Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Міжнародний досвід управління сферою освіти в умовах глобальних викликів
Get PDFThe author of the article reveals the current topic of management of the field of education in the conditions of global challenges based on the study and generalization of positive international experience. According to the scientist, the financial and socio-political crises, natural disasters and wars that dominate the media headlines today highlight the reality that crises are no longer limited by social or geographical boundaries. A situation that one region is facing today will most likely affect another community, country or continent tomorrow. Furthermore, crises are not limited to one sector of society, such as the business sector, but spill over into other sectors, such as the public and non-profit sectors.
Therefore, education leaders in communities must monitor crisis trends and ensure that their educational institutions are ready to function in conditions of global challenges, i.e., endogenous, exogenous, economic crises. The size and location of the school does not protect against crises. Leaders of educational institutions must recognize that crisis management has never been a passing fancy, but a necessary part of responsible education management.
The realities of war, pandemics have proven that even schools are not safe, reinforced the need to review crisis management plans, communication plans with internal and external stakeholders, strategies for ensuring effective leadership in the culture of the school community.
The article emphasizes the fact that incidents in today's society clearly determine the need for crisis planning. Incidents of violence attract the attention of the mass media, and in temporarily occupied enemy territories they make up a large percentage of the crises faced by school districts. However, there are other issues related to finances, accountability measures, curriculum changes, school climate, or staffing issues that can also become a crisis if the situation escalates and interferes with the primary goal of student learning. Therefore, it is important to know how to act in a crisis situation, whose experience will be useful for domestic managers.Автор статті розкриває актуальну тему управління сферою освіти в умовах глобальних викликів на основі вивчення та узагальнення позитивного міжнародного досвіду. На думку науковця фінансові та соціально-політичні кризи, стихійні лиха та війни, які домінують сьогодні у медійних заголовках, підкреслюють реальність того, що кризи більше не обмежені соціальними чи географічними кордонами. Ситуація, з якою нині стикається один регіон, швидше за все, завтра вплине на іншу громаду, країну чи континент. Окрім того, кризи не обмежуються одним сектором суспільства, наприклад, бізнес-сектором, вони перетікають в інші сектори, наприклад, державний і некомерційний.
Тому керівники освіти в громадах повинні слідкувати за кризовими тенденціями та гарантувати те, що їхні заклади освіти готові функціонувати в умовах глобальних викликів, тобто ендогенних, екзогенних, економічних криз. Розмір і розташування школи не захищають від криз. Керівники закладів освіти повинні визнати, що врегулювання кризових ситуацій ніколи не було бажанням, що минає, а є необхідним для відповідального управління освітою.
Реальність війни, пандемії довела, що навіть школи не є безпечними, підсилила потребу переглянути плани врегулювання кризових ситуацій, плани спілкування з внутрішніми та зовнішніми зацікавленими сторонами, стратегії забезпечення ефективного лідерства в культурі шкільної спільноти.
В статті акцентується увага, що інциденти в нинішньому суспільстві чітко обумовлюють потребу в кризовому плануванні. Випадки насильства привертають увагу засобів масової інформації, вони складають на тимчасово окупованих ворогом територіях великий відсоток криз, з якими стикаються шкільні округи. Однак існують й інші проблеми, пов’язані з фінансами, заходами підзвітності, змінами в навчальних програмах, шкільним кліматом або проблемами з персоналом, які також можуть стати кризою, якщо ситуація загострюється і заважає досягненню головної мети навчання учнів. Тож важливо знати як діяти в кризовій ситуації, чий досвід буде для вітчизняних управлінців корисним
Електронне урядування в протидії корупційним ризикам в українській спільноті
Get PDFNowadays, ICT development has become commonplace compared to previous decades and has brought several changes in all spheres of life of local and global formats. Moreover, Citizen-State relations changed with an increase in the number of information flows, which governance structures cannot fully monitor. And, once proclaimed the beacons of democratic processes, ICT has become a universal tool that works for the boon or bane of public order.
Adverse could be seen as the development of corruption phenomena since the same tools and technological capabilities are used to counter this phenomenon and to commit crimes more covertly and subtle.
The regulatory issue and the problem of effective anti-corruption mechanism creation are acute for Ukraine in the context of international agreements and the implementation of tasks set by global programs. The given research paper focuses on the governance structures related to the role of positioning Ukraine as a service state with high standards for civil rights and liberties.
