Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Державна освітня політика: поняття та сутність
Get PDFThe article analyzes different approaches to defining the concept and essence of the state educational policy. It is emphasized that in recent years a significant number of scientific works have been published dealing with this issue. They are characterized by a number of controversial judgments regarding the content of the State educational policy.
The differences in the interpretation of the concept of "state educational policy" in encyclopedic editions, in particular, the Encyclopedia of Education, the Encyclopedia of Public Administration, the Encyclopedic Dictionary of Adult Education, the Encyclopedic Dictionary of Public Administration, and glossaries are considered. It is noted that different definitions of the concept of "state educational policy" are also characteristic of educational literature, and different approaches are presented in a number of textbooks, manuals, and educational and methodological publications.
A significant place is given to the coverage of the definitions of the concept of "state educational policy" in dissertations, primarily in public administration, by N. D. Shulga, L. M. Gren, E. V. Krasnyakov, V. O. Halperina. The definition of the concept of "state educational policy" is considered in detail in the publications of N. P. Gedikova, V. S. Zhuravsky, O. A. Komarova, K. M. Malyarchyk, L. R. Nalyvaiko, N. I. Nogas, A. O. Osmolovska, Y. O. Tytska, etc.
It is noted that the state educational policy, being a set of goals and objectives of the state in the field of education, is not something static, frozen, it is constantly changing at each historical stage, depending on the changing educational situation, changing educational paradigm, and changing external environment. The essence of the state and its social purpose also influence the content of the state educational policy, the definition of its goals and objectives, means and methods of its implementation, since the goals, objectives and functions of the state are formed by the political system, taking into account the socio-economic and political situation of the state.
Based on this, in our opinion, the state educational policy can be defined as a component of the state policy, which reflects the totality of its goals and objectives in education, which are formed by the political system depending on the essence of the state and its social purpose and are implemented by it with the help of appropriate instruments.У статті проаналізовані різні підходи до визначення поняття та сутності державної освітньої політики. Підкреслено, що в останні роки побачила світ значна кількість наукових праць, в яких розглядається ця проблема. Для них характерною є наявність цілого ряду дискусійних суджень щодо змісту державної освітньої політики.
Розглянуто відмінності у трактуванні поняття «державна освітня політика» в енциклопедичних виданнях, зокрема «Енциклопедії освіти», «Енциклопедії державного управління», енциклопедичному словнику «Освіта дорослих», «Енциклопедичному словнику з державного управління», глосаріях. Означено, що різне визначення поняття «державна освітня політика» характерне і для навчальної літератури, наведено відмінні підходи в ряді підручників, навчальних посібників, навчально-методичних видань.
Значне місце відведено висвітленню визначень поняття «державна освітня політика» у дисертаціях, насамперед з державного управління, Н. Д. Шульги, Л. М. Грень, Є. В. Краснякова, В. О. Гальпєріної. Детально розглянуто визначення поняття «державна освітня політика» у публікаціях Н. П. Гедікової, В. С. Журавського, О. А. Комарової, К. М. Малярчик, Л. Р. Наливайко, Н. І. Ногаса, А. О. Осмоловської, Я. О. Тицької тощо.
Зазначено, що державна освітня політика, будучи сукупністю цілей і завдань держави в сфері освіти, не є чимось статичним, застиглим, вона постійно змінюється на кожному історичному етапі, залежно від зміни освітньої ситуації, зміни освітньої парадигми, а також зміни зовнішнього середовища. На зміст державної освітньої політики, визначення її цілей і завдань, засобів і методів її реалізації накладає відбиток також сутність держави та її соціальне призначення, оскільки цілі, завдання і функції держави формуються політичною системою з урахуванням соціально-економічного та політичного стану держави.
