Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Європеїзація системи судового адміністрування в Україні в умовах цифровізації судочинства: сучасний стан та перспективи розвитку
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the current state and the determination of prospective directions of the Europeanization of the judicial administration system in Ukraine in the context of the development of judiciary digitalization. It is substantiated that the digitalization of the judiciary is a challenge of the times and an objective need of the present. It provides for the introduction of modern information technologies, digital innovations in all areas of activity of courts, bodies and institutions of the justice system in order to ensure the availability, quality and efficiency of justice, its unity, improve judicial administration, increase the level of public trust in courts, and strengthen the authority of the judicial power branch. Having social and state orientation, optimization and economic effect, the digitalization of the judiciary forms a unique technological space and conditions extremely important for the successful Europeanization of the judicial administration system in Ukraine, increasing the level of interaction between all its subjects, state authorities and civil society, harmonizing management solutions. After all, an effective justice depends not only on procedural activity, but also on administrative processes that take place in the middle of the judicial system and contribute to the realization of the goals of justice and the tasks of the court.
The article analyzes a number of normative legal acts aimed at the development of digitalization in the judicial system of Ukraine, examines the current state and promising tasks regarding the development and gradual introduction of digital products in the activities of courts. The main organizational and legal obstacles to the successful digital transformation of the judiciary were identified, and mechanisms, methods and tools for their elimination were proposed.
Based on the results of the analysis, it was determined that the main prerequisite for the successful Europeanization of the judicial administration system in Ukraine, the digitalization of the judiciary should be stable funding and proper material, technical and personnel support of courts, bodies and institutions of the justice system, thoughtfulness, comprehensiveness, and systematic approaches to digital changes.Стаття присвячена аналізу сучасного стану та визначенню перспективних напрямів європеїзації системи судового адміністрування в Україні в умовах розвитку цифровізації судочинства. Обґрунтовано, що цифровізація судочинства – це виклик часу та об’єктивна потреба сьогодення. Вона передбачає впровадження сучасних інформаційних технологій, цифрових нововведень в усіх напрямках діяльності судів, органів та установ системи правосуддя з метою забезпечення доступності, якості та ефективності правосуддя, його єдності, покращення судового адміністрування, підвищення рівня довіри громадськості до суду, зміцнення авторитету судової гілки влади. Маючи суспільну та державну зорієнтованість, оптимізаційний та економічний ефект, цифровізація судочинства формує унікальний технологічний простір та обумовлює надзвичайно важливі умови для успішної європеїзації системи судового адміністрування в Україні, підвищення рівня взаємодії між усіма її суб’єктами, органами державної влади та громадянським суспільством, гармонізації управлінських рішень. Адже, ефективне правосуддя залежить не тільки від процесуальної діяльності, а й від управлінських процесів, що відбуваються в середині судової системи та сприяють реалізації цілей правосуддя і завдань суду.
У статті проаналізовано ряд нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток цифровізації в судовій системі України, досліджено сучасний стан та перспективні завдання щодо розробки й поступового впровадження цифрових продуктів у діяльності судів. Виявлено основні організаційно-правові перешкоди на шляху успішної цифрової трансформації судочинства та запропоновано механізми, методи й інструменти для їх усунення.
За результатами проведеного аналізу визначено, що основною передумовою успішної європеїзації системи судового адміністрування в Україні, цифровізації судочинства має стати стабільне фінансування та належне матеріально-технічне й кадрове забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя, продуманість, комплексність та системність підходів до цифрових змін
Цифрові методи і моделі оптимізації публічно-управлінських рішень: узагальнення моделі логістичних витрат Харріса – Уілсона
Get PDFOptimizing the costs of public administration remains one of the urgent problems of the modern development of the Ukrainian state and local self-government. Logistics studies the organization, planning, control and regulation of the movement of material and accompanying information flows in space and time from their initial resource to the final consumer in order to reduce total costs. The logistics system is a complex of elements that are in certain relationships and connections with each other and form a certain integrity focused on flow management.
The task of the logistics system is to ensure the supply of the necessary goods and services at the right time, in the right place, in the right quality and in the right quantity to those consumers who need these goods, subject to the minimization of total costs.