In an attempt to regulate and establish an adequate image of the link between e-gov and anti-corruption policies, the author reviewed already known studies in the field of e-gov and ICT, focusing on the constantly changing actualization of research.
The article consists of four main clusters, annotation, and conclusion. The author analyzed modern and basic research in e-government and ICT in the first cluster.
The second cluster is devoted to innovations in governance since countries exist in a constant process of development and improvement, including concepts and theories of reorganization and development of the sphere of control and optimization of state processes.
A part of the study is devoted to the definition of corruption as a phenomenon and its normative definition as a phenomenon in the international format and concerning Ukraine, the legislative definition of corruption at the national level, and the highlighting of the risks that corruption entails infestations.
And finally, the fourth cluster is devoted to international and national standards in anti-corruption issues, the peculiarities of national manifestations of corruption in Ukraine, and the availability of counteraction mechanisms.Розвиток ІКТ сьогодні абсолютно повсякденне явище в порівнянні з попередніми декадами. Воно спричинило низку змін у всіх сферах життя локального та глобального форматів. Більш того, змінилися взаємини громадян та держав, оскільки інформаційних потоків стало наскільки багато, що вони просто не піддаються всебічному контролю з боку управлінських структур. І, колись проголошені маяками демократичних процесів, ІКТ стали універсальним інструментом, який працює на користь та шкоду державним порядкам.До таких негативних наслідків можна віднести розвиток корупційних явищ, оскільки ті ж інструменти, технологічні можливості, які допомагають боротися з цим явищем, також використовуються і для того, аби потайки та витонченіше вчиняти злочини.Проблема нормативного врегулювання та створення дієвих механізмів протидії корупції гостро постає перед Україною в контексті міжнародних угод та реалізації завдань, поставлених міжнародними програмами розвитку. У роботі зроблено акцент на сферу управлінських структур через позиціонування ролі України як сервісної держави з високими стандартами щодо прав і свобод громадян.У своєму прагненні впорядкувати та створити повноцінну картину взаємозв'язку e-gov та протидії корупції, автор розглянув уже відомі дослідження в галузі e-gov та ICT, акцентувавши увагу на постійно мінливій актуалізації досліджень.Усього стаття складається з 4 основних блоків, анотації та висновків. У першому блоці автором було проаналізовано сучасні та базові дослідження у сфері електронного уряду та ІКТ.Другий блок присвячений нововведенням у сфері управління, оскільки країни перебувають у постійному процесі розвитку та вдосконалення, сюди належать сучасні концепції та теорії реорганізації та розвитку сфери управління та оптимізації державних процесів.Окрема частина дослідження присвячена визначенню корупції як явищу та її нормативне визначення як явища у міжнародному форматі та щодо України, законодавче визначення корупції на національному рівні, а також ризики, які спричиняє корупція у своїх проявах.І, нарешті, четвертий блок присвячений міжнародним та національним стандартам у питаннях протидії корупції, особливості національних проявів корупції в Україні та наявність механізмів протидії
Концептуальні підходи до інноваційних механізмів публічного управління відновленням територій
Get PDFThe article deals with the conceptual bases of innovative mechanisms of public administration of territories, proposals for further development of the problem. It is emphasized that the current conditions of functioning and development of the territories of Ukraine require new approaches to the problem of their revival and managing them in the post -war period. The need to update the scientific support of public management of territories is identified and a number of topical tasks of the public administration system are distinguished, including the need to reorganize management structures at the regional and local level, to improve the legal support for the functioning and revival of territories in the conditions of constant latent military threats; Solving the problem of personnel crisis in executive and local self -government bodies, provoked by functioning in the conditions of hostilities.