Виходячи з цього, державну освітню політику визначається як складова політики держави, яка відображає сукупність її цілей і завдань в сфері освіти, що формуються політичною системою залежно від сутності держави та її соціального призначення і реалізуються нею за допомогою відповідних інструментів
Особливості державної політики протидії соціальним конфліктам на основі розвитку співробітництва громад з використанням мережевого управління та смарт-спеціалізації територій
Get PDFСуспільний прогрес відбувається через кризи – соціальні, економічні, етнічні, расові, конфесійні тощо. Циклічні процеси переходу суспільства на нові цивілізаційні рівні завжди супроводжується болісними для населення соціальними конфліктами, гостроту яких в змозі зменшити ефективна державна політика. Взагалі це природня справа держави зменшувати напругу у суспільстві щоб не доводити до революцій та інших деструктивних подій, які створюють небезпеку не тільки для населення країни, а й для існування самої держави. Військова Агресія РФ проти України і викликана нею кризова ситуація загострила необхідність розуміння можливих факторів виникнення соціальних конфліктів, механізмів їх запобігання та методів протидії.
Метою статті є визначення векторів впливу механізмів смарт-спеціалізації територій, мережевого управління та співробітництва громад на державну політику передбачення та програмування виникнення криз та конфліктів у суспільстві.
Проаналізовано основні аспекти впровадження смарт-спеціалізації територій, механізмів мережевого управління, переваг співробітництва громад для забезпечення державної політики протидії соціальним конфліктам.
Робиться висновок, що виникають й нові можливості, форми, механізми протидії соціальним конфліктам, які вводять течію конфлікту у кероване русло. Такі можливості створює поєднання у державній політиці мережевого управління співробітництвом громад та регіонів на основі смарт-спеціалізації. Суть такого синергетичного поєднання полягає у використання цифрових технологій (мереж, платформ) в процесі децентралізованого цифрового врядування (digital governance) передбачуваними соціальними процесами, програмуванням майбутнього розвитку країни, регіону, громади.Social progress occurs through crises – social, economic, ethnic, racial, confessional, etc. The cyclical processes of the transition of society to new civilizational levels are always accompanied by painful social conflicts for the population, the severity of which can be reduced by effective state policy. In general, it is a natural task of the state to reduce tension in society in order not to lead to revolutions and other destructive events that pose a danger not only to the population of the country, but also to the existence of the state itself. Russia's military aggression against Ukraine and the crisis caused by it have sharpened the need to understand possible factors of social conflicts, mechanisms for their prevention and methods of counteraction.
The article is aimed at defining the vectors of influence of the mechanisms of smart specialization of territories, network management and cooperation of communities on the State policy of foreseeing and programming the emergence of crises and conflicts in society.
The main aspects of introduction of smart specialization of territories, mechanisms of network management, advantages of cooperation of communities to ensure the State policy of counteraction to social conflicts are analyzed.
It is concluded that there are also new opportunities, forms, mechanisms for counteracting social conflicts, which introduce the course of the conflict in a controlled direction. Such opportunities are created by a combination in the state policy of network management of cooperation between communities and regions on the basis of smart specialization. The essence of this synergistic combination lies in the use of digital technologies (networks, platforms) in the process of decentralized digital governance by predictable social processes, programming of the future development of the country, region, community
Безпека інформаційних систем як чинник ефективності мережевого управління
Get PDFThe purpose of the study is to determine the main aspects and directions of ensuring the security of information systems of state authorities as a factor of effectiveness network management.
The relevance of the research is determined by the importance and necessity of researching the problems in the indicated direction, in particular regarding the protection of networks from unauthorized access, countering data leakage, prevention of cyber attacks, prevention of the spread of viruses, malicious software, etc.
The results. The areas of research of foreign scientists engaged in the scientific search for problems of the functioning of information and analytical networks in the public sector, the role of information in the network economy, management of state information systems, aspects of cyber security and problems of building network infrastructure for public administration entities have been analyzed. Approaches to the modern analysis of standards and policies, which help to determine requirements for the security of networks and information systems, have been studied.
Conclusions. The use of modern technologies, such as cloud computing, artificial intelligence, data analytics significantly improve the functioning of state information networks, emphasize the importance of establishing standards, principles and regulatory rules in the field of information technologies and networks in order to ensure compatibility and security, emphasize the importance of integrating modern technologies, cyber security and effective information management to improve network management and ensure the quality of services to citizens. It was found that scientists apply the concept of "network security management" and justify approaches to improving its architecture, interpreting this process as a set of solutions and strategies designed to implement complex management of information flow in the organization's networks. It was emphasized that information and cyber security are becoming key elements of modern state administration in all spheres of social development, and the use of an automated and integrated architecture of its functioning will ensure the proper quality of network management.Мета дослідження полягає у визначенні основних аспектів і напрямів забезпечення безпеки інформаційних систем органів державної влади як чинника ефективності мережевого управління.