The purpose of this study is to determine the possibilities of using the logistic cost optimization model in the work of public administration bodies. On the basis of the Harris-Wilson stock management model, a generalized model for calculating the optimal order size with variable organizational costs and costs for storing the stock of goods was developed, where the optimality criterion is the minimization of the total costs of the enterprise. A digital model of logistics cost optimization was built and an algorithm for its practical use was provided using the Maple 18 mathematical editor.Оптимізація витрат органів публічного управління залишається однією з актуальних проблем сучасного розвитку української держави та місцевого самоврядування. Логістика вивчає організацію, планування, контроль і регулювання руху матеріальних та супутніх їм інформаційних потоків у просторі та часі від їх початкового ресурсу до кінцевого споживача з метою зниження сукупних витрат. Логістична система являє собою комплекс елементів, які перебувають у певних відносинах і зв’язках між собою й утворюють певну цілісність, орієнтовану на управління потоками.
Завданням логістичної системи є забезпечення поставок необхідних товарів та послуг у потрібний час, потрібне місце, необхідної якості та в необхідній кількості тим споживачам, яким ці товари необхідні, за умови мінімізації загальних витрат.
Метою даного дослідження є визначення можливостей використання моделі оптимізації логістичних витрат в роботі органів публічного управління. На основі моделі управління запасами Харріса – Уілсона розроблено узагальнену модель розрахунку оптимального розміру замовлення зі змінними організаційними витратами і витратами на зберігання запасу товару, де критерієм оптимальності є мінімізація сукупних витрат підприємства. Побудовано цифрову модель оптимізації логістичних витрат та надано алгоритм її практичного використання із застосуванням математичного редактора Maple 18
Становлення та розвиток адвокатури в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Get PDFThe article analyzes the process of establishment and development of the legal profession in Ukraine in the second half of the 19th century and the beginning of the 20th century. It is emphasized that in the development of the modern Ukrainian legal profession, bringing all spheres of legal activity into compliance with European standards, taking into account the previous experience of its activity, in particular practice, is also of great importance. formation of the bar during the judicial reform of 1864.
It was noted that the judicial reform of 1864 was the most consistent of all bourgeois reforms of the 60s and 70s of the 19th centuries in Russia. It fundamentally changed the entire justice system of the Russian Empire, which included Transdnieper Ukraine at that time. It is emphasized that in the course of the reform, a jury trial, peace courts, public, adversarial and oral proceedings were introduced, and the Ukrainian bar (jury attorneys) was organized and legislated as a special legal institution.
The content of the second section of Chapter IX "Establishment of judicial institutions", which determined the legal status of sworn attorneys, requirements for them, in particular, the presence of legal education and practical training for at least five years, was considered in detail. The conditions under which persons could not be admitted to the sworn bar and the restrictions imposed on sworn attorneys were also characterized. It was noted that the establishment of the bar was based on the principles of professionalism, independence, self-government, combining the functions of legal defense and legal representation in the activities of lawyers, etc.
A significant place is devoted to the coverage of the legal status of private attorneys, which was regulated by the "Rules on persons who have the right to be private attorneys in court cases" dated May 25, 1874. The institute of assistant attorneys' assistants, founded during the judicial reform of 1864, is also characterized.
The system of judicial institutions that developed during the reform, in particular district courts and court chambers, in the districts of which self-governing bodies of lawyers were created, is considered. The activities of bodies of legal self-government - councils of sworn attorneys, and their powers - are analyzed. In this regard, the principles of the organization and activity of the bar are highlighted.У статті проаналізовано процес становлення та розвитку адвокатури в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Підкреслено, що у розбудові сучасної української адвокатури, приведенні всіх сфер юридичної діяльності у відповідність до європейських стандартів непересічне значення має також урахування попереднього досвіду її діяльності, зокрема практики становлення адвокатури в ході судової реформи 1864 р.
Означено, що судова реформа 1864 р. була найбільш послідовною з усіх буржуазних реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. в Росії. вона докорінно змінила всю систему правосуддя Російської імперії, в складі якої того часу була і Наддніпрянська Україна. Підкреслено, що в ході реформи були запроваджені суд присяжних, мирові суди, гласний, змагальний і усний процес, а українська адвокатура (присяжні повірені) була організаційно оформлена й законодавчо закріплена як особливий правовий інститут.
