThe aim of the article: To define and research on achievements and remain difficulties of decentralization of power issues in Ukraine for the period of 2014 - 2020. Topicality: Decentralization does not imply single reform, it comprises a set of measures applied to the transformation of Public Administration, which have been launched and implemented systematically and gradually. Decentralization is rightly regarded to be one of the most successful directions of reforms in Ukraine.Research outcomes: The authors have analysed a process of decentralization and defined pros and cons of this set of reforms. The authors considered a growth of local budgets, a completion of local communities’ amalgamation, new administrative division of Ukraine, stimulation of economic activity on the local level to be the advantages.At the same time, lack of Constitutional reform concerning the main outputs of the decentralization legal finalization, unresolved issues of legal regulation of land ownership, certain tensions of Center – periphery, as well as politicizing of local Self-government institutes have been outlined as the key challenges of the decentralization. Potential threats have also been represented with the procedures of villagers’ headmen appointment and certain trends towards formation of “enclaves” of amalgamated communities with the same ethic and linguistic parameters. Authors have also concluded the article with some practical recommendations, addressed to Verkhovna Rada of Ukraine and Cabinet of Ministers. They would help with resolving some remaining problems of the decentralization process.Цель: определить и исследовать достижения и проблемные вопросы реформы децентрализации власти в Украине за 2014-2020 годы.Актуальность: Децентрализация власти - это не одна, отдельная реформа, а комплекс мер по целенаправленной трансформации системы государственного управления, внедряются системно и постепенно. Осуществление децентрализации власти небезосновательно называют одним из самых успешных направлений реформирования в Украине. Успех этих реформ связан, прежде всего, с тем, что их результаты касаются почти каждого гражданина, и особенно заметными стали для жителей небольших городов, поселков и городков.Результаты исследования: В статье авторами проанализирован ход процессов децентрализации и определены достижения и недостатки этого комплекса реформ системы государственного управления и местного самоуправления. Среди достижений определены: рост доходов местных бюджетов, завершение процесса объединения территориальных общин, утверждение нового административно-территориального деления Украины, оживление экономической активности в ОТГ, формирование новых возможностей сотрудничества между общинами для решения общих проблем. Среди недостатков и проблем, требующих решения выделено: отсутствие конституционного закрепления децентрализации, правовой неурегулированности возможностей общин управлять землями сельскохозяйственного назначения, находящихся за их пределами, осложнения отношений между центром и регионами, политизации деятельности институтов местного самоуправления. Потенциально проблемным может стать косвенное избрания старост и опасность «анклавизации» ОТГ по языковому или этническому признаку.Авторы также предложили научно-практические рекомендации Верховной Раде и Кабинету министров для решения тех проблем, которые стоят в ходе осуществления децентрализации власти.Мета: визначити і дослідити здобутки та проблемні питання реформи децентралізації влади в Україні за 2014-2020 роки.Актуальність: Децентралізація влади — це не одна, окрема реформа, а комплекс заходів із цілеспрямованої трансформації системи державного управління, які впроваджуються системно і поступово. Здійснення децентралізації влади небезпідставно називають одним із найбільш успішних напрямів реформування в Україні. Успіх цих реформ пов’язаний, перш за все, із тим, що їх результати стосуються майже кожного громадянина, і особливо помітними стали для жителів невеликих міст, селищ і містечок.Результати дослідження: У статті авторами проаналізовано хід процесів децентралізації та визначено здобутки і недоліки цього комплексу реформ системи державного управління та місцевого самоврядування. Серед досягнень визначено: зростання доходів місцевих бюджетів, завершення процесу об’єднання територіальних громад, затвердження нового адміністративно-територіального поділу України, пожвавлення економічної активності в ОТГ, формування нових можливостей співпраці між громадами для розв'язання спільних проблем. Серед недоліків та проблем, які потребують вирішення виділено: відсутність конституційного закріплення децентралізації, правову неврегульованість можливостей громад керувати землями сільськогосподарського призначення, які перебувають за їхніми межами, ускладнення відносин між центром та регіонами, політизацію діяльності інститутів місцевого самоврядування. Потенційно проблемним може стати непряме обрання старост та небезпека «анклавізації» ОТГ за мовною чи етнічною ознакою. Автори також запропонували науково-практичні рекомендації Верховній Раді та Кабінету міністрів для вирішення тих проблем, що постали в ході здійснення децентралізації влади
Сучасні механізми формування молодіжних структур в органах місцевого самоврядування територіальних громад
Get PDFThe relevance of the study is due to the fact that the decentralization process has raised the issue of creating local governments in local communities on youth issues. Prior to the process of unification of territorial communities, there was a situation when youth structures of local councils were created in cities of regional significance and regional centers. The district division until 2020 provided that the implementation of state youth policy in other territorial communities was carried out through the activities of the structural unit of the district state administration responsible for youth.
The aim of the study is to determine the main mechanisms of formation of youth structures in local governments of territorial communities based on the analysis of the existing legal framework in Ukraine. The methodological basis of the study was the analysis of legal documents of the legislative framework of youth policy in Ukraine in terms of the effectiveness of public administration in this area.
Conclusions. According to the results of the study, a number of proposals were proposed to improve the mechanisms of youth structures in local governments of territorial communities, which are related to the need to introduce national mechanisms of local governments to establish structural units for youth and youth councils to ensure their sustainability. logistical, financial and information support. An important element of such a mechanism should be the dissemination of "best practices" in the activities of able-bodied local government units on youth policy.Актуальність дослідження пов’язана з тим, що процес децентралізації актуалізував питання створення в територіальних громадах виконавчих органів місцевого самоврядування з питань молоді. До початку процесу об’єднання територіальних громад склалася ситуація, коли молодіжні структури місцевих рад створювали в містах обласного значення та обласних центрах. Наявний до 2020 р. районний поділ передбачав, що реалізація державної молодіжної політики в інших територіальних громадах здійснювався завдяки діяльності відповідального за молодіжний напрям структурного підрозділу районної державної адміністрації.
Метою дослідження є визначення основних механізмів формування молодіжних структур в органах місцевого самоврядування територіальних громад на основі аналізу наявної законодавчої бази в Україні.
Методологічну основу дослідження склав аналіз правових документів законодавчої бази молодіжної політики в Україні з точки зору ефективності публічного управління у цій сфері.
Висновки. За результатами дослідження запропоновано ряд пропозицій щодо удосконалення механізми формування молодіжних структур в органах місцевого самоврядування територіальних громад, які пов’язані із необхідністю запровадити загальнодержавні механізми діяльності органів місцевого самоврядування зі створення структурних підрозділів з питань молоді та молодіжних рад з метою забезпечення їх сталого характеру, необхідного матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення. Важливим елементом такого механізму має бути розповсюдження «кращих практик» діяльності спроможних підрозділів органів місцевого самоврядування з питань молодіжної політики