Актуальність дослідження обумовлюється важливістю та необхідністю дослідження проблем за вказаним напрямом, зокрема щодо захисту мереж від несанкціонованого доступу, протидії витоку даних, попередження кібератак, запобігання поширенню вірусів, шкідливого програмного забезпечення тощо.
Результати. Проаналізовано напрями досліджень зарубіжних вчених, які займаються науковим пошуком проблем функціонування інформаційно-аналітичних мереж у державному секторі, ролі інформації в мережевій економіці, управління державними інформаційними системами, аспектів кібербезпеки та проблем розбудови мережевої інфраструктури для суб’єктів державного управління. Досліджено підходи до сучасного аналізу стандартів і політик, які допомагають визначити вимоги до безпеки мереж та інформаційних систем.
Висновки. Використання сучасних технологій, таких як хмарні обчислення, штучний інтелект, аналітика даних значно покращують функціонування державних інформаційних мереж, наголошують на важливості встановлення стандартів, принципів та правил регулювання в галузі інформаційних технологій та мереж з метою забезпечення сумісності та безпеки, підкреслюють важливість інтеграції сучасних технологій, кібербезпеки й ефективного управління інформацією для покращення мережевого управління та забезпечення якості надання послуг громадянам. З’ясовано, що науковці застосовують поняття «управління мережевою безпекою» та обґрунтовують підходи щодо удосконалення її архітектури, тлумачачи цей процес як набір рішень і стратегій, призначених для реалізації комплексного управління інформаційним обігом у мережах організації. Наголошено, що інформаційна та кібербезпека стають ключовими елементами сучасного державного управління в усіх сферах суспільного розвитку, а використання автоматизованої та інтегрованої архітектури її функціонування дозволяє забезпечити належну якість мережевого управління
Цифрова трансформація публічного сектора в забезпеченні регіонального партнерства
Get PDFThe differences between digitization and digital transformation, the features of digital transformation in public administration for the purpose of ensuring the development of the digital economy are determined in relevance.
The aim of the article is to study approaches to the formation of digital ecosystems in the public sector at the regional level (from a network of partners and interested parties, state development priorities, consumer service, information collection and processing, organizational culture, basic leadership competencies and digital skills, environment, consumer experience – client experience, workplace models, application processing time, resource limitations, training of specialists, contiguity of "ready-made" solutions, etc.).
The results analyzed the necessity of forming a community of "smart regions" as the main direction of implementing the digital economy, bringing Ukraine closer to the EU digital market. The evolution of the formation of the Ukrainian national coalition of digital transformation has been studied. An analysis of the main regulatory and legal documents was carried out and attention was focused on the activities of the deputies on issues of digital transformation. The expediency of forming broad digital leadership partnerships at the regional and municipal levels has been proven. The active role of public organizations in the implementation of digital skills of public servants and digital ambassadors for the formation of digital leadership among regions was noted. The important role of the development of digital education and the acquisition of digital competences by consumer clients is singled out, the expediency of using client experience, branding the region as a reliable employer is substantiated. A brief analysis of the practice of applying the index of digital transformation of regions is given.
Recommendations on regional digital transformation trends are developed in the conclusions: formation of regional digital transformation coalitions for "ready-made solutions" for communities, application of customer experience, talent management, productivity improvement and predictive analysis of consumer behavior.В актуальності визначено відмінності цифровізації та цифрової трансформації, особливості цифрової трансформації в публічному управлінні заради забезпечення розвитку цифрової економіки.