Детально розглянуто зміст другого розділу глави IX «Установлення судових установ», в якому визначався правовий статус присяжних повірених, вимоги до них, зокрема наявність юридичної освіти та практичної підготовки не менше п’яти років. Охарактеризовано також умови, за яких особи не могли бути допущені до присяжної адвокатури, та обмеження, які накладалися на присяжних повірених. Відзначено, що створення адвокатури відбувалося на засадах професійності, незалежності, самоврядності, поєднання в діяльності адвокатів функцій судового захисту і судового представництва тощо.
Значне місце відведено висвітленню правового статусу приватних повірених, який регулювався «Правилами про осіб, які мають право бути приватними повіреними у судових справах» від 25 травня 1874 р. Охарактеризовано також заснований у ході судової реформи 1864 р. інститут помічників присяжних повірених.
Розглянута система судових установ, що склалася в ході реформи, зокрема окружних судів й судових палат, в округах яких створювалися органи адвокатського самоврядування. Проаналізовано діяльність органів адвокатського самоврядування – рад присяжних повірених, їх повноваження. У зв’язку з цим, висвітлено принципи організації та діяльності адвокатури
Досягнення та виклики реформування місцевого самоврядування в Україні
Get PDFPurpose – to investigate the achievements of the second stage of the decentralization reform in Ukraine and the current challenges of the current stage of local self-government reform in order to outline directions for further scientific applied research in the field of knowledge of public management and administration.
Topicality. Already the first weeks of the war proved that decentralization is the most important of the reforms carried out in Ukraine, the life of the country is largely supported thanks to the self-organization of territorial communities.
Results. In 2020-2021, the second stage of decentralization took place aimed at completing the formation of the basic level of local self-government: territorial communities and districts were consolidated; local elections were held on the new territorial basis of communities and districts; most of the powers, corresponding property and financial resources from the district level were transferred to the basic level of local self-government bodies of consolidated territorial communities; all budgets of local self-government (rural, settlement, urban territorial communities) were transferred to direct inter-budgetary relations with the state budget. At the new stage of reform, amendments to the Constitution of Ukraine and a number of laws of Ukraine are expected, as well as the need to ensure the success of regional and local development in the conditions of transformational changes in the administrative-territorial system according to the dimensions «community – sub-regional level (consolidated districts) – region» through the synchronization of strategies development of different levels of territory management.
Conclusions. Further scientific applied research should be aimed at substantiating the complex of system means for ensuring resilience, revitalization and development of territories and communities in Ukraine, in particular, in the conditions of war and in the post-war period, as well as the development and practical implementation of a complex of methodological and technological support for the effective implementation of transformational changes and ensuring continuous improvement of relevant processes of activity of public administration bodies at the regional and local level.Мета – вивчити здобутки другого етапу реформи децентралізації в Україні та актуальні виклики поточного етапу реформування місцевого самоврядування задля окреслення напрямів подальших наукових прикладних досліджень у галузі знань публічного управління і адміністрування.
Актуальність. Вже перші тижні війни довели, що децентралізація – найважливіша із проведених в Україні реформ, життєдіяльність країни великою мірою підтримується саме завдяки самоорганізованості територіальних громад.
Результати. У 2020-2021 роки відбувався другий етап децентралізації спрямований на завершення формування базового рівня місцевого самоврядування: укрупнено територіальні громади та райони; відбулися місцеві вибори на новій територіальній основі громад і районів; більшість повноважень, відповідного майнового та фінансового ресурсу з районного рівня передано на базовий рівень органам місцевого самоврядування укрупнених територіальних громад; усі бюджети місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських територіальних громад) були переведені на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. На новому етапі реформування очікується внесення змін до Конституції України та низки законів України, а також актуалізується потреба забезпечення успішності регіонального та місцевого розвитку в умовах трансформаційних змін адміністративно-територіального устрою за вимірами «громада – субрегіональний рівень (укрупнені райони) – регіон» через синхронізацію стратегій розвитку різних рівнів управління територіями.