Attention is emphasized on the need for new approaches to the preparation and advanced training of civil servants and officials of local self -government in the context of updating the requirements for the effectiveness of the public management system for the restoration of territories, the development of its adaptability and stability. The problem of financial and economic foundations of territories in the context of international financial assistance in the form of international projects and grants is updated.The necessity of further digitalization of the public administration system, activation of scientific developments on the creation of an information and analytical monitoring of the processes of revival of territories in the postwar period of development of Ukraine is determined.В статті розглянуто концептуальні основи інноваційних механізмів публічного управління відродженням територій, надано пропозиції щодо подальшої розробки проблеми. Наголошено на тому, що сучасні умови функціонування та розвитку територій України вимагають нових підходів до проблеми їх відродження та управління ними у повоєнний період. Визначено необхідність оновлення наукового забезпечення публічного управління оновленням територій та виокремлено низку актуальних завдань системи публічного управління, серед яких необхідність реорганізації управлінських структур на регіональному та місцевому рівні, удосконалення нормативно- правового забезпечення щодо функціонування та відродження територій в умовах постійних латентних військових загроз; вирішення проблеми кадрової кризи в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, спровокованої функціонуванням в умовах воєнних дій.
Акцентовано увагу на необхідності нових підходів до підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті актуалізації вимог щодо ефективності системи публічного управління відновленням територій, розвитку її адаптивності та стійкості. Актуалізовано проблему фінансово - економічних основ відродження територій в контексті міжнародної фінансової допомоги у вигляді міжнародних проектів та грантів.Визначено необхідність подальшої цифровізації системи публічного управління, активізації наукових розробок щодо створення системи інформаційно-аналітичного моніторингу процесів відродження територій у післявоєнний період розвитку України
Етнічний чинник реформування адміністративно-територіального устрою: досвід європейських демократичних держав
Get PDFThe relevance of the research topic is due to the need to take into account the European experience of the influence of the ethnic factor in the development of the administrative-territorial system when planning and implementing the next stages of the administrative-territorial reform in Ukraine. The acceleration of the European integration of our country requires the adaptation of the administrative and territorial system of Ukraine to the principles of the regional policy of the EU. Thus, taking into account foreign experience is necessary for the formation of a balanced approach to the coordination of mainly management goals of the next stages of the administrative-territorial reform with the ethno-political situation in the country. The purpose of the article is to determine the general patterns and features of the influence of interethnic relations on the reform of the administrative and territorial system of European states. Among the obtained research results, the main forms of influence of the ethno-political situation on the development of the administrative-territorial system of European countries, as well as the main factors determining the implementation of certain changes, were determined. It was found that the main forms of influence of ethnic factors on the reform of the administrative-territorial system by states are: harmonization of the borders of administrative-territorial units with the borders of the territories of residence of ethnic communities while preserving the symmetrical nature of the administrative-territorial system; formation of ethno-territorial autonomies for ethnic minorities, which have greater powers compared to administrative-territorial units of the same level; transformation of the state system. It has been found that the influence on the reform of the administrative-territorial system of the states is exerted by ethnic minorities who have territories of compact residence, since they are the ones who are interested in expanding the powers of public administration bodies of territorial units. It was also discovered that the main factor influencing interethnic relations on the reform of the administrative-territorial system is the process of politicization of ethnicity; it is characterized by the formation of social movements and political parties that articulate demands for the autonomy of ethnic territories and represent the interests of ethnic communities in the political system of society. Finally it was found that in, ethnopolitical conflicts played a decisive role in the implementation of the autonomization of ethnic territories in European countries. The direct impact was related to the efforts of states to use autonomization as a means of resolving existing conflicts. Instead, the indirect influence lay in the application of decentralization as a tool of state policy to prevent future conflicts.