Мета статті полягає у дослідженні підходів до формування цифрових екосистем в публічному секторі на регіональному рівні (від мережі партнерів та заінтересованих сторін, пріоритети розвитку держави, обслуговування споживачів, збір та обробка інформації, організаційна культура, базові компетентності лідерство та цифрові навички, середовище, досвід споживачів – клієнтський досвід, моделі робочого місця, час обробки звернення, обмеження ресурсів, підготовка фахівців, суміжність «готових» рішень і т.і.).
У результатах проаналізовано необхідність формування спільноти «розумних регіонів» як основного напряму впровадження цифрової економіки, наближення України до цифрового ринку ЄС. Вивчено еволюцію формування української національної коаліції цифрової трансформації. Проведено аналіз основних нормативно-правових документів та акцентовано увагу на діяльності заступників з питань цифрової трансформації. Доведено доцільність формування широких партнерств цифрового лідерства на регіональному, муніципальному рівнях. Відзначено активну роль громадських організацій у впровадженні цифрових навичок публічних службовців і цифрових амбасадорів для формування цифрового лідерства серед регіонів. Виокремлено важливу роль розвитку цифрової освіти та набуття цифрових компетентностей клієнтами-споживачами, обґрунтовано доцільність застосування клієнтського досвіду, брендування регіону як надійного роботодавця. Наведено стислий аналіз практики застосування індексу цифрової трансформації регіонів.
У висновках розроблено рекомендації з тенденцій регіональної цифрової трансформації: формування регіональних коаліцій цифрової трансформації для «готових рішень» для громад, застосування клієнтського досвіду, управління талантами, підвищення продуктивності та прогнозного аналізу поведінки споживача
Співробітництво територіальних громад в умовах децентралізації влади в Україні
Get PDFThis article examines the cooperation of territorial communities within the framework of local self-government reform and the decentralization of power in Ukraine. The objective of this article is to conduct the research of the current state and challenges of the cooperation of territorial communities amid the decentralization process in Ukraine, while also identifying potential avenues for future development in both martial law scenarios and the post-war period. The essence of the "cooperation of territorial communities" concept, encompassing principles, forms, mechanisms, stimulation, financing, and control, is explored in-depth. It is determined that further research is needed to address the issue of cooperation among territorial communities within the context of decentralization, accounting for prevailing trends, as it remains a pressing concern in the ongoing development of local self-government in Ukraine. The present study demonstrates that the cooperation of territorial communities serves as a crucial mechanism to address the issue of resource limitations faced by local self-government bodies. By pooling together material, financial, and human resources, communities can effectively fulfill the functions and responsibilities of basic-level local self-government bodies across various spheres of public life. The author conducts a comprehensive analysis of the legal framework and provides an assessment of the current state of development regarding the cooperation of territorial communities in Ukraine. The study substantiates that collaboration among territorial communities is an essential mechanism to enhance the efficiency and capabilities of local government bodies, such as rural, town, and city councils. This cooperative approach enables these bodies to effectively tackle local challenges and improve the quality and accessibility of public services for citizens. Moreover, the author identifies specific pathways for further advancing the cooperation of territorial communities during martial law and in the post-war period, within the larger context of decentralization of power in Ukraine.Стаття присвячена проблемі співробітництва територіальних громад в умовах реформування місцевого самоврядування та децентралізації влади в Україні. Метою статті є дослідження сучасного стану та проблем співробітництва територіальних громад в умовах децентралізації влади в Україні та визначення шляхів подальшого розвитку співробітництва територіальних громад в умовах воєнного стану та післявоєнний період. Розкрито сутність поняття «співробітництво територіальних громад», принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю. Встановлено, що питання співробітництва територіальних громад в умовах децентралізації влади потребує додаткового дослідження з урахуванням сучасних трендів, є актуальним питанням на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування. Показано, що співробітництво територіальних громад є одним із механізмів вирішення проблеми нестачі ресурсів в органах місцевого самоврядування, обмеженої спроможності багатьох сільських, селищних, міських рад та базується на принципі об’єднання матеріальних, фінансових та кадрових ресурсів громад для забезпечення виконання функцій та повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня у різних сферах життєдіяльності. Проаналізовано нормативно-правові засади та охарактеризовано сучасний стан розвитку співробітництва територіальних громад в Україні. Обгрунтовано, що співробітництво територіальних громад є необхідним механізмом підвищення ефективності та спроможності органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) вирішувати питання місцевого значення, підвищувати якість і доступність надання публічних послуг громадянам. Визначено шляхи подальшого розвитку співробітництва територіальних громад в умовах воєнного стану та післявоєнний період у процесі здійснення децентралізації влади в Україні
