Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Причини реформування системи надання перинатальної допомоги в Україні
Get PDFIntroduction. The goal of the article is to determine the reasons for reforming the system of perinatal care in Ukraine in order to find new systemic changes ways to make it more resistant to trials and more effective in crisis conditions. The relevance of the article is determined by the study of the causes and major directions of systemic changes, which can be identified as ways for reforming the modern system of perinatal care in Ukraine for coming years, according the global trends in reforming health care systems, the recommendations of experts and the specifics of modern Ukrainian realities.
Results. An analysis of scientific research by leading experts and international organizations was carried out, and the reasons for systemic reforms in health care, the system of providing perinatal care in particular, were determined. These reasons include: access to medical care and prevention of discrimination on any grounds; the growth of costs for the maintenance and development of the health care system, necessity to contain such costs in combination with the guarantees of the every person rights for health; maintaining the quality of medical services at the level no lower than the existing one, and ideally – gradually increasing them; transition to patient-centered care; problems with fragmentation of medical care, lack of coordination between different service providers and regulatory documents, lack of cross-access to different information systems in the field of health care; rapid technical, technological and informational development; transition from the paradigm of improvement of medical services to the paradigm of population health management, etc. The article assesses the impact and reveals the special reasons for the development and changes in the system of perinatal care in Ukraine. The specifics of war impact on changes in this sector of health care are also emphasized.
Conclusion. The reasons for the reforms analyzed in the article are not exhaustive. The reasons for the implemented reforms may differ in different countries and even regions depending on unique circumstances and specific features of development, such as the war in Ukraine, large-scale migration and death of people of reproductive age, destruction and loss of infrastructure, equipment and technology, etc.Метою статті є визначення причин реформування системи надання перинатальної допомоги в Україні задля пошуку нових шляхів системних змін з метою зробити її стійкішою до випробувань та ефективнішою в умовах криз. Актуальність статті визначається дослідженням причин та магістральних напрямів системних змін, які можуть бути визначені як керунки для реформування сучасної системи перинатальної допомоги в Україні на найближчі роки з урахуванням світових тенденцій реформування систем охорони здоров’я, рекомендацій експертів та специфіки українських сучасних реалій.
Результати. Здійснено аналіз наукових досліджень провідних експертів, міжнародних організацій та визначено причини системних реформи в охороні здоров'я, системі надання перинатальної допомоги зокрема. До таких причин віднесено: доступ до медичної допомоги та запобігання дискримінації за будь-якими ознаками; зростання витрат на утримання та розвиток системи охорони здоров’я та необхідність стримання таких витрат у поєднанні із гарантіями права на здоров’я кожної людини; підтримання якості надання медичних послуг не нижче від вже наявної, а в ідеалі – поступове їх підвищення; перехід до допомоги, орієнтованої на пацієнта; проблеми з фрагментованістю медичної допомоги, відсутністю координації між різними надавачами послуг та регулюючими документами, відсутність крос-доступу різних інформаційних системам у галузі охорони здоров’я; швидкий технічний, технологічний та інформаційний розвиток; перехід від парадигми вдосконалення медичних послуг до парадигми управління здоров’ям населення тощо. В статті оцінено вплив та розкрито особливості прояву вказаних причин на розвиток та зміни в системі надання перинатальної допомоги в Україні. Також наголошено на специфіці впливу війни на зміни в цьому секторі охорони здоров’я.