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю враховувати європейський досвід впливу етнічного чинника при розвитку адміністративно-територіального устрою, при плануванні та реалізації наступних етапів адміністративно-територіальної реформи в Україні. Прискорення європейської інтеграції нашої країни вимагає адаптації адміністративно-територіального устрою України до засад регіональної політики ЄС. Таким чином, урахування зарубіжного досвіду необхідне для формування збалансованого підходу до узгодження переважно управлінських цілей наступних етапів адміністративно-територіальної реформи з етнополітичною ситуацією в країні. Метою статті є визначення загальних закономірностей та особливостей впливу міжетнічних відносин на реформування адміністративно-територіального устрою держав Європи. Серед отриманих результатів дослідження – визначено основні форми впливу етнополітичної ситуації на розвиток адміністративно-територіального устрою європейських країн, а також основні чинники, що зумовлюють реалізацію тих чи інших змін. З’ясовано, що головними формами впливу етнічних чинників на реформування державами адміністративно-територіального устрою, є: узгодження меж адміністративно-територіальних одиниць із межами територій проживання етнічних спільнот при збереженні симетричного характеру адміністративно-територіального устрою; утворення для етнічних меншин етнотериторіальних автономій, які мають більші повноваження порівняно з адміністративно-територіальними одиницями такого ж рівня; трансформація державного устрою. З’ясовано, що вплив на реформування адміністративно-територіального устрою держав мають етнічні меншини, які мають території компактного проживання, оскільки саме вони зацікавлені у розширенні повноважень органів публічного управління територіальних одиниць. Встановлено, що головним чинником впливу міжетнічних відносин на реформування адміністративно-територіального устрою є процес політизації етнічності; він характеризується формуванням громадських рухів та політичних партій, що артикулюють вимоги щодо автономізації етнічних територій та представляють інтереси етнічних спільнот у політичній системі суспільства. Також виявлено, що у європейських країнах на здійснення державами автономізації етнічних територій вирішальне значення мали етнополітичні конфлікти. Прямий вплив був пов'язаний із намаганнями держав використати автономізацію як засіб врегулювання наявних конфліктів. Натомість непрямий вплив виявлявся у застосуванні децентралізації як інструменту державної політики із запобігання майбутнім конфліктам
Реалізація державної політики цифрового розвитку щодо боротьби з етнічними конфліктами
Get PDFThe article is devoted to the urgent, in the conditions of the war with Russia, topic of prevention and prevention of the emergence of ethnic conflicts. The digital transformation of society and the state policy of digitization add significant attention to this problem, both to new opportunities and to new threats of such conflicts.
The purpose of the study is to determine the modern aspects and causes of ethnic conflicts, taking into account the impact of digital transformation processes and the implementation of the state policy of digital development to combat them.
The issue of the emergence and dynamics of ethnic conflicts in the conditions of digital transformation has been studied.
It is concluded that an important innovation in solving ethnic conflicts is the involvement of digital technologies in the process of regulating inter-ethnic conflicts in society. This makes it possible to achieve a peaceful solution to situations of confrontation by manipulating the consciousness of large masses of people, to level the painful sharpness of national self-consciousness due to the accentuation of citizens on the cultural and traditional aspects of the uniqueness of ethnic minorities.
However, the role of digitalization in ensuring ethnopolitical balance in society cannot always be assessed as positive. International organizations have recently increased their efforts to ensure ethnic groups' freedom of expression, access to information and inclusive digital development worldwide. It turns out that this directly affects the level of national security of individual states and not only provides opportunities for the creation of new tools for the prevention of inter-ethnic differences, but also provokes the emergence of additional threats, especially in the field of terrorism.Стаття присвячена актуальній, в умовах війни з Росією, темі попередження та запобігання виникненню етнічних конфліктів. Цифрова трпансформація суспільства та державна політика цифровізації додають до цієї проблеми значної уваги як до нових можливостей, так і до нових загроз виникнення таких конфліктів.
Метою дослідження є визначення сучасних аспектів та причин виникнення етнічних конфліктів з урахуванням впливу процесів цифрової трансформації та особливостей реалізація державної політики цифрового розвитку щодо боротьби з ними.
Досліджено питання виникнення та динаміки етнічних конфліктів в умовах цифрової трансформації.
Робиться висновок, що важливою інновацією у вирішенні етнічних конфліктів є залучення цифрових технологій до процесу регулювання міжетнічних суперечностей у суспільстві. Це дозволяє досягти мирного вирішення ситуацій протистояння шляхом маніпуляції свідомістю великих мас людей, нівелювати болісну гостроту національної самосвідомості за рахунок акцентуації громадян на культурних та традиційних аспектах своєрідності етнічних меншин.
Однак не завжди роль цифровізації у забезпеченні етнополітичної рівноваги у суспільстві можна оцінити як позитивну. Міжнародні організації останнім часом збільшили свої зусилля щодо забезпечення свободи вираження думок етнічними групами, доступу їх до інформації та інклюзивного цифрового розвитку в усьому світі. Виявляється, що це безпосередньо позначається на рівні національної безпеки окремих держав і не лише надає можливості для створення нових інструментів щодо профілактики міжетнічних розбіжностей, а й провокує виникнення додаткових загроз, особливо у сфері тероризму
Соціально відповідальний бізнес в умовах цифрової трансформації суспільства
Get PDFThe article is devoted to the study of the peculiarities of the formation of socially responsible business in Ukraine in the conditions of digital transformation of society. The essence of the concept of socially responsible business reflects social, historical, and socio-cultural requests for achieving and ensuring social partnership between business, civil society and public authorities.