Децентралізація публічної влади в Україні як чинник демократичного розвитку сільських територій
Get PDFThe article is devoted to the problems of decentralization of public power, in particular, to the analysis of the impact of this process on the development of rural areas of Ukraine. The article aims to define the main directions of decentralization of public power in Ukraine and generalise the mechanisms of its influence on the level of rural development in the context of the democratization process. The relevance of the study lies in the fact that, since 2014, Ukraine has been implementing a reform aimed at decentralizing public power, which, in particular, determines the creation of conditions for the sustainable development of territorial communities, ensuring their capacity and self-sufficiency. Results. It has been found that the priority means of ensuring the self-sufficiency and capacity of territorial communities is to create conditions for the formation of effective financial and economic mechanisms (a mechanism for filling the budget, a taxation system, conditions for the concentration of financial resources, etc.). Successful practices of decentralization have been presented – those rural communities that have felt the benefits of the reform. Successful decentralization processes determine the reformatting of regional identities, creating conditions for the emergence of new constructive models of collective identity. It is demonstrated that the highest percentage of successful decentralisation practices falls on rural territories of the southern and western regions of Ukraine. Rural areas of the eastern regions of Ukraine are far behind in gaining skills to use the achievements of the decentralization reform. It is noted that reformatting regional identities in conditions of decentralization is extremely important for inclusion in new communities not only permanent residents of rural areas but also internal migrants who have found new homes, fleeing the war caused by the Russian invasion of Ukraine. It is concluded that successful decentralization can become a guarantee of the irreversibility of the democratization process.Стаття присвячена проблематиці децентралізації публічної влади, зокрема, аналізу впливу цього процесу на розвиток сільських територій України. Метою статті є визначення основних напрямів децентралізації публічної влади в Україні та узагальнення механізмів її впливу на рівень розвитку сільських територій у контексті процесу демократизації. Актуальність дослідження полягає в тому, що, починаючи з 2014 року, в Україні здійснюється реформа, спрямована на децентралізацію публічної влади, яка, зокрема, детермінує створення умов для сталого розвитку територіальних громад, забезпечення їх спроможності та самодостатності. Результати. З’ясовано, що пріоритетним засобом забезпечення самодостатності та спроможності територіальних громад є створення умов для формування ефективних фінансово-економічних механізмів (механізм наповнення бюджету, система оподаткування, умови для концентрації фінансових ресурсів тощо). Наведено успішні практики децентралізації – появилися сільські громади, які відчули переваги реформи. Успішні процеси децентралізації детермінують переформатування регіональних ідентичностей, створюючи умови для появи нових конструктивних моделей колективної ідентичності. Продемонстровано, що найвищий відсоток успішних практик децентралізації припадає на сільські території південних та західних областей України. Сільські території східних областей України значно відстають у здобутті навичок користування здобутками реформи децентралізації. Зазначено, що переформатування регіональних ідентичностей в умовах децентралізації вкрай важливе для включення у нові спільноти не лише постійних мешканців сільських територій, але й внутрішніх мігрантів, які знайшли нові домівки, рятуючись від війни, спричиненої російським вторгненням в Україну. Зроблено висновки, що успішна децентралізація здатна стати запорукою незворотності демократизаційного процесу
Економічне врядування в ЄС: досвід та уроки для України
Get PDFEconomic governance in the EU, which is one of the determining factors for the successful functioning of the economies of the member states and the Union as a whole, is constantly being developed and improved in accordance with the existing realities and challenges of the time. It has been established that the system of economic governance in the EU is aimed at monitoring, preventing and correcting problematic economic trends that may weaken the national economy or negatively affect other EU countries.
The purpose of the article is to study the experience of economic governance in the EU in order to identify opportunities for its use in Ukraine.