Висновки. Подальші наукові прикладні дослідження мають спрямовуватися на обґрунтування комплексу системних засобів забезпечення стійкості, ревіталізації та розвитку територій і громад в Україні, зокрема, в умовах війни і в поствоєнний період, а також розроблення та практичне впровадження комплексу методико-технологічного забезпечення результативної реалізації трансформаціних змін та забезпечення безупинного вдосконалення відповідних процесів діяльності органів публічного управління регіонального та місцевого рівня
Інституційні засади формування медіаційної компетентності публічних службовців в Україні
Get PDFProfessional activity in the public administration requires the skills and abilities of a public servant to overcome conflict situations and to resolve them in the process of performing assigned tasks and performing his/her functional duties. Mastering the basic principles and approaches for conflict resolution in public management and administration is especially important in the process of performing public activities that are associated with numerous internal and external communications. it becomes especially difficult for public servants to perform their functional duties during the occurrence of various crisis situations and phenomena, in the course of global catastrophes, including wars and armed conflicts. During the period of martial law in Ukraine, which has lasted for more than a year as a result of Russia's full-scale armed aggression against our country, conflict situations are especially increasing in connection with the evacuation of the population from combat zones, against the background of rocket attacks on civilian objects and infrastructure, after liberation of settlements after enemy occupations, manifestations of his aggression towards civilians.
Therefore, knowledge of the basics of mediation and mediation competence, which will contribute to the resolution of conflicts in public administration, taking into account the specifics and main characteristics of a specific situation, are relevant for public officials. This motivates the formation and development of mediation competence among public officials, ensures the improvement of the quality of the provision of public administrative services to the population of Ukraine on an institutional basis.
The author of the article notes that competence is derived from competence, therefore, mediation competence in the professional activity of public servants should be formed and developed in the context of the institutional development of the state in this field of activity, because it determines the requirements for knowledge, skills and personal characteristics within the competence of a specific state position employee and official of local self-government. Therefore, professional activity can be effective only when it is carried out through the formation of cognitive, personal and professional qualities of a public servant. This motivates the development of special professional and certificate programs for the professional development of public servants in the field of conflict resolution, the formation of this type of competence in them.Професійна діяльність у публічному управлінні вимагає від публічного службовця умінь та навичок долати конфліктні ситуації й врегульовувати їх в процесі виконання поставлених завдань, реалізації своїх функціональних обов’язків. Володіння основними принципами і підходами для врегулювання конфліктів в публічному управлінні та адмініструванні особливо важливе в процесі виконання публічної діяльності, яка пов’язана з численними внутрішніми й зовнішніми комунікаціями й. особливо ускладняється виконання функціональних обов’язків публічними службовцями під час виникнення різноманітних кризових ситуацій та явищ, в процесі глобальних катастроф, серед яких війни, збройні конфлікти. В період воєнного стану в Україні, який триває понад рік в результаті повномасштабної збройної агресії росії проти нашої держави, особливо зростають конфліктні ситуації в зв’язку з евакуацією населення із зон бойових дій, на тлі ракетних ударів по цивільних об’єктах та інфраструктурі, після звільнення населених пунктів після окупації ворога, проявів його агресії щодо мирних жителів.
Тож актуальними для публічних службовців є знання основ медіації та медіаційної компетентності, яка сприятиме врегулюванню конфліктів в публічному управлінні з урахування особливостей та основних характеристик конкретної ситуації. Це мотивує до формування та розвитку медіаційної компетентності у публічних службовців, забезпечує підвищення якості надання публічних адміністративних послуг населенню України на інституційних засадах.
Автор статті зауважує, що компетентність є похідною від компетенції, тому медіаційна компетентність у професійній діяльності публічних службовців має формуватися та розвиватися в контексті інституційного розвитку держави у цій сфері діяльності, адже вона визначає вимоги щодо знань, вмінь та особистих характеристик в рамках компетенції конкретної посади публічного службовця та посадової особи місцевого самоврядування. Тож професійна діяльність може бути ефективною лише тоді, коли здійснюватиметься шляхом формування когнітивних, особисто-діяльнісних та професійних якостей публічного службовця. Це мотивує до розробки спеціальних професійних та сертифікатних програм для професійного розвитку публічних службовців у сфері врегулювання конфліктів, формування такого виду компетентності в них
Навчання системних аналітиків на основі процесів розвитку територіальних громад
Get PDFThe study of approaches to the formation of integrated competence of systems analysts was further developed: the need to increase the level of competence of public managers by improving the methodological foundations of the formation of integrated competence was substantiated. The article states that today, when Ukraine has already received the status of a candidate for EU membership, the further development of local self-government as a means of ensuring the livelihood of citizens according to European standards is the key to solving complex economic, political and social problems. This stage necessitates the improvement of the integral competence of local self-government managers who are responsible for their decisions to the residents of communities. Based on the study of modern approaches to practical learning in today's digital society, the approach to the application of learning through cases in public administration has been further developed, which allows to gain new knowledge and develop a culture of collegial decision-making and improves the performance of community-based local development.