The purpose of the study is to determine the reasons and obstacles that prevent the implementation of the concept of socially responsible business in the conditions of digitalization, and to analyze the mechanisms by which civil society and the state can contribute to the formation of socially responsible business.
The process of global and comprehensive digital transformation of the economy increases the need to study and use the significant international experience of modernization of the economy with an emphasis on social responsibility and the development of a theoretical apparatus for the analysis of socially responsible business. The main problem is the slow process of forming a socially responsible business, which requires, first of all, a comprehensive comparative analysis of the experience of different countries depending on the socio-cultural, historical context and regional and local conditions of business formation.
Peculiarities of implementation of the concept and practice of socially responsible business in Ukraine have been studied. The main factors affecting the specifics of the formation of socially responsible practices in Ukraine are identified, namely: the establishment of negative social expectations of the population in relation to the state; insufficient formation of public expectations from socially responsible business; a high degree of objective dependence of business on politics, the state and local authorities; this concept in Ukraine still does not sufficiently demonstrate compliance with the processes of digitization and globalization, does not serve as a source of unification of representatives of all levels of domestic business.
It was concluded that the basis of the activity of Ukrainian enterprises in modern conditions should be not only borrowed Western models of social responsibility of business, but also the principles of synergistic interaction of business with state and municipal authorities, which takes into account the national specificity of the socio-economic environment and management traditions.Стаття присвячена дослідженню особливостей становлення соціально відповідального бізнесу в Україні в умовах цифрової трансформації суспільства. Сутність концепції соціально відповідального бізнесу віддзеркалює суспільні, історичні та соціокультурні запити на досягнення й забезпечення соціального партнерства бізнесу, громадянського суспільства та публічної влади.
Метою дослідження є визначення причин й перешкод, що заважають реалізації концепції соціально відповідального бізнесу в умовах цифровізації, та аналізу механізмів, за допомогою яких громадянське суспільство та держава можуть сприяти формуванню соціально-відповідального бізнесу.
Процес глобальної та всебічної цифрової трансформація економіки посилює необхідність вивчення й використання вагомого міжнародного досвіду модернізації економіки з акцентом на соціальній відповідальності та опрацювання теоретичного апарату аналізу соціально-відповідального бізнесу. Основною проблемою є уповільнений процес становлення соціально-відповідального бізнесу, що потребує передовсім всебічного порівняльного аналізу досвіду різних країн в залежності від соціально-культурного, історичного контексту і регіональних і локальних умов становлення бізнесу.
Досліджено особливості впровадження концепції та практики соціально відповідального бізнесу в Україні. Визначено основні фактори, що впливають на специфіку формування соціально відповідальних практик в Україні, а саме: усталеність негативних соціальних очікувань населення по відношенню до держави; недостатня сформованість суспільних очікувань від соціально відповідального бізнесу; високий ступінь об'єктивної залежності бізнесу від політики, держави та місцевих органів влади; дана концепція в Україні країні все ще недостатньо проявляє відповідність процесам цифровізації та глобалізації, не виступає джерелом об'єднання представників усіх рівнів вітчизняного бізнесу.
Зроблено висновок, що в основі діяльності українських підприємств в сучасних умовах повинні бути не лише запозичені західні зразки соціальної відповідальності бізнесу, але й принципи синергетичної взаємодії бізнесу з державною та муніципальною владою, що враховує вітчизняну специфіку соціально-економічного середовища та управлінських традицій
Глобальне громадянське суспільство в умова цифрової трансформації
Get PDFThe purpose of the study is to determine the functions of global civil society and its influence on solving global problems in the conditions of digital transformation of society. The subject of consideration is also the interaction of institutions of global civil society with states, their interstate associations since sectoral interaction at this level in the conditions of digital transformation has recently undergone noticeable changes.
The "civilizing" function of the global civil society is noted since the latter is the subject of the formation of a new world order and a modern humanitarian outlook based on the primacy of justice and human rights. Various aspects of global civil society activity in the conditions of digitalization are considered, as one of the main factors in the formation of national civil society in countries that are in the process of transformation - such as Ukraine.