The article analyzes the current legal acts, which are the basis of economic governance in the EU. Special attention is paid to the legislative proposals of the European Commission regarding the implementation of the most comprehensive reform of economic governance in the EU, taking into account the consequences of the global economic and financial crisis, which are currently being considered by the European Parliament and the European Council.
On the example of Poland, the mechanisms of European integration policy coordination of a candidate country for joining the EU are considered. It was found that the process of Poland's integration into the EU was successful thanks to its consistent and persistent actions, the implementation of systemic reforms, the involvement of all public authorities in this process, the training of highly qualified specialists on European integration issues, and the support of civil society institutions.
It is concluded that the implementation of effective economic and socio-political reforms by the candidate country on the European integration path contributes to strong economic growth and political stability in the country.Економічне врядування в ЄС, що є одним із визначальних чинників успішності функціонування економік держав-членів та Союзу в цілому, постійно розбудовується та вдосконалюється відповідно до існуючих реалій та викликів часу. Встановлено, що система економічного врядування в ЄС спрямована на моніторинг, запобігання та коригування проблемних економічних тенденцій, які можуть послабити національну економіку або негативно вплинути на інші країни ЄС.
Метою статті є вивчення досвіду економічного врядування в ЄС задля виявлення можливостей використання його в Україні.
У статті аналізуються діючі нормативно-правові акти, що є основою економічного врядування в ЄС. Особливу увагу приділено законодавчим пропозиціям Європейської Комісії щодо впровадження найповнішої реформи економічного врядування в ЄС з урахуванням наслідків світової економічної та фінансової кризи, що розглядаються нині Європейським Парламентом та Європейською Радою.
На прикладі Польщі розглядаються механізми координації політики європейської інтеграції країни-кандидата на вступ до ЄС. З’ясовано, що процес інтеграції Польщі до ЄС був успішним завдяки здійсненню нею послідовних і наполегливих дій, проведенню системних реформ, залученню до цього процесу всіх органів публічної влади, підготовки висококваліфікованих фахівців з питань євроінтеграції, підтримці інституцій громадянського суспільства.
Робиться висновок, що впровадження країною-кандидатом на шляху європейської інтеграції ефективних економічних і суспільно-політичних реформ сприяє потужному економічному зростанню та політичній стабільності в країні
Напрями імплементації зарубіжного досвіду з розвитку електронного врядування в сфері публічного управління в Україні
Get PDFThe article proposes to consider the development trends of e-government on the example of states in which they acquire a different refraction due to political and cultural specificity. Such an approach allows tracing the influence of national characteristics on the use of ICT in the public sector, as well as taking into account the socio-political context. To solve these tasks, it is desirable to consider the development of e-government practices in the USA, China, Korea and Australia in the context of their implementation in Ukraine. According to the author's research, the United States of America was one of the first in the development of electronic government, in which the term "electronic government" was first proposed and introduced into official use by US Vice President A. Gore, which gained global significance.
Regarding the primacy of the United States of America in e-government in the public sector, the results of a survey by the Institute of e-Governance at Waseda University in Tokyo are confirmed. In their opinion, "the USA ranks first among the largest countries in the development of e-government. ICT policy in the US public sector has focused efforts on providing quality services to the public and increasing the productivity and efficiency of ICT users.
Such studies motivated the author of the article to determine the positive aspects of the US in the development of e-governance in the field of public administration and possible directions of implementation of their experience in Ukraine.
The author of the article pays special attention to the Digital Government Strategy in the USA, which is based on a three-level organization model: information level, platform level, and presentation level. The author also determines that among the features of the American e-government model, there are four principles of digital government that ensure the implementation of the Strategy, in particular - an information-oriented approach, the principle of a common platform, the principle oriented to the user, the principle of security and confidentiality.