Висновки. Проаналізовані в статті причини реформ не є вичерпними. Запроваджені реформи можуть відрізнятися за своїми причинами в різних країнах та, навіть регіонах залежно від унікальних обставин та специфічних рис розвитку, як-то війна в Україні, масштабна міграція та загибель людей репродуктивного віку, руйнування та втрата інфраструктури, обладнання та технологій тощо
Стратегічні напрями цифрового розвитку екосистеми управління людськими ресурсами державної служби України в умовах глобалізації
Get PDFThe article examines the strategic directions and tools of the digital development of the ecosystem of human resources management of the civil service of Ukraine, taking into account the trends of the international labor market in the conditions of globalization. It has been proven that the digital development of the human resources management ecosystem of the civil service of Ukraine should be based on the best innovative digital technologies to ensure the digitalization of HR in relation to the strategic planning of human resources in the civil service, talent management; professional and personal development of civil servants; efficiency management; creation of a fair system of motivation and career growth; implementation of corporate culture and corporate social responsibility and automation of all HR processes. International studies on the development of the international labor market until 2030 are analyzed, which determine trends in human resource management, contribute to the understanding of changes in the workplace in the future and how this will affect job search prospects and career building, determine general changes in the HR strategies of companies to 2030 year. For the further digital development of the human resource management ecosystem of the civil service, proposals were made to improve the HRMIS, taking into account Hurma's experience, including HR strategy, onboarding of civil servants; corporate culture; events and reminders; survey and Performance review; calendar of events; monitoring of staff mood; efficiency management and HR brand of the state body. It is proposed to increase the use of augmented reality and virtual reality technologies in training and development programs for civil servants, introduce the use of artificial intelligence and various applications for HR automation, and support the mental health of civil servants.У статті досліджено стратегічні напрями та інструменти цифрового розвитку екосистеми управління людськими ресурсами державної служби України з урахуванням трендів міжнародного ринку праці в умовах глобалізації. Доведено, що цифровий розвиток екосистеми управління людськими ресурсами державної служби України має базуватися на кращих інноваційних цифрових технологіях для забезпечення цифровізації HR щодо стратегічного планування людських ресурсів на державній службі, управління талантами; професійного та особистісного розвитку державних службовців; управління ефективністю; створенню справедливої системи мотивації та кар’єрного зростання; впровадження корпоративної культури і корпоративної соціальної відповідальності та автоматизації всіх процесів HR. Проаналізовано міжнародні дослідження щодо розвитку міжнародного ринку праці до 2030 року, які визначають тренди щодо управління людськими ресурсами, сприяють розумінню змін робочого місця у майбутньому та як це вплине на перспективи пошуку роботи і побудову кар'єри, визначають загальні зміни в HR-стратегіях компаній до 2030 року. Для подальшого цифрового розвитку екосистеми управління людськими ресурсами державної служби внесено пропозиції щодо удосконалення HRMIS з урахуванням досвіду Hurma, передбачивши в ній HR – стратегію, онбординг державних службовців; корпоративну культуру; події та нагадування; опитування та Performance review; календар подій; відстеження настрою персоналу; управління ефективністю та HR бренд державного органу. Запропоновано збільшувати використання технологій доповненої реальності та віртуальної реальності в програмах навчання та розвитку державних службовців, запровадити використання штучного інтелекту та різноманітних додатків для автоматизації HR, підтримувати ментальне здоров’я державних службовців
Формування та реалізація державної молодіжної політики на публічній службі в Україні
Get PDFThe article is devoted to the study of the processes of formation and implementation of the state youth policy in the public service in Ukraine. The purpose of the article is to determine the essence of the concept, purpose, principles and mechanisms of the formation and implementation of the state youth policy in Ukraine in the public service, the analysis of the current state and problems in this area and the determination of ways to further improve the formation and implementation of the state youth policy in the public service, as in the conditions martial law, as well as in the post-war period. The essence of the concept of "state youth policy", its purpose, principles and implementation mechanisms is revealed. The author's definition of the concept of "state youth policy in public service" is given. It has been established that the issue of the formation and implementation of the state youth policy in the public service in Ukraine requires additional research, taking into account modern challenges and trends, it is an urgent issue at the current stage of the development of the public service in Ukraine. The normative and legal foundations of the formation and implementation of state youth policy in Ukraine and the powers of state authorities and local self-government bodies in this area are analyzed. It is shown that the involvement of young people in public service in Ukraine is one of the important directions for improving human resources management and further reforming and modernizing public service. It is well-founded that the implementation of the state youth policy in the public service in Ukraine will contribute to increasing the efficiency and capacity of state authorities and local self-government bodies. The ways of further improvement of the formation and implementation of the state youth policy in the public service in Ukraine in the conditions of martial law and the post-war period are determined.