This approach will promote the development of initiative, higher-level subconscious thinking skills needed to solve systemic problems in territorial communities. A significant role in this process is played by the use of modern Internet platforms, which involves a reorientation to the activity approach. The article deals with the experience of one of the largest Ukrainian case studies platforms holding a case championship on the development of territorial communities, which was attended by a students team of Dnipro University of Technology, which reached the finals with "Project to create a freelance school in Belozirskaya community." The possibility of using Case-study, the basis of which is the education of students by solving specific tasks (cases), in the processes of community development, is considered. The need to further increase the level of systemic integral competence of persons related to the development of program-target documents in territorial communities was determined.Дістало подальшого розвитку дослідження підходів до формування інтегральної компетентності системних аналітиків: обґрунтовано необхідність підвищення рівня компетентності публічних управлінців шляхом удосконалення методологічних засад формування інтегральної компетентності. У статті стверджується, що сьогодні, коли Україна вже отримала статус кандидата на вступ до ЄС подальший розвиток місцевого самоврядування, як засіб забезпечення життєдіяльності громадян за європейськими стандартами, стає запорукою вирішення складних економічних, політичних і соціальних завдань, що стоять перед країною. Цей етап викликає необхідність удосконалення інтегральної компетентності управлінців місцевого самоврядування, що несуть відповідальність за свої рішення перед мешканцями громад. На підґрунті вивчення сучасних підходів практичного навчання в умовах сучасного цифрового суспільства дістав подальшого розвитку підхід щодо застосування навчання через кейси у сфері публічного управління, що дозволяє отримувати нові знання та розвивати культуру колегіального прийняття рішень та покращує продуктивність системи місцевого розвитку, орієнтованого на громаду.
Саме такий підхід сприятиме розвиткові ініціативи, навичок підсвідомого мислення вищого рівня, необхідних для вирішення системних проблем у територіальних громадах. Значну роль у цьому процесі відіграє застосування сучасних інтернет-платформ, що передбачає переорієнтацію на діяльнісний підхід. У статті йдеться про досвід однієї з найбільших українських платформ кейсерів для проведення кейс-чемпіонату з розвитку територіальних громад, у якому взяла участь команда слухачів НТУ «Дніпровська політехніка», що вийшла до фіналу з «Проектом створення школи фрілансу на території Білозірської громади». Розглянуто можливість застосування Case-study, підґрунтям якого є навчання студентів шляхом розв'язання конкретних завдань (кейсів), у процесах розвитку громад. Визначено необхідність подальшого підвищення рівня системної інтегральної компетентності осіб, що мають відношення до розробки програмно-цільових документів у територіальних громадах
Роль державної освітньої політики в запобіганні міжнаціональним конфліктам
Get PDFThe purpose of the study is to scientifically substantiate the mission of the state educational policy and identify the problematic aspects of its implementation to prevent interethnic conflicts. It is claimed that in conditions of instability and uncertainty, the existing state policy in the field of education is subject to destructive influence, resulting in problems in its implementation. The main factors of the emergence of interethnic conflicts are taken into account, including the multinational composition of the population in the regions, the dominance of certain socially active groups, social status in society, the originality of political views and the history of relationships, and the level of education in society. It has been determined that in this context, one of the levers that can prevent the occurrence of interethnic conflicts and resolve them is the level of education and the corresponding state education policy. Among the main reasons for the emergence of interethnic conflicts, the resolution of which may become possible through the implementation of an effective state educational policy, the authors name: social discontent of nations and peoples within a certain country; political forms of behavior of power structures; ethno-demographic advantages of one nation over another; religious and confessional beliefs; cultural and speech claims. The problems, challenges and risks of state policy are identified. In particular, among the problems identified by fellow