The article also singles out the existing shortcomings in the field of e-government development in the USA, with the aim of their further minimization in Ukraine.В статті запропоновано розглянути тенденції розвитку е-урядування на прикладі держав, в яких вони набувають різне переломлення в силу політичної та культурної специфіки. Подібний підхід дозволяє простежити вплив національних особливостей на використання ІКТ в державному секторі, а також врахувати соціально-політичний контекст. Для вирішення зазначених завдань бажано розглянути розвиток практик електронного урядування в США, Китаї, Кореї та Австралії в контексті їх імплементації в Україні. За дослідженнями автора Сполучені Штати Америки виступили одними із перших у розвитку електронного урядування, в яких вперше був запропонований та введений в офіційне вживання віце-президентом США А. Гором термін «електронне врядування», що набув світового значення.
Щодо першості Сполучених Штатів Америки в електронному врядуванні в державному секторі підтверджують результати опитуванням Інституту електронного управління при університеті Васеда в Токіо. На їх думку «США посідають перше місце серед найбільших країн у розвитку електронного урядування. Політика ІКТ у державному секторі США зосередила зусилля на наданні якісних послуг населенню та підвищенні продуктивності та ефективності користувачів ІКТ».
Саме такі дослідження мотивували автора статті визначити позитивні сторони США з розвитку електронного врядування в сфері публічного управління та можливі напрями імплементації їх досвіду в Україні.
Особливу увагу автор статті приділяє Стратегії цифрового урядування у США, яка заснована на трирівневій моделі організації: інформаційний рівень, рівень платформ, презентаційний рівень. Також автор визначає, що серед особливостей американської моделі електронного урядування функціонують чотири принципи цифрового уряду, які забезпечують реалізацію Стратегії, зокрема - інформаційно-орієнтований підхід, принцип загальної платформи, принцип, орієнтований на користувача, принцип безпеки та конфіденційності.
В статті також виокремлено існуючі недоліки в сфері розвитку електронного врядування в США, з метою їх подальшої мінімізації в Україні
Професіоналізація державної служби України: персонал-технології в управлінні людськими ресурсами
Get PDFThe trends of transformation and adaptation of the public service of Ukraine to modern challenges, which were accelerated by Russia's military aggression in the face of global challenges, are analyzed. The further professionalization of the public service through the introduction of modern innovative approaches and the use of personnel technologies in the management of human resources in the sphere of public service is substantiated. The strengthening of the influence of digitization`s factors of relations with the public and administrative processes, services was determined; formation of digital approaches and understanding of leadership as a brand based on social responsibility and safety, transparency; application of data-driven approaches and personnel technologies in the management of human resources in the public sector. The acquisition of specific functions - financial, analytical, information technologies - by specialists in personnel management and development of public servants has been updated. An analysis of changes in the needs of public servants during the pandemic and armed aggression of the Russian Federation was carried out. The domestic experience of introducing modern technologies in the field of personnel and human resources management in the field of public service, service in local authorities is considered. Theoretical approaches to personnel management and human resources management in the field of corporate governance were studied, and on its basis, an approach to the professionalization of public servants of Ukraine was developed, which is based on the introduction of the Well-being support system. The application of limited personnel technologies (outsourcing, out staffing and leasing of staff in the legal and financial spheres) is proposed, taking into account foreign experience, in particular the experience of "flexible / mixed sustainable workplace at customs" (Finland) and the experience of developing innovative approaches to the formation of support systems for civil servants (Australia).Проаналізовано тенденції трансформації та адаптації державної служби України до сучасних викликів, які військова агресія Росії в умовах глобальних викликів прискорила. Обґрунтовано подальшу професіоналізацію державної служби за допомогою впровадження сучасних інноваційних підходів і застосування персонал-технологій в управлінні людськими ресурсами в сфері державної служби. Визначено посилення впливу факторів цифровізації зв’язків з громадськістю та адміністративних процесів, послуг; формування цифрових підходів та розуміння лідерства як бренду, заснованого на соціальній відповідальності та безпеці, прозорості; застосування data-driven підходів і персонал-технологій в управлінні людськими ресурсами в публічному секторі. Актуалізовано набуття фахівцями з управління персоналом та розвитку персоналу державного управління специфічних функцій – фінансових, аналітичних, професійних у сфері інформаційних технологій. Проведено аналіз видозміни потреб державних службовців під час пандемії та збройної агресії РФ.