Стаття присвячена дослідженню процесів формування та реалізації державної молодіжної політики на публічній службі в Україні. Метою статті є визначення сутності поняття, мети, принципів та механізмів формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні на публічній службі, аналіз сучасного стану та проблем у цій сфері та визначення шляхів подальшого удосконалення формування та реалізації державної молодіжної політики на публічній службі, як в умовах воєнного стану, так і в післявоєнний період. Розкрито сутність поняття «державна молодіжна політика», її мету, принципи та механізми реалізації. Дано авторське визначення поняття «державна молодіжна політика на публічній службі». Встановлено, що питання формування та реалізації державної молодіжної політики на публічній службі в Україні потребує додаткового дослідження з урахуванням сучасних викликів та трендів, є актуальним питанням на сучасному етапі розвитку публічної служби в Україні. Проаналізовано нормативно-правові засади формування й реалізації державної молодіжної політики в Україні і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері. Показано, що залучення молоді на публічну службу в Україні є одним із важливих напрямів вдосконалення управління людськими ресурсами та подальшого реформування й модернізації публічної служби. Обгрунтовано, що реалізація державної молодіжної політики на публічній службі в Україні сприятиме підвищенню ефективності та спроможності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Визначено шляхи подальшого удосконалення формування та реалізації державної молодіжної політики на публічній службі в Україні в умовах воєнного стану та післявоєнний період
Використання медіації в органах місцевого самоврядування України
Get PDFThe relevance lies in the fact that the popularization and application of mediation is given considerable attention in developed countries. Primarily, mediation was called upon to resolve a significant percentage of disputes that are considered in court for a long time, but there is a greater need for pre-trial conflict resolution.
The purpose of the article is to highlight the possibilities of using mediation in local self-government bodies of Ukraine after the adoption of the Law of Ukraine "On Mediation".
Research methods are analysis, synthesis and generalization.
The results. Researches and publications of scientists published in previous years can be conditionally divided by a boundary - before and after the adoption of the Law of Ukraine "On Mediation". This division characterizes the works before the date of adoption as ascertaining the existing state of application of means of resolving extrajudicial conflict situations and the search for legislative regulation of the development of mediation in Ukraine, in particular, based on international experience, and after the date of adoption of the above-mentioned law - ways of further development of mediation in the legal field of Ukraine.
Conclusions. First, mediation allows you to resolve conflict situations - giving the parties the opportunity to talk about the problem, to find a mutually beneficial solution, under the mediation of a mediator, who helps to build trust between residents and representatives of local authorities. Secondly, the use of mediation opportunities in local authorities becomes an additional indicator of its openness, which will stimulate the public to actively participate in community affairs. Therefore, measures to inform community residents about the benefits of using mediation as an extrajudicial way of resolving disputes with local authorities are necessary. Thirdly, at the initiative of the local authority, it is necessary to involve associations of mediators for the affordable provision of mediation services, as well as to promote the creation of mediation organizations on local government issues.Актуальність полягає в тому, що популяризації та застосуванню медіації приділяють значну увагу в розвинутих країнах. Першочергово медіація була покликана вирішувати значний відсоток спорів, які довго розглядаються у суді, але існує більша потреба саме в досудовому вирішенні конфліктів.
Метою статті є висвітлення можливостей застосування медіації в органах місцевого самоврядування України після прийняття Закону України “Про медіацію”.
Методами дослідження є аналіз, синтез та узагальнення.
Результати. Опубліковані за попередні роки дослідження та публікації науковців можна умовно розділити межею – до прийняття і після прийняття Закону України “Про медіацію”. Такий поділ характеризує роботи до дати прийняття як констатацію існуючого стану застосування засобів вирішення позасудових конфліктних ситуацій та пошук законодавчого врегулювання розвитку медіації в Україні, зокрема, на підставі міжнародного досвіду, а після дати прийняття вищезазначеного закону – шляхи подальшого розвитку медіації у правовому полі України.