scientists, the authors name the need for professional training of media workers to cover interethnic conflicts, problematic educational and language issues. It is argued that it is possible to achieve positive results in solving these problems through the improvement and implementation of state policy in the field of education. Among such directions for improving the state educational policy, the authors, in particular, name: ensuring equal rights to free national ethnic self-determination; development and preservation of national identity; strengthening systemic explanatory work and introducing non-discriminatory and inclusive approaches in education; strengthening measures to improve media literacy of the population; formation of a system of education of tolerance and the ability to live in a multinational society; ensuring dialogue between the authorities and the public; ensuring a close relationship between state policy and other policies (information, economic, social).Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні ролі державної освітньої політики та виявленні проблемних аспектів її реалізації щодо запобігання міжнаціональним конфліктам. Стверджується, що в умовах нестабільності та невизначеності сформована державна політика у сфері освіти піддається деструктивному впливу, внаслідок чого з’являються проблеми щодо її реалізації. Враховуються основні фактори виникнення міжнаціональних конфліктів, серед яких: багатонаціональний склад населення в регіонах, домінування окремих соціально-активних груп, соціальне становище в суспільстві, своєрідність політичних поглядів та історії взаємовідносин, а також рівень освіти в суспільстві. Визначено, що в цьому контексті одним із важелів, який спроможний запобігати виникненню міжнаціональних конфліктів та врегульовувати їх, є рівень освіти та відповідна державна освітня політика. Серед основних причин виникнення міжнаціональних конфліктів, розв’язання яких може стати можливим завдяки реалізації ефективної державної освітньої політики, автори називають: соціальну невдоволеність націй і народів у межах певної країни; політичні форми поведінки владних структур; етнодемографічні переваги однієї нації над іншою; релігійні та конфесійні переконання; культурно-мовні претензії. Визначено проблеми, виклики та ризики державної освітньої політики. Зокрема, серед проблем, визначених колегами-науковцями, автори називають необхідність фахової підготовки медійників до висвітлення міжнаціональних конфліктів, проблемних освітніх та мовних питань. Стверджується, що досягнути позитивних результатів у вирішенні зазначених проблем можна завдяки удосконаленню та реалізації державної політики у сфері освіти. Серед таких напрямів удосконалення державної освітньої політики автори, зокрема, називають: забезпечення рівних прав на вільне національно-етнічне самовизначення; розвиток та збереження національної самобутності; посилення системної пояснювальної роботи і впровадження в освіту недискримінаційного й інклюзивного підходів; посилення заходів щодо підвищення медіаграмотності населення; формування системи виховання толерантності та вміння жити в багатонаціональному суспільстві; забезпечення діалогу між владою та громадськістю; забезпечення тісного взаємозв’язку державної освітньої політики з іншими політиками (інформаційною, економічною, соціальною)
Електронна Дніпропетровщина (2002-2022): підходи для реалізації заходів спрямованих на перехід до принципів сучасного публічного управління
Get PDFThe relevance lies in considering the experience of the approaches to the implementation of the regional informatization program «Electronic Dnipropetrovsk Region», which will provide an opportunity to form a digital development strategy at the regional level based on successful domestic practices in the future. The purpose of the article is to determine the approaches for the implementation of the measures of the regional informatization program, which led to changes in the activities of the public authorities of the region, becoming the embodiment of the principles of the latest concepts of public administration «New Public Management», «Good Governance», «Open Government». Research methods are observation, synthesis, comparative analysis and generalization. The results of the review indicate that for the years 2002-2022, the regional informatization program became the basis for building the core of electronic governance in the Dnipropetrovsk region. In the conclusions, the author singles out three approaches for the implementation of regional program measures – the approach of drawing up memoranda, centralized and project approaches. The approach of concluding memoranda of understanding