It is concluded that despite many definitions and concepts, civil society has one general understanding as a space outside the government, the family, and the market. This is the space in which individuals and collective organizations put forward common ideas and have common goals. In the conditions of digitalization, the formation of a global civil society has led to the expansion of ideas about the circle of civil society participants, both at the global and national levels. Today, they include, in addition to non-governmental organizations, public movements, groups of indigenous peoples, charitable and religious organizations, mass communication media operators (primarily the Internet, social networks, etc.), academic circles, diaspora organizations, lobbying and consulting groups, analytical and research centers, professional associations and foundations. This circle is constantly expanding both quantitatively and qualitatively. Even political parties and private companies can be considered elements of digital civil society. Public administration in the conditions of digital transformation is increasingly becoming the field of activity of various global institutions and structures, which are considered precisely as actors of global civil society.Метою дослідження є визначення функцій глобального громадянського суспільства та його вплив на вирішення глобальних проблем в умовах цифрової трансформації суспільства. Також предметом розгляду є взаємодія інституцій глобального громадянського суспільства з державами, їх міждержавними об'єднаннями, оскільки секторальна взаємодія на цьому рівні в умовах цифрової трансформації зазнає останнім часом помітних змін.
Відзначено "цивілізаційну" функцію глобального громадянського суспільства, оскільки останнє є суб'єктом формування нового світового порядку та сучасного гуманітарного світогляду, що ґрунтується на першості справедливості та прав людини. Розглянуто різні аспекти діяльності глобального громадянського суспільства в умовах цифровізації, як одного з головних факторів формування національного громадянського суспільства у країнах, що знаходяться у процесі трансформації – таких, як Україна.
Зроблено висновок, що незважаючи на багато визначень та концепцій, громадянське суспільство має одне загальне розуміння як простір поза урядом, сім'єю та ринком. Це той простір, в якому окремі особи і колективні організації висувають загальні ідеї і мають спільні цілі. В умовах цифровізації, формування глобального громадянського суспільства призвело до розширення уявлень про коло учасників громадянського суспільства, як на глобальному так і на національному рівнях. Насьогодні до їх складу входять окрім неурядових організацій, також громадські рухи, групи корінних народів, благодійні та релігійні організації, оператори засобів масової комунікації (в першу чергу Інтернет, соціальні мережі тощо), наукові кола, організації діаспори, лобістські та консультаційні групи, аналітичні та дослідницькі центри, професійні асоціації та фонди. Це коло постійно розширюється як кількісно та і якісно. Навіть політичні партії і приватні компанії можуть вважатись елементами цифрового громадянського суспільства. Публічне управління в умовах цифрової трансформації все більше стає полем діяльності різноманітних глобальних інституцій та структур, які розглядаються саме як актори глобального громадянського суспільства
Conceptual Foundations of the Implementation of the State Policy of Formation of National-Patriotic Consciousness and Democratic Values of Youth in Ukraine
Get PDFАктуальність дослідження зумовлено тим, що ні Стратегія національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни» (2020 р.), ні Стратегія національно-патріотичного виховання (2019 р.) не визначають комплексно засади й особливості формування національно-патріотичного виховання та впровадження демократичних цінностей в української молоді.
Виявлено, що причинами такої ситуації, що склалася, є відсутність цілісної концепції такого виховання. Акцентовано, що це негативно позначається на розвитку суспільства та нації в цілому. З урахуванням загальних положень публічного управління аргументовано, що саме концепція має передувати затвердженню відповідної стратегії. Інакше можна стикнутися з тим, з чим стикнулися сьогодні на вітчизняних теренах, що у межах обох надважливих стратегій не враховані ключові засади фундаментальної науки, що уможливило відірваність від неї управлінської практики. Установлено, що вона зважати на науково обґрунтовані форми та методи патріотичного виховання, що базуються на українських народних традиціях, найкращих здобутках національної та світової педагогіки та психології, і що важливо – публічного управління й адміністрування. Аргументовано, що саме воно покликано забезпечити впровадження міждисциплінарного підходу до забезпечення комплексного та концептуального формування національно-патріотичного виховання в Україні. Усе це засвідчило актуальність обраної тематики дослідження.