Висновки. По-перше, медіація дозволяє вирішувати конфліктні ситуації − даючи сторонам можливість проговорювати проблему, для пошуку взаємовигідного вирішення, під посередництвом медіатора, який сприяє побудові довіри між мешканцями та представниками місцевої влади. По-друге, використання можливостей медіації в органах місцевого самоврядування стає додатковим індикатором її відкритості, що стимулюватиме громадськість до активної участі в справах громади. Тому, необхідні заходи інформування мешканців громади про переваги застосування медіації, як позасудового способу вирішенні спорів з місцевою владою. По-третє, з ініціативи органу місцевого самоврядування необхідно залучення об'єднань медіаторів для доступного надання медіаційних послуг, а також сприяння створенню медіаторських організацій з питань місцевого самоврядування
Інституційні механізми взаємодії громадянського суспільства і держави: спроба структуризації
Get PDFThe purpose of the research is to highlight the existing results of previous researchers and to try to summarize these achievements in the form of a structure of institutional mechanisms for interaction between the state and civil society.
Relevance. In the modern democratic world, the generally accepted format of relations between the state and the public sector is interaction. Therefore, there is a need to structure the concepts of "state" and "civil society". This leads to the need to study the ways and mechanisms that make this interaction possible. And, since the main structural component of modern states and the public sector are institutions, the institutional mechanisms of interaction between the state and the civil society require special research attention.
Results of the research. The article examines the state of research on the mechanisms used by the state and CSOs in the course of their interaction. The main formats of relations between the state and the public sector are identified, taking into account the components of this process, which also takes place in a multilateral format. The main directions of interaction between the state and the civil society are listed based on the existing institutional and organizational structures of society. The most widespread and generally accepted types of state-public relations, which are realized in the form of various state-public entities, are highlighted. The structure of the mechanisms of relations between the institutions of the State and the civil society by the criterion of functions and subjectivity is proposed.
Conclusions. Despite the fact that a number of definitions of the concept under study have been given, there is no single and clear approach to the consideration of institutional mechanisms of interaction between civil society and the State. Among many others, institutional mechanisms occupy a leading position in the system of ways of interaction between civil society and the state, as they include all structural elements of this interaction and form the structure of this process.Мета дослідження полягає у виокремленні наявних результатів попередніх дослідників і спробі зведення цих здобутків у вигляді структури інституційних механізмів взаємодії держави і громадянського суспільства.
Актуальність. В сучасному демократичному світі загальноприйнятим форматом стосунків між державою і громадським сектором є взаємодія. Тому, виникає потреба у структуризації понять «держава» і «громадянське суспільство». Це призводить до необхідності дослідження способів і механізмів, завдяки яким уможливлюється дана взаємодія. А, оскільки основною структурною складовою сучасних держав і публічного сектору є інститути, то інституційні механізми взаємодії держави і громадянського суспільства потребують особливої дослідницької уваги.
Результати дослідження. Розглянуто стан вивчення питання про механізми, які застосовуються державою і громадянським суспільством в ході їх взаємодії. Визначено основні формати взаємовідносин між державою і громадським сектором з огляду на складові даного процесу який відбувається і в багатосторонньому форматі. Перелічено основні напрямки взаємодії між державою і громадянським суспільством на основі наявних інституційних та організаційних структур суспільства. Виокремлено найбільш розповсюджені і загальноприйняті типи державно-громадських стосунків, що реалізуються у вигляді різноманітних державно-громадських утворень. Запропоновано структуру механізмів взаємовідносин інститутів держави і громадянського суспільства за критерієм функцій і суб'єктності.