and cooperation did not have a significant result, since it did not oblige the signatory parties to make contributions of both financial and practical components, but only determined the intentions of cooperation. The centralized approach was successful in forming the technical base of the regional program objects, as well as in those cases when the implemented solutions represented package standard solutions for implementation at the district level, including consulting in the preparation of district informatization programs. The project approach had a long-term positive effect and its advantages were: attraction of resources from various funding sources; use of international technical experience; involvement of IT volunteers to determine optimal solutions.Актуальність полягає в розгляді досвіду підходів реалізації регіональної програми інформатизації «Електронна Дніпропетровщина», що надасть можливість в подальшому формувати в сучасних реаліях стратегію цифрового розвитку на регіональному рівні спираючись на успішні вітчизняні практики. Автором здійснено відповідно до мети дослідження визначення підходів для реалізації заходів регіональної програми інформатизації, що призвели до змін у діяльності органів публічного управління області ставши втіленням принципів новітніх концепцій публічного управління «New Public Management», «Good Governance», «Open Government». Методами дослідження є спостереження, синтез, порівняльний аналіз та узагальнення. Результати огляду вказують на те, що за 2002-2022 роки регіональна програма інформатизації стала основою побудови стрижня електронного урядування в Дніпропетровській області. У висновках автор виділяє три підходи для реалізації заходів регіональної програми – підхід з укладання меморандумів, централізований та проєктний підходи. Підхід з укладання меморандумів про взаєморозуміння та співпрацю не мав значного результату, так як не зобов’язував сторін-підписантів до вкладень як фінансової, так і практичної складової, а визначав тільки наміри співробітництва. Централізований підхід був успішний при формуванні технічної бази об’єктів регіональної програми, а також в тих випадках, коли впроваджувані рішення представляли собою пакетні типові рішення для впровадження на районному рівні, в тому числі консультування при підготовці районних програм інформатизації. Проєктний підхід мав довгостроковий позитивний ефект і його перевагами стали: залучення ресурсів з різних джерел фінансування; використання міжнародного технічного досвіду; залучення ІТ-волонтерів для визначення оптимальних рішень
Досвід ЄС щодо вимірювання ефективності державної політики в сфері охорони здоров’я (на прикладі інтегрованої медичної допомоги)
Get PDFThe article examined of the EU and its Member States the experience in measuring the performance of public health policy, in particular with regard to the selection of indicators and evaluation criteria, on the example of building an integrated care system. The immediate reasons for the development of a modern concept of integrating care in the EU are demographic changes, which are reflected in the fact that, on the one hand, people live longer and, on the other hand, because of the broad diffusion of chronic long-standing illnesses. As a consequence, a rising number of people with complex care needs require the development of care delivery systems that bring together a range of professionals and skills from the healthcare, long-term and social care sectors. The former helps them to overcome difficulties stemming from their health status deterioration. The latter continue to provide assistance when they get better and their condition is not acute but their ability to function independently is limited. In this context, the issue of measuring the effectiveness of integrated health care becomes relevant.
The experience of the EU and its Member States shows that measuring the performance of integrated care not only has to take into account the objectives of a health system (e.g. improving health outcomes, enhancing the patient care experience and reducing costs) but also needs to reflect the complexity of integrated care systems which operate at different tiers of service delivery: micro-level (patient care), meso-level (organisational context) and macro-level (financing and policy context). Furthermore, integrated care models can be introduced with different goals in mind: increasing effectiveness of the system, reducing costs, improving patient safety, etc. Before setting in place an assessment system it is important to explicitly define and agree on the goal of integrated care in a specific context, to permit a sound assessment of its performance.