Мета статті полягає у визначенні концептуальних засад щодо реалізації державної політики формування національно-патріотичної свідомості та демократичних цінностей молоді в Україні.
Серед отриманих результатів – наукове обґрунтування ключових положень Концепції національно-патріотичного виховання молоді та формування в неї демократичних цінностей в Україні. До цих положень віднесено мету, завдання, принципи, напрямки реалізації державної політики у сфері формування національно-патріотичного виховання молоді та впровадження демократичних цінностей.The relevance of the study is determined by the fact that neither the National Security Strategy of Ukraine "Human Security - Country Security" (2020), nor the Strategy of National Patriotic Education (2019) comprehensively define the principles and features of the formation of national patriotic education and the introduction of democratic values among Ukrainian youth.
It was found that the reasons for this situation are the lack of a holistic concept of such education. It is emphasized that this negatively affects the development of society and the nation as a whole. Taking into account the general provisions of public administration, it is argued that the concept itself should precede the approval of the corresponding strategy. Otherwise, we can face what we have faced today on the domestic terrain, that within the framework of both overriding strategies, the key principles of fundamental science are not taken into account, which made it possible for management practice to be detached from it. It was established that it should take into account scientifically based forms and methods of patriotic education based on Ukrainian folk traditions, the best achievements of national and world pedagogy and psychology, and what is important - public management and administration. It is argued that it is designed to ensure the introduction of an interdisciplinary approach to ensuring the comprehensive and conceptual formation of national and patriotic education in Ukraine. All this proved the relevance of the chosen research topic.
The purpose of the article is to define the conceptual basis for the implementation of the state policy of formation of national-patriotic consciousness and democratic values of youth in Ukraine.
Among the obtained results is the scientific substantiation of the key provisions of the Concept of national-patriotic education of youth and the formation of democratic values in it in Ukraine. These provisions include the purpose, tasks, principles, directions of implementation of state policy in the field of formation of national-patriotic education of youth and implementation of democratic values
Сучасні тенденції розвитку публічного управління
Get PDFInstitutional transformations are one of the most important factors in maintaining a certain stability, or focusing economic development on justice and poverty reduction. They are related not only to the formation of market institutions, but also to the adequate institutional development of public policy and management. The article examines the evolution of the conceptual paradigm of public administration under the influence of the response of administrative reforms to crisis phenomena arising in the economy and society. At the end of the last decades of the last century, administrative transformations took place under the influence of the neoliberal strategy of managerialization of public administration, that is, the introduction of market mechanisms and structures into it. Ideologically, these administrative reforms came from the new state management. However, by the end of the century, shortcomings and paradoxes in this direction of reforms and its ideology became obvious. It was necessary to restructure the administrative system in the direction of including citizens and their associations in the management process. The network, horizontal management mechanism was reflected in the concept of new public management. New trends in the transformation of modern public administration are called: consolidation of management, strategic activity of management, formation of a flexible model of management (agile governance), (stress) resistant management (resilience governance) and post-Weberian bureaucracy. It has been established that participatory public administration, both in theory and in practice, is in search of an adequate conceptual paradigm that would be able to describe new challenges and solutions. The new state management demonstrated its advantages in solving part of the crisis tasks, but it turned out to be insensitive to political problems. Concepts such as "holistic", "strategic", "flexible" and "stress-resistant" management reflected a new relationship between politics and management - from differentiation to unity. On this basis, as shown in the article, public policy management can be a probable ideological model of public management.