Висновки. Попри те, що було наведено низку визначень досліджуваного поняття, не існує єдиного і чіткого підходу до розгляду інституційних механізмів взаємодії громадянського суспільства і держави. Серед множини інших, саме інституційні механізми займають провідне місце в системі способів взаємодії між громадянським суспільством і державою, адже вони включають в себе всі структурні елементи даної взаємодії і формують структуру цього процесу
Реалізація державної політики цифрового розвитку у сфері музейної справи: виклики та перспективи
Get PDFThe article provides a systematic study and theoretical justification for the implementation of specific aspects of the state digital development policy, in particular, the use of blockchain technologies to achieve improved management and accessibility of cultural objects in museums. The research methodology is based on a comprehensive analysis of the state policy of digital development in the field of museums, studying the best practices of foreign countries for use in the field of museums to ensure and improve the documentation and integrity of cultural objects in museum collections, and assessing their potential in the cultural heritage. The results of the study reveal the potential of using digital technologies in the museum industry, indicating the possibility of increasing the level of storage and accessibility of cultural objects. In addition, the article analyzes the challenges that arise when introducing these digital technologies into museum work.
The conclusions of the article provide practical recommendations for the implementation of blockchain technologies in the museum business of Ukraine, including the determination of optimal technical solutions, legal aspects and tools for attracting audiences. Particular attention is paid to audience engagement and identifying ways to improve the management of digital museum collections. Based on the results of the study, practical recommendations are provided for improving the processes of implementing the state policy of digital development in the field of museum affairs. The overall conclusion of the article highlights the importance of further research and development in the field of digitalization of museums as a key component of cultural heritage and education.У статті здійснено системне дослідження та теоретичне обґрунтування реалізації конкретних аспектів державної політики цифрового розвитку, зокрема використання блокчейн-технологій, для досягнення покращення управління та доступності об'єктів культурного призначення у музейній справі. Методологія дослідження базується на комплексному аналізі державної політики цифрового розвитку у сфері музейної справи, вивченні передових практик зарубіжних країн для використання у сфері музейної справи для забезпечення і підвищення документованості та інтегрітету об’єктів культурного призначення в музейних колекціях, оцінці їхнього потенціалу у культурного надбання. Результати дослідження розкривають потенціал використання цифрових технологій у музейній галузі, вказуючи на можливості підвищення рівня збереження та доступності об'єктів культурного призначення. Окрім цього, у статті проаналізовано виклики, які виникають під час впровадження цих цифрових технологій в музейну справу.
Висновки статті надають практичні рекомендації щодо впровадження блокчейн-технологій в музейну справу України, включаючи визначення оптимальних технічних рішень, правових аспектів та інструментів залучення аудиторії. Окрема увага приділяється залученню аудиторії та визначенню способів покращення управління цифровими музейними колекціями. За результатами дослідження надаються практичні рекомендації для удосконалення процесів реалізації державної політики цифрового розвитку у сфері музейної справи. Загальний висновок статті підкреслює важливість подальших досліджень і розвитку у галузі цифровізації музейної справи як ключового компонента культурної спадщини та освіти
Впровадження електронного кабінету пацієнта як важливої складової функціонування електронної системи охорони здоров’я в Україні
Get PDFThe process of expanding opportunities and improving the quality of medical care in the case of implementing the patient's electronic office is under consideration. The legal basis for the operation of the patient's electronic medical record is analyzed, the experience of other countries is considered. It is analyzed what the most important functions will be included during the development of the electronic cabinet.
The purpose of the article is to investigate the prospects of creating an electronic patient office as an important component of the functioning of the electronic health care system in Ukraine, to clarify problematic aspects and to offer recommendations in this regard, including on the basis of foreign experience.
Relevance: The current state of the health care system in Ukraine is marked by the introduction of an electronic health care system, which is defined as an important step towards the optimization and modernization of the field of medical services. The electronic health care system is an information and telecommunication system aimed at automating the accounting of medical services and managing medical information in an electronic format. However, patients today face limited opportunities to access and fully utilize their electronic medical information.