Розглянуто вітчизняний досвід запровадження сучасних технологій в сфері управління персоналом і людськими ресурсами в сфері державної служби, служби в органах місцевого самоврядування. Вивчено теоретичні підходи до кадрового менеджменту та управління людськими ресурсами в сфері корпоративного управління та на його основі розроблено підхід до професіоналізації публічних службовців України, що ґрунтується на запровадженні системи підтримки Well being. Запропоновано застосування обмежених персонал-технологій (аутсорсингу, аутстаффінгу та лізингу персоналу в правовій та фінансовій сфері) з урахуванням зарубіжного досвіду, зокрема досвід «гнучкого / змішаного стійкого робочого місця на митниці» (Фінляндія) та досвід розробки інноваційних підходів до формування систем підтримки державних службовців (Австралія)
Еволюція інституціонального дизайну охорони нематеріальної культурної спадщини
Get PDFThe article examines the formation of the institutional design of intangible cultural heritage protection at the international level. The main legal documents adopted for the purpose of protecting cultural heritage, which can be applied exclusively in the event of an armed conflict or in peacetime, are considered. The globalized evaluation method used by the international community as a whole to determine the value of cultural heritage is highlighted.
It is justified that mutual recognition and respect for cultural diversity and the proper preservation of the intangible cultural heritage of the various peoples that make up the world is essential to the promotion of harmony in intercultural relations by promoting a better understanding of the differences between human communities.
It is shown that the intangible cultural heritage, consisting of all intangible manifestations of culture, represents the diversity of the living heritage of humanity, and is also the most important means of cultural diversity. The stages of internalization by the international community of the need to protect intangible cultural heritage, which culminated in the adoption of the UNESCO Convention on the Protection of Intangible Cultural Heritage in 2003, are analyzed.
The main factors arising from the definition of intangible cultural heritage are established, which are of particular importance for a full understanding of its integral meaning and value for the international community: self-recognition by relevant communities, groups and individuals of intangible cultural heritage as part of their cultural heritage; constant reproduction of intangible cultural heritage as a response to the historical and social evolution of the relevant communities and groups; the deep connection of heritage related to the idiosyncratic identity of its creators and bearers; the deep relationship between intangible cultural heritage and human rights, from a double point of view: human rights standards as a parameter of the "legitimacy" of the respective heritage and the latter as a tool for promoting the actual satisfaction of human rights.У статті розглянуто формування інституціонального дизайну охорони нематеріальної культурної спадщини на міжнародному рівні. Розглянуто основні правові документи, прийняті з метою захисту культурної спадщини, які можуть бути застосовані виключно в разі збройного конфлікту або в мирний час. Висвітлено глобалізований метод оцінки, який використовується міжнародною спільнотою в цілому з метою встановлення цінності культурної спадщини.
Обгрунтовано, що взаємне визнання і повага до культурного розмаїття іналежне збереження нематеріальної культурної спадщини різних народів, що складають світ, має важливе значення для сприяння гармонії в міжкультурних відносинах через сприяння кращому розумінню відмінностей між людськими спільнотами.
Показано, що нематеріальна культурна спадщина, що складається з усіх нематеріальних проявів культури, являє собою різноманіття живої спадщини людства, а також є найважливішим засобом культурного різноманіття. Проаналізовано етапи інтеріоризації міжнародним співтовариством необхідності захисту нематеріальної культурної спадщини, що завершилась прийняттям у 2003 році Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини.
Встановлено основні чинники, які випливають з визначення нематеріальної культурної спадщини, які мають особливе значення для повного розуміння її невід’ємного значення та цінності для міжнародного співтовариства: самовизнання відповідними спільнотами, групами та окремими особами нематеріальної культурної спадщини як частини їхньої культурної спадщини; постійне відтворення нематеріальної культурної спадщини як відповідь на історичну та соціальну еволюцію відповідних спільнот і груп; глибокий зв’язок спадщини, пов’язаний з ідіосинкратичною ідентичністю її творців і носіїв; глибокий взаємозв’язок нематеріальної культурної спадщини з правами людини, з подвійної точки зору: стандарти прав людини як параметр «легітимності» відповідної спадщини та останні як інструмент сприяння фактичному задоволенню прав людини