As countries vary with regard to Health Systems Performance Assessment (HSPA) frameworks more broadly and integrated care approaches more specifically, any integrated care measurement system or framework should be tailored to countries’ specific goals, values and needs, with no single «right» approach that would be applicable and valid for every system. As different countries are at different stages in the development of integrated care systems, approaches and frameworks to assess integrated care can further be seen to lie on a continuum that stretches from selected indicators that may form part of a wider system performance assessment framework to an integrated health system measurement approach.Розглядається досвід ЄС та його держав-членів щодо вимірювання ефективності державної політики в сфері охорони здоров’я, зокрема стосовно вибору показників та критеріїв оцінки, на прикладі розбудови системи інтегрованої медичної допомоги. За визначенням Експертної групи з оцінки ефективності систем охорони здоров’я (HSPA), створеної за рекомендацією Європейської Комісії, інтегрована медична допомога включає в себе ініціативи, спрямовані на поліпшення результатів медичної допомоги шляхом подолання проблем фрагментації (роздробленості) за допомогою встановлення зв’язків або налагодження координації в усьому спектрі послуг, які надаються медичними закладами (постачальниками послуг). Безпосередніми причинами розроблення в ЄС сучасної концепції інтегрованої медичної допомоги є демографічні зміни, які проявляються в тому, що, з одного боку, люди живуть довше, а з іншого – широкого розповсюдження набувають хронічні тривалі захворювання. Як наслідок, в суспільстві зростає кількість людей, які потребують комплексного медичного обслуговування, що потребує цілеспрямованої державної політики з розроблення систем надання медичної допомоги, які об’єднують цілий ряд професіоналів та відповідних навичок із секторів охорони здоров’я, довгострокової медичної та соціальної допомоги. У цьому контексті актуальності набуває питання вимірювання ефективності інтегрованої медичної допомоги. Досвід ЄС та його держав-членів свідчить про те, що вимірювання ефективності інтегрованої медичної допомоги має не лише враховувати традиційну «потрійну мету» системи охорони здоров’я (поліпшення результатів охорони здоров’я, підвищення якості обслуговування пацієнтів та зменшення витрат), але також має відображати комплексність і складність існуючих систем інтегрованої допомоги, які функціонують на різних рівнях надання послуг: мікро (медичне обслуговування пацієнтів), мезо (організаційний контекст) та макрорівні (фінансування та контекст політики)
Технологічні рішення щодо забезпечення електронного голосування у виборчому процесі: закордонний досвід
Get PDFThe development of voting technologies, especially in recent years, is becoming widespread in global practice, and the accumulated experience already allows us to talk about the establishment of certain standards and requirements for the modernization of the electoral process. Electronic voting has existed for a long time, but every year it becomes more and more effective and, therefore, more and more relevant.
This is due to the fact that electronic voting is not only a new form of expression of the will of citizens, but also a qualitative breakthrough in the development of electoral technologies in general. However, this quality does not lie in the creation of new forms of elections, but in a fundamentally new, in technological terms, ensuring the functioning of liberal democratic institutions.
The purpose of the work is to determine the features of electronic voting based on the analysis and generalization of international experience in conducting electronic elections.
Various approaches to the use of advanced technologies, problematic and positive aspects of the introduction of electronic and digital voting methods have been studied. The systems of electronic voting in various countries, the successes and failures of the reform of the electoral system in various parts of the world are considered. The relationship between the prospects for the introduction of electronic elections and the level of citizens' trust in the state and the electoral system is shown.
It is concluded that it is necessary to introduce Internet voting as the most promising form of establishing the will of citizens in relation to elected representatives. Also, Internet voting can significantly expand the circle of election participants by creating favorable conditions for voting by young people, persons with disabilities, citizens who are outside the country or constituency.Розвиток технологій голосування, особливо останнім часом, набуває у загальносвітовій практиці масового характеру, а накопичений досвід дозволяє вже зараз говорити про встановлення певних стандартів та вимог до модернізації виборного процесу. Електронне голосування існує досить давно, але з кожним роком стає все більш ефективним і тому все більш актуальним
Це пов'язано з тим, що електронне голосування – це не лише нові форми волевиявлення громадян, а й якісний ривок у розвитку виборчих технологій загалом. Однак, ця якість полягає не у створенні нових форм виборів, а в принципово новому, у технологічному плані, забезпеченні функціонування ліберально-демократичних інститутів.
Метою роботи є визначення особливостей електронного голосування на основі аналізу та узагальнення міжнародного досвіду проведення електронних виборів.
Досліджено різні підходи до використання передових технологій, проблемні та позитивні сторони впровадження електронних та цифрових способів голосування. Розглянуто системи електронного голосування в різних країнах, успіхи та невдачі реформування виборчої системи у різних частинах світу. Показано взаємозв'язок перспектив запровадження електронних виборів від рівня довіри громадян до держави та виборчої системи.
Робиться висновок про необхідність запровадження інтернет-голосування як найперспективнішої форми встановлення волі громадян щодо представників, які обираються. Також інтернет-голосування може значно розширити коло учасників виборів через створення сприятливих умов для голосування молоді, осіб з обмеженими можливостями, громадян, які перебувають за межами країни чи виборчого округу