Results and conclusions. In general, the implementation of the patient's electronic cabinet contributes to the improvement of the health care system, increasing patient satisfaction and improving their health, which is becoming the key goals of medical reform in Ukraine and other countries. The patient's electronic office will have wider possibilities than ordinary paper medical documen tation, and in the future can become an effective mechanism not only in providing medical care to the patient, but also in the formation of a healthy lifestyle, and therefore in the implementation of the basic principles of the health care system, in particular the preservation public health, prevention and reduction of morbidity, increase in life expectancy and strengthening of health.Розглядається процес розширення можливостей та підвищення якості надання медичної допомоги у разі впровадження електронного кабінету пацієнта. Аналізуються законодавчі підстави функціонування електронної медичної карти пацієнта, розглядається досвід інших країн. Аналізується, які найважливіші функції будуть включені підчас розробки електронного кабінету.
Мета статті – дослідити перспективи створення електронного кабінету пацієнта як важливої складової функціонування електронної системи охорони здоров’я в Україні, з’ясувати проблемні аспекти та запропонувати рекомендації з цього приводу, в тому числі на основі зарубіжного досвіду.
Актуальність: Сучасний стан системи охорони здоров’я в Україні ознаменовується запровадженням електронної системи охорони здоров’я, що визначається як важливий крок до оптимізації та модернізації сфери медичних послуг. Електронна система охорони здоров’я є інформаційно-телекомунікаційною системою, спрямованою на автоматизацію обліку медичних послуг та управління медичною інформацією в електронному форматі. Проте, на сьогодні пацієнти стикаються з обмеженими можливостями доступу до своєї електронної медичної інформації та використання її в повному обсязі.
Результати і висновки. Загалом, впровадження електронного кабінету пацієнта сприяє поліпшенню системи охорони здоров'я, зростанню задоволення пацієнтів та підвищенню їхнього здоров'я, що стає ключовими цілями медичної реформи в Україні та інших країнах. Електронний кабінет пацієнта матиме ширші можливості, ніж звичайна паперова медична документація, і в подальшому може стати дієвим механізмом не тільки в наданні медичної допомоги пацієнтові, але і в формуванні здорового способу життя, а отже і реалізації основних принципів системи охорони здоров’я, зокрема збереження здоров’я населення, попередження і зниження захворюваності, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я
Аналіз сучасного стану здійснення публічного управління соціально-культурною складовою інфраструктури сільських територій в Україні
Get PDFDue to the shortage of financial and material resources, lack of effective mechanisms and measures for social protection of the Ukrainian population, and support for social infrastructure and essential sectors of social services, the social sphere is undergoing a profound crisis, which significantly affects the state of its integral component - socio-cultural infrastructure. The most acute crisis situation is observed in rural areas.
The aim of this article is to analyze the current state of the socio-cultural component of rural infrastructure in Ukraine, identify key trends and issues in its development, as well as pinpoint significant challenges that the country has faced over the past decade.
The research has identified significant challenges that Ukraine has encountered over the last decade. These challenges are triggered by events such as the occupation of parts of eastern and southern Ukrainian territory by Russian forces, resulting in significant internal population migration to territories under Ukrainian control and the emergence of new population categories in need of additional social protection; the implementation of quarantine restrictions in Ukraine due to the spread of the COVID-19 coronavirus, which significantly altered the functioning of most components of social infrastructure (education, culture, healthcare, trade, transportation); full-scale Russian aggression against Ukraine, which significantly affected access to basic human needs, posed threats to life and health, caused substantial infrastructural damage of social significance, and triggered a new wave of large-scale migration of Ukrainians within the country and abroad.
Summarizing statistical data regarding the state of the socio-cultural component of rural infrastructure allowed us to identify key trends and problems in its development, among which the most important are the reduction in the number of institutions and the number of service users; obsolescence of material and technical bases and buildings of institutions; complete or partial destruction of socio-cultural objects in front-line and occupied rural settlements; exacerbation of social problems due to the transition of children and youth to distance learning; low level of medical institutions' equipment with modern facilities; low level of fulfillment of cultural and recreational needs; the need for changes in organizational and legal forms of management, effective marketing policies for promoting cultural institutions and museum establishments in domestic and foreign markets, etc.У зв’язку з дефіцитом фінансових і матеріальних ресурсів, відсутністю ефективних механізмів і заходів соціального захисту українського населення та підтримки соціальної інфраструктури і важливих галузей соціальних послуг, соціальна сфера переживає глибоку кризу, що суттєво позначається на стані її невід’ємної складової – соціально-культурній інфраструктурі. Найбільш відчутна кризова ситуація у сільській місцевості.