Одним із найважливіших факторів збереження певної стабільності, чи спрямованості економічного розвитку на справедливість і скорочення бідності, є інституційні перетворення. Вони пов'язані не лише з формуванням ринкових інститутів, а й з адекватним інституційним розвитком публічної політики та управління. У статті розглядається еволюція концептуальної парадигми публічного управління під впливом реагування адміністративних реформ на кризові явища, що виникають в економіці та суспільстві. В кінці останніх десятиліть минулого століття адміністративні трансформації проходили під впливом неоліберальної стратегії менеджеріалізації публічного управління, тобто упровадження у нього ринкових механізмів та структур. Ідейно ці адміністративні реформи походили від нового державного менеджменту. Однак до кінця століття, стали очевидними недоліки та парадокси у цьому напряму реформ та його ідеології. Потрібна була перебудова адміністративної системи у напрямку включення до управлінського процесу громадян та їх асоціацій. Мережевий, горизонтальний механізм управління знайшов відображення у понятті нового громадського управління. Новими тенденціями трансформації сучасного публічного управління названо: консолідація управління, стратегічна діяльність управління, формування гнучкої моделі керування (agile governance), (стрессо) стійке управління (resilience governance) та поствеберівська бюрократія. Встановлено, що сучасне публічне управління як у теорії, так і на практиці знаходиться у пошуку адекватної концептуальної парадигми, яка б змогла описати нові виклики та рішення. Новий державний менеджмент продемонстрував свої переваги у вирішенні частини кризових завдань, однак виявився нечутливим до політичних проблем. Такі поняття, як «цілісне», «стратегічне», «гнучке» та «стресостійке» управління відобразили нове співвідношення політики та управління – від диференціації до єдності. На цій основі, як показано у статті, ймовірною ідейною моделлю публічного управління може виступити управління громадською політикою
Охорона громадського здоров'я як об'єкт державного управління. Державна політика у сфері боротьби з туберкульозом: світовий досвід
Get PDFThe article examines the public health system as an object of public administration. The inconsistency of the problem of public health in the culture of society is emphasized. It is shown that a significant reflection of the social significance of health in its individual and social plans is the relationship of health with the socio-labor capabilities of a person, with the position of individual social groups in the structure of social production.
It is justified that in modern society the development of such values as health care and health preservation is far from the same for different groups and strata of the population. It largely depends on the position of individuals and groups in one or another system of social inequality. It has been proven that health serves as a serious basis for the identification and self-identification of people in the system of social inequality and, therefore, a prerequisite for their social interactions, social cohesion or disunity, and in addition, an essential factor of the socio-psychological climate of social groups and society in general.
According to the authors, if public health is prioritized in the context of its social conditioning at the level of population and community, the scale of responsibility of social subjects changes qualitatively. At the same time, public administration discourse can pose very relevant tasks, including: social mechanisms for making political decisions in the field of public health, typology and effectiveness of various political systems - organizations, states in terms of preserving the health of the population, social and political responsibility of the state and leading subjects of political life for the preservation, effective protection of the health of the population as a fundamental potential of social groups, the nation, the country as a whole, the theoretical model (concept) and effectiveness of the state’s social policy from the point of view of the interrelationship of individual directions of this policy (health care i, social protection of the population, education, etc.).У статті розглянуто світовий досвід державної політики у сфері боротьби з туберкульозом. Підкреслено неузгодженість проблеми громадського здоров’я в культурі суспільства. Показано, що істотним відображенням соціальної значущості здоров’я в його індивідуальних і соціальних планах є взаємозв’язок здоров’я з соціально-трудовими можливостями людини, з положенням окремих соціальних груп в структурі суспільного виробництва.
Обґрунтовано, що у сучасному суспільстві розвиток таких цінностей, як охорона здоров’я та збереження здоров’я, далеко не однаковий для різних груп і верств населення. Це значною мірою залежить від положення індивідів і груп в тій чи іншій системі соціальної нерівності. Доведено, що здоров’я служить серйозною основою для виявлення і самоідентифікації людей в системі соціальної нерівності і, отже, передумовою їх соціальних взаємодій, соціальної згуртованості або роз’єднаності, а крім того, істотним фактором соціально-психологічного клімату соціальних груп і суспільства взагалі.
На думку авторів, у разі пріоритетності громадського здоров’я в контексті його соціальної обумовленості на рівні населення і спільності якісно змінюється шкала відповідальності соціальних суб’єктів. При цьому державноуправлінський дискурс може ставити дуже актуальні завдання, серед яких: соціальні механізми вироблення політичних рішень у сфері громадського здоров’я, типологія і ефективність різних політичних систем – організацій, держав в плані збереження здоров’я населення, соціальна і політична відповідальність держави та провідних суб’єктів політичного життя за збереження, ефективну охорону здоров’я населення як фундаментального потенціалу соціальних груп, нації, країни в цілому, теоретична модель (концепція) та ефективність соціальної політики держави з точки зору взаємозв’язку окремих напрямів цієї політики (охорона здоров’я, соціальний захист населення, освіта тощо)