Метою статті є здійснення аналізу сучасного стану соціально-культурної складової сільської інфраструктури України, визначити основні тенденції й проблеми в її розвитку, а також визначити суттєві виклики, що постали перед країною за останнє десятиріччя.
Дослідження дозволило визначити суттєві виклики, що постали перед Україною за останнє десятиріччя. Вони спричинені такими подіями, як окупація російськими військами частини східної та південної української території, що спричинило значну внутрішню міграцію населення на підконтрольні Україні території та появу нових категорій населення, які потребують додаткового соціального захисту; введення карантинних обмежень в Україні у зв’язку з поширення коронавірусної хвороби COVID-19, що суттєво змінили роботу більшості складових соціальної інфраструктури (освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, транспортного обслуговування); повномасштабна російська агресія проти України, що значно вплинула на обмеження доступу до базових потреб людини, несе загрозу її життю і здоров’ю, спричиняє значні інфраструктурні руйнування соціального значення та спровокувала появу нової масштабної міграційної хвилі українців у межах України і за кордон.
Узагальнення статистичних даних щодо стану соціально-культурної складової сільської інфраструктури дозволило виділити основні тенденції та проблеми у її розвитку, серед яких найголовнішими є скорочення кількості закладів та чисельності користувачів послуг у них; застарілість матеріально-технічної бази та будівель закладів; повна чи часткова руйнація соціально-культурних об’єктів прифронтових та окупованих сільських населених пунктів; загострення соціальних проблем із-за переходу дітей і молоді на дистанційний режим навчання; низький рівень оснащеності медичних закладів сучасним обладнанням; низький рівень реалізації культурно-дозвілевих потреб і відпочинку; потреба в зміні організаційно-правових форм господарювання, веденні ефективної маркетингової політики щодо просування послуг закладів культури та музейних установ на внутрішній та зовнішній ринок та ін
Вплив цифрових технологій на професійну підготовку публічних службовців у контексті цифрової трансформації в музейній справі
Get PDFThe role of digital technologies in shaping the professional training and skills development of civil servants responsible for the preservation of cultural heritage is becoming transformative. The integration of digital governance and digital tools has revolutionized traditional practices, emphasizing the need for adaptive learning in response to these technological advances.
The modern landscape of digital governance and its impact on public administration, in particular in the field of museum affairs, is highlighted. The growing reliance on digital technologies, such as 3D modelling, virtual reality and digital archiving, which are crucial for the preservation and presentation of cultural property, is highlighted. It is also emphasized that these technologies not only strengthen the protection of heritage, but also democratize access to it, allowing for greater public involvement.
Considerable attention has been paid to the skills gaps identified among civil servants in this rapidly evolving digital environment. Innovative educational models and instructional strategies that can be implemented to equip civil servants with the necessary skills to effectively manage and preserve cultural heritage in the digital age are considered.
We came to the conclusion that there is a need for continuous professional development in the context of the development of digital technologies. It is necessary to develop a proactive approach to the development of programs for civil servants related to digital transformation in the field of cultural heritage preservation.Роль цифрових технологій у формуванні професійної підготовки та розвитку навичок державних службовців, відповідальних за збереження культурної спадщини, набуває трансформаційного характеру. Інтеграція цифрового врядування та цифрових інструментів революціонізувала традиційні практики, підкреслюючи необхідність адаптивного навчання у відповідь на ці технологічні досягнення.
Висвітлено сучасний ландшафт цифрового врядування та його вплив на державне управління, зокрема у сфері музейної справи. Наголошено на зростаючій залежності від цифрових технологій, таких як 3D-моделювання, віртуальна реальність і цифрове архівування, які мають вирішальне значення для збереження і презентації культурних цінностей. Наголошено також на тому, що ці технології не лише посилюють захист спадщини, але й демократизують доступ до неї, дозволяючи ширше залучати громадськість.
Значна увага приділяється прогалинам у навичках, виявленим серед державних службовців у цьому швидко розвивається у цифровому середовищі. Розглядаються інноваційні освітні моделі та навчальні стратегії, які можуть бути впроваджені для забезпечення державних службовців необхідними навичками для ефективного управління та збереження культурної спадщини в цифрову епоху.
Дійшли висновку, що існує потреба в безперервному професійному розвитку в умовах розвитку цифрових технологій. Варто розвивати проактивний підхід до розробки програм для державних службовців, пов’язаних із цифровою трансформацією у сфері збереження культурної спадщини
Міжнародні та європейські засади забезпечення соціальних прав людини органами публічної влади
Get PDFThe relevance of the article consists in the problems of ensuring social human rights by public authorities in Ukraine. In addition, a discrepancy between the proclamation of social human rights and their practical implementation exists. This situation indicates the importance of conducting research on the definition of international and European principles that underlie the modern conceptual approach to ensuring a high social standard for the national level.
The purpose of the article is the find out the features of international and European acts, which contain standards of social human rights and should be ensured at the state level in the context of the construction and functioning of the welfare state.
Determining the place of social human rights among other rights that are important to ensure a person has an adequate living environment and which are included in international and European documents as a minimum standard was the result of research.
European acts of social direction, which are devoted to the consolidation of human rights and guarantees, are analyzed. Issues related to access to quality public services, education, health care, social protection, housing, employment, social rights of social minorities are considered as a legal instrument of the pan-European level, which ensures wide and complete protection of social rights, if it is implemented at the national level. The monitoring process of the European Committee of Social Rights, which is a collective complaints procedure and reporting system, was analyzed.
The conclusions contain proposals for the integrated and gradual implementation of measures towards the construction of an internal support systems of ensuring social human rights in Ukraine. The basis for socially significant transformations should be the adoption of a Social Code that meets the standards of the Council of Europe and the EU as well as the best practice of leading European countries of the EU.Наявність проблем забезпечення соціальних прав людини органами публічної влади, невідповідність між їх проголошенням та реалізацією актуалізує здійснення досліджень щодо визначення міжнародних та європейських принципів, які мають бути покладені в основу сучасного концептуального підходу із соціального забезпечення, відображеного на національному рівні в Україні. Метою статті визначено з’ясування особливостей міжнародних та європейських актів, в яких уміщено стандарти соціальних прав людини, що мають бути забезпечені на державному рівні в контексті побудови і функціонування соціальної держави.
Результатами дослідження є визначення місця соціальних прав людини серед інших прав, зважаючи на важливість забезпечення особі належних умов життя, що розглядається в міжнародних та європейських документах як мінімальний стандарт. Розглянуті європейські акти соціального спрямування присвячені закріпленню прав людини і гарантій, пов’язаних із доступом до якісних державних послуг, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, житла, працевлаштування, соціальних прав соціальних меншин, які розглядаються у якості правового інструменту загальноєвропейського рівня, що забезпечує у разі реалізації широкий і повний захист соціальних прав. Проаналізовано процес моніторингу Європейського комітету із соціальних прав, який здійснюється через процедуру колективних скарг та систему звітності.
Зроблені висновки стосуються пропозицій щодо комплексного і поступового здійснення заходів у напрямі побудови внутрішньої системи забезпечення соціальних прав людини в Україні. Базою для соціально значущих перетворень має стати прийняття анонсованого урядом Соціального кодексу, що відповідає стандартам Ради Європи та ЄС, а також кращим практикам провідних європейських країн ЄС, що сприятиме досягненню високого рівня економічного розвитку країни, розвиненості громадянського суспільства й суспільній підтримці дій органів публічної влади в Україні